Ч. 3. Львів, середа, дня 3. (ІЗ.) січня 1905. Річник IX.
Передплата
в» «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
п цілий рік . . 20 кор ва пів року . . 10 кор ва чверть року , . о кор ва місяць . . 1-70 кор
За границею
ва цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милості: і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
виходить у Львові що дня крім неділь і руских СЬВЯІ
о о ‘|, год. пополудня.
Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1.
пл.ДомбровсксгоіХорунщиняі.Екс- педицпя місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямапиї неоиечатані вільні від порти. — Оголошена зви
чайні приймають ся по> ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
яв-аяя-*жаяа^.ея!!-!яивяви«
дних відносин в держав' і в краях ко
ронних.
Протягом 1904 року змінили ся також суспільно-політичні відносини. Іменно ста
новище войовничої с о ц и я л ь н о ї д е м о- к р а н н і доволі ослабло. Бід дрезденьско- го зізду содияльних демократів в осени 1903 р. пішло їм, як то кажуть. 9 Петрово
го дня. Вся брутальність і нетерпимість, яка проявляє ся в соцняльно-демократич- нім руху, виявила ся на з'їзді в Дрезднї.
Сі вибухи ненавіїсти і нетерпимості! відтру
тили від себе широкі круги готові приста
ти до социяльної дем ократії, не присяга
ючи на Марксівскі доґми. Від . сего удару, нанесеного дрезденьским зіздом нїмецкій социяльніїї д ем ократії, она ще доси не очуняла. Кождий повнії вибір до парла
менту довів до нового розчарована, три мандати пропали — нечувані доси події в таборі социяльної д ем ократії, котра доси йшла від побідн до побіди. Тепер уже со
цияльна демокрация намагає ся в нїмецкім парламенті виступати умірковано. Тепер уже можна номічувати. як промахи і пора
жена радикалізму що раз більше промощу
ють посеред сеї фракциї парламентарної дорогу ревізіонізмові!.
'Гакожь в І т а л і ї побіда радикального напряму Ферріого над уміркованим Турата довела до ослаблена социяльпо-демократич- ного сторонництва при останнії* виборах.
В Медиолянї, давній твердині італїйскої со- цияльної демокрациї, воневничі социялїсти мусіли зробити місце реакціюникам. а реві- зіонїстнчннії Тураті відніс сьвітлу побіду.
Бачимо отже, що самодержавє поваж
но захитане, демократична ідея здобуває собі що раз більші підвалини, радикальна д ем ократія социяльна занепадає, а реві-
Політичний огляд 1904 року.
(Конець).
* А тепер звернім ся до внутрішньо-по
літичних і суспільно-політичних відносин.
З всіх усюдів навіть від розумних лю
днії можна почути голоси, що п а р л а м е н т а р н з м п е р е ж и в с я , що він уже став осоружним для народів. Але якби основно справу розслїдпти, то показалоб ся, що бажанє є вінцем реї гадки. Булоб се вель
ми трудно, в якім небудь краю зібрати якусь иоважнїйшу меншість, котра би за я вила ся за знесенем парламентаризму. Пе
вно, що галабурди і бучі, які проявляли ся в многих парламентах а такожь в ав- стрийскім і к останних часах в угорскім, ославили вельми парламентаризм. Але хоч Маднри так осьмішили ся друхотанєм сто
лів, крісел і ти. в ГІештї, всеж таки не зі
брав би там тисячки таких, котрі з тої причини заявилиб ся за знесенем парла
менту. До сего бо довела бута мадярскої маґнатериї, котра нагадує дуже живо часи давної речи посполитої польскої.
Також застій в а в с т р и й с к і й р а д і д е р ж а в н і й не може бути причиною, що
би зносити тут парламентаризм. Нехай правительство подумає поважно над ріше- нєм национального спору в австрийских краях на основі повної рівноправности, не
хай рішучо стане против хибного нриміню- ваня засади т. зв. национального стану по- еїданя, нехай подумає поважно і рішучо про відповідний реґулямін для державної ради, нехай скликуванє засідань державної ради не відбуває ся лише про людске око, тоді можна буде довести до уздоровлеия иарляментаризму і до поправи межинаро-
ізїонїзм промощує собі що раз дорогу — І отеє в головних чертах білянс 1904 року і на політичному полі.
До ситуації].
Рада державна скликана відручним пись
мом цісаря на 24. с. м. Гороскопи єї будучої дї- і яльностй, ставлені політичними кругами після довгих і основних конференції® міністра Ґавча
і з провідниками сторонництв, управвюють до до- I брих надій. Послїдна виміна поглядів — пише
! праска Роїііік— межи бар Ґав чом а нровідника- і ми молодоческого клюбу управнює до внесеня, І т о сей клюб в найблизшій сесиї змінить свою дотеперішню тактику і буде міг повернути до І позитивної праці. Обструкция не тілько стане І завішеною, але навіть не є виключеним, що че- Іскі посли будуть голосували над иравительствен- і ниміі нредложенями, щоби тим дати можність
!нравительству приступити до здїйоненя своїх ' намірів, дотично розвязки найбільше актуальних ческо-нїмецки.х спірних квестіїй в зміцненім і сносібнім до поважної праці парляментї. Який і се має бути спосіб до розвязаня ческо-нїмец-
1 ких трудностнп — поки що не знати, однак бар.
Ґавч умів собі зєднати також і довірє Німців, так іцо жадне зі сторонництв не буде ставити трудності!й найнильнїйшим справам, де є за- акцептовашо буджету, оголошеному вже на під
ставі §. 14., рефундованю державних кас, ухва
ленні війскового кредиту і бранки рекрутів.
Деяку трудність буде єіпе представляти справа італїйского університету, але і се дасть поладнати ся при вирозумілости і зимнім обчи
сленні. Італїянцї остаточно відступлять правдо
подібно від аподиктичного жаданя італїйского університету в Триєстї, бо Словенці вже зазда
Л. Перец.
Д У Ш А.
З ж и д і в с к о г о ж а р ґ о н у . *) І.
Наче сонний привид пригадую собі малого, худощавого, з кінчастою борідкою жидка, що вештав ся но нашій кімнатці і з незвичайною нїжностию обнимав мене часто-густо, окриваю
чи сердечними цілунками.
Тямлю також, як той самий жидок лежав хирий в ліжку, стогнав тяжко, а мати, стоячи недалеко, розпучливо билась пястуками по голові.
Одного разу буджу ся прожогом в ночи і бачу в кімнаті повно жидів; з яодвіря несесь голос щирого плачу. Тремтячи зі страху, я кри
кнув переразливо. Тоді приступив до мене один з зібраних, убрав мене скоренько і завів до су-
*) Мало хто з нас знає дещо про сучасну літературу жидівску — а вже хиба нїчо не чи
таємо з неї. А прецінь цікавою є річию для кождого пізнати сьвітогляд народу, з котрим поруч жнемо і що дня маємо до діла. Цїкавій- іпе ще буде і тим, що звичайно суть то річи оригінальні, а не без характеристичних прикмет
— передані в правдивім сьвітлї. Тому принявсь я зладнати сей переклад, щоби дати образець тих неясних, забобонних понять серед чорної с і к ц і л е ї : е я ц и .: і < г і лмуди-
еїда спати. На другий день нашої кімнати я не пізнав: на земди лежало богато мерви, зеркало було обернене склом до стіни, мосяжний сьвіч- ник покритий скатертю, а мати без чобіт, тіль
ко в паньчохах, сиділа на низькім стілі.ци на землі.
Побачивши мене, заридала.
— Сирота, сирота’. .
На вікні сьвітіїв ся каганець, при нїм сто
яла склянка з водою і висів шматок полотна.
Мені говорено, що мій батько вмер, що його душа купає ся в склянці води, а полотном обтираєсь, що, єсли буду іцнро і ревно «кадиш»
відмовляти, то вона полине просто до неба.
А мені здавало ся, що душа то крилата пташина.
II.
Раз відводив мене бельфер з хайдеру до
мів. Кругом нас літало кілька пташенят.
— Душеньки літають, душеньки літають — кликав я в захваті.
Бельфер оглянув ся і фукнув на мене:
— Іди дурненьке, то птахи, звичайні птахи, В дома питав ся я мами, як можна від- ріжнити душу від звичайної пташини.
ПІ.
Коли я мав вже чотнрнайцять літ, учив ся талмуду з поясненими, назнаними «Тосфос» і
«Маршо», і то у меламеда. Зораха Щипа.
По нинїшніїй день не могу дійди, чи Щип дій
сне його назвиско, чи лишень прізвище, надане
учениками. ,
Алеж бо щипав він, щипав немилосерно!..
Не чекав навіть, аж котрий провинить, з гори виплачував, додаючи добродушно:
— Пригадаєш, то тобі відрахую.
На лихо був він имогельом», до якого то фаху потрібний йому був сітчастий і розрослий ніготь на великім пальци правої руки. Ніготь сей найбільш давав ся налі в визнанії при щи- паню.
А при такій нагоді мовляв Зорах:
— Не плач, не плач дармо. Прецінь щи
паю лишень твоє тіло. А великеж то буде не- щастє, як для хробаків в гробі менше мясива до точеня лишить ся? Га?
— А тіло, говорив дальше Зорах Щип, то в дїйсности лишень пісок і попіл. Ану, потри но одною рукою об другу, то переконаєш ся!
І прібувалисьмо.
Досьвіди удавали ся знаменито. Ми виділи на власні очи, як з рук добуває ся мішанина піску і попелу.
— А що то є душа? — спитав я.
— Духов:сть — коротко прорік раві.
IV.
Зорах Щип ненавидів сердечно своєї по
други ребової; за се Шпрінцу, одиначку, любив і стеріг, як ока в голові.
Ми противно: ненавиділи Шпрівци, котра нас часто денунционовала перед батьком, а л ю били натомість ребову, котра, крім сего, що д а
вала на кредит бобу з горохом, то ще не раз увільняла з грізних рук жостокого ребе.
2 легідь виступають з жаданєм утраквізациї сего
університету, а се жадане в виду їх процентової чйсленности в Триєстї і, околиці було би вповні оправдане. Тому радше хотять Італїянцї мати власний університет в Роведеро, чим утракві
стичний в Триєстї і до Роведеро перенесуть, здаєсь, провізорично італїйскі паралєльки з Інс- бруку, де правнтельство, після звісних кровавих забурень, абсолютно не хоче наново ставити ко
сти незгоди.
Торговельні переговори з Німеччиною д о ведено щасливо до кінця. Після цілорічних під- готовуючнх праць, зірвано переговори, як звісно, підчас цїломісячного побуту ґр. Посадовского у Відни і доперва в наслідок ново наведених на дипльоматичніп дорозі переговорів, відновлено і доведено до кінця переговори над торговель
ним трактатом двох союзних держав. Трудности дотичили, як заає ся, головно ветеринари Гіної конвенциї, бо тілько дотичні референти поїхали з Відня до Будапешту, де фінадїзували реферати і поїхали до Берлина, де відбуває ся остаточне викінчене трактатів. Сей рік був для Німеччини під торговельним зглядом дуже корисний, бо в торговельних трактатах з Росиєю она викори
стала теперішню воєнну ситуацию, а з Австриєю єї внутрішнє розєднанє, виконане парламентар ним бездїлєм. Та мимо того і для Австриї не остав трактат без корнети, хотяй може не так на економічнім, як державно-політичнім поли, іменно, що Угорщина мусїла покинути гадку економічного відокремішненя від Австриї, бо то ді' довіз до Німеччини був би для неї цілковито замкнений так задля високих, цїмецких цлів. як і задля австрийских, зелїзничих тариф, які м у сїла би оплачувати на відокремішнен'й австрий- скій териториї.
Сензацийною новиною є донесене дневника Сгагег Та^езрозі. немов то зараз по зборах дер
жавної ради, правнтельство предложнть проект нового ,війскового закона, вводячого дволїтну війскову службу, на сю реформу зажадає 200 мілїонів одноразово і надто по ПО мілїонів по
стійно на удержанє армії. Ті величезні видатки були би пригнітаючим тягаром для населеня, нлатячого податки, бо они виносять майже два рази стілько, як приносить в Австриї особисто- дбходовий податок, отже могли би бути покри
ті тілько новим якимсь високим податком. Ма- дярска півурядова праса заперечила тій вістці, покликуючи ся на енунцияциї ґр. Тіси в соймі, з яких виходило, щ о видатки, викликані заве- денєм дволітної служби, навіть з приближеню не будуть такі високі, як се подає ґрацкий диевник.
Правдивим любимцем ребової був я. Я о- держував від неї знатні додатки при закупні бобу, а як ребе увзявсь вибити мене, вона боронила зі всіх сил.
Збую якийсь, чого хочеш від бідного сироти ? Душа його батька пімстить ся на тобі ; памятай!
Ребе. у відповіді! на се, пускав мене, а ки
дав ся на ребову.
Раз, памятаю, був зимовий вечір, а я вер
тав з хайдеру так цілий пощипаний і перемер злий, що скіра на мені стергіла.
Підніс я тоді очи до неба, ревними сльо
зами заплакав і благав:
— Батеньку, дімсти ся на Зораху Щипі!
Боже сьвіта, чого він хоче від моєї душі?!
Я забув цілковито, що він лишень знуща- єсь над тїлом.
Душа кликала о пімсту.
V.
Та, коли Зорах Щип в „день радісний"
відкладав талмудову книгу і почав оповідати ріжні істориї і подїї, ставав тодї зівеїм иніиим чоловіком.
Здіймав з голови «спідок*. з під якого ви
зирала ціла купа піря, постійна прикраса ярмур- ки. Розпинав всі ґузики, вирівнував чоло, зви
чайно зморщене, усьміхав ся на голос, а і го
лос єму якось тоді відмінював ся. При научува- ню голос той був суворий, грубий, мрукливий, словом такий, яким звик був промовляти до
Захитане правительства Колба.
На суботнійшім заеїданю француского пар
ламенту по переведеній, горячій дискусиї над інтерпеляциями в справі політики правительства, заняв слово президент кабінету п. Комб і опра
вдував ся з починених єму закидів що до си
стему шпіонажі в армії.
Оборона п. Комба зводила ся до того, що заявив, що правнтельство осуджує доношене і з а рядило знесене тайних вивідних нот. З другоїж сторони п. Комб підносив, що особи, які чули себе уповажненими до тайної контролі', дїлали в найліпшій вірі служеня републицї против мо
нархічно-клерикальних затій, стремлячих до повалена єствуючого порядку. З а великі за слуги почислив собі Комб знесене конґреґаций, які уміли висших війскових начальників втягнути під свої впливи і фактично диспонували про аванс офіцирів. Знесене конґреґаций, які упра
вляли школами, мусїло правнтельство назначити до певного речинця зі зглядів фінансових.
Так само працювало правнтельство нять літ над проектом усунена конґреґаций, які займають ся шіекінєм хорих і поладнало всякі фінансові трудности так, що проект жде тілько на під
пис міністра скарбу. Вкінци мінїстер взиває палату до полагоджена війскової реформи і за
кона про доходовий податок, і розділу церкви від держави, які то справи залягають тілько з вини палати та просить вважати всі зусиля правительства, а навіть єго похибки тілько ви- слїдом старань о добро републики, якої вороги найшли навіть поміч в становиску Пани, який нехтуючи права парламенту, поважив ся осуди • ти становиско президента републики. (Оплески на лївицї, бурливі протести в центрі і на пра
виці).
Мимо сеї иідлесної оборони, коли прийшло до голосованя, радикально-правительственна пар- тия виявила ся дуже слабкою, бо заледви 6 го
лосами (287 против 281> ухвалила дневний по
рядок, в якім, містить ся похвала програми пра
вительства. Наслідком сего буде найправдонодо- бнїйше уступленє Комба, бо з такою більшостию він сам бачить, що не зможе перевести системи цілковитого зрадикалїзованя Франциї.
Япаньско-росийска війна.
Страти Росиї на морю.
«Русскоє Слово* зіставлює вартість росин- ских суден, які погибли від початку війни аж до капітуляциї Порт-Артура, отже за час кру
глих одинайцять мізяцїв. Ось їх листа:
ребової; при балаканках мягонький, пестливий, тонкий, добродушний, такий, який звертав ся до Шпрінци, єго дорогої душі.
А ми його все напас-гували, щоби нам яку історийку оповів.
Не зналисьмо о тім, що Зорах Щип в сво
їм викладовім репертуарі посідає один — оди
нокий розділ талмудичного трактату (Що є за бороненою лихвою?) „Єйзег Нешех" загиту- лований.
Від нього розпочинав і на нїм кінчив свій піврічний семестр і, хотячи — нехотячи, мусів виповняти прочин час оповіданвм історийок і байок, особливо підчас сезону зимового, коли то врочистих сьвят, в яких виклад не відбував ся, дасть Біг.
А -гимчасом ми. в наївності! духа, оплачу
вали ті ласки бобом і горохом, купованим у йою жінки, а навіть раз за зложені гроші справили Шнрінцї червону, барханову каца байку.
З а сю кацабайку Зорах оповідав нам. як Господь Бог вибирає зі своєї скарбниці душі і тхне їх в людські тіла.
Я представляв собі тодї, іцо у Господа Бога в скарбниці лежать поукладані душі, як товари у моєї матери в склепику в ріжних пу
делках: червоних, зелених, синіх та неревязаних шнурочками.
(Дальше буде).
„Полтава" 8,073.409 рублів
„Севастополь" 8,084.409
„Пересьвєт" 10,541.655
„Побіда ‘ 10,100.000
„Ретвізан" 10,695.518
„Петропавловск" 8,074.409 я
„Бонн" 6,900.688
„Палляда" 5,726.113
„Новик" 3,049.312
„Боярин" з,394.024
„Всадннк" 406.000
„Гайдамака" 406.000 я
„Джіґіт" 1,335.703
„Розбойник" 1,335.703
„Забияка" 406.000
„Бобр“ 605.277 я
„Ґіляк" 840.432
„Єнїссей" 2,000.000
„Відважний" 863.851 »»
„Гремучий" 1,250.000 я
„Анґара" 2,566.846 п
„Казань" 1,150-000
Разом 87,771.550 рублів.
До сего прибуває єще воруженє суден, об
числене на 5,752.936 рублів, що чинить квоту разом з понередною 93,534.486 рублів. Дочисли- вши вартість торіїедовцїв »Бураков*. С т р а ш ний*, »Розтропний« і «Стерегущий* а також ряд затоплених при вїздї до пристані пароходів, ча
йок, баґерів, журавлів і т. д., вартости 18 мілїо
нів, виходить, що оборона Порт Артура в самих тілько воєнних суднах коштувала Росию звшп сто одинайцять мілїонів.
Се обчислене »Русского Слова* о стілько нб повне, що поминено в нїм утрату «Россиї* і тяжкі ушкодженя двох других владивостоцкпх кружляків, які спішили на відсіч портартурсній ескадрі і всі ті тяжкі ушкодженя кораблів, що успіли схоронити ся перед затопленєм до цен
тральних пристаний і там розоружити ся. Тож кругло можна ті страти разом оцінити на 120 мілїонів рублів, або 300 мілїонів корон.
Новорічний настрій.
Голоси росийскої праси з нагоди Нового Року є дуже поважні, але загалом оптимістичні.
«Новоє Время* виказує надію, що рік 1904 ве
ликих воєнних неповоджень стане заразом по
чином до великої внутрішної побіди. Том\- на
перед — кличе ся Газета — без страху і зне
віри, витаймо сьміло сей новий рік, ідучи на стрічу сьвітлу і щастю! «Русь* признає, що кам
панія 1904. р. є зовсім страчена, але потішає ся тим, що росийска армія, двічі! переможена, сто
їть тепер перед Яванцями в страшнїишій чим перше силі, а знак св. Андрія повіває на індий- скім Океані. «Бєржєвия вєдомосгї* пишуть: Вже недалекий час, коли скарги і жалї на р. 1904.
умовкнуть, а на їх місце зазвенять слова вдяки і признаня, що рік 1904. був роком відродженя.
— На Новий рік Петербурга не ілюміновано зов
сім, як се бувало що року.
Н О В II Н К ТІ.
— Календар. В с е р е д у : Навеч. Б. Теопеми.
римо-кат. Приски. — В ч е т в е р : руско-кат.
Богоявленв Госп., рим-кат.: Фердинанда.
— Збори Читальні' на Жовнівскім Звичайні за гальні збори Читальні »Г1росьвіти* жовкінского передмістя у Львові відбудуть ся дня 22. с. м.
в неділю о 5. год. но полудни в льокали Чи
тальні при ул. св. Мартина ч. 17. Просить ся о численну участь. — Видїл.
Загальні збори золочівскоі ф іл ії „Просьвіти"
відбудуть ся в -Золочені дня 1. лютого с. р. в комнатах «Рускої Бесіди* (стара почта). Збори розшчнуть ся о годині 9. рано Богослуженєм в церкві парохіяльній. О як найчисленнїйшу участі, Ви. членів, ііредставнтелїв читалень і маючих намір вписатись в члени «Просьвіти* унрашає_
Видїл.
З Київа пишуть нам: От і ми діждались сьвят! Але чи принеслиж нам сьвята якусь ра
дість? Ніякої. Не було у нас своєї часописі та й досі нема. Особисті прохання міністра внутріш
ніх справ князя Сьвятополк-Мірського дд. Нау- менка, Ефремова та Рябошапки лишились »гла- сом вопіющого в пустині*. Сказано їм, що «во
ни* не можуть дати дозволу і подумають, що їм треба зробить. Зруйнованнє Порт-Артура на Росиян не зробило великого вражіння: неначе то до їх не торкаєть ся. Але уряд заклопотаний дуженько і лаштує нові полки салдатів, щоб оо-
з
сплати на бойоннско. Після весни, в Росиї по
чинають ся морози і наступає час нової реак
цій. Але чия візьме, покаже кінець. Сьогодні у нас Новий Рік, нові надії, нові бажання... Т а чи справдять ся вони, бо московські морози дуже тиснуть. — Олекса К — ко.
— Вид л Бурси ім. св. ОнуФрия в Ярославі у- строює дня 7. лютого с. р. вечерок з танцями на дохід сеї бурси в великій сали Сокола*. За проіпеня в тих днях розсилає ся, а хто би не одержав, зводить звернути ся до Виділу. Ве- черки ярославскі до тепер тішили ся поводже- нєм під кеждим зглядом завдяки ласкавій уча
сти II. Т. Публики. Виділ має надію, що і сим разом наша П. Т. ІІублика так місцева як і за- місцева зволить своєю присутностию звеличити сей вечерок і через се подасть можність нашій бідній бурсі придбати жменю сотиків. Вправдї бурса наша має вже свою величаву хату, але се дитина в новитю, котра потребує ще опіки і помочи, щоби могла станути на сильних осно
вах і служити за ириют для напбіднїйших а по
требуючих. Виділ не має слів подяки для П. Т.
Добродіїв, котрі зболили причинити ся до по
ставлена сего дому для бурси, однак мимо ще
дрих жертв, які вплинули в часі будови, а ко
трі виносили 6.646 К бурса наша має ще довгу 31.566 К. иозаяк ціла будова з місцем коштува
ла 43.615 К 16 с. Сума поважна, на котрої по крнгє потреба річно около 2.806 К А звідкиж се взяти? Ціла наша надія в Возі і жертволю- бности 11. 'Г. наших Родимців! Тому віддаючи і на дальше нашу ярославску молоденьку бурсу ласкавій опіці П. Т. нашої жертволюбної Публи
ки, уклінно просимо о як найчисленнїйшу участь на маючім відбути ся вечерку. З а виділ бурси ім. св. Онуфрия, Прослав в січня 1905, о. І. Хо-
■гинецким, предсїдатель; о. К. Хотннсцкий, се
кретар.
Товариство «Родина* в Коломиї устроює в суботу дня 21. с. м. вечерницї з танцями. Стрій візитовий. Початок о годині 8. вечером. Вступ від особи 1 К 56 с. — Виділ.
— Попис тернопільского „Сокола*. З Тернополя пишуть, нам: В перші роковини заснованя туте- іпного «Сокола* виступила симпатична дружина з річним дорібком на иибличнім пописї, який сьвідчив про успішний розвиток товариства. По
вис отворив заступник голови «Сокола* др. Гра- бовскин промовою, в якій зазначив діяльність то
вариства, а єї овочі иредкладає публицї до оцї- ки. По промові наступила перша ночка поносу:
виступ малих хлопчиків з вправами руками. Сю появу приняла публика френетичними оплесками, на які виравляючі вповні заслужили, бо вправи йшли гладко' і вдоволяючо. іїо тих слідували ч.іеньскі вправи з булавами, які булиб ще лучше випали, єсли би виравляючі були держали ся строго приписів і вправлялп випростуваними ру
ками. При дальших вправах на кони з оборотом і оиертєм рук в вереді, .вийшли Соколи нобідно, хоч рухи були тяжкі і сконбіновані. Вершком ентузиязму публики була поява Сокілок на сцені.
За бурею оплесків посипались на естраду па
хучі цьвіти, зелень, а серед тої пестрої заквіт
чаної левади стояло 27 Сокілок з палицями.
Вправи виконано в той спосіб, що дві пані дер
жачи кінці палиці' руками, при відповідних рухах передавали палицю позаду в середині стоячій:
і на відворот. Ефект вправ був ще красший чим поява вправляючпх і тому вправи повторено вдруге. Дальше слідували вправи на дручку, яких оригінальність посунено так далеко, що на будуче може не стати помислу, аби вдоволити публику. В дальшій точці ставлено піраміди, які справді випали гарно. Послїдні дві точки не до
писали з технічних причин, а іменно вимахи запаленими смолоскипами. Загалом кождий з ви
днів мусів винести добре вражінє з попису і міг впевнити ся, що товариство розвиває ся гарно.
Заслуга в тім головно начальника вправ п. Ди- гдалевича, пар. учителя, який ще яко ученик визначав ся зручностию і здібностями до Гімна
стики. Такої фахової сили може позадивувати терчопільскому «Соколови* неодно гімнастичне товариство. Наслідком сего на вправи ходить тепер поверх 50 членів, а завдяки н. Дигдалеви- човн отворено в «Соколі* курс для малих хлопців, яких виступи на пописї прямо очарував публику.
По пописї відбув ся номере, на якім промовляли відпоручник львівского «Сокола* п. Доскоч і о.
Сьвітенький. І ми словами послїдного закінчимо сю доиись : Дай Боже, щоби всі наші сокільскі дружини розвивали ся так гарно, так славно, як терноиільский «Сокіл*, а тоді клич «Бодрім ся!«
загомонить попід небеса по всіх закутках на
шого краю і ободрить наш нарід до привіту крас шої будуччини. Гаразд!
— Іменоване- Краєва рада шкільна іменувала Івана Горбаня, б. учителя низшоі школи рільни
чої в Городенцї, заступником учителя для науки господарства в муж. учит. семінариї в Терно
поля.
— З бразилїйскої Парани одержуємо до помі
щена отею відозву: Братя Родимці! Вже нятий місяць минає в справі нашої друкарні, а ще д а леко до пятої сотки — значить ся, слиби енра-
•ва складок йшла дальше так повільним кроком, о руска часоинсь не узрить сьвітла в р. 1905!
Братя Родимці! Б кого бє руске серце, хто на- мятає нашу славну руску історию, хто дбає про виховане своїх дїтий в справедливій рускій вірі, хто вірить в лучніу будучність руского народу в Бразилії — той не пожалує лепти на руску друкарню, той розвине аґітацию в користь дру
карні поміж своїми свояками, поміж сусідами — на кождім кроці і на кождім місця. Братя Р о
димці! Громада великий чоловік, а нас ту в Бра
зилії не так дуже мала горстка, чиж отже не встид нам, що нема в нас до сего часу рускої часописи, наколи о много менша горстка в К а
наді має свою часописе вже другий рік! Братя Родимці! Нам треба рускої насописи, нам треба таних букварів, біблій, катехизмів, колядів, спі- ванників і поучаючих книжочок, бо інакше мо- лодїж наша здичіє, забуде про славну минув- шість руско-україньску, затратить найголовнїйші черти рускої віри і руского обряду — одним словом винародовнться на сьмі;: і ганьбу нашої славної нені Руси-України.
Тож до діла, Братя Родимці, скиньмо по
луду з наших очий, застановім ся над будучно- стию нашої молодежи, не даймо їм пропасти в сих лісах безслідно, возьмім собі примір з дру
гих народів, що мешкають ту з нами в меншім числі', а вже мають по дві і три друкарні, тож чей стане нам на стілько сили, щоби сотворити хбть одну руску друкарню, при помочи котрої розженемо пітьму між руским народом на славу Божу і на потіху нашої неньки Руси-України!
Братя Родимці! Зближають сь Різдвяні сьвята, знаменита нагода до обговорена так важної справи, як руска друкарня, тож иотрудїть ся до своїх Панотців, порадьте ся і колядуйте в сім році на дохід рускої друкарні. Таке рішене з а пало на Зборах тов. „Просьвіти“ в Куритибі, так обраджують ся і на ко.іьонїях Ріо-Кляра, тож надїємо ся, що і инші кольонїї підуть в сей слід, та в той спосіб прискориться пекуча спра
ва рускої друкарні. На Зборах тов. „Просьвіта*
в Курітибі рішено, що друкарня буде в.іасно- стию цілого народа, що до управи нею дасть кожда місцевість тілько відпоручників, кілько зложить соток, та що часописе має служити виключно культурним змаганям бразилїйских Русинів, що всякі справи личні не найдуть в пій місця, а тим самим усуває ся вже з гори спра
ва „Петр.—Вас. Кв.“ — Напрям часописи має бути поступовий, но всеж уміркований і релі
гійний. На редактора запросить сй уквалїфіко- ваного чоловіка з старого краю або з Північної Америки. Гроші дотепер зібрані в квоті триста мілів зложені на книжку щідничу під Нр 3.164 в Саіха Ееопошіса в Куритибі. Вс', хотьби най менші лепти, виказувалисьмо сейчас в «Польскін Газеті* — і надальше мусимо користаги з ла
скавої услужности «Польскої Газети*, а Ви, Бра тя Родимці надсилайте складки на руки Івана Занько в Куритибі, гиа Зегіїо N1'. 82. Комітет.
Дальше слідує спис жертводавців в Парані на друкарню. До дня 27. падолиста 1964 зложе
но на ту ціль в Курітибі 172 мільрайсів, в Ріо Кляро 95 мр., в ІІрудентопблїс 23 мр., в АГуа Амарел.ія 3 мр., в Понта Ґросса 5 мр., а в Лю- ценї 1 мр. Разом 300 мільрайсів.
Єсли хто з наших 11. Т. передплатників рад би помочи св >єю лептою иараньским Русинам до здїйсненя їх змагань, може вислати свій д а
ток на виспіє подану адресу в Курітибі або до нашої Адмінїсграциї, яка передасть ті жертви
«Параньскому Комітетови у Львові* до дальшо
го урядована.
— З судової салі. По відчитаню акту обжало- ваня, з якого ми подали вч-ра виїмки, трибу
нал переслухав першого обжалованого д ра Три- льовского. Обжалований не почуває ся до вини.
Виступати проти польскої і жидівскої народно- сти не міг, бо радикальна партия до якої наяе жить, взорувала свою програму на програмі со
циялїстів, а ті є інтернационаламії. Сам висту
пав на зборах жидівских социялїстів в Коломиї з рефератом проти мишинївскої різні. Про „бук, як руский параграф" не міг говорити, бо знає, що то є каригідне. Закладані ним «Січи* не м а
ють політичних змагань, але з товариствами просьвітнимп і пожарничо гімнастичними. Донос жандармів на него має бути местию за інтер- пеляцию пос. Олесннцкого в соймі. якої автор
ство єму приписувано. Дальше обжалуваний пе
речить, немов би вказував на кишинівску різню як на примір до наслідувана. Проти церкви не підбурював селян, бо знає, іцо через те втратив би між ними симиатию.
Обжалований Яцко Бойчук при иереслуха- ню перечив зробленим єму замітам в акті обжа- лованя. До політики не мішав ся, бо не вміє ні читати ні писати, а доноси на него походять з ненавистн сусідів. Намовляти довільного страйку не міг нікого, бо вія сам винаймає робітників.
В Коломиї ніколи не був і з д-ром Трильовским не сходив ся; до «Січи* не належав, бо єї чле
нами були й такі люди, що сиділи по криміна
лах. Січові збори відбували ся у єго брата, а не у него. По переслуханю обох обжалованих, покликувано по черзі сьвідків.
Сьвідок жандарм Оржех, заприсяжений мимо протесту обох оборонців, зізнає, що др.
Тр. «підміновує суспільність* через ширене якоїсь книжки проф. Драгоманова, прогнаного
з Росиї. Про «Січи* розповідає сьвідок, що єї члени ходили з зелїзними палицями і топірцями, носили каміне в дзьобенках і вибивали шиби.
Сьвідок сконфіскував два топірцї і календар
«Запорожець*. На питане д-ра Олесннцкого сьві
док твердить, що нема закони про дозвіл страй- ковавя, про який написано в «Запорожця*. На жадане оборони се зізнанє загіротоколовано зпро- пущенєм вислову, що такий закон міг би під
писати хиба дурень.
Другий жандарм Валенга, переслуханий без заприсяженя, зізнає подібно як єго по
передник, і додає, що д-ра Тр. уважано за ко
роля «козаків*, а се гйворив Яцко Войчук.
О. Іван Майковский, иарох Борщева, неза- присяжений, зізнає, що від часу заснованя в єго селі «Січи* замітив, що відносини між ним а парохіянами остигли. Вправдї сьвідок зізиав при переслуханю, що вину сего приписував «Січи*, але тепер є}того погляду, іцо то жиди-коршмарі підбурюють населене, аби очернити «Січи*. Про різню жидів і Поляків сьвідок чув раз, як перед ним жалувала ся стара жидівка, але сьвідок єї успокоїв.
Дальший сьвідок війт з Борщева, Семен Танасїйчук, до „Сїчи“ не належав, хотяй гро- жено єму на прибитій в ночи картці на воротах.
Про вибиване шиб в селї Січовиками нічого не знає, лише раз вибито шиби у жида і у одного господаря, але хто се зробив, не знає.
Сьвідок Юрко Танасїйчук, присяжний з Борщева, не мав часу належати до «Січи*. Хто вибивав шиби і наліпив картку з погрозою на війтових воротах, не знає, бо лише говорено, що то зробили «козаки».
Юрко Войчук, брат обжалозаного, проти брата не хоче зізнавати. На зборах „Сїчи“ чув промову д ра Трильбвского , котрий говорив о сикавках і проти піяньства, яке було при
чиною кишинївскої різні. Впрочім сьвідок зізнає обтяжаючо д-ра Тр., хоч сам був даі нїйше ко
шовим «Січи*. Взятий в перехрестні нитаня обор, д-ром Олесницким і прокуратором сьвідок мотав ся в зізчанях і аж зіпрів, потакуючи все.
чого хотіли прокуратор і оборонець.
Сьвідка Петронелю Кравчиньску, жінку ко- взля з Борщева, заіірнсяжено мимо протесте оборонця д-ра Лєзера, бо Кравчиньска гніває ся з обж. Войчуком. Кравчиньска була на зборах
„Січи* і чула зазив д?ра Тр. до солідарності!
проти Поляків а головно проти жидів.
ІІослїдним зі сьвівдків переслуханих вчера був Петро Чарнїцкий, „Поляк*, що не уміє слова но польски, тому зізнавав по руски некорисно для обжалованих. В перехресних питаиях обо
ронців сьвідок попав в суперечність з зізнанями при слідстві і зложеними при розправі.
Па нинішній розправі переслухано незапри- сяженого сьвідка Мих. Гриника, який служив у обж. Войчука і розстав ся з ним не по доброму.
Сей сьвідок як і дальший Микита Ключик, м о
лодий парубчак, Пізнавали в некористь обжале- ваних. Іван Максимюк зізнає інакше як в забо- лотівскім суді, де говорив проти обжалованих.
На питане прееїдателя заявляє, що жандарм грозив єму ланцушками і довгим криміналом тому зізнав при слідстві інакше як тепер.
Сьвідок О -тап Гуцуляк, заприсяжений, зі
знав, що сидів на заг. зборах «Січи* при столі коло д-ра Гр., і чув, як др. Тр. говорив про со
лідарність селян, закладапє крамниць, зсипів.
і перечить рішучо, мовби др. Тр. говорив на зборах про різню жидів в Кишиневі. Дальший сьвідок Остап Максимюк, старий господар з Б о р щева, був також цілий час на зборах „Сїчи“
і також нічого не чув про різане жидів. Пред
сїдатель відчитує тут зізнаня сего сьвідка в за- болотівскім суді, де вів мав сказати при пере
слухана), що Др. Грильовский говорив на зборах про кишинівску різню. Предсїдатеїгь констатує незгідність зізнань сьвідка, але сьвідок не при
гадує собі, що тоді говорив і покликує ся на теперішні зізнаня, а на питане д-ра Олесаицко- го стверджує, що протоколу зізнань в заболотів- скім суді єму не відчитано. Годить ся додати, іцо протокол писаний по польски, а сьвідок зі
знавав по руски і по польски майже не ро
зуміє
Посмертні Т оповістки.
0 Еєген Крушиньский. .иарох Гаврилівки, надвірияньскоЬо новіта, упокоїв ся в 37. році житя, заразившись пятнистим тифом від свого парохіянина. В. є. в.!
— Ігнатий Яричаєский міщанин міста Рогатина, патріот щирий і гарних прикмет людина, отець звісного нашого поета Сильвестра, Павлїни й Іванни Ярачевских, упокоїв ся в 70. році житя, но довгій і тяжкій недузі. В. є. II.!
— Мария Савка-Амброзия, вдова по стражнику акцизовім, померла по довгих а тяжких терпінях дня 14. січня. В. її п.!
