Ruslan. R. 9, č. 42 (1905)

М. 42. Львів, второк, дня 22. лютого (7. марця) 1995. Річняк IX.

Передплата

■а »РУ СЛАНА» виносить:

в Австриі:

ЦІЛИЙ рік . . 20 кор пів року . . 10 кор чверть року . . 5 кор

МІСЯЦІ» .

. Г70 кор

За границею.

■а цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число ио 10 сот.

.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милостн і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра р'чха.» — 3 Р у с л а н о в и д нсальмів М. Шашкевича.

Виходить у Льзові щ о дня к р ім неділь і р у с к и х с ь в я і

О о ’іі год. пополудня.

Редакция, адмікїотрация і

ексгіедпция «Руслаяа» під ч. 1.

пл.Длмбрсзсного(Хорунщ!«нн).ЕкС-

педппия місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звергав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в .Наді­

сланім. 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по З і

с

.

від

стрічки.

З буджетової комїсиї.

(X) Після п. Барвіньскзго промовляв в розправі над н а р о д н и м и ш к о л а м и і учительскими семінариями п. Р о м а н ­ ну к. Передовсім вказав на те, що в Гали­

чині все ще горою а н ал ь ф а б е т и з м на­

слідком недостачі народних шкіл, а вина сего спадає і на край і на правительство.

На основі статистичних дат виказав бесід­

ник, що розмірно до випосаженя західної Галичини належалоб в східній часги краю заложити ще одну мужеску і одну женьску семінарию і то з характером переважно руским. Учителї-Русини. котрі занимають ся економічною або гіросьвітною роботою в користь руского народу (хоч не вдають ся в політику), дізнають переслїдованя із сторони властий, хоч ті самі класти зовсім не спиняють учителїв-Поляків занимати ся такою роботою для польского народу. Ч а­

сто отже переносить ся учйтелїв-Русиніп, а многі з них були приневолені пересели­

ти ся на Буковину, або покинути учитель- ский стан. Галичина визначає ся взагалі недостачею учительскйх сил. а головною причиною є низькі платні.

П. Романчук звернув також увагу на змаганє, яке проявило ся останними часа­

ми в Галичині, щоби школи з руским язи ­ ком викладним перемінювати на школи з польски.м язиком. Рішають о сій справі звичайно ради громадскі, а потверджує Рада шк. кр. Коли до Ради пік. кр. прийде таке внесенє на переміну руского язика викладного на польский, в такім случаю Рада шк. кр. не робить ніяких трудностий і справа рішає ся протягом двох-трех мі­

сяців. Колиж "відворотно яка громада, ко­

тра удержує школу, ухвалить переміну польского язика на руский, позаяк значно

переважне число дї-нй є рускої народно­

сті!, то в такім случаю винаходить ся вся­

кі перепони і справі тягне ся нераз рока­

ми та не може діждати ся мимо принуки і пригадок з ріжних сторін корисної пола- годи

Наостанку домазав сн бесідник автен­

тичного поясненя від міністерства просьві- ти що до другого і. піка краєвого в наро­

дних школах східної Галичини. В західній Галичині є майже виключно польский язик і в народних школах накладним і предметом

і науки, позаяк руске .аселенє творить там незначний процент. 1. східній Галичині, де населене є мішане, пі.льске і руске, є один язик викладним а другий язик краєвий обовнзкойи.ч предметом науки. Одначе є такі народні школи, де нема ані одного ученика польскої нарідности, а мимо того діти приневолені учит: ся обовязково поль- скої мови, а се стоїіь в суперечності! з постановами XIX артикулу основних зако­

нів. Тимго бесідник домагає ся, щоби мі­

нїстер просьвіти дав виразне пояснене в тій справі, бо доса к.лькоразового дома- ганя не могли рускі посли довідатися про погляд міністерства просьвіти в сій справі.

М і н ї с т е р д р. Г а р т е л ь , котрий про­

мовляв опісля, зазначив, що він все старав ся бути безсторонним, справедливим і л а­

гідним. Врі готов причинити ся до того, щоби поступовая® дисциплінарне що до народних учителів було змінене відповідно духови часу, але буде наставати на се, і щоби не виходило поза межі МОЖЛИВОСТІ!;

законної. Так уже в юрозуміню з міні-!

стерством ухвалено такі закони в стирий- скім і моравскім соймі і мінїстер думає, що учительство повинно бути вдоволене;

сими законами, котрі одержали санкцию і можуть иншим соймам послужити яко го­

тові взірці. Тимчасом буковиньского зако-і

на дисциплінарного, недавно ухваленого, не міг мінїстер предложити до санкциї, позаяк на основі сего закона самі учителі мали би творити дисциплінарний сенат. Мі­

ністерство не суиротивляє ся тому, щоби й заступники учительства засідали в дис­

циплінарнім сенаті, але не може на се згодити ся, щоби із сего сенату були ви­

ключені представники шкільних властий.

Міністерство просьвіти занимало ся основно з підмогою заводових людий спра­

вою реформи семінарий і наукового плину і думало ввести для проби в семінариї в Берні У-ий рік. Одначе реформа така ви­

магала би зміни державного закона ш кіль­

ного, що в нинїшних часах не було би легко перевести, а позаяк і многі покли­

кані круги заявили ся проти такого про­

довжувана науки р семінариях, то міні­

стерство залишило ту думку, а гадає ча­

стину материялу наукового з І і II року перел(‘Жити до приготовної класи і так улекіпиги науку на висших ступнях.

Недостача учительскнх сил в Галичині поясняє ся не так числом учительскнх се­

мінарий. як радше сею обставиною, що понад 6 0 % учителів, котрі вже осягнули квалїфікапию і посади, перенесло ся до инших заводів, наслідком низьких плат учительскнх в Галичині. Мінїстер готов однак призволяти на откоренє рівнорндних клас в семінариях учительскнх, щоби за­

радити переповненні і дати спромогу біль­

шому числу приспособлнтн ся до учитель­

ства. Мінїстер признає, що семінариї у Львові і Сокалї невідповідно уміщені і го­

тов приступити до будови, але пляни бу­

дови мусїли бути перероблені в мінїстер-.

стві внутр. справ, а к ім того вижидає мі­

ністерство від Ради шк. кр., щоби подала єму підприємця такої будови. Крім того справа сокальркої семінариї спинила ся

Ґю де Мспасаи.

М ІС Я Ч Н Е сяево.

Переклав Микола Ков-чук.

Недармо носив о. Марінян своє войовниче назвиско.

Був то сьвдщеник високий ростом, худий, фанатик з душою повного ексальтациї, але че­

сною, в якій мешкала непоколебима віра, оперта на пересьвідченю, що знає він наскрізь свойого Творцю і Господа, що проникає як слід веї його вироки, рішеня і цїли.

Лучало ся інколи, що о. Марінян, прохо­

джуючись великим кроком по алеї своєї сіль­

ської парохії, витав себе нечайно:

— Наша то Господь Бог сотворив то всьо ?....

Шукав тодї пильно за відповідаю, ставля­

ючи в думці себе на місци Творця і майже все в ту мить знаходив її. Бо він належав до тих, що. клонючи голови в побожній ревности, ше­

І- ... ••

Наукове Товаряство і». ІІІтеика

отворило В

ЛЮТІМ

С. р.

потять: >Непроходимі суть Твої дороги, Госпо­

ди!» О. Марінян казав коротко:

— Ти слугою Божим, тож твоїм обовязком є розуміти пружини Ного діл, а не можеш їх піймитя — то відчуй їх.

Тож ціла вселенна видавалась йому ділом абсолютної льоґіки і гідної найвисшого подиву.

»Пощо« і «длятого» —творили у нього все рівно­

вагу Ранньої зорі метою, думав приміром, є прикрашане роскішно години пробудженя; сьві- тла денного — прискорюване доспіваня збіжа;

дощ прибільшає ростинні соки, сумерк зсилає сонність на ж.іючу твар, ніч покріпляє сном зьвірину і людий, а чотири пори року відпові­

дають рішучо всім потребам рільника. Тому то ніколи не прийшло о. Марінянови до голови припускати, щоби природа не стреміла до якихсь з гори назначених цілий, але щоби навідворіть окружаючі нас явища були вислїдом сліпого фаталізму причин, прав материї і кл’іми.

Ненавидів він однак женщивп — ненави­

дів їх сліпо з якоюсь інстинктцвою погордою.

Любив також нераз повторяти слова Спасителя:

КНИГАРНЮ

у Львові при ул. Театральній ч. І.

— Жінко! ІЦОЖ є спільного між тобою а мною ?... — причім додавав звичайно:

— Сказатиб можна, що сам Творець хо­

тів висказаги тим робом, що не є вдоволений з того свого твору.

Ж енщ ина була в очах о. Маріняна в цілім слова значіню отсим сім разів нечистим єством, про яке згадує псальмопівець. Все та сама поку- сс, що довела першого з людий до гріха, веде она невпинно свою роботу упадку, істота слаба, а небезпечна, непокоюча душу мужчини в див­

ний таїнственний спосіб. Більшу ще ненависть5 чим грішне тіло, будила в нїм їїдуша, що люб- ви прагне.

Здибаючи в житю нераз таких, котрі мимо його сьвященичих риз, пробували звертати на него свої нечисті чувства, хоча чув ся непобо- римий, обурювавсь одначе в найвисшім ступні"

на вічно прозябаючу потребу коханя.

Бог сотворив, після його думки, женщину в тій цїли, щоби виирібувати душу мужчини. Для- того належало наближуватись до неї з захова­

ним як найбільшої осторожности і недовіривости як до чортівских нетрів. Бож' і немало мають яка буде маги на складі крім усіх україньских книжок також великийі вибір книжок з літератури р о с и й с к о ї , п о л ь с к о ї , н ї м е ц к о ї , ф р а н ц у с к о ї і и н ш и х . Через неї можна буде замовляти книжки і

часописи у всіх европейских мовах.

задля недокінчених ще пересправ що до правних відносин між громадою а прави-;

тельством. Що до рускої інколи вправ в семінариї в Перемишлі не надійшла ще доси відповідь Ради шк. кр., якої міністер­

ство зажадало (по ухваленні резолюциї ще в 1902) в тій справі. Що до рускої школи вправ в Залїщ иках не наспіла з Ради шк.

кр. ніяка предлога. Міністерство просьвіти готово поліпшити становище і материяль- ний бит учителів і учительок шкіл вправ дорогою адмінїстрацийною, бо законодат- ною дорогою пішла би справа в проволо­

ку (в тій справі ухвалила комісия будже- това зменшити літа служби на 35 літ, д о ­ дати шесту квінквенїю і уможливити посу­

нене но 15 роках до IX ранґи). Наостанку заявив мінїстер просьвіти, що реґулямін шкільний б ще предметом нарад в міні­

стерстві, де ще мають бути узгляднені рі- жні потреби і домаганя поодиноких країв і замітки пороблені деякими радами шкіль­

ними Окрім того обіцяв мінїстер дати д е­

які поясненя особисто пп. Барвіньскому і Романчукови.

Промислові школи в Галичині.

. Невідрадні наші обставини є причиною що стан кунецкий і рукодільний, які в суспільнім

жйтю

инших народів мають велику вагу — у нас до тепер цілком не розвинений. Піднесене его проте є одною з найважнїйших задач, ко­

трої на жаль у нас не доцїнює ся. Залюднене Галичини так густе, що рільництво не може вже достарчити средств потрібних для покритя щоденних потреб житевих всего населена, треба отже і з сего боку край наш двигнути з сего грізного положена економічного, треба в інтере­

сі цілого краю розвинути у нас конче промисл, бо він е першорядним двигачем економічного відродженя. Сю задачу мають у нас бодай по части сповняти окремі, заложені на се, школи промислові і рукодільні, в котрих наша молодіж моглаб вивчитись на спосібних рукодільників і промисловців, чи то на промисловців, чого на превеликий жаль дотепер не робить. Таких шкіл заводових попри школах промислових доповня­

ючих, що находьть ся по всіх більших містах Галичини, е у нас над 50; з них е 14 для виро­

бу з лознии і дерева між иншими в Червоній Воли, Рудках, Динові, Джурові, Нижневі, Ж ура- внї і Билинці к. Самбора; 6 для колодійства і столярства між ившимв в Грибові, Грималові, Камінці струмиловій, 'Говмачи і Станиславові: З для гончарства в Коломиї, Товстім; 4 для виро­

бів скірних в Виткові новім і УТнові; 11 для виробів ткацких в Кросні, Глинянах, Косові. Бу- дзанові, Городенці; 4 для науки коронкарства в Яворові; 2 для виробів з мотузя в Стрию і Ра- димнї; 1 курс мулярский в Сіняві; 1 школа подоби до зрадливих сїтий їх рамена і уста роз- хилюючі ся принадно до мужчини.

О. Марінян мав сестріницю, котра мешкала разом з материк» в малій хатині побіч прихо- дства. Він упер ся конче зробити з сестріницї монахиню.

Дівча було красне та пустопливе і фіГляр- не. Коли її пан-отець правив одну зі своїх чи­

сленних проповідий, сьміяла ся аж до розпуки, а коли наслідком того робив обиджену міну, поривала йго в обійми і притискала до серця з такою силою, що боронити ся мусів як міг пе- пед тим виливом чувства, що давало йому дивно солодкий образ батьківського чуття, яке дрімає у груди кождого мужчини.

Нераз, взявши її з собою на прохід с т е ж ­ кою, що вела у поле, починав оповідати їй о Бозї. Пускаючи мимо те, що він говорив, сва­

вільниця роздивлювалась веселими очами по небі, цьвітках, деревах, а роскіш житя снопами іскор била з її вій в таких хвилях. То знов ви­

хоплювалась ні звідти ні звідси наздогін за ле­

тучим метеликом або хрущом, скорож вдалось їй зловити, приносила пан-отцеви крилатого брань- ця з окликом:

— Дивіть, вуйку, який він гарний! Поцілу­

вала бим його!

Та заєдна охота цїлованя мотилів і рожа-

гір іичі і вергни

і і

в Бориславі; І ре міснича в Дроговижи; 1 школа механїчно-слю- сарска в Тернополя; 1 школа для промислу деревного в Коломиї і для виробу забавок в Я- ворові. Крім сего є ще заведене садівниче в З а ­ лїщиках і школа молочарска в Ряшеві. Вкінци висші ніколи промислові в Кракові і у Львові.

До школи у Львові приймають учеників по укінченю народної школи, іменно таких, що у- кінчили 5- або 6-клясову школу. Наука в сій школі триває, відповідно до заводу, 2, З або 4 року. Сі, що бажають посьвятити ся малярству, каменярству або теслярству, ходять до школи лише в зимових місяцях; в літних місяцях мо­

жуть заробляти при будівлях. В тій самій школі можна набути науки столярства і будівляного слюсарства, то є навчити ся викопувати такі роботи столярскі і слюсареві, які є потрібні до ставленя будинків всякого рода. Окремо вчать ся в ній ученики мебльового столярства, то б вироблювана хатних знарядів, дальше сницерства і токарства. Є ще в сій школі і инші відділи.

До шкіл заводових по повітах приймають учеників, що скінчили звичайну народну школу.

В такій школі працюють ученики так, як в зви­

чайнім варстаті у майстра, під управою вправ­

них веркмайстрів і напередників. Сі вказують їм, як уживати всяких улїпшених нарядів і ма­

шин. Ученики такої ніколи вправляють ся в ри­

сунках, без знаня котрих ніякий ремісник не може обійти ся. Побирають також науку рідної мови і рахунків, учать ся передовсім провадити рахункові книжки і знаджувати такі письма, які мусить укладати ремісник.

(Копець буде).

Япаньско-росийска війна.

Новий погром Куропаткіна.

Вегі. Та^ЬІаЦ доніс вчера вечером з Петер­

бурга, з жерел мнимо найбільше автентичних, що царский рескрипт, який стоїть в такій гіро- тиворічности з виданим днем иередше царским указом, був вислїдом дуже некорисних звісток, одержаних в пятницю пополудня з Манджуриї.

Щоби запобічч дальшим внутрішним заворуше­

ним в звязи з неповодженем на поли битви, І цар поручив в згаданім рескрипті мінїстрови | внутрішніх справ скликати конференцию, я к а ! установила би способи скликана дорадчого тіл а' вільного, з вибору населеня. Іменно о год. 7. в е - : чером мала прибути до Петербурга депеша Ку- роїіаткіна, доносяча, що 260.600 Яванців перело­

мило ліве росийске крило і відтяло єго від реш­

ти росийскої армії. О 10. год. вечером прийшла друга телеграма Куропаткіна, яка звучала ко­

ротко: .Яванці машерують на Мукден, моє поло­

жене е надзвичайно загрожене». В часі ночи надходили дальші вістки від Куропаткіна, які не полишали сумніву, що Куропаткін стай побитий на голову, а его армія в розсипці. З Берліна них листків непокоїла сильно иароха, гнівала його а навіть соблазняла, бо він знаходив в ній той сентименталізм не до викоріненя, який жевріє вічно в серці кождої женщини.

Одної днини жінка дзвонаря, з захованєм всіх средств острожности, повідомляє його, що сестріниця має любимця.

Наче грім з ясного неба поділяла та вістка на пан-отця. Хвилину сидів неповорушно з з а ­ пертим віддихом, з лицем в милянім шумі — бо власне голив ся — а коли охолов настільно що зміг отворити уста, закликав:

— Маланка бреше !... То неправда ! Але баба заклиналась, бючись в груди:

— Щоби мене так тяжко Бог покарав, пан-отче, коли брешу. Що вечера панунця ви­

ходить до него, як тілько старша пані заснуть.

Стрічають ся обидвоє над рікою. Впрочім най гіан-отець самі раз підуть подивити ся, так між десятою годиною а

ііівночию

.

Відложнв бритву і почав міряти кімнати широким голосним кроком, іцо робив завсїди, як тілько мав думати о річах незвичайного зна- чіня. Коли вкінци повернув перед зеркало, рука його так сильно тремтіла, що затяв ся бритвою тричи від носа но саме ухо.

їКонець буде).

■доносять також, що Ген. Данилов разом з цілим штабом дістав ся до неволі, що Япанцї здобули вже Путилївский горб і Новгородский горб, та що дивізия Ген. Рененкамнфа знищена до нащад- к у . Япаньскі відділи в знатній силі появили ся вже на північ від Мукдену, загрожуючи відворот до Тієнлїну, куди вже перенесла ся росийека інтендантура з Мукдену. №. А11§. 2Ц?. доносить з Петербурга, що серед росийскої армії в Ман­

джуриї панує формальна анархія. Цілі відділи вояків кидають оружє і утікають на північ. Вкін­

ци доносить ЕсЬо гіе Рагіз, що відкликане Куро­

паткіна вже порішене невідмінно, та що провід обійме вел. кн. Николай Николаєвич, якому до помочи буде приданий Ген. Лєнєвич.

Росийскі жерела.

Натомість хотяй невідрадно, то всеж не так безнадійно представляють положене росий­

скі жерела. Однак і они стверджують, що Япан­

цї, залишивши атаки на фронті, сконцентрували свої сили на обох Крилах і тим способом зи- скавши чисельну перевагу супротив Росиян.роз­

міщених на цілій боєвій лінії, рівночасно і з ве­

ликою силою наперли на них, так

щ о

на сході здобули заниману Росиянами позицию над про­

валом Кутулїном, а на заході перейшли вже го­

стинець Мукден-Шімінче і вчинили ся на північ від Мукдену. Доносить звідтам пет. аґенция те­

леграфічна під датою 4. с. м., що лінія япань- ских передних сторожий тягне ся на 9 кільоме- трів на захід від Мукдену, рівнобіжно до зелї- зничої лінії. Япанцї засипують набоями села, по­

ложені на 4 клм. від Мукдену. Росийскі і япань- скі батериї засипують ся Гранатами так, що гу­

сті клуби диму заслонюють вид. Вчера (в пятни­

цю) неприятель атакував наші позициї на заході.

В центрі до вчера удержувано тілько гарматний огонь. Япанцї заатакували наші позициї копо Сахапу і досягнула аж до перешкод з кільча­

стого дроту однак їх відперто. Наже ліве крило коло Ляндолізан нині о год. 4. рано відперло 14.

з черги атак Япанцїв. До вчера вечером відпер­

то всі япаньскі атаки на провал Кутулїн. Непри­

ятель всюди поніс великі страти. Борба артилє- риї на правім крилі треває дальше.

Рапорт Куропаткіна.

Куропаткін доносить під датою 4. с. м.: На захід від Мукдену перейшла ніч супокійно. Вче­

ра (в пятницю) на північний захід від Мукдену, появив ся япаньский відділ коло села Тасішан.

Однак з заходу надійшов росииский відділ, який ириняв борбу з Япанцями. З правого крила нема жадних донесень. Від рана треває гарматний о- гонь коло Сахутяпу. В центрі панує супокій. Я- панцї вчера заатакували наші позициї коло Са- хону і кидаючи ручні Гранати, дійшли аж до пере­

шкод з кільчастого дроту. Звернено против них гармати і примушено цофнути ся. На правім крилі коло Кондолїндін о год. 4. відперто непрн- ятельский атак. Побіч наших прзиций лежать купами япаньскі трупи. Поиолудни неприятель перестав атакувати наші позициї під Кутулїном, однак на вечір очікуємо нового атаку. На лівім крилі устала борба. Завважано япаньский відділ коло наших поЗиций під Кудячу, який цофав ся.

Підчас вчерашних борб (в пятницю) ранені Гене­

рал-майор Шатило і полковник Ґорко. Нині (в суботу) завважали передні сторожі, що неприя­

тель виконав маневр в цїли обходу нашого пра­

вого крила на просторони межи дорогою з Мук­

дену до Сімінчу, а рікою Гун о 8 верств від зе- лїзничої стацнї Мукден. Нині рано неприятель заняв стацию Сухутяну, однак непосунув ся даль­

ше. По завзятій борбі неприятель заняв також Ляншанпу. Япаньский марш на наші позициї під Сахопу, розпочатий о год. 5 рано, устав під впливом огня наших передних сторожий. О год.

11. вечером і 1. в ночи Япанцї поновили атаки, які вдперто. О год. 8 вечером відперто 13. я- паньский атак. Страти Яванців великі. Против наших нозиций під Кутулїн Яванці в ночи під- приняли два атаки, однак оба відперто. На най- скрайнїйшім нашім лівім крилі ніч минула до­

сить спокійно.

з

ВІД АДМІНІСТРАЦІЄ. При зміні місяця про­

сім о наших Вп. Передплатників о скоре відновле­

не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нозих передплатників.

Н о в и н і : ^п .

— Календар. В і в т о р о к : руско кат.: Атана зия, Евгена; римо-кат.: Томи з Аквіну. — В с е ­ р е д у : руско-кат.: Поликарна; римо-кат.: Попел.

Сер. Конст.

— Для Д

ьбовян

. Аматорске представлене Тов-а ім. Котляревского відбуде ся в н е д і л ю д н я 12. м а р ц я в сали «Гвяздк« при ул. Францїш каньскій. Представлена буде «Катря Чайківна», драма Надії Кибальчич, нагороджена першою премією на конкурсі краєвого виділу. В оригіна­

лі ся драма була розділена на 12 відслон; отже режісерая стягнула тепер акцию в три суцільні акти, і через те драма зискує вельми на живо- стн та силі. Україньский танець з оригінальни­

ми музикантами на сцені оживлює перший акт;

в другім потрясає нервами розлука дочки з ма- терю задля милого; в третім розгриває ся гра

ґічний конфлікт нерівного подружя. Артистич­

ний кружок Тов-а ім Котляревского докладає всіх старань, щоби виконане штуки так під згля- дом гри як і обстанови перейшло звичайну міру аматорских вистав. Війскова музика буде при­

гравати в антрактах. Ціни місць звичайні, з чо­

го чистий дохід призначений на будову театру.

Білети від четверга можна набувати в «Сокіль- скім Базарі» при ул. Рускій. Подробиці подадуть афіші.

— З Бродів. Деканальчин соборчик в цїли підписана петициї до ради державної в справі реґуляциї кннґруи і обезгіеченя вдів та сиріт по сьвящениках відбуде ся в Бродах в четвер дня 9. с. м. о 11 год. перед полуднем- Того самого дня о 2 год. пополудня будуть загальні збори товариства кредитового «Самопоміч» в Бродах.

— Із Збаража. На заеїданю повітової ради дня 1. с. м. вибрано повітовим маршалком ді­

дича Ігната Соханїка з Івішковець а віцемар- шалком господаря Яцка Остапчука з Добро- мірки.

— На дохід „Рускої Захоронки“ у Львові від­

були ся вчера величаві і послїдні сих мясниць вечерницї з танцями в салі «Народного Дому».

До кадріля стануло близько 109 пар молодїжи, з львівского «Кружка україньских дівчат», «Акад. і Громади" і «Основи», які на спілку устроювали сі вечерницї. З провінциї було також поважне число гостин. З вдоволенєм треба зазначити, що дівчата явили ся переважно в народних строях.

— Сумне але правдиве. З кругів духовеньства львівскої аепархії пишуть нам отеї замітки що до «Ше.матизму львівскої аепархії за 1905. р.«:

Хто хотів би з львівского архіенархіяльного т е ­ матизму за рік 1905. поінформувати кя н. пр.

про рух населеня, розчарував би ся дуже. Не- точности в шематизмах все бували, але в сего- річнім онн занадто яркі та сьвідчать хиба про цивільну відвагу тих, що покликані зміни доно­

сити. От пр. в скільскім деканаті не зайшла за рік зміна що до населеня ані

о

одну душу! К >ж- да парохія — а є їх ЗО — має як раз тільки саме душ, що і в р. 1904. та і сума людності»

цілого того деканата в р. 1904—34.316, в р. 1905 34.316! В зборівскім деканаті в 15 парохіях (на 23) також не було зміни ані о одну душу (на 17.140). І так дальше в тім урядовім тем атизм і.

Єсли і прочі дати такі достовірні, то шкода з а ­ ходу і коштів, яких зладжене такого підручни­

ка вимагає.

— Вісти з Буковини. «Селяньскій касі», яка є союзом руских кас хлїборобских на Буковині, уділило міністерство р.льництва 5.000 К запомоги на кошти люстрациї кас, а на уряджене курсу для касиєрів 2.700 К.

«Міщаньска Читальня» в Чернівцях сьвя- ткувала в пяїнищо ювилей 25 літного свого єствованя. Сей обхід розпочав ся торжествен- ним богослуженєм, яке відправив в гр.-кат. цер­

кві о. крил. Костецкий враз із оо. Луцким і Бу­

йком. Підчас богослуженя, на якім явили ся тад кож иредставителї инших україньских товариств в Чернівцях, співав гарно міщаньский хор під управою п. М. Дувдича. По богослуженю уста­

вили ся члени «Міщаньскої Читальні» і хору із своїми прапорами і відзнаками а дальше безліч черновецкого мііцаньства і величавим походом рушили до краєвого правительства. Депутация зложена із пп. ироф. Клима, Созаньского і Ми- цака удала ся на авдиєнцшо до краєвого пре­

зидента, висловлюючи льояльні почуваня членів Читальні супроти монаршої особи. Краєвий пре­

зидент др. Бляйлєбен відповів депугаииї так:

«Дякую Вам як найщирійше за ласкаву память.

Обставина, іцо у вашім сьвятї, в день ювилею 25-лїтного єствованя вашого товариства, що спо­

вняє так важне гуманітарне післанництво, зга­

дали передовсім про особу Є. В. цісаря, радує

мене дуже і я не забуду переслати вашу заяву льояльности перед престол монарха. Прийміть від мене найщирійші бажаня для дальшого процви- таня і розвитку вашого гарного товариства».

По відсиіваню австрийского гимну рушили з і­

брані, співаючи в поході патриотичні пісні перед мешканя віцемаршалка д-ра Ст. Смаль-Стоцкого, пос. Пігуляка, інсп. Поповича, надрадн. Ясеницко- го і довголїтного голови тов-а Гната Власюка, уладжуючи їм величні овациї. — Так описує сей ювилей «Буковина».

Під заголовком «Попови вільно, а дякови засї!» читаємо в тій часописи: Сеї засади при­

держують ся православний митрополит і копси- стория в Чернівцях супроти Волохів а Русинів не від нині. Всім відома борба Русинів в справі правописній і яких средств треба було, щоб ви­

бороти рускі катехізми в шкільній правописи. Сам митрополит і копсистория придержують ся й нині коли видають яку стрічку в нїбито-рускій мові, нечуваного язичія і т. зв етимольогіі, не­

мов на иосьміхояиско нашого найдорозшого скарбу, нашої рідної мови, що є мовою більшо еги православної церкви на Буковині. А все то в очивиднім намірі, іцоси спиняти культурний поступ рускої пастви, що повірена вовкам в ове­

чій скірі. З а те митрополит і консистория ведуть з дівен-давна до нині перед в справах культур- турних Волохів. Ото новий доказ послїдне число церковні ґазети «Сапсі 1а«, де подана радісна вість, що румуньска академія в Букарештї зро­

била важний новий крок в справі правописній, а іменно приняла чисто «фонетику», котрої пра­

вила й словарець подає зараз «Сапііеіа» розуміє ся без анатеми консистррскої. Оттак то приияли волоску фонетику ті, що кидають ироклони па фонетику руску. Ми цікаві — заключає «Буко­

вина» — чи «Сашіеіа» Остапе при волосній ети- мольогії та буде єї калічити так, як редактор рускої часописи «СапбеІ і» сьмішить руску мову і правопись. Або чи піде він за прикладом свого волосного товариша і стане також писати по людски і фонетикою.

— В Надвірній основано «Спілку ощадности і позичок, стоваришенє зареєстроване з необме­

жено порукою». Предсїдателем заряду Спілки є о. Софрон Глїбовицкий, місцевий сотрудник.

— Дирекция ц. к учительскої семінариї в Сам- борі подає до ні домости, що екстернїсти, котрі хотять складати іспит зрі.юсти в тутешнім за- веденю, повинні внести поданя удокументовані на руки дирекциї сем. учит. до 30 марця 19 >5.

Пізнїйше внесені поданя не узгляднить ся.

— З Тов-а св. Петра. Надпоручник п. Гавриїл Коцюба жертвував через о. А. Мартинюка Ч. Св.

В. В. на фонд корінний Тов а ся. Петра вклад- кову книжочку «Труда» на 500 К. Виділ складає ч. жертводавцеві» сердечне Спаси-Біг з желанєм:

Уїуапі. яециепіез!

— Дрібні вісти. Добра Луковець журівский, ро- гатиньского повіга, набув польский парцеляций ний банк від жида Якова Розенвізена. — В Хо- росгкові украдено з костела срібну, позолочену чашу і срібну дарохранильницю в середині по­

золочену. — На нараді заступників неревозових фірм в Льондонї згодила ся фірма Кунарда і инші завести однакові ціни перевозу емігрантів з Европи до Америки. - - В еміґрацийнім прию- тї в Гамбурзі, в якім перебувало в минулім ти­

жні» 30.000 осіб, вибухли розрухи. Емігранти бу­

ли невдоволені, що їх там держать цілими тиж ­ нями, заки всядуть на корабель, і тяжко побили чотирох урядників приюту. Тоді полїция почала робити лад шаблями і арештувала провідників заворошеня. Межи емігрантами було мпого га- лицких Русинів. — 3 Липска утік книгар-накла- дець Вельнер, оставляючи векслевих довгів на 10, мілїона марок. — Страйк робітниць в фабриці туток братів Ельстерів у Львові покінчив ся. а в фабриці туток Ельстер і Топф страйк треває дальше. — В Підвисокій, снятиньского повіта, згорів дім і стодола Ґ. Фельдгабера, обезнечені на 3.300 К. — В Рожнові, того самого повіта, згорів млин і дім Миколи Бажаньского. — На Підмістю коло Яворова знищив огонь дім і 6 госиодарских будинків, вартості! 4.200 К. — В Кудяві коло Ж овкви згорів дім дідича Станка, в якім був поміщений шинк.

Всячина

— Прасова реформа в Росиї. На другім заеїда­

ню комісиї для реформи правового закона в Пе­

тербурзі вела ся довга дискусия в справі дозво­

лу на видаване Газет. Майже всі члени комісиї заберали голос і подавали ріжні проекти. Зазна- чувано також, що коли буде можна кождому иовнолїтному видавати Газети, то вся росийска праса попаде в руки жидів, як се стало ся зі всіма сьвітовими органами. Вкінци на слідуючім, третім з черги, заеїданю ухвалено і 4-ма голо­

сами проти 8-ох, що кождий горожанин, який покінчив 25 літ житя, має право видавати Газету по новідомленю про та власти.

— Війскові обманьства на Угорщині'. Будапеш- теньский Е^уегі.егіез доносить про величезні об­

маньства у війскових справах в комітатах пів­

нічної Угорщини. Обманьств допускали ся жиди родом з Галичини, котрі предкладали ф альш ова­

ні метрики женщин замість мущіїн. Коли з по-

рученя мінїстерствя гонведів приїхав там на слідство комісар Орляй, жиди старали ся єго підкупити квотою 30.000 К. Комісар доніс про те міністерству і веде дальше слідство, якого вислїд буде сензацийний.

— Карнавал в Ніцці. На онодїшний день ве- чером зановіджено в Ніцці як що року похід

«короля карнавалу». Сегорічний похід був незви­

чайно величавий. Веремя того дня но легень­

кім дощику було чудове, тому публика за вчасу залягла хмарами обі сторони улиць, куда мав відбувати ся похід. Чоло походу творили Групи середновічних лицарів в золотих збруях на к о ­ нях. З а ними їхали жандарми пристроєні в ко­

мічні мундури. • Дальше з повагою їхав «цісар Сагари» зі своєю цїсаревою і двором в білих строях. За ними на возах, уквітчаних фестонами і гірляндами, їхали найкрасші дівчата з міста і околиці, дальше Групи мітичних постатий, гай­

дуки зі смолоскипами, «Венус* на возі, окруже- нім русалками і міскі та війскові орхестри. За тим всім їхала на кони «королева карнавалу»

гарна дівчина, прибрана від ніг до голови в зо ­ лоті долари, і «король карнавалу» в пурпуровім строю американьского стрільця, блискучім від золота і брилянтів З а «королю ю парою» їхав віз з надворними музиканта Віз мав вид ве­

личезного крокодили з п .илими очами, а в пащеці сиділа орхестра хід ступав звільна у- лицями, пристроєними фанами і фестонами та тисячними лампіонами і електричними лямками в річних красках і формах. Такої величавості!

в день традицийного походу «короля карнавалу», як був сего року, Ніцца ще не памятає.

— По американьски Амер. Газети доносили недавно, що там увязнено двох мужів, з яких один мав 41, а другий двайцять кілька жінок по ріжних містах. Які чоловіки, такі бувають звичайно і жінки. І не лиш мужчини мають по кількадесять слюбних жінок, але і жінки мають по кілька мужів. Такий случай трафив ся в Мі.

Уегпоп, N. ¥., де молода 23-лїтна жінка покину­

ла свого мужа і без єго відомоети прибула до Мавнт Вернон. Тут представила ся яко дівчина і другий раз вийшла замуж. Однак справа вско- рі виявилась і тепер невірну жінку передано судови.

— Обструкция зелїзничої обслуги в Італії. По послїднім загальнім страйку зелїзничім в Італії в 1902 р. поліпшено платню зелїзничому персо­

нале о 11 мілїонів лір річно. Але рівночасно видано закон, що кождий страйкуючий при зе- лїзници дістане димісию без емеритури. Підвис- шенє платні зовсім не вдоволило зелїзничого персоналу, а що дорога страйку була для него небезпечна, тому порішено бороти ся о ліпшу платню через легальну обструкцию. Обструкция можлива всюди і дала перевести ся також і на зезїзници. Касиєри, кондуктори і кождий з з е ­ лїзничого персоналу, що мав до діла з подоро- жними, почали в умовленім часі виконувати свої обовязки як найострійше після припису.

Через те поїзди спізнювали ея о цілі години, а подорожні, одні кляли обструкционїстів, а другі тішили ся з тої «шопи«. Італійскі часописи по­

дають дотепні образки з зелїзничої обструкциї.

До поїзДу на одній стациї всідає якась женщина з клунком. Кондуктор прибігає до неї і перепро­

шує: «Чи ви певні, що клунок не переходить дозволеної ваги». «їжджу з ним прецінь дуже часто» — відповідає подорожна, але кондуктор заявляє, що се іце не доказ, та що він мусить мати «чорне на білім» про вагу клунка, бо кон- трольор мігби наложити на него кару. Клунок належить конечно зважити, твердить рішучо кондуктор. Подорожна звиняє ся, що тимчасом може поїзд втечи. На се кондуктор відповідає:

«Прошу дуже, на вас, дорога пані, він підожде».

Публика, що приелухувала ся сему, бухнула сьміхом, а подорожва потаскала клунок на вагу.

— До каси приходить паа купити карту їзди, але не має дрібних грошей. Касиєр заявляє, що не може видати, бо не має на се часу, ані не є до того обовязаний і радить поднрожному вер­

нути до міста та розміняти гроші в банку. -- Хтось їде за пів-картою. Ви називаєте ся певно...

п. А», каже кондуктор, відчитуючи назвиско на знижці. «Очевидно, прецінь я не їхав би на чужу карту». «Певно, певно» відповідає конду­

ктор, «я вам вірю; але знаєте, реґулямін ж а ­ дає... мусимо держати ся припису. Ви пе­

вно мусите мати при собі якісь документи, що ствердили би тожсамість вашої особи». По­

дорожник заявляє, що не має при собі ніяких документів, а тоді кондуктор жадає представле­

на двох віродостойних сьвідків. «Ми заждемо на вас і на сьвідків, поки їх не найдете», кін­

чить кондуктор і відходить. — На стациї в Ри­

мі сідає до поїзду посол Ф., який їздить тим поїздом що кілька днів і кондуктор знає єго дуже добре. Але підчас обстуркцпї кондуктор нікого не пізнає, кланеє ся низько і просить посла, аби ему показав лєґітимацию. «Маєте» — відповідає посол і подає карту. «Як то? ненід- писана? — питає кондуктор. — Може будете ла­

скаві підписати лєґітимацию. Мені там все одно, але контрольор готовий мені дати Ьагану*. «Ду­

же радо, прошу лише позволити мені пера».

«На жаль, не могу служити, але в реставрациї