Ч. 2 2 4 . Львів, вівторок, дня 5. (18.) жовтня 1904. Річник VIII.
Передплата
■а >РУІААНА« в м о ев т е:
в
па ціляй рік . . . 90 кар ва пі» року . . . 1 0 вар ва чвврвь Р*»У ■ • 6 вор ва міеаяд . . . Г70 пар
За границі»
ва ш лві рів . . 16 рублів , / - або 36 франків ва вів рову . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
»Вярвеш ми очи і душ у ми вирвеш: а не возьмеш млдостд і віри и« иозьмош, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с д а и о в и х исальмів М. Шашвевича.
Виходить у Львові що
крім кеділь і русхаи «нмп
• 9*|, год. воиолудяи.
Ро.’рд^ия, адж.-.батрачки і
«кспедаодя »Руелана< від ч. 1.
вв^сМсрь іо«ог»і Хоргкічікю). Згое-
■вдвцнд мккега а Агввцп Се- коловеио»» її зпеояи Г зіем аса.
' птгеи «вертав в и т а в па попередня и » ? » ? » л г м . — РвмяиацгД поепвтатаиі зіаьаі від кортх — Отвленовн т а кайте вркікаю та <м ке цїяї 90 в. від стрічка, а в »Наді- елапім» О в. від стрічка. По
дяки і п р т а х п і доааввия ио ЗО е. від стрічки.
■втевс.
Знамені голоси в поленім Колі п]ю Австрію.
(X) Внутрішнє невідрадне положене політичне в Австриї заставляє всяких полі
тичних лікарів придумувати всілякі ліки, всілякі способи лїченя сеї внутрішної не
дуги державної, спричиненої семилїтною обструкциєю нарляментарною. Німці в Ч е
хах хватили ся доволі звичайного в лїкар- скім партацтві способу, як то кажуть: клин клином вибити і завели в ческім соймі об- струкцию, щоби упокорити Чехів і прине
волити їх до залиш еня обструкциї в дер
жавній раді. Наслідок є такий, що тепер і ческий сойм зовсім бездїльний і наслідком сего відрочений на неозначений час. Чи се забезпечить державній раді спокій і спромогу успішної роботи? Здав ся, що нема таких політиків, щоби заманювали ся такими надіями. Недавно знов перший ві- цепрезидент посольскої палати проф. Кай
зер подав перед своїми виборцями ним придуманий лік, а іменно взивав прави
т е л ь к о , щоби скликало державну раду на довгу сесию і довгими засїданями ста
рило сн утомити ческих послів так, щоби були приневолені занехати обструкцию.
Забув мабуть, що такі проби вже роблено і що они показали ся зовсім безуспіш
ними.
Минувшої суботи також иольске Коло відбуло велике засїданє, в котрім окрім соймовнх послів брали участь також посли до ради державної, а на тім засіданні об
говорювано п о л і т и ч н е п о л о ж е н е . На
ради були, як звичайно в таких случаях, довірочні, але мимо того дещо з тих на
рад дістало ся з підмогою польских днев- ників до прилюдної
ВІДОМОСТІ!,а се буде також цікаве і для нашої суспільности.
Замітко, що не тілько т. зв. демократи виступили з острою доволі критикою полі
тики польского Кола, іменно пп. Райский, Грек і ин., але й консервативний Козлов- ский не перестає гарцювати на бутно-опо- зицийнім конику проти старого Яворского, котрого захищ али з одного боку Давид Абрагамович, з другого др. Бобжиньский.
Ті опозицийні живла в польскім Колі, під
ганяні всепольским дневникарством і все- польскими загорільцями, напирають на Коло, щоби оно тепер змагало до зреалі
зована тих »векслїв«, які мінїстер-ирези- дент др. Кербер виставив Полякам підчас останної подорожи по Галичині, а всі ті домаганя остаточно не змагають до нічого иншого, як до зреалізована всепольскої проґрами: тл’уос1г§Ьпіепіа баїісуі, хоч в своїх промовах обминають сеї виразної термінольоґії. Оборонці політики польского Кола втихомирювали невдоволених, що центральне правительство зробило чимало для польского Кола, от хочби шість сере- дних шкіл польских за два останні роки і богато дечого иншого і успокоювали їх, що ії инші домаганя Кола помалу будуть здійснені.
Порушено також потребу урухомленя державної ради, обговорювано справу ві
домого посередництва польского Кола між
Німцями і Чехами, а при сій нагоді відо- звали ся посеред того синедріону, злож е
ного в части з витравних політиків, що то, мовляв, мовчать, а все знають, два зна
менні голоси: проводиря польских людов- цїв С т а л і н ь с к о г о і витученого пань- скою протекциею хлопа-орґанїста К р а м а р ч и к а. Обидва ті голоси нагадують нам тих дїтий, що то виносять часом не
милі для учителя справи із школи, або що своєю наівною говірливостю зраджу
ють домашні тайни. Іменно п. Стапіньский зазначив, що Поляки не мають інтересу брати ся до лїченя Австриї з єї недуги, а Крамарчик був ще щирійший і зазначив, що Австрия є уже так струпішіла, що їй не поможе ніякий лік і тому Поляки по
винні заздалегідь о тім подумати, де они мають притулити ся. Знаменно, що ті го
лоси, а іменно останній, ке вийшли з уст незрілих молодиків, але сеймових послів, що іменно Крамарчик не є якимсь ради
кальним або социялїстичним аґітатором, а навпаки консерватистом, отже можна брати єго голос яко голос тих широких верств польскої консервативної суспільности, а та нута, яку затягнув п. Крамарчик, так вель
ми схожа з нутою, на яку співають всякі Ґломбіньскі. Думаємо однак, що перечи- сляють ся ті політики в своїх поглядах і змаганях і що бистрійший був зір такого ГІаляцкого, котрий заявив, що наколиб на
віть не було Австриї, требаб її сотворити.
Але могутність і уздоровленє Австриї мо
жна осягнути лише переведенєм запоруче- ної основними законами рівноправносте а до сего скорше чи пізнїйше буде прине
волене правительство забрати ся, наколи схоче усунути хронічну недугу внутрішню.
Пастирский лист
до Поляків греко-католицкого обряду.
(Дальше).
Належите, иайлюбійші во Христї, до греко- католицкого обряду і се Ваше положене накла
дає на Вас обовязки, які пригадати уважаю сво
їм правом і своїм обовязком. В обряді научіть ся цінити передовсім се. що в обряді належить цінити по християньски. Бо кождий установле
ний Церквою обряд, то спосіб хвалити Бога і принимати через сьвяті Тайни надприродної Єго благодати. І з обох сих зглядів є обряд сьвятим і заслугуе на пошановок всіх правдивих християн.
Є сьвятим яко установлений сьвятою Церквою, бо все, що установлене Церквою, є сьвяте і по
винно бути дорогим серцю кождого християнина.
Ми повинні любити Церкву, цінити і любити веї церковні інетитуциї, вже для того самого, що они церковні, хотяй би нас лично нїчо не обхо
дили; вистарчить, що за ними стоїть повага Христової возлюбленої Церкви, нашої Матери.
Надто належить любити обряд і цінити тому, що она є способом віддавана винної почести Богу, щ о-є одним із средств, яким Церков веде людий до Бога. Велика і мудра св. Тереса гово
рила, що за одну церемонію готова би житє віддати.
Крім сих причин, які кождому хриетияни- нови кажуть шанувати обряд як сьвяту річ,
маєте, найлюбійші, особливу причину високо со
бі цінити і любити наш обряд. Бо він є поваж
ний і сьвятий, через сам згляд на єго старин- ність, сягаючих що до головних черт апостоль- ских часів. А таким, яким є наш грецкий обряд нині, таким крім небогато малих ріжниць він був вже в четвертім столїтю но Христї; від се
го часу майже не зміняв ся. З грецкого язика на елавяньский переведений, великими апосто
лами Славян св. Кирилом і Методиєм, став від девятого віку дорогоцінною власностию всіх Славян. Навіть для тих, що не належать до сего обряду є наші лїтурґічні книги дуже цінним па- мятником престарої славяньскої мови. А для нас право уживати славяньску мову як лїтур- ґічну, є цінним привілеєм, уділеним нашим ді
дам і прадідам і нам Апостольскою Столицею- Папи римскі завсїгди високо цінили наш обряд і взагалі всі східні, подібні до нашого, і постійно придержували ся засади заховувати і хоронити їх старанно. Великий Папа Лев XIII в апостольскім листі з дня ЗО. падолиста 1894.
(ОгіепІаНит йі^пііаз ессіезіагит), толкуючи сю засаду, так мотивує: »Заховуване східних обря
дів — се важнїйша річ, чим могло би здавати ся. Бо поважна старинність, якою відзначують ся сі обряди, є і сьзіїдсю прекрассіс Церква і доказом Божої загальности католицкої віри. • А з того, що головні Церкви сходу мають деякі докази апостольского походженя — ясно вия
вляє ся їх тісна лучність з Римскою Церквою, сягаюча самих початків Церкви. І нема може красшого доказу на виказане цїхи зкгальности Божої Церкви, як і ріжні форми обрядів і ш ля
хетні мови старинности, усьвячені звичаєм Апо
столів і Отців Церкви... До сего належить дода
ти, іцо сьвяті обряди, хотяй не установлені за
для доказуваня правди католицких доґм, однак представляють сї доґми з житєм і пояснюють їх сьвітло. Тому правдива Христова Церков — заховуючи незмінно се, що є Божим,... позволяє, заховує обряди,... бо тим способом виявляє ся сила церковного житя, що ніколи не старіє ся і обру- чениця Христова стає тим величнїйшою. Сеж єї образ пізнавала мудрість сьвятих Отців в тім вискасї Давида: Станула Королева по твоїй де
сниця, в золотім уборі, окружена ріжнома- нїтностю».
Самовільний перехід з одного обряду на другий було вже заказане декретом Урбана VIII з 7/2 1624. р., відновленим і потвердженим кіль
ка разів; межи иншими Климентиєм XIV 16/4.
1774. р. і Пієм IX (декрет з 6. жовтня 1863.), який заапробував і затвердив так названу Кон- кордию, уклад межи краєвими єпископами обох обрядів. В тім декреті на першім місци (А. а.) таке находить ся рознорядженє: »Кождий є о- бовязаний оставати в обряді, до якого належить з уродженя. На ново найострійше заказує ся са
мовільне переходжене з одного обряду на другий, стілько разів вже осуджене в ріжних конститу- циях і декретах, виданих так до місіонарів, як до вірних на Сході, як і неменше в наших кра
ях. Орікає ся, що така зміна обряду, доконана яким небудь способом, є неважна і ніяка. Тому не вільно нікому, без позволеня Апостольскої Столиці, переходити з одного обряду на дру
гий".
Зміна обряду є покиненєм свого правдиво- ■ го пастиря і занеханєм звичаїв традициї пред
ків. Така зміна може бути дозволена Церквою;
але тілько тоді позволяє ся, коли надприродні
2
християньскі спонуки наклонюють до неї. Не го
дить ся покидувати обряд, щоби усунути ся пр.
від обовязку правного конкуренцийного датку, або для инпіих подібних материяльних причин.
Суд про сї причини належить до церковної вла- сти. А позволенє на зміну обряду е застережене Паиі, бо тілько він може відбирати юрисдикцию одному епископови, а давати другому; бо кожда правна зміна обряду потягає за собою сей пра- вний наслідок, що дотеперішний пастир тратить духовну власть над вірним, а набуває єї другий- Тож тому і зміна обряду, зголошена в старостві, не може бути признаною церковною властию. Є просто неправною і нелегальною. Вірний, — хо- тяй зголосить зміну обрядову у некомпетентної власти, — не перестає бути підданим духовної власти свого правдивого пастиря. В спцвіди о- держує розгрішенє, тілько на підставі юрисдик- циї, уділеної сгіовідникови, — через свого пасти
ря. Важне подружє можна заключати тілько перед власним парохом, так, що пр. подружє, заклю- чене перед парохом, що не є приналежним анї нареченого анї нареченої, — є неважним, не є церковною звязию.
(Дальше буде).
Япаньско-росийска війна.
Борба під Мукденом.
Показує ся, що янаньскі алярми були пере
саджені. Вправдї не улягає сумнівовії, що після шумного розказу Куроиаткіна, вислїд єго опера- циї представляє ся в трагікомічнім сьвітлї; впра
вдї фактом є, що росийска головна команда не- доцїнила сил противника і через се наразила свою армію на великі страти; вправдї певним а, що Росияни знов на цілій лінії находять ся в дефензиві, — однак осторожність, а радше, со
лідність тактики Куропаткіпа виявила ся і при тій.невдачі. Оставившу для атакуючої армії сильні резерви, міг Куропаткін після невдачі цофнути ся в такім стані бойкости і духа, що неприятель має перед собою не розбиту армію, але завзятого, кожду позицию аж до вечера обо
роняючого противника. Тактика Япанцїв нато
мість полягає на сім, що онп кидають відразу всі сили в боєву лінію, через те мають спромо
жність, окружати крила неприятеля і вистрілюють стілько амунїциї, що під правдивим градом куль, неприятель мусить відступити, коли не хоче ви
гинути до ноги. Тим способом Япанцї осягнули до тепер свої побідн, але жадну з них не могли вихіснувати, бо по просту не мали по битві анї амунїциї, анї сьвіжих вінск, спосібних до погоні.
Колиж прийде час, що они програють битву, то ся програна буде заразом страшним погромом їх воєнної сили та їх небезпечної тактики. Стра-
Зїгаи Захюшиха.
Д р а м а в 4 - х д і я х С. Н а й д є н о в а ,
переклав з росийского Йосиф Стадник.
(Дальше).
(Вбігав Катя).
КАТЯ. Приїхали! Приїхали! Вона вся у чор
нім, в волосах брилянтова зьвізда.
КЛЯВДИЯ. Щож нам ? Іти туди, чи що?
АНЯ. Я не знаю. Все одно.
КЛЯВДИЯ. Ходім... Ні, краще тут пождемо.
Катю поглянь, чи все у мене в порядку ?
КАТЯ (оглядав Клявдию) Нїчо, все гаразд.
Плаття старе.
КЛЯВДИЯ. На нове не дав ще братчик гроні ий.
(Входить Ьукарпікова, Інна, Константин і А ріпа Іванівна. Кукарнїиова пристаркувата, сива, білить ся та підмальовує брови, зодягнена зі сма
ком, говорить крізь Зуби, розтягаючи слова, корот
козора, з біноклем. — Інна, двайцятьсемилїтна, маленька, худенька, брунетка з жовтим цьвітом лиця, симпатична, поводить ся просто та невиму
шено'}.
КОНСТАНТИН (представляючи Аню) Отеє Аня...
ІННА (цілуючи Аню}. Я такою собі вас і у- являла. Ми будемо подругами. Я хочу,’ щоби ми подружили ся.
ціні битви, в яких мало стати неспосібними до дальшої борби коло 80.000 людий по обох сто
ронах, тревають вже цілий тиждень, а Япанцї не успіли єще виперти Росиян навіть поза ріку Ша- го, яка перетинає край зі сходу на захід в по
ловині дороги між Янтаєм а Мукденом. Ось те
леграма Куроиаткіна до царя з дня 15. с. м.:
«В ночи дня 14. с. м. знатні япаньскісили заата- кували наш корпус, уставлений здовж берегів ріки Шаго. Япанцям удало ся переломити центр.
Для зміцненя корпуса вислано кілька баталїонів.
Нашим війскам удало ся виперти Япанцїв з об
садженого ними села Шагопу і заняти єго на
ново, відопхавши Япанпїв на 2 кільометри поза село. Положене нашого правого крйла викликало через довший час великий неспокій, бо япань
скі війска, ударивши на фронт, рівночасно на- магали ся обійти наше праве крило, але по за- нятю кількох сіл і посунеяю наших війск напе
ред, удало ся правому крилови удержатись на своїм становиску. Висунені далеко наперед вій
ска центра цофнули ся на нрдібні становиска, як праве крило. Богато полків вже три ночи не спало нї хвилі. Страти Япанцїв величезні. Ніч з соботи на неділю минула спокійно*. — Бюро Райтера доносить з Мукдену, що по суботнїшній перерві, в неділю рано борба розпочала ся на
ново а т а к о м Р о с и я н на праве япаньске крило, на 10 миль на полудневий захід від Мукдену.
Н О В п н к п.
— Календар.
У в і в т о р о к : руско-кат. Хари- тини муч.; рим.-кат. Луки єванг. — В с е р е д у : руско-кат. Томи «пост.; рим.-кат. Петра з Аль- кант.
— Загальні збори „Львівского Бояна“
відбудуть ся в четвер дня 3, н. ст. падолиста о год. 7 ве- чером. На дневнім порядку: а) Звіт уступаючого виділу з діяльності! за адмінїстр. рік І903/4, б) вибір нового виділу і в) внесеня членів, бели би в означенім часі не явило ся достаточне число членів, то відбудуть ея загальні збори в тім самім дни о 8. год вечером при такім числі чле
нів, які явить ся. З а Виділ Львівского Бонна:
Р. Зарицкии голова, 3. Садовский секретар.
— З „Акад. Громади"*.
Загальні передвиборчі збори товариства «Академічна Громада* відбу
дуть ся на дни 23. жовтня (в неділю) о год. 3.
попол. в салі III університету. З а Виділ: Степан Внтвицкнн, голова.
— Цісар затвердив
вибір о. Михайла ГІрух- ницкого, пароха в Турцї, на презеса повітової ради в Турцї.
— Посьвяченє угольного каменя
при заклада- ню підвалин будинку «Дністра* при ул. Підвале 7 відбуло ся в суботу о 5. год. вечер. На се торжество, яке могло було дати нагоду львів- ским Русинам до величавої манїфестациї, з при
чини неумісного держаня в тайні єго речинця, КУКАРНІКОВА (поцілувавши Аню) Роскіш...
Як вам в голубім до лиця.
КОНСТАНТИН (взявши з води китицю}. По
звольте Інна... (згадавши на Клявдию) Ах. пра
вда, ось єще сестра Клявдия.
ІННА. Який ти розсіяний. Дуже мило.
КЛЯВДИЯ. І мені також (підходить до Ку- карнїковбї). А вас я знаю давно. Мій муж гово
рив о вас так богато, чарував ся вами... Він бу
вав в вашім домі ще ґімназиястом.
КУКАРНІКОВА. Т ак? Я мабуть, пригадаю (відходять па бік та розмовляють дальше).
ІННА (оглядаючи китицю) Хороша... Лише за багато ясночервоних рож.
КОНСТАНТНІЇ. Я хотів з самих ясночерво
них, але не можна було.
ІННА. З а багато яркого. Блїднїйше простій
т е виглядає, а чим простійте тим краще. Сош- ргепег
уоцз,шопзіеиг?
КОНСТАНТИН. СЬасип а за іапіаізіе...
ІННА. Ах, лише будь-ласка не по фран
цузькії. Не забувайте на дане слово... (звертав ся до А н ї і Катї) Можна брата потягнути за вуха, щоби не говорив по французьки ? (тягне за вухо Константна). Ніколи не треба робити те, чого не уміємо.
(Катя і А н я сьміють ся).
КУКАРНІКОВА. Гляньте, гляньте, як гарно.
Інночка вступила вже в свої права жінки: тя
гнути мужа за вуха.
КОНСТАНТНІЇ. .Я хотів би мамочко, щоби вона їх таки цілком вирвала.
зібрав ся малий кружок осіб інтересованих ? гурток осіб, що в тій порі ненарочно пе
реходили попри площу будови каменицї «Дні
стра*. Оден з очивидцїв того тихого сьвята по
дає нам отсей єго коротенький опис: Помостом, уложеним з дощок в поперек викопаної глубо- кої челюсти на фундаменти і пивниці, зійшло долі кілька осіб з о. Давидовичем, який при уставленім в середині столику відправив моле- бен і покропив сьвяченою водою уложений в куті камінь. Почім кождий з присутних желаю- чи в коротких словах щасливого розвитку то
вариству в новім будинку, кидав черпаком вап
но на угольний камінь. Перший довершив сего інжінєр Лєвіньский, який будує сю каменицю, а дальше слідували президент надзираючої ради ради. Кузьма та директори тов-а: др. Кулачков- ский, адв. Федак і проф. Шухевич. На сім по
кінчило ся се намятне торжество.
— Пожарний «Сокіл* в Свистїльниках.
рога- тиньского повіта, засновано на статуті львівско
го «Сокола*. Ц. к. намісництво вже затвердило статут.
— Позір!
Старшина львівского «Сокола* по
дає до відома Другів, членів гімнастичних ф і
лій, що фабрика вже прислала сукно на новий мундур сокільский, ухвалений з'їздом делегатів на весні сего року. Друга, котрі хочуть справи
ти собі мундур, зволять прислати на адресу на
шого Товариства (Львів, ул. Коперника 9.) по 6 К від метра сукна. Замітимо, що на мужчину середного зросту потреба 2-70 м. сукна, с. є за 16 К 20 с. — Старшина.
— Популярно-наукові виклади.
Осінь і зима « найвідповіднїйшою порою для популярно-науко
вих відчитів по товариствах і читальнях в мі
стах і і,ю селах. Однак на жаль у нас майже зовсім не вихісновує ся сего часу. Кілька відчи-
•гів у Львові і по кілька в більших містах з ви
їмком одинокої Коломиї, де через більше як півроку відбувають ся систематичні популярно- наукові виклади, отеє вся робота около осьвідо- мленя народних мас, безграмотних і темних.
Відповідні сили до відчитаня коли не премудро обробленої праці самостійної то бодай змісту якоїсь інтересної для селянина книжки всюда у нас найдуть ся. Тодї читальні не стоялиб пуст
кою і не сьвітилиб на встид повибиваними ши
бами як прим, дім Читальні «Просьвіти* в Ріенї рускіії коло Львова. В кождім місті і місточку можна би утворити кружок інтелігентних моло
дих людий, що доглядали би читалень в околи
ці!.
Кружки сї повинні організувати ся передо
всім при філіях «Просьвіти*, з яких кожда мо
гла би спромочи ся на скіоптікон, або на заку
пно образів і инших наглядних приборів до від
читів з області! істориї, літератури і природи.
Хосеи з таких викладів був би великий, а ви
датки мінімальні, бо як знаємо, прим, селяни зпіді Львова дуже охотно даром привозять і відвозять делегатів, які їдуть зі Львова чи то на збори, чи на відняти. Так само всюда наші селяни щиро витають тих, що несуть їм здоро
ве зерно просьвіти. Спробуйте, а переСьвідчите ся самі! — Ґ .
— Карна розправа
против радикала Івана Ра- дуляка, бувшого війта в Глушкові, котрий в д е н ь Богоявленя с. р. напав на місцевого пароха під
час обходу парохіян зі сьвяченою водою, відбу- КУКАРНЇКОВА. Се чудово. (Звертав ся до Аріни Іванівної) Який він у вас миленький хлоп
чина. Надію ся, що ви заздрісні, що він мене вже тепер кличе мамочкою.
АРІНА ІВАНІВНА. Мене мамою називає.
КУКАРНІКОВА. А мене мамочкою... Ах, як се приємно! Підійди, я поцілую тебе (цілує Кон
стантна в голову). У тебе, кажу без комплімен тів, добрий смак... Меблі гарненькі, краска д і
брана, прехорошо. Все мило та просто. Але мені здає ся, що ся кімната не носить означеного, так як би сказати, характеру: ні то сьвітлиця,
нї то будуар.
КОНСТАНТИН. Я не успів ще гаразд обду
мати, куди що поставити... С е'лиш е тимчасом.
От вже з Інною обдумаємо все інакше.
КУКАРНІКОВА (подумавши). Я думаю, фор- тепян краще поставити в салі. Сей пристрій (показує на маленьку канапку, д зи ґли к и та стіл) по середині (звертав ся до Аріни Іванівної) Впро- чім простіть... я наче починаю вже хозяйству- вати.
КОНСТАНТИН. Будьте ласкаві, мамочко.
КУКАРНІКОВА. Нї, нї, здаю все на тебе та любеньку Аріну Іванівну.
АРІНА ІВАНІВНА. Будь ласка чай нити до Костьової кімнати... себ то до їдальні.
КУКАРНІКОВА. Чан ? Дуже добре. Ходім Аріно Іванівно. А шо все о девятій годині'.
АРІНА ІВАНІВНА. Клявдочко, ходім (підхо
дить до Н іни і усьміхаючи ся, дуже чемненько пи
тав) А впж ?
з де ся — як нам доносять — дня 21. жовтня с.
р. в ц. к. окружнім суді в Коломиї.
— З
Коломиї«Поступ» доносить: Артистично- викладова секция «Інституту Руский Народний Дім в Коломиї» розпочинає знова ряд популяр
но-наукових викладів. Цїлию тих викладів є:
подавати основи ріжних наук, розяснювати най- ноеійші та найважнїйші здобутки людского ду
ха. Призначені она для найширших верств на
шої суспільности, головнож для тих, що серед тяж кої праці самі не мають часу і нагоди до
повнити і розширити своє знане. Від пятьох літ уряджує згадана секция такі популярно-наукові виклади і як що року так і тепер доложнть всіх своїх старань, щоби вони вдоволили вим о
гам П. Т. Слухачів та відповідали своїй цїли.
В слідуючі неділі сего місяця відбудуть ся ось такі виклади: 16. н. ст. (був) д-ра Володимира Ко- бриньского «Вплив алькоголїчних напитків на чоловіка»; 23. н. ст. проф. Івана Раковского
«Виховане нашої молодїжи» (вступ на сей ви
клад дозволений тільки для старших); ЗО. н. ст.
проф. Прокогіа Мостовича «Жерело і сила забо бонів». На дальші неділі приготовляють инші прелєГенти дуже цікаві виклади з істориї, літе
ратури, права, медицини, фізики та природних наук. Чей не потребуємо вказувати на се, як потрібні і хосенні можуть бути такі виклади для нашої суспільности, а згадаєм тільки про те, що у всіх, хочби найбільше просьвічених народів, у Англичан, Французів, Німців та Скандинавців, такі виклади уряджують ся і по найменших мі
сточках на дуже великі розміри, та причиняють ся там дуже до иіднесеня просьвіти і добробуту.
Маємо повну надію, що і в нас такі популярно- наукові виклади знайдуть належне признане і поперте у нашого найширшого загалу сьвідомо- го, яку вартість і значінє мають правдива нро- сьвіта і наука. Виклади призначені головно для старших та будуть відбувати ся що неділі в са
лі Народного Дому на ІІ-м поверсі'. Початок то
чно о год. 6. вечером. Вступ безплатний.
— Конкурс. Виділ Наукового Товариства ім.
Ш евченка розписує отсим конкурс на одну з а помогу з фонду пок. Антона Бончевского, при
значену для студентів університету сьвітских факультетів. Висота запомоги виносить 440’52 К.
Кревні фундатора мають першеньство. Наділе
ний запомогою має підписати реверс, в якім зобовяже ся звернути побрану запомогу в ціло
сті! фондовії, коли дійде до самостійного стано
вища. Удокументовані поданя належить вносити на адресу Виділу до дня 15. падолиста 1904 р.
З а Виділ: М. Грушевский голова, В. Гнатюк се
кретар.
— Пятнистий
тифв Галичині'. Минулого тижня стверджено 26 нових случаїв пятнистого тифу, а іменно в повіті: бучацкім (Журавинцї) 4, в до- бромпльскім (Небилів) 6, в кольбушівскім (Пе- редбір) 1, в равскім (Матерів, Улицко-Середке- вич) 2, в снятиньскім (Драгасимів) 1, в стрий скім (Кавско, Стинява нижна) 4, в терноиільскім (Настасів) 2, в залїщицкім (Милівцї) 2 і в золо-
чівскім (Ожндів) 3.
— З двамат. Тов-а ім. Котляревского у Львові.
В послїднім кварталі с. р, зложили до каси на
шого товариства (в коронах): Гр. Мицавка з У- стрнк дол. 2, и. Стеф. Онуферкова зі Скалата складку від себе 4, о. А. Ганаса з Маґдалївки 2, и. А. Онуферка зі Скалата 3, Богдана Онуферка 1, о. Ів. Пачовского з Дубковець 4, Іл. Гараси- мович з Кривого 2, о. Ст. Ващипіина з Сороки
КОНСТАНТИН. Ми тут будемо. Добре Інно?
ІННА. Все одно.
КОНСТАНТИН. Пришліть нам сюди.
АРІНА ІВАНІВНА (звертаючи ся до Кукарнї- ковоі). Будь ласка.
КУКАРНІКОВА (бере за руку Лріну Івані
вну). Нам треба багато де о чім поговорити. Ми матери, тож зрозуміємо одна другу. (Відходять, К лявдия за ними).
КАТЯ. Костю а ми можемо піти?
ІННА. Ви не хочете остатп ся з нами ? КАТЯ. Та чому.... ні...
КОНСТАНТИН. Мені хотілось би поговорити з тобою о одній річи. Вони можуть потім прийти.
АНЯ. Ми підемо (відходять).
ІННА. Се неделікатно. Сам говориш, що вони не конче добре виховані, а так поводиш ся з ними... Негарно.
КОНСТАНТНІЇ. Нїчо. Я буду тобі дуже вдя
чний, як ти займеш ся ними; вони не глупенькі, але не виховані, як слід. Чи мама може розу
міти що небудь о вихованю.
ІННА (розпираючи ся на отоманї) Ну, отже будемо говорити з тобою довірочно.
КОНСТАНТИН. Гляджу на тебе, та не вірю очам: не вжеж справді' ти у мене дом а?
ІННА. Не віриш очам, — можеш помацати.
(Показує па лице) Цілуй!
КОНСТАНТИН (цілує). Ти чарівна сьогодня.
НІНА. Як і все.
1, о. В. Винярского з Іванівни 5, Федька Давид- чука зі Скалата 1, о. Гр. Дякова з Ж ребок 2, о.
В. К. 1, Ванда Курбас 1, о. Курбаса зі Ст. Ска
лата, Івана Білика 0’50, Ст. Білика 0’20, Ник.
Яриміщина 0*20, Ник. Білика (120, Петра Забо
лотного 0'20, Ст. Кивелюка 040, Пав. Яременка 0'20, Ст. Децюка 0’20, о. В. Коломийця з Ілавча Г95. Теоф. Савули 020, Пан. Процика О’ЗО, Вол.
Онуферка 0 30, від инших" неназваних 2’90 — разом 38’35, курзор від членів львівских 98’60, Іл. Огоновский 12, Мик. Левицкий чл. вкл. З, п.
Евст. Тишиньска зі Львова за цеголки 12, Мих.
Лїськевич з Угнова з розпродажи творів м узич
них дарованих на тов. о. В. Матюком 5’80, Ер.
Бандрівский зі Львова чл. вкл. З, Параня Бере- заньска складку зібрану по празнику у о. Стеце- ва в Цариньскім 22”24, о. Ник. Ґенюк парох За- болотова за цеголки 2Г50, даток від себе 6'50 а від о. Дмитра Добротвора 2, К. Брик з Устрик дол. 1, Д. Г. з України 25, о. Ал. Темницкий чл.
вкл.. З, Д. Лазарко дир. Нар. Торговлї в Золочеві складку 2940, др. Тим. Зарицький власт. антики 10 К. Виділ складає отсим Ви. Добродіям сер
дечну подяку так за жертви як і за їх збиране і просить їх о дальшу память на наше тов-о.
Так само просить усіх Вп. Добродіїв, що їм ви
слано лїсти на збиране чл. вкладок і добровіль
них датків, або цеголки, або і пушки о надісла
не зібраних датків. — Виділ.
— Убийство
між буковиньскими Липованами. В неділю дня 9. жовтня забавляв ся гурток Липо- ванів в домі Петра Дєєва в Білій Криници. Ро
зуміє ся, що забава не йшла на сухо. Хоч Ли- повани вважають курити тютюн гріхом, за те горівкою не гордують, бо випито єї в той день 10 півлітрів. Між добре підохоченими прийшло до непорозумінь а відтак і до сварки, в якій вів перед 25-лїтний білокриницкий заверниголова Юрій Петров. Та сварки єму було за мало. По
біг до хати, забрав сокиру і напав на хату, у я- кій доси пирував і зачав бити шиби й ломити двері. Счинила ся завзята бійка, у якій Петро
ва убито, вбивши єму у шию ножаку. Убийства доконав головно таки господар хати Петро Дєєв із сином, Оаумом. По переведеній секциї Петро
ва похоронено, а обох Дєєвих відставлено до а- рештів серетского суду. — Отся подія кидає не конче корисне -сьвітло на буковиньских Липован, у яких давна строгість обпчаїв і чеснота занп- кає, а за те приходить ігляцка гульня і мораль
ний иідуиадок.
— Жертви нерозваги. З кождим роком зро
стає число нещасливих пригод в Альпах, на
слідком нерозваги туристів, які без провідників пускають ся на прогульки в незвісні їм околиці Альп. В швайцарских Альпах погибло: в 1898.
році 37 осіб, в 1899. р. 47, в 1900. р. 48, в 1901.
р. 63, в 1902. р. 119, в 1903. р. 138, а в сім ро
ці число се дійшло доси до 150. В цілих Аль
пах згинуло вже сего року роверх 300 туристів, В туристичних товариствах в Швайцариї про
ектують. аби обмежено законом вапдрованє по Альпах без провідників.
. — Лїченє в
темряві. Велику сензацию викли
кало відкрите віденьского лікаря д-ра Ґольдмана, який винайшрв новий спосіб лїченя хорих, що терплять на горячку. Хорих таких приміщує др.
Ґольдман в темних кімнатах, яких уживають фотоґрафи. В кімнаті такій, щільно замкненій, уживає винахідник при лїченю червоного сьвітла і обвиває недужих червоними бандами. В лїкар- ских кругах оповідають, ща сей новий спосіб лїченя справді обнижує температуру горячки.
(Константин продовжив цілувати).
ІННА (відпихаючи Копстантина) Буде. За- раз чай подадуть... Говори, що хотів.
КОНСТАНТИН. Отже бачиш... (переходить по кімнаті та сідав на отоманку при ногах Інни).
ІННА. Я жду.
КОНСТАНТНІЇ. Коли чай принесуть (знов встав).
ІННА. Я не люблю, як хто хамелить. Го
вори.
КОНСТАНТИН. Скажи мені: ти любиш мене?
ІННА. Люблю.
КОНСТАНТИН. Я вірю та лише тому рі
шаю ся сьогодня розказати тобі... я міг би зо всім не розказувати, як би не був певний тебе.
ІННА. Страхаєш мене.
КОНСТАНТИН. Повторяю, я міг би не роз
казувати, як би не був певний тебе, але уважаю собі за обовязок розказати... та при тім... я л я
каю ся... поговірки та сплетнї, постійно перекру
чують факти...
ІННА. Я не люблю, як хто хамелить. Го
вори!
(Лкуліна подав чай та відходить).
(Конець буде).
— Зелїзнича катастрофа.
На американьских зелїзницях нема тілько зелїзничих будників, що при европейских зелїзничих шляхах, тому там часто лучають ся великі нещастя на зелїзни- цях. Недавно при катастрофі в стані Віржінїя згинуло 75 подорожних, а дня 10. с. м. лучила ся грізна катастрофа на зелїзничім шляху в стані Місурі недалеко стациї Варенбурґ. На знач
нім скруті в вузкім Перекопі стрітили ся два поїзди, товаровий з особовим. Тяжка льокомо- тива товарового поїзду вдусила другу льокомо- тиву в сусїдний віз, в якім спало кількадесять осіб. Ніхто з тих подорожних не вийшов з жи- тєм, а в дальших возах смертельно потовкло ся богато осіб. Загалом згинуло 33 осіб, а поверх 30 покалічило ся.
— Смерть з імаґінациї.
Доносять, що в мі- сцевости Цуцінаті померла недавно молода учи
телька Герріт серед незвичайних обставин. Від якогось часу терпіла на гіпохондрию і дуже часто висказувала бажане, позбавити себе житя.
Недавно в присутності! родичів витягнула ф ля- шочку і удаючи, що буцім отруїла ся, упала на землю і по хвили померла. Досліди лїкарскі ви
казують, що фляш очка була щільно замкнена і що нещасна зовсім не зажила отруї.
— Розводи в Швециї.
Зі всіх т. зв. вивілїзова- них держав найлекше супругам у Швециї одер
жати розвід. Вистане, аби одно з них, муж чи жінка, виїхало на два тижні поза границі краю і зголосило ся там у шведского консули, а ся притока є вже достаточною до супружого роз
воду. З того користає так много шведских го- рожан, що шведске правительство затревожило ся о будучність держави і має постирати ся в парламенті' о новий закон що до супружих роз
водів.
— Родимці!
Не забувайте, на приватну жіночу семинарию у Львові, удержувану Тов-ом педаго
гічним і присилайте постоянні жертви! Вписуй
тесь громадно в члени сего Товариства і вирі- внуйте залеглости. Вписове виносить 1 К. Пре- нумеруйте часопись для дїтий „Дзвінок" і часо
писи „Учитель", так щоби они могли при біль
шім числі' передплатників стати на ще висшім щебли і відповісти всім бажаням сьвідомих чи
тачів. Адреса касиєра: А. Алиськевич (ул. Коха- новского 15 Б.)
— Дрібні вісти.
Чорна віспа вибухла в селі Горай коло Верхрати в сокальскім повіті. Доси 8 осіб занедужало а одна померла. — 3 Дрого
бича доносять, що в ночи на 8. с. м. вибух по
жар на загороді селянина Андруха Підбуского в Нагуєвичах. В огни згорів Андрух і єго жінка.
Огонь мав бути підложений. — В Кореличах, перемишляньского повіта, згоріли онодї чотири господарства, вартости 7.000 К. Причина огню незвісна. — Електричний трамвай у Львові їз дить тепер після зимового розкладу, с. є від 6 ’/2 год. рано до 1 0 год. в ночи. — В Бори- славских копальнях нафти вибухли в суботу два пожари. О 3: год. пополудни почав горіти закоп Зісмана і Ски недалеко церкви. Від закону за- няв ся збірник кипячки, а з него перекинув ся огонь на сусїдний закон кн. М. Любомирскої.
При огни попарило ся троє людий. О 5. год. в е чером вибух огонь в закопі Шуйского в Туста- новичах. Причиною сего пожару були елєктичні дроти, замало ізольовані.
— Родимці ! Памятайте на бурсу „Шкільної По
мочи" в Снятинї, в якій сего року найшло приют поверх 20 учеників реальної школи, дїтий убогих селян.
Т елеграм и
з дня 17. жовтня.
Відень.
В суботу пополудни відбула ся ка
бінетова рада під проводом д-ра Кербера. В ній взяли участь всї міністри з виїмком д-ра ГІєн- така, який перебуває у Львові.
Любляна.
В тутешних соймових кругах кру
жляє чутка, що країньский сойм буде в сих днях замкнений. Президент краю, бар. Ганн, по
їхав в тій справі до Відня.
Дрезно.
Тіло пок. короля Юрия перевезуть нині вечером з Пільніц до Дрезна. Похорони бу
дуть в середу.
Триєст.
Прибула ту анґлїйска ескадра.
Петербург.
