Ч. 98. Львів, вторник, дня 3. (16. мая) 1905. Річник IX.
Передплата
п
»РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
га цілий рік . . 20 кор
■ж пів року . . 10 кор вж чверть року . . і кор
■ж місяць . . 1’70 кор
За границею.
■а цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові
що дня крім неділь і руских
СЬВНІ• О'І, год. пополудня.
Редакцня, адмінїстрация
і експедпция >Руслана< під ч.
1 . пл.Дом6ровского(Хоруніцини).Екс-педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. —•
Рекламацій' неопечагані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в •Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Загранична полїтина Італії.
(х ) В італїйскім парламенті відбула ся в минулої ііятницї розправа над е т а - т о м м і н і с т е р с т в а з а г р а н и ч н и х с п р а в , в котрій мінїстер Т іт т о н ї виго
лосив знаменну промову. Передовсім за
певнив він, що в і й с к о в і в и д а т к и не повинні з а н е п о к о ю в а т и нікого, бо они зроблені лише в тій цїли, щоби удержати і на дальше м и р н і з а м і р и іт а л їй - с к о ї п о л і т и к и б е з у с я к о ї з м ін и . В справі М а к е д о н ії предложить мінїстер парляментови зелену книгу. З є д н н е н є К р е т и з Г р е ц и є ю є н е м о ж л и в е , поза як се могло би викликати заворушена на Балкапї. Охоронні держави і кн. Юрий будуть приневолені перевести п о в а ж н і р е ф о р м и на а д м ін ї с т р а ц и й н і й і ф ін а н с о в і й області!.
Відтак говорив Тіттонї про т р и д е р- ж а в н и й с о ю з і зазначив, що він має не лише для Австро-Угорщини й Німеччини, але й для Італії важне значінє, звільняє!
її від надмірних війскових видатків і є невною п о р у к о ю е в р о п е й с к о г о м и р а. Відвідини цісаря В і л ь г е л ь м а іґр . Ґ о л у х о в с к о г о не потребували скріпля
ти на ново сего союза, бо в з а є м и н и І т а л і ї з си м и д е р ж а в а м и є з н а м е н и ті, а тепер стали ще сердешнїйші.
Уложена і до відомості! парламенту подана вторік проґрама що до о б е з п е чей я і т а л ї й с к и х і н т е р е с і в на Б ал ка ні, розвинула ся зовсім по думці міні
стра. Всі питаня були спільно і в порозу
мінні з Австро-Угорщиною уложені і пола
годжені, а Н їм е ч ч и н н а мала лише одно бажанє, щоби м іж І т а л іє ю і А в с т р о '
34 Я Р О Ш Е Н К О .
Історична повість ОСИНА М А К О В Е Я (нагороджена „Михайловою премією* 1905 р.)
(Дальше).
Гетман і його гості дивили ся хвилину на сю подію, а там потім далі вели свою розмову.
Вкінцп Дзерон потяг Минулу за рукав і сказав:
• Ходи!» Всі попраіцали ся з гетманом і верну
ли ся в обоз. Пішов і Чоботар з ними. Він і Ми
нула йшли за панами та вели свою розмову.
Може що переказували до мене? — спи
тав ся Минула не відступаючи від Чоботаря.
— Вони й не знають, що я втік. Я й сам не думав, що втечу. Тілько в нослїдній хвили ні, — Пас вели кладкою, бо міст ще не готовий, по кількох переганяли — ніч темна, я тілько ступив на той бік, думаю собі: все одно! Ско
чив, вони за мною; а я з берега гоп у воду!
Потовк ся — от диви ся, яка рука здерта — але тримаю ся берега і лїзу-лїзу далі. Тут вода рве — не даю с я .. А вони гадали, що я втопив ся. Ха-ха’ Ото мені вдало ся! Тілько одежі збув ся, бо був би не переплив Дністра. Так мене те
пер вода несла, а я на вскісь, на вскісь...
— Дуже там пильнують бранців?
— Ой, дуже! Довкола війско. Я ще вчера рано говорив із твоїми. А потім десь мені ще
зли з очий. Стілько тисяч людий, то віднайти не легко, але вони там за Дністром.
— Дуже журять ся?
У г о р щ и н о ю б у л о н о р о з у м і н є у- д е р ж а н е . Італія намазала ся також удер
жати добрі взаємини з Р о с и є ю , хоч се визвало певне зворушегє умів в краю. Так само були добрі взаємини з А н ґ л їє ю і Ф р а н ц и є ю’І Ясне стчновище Італії су
проти Т у р е ч ч и н и зєдчало певно довірє і симпатиї н а Б а л к а н .
Про р е ф о р м и в М а к е д о н ії згадав також мінїстер Тіттонї і зазначив трудно- сти, з якими мусять бороти ся цивільні а- ґенти охоронних держаї, але всеж таки можна вказати на певні успіхи сих ре
форм. Реорґанїзация жа ^дармериї дає по
руку житя і майна, а надужитя будуть у- сунені ф і н а н с о в о ю р е ф о р м о ю під контролею европейских держав.
На основі мірцштеґ кої програми пе
редали А в с т р о -У г о р щ и н а і Р о с и н Порті пропамятне письмі- в справі ф ін а н с о в о ї п р о г р а м и в М а к е д о н ії, в ко
трім домагали ся певні.х змін в управі і що до фінансового реґуляміну. Порта виробила свій р е ґ у л я м і н ф ін а н с о в и й , а по порозумінні з великими державами постановлено управу.ре Ганїзованого за
ряду фінансового піддати під догляд евро
пейских держав підписаних на берлїньскім договорі. До начерку Порти додали евро- пейскі держави ще свою статю, в котрій зазначено, що для догляду фінансової у- прави іменують своїх фінансових відпору- чників І т а л і я , Ф р а н ц и я , А н ґ л їя і Ні
м е ч ч и н а , котрі з Г е н е р а л ь н и м ін с п е к т о р о м ф ін а н с о в и м і цивільними агентами А в с т р о - У г о р щ и н и і Р о с и ї мають спільно поступати, а особливо дба
ти про правильні оплати цла і десятин.
Наостанку заявив Тіттонї: >Коли я свого часу зазначив, як докладно уложене
— Ну вжеж, а ти що гадав? Змарніли так але здорові. Турки дають їсти: дбають про бран
ців так, як про худобу.
Микула замовк, але по хвилині почав пи
тати ся, який міст ставить Томіна. Уже думав над нападом ватаги, яку тілько треба було ще зібрати.
— Та се не міст, а ціла гребля! — відпо
вів Чоботар. — 3 того і з сего боку берега по
робили кашицї, воду пустили серединою, а в по
перек на кашицях кладуть довгі ковбки. Ще не зовсім поклали, ми переходили, як по кладці, але вже поруча є з обох боків... Вода, не зірве, щоб не знати-що. Місце добре.
— Богато там наших з Молдови коло моста?
— Та се самі наші. По ноші пізнати. Буде їх кілька сот а може й більше. З горбка бачив я, як ще по тім боці нас тримали.
— Не пізнав ти там нікого із Серета або із Сучави?
— Та як можна було пізнати? За. дня не пускали близше, а в ночн не бачили. Казали тілько, що міст будує якийсь Вірменин.
— Може мій тесть із Сучавн? — здогаду- вав ся Микула.
— Не знаю.
— От кобп знати певно, що він там!...
— Ярошенку! — обернув си Дзерон — хо
ди сюди!
Ярошенко підбіг до Дзерона, що обговорю
вав справу з Минулою і Молодецьким.
наше п о р о з у м і н є з А в с т р о -У г о р щ и ною, котре обезпечує о б о п іл ь н е в р е ч е н е в с я к о ї о в л а д и А л ь б а н її , то на се замічено, що значінє Альбанїї підупало наслідком злуки кількох повітів альбань- ских з Македонією. Тепер я в тім милім положенні заявити палаті, що ґр. Ґ о л у- X о в с к и й зовсім з тим годить ся зо мною, що при виконаню 3-го артикулу мірцштеґскої програми що до реорґанїза- циї македоньскої управи ті повіти альбань- скі, котрі злучені тепер з Македонією/ б у- д у т ь з н о в п р и л у ч е н і д о в л а с т и в о ї Ал ь б а н ї ї«.
Ся промова Тіттонього була принята палатою з великим одушевленєм, а також дневникарство італїйске приняло заяви мі
ністра з великим вдоволенєм.
Поселенчий рух в Америці.
Американьска „Свобода" подає деякі цікаві дати з поселенчого руху в північній Америці:
З іміґрантів прибувших на початку сего мі
сяця до Болтімор, завернено до краю 11 з Угор
щини, 5 з Австриї, 3 з Росиї, 2 Македонців і одного Турка.
Послїдними роками прибуває пересічно 8000 Япанцїв до Америки, особливо до західних дер
жав. Позаяк Яванці спритні люди і відбирають хліб білим робітникам, то повстала аґітация,
•щоби не допускати Япанцїв до Америки, поді
бно як не допускають Хінцїв. Тимчасом се не
можливе, бо Япанїя не Хіни і в разі ухваленя такого права через тутешний конгрес, Япанїя пе
вно силою старали би ся змусити Сполучені Д ер
жави до задержаня давно обовязуючих умов,
— Ти маєш стягати ватагу козаків: пан Могила також буде помагати. Ми лишаєм ся в козацькім обозі. Козакам платимо. Розумієш ?
— А полковники згодять ся ?
— Коли сам гетман згодив ся, то й вони згодять ся. Нам людий не треба богато: кілька сот — і годі! Діло в тім, щоби добру пору ви
брати і напасти на міст із лівого крила і на Томшу.
— Се не буде так легко, пане Дзерон, як вам здаєть ся — замітив Молодецький. — Адже моста будуть стерегти.
— Тому мусимо спішити ся, поки ще не зовсім готовий і нема потреби його дуже пиль
нувати — відповів Дзерон горячо.
— Ай, пане Дзерон, се не купецьке діло.
Але поможи вам, Боже!
— Пане Молодецький — просив Могила — ми тут остаємо ся, а ви вертаєте ся. Лишаю се на вас, підпирати мою справу в пана Любомир- ського. Ходкевич хорий: 3 ним годі говорити, а Любомирський має велике слово у всіх. Ви-ж знову в такій приязни з ним...
— Добре, добре, я поговорю, якби що до чого прийшло.
Молодецький відійшов.
Починати зараз, діло з козаками годі було, бо напали яничари. Инші турецькі війска здер
жували грецьом польське війско, а яничари ма
ли знищити козаків. Козаки приняли їх з око
пів такою стріляниною, що не то жаден яничар
не станув на окопі, ще з поля всі завернули ся
заключених між Япанїєю а Сполученими Дер
жавами.
В лютім прибуло 67.117 іміґрантів до Сиол.
Держав, с. є о 33.150 більше як того самого м і
сяця 1904 року.
6-го с. м. прибуло до Бостон з Ліверпуля в Анґлїї небувале доси число, бо аж 2010 імі Грантів. Видно, що люди начиняють їхати не лиш до Нового Йорку, але й до других портів. Сі емігранти в більшій части Білоруси, Литовці, Поляки і Ж иди.
Роспйскі Німці, що втечуть перед війском, їдуть до Аигога, НІ і сусїдних міст.
В Сгоокзіоп, Міпп. завязав ся іміґрацийний комітет, маючий н<і цїли спроваджувати іміґран- тів на фарми до повітів Роїк, МагзЬаІІ, Кііізоп, Нозеаи і Кеб Ба ке.
До фабрик в Фоль Рівер, Масс. пхають ся купами росийскі Жиди.
Панї Ю. Латроп з Чікаґо, обзнакомлена д о кладно з еміГрацийним рухом в публжчній про
мові висказалась против того,щ оби не допуска
ти неписьменних до Спол. Держав. „Се неспра
ведливо", говорила она „виключати чесних і здорових іміґрантів тому тілько, що они не м а
ли спосібности научитись читати і писати, а впускати тих письменних, котрі нераз більше шкідливі для загалу як неписьменні".
Невдовзі' має бути отворена резервация Ін- диян племени Чіпева в Мінесотї. Резервация ся обнимає 230.000 акрів поля. Землю буде р о зд а вати уряд за м алою оплатою.
Сполучені Держави обчисляють тепер, скіль- ко тут мешкає Хінцїв. В якій цїли се роблять, поки що не знати.
10-го цьвітня громада зложена з 500 імі
ґрантів прибула до Півн. Дакоти. Цікаво би зна
ти звідки, тому що свого часу була поголоска, що до Америки вибирає ся 200.000 україньских штундистів.
Неапольский банк має 45 філій в Америці, котрі висилають що року до краю ЗО мілїонів доларів заощаджених Італійцями.
В полудневім Бостоні має станути будівля Аш. Зіаузпіс А. Б. Аззн коштом 15.000.
Іміґранти могуть найти роботу при будівлях на передмістях Нов. Йорку. Минулого року майже чверть мілїона емігрантів остало в Новім Йорку, ввиду того показалась потреба побудованя ве
ликого числа нових домів.
Як строгими є іміґрацийні власти супро
ти прибуваючих іміґрантів, показує слідуючий примір. Кілька днів сему прибув другий раз до Америки Давид Мурик, росийский жид. Мав лиш 85 центів при собі і виглядав лихо, але має тут дві сестри, з котрих кожда варта від 2 —5 ти
сяч дол. і мав за собою опіку іміґрацийнпго жи- дівского товариства. І сестри і товариство хотіли зложити бонд, що Мурик не стане публичним тягаром, ба навіть їздили в сій справі до Ва
шингтону, але не помогло нічого. • Мурика віді
слано до краю задля слабого його здоровля.
В пів поля яничари станули і почали стріляти.
Стріляли з пів години, а потім знов кинули ся на окопи. Козаки, що підчас стріляня яничарів сиділи спокійно в окопах, знову виждали до по- слїдної хвилини і відкинули їх своїми кулями, як стіну. Потім вискочили з окопів, сусїди-Нїмцї помогли, зігнали Турків з поля аж під ліс.
З а сей час, від коли почала ся облога, та ка майже щоденна забава в окопах і в поли уже проїдала ся козакам. Усе те саме і те саме
— і кінця тому нема. Доки се потягне с я ? Всі козаки відчували потребу якоїсь цїкавійшої по
дії — і тому, коли Минула почав під вечір у полку Дорошенка збирати ватагу, зголосило ся відразу стілько охочих, що Минула і не сподї- вав ся. Але що з одного полку забирати стіль
ко людий — не годило ся і полковник був би не згодив ся, то самі козаки казали, що зберуть
ОХОЧИХ З ИНШИХ