Ч. 89. Львів. Четвер дня 23 цьвітня (5 мая) 1898. Річник II.
Передплата
■я «РУСЛАНА» ввноспя:
в Австриї:
цілий рік . . . 12 р. яв.
пів року . . . 6 р. яв.
чверть року . . 3 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■а цідив рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не нозьмеш, бо руске ми серпе і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвят З ГОД. Є-ій пополудни.
Редакцня, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копер нїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. - - Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
і
Охорона народних меньшостий.
(X) Заява ґр. Туна, котра тепер б пред
метом широкої розправи в носольскій па
латі ради державної, поставила важну але й вельми трудну задачу: законодатне унра- вильненє язикових відносин в Австриї.
Вже сам склад австрийскої держави, зло
женої з різнородних народів насуває незви
чайні трудности. Сї трудности ще збіль- шають ся, коли буде розходити ся о роз- меженє компетенциї між радою державною і краєвими соймами, о уиравильненє язи
кових відносин поміж двома, а декуди трема і чотирма народами, заселяючими сей або той край коронний. Тим-то спра
ведливо указав ґр. Тун в своїй заяві нате, що відповідно до потреб держави або кра
їв потрібні будуть р із н о р о д н і з а к о н и а бачність буде звернена на компетентно за- рівно держави і країв а навіть в обмеже
них розмірах і на компетенцию виконую
чих властий. Тим отже зазначив ґр. Тун, що язикові відносини не дадуть ся упра- вильнити після якоїсь шабльони, а треба при тім мати на бачности різнородні по
треби держави, країв і поселених в них народів.
Заява містить в собі між иньшими за
мітки важні іменно для руского народу.
Ґр. Тун зазначив, що годі буде не втягну
ти в обсяг обрад н ай в а жн ін ш и х з а с а д д л я о х о р о н и м е н ь ш о с т и й в п о
о д и н о к и х к р а я х і о к р у г а х і у и р а - в и л ь н е н я п и т а н ь , д о т о р к у ю ч и х у- н р а в ж л ь н е н я н а р о д н о г о ш к іл ь н и ц т в а в я з и к о в ім в з г л я д і . З еєю заміт
кою вяже ся друга вельми важна, що я- з и к о в а с п р а в а не д а с т ь ся у п р а в и л ь н и й з а к о н о м , у х в а л е н и м б іл ь - ш о с т и ю , к о т р и й с т р і ч а є с и л ь н и й о п ір з б о к у м е н ь ш о с т и .
Тими двома замітками поклав ґр. Тун в своїй заяві велику вагу на п о т р е о у
о х о р о н и н а р о д н и х м е н ь ш о с т и й а при тім виключив всяке м а й о р и з о в а н е , ставить обопільне порозумінє між більшо
стях) а меньшостию яко головне услівє відповідного управильненя язикових від
носин.
Язикове питане має в житю і розвою народу вельми важне значіне і нічого див
ного. що язикові справи розогнили націо
нальні пристрасті! до тої’О ступня в Австриї, та й що і в нашім краю около язикової справи обертає ся головно мало що не весь політичний рух. Б е з ін д и в ід у а л ь н о г о я з и к а н а р о д н о г о н е м а ін д и в і
д у а л ь н о г о ж и т я і н е м а в л а с н о ї істо- р и ї. Матерний язик є і остане природним орґаном наших найглибших думок, безпо
середніш виразом нашого найвнутреннїй- шого житя. Язик народний зріс ся зовсім з самосьвідомостию народу. Задля того на
рід дасть собі скорше все иньше відняти, як свій язик; бо язик є спільним орґаном народної сьвідомости. услівєм житя і най- дорожшим скарбом народу, яким нарід сто
їть і з ним упадає. Тим то і руский нарід так горячо вступає ся за права свого язи
ка, а всяке покривджене в тім напрямі ви
кликує в масах роздратоване. Невдоволенє, яке нині проявляє ся в масах руского на
роду, треба у великій части приписати не- хтованю прав руского язика, як се спра
ведливо замітив н. Барвіньский в нарля- ментарній комісиї на заяву ґр. Туна.
Русини, завдяки урядовій статистиці, належать в Австриї також до т. зв. націо
нальних меньшостий, хоч фактичний стан представляє ся зовсім инакше. Задля того законодатне управильненє язикових відно
син в дусі заяви ґр. Туна має для руского народу велику досяглїсть. Русини протягом десятків лїт нічого иньшого не домагали ся, лише охорони прав руского язика і відповідних засобів для розвою своєї мови і народності!, а повставали не против чого иньшого, як против майоризованн. І в те
перішній розправі рускі посли в раді дер
жавній дадуть вираз своїм управненим і справедливим домаганям. Голос сей не остане без наслідків, позаяк рускі посли не стоять там особняком. С л а в я н ь с к и й С о ю з, до котрого рускі посли входять, складає ся як раз з послів, що репрезен
тують народні меньшости, покривджені і майоризовані більшостями, а без С л ав я н ь- с к о г о С о ю з а нема так само парлямен- тарної більшости, як і без католицкого сторонництва. Колиж і двом великим ґру- пам: Чехам і Полякам, а не меньше і нра- вительству мусить залежати на удержаню парляментарної більшости, сносібної до по
зитивної роботи, нехай же і з свого боку доложать всіх заходів, щоби перевести управильненє язикових відносин в такім дусі, щоби н а р о д н і м е н ь ш о с т и б у л и о б Є З II е ч е н і і щоби було у с у н е н е в с я ке м а й о р и з о в а н е в я з и к о в и х і на ц і о н а л ь н и х с п р а в а х .
Справа рускої церкви
в Б р а з и л ї ї.
Як стоять справи рускої церкви в Бразилії переконають ся читателї з листу о. Кизими з Прудентополїе, котрий ми тут за «Душпасти- рем» подаємо дословно:
Писав я в иослїднім листі, що очікую Пр.
(лат.) Єпископа з Куритиби, щоби з ним раз вже покінчити цілу справу рускої місиї в Бра
зилії. Отже видів я ся з ним і розмовив.
Пр. Єп. мав приїхати 15. січня; сиізнив однак свій приїзд до 17-го. 0 Єго приїзді' не був я повідомлений, знав се я лиш приватно.
Се уважав я ненайлїпшим знаком Єго успосо- бленя для мене і не помилив ся. Був я однак цілковито обоятний на всякі сподівані і неспо
дівані приємности і неприємности, бо був при
готовлений розтяти вже раз твердий узол гор- дийский.
На Єго прием готовили ся осібно Б рази
лійці, а осібно я з моїми людьми. Бразилійці
* 3 сїльских образків.
Злодіїіска пасха.
Після оповідана старого злодія написав Д Л
(Дальше.) III.
На другий день знайшли конюхи під полу
кіпком Книшового иарібка ледви живого з но- торощеною ногою.
—■ Людоньки — шептав хорий — якась і мара надігнала кіньми, затарахкотіла, та просто на мене. От що зробила!... Бодай би де в очере
ті та в безвісти була пропала.
— Таж ти не перший бачив проклятого антипка; якось зо дві неділі тому виділи усї конюхи, як женив ся в ночи по поли, вганяв кіньми та витарахкував возом — казали па- рібки.
І поплила бесіда як та бистра вода у гір- скім потоці; поточили ся слова, здогади та по- горівки по селі про «нечистого», та Бог знає про що. Книшів парібок перележав на ногу зо три місяці. А Несторко гуляв дальше но людскім поли так довго, доки стояли кони та мигтіло на помети людске зж ате збіже.
По чеснім Крестї небо прояснило ся і на
Якось у темну ніч над самим ранком щ езла па
ра добрих конии і то майже таки з перед о- чий бідному наймитови, що при них ночував.
Старий Казан ходив аж до Бібрки, був в Роз- долї, у Львові, в Рудках та Городку; питав, пла
кав перед людьми. Та щ ож ? все пропало. Може у три або чотири неділі скоїла ся в Г-чах ще більша халепа. Гринько Козак привіз уже пізно в ночи з поля сім міхів бульби. А не могучи їх висипати до кіпця, що приладив в огороді, ли
шив бараболї на возї, а коні вивів на пасо
виско. Щоби бути безпечним, постелив со
бі на передї воза соломи і положив ся на по- двірю спати. Та щож? пробудивши ся рано, уви- дїв, що ані воза, ан’і бараболь не було; потягло їх аж четверо коний Юрка Мухи і Федька Лесь- кового, котрі також щезли неначе би під землю провалились. На людий упав страх та перепо
лох, бо злодії зачали добирати ся до комор та стодол ів.
— Нема такої у Бога щасливої душі, щоби тих пташків виловила або бодай витро- пила — казав раз Іван Казан.
— Десь і шандарі ходять і конюхи ночу
ють коло коний і люди стережуть комір та ж и
та, а прецінь ніхто не годен навіть доглупати ся, що тото за пташки! — нарікав Феді.ко Леськів.
стала прекрасна, погідна так люба на нашій зем ля осінь. На поли попустїло; десь недесь ще бі
лів ся до ясного сонїчного сьвіту пізний ози мий овес, шелестіло пожовкле бадилє бараболї, зеленіли ся присадковаті головки капусти. Лю
ди як .муравлї порпали ся у ріля: одні поклада
ли, другі орали під озимі засіви, треті сіяли ж и
то та пшеницю, четверті волочили зубатими бо
ронами, а ще иньші забирали ся до копаня неве
личкої, напів погнилої бараболї. Під ясними та благодатними лучами тепленького сонїчка пове
селіла розкисла від слоти земля та замаїла ся аж під осінь зеленою травою, дрібними квітами ма
теринки, яскиру, незабудьки та центурії По
над вемлю взносили ся що дня довжезні питки білої павучини; путали ся, розривались, клуби
ли ся, теліпались та чіпали ся рук, капелюхів, І хусток, а навіть сповивали ся до чорних, змі- зерованих лиць хліборобів.
Люди тішили ся та радували красотою о- сени, а хотячи ще яко тако обезпечити ся на зиму, виганяли на стерню та на пасовиско на ніч не тілько коні, але навіть воли та корови.
ІЦо ночи блимали по поли ясні огні, на округ і котрих в довгих рядах спали конюхи та пасту
хи. А коні лакомо хрупали зелену, холодною росою змочену траву.
Однак горе, та чорне лихо не лишило селаГ*.
— 2
є Єму неприхильні. Ми зі своєї сторони виста- я, що зараз на вступі Ваша Ексц. сказали мені вили величаву браму триюмфальну, але кілька-
найцять хлопів три ночи мусіли єї пильнувати, бо Бразилійці хотіли збурити.
По полудни 17-го кількадесять Бразилїйцїв і наших- людий на конях і нас двох (Францис- канин і я) виїхали о милю дороги за місто на- против Епископа. Наша процесия з кількати- сячним народом ішла також з нами. Коли стрі- тилисьмо ся, я зліз з коня і пішов привитати ся. Привитанє було ввічливе але урядове. Ми відвели Епископа до мешканя, а за пів години було торжественне ведене до каплиці бразилїй- скої поперед нашу каплицю. Просив я, щоби посїтив нашу каплицю. Відповів, що завтра.
Мимо браку часу по причині' сьвята Иорданьско- го, не відступав я Епископа. Хотів я доконче говорити з Ним ще того вечера, але не міг. На другий день о 4. рано зачав я у себе Богослу- женє. По скіньченю нійшов я до Епископа і просив, щоби був ласкавий вступити в нашу ка
плицю, бо люди кілька миль мають дороги а вже третий день тут чекають. Ен. иристав на се і додав, що з поворотом будемо мати оба конфе- ренцию з собою. До каплиці впровадили ми Пр.
Еп. ироцесіонально і так само відпровадили з каплиці. Оглядав все і подивляв каплицю, хоть она убога, деревляна а навіть недокінчена. — В кінци прийшло і до конференцій. — Зараз на початку зробив мені закиді,, що »я порушив ці
лу Европу на Него, що Еминенция Кардинал Сембратович і мої Настоятелї чина раз враз пи
сали до него, що тепер навіть не знає, як на се відповісти». Я просив, щоби мені яснїйше сказав, о що ходить. Отже відповів мені Ен., що я писав до Настоятелів чина і до Еминен
циї листи, в котрих я жаловав ся: 1) що Епи- скоп мене переслідує, 2) що є противний обря- дови гр. кат., 3) що не хотів мене приняти при від'їзді моїм з Куритоби, 4) що сподїваю ся ще більших противностий, 5) що Епис. є противний нашій місиї в Парані. В кінци додав, що в тій спра
ві найшло до Него повно листів з Еврогіи а вже найбільше діткнув Єго лист суперіора 0 0 . Єзу- ітів з Ріо Янейро і закінчив що в цілій справі Він не винен а хто иньший.
Прийшла черга на моє усираведливленє: »Я,
— зачав говорити — єсьм монахом, маю своїх Настоятелів, котрі мене тут вислали і котрі по
винні знати, що зі мною діє ся, і котрі мають обовязок о мене старати ся, навіть тут за мо
рем. Отже до них писати є моїм обовязком і мушу писати о всім. Що я писав до Еминенциї Кард. Сембратовича — того годі мені' брати за зле, бо і Він мене вислав, заплатив зі своєї ки
шені' дорогу, — отже повинен о мені знати, чи Єго старанє і кошти не йдуть марно. Писав я і до Інтернунция, просячи о поміч і опіку. Писав
уаі па Єаіігіа, що 3 дни чекав я о голоді і в гризоті на телєґраму Інтернунция, що опісля мусів я тягати ся по кольонїях сумний, збїдже- ний, не знаючи ні краю, ні людий, ні язика, без опіки, без надії', що буде дальше, бо Ваша Ексц.
все повтаряли: Не маєш паперів з Пропаганди, вертай до Галичини. А що Ексц. надто не при- няли мене при від'їзді з Куритиби і о рускім сьвященику в загалі' чути не хотіли, тому спра
ведливо виновував я, що бою ся ще більших прикростий. Що до 0 0 . Єзуітїв з Ріо Янейро, то писав я до них, щоби на случай, коли би мені Ваша Ексц. веліли забрати ся з Бразилії, міг я знайти у них хвилеву опіку. І справді ириобіця- ли мені, що приймуть мене з отвертими раме
нами яко брата-Місіонаря. Додав я, що мої На
стоятелі удавали ся особисто в тій справі до Риму і що Рим чекає на ріасеішп Вашого Пре- освященьства.
Епископ на моє оправдане не сказав нічо
го, но по хвили сам зачав усправедливляти своє дотеперішнє зі мною поступованє. Виною було се, що телєГрам від Інтернунция прийшов за пізно. Не можливою рїчию мусить бути, щоби при моім від'їзді' мене не приняв. »Я приймаю кождого — говорив — навіть мірских людий, а тим більше сьвящеників. Раз тілько не приняв я Михалевича, але то для того, що він прийшов убраний як панич, навіть без реверенди«.
В загалі показав ся Епис. дуже щирим. 0- після перейшов до моєї праці. Висказав велике вдоволене і запевнив мене, що є для мене як найліпше успособленцй, що дістав бога- то листів дуже для мене похвальних, словом, став ся цілковито иньшим. Приобїцяв отже, що сей час відпише моїм настоятелям, що не лиш годить ся на полишене мене в Бразилії, але й радо прийме, кого лиш Настоятелї мені' пришлють до помочи.
Цілий час свого перебуваня опісля в Пру- денти відрїжняв мене на кождім кроці, навіть прислав мені два круги сира і просив щобим приняв, бо має бути добрий. Я зі своєї сторони
— видячи Єго прихильність — жертвував Єму 100 мильрейсів милостині.
Друга річ в тім часі була та, що всї ту
тешні Бразилійці' просили і налягали на Єписко
па, щоби я був сьвящеником і для них, бо они своїх не люблять. Я на се не хотів пристати, бо й так маю праці' стілько, що сили зачинають ме
не опускати. На просьби Бразилїйцїв і сам Е- пископ згодив ся, і почав налягати на мене, що
бим посьвятив ся і щобим рішив ся правити Богослуженє і для них, і що в тій цїли Він сам вистарає ся о власть і нозволенє в Ри
мі. По довшім намислї уважав я, що волю Е- пис. треба сповнити. Епископ заявив з того ве
лику радість і просив, щоби на 24 січня виї
хати в гори до Бразилїйцїв, заспокоїти їх потре
би духовні, бо они Єго о то просили. Бразилійці по
чувши, що стало ся по їх воли виправили ве
ликі овациї. На кілька днів виїхав я опісля в гори між Бразилїйцїв. їхав я в товаристві мно- ж ества Бразилїйцїв, а де прибув я, збирало ся їх сотками, а радости їх не було кінця. Є то на
рід на пів дикій, бо не було кому їх учити. В сусідстві маю тут навіть цілком диких ідолопо- клонних Бугрів. З а взяте племя але й дуже бід
не, невільниче. Бугри то питомі мешканці Б ра
зилії'. Мав я вже з ними досить стичности, і ма
то велику охоту працювати і між ними; труд
ність робить мені їх бесіда.
Так на разі стоять мої справи в Бразилії.
Прудентополїс 1/2 1898.
— Ідіть, ідіть; які ви дивні. Чиж не знаєте, що добрі влодїї мають з людского лою сьвічку, і як тоту сьвічку засьвітять чи в хаті чи в ко
морі чи дебудь, нехай стереже і сотка людий, нічо з того; злодії зроблять своє тай підуть супокійно. Абож я мого воза і бараболь не сте
ріг?... А прецінь взяли так тихо, що навіть віз не затуркотів! — говорив Гринько Козак.
— Уже дур голови чіпає ся, що почати.
ІЦо то? злодїєви одна дорога, а чоловіковії бі
дному десять! — нарікав Казан.
І люди засідали з колами, не спали по но
чах, ходили та вигойкували наче перед дикими зьвірятами; стерегли свого невеличкого дорібку;
як знали та могли. Деякі сьмілїйші та відваж- нїйші навіть з проста чіпали ся Несторка.
— Що ви, Несторку, завзяли ся на нашу громаду?... Не досить що самі нас кривдите, ще і других злодіїв наводите!
— Любоньки, а деж би я?... Бог би мене скарав, сьвята би мене не носила! — лебедів до людий Несторко.
— Не говоріть, не говоріть — казав Гринь
ко К озак - я би присяг, що ви знаєте з Чор
нієм, де поділи ся мої бульби і віз.
__ Може Чорній, але я!... ирисєсто Боже, щобим божого сонїчка не видів, як я бачив ваш віз! — кляв ся Несторко.
(Дальше буде.)
Рада державна.
З а с ї д а н є з 3. с. м. В часі вчерашного засїданя нараджував ся ґр. Тун з екзекутивним комітетом правиці'.
Перед приступленєм до справи язикової відбула Палата голосованє над внесенєм п. Ґро- са, котрий домагав с я . отвореня дискусиї над відповідию Туна на інтерпеляцию. В голосова- ню безіменнім упала обструкция 93 голосами против 126 голосів Поляків, Чехів, Словінців Русинів і Стояловщиків. П. Вінковский голосу
вав після свого звичаю, з обструкциєю.
Характеристичне було се, що Група Діпавлього голосувала тим разом з опозициєю. Виходить
з того, що мимо вчерашної случайної побіди правиці, властиво не ма більшости на правиці, бо на Групу Діпавлього не можна ся спустити, І бо підлягає она опозицийним підшеитам.
Президент міністрів ґр. Тун відповів між иньшими на інтерпеляцию п. Левицкого в справі убезнеченя приватних офіциялїстів і зазначив, що правительство узнає справедливість випові- джених через посла Левицкого жадань, занимає супротив них зичливе становиско, а перед вне
сенєм відповідного проекту закона війде в кон
такт з інтересованими.
Язикова розправа, котра опісля наступила, принесла бесіди без жадного значіня п. Целєра (социялїсти) пп. Діпавлього і Молодочеха Па- цака.
Д і и а в л і робив рівночасно лівиці і иравпцї закиди. А на запитане, чи полишає ся при пра
виці', чи ні, — відповів, що до часу одержана задоситьучиненя із сторони молодоческого клю- бу за неправдиві і тенденцийні перекручувана молодоческої праси єго політичного становиска не може полишити ся в екзекутивнім комітеті правиці і виступає з більшости. Речинець ви
ступлена означить собі сам і не позволить опо- зициї себе тероризувати. На другу замітку, що політикові! годї витягати консеквенциї на осно
ві дневникарских голосів, відповів Діпавлї, що на молодоческу ирасу мають безпосередніш вплив члени молодоческого клюбу. Мої вискази в екзе
кутивнім комітеті' правиці сфалшовано і хибно представлено в молодоческій прасї, а се мушу
брати за політичні факти. Тому жадаю від мо
лодоческого клюбу задоситьучиненя і тілько під тим уелівєм полишу ся при більшости. Дальше говорив Діпавлї, що розправ годі вести без кін
ця, особливо в часі коли сьвітова істория по
ступає наперед величезними кроками. П. Ф у н - к е : Прецінь те є в руках президента міністрів!
II. Діпавлї: Поверну ще до того. Найбільше здумів я, як з моїх виводів про ситуацию ви
проваджено внесеня про абсолютизм. А бсолю -.
тизм запровадив би нас безусловно до скріпле
на радикалізму і социяльної демокрациї. Доки язикова справа не буде щасливо упорядкована доси не розвине ся парляментаризм. Па місце розпоряджень треба поставити щось иньшого, а ели панове не хочете ніякого иньшого розгіоря- дженя, то будете мусїли на се місце поставити закон. Та закони не падуть з небес, але треба їх зробити. Чи се удасть, за те ніхто з нас не і заручить. Одно є певне, що зовсім не поведе
!ся, сли з гори не хоче ся брати участи в комі- I сиї. Спірною квестиєю є питане, чи належить І вже тепер чи пізнїйпіе відкликати розпорядже- , ня Ґав ча. Знесене баденївских розпоряджень є й для тих панів, що їх боронили — наукою, як І малою була їх вартість. Тун заявив, що розпоря- і дженя Баденього не відповідали дійсним відно
синам. Хто заручить, чи завтра иньше прави
тельство не заявить, що також і розпорядженя 1 авча не відповідали дійсним відносинам? — Сам Тун сказав виразно, що Ґавчові розноря- дженя були т і л ь к о з м а г а н є м до пристосо
вана ся до дійсних відносин, чим признав, що ті розпорядженя навіть в очах иравительства не є без закидів. ГІо такій заяві иравительства здає ся мені, що задержанє тих розпоряджень є зовсім непотребне (оплески на лівиці). Біль
шість знає вже від давна, що католицке сто- ронництво людове в язиковій квестиї стоїть по стороні Німців. Видержало оно найбільший на
пади радикалізму, котрий нинька працює тілько пустими словами, і гріє собі руки при огни, кот
рий сам роздмухав.
Той радикалізм кинув також оклик: > ІІроч з ! и м о м !» Що має Рим до діла з язиковими розпорядженями? П. В о л ь ф : Ідіть пане до Че
хії, а довідаєте ся! Д і п а в л ї : Слиби нині те, що в австрийскім парляментї говорили о Ав- стриї, в францускім парляментї сказав Француз о Франциї — такого чоловіка мусїла би боронити полїция, щоби єго не убито на улици. II. В о л ь ф : Критика мусить бути дозволена! Ми платимо цивільну листу і знаємо, Що в найвисшпх сфе
рах є вороже усиособленє для Німців. П. Д і- п а в л ї : Навіть в републїцї не вільно втягати до парламентарної розправи особи начальника дер
жави. II. В о л ь ф : Критика державного акту підписаного міністром, мусить бути дозволена!
II. Д і п а в л ї до Вольфа: Чого ви пане бажаєте?
з Хочете пане нїмецкої »СгетеіпЬйг§8с1іаЙ«, чи
замкненого ліберального сторонництва? Ж ада
ємо відповіди. Коли слухає ся голосів вашої праси__ П. В о л ьф : Клерикали окричали нас гиєнами! П. Д ін а в л ї: ПеиізсЬе 2і£. писала о католицкій партиї людовій: До вовчої ями з та
кою огидою! П. В о л ь ф : Можу вам пане слу
жити подібними неприличностями з клерикаль
ної праси! П. Д іп а в л ї: Осуджую також не- приличности в нашій прасї. П. Ґрабмаєр закли
кав до мене: До побачена в язиковій комісиї!*
Так — до побачена в комісиї. Там покаже ся, що кат. сторонництво додержує слова. Але чи бачили ви коли, щоби кого зневажанєм і кпи
нами силувано до любови! П. В о л ь ф : Ми є ворогами клерикалізму і такими полишимо ся.
П. Д ін а в л ї: Маю надїю, що ми яко Австрийцї і католики ніколи не піддамо ся радикалі
змові! Шенерера і Вольфа. Чи будете нам по
магати в тій борбі? 0 се питаю. П. В о л ьф : Переділе покиньте більшість, а потім будете так говорити.
Д іп а в л ї: Зробимо се, коли нам сподобає ся. Додержимо слова. В о л ьф : Кому? Нам, чи більшости? Діпавлї: І вам і більшости. В ольф : Супротив таких запевнень не можете жадати, щоби вас брано поважно. Дінавлї: В кождім слу- чаю поважнійте від вас. Не хочу зовсім, щоби ви приняли нашу проґраму, коли ми прикла
даємо руки до удержаня нїмецкої >ОетеіпЬііг§- зсіїай*. В о л ьф : Ви хочете нас поборювати, а ми мусимо вам призволити на все. Д іп а в л ї:
Хто розпочав борбу? В о л ьф : Стояти обома но
гами посеред більшости і нам хотіти давати науки о нїм. СгетеінЬііг§8сЬаїї-тї, то вже все кінчить ся. Діпавлї: Ви не маєте ніякої причи
ни сумнївати ся о нашій чесноті. Однаково по- зваляємо собі стояти при більшости як і дава
ти собі прикази із сторони меньшости. В ольф : Отже ви все остаєте годинковим маятником.
Д і п а в л ї закінчив свою бесіду бажанєм, щоби тепер порушена квестия була полагодже
ною на добро і щастє народів і довела до су
покою. ГІо нїм говорив II а ц а к, дуже умірко- вано в обороні розпоряджень і компетеїщнї сей
мів. На тім покінчено засїданє. Нині розпочала ся нарада о 10. год. рано.
Н О В и н к и.
— Почестними крилошанами греко-кат. капі
тули в Перемінили іменував цїсар вислуженого ґімназияльиого катехита і радника консисториї о. Алексія Тороньскоі'о зі Львова і иарох’в: о.
Ореста Чеховича з Сокаля, о. Льва Сембрато- внча з Чертежа і о. Льва Щавиньского з Сам- бора.
— Столїтє малорускої літератури обходили стрийскі Русини дня 28. цьвітня, як се було пе
реділе заповіджено. Торжество розпочав про
фесор університету др. 0. Колесса відчитом, в котрім виложив історию літературного і умового руху Руси-України за послїдне сто
лїтє, схтрактеризувавши головні епохи і стре- млїня найвнзначнїйшпх дїятелів. В концер- товій части вечера заслугує передовсім на увагу звістиа артистка руского народного те
атру, п. Лоиатиньска, котра відсьпівала вповні артистично дві ариї онерові і одну, пісню Лисенка. Хор «Львівского Бонна* під умі
лою управою д-ра Федака здобув собі у стрийскої публики загальне признане. Піднести також належить хорошу гру на скрипках п. Бе- режницкого, академика зі Львова і молодої пя- нїстки п-ни Ольги Калинюківної. По концерті відбув ся комерс в реставрациї Краківского Го
телю.
— Виділ -Рускої Бесіди* в Тернополя скликує на 14. мая о 8. годині вечером загальні збори з таким порядком дневним: 1) справа винайму мешканя, 2) внесеня членів.
Виділ 'Коломийского Бонна' скликує дня 8.
мая о годині' 5. пополуднії загальні збори. На порядку дневнім: справозданє з діяльності! і ка
сове та вибір нового виділу.
Галицкі еміґранти ще не перестали для вся
ких своїх і чужосторонних дурисьвітів станови- ти інтратного інтересу. Простодушність і легко
Кавчуковий плястер
на нагнїтки.
вірність галицкого а головно-руского селянина війшла мабуть за границею в пословицю, бо цілі ватаги аґентів та інтернаціональних злодіїв заставляють як ті павуки на него сїти і заси- пують цілі повіти письмами, що Лають на меті заманити селян за море на погибіль а мантіям на хосен. Ото недавно якийсь С. ЛУиІконг, гг^дет нзіаполіопу аїепі окг§£отеу, порозсилав до ви- днїйших господарів, громадских писарів, учите
лів і т. п. в охрестноети Чешанова таку відоз
ву: йгапомпу Раиіе! Рога до «гуіагди зі$ гЬНіа і Іісгпе гаруїапіа «’у)егдгаіасусЬ г Рапзкіе] окоіісу дгіеппіе до тпіе падеіюдга Гак, ге сгщ^ зі§ ро- модом-апу ронНдгпіе тої окоіпік і ІізГу теїдипко- ме Рани ровуїас г ргозЬа аЬу і Рап діа тпіе егуппут Ьу/. — ВуїоЬу §ггесЬ піерггуЬасгпу г Рапзків]' зігопу, уеАеІіЬу Рап іа окагу§ піе ко- ггузіаі, і Гакі рі^кпу і ренту гагоЬек Ьу піе инна- 2аІ. Зродгіемат зі§ ге дозд Рани Іегаг різаіега, і ге Рап епегйісгпіе розЦрумгас Ь^дгіезг т і Іидгіе роїесад і Іакіт зрозоЬст доІусЬсгазо^а зігаїа гпоіу гагоЬіб. — Яезіет рггекопапу ге Рап ннзіапіе іе- зіей диго Іат иегупіс і рггеіо гусг§ Рапи доЬга зкиїесгпозс і имагат, ге іезгеге ]ак рорггедпіо Рапи ро 6 гіг. од догозІуеЬ і ро 3 од дгіееі од 12 іаі Іісгасе ^ако рготеігуі И’упа£годг§, і то2ез!
Рап рггу рггузіапіе гадаїек ро 10 гіг. іе 6 гіг.
егуїі 3 гіг. одеіацас і т і гезгЦ падезіас аЬут раз- заГегот коїлріеіпіа згуґкагі^ і іпзігиксуі діа ^агду га кібга ротоса Ьег паітпіеізгеі піерггуіетпозсі рггег §гапісу рпеіесЬас Ь^д$ розуїас тд£І. — 0- сгеки^с Рапзкіе «іадотозеі кге£1§ зі§ г згасип- кіет С. \УиІко«. До таких відозв долучений цін
ник їзди до Канади і два оригінальні літоґра- фовані нїмецкї письма, ніби писані з Гамбурґа виеміґрувавшими з Галичини Нїмцями-кольоні- стами до своіх знакомих. В згаданих письмах рекомендує ся намїряючим емігрувати якийсь а- ]ґент Кароль Штекель, которому шап кап даз дапге ІеЬеп апуегігаиеп, бо ег ізі еіп кгізГ, «ег еіп кгізі ізі дег ізі каіп зсішіпдіег,
— Знижена цін їзди і Фрахтові улекшеня з на
годи ювілейної вистави у Відни. ІЦоби, о скілько можна улекшити звіджуванє ювілейної вистави у Відни, будуть державні зелїзницї видавати на час вистави на віддалене більше як 50 км. зі
| всіх стаций австрийских зелїзниць державних до ' Відня і назад карти їзди по зниженій ціні. Ті карти будуть мати при віддаленю до 300 км.
8-дневе значінє, а при більшім віддаленю 14- дневне. Ті іоцг-и і геїоиг-карти бвдуть видавати ся під услівєм, що рівночасно з ними возьме ся що-найменьше одну карту на виставу. — Охотннчим сторожам огневим і членам австрий- ского стоваришеня ветеранів, котрі в уніформі їдуть на торжество відкрита ювилейної вистави, признано 50-процентову знижку ціни карт II. або III. кляси звичайних поїздів особових в той спо
сіб, що на звичайну карту до Відня куплену, в днях 5, 6 або 7-го мая 1898, буде мож вертати 7, 8 або 9-го мая 1898. Окрім того намірено з нагоди особливих яких причин підчас ювилей- ної вистави уряджувати сцецияльяі поїзди, з об
меженим нормальної тарифи до 50 процент. — До транспорту виставових предметів буде гіри- мінена загальна виставова тарифа. Окрім того признано посилкам сьвіжих овочів, сьвіжої яри- ниісьвіжих цьвітів 50-процентове знижене фрахту при самім транспорті до Відня.
Ц. к. Диренция зелїзниць державних опові- щує: Від 1-го мая 1898 можна надавати дрібні посилки в слідуючих стациях, взгл. нере- станках неотворених для загального руху товаро
вого, а іменно в Глубочку великім, Глухові, Кня
жім, Скваряві, Зимній воді, Рудно, Хоросници, Конюхові і Зеленій під слідуючими вимінками:
Надаванє дрібних посилок обмежене є на рух льокальний. — Вага поодиноких штук не може перевисшати 50 клґр. а вага посилки складаю
чої ся з більше штук 100 клґр. Перетвори ви
бухові, предмети котрих перевіз тілько услівно дозволений і предмети о дуже великім обємі суть виключені. Ц. к. Дирекция зелїзниць дер
жавних може крім висше згаданих предметів, вилучити ще й иньші товари, котрих заладова- нє було би получене з трудностями або вима
гало би особливої обачності!. Дрібні посилки можна надавати в кождім напрямі раз на день до визначеного на се поїзду. Належитости пе
ревозові за носилки надані на всіх висше на
ведених стациях і перестанках обчисляє ся після віддалена від дотичних стаций, взгл перестан- ків. — Блисші услівя подані в дотичних опо
віщених. — Ц. к. Дирекция зелїзниць державних застерігає собі, в міру зібраних досьвідів що до фреквенциї товарів, як і що до стану доїздів — знести повисше заряджене на всіх, або тілько на поодиноких стациях, взгл. перестанках за по
передні™ 14-дневним оповіщенєм.
— Дрібні вісти. Похорон ґр. Шулєнберґа від
Плястер той не посідає ніяких шкідливих ані драстичннх склад
ників і дїлає скоро, певно і ла
гідно, не справляючи ніякого болю.
Ціна пуделка ЗО кр.
13
буде ся в четвер дня 5-го мая о 3. год. по по
лудня на Личаківскім кладовищи у Львові. — Дирекция почт і телеграфів у Львові закладає в послїднім часї підземні проводи (каблї) для дротів телефонічних, наслідком чого щезнуть небавом дроти, що висять як павутина понад дахами і улицями міста. — Перемиска рада міска ухвалила з нагоди 50-лїтного ювилею утворити фундацию для школи жіночих робіт.
Фонд, зложений на ту ціль,виносить тепер 10.000 зр., а до того через 10 літ має громада складати по 300 зр.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 4. мая. Цїсар вертав тут завтра ра
но з Кісінґен. — Приїхав до Відня ґр. Лев Пі- нїньский — ґр. Тун нараджував ся вчера з екзе
кутивним комітетом правиці. Тут говорять, що наступило порозуміне між нартиями. Много бе
сідників зрече ся голосу, щоби скоротити язи
кову розправу. Проект угодового закона з Угор
щиною не буде читаний в теперішній сесиї.
Відень, 4. мая. На нинішнім засїданю пар
ламенту відповідав ґр. Тун на інтерпеляцию Ко- закевича в справі нещасливого випадку в зе- лїзничім варстатї у Львові. Мінїстер відповів, що в тій справі проваджене слідство не вика
зало вини заряду. Родину жертви катастрофи достаточно винагороджено. В е л є н г о ф поста
вив внесене, на явність засідань комісиї для обжалованя Баденього. Внесене упало меньшо- стию 29. голосів. До години другої говорить Ва- шатий. — Більшість для вибору язикової комісиї заіюручена. Палата не буде відрочена. В часї делєґаций будуть відбувати ся засїданя що се
реди і пятницї.
Париж, 4. мая. В дипльоматичних кругах го
лосять, що европейскі держави будуть на певно інтервенїюватн зараз по рішаючій битві. Здога- дують ся, що Іспанія утратить Кубу.
Рим, 4. мая. Забуреня тревають дальше. В многих місцевостях войско і жандармерия ужи
вають оружия. Є кілька осіб убитих і ранених- Зранено також одного вахмайстра, 4 полїциян- тів і 3 вояків. Вс оди, де розрухи, там товпи до
пускають ся насильств і підпалювань.
Мадрид, 3. мая. По причині незвичайно бур
ливих манїфестаций оголошено тут вчера с т а н о б л о г и . Товпи кричали в неділю вечеромпроч з правительством. Проклямация оголошуюча стан облоги між иньшим так звучить: Коли на
ша вітчина є загрожена і веде війну з Амери
кою, належить перешкодити тому, щоби непов- здержувано патріотичної акциї правитсльства.
Длятого збороняє ся публичних зборів по ули- цях як також розширюване воєнних вістий о стілько, о скілько не справджено їх урядово. За проваджено цензуру воєнних депеш. Ліберальна часописи, « І т р а г с і а і * сподіє ся мінїстерскої кризи по причині' стану облоги і страченої бит
ви під Манїльою. Ситуация в Іспанії погіршила ся також наслідком дорожні хліба.
Вешінґтон, 4. мая. В нравительственних і торговельних кругах вірять в близкин конець війни.
Кей-Вест, 4. мая. Американьска канонїрка зловила на берегах Куби іспаньский корабель
«Арґонавта», на котрім було 20 офіцирів, кіль
кадесяти жовнірів, много оружия і амунїциї.
Ню-Йорк, 4. мая. Дневники впевняють, що президент Мек-Кінлї має вже відомість від адмі
рала Цегеу-а о підданю ся Манілі Американам.
Доигпаї довідує ся, що Мек-Кінлї зарядить мобі- лїзацию мілїциї і охотничого війска, щоби утво
рити корпус для окупациї Филипин. Два тор- педові кораблі, котрих будова вже була на укін- ченю, вилетіли в воздух.
Головний склад в аптицї
161 152—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом“ у Львові.
