Ь А 1^/ • 1 Л.
/ I
М. 79. Львів, вторник, дня 5. (І8.) цьвітня 1905. Річник IX,
— . - - • — — | --- . ■ ■ ---—
Передплата
о» »РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
■Ж цілий рік . . 20 кор.
■ж шв року . . 10 кор з а чверть року . , с кор.
на місяць . . Г70 кор
За границею
■а цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . , 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
.В ирвеш ми о чи і душ у ми вирвеш : <•. не возьм еш МИЛООФН і віри не возьмеш , бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Ш аш кевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь
і
руских СЬВИ'І О О'І, гоД. пополудня.Редаицкя, адмінїстрация і експедиції,! >Руслана< під ч. 1.
пл.ДімбріЕско?о<Хорунщи:«).Екс- педіїиип місцева в Агеніи,і' Со- коловскосо в пасажі Гавс.мана.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застепеїкене. — Реклямациі неопечатані вільні від портаг/ — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім. 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по Зд с. від стрічки.
«ж
„ІІ ііі | і ,! ііі ). і і і і і'иикііі Ш ієіі ІІІеаі ипкій
в Гшпи-румю Лиш".
(-}-) Минувшого року на основі звіту
«Ґалїцко-русскоіі Матіци* виказали ми в статі »Омосковщенє Галицко-рускої Мати
ці*, що се товариство, засноване в 1848 р. з понуки «з'їзду руских учених* для просьвіти руского народу і плеканя рускоі мови й пиеьменьства в рідній мові, вступи
ло тепер зовсім виразно на иншу дорогу і змагає до повного омосковщеня. Ми ви
казали в еїй статі, що до сего товариства війнілп такі живла, котрі зовсім явно го
лосять национальну єдність украіньско-ру- ского народу з московскими, відцурують ся своєї рідної мови й пиеьменьства, а вважають московску мову п иисьменьство своїм і намагають ся говорити й писати Московщиною. Сі люди постановили також покористуватн ся фондами Галицко-рускої Матиці, щоби тут видавати твори москов- скою мовою і розповсюджувати їх поміж Русинами. Ми виказали в сій статі, що те- иерішний виділ »Галицко-рускої Матиці*
пішов рішучо на ту дорогу, яку вказував ще в 50-их роках минувшого столїтя за приводом московского історика П о ґ о д и - н а Денис 3 у б р н ц к и й, котрий підпису
вав ся в листах до Ііоґодина атаманом ГІо- ґодиньскої кольонїї Галицко-рускої, той сам Зубрицкий, що яко архівар Ставропи
гійский обрабовував з оригінальних грамот сей Інститут, а також Св. Онуфрієвску бі
бліотеку і мійский львівский архів і виси
лав їх до Росиї, а приєднавши відтак для тих змагань Якова Головацкого, проф есо
■ словах «самодержашє, с д в о с л а в і є і наро- дность* (себ то националі не обрусєніє).
На сю дорогу, як ми виказали на о- снові власного звіту Галицко-рускої Мати
ці, стануло і се товариство, а щоби могло тим свобіднїйше ступати сею дорогою, пе
ревело на загальних зборах 11. (24) мая 1900 р‘. однодушне рішене що до зміни дотеперішних статутів, котрим усунуло §. й і 4 статута. Сі §§. признавали право по- кровительства кождочасн, му митрополито
в і!
галицкому, зглядно капітульному віка- риєви.
Т-епер що йно ноявила ся брошура під наведеним н горі заголовком, яко окре
мий відтиск з «Научно-льтературного Сбор- ника«, видаваного Гал.-рускою Матицею, котрому хочемо присьвятлти наші замітки.
В переднім слоні сего відтиску зовсім виразно признав ся виділ Галицко-рускої Матиці, що §§. З
і4 статута давнїйшого про п о к р о в и т е л ь с т в о к о ж д о ч а с н о - г о м и т р о п о л и т а , з г л я д н о к а п і- т у л ь н о г о в і к а р и я загальні збори о- днодушно вичеркнули »вс цЬли о ж и в л е н ій і о б л е г ч е н і я єго (общества Гал,- русск. Матица) д 1» н т е л і. н о с ти *, значить, що нібито митрополити спиняли змаганя
ДО О Ж II В Л Є Н Я
І О б
Л Є Г Ч Є Н Я Д І Я Л Ь НОСТІ! сего товариства! Чиж можна при
пускати, щоби митрополити спиняли това- ство розповсюджувати просьвіту між ру- скгім народом, видавати хосенні популярні книжочки для него, плекати і розвивати рідну мову й иисьменьство?! Ні! зовсім ні!
На се виділ не навів і не може навести ані одного доказу. Але виділ і збори Гал.
рускоі Матиці зовсім що иншого розуміють під сим о ^ с и в л е н є м , а іменно віднову поґодиньекої пропаганди, нечатанє і розпо
всюджуване творів в московскій мові, в ко
трих проводжено би ідею национальної є- дностн укр.-руского народу з московским, котрі мали би наш нарід довести до обєди- ра рускоі мови й літератури в львівскім у-
інїверситетї, молодого тоді письменника Дї- дицкого і иниіих, почав вести широку про
паганду в напрямі московских словянофі- лів, котрих програма містить ся в трех
нвнш і обрусєнія по мисли московских пан
славістів, котрих апостолом був Денис Зу брицкий, опісля Яков Голойацкий, Богдан Дїдицкий, а нині Мончаловскин, Марков еі соп8. Очивидно і виділ і загальні збори Галицко-рускої Матиці були певні, що ні
який митрополит галицкий, яко верховний владика руского народу, не луї’ би яко покровитель товариства згодити ся на таке оживленє
ЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ! 1длятого гляділи онн способу о б л е г ч е н я , значить, сказа
вши зовсім прямо, хотіли иозбути ся сего нокровительства, котре могло їх спиняти в тих зм аганях до омосковщеня і усунули нокровительство митрополитів над Гал.-рус.
Матицею. Замітити при тім треба, що сю ухвалу переведено на зборах Гал.-рус. Ма
тиці потай від дотеперішнього покровителя, так що митрополит дізнав ся про се до- перва з дневників, котрі обговорювали звіт Галицко-руск. Матиці, в котрім була подана вість про сю зміну і затверджене сеї зміни статута ц. к. намісництвом.
Як назвати такий поступок виділу і загальних зборів Галицко-рускої Матиці, в котрих мають участь переважно сьняще- ники, значить підвладні митрополита, на се не стає нам відповідного вислову!
Що митрополит дізнав ся про все те дуже пізно і по всім, показує також «Про
тест митрополита Андрея Щептицкого* на
ведений на стор. 3. сего відтиску до Ч 9723/1 з 16. листопада 1904 р. висланий від гр.-к. митроп. консисториї* до «До- стохв. Общества «Галицко-русская Матица»
вж Львові’..*
В сім протесті вказує гр. кат. митроп.
Консистория, що доси Гал. - рус. Матиця, Народний Дім і Інститут Ставропигійский стояли в найтїснїйшій звязи з духовень- ством і єго представителем митрополитом і митроп. Капітулою, що руский нарід ува
жав все церкву свою рідну яко найбільше забороло і найсильнїйшу твердиню і длятого
Жіль Берн.
Скороїзд будучности.
»Позір«! крикнув мін товариш, >тут є
СХОДИ’ .
Я зійшов сходами в долину і станув в просторій салі, яку ясно осьвічували електричні лямни з ослїпляючо лискучими рефлекторами.
В салі царила глубока, сьвяточна гишина. Не було видно ні одної людскої душі. Де я був?
Чого я там шукав? Хто був сей мій таємний товариш? Ті всі питаня, які я собі ставив, оста- ли без відповіди.
Ми ходили ще якийсь ч ас темними кори
дорами, зійшли в долину сходами, переходили з одного місця на друге через металеві двері, які тяжко замикались за нами.
«Ви думаєте, цапе Верн, над тим, в чиї ви властиво руки попали, чи не иравда?» промовив мій провідник. «Позвольте отже, що вам пред
ставлю ся: називаю ся Кольонель Піерс«.
.Дуже гарно. Але де и тепер?*
«Тут? Ви єсьте в Бостоні, в Америці, на одній із стаций*.
«Стаций? Яких стаций?»
»Так, на стациї товариства пневматичної
зелїзницї Бостон-Лїверпуль*. І рухом руки Ко
льонель вказав на два довгі, побіч себе лежачі, зелїзні циліндри, яких отвори так з півтора ме
трами проміру, виглядали немов пащі двох ма
лих тунелів. Я з зачудованєм оглядав ті вели- каньскі зелі ні рури, які немов губили ся в грубім мурі.
Нараз мені прояснило ся.
Якось недавно я вичитав в одній з амери- каньских часоПнсий, що якийсь Кольонель Піерс оголосив, що винайшов полученє старого і но
вого сьвіта.
Сей зарозумілий винахідник хотів отеє ви
конати великаньский плян, злучити Европу з Америкою двома підморскими тунелями. Того самого пана Піерса я мав ось перед собою. В памяти переходив я ще раз подробиці тої статі, і мені все ще снували ся по голові ті величезні числа, про які там згадувано. Шіснайцять сот тисяч гранних метрів стали, ваги тринайцяти мілїонів бочок: дві тисячі кораблів, кождий з поємностию двох тисяч бочок, мають по трий- цять і три рази обернути між Европою і Аме
рикою, аби перевезти материял до обох голов
них кораблів, які мали стояти при американь- скім і анГлїйскім березі і придержували оба кін
ці закладеного тунелю. Сей тунель мав би скла
дати ся із зішрубованих куснів, довгих на три
метри; ціла рура буде обвинена в сталеву пле
тінку і покрита кавчуковою поволокою.
В тих великаньских рурах мали стояти во
зи, і порушати ся під штучним натиском возду- ха, в той самий спосіб, як у пневматичній поч
ті. На тих возах знати було великий поступ в порівнянні їх з возами теперйиної зелїзницї. Пе
редовсім не було чути невиносимих потрясень, а ціни їзди при простоті урядженя були казо- чно низькі.
Що до скорости був новий винахід без конкуренції. При знаме ш л ім урядженю бу
ло можливо перелетіти тисячу шість сот шіеде- сять шість кільометрів в одній годині.
Те всьо звільна ставало мені ясним. А то так величезне, межуюче з неімовірностию під
приємство ставало дїйсностию. Обі рури я бачив власними очима. А однак я не міг пересьвідчи- ти ся про єство того, що я бачив. Хотяй би дій
сно тунелі були готові, то я таки ніколи не міг повірити, щоби тою дорогою могли люди пере
носити ся на такій величезній ироеторони, як з Америки до Европи. Передовсім видавало ся мені неможливим, витворити струю воздуха з такою силою і таку довгу.
Сен сумнів виявив я також без обиняків моєму товаришовп, Кольонельови Піерсови.
«0 прошу*, відповів Піерс, нема нічого лек-
•?
при всіх бурях доси остояв ся і мо
жна би сиодївати ся, що й на будуче в тім буде своє щастє знаходити. Тимчасом б е з н а й м е н ш о г о п о в о д у ті.звязи перервано, зриваючи з дотеперішньою тра- дициєю постуиком релїґійному характерові!
руского народу зовсім чужим, фактом тим більше болесним, що із сторони митропо
лита і митр, ординарияту не дано до сего найменшого поводу. Митроп. ординарият звертає ся отже до Гал.-руск. Матиці з за- питанєм, з яких поводів переведена та зміна, з укороченєм прав Митрополита Га- лицкого, зглядно Адміністратора Митро
полії, і проти сего як найбільш рішучо застерігає ся. Покликуючи ся на слова пророка ^ а зь чада воспитах'ь, но сій мя оставиша«, остерігає гр.-к. Консистория.
що не годить ся звязь народу руского з церквою нарушувати, а що найменше роз- вільняти.
Ми навели головний зміст сего проте
сту від гр.-кат. Консисториї львівскоі, під
писаного ВПр. митрополитом Андреєм Ше- птицким. Але при читаню сего протесту насунула ся нам мимохіть гадка, що в тій гр.-кат. Консисториї, котра сей протест до
»Общества Галицко-русская Матица* висла
ла, засідають Вир. о. крил. Антоній Пе- трушевич, о. крил. Пакиж, референти кон- сист. і почетні крилошани о. Онуфрій Леп- кий і Гавриїл Крижановский, Теофиль ГІа- вликов і инші, котрі також є членами ви
ділу Гал.-рус. Матиці, єї сотрудниками, письменниками і брали очевидно участь в згаданих загальних зборах, на котрих з а пала о д н о д у ш н а у х в а л а (дворазова), виключаюча митрополита від покрови тельства.
Значить, ті самі, котрі там брали участь в сій однодушній ухвалі виключаючій ми
трополита від покровительства, тепер при
лучають ся до протесту гр.-кат.митроп. Кон
систориї, котрої они членами і референ-
’ тами, проти сеї однодушної ухвали. Мимо- ходом насувають ся слова нїмецкого по
ета: Сї-гаГ бгіпФіг, егкіагеп шіг Діевеп 2\уіе- араіі сіег Маїпг!
(Дальше буде).
Рускі гаразди у Львові.
(Надіслана статя).
Справа будови дому „Дністра" дає нагоду польским дневннкам вже другий раз до нападів не тілько на „Дністер" але взагалі на Русинів, при чім преса польска трубить богато о уступчивости ради міскої і взагалі
овеликодушности Поля
ків сунротив Русинів, а натомість Русинам за кидає византийску хитрість і непошанованє ухвал ради мійскої, — неправдиво представляє, що
„Дністер" поклав фундаменти будинку на мій- скім ґрунті і взагалі тенденцийно баламутить опінїю публики і радних міских.
шого понад се; ми уживаємо до того більшого числа ковальских міхів. Тим чином воздух, так сказатиб, жене з безмежною, непопятною си
лою, а спійманий тою бурею поїзд з незвичай
ною скоростию пересадить чотири тисячі миль між Бостоном а Лївернульом в двох годи
нах і 40 мінутах, майже зі скоростию иушочної кулі».
»В двох годинах і 40 мінутах?» повторив я обезтямлений із здивованя.
»Так ні більше, нї менше. А які незвичайні обставини товаришать тій безпримірній скоро- сти! В Ліверпулю випереджує ся боетоньский час о чотири години і 40 мінут; подорожний, що, приймім, виїздить в дорогу о девятій годині, прибуває до Ліверпулю о третій годині 25 мінут.
Кому на сьвітї так скоро день минув ? Противнож, хто виїздить з Ліверпулю о 12. годині в полу
днє, приїздить до Бостону о 9. годині 35 мінут перед полуднем, відбув отже подорож в менше чим в жаднім часі і остає ему півтретя години до обіду, се є до того часу, коли він виїхав з Ліверпулю, Єслиж се нїчо незвичайного на сьві
тї. то най я не називаю ся Піерсом».
(Конець буде)
Ми засягнули автентичні інформациї в „Дні
стрі" і щоби показати неправду і тенденцийність польскої преси і неприхильне становлено ради міскої, сягнемо до самого початку істориї.
1) В р. 1903 закупив Дністер нарожну ре
альність при ул. Рускій і Підвале (в цїли розі- браня і поставлена нового дому) і з тої реаль
ності! відступив місту 17 кв. сяжнїв на розши
рене улицї Рускої, а місто в заміну дало такий сам скравок землі від сторони Підвале. — Межи тим домом і улицею Підвале є порожня площа міска, на котрій був травник, будка на про
даж овочів, і уряд міский давнїйше сам мав проект, щоби при регулярні улицї Рускої і Під
вале висунути лінію домів на той пляц аж до самої улицї Підвале; дотичний плян реґуляций- ний уряду міского мож іа дотепер видїти в ак
тах магістрату. На тій підставі хотів Дністер в р. 1903 купити від міста ту площу або бодай 54 сяжнїв сеї площі в границях реґуляцийного проекту міского. Помимо того, що давнїйше сам уряд міский проектував висуненє лінії фронто
вої домів на тій площі до улицї Підвале, рада міска не хотіла Дністровії дотичного ґрунту про
дати і вже тоді неирихильні диевники нольскі тенденцийними артикулами і напастями вплива
ли на відмовне рішене ради.
Просьбу Дністра, внесену в липни 1903, від
кинено но 8 місяцях (на весну 1904), уживаючи аргументу, щоби не засланяти виду Волоокої церкви і щоби приневолити Дністер до закупна сусїдних реальностий при ул. Рускій, що приско
рить урегульоване Рускої улицї.
II. Дністер закупив дійсно сусідні реально- сти і розпочав в осени 1004. будову фундамен
тів від ул. Підвале зовсім після визначеної гра
ниці. Попри фундаменти в земли міскій зачав будівничий класти канал утинаючий (т. зв. мур охоронний), бо з висше положених Валів підпли
вала вода — аби в сей спосіб охоронити будо
ву від вогкости, як се вирочім практикує ся при инших будовах за оплатою чиншу на річ міста;
мур сей і канал мав позістати під поверхнею землі (під хідником) і через то ані лінія фрон
това ані будинок нічого не зміняв ся. Магістрат, котрий рівночасно хотів від Дністра відступленя части ґрунту на розширене улицї Рускої але за ціну дуже низьку не позволив на заложенє сего каналу і виточив будівничому і Днїстрови про- візорию, — хоть Дністер не забирав місту посї- даня і хотів за позволене па канал заплатити чинш. Канал той був замірений з зглядів с а н і т а р н и х , на котрих місту повинно також з а лежати, і инші міста столичні законно вимага
ють поставленя такого каналу. Наслідком не
прихильного становиска магістрату Дністер вніс заяву, що не буде будувати сего каналу і казав мур каналу розбирати, сунротив чого спра
ва провізорияльна стала ся безпредметовою.
II • З докупленої в лютім с. р. фронтової реальності! при ул. Рускій запотребував магі
страт 3& сяжнїв на розширене сеї улицї, та що
би не платити за се Днїстрови готівкою, бо «а такі видатки місто не має фондів, прийшов на раду міста з предложенєм, щоби Днїстрови в заміну відступити 35 сяжнїв ґрунту міского ві і улицї Підвале. Сей внесок магістрату був на за- сїданю ради в четвер і хотяй справа ясна, і н- т е р е с м і с т а о ч е в и д н и й , диевники нольскі накинули ся на Русинів і Дністер, — і рада не повзяла жадної ухвали, — відложивши справу до слідуючого засїданя. Ухвала ради ані не при спорить Днїстрови користи ані перешкодить бу
дувати. Єсли рада не згодить ся на заміну буде Дністер будувати дальше свій дім на теперішних фундаментах, а від міста дістане гроші за ґрунт відстунлений на розширене улицї Рускої, єслиж рада згодить ся на заміну, то Дністер не діста
не заплати за ту часгь, котру відступає наули- цю Руску, а за то посуне свій дім наперед до ул.
Підвале, причім понесе кошти виложені дотепер на розпочаті фундаменти.
Ж адати від Дністра доплати або кричати, що Дністер робить при тім інтерес коштом м і
ста і писати о великодушности польскої управи міста, се злоба неприхильних дневннків і незгі
дне з правдою.
З бразилїйских кольонїй.
(Допись).
Кольонїя: Апіопіо СапПісІо.
(Дальше).
Тая фариня велику ролго відгриває між споживчими продуктами. Від найбіднїишого ка- бокля до найбогатшого фассидейра або, капіта
ліста мусить ся знаходити на столі при їдженю.
Она заступає хліб, де не привикли до европей- ского хліба, або не мають єго. Єї уживають до чорної фасолї (фіжону) в той спосіб, що накла
давсь на тарілку фасолї, а відтак до неї додає ся з посудини фаринї, мішавсь разом і додавсь єще оцту з паприкою і вареного рижу і то ста
новить першу і кайсмачнїйшу страву. Такою мішаниною задоволяє ся більша часть Бразилїян і она старчить і за инші присмачки. Уживають єї також до печеного мяса чи дробю, особливо коли іде ся в дорогу, обсипує ся нею печене мясо, або курку і кладе ся до мішка. Нераз мож видіти, як в ваґонї Бразилїяни отвирають мішок в полудневій годині і з него лижками д о бувають фариню, а мясом закусують. Чужинець, що перший раз видить таке ідженє, дивуєсь, як можна істи тую фариню, до трочиня подібну.
Однак мож привикнути до неї і смакує, зміш а
на з фасолею. Наші люди додають тої фаринї також д і хліба, котрий стаєсь пухкий і см а
чний.
Таку фариню з мандьоки виробляють наші люди замешкалі в Цпіао ба Уїсіогіа. Від першо
го року коли камера (магістрат) дала їм землі небогато, бо 125 метрів широкої, а 300 м. дов
гої, не знали до чого кинути ся, а побачивши Німців, як они на так малім куснику господа- рують, зараз кинулись до садженя мандьоки і до роблена в другім році тої фаринї. Через тое уникнули початкової біди, якої зазнали люди на початках по инших кольонїях. Всі проте Р у
сини, замешкуючі порт, роблять фарипю, котру радо купують Бразилїяни, бо она чиста, дрібна і смачна. Не треба єї носити до міста, а самі приходять на кольонїю і без торгу платять пі
сля курсу. Фабрична фариня єсть таки цілком подібна до білого трочиня, грубша і не має то
го смаку, бо з неї виполокують крохмаль.
Садить ся тую мандьоку в той спосіб, що на зиму перед морозом, коли листе опаде, пости
навши ті патики, ховає ся їх до ями, наумисно
| ириспособленої, а на весні розтинає ся ті пати- і ки на малі кусники від 8 до 12 центиметрів і І ті кусники садить ся в землю, мов бараболі за
! рискалем, лиш рідше. Мож також і за плугом І садити. Добре удаєсь тая мандьока на сухій пі-
сковатій земли.
Батати то рід якоїсь бараболі, мають л и сте, подібне до фасолї або повою, лиш темнїй- ше, а під корчем находять ся білі бараболі, лиш нефоремні і далеко більші, як звичайні барабо
лі. В Галичині садили по фільварках бараболі такої форми, а звано їх пінками, бо уживано їх до горалень на роблене горівки. Батати по зва
ренні мають смак солодкавий, а печені в попелі суть досить сипкі і смачні. Ужипаєсь їх до їдже- ня місто бараболі, дає ся коровам до подою і безроги ними годує ся. Бразилїяни кабоклї (лі
совики) їдять їх навіть сирих. Подавсь ті ба
тати також з мясом до стола. Садить ся їх на весні, коли старі з землі пускають нарости і ті нарости мов яку росаду садить ся в підгото
влену землю в рядки, щоби иізнїпше мож було їх підгорнути. Батати ті зовуть ся Ьаіаіоз йо<;е, для відріжненя від картофель, котрі зовуть Ьа- Іаіов рага^иау або Ьаіаіоз іпДез.
Єсть ще один рід ярини, що зовесь тай (Іаі).
Має листе широке на довгих билинах, подібне до листя водних рож, що по ставах ростуть.
В корінні мають також бульби грубі, оброслі корінєм тонким і подібні радше до селерів. Ті бульби вибиравсь з землі, обстругуесь, а відтак варить ся. Зараз по звареню мають смак кар- тофлї, але коли застигнуть, то стають ся лое- ваті і тратять смак. Садить ся так, як карто- флі, кидаючи в ямки не цілі, а лиш кусники.
Крім того удаєсь добре ту капуста, декуди ци
буля, чесник, всюди красні огірки, морква, гар
бузи для худоби, та мельони і кавуни.
(Дальше буде).
«'
— З — -
україньско-рускої літератури». Замітно — пише
»Кіев. Стар.» — що вже на першій лекциї проф.
Лєжб роздав між слухачів кілька примірників підручника Барвіньского, граматик, Євангелий і подав жерела, де би можна їх набувати. В Па- рижи можна дістати лише Євангелиє льондонь- ского виданя. Мимо численних перепон, як брак француско-україньского словарця, перечитано за 2 1/і місяця поверх 15 глав з Євангелия, перей
дено більше чим половину етимольоґії і кілька розділів з іеториї літератури, не згадуючи про численні пояснена з фонетики. .На закінчене сеї дописи — зазначує нарискин дописуватель в »Кіев. Стар.» — не могу промовчати Вдоволе
на слухачів з викладів професора Лєже, котрий старає ся подати не лише знане, але і пробуди
ти в серцях своїх слухачів чувства глубокої симпатиї до нашого краю, підчеркуючи з вдо- воленем перші прояви пробуджуючого ся народ
ного самопізнаня, яке найшло вислов в обході ювилею Н. В. Лисенка і иолтавскім сьвятї при нагоді відкрита памятника Котляревского.
— З Чернигова дорос іть .Кіевским Отклвкам»
(ч. 92),
щотам помер дня 7. н. ст. цьвітня І. Н.
Лагода, визначний україньский діяч. П ж. Ла года родив ся в 1832 р. в нолтавскій Губернії, хо
див до ґімназиї в Чернигові, а по укінченю ме
дицини па київскім унївеоспте тї поселив ся в Чешигові. В часі сгудий в Киї й (1851—58) Л а
года належав до кружка (курінн) Українців, зва
ного .Носов -кою партиею» від -вого провідника С Д Носа. Сей кружок займав ся справою рід
ного народа і У країн -ю. В Чернигові, де прожи
вав пок. Лагода від 1858. р. до к и ц я свого ж и
ти, згуртував ся в ночатках 60 тих років знач ний кружок украіньских інтелігентів. Між ними були: А. М. Лазар.шскпй, Онанас Маркевич, Ле
онід Глїбів, С Д. Нос, Л II. Ходин, Борсук, Ге- раснмовский, Д. І Лавриненко і ин. До хкуріня»
сего, заснованого С. Д. Носом, часто заходили неналежачі до него люди, що симпатизували з україньский рухом. В домі Лагоди нераз збира
ли ся земляки на наради та аби послухати у- країньских пісень, співаних одною з двох сестер Лагоди. Він незвичайно любовав ся в аматор- ских виставах, сам зорганізував театральну дру
жину аматорів і виставляв україньскі штуки, які викликували сензацию в Чернигові. В 70-тих роках, коли іце не було україньских театрів, Л а
года переробив для сцени фантастичну поему К. Тополі п. з. .Чари», яка вельми всім подо- бала.ся. Лагода попри свої обовязки ординатора Губерніального шпиталя брав живу участь в го- рожаньек'м житю, був радним міста, членом у- нрави а опісля місті -го овою і працював в ріж- них комісиях. Над то був до кінця житя чле
ном місцевої дрімаїичгіої комісиї і музично
го кружка. /В поелїдних літах свого житя мимо слабости пок. Лагода пе відтягав ся від участи в ііубличних справах. На г.юбі покійника, як до
носять »Кіев. Оі’кл.». зложено много вінців з на
писами, а між иншими з отсимп:' .Ветерану об- щественн й д'Ьптельносги»; і від україньск ,ї пу- блнки: .Щ ирому робітникові! на україньскій сцени».
— Музичний конкурс і стипендиї д ія членів
„Львізскога 5ояна“ .
Виділ .Львівского Бояна» у- хвалив на засідашо своїм з 12. н. ст. цьвітня, розписати конкурс на музично-вокальні твори з речинцем До ЗО. вересня включно 1905. р. Твори ті мусять бути ориґінал'ьні. М >жуть се бути хо
ри мужескі або мішані, з супроводом оркестри, фортепяну або а
б а р е11а; пісні сольові, дуети або терцети' відповідно аранжовані. Перша пре
мія виносить 150 К, друга 80, трета 70, четвер
та 50 К. Надсилати конкурсові твори треба на адресу голови .Львівского Бонна», шк. радника проф. Анатоля Вахнянина (Львів, ул. Вірмеяьска, ч. 2) в ковертї під шифрою з ддлученєм іменй, призвища і місця побуту композитора в окремій опечатаній ковертї. Склад комісиї юрорів буде оповіщений пізнїйше. Преміовані твори остануть ся власностию .Львівского Бояна«. На сім з а сїданю порішив також видїл «Львівского Бонна», визначити з фондів товариства ч о т и р и с т и -
і і є і і д и ї
в загальній сумі 409 К для тих членів .Львівского Бояна-, іцо, посідаючи відповідний голосовий материял, схотіли би у .Внсшім му
зичнім Інституті» побирати науку сольового спі- : ву. Кандидати зводять внести подане до виділу і .Львівского Бонна» на адресу голови Товарист
ва, а відтак явити са лично 7. маа в »Виешім музичнім Інституті» о 12. годині в полуднє по потрібні інструкції. — З а Видїл .Львівского Бо
нна» : Анатоль В ахнянин, голова товариства.
Дембицкий, секретар.
Всячина
— Австрийскі циґара
в Росиї. Австрийске пра- вительство задумує тепер, підняти енерґічну ак- цию н цїли забезпечена збуту для своїх циґар в Росиї. Доси конкуренция фабрик пруских ви
пирала австр. цигара в Росиї, хотяй там їх дуже пошукувано. Та, як доносить „Днєвнїк Варш.“
власти австрийскі постановили тепер розпочати борбу конкуренцийну з нїмецкими циґарами не тілько в самій Австрії, але і на пограшічу Кор.
польского, бо в Р о с ії циґара місцеві злі і доро
гі. В тій цїли заироєктовано найдорозші цигара висилати до Росиї по можливо низьких цінах,
Н о в и н к и . • •
Календар.
В і в т о р о к: руско-кат.: Теодула;
римо-кат.: Анольонїя. — В с е р е д у : руско кат..
Евтихія; римо кат.: Емми вдов.
— З Тов-а ІМ. Котляревского.
Артистична сек- шія Товариства приняла ся енергічно за виста.
влене конкгрсових штук. На нині гої. ‘/88 вече.
ром заповіджена читана проба „Ілька І1ащака“ 5 актової драми з гуцульского жпгя Льва Лона тиньского. Титулову ролю обняв сам автор. З причини, що ся штука вимагає більшої вистави і просторої сцени, видїл Тов-а рішив на своїм послі- днім засїданю звернути ся до лиреКциї міс-кого,
польского театру з пронозициєїо о відступаенє’
салі на се представлене. Премієра назначена на початок мая, зараз по наших сьвнтах
— З львівского „Сокола4*.
Старш іна уконету-І овала ся на засїдарю дня 6. с. м. в огсей спо
сіб: головою технічної секциї вибрано д га мі- стоголову Ія. Боберского;. головою економічної секциі д-га містоголову Д. Кучику; справником д-га Вол. Ґериновича, скарбником д-га їв. Сіюлїта- кевача, господарем д-га Анд Федора; предсїда телем иожарної комісиї д-га С. Іорука, комісиї будови дому д га II. Максимовича, забавової к о місиї д га Кл. Ґутковского, пранорової комісиї д-га Фед. Олїярника а редактора „Наших З
ву
ків
"
дга Я. Вінцковского. З а Старшину: Альф- ред Будяиновский голова. Сень Ґорук на спра
вника.
— В
честь Т Шевченкаустрої іа вчера Чи
тальня .Просьвіти» на жовківскім передмістю гарні вечерницї в Гімнастичній салі школи ім.
св. Мартина. Виконане програми підготовлено старанно і з пієтизмом, достойним памяти вели
кого поета Вступне слово виголосив п, Ів. гнат з запалом і зеднав собі признане публики, вислов
лене грімкими оплесками. Незвичайно симпати
чно принято виступи хору Читальні під діреГен- турою п. Купчиньского. Хор має в своїм круж
ку гарні і чисті голоси, і треба бути вдячним его диріґентови, що потрафив зібрати і удержати дружину не лише на перісній висоті, але зробити далекі кроки поступу в зісніваню хору. Мило .записав ся в памяти слухачів також дует насо- иран і альт и-ї Кунчиньскої і п-и Косачівної та голосові соля н. М. Сидорякової в супроводі фортепяну. Хор дїтий . Рускої захоронки» був дійсною несподіванкою і хоч се коштувало пев но много праці то такі виступи дїтий належить частїйше повторяти, хоч би з огляду на інтерес Захоронки, яка пригадує ся тим способом памя
ти суспільності!. З деклямациєю .Кавказ»
ви
ступив в
. Ів. Климко, декляматор звісний з мину
лорічних концертів. Сжрипкове сольо н. Слизюка годить ся також зазначити яко удічну точку програми. На закінчене вечерниць виступив хор Читальні з музичним твором Вербицкого »3аві- щчнк» і вивів єго вповні удачно при барітонозім сольо п. О. Панаса. Перед виходом із салі ну- блика стоячи відспівала паш народний гпмп.
Хотяй рівночасно того вечеря відбувало ся ама- торске представлене в »1кяздї«, публики було повно на веченницях. Крім. міща і та інтелїґгн циї з жолківск >го передмістя явило ся немало інтелїґенциї з цілого Львова і певнр не жалува
ли далекої дороги. В. В.
— вписи на львівскім університеті'
на літний ніврік будуть відбувати ся від 25. цьвітня до 10. мая включно. Від 11. до 18. мая можна бу де вписувати ся за дозволом колегії професорів, а від 19. до 31. мая за дозволом академічного сенату.
— Наука україньскої мови і літератури в СоІІеде СІЄ Ргапсе
3 Парижа пишуть „Кіевск-ій Стари- н ї“. що н тамошнім висічім науковім заведеню
£о11й?е де Егаиее проф. Люі Лєже почав дня 8.
грудня 1904 курс науки іеториї україньскої л і
тератури. Проф. Лєже є одним з ліпших знато- ків сла яньских мов, переклав на француску мову Літопись Нестора, займав ся археольоґіч-і ними розкопами на Україні з проф. Антоневи-, чом, полюбив україньску мову і перший ввів:
науку україньскої мови у Франциї. На першій лекциї проф-а Лєже явило ся около двайцять!
слухачів, а між ними кількох" молодих францу- ских славянофілів. Між иншими був також Ґ.
Мазон, який виїздив до Київа, Львова і деинде, аби познайомити ся із старинностями України.
Проф. Лєже виложив на першій лекциї Геогра
фію і етнографію України. Дальше займав ся натанем, чи мову, якою говорить нарід на У- країнї, маєсь назвати язиком чи нарічем і ви
казав, покликуючи ся на многих учених,, що україльска мова є самостійною. Опісля вказав на цензурні пута, наложені на україньске слово в Росиї, а вкінци згадав про жерела, з яких могли би чужі народи вчити ся україньскої мови.
На курсі проф-а Лєжб перекладано текст Єван гелия (після виданя Гольцгавзена в перекладі Кулїша і Пулюя), при чім для захована пра
вильного наголосу, текст читав хтось з нечи
сленних слухачів-Українцїв, а переклад на фран- цуске і граматичні поясненя давав сам профе сор. . Підручником до науки іеториї літератури була книжка Ол. Барвіньского: .Огляд іеториї
щоб они могли видержати конкуренцию з виро
бами прускими.
— Росийска суспільність
приготовляє ся вже до конституцийного житя. «Кіевскіе Отклики» у вступній статї послїдного числа почали поучу- вати виборців про системи виборів і вказують на -примірах, як у инших державах відбувають ся вибори послів до парляменту.
Наука, штука, література
— „Доля жартує44.
