Ч. 34. Львів, Субота дня 12 (2 4 ) лютого 1900. Річник IV.
. Передплата :
на. « Р У С Л А Н А » виносить:
‘ г
? в Австри :
на н ^ іі^ р ік . 10 зр. (20 кор.)!
на, іптт року . о зр. (10 кор.) і
па чверть року 2 о0зр. (5 кор.) 1 на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків
на пів року . 8 рублів
або 16 франків
• Поодипоке число по 8 кр. ав. І
«Вирвеш МИ ОЧИ І душу МИ вирвеш: а не вовьмеш МИЛОСТИ І віри не В 08ЬМ ЄШ ,
бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о дня і крім неділь і рускнх сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертас ся лише на попереднє застережені;. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви- чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по
’ 15 кр. від стрічки.
істориї иросьвітп на
З Чернигова пишуть нам:
В грудні м. р. мали відбути ся XXXV збори чернигівского ґубернекого земства.
Членам земства роздано ..дневний порядок сто вісім д е с я т ь д в с референтів, які вони мали розглянути, а крім того в до
повнене мали роздати до пів сотні рефе
ратів. Можете собі подумати, після того, що черйигівске земство проявляє невси
пучу діяльність, а особливо єго орґан — земска управа. Зовсім ні! Коли ви по
знайомите ся із справозданєм ґубернскої управи за останні роки, з того часу, як уступив з уряду предсїдателя управи В. М.
Хижняков, ви зачудуєте ся плиткостю і недостачею змісту тих рефератів, а нераз незнайомством їх авторів з обговореним там предметом. З огляду на се може собі управа сказати: числом як найбільше, ці
ною як найдешевше. На зборах земства звертали нераз на се бачність єго члени.
Але вернім до речи і розгляньмо, о чім управа здає справу перед земством. — Те
пер та к б о га то го в о р я т ь п ро з а г а л ь н у про-
сьвіту шкільну, а деякі земства роблять в тім напрямі з великою енергією і успі
хом на тім полі, що ви певно подумаєте, що поміж двома сотнями рефератів найде ся певно також і про загальну шкільну просьвіту. Але чимало здивуєте ся, ді- знавши ся, що про сю справу ані чичирк!
Земство вже три роки розправляло про се питанє, а віз ані з місця... Земці нагово
рили великих слів велику силу, комісия списала багато рефератів, що треба при
знати, визначали ся великою основностю, деякі земці радили наложити на землю специяльні податки задля скоршого ося- гненя сеї цїли загальної просьвіти шкіль
ної — і що-ж стало ся? Чернигівщина остала так далеко від сеї цїли, як і дав- нїйше. Тут годить ся помянути добрим словом покійного иредводителя дворяньства кн. Н. Д. Долгорукова: лише завдяки єго щирости для земства та єго справ і єго прихильности для народної просьвіти не сходило з черги питане про загальну про
сьвіту шкільну, а комісия для сеї цїли ви
брана робила енерґічно весь час над сею справою... Але умер Долгоруков, і про за
гальну просьвіту забуто... А що населеню Чернигівщини потреба конечно просьвіти, видно хочби з сего, що після даних комі- сиї з 1897 р. пересічно в Губернії одна школа випадає на 3610 людий, обслугую- чи 5 9 місцевостий з рейонами на 69 квадр.
верств. Але се лише пересічні числа: є у нас і такі благодатні закутки, н. пр. Су- ражский повіт, де о д н а школа, по тих самих даних випадає на 7.136 людий і обслугує 13 9 місцевостий з рейоном 132 квадр. верств. Ось вам «питно невіжі«, ось вам духова темрява!! До того-ж пе
ресічно в Губернії повітові земства вида
ють на народню просьвіту на о д н о г о ч о л о в ік а — 12 к о п іє к , а на о д н у д е с я т и н у з е м л і по 6 коп. І треба тя
мити. що з тих розходів не виключені ті доплати земскій касі, які поносять деякі сельскі громади, що мають у себе школи.
«В нашій Губернії —. говорить член зем
ства А. А. Русов — є повітові земства, що на народну просьвіту по селах видають стілько, скілько проживає за рік одна бо- гата городска семи. Розмір повинности на народну просьвіту — 12 коиієк на 1 чоло
віка, може без сумніву занепокоїти су
спільне сумлїнє і спонукати заступників населеня румянїти ся, наколи ми сї ви
датки порівнаємо з видатками иньших країв, які випередили нас в боротьбі на економічному полі. Поки чернигівскі зем
ці не зрозуміють сеї елементарної правди, що розвиток народної просьвіти є їх пря
мим інтересом, доси будемо ми лише сьвід- ками їх розправ на тему загальної науки шкільної, а не більше. Про иньші питаня другим разом.
Від напасти — не пропасти.
Черновецка «Буковина» містить під сим з а головком статию, яку перепечатуємо в цїлости, щоби наша публика могла наглядно иересьвід- чити ся, в який спосіб уміють кацапи обдирати і з чести Русинів-народовцїв, що займають ви
значне становлено в нашім громадяиьскім ж и -
тю, і котрих праця є для кацапскої, киртпчної і роботи прямо убийчою. Ми могли би навести чимало^ фактів, як москвофільска праса обки- дувала грязию наших людий лише для того, що они не то що не йшли на їх команду, але виступали против їх низької, платної роботи.
Згадаємо, що навіть такий чесний і поважаний чоловік, як пок. др. Омелян Огоновский удосто
їв ся від кацапів назви доносчика, за се, що в своїм патриотичнім обовязку уважав відповід
ною річию заж адати в міністерстві внутрішних 'справ, щоби «Вістник законів державних» пере
кладено на чисто-народну мову. Кацапи звали немилих пародовцїв доносчиками, шпіонами і т.
н. назвами, а самі управляли як найкрасше своє піпіоньске ремесло, доносячи на наших людий до властий, щоби їх лише знищити. Пригадаємо тут справу пос. Барвіньского, що в оборопї сво
єї читанки мусів виступити на дорогу судову против редакцій «Галичанина*. Хоть «Галича
нина* процес програв, то все таки не дав спра
ви за виграну і наша кацапня за посередниц
твом посла Воляна вручила мінїстрови просьві
ти Ґавчовн донос на посла Барвіньского і єго читанку. Се підпольна, низька робота кацапів, що з часом доперва виходить на верх. А май
же що днини читаємо ми в «Галичанннї» і єму споріднених орґанах доноси, клевети і інсинуа
ція против нелюбих їм людий-народовцїв. В сих орґанах дійшло навіть до такого одичіня, що противників політичних, сьвященнків пятнує ся
«радикалами». Подібної системи ужили кацапи проти проф. Шпойнаровского і Кобиляньского.
Московским перевертням ми не дивуємо ся. З а те дивуємо ся народовцям, що місто ста
нути в обороні плюгавлених людий, они стають но стороні москвофільскої кліки і своїми обид- ними замітками кривдять їх ще тяжше, не про- віривши справи точно. Москвофільска праса ні
кого обидити не може, бо она за низька. А сї люди з народного табору, що виступили против проф. Шпойнаровского і Кобиляньского, нехай тямлять, що і їх самих стріне ще нераз від ка
цапскої «сволочи» епітет доносчика за се, що будуть з любови для свого народа боротись против москвофільскої роботи.
Статия «Буковини» звучить:
І.
«Свого часу подали ми в нашій Газеті зов
сім вірне й обєктивне справозданє з прасового процесу, який перед черновецким судом при
сяжних відбув ся 22. і 23. листопада мин. року й закінчив ся тим, що обвиненого о обиду ч е сти редактора «Буковинскихт. В'Ьдомостий* О.
Крушиньского 8 голосами проти 4 увільнено від вини й кари. По такім осуді присяжних можна було вже вперед сподївати ся таких огидних і підлих нападів на професорів Сергія Ш пойна
ровского а Ю лїяна Кобиляньского, які небавом опісля посипались в головнім орґанї кацапскім
«Галичанннї», котрий не міг досить налюбова-
тіісь вислїдком процесу та став цілу справу кілько мога розмазувати в численних своїх ста
тях на «посрамленіє* обох професорів і наро- ' довцїв взагалі. Знаючи добре, що професиєю І «Галичанина*, «Православний Буковиньї» і т. п.
і є вічна лайка на Русинів - народовців, а маючи { на думці нашу народну пословицю: «Пес бреше, 'вітер несе*, ми над статями м осковских,найми- 1 тів переходили до дневного порядку й не відпо- ' відали нічого. Коли-ж забираємо тепер в справі процесу СЛОВО, ТО ЧИНИМО се не тому, щоби за
п у с к а т и с я в п о л е м ік у з т а к и м » Г а л и ч а н и н -о м ,
«Православною Буковиною* і т. п. — бо-ж «гор- і батого й могила не направить», — а у відповідь
«Д'Ьлу», що під впливом кацапскої лайки й мрій
«консолїдацийннх* і собі накинулось на профе
сорів, а ще більше у відповідь на недавно поя- вившу ся в «Молодій Україні» обиджаючу ста- тю и. зв.: «Наша шкільна система на буковинь- скому ґрунті*.
Про професора Кобиляньского не будемо богато говорити. Вій, як сам сказав в суді, вніс жалобу против «Бук. Відомостей* головно тому, що они закинули єму фальшоване протоколу;
се-ж, як показало ся перед судом, зовсім роз
минавсь з правдою, бо підчас слідства в низшій ґімназиї робив собі проф. Кобиляньский лиш но
татки, яких ученикп прецінь не могли видїти, а слідчого протоколу, котрий би мав предложити ся конфереициї й краєвій шкільній Раді, не бу
ло ніякого, позаяк справу москвофільских аґі- таций, в низшій ґімназиї ще досить невинну, залагоджено в короткій дорозі на одній із зви
чайних конференций учительских без ніяких слідчих протоколів. Проче, що піднесли «Бук.
ВІДОМОСТІ!* проти проф. Кобиляньского, прим, якісь ніби «інтриґи* проти директора Ф австма- на, котрий то русиноїд бачить в кождім Русинї свого ворога — й не дивно, бо єго гризе сумлї
нє — се для нас річи ніякої ваги, хоч оборо
нець обвиненого старав ся представити їх як в найгіршім сьвітлї; бо-ж, звістно, се вже річ адвокатска, зробити, як потреба, навіть з «мухи вола»!
Перейдім до проф. Шпойнаровского, що го
ловну відограв ролю в процесі.
Справа науки рускої мови в черновецкій ґімназиї давнїйшими часами стояла дуже лихо;
аж коли проф. Шп. обняв перед 11 роками по
саду учителя рускої мови, настали в тім зглядї лучші часи: новий учитель запровадив замість учебників писаних «язичієм* книжки чисторускі, постарав ся о те, щоби заповнити бібліотеку для учеників, котрої передом так як би й не було, і став загрівати учеників до науки рідного слова й рідної літератури та пильно глядів на те, щоб они устно й письменно послугували ся чисторускою мовою, а з того всего Русини лише
2
могли бути раді. Не місце тут дальше про серозводитись; хто докладнїише про розвій руско-, го шкільництва на Буковині хоче розвідатись,1 най загляне до книжки проф. Стоцкого, що не- | давно вийшла під заголовком «Буковиньска' Русь«. Та мимо того, що проф. Шп. супроти по- передних учителів і заступленої ними хибної й баламутної наукової системи поставив руску мову на становиско єї окремішности й відрубно- сти від мови московскої і виеманципував єї від безхосенного »язичія«, то ніколи анї спершу анї опісля не переслідував він тих учеників, що під впливом вихованя домашного чи то під впли
вом иньших внїшних обставин намагали до
»обєдиненія«, а старав ся їх єдиною наукою від- клонитн від кацапства. Щобн-ж якому ученико- ви-кацапови пошкодив коли чи то нотою чи в який иньший спосіб, сего ніколи не бувало, ! бо взагалі обходить ся зі своїми учениками, 1 хоч би они були й кацапами, лагідно й має вся
кі можливі згляди навіть там, де другий учи
тель ледви би їх мав. Говорити отже таке, що проф. Шп., як єго перед судом присяжних ста
рав ся представити оборонець, «дише безме
жною ненавистию до всіх своїх учеників, що не похваляють єго поглядів на руску мову«, се зовсім неправда. Така сама неправда й те, що проф. Шп. »заденунциював« учеників, бо річ мала ся ось як:
Проф. Шн. бачить на підставі самих спо
стережень в школї, як чим раз то більше ши
рить ся між шкільною молодїжию висшої ґім-
і
назиї кацапский кукіль, та він супроти шкільної ; власти мовчить, а старає ся сам побороти лихо наукою. Ознаки кацапскої кертичної роботи зверненої проти єго предмету, бачить він вира-;
зно при нагоді смерти прав, катехита Івановича і котрому ученики-кацаии друкують московскі по
смертні картки мимо заказу директора. Сей слі
дить вправдї за виновниками, але веде слідство байдужно, лиш про «людске око»; тож і не ди
во, що ученики-кацапи не то, що не притиха
ють, а противно набираючи ще більшої відваги і сьмілости, формально організують ся, ба на
віть остентативно відтягають ся від пригото- влень до шкільного ст.вяткованя памяти Шев
ченка. Саме тоді являв ся папі Ґсровска, жена адвоката Юлїяна Ґеровского, у директора пиз- шо'і ґімназиї Фавстмана і жалує ся на проф.
Шпойнаровского, що він обговорює в школі ЄЇ дім, і на деяких учеників сеї ґімназиї, що на улици лають єї доньку словом «кацапка». Директор за- ряджує слідство, підчас котрого ученики низшої ґімназиї обвиняють учеників висшої ґімназиї, що
і
тії-ж пропаґують між ними кацапство і бунту
ють їх проти шкільної рускої науки. З того ви- \ ходить слідство і в висмій .ґімназиї, а до слідчої' комісиї належить і проф. Шпойнаровский, що виповняючи вложений на него обовязок, нама- гає до відкрити правди, а то тому, що директор Клявзер відносить ся до всего холодно і бай
дужно, беручи ту справу не яко справу оборо
ни шкільного предмету від шкідливих впливів, а яко простий спір між »Ди觫 а »А11гшЬеп«-ами. ' Се-ж впливає на комісию так, що она, зрозу
мівши натяк директорский, віддаляє ся від вла- ! стиво'і цїли слідства, а провадить єго в тім ду
сі, щоби цілу справу представити о скільки мо- жна невинною, уважаючи прим, провину учени- ків кацапів, що урядили собі курс московскої мови в москвофільскім академічнім товаристві
«Карпат ї«, простим лише перестуиленєм того параґрафу шкільних приписів дисциплінарних, що забороняє ученикам сходити ся по Товари
ствах і т. д. Ученики-кацапи пізнають, який прихильний віє для них вітер, а що они крім того з’орґанїзовані й стероризовані своїми ка- цапскими проводирами, тож крутять і затаюють правду всїми силами, щоби себе представити не
винними, а заразом і не видати властивих ви- новників. Такий стан річи грозить триюмфом кацапства, задля того і єго дальшим розвоєм.
Проф. Шгі. видячито, а стараючись помочи пра
вді до побіди, спонукує стероризованого каца
пами, але зрештою чесного і порядного учени- ка Радика, до зізнаня повної правди, при чім поступає собі зовсім лєґально, бо не грозить єму нічим, а лиш завзиває єго говорити по пра
вді все, що знає; він списує з ним в присутно
сти другого ученика задля безпеки протокол і предкладає єго директорови і комісиі, перед ко
трою являє ся особисто і сам Радик, щоби то
варишам СІІЗІ ’.І І п н и щ / і сї приневоле
ні тепер признавати все, й таким-чином вихо
дить вся правда--на верх! -Другого, бувшого у- ченика ґімназияльного, Бачиньского, проф. Шп.
не шукає нарочно; побачивши єго як-раз в чаеї веденого слідства в склепі єго шурина, купця ) Власюка, а знаючи, що він був в одній клясї з А. Ґ-им, випитує там про него в присутности проф. Кобиляньекого і списує з ним протокол, а то тому, бо Бачийьский яко неученик не кон че Ч обовязаний явити ся перед комісивю', сей про
токол задля характеристики А. Ґ-ого передає проф Шп. директорови і комісиї, перед котрою Бачиньский опісля особисто і устно потверджує то, що подав до відомості! проф. Шпойнаров- скому. То, що Бачиньский сказав на А. Ґ-ого іцо-до образи маєстату, дає повід переслухати иньших давяїйших товаришів А. Ґ-ого, з котрих два, хоч ніби то не пригадують собі самого фа
кту, та все таки характеризують єго так, що він
«будучи буйним і говорячи нераз проти Австриї, міг то зробити», впрочім зізнанє Бачиньского стверджує ся й тим, що зізнав на А Ґ-ого уче- ник Б-о.
Таке поступованє проф. Шпойнаровского, котрий один в комісиї розумів докладно цілу справу і старав ся відкрити вже раз цілком явно звернену проти свого предмету кертичну мо- сквофільску аґітацию, страх не сподобало ся
«Буковинским-ь В-Ьдомостямт,»; они написали дві статі проти проф. Шп., де між иньшимн за- • кинули єму, що він спонукав Радика до фаль
шивого зізнаня, а обиду маєстату видумав сам, нослугуючи ся Бачиньским лише яко орудієм.
Головно задля сих двої інкрімінаций вніс проф.
Шп. до ирокураториї жалобу, хоч всі знатоки тутешних відносин відраджували від процесу, бо звичайно прасові процеси даремні, а тим більше у нас. Він був злишний і задля того, що на лайку «Бук. Відомостей* найліпша відповідь хиба така, яку дістала онодї «Прав. Бук.» від д. Бердяєва.
Надто вплинуло на некорисний вихід про
цесу ще ось що: Не покликано на саму судову розправу таких сьвідків, яких конче треба було покликати, й таким чином богато а богато фак
тів не спростовано й не роз'яснено як слід, а то тим меньше, що й з самих протоколів мало що читано з того, що зізнали ученики підчас слідства в ґімназиї. Директори хоч і заявили перед судом своє вдоволене зі служби обох про
фесорів, але-ж що-до самого слідства москво- фільского, дивним дивом заняли проти них не
прихильне становиско; ба директор Клявзер по
сунув ту свою неприхильність до проф. Шпой
наровского й заступленої ним цілої справи так далеко, що випер ся навіть всякого знаня о Ба- чиньскім (!) і тим самим назвав тут поступок проф. ІЛп. * некоректним * між тим, коли самі протоколи зовсім тому перечать, а и цілий сьвіт знає, що директор тут сказав неправду і тим власне сам поступив собі «некоректно». Предсї- дателем трибуналу н заступником професорів зі сторони прокураториї державної були Волохи, що хоч би при найліпшій волі ніяк не могли цілком докладно знати відносин і справ руских, чого такий процес конче вимагає, а присяжні складали ся переважно із швабів кольонїстів, що не мали вже гаки найменьшого понятя о справах руских. Коли-ж вкінци розважимо, що професори не мали ніякого адвоката, котрий пе- рестудиювавши докладно всі слідчі акти й зро
зумівши вагу цілої справи, був би зі становис-ка судового заступив непрактичних і необоротних в таких разах професорів, то не диво, що від
ніс з процесу побіду той чоловік, що бунтувув учеників против їх професорів і обовязуючого шкільного предмету, здеморалізував шкільну мо- лодїж, научивши єї зневажати шкільну науку та плювати на свою рідну мову й свій нарід, а що найгірше, жити
в
сьвітї крутарством і неправдою!...»
II.
Наші виясненя в справі процесу закінчуємо прямою відповідна) «Молодій Україні», бо-ж пе
редусім она спонукала нас написати сю статю:
ся-ж відповідь випливає вправдї вже ио більшій части з попередних наших уступів, але ми му
симо тут ще дещо сказати з осібна на адресу автора статі: «Наша шкільна система на буко- виньскому ґрунті».
Автор тої статї називає вправдї кацапство
«найбільшою хоробою, яка точить наш народ
ний орґанізм», але по єго думці, як виходить із самої статї, треба-б забирати ся до єго побо- рюваня з великим пошанованєм «уб-Ьжденій»
кацапских та обережненько й лагідненько лише єдиною дорогою нереконуваня, щоби — борони Боже — не образити кацапів, а то они загнїва- ють ся і -— пропала «консолїдация»! Після такої сиецйяльно галицкої вельми цілющої «рецепти»
на «хоробу кацапску» ти, Русине, лучись з ка
цапом, переконуй єго, обходись з ним чемнень
ко, а коли видиш, що він мимо того тебе не то, що не шанує, а по просту знущаєсь над тобою, ба ще й бє-побиває, що аж духи тобі виходять, то ти зноси то мовчки й терпеливо, а коли-б він мав тобі навіть поломити кости, то ти луч- ше загинь з «честию», анї-ж мав бись «нечесно»
против него шукати запорученої тобі законом помочи у властий, котрі він сам ще взивав проти тебе (!); бо ж тоді ти, що мовчав на все, «де- нунциянт», а не він, що тебе бє та ще й кри
чить «Роїі/еі»! Коли-ж професор в обороні' своїй і повіреного єму предмету, в обороні збаламу
чених аґентами своїх учеників, в обороні прав
ди і закона стає проти напасників, визваний ними самими перед суд, то се, по думці «Моло
дої України», чинить він лише тому, щоби ді
стати
«ВеІоЬшщ»,
доказавши, що він спосібний«полїцийний аґент», бо «свої полїцийні норови прикриває лише плащиком руско-україньского гіатриотизму». (Дальші «ерііЬеіа» гляди в «Га- личанинї»!).
«Теплий се кожух, та не на нас буковинь- скнх Русинів шитий»! Консолідуйтесь здорові й на далі з Вашими кацапами, шануйте їх, май
те для них всякі згляди, а они най вас бють, коли того хочете, як вас били й доси! Ми-ж, буковиньскі Русини, уважаючи кацапів такими принцигііяльними нашими ворогами, з якими ні
яким чином не можем лучити ся, не маєм нія
кої причини їх шанувати, а виступаєм против них рішучо й отверто, а то тим більше, коли они мають зухвалу безличність взивати власти супроти нашого зовсім лєґального 'поступованя.
(Конець буде).
З політичного поля.
Перебіг вчерашного засїданя парляменту подали ми вже вчера в «Послїдних вістях». На сім місцн додамо ще такі подробиці'. Социялїст Феркавф поставив і мотивував нагле внесене в справі управильненя відносин в угляних зако
нах і заведеня 8 годинного часу праці. Прези
дент повідомив, що пос. Домбский зложив ман
дат і що в тих днях прийде на дневний поря
док вибір І. віцепрезидента. Посли ІІацак, ГІаль- фі і товариші жадають в наглім внесеню зне
сена розворядженя міністерства справедливости (Кіндінґера) з дня 1б. жовтня 1899 р. в справі уживаня обох краєвих мов у внутрішній служ
бі. Пос. ІЇІлєзінґер виступив з внесенєм в спра
ві нодороженя нафти. Дулємба і Ройовский жа- дають для міст і сїльских громад відшкодовано на аґенди норученого круга дїланя. Пос. Страв- хер інтерпелює в справі задержаня малолітно', Мнх. Аратен в монастирі Фелїциянок в Кракові.
Вольф ставить нагле внесене в справі скороче
на війскової служби на два роки. Пос. Козлов- ский інтерпелює в справі уміщена в ІУіеаег 2еіІипе фейлетону Габерлянда п. з. «МІеіЬпасЬіє- кгірреп». Інтерпеляция запитує, що нравитель- ство задумує зробити, щоби на будуче в урядо
вім дневнику не появляли ся статні сего змі
сту, що обиджують церкву і католицкі чув- ства.
Вчера відбуло ся також зас'іданє палати панів, де др. Кербер зложив ту саму заяву, що і в парламенті. (Заяву подамо завтра в ширшім змісті.) Рішено почати дискусию над заявою на однім з найблизших засідань.
N. Гг. Ргезєе доносить, що провідники пра
виці запитали Чехів, чи они готові голосувати за державними конечностями і інвестицийннм законом. Доки Чехи ае дадуть відновіди — ви
конуючий комітет правиці не збере ся.
Німецкнй канцлер, Гогенльоге має небавом уступите, і . к
З боєяища доносять о
великій пвбідї, яку відніс ґен. Крон в над армією ґен. Френча і Кел- лї-Кенгого, котрих зневолено до відвороту.з
Ґен. Робертс доносить з Паадеберґ, що но стида ся і небавом мала вийти за любого замуж.
найточнїйшім перегляді становнск Боерів пере- На разі замеш кала неофітка у сестри суджено- ськіДчнв ся, що їх не можна заняти без нара- го’ Налериї Стшелєцкої в Величці. Коли однак
т і пересьвідчила ся. що жиди слідять за нею, ви
жени віиск на тяж к. страти. Тому п о с т а н о в и в ш і^ ся вчера рад0 до Кракова 3 нареч’ним.
він острілювати ворога артилерийннм огнем і|'Т у рішено закупити меблі. Молоді суджені пі- звер’нути повну увагу на се, щоби ворог не міг | шли в тій цїли на улицю св. Томи до склепу одержати помочи. Війска, які спішили на поміч
Боерам, розігнано, причім Боери потерпіли зна
чні страти. До неволі взято 50 Боерів. По ап- ґлїйскій стороні віднесло легкі рани 2 офіцирів і 4 жовнірів.
Н о в и її к и
— В Товаристві ім. Івана Котляревского уло- жила ся дня 18. с. м. літературнм секция. Голо
вою вибрано проф. Олександра Барвіньского, заст. голови Михайла Павлика, секретарем Сте- ф ана Томашівского. Порішено зараз видавати дві сериї драматичних творів, одну з них при значено для селян. У тій цїли прошено проф.
Ол. Колессу о ревізию дотеперішної нашої по
пулярної дваматичної літератури. Піднесено т а кож гадку устроювати публичні відчити з поля нашої і чужої драматичної літератури. Вкінци дебатовано над справою перенятя народного те
атру від тов. «Руска Бесіда» товариством ім.
Котляревского.
— З Городка. Кружок аматорів «Читальні м і- ; тів в якім-небудь европейскім університеті, щан: скої» в Городку відограє дня 25. н. ст. лю
того в сали товариства «Ґвязда» комедию Льва Лопйтиньского в 3 актах «Свекруха». Ціни місць:
крісло 1 корона, вступ на салю 40 сотнків. По
чаток точно о год. 7і/, вечором. Чистий дохід призначений в користь Читальні.
— З Коломиї Вечерпнцї «Родини», заиовіджені на суботу 24. лютого, відбудуть ся в льокалях товариства в неділю 25 лютого. Початок о 8.
год. Вступ від особи ЗО кр.
— Намірене убийство в холмекій семинариі.
Перед окружним судом в Люблинї відбував ся сими днями процес против питомця росийскої учительскої семинариї в Холмі, Серґія Вязов
ского, обжалованого о намірене убийство підчас науки. Сей процес кидає ярке сьвітло на відно
сини, які панують в сій упривілейованій семи • нариї, іменно на надужитя шкільних властий, а передовсім інспектора Морозова, з ненавидже
ного учениками. Обжалований Вязовский є си-
^ . . . н о м селянина з села Зубова, гродненьскої ґу- публіічним в и - ' берніі І “має 19 літ. Справа єго має ся так: Дня 13. падолиста м. р. на лєкциї методики росий- ского язика на III. курсі стрілив він зреволь- вера до викладаючого тоді інспектора, Морозо
ва, почім сидячі біля него товариші видерли ему з рук оружє, але одна куля ранила легко інспектора. — Вязовский учив ся добре, але був молодцем незалежної вдачі, адля чого Мо
розов єго не любив і на кождім кроці переслі
дував. Під впливом якогось доносу педаґоґічна Гада, на внесене Морозова, відобрала Вязовско- м у половину іюбирапої стипрддиї, а за то, що не мак коротко остриженої чуприни, всаджено єго на 2 години до арешту і зборонено через місяць видалятись з інтернату; иньшим разом за якусь горду відповідь велів єму Морозов ди- журувати в виходку, під претекстом, щоби ни- томцї не палили папіросів. Вязовский гірко від
чув сю компромітацию, тим більше, що перед
іле таких дижурів ніколи пе бувало. — Справа Вязовского викликала велике зацікавлене. Су- Члени «А- дова саля була битком переповнена. Обжалова- і Громади» явились на нечерку «Осно- ; ,и,й признав* ся до вини, але заявив, що пе шлєтї тому торгонано знов хроном. З а стріляв в тій цїли, щоби убити Морозова, ли
те хибі не пожалить ся ні одна з наш, на ііе-!<пен« щоби звернути увагу на єго поступованє тпущкс Сегорічні львівскі вечерки визначають 3 молодїжню Всі сьвідкп потвердили невласти- ся спігівдї тим ЩО на них являє ся чи не п ів-'п с і непедагогічно поведене Морозова з питом- 1 • ’ --- —~ пань. Видатки на цими семинариї і виказали, як нещасливі в за -.
— Вечерок «Основи», устроєний вчера в салі і
«Народного Дому» був першим
стуном наших техніків. Виступ повів ся знаме
нито. Елєґантно устроєний будуар і гарно д е к о ровані салі вказували на артистичний смак на
шої технічної молодїжи. На одній зі стін салі уміщено образи, працю рук члені і «Основи . своїм знаменитим внкінченєм образ, що Адаряв
зображав лице Генія. Карнетики були поединчі, за тс па кождім з них був артистичний, ручний малюнок. Публикн зібрало ся богато. До кадри- ля стануло ріпно 90 пар. Забаву ведено так жи но, як може ні на однім з дотеперішних вечер- ків. Се частинна заслуга аранжерів, пп. Чапель- ского і Весоловского. що своїм веденєм танців єднають собі чим раз то більше признане. Го
ловна заслуга сеї живости і елєґанциї спочила однак знов по стороні иань. Личка, що раз то нові, а гарні, що аж любо було глядіти! Тому то ми бачили до рана навіть таких людий, що з засади продають хрін. Видно, що серця свої полишали они тут коло наших красавичок і тяж ко було їм я ними розставатись
кадемічної
ви « в комплєтї, тому торгонано знов хроном з паиіі
рекляму, ЩО Єї вечерки н оуду вно належати до найкрасших.
— Цісар не санкционував ухваленого в країнь- скім сі німі закона, щоби в реальних школах в Країні заведено росийскнй язик як обовяз- ковий.
- Сумна пригода. Коло стациї Борки великі наїхав минулої ночи особовий поїзд на бричку
11 І* 1 і Т »1 V/* “ V * V ми* л л л р А ’ і у і
богатогб купця з Тарноруди,Ейзика 1 ольдберґа, ме щ0бП попращати ся зі знакомими. Іамбіно
_____ Ап п ч й х г - ______•.••і _____ _______ ____ ~ ____ у - . . . — ; п п ї т т
що вертав до дому. Поїзд поторощив бричку, причім ҐольдберГ потерпів тяж кі рани. Так зву
чить урядове донесене о катастрофі. Однак ся справа має виглядати відмінно. Іольдберґа мав напасти в дорозі до Гарноруди єго власний ві
зник, або иньші розбишаки, котрі опісля, щоби відвернути від себе підозрінє, затягнули бричку на зелїзнпчий шлях, куда як-раз мав за хвилю переїздити поїзд. Догади сі піддержує обстави
на, що при нїм не найдено 1000 корон і йнь- ших дорогоцїнностий, які віз з собою. Іольд- берґ лежить доси непритомний, а візник з кінь
ми десь задів ся.
— Стрейк в учительскій семинариї. З Будапе
шту доносять, що в учительскій семинариї в Ко- льошварі настав стрейк учеників. Нбнад сто дваицять учеників опустило заклад і не верну
ло більше до него. Причиною стрейку є Остре поведене директора, що бив учеників палкою і зневолював до ріжйих робіт при своїм госпо
дарстві. Мінїстер просьвіти велів перевести стро
ге СЛІДСТВО. 1
— Жидйвский Фанатизм. Лей Яйобі, мблбДа ж й- дівочка, дочка купця в Величі#, поліббила Сгйн.
Сьвєрчка, урядника магістрату в Величці, вихре-
Зельцера і сторгували меблі за 101 корон. Ку
пець почав їх просити на пиво, а се видавало ся молодим підозрілою річию. Коли молоді зби
рали ся до відходу, купець не пускав їх. За Хви
лю вбігли з прилежної до склепу комнати брат неофітки, Бернард Якобі і єї сестра Реґіна Берн- штейнова. Они втягнули Лею, гесіе Станіславу Марию до комнати, де було зібраних до 20 ж и дів, що почали єї бити і иітуркати ,і хотіли зне
волити єї до повороту домів. Наречений хотів боронити свою суджену, але єго також побито і не впущено до комнати. Діяло ся се недалеко будинку іголїцнї. На крик дівчини і нареченого прибігли полїцийні урядники і жовніри і висво- бодили дівчину. На разі увязнено брата і сестру Якобівної, а також купця і єго субєкта.
— Дневникарі в Сербії. Білг.ородскі дневники доносять, що сербске правительство видало но
ву постанову о дневникарях. Після неї редакто
ром, або співробітником часописий, що виходять в Сербії, може бути лишень той, хто володіє в мові і письмі трема язиками: сербским, нї- мецкнм і француским і викаже ся сьвідоцтвом, що через три роки ходив на один з факульте-
засуджено єго на рік вязницї. Присутня иубли- і ка, тройута засудим, зібрала для Вязовского в І дорозі скл.дки кількадесять рублів.
| — Жертва «маФФІЇ». З Палермо доносять про нову месть членів гайного товариства розбишак
«маффії». Підофіцир карабінерів, Ґамбіно, по у- кінченю війскової служби, удав ся зі своїм то
варишем, б. підофіцером. Мореттою до МісіЛь- був давнїйше жандармом в Місільмері і слідив завзято за членами «маффії». Коли йшов вече- ром з своїм товаришам головною улицею міста, випало з укритя трех замаскованих розбишак, що тричп стрілили до 1 амбінз. Нещасний сконав на місця, а єго товариш відніс легку рану. Про
цес проти члена «мйффії», посла Палїцолї, за убийство сенатора Нотарбартолї буде вести ся дальше не в МедиолЯнї, лише в Тарентї, бо пра
вительство хоче ощадити коштів, які потягнув би з а собою зворот коштів подорожи до Медио- ляну кількасот сьвідкам з Сицилїї.
— Нові сліди Андре ого. До одного берлииь- ского дневника неспіла така вість з Ш токголь- му: 3 Отави (з КЙнади) доносять через Льон- дон, що 31. жовтня м. р. прибуло до Черчілю (СЬіігсЬііГагІ) кількох Ескімосів і они розказува
ли. що минувшої весни прийшло «з неба» двох білих лЩДпй, котрих розбійничі Ескімоси убили.
Казали також, що бачйли останки бальону і знають, де ті останки укрито.
— Цікаві обчисленя. Учений Ант личаний, Аль- фреД Аркйс, обчислив, що в протяг^ 12 місяців вимовляє чоловік 11,800.000 слів і подає 1.200 разів руку на повитанє, при чім спотребовує
силу достаточну до тягиеня льокомотиви о 80 тоннах. З а той час рушить також 94.000 разів повіками, при чім сила мускулів, спотребована на підношене повік, могла би двигати 25-кільо- Грамовий тягар. ІІросторонь, яку чоловік за один рік перейде, рівнає ся меньше-більше від- I даленю Льондона від Царгороду.
— МікроГраФ. В редакциї варшавского Кпгуег-а Рогапи-ого показував п. Корчаков, американь- ский механік, в приеутности многих осіб улуч- шений фонограф, який назвав мікроґрафом.
В пояснених своїх зазначив, що винахід свій опер на наслїдованю будови людского уха, що позваляє обдуманому ним прирядови піймати найдрібнїйші відтіни звуків. І дійсно досьвід- ченя, представлені п. К. виказали, що мікроґраф єго є вельми улїпшеним фонографом: він по- втаряє звуки точно, з всілякими модуляциями, з задержанєм характеру і кольориту людского голосу і інструментальної музики. Повторювані ті звуки чути було зовсім виразно в другім кінци кімнати, без сліду сиченя і шуму, що до
тепер постійно товаришили всім поиисам фоно
графу. Найцїкавійшим було се, що кождий з артистів, що до мікроґрафу декламували, або сьпівали, міг сейчас потім почути точно свою дсклямацию, чи сьпів. Опісля повтаряв вина
хідник на своїм прирядї сьпів і гру ріжних ар
тистів заграпичних, як також репродукував ор- хестральні пописи.
— Милі спомини і розчароване. Добре роблять
«комітети балеві«, що старають ся, аби карнети були гарні. В тій малій книжочцї містить ся гу
сто-часто найгарнїйший уступ істориї цілого жи- тя. Часом по літах бувша «королева балю» в сумних хвилях бере до рук карнет і читає істо
рик» щ астя: Коломийка І. Гриць; Кадриль І.
Гриць; Лянсіє, Гриць; Мазур, Іван; Коломийка II. і Кадриль II. також Гриць». А прецінь не ста
ла жінкою Гриця!...
— Друкарска похибка. В вчерашнім числі «Ру- слана» зайшла похибка в новинці «Зневага св.
Петра», а іменно місто «Ой ті ліберальні мої/км!»
має бути «Ой ті ліберальні неуки\^
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оповіщує:
«Північно-нїмецкий рух товаровий з Гали
чиною і Буковиною». З днем 1. лютого 1900 входить в житє додаток VII. до тарифи часть II. зш итка 2.
Посмертна Т оповістка.
Антоній Баньковский, парох-ювилаг в Сели- сках, дек. бирчаньского, єпархії неремискої, упо
коїв ся дня 13. лютого с. р. Від сорок літ по- мерший був спаралїжований і чинностий духов
них не сповняв, так що і парохіяне свого пароха ніколи не виділи. В. є. п.І
Т е л є ґ р а м и.
Льондон, 23. лютого. Вісти про з ’їзд анґлїй- скої королевої з нїмецким цісарем доси не справджують ся. До тепер не уложено ніякого пляну подорожи анґлїйскої королевої.
Послїдні вісти.
Нинішнє заеїданє ради державної розпоча
ло ся місто о 11. год. перед полуднем аж о 1-ій пополудни. Причиною опізненя було заеїданє долішно-австрийского сойму, котрий покінчив наради доперва три чверти на першу.
Зараз на початку заеїданя проявило ся не- вдоволенє з причини єго опізненя. Ш енереряни піднесли крик, а між ними верховодив сам Ш е- нерер, котрого президент мусів взивати до по
рядку. Місто відчитуваня внесень і інтерпеля- ций, забрав голос п. Врабец і запротестував проти опізненя заеїданя з причини соймових нарад.
У відповідь єму заявив президент Фукс, що особисто просив марш алка д ол їш н о -ав- стрийского сойму, щоби перервав соймове за
еїданє і Щоби на будуче ніколи не лучила ся колїзия засідань сойму і парляменту.
По заяві президента посипали ся до него зі всіх сторін ріжні запитаня, що виглядало ціл
ковито, як би зачала ея обетрукция.
--МІ--- .. --- —---—--- —і- Л р п и о п л і о и п “ незрівианої доброти, ста
„ /І О І Л І С ір Д І В П а ра житня горівка — бу телька 1 зр., ьів бутельки 50 кр.
Поручає торговая
Л Е О Н А Р Д А С О Л Є Ц К О Г О
Львів, ул. Батория ч. 2. -ЗО
Помимо
що вовна і розгар подоро- жілй 0і ■ЗОв/о — п р о д а в ковдри І м & т е р а ц и по давйих низьких цінах лише специял£ва їю бітЩ ГЇ'маІГйз йн п о с т е л и16-30 Й О С И Ф Ш У С Т Е Р
Львів, Коперника ч. 5. Цінники даром
