Ч. 7. Львів, Неділя дня 10 (22) січня І899. Річник III.
Передплата
иа ♦ РУ СЛАНА* виносить:
в Австрії.:
на цілим рік . на пів року на чверть року на місяць . .
32 р. ав.
6 р. ав.
З р. ав.
1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
♦ Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о г о . — Експедпция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в ♦Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Політичні струї.
З Відня пишуть нам під днем 19-го січня:
Деякі дневникп подали на днях вість, будь-то по причині механічної обструкциї частини лівиці правительство носить ся з гадкою, як найскорше розвязати державну раду. Ся вість не має ніяких підстав. Гіар- ляментарна більшість і правительство пе
ребули щасливо всякі скандали обструкций- ної с п о л у ч е н о ї лівиці, то на певно бу
дуть в силі, перенести і безглузді, поімен
ні голосованя, аранжовані ч а с т и н о ю лі
виці. Кажемо: частина лівиці, бо, як вже знаєте, антисеміти, ґруиа Мавтнера, більша нїмецка посілість і социяльні демократи зовсім не годять ся на нову тактику по
ступовців і націоналів нїмецких. Під сим взглядом лівиця розпала ся, а в виду роз
ладу заходять ся нині якісь менери коло того, щоби зліпити єї на ново иосредством я к о ї с ь п о з и т и в н о ї п р о ґр а.м п (?), ко
тра би обовязувала всіх австрнпских Нім
ців. В тій цілії сходять ся представителї поодиноких клюбів лівиці на наради і при
думують, які би національно-політичні чи державні н о с т у л я т и ( ! ) поставити до пра- вительства? Ситі домагають ся сьвіжої їди!
І дійсно годі догадати ся, які постуляти могли би вийти від Німців, котрим в Ав- стриї не достає хиба птичого молока.
Але лишім лівицю на боці, а спитай
мо, що робить правиця в виду сих нових прояв? Правиця радить. Над чим? Рівнож над тактикою! Она придумує способи, як би сю механічну обструкцию лівиці зроби
ти нешкідливою. Чи вийде з тої ради я- кий позитивний результат?—сумніваюсь. Чо
му не вийде? Не вийде, бо поодинокі Гру
пи правиці рівнож не годять ся в своїх поглядах на санацийні средства, як не го
дить ся лівиця що-до парламентарної так
С В Е К Р У Х А .
комедия в III. актах з сїльского житя Льва Лопатиньского.
(Дальше.) СЦЕНА IV.
Ті самі без Донї.
Свекруха. Що се за одно? Наймичка чи що ?
Анна. А вам Петро хиба не розповідав? Се нерва сестра Іванова, сирота з малку, але бо- гачка собі.
Свекруха. Ага, се тота, що про неї чула ще перед вашим весїльом? Казали, що має гроші десь там в касі, але що то нині гріш: котить ся, бо круглий. Чогож она у вас тепер пере
сиджує?
Анна. Она виховувала ся при єго небіжчи
ках батьках, а потому господарювала ему, а те
пер жиє разом з нами. Дуже щира дівчина.
Свекруха. Ей, кождий с о б і щирий! Але то не добре, що вона сидить коло вас. Чому не іде між людий на службу?
Анна. Вона зросла в иньшім гаразді. Ходи
радять і клюби правиці. »Славяньский Союз«
зібрав ся 18-го на нараду, обговорив полі
тичну ситуацию всесторонно, провірив, що правительство дуже тіняво переводить дані приреченя, а вкінци приняв внесеня пос.
Вахнянина: 1) »Союз« противний змаганям Чехів до як найскоршого закритя парля- менту. 2) »Союз« бажає, щоби президия палати як найскорше поставила на днев- нин порядок палати посольскої: закон о належитостях спадкових, закон о знесеню рогачок і закон о заразі на худобу. 3)
»Союз« радо піддержить змаганя правиці до виклярованя відносин межи правицею а правительством; 4) »Союз« піддержить евентуальну реконструкцию кабінету, але домагає ся, щоби в раді корони засів муж, що був би сьвідомий справ полудневих Славян і Русинів; 5) »Союз« домагає ся вкінци, щоби правительство і правиця по
дбали о вироблене закона о народностях і оборону так званих меньпюстии націо
нальних, без чого неможливий мир в дер
жаві.
Нині збирає ся онять »Союз« на на
раду. Завтра збере ся екзекутивний комітет правиці, де являть ся крім ґр. Туна і др.
Кайцль, бар. Діпавлї і Єнджейович. Неба
вом заиовіджені онять збори иарляментар- ної комісиї правиці, щоби вислухати спра- возданя екзекутивного комітету з перего
ворів єго з правительством. А Німці сим- часом радять над своїми постулатами.
Комісия угодова була зібрана 18-го рано, щоби взяти під розвагу закон о то
варовій статистиці. Від 11. до 12. ’ 2 го
дини говорив др. Лєхер. Се рід обструкцій в комісій. Поголоски, будьто др. Енґель і др. Білиньский були покликані цісарем на авдиенцию, суть чистою видумкою на обаламученє опінїї.
тики. Чехи без виїмки раді би, щоби пра- внтельство як найскорше відрочило або і закрило державну раду, а скликало ческий сойм. Чехи маячать заєдно про зруйнова
не неутрального парламенту та обнову дер
жавного свого права. Се альфа і омеґа їх змагань. {Інакше однакож дивлять ся на справу другі сторонництва правиці. Поля
ки, Славяньский Союз, як і нїмецкі катб-' лики бажають удержати центральний пар-' лямент як найдовше при купі, в надії, що механічна обструкция скоро з’ужнє ся сама “ собою, а потім буде чейже можна взяти:
ся за позитивну роботу. Се що-до такти- і
ки правиці.
Друга справа, що займає правицю, се | питане, якої думки є ґр. Тун? Чи він рі
шучо стоїть при правиці і які єго проекти щ о-д о санациї парляменту: чи рознизане єго, чи зміна конституциї, чи дальше ля- вірованє, чи може старанє, помирити Ч е-!
хів з Німцями і т. д.? 0 се рішила парля- ментарна комісия правиці спитатись ґр. Ту-|
на. На се поклав вагу іменно бр. Катрани, і
заким би рішив ся станути по стороні Ч е-}
хів або других сторонництв правиці що-доі тактики супроти лівиці.
Трета справа, над котрою хлопоче ся правиця, се справа реконструкциї теперіш- ного кабінету. Правиця нересьвідчилась іменно, що тенерішний кабінет в своїх по
глядах на політичну ситуацию і політично- національні питаня не конче однопільний.
При ґр. Тупі стоять др. Кайцль, бар. Ді- иавлї і Єнджейович, в другім таборі, сим
патизуючім в части з лівицею, мали би стояти другі міністри, а на їх чолі др. Б і-1 лянд. Они мали би і спиняти змаганя ґр.
Туна, они мали би бути і причиною, що ґр. Тун не може рішучо завернути в сто
рону правиці. Непарляментарний кабінет мав би проте перемінити ся в чпсто-нарля- ментарний.
Побіч парляментарної комісиї правиці
■ и я я— — кш д — и ч и м и г а їи і
жиє тай працює, би собі жалувати? Тілько ва
шого !
Анна. Та хто там жалує. Іван мені нічого не боронить, але я сама виджу, шо в горівцї не така велика утіха. Дома, у вас, то я нила ча
сом, але у себе ніколи.
Свекруха. То зле. Воно здорово напитп ся келїшок горівки. Мій небіжчик бувало все для мене привозить фляшку солодкої з міста тай таке бувало мене частує, таке припрошує, що раз !
Анна (подразнена). Але потому бувало, як зачнете ся сварити з собою, що аж хата бува
ло танцює. А ми не иємо, тай не сваримо ся.
Іван (удобряючи). Та ти Анно не диви ся на мене, але як мамуня нашоть ся, то пішли.
Анна. Та кого-ж я пішлю, коли нема ніко
го дома. Хлопець єще в поли з товаром...
Свркруха. А во ж дівчина є, та нехай скочить до коршми.
Анна (здивована). Хто, Доня?
Доня. Я встидаю ся йти до коршми. Я там не була з роду.
Свекруха. А ти-ж де виросла, в лісі? Хиба між людьми не бувала? А на музику не ходиш?
Доня. У нас є читальня. Там всі сходять / ла до школи чотири роки. Читає так гладко, як
другий говорить і напише всьо, що їй скажете.
Свекруха. Що господарскій дитині зі шко
ли. Певно навчила ся там тілько час марнува
ти та дармувати.
Анна. А які вона уміє шитя ріжні та ріжно вишивати. Ту в селі була одна учителька, то вивчила єї ріжних штук.
Свекруха. То чомуж єї не сватає хто з па
нів — вони люблять такі витребеньки. От, ви
шукайте єї якого шандаря, або возьного зі суду, най буде панею.
Анна. Та се може би було і добре... Але Петро вам мусів щось казати?...
Свекруха. Він казав, але я і слухати не хо
тіла. Я для него маю не таку богачку! Най она собі і в голову не кладе...
СЦЕНА V.
Ті самі, Доня.
Доня (вносить сир зі сметаною в мисці, ви- | бирає з мисника тарілки і ставить перед ко- ждого).
Анна. Перед тим треба би навити ся по келїшку горівки (звиняючись). ДІій чоловік не не, тай нема дома...
Свекруха. Жалуєте собі? Чи чоловік на се
2 —
Картинка з парляменту.
(Політичний фєйлєтон).
(Осел і лев. — Брутальність Стояловского. — Ве
ликі яюди до малих річий. — Два проповідники,
— Осине гніздо рушилось).
Представте собі! Президент посольскої па
лати, др. Фукс, відкрив перше засїдане. Ґалєриї переповнені. Красний цьвіт перемагає, бо в него цікавість завсїгди більша. А впрочім інтересно придивити ся, як буде виглядати нове, справ
лене видане обструкциї. Повитавши послів, др.
Фукс посьвячує кілька горячих слів па.мяти пок.
ґр. Юлия Фалькенгайна. Посли підносять ся з місць. В тім розляг ся топіт ніг. Що се?
Лівиця виходить з салі. Чого? Она не зносить
і посмертної згадки про Фалькенгайна. Ґрос Так велів Адлєр, редактор «АгЬеіІег 2еііпп£«, (Барбаросса) гряде попереду демонстрацийно,
за ним довгим’ хвостом тягнесь лівиця. Она пе- ресьвідчена, що доконує геройского діла. А на ділі що? На ділі те, про що згадує казка, що осел аж по смерти копав льва.
В часі, коли др. Фукс славив Фалькенгайна, яко мужа твердих нерееьвідчень, хоч і на скрізь
консервативнпх, на порожних лавках лівиці с н -м ій річи Шенерер, обстаючи за тим, щоби не
д іл я жмінка послів. Було їх 5 чи 6. Се був редовсїм докінчити з міністрами. Відтак забрав о. Стояловский з своїми недобитками. Побіч не слово, а крик Кайзер, новий провідник об- него Вінковский. Они не мали сьмілости вийти струкциї і сказав, що Дашиньский простий най- з салі, за те однакож попали з дощу під окап: мит жидівский. А відтак вже посипались даль- внявили сьвітови свою брутальність, вірно ска-; ші бесіди, держані в тонациі високого, теноро- завши своє «хамство*. Чи чудуватись їм? Годі, вого А. Социялїст Веґер, колишний Давид, що В болоті зросли, болотом жиюті., болотом ки-іубив не Ґолїю, але таки Давида Абрагамовича, дають при всякій нагоді. Чогож би їм в такій ! ревів, вискав і розбивав ся на всі сторони в хвилі не показатись тими, ким суть і оста-і обороні Дашиньского. В него ударив відтак
нуть ся? І Ґрос. Руда борода дрожала. Так званий Вгиві-
Нїмчики наші переводять наглядний доказ, Дои був в роботі. Ба, і І ірк не дарував свого, що теория Дарвіна про иоходженє їх від малин Пищав тоненьким дискантом, домагаючись як правдива. Коли пештеньский сойм бавить ся ' найскоршого засуду на Рубера. Пригадав ся в поіменні голосованя, то чогож би їм не мал-іпалаті і Стояловский. І озмахуючи руками, пувати опозициї мадярскої? Перше засїдане і УА^рив він сим разом на обструкцию, хоч сам палати зійшло проте на нятикратнім поіменнім:СИДИТЬ на лївици і >Де рука в руку з Німцями, голосованю. Але на другім заеїданю були ті і Видко, ему путавсь в голові чим-раз більше, великанй до малих річий, ті иіґмеї колишних; Д0СИТІч парламент подобав в тій хвили на Лясерів, Ґіскрів, Гербстів та Пленерів, — ори
гінальними. Замість голосовань домагали ся они точного відчитувана всіх петиций і інтер-
пеляций від заголовка аж но послїдну точку.' куляциею. .Здавалось, стоять вітраки і розмаху- Секретарі президиї мали гіркий час! Тут посли' ють крилами. Гількож замість муки намолото розложились в лавках вигідно і гуторять гро-ІТУТ Оогато фраз мишам на сніданє...
мадками, на кульоарах смолять другі сиґара, і ...
сам президент попав в довгу розмову з віце-і ПЄОЄСИЛЄНЄ Неї УГООЩИНЇ
президентом, а бідні секретарі мелють устами, '“і
через повні дві години, сліпають над нечеткоі В соймі угорскім поіменні голосованя. Вче- писаними інтерпеляцнями. Щоби однакож, бо
рони Боже, котрий з секретарів не пропустив якого реченя, на те стоїть над ними або сам
Ґрос, або Кайзер, або Помер, або Сильвестер і'дневного, чи ні. В кінци відкинено всі три вне- каглядають їх. Сьмішне, але правдиве! Найцї- сеня, але на порядок дневний не стало вже ча- кавійше притім, що секретарі з правиці забави
лись в абстиненцию, утекли з своїх крісел, а
бідного Пфершого лишили самого при читаню і іменних голосовань.
ся і читають і забавляють ся; а часом і тан
цюємо.
Свекруха. Знаю, знаю, читальня! ага! Ти мене доню не вчи, що то таке читальники. Че
рез них вся біда в селі. А як в хаті чого тре
ба, то могла би ти таки послужити, а не става
ти з ротом до господині.
Анна (сьміючись). Та дайте спокій, хіамо. Я сама би не пустила єї до коршми. Збігай но Іване, голубчику до коршми. Фляшка там у ко
морі. Піди, Доню, пошукай. (Доня іде до комори).
Іван. Добре, серденько, я зараз принесу (іде за Донею).
Свекруха (з перрсердєм). Тфу, я ще не ба
чила і не чула такого (передражняючи). Вона до него «голубчику* а він до неї «серденько*
(иньшим тоном). Ой дурна, дурна, не вір ти хло- пови, бо кождкй хлоп в очи сьвітить, а поза очи дурить.
Анна. Не бійте ся, Іван не такий, він і не подавить ся на жадну.
Свекруха. Го, го, не вір. А небіжчик мій старий, як бувало? Уже був старий хрін, а за
дівчатами очи пас.
Анна. Ей, тато небіжчик мали иньшу біду на голові.
інтерпеляций. Професор університету прів, але молов.
На другім заеїданю палати посольскої де- бютовали два провідники. Одним з них був ґр.
Войтїх Дїдушицкий, котрий мов Іван Хрести
тель на пустини накликував лівицю гііг \¥аЬгип£
<іе$ рагІатеЩаггісЬеп Аиніаай'е*. Другий з черги проповідував Дашиньский. Сей гремів на ліви
цю мов Лирііег Іопаи<. Він назвав обструкцию безглуздою забавкою, на котрої ґрунті росте і розвиває ся хорошенько §. 14. Він і сунротивив ся забаганці лівиці, щоби поперед всего поста
вити на дневнім порядку справу обжаловапя міністрів. А чогож хотів він сам? Може ла
годи економічних справ, поправи сумного поло
жена своїх 20.000 виборцїв-селян ? Ні! Він до- магав ся лише знесена пітемпля дневникарского.
так мусів говорити слуга єго, Дашиньский. Хліб байдужна річ, коби лише жиди, в котрих руках находить ся нині австрийске дневникарство, не платили дневникарского штемпля. Але чи ду
маєте, що річи сих двох проповідників попра
вили ситуацию? Ані трохи. Они лише розру- хали осине гніздо. Сейчас заревів з заду в окре-
розрухане осине гніздо. Посли вилітали і жа
лили один другого. Арґументи заступлено кри
ком і обидами. Силу слова надоложено ґести-
рашне засїдане зійшло на трех таких голосова- нях, при котрих розходило ся, чи три посли ма
ють говорити перед приступленем до порядку
су. Дальший хід порядку дневного відложено на нині, а находить ся в нїм вже тепер шість но-
Свекруха. Та що ти знаєш, що ти знаєш?!
А чого пішов зі сьвіта? То єму так жінки зро
били. Гота Шеньова Рузька, що покинула була свого чоловіка. Чи я їх не бачила разом на тор
зі у місті? Щось єму дала навити ся, тай мій пішов землю гризти.
Акна. Ей, та що ви вигадуєте, мамо, Бог знає, як то було! Прецінь тато не вмерли нагло, тай були при тім люди...
Свекруха. Та що люди порадять, як то там в середині єму пороблено. Я вже хотіла спро
вадити комісию, але не хотіла робити встиду небіжчикови по смерти, аби єго різали.
Іван (входить з комори з фляшкою. Со
лодкої вам принести, чи чистої.
Анна. Возьми солодкої, бо запалювати до
ма, то так чути на цілу хату, аж дух запирає.
Свекруха. Може би ви поступили по доро
зі по писаря? Я маю ту довжок, то він обіцяв мені зробити позов.
Іван. По Зацїравского? Я застану єго на
певно в корчмі. Він там провадить людям про
цеси (пішов).
(Далі буде).
Независимо від тих безплідних засідань сойму, де опозиция виступає із всею без’огляд- ностию на державні справи, веде приятельство компромісові переговори з зелїзною витревало- стию. Мужі довіря у г о р е к и х о п о з и ц і й н и х п а р т и й мали по кількогодинній нараді заявл
яти, що не можуть приняти комиромісових пред-
| ложень правительства. Опозиция має бути огір- чена з тої причини, що Банфі проект посеред
ництва Шеля в угодовій справі вручив у від- і мінній ф ірмі, ніж та, на котру згодила ся ко
рона. Проект Шеля виходить з тої точки по
гляду, що право Угорщини, містяче ся в §. 68.
угодового закона з 1867 року, не лиш не має бути вкорочене, але має бути виразно признане в новій угоді. З другого боку великодержавне
! становиско монархії має бути в той спосіб увзгляд- нене, що спільність цлового округа на внї не
і лиш не сьміє бути нарушена, але буде рівно узнана в будучим законі. Отже опозиция дома- , гає ся, щоби в першім параґрафі нового закона було виразно зазначене право Угорщини до са
мостійного заряду, а рівночасно піднесене право міністра справ внїшних до заключуваня торго
вельних договорів з чужими державами до 1903 року. Мимо резолюцій ухваленої на конференциї опозициї, що відповідь правительства не надає ся до дальшої дискусиї, переговори з прави- тельством тревають дальше.
Також і угорска палата панів бере участь в винайденю способів на примирене партийних пристрастий. Іменно вніс там ґр. Шехений про
ект адреси до трону з просьбою, щоби в виду безвихідних обставин на Угорщині корона своїм виливом в границях конституциї рішила тепе- рішний спір в напрямі приверненя конституций- них відносин
На вчерашнім заеїданю палати панів зая
вив ґр. Шехений, що палата має обовязок са
мостійно висказати свій погляд на теперішну політичну ситуацию. Бесідник не хоче доходити, хто завинив, що настали такі відносини, бо не кермує себе сторонничнми взглядами, але жу
рою о загальний інтерес краю. Правительство не має буджету, кождий може відмовити пла- ченя податків, опираючись на букві права. Тих сумних проявів не усуне факт, що скарб дер
жавний може навіть зречи ся своїх заходів на якийсь час. У відношеню до Австриї ся сама непевність. Може нам грозити економічне пере- силенє. Становиско монархії загрожене не лише як державної сили, але також з огляду на союз з другими державами. Одинокою цїлию наших старань є привернене внутрішного мира, тож бесідник просить, щоби по мисли єго ви
водів проект адреси до трону поставлено на по- I рядок дневний.
Президент міністрів бр. Банфі спротивив
! ся сему внесеню так з огляду на переговори, і які ведуть ся з опозициєю, як і зза стилїзациї проекту адреси. Іменно звернув увагу президент міністрів на сю часть адреси, де говорить ся о
«конституцийних границях*, в яких корона мала би вплинути на привернене конституцийних від
носин. Через се могло би повстати ошибочне виображенє, що корона може впливати і в поза конституцийних рамах, а такого толкованя не можна допустити. Висиланє адреси до нрестола в теперішній хвили не було би ані відповідне, ані не мало би жадної цїли, ані навіть не є мож
ливе, бо теперішиа ситуация повстала наслідком ріжницї в поглядах сторонництв, а адреса могла би викликати думку, що престол має рішити у борбі сторонництв. Вкінци бр. Банфі внеказав надію, що санация відносин, так пожадана для правительства і більшости, покаже ся також і мєншости доконечною і просить палату, щоби внесеня ґр. Шехенийого не містила на порядку дневнім. При голосованю внесене Шехенийого відкинено 99 голосами против 69.
Вісти політичні.
Ф и л и и и н ь с к і Т а ґ а л ї вже два рази скомпромітували страшно Американців. Раз зло
жили докази перед анґлїйским судом в Гонд- конґу, що Спочучені Держави намовили їх до повстаня, а тепер оголосили в париских дпевїіи- ках формальний трактат, який заключилп з а- мериканьским правительством в Сінґаиорі. Сей 1 трактат містить 19 параграфів, з котрих вихо-
— з дить, іцо Американці прирікали утворити з Фи-
липин осібну републику і перше єї правитель- ство мало утворити ся під президентурого про
відника повстанців Аґвінальда. Виравдї евро- пейскі комісарі і американьске правнтельство мали бути «хвилево» дорадниками филипинь- ского правительства, але порти филипиньскі ма
ли бути отверті для загальної торговлї і свобо
да внутрішвої адміністрацій нічим не стіснена.
Зі сторони Таґалїв підписав сей трактат Аґві- нальдо, а зі сторони Сполучених Держав Гене
ральний конзуль в СінГапорі. Теперже-жАмери
канці випирають ся, що коли сей трактат не має підпису Мак-Кінлєя, він вже не вяже в ні
чім Сполучені Держави, бо їх конституция дома- гає ся доконче для важности державних актів підпису президента. Всеж таки сей трактат є простою обманою, бо американьске правитель- ство уиовномочнило Генерального конзуля вСін- ґаиорі заключити єго з Аґвінальдом. Тож Таґа- лї відповіли тепер оружним опором, що причи
нив Американам не мало клопоту.
С п р а в а Д р а й ф у с а і товаришів єго до- лї чи недолі, Пікарта і Естергазого, не дає спо
кою Французам, а бодай не сходить з порядку дневного в Газетах. Естергази вернув вже до Парижа. Змінив ся так, що годі єго пізнати і виглядає на чоловіка схорованого. На двірци обскочили єго зараз репортери всіляких Газет, але він заявив, що не скаже нікому нічого і бу
де зізнавати лиш перед трибуналом. — В сена
ті інтерпелював сенатор Шамейлян в справі проволоки вироку в процесі' Пікарта і закинув трибуналови касаційному партийність в користь Пікарта. Дельоней обговорював знов справу Боренера і виступив остро против трибуналу касацийного. На се відповів мінїстер справедли- вости, що справа викликала би ще більший за
колот, наколи би правнтельство до неї вмішало ся. Мінїстер є того погляду, що Борепер подав ся лиш для того до димісиї, що не оказано єму відповідної куртоазиї. Димісию принято, щоби ужитє.м еиерґічнїйших средств не збільшити а- ґітациї. Сенат ухвалив відтак порядок дневпий принятий міністром 212 голосами против 28.
З Б е р л и н а доносять до Ргеіп6еиЬ1аіі,-у, що нїмецке мінїстрество зарядило розвязанє всіх польских товариств академічних. Після Та- {геЬІаіІ-у в мотивах роввязаня обох товариств польских у Вроцлаві заявив ректорат виразно, що стало ся то на основі розиорядженя мінї- стерияльного, постановляючого розвязанє всіх польских тивариств академічних при нруских університетах.
М ежи С ербією - а Ч о р н о г о р о ю прий
шло до маленьского конфлікту ізза іменин, а що з маленької искри буває инодї великий огонь, то годить ся послухати і сеї сербско чорногор- скої істориї. На св. Николая (а «николайки» лю
блять не лиш малі діти, але й великі князі) ді
став кн. Николай Чорпогорский Гратуляциї від всіх дворів, лиш один сербский якось на то ио- забув. Розуміє ся, що се дало причину до всі
ляких коментарів-, котрі «Мале Новине» так те
пер поясняють: Того самого дня припадало тор і жество патрона дннастиї Обреновичів, котре пре- цї має для сербского народу далеко більше зна- чінє, як іменини чорногорского князя, котрі ПО- і
за Чорногорою ніхто не сьвяткує. Отжетосьвя-І то в Сербії зовсім з’іґноровано в Цетини і не { вислано з сеї нагоди ніякої Гратуляциї до ко
роля Александра,
I I О В II Н К II
Тим П Т. Доброд ям, що доси не звернули висиляних на оказ чисел нашої часописи, будемо посилати дальші числа нашо часописи, уважаючи їх нашими предплатниками.
Адмінїстрация.
— Інавїурацийний виклад мав нині, в суботу, на львівскім університеті доцент австрийского права приватного в рускім язиці, др. Станислав Днїстряньский. Від смерти невіджалованої па- мяти д-ра Ол. Огоновского руска катедра ав-|
стрийского права стояла до сего часу опорож- і нена, хотяй кандидатів до неї не хибувало. Між ' ними були навіть визначнїйші правничі сили, і котрі однак, на жаль, не удостоїли ся признаня із сторони сенату тогож унїверситета. О др-і До- линьскім, що старав ся недавно викладати із сеї катедри, годі серіо говорити. Ннакше предста
вив ся новий доцент др. Днїстряньский. Не по
милимо ся, коли скажемо, іцо нині симпатин |
львівских Русинів по єго стороні. Найлуч- шим доказом сего нинїшний єго перший ви
клад, на котрім явило ся окрім дуже чи
сленного числа слухачів також богато стар
ших львівских Русинів, — між ними трохи не всіх руских адвокатів, професорів універси
тету, особливо кромі д-ра Колесси, котрий ба
жає страшно від якогось часу бути в львівскім університеті одиноким професором-Русином, а в додатку приємно було нам бачити навіть кіль
ка руских пань. Др. Днїстряньский говорить я- сно, плавно і милозвучно, причім володіє хоро
шо рускою мовою. На початку викладу носьвя- тнв теплу згадку б п. Ол. Огоновскому, відтак говорив широко про відношене суспільности до науки права, а вкінци перейшов до вступу опо
віщеного ним викладу. Грімкі оплески по укін- ченю викладу можуть становити запоруку, що др. Днїстряньский з’уміє щирим трудом на об
нятім становиіци з’єднати собі всю руску моло- дїж і симпатию цілого руского загалу.
— Рух в товариствах. Виділ « Р у с к о ї Б е с і ди», вибраний на загальних зборах 16. с. м., у- конституовав ся в сей спосіб, що вибрав: голо
вою ироф. Володимира Шухевича, заступником голови ироф. Ілию Кокорудза, господарем о. А- лександра Темницкого, референтом театральним п. Николу Заячківского, а секретарем п, Остапа Весоловского. — Львівске товариство руских ре
місників «Зоря», устроює в неділю 22 січня с р. перший в сім сезонї карнаваловім вечерок з танцями в комнатах товариства, ул. Краків- ска ч. 17. Стрій вечерковий. — Товариство
«Січ» у Відни устроює в середу дня 25. с. м.
в «Кезіаигапі 7. піп Ма^ізігаї» І. БісйІепГеІіідіззе 6 вечером нараду іцо-до відпразнованя вечерниць в память Тараса Шевченка. — Політичне това
риство Р у с к а Р а д а в С о к а л и скликує на день 31. січня 1899 року в Угневі о годині І ій з полудня н а р о д н е в іч е з слідуючою про
грамою: 1) Про політичне положене Русинів. 2) Про ординациї виборчі до рад громадских і по
вітових і до сойму. 3) Про наше положене еко
номічне. 4. Внесеня участників.— Заходом Т ов- м а ц к о ї ф і л і ї «Про сь в іти » відбуде ся дня 2 лютого [в четвер] пополудни в Отинії, в сали робітничого товариства и р о с ь в і т н о - е к о н о - м і ч н е в іч е . Програма оголосить ся сими днями.
— Переполох в касі ощадности Як звісно, львівска каса ощадности находить ся від кіль
кох днів в формальній облозі. Тревожна вість:
каса ощадности банкротує! зігнала тут безчи- ' сленні товпи осіб, що вложили до каси гроші, аби чим скорше сей тяжко заощаджений гріш звідтам забрати, бо пізнїйше всьо пропаде. Ве
лика саля будинку, коритарі і улиця зороїли ся І тоннами зарібників, сторожів, всяких малих про
мисловців та жидів з провінциї. Каса не робила найменьпіих перепон при виплаті, бо до заспо
коєна сих тисячів народа змобілїзовано цілий урядиичий перзонал. Мимо того переполох тре- ває до нині, хотян в Газетах оголошено найри- разнїйше, що всякі вісти о банкротстві каси безосновні і що ціла та комедия є лише істо- риєю жидів. Пустили они між бідний нарід, бо лише той дасть ся пірвати подібними небили
цями, що каса втратила кілька мілїонів через фальшиві векслї б. п. Єнджейовича та нещасли
ві онерациї нафтові з Щепановским. Одно і друге є неправдою, придуманою дрібними жи- дівскими банками, що не мають у Львові під стави до істнованя. Щоби підрятувати свої ін
тереси, треба було утворити нове поле опера- рацийне, а затім відбити кредиторів якоїсь другої інституциї. Каса ощадности надава
ла ся до того найбільше, • бо в ній складають свої дрібні капітали особливо убогі верстви народа, темні і податливі на такі алярми. Най
більше зискали хитрі, пейсаті фактори в той спо
сіб, що немогучим дістати ся до каси особам плели тревожнї вісти о банкротстві і рівночасно відкуповували від них вкладкові книжочки, пла- тячи пр. замість 3)0 зр. лише триста, а були такі, іцо збувались книжочки за половину'ціни, щоби бодай трохи урятувати заощадженого гро
ша. Очивидно, такі «ґешефти» кваліфікують ся до криміналу і полїция увязнила кількох таких купців. Доси виплатила каса завдяки жидівским штучкам зверх пів мілїона зр., хотян з другої сторони богато осіб не далось жидівским фак
торам обаламутити і пр. в пятницю вложили до каси ощадности около 80.000 зр. — Сі жидівскі штучки не первина для каси ощадности, бо по
дібна істория лучила ся в 1886 р. і недавно по банкротстві Ґольдштерна і Лєвенгерца. Каса на тім нічого не стратила, а навіть зискала, але стратили богато жертви жидівских пявок.
— Мілїонова Фундация. Фундация п. Иосифа Рудковского, що виносить округло мілїон зр. (не ко р о н , як в попереднім числі подаяо ошибочно) є призначена на заклад для убогих паннів в старшім віцї і на школу для осиротілих або позбавлених материньскої опіки дївчат. Ті за
ведена мають повстати в Вижници на Буковині.
Виконавцем тесТаменту установлено адвоката з Черновець д-ра Стрільбицкого. Щедрий фун
датор в дни доконаня запису зрезиґнував з своєї посади нотаря в Вижници.
— ДеФравдация. В Станиславові в касі голов
ного шпиталю забракло квоти 1600 зр. За де- фравдантом, коятрольором Яном Ольшевским, котрий утік імовірно в сторону Америки, заря
джено гляданя.
— Пропала дівчинка з Старого Санча. Назива
ла ся Каролина Сєдлярска і мала 13 літ. Перед тижнем вийшла кудись з дому і доси не вер
нула. В місті оповідають собі о тім щезненю всілякі вісти. Тамошний суд окружний розіслав відозву по околици, щоби за нею глядати. Дів
чинку пізнати по тім, що є глухоніма, рухлива, має бурі очи і біляве волосе.
— Нема суплєнтів. В 1897|8 р. візвав сонм пра- вительство, щоби оио, в цїли побільшена слуха
чів університету на фільозофічяім виділі, згля- дно кандидатів до заводу учительского, призна
чило значнїйшу квоту на стипендиї для таких кандидатів, а заразом уповажнив краєвий виділ, щоби вставив до буджету на 1899 р. відповідну квоту на ті стипендиї. Рада шкільна краєва предложяла ту справу міністерству просьвіти, але повідомила кр. виділ, що ліпше буде утво
рити з фонду краєвого на разі 20 стипендий по 260 зр., а в трох слідуючих роках піднести їх до числа 35. Па то відповів краєвяй виділ, що має важяїйші видатки, а до сих обовязана дер
жава. Вкінци зазначив краєвий виділ, що хотяй переважна часте окінчених ґімназиястів запи- суєсь на права задля ліпших виглядів на бу- дучність в судівницгві, то дослідними часами справа на фільозофії взяла иньший оборот. До тепер знеохочували многих низька платня та довге, дожидане постійної посади, що тепер реґуляциєю платні по части усунено. Тому то в кількох по- слїдних курсах на фільозофію записало ся слу
хачів більше як давнїйшими літами. Наколи-б однакож, так як передню, число слухачів фільо- зофії зачало уменьшати ся, тоді можна буде ще отворити стипендиї.
О скілько знаємо, на фольозофію впису
ють ся найбільше молодці, що через цілу ґім- назию удержували ся з лєкций. Се бельферова- нє так всало ся їм в шпік і кости, що без не- го не могли би жити. Раз з призвичаєна, потім в надії (особливо ученики ґімназий провінціональ- них) знайти у Львові ліпші лєкциї, вписують ся на фільозофію. З розчарованєм однак потім мусять довідатись, що у Львові лєкциї ще гірше платні як деинде. По кількамісячнім шуканю най
дуть одну за 3 а другу за 5 або 6 зр. місячно і за так нужденну ціну мусять марнувати найдорожший час, котрий могли би посьвятити на власне образованє. Не дивота, що окінченип фільозоф, має повно викладів в «ішіехі», а ду
же мало має в голові, бо цілі чотири роки вчив других на «Байках» або на «Замарстинові», або і цілком виїхав на лєкцию на село, а за него другий брав всякі «иошіиа» і «фреквентациї».
Іспит учительский робить потім по 10 роках, або й цілком не робить, а переносить ся до я- когось уряду. Кілько то примірів маємо, що су- плєнти по кільканайцятьох роках служби не складають іспиту, покидають ґімназию і анон
сують ся по часописах за лєкциями або за ди- юрнами. Не було би того всього, сли би тими двома сотками дано студентови можність веде
на бодай на пів безжурного житя. То дачо би єму заохоту і спонукало би до праці в своїм заводї, а противно, можна буде дальше ужива
ти давної практики по ґімназиях, щоби мате
матикові! давати учити фільольоґії класичної, а фільольоґови природи, бо кін укінчявши фі- льольоґію в «ішіехі» може уділяти безперечно всякої науки без жадної ріжницї, бо нічого не уміє. Сауеаиі сопзііея!!
— Американьска забава. Одна американьска Газета в Буфальо подає таку вість: «Сегодня вечером в Міізіс 11x11 відбуде ся позірно битва, в котрій виступить 13. полк і дасть 1.000 ви- стрілів на сцені». Уміють бавити ся!
— Нещаслива пригода. Господар Пилип Кін
драт з Лиіювець, перемишляньского новіта, віз онодї дрова з глиняньньского лісу до дому. В дорозі сполошились коні і пірвали з собою віз.
Кіндрат хотів коні задержати, але віз притиснув єго так сильно до дерева, що він на другий день помер.
— Дрібні вісти. Намістник Гр. ІІіпїньский вернув з 1 рималова до Львова. — У Львові мають повстати небавом дві нові аптики:одна в околици т. зв.
єзуїцкого огороду, а друга при ул. Сонїчній. — В справі нового спису населена монархії доно
сять з Відня, що міністерство внутрішних справ приготовляє ся вже до нового спису в році 1900-ім. — В Лошневі під Теребовлею повісив ся в огороді 60-лїтний господар Гавришків. — В каміноломі в Гутї Рожанецкий під Тїшановом убив камінь одного робітника. — В Житомірі в античнім магазині Вайса вибухла бензина, по
збавивши житя трех робітників; кілька осіб від
несло тяжкі рани — В Раґузї експльодував па- нірос в устах одного зарібника і розірвав єму до- липну щоку так страшно, що той в шпиталн помер.
Наука, штука, література.
Цирано де Бержерак, романтичну комєдию в 5. актах Едмунда Ростанда в нереводї Яна
