<* ' •
Ч. 240. Львів, Недїля, дня 22. жовтня (4. падолиста) 1900. Річник (V.
Передплата
иа »РУ СЛАНА» виносить:
8 Австри":
ьа цілій рік 10 вр. (20 кор.) ка пів року 5 зр. (10 кор.) 1 н а >верть року 2’ЕОзр. (5 кор.) • 1 на місяпь . 86 кр. (і к. 70 с.) •
За границею:
ка цілий рік . 10 рублів або Г6 франків ва пів року . . 8 рублів
або 10 франків 1 Поодиноке число но 8 кр. ав.
.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< —- 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПашкевича.
Виходить у Львові що днн ; ' крім неділь і рускнх сьвят І
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і | екснедиция .Руслана» під ч. 9 ; ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- . педицпя місцева в Аґенциї Со- ; коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертаь ся лиш » ; і на попереднє застереженя. — ‘
■ Реклямацнї неопечатані вільч від порта. — Оголошена зич- ' чайні приймають ся по цій І 10 кр. від стрічки, а в »На і - сланім. 20 кр. від стрічки. П і і дяки і приватні донесеня н • і
; 15 кр. від стрічки. ;
Поший їж ЧОТОІїї т ; і М| і ).
(X) Серед розі ару пристрастий, які звичайно а тим більше тепер проявляють ся у виборчім руху, відозвав, ся замітний голос з ческого табору яро політичне по
ложене. З нагоди засновин політичного то вариства в Т ш е б о н іо промовляв др.
С к а р д а , голова викопного виділу ческих послів до ради державної і сойму. Згадав він про політичний зворот в осени минув- шого року (знесене розпоряджень), який мав скріпити уміркованих Німців а радика
лів відперти, а тимчасом ідуть т. зв. умір- ковані навзаводи з найрадикальнїйшими а' Вольф чванить сн, що єго Група війде і значно помножена до нової ради. Угода з Угорщиною не довершена, а навіть д р .!
Бернрайтер дрожить на згадку, що угоду мала би довершити рада державна. Чехи!
з тіовною саможертвою брали участь в Кер-' берівских переговорах, а лише страдальне!
становище гіравительства і ненаситність Німців все попсували. Обговоривши не-!
можливість язикових законів внесених}
д-ром Кербером, доторкнув ся др. Скарда останньої речи д-ра Берярайтера, котрий мрячними фразами, зверненими до корони і до мас, домагав ся енерґічних мір в язи
ковій справі. Але як се має стати ся, на се не дав др. Бернрайтер відновіди. Він не допускає політики насиля, чим ріжнить ся від своїх иарляментарних і дневникарских приятелів, які бажали-б прямо згнобити Че
хів. Накинене язикового закона було-б на думку Берярайтера насильним актом, супе
речним з XIV і XIX арт. основних за конів, а заведене нїмецкого державного язика було би бомбою, яка розсадила би підвалини держави. Для сеї справи не знай
де ся більшість двох третин в раді, Поля
ки ніколи не згодять ся на відокремлене
можливе норозумінє. Потреба ревізиї іп сарііе еі тетЬ гів. Чехи розуміють, що се не дасть ся зробити через ніч а послідов
ним і повільним розвитком, і длятого ба
жають они пособляти уздоровленю Австриї.
Вимагають однак, щоби їх уважали рівно
правними і щоби склад правительства від
повідав участи всіх національно-політич
них елєментів.
Голос сей вказує неперечно, що мимо розбурханих пристрастий Чехи є ще при
ступні для спокійнїйшого осуду політично
го положена.
Галичини, а Словенці й Італїянцї заповіда
ють проти того завзяту боротьбу.
Др. Скарда обговорював відтак відно
сини до міністерства др. Бербера, якому закидував, що не додержало обіцянки, що нічого не розпорядить в язиковій справі без иорозумінн з Німцями і Чехами.
Др. Бербер запевняв, що залишить дорогу розпоряджень, а мимо того за | Кіндінґерівскими і Штібралївскими розио-' рядками пішли розпорядки Спенса і Бем-:
Баверка. Задля того Чехи не можуть мати довіря до тако правительства і вважати єго обєктивним.
В новій раді державній захвалював др. Скарда ческнм послам п о л іт и к у в і л ь н о ї руки, що не в и к л ю ч а є . сиів- дїланя з сторонництвами дотеперішньої правиці в конкретних питаних. »Союз пра
виці* (ческа шляхта й Славяньскип союз та клюб центрум) буде рівноважити нїмец- ку ОегпеіпЬйг§8СІіаІГ Як довго не буде переведена засада повної рінноправности, ческі посли мусять остати в опозициї.
Ф о р м у с е ї о п о з и ц и ї о з н а ч а т ь с а мі п о с л и в ід п о в ід н о о б с т а в и н а м . Онн виберуть форму відповідну народови, а таку, яка би не скріпила противників.
Др. Скарда не належити до тих, що вже засьиівали-б »вічная память* Австриї. Нав
паки має она ще сповнить вельми важні задачі. Болиж має она бути міцною і мо- гутною, не повинна упосліджувати Славян Її склад домагає ся конче ф е д е р а т и в но во устрою. Все, чого держава потре
бує для свого великодержавного станови
ща, заграничні, торговельно - політичні і иньші справи передадуть королівства і краї радо спільній центральній віндї. Націо
нальну суперечку між Німцями а Чехами}
має поладити ческий сойм, а Чехи обез-і печать рінні права меньшости. Але пере-1 довсїм мусить бути привернене рівне гіра во більшості!. З гегемонами нїмецкими не
Бєлой цар ідьот...
» Б і л н й ц а р п р и й д е і з р о б и т ь п о р я д о к ...» се той фантом, який москвофільскі аґенти від сорок вже літі, указують закр’ноще- ному рускому народови в Галичині. >Нащо су- ятитиеь, — голосять они в своїм політичнім євангелию — нащо працювати над своєю куль
турою, нащо заходитись коло політичного зрос.
ту, коли прийде цар і дасть все готове. О ч н
ій у її м о тілько наш обряд, щоби не надто від
даляв ся від общерусскої, православної церкви і тримаймо ся твердо наших сьвятпх букв -ь, ьі і Ф, щоби наша література могла злитись в об- щерусскую — а прийде час, коли нас прпвитае білий цар, як своїх блудних синів».
І ось перед самими виборами, для ободре- ня своїх сторонників, »І алїчанїн» пустив знов байку в сьвіт, що вже сходить північна зоря для нашого краю, іцо вже наспів ча°, ідьот, ідьот белой цар!
Ґолуховский «вийдьот нскаре в атставку»
— телеграфує Галїчанїнови віденьский корес
пондент — портфель яаграничиої політики обій
ме управитель Боснії і Герцоґовиии Венямин Каляй, а з ним наступлять далеко сягаючі
’ преабразователпия плани», які принесуть »прі- ятния неожіданно’стї» для галицках Русинів.
ІІрійдьоть бєлой цар!
16
Скапаний сьвіт.
Ш тука в 4 діях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р К А Н Л
переклав :
Й
осифСтадник.
(Далі).
КАНГІ111. Я вам не дарую. Д оси ть’гризли- сьте, досить жерли... Скоро! Виносити ся! Шу
кайте собі комірного...
НАСТЯ (плаче). На старість здихати прий
де ся...
СОБКО (присував см). Зузька!
ЗУЗЬКА (сухо). Роби, що хоч, дай мен сьвятий спокій.
КАНТИЙ. Чогож стоїте? (стягав з жердки лахм анв па середину хати).
ПРИСЯЖНИЙ (иа скриню). А се чиє?
КАНТИИ. їх!... (Польовий з присяжним ви
носять річи до сіней — війт говорить з Грядкою на стороні).
НАСТЯ. Боже! Зглянь ся на мене...
ВІЙТ. З а пізно.
КАНТИЙ (до Зузьки). Слухала ти їх, тих кертинь,
і
ЩО тобі з того?... (Зузька глядить на сторону і мовчить). Ну, не жури ся я коштина себе беру. (Відходить, потім вертає). Дитина пя? (До війта). Чи ви знаєте, що значить з ґа- зістане в мене.
ЗУЗЬКА (в безсильній злости). Кантий!...
КАНТИЙ. Дитина зістане в мене. Розумі-;
єні ?! (Зузька дре зубами фартушок, стоїть хви
лину, а потім незамітно висував ся до сіней).
НАСТЯ. Боже! Що мені почати?
КАНТИЙ. Забирай ся скоро!
НАСТЯ. Я госиодарска дочка — маю в а ляти ся по сьвітї?! Просити у чужих прийму?
КАНТИЙ. Добре вам було, — Моглнсьте
ТИХО СИДІТИ — не рити підімною!...
НАСТЯ. Змилосерди ся! Прости! (Надав ему до колін).
СОВКО. Мати!
КАНТИЙ. З а пізно. Я вам говорив...
НАСТЯ (зривав ся). Зваж ай, що я материю тобі була!...
КАНТИЙ. Мачохою!
НАСТЯ. Не проганяй мене з хати, бо я тут молодість свою втратила., тут я сили втеряла, тут здоровлє з ’їла. Деж мені діти ся?
КАНТИЙ (важить ся). Нї... та ще раз нї!
НАСТЯ (в розпуці). Тож маю по милостині' піти? По комірних волочити ся до смерти?!
Люди!
КАНТИЙ. Дальше! (Виносять річи).
НАСТЯ (в горячцї). Чиж ви тут усї з камі-
[здівства у комірне іти? на сором? на терпіне?!
! З порядної Газдині стати комірницею — знаєте ви люди ?!...
ВІЙТ. Уряд урядом. — говори собі з ним.
(Показує на Кантого).
КАНТИЙ. Дальше!
НАСТЯ (в розпуці). Який-же то сьвіт стра
шний! Що то за люди!
СОВКО. Вовки!
НАСТЯ. Пес навіть має нристановиско...
ГРЯДКА. Але добрий пес!
СОБКО (кидав ся до него). Не плюй, ти хи
трий лисе!
ГРЯДКА (глузує). Ади, діду, комірнику, ба
чиш ? Ге, ге, ге!
СОБКО. Собако! (Грядка ховав ся за війта).
ВІЙТ (відштовхує Собка). Зась тобі від уря
ду! Здалека!
СОБКО. Пізнаєш ти мене! (Грозить).
НАСТЯ. Не рушу ся звідси!... (Сідає на по
стелі).-
КАНТИЙ. Виносїть! (Беруть постіль).
НАСТЯ (шарпав ся). Хоч вбийте ось тут, не рушу ся.. Краще тут загинути, як жебрач
кою стати!
ГРЯДКА. Підеш за прошеним хлібом, пі деш!
2
Ватикан рішучо противний тридержавному союзови. Папа ириняв остентацийнб упімненого архиепископа Ш тадлера, та висловлював ся не
корисно про внутрішні австро-угорскі відносини.
Кардинал Рамполї працює усильно над заколи банєм союза католицкої Італії і Австрнї з про- тестантскою Німеччиною, а ітаїїй ска праса під
помагає ревно єго стараня. Австрийска дипльо- мация приклоню® ся в сім зглядї до настрою італїйскої праси, а в Німеччині вже тепер се- ріозно затревожились можлнвостіїю розриву тридержавного союза.
Уж ідьот бєлой цар!
Каляй сам є кальвином, єго жінка ревною католичкою, а після політичних ст’ремлїнь він є Мадяром і буде старатп ся пересунути центр ваги австро угорскої політики з Відня до Буда
пешту. Каляй виявив досить енерґії в Босні і Герцоґовинї, звідки магомедани їздили на скаргу до султана, а православні Серби аж до білого царя, тож і на становиску міністра за- граничних справ він найде силу для сповненя
«преобразователних плянов*.
Бєлой цар иріндььт!
А як ще не сам білий цар загостить до галицкой Руси, то всеж таки «приятния неожі- данностї*, бо Веиямин Каляй «счітаєт са« сто- ронником союза Австро-Угорщини з Росією.
«Мірилом отношеній между Австро-Угорщиною і Росиею — кінчить «Ґалїчанїн* — может слу
жити отношеніє австро угорского правительства к русскому населенію Австриї і Угорщини. На- тянутость отношеній между Австро-Угорщиною а Россиєю давалась Рольно чувствоватп га лицко-русским і угро-русским гражданам нашей держави, улучшеніе-же тих отноіисн'й позволить нам легче отдихати*. Радуй ся галицкая Русе, радуйтесь твердолобі поклонники матушкє- Рассєї! Сорок літ ви чекали згорнувши руки надармо, але тепер прийшов висе ваш час. Ваш пророк «Ґалїчанїн* звіщає вам прихід месії. З а пускайте бороди батюшкє-унїяти, підносїть пра
пор ГЬ, ьі і а. дякоучителї, кидайте консоліда- цию з українофілами — она вам вже тепер непотрібна, — бо вже не довго, а ви прийдете під могутний пакроф бєлаво царя!
Д о п и с ь.
З Косівщини.
{Закінчене канонічної візитаццї в кос-вскім деканаті).
(Копець).
Який стан знайшов Владика но парохіях, не річ ту судити. 0 тім правдоподібно буде згад
ка в пастирскім листі. Однаковож можна вже тепер сказати, що не так то сумно з вірою і з порядками в парохіях, в котрих «прославле - но* парохіян радикалами, або в котрих зачисле
но попів до радикалів, — може і противно. Ко
ли би парохіяне дивили ся крізь пальці на пе
реведене всяких виборів, коли би позваляли з себе і сему шкіру зідрати, платили такі по
датки і додатки, які би війти' з писарамн захо
тіли брати, коли би ремствували против пів- СОВКО. Мовчиш т и?!
ВІЙТ {до Насті). З урядом діло...
НАСТЯ. Не рушу ся!
ВІЙТ. Комісию приведу...
КАНТИЙ. Телицю з’їдять кошти...
СОВКО (підходить). Вступіть ся, мамо...
НАСТЯ. Ні!
СОБКО. Вступіть ся, кажу. Не переможете.
(Настя встає — постіль виносять до сіней).
НАСТЯ (рве волосе). Боже! Боже!
ПОЛЬОВИЙ (до Кантого). Уже все.
КАНТИЙ. Дальше! Доки буду ж дати?
СОБКО (понуро до мачохй). Ходім... ( Г л я дить ненависно на брата — виходить).
НАСТЯ (стоїть ще хвильку — нагло вибухає).
О сьвіте! Сьвіте! Скапаний сьвіте! Ого-го-го — (Відходить держачись руками за голову — з стра
шним планом).
КАНТИЙ. Замкніть двері! (Тяжко паде на лавку.
9-тий вихід.
ТІ, ЯҐА, _ крім СОВКА, НАСТІ, ЗУЗЬКИ.
ЯҐА (в дверех). Поволи, бо пальці мені при
тиснеш.
КАНТИЙ (підносить ся — до Яри). Ти тут була з ними?
шлюбів (специяльніст відай косівска), б у л и б и і д о с и р о с г с і к е т і 1 п <і і. т і і п о б о ж н и м и п а р о х і я н а м и п о з і с т а л и, а так
«зробились» бузувіри-радикали; — Коли би па- рохи не витикали той рог7.а(іек, що н е л н ч и т ь х о т ь б н і ц. к. с т а р о с т і в и т р и в а т и у ф е р б л я в і д п и с а р я г р о м . 300 зр. ] е й п е і р о ж н е ) н о с у з г р о м а д с к и х г р о ш е й , то не оголошено би їх гайукаїаші, а противно не одно би їм уходило, бо до Косівщини найлучше зааплїкувати «мовчи язичку а будеш їсти кашку*.
Тутешні кацапи хоть як старались утаїш свою натуру, хоть спровадили собі духа оіґкунь- чого, однаково не могли, бо все бодай хоть троха «шило вилазило.»* У нас вдомашнилось, і доси ще не викорінено, що деякі вислужені декани, віцедекани і совітники консисторскі по- зваляють собі в час! богослуженя с ь п і в а т и м о л и т в и п о м о є к о в с к о м у в и с л о д л е - н ю. Вправдї робять се снрашно порожні і дуже великі «цепаки*, котрі при своїм тупоумію хісна для справи білого царя принести не можуть, однаковож повинно ся ухилити се уже для самої однообразности. Народовцям вмінювано давнїйше во зло проведене молитви перед при- частієм в народнім язиці, а на московске і не крпвлепось за давнїйишх часів, тож завели ся над'ужіггя в сім зглядї.
При кінця візитації! зібрались всі предета- вителї властий в Косові на обіді у пароха, де при кінци обіду вивязалась займаю ча бесіда о тім, чому жи п присї їй так гуцулів? В и н у , ч о м у ж и д и п р и с і л и т а к г у ц у л і в , п о - к л а в о. II о н е л ь н а г і є р а р х і ю в п о в і т і н е в и н я в н ій і д у х о в е н ь с т в о. На превели
кий жаль п ірушено сю болячку під сам конець обіду і хоть як займаю ча була тема, треба бу
ло вдоволитись лише жалем деяких щирих до гуцула людей, «що шкода, що перервали, бо о.
ІІонель був би валив тараном один по другім у виноватих і Владика був би провідав про вла
стиві причини жидівского царства в Косівщинї*.
Характеристика поезий
Петра Гулака-Артемовского.
(Далї).
III.
Людям, що журять ся, чи богато зим, чи може иослїдну переживають, дає Гораций такий припис на лік: «Заріаз, уіпа Ііциез еі нраііо Ьгєуі зрепі Іоп&апі гезесез*1).
В и н о м в е л и т ь п о е т р о з г а н я т и не лише д у м к и п р о м а р н і с т ь с е г о с ь в і т а , а л е т а к о ж в с я к і и н ь ш і ж у р б и 2).
Хто не пє вина, кличе поет, тому по волї Бога всьо видаєсь тяжким. В’їдлива журба не ---
’) Ц и і п і и з . Н о г а ї і и з Р і а с с и з стр. 74. ІлЬ. І.
с а г т . XI. »А<1 Ьеисопоеп*.
г) Т ам ж е стр. 63. ЬіЬ. І. с а г т . VII. «Аіі М и п аїіи т Р іапсит*:
«О Тогіев, реіогацие раззі
М есит ваєре хігі. пипс хіно реііііе сигаз!*
ЯІ А. Ґаздуню!
КАНТИЙ. Говори, коли питаю, бо...
ВІЙТ. Ціла трясе ся.
ЯҐА. Дитину забрали...
КАНТИЙ. Хто??!
ЯҐА. Зузька.
КАНТИЙ. А, іце її то?! (До Яри). Бігай ме
ні сейчас по І’альжбіту!
ГРЯДКА. Таж іду я...
РАДНІ. І ми ідемо.
ГРЯДКА. . . . то нажену єї сюди.
НІ А (до Кантого, котрий горячково убирав ся). А ви ?
КАНТИЙ (до Яри). Пильнуй хати! Не від
ходи... (До себе — убираючи ся). А вже раз мусить скінчити ся... тверде се житє, але нехай!... Тре
ба і мені викинути мягкіеть з свого серця, бо інакше...,
РАДНІ. Оставайте щасливі. (Кантий вихо
дить за ними).
Занавіс спадав.
Конець ІІІ-тої дії.
(Далі буде).
утікає инакше, як через вино. А чи жалить ся хто при вині на воєнні певгоди, або на бід
ноту?’).
Дзбанок, по гадці Горация, рознїжнює на
віть грізні уми, розкриває серця мудрцїв, зажу
реним умам приводить знова надію і сили, до
дає відваги бідному, а по скріплений ним не дро- жить анї перед грізними відзнаками королів, анї перед одужєм жовнірів’).
В и н о м І с І. II і в о м в е л и т ь п о е т с ь в я т к у в а т и СІ. в и т о Н е п т у н а 3), в и н о м к а ж е п о е т з в е л и ч а т и п о б і д у А в г у с т а (724 р.) і смерть Клєонатри.
Сї величаня вина і зазиву до чарки Гора- ция найшли, подібно, як і нопередно обговоре
ний мотив, відгомін в іюезиї Артемовского, хоть що правда, не в такій широкій мірі.
В другім посланю до Иархома пише Арте
мовский:
Чи будеш жить, чи вмреш Пархоме, — не [журись:
Ж урись об тім, чи є горілка!
А є, так при на стіл! частуй, тай сам круглий!
Як .вкорочувати житє, то ліпше при горіл
ці. Спішім, доки «стара* (жінка) «пере ганчір
ки* (стирки), бо як верпесь, то оба помремо без горілки4).
Черешка, що плаче над своєю панщиняною долею та за сином, Власом, убитим на війні, потішає поет:
Та її доки-ж коротать, Черешку, вік в журбі!
Що з воза впало, те й пропало!
Так на роду написано тобі...
Гей, братїку, бодай тебе <>пановало!
Та ту не ґедзкай ся! виймай лиш ключ мерщій Та дать калганної скажи твоїй Одарцї,
Та. люльку ке лишень!... Ось, ось і Онопрій!
Гей, хлопці, вііпємо калганної по чарці ...піду, Розбуркаю в журбі Черешка та Одарку, Та похмелюсь і сам, — так отже на біду, Та бач, яку внесли маленьку чарку!...*
В тім самім стпхотворі згадує поет, щ о Р о с и я і У к р а ї н а з а п и в а л и в ж е м о г о р и ч по п о б і д ї н а д П о л я к а м и в р. 1831й).
Сей мотив, величане чарки, виступив в на
шім новім письменьстві вже в «Енеїдї* Котля
ревского. Близькі до себе і Котляревский і Ар- темовскии не лише самим мотивом, але і же- релами, на яких основували свої твори, а та- кож стремленєм, з'образити поодинокі верстви україньского народа. Як колись Котляревский написав на латиньскім взірцн свою «Енеїду*
і припоровив єї до жити україньского козацтва, так слідом єго пішов Артемовский, пишучи на
роди!' на пісні римского поета, в яких відбило ся житє україньских селян.
. Однак справедливо замічає один з укра
їньских критиків, Чуприна, що коли порівняємо перелицьовану «Енеїду* Котляревского з пере- рібками Горацієвих сатир Артемовского, то й побачимо всю ріжницю поміж ними. В ході україньского письменьства, по гадці Чуприни, твори Артемовского становлять значний крок наперед. Правда, що замкнені в тіснім крузі пе
рекладів або нерерібок з старих письменників, они не були богаті внутрішні™ змістом і не зображ али нічого повного, артистичного; но ви не стрінете в них ні одної черти, що могла би обличити їх неукраїньске походженє. Під єго сьмілим пером, немовби на перекір історичним услівям, латиньский наряд припав до вподоби україньскому письмепьству. Може, на перший погляд, ся нова одіж, з єї фільософічними ра
дами, лишити житє і смерть в спокою, а Поду
мати про се, чи є горівка з єї шутками, трохи
*) Т а м ж е . стр. 106. ІлЬ. І. с а г т . XVII. «Ай Аагит*
«8ІССЇЗ о т п іа п а т Зи гаО еи з ргорозий: пеоие Могйасез аіііег сііііифипі зоИісіІшІіпез,
Чиіз розі хіпа р д ах ет т і ї і і і а т аиі ^ в р е г і е т сгераі?*
’) Т а м ж е стр. 837-9 ІлЬ. III. сагіп. XXI. «АЗ А т - рЬ о гат :*
«Ти Іепе Іо г т е н іи т іп^епіо а б т о х е з Ріегиііхріе <1иго: їй заріеп ііи т Сигаз е і агсапиггі ,)осозо Сопзіїіит ге1е£із Ь у а е о ; Ти з р е т геїіисіз теиІіЬив аахііз Аігезцие; еі айсііз согпиа раирегі, Розі Іе пецпе ігаїоз Іге те п іі Керщт арісез, пецие т і і і і и т а гта « .
•) Т а м ж е . стр. 364. ІлЬ. III. с а г т . XXVIII, «АЗ ЬуіІеП*.
4) О н и ш к е п и ч . Ор. сії. стр. 170.
5) С ь в і т з р. 1832. сгр. 241-2.
Ч--- з
чужа для україньского письменьства, то все та
ки в сій новій одежі всьо так сердечне і дале
ке від цинічних промахів нонеред їдучої на
родні і так згідне з україньскою народною вда
чею, що не можна відказати особливого зна- чіяя нерерібкам Артемовского і не признати їх в строгім змислї народними1).
(Далі буде).
З політичного поля.
Розпоряджень м'нгстерства внутрішних справ з дня ]. падолиста 1900 зміняє додаткові по
станови мінїстерских розпоряджень з р. 1896 і зараджує для виборчих округів V курні Львова і Кракова в табелярнчнім зіставленні по части новин поділ на виборчі округи і місця виборів.
В загальній виборчій клясї краю Галичини з вел. кн. Краківскнм установляє: а) в судовім повіті' львівскім громади: Сокільники, Ж убря, Сихів, Пасіки жубрицкі, Козїльникп, Годовичі, Басївка з місцем вибору в Сокільниках, б) Вов
ків, Ж иравка, Гіідтемно, Загірє,- Кугаів, Солонка з місцем вибору у Вовкові: дальше в судовім повіті винницкім громади: Давидів, Короіптпн, Толщів. Сївиска, Перепни з місцем вибору в Да
видові: в краківскім виборчім окрузі а судовім Подґуржа громади: Людвннів, Дембникн, Лаґев- пикн, Закшувек, Кшеславичі з місцем вибору в Людвинові; в судовім повіті скавпньскім: Ко- бєжин, Борек фаленцкий, Бжичппа. Лібертів, Опатковичі, Свошовичі з місцем, вибору в Ко- бєжин'1', та в судовім повіті Кальвариі громади:
Кшецїн, Борек шляхоцкий, Оходза, Зельчина, Ґолуховнчі, Полянка, Галер з місцем вибору в Кшецїнї.
Росийска відповідь на анґльо - нїмецку кон венцию в справі Китаю надійшла вже до Б е р лина, як доносить комунїкат з д. ЗО. м. м. Ро- сийскнн кабінет — каже комунїкат — як сего належало ся снодївати напевно, годить ся на неї і передовсім констатує, що зміст конвенцій в дійсності! не зміняє иоложеня. Засаду «отвер- тих дверий» Росня акцептує з сею заявою, що на неї мусить згодити ся, скоро ся політика не дотичить в нічім теперіїшюго ЬІІІІИ <рц> в Кн таю. Росия приступає до 2. точки конвенцій про нетикальнісгь Китаю, понеже сю засаду нриия- л а основою власної політики у східній Азпї. Що до 3. точки, яка жадає кооперативи для забез- неки анґлїйских і пїмецких інтересів в случаю, колиб яка держава хотіла загорнути для себе територшо Китаю, Росия зсилаєсь на спін обіж
ник з дня 25. серпня с. р. і заявляє, що Росня в своїм поступованю буде поводити ся після даних обставин.
В подібнім дусі відповіла також і Франция.
Що-до 3. точки заявила, іцо не має жадних з а кидів проти неї, але коли би щось стало ся, до чого не можна примінити сю точку, то Франция застерігає собі свободу дїланя. При сім додано, що Франция не знає, до чого ся точка може відноситись, тож не є в можпости вязати ся що
до неї анї стати співконтрагенткою конвенцій, яку заключено, як здає ся, лише ВИКЛЮЧНО для користп сих обох держав. Америка пристала з цілою охотою на дві перші точки, а що-до тре- тої уважає найвідповіднїйшим здержати ся від всякого осуду. Найприхильнїйше, як доносить згаданий, урядовий комунікать, відповіла Яиа- нї'я, заакцеитувавши цілу копвепцию без ж ад
них застережень.
Н о в л н к и.
— Календар. В н е д і л ю : гр.-кат. Гликерія;
рим.-кат. Кароля. — В п о н е д і л о к : гр.-кат.
Якова брата Господ.; рим.-кат. Емерика. — В і в т о р о к : гр-кат. Аретиї, Анастазия; рим.-кат.
Лєонарда.
— З виборчого руху. Як довідуємо ся, відбуде ся нині вечером о 7 ’/2 год. заеїданє Н а р о д н о г о К о м і т е т у , на яке запрошений також п. др. Олександер К у л а ч к о в с к и й, де буде мав нагоду порушити справу своєї кандидатури з V округа Борщів, Чортків, Залїщики і пр., вво
ляючи волі своїх прихильників, щоби дати д о каз незавнсимости своєї кандидатури.
— Москвофільсний «жінїстер інностранних дел«.
У вчерашній статї « а т с т а в к а ґр. А. Ґ о л у - х о в с к а в а » , на яку ми Звернули увагу в ста
тні п. з. «Бвлой цар ідьот», дає «Ґалїчанїн»
>) І І е т р о к ь Ор. сй, стр. 59-60.
ґр. Ґолуховскому «Ьіаиеп Во§еп», а маючи очи- видно в таких справах рішаючий голос — іме
нує «саґласно» із своїм віденьским кореспон
дентом Вєрґуном (чи просто Вергуном) наслїд- ником Ґолуховского в міністерстві загр. справ
— К а л я я . «Ґалїчанїн» згадує між иньшим про якусь тревожну(?) телєґраму »Кб'иІ8сЬе 2і§«, котра має прямо говорити »що австрійске правітєльство должно абратїть с е р і о з н о є в н ї м а и ї є на дєятєльность вєнскаво кареспандєнта »Н.
Врємєнї» (Вєрґуна)». Се діло самого правитель ства, але всеж причини до якої небудь тревоги нема, бо Вєрґун чей не викине ґр. Ґолуховского із сідла, аби промостити дорогу Кіляєви, і так дуже « с е р іо з н о » годі брати комбінаций допи- сувателя «Ґалїчанїна». Характеристичне одначе при тім, що «Ґалїчанїн», захвалюючи Каляя,, підносить у него «асобиє дарованій», бо він сам к а л і, в ін , єво жена ревная к а т о л ї ч к а , а па палїтіческим стремлєнїям он мадяр»... От і пев
на анальоґія між Вєрґуном а Каляєм. У не
го також певне хамелєоньство чіі умопоміша- тельство. З роду Вергун Руеин-католик з Го
родка, а по фаху і «иасобіям» «русской» і пра
вославний. Правда повинні рішаючі круги звер
нути на него « с е р і о з н о є в н ї м а и ї є » , але не з тревоги, а хибань, аби приєднати до наслїд- ства по ґр. Ґолуховскім таку знаменитість ди- пльоматичну, коли не рішать ся на Вергунового кандидата Каляя. Тоді Городок буде мати на
віть свого міністра «інностранних дєл», а шанси наших москвофілів, обанкрбчених морально і політично (н е м а т е р и я л ь н о), певно пішли би в гору... Поки що пождіть «ґаспада», поки кобила здохне!...
— Послїдний аванс в армії обнимає також на
ших земляків. Між иньшими авансували: під- полковник-авдітор Захарія Павлюх, судовий ре
ферент X. корпуса, на полковника-авдітора, а майор-авдітор Димптрій Савчнна в Оломунци на підполковника-авдігора і судового референта І.
корпуса.
— Торгозельники душ. В Станиславові увя- зннла полїция пить осіб, двох жидів і три ж и
дівки, родом з Буковини, які займали ся про- дажию дівчат з Галичини до Америки. Увязнені називають ся Кавфмани і Енцери.
— Дотепне заїіщанє В Новім Санчн номер на днях 87-лїтний міщанин, Іван Шебеста. В заві- щаню просить Ш ебеста, щоби єго похоронено в Голубковичах, а не в Н. Сннчи, де — як пи
ше — є на цмингарі повно води, а він не хоче по смерти уживати купелі, якої не зносив за жити.
— В Чернівцях в краєвім шпитали відкрито оиодї погрудє першого директора сего заведеня,
б л . п. Василя Валяна. Н і сім торжестві промо
вляв др. Филинович.
— На границі' Герцеговині! і Чорногорії збула ся дня 20. жовтня с. р. кровава драма місцево
г о значіня. На австро-угореку патролю, що скла
дала ся з 5 вояків, напав три рази сильнїйшин відділ Чорногорців під командою офіцира. Мимо переважаючої сили неприятеля наші вояки від
несли побіду. Австро-угорска патроля на крик надбігаючих напасників дала огня з карабінів і убила па місця чорногорск іго офіцира і під- офіцира, а кількох вояків зранила. Прочі кину
ли ся з кольба.ми на наших, але но короткій а завзятій борбі муеїли утікати. По дорозі забра
ли опп зі собою убитих. Нашим лишило ся в руках кілька карабінів і шабель напасників.
Причиною нападу є спір двох граничних місце- востий о кусень лїса. Як на вступі ми за зн а чили, ся подія має чисто- місцевий характер.
— Процес Гільзнера по однодневпін перерві почав ся вчера рано нереслухованєм професорів праского університету, які мали зізнатн, чи на одїжи Грузївної є тепер тілько плям, кілько бу
ло переділе, чи число їх уменшило ся. Сьвідки проф. Райпсберґ і проф. Глява згідно заявили, що одіж, яку їм передано до розсліду, лежала замкнена в шафі і ніхто до неї не мав присту
пу, тому і плями ие могли змінити ся. Остатнє потвердили також слідчий судия з Польної Бав- діш, иротоколянт Покорний та иньїпі сьвідки.
Опісля відчитано протокол, як представляла ся сорочка Грузївної. В горі витято з неї кусні но
жицями, а в долині ножиком і ножицями. На сорочцї крім плям з кровн не було ніяких инь- ших, які сьвідчнли би, що убійник збещестив дівчину. Що-до скількости кровн в найдених мощах Грузївної, то професори праского унївер- ситета заявили, що крови не найдено за мало, а що-до рода смерти, то виключає ся, щоби убійник Грузївну перше удусив, а опісля розтяв єї шию. Після розсліду жолудка смерть могла на
ступити в дві годині по послїднім їдженю себ-то о 6. годині вечером. Дальше переслухано сьвід- ка Брелїха. Він не пригадує собі, чи дня 29.
марця був з Гільзнером в Згорі, але могло се бути 3 або 4 дни перед увязненєм Гільзнера.
Сьвідок не знав Грузївної, а також не може сказати, чи Гільзнер єї знав.
На сім перервано вчерашну розправу. До переслухана остало ще кількох сьвідків, але що оборонець поставив внесене, щоби покликано ще кільканайцять сьвідків, то процес може по- тревати аж до 16. падолиста.
— Бійка на ларискій виставі. До трансваль- ского павільону на парискій виставі зайшли не
давно молоді Англичанки і обурені захвалю ва- нєм Боерів иньшими гостями почали плювати на бюст Кріґера. З того прийшло до бійки ме
жи Англпчанками а нрочими присутними гостя
ми, в котрій дістало ся невдоволеним Англи- чанкам доволі кулаків.
— В закопі фосфору в Метлявиї під Ґофою, в в Тунісі, завалила ся земля і придавила на смерть кількадесять робітників.
— В Хойницях веде ся тепер процес против Масльофа за кривоприсягу, та при тім показала ся потреба покликати знова всіх сьвідків, які брали участь в процесі проти Ізраельского. — Іменно сьвідок Ш трібінґова зізнала під прися
гою, що дня 15. марця, отже того самого дня, коли найдено руку Вінтера, видїла она Ізраель
ского дуже близько коло місця найденя. Сьвід
ки Гельвіґ з женою заявили під присягою, що в падолисті виділи они Вінтера в торговий Маєра.
Маєр запитаний, нощо Вінтер приходив, відпо
вів, що мав єго перестеречи перед грозячою єму небезпекою. Гельвіґ на жаданє предсїдателя оповів опісля хід бесіди з Камінером, котрий в розмові з ним сказав, що Гельвіґ дуже зд о
ров та має в собі богато крови. В дальшій роз
мові вирвав ся Камінерови такий висказ: «Ви дуже добрі до сего«, а коли сьвідок спитав єго, що се має значити, Камінер мовчки відійшов та сказав до себе: «Сего року кров дуже до
рога, заплатили ми вже за ню пів мілїона ма
рок». Сю бесіду може потвердити шваґер сьвід- ка. Коли Каміне)) відійшов, зблизив ся Гумберт, торговельник коний. та сказав сьвідкови, що
би не бояв ся нічого, бо Камінер лише шут- кував. Справа стала ясною для сьвідка аж то
ді, коли почув про замордоване Вінтера.—По сих зізнанях адв. Фоґель домагав ся, щоби суд по- к.інкав ще кількох сьвідків, на що трибунал пристав, а надпрокуратор зажадав, щоби спро
ваджено родину Маєрів з Берлина. Президент на се заявив, що ужиє всяких старань, аби справу прояснити, хотяй би процес мав потревати навіть кілька тижнів.
— Дочка-негідниця. В Ляндсберґу над Вартою засудив недавно суд присяжних на кару смерти Саверманову. Она, щоби увільнити ся від спла
ти записаного для матери лєґату, замордувала єї в ночи і покавалкувавшн тіло сховала під купу мерви, а опісля повідомила вдасть, що мати десь пропала. По якімсь часі удало ся жандармам найти кусні тіла і дочку увязнено.
Слідство виявило, що безсердечна дочка вже два рази перед тим наміряла замордувати свою матір.
— Щаслива миш. Пані Ж ан, вдовиця по куп- ци в Парижи, анї не сподївала ся такого ща
стя, коли майже рік тому уганяла за мишею по своїй кухни. Миш рятуючи житє, бігала по всіх кутах, шукаючи бодай якоїсь шііари, коли вже зі страху не могла найти своєї нори. Тай найшла шпару під печю, де був відбитий тянк і виставав кусень цегли. Пані Ж а к в своїй за взятості! стала штуркати гачком в шпарі, аж випав кусень цегли і показала ся досить вели
ка діра. Пані Ж а к в виду того забула вже й на миш, бо перепудилась, що піч валить ся. Хо
тівши переконати ся, чи діра велика, всадила там руку і намацала якусь пачку з паперу. Ко
ли єї витягнула і розвинула, найшла в ній 250.000 франків золотом, сріблом і банкнотами.
Опа дала зараз знати на полїцию, а там їй ска
зали, що скоро до року не зголосить ся вла
ститель тих гроший, то они будуть до неї на
лежати. Не минув ще рік від тої пори, а пані Ж а к має вже тепер 8 кандидатів до своєї руки.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 3. падолиста. Зачувати, що спільні конференцій міністрів в справі боснацких зелїз- ниць покінчать ся в Будапешті, де нарадам бу
де проводив сам цісар.
Прага, 3. падолиста. Вчера відбуло ся тут засїдаїїє виконуючого молодоческого клюбу в справі виборів.
Льондон, 3. падолиста. Праса обговорює справу реконструкцій кабінету в роздразненім тоні. Колиб така зміна була зайшла перед в и борами, то они певно не випали-б в користь та
кого правительства, я< тепер.
Гамбург*. 3. падолиста. Росийске правитель- ство поручило лінії Гамбурґ-Америка заняти ся транспортом росийеких війск з східної Азиї до Одессн. В сій цїли винанято кілька траиспорто- вих кораблів.
Париж, 3. падолиста. Аґенция Гаваса доно
сить з Пекіна: Француска калюмна прибула 28.
жовтня до Сітінґ і обсадила гріб цїсаревої. Нї- мецкий, італїйский і анґлїйский відділи прибули доперва пізнїйше і занили другі цїсарскі гроби.
