Ruslan. R. 12, č. 10 (1908)

Ч. 10. Львів, субота дня 12. (25.) січня 1908. Річник XII.

Передялата а» «ГГЄЛАНА» вмюеа»;

в АветриГ:

я* рік . 1» Мф.

V п.н рьху , 10 в«р яверт-ь '(місу ,. О пер.

вг місяць . 1-70 м р .

Зц границею:

■ П а ї рів . 16 рублів жЬо 96 фрввків

* вів реву 8 рублів або 18 фравхів

В м х п о ж в чвежо по 10 сот. «Иарвеяі ш егви і д у м у мж вврм ів: а ие воаьмеш мплвств і віра не воаьмеш, б® руеве мв свгаве і віра, ррежи.» — 8 Р у е л в в * в и Х псадьмів 11. Ш а т к е в в и .

Ввхвдить у Львсві що два крім неділь і русквх еьват О О‘І1 год. понолудяв.

Редакція, адміністрацій і

•кснеднцпя >Руслаи&< від ч. 1. ял. Дямбраяснвгя (Хврув- щиниі. Кксаедиция иісцевв в АґенциГ Соколовского в пасажі Гавсиана.

Рукопяси «вертав сядввм

■а попереднє «встережене.—

Реклниацяї неонечатажм вільні від поста. — Огол®- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч кж, а в «Надісланім» 40 е.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесевя по ЗО сот.

від стпічки

»Се через те, щ о ріжні причини з а ­ темнюють ту на-ртийну самостійність. Так, в парламенті радикальні посли склада ють спільний клюб з национально-демо- кратичними, що говорить про близкість радикальної партиї до национально-де- мократичної. А знов програма радикаль­

ної партиї признає науковий социялїзм, що ніби вказує на її близкість до соци- яльної демокрациї. Але радикальна пар­

тия все таки одмежовуеть ся в резолю- циї з'їзду від обох названих партий: від напионально-демократичної як од партиї не-социялїстичн&ї, буржуазної, а від со- цияльної демокрациї) як од партиї го родского пролетарията, якого інтереси, на думку радикальної партиї, відмінні, а то й протилежні від інтересів сїльского малоземельного і безземельного пролєта- рията який вона, радикальна партия, за­

ступає. Поясняти ширше програмові не- ясности й ваганя сеї партиї тут не бу­

демо. Зазначимо ще тільки, що вони зо­

всім відповідають тому н е я с н о м у к л а с о в о м у с т а н о в и щ у , в я- кому знаходить ся с е л я н ь с т в о , ко­

тре радикальна партия хоче засту­

пати".

Щ о п. Лозиньскому не дуже заім по­

нували провідники радикальні, видно з кінцевих его слів:

»Побажати-б тільки радикальній пар­

тиї я с н ї й ш о г о теоретичного стано­

вища та л і п ш о г о п р о в о д у " . Сего хоч би як короткого огляду нашого народного жити в 1907 р. не можна закінчити, не згадавш и ще про т. зв. „русско-народную партію", як она себе звикла називати. В дїйсности одна­

че, як ми вже нераз виказували, не є се партия, а боляк на живім народнім організмі, що завдяки всяким обстави­

нам від сімдесяти літ ятрить ся і гноїть ся. Причини ествованя сего боляка, себ то народних відступників, що цурають ся своєї рідної мови, якою „мати співа­

ла, як малого сповивала, з малим роз мовляла", що цурають ся своєї народ- ности, а раді би розплисти ся в широ кім московскім морі, — причини сеї не здорової прояви є в части внутрішні, вчасти зверхні. Малосьвідомість нацио- нальна широких верств народних руских а навіть т. зв. інтелїґенциї, слабохарак­

терність і жадоба дешевої наживи, недо­

стача трудолюбивости і ревности в пра­

ці над своєю рідною мовою і письмен- ностю, а охота пристати до готової літе­

ратури і мови, з котрою таки з лінив­

ства і байдужности мало хто обзнакомив ся і виучив, — отеє ті внутрішні причи­

ни появи і ествованя сего боляка. А як всякій нездоровій прояві пособляють і зверхні причини, так і тут слабе зрозу- мінє рускої справи в австрийскім прави- тельстві а також посеред польскої на-

Рік 1907 в нашім народнім житні.

(Дальше).

Зізд радикалів в Станіславові зани­

з а в ся також х л і б о р о б н и м п и ­ т а н в м і при сій нагоді намазали ся радикали виявити свою социялїстичну краску, про що „Земля і Воля- робить такі завидливі і злобні замітки::

„Про »аґрарну справу* реферував п.

«Яремко. Референтови ходило не так о я- кусь аґрарну програму, як краще о те, аби д о к а з а т и , щ о р а д и к а л и є с о ц і я л і с т а м и.

„А социялїзм у радикалів мав поля­

гати на тім, що вони хотять рационалїза циї сільскої господарки та спілкової ор- ґанїзациї, котра вдино мав вести до здій .сненя социялізму, комунізму і колекти­

візму. Не социяльна революция поведе ,до социялізму, як хотять социял-демо- крати, котрі по думці референта звульга­

ризували, то в юсьмішили марксїзм, себто науковий социялїзм, а орґанїзацин спіл­

кова для раціоналізації сїльского госпо дарства. Нам здавть ся, що піп Вачинь- ский з Ріпчиць сьміло може тепер при­

стати до радикальної партиї, бо на „со­

циялїзм* л. Яремка запише ся душею і тілом. Від себе ми дуже бажалиб, щоб я. Яремко оголосив свій реферат дру­

ком,

„Се булиб найважнїйші моменти З'ї­

зду, на які вважали ми потрібним звер­

нути увагу. Я к згадували ми вже, не о- бійшлось на з'їзді без „пакаленя" соци- ял-демократів. І характерна річ, що па калили самі інтелігенти радикали, (проти социнл-демократів не відозвав ся ані о- ден мужицкий голос), так що делегати були справді в клопотливім положеню:

уважати їм укр. социял-демократичну чи национал демократичну партию за най- близшу Н а се звернув увагу одинокий п- Назарук. Але відповіди на поставлене питане якось ніхто не важив ся да­

вати".

Про радикальний зізд висловив свій погляд в київскій »Радї“ добре відомий Михайло Л о з и н ь с к и й , що також причинить ся до прояснена взавмин між национал-демократичним, радикальним і социялїстичним сторонництвом. Ось що пише він:

»Крім огляду партийної дїяльности були на з'їзді реферати: ро становище партиї до україньских партий нациоиаль- но-демократичної і социяльно демокра­

тичної і про аграрне питане.

„Радикальна партия на зїздї окремою резолюциею старала ся ясно відмежува­

ти себе від партий национально-демокрд- тичної і социяльно-демократичної іза зн а чити своє самостійне партийне станови ще, (але й хотіла почванити ся, що й она є социялїстична. — Ред. Русл.)

родности, що жиє поруч Русинів, примі- нюванє засади Ф

уісіє

еі іш рега пособлю- ванєм т. зв. 8іагоги8іп6\¥, з нашогож боку довголітні консолїдацийні змаганя, а на останку впливи і пособлюваня вся­

ких благотворительних обществ і росий- ских правительственних кругів — отеє ті зверхні причини, які не давали щ ез­

нути сему болякови, а причиняли ся від часу до часу до більшого або мен­

шого розятреня і гноєня сего боляка.

Рік 1907 зазначив ся новою проя­

вою в сій недузі нашого народного ор­

ганізму, іменно на парламентарнім яви­

щі вибором пяти москвофільских послів до держ. ради, котрі утворили »русско- народний (гиз8І8сЬег) клубь" і проголо­

сили там московщину народною мовою Русинів і домаганє „призначена граждан- ственности русскому язьїку и русскому имени‘‘.

Для оправданя сих домагань ловить ся несьвідомих селян і міщан на підписи на петициях, висував ся всяких Захар- чуків ітп. на вічах з виробленими про­

мовами і заявами за „общерусским'ь ли- терату рньїмт, язьїкомч,", а „ореподавате- лей русскаго язьіка“ заводить ся по всяких бурсах та інститутах, щоби чим скорше переводити московщенє рускої інтелїґенциї. Отеє в очах „Ґалїчанїна“

„зпохальное собьітіе" — а

„апохальность его обозначаетея до- вольно р’Ьзким'ь п о в о р о т о м г р у с- с к а г о н а р о д а в ь н а п р а в л е ­ н і й и с т и н н а г о н а ц і о н а л и- з м а*.

Орґан моековскої аґенциї львівскої намагає ся представити сю прояву зо­

всім природною, нібито випливаючою

„по обЬимт, сторонами кордона совсЬмь самостоятельно, безть взаимньїх'ь, обоюд- нмх'Ь вліяніи(?!)“ і каже:

»Одно и то самое явленіе мьі ви­

димі, одновременно вть д е р ж а в н о й и п о д г я р е м н о й Р у с и , именно пробужденіе вт, обществЬ истинно-рус- ского духа, воскресеніе руссвой

МЬІСЛИ

о гь долгоьЬковаго сна и рЬшительное стремленіе очистить н а ц і о н а л ь н ь ї е и д е а л ь ї о т г п о с т о р о н н н х г о б е з о б р а ж е н і й , ворвавшихся вгь теченіе прежнихь лЬпь*.

Отут треба підчеркнути, що ті, ко­

трих у нас деякі круги вважають хибно жонсерватистами*, називають Росию — д е р ж а в н о ю Р у с ю , а а в с т р и й - с к у Р у с ь — „подяремною" (очивидно мають все подію, що батюшка визволить їх з сего »ярма!«).

Про в і д р о д и н и Г а л и ц к о ї

Р у с и в 1848 р. каже „Ґалїчанїн", що

се була похибка:

2

„Особенно р’Ьшительньїм'ь образом ь послЬдовада в ь 1907 году зволюція мьт- сли в ь нашей Карпатской Руси. О ш и б- к а, сдЬланная п р е д к а м и - п а т р і о - т а м и в ь 1848 г о д у , тяготЬла долго н ад ь всей нашей народной жизнью. А в- с т р і й с к о е п р а в и т е л ь с т в о оказалось тогда л о в к и м г г и п н о - т и з е р о м гь, наша же исчерпанная долговЬковьіми страданіями и обезсилен- ная родина — податливьімь медіумомь".

(Але від того > гіпнотизера* домага- ють ся наші домородні москалі признаня

»гражданственности русскому язьїку* для

»поднремної« Руси!!)

Поставленєм таким сего питана „мо- сковскими" послами в держ. раді і часо- писями московскої аґенциї львівскої тра­

тять они всяке право приналежитости до руского народу (отже і такі вислови як зіагогизіпі в зовсім хибні), бож самі они в и р а з н о заявили,

щ о

они не Русини (навіть не старо-Русини-АІігиіЬепеп а рус- скіе, себ то москалі. Ось як пише >Ґа- лїчанїн *:

„П ередь о ф и ц і а л ь н ьі м и к р у ж ­ к а м и представляли всегда нашу рус- ско-народную партію безпрограмними и безьидейньїми а л ь т р у т е н а м и , о- тличающимися о гь украинцевь только якимь-то невьіразительньїмь консерватиз- м ом ь и зтимологіею; п о л и т и к и - ж е н а ш е й п а р т і й в Ь ч н о х и т р и ­ л и п е р е д ь п р а в и т е л ь с т в о м т . и не могли рушитись поставити д іл о ясно, опровергнути ложное о наст, поня- тіе и заявити, що мьі не т і, за як и х ь насть привьікли спитати, но що мьі рус- скіи, що нашть народі» русскій, сть по- ко н віка русскій и що он ь хоч еть и вь будущемть остатись народом!» русскимть, а не украинскимь. То первьій заяви л ь вть парлам енті посоли» д р ь Маркові» и тЬм ь своим'ь заявленіемі» поставилт» во- прост» нашей партій ясно и недвусмьі- сленно*.

Сеж зовсім ясно і недвозначно! Самі признають, що они хитрили перед пра- вительством, себ то о б м а н ю в а л и єго, так само як в консолїдациї обманювали народовців а тепер ось як висловлюють ся про сі консолїдацийні змаганя:

„Н ась убаюкивала мьісль о нашемт»

д о л г і солидарности сі» д р у г и м и л ж е - р у с с к и м и п а р т і я м и . Сепарати- стическія стремленія росли, а мьі виділи в ь томі» вскріпленіе русскаго движенія, слідовательно и нашего. Всякій наши разочарованія, наши потери не бьіли вт»

состояніи насі» убідить во вредности для наст» такого союза. Только в ь истекаю- щ єм ь году мьі должньї бьіли чувстви- тельньїмі» образомт» убідиться, какт» у- ж а с н ь ї м т » в р а г о м т » бьілі» для наст» наші» союзник!», котормі единствен- но промьпплялт» наді» тімі», чтобьі насть уничтожить. Первьій разі» наше обще- ство пришло п о сл і чувствительного уда- ра при посліднихть парламентских вьібо- рахт» кт» полному сознанію, что самьімь б о л ь ш и м ь и о п а с н і й ш и м т ь . в р а г о м т ь р у с с к а г о н а р о д а є с т ь с е п а р а т и с т и ч е с к о е дви- женіе и ріш ило разі» на-всегда порвать всякій зношенія с ь дотеперешнимь своимь

СОЮЗНИКОМ!»*.

Тепер отже все змаганє наших га- лицких витворених Марковом москалів є скріплене московскої пропаґанди між ін- лїґенциєю, молодїжю, селянством і мі­

щанством і омосковщене товариств як

„Гал. Рус. Матиця", „Нар. Дім" і т. п.

»Приготовленіями кт» организаціи и кь переустройству нашихт» учрежденій

закинчивается 1907 годь для русско-на- родной парій*.

Одначе даремні змаганя витвореня штучного москалів в Австриї або Гальва­

нізована мерця!

(Конець буде).

Політичний огляд.

Австро-Угорщина.

Задумане к о а л ї ц и й н и м м і н і ­ с т е р с т в о м заостренє реґуляміну для у г о р с к о г о сойму зустрінуло ся з ве­

ликим опором навіть серед независимцїв.

Угорскі людовцї лише тоді згодилиб ся на зміну реґуляміну, наколиб рівночасно також була предложена в и б о р ч а р е ­ ф о р м а .

Вісти про заведене п л ю р а л ь н о - с т и в виборчій реформі удержують сн, а на той случай, колиб се дійсно спра­

вдило ся, постановили угорскі соцялде- мократичні орґанїзациї уетроїти в цілій Угорщині з а г а л ь н и й п о л і т и ч ­ н и й с т р а й к .

Тимчасом в угорскім соймі панує ве­

лика обструкция проти предлоги про п о- б і р н о в о б р а н ц і в . Очивидно змага­

ють независимцї до вимупіеня нових на- циональних уступок у війсковій области.

»Ви<Заре8іі Нігіар* домагає ся з о ­ всім рішучо знесеня угорского з а к о н а п р о народності! і пише між иншими:

„Зближає ся виборча реформа. Н адхо­

дить час, коли в межі угорскої консти­

ту ц ії будуть впущені маси чужих (?) жи вел. Они є чужі своєю мовою, почува- ннми і змаганями. Для того закон про народности має велику вагу. Доси було зле, тепер буде щ е г р і з н і й ш е. В Угорщині Мадяри мають лише в 28 ко­

мітетах (на 63) абсолютну більшость (але й се після урядової мадярскої статисти­

ки!). Румуни мають більшість в 11, Сло­

ваки в 9, Німці в однім (про Русинів Висі. Нігіар навіть не згадує!), а в дея­

ких комітетах они такі численні,

щ о

ма­

ють велику більшість.

Неможна отже дальше позволити, щоби инші народности мали школи рі- жноязичні. Урядник, комітат, школа по­

винні бути м а д я р с к і . Особняк може бути немадярсКий (яка великодушність!) Мадярска народність стояла в тепере- шних часах боротьби на законній дорозі.

Знесім з а к о н п р о н а р о д н о с т и , наколи не хочемо, щоби вороги мадяр­

скої держави в своїй кертичній роботі опирали ся на законних підвалинах..."

Колиб і у Відні не хотіли, щоби кер- тична робота мадярска стояла на »закон- ній дорозі*, тоді мадярска бута не була би така велика.

Заграниця.

Цареви Миколі, що належить мабуть до найчутливійпіих людий, яким вложено тягар корони, не сприяє якось щастє. В своїй державі має безнастанну ворохо- бню, а заграницею трудности з давними і з новими приятелями. Союз з Франциєю перестав уже бути житєвою потребою для Росиї, котра вимагає скорого успокоєня і мира з сусідами і потребує конечно по­

мочи політичних союзників. Президент францускої републики хоче літом зустрі­

нути ся з царем, щоби кторішній єго стрічі з нїмецким цісарем протиставити француско - росийску манїфестацию. Пре­

зидент Фаліє бажає в червці прибути до Росиї, а появу президента републики вважають там вельми зловіщою якраз в хвилі внутрішньої ворохобні. Ц ар хоче знов відвідати італїйского короля в Р и- м і. Спершу бажав цар зустрінути ся з

королем на корабли, але коли король домагав ся приїзду до Риму, цар нако­

нечно й на се згодив ся. Одначе соция- лїсти перебили сей замір і заповіли на такий приїзд царя велику демонстрацию, щоби царя відстрашити. Ііринятим зви­

чаєм мала би і мійска репрезентация по- витати гостя, а між єї членами находять ся крайні живла. Правительство думає однак, що дало би ся запобігти такій демонстрациї, але се довело би до інтер- пеляциї в парлнментї. Імовірно правитель­

ство було би раде, щоби заповіджений приїзд відкликано і тим самим усунено всякі немилі можливости.

В справі реформи шкіл середних.

(Уваги і домаганя з кругів учит. серед, шкіл)

(Дальше).

Наука нїмецкої мови є в нашій дер­

жаві доконечною, тому повинен її ученик середної школи вивчитись о стільки, що­

би володів нею в слові і в письмі. Під­

ручники науки тої мови з виїмкою під­

ручників двох найнизших кляс є добрі.

Годилось би, щоби усі підручники а та­

кож в І і II кл. мали богато уступів ви­

ховуючих, були переплітані ідеально гар ­ ними иоезиями (особенно належало би узгляднити баляди Шіллєра). Хотяй пля- ни науки нїмецкого у висшій ґімназиї є знамениті (твори читають ся в цїлости з обясненєм практичним вимогів драма­

тичної штуки і т. д., біографії подають ся лиш найзнаменитших героїв п и с ь ­ м е н с т в а ) , то мимо сего ученик опу­

стивши ненїмецку середну школу, не зможе навіть листу нїмецкого написати, не говорячи о якім еляборатї або пла­

вній конверзациї. Щоби ту мову опану­

вати, належало би ще оден предмет імен­

но науку природи учити в німецкій мові.

Я зик викладовий на тім не стратить, а назви ростин, зьвірят, мінералів і пр. по­

дав би підручник науки природи побіч нїмецкого тексту також в викладовій мові.

Описуючи зьвірнта, ростини, мінера­

ли і т. д. нїмецкою мовою, опанує уче­

ник нїмецку мову цілковито навіть тоді, якби години мови нїмецкої в цілій ґім н а­

зиї о одну зредуковано.

Середна школа повинна узглядняти більше науку хемії, котра в останних ча­

сах незвичайно розвинула ся. Очевидно, що се повинно діяти ся експерименталь­

ною дорогою і мати на зглядї практичне приноровленє єї в житю. Сю ціль повин­

на мати також наука ґеометриї і мате­

матики, котра повинна бути улекшеною скороченєм доказів.

В науці Географії належало би узгля­

днити більше торговельну Географію а з астрономічної вказати практично літни­

ми печерами важнїйші констеляциї на небі та показати, як обчисляє ся відда­

лене землі від сонця і т. д. Точне знане землеписи, родинного краю повинно бути вимаганим а декотрі околиці належалоб звиджувати прогульковим способом.

Всі так звані >сліпі* карти і ґльоби, які лише утрудняють без ніякої користи науку, повинні раз на все бути з доброї школи усунені.

Щ о до істориї, то в низших клясах може бути задержаний дотепєрішний плян і спосіб сеї науки. У висшій ґімназиї треба узглядняти широко історию крас­

них штук і подавати бодай короткі жи- тєписи тих людий, котрі в мирній дорозі і працею стали сьвітителями те двигателя- ми культури. Що до хронольоґії то тіль­

ко найважнїйші »дати« повинен ученик точно знати, бо без хронольоґії не виро­

бить собі понятя простору і часу а від­

так і бистрого погляду на склад ріжних

з подій. Істория рідного краю повинна бу­

ти частиною всесьвітної, хочби на неко- ристь тої послїдної. Для нас важнїиш ою подією є пр. крещенє Руси, віддане донь­

ки Ярослава М удрого за француского королевича, відвідане Оттоном Ґнезна чим пр. точне справозданє зі всіх по хо ­ дів Рудобородого Фридриха до Італії.

Істория краєза яко одногодинна »пляґа<

учителя і ученика в полудневій або 6-ій го д и ні рано повинна бути знесена а весь материял повинен бути внесений до все­

сьвітної ради, котра і тепер має богато анальоґічних уступів з краєвої істориї.

Пропедевтика недоконечна а в дру­

ги х державах навіть знесено її або об­

межено. За те исихольоґія повинна пре- подавати ся основно специяльними уч и ­ телями. Сеж невичерпана скарбона люд-

скої »псіхе«.

Лишає ся вкінци виклядовий язик.

Вивчене єго се важна річ. Т ож граматика не розвиває мови, бо ся сама в народі як могучий мотор двигає ся вперед, ви­

творює нові слова, понятя відповідні но ­ вим условинам житя і ще то все таки маємо доволі язикових нюянсів, для к о ­ трих одна, але більша граматика, з ко­

трої в міру дальшого образованя ученик щораз обширнїйше студіював би, було би тим дорогосказом. »Розпарцельованє«

граматичного материнлу в осібну длн ко- ждої класи кни ж о чку, до нічого не до­

проваджує. Уступи в читанках повинні мати передовсім виховуючий і глубоко етичний елемент, котрий би з ученика робив чоловіка а не людину »нагнибіду».

Ексклю зивні, еґоістичні і вузконациональ- ні уступи не повинні тут мати місця, бо я волів би мати радше описи нашої га р ­ ної природи, памятникін старини чим рі- чи, які учать зарозумілості! і близоруко сти. В висшій ґім назиї повинна наука

викладової мови іти тою дорогою і мето­

дою, якою подає ся нїмецка мова. Наука рисунків повинна бути обовязковою для всіх учеників низш ої ґімназиї в 4- годи­

нах ко ж до го разу по 2 год ині безпере- ривно. Для висгпої ґім назиї надобовнзко- во в двох віддїлах по 2 години тижнево пр. в неділю но екзортї. Рисунки се до­

конечний предмет для образованя. Без того чоловік не відчує правдивої краси в штуці. Навіть повішене образа на с т і­

н і вимагає знаня гарної пропорциї і есте­

тичного смаку. Впрочім для ученика, ко ­ трий учить ся рисунків, наука начеркової ґеометриї (О агвіеііепйе О е о те ітіе ) є рі- чею незвичайно легкою і для такого уче­

ника стоять технічні студиї і вибір їх до вподоби.

(Конець буде).

Лісп л-ра Ом. О гововсніого і » П. Кулїгаа

в літах 1889 - 91.

Подав

Кирило Студгенський.

IV.

Львів, 13 (25) IX. 1889.

Високоповажаний Добродію!

Простіть ласкаво, що я на Ваше останнє письмо досіль нічого не відписував. В тім бо часі, коли воно наспіло до Львова, жив я ва селі, і відтак Ваш лист тинявся від одного повіту до другого, позаяк я бував в різних місцях. Відтак я був у Відні і аж тепер спро­

мігся я на се письмо, в котрому дякую Вам навперед за Ваш труд в списуванню важних заміток про свої літературні праці і про жкт- тє Марка Вовчка. Спасибіг, велике спасибіг Вам за ті цінні записки!

На Ваші питання відповідаю Вам ось-що:

1. Наші крилошапе суть або нежонаті (соеІіЬез), або вдівці. Вони зовуться Греміяль- ними (^гетіаіез), бо живуть при Соборі ми­

трополичім. Суть єще крилошане почетні (Ьо- погагіі), котрі можуть бути і жонатими. Вони живуть по-найбільше на провінциї, будучи па- рохами в городах або по селах.

2. В митрополита немає чернечого ш та­

ту. Перці живуть у Львові в монастирі св.

Онуфрія. Одначе на основі рішення собору Замойского митрополит або єпископ має бути черцем, та тільки в наслідок диспензи папскоі може й світский чоловік бути архієреєм.

3.

При св. Юрі не живуть черці. Всі свя­

щеники суть люде світскі. >Предсідателем«

консисториї є митрополит (або єпископ). Кон­

систорію творять »совітники і референтия.

Совітниками-ж і референтами суть крилошане і инші священики, приміром доктори богосло- вія, префекти семінариї, професори ґімназиї.

Між ґреміяльними крилошанами (канониками) визначуються >пралати< (ргаеіаіі); именно пралатів в капітулі Львівскій є чотири, а кри- лотан ґреміяльних — пять.

Поручається дружній Вашій памяти щирий Ваш прихильник

Омелян Огоновський.

Львів, Подвалье, ч. 9.

Р. 8. аіі 1. Вдівці-крилошане можуть жи­

ти з дітьми своіми (отже і з дочками) при св. Юрі.

Ще смію Вас запитатись ось про що:

1. Які були причини Вашоі *отставки«

від служби Вашої в Польщи (в 60-х роках ?) В котрім році Ви пішли в відставну і яка бу­

ла Ваша остання служба?

2. Чв Ви писали дещо із «Отрмвоксь изт, автобіографій Василія П. Б'Ьлокопьггчика* (»О- снова* 1861?) Петров'ь каже (стор. 270), що Ви отчастич і ті «Отрьівки* писали. (Чи Біло- копьітенко=Н оміс=Симонов?)

V.

Львів, I I. XII. 1889.

Високоповажаний Добродію!

Прийміть сердечне Спасибіг за те, що Ви зволили мені подати цінні вістки історично- літературні про себе, про Ваше ВП. подружжє і про Марка Вовчка. Важа житєпись враз з о- цівкою літературної Вашої діяльности займає в моїй літератури вісім аркушів. Я поставив Вас стовпом в с ь в я т и н і п р о с в і т н я г о ж и т я н а ш о г о 1).

Тепер прошу Вас уклінно, зволіть мині відвісти на сі питаня:

1.

Де й котрого року надруковано пові­

сті Марка Вовчка: «Глухой городокт.*, >Тю- левая баба*, «Лемерівна* і «Пройдисвіт?». Про сі повісти згадує Петров у своїм Очерку істо­

риї укр. літератури, ба й наводить їх зміст, а ге каже, де надруковано ті 4 оповідання. Мені вони не звістні. Зволіть про те мене оповісти­

ти: а) чи се оповідання украінські, чи може списано їх в мові московскій?2) б) де й ко­

трого року їх надруковано ? чи окремо, чи може в якім жорналі ? Як окремо, то хотів бим знати, який формат видана (8° чи 12°) і кілько сторін обіймає поодиноке оповіданнє?

Як же надруковано ті повісти в якім журналі, то хотів би я дізнатись, де ? котрого року ? и на котрих сторонах ? — Як надруковано їх окремо (по-українськи), то зробили-б Ви мині велику прислугу, як би схотіли прислати на короткий час ті повітски.

2. Котрого року видали Ви вперве „На­

родні оповідання" Марка Вовчка ? чи 1857 ? і якай формат сего видання та кілько всіх сторін? Чи є в кінци »словарь«, так як в дру­

гім виданню ? кілько сторін словаря ?

3. Чи немає у Вас яких напечаних по- езий Тараса Щ евченка? Котрі стихотвори в Прагскім виданню по Вашому суді суть неав- тенчичні. Товариство Щ евченка хоче зладити нове повне видання Кобзаря і поручило мені редакцию. Коли-б Ви схотіли мені подати які і недруковані поезиі, або вказали мені, котрі

поезиї не суть Шевченкові, то я в переднім слові спімнув би про Вашу поміч.

*) Се я не черкала. Сї слова писані рукою Ганни Барвінок.

2) На боці листу написав Куліш: межов-ь.

С правдивим поважанєм для й для Ва«

шого ВП. подружжя остаюся

щирим Вашим прихильником ' Омелян Огоновський

Подвалье, 9.

Ожидаю ласкавоі Вашоі відповіди (най­

паче про ті повісти Вовчка) в сих днях.

(Дальше буде).

Н о в и н к и .

— Календар.

В с у б о т у : руско-кат.: Тати- яни; римо-кат.: Наверн. Павла ап. - В н е ­ д і л ю : руско-кат.: Тимотея; римо-кат.: Бо- навентури.

— Мнимих спадкоємців гетмана Полуботка

жде сумна несподіванка. Недавно тому поя- вила ся була в росийских газетах оповістка якогось Рубця, ніби то професора петербур- скої консерватори!', котру повторили також і галицкі часописи. Той професор взиває всіх свояків колишнього гетмана України Полу­

ботка, щоби они дня 28. с. м. явили ся в мі­

сті' Стародубі, чернигівскої Губернії в Росиї.

Після тої оповістки мав померший перед 200 роками гетман України зложити в анґлїйскім банку якусь суму гроший, котра наросла те ­ пер з процентами до 800 мілїонів рублів (май­

же два мілїярди корон). Записи і докази м а­

ють знаходити ся ніби то в руках якоїсь ро­

дини „Миклаиіевских" а їх не можна було скорше оголосити, бо на случай скоршого пошукувана тої суми могла би ціла спадщина припасти на власність банку. Таку чутку роз­

пустили були деякі росийскі Газети і знайшли ся люди, навіть у Львові, котрі повірили тому і вибрали ся, як зачуваємо, вчера в дорогу до Стародуба. Загалом мало зголосити ся до спадщини 40 родин а 200 душ, між иншими також, як доносить „(Гаг. К аїієка", якийсь дозорець шпиталю в Турку, котрий має бути потомком в простій лінії по рідній донці По­

луботка, а котрому з того титулу припало би около 5 мілїонів рублів. Тимчасом в ч. 10.280

«Біржев. Вєдомостий* оголошено тепер лист якоїсь цавї Козловскої, з котрого показує ся, що консулат росийский в Льондонї у відозві з дня 14. січня с. р. подав до відома, що о згаданій спадщині не знають нічого ані в д е р ­ жавних ані' в приватних банках в Англії і що є то лиш т. зв. дневникарска „качка", котра вже кілька разів повтаряла ся в Газетах. —- До Стародуба мало вчера виїхати зі Львова 5 осіб, а зпід Камінки струм. 6 осіб з родини Салагубів.

— Реорґанїзация духовних шкіл в Росиї.

Шкільний синодский комітет подав до особ­

ливого «нрисутствія* проект реорґанїзациї ду­

ховних шкіл: початкових церковно-парафіяль­

них, духовних повітових та духовних семіна- рий. »Н. День* повідомляє, що питанє про сю реформу виникло) ще за оберпрокураторства князя Оболеньского, але до сего часу не об­

мірковувалось, бо більшість членів синода бу­

ла тої думки, що не можна заводити з про­

граму духовних шкіл та семінарий деякі сьвіт- скі науки, як обовязкові. нїмецку йфранцуску мову. Тепер є думка включити сї науки. По­

руч з сим буде обмірковане питанє про те, чи слід зобовязувати семінаристів, яким настало

18 років, жити в інтернатах.

— Ріжні вісти.

Анґлїйский банк знижив про- центову стопу з 5% на 4%, а француский банк з 3 і/, % на 3% .— ВийарезН Нігіар доно­

сить, що працьодавцї на Угорщині надїючи ся загального робітничого страйку, заздалегідь приготовили ся на той випадок.— В Калябриї дало ся відчути вчера рано сильне землетря- сенє, але шкоди не наробило.—Страйк учени­

ків академії красних штук в Кракові скінчив ся, бо президия міста прихилила ся до ж а­

дань учеників.

— Ґерард про Фінляндию.

»Гол. М.* посилав

свого співробітника в Гельсінгфорс до Ґерарда

розпитатись про сучасне становище Фінлян-

диї. Н. Ґерард казав: „Що до руху, який йде

тепер серед людности фінляндскої, то викли-