М. 152. Львів, неділя дня 6. (19.) липця 1908. Річник XII.
Передплата
на »РУСЛАНА« вп носить:
в Австриї:
на цїлии р і к . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року 0 кор.
на МІСЯЦЬ . . 1•70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 ф ранків на пів року . 8 рублів
або 18 ф ранків Поодиноке число по 10 сот.
»Впрвеш ми очи і душ у м и вирвеш : а не во зьм еш милости і віри не возьм еш , бо рус.ке ми серце і в ір а руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Ш аш кевича,
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і рускпх сьвят о д ‘|, год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция м ісцева в А ґенциї С околовского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи зв ер тає ся лише на попереднє застереж ене,—
Реклям ациї неопечатані е вільні від порта. — Оголо
ш ена звичайні приймаю ть ся по ціні 20 с. від с т р іч ки, а в «Н адісланім. 40 с.
від стрічки. П одяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Македоньский вулькан.
( х ) Події оетаннйх днів на Валкаиь- скім півострові стають певним доказом, що тамошній вулькан починає знов від
зивати ся вельми грізно. В турецкім віг- ску проявив ся явний бунт. Як ми вже звіщали, утік з моиастирскої залоги оден офіцир і утворив із своїми прихильника
ми ватагу ворохобників Генерал Ш емзі- паш* хотів сю ватагу прослідувати, але єго власне війско оперло ся сему намі- рови, а коли в?н пустив ся з малим від
ділом за бунтівничою ватагою, застрілено єго скритоубийчим способом. Убийником, як звіщають, був офіцир, котрий з двай- цнтьма товаришами утік з турецкого вій
ска до бунтівничої ватаги, до котрого о- післн пристав цілий баталіон стрільців.
По тих подіях наспіла вість, що до бун
тівників перейшов в Ускоплю дивізийний ґекерал. Турецке правительстно бажало з підмогою війскового духовника розві
дати ціле положене, але як раз в дорозі з Солуня до Царгорода тяжко ранено сего духовника, котрий мав подати пра- вительству свої помічена.
Всі отсї прояви є наслідками довго- лїтного невдоволеня, викликаного відно
синами в турецкім війску. Турецкий жов
нір не дістає пераз цілими місяцями на лежної ему плати, не мав відповідної по
живи ані потрібної одїжи і се приневолює вго нераз собі самому самовільно все те роздобути. При всіх тих відносинах мож
на ще чудувати ся, що сі голодні і об
дерті турецкі жовніри сповняли вірно і точно війскову службу. Але сим невдо воленєм, яким накипіла душа турецкого вояка, нокористували ся тепер люди но- вітних поглядів і змагань, молодотурецкі апостоли, котрі змагають до перестрою Туреччини на конституцийній основі.
Збігцї з турецкого війска громадять ся в горах, творять бунтівничі ватаги і під проводом офіцирів домагають ся, щоби завести рівноправність християн з музул-
манами.
Тепер ще годі оцінити досяглости сего но.'.ітного руху, котрий зм агає до віднови погребаної перед трийцяти рока
ми ідеї турецкої конституції. Нема однак сумніву, що державний перестрій в Росиї і в Персні насунули неодному Туркови гадку такого перестрою Туреччини. Як довго Австрия і Росия на основі Мірц- ш теґскої умови намагали ся переводити реформи в Македонії, було се Туреччині вельми немило, одначе все те не за грожувало єї єствованя. Колиж Анґлїя виступила із своєю проґрамою і приє
днала в Ревлю для неї також Росию’ та змагає до настановлена в Македонії Ге
нерал-Губернатора, бачить турецке насе
лене, що тут починають добирати ся до живого тіла і бажають єго обкровувати по своїй думці. Тимто живійші зпосеред турецкої суспільности починають думати над тим, щоби взяти справу збережена цїлости держави в свої руки і обезпечити її конституцийним устроєм.
Але відносини на Балканьскім пів
острові не сприяють спокійному переобра- зованю турецкої держави на конституций- ний лад. Ріжні народности Туреччини покористують ся сим розладом, щоби ви
добути ся зпід власти султана, а злучити ся з одною з тих малих балканьских держав, котрі також чатують на розклад Османьского царства. В Османьскім цар
стві иоявляли ся вже війскові бунти в Джемен, коли розходило ся о згнобленє ворохобні в Арабії, а тепер ся ворохобна проявляє ся в европейских областях Ту
реччини. Ся ворохобня виступає з пра пором ратованя державної цїлости з під
могою конституцийного устрою. Отже можна сподївати ся, що султан задля то
го стане тим б'льше опирати ся всяким реформам задуманим европейскими дер
жавами.
Тимчасом Анґлїя і Росия починають напирати на Туреччину, щоби она ріш у
чим і скорим кроком переводила вимага
ні сими державами реформи, а се при
чинить ся до ще більшого запутаня спра
ви на Балканї. Між Сербією а Болгариєю а Грециєю заострили ся вельми взаємини, бо кожда з тих держав виступає з сво їми домаганями до Македонії, в котрій тепер проти султана бунтує ся війско і домагає ся від него конституцийного у- строю. Бсе те вказує, що стоїмо на пе
редодні поважних подій.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Н а в ч е р а ш н і м з а с і д а н ю п о с о л ь с к о і п а л а т и док’нчено розправи про закон о поправі биту держ.
служби і по відкиненю всіх поправок у- хвалено закон у всіх читанях. Відтак вніс референт буджет. комісиї др Ф у к с , щоби зар аз приступлено до обради про горівчаний контингент на 1908— 09 рік.
Проти сего перемичуваня тої справи на дневний порядок виступив соц. З а й д , а президент пояснив відтак, яким спосо
бом ся предлога війшла на дневний по
рядок. В розправі над сим законом пос.
Д и я м а н д вказував на потребу бороть
би з алькоголем і різко виступив проти правительства, котре витвором горівки пособляє великим посідачам коштом ма
лих Він заявив ся проти такої шкідли
вої політики податкової, котру социялде- мократи будуть всїми силами поборюва
ти, щоби положити конець сїй господар
ці. Закон сей ухвалено і кілька инших дрібних предлог. Предлогу про удержа
влене ческої півн. зелїзницї ухвалено без розправи. На останку ухвалено справоз- данє ззпомоговоі комісиї в справі жи- влоких пригод. Справу вибору трех віце- президентів і чотирох секретарів палати усунено з дневного порядку, бо сторон- ництва парляментарні не вспіли порозу- міти ся.
Президент В а й с к і р х н е р за м кнув засїданє, висловивши подяку пра
в и т е л ь к у за труди і бажав послам ми
лого відпочинку. Слідуюче засїданє від
буде ся імовірно 3. листопада, бо бар.
Бек кілька раз згадував про сей день, яко речинець внесеня предлоги про обез-- печенє на старість.
Заграниця.
Відомий історик німецкий в липскім університеті Л я м п р Є X т, виголосив про с х і д н у п о л і т и к у Н і м е ч ч и н и перед 10.000-им збором відчит, в котрім схарактеризував сучасне поло
жене Німеччини і єї змаганя в східній політиці. „Ми стали сьвітовою потугою, як Францин, Росия і Анґлїя. Тимто сї держаки намагають ся тепер нас згноби- ти і зачинити нам і Австриї (о скілько она витриває з нами в союзі) дорогу до близшого Сходу. В тій цїли пороз міли ся сї держави поміж собою під проводом Анґлії. Чи поведе ся сему союзови від
тяти нас від краю, в котрім ми бажаємо умістити наші капітали? А коли поведе ся, то де найдемо устє для наших сил?
Північною Африкою їіодїлили ся Анґлїя, Франция і Італія. Те саме намагає ся Ан
глія і Росия зробити з Туреччиною, з Персиєю і Афганістаном. Наша будучина сегодня звязана з македоньскою спра
вою. Щоби побідно вийти з сеї боротьби (о скільки дійги може оружної розправи), повинен весь нарід перенити ся важно- стю східного пптаня. Не повинні ми сего закривати перед собою, що будучі роки можуть для нас стати вельми критични
ми, бо розходить ся не менше, ні біль
ше, а о великодержавне становище, бути або не бути для нашого народу.
Най сьвіт дізнає ся, що ми готові боронити своїх прав до екону...
Не забираємо нічиєї власности, але хто схоче загорнути нашу, „най сего чорт возьме..."
П р о н а м і р и Я п а н ц ї в пише в Маїіп оден з француских війскових а- ґентів в Япанїї. На єго думку Япанцї не бажають анї Филипин ані Індохін і тому не розпічнуть війни з Америкою анї з Франциєю. Іменно з Америкою не дума
ють тепер Япанцї воювати, розумуючи, що та війна була би морскаЧ ніколи не
2 рішилаб ся 'та нічого їм не проспорила.
Отже чи оплатить ся тратити мілїярди, щоби здобути війною Ф илипини? Який з того буде хосен для Я панїї? Янанцї мають ціль ясну і просту: панувати над сумежною сушею Азиї, їм близькою і бо- гатою в природні плоди. Ось чому Я пон
ці дбають про кольонїзацию Манджуриї і Кореї, не жалую чи накладу. Ось тому дбають они о вплив на Х іни, щоби Хіни була культурні і можливо сильні. Япанцї знають, що Росин змагала і мимохіть зма
гати ме до Азиї, до берегів Океану, що Ро
сиї розходить ся о вплив в Х іна х. Я п а н цї знають, що прийде хвиля, коли Росия знов посуне ся на далекий С хід і тому они приготовляють ся, щоби сей новий замах Росиі ріш учо відперти. Тому Р о син будує фльоту і збільшає значно своє війско. Япанцї хотять бути панами на сході Азиї і не уступлять перед нічим, щоби собі обезпечити там пановане. Ог се ціль єсгвованя Япанїї.
Допись з краю.
(Вплив московскої пайдократиї на про- вінциї).
Переживаємо дивні часи! Вже все перевернулось горі коренем. Не думаймо однак, що сонце почало кружити док тла землі, земля докола місяця, коти пішли під лад мишам, кури пію ть, а когути кудкудакаю ть, зате повірмо і то щиро, що батьки ідуть під лад дітям і повину- ють ся їм, а поважні і досьвідні люди і матрони ідуть під лад головусим пуцьвір- кам обидвох полів, а недоуки стають
менторами учених людий.
Коли в природі такі переміни неми
слимі, а колиб о них хто говорив ио- важно, нарази : би ся на закид божевіль
ного, то однак м іж людьми появи сї стають ся буденщиною і глядимо на них рівнодушно, з байдужною поблажливо- стю, не здаючи собі справи, о скілько они неприродні.
Ч и ж справді сї молоді люди зору жили ум свій такими мудрощами, яких старш і опанувати не в силі і мимо сво
го ж итєвого досьвіду стають під команду молоденьких гетьманів, кермованих неви димою нераз рукою амбітників о не ду
ж е ясних поглядах, або мов прості сту- пайки виконують прикази нераз супереч
ні з їх дотеперішним житєм.
Гляньмо на житє і дійсність, хотяй би лише за минувшин рік, аби поперти сказане фактами.
Роздалась команда і ми не старору тенцї, ми русскіє, себ то москалі.
Акциї приєднувана піднялись не до
сьвідні мужі, а молоденьк політики, що розбрились гуртами по краю, а мандру
ючи від міста до міста не наукою, не переконуванєм, а погрозою і терором, та де треба ноличником і костуром єднали прихильників. Потреба підписів, що ось нарід признавсь то сеї нациї, знов полі
тики молоденькі декого хрестом, а біль ше і без него підписують, І петициї І підписами готові.
Старші, досьчідні, замість нагнати головусих політиків до кн и ж ки і виявити їм свою волю, підлягли мимохіть їх ко
манді. та стали танцювати під їх при- гр и вку то в присюди, то бичка.
Нехай же хто скаже, що се при
родно!
Роздалась знов команда >Друґа<
„Формувати кр уж ки , ізучать росийску родную мову, поругать і нищить У кра- їнцев, сьнятку-вать росийских наших род
них великих поетов", І знов мов цапи кози за цапиками і кізлятами ідуть стар ш і, форсують в Бродах, Бучачи, Самбо рі, та по других містах вечерницї Пуш
кина, або пародиї вечерниць Ш -вче нка, виступають яко загцитники кр у ж ків , з котрих зродитись має »Молода Ж изнь«,*
не здаючи собі справи, що вже в моло
дечі серця вщіпляють їдь братньої нена- висти м іж дітьми тої самої нациї, їдь зради своїх народних сьвятощів, замість нагнати до кни ж ки і науки о д н и х,а дру
ги х поучити, замість виступити яко прав диві о пікун и і батьки ідуть безкритичпо за покликами молоденьких гетьмаників,
що гірш е виступають яко їх защитни- ки і оборонці, виявляючи сим наче зго-
ду з ЇХ поступованєм, До котрого однак і складки на Галичанівт.. Слово и виказувало, чомусь явно признатись не
ваги.
Ч и ж дивуватись треба, молоді гетьмани беруть за
батьків, велять повинуватись їх волі
диктую ть сїдоглавим мов недоліткам, як а Слово достигло своєі ціли, себт. то розбу- треба поступати, а скриті нераз амбітни Ідило у своіхт. людей симпатию до Росиі. Тую шкодливу для нихт> симпатию намт. треба розрушити. А я вигадав’ь до того таку річі..
Ми об звемось у огвертому листі до сего ко
мітету щобт. він-ь зволивт» подати намт. до
кладну звістку, кому сі гроші для Галичаїгь передано, коли иередано, то намт. треба зн а ти, де вони ділись, бо инак'ь не можемо ми прилюдно подякувати таким'ь добрнмгь панамі..
Колижь не передано нікому, або коли захо
вана, іхт. хто (Юрці) у сзоі кармани, то и Россия знати ме, що ми ій нічого не винні, и ми и Россия -знатиме З'Ь якими людьми вона діло робить. Сподіюсь, стануть наші Га- личане розумінщими и поміркують, що дурено іхт,, за имаґинерні гроши.
12. Проти Делямарого не будем нічого робити безт. Вас'ь.
13. Правду висилаємо, порядно у Росию и всюди там ь, де Ви росказали. Новимт, людямт., котрих'ь Ви виміняли, вислано у- же все.
14. Вечірт. декляматорський у пам-ьять роковинт. Тараса відбувт. ся гарно — и дуже гарно, над'ь всяке сподівання. Гостій було до 400. Саля буля биткомт, набита. Кацапи по- знали силу нашу, та коби ино такі» дальше, а черезт. 2 літо, ми заволодіємо, у Львові. Де- клямациі и співи удались гарно. Кожду сні- ки затирають руки і підбадьорують ще
до дальших вибриків.
Роздає ся послїдна сегорічна коман
да московскої пайдократиї. Зривають то - варискі зносини з Українцями.
І сей поклик знайшов відгук, бо ба
чимо, що нераз свояки відвертають ся від свояків, брати від сестер, приятельки і приятелі, що часинку перед тим цілу
вались і звірювали ся, без привитаня ми
нають себе.
Сей обяв можливий у молоденьких загорільцїв, але що старші повннують ся таким прямо нехриетияньским приказам, то на причуд дивно і сьмішно. Н и щ и т и в с я к і у з л и , о п л ю г а в л ю - в а т и р і д н е , р о з б и в а т и п р и д б а н е , н а й н е б у д е н і т о б і н ї м е н і , о с ь д о ч о г о в е д е п а й д о к р а т и н .
Перечитавши передову статю в Га
личині з 27. ю нін 1908 ч. 143. (а було їх кіл ька таких) подиктовану молодими пайдократами, з дива не можемо вийти, як можуть старші люди датись так теро
ризувати молодикам, як може часопись містити такі терористичні, по га ньскі по
клики. Не дістав ще явної погрози: „Ось
ми вам сїдоглаві батьки документально ванКу повторювано по волі гостій. Зь провін вкажемо, як ви свою твердь маніфесту
вати маєте, а не послухаєте, пізнасьте наш і тверді арґументи!" Ступать по на
шому, а нї...
Ось до чого веде палдократия, до чого потуранє вибрикам молодих героїв, кермованих на жаль зрілими денеде ам- бітниками
Чи се природний стан, чи суспіль
ність наша дальше терпіти може таку кириню, лишаємо до розсуду зрілих, кри
тичних людий. Може оно і по нутру де
яким керманичам, але уважати мусимо се за хоробу часу, викликану недоглядом старших людий, за великим иотуранєм молодежи, що в своїй буйности вважає себе за зрільш у, досьвіднїйшу, а л е гко важить всіх старших і не узнає жадної поваги, ні стриму не має в своїм посту- пованю, тож доводить лише до ферменту.
М ного можна простити, але є межі, поза котрі безкарно не вільно іти, а тут як раз бачимо, що межі сї вже пересту
плені, тож час старшим отверезитись, час навернути і кр икнути : руки проч від ки- ринї“ . Кириня ся менше слїдна по біль
ш их містах, за те тим я с кр а в ій те висту-
пає по менших центрах, де її в щоден- Єронїма і Чесл. — Ві в т о р о к: руско-кат.:
нім пожитю оглядати можна, а викликує она згірш енє, а навіть обмерзїнє.
Се вже нетілько кириня, але демо- ралізация, диктована поганьскими інстин
ктами, що каже в заслїпленю своїм за
бувати на заповідь Спасителя о любві ближнього. Вправдї говорить ся в при
казці, що горбатого і могила не випро
стує, але ми віримо, що здоровий напрям козьме верх над обманою, а суспільність обявить настільно сили, що оцінить як слід поганьскі поклики. Н.
Анатоль Вахнянин.
.І т и ці Паяталеімова Куліша
Vпис. в р. 1869 Подав
Кирило Студинський.
мають
що відтак чуби своїх
(Конець).
11. Я проектую Вамо, Добродію нове ді
ло маленьке. Слово поміщало торіко», що якийсь комітеті. всеслово,янський робить у Росиі від- кілько грошей на наст, тамо, уже и зібрано
Сь тихо, грошей не бачив'ь у наст. ніхто и копійчини, хибай, що заховано, іхо, хто для себе. Теперо, же треба знати, що Галичане такими поданнями Слова дуже баламутились,
циі надійшли 12 телеграмівт.; тимт. показали ми, які. широко симпатизують зі. нами люде.
Небавомт. треба буде дати другий такий ве- чірт. — здаєть ся в маю, коли Просвіта буде мала своі загальні збори. — Подробний роз- казт. про той вечері, вистачає Директорі.
Ильницький у 9 ч. Правди.
Висилаю Півпівника, зволені Вами числа Правди и одпечатки зт. Нова а прошу о гро
ші, псалтирі, и хочт. деякі казочки, щобт, м а
лярі. розпочав!, рисунки.
Клонюсь Вашій добр й Пані и ІІвану Ивановну низенько. — вставайте здорові та дужі.
Щиро прихильний Наталь.
Півпівника немає тепер-ь у мене — ви
бачайте вистараюсь.
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: Ата- назия Прп.; римо-кат.: Винкент. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Томи прп.; римо кат.:
Прокопія Вм.; римо-кат.: Параск. Д.
— Молтдий україньский поет 0. Олесь, автор поезиї „З журбою радість обнялась" житиме ціле літо в Ялті. Тут він між нншим хоче впорядкувати другий том своїх поезий. Про
їздом у Крим д. Олесь на кілька день зупи
няв ся в Одесі, де читав знайомим свої нові поезиї. Ті, кому довело ся чути нові твори д.
Олеся, розказують, що по силі свого чутя й по образности висловів твори сї сьвідчать, що блискучий талан молодого поета все зростає.
з
— Краевий виділ виготовляє статут ради для краєвої культури, який має предложити на осінній сесиї галицкого сойму до затвер
джена.
— Но~і заробкові і господареві тов-а. В Вой- нилові основано „Поміч, господарско-торго- вельно-кредитове стоваришенє, зареєстроване з 20 кратною обмеж, пор.» якого метою є:
а) купувати, арендувати і наймати ґрунти і і Міністерство рільництва видало до дирекциї будинки в цїли веденя спільного господарства І державних дібр порученє, прихильно полаго- спільними силами своїх членів в їх хосен; б) джувати жаданя селян що до випасу худоби уряджувати склади (маґазини) знарядів госпо- в лісах, о скілько се можливе з огляду на дарских, навозів, збіжа, наеїня і инших земле- лісову господарку. Сей розпорядок зрозуміли плодів для своїх членів та в їх хосен; в) про- селяни-мазури по своєму: що вільно їм пасти вадити для своїх членів торговлю средствами <худобу в державних лісах без всяких обме- поживи і предметами поживи для домашного 'жень і заявили завідателям лісів, що будуть і рільничого господарства, та для ремесла і пускати худобу до лїса, бо мінїстер так по- промнелу своїх членів; г) займати ся перетво- ' зволив. їм відповіджено, що худобу вільно рюванєм продуктів господаревих своїх членів насти лише в деяких частинах лїса і то об- і иродажию витворів своїх членів; д) прийма-. межене число худоби та під условинами, ти капітали до обороту за условленим опро- застереженими лїсовим законом. Ті условини центованєм; е) уділяти лиш своїм членам де- вимагають протоколярного заключеня умови шевих і приступних позичок на піднесене їх кождим властителем худоби з окрема, оплати господарства або промислу. — До дирекциї 8 К від штуки, пастуха від кождого власта- належать: Никола Дурбак, Яць Белей, Олек- теля і накладають кари за евентуальні шко сандер Чорненько.
В Болехівцях, самбірского округа, зало-
жено „Спілку ощідноети і позичок, стовар. лісів. Супроти сего мазури рішили приступом зареєстр. з необм. порукою». Головою заряду
є місцевий парох о. Антін Лавровский.
— Микола Лисенко на літний спочинок зви-
чанно переїздить в сїльску місцевість Китаєво загнали до лїса кількасот штук худоби і ко коло Київа. Тут на лоні чудової природи наш
славний музик написав найкрасші свої ком- позициї. Тепер він пише нову трох-актову ко- місну оперу „Цар Горох* або „Чорт побра
тим". Текст до опери скомпонував ще покій
ний М. II. Старицкий. Сюжет для опери по части позичено з відомого оповіданя Ол. Сто- роженка. Передовою ролею в опері буде пар- тия комічного тенора — Царя Гороха.
— 0 жертви на памятник Шевченкови звер-
тає ся О. Русов в петербурских ґазетах д о ’ла над Львів чорна хмара з північного сходу росийского громадяньства з закликом. „6
письменники — пише д. Русов („Слово"
№ . 496) — що внесли в скарбницю слова такі перлини поезиї, які надовго зостають ся не
рукотворними памнтниками їх таланту". В
„Р-Ьчи" д. Русов коротенько розказує про історию здобути дозволу на збиране гроший для памятника Т. Г. Ш евченкови і знайомить росийске громадяньство з тим, як стоїть спра
ва з будованєм памятника в даний момент.
Навівши відомий текст заклику полтавскої ґубернскої земскої управи до •духовньїх'ь синова, Украиньї, д. Русов каже: «Можна ду
мати, що не тільки «духовньїе сьіньї Украиньї», а й більш широкі круги прихильників Коб-
заря допоможуть виконати замір полтавского Сьмітярка вичищена і умаєиа забрала гостии ґубернского земства. Коли на памятник Пу- в числі поверх 50 осіб зпід ратуша і з шу- шкинови жертви прибували не тільки з М оскви/м ом повезла їх на хапатню до Брухович а ве де він родив ся, і не з самого московского
району росийскої держави, то також і на па
мятник Ш евченкови жертви можуть іти і з областий царства Казаньского, Астраханьского, Польского, Далекого Сибіру та з усіх славянь- ских земель: для таких поетів, яким був Ш ев
ченко, таможенних границь не істнуе. Се саме потверджують і факти сучасного житя. Обидва столичні україньскі товариства, що в сьому році видали „Кобзаря", пожертвували чистий прибуток з сього виданя на збільшен» коштів для збудованя памятника. Столичні художники (Рєпин, Беклемишев, Мікєшин та инші), як ходить чутка, збирають ся заснувати специ- яльне товариство „початателей вамяти повта и художника Т. Г. Ш евченко", яке одним
чером вернула назад під ратуш. Деякі польскі часописи з обуренєм приняли сю вість, що маґістратска сьмітярка могла служити до ин- шої цїли, як до вивоженя сьмітя і звели крик, як магістрат міг на то позволити.
— Остання вистава псів у Львові була вель
ми убога що до числа оказів, але зате мусїла визначати ся якостию виставлених песиків.
Всіх псів було на виставі 96, а з них відзна
чено 82, отже лише 14 песиків остало без медалїв і дипльомів.
— Про град на Поділю пишуть нам: в Ва- сильківцях під Гусятином пацав вчерашнього четверга так великий град, що старі люди такого не памятають. Одна грудка граду ве
личини малого курячого яйця важила 3 дека-1 з завдань своєї дїяльности має виставити пі- Грами. В садах поробив град великі шкоди кловане про те, щоби памятник борцевя за* ломлячи галузки дерев та обтрясаючи недо- гуманні начала сьвіта і свободи був достой-' стиглі ще овочі. Через се, що падав скісно, ний єго імени. — Як відомо, серед столичних був рідкий і в полю не наробив великої Ш К О -і росийских журналістів дуже багато працює 'ди. Трохи поломав та обтряс збіже та ярину земляків поета страдальця. Чомуж вони не в городі прибив до землі. За то в хатах ви- обізвуть ся на сторінках тих Газет, в яких бе- бив богато вікон.
руть участь, з закликом до широкого грома- — Затроєнє мороженим. Підчас останних дяньства, чому вони не популяризують справи кінних перегонів в Москві отруїло ся мороже- з збудованєм памятника Т. Г. Шевченкови ? ним 150 осіб. Судово-лїкарске слідство викри- Аджеж імя великого україньского кобзаря ло, що морожене було приладжене три дні повинно бути й для них дороге та миле!» ( перед перегонами, а тому, що розтопило ся,
До сих слів д. Русова додамо, що й га- білок зіпсував ся і був причиною нещастя.
лицкі Українці красше зробилиб, як би ті корони, котрі складають на демонстрацийний фонд нібито шкільний, обернули на памятник Шевченкови.
— Борба мазурів о пасовиска. N. Неї. доно
сить з Бохнї про заворушена, які настали між мазурами в північній стороні бохеньского повіта, положеній при неполомицкій пущі.
ди в лїсї. Однак ті условини видали ся ма зурам переслїдуванєм зі сторони завідателїв здобутп своє право і в понеділок дня 13. с.
м. найперше мазури з сіл Дружня, Греблі і ин. мимо опору побережників та жандармів нии просто на культуру дубини, яку знищено до крихти і зроблено шкоди на кільканайцять тисяч корон. Поведене мазурів було таке гріз
не, що лише завдяки холоднокровности заві- дателя лісів, Ж ен ьч ака не прийшло до про- ливу крови. Так само загнали худобу до дер
жавних лісів на пашу мазури з Ґавлувкиї і инших місцевостий під неполомицкою пущею.
Радник Навратіль зажадав до помочи війска.
— Повінь у Львові. Вчера вечером надтягну- і заляла місто потоками дощу. На деяких ули- цях як на Личаківскій і сумежних вода по
зносила справдішні греблі , ріни і піску побіч хідників.
— Міска Сьмітярка у Львові удостоїла ся рідкої великої ночести, бо везла останної не
ділі цьвіт львівского міщаньства до Брухович.
Магістрат Львова, як може кому звісно, пози
чив у одної з віденьских фірм, два величезні бензинові самоходи зі скринями до вивожена сьмітя. Цілий тиждень оба самоходи вивозять з міста сьмітє, а в неділю за дозволом пред- ставителя віденьскої фірми позичено одну сьмітярку до відвезеня львівских горожан до Брухович на іменини одного богатого бляхаря.
— Хмаролом в живецкім повіті, як ми вже доносили, знищив частину села Ющини. Сгав доносить, що филї малого потічка, переплива
ючого через село, наслідком хмаролому зали
ли село і знесли 46 будинків. Стало ся се в ночи, коли в деяких хатах люди вже спали і не могли утікати. Звідти причина, що в по- вени погибло 22 осіб, а як доносить одна з часописий, аж 29 осіб. Утопило ся також 36 штук худоби.
— Фабрика хліба буде небавком побудована у Львові на Лєвандівцї, за городецкою рогач
кою, властителем „віденьскої каварнї" Чуджа- ком і пекарем Ключиньским. Під будинки фабрики призначено сім моргів землї. В но
вім промисловім заведеню буде 12 потрійних печий, котрі продукуватимуть щодень 42.000 кільоґрамів хліба, по ціні принайменше 8 сот.
на кільоґрамі дешевший від теперішного. У фабриці будуть находитись купелі для робіт
ників, умивальні, Гардероби і т. п.
— Кілько зелїзниць є на сьвітї.? З кінцем 1906 р. було всіх зелїзниць на цілім сьвітї 933.850 кільометрів або кругло 123.200 миль.
Як би всі ті зелїзницї покласти на рівнику довкола землі, то можна би ними обвести зе млю в єї найширшім місці! більше як 22 ра
зів. Найбільше зелїзниць має Америка, бо 473.196 кільометрів, з чого на самі Зєдинені Держави припадає 361.579 км., отже о 45.486 км. більше як є в цілій Евроні, котра має 316.093 км. По Зєдинених Державах слідує Нїмечгина, але дуже позаду зі своїми 57.376 к м , відтак европейска Росия з 56.670 км., дальше Франция з 47.142 км., анґлїйска Схі
дна Індия з 46.642 км., Австро-Угорщина з 41.227 км., Велика Британія з Ірляндиєю з 37.107 км., Канада з 33.147 км., Мехіко з 21.007 км., Арґентиньска република з 20.560 км., Бразилія з 17.059 км., Італія з 16.420 км.
Прочі держави мають менше як 10.000 км. В порівнаню з простором краю має Бельгія най
більше зелїзниць, бо там на кождих 100 кв.
кільом. краю припадає по звиш 25 км. зелї
зниць. Відтак наступає Саксонія з 20 км., Ба- ден з 14 км., Альзация і Льотаринґія з 13 км., Велика Британія і Ірляндия з 11 км., Німеч
чина з 10 км., а така сама кругло скількість кільометрів припадає також на Віртемберґію, Щвайцарию, Пруси і Баварию. В Австро-Угор
щині припадає на кождих 100 квадр. кільом.
простору 6 і під кільометра зелїзниць, Най
менше під сим зглядом зелїзниць мають 3«- динені Держави, бо там на 100 кв. кільом.
припадає ледви 4 км. В порівнаню з населе- нєм має австральска колонія найбільше зелї
зниць, бо там на 10.000 жителів припадає аж 113 км. зелїзниць, Тут треба однак мати то на увазі, що в Австралії є ще дуже мало лю- дяй і оселі розкинені дуже далеко по краю.
В Зєдинених Державах припадає на 10.000 жителів 46 км. зелїзниць, в Швециї 25 км., в Німеччині 10 км., в Австро-Угорщині 9 км.
і т. д. Кошти будови 1 кільометра виносили в Европі пересічно 361.200 К а кошти в инших частих землі 188.400 К. Коли сї пересічні кошти возьмемо за основу до обчисленя кош
тів всіх зелїзниць на земли, то покаже ся, що зелїзницї в Европі коштували: 115.172,791.690 корон а зелїзницї в прочих частих сьвіта:
116386,418.80 К, або всего разом 230.550,210.400 К. Виходить з того, шо всі зелїзницї на цілій земли представляли з кінцем 1906 р. капітал 230 і пів мілїярдів корон.
— Охорона курий перед лисом. Одень з львів
ских міщан винайшов добрий спосіб охорони курий перед лисами, тхірами і тим подібними
„приятелями" домашного птацтва. Він привя- зав когутови на шиї дзвінок, який відзиваю
чись в ночи в курнику, полохає закрадаю чвх ся лисів.
— Сон з малин робить ся в отсей спосіб:
Витиснути через полотенце сок з малин, по
ставити на 12 годин, щоб підстояв ся, а від
так злити ззерха не зрушуючи осаду. Або на
лити на малини трохи води і поставити на слабий огонь, а коли через кілька мінут за
варять ся, перецідити через полотенце. Після того, чи сок має бути більше або менше со
лодкий, додає ся 375 до 500 ґр. цукру
