Ч. 170. Львів, неділя дня 27. липця (9. серпня) 1908. Річник XII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносять:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
ва чверть року . о кор.
на місяць . . Г70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «ВнрЕепі мп очп і душу ми вирвеш: а не возьмеїп милости і віри не возьмеш, бо руске мп серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. ПІашкевича. >3
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят О О*|з год. пополуднії.
Редакция. адмій'страция і експедиция .«Ру слана» під ч .І. пл. Домбровского (Хорун-, щини). Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Події в Туреччині'.
(+ ) Сплою подій на Балканьскім пів
острові, особливож в Македонії, був сул
тан приневолений обновити конституцию проголошену ще в 1876 р., одначе спер
шу опирав ся домаганю молодотурків, щоби її міністерство обновити відповідно сучасним потребам. Він усунув з разу десять міністрів, заступив їх иншими, ПО- клнкав навіть иншого великого везіра, одначе сі зміни не відповідали домага- ннм новішої струї. Молодотурецке сто
ронництво, як небудь з самого разу по
ступало розважно і вистерігало ся вся
кого насильного перевороту, бажалЬ, що
би окруженє султана творили люди мо- лодотуреикого напряму. Молодотурецке сторонництво виявило незвичайну силу і при всій льояльности супроти султана наперало на него так, довго, поки не по
вело ся довести до усунена обновленого а до покликана нового міністерства.
Султан подав ся під напором моло
дотурків з огляду на грізне положене в державі, приняв просьбу о відставку ве
ликого везіра Саїд-паші і цілого міні
стерства і покликав на великого везіра К і я м і л є - пашу, котрий зложив нове міністерство. Можна отже сподївати ся, що тим способом положено підвалини до нової доби спокійного розвитку консти- туцийного ладу в Туреччині.
Замітно іменно се, що в перших ря
О Г О Н Ь . Ж II Т Я.
Оповідане М . Чернявского.
І.
Уже минуло пів року, як я втратив посаду. Заробітку не було ніякого; зі
браного за попередні роки, коли малась посада, було дуже мало. І нужда вигна
ла мене з сїмєю на самий край города, де купчилась така сама біднота, як і я тепер.
Ми займали невеличку хатку, криту очеретом, що дивилась своїми трьома ві
кнами на широкий шлях і далі геть у степ. Степ був рівний, мов долоня і сі
рий аж ніби місцями чорний. Тілько де не де по нему бренїла тонкими голками молода рудовата осіння травичка.
Була вже пізня осінь. По небу су
нули важкі чорні хмари і часом ніби при
пинялись над городом і лили, без краю ли
ли на землю холодну сіру воду.
У всіх у нас було дуже не гарно і важко на душі і ми сиділи по цілих днях дома. Тільки Галя, дочка наша, не взи
раючи на непогоду, що дня ходила в ґі- мназию. Колись весела, жартовлива, она тепер присмиріла і немов постаріла.
Коли я дививсь на неї — стомлену і мов зівялу — серце моє краялось від
дах поміж тими людьми, які принево
люють султана позбутн ся самовлади і стати конституцийним володарем, стоїть духовний голова музулман Ш еїх-уль Іслям і стає наймогутнїйшим оборонцем кон- ституциї. Він має з свого уряду розслї- джувати, чи проголошені конституцийні постанови відповідають засад:..«і музул- маньскої віри і висказав на основі кора- ну переконане, як і єго попередник в 1876 р., що конституция не супротивляє ся засадам музулманьскої віри і домагає ся, щоби зложена н єго руки на консти
туцию присяга була додержана. До сего очивидно спонукують Ш еїх-уль-Ісляма не тільки формальні причини, але також та обставина, що в конституція бачить він одинокий спосіб до усуненя неладу і зі- псутя в державі і відродини турецкого.
народу з тяжкого занепаду. Замітно от
же, що духовеньство і війсковість в Т у реччині н ам агаю ться, щоби отрясти д е р жаву з тих темних і лихих сил, які до
вели її до такого занепаду і намагають ся перевести реформи та приневолюють до сего султана. Отсей напрям надає си
лу теперішньому рухови і не може оста- ти без поважного впливу на дальший розвиток подій.
Таким побитом сторонництво рефор
ми взяло в Царгородї в свої руки провід а султан піддає ся єго вимаганим. Одна
че й дотеперішнє пануюче сторонництво не є здав ся без впливу, а в останних болю, досади і гніву проти тих, хто ски
нув мене з посади, хто так тяжмо обра
зив мене і примусив і сїмю мою безне
винно терпіти отсї злидні.
Але я почував себе безсилим, чув, що огонь житя пригас у мені, мов у при
крученій лямпі, і се ще більше гнітило мою душу.
На придачу занедужала наша при
служниця, дівчинка років пятнадцяти і пішла до дому. Ми зостались самі. Ж ін
ка порала дїтий і хату, а у мене не під
водились руки ні до якої роботи. Я си
дів більше біля вікна і дивив ся на ш лях і в степ.
По ш ляху, місячи багнюку, часом ішли і їхали люди. І мені здавалось, що й вони такі саме, як і я, засмучені й не
щасні. А за шляхом, на витолоченій і ви
паленій в лїтку цілині, стояла коняка нашого сусіди— бандюжника і не паслась, а втупивши очи в далечінь, стояла неру
хомо і тільки коли не коли махала куцим мокрим хвостом.
Она була стара і хора і вже не бу
ло надії на її поправку, тим то хазяїн і випустив її на волю...
Я дивив ся на неї і невеселі думи важко ворушились у моїй голові, думи про долю нашого брата, інтелігентного пролетария. Так і нас, як і її,— коли ви
тягнуть усі жили, коли використають н а
шу енергію, уживуть на уладженє своєї карєри творчі сили нашого розуму й ду
ху, — „випускають на волю ": викида
ють з сїмєю на улицю, на дощ і холод, а то й на голод.
Так я сидів одного дня уже перед смерком, коли побачив у себе під вікном якусь дівчину. Она дивилась на мене і щось мов питала, але в хату не було чути. Я махнув їй рукою, щоби підійшла до воріт, а сам накинув на себе одежду і вийшов до неї.
— Чи вам, дядю, не треба прислу
ги ? — спитала ся она.
— Ні — треба. А ти наймаєш ся?
— Наймаюсь.
— Ну заходь, побалакаєш з хозяй- кою.
То було дівча літ тринадцяти — блі
де, аж синє, обшарпане — неначе тіло у н е ї, сьвітилось крізь плати. Голова у неї була закутана великим старим плаг- том, а на ногах були величезні заш ка
рублі чоботи.
Ми побалакали з нею, порадились з жінкою і взяли її за слугу.
(Дальше буде).
урядових проявах говорить ся багато про можливість реакциї, котра находить під
держку в консервативних старотурках.
Они після першого перевороту намага ють ся найти вихід з сучасного заколоту в виключно полїтично-релїґійній системі, яка має свою основу в корннї і іслямі.
Одначе о скілько сі старотурецкі' змага- ня прибрали практичні форми і о скіль
ко они числити можуть на піддержку ш и
роких верств народних, годі тепер ще се оцінити. Що такі крайно консервативні змаганя старотурецкі проявляють ся, п о казує та обставина, що молодотурецкий комітет і вірні єму Генерали стягають війско в Адриянополї і в Царгородї, що
би не допустити з єго підмогою до тако
го консервативного замаху.
Особистий вплив султана, який спер
шу бук так сильно проявив ся, тепер підупав, а навіть виявило ся могутнє зма- ганє, щоби усунути теперішнього султана Абдуль-Гаміда і па єго місце посадити єго брата Р е ш а д - п а ш у яко титу- лярного султана, а задля єго підхожо- говіку і малого досьвіду додати єму бра- танича Ю суфа-ель-Седдіна яко конститу- цийного регента.
В М а в е д о н ї і настала війскова диктатура, котра не побоює ся навіть ви
ступати з заявами зверненими проти сул
тана, а головну ціль своїх змагань ба
чить в розповсюджуванні молодотурецкої
ідеї і впливу на війско.
2 С т а н о в и щ е А л ь б а н ц ї в ви
кликує також тривогу, бо они недовірчи- во глядять на теперішню конституцию і і боять ся втратити свої привілеї.
Взагалі однак сторонництво реформи не показує ніякої прихильності! до виво- ротових змагань а оцінюючи спокійно сучасне положене дораджує держати ся умірковано і виступає рішучо проти вся
ких прояв особи сто непевности і проти забурень.
З Ц а р г о р о д а наспіли вісти, з урядового боку заперечувані, що молодо- турецкий комітет напирає на абдикацию султана.
Огляд часописий.
(Г алицкий опозицгійний голос про діяльність відєньского парлямент у і р уских послів).
Ми вже після відроченя парлям. се
сиї висловили свій погтяд на сї справи.
Цікаво буде почути голос співредактора
„Д іл а", Лозиньского, поданий в київскій
»Радї«. В статі п. з. »3 порожними рука ми<, котру наводимо, подає він лише об'
єктивні причини сего вислїду. Миж на
впаки думаємо, що були й субєктивні причини, а іменно, що рускил клюб сво
їм поступованєм не тілько не приєднав тих союзників, тих парляментарних сто- ронництв, на які спершу числив, але від
чужив ся від усіх сторонництв і став безпомічним, а тому і безсильним. Алеж послухаймо, що пише п. Лозиньский:
Сьогорічними літними фериями ав- стрийского парляменту як раз кінчаєть ся перший рік дїяльности ' сего „народ- нього парляменту", вибраного на основі чотирохчленної виборчої формули. Цікаво оглянути сю діяльність парляменту, на
скільки продуктивною та корисною для народа она була.
З погляду правительства діяльність парляменту була очевидно корисна. Він хоч і з великою бідою, дуже часто при помочи правительственних наглих внесень, всеж таки виконав поставлене єму пра- вительством завдане і поухвалював усе, що лежало в проґрамі правительства.
Австро-угорска угода, буджет, воєнний буджет, побільшене рекрутів краєвої обо
рони, підвисшенє податків на спірт, — все те ухвалив парламент, показуючи та
ким чином свою здатність до праці. На
віть социяльна демокрация, хоч мала та
ку силу, що нераз моглаб спинити ту чи иншу постанову парлямента, ні разу не скорпстувала ся сею силою, а завдоволя- ла ся тільки зазначуванєм своєї опози- зициї. Одним словом, з дїяльности пар
ляменту правительство може бути зовсім вдоволене. І оно зазначило навіть те своє задоволене, не закриваючи сесиї парля
мента, а тільки перериваючи її, що має те практичне значіне, що посли цілі літ
ні фериї братимуть свої диєти (по 20 К у день). А що се видаване послам диєт є неначе нагородою за їх »чемне пово- дженє«, се видно з того, що коли ні- мецкі посли в Ч ехах грозили наглими внесенями не дати змоги порішати всі ті справи, які правительство хотіло мати порішеними перед літними фериями, тоді оно пустило погрозу, що в такому ви
падку сесию закриє і пустить послів на літо без диєт.
З дїяльности парлямента правитель
ство вдоволене, певне вдоволені і ті по
сли, які на послованє дивлять ся як на дохідне місце. Але чи вдоволенім ті, що вибирали послів, йдучи до виборчого ак
ту з надією, що аж тепер, коли они за
гальним, рівним, безпосередним і тайним
голосованєм виберуть собі заступників, покращає їх доля, чи вдоволені широкі народні маси ?
На се питанє може бути одна від
повідь: о н и н е м а ю т ь з ч о г о б у т и в д о в о л е н и м и . »Народний пар
ламент* нічогісінько не зробив, щоб широким народним масам трохи хоч лек- ше стало жити. Дорожнеча в Австриї зро стає з дня на день, зростає так, що на
віть середньо-заможньому чоловікови з інтелігентної верстви важко прожити, — а одначе парламент нічого не зробив, щоби плоди, потрібні до щоденного житя, стали хоч трохи дешевші. Тільки сіль по
дешевіла на два сотики на однім кільо- ґрамі (досі 1 кільоґрам соли коштував 22 сотики, а тепер коштує 20 сотиків), але тсеж таки ціна соли, рівнаючи хоч би з росийекою ціною, зостаєть ся не
звичайно високою. А инші плоди стають дорожчі і дорожчі.
На окрему увагу заслугує ціна цу
кру. Социяльно демократичний клюб, зго- жуючи ся не робити правительству тру- дностий, виторгував подешевінє цукру, на який правительство мало знизити по
даток. І справді в парляментскій комісиї така ухвала пройшла, але мінїстер ф і
нансів подбав, щоби палата послів висту
пила проти неї, і поки що справа стала.
А тимчасом цукроварі заздалегідь підня
ли ціну на цукор, щоб опісля, коли по
даток буде зменшений, знизити ціну як
раз настільки, наскільки тепер підняли.
Таким чином народ мав би ілюзию, що цукор справді подешевів, а фабриканти ще яаробилиб. Алеж податок ще не змен
шено, і фактично замість дешевшого цу
кру маємо дорожчий. Так закінчили ся поки що заходи социяльно-демократич- них послів коло подешевіня цукру.
(Конець буде).
Анатоль Вахнянин.
Л іс п „ Пантаїеімона Куліша
пис. в р. 1869.
Подав
Кирило Студинський.
Зі Львова 27-го лат. Червня 1869.
Високоповажний Добродію! *)
1. Відповідь відч. английського товари
ства прийшла вчера. Енеральний аґентч. одві- тив'ь, що першимч. діломч. зі сторони това
риства мусить буїи перегляненне пентатевха через'ь фаховихч. людей товариства. Аґентч, сей є теперч. на ингапекциі вч. Чехиі; зч. Лип
ня прибуде у Львів-ь и поведе дальші пертра- ктациі устно. Радуеть ся вінч. тому ділу дуже и хотівч. би его до кінця довести (такт, само, пише). Коли, Добродію, хочете мені які ин- струкциі дати то прошу о іхч. скоренько, ста
ту те анґлийеького товариства вистараєть ся Рейхардч. Віденський. Дізнавч» ся я, що до се
го товариства библейного анґлийеького дають датки и найбідніщі зарібники на улиці. Гарне се діло тай велика заслуга передт світомч..
2. Прошу о присланнє давніхч. меморан- дів'ь до міністерства, бо думка моя, про ко
тру згадавч. я у 23 листу, не завмерла, а жив и сподійсь, виконаю іі ділом-ь.
Клонюсь низенько Добродієві Деньков- ському та оставайте дужі нам-ь.
Щиро прихильний Наталь.
Отч. що мавч. печатати лист-ь, як-ь прий
шло письмо відч, п. Лепетинськоі. Вона пой
няла нашу посилку и прислала за іі гроші.
Сама виїхала назадч, у Росию, тому и відві- чае за іі якийсь п. Юриневч, но московський.
*) На долі: До Вп. Пант. Куліша у Відень.
Коли приіде назадч, у Дрездно, тоді и подасть мені нову свою адресу, щобч, висилати ій
•Правду» безнастанно.
Що чувати за конець „Причепи"; я по
даю іі теперч, до «ГІравдик неначе на ліки.
Може бч> мігч. я віднестись листовно просто до Варшави або до Нечуя,
Рейхардч, згадувавч, що радійшч, би в з я лись за печатання новою завіту; я заповів-ь проше и вч. „Правді" такч,, що зч, відтіль ста
немо письмо св. друкувати.
Наталь.
XXV.
Зі Львова 5-го л. Липця 1809.
Високоповажний Добродію!
Віщу зглядомч, письма св. таке:
Аґентч, приіхавч. ниньки и уже бачивч, ся зі мною. Казавч., що перше діло буде зі сторони товариства розсмотріти Пентатевхч.
фаховими людьми. На те відказавч. я, що власне фахові люде наші трудились біля пе
рекладу и що більше фаховихч, у насч, не має.
Боюсь проте, щобч. товариство не стратилось дарма, то тимч. и діло печатати ся не спини
лось. Аґентч, виявивч, мені віттакч. тихч. фа- ховиківч. и вичисливь Наумовича, Ґииелевпча, Илаеєвича (буков. крилошанина) и Браніка.
Ту подавч. я ему критику мою на тямлпвість людий тихч. всіхч. зглядом-ь нашоі бесіди. На- умовичч.. казавч. я, неучивч, ся у школахч»
по руськи, на теольоґиї придбавч. собі пару сиґніфикатів-ь слів-ь старословінськихч., а від- такч. научивч, ся яко піпч, на селі (вч, Пере- мишлянахч.) говорити по Перемишлянські. Ро- зумієть ся, що по єврейськи вінч, ні чиркь, Ґинелевичч. є адораторомч, старословінщини и нротивенч, всякимч, перекладамч,; турае вінч.
заєдно ще обч> тімч,, щобч. получити старо- словінщину зч. нашою мовою. Хочч. є вінч, моімч, приятелемч,, додав-ь я, однакч, в ь ин- тересі перекладу и товариства неможу другий судч, обч, німч, дати.
Илясєвича не знаю, однакч. на Буковині майже усе спить, п. Илясєвича яко літерата ніхто до сеі пори не знає. Про Браніка сказавч, а, що вінч. лишень аркушч, друку появивч,, та и сей аркушч, не виявивч, розуму ніякого.
У кінець додавч, я ще и те, що жаденч, сч>
тихч, не є линґвистою и що иерекладчики св.
Письма закинуть імч, сподійсь те саме що и я, и страхатимуть ся віддати свою працю вч, такч. неспосібні руки.
(Конець буде).
Просимо в іїн о л т і п ерепиту.
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руеко-кат.: Пан- талеймона; римо-кат.: Романа. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Прохора, Інокент.; римо-кат.:
Лаврентия м. — Ві в т о р о к : руско-кат.:
Калиника м.; римо-кат.: Сузанни Д.
— Липні вісти. Краєвий маршалок ґр. Ста- нислав Баденї повернув до Львова і обняв у- рядованє.
— Допись з Порохника. Дня 2. червця с. р.
відбули ся в Порохнику загальні збори Чи
тальні „Просьвіти" під проводом голови о. Д.
Бодревича. Головним ділом мипувшого виділу читальні було основане в тім місточку Рускої каси позичкової дня 5. марця с. р., котра до- си гарно розвинула ся. Оборот касовий до мі
сяця серпня випосить 40.585 К 55 с. Каса стоїть під ревізиєю „Краевого Союза Ревізий- ного“ а належить до „Краевого Союза Креди- товего", де отримала кредит і всі ради при основаню. Се з призьанєм належить зазначи
ти а також і се, що отримала кредит в „Рус- кій Щадници". Каса на сих окраїнах галицкої Руси попри поміч економічну причиняє ся
з богато до осьвідомленя национального'. До
розвитку каси причинив ся богато Всесьв. о.
др. І. Гробельскпй, крилош. в Станиславові.
вступивши в члени з більшим числом уділів.
Взагалі порохнпцка Русь дуже богато завдя
чує у своїм розвитку сему Достойникови Цер
кви. При тій нагоді роздав голова читальні премії з фонду Всесьв. о. крплошанпна шкіль
ним дітям, що виказали ся добрим успіхом в науці. Тепер дістали по 10 К отої ученики:
Иосиф Фіґоль, Тациянна Шуплат, Мария Кар- пяк, Терміна Осада. Родичі і дїтп сею неспо
діванкою були вельми урядовані. — Опісля вибрано новий виділ, а властиво затверджено давнин. По відсиіваню народного гимну „Ще не вмерла Ук| аїна“ учасники зборів піднесені на дусі розійшли ся домів. — На день 16.!
серпня заповів в Порохнику звіт із своєї д ї- ' яльностй посольскої др. Данило Стахура.
— „Дикі" Гуцули а „культурні" Г)ралі. Не
давно подав в „51охх’-і роїзк-ім" якийсь панок в дописи з Ворохти факт, що оден з тамош- них Гуцулів винаймив одному лїтникови ме- шканє за дуже високу ціну, а коли оно пока
зало ся „нехлюйним® і згаданий літник заж а
дав звороту грошин, щоби деинде перенести ся, тоді Гуцули почали відгрожувати ся так, що сей літник і єго родина були в обаві о своє житє. З сего приводу назвав допнсува- теЛь з Ворохтн Гуцулів „дичию". Сей факт, хоч би й правдивий, не дає ще права вида вати такого суду о всіх Гуцулах. З а те инший донисуватель з Закопаного подав в ч. 366.
„81ох\’а ро1.“ такий образок, який доетаточно характеризує моральну вартість закопяньских ґуралїв. „ОЬигга)гісет ієні гасЬоххухуапіе зщ
^бгаїі 1и1е)8гус1і хх’оЬєс піезгсг^бсіа, к іо г е т и иіеці кіой XV £огасЬ. 2^с1аз^ з и т п іеЬ уиаіуск га исігіеіепіе ротосу, д о І о XV і п і е п і о р е є £ о з і § о р 1 а с і б, г о 8 і а XV і с п а р а 8 і XV е І 0 8и. Тохх’аггузіхх’о Іаіггапзкіе, кібге Іак хуієіє <11а иіаіичепіа гхуіеДгапіа дог Іиг исгупііо, кіоге роігаїіїо гогдапігохх’ас рггех¥ос1пік6ху і Іг г у т а с ісЬ XV кагпозсі, ро- хуіппо )ак па^усН е^ рггузЦ ріс Но гогдапіго- хуапіа Ьегріаіпеі р о т о с у сііа ІусЬ, кібггу иіедіі іа к іе т и хх*урас1ко\¥І XV дбгасЬ. ( 1 6 г а 1 і XV к І б г у с Ь с Ь ^ б г у з к и р г г у ї і и т і ї а и с г и с і е т і 1 о з с і Ь 1 і г п і е д о, па1е£.у г т и з іб По вгуЬкіедо піезіепіа р о то с у ".
— Свій до свого! Сей поклик у нас на ділі є пустою фразою, якою кождий інтелігентний Гусин залюбки резонує, але навіть половина з нас після неї не поступає. Ощадности скла
даємо в чужих касах, у всякі товари, які можна дістати у свого купця, заосмотрюємо ся в ненаших торговлях, наші ремісники до
ставляють своїх виробів всім, лише не Гуси- нови і т. д , ітд. А як часом хто з нас ку
пить щось у свого, то наріканєм і критикою сто раз більше зашкодить торговцеви, чим варт був цілий ним куплений крам. Похвали
ти свого, мовляв, не треба, але осудити мож
на, бо нераз не стає теми до говорена. Не во гнів кажучи, львівска інтелїґенция дуже мало попирає своїх купців, ремісників і нромислов цїв. З а те інтелїґенция провінциональна сіль- ска, як духовна так сьвітска, уважає своїм обовязком будучи чи у Львові чи в більшім місті на провінциї, як є руский склеп, лише в нїм купувати. Відносини під тим зглядом мусять з часом і у Львові змінити ся на ліпше.
— Краев. шпиталь в Снятинї, Іменований директором кр. шпиталя в Снятинї, др. Вальс- лєбен, не приняв номінациї, а краєвий виділ розписав новий конкурс на те становище.
— З народного ж итя в Б уску. В черпни устроєно заходами „Сокола* в Буску велича
вий народний фестин. На громадскій площі зібрало ся до півтора тисяча народа, пере
важно селян і міщан. По фестинї відбув ся манїфестацийний похід „Сокола* при звуках сокільского ^аршу через місто. Чистий дохід понад 100 К призначено на справлене гірапо ра. Дня 2 серпня відбуло ся заходами читаль
ні >Просьвіти“ в Буску аматорске представ
лене „Вихованця". По иредставленю бавилась молодїж до рана. Чистий дохід ЮО К припа
д ає на відреставрованє салі читальняної. Не
давно засновано в Буску повітове товариство господарско-кредитове „Віра", стоваришенє зареєстроване з обмеженою порукою. Про
сить ся дооколичних патріотів поагітувати між селяньством, щоб вступало в члени.
— Відгомін убийства намісника. Окружний суд в Сяноцї засудив дня 31. липця учителя з Гиманова, Михайла Винярского, на три тиж
ні арешту за похвалюване злочину Січинь- ского. Винярский мав сказати: „то було до предвидженя і давно належало ся*.
— Град. Село Хотилюб коло Чесанова наві
стила дня ЗО. липня градова туча і знищила до решти всі землеплоди, що остали по при
морозку в червни. Град падав всего 15 мінут і був величини волоских оріхів. Гівночасно зірвав ся вихор такий, що перевертав вози із збіжем і виривав дерева з корінями. Населене тепер в розпуці, бо грозить голод.
— Корсо у ЛьвО8І. На другий рік буде мати Львів на кількох першорядних улицях і пло
щах ясне осьвітлене луковими лямпами елек
тричними. Таке сьвітло дістануть Гетманьскі вали, пл. Марийска, Галицка і Бернадиньска.
— Наукову стипендию на подорож до Гре- циї і Італії дістав з міністерства просьвіти професор руско-нїм. ґімназиї в Чернівцях, Во
лодимир Кмпцикевич.
— Вистава глиняних виробів. В листопаді в Петербурзі організує ся величезна вистава глиняних виробів, на якій будуть показані зразки не тільки артистично-промислових ви
робів для протипожежного будована, напри
клад, черепиць та инших материялів для еїль- еких хат. Крім того, на виставі буде росий- ский історичний відділ. Далі на виставі буде впоряжений конкурс всім росийским художним школам по відділу гончарства. — Можеб і За
країна виступила із своїми гончарскими ви
робами ?
— Вечір на учительских курсах. Дня 3. сер
пня на кпївских учительских курсах, у луки- янівскій школі, відбув ся лїтературно-музично- вокальний вечір. На вечері, між иншим, брав участь кобзар Іван Кучеренко, з Харківщини.
Виконав він думи: „Про смерть Богдана",
„Прощане козака з бандурою", „Плач невіль
ників у турецкій неволі", „Морозенка" та ин
ші. Чудове виконане Кучеренка зробило вели
чезне вражіне на публику. Успіх він мав ве
ликий. Окрім бандуриста, співав дуже гарно україньскі пісні хор курсистів під орудою Ол.
Кошиця: „Ой зза гори вилітали орли" (муз.
М. Лисенка), „Ой 1791 року" та „А хто бачив, а хто чув" (муз. О. Кошиця). Деклямация та инші сиіви були московскі.
— Про сьогорічний врожай і можливий посів озимини на К и ївщ ин і лише „Гада": Ще з ве
сни сегорічний врожай, особливо озимини не викликав ні в кого рожевих надій, а погана погода, що потім зайшла, не дала хлїбови не поколосуватн ся, достигнути. Перед почат
ком жнив яскраво визначилось, що жита й озимої пшениці нового врожаю як для харчо вих потреб, і для наеїня хліборобам в біжу- чому році далеко не вистарчить. Щоб допо
могти людности и. кп'вский Губернатор в свій час наказав з'їздам мирових посередників і повітовим справникам обрахувати на місцях і подати ему певні відомости, скільки саме недоставатиме у селян озимини на наеїня. По мірі того, як від з'їздів та справників надхо
дили потрібні відомости, они Групували ся по кождому мировому участку даного повіта, а потім їх розглянула специяльна харчова нара
да київского-ґубернского в справах селянь- ских присуствія, в заеїданю 22. липня. Нарада констатувала, що недостача озимого наеїня в тій чи иншій мірі помічає ся по всіх повітах Губернії'. Харчова нарада в кінці висловилась, що ся недостача зерна на наеїня підрахована здебільшого приблично, в дїйсности одмінить ся в кращий бік, али всеж вона буде велика і через те негайно треба вжити всіх засобів, щоби нужду селян в наеїнї за часу було за
доволено. — Требаб, щоб і у нас в Галичині про се подумано, а подбати про те в обовя- зок послів.
— Чесний чортик. Неприємного чортика вшкварив австрийскій чекарни якийсь монетар
ческий. Як звісно, вичеканено з причини цї- сарского ювілею цілі серні ювілейних монет, причім зі сторони ческої рекламовано, щоби бодай на частині тих монет узгляднено чес
ного гербового льва. Геклямация була безус
пішна але рисівник, що ритував штанцу на однокоронівку „укрив" того льва в подобу званих під нїмецкою назвою »\Уехі1ЬіМег*
образків, в той спосіб, що обернувши монету бюстом цїсарским до долу можна дуже легко добачити ческий герб в зачерку. Чортика то
го спостережено доперва в два місяці по ви- пущеню корон в обіг. В офіцияльних кругах повстало з того велике заклопотане, якого вислїдом е факт, що ювілейні однокоронівки поволи незначно вицофують з обігу. Що ста
лось з монетарем, про се не доносять нїмецкі письма, з яких ся вість походить.
— Дрібні вісти. В Підлужи коло Станисла- вова згоріло онодї 10 селяньских загород. — Наслідком зливного дощу виляла онодї річка Ґучна в ЛошневЦ коло Теребовлї і забрала млин та кільканайцять штук худоби. — П. С.
Демант дістав концесию на другу аптику в Чорткові.
Оповістки.
— Репертуар львівского руского теа тр у в Ко сові. (Саля »Сокола*. Ще 2 вистави).
В неділю дня 9. с. м. „Невольник" істо
ричні картини зі спів, в 5 діях М. Кропив- ницкого.
Білети продає „Народна Торговля", а від 6. години в день вистави каса театру.
Початок точно о год. 7. вечером (сер.-евр. час).
— Іспити зрілости в учительских семінари- ях в оеїнпім речинцї відбудуться: для канди
даток учительского званя в Кракові 24. вере
сня; для кандидатів і кандидаток в Ряшеві 26. вер.; для кандидаток в Перемишлі 23. вер., для кандидаток у Львові 15. вер.. Речинець письменних іспитів назначать дирекциї до
тичних заведень, іспити зрілости відбудуть ся в мужеских семінариях: у Львові 14.
вересня, в Кракові 21. вер., в Короснї 17., вер., в Ряш еві 7. вер., в Самборі 11. вер., в Сокалї 7. вер., в Станиславові 15. вер., в Ста
рім Санчи 18. вер., в Тернополі 21. вер., в Тарнові 14. вер., в Залїщ иках 23. вер.; вж ень- ских семівариях: у Львові 15. вер., в Кракові 25. вер., в Перемишлі 22. вер.; в прив. жень- ских семінариях з правом публичности: Софії Стшалковскої у Львові 16., а Фр. Прейзен- данца в Кракові 24. вересня.
— Поправки п о х и б о к .' В ч. 169. „Руслана"
в фейлетоні „Боротьба самоуправи" з. „Окпа XV роїочпеі ігЬіе йи2е, XV іхЬіе <1ийе“ м. 0.
„О. XV р. і. сіхуіє, XV і. Цхл'іе"; з. „зіекіег^, ко- еіоіу" м. б. „зіекігкз, косіоі"; з. „оф ескаїі"
м. б. „офеїі".
Наука, штука і література
— Популярна біоґраФІя Т . Ш евченка. Д. Сер
гій Єфремов недавно написав україньскою мо
вою популярну біографію Т. Ш евченка: біо
графію має друкувати видавнича комісия ки- ївскої „Просьвіти".
— Ф р ід р іх Ш іл е р . Вільгельм Тель Драма на 5 д. З нїмецкої мови переклав Б. Грінчен- ко. Н І . ст.Київ, 1908, ц. 30 коп. — Вічно ж и
вий і молодий твір Фрідріха Шілєра — „Віль
гельм Телль" раз-ураз будитиме в народі его пригнічені пориваня, найкрасші, найяснїйщі.
Образ з часів боротьби маленького швайцар- ского народу за свою незалежність ще довго буде для многих вародів, близьким, знакомим.
І через те напів казковий образ нівайцарского заступника за народню правду Вільгельма Телля являє ся, так сказати, загально-народ
ним героєм, улюбленим ватажком, бо й справ
ді вік »Ґесслерів* ще не минув у многих за
кутках сьвіта Божого. От через що й не мож
на не витати появи сеї книжки т а ще в та
кому чудовому перекладі, як Грінченків. Виз
начає ся переклад Б. Грінченка тим, що в нїм дуже добре сполучені дві заслуги пере
кладних праць сьвітової лїтератути: літера
турність, якої вимагає такий твір і его попу-
