Ч. 169. Львів, субота дня 26. липця (8. серпня) 1908. Річник XII.
Передплата
на >РУСЛАНА« впноспть:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пін року . . . 10 кор.
на чверть року . 5 кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. .Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплостп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і біра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят о 5>[, год. пополуднп.
Редакция, адмінїстрация і експедиция .Р услан а. під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застереж ене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в .Надісланім. 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Ворохобня у Франциї.
( д ) Кріваві події в останних днях, викликані у Франциї змовою будівельних робітників, звернули бачність Европи на сей край, котрий социялїсти вважають своїм будучим раєм. Правительство тре- тої францускої републики опинкло ся паслїдком тих подїй перед новим пита- нєм. Коли перед кількома роками перед лицем француского президента і прав - тгльства пересували ся „площею репу
блики" робітничі відділи з червоними прапорами, здавало ся. що робітничі вер
стви приєднані для речи посполитої.
'Гимчаоом показало ся, що се була мана. Велика більшість француских ро
бітників думала, що наспіза тепер пора на колєтивістичну річ посчюлиту і знесе
не приватної власности, а до здїйсненя сеї мрії мав послужити „Союз загальної праці" (Сопіебегаііоп ^епегаї (їй ігагаіі) в Парижи, біржа робітнича, котра на
»площі републики* має величаву палату і синдикати по всіх містах у Франциї.
Отсей союз, сї робітничі біржі стали о- гнишем революцийної орґанїзациї. В знач
ній части сіл і міст здобули они собі з виборчих зглядів прихильність великої части громадских рад і дістають навіть
від громадских рад грошеві підмоги. В Парижі і в многнх містах робітничі вер
стви творять справдешнє революцийне війско колективістичне, а ему в підмогу йдуть численні часописи і мають вели
кий вплив на широкі верстви народні.
З тою колєкіивістично-социялїстич- ною аґітациею іде рука в руку п р о п а г а н д а проти війска, бо провідники сего руху розуміють дуже добре, ЩО КО
мунїстичну ренублику можна буде тоді завести, коли буде розстроєне війско. Ві- роісповідним і суспільним розладом, до якого змагають провідники социялїстів, думають они осягнути свою ціль. Они дуже добре знають, що теперішня річ- посполита виринула на звалищах монар
хії, иїсарства і церкви Тепер треба їм посунути ся о оден крок вперед і усуну
ти останки горожаньскої держави.
Проводирі социялїстів хотіли тепер зробити пробу своєї сили і проголосили загальний страйк, котрий завів до кріва- вої розправи з «юЛіцибн), жандармериею і війском в Дравей, Віньє і Вільнеф-Сен- Ж орж. Правительство згнобило крівавою розправою сю колєктивістично-социялї- стичну революцию і опинило ся тим спо
собом перед великим питанем: чи можна буде робітників навернути до ладу?
Більш а часть робітників не мав
охоти до пролину крови, одначе підба
дьорюють їх Союз загальної праці і про
водирі. Они проголошують в друге з а гальний страйк в цілій Франциї, а теро
ризовані ними в орґанїзациях робітники нахиляють ся, їх приказови піддати ся.
Тепер отже є найблизшою задачею правительства, відсунути грозу загально
го страйку. Може се осягнути з підмогою війска, але мимо того остане політичне і народогосподарске зворушене і в такім стані отін и ть ся правительство перед пар
ламентом. Як небудь отже правительство не поступалоб, то не обмене сеї конеч
ності!, щоби довести до розриву з колек
тивістичними социялїстами і їх прихиль
никами *
Теперіш нє правительство могло у- даремнити сю аґітацию «союза працї«, колиб було примінило закон з 1884 р , котрим введено союзи і приневолило під
дати ся вимаганим тим формальностям. • Так само треба було сї біржі праці ви
зволити з під тероризму анархістів. Р о з
ходило ся о надане напряму, а введене робітничого руху на правий шлях. Але сего правительство не зробило і тепер по кількох пробах страйків (почтовім, елек
тричнім, пекарскім і т. и.) дійшло до про- ливу крови, е убиті і около 60 ранних.
Наколи колекгивістично-социялїстич-
Боротьба самоуправи
руского воєводства зопришками.
(Копець).
В додатку до своєї праці (перепові- дженої нами) подав др. Прохаска пять соймикових ухвал в справі опришків. За- місць них подамо нашим читачам два характеристичні документи: 1. Зізнапє судового возьного, який ходив на о гл я
дини забитого опришками 1715 р. Вой
тїха Сокольнїцкого (про се забійство з г а дує в своїй праці др. Прохаска); оно дає образ страшного знущаня опришків над своїми жертвами. 2. Лист одного ш л ях тича з 1729 р., з якого показує ся, шо т. зв. смоляки, котрих в погоню на о- пришками висилала ш ляхта руского воє
водства, а також і війско, давали ся люд- ности і шляхті зарівно в знаки, як і са
мі опришки. Оба документи подаю із своєї збірки материнлів до істориї галиц- кого опришківства.
Др. Богдан Барвіньский.
1.
Галич, 19. серпня 1715.
Возьний Ян Берееґовский-Счерба здає в ґродї реляцию про замордоване оприш
ками 18. серпня 1715 р. Войтїха Соколь-
нїцкого, цєханівского підстолього, в селі Палягичах*).
їй за па иггебохупа «Те] Мсі Рапі Би- бохх’ікі ІЛех¥Ісгбх¥пу, піе^бу бе§о Мсі Ра- па робзіоіе^о сіесЬапо^зкіе§о бпіа і^сго га^зге^о рггег оргузгкбиг гатогбо^апе^о окгиіпіз таїгопкі рогозіаіез \уДо\уу, ге-
<іиігусуа бпіа \¥сгога]82Є£О бо ббЬг хузі
Роїаісг г рошіепіопа згіаскіа**) геЬобгі- Іе т і і а т па сіеіе піе^бу бе§о Мсі Рапа ЛУо)ЄІесЬа 8окоІпіскіе§о, робзіо1е§о сіе- сЬапохузкіе§о, )ако іо поз г Іетяге] зігопу рггеЬііу, рггезгггеїопе гапу рггег оЬіе ге- се і йеЬга іакйе кніа рггезгїа па хууіоі рггег гесе оЬіе і' зате£о хузкгиА Ііе т росгохузгу об кагки г ієхуєі зігопу гог- сіеіу. рггесіесіе ^агбіа £ІеЬокіе. Ііе т па ріегзіасії агпоіо хуурнІопусЬ гап коїо іггу- бгіезіи, ііет роб оЬіета расЬаті рохуу- ріекапе Ьокі. Ііет па гатіепіи ргахуут хуураіопа гапа іакйе хуіеіка, )ак Ьііу зго- зіак. Ііе т кггуйе гЬііе, зііисгопе, зіпе.
Ііе т раїес згебпі 8Іпу саіу, козгиіе рора- Іопа, гЬгосгопф Окпа XV роїохуе) ігЬіе биге, XV ігЬіе бийе, XV аГкіегги )ебпо хуу-
]еіе. Бггхуі бо аікіегга хуриї хуугаЬапе, росгахузгу об хуіеггсЬи. Бги§іе бггхуі бо іе£ог аікіегга рггезіггеїопе, XV іггесісЬ Ьасгек обегхуапу. Згкаіиіе XV ігЬіе ггаЬа- па, XV Ьазгсіе бги^а згкаіиіе, бги^а па
*) Савіг. Наїіс. Т. 210, р. 1413—14.
**) 3 Йосифом Марсе і Яном Голиньским, які згадані в канцелярийній вступній фор
мулі'.
боїе і зкггугі бхх’іе г XVІекаті гогЬііеті.
ЗсЬобу г рго§и г Ьазгіу хуусіюбгасе гкгхуахуіопе і рго£ іатге і па робхуогги кгхуі хуієіє хуібгіаїет, о сгу т ргахубгіхуа бо акі піпіе]згусЬ гапозге геїасуе.
2.
Шляхтич Вєльский пише до венденьско- го хорунжого Александра Тишковского в справі надужить смоляків і драґонів та залучає реєстр шкід, ними зроблених*).
Віє б есіта циагіа аи^изіі, ті11е8іто ' 8ерііп§епіе8іто Уі^езіто попо.ХУіеїтогпу Мсі Рапіе СЬогайу, то) АУіеІсе Мсі Ра- піе і ВоЬгобгіефі. Рггу газіапіи ххіппеі зиЬтіззіеі \У т т Рапи бопозге, ео іи и паз XV ^игасЬ зІусЬас, ге Іебххго §иг піе рогогиозга, іак §бгіеко1хуіек Іибгі парабі- згу гогЬуаза і Ьуа, £бгіе ге^езіг іе^о хугузікіе§о розуїат \ У т т Рапи. \Уіее ЛУт. Рап сіісіе^ бас огбупапз Рапи Но- Іупзкіети, со г і у т гоЬіс, Ьо оп рохуіа- ба, ге іакіе^о огбупапзи піета, аЬу зіе г п іеті (зіс!)< робкаї, а іи Іибгіе х\тіе1ка орргеззіа сіегріа і піетазг об ко§о, Ьу ісЬ (зіс!) іуїко згезсіи і зтоіакоху бxVа, сі собгіеп ро ІазасЬ сЬобга ро §гипіас1г АУт. Рапа і гогЬуаі^,, рггуіут гаїесіхузгу зіе Іазсе і гезрекіохїі ММ. Рапа гусгіі- XVут Ьгаіетп і паз'пігзгут зіи^а ЛУЇ. Віеі- зкі... Біе 1гі§езіта аи§изіі, т іїіе зіт о зер-
*) Сазіг. Наїіс. Т. 230, р. 1577—8.
2 ний рух удержить ся при своїй силі, мо
ж е дійти до того, що одиноким способом стане війскова диктатура, котра споводує реформу виборчу і уможливить розумну політику. Одначе можна сумнївати ся, чи мужі теперішної речи посполитої, ко
трі вийшли з революциї, залишать рево
лю ційні змаганя.
Одиноким ліком б злорот духа у францускім народі. Поворот до монархії е в нинішних обставинах неможливий, а зм аганя многих католиків, котрі против ради Льва XIII ішли за тою мрією, до
вело Церкву ДО важких ударів. Зближене робітничих верств до Церкви може Дати Церкві нові сили а мимо важких часів довести до втихомирена.
Політичний огляд.
Заграниця.
З Т у р е ч ч и н и надходять вельми тривожні вісти. Оповіщене Гатті-Гумаюн, зміна міністерства і найновійші розпоряд
ки Високої Порти розбудили жадобу ш и
роких верств народних і критикоманїю дневникарства. Нарід бажає очивидно спокою, а заворушеня виходять від чин
ників, котрі хотять лише вихіенувати для себе конституцийні змаганя. Дневникар- ство, котре тепер почуло свою силу, роз- ятруе і пристрасно виступає проти всего, що єму не до вподоби. Треба отже кріп- кої руки, щоби вспіла удержувати лад.
Тимчасом наспіли вісти, що великий незір Саїд-паша і ціле міністерство по
дало ся о відставку і що султан вже приняв се подане, а давний вел. везір Кіяміль-паша має зложити нове міністер
ство. Крім того оден з молодотурецких провідників в Ж еневі одержав вістку з Царгорода, що якийсь низший двірский у р я д н и к н а п а в н а с у л т а н а з ш т и л є т о м в р у к а х і х о т і в є г о у б и т и а лише слу- чайно удар сей відбив ся на панцирній сорочці султана, так що скінчило ся ли
ше синяком. Здоровлє султана наслідком останних подій вельми розстроєне, так що побоюють ся катастрофи. Звіщають також, що в намаганя, усунути султана а на єго місце осадити вго брата. Всі ті обставини збільшають розлад і зако
Пп^епіізігао уі§евіто попо. 2аЬга1і Ре- іго5¥і Кггузіакотсети і іе§о зроіпікот о\усе IV Іезіе сігадопі кпіагсіхуогзсу, г Іез- пісгут і зто іа к а т і па з ^ а парасПзгу гЬго]по, зегсіакбмг іггу, зегбмг Ьишігбк сгіегу, аіекіеге, косіоіу, розіоїу, игузгсге 8ате§о газ Реіга Кгузіакояге^о па зіапо- гесі ,]’е£0, §сІ2Іе §готасІ2ІІ піебаїеко осі
• зіаі, лугіеіі гу/іагаїі пагаб. гесе і ргохуа- бгіїі па кпіаМ’Кюгзка па Ьапіе, кібге^о р м т а б г т з г у ти згкіеіаті Іак гЬіІі зи- скеті гагаті, ге Іебіуіе бизга піе гіопоі Тат Такіе] па т іф с и , Тат §о рггургохуа- бгшзгу па Ьапіе роіояопо ро згобки Ьа- піе], кТбге^о Іебтеїе г^рагусге кпіагбїрог- зкіе осІ)есЬа1і і обргозіїі і копіесгпіе па окир зіеЬіе гогкагаїі бга^опі, аЬу Ьуі б\уа §агсе ^оггаікі киріі. ІТет Туткомп КоТо'лп Такіе Іе§ог бпіа па зТаіа ибеггуїі і зіекіеге тугіеТо і кііка гагу ибеггопо разїисЬа.
— Поправки похибок. В ч. 167 „Руслана" в фейл. „Боротьба самоуправи", зам. »Бурянь- ский« м. б. „Туряньский"; з. „Ґордзїцкий" м.
б. „Ґродзїцкий"; з. »Сектіванього« м. б. „Сен- тіванього", з. „Гуденки" м. б. „Руденки".
лот і треба приготовити ся на наигріз- нїйші події, тим більше, що дневникар- ство ятр.ть, а се звертає ся тепер і проти самого султана. В многих місцях дійшло д о р е в о л ю ц и й н и х з а я в , а царгородста залога зложила султанови присягу, що остане вірною, як довго він буде удержувати свободу. Розбишацкі ватаги, котрі доси рабували і марнували по Македонії і визволені з вязниць не лише політичні але й прості злочинці розбрелись по краю, скріплені крім того полїтичнити очайдухами з Сербії, Грециї і Болгарці, причиняють ся до заворуш е
ня в державі. Висші достойники і старші турецкі мужі а також християни побою
ють ся, що се не конець подій і що молодотурецкі з а г о р і л ь ц і можуть в с ю в л а с г ь з а х о п и т и в с в о ї р у к и і довести до поважного замі
шана.
З Т е б р і с звіщають, що там про
тягом двох днів тривала стрілянина, а турецкий консуль домагав ся закінчена особицї, инакше єго правительство було би приневолене хватити ся рішучих спо
собів для охорони пошкодованих підда
них. Льондоньскі дневники знов доносять, що в останних часах Перси видали ві
дозву до Турків, поселених в Тебріс, щоби з ними злучили ся до борбп із сторонництвом шаха. Відозва кінчить ся висловом, що все одно, хто панує, чи шах чи султан.
Огляд часописий.
(„ Р ідний Край* про третю думу. — „Рада„
про стале жаловане д л я послів. — „Сопзегп.
Коггезр. про всеславяньский зїзд).
(Конець).
Про стале жалованє для послів ду
ми, пише »Рада«:
„Звістка про те, що члени державної думи призначили собі чималеньке річне жалованє, справила на місцях, як і треба було сподіватись, дуже прикре вражінє.
На скільки про те можна було досі до- відати ся, селян вразив не стільки самий факт, скільки ті обставини, серед яких він відбув ся. Круглий нуль масам і 4 200 карб, на рік кожному депутатови — ся паралєля не могла не кинути ся у вічі селянам. І в результаті — недокладна ле
генда, що жалованє призначено депута там за те, що они »про землю не кло
почуть ся*. Реального значіня ся лєґен- да, звичайно не має, але она характерна для оцінки відношена селян до членів третьої думи: про членів перших дум се
ляни того не сказалиб.
Друга звістка „з місць" оповідає про неудачу, що спіткала аґітацию депутатів за славнозвісний национальний союз у провінциї. Реального значіня не має і сей факт, бо хиба мало правих союзів од- цвило, не встигши розцвисти, за останні два роки? Але, подібно до першого ф ак
ту, останній служить гарним показником того, як низько впав кредит третьої ду
ми в очах народу. Аґітация членів обох перших дум хвилювала, захоплювала ма
си, »послухати депутата* приходили за десятки верстов, ховали ся по ярах та провалях; від аґітациїж членів третьої думи селяни инколи одмахують ся, як від настирливої мухи.
Більш ніяких звісток з місць немає.
Нічого не чутно навіть про те »єднане депутатів з народом*, про яке мріяли октобристи, не кажучи вже про єднане на европейский зразок. Очевидно, праця депутатів третьої думи дала оден таки наслідок: „конституцийні ілюзиї" народу цілком розвіялись і байдужність до пар
ламенту, якого „в нас, слава Богу, не
має", наступила повна. Не знати тільки,
хто оільше програв від сього— народ чи сама дума.
З П р а г и пишуть до Копз. Коггез.
про всеслав. з'їзд ось що:
„Коли одна часть молодоческого дне
вникарства (Хагоб. Ьізіу) представляє о- станнїй всеслав. зїзд в П разі яко подію, котра має »европейске значінє* * або єсть
»почином нової доби в істориї славян.
народів*, то се є безмежна пересада спо- водована намаганем, щоби зблідлій попу- лярности особливо молодоческих прово
дирів додати нового блеску. Бажаної цїли очивидно не осягне се прибільшуване.
Молодоческе сторонництво має вже тіль
ко минувшину за собою. Але з другого боку є се знов маловаженє. невідповідне дїйсности, коли представляє ся справу так, начеб там лише розправлювано, ре- зольвовано, бенкетовано і тоастовано.
Треба отже і тут придержувати ся »се- зедньої лінії (відомі слова бар. Бека про політику — Р е д. Р у с л .)“.
Дальше зазначує Копз. Когез., що там дійшло до пересправи між польски- ми а росийскими відпоручниками про го ловні точки польско росийского спору і
пише відтак ось що:
„ Всеславяньска „ СгетеіпЬйг§8с1іаі'г“
в сій або иншій формі є завислою від вирівнаня або злагодженя росийско-поль- скнх сугіеречностий. Одначе они є так поглиблені і розширені, що не можуть бути усунені лише звичайною розправою на безсторонній области. Коли в Празі огнистий Москаль Маклаков і розважний Поляк Дмовский згодили ся в перекона- ню про конечність польско-росийского зближеня, то є се поки що проява, яка аж тоді матиме практичне значінє і вагу, наколи поведе ся строгу дійсність в са мій Росиї перемінити відповідно лагідним указкам пражского зїзду.
До сего однак ще вельми далеко, як се можна бачити з відзивів росийского дневникарства про пражске >братанє« (до
сить вказати на статі в „Новое Время*, котрому й не снить ся про якесь поль- ско-росийске братане — Р е д. Р у с л.).
Також Поляки розі іе з іи т глядять на справу троха тв ер езій те (навіть пе- тербурский Кга] і всепольске 8Іом/о, ко
трі так були спершу одушевлені сим з'ї
здом, тепер охолонули — Р е д. Р у с л.).
Деякі польскі дневники представля
ють тепер справу так, що польскі відпо- пучники в Празі були більше сьвідками і видцями всего, як інїцияторами і д іяча
ми. Все те не викликує особлившого сан- ґвінїзму про практичний вислїд пражских академічних розправ.
Р і ч е в і ухвали не так скоро пе
ремінять ся з резолюций в дійсність. До
сить згадати про величезні трудности, які насувають ся здїйсненю двох головних предлог — устроеню всеславяньскої ви
стави в Москві і закладинам славяньско- го банку! В обидвох напрямах мають зо
всім ииші чинники рішаюче слово, як адвокати і професори, що тепер є посла
ми. В тих справах легко перевести ух
вали, але незвичайно скоро їх виконати.
Про всі ті справи не треба забувати, на
коли не має опісля наступити розчарова
не. Пражска конференция була лише по
чином, котрого продовжене і докінчене зависиме від зовсім инших чинників, як учасники з'їзду, котрі може мали зовсім добрі наміри. Але кожду дорогу треба почати першим кроком, а таким першим кроком на дорозі славяньского єднана є пражска конференция. Одначе намірена ц і л ь ще далеко, дуже — дуже да
леко..."
з Анатоль Вахнянин.
Листи н Павтшіїш Куліші
пис. в р. 1869.
Подав
К ирило Студинський.
(Конець).
В врешті чи удасть ся цілий плян'ь з-ь Гаснеромч, чи ті, а з ь залуженими руками нам ь сидіти годі. До того прошу Вась,. До
бродію, прислати міні ті меморанда німецькі, іцо я іхь Вам'ь пославсь. Я покличу ся на іхч,.
Я одужань вже цілкомь майже, тільки рота не можу добре роствирати; ніявки помо
гли міні.
Посилаю Вамь, Добродію »3орю«; печа- тали ми іі у 2000 пр., та вже третя часть розікшла ся за два дни. II вороги хвалять собі іі.
Просвіта зачала уже народнего ходити; здаєть вакациях.
Ще одно, Добродію!
и зь гадкою, щобь ми засновали свою окрему печатню. Акциями по 100 р. знайдемо досить людей, котрі схочуть заложити іі. Наколи бу
ду у Відні, то Милорадовичка мусить дати хочь 500 руб. Дійсно бо а ж ь жаль бере, я к ь нась за все в тихь друкарняхь деруть.
Пані Лепетинська, я к ь ми ій усе, я к ь слідч писали, не одізвалась до сіхь норд, ні словечкомь; и з ь Москви відь книгаря немає
и коло календаря ся вийде ВІН'Ь по Я ношуся заєдно
жадних'ь вістокь.
Посилаю Вам'ь, Добродію, листч С о тр а- геїіо-го що пинькн его одержань. Зробіть ла
ску та виявіть міні коротко, чого вінь відь мене хоче, бо я ееі таліанськоі мови ні чи- чиркь; а коли треба одвіти ти, то нодантепро- є к ть листу.
Коли Ваша воля, то Правду не висилати мені більшь позаграницю.
Здоровлю Вась, Добродію та клонюсь першимь низенькимь поклономь Добродієві Деньковському и Вашому Другові.
Щиро прихильний
Наталь.
Просимо «іншії передплату.
Н о в и н к и
— Календар. В с у б о т у : руско кат.: Єрмо- лая, Параск.; римо-кат.: Кирияка м. - В н е д і л ю : руско-кат.: Панталенмона; римо-кат.:
Романа.
—- Ексц Преосьв. Еписноп Константин Цехо
вим вернув по відпочинку до Перемишля.
— Будова ґімназиї в Кіцмани. Мінїстер скар
бу др. Коритовский приняв предложені ему міністерством просьвіти нляни будови нової ґімназиї у Кіцмани і згодив ся, щоби на сю будову виплатити су бвенцию в квот і 100.000 К із державних фондів. Стало ся се заходами пос. Василька і Семаки,
— Ґімназия у Вижницї Посли Василько і Се- мака одержали від міністерства скарбу отеє повідомлене: Мінїстер скарбу згодив ся на нредложену єму міністром просьвіти пропозп- цию на отворенє ґімназиї у Вижницї з рускою викладовою мовою з днем 1. вересня 1908 р.
— Московске ярмо над Україною. „Рада“
доносить, що онодї застановляла ся ґубернска управа в Катеринославі над статутом „укра- їньского драматичного кружка при никоиоль- ско марияньскім заводі" і відкинула статут.
— Практичні розмови з селянами з Київщини.
Київский Губернатор вдоволив просьбу київ- скої ґубернскої земскої управи, щоб дозволе
но інструкторови бжільництва А. Є. Титову, садівництва й огородвицтва С. В. Країньско- му, шовківництва А. І. Пусецу й сїльского го
сподарства А. і. Ткаченкови впоряжати по яр
марках та базарах на Київщині практичні роз
мови та зразкові праці без особливого що разу повідомлена місцевої полїциї на два ти
жні, аби тільки про кожду отаку розмову впорядники сповіщали перед початком місце
ве полїцейске начальство чи тих чиновників, що заступають єго. З також умовою поліцая повинна допускати і зібрана, що впоряжають інспектори в справах дрібного кредиту для тих, хто має охоту, завести кредитові чи позичково- ощадні товариства.
— Пожар в Тустановичах. Як довго буде горіти нафтовий закон Оіі Сіїу в Тустанови
чах — на се можна вже тепер відповісти. Че
рез пять тижнів, відколи сей закон горить, радили на місци ріжні гірничі і політичні ко
місиї над способом угашена сего нафтового вулькана, і нічого не врадивши, лишили во
гонь на ласку Божу і виїхали. Ріжні фаховцї і нефаховцї подавали також свої проекти, як
би можна загасити Оіі Сіїу, але комісиї згори відкидали ті проекти, яко безуспішні. Рішено, що закон, який тепер денно викидає 80 ваго
нів кипячки, дасть ся загасити тоді, як єго видатність спаде на 20 вагонів денно. Коли се стане ся, годї предвидїти. ОіІ Сіїу може горіти місяць, два, або й цілі роки. Сила во
гню є неменша, як була на початку. Вибуха
юча до 20 метрів в гору кипячка розприскує ся у воздусї і горить, як величавий а грізний сьвітляний водограй, бухаючи чорним, непро
глядним димом, що стелить ся з вітром дов
гою пасмугою. З 80 вагонів нафти, яку денно закоп викидає, спалює ся на місци до 20 ва
гонів, а решта відпливає рурами в долину на потічок, де зроблено гать і там єї спалюють до решти, яко непридатну до ужитку. Докола го
рючого закопа є такий жар, що близше як на 100 кроків годї до вогню підійти. Лише купа жидків за денною оплатою 4 К носять в мі
шках землю і сиплять вали докола закопа.
Ж идки ті загорнені в мокрі лахи і обливані водою з сикавок снують ся докола вогню як марева, бємов би на них жар не дїлав. ОіІ Сіїу став тепер явищем, до якого з'їздить ся щоденно багато туристів з цілої Галичини, а навіть з поза кріаю. Через те в Бориславі на
стала в готелях печувана там дорожнеча. Ме- шканє і харч платить ся там в двоє дорозше.
Берлїньске тов-о, якого власностию є ОіІ Сіїу, поносить тепер великі трати, які однак може покривати з тих доходів, що їх мало в пер
ших двох тижнях функционованя закопа, ко
ли він давав денно поверх 200 вагонів кипя
чки. Найтяжше відчув свою страту тустано- вецкий господар, на якого ґрунті' стоїть ОіІ Сіїу. Він мав 5°/0 зиску, а берлїньске тов-о давало єму 50.(Ю0 К одноразово відступного за зреченє ся своєї частки зиску, однак він на то не пристав. До якої степени до
ходить тепер єго розпука, показує ф а к т , що онодї пробував він повісити ся, але на щастє піДглянено єго і уратовано від смерти.
Отеє ще оден доказ, що бориславске пекло приносить одному мілїони, а другому — яким звичайно бували місцеві селяни — згубу і смерть.
— Корчма і школа під одним дахом. ІІайно- війше число краківских „ІИиєІготуапусЬ по- м'ойсі“ (31.) подає дуже цікаву фотографічну знимку з мазурского села Бествін, пов. Бяла в зах. Галичині. Є се маленький собі будино
чок, з двома дверми. Над одними дверми видніє напись „8гкоІа“, а над другими „\У у- згупк, Рум'о, м и ік а і гозиікі”. Згадана часо- пись пише, що нераз буває там таке, що учи
тель мусить силою усувати пяниць та воло
цюг, що находять школу в часі науки, щоби наиити ся там чарку, або прислухати ся, як
„професор учить".
— Холера. Знова надходять грізні вісти про пошесть холери в Росиї між Азовским а Ка- спійским морем. В Ростові над Доном зане
дужало на холеру в останиих днях двох вяз- нїв, з яких оден помер. Б астраханьскій Гу
бернії занедужало 34 осіб, а померло Іб.
В Саратові, на пароходах заслабли 3 особи на холеру, а в місті Саратові 7 осіб, з чого 1 померла; в царициньекім повіті занедужали 124 особи а 12 померло. Загалом в саратівскій
Губернії положила холера 44 трупів зпоміж 88 хорих на холеру. В сусїдних Губерніях за
ряджено далеко сягаючі средства обережности перед холерою.
— Вінчана. Вінчане п. Дмитра Луцьова, на
род. учит., з панною Юлією ГІавлюківною від
буде ся дня 8. серпня в парох. церкві в Глу- бічку, (п. Озеряни коло Чорткова). — Вінчане п. Богдана Павлюка, народ, учителя, з п-ною Александрою Стефанїею Филиповичівною від
буде ся дня 11. серпня в Прелуках, (почта Каманча). — Вінчане п. Михайла Ференча, у- кінч. богослова, з п-ою Катериною Грабови- чівною, відбуде ся 11. серпня відбуде ся 11.
серпня в Полівцях, (почта і зелїзн. ст. Джу- рин, коло Чорткова).
— Дорога цьвітка. Огородники довели до незвичайно цікавих відмін деяких цьвітів. Під тим зглядом дістали найкрасші висліди між журавцями (О егапіит) і хризантемами. Але в останних літах в огородничих заведенях в Льондонї виплекано таку красну відміну гво
здика, що на виставі заплачено за ню 2.400 корон. Як той гвоздик виглядає, не знаємо, але сего року у Львові! можна було бачити чудові гвоздики з зелено-синіми цьвітами, які осягнено через скрижованє ріжних гвоздиків.
А всеж таки найдорозшою цьвіткою скаже дівчина — є кожда цьвітка від дорогого і любого судженого.
— ПорноґраФІя на сценї. Суд ноправчої по
лїциї в Парижи засудив минулого понеділка директора театру „Ь ііііе Раїасе" на три мі
сяці, а дві єго артистки на два тижні вязницї, за виставлене на сценї порнографічної панто- міни п. н. „Упобнв етером".
Оповістки.
— Репертуар львівечого оуского театру в Ко
сові. (Саля «Сокола*. Ще 2 вистави).
В суботу дня 8. с. м. „Хата за се.^ом"
народний образ, перероблений з повісти Кра- шевского в 5 діях.
В неділю дня 9. с. м. „Невольник" істо
ричні картини зі спів, в 5 діях М. Кропив- ницкого.
Білети продає „Народна Торговля", а від 6. години в день вистави каса театру.
Початок точно о год. 7. вечером (сер.-евр. час).
— З Озерян коло Чорткова пишуть нам: В неділю дня 9. с. М. відбуде ся на Констанці к. Озерян великий фестин народний. Позаяк дохід із фестину призначений на будову вла
сної хати в Озерянах і. на докінчене будови
• Народного Дому* в Борщеві, просить ся до- охрестну Вп. інтелїґенцию і братів міщан та селян, щоби свобю присутностию на сім ф е
стинї зволили причинити до звеличеня тогож.
В склад дуже богатої програми увійдуть еще продукциї »Бояна«, в Озерянах, котрий від
співає кілька прегарних пісень, дванайцятки музичної з Товстенького і вправ Гімн. Соко
лів озеряньских. Найбільш усего повинні до- окремі села доставити своїх відиоручників читальні „Просьвіти" і тов. „Сокіл", щоби зійшовшись разом на тім народнім фестинї розвеселитись серед тяж кої борби народної та зачерпнувши жару оден від другого, пі йти дальше незломно в дорогу ще тяжілої може будучности. — Комітет.
— В буреї дяківскій ім. митроп. Шептицкого знайде поміщене 20 учеників середних шкіл, за оплатою 30 К місячно. Кождий нринятий мусить мати власне ліжко і сінник. Зголоше- ня приймає до 18. с. м. о. Аидрій Гаврищак, ул. Петра Скарги ч. 2А.
— Наука в краєвій школі' ткацкій в Горлицях розпочинає ся дня 1. вересня с. р. Ш кола об- разуе молодїж теоретично і практично на заво- дових ткачів. Наука триває три літа і є без
платна. З а свою роботу отримують ученики нагороду. До школи мрже бути нринятий уче- ник, котрий укінчив 13. рік житя і школу на
родну або докаже, що в инший спосіб набрав вправи в читаню і писаню. Записувати можна учеників від 1. до 15. вересня. Місць вільних є 5 (пять). Зголошеня пізнїйші не будуть у- згляднеиі. Зголошенє о принятє належить вно
сити на письмі до Заряду школи з долуче- нєм цьвідоцтва шкільного і убожества. При школі є інтернат, в якім ученики за малень-
