Ч. 189. Львів, четвер дня 21. серпня (3. вересня) 1908. Річник XII.
Передплата
ва «РУ С Л АН А» виносить:
в Австриї:
цілий рік . . . 20 кор.
пів року . . . 10 кор.
чверть року . о кор.
місяць . . 1*70 кор.
За границею:
ва цілий рік . 16 рублів або 36 франків ва вів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевнча.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят О о'Іі год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч . І . пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише нанопередне застер'еженє.—
Реклямациї неопечатані є вільні від порта. — ^Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
АНАТОЛЬ ВАХНЯНИН
Матерій и вм іти Русій вії часу так зваиоі „нової ерв“.
(Дальше).
IX.
Сходини руских послів
дня 14 лютого 1894 р.
Явились: Романчук, Телїшевский, Га- морак, Окуневскин, Гурик, Савчак і Вах- нянин.
На зборах послів, відбутих дня 21. і 29.
січня 1894 р. обговорено політичну ситуацию Русинів і рішено війти в контакт як з крає- вим нравительством, так і центральним, а крім сего з польским колом сеймовим і пар- ляментарним.
Делегатами до вступних переговорів ви
брано, як в горі зазначено, послів Підляшец- кого, Вахнянина і Савчака, а коли перший з них зрік ся мандату, акция лишилась в руках Вахнянина і Савчака.
Дня ї ї лютого 1894 р. був Вахнянин (без Савчака) в намісника, Гр. Баденього, що
би розпочати акцию. Вахнянин заявив, що руский клюб стоїть на национадьнім ґрунті і жадає, щоби краєве правительство прийшло в поміч постепенному розвоеви руского наро
ди на найширших оеновах. Намісник приняв все радо до відомости і вказав на парламен
тарну, польску комісию, з котрою належало би порозумітись.
Дня 12. лютого повідомили про се Сав
чак і Вахнянин в соймі ґр. Войт'іха Дїдушиц- кого а 14. лютого відбули ся перші приватні сходини руских делегатів з польскою парла
ментарною комісиєю.
З Поляків явились:
Гр. Іван Тарновский, ґр. Войтїх Дїдушицкий, ґр. Шептицкий,
ґр. Водзїцкий, ґр. Менцїньский, проф. ГІІЛЯТ, ґр. Стан. Баденї,
нрез. ради шк. Бобжиньский.
Абрагамович і 10. Адам Єнджеєвич.
В а х н я н и н заявив, що приходить в і- мени обох клюбів на разі приватно, щоби по
говорити про квестию, яке становище займе коло польске соймове супротив руского на
роду і его конституцийних заступників. Р ус
кий клюб державної ради бажає контакту, щоби через него зневолити Поляків до акциї згідливої і щирої в користь правильного роз- вою руского народу. Русини будуть жадати концесий для свого народу, а сї концесиї м а ють Поляки не лише не спиняти, але їх під
держати. Руский нарід є, хоче жити і розви
ватись а тому розвоеви мають польскі деле
гати прийти в поміч.
На разі не нрецизуемо ніяких точок. Бу
демо їх підносити уоп РаІІ ги Ьаіі. На разі хочемо прнзнаня принципу, що розвій руско
го народу лежить в інтересі не лише Русинів
але також краю і держави. Бажаємо, щоби польскі делегати се в асадї признали — а дальша акция вивяже ся сама собою.
З д и с к у с и і, в якій забирали голос всі члени парламентарної, польскої комісиї, вийшло:
1) що они дуже радо витають сей обяв і в принципі годять ся на такий контакт в державній раді. Они готові порозумівати ся у всякій парламентарній справі, щоби лиш Ру
сини 1) не лучили ся з славяньскою лїґою, як антидержавним фактором, 2) щоби офіци- яльні заяви клюбу руского в державній раді виходили з програми що й но уложеної (т. є.
з акциї взаїмного довіри і порозуміня).
Ґр. Стан. Б а д є н і вказав на дотеперіш
ні хиби, головно на те, що польске коло ро
било все на власну руку, не порозумівшись з руским клюбоад. З сего вийшла дісгармонїя.
Нарікав також на дневникарство польске і руске, що оно розбило акцню з 1890 р.
З сих переговорів здали оба делегати (Вахнянин і Савчак) звіт митроіюлнтови а о- після на сходинах руским иослам дня 14. лю
того 1894 році, почім вивязала ся диску- сия.
Пос Г у р и к константує, що Бобжинь
ский рішив одну справу з учителем, угнете- ним шляхтичем, в користь учителя.
Пос. Т е л ї ш е в с к и й замічає, що польске коло вважало все руский клюб як аррепйіх. Вони думають, що руский клюб має бути лише декорациєю для них.
Пос. Р о м а н ч у к замічає, що він по
рушив вже справу контакту у намісника і Я- ворского, але змін не було. Польска делвґа- ция не числила ся ніколи з Русинами. Она рі
шала найважнїйші справи без нас.
Пос. Т е л ї ш е в с к и й константує, що дійсно „коло польске* ігнорувало руский клюб і було супротив него зовсім нельояльним. Я- ворский атакував поодиноких членів руского клюбу за те, що вони в поменших справах йшли против кола. При реґуляциї валю ти з а явив мін. Штайнбах, що хоче поінформувати клюби. Ми не хотіли Ш тайнбаха просити до себе. Ми хотіли йти до Поляків і нас запро
шено на інформацийні наради, але при голо- сованю жадано від вас, щоби ми так голосу
вали, як вони. Коли ми внесли інтерпеляцию в справі еміґрациї, Поляки були злобні на нас, хоть ми їх про наш намір поінформу
вали.
В ческій справі не відносилось також польске коло офіцияльно до руского клюбу, лише робило приватні рекримінациї.
Пос. Р о м а н ч у к : Яке вражінє зробили останні переговори? Я припускав, що Поляки в засаді вискажуть ся прихильно для рускої справи. При конкретних справах були Поляки завсїгди противні. Они лише на словах заяв
ляли себе прихильними, але ось і Пілят був завсїгди найбільшим противникам в шкільних справах в шкільній комісиї. Чиж вірити єму?
Чи можна вірити Абрагамовичеви, котрий на- ЗРоо шкільні справи, мною в соймі піднесені,
„\уіе1іг2епіет“? Я не нривязую ваги до сих пертрактаций. Треба поставити постуляти, а доиерва тоді будемо знати, чи Поляки нам прихильні. Польска сторона змякла трохи на поли шкільництва, але вона не є щира. Поля
ки лиш прикривають ся авреолею уступчиво-
сти, але на инших полах кріпить ся безна
станно в нашу некористь. Анальоґією є Мадя- ри, після яких гадки, всі повинні вважати се
бе Мадярами. Бобжиньский хоче удержати фікцию, що неправильності! діють ся лише виїмкою. Він жеж сам зробив Керекярта ди
ректором самбірсхої учит. семінариі*). Я від
ношусь з недовірєм до початої якциї.
Пос. О х р и м о в и ч: Я не надїяв ся прихильної відповіди з сторони Поляків. Ста
ло ся инакше. Чи їх заява щира — не знаю.
Але фактом є, що ми війшли в переговори.
Треба їх кінчити. Поляки ждуть тепер на о- фіцпяльну заяву з нашої сторони. Ми не по
винні цофнутись. Ми сказали а, скажім також б. Час покаже, чи вони щиро з нами посту
пають. Сирава вияснить ся. Може Поляки про
зріли? Коли маємо жаль до Поляків, піднесім се в соймі. Але до опозициї в держ. раді за
раз приступити — вважаю річию невідпо
відною.
Пос. В а х н я н и н вносить, щоби приня- ти заяву польскої парляментарної комісиї до відомости і заявити їй офіцияльно, що ми хочемо увійти в контакт на основах, иі аирга:
1) Поляки иризнають потребу розвою ГОЄНОГО нзродз, не будуть противні сому рОЗ»
воєви і піддержать єго;
2) коло польске буде порозумівати ся з руским нарлямептарним клюбом у всяких справах.
(Дальше буде).
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
В о с н я її Г е р ц о ґ о в и н а по
кладав, як звіщав христ. сусп. Кеіскйрозі, великі надії на день 2-го грудня яко 60-лїтні роковини вступленя на престол нашого монарха. З поважних кругів до
носять з Сараєва д^ сего дневника, що злука з Австро-угор. монархією Боснії н Герцеговини, що сталН тепер неминучою, має іюслїдувати ще сего року і що в день 2-го грудня має бути довершена ся до- стопамятна подія. Промови архіеп. Штад- лєра і єпископа Мандича до краєвого коменданта польцого маршалка Вінцара підчас цїсарских уродин в Сараєві, ви
кликали в цілім краю найглибше вражінє і голосний відгомін між усім цїсареви вірним населенєм а особливо між Х ор
ватами. Неможна зовсім припустити, що
би такі промові» виголошувано без попе
реднього порозсміня з міродатними чин-
*) На сю директуру старала ся рада шк.
позискати проф. Ів. Вахнянина, котрий спер
шу заявляв охоту приняти сю посаду, а від
так розраДив опісля проф. В. Ш ухевича, котрий не хотів піти на провінцию. На остан
ку намісник ґр. Баденї нредкладав п. Ол<- Барвіньскому сю посаду і відпустку, щоби не потребував зі Львова переносити ся, однак п.
Ол Б-ий сего не приняв, щоби не докорюва- ио єму карєровичівством. Наслідком того став директором Керекярто. — Ред. Русл.
2 пиками, а навпаки все там думають, що
їх виголошено для зазначена прихиль- ности міродатних кругів монархії що до довершеня сеї злуки, У виголошених в Сараєві промовах добачують загально по
хвальний почин до злуки сих країв. По
дії в Туреччині а ще більше щораз я- внїйші і сьвідомійші великосербскі зма- ганя білгородских кругів приневолюють монархів положити раз конець неможли-
вому державноправному становищу Босни инші мечети та роздавали підмоги пого- й Герцоґовини. В Сараєві говорять, що діл ьц ям . Се викликало вельми користне небавом мають бути зроблені потрібні' вражінє і скріпило становище султана кроки, щоби поз скати одобренє б ер лін ь-' серед війска і населена. Султан взагалі ских договорних держав що до злуки Бо- * старає сн о популярність.
сни й Герцоґовини з Австро-уі орскою монархією, котра в тих краях завела европ. культуру а навіть запевняють, що декотрі держави на се вже згодили
ся.
Запевняють, що в переговорах бар. Е- р е н т а л я , Т і т т о н ь о г о і І з в о л ь - с к о г о також і сі справи порушено.
Можна припускати, що христ. суси.
КеісЬйрозі, котра має близькі взаємини з найвисшими міродатними кругами, не по
дала сеї кісти без певної основи, хоч N.
Гг.
Ргев8Є називає сю вість безпідставною, дарма, що она появила ся не лише в згаданім дневнику і в полуднево слав, часописах, але також у француских дне- вниках.В І ш л ю має бути архікн. Ф р а н ц Ф е р д и н а н д на виразні запросини ці
саря завтра на послуханю. а крім того також бар. Е р е н т а л ь і Б у р и я н . Се послухане має метою обговорене важ
них політичних справ, а подорож до Бо сни і Герцоґовини, на яку там вибирає ся тепер бар. Буриян, насуває поважні думки.
Також мінїстер проськіти др. М а р- х е т має явити ся в Ішли на послуханю у монарха, а сю подорож вяжугь з ві- стию про п о д а н е д-ра М а р х е т а о в і д с т а в к у .
Дня 7-го вересня виїздить цісар з Іш лю до Будапешту, а звідтам на мане
ври коло Веспрім. Стан здоровля цісаря є зовсім добрий.
Н ї м е ц к і х л ї б о р о б н и к и зібрали ся онодї на нараду в парламенті віденьскім і ухвалили як найострійше п о б о р ю в а т и у х в а л е н є т о р г о в о г о д о г о в о р у з С е р б і є ю .
Заграниця.
Ц і с а р В і л ь г е л ь м виголосив знаменну промову мирову. Звичайно за- значує цісар в своїх промовах з великим притиском сьвідомість нїмецкої сили, а сими днями на бенкеті підчае великої паради альзацкого корпусу висловив пе
реконане, що европейский мир заноруче- ний .бажанєм і волею народів» і „сумлї- нєм володарів та державників», не є зов
сім загроженин. Після зїзду в Ревлю і роздратованя між Анґлїєю і Німеччиною є слова цісаря Вільгельма великим успо- коєнєм для Европи особливо з огляду на нові події в Марокку ф на близькім Сході і потверджують дуже рішучо почуте спіль-
ности европ. держав.
8іап<1агсІ звіщає з Танґеру, що кійско Абдуль Азіса розоружено, султан вельми пригноблений і упав зовсім на дусі. 'Гимча- сом парискі дневники звіщають з Марокка, що Абдуль Азіс зовсім не думає залишити боротьби і що єго положенє зовсім не є таке розпучливе. Під Маракешом точить ся ще дальше боротьба, а з Танґеру зві
щають, що Мулєй Гафіда полонили в Фезу власні єго сторонники невдоволені єго правительством. 7
М о л о д о т у р е ц к и й к о м і т е т
в
Цчргородї висловив дневникови МІ1ІЄ8 і иншим докір задля порушена боснїй- ского питаня і дав дневникам такі іюру- ченя. Султанови треба заявляти предан- ність і поважане, не писати про минув- шість міністрів і не помішувати статей зличними напастями, не нападати на ніяку релігію. Греків і Вірмен треба погодити не містити статей, котрі могли би оби джувати инші держави, не підносити справ що до Крети, Босни, Єгипту, Ту нїсу і Альжіру. Царгородске товариство дневникарске заявило ся в тім самім Дусі.
С и н и с у л т а н а відвідали мав
золей султана завоевателя Ц аргорода і
Мимо всего того нроявляб ся серед урядників опір і тому рада міністрів відкинула предлогу реорґанїзациї фінансів. Так само й инші зміни мають бути упрошені і лише по- степенно впроваджувані. В Антіохії комі тет дїлає проти конституциї, а Курдів ще не приєднано зовсім, они опирають ся розоруженю, оподаткована) і видачі за граблених дібр.
О П И С Е .
В ч Ш0ГІШ8 ..
З Сокальщини.
(В обородї чести).
181. „Руслана” в артикулі: І)е сказано: .доходимо до ііереко- начя, що п. Л. Цегельский своїм реда- ґованєм скомпромітував до решти і себе і редаґований ним дневник” . Ми же до
даєм, що не то скомромітував себе і редаґований ним дневник, але добавком скомпромітував і основателїв тогожднев- ника, котрі перед 28. літами вручили ре- дакцию єго Володимирови Барвіньскому, молодому, талантливому і вельми роз
важному чоловікови, котрий в почутю правди і справедливості!, яко вірний х р и стиянин достойно заступав справи тяжко покривдженого народу свого. Під єго ре- дакциєю дневник набирав чим раз біль
ше поваги і значіня не тілько у своїх, бо навіть дневники позакраєві перепеча тували радо цінні статі приміщені на стовпцях єго. Так було за редакциї Бар- віньского, так за наслїдника єго. З усту- пленєм п. Белея кінчить ся сьвітла доба
„Діла", Тепер вже иоявляють ся в укла
ді артикулів самі суперечности і напасти.
Панове входячі в склад редакциї оду- шевлені засадами Маркса, Лясаля, Бебля і т. д. з усім абсолютно поводять ся. їх мають всі слухати, їм безусловно пови- нувати ся. А вжеж і Церков мала стати їх смиречною служкою. Вірі, Церкві і слугам єї, котрі не згоджували ся на їх принципи, виповіджено безпощадну бор- бу. Епискоии тимто грубо провинили ся, що в управі єпархіями не постаралн ся о інформациї і о ріасеї сатрапскої шай
ки „дїловодцїв” ! Сьвящеників, що не до- строїли ся до їх віроісповіданя, пятнова- но іменем ретроґрадів-клєрикалів! В тих антипопівских і антихрастияньских зм а
гання радо вторували їм .Свобода»,
„Русское Слово”', „Громадский Голос* і т н. Повною жменею сіяно роздор і зне
віру межи мало проськіченим народом.
З сего вийшло замішане не - аби - яке!
Молодїж, що школи полишила, радо чи
тала сї часописи, що схлібляли єї при
страстям а отців духовних,що відповідно свому званю стояли на стороні моралі, огидили. Ся сатаньска робота стала він
чати ся в короткім часі не - аби - якими успіхами. Сказано: „Не слухаймо попів, ні їх науки, не повинуймо ся Церкві, ні законови Божому!” 1 щож з сего вий шло? молоді стали церкву обнимати, роз- пустувати, по ночах пиячити, в карти грати. А вжеж і старших потягнули за собою. І нема чому дивувати ся! Вжеж бо і серед нашої інтелїґенциї богато
старших людий, на сором та на ганьбу нашому вікови, іде під лад гіайдократам!
Нарід колись-то чесний і тверезий зав
дяки .Громадскому Голово.<и“ і єго са
телітам, розпиячив ся, задовжив ся — іде за намовою несовісних аґентів, л е г кодушно продає батьківску землю і гля- дає щаетя-долї в Прусах і в Амері ці.
Ось пахучі цьвіти славного режіму иай- дократів, ось сьвітлі результати політики нервів, загонистости і скандалів! Люди, що змогли би лихо усторонити, спокійно дивлять ся на все. Часом ночуємо голос протесту в .Русланї» або в .Н иві», Се голос вопіющого в пустині. Час вже найвисший. щоби наше духовеньство о- чутило ся і відчуло грозу хвилі!
У всіх народів культурних і прав
диво христинньских управителі єпархій заживали і заживають повного пошанівку задля свого досгоїньства, віку і тої пра
ці нераз так претяжкої сполученої з пре
великою одвічальностию перед Богом і Церквою сьвятою. В тім ділі апостоль- скім радо поспішає їм з помочию днек- никарство оживлене духом взнеслих наук Христових, — котрі єдино зможуть у- благороднити суспільність людску.
Так діє ся у людий. А у нас? У нас все по рутеньски, все по козацки!
Характер ВПр. Митрополита Андрея стоїть чистий і непорочний перед лицем всіх, що оком тверезим споглядають на жите єго бездоганне і на сї діла гуманні, котрі мають на цїли лише добро і роз
вій Руси. Єдино провинив ся Митрополит тим, що не пише ся на »Сгесіо» тих по
літичних авантурників, тих лжепророків, котрі в зневірі і апостазиї глядають сп а
сена Руси.
Найвисший час, щоби наше Духо
веньство заявило жизненність свою і ста
нуло в обороні всіх Владик супроти не честивих узурпаторів, котрі вводять без
лад і замішане в родинах христинньских.
На соборчиках наших обдумаймо, як на
лежить ся, яких способів ужити нам тр е
ба, щоби положити конець сій безлуздій політиці, котра веде Русь на бездорожа і зможе спричинити їй неминучу загибель.
О. К. Селецький, член-оенователь „Діла”.
Огляд часолисий.
(„Посрамленів". Паломництво галицких москви
чів до Почавва. „Голосі Москви" про „русскихь Галичани". Київска *Рада* про галицкий сойм і вибір руского члена кр. виділу. II. М ихайло Позиньский про социяльну демокрацию і львів-
скі доповняючі вибори до держ. ради).
(Конець).
„Але придавім ся до справи ближче.
Коли взяти на увагу, що город Львів посилає до відбньского парламенту 7 по
слів, то україньскій людности у Львові, відповідно до її числа, належав ся би з сих 7 мандатів що найменше оден. Але виборчий закон, який мав на меті і при чотирохчленній формулі виборчого права забезпечити польеке політичне панованє в Галичині, уложено так, що львівских Українців позбавлено змоги вибрати сво
го посла. Коли в сїльских округах Схід
ної Галичини виборчий закон старанно оберігає польскі национальні меншості!
від переваги Українців і дав їм законну змогу вибрати що найменше 10 своїх послів, то по східно-галицких городах всі україньскі меншості! втоплено в польско- му морі. Так стало ся й у Львові. Город поділено на 7 виборчих округів, а що в кождому з тих округів з окрема українь- ска людність знаходить ся в меншості!, то й не може вибрати свого посла. їй остаєть ся тільки демонструвати свою
з
кривду і при перших виборах в 1907 р.
вона се й зробила, виставивши в \с їх округах одного кандидата, на якого від
дано до двох тисяч голосів, отже значно більше, ніж треба в кожному окрузі з окрема, щоб стати послом, — хоч в тих д в о X т и с я ч а X г о л о с і в н е б у- л 0 г О Л 0 с і в У к р а і н Ь с к и X С 0- ц и я л ь н 0-д е м о к р а т и ч н и X в и б 0 Р ц ї в, я к і’ 0 л о с У в а л и н а п 0 л ь с к И X п а Р т и й н и X к а н д и-
Д а т і в.
Вже при виборах в 1907 Р- у кра- їньска социяльна демократия хотіла в од
ному з львівских округів виставити кан
дидатуру д. Миколи Ганкевича. Але сьому з усею силою спротивила ся польска со цияльно демократична иартин з своїм лі
дером Д а ш и н ь с к и м, я к и й з а я в и в , щ о л ь в і в с к і в и б о р ч і й - к р у г и п р и з н а ч е н і д л я П о л я- к і в і а н ї о д е н м а н д а т з т и х о - к р у г і в н е с м і б д і с т а т н с я У - к р а ї н ц е в и, б о ч е р е з т е б у в б и з м е н ш е н и й п о л ь с к и й віап розіасіапіа.
„Тепер польска социяльна демокра
тия, як бачимо, поставила ся до канди
датури д. Ганкевича трохи толерантніше, обмежуючи ся тільки наведеним застере женем. Чи зроблено се виключно „з о- гляду на особу кандидата", як вона ка
же, чи може тому, що надії на успіх кан
дидатури д. Ганкевича непевні, так що може польский віап розіасіапіа й не буде зменшений,— се вже менше важно. (На нашу думку зроблено се в тім перекона- ню, що п. Ганкевич, колиб вийшов по
слом, потоне в социнлїстичнім клюбі і буде пильнувати социялістичних, а не руских інтересів. — Ред. Русл.).
»Важно тут щось инше, а саме ось що: Коли польске коло добивало ся, щоб виборча реформа дала як найменше пар- ляментске представництво україньскому народови, польска социяльна демократия була очевидно в принципі противна сьо му. Але тільки в принципі, бо в практи- циї — говорила вона — треба рахувати ся з реальними обставинами і згодити ся на таку виборчу реформу, яку можна діста
ти. Всеж вона дав робочому людови такі права, яких він доси не мав, а робочий люд, мовляв, не знає нацнональної воро
жнечі.
„Але як тільки проект ви 'орчої ре
форми став законом, »робочий люд« в особі польскої социяльної демократці за раз з а б у в п р о і н т е р н а ц о н а л ь- н е б р а т е р с т в о т а в и п л и в а ю ч у з н ь о г о н а ц и о н а л ь н у с п р а в е д л и в і с т ь і, замість старати ся по змозі поправити ту кривду, яку заподія
ло україньскому народови польс е коло, став на сторожі того польского віапи ро- зіайапіа, який польске коло вспіло заб ез
печити виборчим законом. І виходить та
ке: коли польскі буржуазні партиї за х о дять ся коло розширена і скріплена ноль- ского віапи ровіасіапіа на україньскій зе
млі , п о л ь с к а с о ц и я л ь н а д е м о к р а т и я в м о в л я є у к р а ї н ь - с к и й р о б о ч и й л ю д н е д у ж е з м а г а т и с я проти того, бо се, мо
вляв, пахне шовінізмом, аджеж польский і україньский робочий люд вже якось погодить ся! Але коли тільки ті заходи польских буржуазних партий увінчають ся успіхами, п о л ь с к а с о ц и я л ь н а д е м о к р а т и я с т а є н а с т о р о ж і т и х у с п і х і в і з а я в л я є „б р а т- н і й “ україньскій партиї: »Тут наше поль
ске право і зась тобі вмішуватись в сю справу! А коли й затверджуємо твого кан
дидата, то тільки тому, що він нам по- добаеіь ся, що він заслужив у нас такої ласки..."
„Отся тактика польскої социяльної демократиї дає нам підставу сподіватись, що колиб так вона захопила політичну
вдасть у Галичині, то ледви чи показу- валаб ті права, які обезпечують польский віап розіайапіа на україньскій землі і сиинюють нормальний розвиток українь- ского народа, ашвидше стояла би твер до на сторожі того віапи ровіаНапіа.
,.Таж її т а к т и к а д а є н а м п і д с т а в у в і р и т и в ї ї щ и р і с т ь , к о л и в о н а в и с т у п а є в о б о р о н і н а ц и о н а л ь н и х п р а в у к р а - ї н ь с к о г о н а р о д у.' Бо колиб та її оборона була щира, то вона рівночасно не оборонялаб тих політичних привілеїв, які мають Поляки на україньский землі.
„Колиж вона з одного боку відводить україньский робочий люд від боротьби проти тих привілеїв, а з другого боку стає так завзято в їх обороні, то ролі, яку вона тут грає, не можна назвати инакше, як службою історичній Польщі".
Мимо того всего однак хоч і Да- шиньский з соц. демокрациєю польекою таке неприхильне занимае становище су
проти Русинів, мимо того, що Русини можуть бути певні, що социялїсти зовсім не дбають про национальні інтереси Ру
синів, мимо того, що знають, що п. Ган
кевич потоне в социял-демократичнім клю
бі парламентарнім, як Вітик і Остапчук, керманичі рускі політичні побивають ся за кандидатурою М. Ганкевича. Отеє по
літична послідовність!
Оросимо ііпшп перепиту.
Н о в и н к и .
— Календар. В ч е т в е р : руско-кат.: Тадея Ап.; римо-кат.: Бронислави. — В п я т н и ц ю : руско-кат.: Агатоника М.: римо-кат.: Гоза- лїї Д.
— Вечір памяти Т. Шевченка. Дня 22. серішя в Пирятинї (на Полтавщині) відбув ся вечір, присьвячений Т. Шевченкови. Вечір пройшов дуже добре. Саля громадского зібрана не зм і
стила всіх охочих бути на вечері. Виставлено
„Назаря Стодолю", а після вистави був кон
церт. Відограно несу гарно. У концерті співали якось мляво, без душі. Найкра^ше виконано тріо — «Така її доля< та хор з деклямациею:
„Гам алїж . З продажі! білетів взято 300 карб.
Чистий прибуток — більш 200 карб, ніде на памятник Ш евченка в Київі. Саля і сцена бу- би убрані рушниками. На сцені зроблено мо
гилу Шевченкові!, уквітчану сьвіжими квітами й калиною. На могилі стояв бюст поета у вінку з сьвіжих квіток. Глядачі були дуже вдо
волені. („Рада").
— Ширший Народний Комітет - як доносить
♦Діло* — розпочав вчера о 10. год. перед по
луднем свої наради в льокалї тов-а „Руска Бесіда". В нарадах, які веде голова „Народ
ного Комітету", др. Кость Левицкий, беруть участь парламентарні і сонмові посли прина- лежні до национал-демократичного сторон- ництва, члени тїснїйшого „Народного Комі
тету" й вибрані „Народним з'їздом" члени ширшого „Народного Комітету". Наради, на яких явили ся в незвичайнім числі репрезен
танти цілої рускої Галичини, ведено рано над справами орґанїзациї партиї та над орґанїч- ною працею. По полуднії було на дневнім по
рядку політичне поле жене та справи будучої тактики партийного заступництва.
— Справа з дарунком М. Лисенкови. Полтав-' ска ґубернска земска управа ухвалила в своїм часі 500 рублів на купно хутору в дарунку україньскому композитори Миколі Лисенкови.
Сеї постанови не затвердив Губернатор, а зем.
управа внесла до сенату відклик. Тепер сенат пояснив, що земство встрягло в не своє діло, бо ся постанову земства переступає круг дїла- ня приписаний зе.мскими статутами.
— Земска допомога селянам. Подільске зем ство, щоби поширити серед селян гарні
сїльско-господарекі машини й знаряди, поро
зумілось з властителями приватних складів про продажу таких машин селянам на рати.
Так саме буде поставлено й справу продажи наеїня селянам. Незалежно від сего, земство видавати ме селянам позички для купна машин.
— Вистава картин у Кремянцї (на Волині).
З дн. 6. вересня до 21. вересня сего року в м.
Кремянцї відкриває ся виставка картин худож
ників академії та ин. Охочих взяти участь в сій виставці просять засилати свої твори до розпорядника виставки художника Т. А. Си
фонова, Кремянець, кляси мальованя.
— Сїльско-господарскі курси у Київі. Курси сї, організовані київским товариством сїльского господарста для осіб обох полів, сего 1908.9 шкільного року відкривають ся в половині вересня. Головна задача їх — подати теоре
тичні підвалини технічним засобам сїльского господарства і через те організатори курсів переважно мають на увазі тих осіб, що зна
йомі із практичним сїльским господарством.
На курсах будуть викладані ось які науки:
хемія, фізика, ботаніка, зоольоґія, метеоро- льоґія, ґрунтознавство, загальне й специяльне хліборобство, виклади про орґанїзацию.госпо
дарства, животноводство, виклади про сїльско- господарскі машини й знаряди, сїльско-госпо- дарска будівельна умілість із низшою ґеоде- зиєю, садівництво та прикладна ентомольоґія.
До тогож має ся на думці по змозі розвивати виклади окремих специяльних наук і на по
чатку є думка організувати для охочих літні практичні роботи із сїльско-госгіодарского ма
шинознавства на стациї до випробованя хлї- боробских машин та знарядів при полїтехнїцї і з садівництва та ґеодезиї. Плата за повний роковин курс — 20 карб.
— До ширеня народної сьвідомости на ро- еийскій Україні причиняють ся богато вечерки і аматорскі вистави. В Хмільнику, лїтиньского повіта (на Поділю) що суботи правильно від
бувають ся аматорскі вистави під орудою д.
Заїки. Аматори грають досить добре, рідко допускаючи шарж, як се дуже часто буває по подібних амат. гуртках. Недавно грали такі неси: „Нахмарило" Грінченка та ои. „Майска ніч“. Для „людского ока" грають часом і ро- сийскі водевілі. — Дня 28. серпня в Пол
таві, в саду зібрана чиновників, відбуде ся 6-ий сімфонїчний вечір, в трьох відділах. Між иншим третин відділ сего вечера складено виключно з україньских річей: орхестра під орудою д. Пархомовича-Вікторова виконала увертуру з єгож опери >На Вкраїні е, а під орудою д. Кисїлевича україньский хор (в на- циональному вбраню) проспівав з Лисеикових пісень: „Туман хвилями лягає", „Тече річка бережком" та инші.
— Зїзд злочинців. З'їзд злочинців, який хоче скликати америкіТньский вчений социольоґ др.
Гейтман, видимо, дійсно відбуде ся. Так відо
мий в Америці „Бостоньский Фреді" пропону
вав ознайомити з „середини заробітком зл о чинця". Другий не менше відомий злодїйский ватажок — „Цінцінаті Слім“ — приставив та
кий реферат: „21 рік житя злочинця і 20 ро
ків у тюрмі". Третя „знаменитість", що „пра
цює" у Чікаґо, вибрала тему: »Женщини і злочинство". На з'їзді бажають взяти участь декілька відомих социольоґів. Всякі проповіди і моралі виключають ся. Промовляти на з'їзді можна буде тільки про справу. Полїция ще не дала згоди на те, що вона не арештує учасників зїзду, коли вони зберуть ся. Але хоч і не буде згоди полїциї, то організатори обійдуть ся і без<того: тоді то на зїзд зберуть десь тихцем, без оповіщеня про се полїциї.
— Дрібні вісти. Пошесть шкарлятини поя- вила ся також в Бруховичах коло Львова. — Дня 31. серпня було у Львові 260 осіб хори:
на шкарлятину. — Перед касацийиим трибу
налом у Відни відбуває ся нині розправа про
ти М. Сїчиньского наслідком внесеної оборо
ною жалоби неважности. — На заг. клініці при ул. Лїядого ч. 5 розпочала ся вчера ор- динацпя на всіх відділах. — В ред. „Огіеп.
роїзк." зложив інжінєр Шуц найдений 1.000- короновин банкнот. — В Кростєнку коло Хи-
