*
Ч. 168. Львів, пятниця дня 25. липця (7. серпня) 1908. Річник XII.
Передплата
на >РУ
СЛАНА»виносить:
в Австриї:
на цілий р ік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 170 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. • Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.
Виходить у Львові іцо дн я
крім неділь і рускпх сьвят О О*із год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і
експедищія .Руслана» під
ч . І . пл. Домбровского (Хорун-щиии). Експедиция місцева в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані є вільні від порта. — Оголо- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в .Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Політичний огляд .
Заграниця.
П о л о ж е н е в Ц а р г о р о д і, на основі наспівшнх звідтам вістий представляв ся вельми грізно. Успокоєнє спричинене хвилевим впливом проголо
шеного Г а т т і - Г у м а ю н і обнови міністрів проминуло доволі скоро. Ш ир
ші круги офіцирів і молодотурків сим не є вдоволені. Офіцири невдоволені тим, що посади міністра не обсаджено яким спосібннм молодим Генералом і що на міністра маринарки не покликано улюб
леного віцеадмірала Галїль-гіашу.
Молодотурки, здавть ся, втратили до
теперішнє умірковане і виступають з д&- лекосяглими домаганями. Они вимагають передовсім, щоби з Ільдіз-палати усуне
но всі впливові війскові і двірскі личио- стп та щоби до ради корони покликано якогось молодотурецкого мужа довіря, котрий став би любимцем султана.
Не можна знати, о скілько се дома- гане молодотурецких кругів відповідає бажаням турецкої інтеліґенциї і народ
них верств і чи они се домаганє піддер жалиб. Так само не відомо, яку повагу мав обновлене що йно міністерство і 4.1 оно може бути заборолом проти даль т о г о напору і домагань.
Про настрій в Ільдіз-палаті круж ляю ть найсуперечнїйші вісти, але се правда, що положене там безнастанно змінне ся. Мимо того однак положене там не е таке критичне, як би здавало
Боротьба самоуправи
р у с к о г о в о є в о д с т в а з о п р и ш ка м и . (Дальше).
Наслідком сего було, що на довший час опришківскі розбої- устали. Аж допер- ва 1713 р. дають ся підгірскій шляхті в знаки нові розбої бескидників. В тім році напали опришки на сяніцкого столь
ника, Нна Цехановского, богатого власти
теля Угорець, Гуденки, Глинного, забили его в страшний спосіб, а дім і добра о- грабнли на 100 000 зл. Напади ширили ся тим більше, що деякі громади, як напр. Вислок, давали опришкам підмогу.
Вкінци дочекала ся шляхта, що гранична комісия, апробована цісарем з одної, а королем з другої сторони 1717 р., мала розпочати свою діяльність. Одначе з огля
ду на деякі непорозуміня між польскою а угорскою шляхтою діяльність комісиї почала ся 1721 р. Друга комісия зібрала ся 1724 р.
Розбоїв одначе і в сей спосіб не спинено і они ширять ся зарівно грізно й тепер, як в попередних роках, особли-
ся, бо залога в Ільд’з мимо всяких по
говорів остала вірною султанови. Здає ся також певною річию, що поодинокі чле
ни молодотурецкого комітету посередно або безпосередно стояв в звязи зІл ь д із- палатою і вели там переговори.
Тимчасовий орґан комітету Тапіп критикує постанову Гатті-Гумаюн, після котрої султан прямо іменує міністра ма
ринарки і війни і зазначує, що се супе
речить 5-му артикулови о т о м а н ь- с к о ї конституції про неодвічальність султана.
Великий везір не може бути одві- чальним за міністрів, котрих він не пред- кладає до іменованя. Дневник сей ви
словлює отже надію, що султан відсуне від себе сю велику одвічальність.
З Ц а р г о р о д а звіщають до ві- деньских дневникік, що нові міністри по
дали ся о відставку безпосередньо но конференції великого везіра з офіцира- МИ, ЩО прибули З Содуня. Се подане о відставку послїдувало під напором вій- ска. Є се отже друге вмішане війска, котре довело до ндвого перевороту в державі.
До Тігае8-а нишуть з Т е б р і с, що після тридневного розему знов почали ся там в о р о г о в а н я . Сподївають ся там отже кождої хвилі поважних подій.
Задля непевности позачиняли европей- скі посольства свої брами і не допуска
ють там тамошних населенцїв.
во від 1730 до 1748 р. *). Від сего часу аж до 1756 р. знов не чути нїчо про о- пришківскі напади. Аж доперва від сего року, по причині нових нападів, починав шляхта видавати нові ухвали і рішає у- дати ся до цїсарского резидента в Вар
шаві з просьбою о реасумпцию комісиї з 1717 р. Але вже 1765 р. записує ся- ніцка шляхта, зібрана на ^оймик, отсї памятні слова в л яв д у м : »Позаяк вітчинл в спокою, проте людий, доданих минув- шого року до президияльної сторожі, з доданою платнею, належить усунути*.
Найбільший зріст опришківства в Пе- ремищинї і Сяніччинї припадає на часи Августа II. Тоді ш ляхта понесла мілїо- нові страти від толгаїв, в цїли оборони мусїла она ухвалювати великі видатки, а навіть дійшло до сего, що до презияль- ної сторожі влучено 200 козаків. Се од
наче було понад сили шляхти і в коро
ткім часі повернула она до смоляків і до давнїйшого їх числа. Небезпеченьство по-
•) Про оприш ківскі. розбої в 18 ст. осо
бливо про Довбуша і єго наслїдників, можуть читачі найти вельми широкі описи в згаданій праці проф. Целевича. Др. Б. Б.
Огляд часописий.
(„Рідний Край" про третю дум у. — „Рада„
про стале жалованс д л я послів. — „Сопзегп.
Коггезр. про всеславяньский зївд).
З чим до дом у?... питає »Рідний Край*. Селяни, посли до думи, не раз підіймали, навіть і в голос, те питане, —
»з чим вернемо ся до дому?* Адже, мо
вляв, виборці спитають, — „що ви там для нас у думі зробили ? “ — щож на те відповідати ?... Отже час відповіди й на
став уже: засїданя думи скінчились і де
путати веінули до дому. »3 чим* же справді вони вернули с я ? ..
Так як і ні з чим!... Що зробила дума ? — Так як і нічого. Через її дум
ку та розважанн перейшли цілі сотні
„дрібних з а к о н о п р о е к т і в з а ними »нї- коли було взяти ся до поважнїйших справ*. А справ тих, дуже поважних, так багато! Деякі з них позастрягали в дум- ских комісиях, деякі ще й у комісиї не передано, — тільки ^зроблено внесенеє, про них, — а про деякі поважнїйші спра
ви то ще й у думі речи не здіймано! — І остали ся не вивершені, або й зовсім не посунені такі справи, як цілковита ре
форма земства, загальна шкільна наука, обезпеченє робітників, переселене, судова справа й инші. Про такі речи, як амне- стия, громадска забезпеченість, автономні права цілих осібних країв, не здіймало ся й мови. Про ті речи дума не могла та, в своїй більшости, й не хотіла здій
мати мови.
„Великою працею" 3-ої думи зоста- еть ся все таки розглянутий розпис дер
жавний. Велика справді річ той розпис, але сам по собі, — бо й справді, роз
глянути увесь розміт державних прибут
ків і видатків — се розглянути все жите великої держави. Але як его розглянути чало між тим щ ораз зменшати ся. Було се наслідком частих старань шляхти у цісаря і угорских панів. Як бачили ми, почало ся оно з хвилею, коли стан ши
рити ся в Угорщині вплив Порти і коли она Ялайлонам забрала Молдавію. Тоді наче передна сторожа музулманьства, ви
падають з того Бескиду толгаї і оприш
ки і через півтора столітя в страшний спосіб нищать Підгірє. Ся передня сто
рожа осідає в Бескиді і замінює его н нездобуту твердиню і гніздо всяких я зи ків і всякої релїґії толгаїв, яких заняієм стає розбій і крадіж. Найбільше терпіли від них повіти: сяніцкий і перемнский, через котрі ішли дві великі дороги до Угорщини, одна на Сянік і Дуклю, дру
га на Самбір. Доперва в часах Станісла
ва Августа, коли і по другій стороні Бе
скиду запанував спокій, коли вплив ма- гометаньский в Угорщині зовсім вигас, а край відотхнув під нравлінем Мариї Тереси, уступило толгайство і з Підгіря.
(Конець будй).
2
і яку ему раду дати! Отут то й виявила ся малозначність думскої роботи. Перш всього, дума тут і не могла всього вер
шити владарною рукою, бо право її таки й добре обмежено особливо »статею«: до цілих розділів державних видатків думі
„з а сь "; скільки там на що йшло, — на ті особливі величезні оклади, пенсиї то що, — то вже так і йтиме, думі »до то го нема діла*. А і в тих розділах роз
пису, що вже в їх ніби то могла вільно розважати дума, зроблено не багато на пільгу народню. Безперечний здобуток був хіба лише той, що переглядане кош
тів по ріжних міністерствах показало, в якому стані знаходять ся там державні справи; виявилось так багато задавнених болячок, так багато недоладного в тих видатках та порядках, що... колиб дума могла те полагодити, то велике діло зро- билаб перед своєю країною. Алеж дума так як нічого не зробила в сьому дїлови.
Правда, були такі години, що в держа
вній думі деякі члени здіймали мову про всі ті недоладні речи по міністерствах, але більшість думи не хотіла суперечити урядови. А через те і в „великому діло ви", в розписі коштів державних, дума ухвалила важнїйші справи так, як гово
рило ся в законопроектах мінїстерских.
Отже, ваги, що лежала на народови, д у ма не зменшила.
(Конець буде).
Допись з Косівщини.
Гуцулів в Косівщинї привалила с. р.
страшна біда. Дуже гірко дозимовували маржину (худобу). 100 кґр. сіна плати
лось поверх 20 К, тай того не м ож було добути а діждавшись весни покладали Гуцули велику надію на випас полонинь- ский. Завелись страшно, бо роїохуапіе презеса Ради народової важнїйше ніж випас маржини, з котрої удержують ся десятки тисяч родин і платять податки.
Гуцули счинили крик і намісник запоря- див деякі пільги для Гуцулів. Та не всі его підвластні числять ся з его наказом.
„ Я ще не маю нічого на письмі" драз нять Гуцулів, котрим далі-далі терпцю не стане а й пального материялу приби
рають вже гей-гей!
Гуцули ходять гей зачмелені. З ве
сни загоріла паша, опісля прибили май
же третину гради а тепер вже від півто
ра тижня ллє без перерви дощ і зробив таку повінь, якої вже давно не було.
Мости позривало, дороги »ноказило« (по
псувало) — і ми відтяті тепер на дов
ший час від сьвіта. Щасливий ще той, котрий мав який такий запас муки а то приходить д е я к и м п о г и б а т и с е р е д л і т а з г о л о д у ! А погибок майже певний, бо в деякій хаті 12 і більше ротів і ротиків, а ту град вимо
лотив все! Н а в і т ь б ж о л и н о г и - б а ю т ь з г о л о д у ! ! Нарід „прика
зує" (голосить з плачем) гей би по умер-
ш и х .
Паші стане ледви для 1/а маржини, тож к о н е ч н а я к а с ь а к ц и я р а - т у н к о в а. Добре би було навязати зносини з різними віденьскими, котрим би можна достарчувати опасову маржину з полонин, бо инакше „вігулєт" (виман- тять) безсовісні за 1|8 вартости. — З браку грош а впала й ціна дерева по по
ловину, через що Гуцули не дістануть вже роботи по »бутинах« (вирубоваве дерева по лісах). Гуцулам можна би о- творити зарібки, колиб лише добра воля.
Колиб правду казав вогк а, нотар з Гвізд- ця, коли підносив кандидатуру Мойси до ради держ., що Мойса вистаравсь о ре
ґуляцию обох Черемошів і можна би ту реґуляцию тепер розпочаги, а був би но-
ратунок для Гуцулів, та базїканє в о гк і було відай вудочкою замість ^бйесгкі на голоси гуцульскі. — Роботу можна би Гуцулам дати при направі доріг, а тих тепер по прилученю громадских гей- гей мяого та в касі повітовій нема на се й „ш устк і", як каже полякуючий по доріжник. Добре би було, аби виділ кра- ввий прийшов зі значною пззичкою на дороги повітови в поміч, але аби тими грішми не орудували деякі панки, котрі привикли зі своїми с т у д и я м и (окін- ченої І кляси нормальної) п о б и р а т и р і ч н і д о х о д и п о в е р х 5000 зр!
факт!
Коли рада пов. приняла від громад дороги в свій заряд, то можна було без
печно на тих дорогах »грати в круглі*, бо, коли мав їхати Сзаіо (Вегігкзгогзге- Ьег з Кут) в гори, то Гуцули в часі по
годи замітали „сп у зу " (порох) замітавка- ми, аби не припала »спуза< на пана, а в негоду »грузь< (болото), аби колісє від брички не обгрузило ся«. Роугіаі через 12 літ не вивіз ні одного камінця на ті дороги! Куда дівались за той час гроші призначені на направу доріг, можна змір
кувати легко, коли зиркає ся лише на геаіпозсі рр. іїтксіопагуизгоху \¥усІ2Іа1и ро\у. — „Радбих не склєсти" звиняєсь Гуцул, »так біда доточить християнина*,
— радбим не згадувати рго роїпізсЬе ДУігізсЬаД, так на кождім кроці лізе она в очи. І в ту хвилю, коли то пишу, при
ходять до мене Гуцули »з серцем* (лю
ті): »на Буковині вже дали запомогу гра
дову* (град товк одної днини по обох боках Черемоша) „а у нас пани* (зн.
комісин) »ще й не гадають їхати а тепер
ЩЄ Й ПОГОТІВ* (Й ТІЛЬКИ), „ б О ДОРОГИ 1)0-
казило". Справедливо, — нема оборони.
По податки висилають у нас на роверах екзекуторів, а з надією на запомоги лі
зуть поволїще як еіп А азШ іег! „О г яка правда!" кажуть Гуцули. »Ч таємо за ио вени й гради на мазурах і в тій самій ґазетї читаєм, що намісництво призначи
ло для Восіїпі, СЬггапоууа, Вггезка, гозіахуіа и для Іи згсгуп у вже другий раз запомоги тисячами а для нас нема ні
чого. Але нічого тут дивного, бо і се чи
тали ми в часописах, що Ґломбіньский і Стапіньский їздили до Відня і вимагали значної підмоги від бар. Бека для Гали
чини очивидно західної, бо про Гуцулів їм байдуже. Одначе деж наш патентова
ний оборонець Гуцульщини др. Трильов- ский, де о. Войнаровский, що роблять инші рускі посли, що робить президия руского клюбу!? Правда, наші посли за
вели собі моду триюмфальних поїздок з бандериями, за накликуване до най- острійшої опозициї, алеж від сего наро
дови не стане лекше, треба таки инакше про его нужду подумати і нотрудити ся і до міністрів, і до намісника, і до кр.
виділу, так як се робили Чехи навіть то ді, коли вели обструкцию — добували в міністерстві підмоги, коли нарід попав в нужду через повени, гради і т. и.
* Певний.
Анатоль Вахнянин.
Л ісп до П ита, іє н о » Куліша
пис. в р. 1869.
Подав
Кирило Студинський.
Зі Львова 22 Червня 1869.
Високоповажний Добродію! *)
Вістей згь Лондону ще немає, а сподіє
мось іхт> ві» четвер!» або пятницю. Печатаннє
*) На долі: Д. Вп. Пант. Куліша у Відень.
письма св. перерву и наведу причину таку, яку подали Ви Добродію. Уставі» ловдинсь- кого тов. библийного вишлеть ся Вамт. Не
знане світу товариство я знаю, а бодай до
мірковуюсь, де воно є. Та у мене така думка, щоби поіхати по школьнім'ь року до міністра просвіти І'аснера та ему у чотирі очи вило
жити все, чого ми для шкілт» нашихь дома
гаємось. Єму треба би вгь роді меморандумі»
дати щось в'ь руки, зі» чого би війт» ясно змігі» пізнати, хто и що ми, иного хочеть ся нам'ь. У наст» до уложеня шкільних книжокт»
є особна комісія та на лихо, члени сеі комі- сиі дурні тай годі; вони не то що не стара- ють ся про нічо та самі дармують, а до того, коли попадеть ся імт» яка праця під'ь осуді», то и тій не дають світа божого побачити.
На Буковині завізвавт» Гаснерт» Федько- вича до спорудження шкільних книжокт» и нам'ь такі» треба зробити, а не оглядатись ні на раду школьну, ні на комісию.
Я вироблю таке меморандумі», а Ви, До
бродію, коли ласка, подайте міні и Вашу гад.
ку вт, сому ділі, які» лучче би справу пов е- сти, та на що именно вагу цілу покласти. Моя думка така, що самі» способом!» ино загоро
димо нашимт» москаликамт» дорогу до обала- мучення нашоі молодежи, а міністрови треба сказати, щоби вінт» не піддававт» наст» на бу
дуче підт» опіку Ляхами», а давт, намт» наро
довцям!» зуповну волю вт» діланню. Піддаван
ням!» наст» підт» опіку ляцьку виробляєть ся у наст» уиорчивість; ми зі» рукт» Л яхівт нічо
го не приймемт», а до того гнетт» ляцький робитт» зі» наших!» людей москаликів!».
Хвиля теперішня тими» надобніща до та
кого ділання, що немає у наст» метроиолита, котрий би здужаві» попсовати нам'ь ьі> міні
стерстві. Ми И ростемо З!»
КОЖ ДИМ Тднем!» у повазі; Лаврівський совітник'ь хоче пристати до Просвіти, побачивши, що ми етимолоґиі не цураємось. Просвіта муситі» и на дальше ити сею етимолоґічнею дорогою; іі задачею буде зібрати побіля себе всіх-ь народовців-етимо- лоґистівь; Правда ііолучить всіхь фонетиківь.
Такоі політики нам'ь тим'ь більше треба при
держуватись, бо Слово хоче тепер!» уже звер
тати на народню дорогу, здаєть ся ино на те, щобь збаламутити наново тихі» народовцівт- етимолоґистінт, а вітгакт» завести іхт> ві» мо- сковский таборі». Нехай ино будемо^мали ві»
Просвіті етимологів!» тихі», а ми заведемо іхі»
;ж е помаленьку и до фонетичнего стану.
(Конець буде).
Просіко відновити передплату.
Н о в и н к и .
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат.: Усн.
св. Анни; римо-кат.: Каєтана И. — В с у- б о т у : руско-кат.: Єрмолая, Параск.; римо- кат.: Кирияка м.
— З русла народного житя в Ст. Самборі.
З великим одушевленєм можемо повнтати живий рух на народній ниві в давнім епископ- скім місті, Старім Самборі. Серед великих пе
репон Польщі та закоріненого там москво
фільства розбудилось заходом щирих патри- отів народне житє і нині доведено до того, що лиш мала жмінка лишилась в своїй тем ноті при заскорузлім москвофільстві, а всі нрочі чують ся щирими народовцями Русина- ми-Українцями. Дня 2. серппя посьвячено тут відреставрований „Дім Просьвіти" котрий не
давно закуплено від одного міщанина. На но- сьвяченє прибуло богато духовної і сьвіцкої дооколичної інтелїґенциї, відпоручники — се
ляни від всіх Читалень „Просьвіти" з повіту а всего народу було поверх тисячки. По водо- сьвятию зложив о. Яворский товариству ж е- ланя доброго розвою на руки місцевого кате- хита о. Гадзевича, котрий є душею цілого ру
ху, а опісля короткою гарною промовою отво-
рнв о. Гадзевич збори, вказуючи на вагу сеі
з хвилі і віддав провід о. Ш евчикови, заст. го
лови філії »Просьвіти«, позаяк голова о. Д.
Лепкий не міг бути на сім торжестві присут- ним з причини виїзду до купелів для порато- ваня здоровля. Посипались промови о. Явор- ского з Стрільбач, п. Сеняка, п. Волосяньско- го, о. Качмара, о. Ш евчика і прочих, а всі они відзначались горячою любовю до свого наро- да, та бажанем, щоб наш нарід як найбільше просьвічав ся. Зібраний нарід нагороджував бесідників горячими оплесками, аж саля лу
нала, та се викликало великузависть ворогів, що мов лиси ходили по під вікна і завис- ним оком споглядали на живу струю народно
го житя. Опісля відбулась забава зі співами і танцями. Нарід бавив ся чудово, а передовсім хор »Просьвіти“ пописував ся своїми піснями.
Тому, як з одної сторони тішимо сн тим жи- тем, так знова желаемо філії старосамбірскій, щоб дальше працювала з подвійною силою і енергією для нросьвіти свого народа, а тоді зникне москвофільство, котре утримуєсь з а вдяки темноті народа, а також зникне між народом охота за леда що покидати свій об
ряд і переходити в инший табор. Замітне в роботі філії старосамбірскої і се, що цілий рух просьвітнпй веде ся на чисто национальнім ґрунті без домішок радикалізму і социялїзму і тому як раз зєднує для себе всі верстви народу і ніхто ту не думає виступати, против мнимого клерикалізму та зачіпати квестиї ві
ри, бо кожднй бачить, що житє се розвиваєсь в природний розумний спосіб. — Лиш праці і волі — а користь буде! — Свій.
— Нова україньска опера. Сими часами по
кінчив наш славний композитор Денис Січинь- ский писати нову оперу п. н. „Роксоляна".
Лібрето опери схоже по самій темі на „Ма
русю Богуславку" — себто геройкою опери є таж сама україньска дівчина, що й в „Бо- гуславцї" Старицкого. Я — пише п. Фр. К. — мав нагоду чути прольоґ сеї опери і декілька пісень з І. та II. акту у виконаню хору бере- жаньского Бояна і признаюсь, що вони пе
рейшли моє очікуване. Особливо сопранове та альтове сольо в прольозї чудове. В протистав- леню до „Різдвяної ночи“ є „Роксоляна". як би так сказати, цілком европейска — відгу
ків народних мельодий в ній майже зовсім нема. Як інформовано мене, „Рокеоляну" має незабавки виставити „Кагойпе йіуайіо" в Празі, яке вже зладило переклад лїбрета на ческу мову. Також аматорский театр львів- ского „Сокола" має відограти оден акт „Роксо- ляни“, а партпї пороздавано ще в зимі най
ліпшим солісткам та солістам та запрошено два хори до участи. В осени можна надїяти ся, що „Роксоляна" появить ся на рускій сцені і тоді можна буде ширше про ню поговорити.
— Зміни ІСПОВІдань У Львові. Урядовий ста
тистичний місячник суігасй подає, що в червни с. р. змінило у Львові ісповіданє 36 осіб. Мім ними 1 римо католик (21—30 р.
житя), 28 греко-католиків (16 мужчин і 12 женщин) і 7 жидів (3 мужч. і 4 жен). З того до рпмо-католпцкого обряду пристало ЗО осіб, на евангелицке перейшло 5, а до безвіроіспо- відних 1.
— Канадийскі власти постановили не впу
скати чужих робітників особливо зі Зєдине- них Держав до Канади, щоби не відбирати зарібків тамошним робітникам. Недавно за вернули канадийскі власти понад 5.000 Італ'ї- яііцїв, що їхали до зелїзничих робіт. Рівнож заострено приписи що до впускана посторон них осіб, глядаючих зарібків у Канаді, щоби забезпечити в той спосіб занятє для робітни
ків Канади. Хто не викажесь більшою сумою гроший, цілком певно не буде впущений до Канади.
— Фальшівники грошей. В Садагорі на Б у ковині арештовано мужа і жінку Бабяків, при
хоплених при видаваню підроблених 5 короні- вок. Бабяки приїхали до Садагори перед кіль
кома тижнями з Росиї. Полїция мала на них око, бо видали ся їй підозріними ріжні сх о -’
дини Бабяків з приїзними з Росі,і. Бабяки ма-
іли бути аґентами якоїсь фабрики фальшивих грошей в Росиї.
— Пияньство у Львові.
у Львові: 6.200 літрів руму, 106.900 л. горівки, 59.000 л. вина, 12.300 л. меду, 1,120.100 л. пи
ва, 14.100 л. оцту і 471,771.000 літрів води.
(Вода почислена вся, яку допроваджено до Львова і зужито не лише до питя). .
— Дощі на Україні-. Останніми часами у Ки- їві після страшенної спеки майже без пере- станку все йдуть дощі. 28-го липця, на сьвя- то князя Володимира, година була дуже гар
на й не нудна. Та другого дня пішов знов дощ. — 3 о. Манжосівки, прилуцкого повіту, пишуть: Після спеки, що була у нас до 14.
липця, коли доходило инколи не мало до 50°
В, пішли отеє дощі. 23. липця упав такий ве
ликий дощ, що не мало накоїв людям і шко
ди. Всю огородину затоплено та занесено на
мулом. Хто не встиг ще перевезти сіна з лук, то там воно й пропало: чи погнило, чи забра
ла вода. — В київскім повіті' як тільки поча
ли ся жнива, 15. липця зараз почали ся й дощі, що йдуть мало не що дня без пере- станку. Хліб уже спілий-спілий, та й став у- клякати; викошене новлииало геть в землю.
А тут ще й град частенько навідує ся. — В околиці побіля Глухова 23 й 24 липця прой
шов великий дощ. Перед тим стояла стра
шенна зпека і сей дощ значно підправив ж и
та та підсьвіжив всяку ростину. Тепер селяни сподївають ся зібрати хоч маленький урожай хліба. — Дощ за дощем перепадає в лїтинь- скому повіті. Буває і буря не раз. Поки що
— шкодила хлїбови та сіну отака ляпанина.
Але се 18. липця як зірвав ся в с. Маркушах вітер із дощем, то перекинуло в пана етирту сіна й задавило на смерть робітника Грицька Ребрика з села Вороновець? Він на той саме час з товаришом своїм сховав ся туди від дощу. Товариша єго тільки придусило: єго витягнули за ноги з під наваленого сіна. — Дня 28. линпя над вечір над г. Кремінцем пройшла страшенна дощова гроза. Кремінець стоїть у долині й звідусюди оточений горбоч
ками. Через те, як зійде дощ, то з гір завше біжать великі потоки води, що з ревом та шумом заливають увесь город. Сегож разу творилось щось страшне. Шкоди нароблено
« л а : в потоці втопилось 3 особи і гадають, що є и ще жертви, яких витягнуть, як розко
пають піскові гори, нанесені водою подекуди заввишки більше сяжня. З огородів здебіль
шого забрано всі овочі.
— Пожар лісів. В анґлїйскій Колюмбії (в иівн. Амер.) вибух пожар лісів. З лісами горять хутори, оселі і міста. Доси вигоріло шість міст, а поверх 150 осіб втратило житє.
Ш кода виносить вже дотепер 5 мілїонів до
ларів. Всякий ратунок з немислимий, бо лісп горять на величезнім просторі. Лише зливний дощ міг би спинити огонь.
— Поучаюча статистика. Польске Сокільство в межах Австриї числило в 1907. році 150 гнізд, а 19.494 членів, між тим 4.682 умунду- рованих, 3.284 вііравляючих (432 женщин).
Публичних вправ було 299 і 386 народових обходів. Приходи виносили 1,280.507 К, а се: з вкладок 178.432 К, з оплат за Гімнастику 51.856 К, з субвенций 954.130 К, з дарунків 46.200 К, з иніпих жерел 51.892 К. Всі видатки ви
носили 1,182.569 К. Вартість недвижимоетий всіх 150 гнізд становить 3,499.250 К, фонд будови 256.145 К, вартість інвентаря 313.887 К. гіпотечні довги 2,362.673 К, се значить, що чисте майно варта 1,822.513 К. Власні будин
ки має 64 гнізд, боїща 68, а прапорів 46.
— Бальон згорів. Бальон ґр. Цеипеліна, про який стілько писано з великими надіями, стрітила катастрофа. Онодї ґр. Цепнелін ви
брав ся на своїм бальонї в непершу пробну подорож понад озером Боденьским. Спершу бальон летів після волі свого керманича, але небавом 'злом ала ся керма і бальон злетів на землю. Заки ґр. Цепнелін встиг єго направи
ти. зірвала ся буря і понесла бальон аж не
далеко Штутґарту. Там мабуть вдарив грім в бальон і запалив Газ. Бальон, якому ґр. Ц.
посьвятнв ціле житє, спопелів до тла.
_ Оповістки.
• — Зі Старого Самбора. В неділю дня 1 В маю с. р. випито серпня відбуде ся заходом філії „Просьвіти
в Старім Самборі великий концерт в честь Маркіяна Ш ашкевича в салі „Дому Просьвіти"
з добірною програмою. В концерті возьме у- часть академічна молодїж. По концерті відбу
де ся забава з танцями. Чистий дохід призна
чений на реставрацию власного дому. Споді
ємо ся, що Русь старосамбірска зрозуміє гар- ву ціль філії і прибуде численно, щоб тим чи
ном звеличити гіамять великого борця галиц- кого за народне слово, а кромі сего є се до
бра нагода підчас ферий добре забавитись.
Початок о 8. год вечером. — Виділ.
— Сокільский
Ф6СТИНв Жовкві. В неділю дня 9. с. м. уряджують жовківскі тов-а «Сокіл*,
»3оря< і «Просьвіта* з підмогою львівского
„Сокола" і „Зорі" великий народний фестин в лісі „Гарай" коло Ж овкви. Програма богата і ріжнородна; між иншим вільні вправи топір- цями Соколів зі Львова. Музика з Махнова.
Початок о 2. год. по пол. Фестин заповідає ся величаво. З цілої Ж овківщнни вибираєсь на
род, а зі Львова має приїхати також багато гостин.
Зі Львова виїздить окремий поїзд о I і 2 год. по пол. з гол. двірця. Поворот до Львова о 11. год. в ночи. Білети їзди там і назад зі вступом на фестин по 1 К 60 с. продають: „Со
кільский Базар", „Народна Торговля", „Сила"
і книгарня Тов-а Ш евченка через цілий день, а „Сокіл" і „Зоря" від 6—9 вечер.
— В Камінці стр. відбуде ся в неділю дня 9. серпня с. р. заходом Гімнаст, тов-а «Сокіл*
аматорске представлене драми Грінченка „За батька", а опісля в салі ради повітової вечер- нііцї з танцями.
— В бурсі дяківскій ім. митроп. Шептицкого знайде поміщене 20 учеників середннх шкіл, за оплатою 30 К місячно. Кождий принятий мусить мати власне ліжко і сінник. Зголоше- ня приймає до 18. с. м. о. Андрій Гаврищак, ул. Петра Скарги ч. 2А.
— Перенесена. Намісник переніс повітових комісарів: Влад. Топольницкого з Турки до Ліманової, Фр. Лєщиньского з Долини до Го
родка, д-ра Ад. Рашіого з Городка до Львова;
ковцепістів намісництва: Влад. Лишковского зі Ст. Самбора до Дрогобича, Мих. Майкснера з Теребовлї до Бродів, Руд. Цінтля з Бродів до Ст. Самбора і Ем. Ґольчевского з Ж ида- чева до Турки; конц. практиканта Едм. Ґроб- лєвского зі Львова до Ж и д ач ев а; повітових секретарів: Ант. Скроцкого з Березова до Львова, Влад. Крису з Ріпчиць до Львова, Тита Решетиловйча з Косова до Березова і Ант. Чубака з Коросна до Товмача.
— З зелїзниць. З днем 10. серпня змінить ся розклад їзди поїзду особового ч. 1226, який відходить зі Стрия о год. 4 мінут 37 по пол., а тілько, що поїзд той не буде відїзджатн до Хирова лиш просто до Посади хирівскої. Те- иерішний час приїзду єго до Хирова треба зважати яко час приїзду до Посади хирівскої.
Для подорожнпх їдучих тим поїздом, до ста- ций, що лежать при шляху Хирів-Сянок, про
вадити будесь поїзд льокальнии ч. 2022 А з Посади хирівскої до Хирова в безпосереднім полученю від поїзду ч. 1226 і без перееїданя в Посаді хирівскій після отсего розкладу їзди.
Посада хирівска відїзд о год. 7 м. 49. Поїзд особовий ч. 2023 переходячий межи Хировом а Перемишлем буде переходити від дня 10.
серпня включно тілько між Посадою хирів- скою а Перемишлем (виїзд з Посади як доте
пер о год. 7 35 мін. веч.). Зміни ті є оповіще
ні в стінних розкладах їзди таблиця VII на шляху 205, 212 і 216. Додаток V кпшеневого розкладу їзди можна одержати безплатно у всіх касах особових за оказанєм кишеневого розкладу їзди.
МАЛИЙ ФЕЙЛЄТОН.
„Красная рубаха“ і „русскіе" у Львові.
(Історично-критичні замітки й ревеляциї).
(Дальше).
Набравши так у маститого о. Здавидяка
патріотичного духа (врігіїиз, оковита, ачіщон-
4 ная; див. 100-томовип Лексікон о. Сводно-
лїтописця), вибрали ся істинно-русскіє в това
ристві перебраних за льокаїв г. г. Дудрике- вича, Здавидяка, Шпроцика і инших, чотирма бердичівскими балаґулами, робити візити львівским достойникам і знакомим, при чім було в плянї оглянути львівскі „достопримі- чательности". Очевидна річ — заховано всякі средства осторожности, на жаль власними за
собами, т. зн. лише при помочи власної „охра- ни“ (поперебирані росийскі жандарми і коза
ки): ізмєннїки Поляки отямили ся і заховували повну резерву. Ходили навіть в деяких поль- ских кругах поголоски, аби зробити стнродав- ним звичаєм „заязд" та силою вимести мо- сковске сьмітє, та взяла верх гадка І т с і Р.
Носалєвіча, який радив, не рухати..., аби не воняло. Так і стало ся.
Як приймали московских емісариїв, не буду описувати. При ґубернаторских валах прийняв їх лякей Ексцелєнциї, потрактував
„батярами", показав деякі найбільш секретні убікациї палати з взірцевими урядженими — і — випросив чемно за двері. На св. Юрі прийнято їх вправдї, одначе від істинно-русских заносило так істинно-русским сопухом, що потім треба було першим ехргез8-ом утікати з палати. І до церкви (!) заходили маститі гості. Не від річи буде ще запримітити тут на вічну памятку, що хитрий др. Дудрикевич за
мовив був до св. Юра фотографа і велів ф о
тографувати усю істинно русску знать на тлї сьвятоюрскої катедри!!! Подаємо також до публичного відома, що як раз підчас знятя на верху катедри стояв на ґалєриї г. Вільчишин (він бо дуже високий і носом досягає з ґалє
риї на сьвятоюрскій копулі як раз бані) і на даний знак розпустив був на вітер істинно- русский „флаґ". Так і лишило ся на клїші.
Очевидна річ, що Москалі будуть мати тепер чим похвалити ся в Пітері, мовляв — диви, які відносини в Ґалїциї, коли навіть на сьвя- тоюрскім „зданїю" віє істинно-русское знамя!
Оповідали також сьвятоюрскі дячки, що г.
Дудрикевич і о. Здавидяк, показуючи істинно- русским св. Юр, так казали: „Як раз тому бо літ, коли наш ґенїяльний Зубрицкій показував ето зданіє також істинно-русским гостям з Рас- сєї, а іменно проф. Поґодіну кажучи: „коли Збруч перейдуть казакі, так везіть з собою
„істинного" Преосьвященого: отеє буде для него »сабор<...« Миж (тягнули дальше, др. Ду
дрикевич і о. Здавидяк) опроваджуємо вас тепер, любезнїйшії, одушевлені тими самими істинно-русскими мріями, — а ехо повторило:
„мріями"...
Як випали візити московских емісариїв у г. г. Бандитовского, Кульпаркевича, Бриґід- кевича і т. п. не знаємо: були вони надто до- вірочні, аби бодай що-то дійшло до публич
ного відома.
Вже пізно в ніч вертали знамениті гості до готелю відпочивати но цілоденних трудах.
Властиво не вертали, а везли їх балаґульники як околотів. З а возами тягнула ся неначе ко
мета, струя гидкого істинно-русского сопуха, так, що аж фякерскі коні пчихали і лягали, пси вили як серед зарази, а воробцї то вже трупом падали з телеграфічних дротів. Та істинно-русскі спали сном істинно-русским, анї вусами не моргаючи. Лишень Ген. Владиміров, що то звісно має ґенеральску голову, від часу до часу викрикував: Караул, к а р ау л ! — й більш нічого.
В готели витаскала служба гостин вінда- ми на гору, по чім десятьох лякеїв захорувало тяжко на носатизну, чуму чи якусь там иншу холєрнну. А балаґульники солому з балаґул дали на >всесоженіє«. — Дальше буде.
Телеграми
з дня 6. серпня.
Чернівці'. При вчерашнім доповняючім ви
борі до сойму з куриї більшої посїлости ви
брані одноголосно: Каєтан Стефанович, Вір-, менин і Николай Фльондор, Румун.
Сієнсін (Хіни). Якийсь Хінець тяжко зра
нив вчера росийского консуля, Попа. Причина замаху невикрита.
Царгород Султан потрясений останними подіями тяжко занедужав.
НАРОДНА ГОСТИННИЦЯ
Г о тел ', реставрация і кардрня — ріг ул. Сикстускої і Косцюшка у Львові.
Приїхали дня 6. с. м.: Ольга і Ів. Марке
вичі, Берлоги; Віра і Мария Трусевичі, Кома
рів; Филип Ленюк, Глїбока; М. Днїстряньский, Стегниківцї; др. Зд. Чаплїцкий, Закопане; Ем.
Ш олгиня, Скалат; Ммх. Питляр, Пийло; М. і Вол. Тисовскі, Калуш; Т. Грунікевпч, Стіль- ско; Ал. Милянич, Криниця; Мик. Захарясевич, Радимно: Мик. Щуровский, Стинава нижна;
Вол. Дубецкий, Заставна; Юл. Бачиньский, Ми- лованє; Ів. Шерстиль, Сулимів; Т. Грицак, Станиславів; Ст. Росткович. Сидорів; о. Едвин Вилїньский, Острів; о. В. Андрухів, Ляшки; О.
Гаврило, Урмань; о. Вас. Загаєвич, Волчуги;
о. Р. Березиньский, Дібще; Аидр. Лунів, Стрий;
Мих. Солодуха, Стрий.
Л їкар внутріш нії х недуг
Зр. ДОирох Захкяник
мешкає тепер
при ул. Змїоробича ч. 5. у Добові.
Матурист Гімназияльний
довголїтний і вправний інструктор глядає лєкциї або занятя у Львові або на провінциї.
Згол. „Ішіивігіиз" розіе тезі. Львів 10.
(апРИК03И) найкрасшої якости, сто- лової, щоденно сьвіжо зривані 5 клґр. Ігапсо З К 50 с, яблока, грушки і сливки ігапсо З К 70 с.
Л. Альтнай ( ґ . А К п е и ), Залїіцики 4.
(1 4 -1 5 )
Курацийний і столовий ви-
цл р ід г» п найкрасшої якости, щоденно сьвіжо П и Г р с І Д зриваний, 5 кільоґрамова пачка ігапсо З К 50 сот.
Б. АИпеи, Уегзесг 4. ІІп£агп ( 3 - 1 2 )
Ф І Р М А
ФІНКЕЛЬШТАЙН і ФЕЛЬ склад зелїза* і зелїзних
товарів
/їьбів, ул. Сохїшха ч. 26.
поручає свій богато заосмотрений склад блях цинкових, чорних і мідяних до по- криваня будинків і церков по Фабричних цїнах, як та ко ж і всяких керничних при
борів ( 4 - 4)с.
При закупні' товарів просимо покли ] кувати ся на анонси нашої часописи!
Оголошене для Хліборобів!
Довідуємо ся на жаль, що несовісні гандлярі штучними навозамп в сей спосіб ошукують рільників, що накидують ему який небудь навіз, а розумієсь, лихий, без взгляду на се, чи він відповідний на рілю чи ні. Щоби охоронити нашого рільника від такого визи
ску, оголошуємо, що Спілка для господарства і торговлї в Перемишлї зовсім дармо порадить кождому, який потрібний є навіз на єго рілю, належить тільки подати в приближеню прик
мети рілї, а іменно, чи она легка чи тяж ка, чи перемикальна чи нї, чи середно лиха чи зовсім лиха. Хто не хоче дати ся ви зи скати ,- най користає з готовости поради нашого оди
нокого в тім роді Спілки для господарства і торговлї в Перемишлї
Р У С И Н И ! Жадайте у всіх трафіках, торговлях і крамницях лише туток і паперцїв з першої галицко-рускої Фабрики Евгена Білїнь- ского в Збаражи.
З доходу сеї фабрики йде 35% на бу
дову церкви в Сеняві, 10% на школи і бурси тов. педагогічного, а 5% на сироти і вдови по сьвящениках.
Держім ся поклику:
Свій до свого!
Працюйте і ш ялїгь!
