Ч. 154. Львів, середа дня 9. (22.) липця 1908. Річник XII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
Н.1 цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ЦІашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о ‘|2 год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедицпя »Руслана< під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедицпя місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані є вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні доресеня по ЗО сот.
від стрічки.
Гож і цро славлньскій з д в Празі.
(Д) Славяньский, або (як деякі для наданя більшої ваги виеловлють ся) все- славяньский зїзд в Празі закінчив ся о- душевленим збратанєм Поляків з Моска
лями і одноголосно ухваленою резолю- циєю про потребу всеславяньскої вистави в Москві в 1911 р. Одначе вже підчас того одушевленого братаня в Празі від
зивали ся навіть в польскім дневникар- стві голоси сумнівів про реальний добу
ток сего зїзду, а з другого боку знов голоси самообману, котрі проти внутріш
нього переконана намагали ся вмовити в себе річи суперечні з дїйсностию. Досить згадати відзив петербурского дневника Кгаф котрий потішає ся тим, що то ли
ше £а1ісуі§су «икгаіпсу* не взяли участи в з'їзді (а хтож заступає Україну — чи може Красовский?) але за те па]зі!піеі- 82Є зігоппісПуо (себ то галицкі москвичі) 4о 2)агс1и 8І§ рггуїасгуїо. Отеє такий са
мообман, як і тим самим дневником ви
словлений погляд, що Словінці були ре
презентовані на зїздї, бо зсузіа (між Сло
вінцями а лібералом Грібаром) осіпойі зі§
сіо §гиру икгаіпзкїеі! Уже з сего бачимо, які вірні інформації/ має дневникарство про славяньскі відносини. Подібно і що до Українців в Госиї намагає сн все дневникарство ошоло.млене всеславянь- скнм одушевленєм представити справу так, начеб то і на сьвітї не було 27 мі- лїонового укр. руского народу в Росиї, а воли з одного боку кладе ся дуже ве
лику вагу (і ми з тим зовсім згоджуємо ся) що без порозуміня між Поляками а Москалями в Росиї славяньске питане не може поступити вперед до розвязки, то знов ті самі дневники не хотять зрозу
міти, що так само повинно на основі рівноправності! і признаня самостійности дійти до порозуміня між Українцями а Москалями, наколи справа славяньска має прояснити ся і поправити.
Та поки ще висловимо наш погляд про добутки славяньского зїзду, наведе
мо тут голос київскої „Ради", котра з а я вляв ся за славяньским зближенєм і єдна- нєм, але на реальній основі і основі рі вноправности і самостійности всіх наро
дів славяньских і се показує, що неприя- ва Українців у Празі була спричинена важнїйшимн поводами, як обчисленєм
»па еГекі ту Вегііпіе*, як се намагає ся представити польске дневникарство. В ч.
150 подає „Рада" статю п. з.
С л а в я н ь с к и й з ї з д у П р а з і й у к р а і н ь с т в о. »3ізд предста
вників всяких славяньских наций, що са
ме тепер одбуваєть ея в ческій Празі під еґідою Крамаржа і компанії, є б ез
посереднім продовженєм того нового кур
су в славяньскій політиці, котрий прого
лошено недавно в Петербурзі підчас ві
зити тогож таки Крамаржа, Грибаря й Ґлєбовіцкого. Читачі наші певно прига
дують собі, як ми дивились на сей візит, на єго громадске значінє для славянь
скої взаємності! і на єго можливі наслїд ки Вважаючи на. ті громадскі елементи, які взялись репрезентувати славяньский сьвіт, вважаючи на їх політику в повсяк
денному житю у відносинах до »менших*
славяньских брат в, (не в парадних про
мовах на бенкетах, а в реальних відно
синах), ми призвали, що для нас, Укра
їнців, сей відновлений панславізм, ся проектована спілька реакцийно-национа- лїстичних елементів славяньского грома
дянства являєть сн нічим иншим, як ко алїциєю, утвореною для того, щоби стар шим братам було лекше пролингути своїх
«молодших* братів, або инакше, деліка
тно кажучи, для того, щоби розвязати руки сим старшим братам для порішеня
«домашнього спору* як їм буде зручні
ше. В першій лінії жертвою сього бра- толюбія маємо нтас;п ми, Українці і не дурнож па чолі сього нового курсу став, між иншим, галицкий москвофіл Ґлєбо- віцкий, представни того відломку галиц- кого громадянства,, який найпершим своїм завданєм ставить — знесилити, задавити україньский национальний рух, щоби по
тім улекшити справу денационалїзациі й обезличеня галицкої Руси, для чого всту
пає в спілку з ворогом україньского на
роду— польским шляхетством 3 другого боку— присутність на бенкетах з приводу сієї всеславяньскої афери деяких офіци- яльних представник в ліберальної Росиї показала цілком ясно всім невірним Т о мам, що для росийских лібералів інтере
си україньского народу в справі нацио- нально культурного жити — річ зовсім чужа й далека і они готові віддати її за чечевичну кашу ілюзиї всеславяньского єднаня. Ще раз зазначено ізольованість україньства між реакцийною й лібераль
ною Росиєю, з котрих перша до нього ставить ся ворожо, друга — байдужо.
„При такому становищу річий було цілком натурально, що Українці — га
лицкі й росийскі ухилились від участи в праскому зїздї, вважаючи хочаб і на те, що з боку найбільш впливових заправил нової всеславяньскої політики — Красов- ского й инших, виразно було заявлено, що навіть підіймати питане про відруб
ність „віток" одного руского племени --- зовсім длц пих небажано. Се ухиленє від участи в з'їзді було єдино розумним і можливим поводженєм представників у- країньства, присутність яких на з'їзді бу- лаб неможлива вже через одне те, що поруч з ними тудиж явились і галицкі та й наші москвофіли, котрі в корені про тивні всякій думці про нашу национальну самостійність. І решта учасників зїзду, від буржуазно-напионалїстичних Чехів до ро
сийских кадетів та октобрисгів — явні
або потайні неприхильники україньского відроджена; вони здебільшого тої думки, що й Українці і Білоруси повинні пото
нути в росийскому морі, такий мовляв, ф а тальний хід істориї, тогож ніби то вима
гають й інтереси сього моря, щоби боро
ни Боже, воно не «изсякло*. На такому ґрунті наші представники ні до чогоб не договорились на зїздї, ранїще чи пізнїще участь їх в ньому закінчила сяб „(схо
дом". І далеко достойнїще було зовсім не ввитись на той зїзд.
„Але с е з о в с і м н е з н а ч и т ь , щ о у к р а ї н ь т т в о б а й д у ж о або н а в і т ь в о р о ж о с т а в и т ь с я д о і д е ї с л а в я н ь с к о г о з б л и ж е - н я, славяньского єднаня і навіть спілки.
Тільки все всякі єднаня й зближеня му
сять мати під собою якийсь р е а л ь- н и й ґ р у н т , м у с я т ь в і д п о в і д а т и п е в н и м н а с т и г л и м п о т р е б а м . В даному разі поки що того ґрунту нема, та й ніякі справжні потреби
— не якихсь політичних гуртків, або на
віть цілих громадских кругів, але потре
би хоч би одної славяньскої народносте
— не вимагають такої спілки, котру з а думують інїциятори нового курсу. Ж а дної славяньскої солїдарности не єствує доти, доси Росияни змагають ся обруси- ти всіх инших Слакян росийскої держа
ви і навіть тепер, підчас розмов про все- славяньство, заявляю ть, що готові одмо
витися від обруеїня самих тільки Поляків (тому, що на ділі сього зробити немо
жливо), а на решту славяньскої брати'ї готові накинутись з подвоєним апетитом;
вшехполяки в Галичині намагають ся з'ї
сти Українців і вважають се своїм „істо
ричним" правом; Болгари готові різатись з Сербами за Македонію, а Серби знов таки не помирять ся з Хорватами — ці
лий ряд межиславяньских колотнеч, се
ред яких одна така, що загрожує стерти з етноґрафічної карти цілий ЗО міліоно- вий народ, другий по численности в сла- вянстві. І хібаж ми чули, щоби котрий небудь з незаінтересованих славяньских народів хоч платонічно висловив спочуте своїм братям, які терплять від братнього насильства? Хібаж ті самі Ч ехи,щ о роз
пинають ся тепер за славяньску солі
дарність, єдність, братерство і т. д., хіба вони протестували проти утисків над У- країнцями в Галичині? (а в Госиї?! — Г е д. Г у с л.) Ні, вони не тільки не протестували, вони навіть помагали в парламенті кувати кайдани на українь- ский народ, стаючи до спілки з польским колом. Якаж після сього «славяньска со
лідарність !«
«Ми допускаємо, що ческим проми
словцям булоб дуже бажано знайти для своїх товарів збут на росийскім ринку, не боячись нїмецкої конкуренції/; поль
ским капіталістам та аґрарному панству також зручніше вести угодову політику з росийским урядом і буржуазиєю, ніж фрондирувати в імя «национальних* ін
тересів, котрі, що торкаєть ся їхнього брата — ніхто вже й не зачіпає. Знов же з другого боку реакцийно-националї.
2 стичній Росиї вигідно одвести очи свого
громадянства від реальних потреб своєї власної країни на »широке* поле все славяньскої політики (не дурнож єствує спостережене, що зріст інтересу до сла- вянства в росийскому громадянстві йшов на протязі XIX столїтя паралельно з хвилями реакциї). Але українство тут рі
шучо нї в чому не заінтересоване. Укра- їньска інтелїґенцня, заступаючи інтереси вбогих робочих мас україньскої нациї, які марять тільки про землю та вільну працю, не має ніякого інтересу дбати нї про славяньскі банки, нї про инші іграш ки, та й навіть має повну підставу не сподіватись нічого доброго від тої нової всеславяньскої спілки. Де вже нам пну
тись на „всеславяньский конґрес“, коли ми не можемо ще досягти того, щоб у нас дома поважано було права нашої мо
ви навіть на науковому археольоґічному зїздї, присьвяченому дослідам над нашо- юж таки країною.
»Українство може єднатись тільки з поступовим славянством, котре зрікаєть ся всяких замахів на национальну сам о
бутність усіх без винятку сдавяньских народносгий. Але приходить ся, очевидно, ще пождати чимало часу, поки „всї сла- вяне стануть добрими братами".
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
П о с о л ь с к а п а л а т а відбула в минувшій сесиї загалом 88 засідань.
В тім часі послїдували також деякі змі
ни на мінїстерских фотелях. Дня 12.
листопада м. р. представив мінїстер пре
зидент бар. Бек обновлене міністерство з мінїсгром рільництва д-ром Е б е н г о- х о м (на місце ґр. Аверснерґа), ческим міністром - земляком П р а ш к о м (ва місце д-ра Пацака) і міністром робіт д-ром Ґ е с е м а н о м. Дня 11. листопа
да явив ся Генерал Ґ е о р ґ і вперше яко заступник уступившого міністра кр.
оборони Лячера і був 1. грудня імено
ваний міністром. Дня 22. листопада пред
ставив мінїстер-президент на місце усту
пившого ґр. Дїдушицкого іменованого польскнм мінїстром-земляком А б р а г а м о в и ч а, котрого поява на тім місци викликала велику бучу із сторони рус- ких і социял. послів. Дня 1. мая умер нагло нїмец. мінїстер-земляк П е ш к а, а на єго місце війшов єго попередник 11 р а д е, котрий уже 13. липця подав ся о відставку.
Р у с к и й к л ю б , як звіщає N.
Іг. Ргезее, відбув 18. липця під проводом п. В а с и л ь к а останнє засїданє, на котрім обговорювано справу обсади т р е - т о і в і ц е п р е з и д е н т у р и і при- нято з вдоволенєм до відомости умову зроблену в тій справі з Італіннцями і Румунами Довша розправа вивязала ся при обговореню добутків першого парля- ментарного року для Русинів. В с і бе
сідники зазначували, що п р а в и т е л ь - с т в о н е с п о в н и л о г о л о в н и х д о м а г а н ь Р у с и н і в . Відтак пп.
Василько і Цеглиньский переговорювали з бар. Беком 1 1/2 год. і обговорили всі рускі жалоби.
Того самого дня відбула ся остання перед фериями р а д а м і н і с т р і в під проводом бар. Бека, на котрій обговоре
но вислїд минувшої сесиї і програму се сиї осїнної.
Христ. сусн. посол III р а ф л ь ви
словлює ся про діяльність і задачі держ.
ради ось як: Социял-демократичне сто- ронництво зєдине.нєм всіх народностий в одно сторонництво показало, що н а ц и - о н а л ь н и й момент не є так сильний,
щоби бути перепоною до орґанїзациї на основі інтересів або великих засад. Инші сторонництва ще не почали таких зм а
гань, Нема однак сумніву, що в ніцио- нальнім напрямі проявляє ся певне успо- коєнє(?). Треба признати, що як небудь нинішні відносини ще хоробпиві, однак п о п р а в и л и с я , але далеко ще не є п р а в и л ь н і і не відповідають ви могам населеня. В осени треба буде по
чати намаганє, щоби з м і н о ю р е ґ у л я м і н у побороти тероризм меншости і тим зробити держ. раду спосібною до практичного вихіснованя часу і великих законодатних задач. Колиж се не поведе ся, тоді правительство нетерпеливостию широких верств виборців буде принево
лене р о з в я з а н є м д е р ж . р а д и віддати єї долю в їх руки. Тимто осін
ня сесия буде мати головну задачу пе- р е в е с т її р е ф о р м у р е Г у л я м і н у".
Бар. Е р е н т а л ь приймав в су
боту румуньского міністра - президента С т у р д з у на Семерінґу, а відтак уда ли ся обидва міністри на довшу конфе-
ренцию. Предметом переговорів є справа торгового договору і трудне питане ма- кедоньских реформ, котрі Румунія рада би піддержувати в порозуміню з Австро- Угорщиною. Сему побутова мінїстра-пре- зидента Сіурдзи на Семерінґу припису
ють вельми досягле політичне значінє.
Заграницч.
В р о с и й с к і м д н е в н и к а р с т в і мало коли можна подибати хоч приближно вірні вісти про Р у с и н і в в Галичині, бо се дневникарство взагалі мало цікавить ся справами україньско- руского народу. Але в ч. 149 »Русскихь Відомостей" появила ся стати про га- лицкі відносини хоч ие дуже повна але доволі вірна обставинам і сучасному по- ложеню.
„Национальне відроджене галицких Русинів — пише д. А-згь — дає цікавий зразок того впливу, який повагом, але непохитно справляє демократизация ін- ституций на национальне обличе кра
їни. В сьому напрямку в східній Га
личині відбуває ся ти іаііз ти їаш ііз той
саме процес, що за минуле столїтє нї- мецку Чехію перевернув на славнньску.
Я к у Чехів висші класи нациї були знї- меччились, так в Галичині вони споль- щились. К ляса, що за давнїйших часів була творцем і оборонцем самостійної культури, — галицке боярство — уже давно злучила ся і зросла ся з польскою шляхтою. Зостала ся сама тільки селянь- ска маса, що не могла взяти сам осійної участи в історичному житю вже через ге, що вся вона була неграмотна. Але по
троху, потроху вона починає виділяти з серед себе інтелїґенцию. Ранїще сю ін
телїґенцию представляло саме тільки ду- ховеньство. В 60-х роках в польских у
нїверситетах було багато більше богосло- вів-Українцїв, ніж україньских студентів на сьвітских факультетах.
Загалом всіх їх було не більше 300 душ. Тепер же всіх Українців у сих у- нїверситетах набереть ся більше 800 душ, при чому б'льш е трьох четвертин сьога числа вчить ся на сьвітских ф а культетах. Та інтелїґенция, що нарожда- єть ся, поспішавть ся „віддати довг" сво
єму народови і насамперед несе своє знанє на село. Року 1865 вчило ся т ль- ки 65.167 україньских дїтий, тепер в у- країньских школах налїчуєть ся більше 300.000 школярів. Років 40 - 50 тому галицкі Українці не мали нї своєї літе
ратури, ні своєї нечати. Тепер вони утво
рили богату літературу і розвинули свою періодичну печать. Року 1875 виходило всього 8 україньских періодичних печат
них органів, а року 1906 вже було їх
38. Поруч з розумовим та культурним йшов і екон змінний розвиток. Селяни по
засновували всякі орґанїзациї — ощадні каси, кредитові та инші товариства і т.
и. В результаті — зменшила ся площа землі, що йшла на пар, і поліпшились способи хліборобства.
Успіх був би без порівнаня більший, як би Українці не мали перешкод полі
тичного характеру. Ось тут то й почи- наєть ся суперечка межи ними та Поля
ками. Демократичний по своїй натурі х а рактер україньского руху неминуче по
винний був привести до конфлікту з польскою аристократиєю і шляхтою, що в своїх руках держать Галичину. Вонп (себ то аристократия та шляхта) пану
ють в соймі, заправляють всім адміні
стративним механізмом в Галичині. Гали
чина — се єдина країна, де Поляки за
ховали своє панованє. Тим ревнїйше во
ни його пильнують. Вживають вони вся
ких заходів, щоб не дати Українцям змоги виявити скою волю представи- тельних органах. Звідси переслїдуваня орґанїзапийних спроб україньского се- ляньства, переслїдованя, з приводу яких саме тепер йдуть дебати в рейхсратї;
звідси — „грубое данленіе" на виборців, иідтасовка та підкупи їх, можнаб сказати
— перероблене виборів у ф ір с, як би вони звичайно не кінчали ся найстраш- нїйшим способом крікавими сутичка
ми селян з полїциєю.
Борба за політичну власть усклад няєть ся тут ще й социяльними момен
тами Більше 90 проц. з тих трох мілїо- нів Українців, що населяють східну Га
личину, — селяни і сїльскі робітники.
Брак землі примушує їх працювати на великих поміщиків, себ то на польску шляхту, в руках якої зібрано більше по
ловини землі*.
Промова п. Евг. Олесницкого,
виголошена в держ. раді при дебатї над справою чернихівскою. •
(Дальше).
В чернихівскіп події „коло польске", наповнене жалем, як каже п. Томашев- ский, поспішило ся з інтерпеляциєю ДО правительства. Але в ній є вже й готова відповідь, що піддає правительству, як треба взяти справу. Читаємо в інтерпе
ляцій: >Нинї прийшло в Чернихові коло Тернополя до кровавого конфлікту між жандармами і підбуреними хлопами". Ін- териеляция жадає дальше від правитель- ства, щоби оно вишукало бунтівників. Се дуже дивне явище: 26. мая стала ся п о дія в Чернихові і тої самої днини голо
ва польского »кола« має спромогу пода
ти палаті до відома, що подія була на
слідком підбуреня. (II. Цеглиньский: Про
рок!) Так. Єго Газета пішла ще дальше.
Ми чули, що перечитав нам тут її. Врай- тер. Говорить ся не тільки о підбуреню:
5Іо\уо роїзкіе доносить, що радикальні посли до парламенту прямо замовили ка
тастрофу, щоби підперти ті закиди і ж а
лоби, які они тут виголосили. Иншими словами: наші радикальні товариші на
мовили двох хлопів, дві жінки і одну ди
тину в Чернихові, щоби на день галиц- коі дебати в парламенті привабили до се
ла жандармів і так довго дразнили і не
покоїли, аж поки они, хочби й неохотно, не рішать ся постріляти їх. Тут маємо знов стару історию. Говорить ся о під
буреню, а се для правительства дуже вигідне найти таку підставу до виправда- ня своїх орґапів. Ми чули, що також і мінїстер оборони краєвої в високій мірі скористав з сеї науки польского „кола".
Говорить ся о підбуреню; хочу при тім лишити ся і після бажаня польского
„кола" найти і здемаскувати властивих виновників цілої події. Хочу, мої панове, пошукати властивого виновника положе
на мужицтва в нашім краю, положена, яке навіть протизаконне поведене сего народа може оправдати і пояснити.
Всюди на заході Европи, як і в з а хідних провінциях Австриї рівночасно зі знесенєм панщини і піддангого устрою переведено докладно також і господар ске та політичне увільнене хлопского стану. В наслідок сего майже зникло противельстко між великим і малим по
сідачем. Колишні вороги стали союзни
ками, що як аґрарії сполучили ся супроти инших суспільних кляс.
Цілком инакіпе стоїть справа в Га
личині, а особливо в східній. У нас з зне- сенем підданчого устрою не скінчила ся господарска і політична зависимість на
шого селянства. Стара февдальна систе
ма пережила в сїй закутинї держави за- веоухи визвольних воєн, пережила ради
кальні зміни устрою і законодавства. Змі
нила ся лише форма, але задержала той сам зміст до котрого опісля примінено дуже зручно нову конституцийну форму.
Галицка ординащін виборча, ся т а -
£па сілагіа ІіЬегїаіит досегочасних домі- нїнальних властителів, дала їм спромогу знайти собі відшкодоване за страти, по
несені через знесене панщиняних робіт а заразом з успіхом повести дальше діло економічного обмеженя і поневолена се- ляньского стану. Законодатні продукти галицкого сойму і відносячі ся до се- ляньского побуту акти і алицкої адміні
страції' довели в короткім часі до сего, що положене наших селян по знесеню панщини лише погіршило ся в прирівна- ню до попередного. Як підданий наш селянин мав права ужиткована на паньских лісах і пасовисках. Ті права він втратив, і при реґуляциї сервітутів вийшов він з порожними руками. Він втратив ті права, котрі є найвлжнїйшою і найконечнїйшою основою кождого господарства сїльсклго.
Істория законодавства, специяльнож з а конодавства галицкого є заразом істориєю всесторонного, а при тім планового і си
стематичного виеласненя, доконуваною на хлопі. Реґуляция сервітутів забрала ему ліси і пасовиска, закон ловецкий з а брав бму право на рибу як також право вживати воду до господарскчх цілий.
Найріжнороднїйші закони о ви.-.ла сненю приневолюють хлопа вступати ся з своєї дрібної посїлости і промислу. Ви власнювть ся для ріжноріднїйпіих цілий, для ріжних будов, для будови доріг, для будови зелїзниць, для будови приватних і публичних колій, на склади дерева і дороги для вивозу дерева; при реґу л я
циї рік конфіскує ся ему на основі §.
47. галицкого водного закону части ґрун ту, нищить ся і псує ся єго сїножати і відбирає ся ему спромогу виконувати право ужиткована води.
Вивласнене, всюди вивласнене! — так, що мужикови як одиноке живло, ко
трим він до певної міри може ще розпо- ряджати, лишає ся хиба лише воздух ! Вее, що другим клясам несло добробут, ему несло з правила руїну!
Огтак наче зелїзним обручем чим
раз більше стісняє ся економічне житє нашого селянина, позбавляє ся єго від
вічних, прадїдівских прав, котрі були ко
нечним услівєм селнньского господарства, так що наш селянин не гсден зжити ся з гадкою, як кін нараз має стратити ті права, та мусить у тім бачити щось не можливого, нечуваного.
Фактом є також, що в Чернихові, де селянам відобрано право риболовлі, се
ляни від непамяїних часів ловили рибу, мочили коноплі і прали біле.
Може мені хто закине, що і в ин
ших краях коронних є подібні закони.
На те з усею рішучостию скажу, що в галицкім законодавстві є окремі закони і постанови, звернені против селян; до
казом сего є передовсім той закон о ри
боловлі, котрого виконуване спровадило чернихівеку катастрофу.
Мої панове! Між усіма коронними краями Австриї є лише сім країв, котрі ухвалили краєві закони о риболовлі на підставі державного рамового закону з д.
25. мая 1885. В инших коронних краях та всюди за границею лишив ся доси давнин стан річи, так що риболовля та
кож в сплавних ріках належать звичайно до держави, а в инших ріках до прибе
режного населена. В инших краях не відбирає ся того права управненим, тіль
ко мусять вони тримати ся певних полі цийних розпоряджень, особливо щодо ч а
су, в котрім взагалі не вільно ловити рибу.
(Дальше буде.)
Анатоль Вахнянин.
Листи ц ПаїтаШмои КуііоV
пис. в р. 1869.
Подав
Кирило Студинський.
XV.
Зі Львова 19. Марця 1869.
Високоповажаний Добродію’*)
1. Ултіматумт» до Кошового XIV и XV листі. Ваші. одержав'ь я, яка, треба.
2. Згадані Вами, Добродію, поеми висилаю, вони не були у коробці, ино окремо у мене, тому и годі мвні було в ’дгадати, чого Ви відт.
мене хотіли.
3. Псалтир'ь печататиму, и сподіюсь, що тихі. 200 рублів'ь, Вами приречених!., вистапе на виданнє. Коректуру висилати му все третю, себ'ь то ревізию; шкода, що немає у наст, цвітковавпхт. букві, гражданських!,, тому бу
демо муеілп обходитись и простими, ХОЧ!, трохи товстішими. Коли Вамь до вподоби бу
де, то зробіть ласку, ВИШЛІТЬ ХОЧ!, 100 рублів!, тепер!, заразі,, т о б і, купиві, я собі свій па
пір!, на псалтирі,. Форматі, псалтиря буде майже такий що и Йова, тільки папірт. му
сить бути не такий грубий, а за те гладший.
Я роспишу прену.мерату на его по 1 р.; для предплатниківі. Правди по 50 ґр.; тоді може сі, тихі, 200 руб. лишить ся 50 рубл. та буде чим ь Почпночокі. друкувати. Предплатникамт, Правди мушу псалтирі, дешевше пустити, бо імт, обіцяна іце торік-ь нрем-ья без-ь мого ві
домства; треба додержати слова. Позаяк-ь я міркую, буде всего- Псалтиря 10— 12 листів-ь.
Скоро одержу гроші, заразі, и стану его пе- чатати, купивши у перід'ь паперу. Сли що не добре обдумавт, я, прошу, зволіть мені по
казати.
4. Отвертого листу, до комітети все- слов-ьянського не заразі, писатимем!,, бо ще не достає нам-ь д еяки м , вістей; я стараюсь усіми силами, щобт, вивідатись у ледачихт, людей правди, такт, що до Дідицького, які, н що до редаґованоі „Руси". Депешо уже маю у руках-ь, а все те послужить колись до ви
стачання закулісовоі політики ледачихт, про
водирів!,, що будьто 31, Німцями, будь 31, Ляшнею або Москалями для своіх-ь личнпхт, ’ интересів-ь накладали. Ось теперт, посилаю Вам-ь Добродію ориґинальний макуляр-ь всіхт, тихі, иертрактаций, які вели Яхимовичі, ц Литвиновичт, з-ь міністрами австрійськими.
Прочитайте усе и пересвідчитесь напевно, що сі люде заєдно лишень неначе ті старці про
сили и кланялись, а н коли не опирались на правах!, хочт. би ино чоловічих!,. Може Вамт,
*) На Долї: Вгі. Пант. Куліш-ь у Венецию.
сей макулярт, знадобить ся, та може треба его и другим!, лю дямі, показати, котрі раді би знати політику нашихт, людей проти ав- стрийськимт, державцям!,. Небавом одержу я, хоч'ь за гроші аж'ь, всі ходи, заходи, лази и перелази, ляцькихі. аристократів!, коло нашоі громади у 867 и 868 р., а входить у ті речи н Ґолуховськин н Белькреді и Гаммерт, (ио- ліция) и Абанкурть (права рука Голуховського и шпігун-ь. заплачений німцями проти поля
кам!,) и Димет-ь, Горбаль, Климкович-ь, Заре- вич-ь н всяка така всячина.
(Дальше буде).
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : рускс-кат.: Пан- кратия сщм.; римо-кат.: Мариї Магдал. — В ч е т в е р : руско-кат.: | Антонїя печ.; римо- кат.: Аполїнария.
— Руска ґімназия в Коломиї в 1907/8. По звітах з львівскої, перемискої і тернопільскої рускої ґімназвї поданих коротко в нашім дневнику наведемо деякі дати із присланого нам ласкаво друкованого звіту рускої ґімназиї в Коломиї. В науковій части брошури напе- чатано II часть «Причинків до студий над
»Енеїдою< І. Котляревского" написаних проф.
Яр. Гординьским Автор оволодів у своїй сту- диї силою материялів і подав цікавий і ясно змальований образець, як у ріжних авторів представлено блуканину Енея по морі, а як змалював єї Ів. Котляревский. Студия обни- має 58 стор. вел. 16-ки.
В урядовій части поміщено наперед, як у всіх того рода звітах, спис учительского збору. Крім директсра п. С. Недїльского, учи
ло обовязкових предметів 29 учительских сил, а се: 1 катехит, 8 професорів, 4 учите
лів, 15 заст. учителів і 1 помічничий учитель.
Науки надобовязкових предметів удїлювало 7 учителів. Із звіту зазначимо дальше, що в у- чигельскій бібліотеці було 1008 творів в 1602*
томах і 1581 примірників звітів дирекций се- реднпх і инших шкіл. Бібліотека учеників чи
слить 547 творів, а 838 томів в рускій мові, 442 твори в 547 томах в польскій і 370 тво
рів в 575 томах в нїмецкій мові. Бібліотека для бідних учеників мала около 700 шкіль
них підручників. Ґабінети природописний, фі- зикальний і Географічний були вивіновані до
волі богато. Поміч бідним ученикам удїлюва- ли три бурси: «Сьвятомихайловский Інститут",
„Ш кільна Поміч" і „Бурса Філії Р. Тов-а пе- даґ." а також із жертв зложених на руки ди- рекциї Гімназиї. В «літописі гімназиї® між иншим поминуто теплим словом про пок. 2 учеників і зазначено з жалем, що серед року 20 учеників мусїло перервати науку задля тяжкої недуги. Від марця с. р. оснували ся ііри ґімназиї під проводом професорів три на- учні кружки учеників: 1) руский, 2) історично- ґеоґрафічвий і 3) природописний. На засїда- нях кружків ученики виголошували реферати і розводили над ними дискусиї. В уступі з в і
ту „справа скрінленя фізичних сил молодежі"
зазначено, що спільна саля Гімнастична з поль
ского ґімназпєю була невідповідна і за мала, через що фреквенция учеників на руханку зменшила ся сего року о 22 процент (на Гі
мнастику ходило 338 учен.). Молодїж урядила в теплих місяцях кільканайцять прогульок в горн, уживала купелий ,в Пруті а в зимі хо-
взанки. •
Статистика учеників. З початком шкіль
ного року вписало ся 814 публичних і 16 при
ватних учеників. Серед року принято 13 -(- 5 учен., виступило 125 -}- ї ї , а так що з кін
цем року остало 692 — 10 учеників. При кля- сифікациї одержало відзначаючий сгепень 47 учен, І степень 496 -}- 4, II ст. 48 2, III ст. 28 2, поправку 70 Д- 1, а 9 учеників не клясифіковано. Ґімназия мала 17 відділів, а се приготовляюча кляса і VIII по 1 відділі, І кл. З відділи, а прочі класи по ^2 відділи, Всі ученики були рускої народности, а крім 5 грецко-східної ліри, решта була греко-като-
