Ruslan. R. 12, č. 190 (1908)

Ч. 190. Львів, пятниця дня 22. серпня (4. вересня) 1908. Річник XII.

Передплата ва >РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рік . . . 20 кор.

на пів року . . . 10 кор.

на чверть року . 5 кор.

на місяць . . 1-70 кор.

За границею:

НІ ЦІЛИЙ рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів

або 18 франків

Поодиноке число по 10 сот. >Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.

Боротьба православія проти катол. Церкєи.

(А ) 3 того часу, як в Росиї толера- цийним маніфестом з ЗО цьвітня 1905 р.

проголошено свободу ісповіданя віри, зм і­

нило ся рішучо становище державного православія у відносинах до инших ієно- відань, секг і вір, а відносини сї будуть також і в будучинї зміняти ся, коли та­

кож змінила ся державна політика у від­

носинах до православної церкви. Упри­

вілейована доси правослаї на церква у всіх царинах державного жити, упривіле- йована в суспільнім і материяльнім згл я- дї, задержала вправдї православна цер­

ква становище пануючої церкви, але втратила у великій мірі опіку сьвітских властий, котрі берегли еї ненарушимости і пособляли еї розповсюдженні і скріп­

ленні.

З хвилею, коли не стало сеї помочи сьвітских властий, виявила ся ціла неміч державного православія росийского, ко­

тре зараз в перших двох роках в ір о с п о ­ відної свободи, такої навіть, яка в тепер в Росиї, втратило сотки тисяч Сповідни­

ків. Отсї втрати, понесені головно в ко­

ристь католицкої Церкви, приневолили верховну управу православної росийскої церкви, себ то Синод, обдумали способи боротьби з иншими Сповіданими і вла­

сними сектами. Найуспішнїйшим спо собом признано реорґанїзацию п раво­

славних місий відповідно новим услови- нам часу і в тій цїли оброблено програ­

му м і с и о н а р н о г о з ї з д у і пере­

слано до всіх православних єпархій 14.

мая. Владики і єпархіальні управи мали застановити ся над пересланою їм про­

грамою і приготовити материял до все- росийского зїзду місионарского. Вузкі рами нашого дневника не позволили нам доси наслідком нагромаджена иншого ма- териялу заняти ся сею справою. Одначе ся справа важна також вельми і для нас, бо росийске православіе, втративши го­

ловну підпору сьвітских властий, починає тепер зброїти ся до боротьби, а та бо­

ротьба буде звернена передовсім проти католицкої Церкви і проти Унії. П алом ­ ництво „русских Ґалїчан" до Почавва і Київа е вже малою пригривкою до сеї роботи, яку розпічне войовниче росийске православіе. Тимто треба нам обзнако- мити ся із способами боротьби, які при­

думуй росийске православіе.

В с е р о с и й с к и й з ї з д м і с и о - н а р с к и й вибрав собі як раз „матір руских городів", Київ, місцем для нарад,

АНАТОЛЬ ВАХНЯНИН

Матершв іо ю іт ш Русявів вії часу так званої „нової ерн“.

(Дальше).

Пос. Т е л ї ш е в с к и й : Угоди з р. 1890 не повалила польска праса, Поляки були втя­

гнені також в р. 1890 в акцию. Тезу проф.

Вахнянина ми ставляли і тоді в загальних чертах. Ми жадали ще більше, бо зміни системи правительства. Наші постуляти були тоді мінімальні, щоби не утрудняти акци ї правительству. І тоді реаґовано на Поля­

ків і правительство взяло на себе обовя- зок їх для справи приєднати. Тепер декорация змінилась: до акциї входять вже і польскі менери. Вони мусїли прийняти гіредложеня

Виходить у Львові ІЦО ДНІІ

крім неділь і руских сьвят о о*12 год. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция »Руслана< під

ч . І . пл. Домбровского (Хорун-

щини). Експедиция місцева в Аґенпиї Соколовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене.—

Реклямациї неопечатані є вільні від порта. — Оголо­

шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч­

ки, а в »Надісланім< 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесена по ЗО сот.

від стрічки.

котрі там розпочали ся 25. липця і три­

вали два тижні. Се подія знаменна в істо- риї православної церкви росийскої, бо має рішати про нові змаганя супроти катол. Церкви і инших ісповідань і сект.

В Росиї дійшли тепер церковні кла­

сти до зрозуміня, що найбільшою хибою православної церкви був еї чиновничий характер. Міеионаретво не було основане на ревности в вірі і повній саможертві всіх сил духово моральних та полишена материяльннх корист й, але навпаки до­

рогою до кариєри. Місионарі обмежували ся звичайно розправами з сектами, не піддержаними добрими ділах и і мораль­

ною та духовою силою і тому замісць їх навертати, лише роздратовували і викли­

кували серед них ще більшу загорілість.

Всему тому має запобігти місионар- ский зїзд київский. Програма его скла­

дала ся з трех частий: історичної (най- цїкавійшої для нас, бо присьвяченої голо­

вно католїцизмови), а.польоґетично-поле- мічної і орґанїзацийної. Широкі реферати присьвячено також мариявіцкому рухови, старокатолицизмови і модернїзмови. Д аль­

ші наради були нрисьвячені віроісповід- ній політиці державній (від маніфесту 1905 р.), а д в е н т и з м о в и (вірі в 1000-лїгне пановане Христа і смерть ду­

ші з тілом), м і с т и ц и з м о в и і р а - ц и о н а л ї з м о в и , крім того штун- дизмови і иншим сектам, а також соция- лїзмови і впливам материялїстично-ате- ісгичним на інтелїґенцию.

Зїзд сей мав отже ціль оборонну, але рівночасно заборчу тим більше, що в Росиї часто відзивали ся останними ча­

сами голоси, накликуючі до Унії з като- лицкою Церквою.

(Дальше буде).

Русинів. Вони не сьміли їх відкинути, бо „Є8 коаіеі 8Іе даг пісків". Я так дивив ся на справу в р. 1890. Від 1848 р. ми слабші все шукали контакту. Возміть Лаврівского, Кана­

лу, Пелеша — всім обявились Поляки при­

хильними. Але о зресіаіа угода завсїгди роз­

бивалась. Вона розбилась також в р. 1890 на постулятах, яких нам не дано. І тепер Поляки не хотять йти до зресіаііа. Я хотів би виве­

сти руску справу на чисту воду, не

уоп

Раїї ги Раїї. Поляки хотять наших вислуг. Вони не дадуть нам концесий. Як схочете ілюстро- вати нужду народа, вони вже будуть проти­

вні. Уоп Раїї ги Раїї значить: сіо иі сіез. Вони будуть жадати за се багато. Поставте справу так, щоби противник знав, що се значить:

розвій руского народу. Тоді скажуть Поляки, що се піероІггеЬпе. Вони будуть судиями на­

ших справ. Ми сами мусимо їм сказати, іцо ми розуміємо під розвоєм рускої справи. Тоді станемо політичним сторонництвом. Многі по­

стуляти не дадуть ся перевести, але поставмо ееепциональпі. Коли так зробимо, як хоче Вахнянин, то будемо мусїли все оглядатись на правительство. Чи оправдаємось відтак пе­

ред виборцями? Ми мусимо виказати наслідки сих переговорів зараз. Вахнянин велить ьти поволи до цїли. Ми хочемо знати нині, що нам дадуть Поляки, а чого не дадуть. Инакше зро­

бимо себе неможливими. Я був за перегово­

рами, най би і Вахнянин попік собі руки. Ста­

вте постуляти, бо упадете!

Пос. О к у н е в с к и й : Справа важна. Сто­

їмо перед питанєм: признати роІпізсЬе Йіааїз- ійее, чи жити своїм житєм? Правительство і Поляки мають антипатию супротив всяких са­

мородних проявів руского житя. Вони хотять, щоби ми піддержували польску Зіааїзідее. Во­

ни хотять грати першу скрипку. Мас руских вони вже не зїдять і тому попустили трохи.

Чи ми маємо узнати польску ідею? Згода з Поляками тоді можлива, як вони схотять сла- вяньскої федерациї. Баденї хоче робити

^{к . к .}

ге£іепип£8ІаЬі|’’е і ще польских Русинів. По­

ляки є сему противні. У нас пороблять ся ру- скі станьчики. Баденї каже, що будуть виби­

рати таких Чапельских еіс. а ті посли будуть відтак бити селяньство.

Пос. Р о м а н ч у к : Я виджу, що Окунев­

ский і Телїшевский зі мною годять ся. Всего нараз жадати не можемо, але ставмо есен- циональні постуляти: реформу виборчу, знесе­

не патронату і т. п. справи, а не дрібні річи!

Я иротивлю ся, щоби ми перші витягали ру­

ку. Поляки навіть сего не надїяли ся. Як бу­

демо жадати новоли, то річ дуже протягнемо.

Ми будемо висїти в воздусї і не будемо м о­

гли Поляків відпекати ся.

При акциї в р. 1890 був Білїньский (в сой- мі), був Хамєц а результатів не було. Зараз в першім році упоминав ся я у Мадейского в Відни о руску ґімназию, але надармо. Поля­

ки жадають, щоби ми були їх слугами. Да- внїйше зробили ми пробу при інїииятиві пра­

вительства, нині вяжемо ся ще більше з ни­

ми. Поляки дійсно не раді нам. (Прим. „Про-

СЬВІТЇ").

Вони

ХОТЯТЬ ІСПІЛЬНИХ

інституций, не окремих руских, бо сї нас скріпили би.

Чи Поляки додержать нам приречень на

основі признаного принципу? На акциї з року

1890 ми вийшли зле. Польска лівиця також

потерпіла через союз зі станьчиками і є нині

2

розбита. Поляки хотять нас нічим збути а но- зір удержати. Я сказав би їм: Будьте супро- тив нас льояльні, то і ми будемо ріпнож та­

кими супротив вас. Після сего, що говорили Пілят еі. саеіегі — я не вірю в нїчо. Дещо капне, але страти будуть велик;. ІсЬ зріеі пісЬі т ії.

Пос. О х р и м о в и ч : В р . 1890 говорили ви инакше, а нині инакше. Чи се добра по­

літика?

Г о л о с о в а я о: І. 1) Прийнято до відо­

мості! заяву польскої парламентарної комісиї в рускій справі;

2) рішено увійти офіцияльно в контакт з польскою парламентарною комісиею;

3) рішено взяти від них запоруку, що вони признають потребу найширшого, посте- пеаного розвою руского народа;

4) що вони сему розвоєви не будуть про­

тивні, але й представлені в своїм часі посту­

ляти піддержать;

5) що польске коло у Відни буде у вся­

ких справах, які обходять Галичину, порозу­

міватись з руским клюбом.

II. Принято також до відомості! приватні переговори Вахнянина з намісником.

Пос. Р о м а н ч у к заявляє: Клюб сеймо­

вий усуває ся від дальших переговорів а по­

лишає дальше ведене контакту віденьскому клюбови.

Пос. С а в ч а к уважає свій мандат за скінчений.

Сходини послів

дня 15. лютого 1894 року.

Явились: Романчук, Телїшевский, Підля­

шецкий, Окуневский, Савчак, Охримович, Га- морак, Вах^янин, Барвіньский.

Пос. Р о м а н ч у к : Акциєю Вахнянина ми заанґажували ся дальше, як ми первісно хотіли. Ми пішли дальше супротив ухвали. Чи занулювати цілу річ? Чи соймовий клюб має відступити?

Вношу: наші делегати підуть до парла­

ментарної, польскої комісиї з конкретними ж а­

даними: реформа виборча, руска секция в ра­

ді шкільній краєвій, знесене патронату і по­

вна рівноправність. Переговори нехай будуть списані і переведені формально.

Пос. П і д л я ш е ц к и й вносить: уваж а­

ти акцию дотеперішну як не єствуючу, але приняти до відомости приватну акцию послів Вахнянина і Савчака. Нехай вони ве­

дуть дальші переговори, а нам відтак здадуть справу. Не треба давати їм директиви, які конкретні жаданя мають ставити. Най ведуть справу дальше, а ми будемо їх заходи від ча­

су до часу одобряти. Дотеперішні переговори приймаємо до відомости, а не даємо їм ж а ­ дних інструкций.

Пос. В а х н я н и н ставить внесок, щоби закомунїкувати Полякам, що оба клюби прий­

мають заяву їх парламентарної комісиї до в і­

домости.

Сей внесок принято всїми голосами.

(Дальше буде).

Політичний огляд.

Австро-Угорщина.

М і н ї с т е р р і л ь н и ц т в а д р . Е б е н г о х вніс просьїу о відпустку, бо вважав свов становище захитаним останними ухвалами хлїборобників про­

ти сербского договору торгового. Сн просьба міністра Ебенгоха викликала в кругах хлїборобників, котрі відносять ся до него з повним довірвм, незвичайне вражіне. Одначе загально думають, що цісар не прийме сеї просьби а хлїбороб- ники не втратять міністра їм відданого цілою душею. Але хоч се хвилеве пере- силенв перемине без поважних наслідків, буде воно по думці дневника ІХагоіІпі Ьізіу почином, до мінїстерского переси- леня і пересиленя парляментарної біль- шости правительственної. На місце д-ра Ебенбоха булоб легко найти наслїдника,

бо бар. М о р с е й жде вже четвертину столїтя на теку міністра рільництва, а христ. суспільники бажалиб до двох тек, які вже мають, осягнути третю, а колиб не повело ся їм добути міністер­

ство рільництва, -то вдоволять ся міні­

стерством торговлї або судівництва. На коли хлїборобнкки не втихомирять ся, то др. Ебенгох уступить, а тоді бар.

Бек мав би великі клопоти. Хагойпі Ьізіу дорікають ческим послам, що они вторік не використали положеня, бо можна бу­

ло се осягнути, щоби др. Пацак остав міністром а крім того також ГІ р а ш е к і др. Ф і д л є р булиб стали міністрами.

Колиб положене сеї осени знов подібно уложило сн, то було би гріхом, якби Ч е­

хи сего не вихіснували. Хагосіпі Ьізіу вказують на се, що но оиовіщеню тор­

гового договору на основі повномочного закона буде тим занимати ся держ. р а­

да. Положене стало критичним, бо на соймах і в делегацій відобє ся невдово- ленє хлїборобників. Головний бій розі­

грав ся в держ. раді, а до того часу буде уложений торговий договор з Р - м у н і є ю, про котрий др. Фідлер і др.

Ебенгох будуть приневолені дати поясне­

не в розправі над сербским договором Австрийска політика находить ся протя­

гом року вже другий раз в пересиленю викликанім хлїборобниками. Се друге пе- реснлене сягає глибше, як перше, а сим пересиленем почне ся осіяна сесия держ.

ради

Б а р . Е р е н т а л ь, як ми вже звіщали, мав бути сего дня на послуха­

на) у цісаря в Ішлю, а сему послуханю приписують загально велику досяглість політичну, бо під ту саму пору буде на послуханю умисно цісарем запрошений наслїдник ирестола архікн. Ф р а н ц Ф е р д и н а н д . Наради, які там відбу­

дуть ся, відносять ся не тілько до справ делєґаций тої сесиї, але також і до важних питань заграй, політики.

Мінїстер просьвіти гр. А п п о н і боронив сими днями на вічу в Фель не- зависимцїв проти докору, що они хоч стоять при державній кермі, не можуть осягнути своїх домагань, отже ані неза- висимости державної ані окремої області!

цлової, ані мадярскої коменди. Коли хто хо ­ че осягнути шпиль стрімкої гори, відпо­

вів на сі докори мінїстер, тоді' запрягав до воза, дві, чотири а навіть шість пар коний і на останку переконав ся, що

її

се не доведе его до сего шпиля гори.

Але опісля побачить він, що на сей шпиль веде г а р н а с е р п е н т и н о в а д о р о г а , котрою повільнїйше але таки заїде на шпиль гори. Щ ож розум­

н ій те, чи їхати прямо в гору на шпиль і нищити бідну худобу, чи обїхати, не знищивши потягової сили ? А що ми знавмо, що е така д о р о г а б і ч н а , котрою ми доїдемо на шпиль гори, т о- м у м и я к р о з у м н і л ю д и в и ­ б р а л и с ю д о р о г у .

В и б о р ч а р е ф о р м а , котра в Угорщині мимо всякого опову мадяр- ских сторонництв війде на дненний по­

рядок в соймі імовірно вже в осінній сесиї, приневолює коалїцийні сгорон- ництва до обезитченя мадярскої верхо- влади і стану носїданя. В сей цїли з г а ­ дані сторонництва змагають до одноцї- лої злуки на основі програми, котрої головною точкою є б а н к о в а с о р а - в а. Ся програма має бути вже уложе- на, а також банкова справа має бути полагоджена, так що ще перед відкри- тем угорского сойму або безпосередно по тім, в вересни або в половині жовтня має бути переведена злука (фузия) ма- дярских сторонництв коалїцийних.

Заграниця.

П р о м о в а ц і с а р я В і л ь ­ г е л ь м а в Ш грасбурґу, про котру ми

вчера згадали, викликала всюди як най­

ліпше вражінє і успокоенє умів затриво­

жених довший час напруженєм між Ан­

глією і Німеччиною. Одначе до сеї мир­

ної благовісти нїмецкого цісаря додав Вегііпег Та^еЬІаК замітку, що мир сей, про котрий говорив цісар, буде оружним миром, бо, на думку цісаря, оружпий нарід нїмецкий дає поруку европ. мира.

В звязи з сею промовою цісаря Віль- гельма б гад кі розоруженя п рушена королем Едвардом підчас его гостини в Фрідріхсгофі. Анґлїйский король домагав ся іменно, щоби розоружене перевести на разі в тім напрямі, щоби застановити в АнГлії і Німеччині дальшу будову во­

єнних кораблів. На се відповів цісар Вільгельм, що парламент ухвалив уже програму будови фльоти до року 1912 і до того часу не може бути вже введена ніяка зміна. Тим способом цісар нідкло- нчв иредлогу анГл. короля, одначе в штрасбурскій промові зазначив він, що Німеччина не мав наміру нїю м у загр о ­ жувати.

З П е р с и і наспіли знов грізні ві­

сти. В Т е б р і с повстанці втаборили ся в місті і подали шахови и ііітаіи іп до пяги днів, щоби покликав з поміж них міністрів, дав повну амнестию і зараз скликав парламент. Крім сего вислали они ґубернагорови в Тебріс домагане, щоби до пяти днів виніс ся з міста, и- накше его убють. В Тегерані відбува­

ють ся знов часті збіговискі. Перед кіль­

кома днями відбувала ся там велика вій скова нарада. ГІідчас сеї паради зібрали ея громадно повстанці під проводом Сатар-хана, провідника парламентарних сторонництв і почали на війско стріляти, так що у б и т о і р а н е н о о к о л о 800 о с і б . Від того часу боротьба три­

ває там дальше, а що крім того панує там голод, отже можна побоювати ся ду­

же грізних наслідків.

Ш ах бажав затягнути заграничну позичку, одначе намаганя роблені в тій справі в Анґлїї, Францнї і в Росиї роз­

били ся, бо шах не хотів приняти вима­

ганої европейскої контролі, побоюючись, що не виплатять ему гроший на руку.

Новому мінїстрови війни поручив шах утворити комісию і приступити до реор- н ї' її війска та закупна евронейского оруж.. .

Просимо відновити передплату.

Но в и и к и

— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат.: Ага- тоника М.; римо-кат.: Розалїї Д. — В с у ­ б о т у : руско-кат : Лаврентин В.; римо-кат.:

Луппа муч.

— Здоровлє Є Е. Митрополита Шептицкого зовсім поправило ся, а успіх лїченя в закладі д.ра Лямана коло Дрезна (ХУеіззег НігзсЬ) показав ся знаменитим, так що Митрополит для довершеня лїченя остане там ще цілий сей місяць. Вість ся про подужане нашого Високодоетойного Архіпастиря відібє ся ра­

дісним гомоном по всім нашім краю і тому ділимо ся нею з нашими земляками.

— Знесене засуду М Сїчиньского. Перед найвисшим трибуналом касацийним у Відтїї відбула ся вчера розправа в наслідок зажале- ня неважности Мирослава Сїчиньского. Про­

водив радник двора, Бучацк й. В склад три­

буналу входили рідники: Чарнецкий, Фонґор, Герасимович і Шведзїцкіій. Генеральну нро- кураторию заступав радник Зайдлєр. Крій дра Пресбурґера виступав як оборонець др.

Окуневский. По зложеню реферату радником Ш ведзїцким, який промовляв через пів го­

дини, забрав слово оборонець др. Прес-

бурґер.

з Др. П р е с б у р ґ е р ' виводив, що замах

Сїчиньекого був першим політичним убий свом в Австриї, якого допустив ся руский молодець на особі польского намісника, за ­ ступника цісаря. Отже се е подія, якої осуд накладав велику одвічальність не тільки на судиїв, але також на прокураторию і оборону, які мусять здати собі справу величи сеї одві- чальности і розважити обставини, серед яких чин поповнено. Оборонець заявляє, що скоро розвиваючий ся руский народ, який має ста­

родавню культуру, почуває — слушно чи не­

слушно, сего бесідник не хоче розтрясати — гнет з боку польского народа. Сей субєкіив- ний момент заволодів цілим політичним ЖИ- тєм руского народа. Опісля виступив оборо­

нець проти відкинене у львівскім процесі внесень оборони о розслїдженє психічного стану Сїчиньекого, важних для осуджена єго свобідної волі при сповненю чину. Відкинене сих внесень, а також внесеця ст відроченє розправи для переведена розслїдженя псиліч- ного стану, називав бесідник ярким надужи- тем закояа. Рівнож звернув оборонець увагу на те, що брат Сїчиньекого і трох братів его матери покінчили житв самоубийством. В дї- ланю Сїчиньекого безсумнівно грав ролю мо­

ральний примус. З сих причин оборонець вносить на знесене засуду І. інстанциї і роз­

писане нової розправи.

Оборонець др. О к у н е в с к и й заявив на вступі, що прокуратор назвав вчинок Сїчинь- ского мордом на замовлене і закинув, що в краю істнує сторонництво, яке іде слідами росийского терору і яке вибрало Сїчиньекого своїм виконавцем. Проти сего тверджена бе еїдник виступив і опрокинув закид терору. Сї- чиньский дїлав з альтруїзму, а не з низьких мотивів. Зазначив, що предеїдатель трибуналу в львівскім процесі не допустив до обговоре­

на справи Добродзїцкої. Трибунал учинив все, щоби обжалованого засудити. Однак польский нарід не бажає собі смерти Також револю- цийне україньске сторонництво не потребує тої смерти для своїх цілий. Вказує відтак, що ґр. Потоцка сама просила о помилуване Сї- чиньского. Оборонець просив вкінци о знесене присуду першої інстанциї і розписане нової розправи та передачі її иншому трибуналови присяжних. Заступник ґенеральної прокурато­

ри',', З а й д л є р означив жалобу неважности у всіх точках неумотивованою. Внесеня, відки­

нені трибуналом у Львові, є вповні байдужні та зовсім не надають ся до оправдана обжа­

лованого; через те відкинене їх не творить нарушеня прав оборони. Без впливу на кве- стию вини е обставина, чи Сїчиньский сам прибув під палату намісника, як він прийшов в посідане грошин, потрібних до виконана вчинку, чи вістку про смерть жертви приняв радісно чи з сумом. Також внесене що до відложеня розправи задля просл'ідженя умо- вого стану Сїчиньекого є зовсім безосновне.

Дотично закиду, зробленого в зажаленю не­

важности предеїдателеви трибуналу що д > єго геєипзе, то з протоколу стенографічного мо­

жна переконати ся, що ті закиди є неоправ дані. З сих причин генеральний прокуратор вніс, щоби зажаленє неважности відкинути у всіх точках.

По переведеній розправі найв. трибунал касацийний зніс вирок краєвого суду карного у Львові, яко І інстанциї, засуджуючий Миро­

слава Сїчиньекого на смерть і зарядив пере­

ведене нової розправи перед судом присяж­

них у Львові. В узасадненю вироку найв. три­

бунал зазначив, що карний трибунал у.Львові невластиво відкинув внесене оборони що до провіреня умового стану Сїчиньекого і що до понередного способу єго житя, а передо­

всім що до єго психопатичних признак.

Вирок кас. трибуналу звучить: Заж аленє неважности проти вироку суду присяжних у Львові з дня ЗО. червня с. р. виданого на Сїчиньекого і засуджуючого єго на смерть через повішене, узгляднює ся і переказує ся справу до нової розправи перед тим самим трибуналом присяжних. В узасадненю вироку зазначено, що судова ухвала, відкида- ючи внесеня оборони на візване до переслу­

хана матери обжалованого і о. Лукасевича в справі родинного осередки справа, як також відмова внескови що до провіреня умового стану обжалованого, нарушує основи і права оборони. Обжалований вправдї признав ся до закиненого ему вчинку і той вчинок на осно­

ві переведеного доказового постуиованя не підлягає ніякому сумнївови, що для осуду обєктивного стану справи є вповні - вистарча­

юче, і в субективнім напрямі вправдї признав, що постановив убити намісника Потопкого, якого уважав за винного мнимої корупциї в Галичині і за справника подій в Ляцкім і Ко- ропци і не заперечив анї наміру, анї приго- тованя до сповненого вчинку, а лише в тім напрямі оправдував ся, що чув, що инакіпе не міг поступити, /то однак рівночасно обжа­

лований представив свої родинні відносини, з якого то опису, єсли би він був дійсно прав­

дивий, можна би вносити про неприродні еклонности родичів і рідні обжалованого. Су­

проти сего не можна виключати дїдичного обтяженя психічного обжалованого, а наведе­

ний ним непереможний примус може мати психічну причину, що лише через провіренє знатоками-лїкарями може бути вияснене. Що обжалований опрокидував здогад, немов би він був анормальний, се е явищем дуже ча­

стим у осіб умово хорих. В кождім разі су­

проти поведеня обжалованого, а передовсім супроти поміченого у него нарушеня властиво­

го кождому самозаховавчого стану, стає сумнів, чи володів він вповні розумом. На всякий однак спосіб по думці § 134. карної процедури був імперативний обовязок, ствердити знато- ками умовий стан обжалованого і провірити рішаючі моменти єго житя і єго походженя через переслухане осіб, які в тім напрямі могли би дати поясненя. До тої ц>ли зміряли внесеня оборони, а через їх відкинене засади поступованя і права оборони зістали нарушені, а через що зажаленє неважности є узасаднене.

— П осмертна споминка. До »Хеие Ггеіе Ргеззе» доносять з Абациї під д. ЗО. серпня так про трагічну смерть поручника Бериато- вича: „В тутешній купелі „Апджіолїна“ зги­

нув молодий поручник наслідком нещасного скоку. Ся сумна нодїя подїлала вельми прикро на кунілевих гостий. Поручник галицкого 80.

п. в., Павло Бернатович, «кий в товарастві м а­

тери і двох своїх сестер прибув перед кіль­

кома днями до Абациї і мешкав в війск >вім лїчничім заведеню, удав ся нині до купелі

„Анджіолїна". Тут виконав він так несщасний скок, що проломив ся ему шийний хреб і ми­

мо скорої лїкарскої помочи не удало ся при­

вернути єго до житя. Поручник Бернатович умів дванайцять язиків і був вельми ґенїяль- ним молодцем. Він дістав був однорічну від ­ пустку, щоби дальше вчити ся чужих я зи ­ ків1'.

Павло Бернатович, поручник 80. полку піхоти у Львові Хорват родом з Люб.іяни, належав до тих рідких людий, які сейчас при першій стрічі єднають собі симпатин) се­

ред окруженя. Яко молодий кадет (в хвилі смерти мав заледви 24 роки) приділений до корінно-руского 80. полку піхоти у Львові, став він любимцем рядових сего полку за людяне поведене, а особливо за те, що промовляв до них все в їх питомій рускій мові, яку умів знаменито. Серед рускої інтелїґенциї у Львові ледво чи була яка особа, котра би не знала пок. Бернатовича; не бракло єго ніколи на руских вечерницях, концертах, фестинах, від-' читах і т. д. Але не лише нашу мову знав він;

знав він також і нашу літературу, а виробами нашого народного промислу просто ентузпя- змував ся. Завдяки єму в Абазиї над берега­

ми модроуо Адрийского моря розлягали ся звуки маршу руских Соколів, який грала там війскова орхестра, а чужинці подивляли наші народні вишивки і ґерданові вироби, котрі їм Покійник показував, інформуючи їх притім про житє-бутє нашого народу.

Покійний був серед війскових рідкою появою. Вільний час від заводової служ­

би посьвячував він з великим успіхом науці малярства, якого вчив ся у професорів Піча і Ґавлїковского (сей останнип намалював на­

віть портрет свого ученика, який свого часу можна було бачити на виставі штук у Львові).

Краєвиди і портрети єго кисті: були знані широким кругам інтелїґенциї у Львові. В 1905 р. яко 21-лїтний молодець став він іменований поручником, але скоро взяв відпустку, бажа­

ючи стати війсковим аііасіїе. В тій цїли від­

був він подорожі не лише по цілій Европі, але й по Азиї і Африці' та вчив ся всяких язиків, потрібних до дипльоматичної служби.

Крім нїмецкого і всіх славяньских язиків во­

лодів він язиком француским, італїйским, ан- ґлїйским, мадярским і т. д. Пробуваючи за границею, не переривав він зносин зі своїми знакомими у Львові. Перебуваючи в Одесі, він остро ганив тамошних Українців за те, що не знають своєї рідної мови. На відпочинок після цілорічної подорожі удавав ся Покійний все до Абациї. Так було і в сім році, але не судило ся єму вже відтам вернути. Ненадійна смерть молодого і талановитого чоловіка, який з великими симпатиями відносив ся до нашо­

го народу, викликала щирий жаль серед тих, що єго знали. В. є. п.!

— Стан землеплодів на Україні'. З Віньківцїв на Поділю доносять: Нарешті дощі вже спи­

нили ся, а то цілий місяць щодня чисто оеїн- ний дощ зранку до вечера поробив болото не­

вилазне і геть погноїв хліб. Хліб сильно поріс і на пнї і в копах. Копи геть позеленіли і по­

росли на 2 —3 вершки в гору. Врожай тут всюди по околиці був гарний і всі радували ся, а тепер ні наеїня не буде, ні на продаж.

Кажуть, що пропала більша половина озими­

ни; тай і ярина потерпіла здорово — скошені вівси погнили, а кукуруза, фасоля і городина сильно побиті були майским морозом. Кар- тофля, котрої дуже богато тут садять до го- ралень, теж сильно набрала ся води і почи­

нає гнити. Про втрати для бідних малих ха­

зяйств нема що й казати, коли й великі паньскі економії, як напр., в Охримівцях (5000 дес.), не має сего року на наеїня ні власної пшениці, ні власного вівса. Все зогнило. Му­

сять купувати. Коли у пана пропала пшениця, то в :н ще має картофлю, бураки, завод, го- ральню, ліс, банки стануть єму до запомоги, але що робити ме бідак селянин, як пропала вся єго праця на полю/ Вже й тепер почина­

ють журити ся, як перебути зиму. Тяжкий бу­

де рік сей для всіх. На заробітки з боку нема надій; поденна плата 2 5 —30 коп. на своїх харчах тай нема коло чого робити; люди інертні, темнота, заборони . с /,.» .. чнують.

Знахарі баби, ворожки мають ще великий вплив навіть серед євреїв.

Оповістки.

— В Перемиш лї уряджує аматорский кружок чит. „Просьвіти" дня 6. с. м. в салі „Нар.

Дому" о 7 ’/2 год. вечером представлене трех 1-актових комедий: >Небезпечне сусідство»,

«Оеьвідчини» і «Два розсіяні».

— В Білій коло Чорткова відбуде ся дня 5. с. м. посьвяченє нового дому чат. „Про­

сьвіти".

— В Золочеві уряджують ру.скі товариства дня 6. с. м. фестин при війсковій музиці на дохід будови бурси „Просьвіти". Початок о год. 2 Ч2.

— Комісия лєнцийно-інФормацийна тов а „Гу­

ска Академічна Поміч у Львові" звертає ся до україньскої суснільности з просьбою, щоби в справі лєкций і всяких бюрових занять звер тала ся до неї. Старанєм комісиї буде припо- ручити як найвідповіднїйшого петента. Комі­

сия урядує що дня з виїмком неділь і руских сьвят від год. 3—4. по пол. в льокалї тов-а ул. Зиблїкевича ч. 3.

- Пригадує ся, що вписи учениць до приго­

товляючої, І., II. і НІ. кляси в женьскій ґімна- зиї СС. Василиянок у Львові відбудуть ся по причині пануючої в місті шкарлятини доперва в днях 12. і 14. вересня в год. 11—1. і 3 —б., вступні іспити до приготовляючої і І. і при­

ватні з І. і II. кляси дня 14. вересня, вступні до II. і III. кл. в днях 12. і 14. вересня, а по­

правні дня 12. вересня. Шкільний рік-зачинає

ся богослуженєм в церкві СС. Василиянок

дня 15. вересня о год. 8. рано. Звертає ся щ