Ч. 4 3 . Львів, Середа дня 23 лютого (7 марця) 1900. Річник IV.
і _ --- . . ---
: Передплата ;
на »РУ СЛАНА» виносить:
І в Австри.:
на цїлий рік . 10 ар. (20 кор.)' . на гіів року . 5 зр. (10 кор.) і
! иа чверть року 2'50ар.(5 кор.)!
‘ на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків [ І Поодипоке число по 8 кр. ав. І
» »
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.
Виходить у Львові що дня ;
і крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана» під ч. 9 ул. Коперника (ЛїндОго ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- ; коловского в пасажі Гавсмана. ; Рукописи звертас ся лише І і на попереднє застережена. — і Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По- I дяки і приватні донесеня по
; 15 кр. від стрічки.
•~Г--- ---1
ня, Берке, ІІовше, Венцайс, Ґреґорчіч, Ф е рянчіч і Вуковіч.
На внесене ґр. ІІальфіого рішено на разі взяти під розвагу вибір 1. віцепрези
дента посольскої палати, а на слідуючім засіданні п е р е в е с т и д и с к у с и ю н а д п о л і т и ч н и м п о л о ж & н е м .
Що-до вибору 1.' віцепрезидента, то всі члени клюбів правиці заявили ся п р о ти к а н д и д а т у р и п о с . II р а д о г о (націо
нала) на становище 1. віцепрезидента. В ід
так рішено одно місце в президиї віддати в руки Славянина. Проти личности д-ра Ф укса (теперішного президента) не підне
сено ніяких замітів. Справа зложилась про
те доси так, що правиця годить ся на по
лишене д-ра Ф укса на становити прези
дента палати, готова віддати 1. віцепрези- дентуру лївици нїмецкій (з виключенєм личности Прадого), а д р угу віцепрезиден- туру комусь із славяньских послів. Р о зу міє ся, що в такім складі президиї не ста
ло би місця для нос. Лупула, репрезентан
та 4-членного клюбу Румунів. Однакож пос.
Лупул не догадав ся ноки-що сам, що ему належало би в тій хнили уступити, мимо того, що навіть президент кабінету в г о динній конференції дав ему спізнати, що нора зложити се достоїньство.
Щ о в с і к л ю б и правиці звернулись рішучо проти кандидатури пос. Прадого, се не дивота. Сеж надто явний іредентист ґерманьский і ворог Славян. За ним не міг би ніхто з правиці віддати свій голос.
Але з другої сторони се певне, ІЦО лівиця не відступить від сеї кандитури. Кандида
том славяньским до д р угої віцепрезиденту- ри е на разі др. Зачек (моравский Чех), хоч правиця охотно віддала би се стано
вище також комусь з посеред других сла
вяньских клюбів.
Ціла справа пішла ще до клюбів пра
виці. Там она буде обговорена подрібно, а ухвали свої предложать клюби зборам екзекутивного комітету правиці рано в се
реду перед вибором президиї. Який буде вислїд? — побачимо. ГІоки-що знаємо, що
»Союз«, Молодочехи і ческа шляхта не
Чи правиця ожила?
В четвер, 1. марта зібр ал и ся на» при-1 ватну< розмову представителї клюбів Моло- дочехів, ческої шляхти і »Союза«. На сих зборах явили ся з Молодочехів: Енґель, ІІацак, Страньский, Зачек, Янда, Форшт, Кайцль, Бляжек, Врзорад і Крамаж; з че
скої шляхти: ґр. ІІальф, ГІеріш, ґр.. Чер- нїн і ґр. Зедвіц; з Русинів: Варвіньфий і Вахнянин; з Словінців: Повніє, йерке, Венцайс, Борчіч і Ферянчіч; з Хорватів:
Вуковіч, Ляґіня і Спінчіч. Провід віддано в руки найстаршого віком ґр. ІІальфіого.
Предметом нарад була політична ситуация, вибір віцепрезидента посольскоїпалати, спра
ва контінґенту рекрутів і інвестицийних нредложень нравительства.
Хід розправ не надав ся до ирилюднвї відомости. Згадані клюби зійшлись, бо до
бачали наглу потребу в згаданих питаних довести до порозуміня, тим більше, що відкликане засїданя екзекутивного комітету правиці через п. Яворского (по внесенні Страньского на поіменне голосованв) велі
ло сим клюбам правиці досадувати ся, щ о п р а в и ц я р о з б и л а с я .
На приватних сих зборах ухвалено між иньиіим, щоби завізвати пос. Я ворского до як найскоршого скликана екзекутивного комітету правиці, а то для прояснена пи- таня, чи правиця істнує або ні ?
Вислїд ухвали був той, що вже 2.
марта пос. Яворский скликав не лише екзе
кутивний комітет, але навіть ц і л у н а р л я - м єн т а р н у к о м і с и ю п р а в и ц і . В моти
ви сего скликана не входимо, але мабуть д о б р е сталось, що бодай в сей спосіб н р о в і р е н о , що правиця ожила і жив ще.
На зборах явили ся з Поляків: Я вор
ский, Дїдушицкий, Мілевский, Козловский і Абрагамович Давид; з консерватистів Траін- фельс і ґр. Гайґвіц; з ческої шляхти: вис
піє згадані личности; з Румунів: Лупул і Гормузакі: з Молодочехів: Енґель, Форшт, Кайцль і Пацак; з Русинів: Барвіньский і Вахнянин; з Словінців та Хорватів: Л яґі
згодять ся на кандидатуру Прадого, а з другої сторони обстануть за тим, щоби в президиї засів один представитель славянь
ских народів в Австриї. З уст к а т о л и ц - к и х л ю д о в ц ї в вийшов також я в н и й п р о т е с т проти кандидатури Прадого. Здає ся, що і »Коло« не одушевить ся сею кандидатурою, та що в середу імовірно вся правиця віддасть лише білі картки при го- лосованю, а коли Лупул уступить, поста
вить кандидатуру д-ра Зачка на д р угу ві- цепрезидентуру.
Для нас найважнїйшою є та проява, що правиця о п я т ь з і й ш л а ся . Запові- джена дискусия над політичним положенем і нроґрамою порішить остаточно, чи пра
виця зможе дальш е істнувати? — бо замі- тні в с я к і піднольні струї.
Читайте!
Справоздане Еґана
• економічнім положеню руских селян на Угор
щині.
• (Конець).
«Найперше треба подбати про довгоречин- цевий кредит земельний, щоби піднести опять штучно обнижену вартість землі. Крім того треба подбати о короткоречинцевий личний кре
дит. Відтак треба «вставити» селянам розпло- дову худобу. Ся худоба остане поки-що вла- сностию держави, а користь з неї припаде се
лянам. Дальше треба під проводом місцевих сьвящеників зорганізувати господареві селянь- скі спілки. Над сими спілками треба розвести контролю, висилати туди мандрівних інструкто
рів, а поодинокі спілки сполучити в одну цілість під надзором мінїстерияльного комісара. Орґа- нїзацию таку треба перевести (для проби і до- сьвіду) найперше в однім повіті. По році можна буде вже довести до того, що в сім повіті ні в одного господаря не буде вставленої «торго- вельщиком» штуки товару, а довги єго через те не зростуть. Се загріє селян до праці і оща- дности. Селянин вибє ся з просоня, в котре попав. Він почує себе вольним, висвободженим
23
ВОЛОДИМИР КОРОЛЕНКО
СУ ДН И Й Д Е Н Ь .
(Й о м к і п у р ) .
(Далі).
От після сього цмокнув, тупнув, узявсь у боки, посунув ся назустріч молодицям, — пря- місенько немов який добрий міщанин або під
пайок з посесорів — і став посеред греблі.
А пісня усе близче та усе голосніше — уже так і віє понад землею та під ясним м іся
цем, що, здаєть ся, увесь сьвіт розбудить серед но чи. Та нараз і обірвалась...
Посипались молодиці з лісу, неначе хто ма
ків цьвіт з запаски на землю розоинав — поба
чили на греблі хвостатого джиґуна і збились у купу на кінці гати.
— А що воно таке он там стоїть ? — спи
тала одна.
— Та то мірошник каже друга.
— Який мірошник, — і не нохожий!
— Може підсипка.
— Де там у підсипки така одежа?...
— А обізвись ти, коли ти що добре, — крикнула вдова, Бачулиха, що мабуть була го
стріша від усіх других.
Чорт здалеку уклонив ся і потім підійшов блище, викидуючи ногами і фіґурою викрутаси, мов справдешний підпанок, що хоче показати ся панам, і сказав:
— Та не бійте ся, ластівочки ви мої! Я чоловік молодий і лихого вам не вчиню. Ідіть собі спокійно...
Молодиці і дівчата зійшли на гать, шторха- ючи одна другу, і скоро обступили чортяку...
Е, не завжди таки приємно, як обступлять чоловіка десяток-другий оттаких цокотух та по
чнуть пронизувати гострими очима та нідштор- хувати одна другу ліктєм, та підсьміюваги ся.
Чортяку стало таки трохи корчити та крю- чити, мов бересту на вогню, — уже й не знає, на яку й ступити, як повернути ся. А вони усе нересьміюють ся.
— От так його, так його, мої ластівочки
— подумав собі мірошник, дивлячись із-за ду
пластої верби. — Згадайте, галочки мої, як Пи
линко з вами було пісні співав та танки водив.
А тепер от яка біда; визволяйте-ж мене, як му
ху з павутини. — Ще здаєть ся, як би його так пощипати хоч з хвилину, провалив ся би чортя
ка крізь землю...
Але стара Бачулиха спинила дівчат:
— Цур вам, сороки! Зовсім парубка за- сьміяли, що у нього і ніс похнюпив ся, руки- ногп обвисли... А скажи нам ти парубче, кого ти тут над ковбанею дожидаєш ся?
— Мірошника.
— Приятель йому, видко?
— Щоб таким моїм приятеляміусїм прова
лити ся крізь землю ; — хотів закричати Пи
лип, та голос не пішов з горла, а чортяка від
повідає:
— Не те, щоб великий приятель, а так собі.
Зквитатись за старе треба.
— А давно ти його не бачив?
_________ (Далі буде).
2 з ярма лихварського
труду.
«Дехто думає, іцо руский нарід фізично так занидів, духово так нерозвитий, а морально
так занепавший, що він вже неспосібний до ні- орґанїзм руского селянина ? Мабуть раціональ- якої праці і до тверезого, правильного ж итя?
Хто так думає, сей не знає руского народу. Ру
ский нарід в ґрунті душі добрий, слухняний, слівний і нриличний. Він перейме ся поступом і він знає дуже добре, де лихо сидить. Тілько-ж в него нема снаги, щоби власними силами ви
добутись з теперішного положеня. Розуміє ся, що н и н ї сей нарід неспосібний до ніякої ро
боти. Він ж е-ж годує ся лише вівсяним ощіп- ком, капустою, а в найлучшім случаю бульбою.
Ся страва не подає єму фізичної сили і трив- кости. Єго орґанїзм немощниж і нерозвитий.
У війску, де єго добре живлять, руский селянин не тілько сповнює свою службу на рівні з дру
гими, але він витривальший від угорского по
долянина, бо заправлений до біди. В Галичині, де руске населене в деяких околицях лучше себе має, Русин розвиває ся духово дуже добре, понятливий і спосібний до всякої ручної роботи.
З а дві десятки літ змінять ся обставини в на
шім ІІідкарпатю на лучше, скоро тілько держа
ва подасть єго жителям скору і добру поміч.
Йї ©«Дехто сумнїває ся, чи зможемо ми сей нарід для себе виховати, коли витягнемо єго з теперішної біди? По' моїй гадці поведе ся нам зблизити сей нарід (ріжний походженєм) до нас, наколи подамо єму передовсім лучші услі- вя житейскі. Руске питане є на разі питанєм жолудка. Ужиє держава всіх своїх сил для по- ратованя сих людий, то ми зискаємо в них тру
дящих хліборобів.
«Теперішня хвиля надобить ся до акциї
правительства в сім напрямі як найбільше. Вся галицкі і з Конґресівки живлять ся подібно як прихильна такій акциї і вижидає єї від Вас, Ш лезаки і Познаньчики, но з упливом часу роз- Ексцеленцио!
«Сї карпатскі верховини
лїсом. Ті, що викорчували і справили сю зе- влять ся.
млю, ті, що через тисяч лїт зросили єї своїм ; Давнїйше бувало, що живність закуплю ва-' калом, в котрій додано такий уступ:
потом і жиючи тут сповняли совісно свої горо- ли робітники у свого наглядача або у купця че- »Хотя агенть «Дністра» т а к ь злословиль жаньскі і патріотичні обовязки в мирних чи рез того вказаного, котрий єму заплатив якусь на «Славію», то мьі переконалися, що тблько воєнних часах супроти держави — ті хлібороби | провізию (7—8°/„) від закупна. Подекуди лучае одно товаришество Банка »Славія« єсть найлуч- заслугують на державну поміч в сій тяжкій д л я ! ся таке визискуване робітників, зданих на ласку шое, бо коли ніякое товаришество изгь нашой
і неласку купця, єще і тепер. Двори однак за- себе хвили. Двигнути їх, лежить в державнім
нашім інтересїі.
Сего справозданя Еґана не будемо від себе коментувати. Ми за надто інтересовані сею спра
вою. Може навіть не були би ми в проможно- ючий рік; часто буває, наглядач є особливо для і вьіже, дня 25. жолтня 1899 г. Григорій Фітькали сти, обсудити єї обєктивно. Тому обмежимо ся (новаків, єдиним посередником і перекладником, І в. р., начальника» гром. (громадская печать)», на коментар, який подав до сего справозданя > без котрого не могуть порозуміти ся з зарядом
«Уаіегіаші*. Там читаємо (число 54. з 25. лю- І дібр. Від наглядача залеж ить дальше нридїлю- того 1900 р.) в статі, надписаній „Жидівска ма
фія в північній У горщ ині таке:
Угорский мінїстер рільництва, Даранїй, не відкликав мінїстерияльного свого комісари Ед- варда Еґана за те, що він в Мункачі держав будьто »антисемітский« відчит о потребі опіки над руским селяньством в угореких Карпатах, хоч жидівско-угорска праса кинулась з всяким завзятєм на сего комісара і на самого-ж міністра (жидівского походженя). Даранїй не міг відкли-
кати свого урядника і лишити єго без оправда- ціональні кари: за неставленє ся до роботи, за ня, наколи не хотів засісти на лаві об ж ал ова-' унитє ся, за переступлене домового порядку них і виявити себе орудєм в руках жидівскої (стягає ся по 50 фен., які мають впливати до мафії. Справозданя о економічнім положеню каси хорих. З а чинний опір, дворазовий вено руеких селян північної Угорщини передав Еґан слух, крадіж, знущане ся над домовими зьвіря- свому мінїстрови перед 4 місяцями. Є се урядова тами і підбурюване може двір робітника сейчас студия відносин тамошних селян до жидів, що
наплили до Угорщини з Галичини головно шля
хом, що веде на Мункач. Один з фахових лїте- ратів і політиків угореких (не реакціонер) так виразив ся про се справозданє Еґана: «Кажу з чистою совістию, що в житю не мав я в ру-
ках лектури, котра би мене більше зворушила, { роботи задержує двір тижнево по 1—2 мк. до як сеся Еґана, хоч справоздавець держав своє осени. Лиш робітникам, що видержали до кінця, справозданє зовсім обєктивно і холодно. Він в и - ; не відтягав ся коштів спроваджена, а дає ся їм числив імена і розказав факти. Він не накладав і також гроші на поворот. Ломимо кавций лучає на сей образ ніяких красок. Він оповідав л и ш е ,! ся часто недодержане умови, особливо зі сто- а ф акти самі за себе говорили і обжалували { рони мущин, котрі лекше вміють собі порадити, виновагих. Хто прочитав се справозданє, сей ; Дівчата мають з собою много річий і постіль, з плакав і ему мусіла кров ударити до голови.
Він мусів загоріти злостию*.
«УаІегІапсБ каже дальше: На се справозда- них случаях роботу цілою громадою, вироблю- нє Еґана, предложене мінїстрови рільництва і ють собі таким чином підвисшенє платні. Вза- другим ресортовим членам угорского кабінету, (галі ломанє контрактів робить нїмецким госпо- кинула ся північно-угорска жидівска мафія з ці- : дарям много клопотів і злої крови; домагають лою лютостию. Мафія протестує проти ратунко- 1 ся они вже давно строгих закоиових кар на не-
набере сили і охоти до вої акциї' правительства. Щ ож зробить угорске дотримуючих контракти, і на намавляючих до правительство ? Чи оно стерпить, щоби захожі | того, а також кар против таких службодавцїв, роеиискі і галицкі жиди зводили дальше руеких
селян на жебри? Чи проект Еґана уздоровить ніише поводить ся нїмецке правительство, котре просто зборонює таку інвазию чужинців на нї- мецку землю. З чужинцями треба і в Угорщині зробити короткий процес. ІІроч з сими елемен
тами, що нищать угореких селян! Се розкладо- вий елемент, ворожий християньскій суспіль
н о сте
за границею.
(Далї).
Ся система є сорозмірно недавно впрова
джена і новоли розповсюднює ся у висше сто
ячих господарствах і серед більше самопас їду
чих робітників. Звичайно бо не мають они до себе взаїмного довіря, щоби вести на сей лад спільну господарку, но кождий купує собі се, що єму потреба і готовить собі у власнім гор
шку; горшки варять під дозором жінки догля
дача або одної робітниці (на 20—ЗО осіб) опла
чуваної працьодавцем. Тої системи, вигідної для шої цінної часописи двора, но також некорисної для самих робіт
ників держать ся Горішно Ш лезаки. Прожиток тих Ш лезаків єсть в загалі найгірший; майже ні
коли не їдять мяса, лиш часом селедця, а до картофель додають не стручкові, но меньше за- сібні в білко лєґуміни, як риж, пенцак, ґрис; по
дібно живлять ся і Познаньчики, однак позва- ляють собі прецінь на мясо в неділю. Нїмцї їдять много лєґумін стручкових, т. є. гороху, бобу з солониною, а 2 —3 рази в тиждень мясо, крім того воліють молоко як каву. Робітники
були колись пра-
виває ся в них потреба ліпшого прожитку че
рез здибуване ся з робітниками, що ліпше жи-
нуж ди ничого с о б і не робило, то «Славія* в и казують подібних інтересів. Взагалі вплив на- слала уже третого дня своего ликвидатора на глядача є дуже значний. Від него залежить — і містце до зликвндованья огневьіхь иікбдть и о- що наймеиьше по думці не вміючих собі радити безпеченньїмь ногорільцям ь вьшлатила полную робітників — звербоваиє їх до роботи на с л ід у -’ обезпеченную суму сейчась на містци. Дрого-
ванє робіт поодиноким робітникам, а від того залежить і якість праці і високість платні. А вже дуже лихо є, коли наглядач має в своїх руках виплату гроший, що давнїйше лунало ся.
Двори старають ся усувати такі надужитя, що
би мати вдоволеного робітника; з часом і робіт
ники розглядають ся в своїх відносинах і не дають ся дуже визискувати. Особливо тичить ся се Познаньчиків і Ш лезаків.
В контрактах застережені бувають конвен-
відправити зі служби, подібно і женщину, ко ли-б почула ся вйгітною, і робітника, коли по
каже ся несносїбним до роботи.
Хорі одержують лікаря, лїкарства і опіку безплатно, однак нотручує ся їм платню за час слабости; для забезпечена ся перед опущенєм
якими неохотно перепроваджують ся, — за се однак уряджують они страйки, і кидаючи в да-
котрі сих робітників до роботи приняли би. З оеению робітники знова глотами вертають в рідні сторони, бо в нїмецких господарствах не
ма зимою досить роботи, а впрочім по тяжкій праці конечний їм довший відпочинок.
Представивши в сен спосіб долю і недолю робітничих емігрантів, киньмо єще хочби побіж
но оком на причини сего явища, на єго значінє і наслідки.
•_______ (Далі буде.)
В оборонї від напасти.
Отеє заміщаємо надіслане нам ще тамтого тижня письмо від дирекциї «Дністра*. Важне оно тим, що роз'яснює відношеня »Славії« до на
ш ого'*Днїстра« основно і безсторонно.
«Поважана Редакцию!
Для оборони нашого Товариства перед у- критими напастями зі сторони Головного засту
пництва банку >Славія« у Львові против нашо
го Товариства, просимо иомістити подане тут наше письмо в однім з найблизших чисел Ва-
Від самого заснована нашого Товариства уважали ми нашою задачию спішити з помо- чию нашим членам через скору і точну лїкві- дацию. Уважали ми се нашим обовязком і лиш обовязком, і тому не жадали ми ніколи за тоє подяк, анї не жадали поміщуваня їх в часописах.
Лучають ся отже хиба ще подяки, які члени безпосереднє посилають до редакций, що м і
стять їх без нашого відома і впливу. Ми не при- вязували також ваги до таких подяк уміщува
них для иньших конкуруючих товариств і на
віть не читали їх, та донерва в еїчни сего ро
ку звернено нашу увагу, що в 44 числі' «Русско- го Слова« ще з падолиста 1899 є заміщена по
дяка для Банку »Славія« підписана начальни
ком громадским з Дроговижа п. Григориєм Фіть-
Так як против самого «благодаренія* ми нічого не могли мати, так наведений уступ діткнув наше Товариство, раз, що ми своїм аґентам збо- роняємо злословити другі товариства асекура- цийні, а по друге, що «Дністер* був також ан- ґажований при пожарі в Дроговижи і не заслу
жив на підозрінє, анї докори, будьто він нічого собі не робив з нужди погорілцїв Дроговижа.
Здивував нас наведений уступ тим більше, що начальник громади п. І’ринь Фітькало був у нас обезнечений, признаним відшкодованєм був вповні вдоволений, так само і члени єго родини що були у нас асекуровані, відтак був членом нашої комісиї ліквідацийної та просив через на
шого аґента, щоби єго доконче полишити у нас обезпеченим, і ми лиш на єго просьбу тоє зро
били, бо рішили вже більше не принимати о- Оезнечень з Дроговижа. Отже здивовані таким новеденєм и. Фітькала, віднесли ся ми до него письменно з аанитанєм: длячого так поступив і просили о подане мотивів і фактів. На цисьмо наше одержали ми слідуюче нисьмо, котрого зміст наводимо дословно з захованєм правопи
си в оригіналі:
«До Дирекція Товариства взаимньїх-ь’обезпе- чень Д н істер н в ь Л ьвові. Подяку до Славіи в име- ни членбвь на просьбу аґента Славіи п. Дмитра Ґалецкого пбдписавь я, але не тую а н а в іть до неи неподобну; за кблька день пізнбйш е прийшовь зновь Д. Ґалецкій в г другою подякою, щоб'ь ему пбдпиеати, бо попереднои Славіи в ь ґ а з е т і не хо
т іл и пом істити, но я не казавемт, пбдпиеати, ска- завєм'ь, що вже разт> маєте нбдписану, ббльше не нбдпишу и не нбдпиеавєм'ь. И бзніиш езнов'ь прий- ш овь аґент'ь Славіи Ивань Добушовскій з'ь Никола- єва зт> квітами на виплату вбдшкодовань, давч> ме
н і чистий аркушь паперу и просивь о мбй пбдпист.
и ивчать, казавь, що потребує того аркуша, бо на
и-Ьмт» буде вьнювняв'ьименавс'Ьх'ьчленбв'ь,котрі, будуть мали водіпкодоване одержувати, отже тогди я му на тбм’ь аркуши чистбм'ь печать громадску вьітись. — Дроговьіже дня 14 с іч н я 1900. Гринь Фбткало пбдписавт. Тимко Сенишьін'ь ацесор'ь. — Щопоиередну подяку не таку я к 'ь т у ть нам ь читає аґентт. «Дн'Ьстра» п. Добуїиовскій пбдписавь п. Гр.
Ф іткало, бо тую читавь писарь громадскій н. Н.
Б іл я к ь , котрусьмо чули, потверджуємо ми нбдпи- санй громадяни и р а д н і тогдьі присутня. Николаи Б іл я к ь в. р. Дмитро Мисика, в. р. Василь Васи- ликт» в. р.«.
Будучи переконаними, що згадана подяка є дїлом аґентів «Славії», несьвідомих селян, що містячи подяку не потрафили здержати ся і ограничити ся на самій подяці, лише зачепили і наше Товариство, та що управа банку «Славія»
о тім нічого не знає, ані сему не винна, не оіо- лошували ми сего письма п. Фітькала публично, лише віднесли ся до него, щоби вислав відпо
відне спростоване або пояснене до »І усского Слова» і .Свободи». Рівночасно написали ми до нашого аґента п. Василя Добушовского, щоби доглянув стилїзацию спростована и. Фітькала, а головно, щоби в тім спростованю не діткнув чим другого товариства [Славії]. Письмо тоє но- зваляємо нашому аґентови оголосити публично.
(Далі буде).
Н о в и н к и .
— Тов взаїм. обезп. «Днїстер» не обсадило ще всіх вільних МІСИ’, і потребує ще трох пра
ктикантів з окінченою принайменьше VI кля- сою гімн, і трох писарів з добрим письмом;
платня практиканта 60 корон, а писарів 50 ко
рон місячно. Личні зголошеня суть ЗЛИІПНІ,
тілько належить подавати ся на письмі та до лучити сьвідоцтва або відписи сьвідоцтв; також потреба подавати спггісиїит їііае. Кандидати, що відбули війскову службу, мають першень-
ствоі ДиреКция.
— Вісти з товариства >Просьвіта». Всіх Чита
лень .Просьвіти» заложених або закладаючих ся було по конець минулого місяця 840. Найбіль
ше Читалень «Просьвіти було в повітах: Пере
мишль 44, Рогатин і Стрий но 38, Борщів, Зо- лочів 33. Найменьше Читалень Просьвіти (в ру- скій части Галичини) мали новіти: Лїско і Син
тин по 3, — Чешанів і Добромиль но б.— Но
вих членів вступило до Просьвіти в місяцях сїчни і лютім с. р. 502. В тім самім часі вступило в році 1899-ім нових членів 318, а в 1898-ім ро
ці 574. Всіх членів вступило до Просьвіти від єї завязаня по конець лютого с. р. 12.528. Дійсних членів, котрі не залягаю ть з вкладками і ви
силає ся їм книжочки -Просьвіти» є тепер око- ло 6.500.
— Екстернїсти, що мають намір складати іс
пит зрілости в ц. к. мужескій Семинариї учи- тельскій у Львові, мають внести поданя нале
ж ите удокументовані до Дирекциї Семинариї (ул.
Калїча ч. 5) найпізнїйше до дня 31 марта с. р.
— Молодїж і політика, отеє заголовок статі в лютовім зошиті .Молодої України», якою ста- рає ся заохотити академиків до заіитересованя ся публичними справами. Автор статі каже, що
• інтерес публичних справ а інтерес до політики не ослабить інтересу молодїжи до науки; навряд він стане найсильнїйшим імпульсом до як найосно- внїйшої науки». Навіть робить вимівку «Руслано- ви«, що сьмів похвалити молодїж (ч. 219 з р . 1899) за єї зворот до стислої науки літератури, що — як сам автор признає — .зазначила ся працями в Записках Наукового тов. ім. Ш евчен
ка, живою участию в праці над обновою крас- сної літератури, придбанєм нашій літературі де
яких перлин всесьвітної літератури, та сим, що молодіж з увагою слідить за літературними появами сьвіта». Після думки автора із сего зв о роту вийшли для суспільности як найсумнїйші наслідки: .Цілковитий застій в житю політичнім, безрадність і супокійне вижидане в хвилі, коли на деннім порядку найважнїйші справи, не реа- ґованє на кривди а часом на зухвалу наругу за подіяну народови, брак акциї в найважнїйших хвилях політичного житя, супокійний поворот на рутеньске лоно більшої частини найзавзятїй- ших колись ворогів рутенщини, а врешті і без- личне роззухваленє кацапских запроданців, от се політичний доробок галицкої України за сї останні роки». — Чи дійсно тут лежить причи
на тих наслідків, які бачить шан. автор, не хо
чемо перечити. Але в дальших своїх виводах він помішав понятя: інтересованя ся політикою, як проявом житя суспільности і держави, чин
ного співудїлу в політичнім житю, як члени я- коїсь партиї, проводирі, чи агітатори. Проявами публичного житя інтересує ся нині всякни, хоть- би лиш на пів Інтелігентний чоловік. Іи м мень- ше не квестіонує ніхто сего супротив академич- ної молодїжи. Тому ми і не годимо ся на закін
чене статі, що .нарід лиш тоді супокійно зм о
же дивити ся в свою будучність, коли молодїж
! стане б о р о т и с я за єго права, нарід лиш тоді буде певний побіди в сій борбі, коли молодїж ід о б о р би стане добре узоружена». — Щ о н а й
більше нехай молодїж придержує ся «узброєно- го мира» т. є. нехай зброїть ся в тверді і ясні погляди та загади, аби колись на своїх стано- висках стала таким заборолом народа.
— З Кола польского. На відбутім в неділю за- еїданю кола були присутними мін. др. Пєнтак і ґубернатор др. Білїньский. Між иньшим поруше
но справу повільного полагоджуваня діл в га- лицких урядах і жадано помножена судів. Під
несено справу гірничої катедри при львівскім у- нїверзитетї, дешевої продажи соли, отвореня са- лїн в Долині, зміни закона против зарази скота і взагалі реформи в виконуваню ветеринарийних приписів. З вибору на вф епрезеса вийшов ґр Войтїх Дїдушицкий.
— Наука не пішла в ліс! Редакция «Комаря»
повідомляє, що вже змінила ілюстратора. Недо
статок не то якого небудь естетичного почутя, але вже простої приличностй в ілюстрациї 2. ч.
• Комаря», спонукали редакцию до сего кроку.
Тепер хиба остає ще замінити правдивими гумо
ристами деяких з тих, що пописують ся своїми вигадками в шпальтах «Комаря», — а всьо бу
де гаразд.
— Сумна пригода лучила ся вчера на зелїзни- чій стациї в Кракові. При особовім поїзді, що прибув з Відня, треба було відлучити льокомо- тиву від решти ваґонів. Машиніст Фіяля, пору- чив се зробити свому помічникови, Филипови Ш имчикевичеви. Сей зайшов між ваґон і льо- комотиву, відчепив гак і ланци і вже виходив, коли на даний за скоро знак зелїзничої обслуги, над’їхала з противної сторони льокомотива і тру- нула вози наперед. В сій хвили находив ся Ш им- чикевич між двома пуфрами, які здусили єму грудну клітку в страшний спосіб, так що він погиб на місци. Прикликаний лікар ствердив вже лишень смерть, а судова комісия зарядила строге слідство.
— Про велику страту доносять з француского міста Енернай. В величезних пивницях на про
сторі 506 квадр. метрів, завалила ся підлога.
В глубипах землі пропало півтора мілїона ф ля- шок і 500 бочок шампаньского вина. — Вар
тість того запропащеного нектару цінять що найменьше на 5 мілїонів франків. Причиною сего випадку була ся обставина, що недалеко нахо
дили ся закони валяного каміня.
— Поклін ґімназияста і поклін кадета. «Граж- данин'ь» найшов «нону богату тзму для розду- муваня: .Чи ви замічали, я к в стінах ґімназиї кланяє ся ґімназияст, як він кланяє ся з унї- формовою шапкою на улицї? Він кланяє ся поклоном голови, або схиливши спину, і як ча
сто в тім поклоні вас немило вражає се прини
жене. І не рідко я замічав, що погляд ґімна- зияста при тім поклоні виминає того, кому він кланяє ся. —• На відворот, поклін кадета вима
гає відкритої груди, високо піднесеної голови і очий ясних поглядом, звернених в лице того, кому він кланяє ся, прикладаючи руку до вій- скової шапки. Ви скажете, що та ріжниця в двох поклонах — маловажна дрібниця. Однак я з тим не згоджую ся. Сї два зовсім ріжні по
клони, — се емблема двох зовсім ріжних шкіл вихованя». Але що вже зовсім незрозуміле — се висновок, до якого доходить «Гражданинт,»:
«Поки принижені своєю безличностю гімназия- сти виходять із своїм бездушним поклоном в житє, не знаючи єго цїли, рівнодушно-холодні до всяких ідеалів, що хвилюють серце і напов
няють душу горячими змаганями; кадети із своїм відкритим поклоном виходять в житє, ясно признаючи ту ціль і з душею, наповненою благородними змаганями до ідеалів».
— Наівний віритель. У одного купця в Парижи спроневірив єго помічник 3.000 франків і пропав без сліду. По сімох роках случайно зійшли ся оба на улици і купець зажадай від него звороту украдених грошей. Хитрий помічник признав ся, що самовільно позичив гроші і в горячих сло
вах дякував і перепрошував купця, що єго тоді так обманив. Та позичка причинила ся до того, що він тепер доробив ся великого майна і сто
їть в тісних зносинах з одним великим банком.
Він заявив дальше купцеви, що радо віддав би єму гроші, але не має їх при собі, може однак виставити чек, на який в банку виплатять гро
ші. Одна недогода, що там не принимають че
ків на меньші квоти як 5.000 франків, але мо
жна сему зарадити в сей спосіб, що купець до
платить єму 2.000 франків, а він виставить чек на повних 5.000. Купець вдоволений таким ви
слідим справи радо згодив ся на те усліве, дав 2000 фр., а одержав чек на 5.000 фр. На дру
гий день пішов з чеком до банку, але там єму заявили що такого підпису не знають і грошей не виплатять. В сей спосіб два рази «надув, помічник свого бувшого хлібодавця.
— ц.
к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оповіщує:Австро-угорско-росийский союз зелїзничий.
З днем 17 лютого ст. ст. (1 марця н. ст.) 1900 входить в житє нова тарифа, часть І. розділ А.
По поводу великого нагромаджена ся то
варів в стациї Вайскірхен, лежачій на шляху Цельтвеґ-Велян в окрузі ц. к. Дирекциї зел їз
ниць державних в Вілях — заведено для сеї стациї, по мисли §. 69 уст. 7 реґуляміну руху слідуючі обмеженя: а) речинець вільний від складового для надходячих товарів скорочено до двох днів; б) складове за кождих 100 кґ. і 1 день підвисшено на 6 сотиків.
ІІолуднено-нїмецкий-авство-угорский союз зелїзничий. З днем 1. марця 1900 війшов в ж и
тє додаток IV до части II зш итка Д. з 1. цьвіт- ня 1895.
— Дрібні вісти. Стипендию ім. Григорія Яхи- мовича 240 корон річно надав Ставрониґійский Інститут на сей шкільний рік п. Романови Чер- люнчакевичеви, що скінчив правничий виділ, а тепер приготовляє ся до докторату. — 200 ро
бітників застрейкувало в двох фабриках чобіт в Кракові задля низької денної платні. — В Бу
дапешті застрілив ся другий шеф стенографів угорского сойму, Стефан Ннковіч. Причина сего незвісна. — В Петербурзі згоріла дня 5. с. м.
велика фабрика мішків. Ш кода виносить до 700.000 рублів. Пів мілїона робітників лишило ся без хліба. — 3 почтового візка, що їздить між Богородчанами, Лисьцем а Станиславовом пропало перед кількома днями чотири мішочки з грошевими листами. В них находило ся 3481 корон. — Увязненого слухача ветеринарні, н. Ка- шубу, випущено вже на волю, бо слідство ви
казало, що Маєр не помер від отруї.
— Переписна редакциї. П. К. в Б. Ми помі
стили з малою зміною — для виразистости гадки. Думаємо, що не будете гніватись за се.
Л. Ев-ий. На аноніми не відповідаємо.
Наука, штука, література
— бгатаіука іегука гиякіедо (11а Роїакоиг.
Шойуіі Е. Кокогийг і Е. Копагзкі, ргоГеєогоиче с. к. § іт п а г у и т ака6етіскіе§о «ге Іжотеїе. На
кладом К. С. Якубовского. 1900. Сторін 1 —199.
Додаток перший, сторона 200. Додаток другий 201 — 206. Додаток третий стор. 207—215. Зміст книжки стор. 217—221. Ціна примірника 2'50 корон.
.Дзвінок» ч. 5. з 5. марця 1900. — Зміст:
«Осляча салата» казка братів Ґрімів. — «З жи
тя новоселів» розповів Олександер Катренко. —
«При колисці».—«Пустий остров». — «Киселиця»
написав Стефан ІТятка. — Розгадки вагадок. — Адреса «Дзвінка»: Львів, ул. Театиньска ч. 19.
Передплата виносить:річно 8 зр., піврічно Г50 зр., чвертьрічно 75 кр.
— Добрі ради, ілюстроване письмо для госпо
дарства, домівства і забави. Число на оказ. Зміст.
Про приготовлена старших дерев до пересаджу
вана. — Огород. — Худоба. — Сад. — Пекарня.
— Всілякі приписи і иньше. — Домашнє вихо
ване. — Овочеві Вина. — Дріб. — Гічоли. — Домашні ліки. — Всячина. — Сьмішне.
«Добрі Ради» виходять в Білій коло Чер- новець раз на місяць.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 6. марця. Цісар припимав вчера но полудни на авдиєнциях міністра загр. справ ґр.
Ґолуховского і крез. мін. дра Кербера.
Відень, 6. марця. »Ц. Гг. Ргеєєе» доносить, що супротив сего, що Чехи і Поляки зрезиґну- вали з місця в президій' палати но віценрези- дентї Лупулї, то вийде на се становиско член союза полуди. Славян. Найбільше виглядів має кандидатура иос. В а х н я н и н а .
Відень, 6. марця. З а кілька днів вже війдуть до обігу нові пятикоронівки. Нова монета буде мати величину нруского таляра.
Прага, 6. марця. Вибір нового бурмістра дра Серба одержав цїсарске затверджене.
Поля 6. марця. Страшна буря шаліє тут. Ви
хор вириває дерева з корінєм.
Льондон 6. марця. Тіпіев доносить з Ляврен- цо, що там ширять ся дві ріжні поголоски. Пі
сля одної Трансваль вже зачав переговори, пі
сля другої противно, Боери мають заатакувати Англичан під Ґлєнсое і Лядисміт.
О С а пів кіля незрівнаної доброти кави
пр.
ароматичної, рівняючій ся найліпшим родам, до набути лишень в торговлї
Л Е О Н А Р Д А С О Л Є Ц К О Г О
у Львові, ул. Батория ч. 2. 6 —30 5 кд. мішочки {гапсо до кождої стациї почтової.
