Ч. 259. Львів, Четвер, дня 16. (29.) падолиста 1900. Річник IV.
Передплата
на «РУСЛАН А» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 ар. (20 хор.) на пів року . 5 ар. (10 кор.) на чверть року 2’50вр.(5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска* — 3 Р у с л а и о в и х псальмів М. Шашкевича.*
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакцію, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9.
ул. Копернима (Лїидого м. 9.) Екс- педицля місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Десятилїтє „нсвої ери“.
III.
Цікаво буде тепер пригадати, як за
яву посла Романчука і єго товаришів та відповідь намісника оцінив тоді головний орґан народовців »Д1ло«. В ч. 260 з 29.
падолиста 1890 читаємо ось що: >Посол Романчук розвинув ширше і конкретнїйше програму народу свого і єго стремлїнь.
Програма тая діткнула ся національного, політичного, релігійного і суспільного ста
новища Русинів галицких, — і не б у л а з о в с ім н о в о ю , бо о п е р л а с ь о п р о г р а м у Г а л и н к о ї Р у с и з 1 8 4 8 . р о к у і о єї 42-лїтний труд у всіх тих напрямах*.
Сконстатованє лДФлом* сего факту, що програма Романчука не була зовсім но
вою і оперла ся о програму з 1848.року, мусимо собі дсбре затямити з огляду на боротьбу, яку підняли москвофіли проти неї, а також і задля пізнїйшого станови
ща самого проголосителя її.
Дальше зазначує »Дїло«, що подала она нагоду з а с т у п н и к о в и к о р о н и і центрального нравительства до заяви, що
« р о з в ій Р у с и н ів на о с н о в і п р о г р а ми н а ч е р к н е н о ї п. Р о м а н ч у к о м , нри- мінюваної в практиці, знайде у правитель- ства п ід п о р у , якої доси з а д л я н е я с н о г о н о с т у п о в а н я Р у с и н ів оно не могло давати*,— а також спонукала »поль- ских послів, висказати своє становище* і що > намісник улекшив польскій більшости соймовій заняти становище, зазначивши в своїм заявленю вагу б і л ь ш о с т и д л я п р а в и т е л ь с т в а , а з того випливаючу п о т р е б у , щоби більшість в хороненю п р а в м е н ш о с т и брала живу і чинну участь*.
Програмова заява п. Романчука, як і
промови пп. Телїшевского і Сїчиньского викликали ремонстранию посла д-ра Анто- невича на тему льояльнссти т. зв. старо- рускої партиї, а при тім зазначив бесідник, що до такої манїфестациї (п. Романчука) не б у л о у п о г а ж н е н я в ід клю бу, і назвав длятого поступок п. Романчука не
чесни м . А псзаяк др. Антоневич покли
кував ся на епискспів, отже се спонукало мицополита д-ра СильїГестра С ем б р ато - в и ч а до промови, в якій заявив: »Чи ми н а с т о я т е л і Ц е р к в и р у с к о - к а т о - л и ц к о і годимо ся на програму, котра була предлсжена попередних днів? — 0- тверто, совісно і сердечно заявляю, що п р о г р а м и т о ї т р и м а в с я і б у д е т р и м а т и с я р у с к и й н а р ід * . А за
значивши, що й погадати не можна, щоби владики і руский нарід відступили від руско-католицкої Церкви, висловив ми
трополит дальше: »Ми серцем і совістию б у д е м о н а р о д о м р у с к и м , яким були, і длятого для осьвіти народу, для єго до- бробиту, для єго піднесена все будемо ро
бити, що буде нам можливе в границях законних. П р и й м а ю п р о г р а м у , яка бу
л а предлсжена, що н а р ід галицкий, ма- л о р у с к и й , мусимо ссьвітити в бесіді га- липкій, м а л о р у с к і й , бо інакше відсту
пили би ми від програми. »Що до взаїм- ного відношена межи Русинами і Поляка
ми, єсьм за тим, щоби то взаїмне відно
шене було щире, сердечне і отверте. То моя програма, о котру мене в послїдній хвили запитано, (др. Антоневич — ред.), чи я годжу ся на ню, аби не піддавати найменшій тїни, що ми яко верховники Церкви щось иньшого говорили, або поста
новили. В сі, к о т р і т о ї п р о г р а м и тр и м а ю т ь с я , не с у т ь р е н е г а т а м и аб о в ід с т у п н и к а м и , а х т о є ї не при йм е, т о й не м а є м іс ц я на н аш ій Г алиц- к ій Р у с и . Може деинде буде мати місце, але не у нас*.
«Діло* назвало промову д-ра Антоне вича с к а н д а л о м , неполїтичним висту пом, «бо п р о г р а м а виголошена п. Р о м а н ч у к о м в — п р о г р а м а Р у с и н і в з 1848. р. і в А в с т р и ї
єдино можливою і вказаною*.
Замітною подією була також заява м и т р о п о л и т а , котрий іменем руско-ка- толицкого єпископату з а я в и в с я р і ш у ч о з а п р о г р а м о ю , виголошеною п.
Романчуком, підніс з натиском національ
ну самостійність Русинів і розвій Русинів,
»на народній основі* і закінчив свою річ важкими словами: «хто не прийме сеї про
грами, той не має місця на нашій Галиц- кій Руси*.
До сего додає «Діло*: »Стоїмо отже перед довершеним фактом, що к л ю б р у с к и й (з виїмкою виелїмінунавшої себе фракциї д-ра Антоневича) в р а з і з к н я з я м и ц е р к в и с т а н у л и на о с н о в а х в і д н о в л е н о ї п р о г р а м и Р у с и н і в з 1848. р о к у (отже тим сами признає «Ді- ло«, що руский клюб доси не стояв вира
зно на таких основах! — Ред. Р у с л .) ;—
що правительство стануло до тої програми з довірєм і з запевненєм зміни дотеперіш- ної політичної, системи супроти Русинів та п і д п о р и н а р о д н и х з м а г а н ь Р у с и н і в н а о с н о в і н а ц і о н а л ь н і й (малорускій) — і що п о с е р е д б і л ь ш о с т і! п о л ь с к о і в краєвім соймі дав ся замітити у якоїсь части послів н а с т р ій н е п р о т и в н и й р о з в о є в и н а р о д у р у с к о го н а о с н о в і тої програми*.
«Діло* повитало сю подію нко «запо- відь лучшої будучности*. «До чого не су
дилось дійти пок. Юл. Лаврівскому в 1869.
р. — то дай Боже, щоби удало ся довер
шити тим чинникам, котрі по 20 літах б е з- у с п і ш н о ї б о р б и взяли ся за порішене справи рускої, — надіємось, — з повним довірєм до себе, з в и р о з у м і л о с т и ю і наміренєм в и т р е в а т и до к ін ц я та усу.
С У Д Ж Е Н И Й .
Оповідане Ек. Уманця.
З росийского переклав Вол. Вербенець.
(Далі).
IV.
Однак не даром кажеть ся, судьба допо
м агає залюбленим. Олександра Іванівна зам і
тивши, що Клявдинька сумна і задумчива, рі
шила устроїти парадний вечерок в зближаюче с я Воскресенє, щоби розвеселити свої дочки.
Коли надійшов назначений день, обі се
стри не мали анї хвильки відпочинку за робо
тою коло ріжного печива і вареня. Клявдинька не пішла навіть на Службу Божу, що лучало ся у неї дуже рідко.
Точно о девятій годині роздав ся перший дзвінок, і в осьвітлену канделябрами салю Іван досить зручно провів перших гостин, матір з трема молоденькими дочками і сином, сту
дентом Лазаревського інститути. Клявдинька і Машенька в білих, чепурних строях вийшли їм на встрічу, і завязав ся спільний розговір, трохи може напружений, як то звичайно все буває з першими гістьми. Олександра Іванівна,
в рудоватім платю і з масивнозолотим ланцюш- ком на шиї, лривитала їх милою усьмішкою.
Потім слідував дзвінок за дзвінком і небавком саля була битком заповнена.
Коли гостин попросили в столову на чай, прийшло ще двох молодих мущин, що були товаришами Томи Лукиявовича по службі. Пер
ший був ростом низький, русявий, другий — високий дуже гарний бронет (чорнявець)... не
знайомий Клявдиньки. Ґенерал підвів його до жени і сказав голосно:
— Олександро Іванівно, позвольте пред
ставити вам мого нового секретаря Миколу Ми колаєвича Теофіляктова.
Клявдинька сиділа ні жива, нї мертва, і коли батько підвів Теофіляктова до неї, вона мовчки подала йому холодну, замітно дрожачу руку. Довго не міг Лазаревський студент, що сидїв побіч, добити ся від неї ні одного слова.
Наконець вона, запанувавши над собою, почала знову, хотяй і невлад, відповідати бідному сту- дентови, що почав вже нудити ся. А Теофіляк- тов, якби на перекір, усів собі нанротив неї і о чімсь займаючо говорив з ґенералом.
В часі танців Клявдинька, користаючи з веселого, спільного замішаня, найшла хвилю і утїкла до своєї кімнати. Вона хотіла прийти трохи до себе, а головно подїлитй ся радістю
о і і р с щ п и п
*-»» сіріші 1X V / ■*! МИМО ЄІІ)"
лової, де Прасковія мила шклянки, вона дала їй знак пійти за собою, і, коли она з мокрим 'рядном в руках ввійшла в її кімнату, К ляв
динька скоро замкнула двері на ключ і про
шептала:
— Прасковіє, голубко, він тутки...
— Хто, моя красавичко ?
— Та він, він... мій суджений!
Прасковія Єгорівна зробила своїм лицем 1 питаючий знак.
— То ви сего не понимаєте?! затрівожила ся Клявдинька.
Він тутки, мій суджений, що вийшов мені з ворожіння...
— Ах!... — крикнула Прасковія Єгорівна, присівши з несподіванки.
— Що тепер робити, Прасковіє Єгорівно ? Говоріть же ! — і Клявдинька з нервовим чув- ством, мало що не розплакавшись, почала наля
гати на ню.
— Єй Богу красавичко, не знаю...
— Як, то ви не знаєте, коли повинні знати!
Хитра Прасковія Єгорівна зміш ала ся тіль
ки в першій хвили. Вона сейчас поняла, що, єсли не дасть Клявдинцї доброї ради, то ся перестане їй вірити та іще розкаже о Всім ма-
2 нути перешкоди, з якої небудь сторони они
би виходили*.
(Далї буде).
Вісти з Америки.
Ми вже звертали нераз увагу наших цер
ковних властий, як і широкого загалу на сумні церковні відносини, які завели ся но тамтім бо
ці моря між нашими людьми. Не можна тут всего злого спихати на сам нарід, на непорядну, байдужну натуру наших людий, або їх лихі но
рови, але треба розглянути ся у справді тяжких відносинах, серед яких їм приходить ся жити, та шукати заради для їх незавидного лиха. Бо як до слабої щепи в городі чіпає ся всяка по
гань, так і до наших кольонїй, пересаджених на американьский ґрунт, а слабих ще материяльно, без достаточної орґанїзациї і самосьвідомости пристають всякі темні духи та визискувачі і своїми коваретвами спипюють розвій тих по
чинків руских осель. Треба огородника, який би мав почуте свого обовязку, який тяжить на нїм, який би вже раз очистив сад з погани. А тоді вже дерева розцвнтуть ся самі і принесуть овоч
— тоді всі перекопають ся, що корінь в них здоровий і міцний, лише они не мають доста
точної опіки.
Щоби нашим церковним властям пригада
ти сю пекучу справу і заразом обовязок, який тяжить на них, подаємо тут донись з Сгапіоп, Ра, панів Лешка Демка, предсїдателя Братства св. Ілиї Пророка і Андрія Биляцкого секретаря сего Братства, заосмотрену їх власноручними під
писами і урядовою печатию згаданого Братства.
Є се скарга на тамошного сьвященика і гласить ось як:
Доносимо вам зі сторони нового братства св. Ілиї Пророка, що маємо велику перешкоду від отця духовного Е. Волкая, котрий не тілько каже, що нікого, що до нашого братства нале
жить, за доброго чоловіка не уважає, анї ему жадної церковної услуги не зробить, але єще анї разу не хотів заголосити нашого мітингу, хотяй ми єго о тоє просили. Кромі сего публікує нас в церкві, що ми »поляки» і т. ті. хотяй кождий знає, що ми Русини так само як і другі,, і то не лиш самі Галичане, але суть межи нами і з угорскої сторони. Коли ми закладали братство, то не на згубу нашої церкви або народності!, отже дуже нам дивно, що о. Волкай так против нас воює. А що ми вступили до »Р. Н. Союза», то в тім прецінь нич злого, бо »Союз< не жадна польска, але р у с к а орґанїзация. Впрочім кож дий належить тай , где єму ліпше подобає ся, але задля тої причини жаден чесний духовник не повинен нікого в церкви публікувати, або якісь вимислені імена надавати.
Та не досить того. В своїм гніві і пенави- тери, а Олександра Іванівна розсердить ся і .за
боронить їй на дальше приходити до їх дому.
— Та якже він попав сю ди? — спитала вона.
Його запросив батько разом з иньшими молодцями.
Щ ож мені робити. Ирасковіє Єгорівно ?
— Тепер не треба нічого робити, моя кра- савичко... Він сам иідонде до вас, єсли має бла
городне виховане.
— Єсли він попросить мене танцювати,
Я ВІДМ О ВЛЮ СЬ, Я не могу... З
— Вот, вже сейчас наїїрасно! — пере
била її Прасковій. Він при кадрилю може за
говорити, а тоді покаже ся.
— Я піду, Прасковіє, а то мене хватять ся...
— Ідіть, ідіть, панночко; завтра погово
римо.
Ледви Клявдинька появила ся на сали, як до неї підійшов Теофіляктов і попросив її на туру вальця. Вона згодила ся і закрутила ся з ним в благім упоєню. Але при кіици другої тури завернула ся їй голова і вона, хитаючи ся, усіла на крісло. В протягу вальця не удало ся їй сказати з ним нї двох слів. Вона не хо
тіла більше з ніким танцювати і надїяла ся, що він попросить її до кадриля, але вона по
чула, як Теофіляктов, стоячи недалеко від неї з ґенералом, сказав йому, що перестав тому танцювати, що не находить в тім задоволена.
Бідній дівчині прийшло ся танцювати з другим,
сти о. В. так далеко ся загнав, що двох члевів нашого братства, з котрих один контрольором церковним (М. М. ІОгась), другий був касиєром церковним (Петро Манько), в неділю дня 28-го жовтня публйчно в церкві називав такими іме
нами як: говедо, скот, поган, діявол, екуситель і т. и. А треба знати, що бувший касиєр п. ГІ.
Манько сам около 500 доларів на нашу церков до сего часу подаровав, а за час свого урядо
вана віддав до каси не меньше, але єще більше грошии як було у книжках пописано. Тимчасом о. В. анї то ся не подобало, але такого чесного чоловіка вмісто похвалити, сам власновільно з уряду зсунув і єще в церкві спаплюжив.
Нам дуже дивйо, що чоловік, що називає себе духовником, може так в церкві робити, то є вмісто голосити слово Боже -— прозивати сво
їх парохіянів такими іменами, котрі хиба в го
телю можуть мати місце.
З тої причини наступило велике згіршенє межи народом, що був в церкві і майже всі лю
де, що були на богослюженю, учувши такі сло
ва, з церкви вийшли і лиш кілька заушників зістало в середині. Мущини зачали нарікати, а жени плакати, що дочекали ся такого зневаже- ня храму Божого зі сторони духовника. Таке то у нас ся діє. Маємо лиш два рази богослуженє в місяць, а прийдемо до церкви, то вмісто м о литви почуємо прозиване від престола. І молспа потім дивувати ся, що нарід відвертаєсь від церкви?
З політичного поля.
З нагоди скликана краввих соймів пригаду
ють. віденьскі дневники, що завданє.м соймів, побіч скорого иолагодженя буджетів, буде та кож полагоджене закона про заведене однопіль
ного додатку до державного податку від горівки.
Дохід з сего жерела має бути призначеним на санацию краєвих фінансів. Очивидно, що ре
зультат акциї опирає ся на тім, щоби проекто
ваний додаток 20 гелерів від літра алькоголю прйнято рівномірно всіма краєвими соймами, а гіравительствение предложепє було так скоро полагодженим, щоби дотичний закон міг увійти в житє вже з днем І. січня 1901 р. Дохід з се
го додатку обчисляють в приближешо на 192 мілїонів корон. Евентуального иепринятя пред- ложеня зі сторони якого сойму мусїло би нра- вительетво жалувати, тим більше, що через те стало би відрочеігим заведене сего додатку у всіх коронних краях відай на час одного ро
ку. Наслідком сего не були би клопоти д ер ж ав
ної адмінїстрациї, але для фондів краєвих не стало би средств, доконечних для переведеня богато наглячих завдань.
Про побут Кркґера в Н&ріїжи, доносять звідтам, що підчас візити в елизейскій палаті Кріґер висловив подяку президентові! Любе- так як Олександра Іванівна не могла допустити, щоби її дочки, господині' дому, остали ся без дансерів.
При вечері вона сиділа так далеко від Теофіляктова, що не могла дочути його б е сіди з одною, гарною панночкою, що сиділа бі
ля нього. Се страшно мучило Клявдиньку; вона іючала дізнавати ріжної муки і терпіня, о яких до сеї нори не мала-ні-найменш ого нонятя. Во
на уважала себе дуже нещасливою. Бог знає, коли іще такий другий вечерок буде, а бути може «він* і не прийде на другий раз. Хто і
він? Чи подобає ся вона йому? Любить він її?
Який взагалі у нього смак ?
Такі питана в протягу цілої вечери роїли ся в головці Клявдиньки і нї на один з них не могла дати собі рішучої відповіди.
На другий день, в сумнім настрою д у х а ,' пійшла до сальону і сіла до фортеияну. Ранїш- на розмова з Єгорівною пе привела до жадних результатів.
Вона обіцяла перевідати всі тайности Те
офіляктова, але дівчина почала сумнївати ся о правдивости її слів.
Клявдинька грала досить хорошо і на сей раз виливала в звуках всю свою душу, заияту несподівано першою любовю. Вона так иереняла ся грою, що не чула, як двері отворили ся і хтось ввійшов в сальон.
— Тома Лукуянович просить Вас грати трохи тихше; музика спиняє йому роботу —
тови за таке сердечне принятє у Франциї. Крі
ґер сказав дальше, що він сьвідомий трудности завдана своєї місиї; пе має великої надїї на людску поміч, але переконаний твердо, що Бог не опустить справедливої справи Боерів. Любет відповів, що він до глубини зворушений не- щастєм Боерів, які могуть найти хиба потіху в подиві і співчутю цїлоюЗцивілїзованого сьвіта.
Відтак Кріґер зложив візиту президентови мі
ністрів, Вальдекови-Русо, який зараз ревізиту- вав гостя. Потім явила ся у Кріґера з привнта- нєм президия парискої, муніципальної ради, пі
сля чого Кріґер зараз ревізигував ся і звидїв палату парискої ради міскої. Деиутацпя учених і лїтератів, яка з черги зложила Кріґерови ві
зиту, складала ся виключно з т-. з. драйфусіс- тів-републиканів від проводом ученого Монода.
Друга депутация під проводом Рошеефорта вру
чила Кріґерови почесну шаблю, справлену для Кронйого. Вечером відвідали ся взаїмно прези
дент Кріґер з міністром заграничних справ Делькас-им. Президент Кріґер звернув ся до Делькасого з просьбою евентуального епівудїлу Франциї в посередничїй акциї межи Анґлїєю а 'Грансвалем. Де.іькас висказав у відповіді! свою деклярацию в сенаті, що звісний перебіг інтер- венцийних змагань зі сторони Сполучених Д ер
жав Америки розчарував Францию до сеї сте- пени, що вже опісля не могла підняти жадної інїциятиви в сій справі.
З Тривсту доносять дневники, що за зго
дою Апостольскої куриї.і міністерства віроіспо- відань і просьвітн, два села в окрузі судовім Капо д ’ Істрия вилучено з триєстеньскої диеце
зиї, а прилучено до гр.-кат. диецезиї в Хорва
тці, бо мешканці з національних причин бажали в сей спосіб узискати славяньску лїтурґію.
Греко-католицкий єпископ в Хорватиї видав з сеї нагоди пастирский лист, в якім кла іе на
тиск на се, що мимо заведеня славяньскої лї- турґії населене остає вірним католицкіц цер
кві.
як доносить »\¥іепег АЬеПІІроТ* приготовляє ся до зимового побуту. Треба передовсім числити ся з тим, що в наслідок замерзненя лиману ріки Пейго получепє з Таку стане перерваним.
Тому кораблі »Мария Тереса*, »Асперн- і »3ен- іа« поплили на разі до Коде, а корабель »Цїоа- рева Елисавета* до Шангейкван. Команду ав- стро-угорского відділу в Пекіні обняв корабель
ний поручник з нарохода »Аеиерн«, Оскар Ґе- зенмайр. Сей відділ має • тепер силу зміцненої компанії і числить до 190 людий. Я і найстарший ранґою австрийскии офіцир функціонує в Пе
кіні корабельний капітан Блєс фон Самбуші з корабля .Марин Тереса*. З огляду на се,'щ о всі иньші держави репрезентують тут самі вис- ші офіцири, то в численних конференцйях з Н№- ми капітан Блєс фон Самбуші заступає п. і к роздав ся зовсім близько від неї голос Теофі
ляктова.
Вона ціла задрожала і диви.іа ся на нього здивованим взором, якби не вірила своїм о- чам.
Простіть менї, Клявдиє Томична, що я перешкодив вам — продовжав молодий чоловік але я не міг не передати вам просьби вашого батька.
Клявдинька все сиділа мовчки; руки її не
мов завмерли на клавішах.
Я не знала, що ви тутки... — промови
ла вона вкінци, ледви чутно.
- У І оми Лукияновича — відповів він ,—<
суть дуже пильні справи і я прийшов разом з ним заняти ся тнми-ж.
— Де ви м еш каєте? спитала Клявдинька і чейчас понила, як неумієтно і не в своїм ч а
сі спитала.
Теофіляктов думав, що вона хоче знати, чи неслучайно далеко йому було сюди прийти і сказав:
Я живу на Никитскій улици і менї близша дорога прийти сюди, як в комітет. Ви прекрасно граєте, Клявдиє Томична, — додав з усьмішкою Теофіляктов.
(Далі буде).
з -сили воєнні. Австро-угорский корабель «Лєо-
польд», який тепер находить ся на австральскім побережю, удає ся на Сальомоньекі острови задля уставленя памятника для жертв з кора
бля Альбатрос, а звідтам дорогою на Филипини, відпливе до східної Азиї, аби в цьвітни забрати до вітчини всіх урльопованнх і перенесених во
яків. Також корвета «Дунай«, яка тепер нахо
дить ся при американьскім побережю, відпливе до східної Азиї.
Н о в и н к и .
— Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Матея еванг.;
рим кат. Сатурнїна. — В п я т н и ц ю : гр.-кат.
Григория новокесар; рим.-кат. Андрея.
— Іменоване. Мінїстер просьвіти іменував п.
Едґара Ковача, родом з Буковини, директора, школи деревного промислу в Закопанім, профе-і сором архітектури в львівскій полїтехнїцї.
— ВПреосв. о. Шептицкий пропок. митрополита ИосиФа Сембратовича. В послїднім числї »Віс- тника Станиславівскої Епархії» до звістки про смерть пок. Иосифа Сембратовича додав Впре- осв. Андреії Ш ептицкий таку згадку про покій
ного: »По невислідимим совітам Божим бл. н.
архнепископ Иосиф розпращав ся з сим сьвітом далеко від рідної землі, лишаючи нам сьвітлий примір свого богатого добродійного і правед
ного житя. Він уже від ранної молодости від
значав ся великою иобожностю, смиренностю і трудолюбивостю, провадив усе незвичайно ти
хе і скромне, майже чернече житє, а при тім був для всіх приступний, привітний і милосер- ний. Яко професор св. богословія відзначував ся великою ревностю і совісностю, а добротою свого серця потрафив з'єднати собі не тілько поважане у своїх товаришів професорів, але та
кож любов і синівске пошановане у своїх слу
хачів без ріжницї обряду. Яко митрополит пред- иршіяв він в сій (станисланівскіи) богоспаса- ємій єпархії канонічний осмотр 14 деканатів, котрі з давних давен не бачили у себе архне
рея. Всїми силами старав ся він двигнути нашу св. Церков, так словом як і приміром своїм за грівав духокеньство до праці в впиоградї Хри
стовім, а ііамнтними своїми пастїірекими посла- нія.ми »0 достоїньстві чоловіка» і «0 потребі воздержпости» дуже, много причинив ся до за- веденя братств св. тверезості! в приходах с т а ниславівскої єпархії. Одним словом пок.. митро
полит Йоснф був мужем незвичайно діяльним і праведним. віддани всім серцем св. католиц- кій церкві і рускому народови, і тому, зам ика
ючи свої тілесні очи до глубокого, вічного сну, міг він сьміло за св. апостолом народів повто
рити памятні слова: «Подвигом добрих подви
зався, теченіє скончах, віру соблюдох; нрочее убо соблюдаєтся мнї вінец правди, єгоже воз- дасть ми Господь в день он, праведний судія».
(Тим. II, 4. 7 —9). Висказуючи сим щирий жаль по утраті такого праведного мужа і внсокоза- служеного сьвятителя, надіюсь, іцо память пра
ведника сего' остане між нами від рода в род,
— па віки! Поминальне богоелуженє за душ у’
бл. и. митрополита Иосифа відправили Впр. чле
ни Капітули з катедра.іьпим духовеньством дня 1. н. ст. падолиста в тутешнім соборнім храмі.
Всіх ІІреч. братій взиваю, щоби сей. окружник в наііблизшу неділю на проповіди підчас бого- служеня вірним прочитали, а потім на тнжни в гіриходских церквах відправили заупокійне богоелуженє з нарастасом за душу бл. н. архн- епискоі]а Иосифа перед відповідно пристроєним тетранодом, завізпашпи своїх прихожая до чи
сленної участи в сім богослуженю».
— Споживча спілка урядників. Визначні уряд
ники намісництва, суду, дирекциї скарбу, крає
вого виділу і львівскосо магістрату оголосили відовву до всіх урядників, дневникарів, лїтера- тів і т. д. міста Львова, щоби прибули на збори дня 2. грудня с. р. о 5. год. понолудни при ул.
Театральній ч. 13. (Саля 13. і 14. на І. пов.}. На зборах має ся порішити засноване .Споживчої спілки урядників» на взір істнуючої вж еуЛ ьво- ві такої спілки зелїзничих урядників
— Епільоґ інавґураци; сего шкільного року на львівскій полїтехнїцї відограв ся онодї в канце- ляриях деканів політехніки. 93 слухачам виска- зали декани нагану за демонстацию проти осо
би ректора і на тім скінчило ся!
— Заперечене. Півурядовий «їїіепег АЬеінІ- роеі» одержав призвід оголосити, що подана вість нїмецкимп часописами про тайний обіж
ник міністерства просьвіти в справі удержувана зносин між студентами університети а ґімнази- яста.ми — є безосновна.
— Жерела черевного тиоу у Львові. Санітарна комісйя міска переглядала вчера м еш кіня при ул. Бляхарскій і Боімів, щоби наочно пересьвід- чити ся про чистоту в каменицях. Ревізия ме
шкань випала не «благополучно», бо м ійж е всю- да найдено непорядки, так в приватних мешка- нях як також на подвірях. Крім того пересьвід- чено ся, що жидівска пекарня «куликівского хліба» брала воду до роблеая хліба з кернпцї,
з якої заборонено брати воду до пигя. Мешка- ня сторожів є неможливі. Ж идівский «хайдир»
при ул. Бляхарскій приказала комісйя замкнути і т. д. і т. д. З того видно, що вже давно з д а ла би ся була така нрогулька санітарної комі- сиї і не лише на Підвалю, але по всіх каменицях у Львові.
— З судової салі. При вчерашній розправі П.
Підруцкого і тов. переслухано 4. ббжалованого в сій крадїжи, Антона Рудого, котрий зізнав, що приступив до спілки лише через підступну на
мову П. Підруцкого. Іван Рудий брав о стілько участь в згаданій крадїжи, що підчас крадїжи стояв на сторожи при ул. Гофмана, а колиб зайшла була потреба, мав дати знак свистом.
Рудий перечить, немовби з крадїжи одержав частину грошей, бо 11. Підруцкий обіцяв їх дати ему донерва по 4 місяцях, коли крадіж цілко
вито затре ся. Не випираєсь однак, що II. Під
руцкий, удержував его з украдених грошей, так у Львові як і у Відни, через
2
іі2
місяця. На тім покінчено переслухапє обжалованих. Яко перший заприсяжений сьвідок станув п. Вчеляк, властитель фабрики столярских виробів, у якого і обжаловані украли 20.000 зр. На питане нредеї- і дателя, кого сьвідок більше винує в сїй крадї-
іж и, чи Богдановского чи П. Підруцкого, заявив, що найбільше завинив П. Підруцкий, бо він всіх і до крадїжи намовив. Другий сьвідок Іван Рудйй, і брат обжалованого Антона, не зізнав нїчо ново-
; го, лише навів одну подію, яку оповідав ему ГІ.
.Підруцкий, будучи пяним, що его брат Василь і Підруцкий убив б осіб. На сім відрочено роз- , прачу до середи рано.
Нині по переслухана) ще як сьвідків двох арештантів, з якими сидів Богдановский і Під
руцкий, відчитав предеїдатель зізнаня ріжних сьвідків. Між иньщими важні є зізнаня брата сестри Колюмби — Ст. Ґабриєля, куиця зі Льво
ва, котрий зізнав, що сестра его опікувала ся II. Підруцким, а павіть ему нераз поручала его горячій оніцї. Рівнож відчитав предеїдатель сьві- доцгва моральності! чотирох обжалованих, зио- між котрих найгірше сьвідоцтво моральності!
має Василь Підруцкий і був караний 7-лїтною вяпш цею ; брата его П. Підруцкого судово не карано, лише вислано за ним в 1898. р. гончі листи за уведене якоїсь жритціїнн. По сім удай ся трибунал на коротку нараду іцо-до внесеня о відчитане протоколу в італїйскій мові, злож е
ного в Римі сестрою К ілюмбоїб. Трибунал по 10-мінутовій нараді порішив відчитати сей про
токол за посередництвом товмача і відрочив розправу до 4. години понолудни.
— Фальшівники гроший. Увязнені недавно в Кракові два мошеїшщш, що приїхали міняти фальшиві сторуб.іївки, називають ся Маєнскпії і Гузка. Переведене слідство виказало, що , оба належали до зорганізовані шайки злодіїв з осе
редком в Люблинї.
— Самбірскі кати. Перед трибуналом присяг
лих буднів в СамборГ* -відбуде ся дня 29. с. м.
судова розправа против б. інспектора полїциї, Люлвйка Айтнера, о злочин надужнтя урядової нласти. Каеацийний трибунал прихилив ся до внесена оборонці Айтнера, . д-ра Соляпьского, і признав коміїетенцию присяглих суднїв. Ай- тпер вніс був прошене до краєвого суду у Льво
ві, щоби визначено ему нньше місто-до переве- деня розправи, однак се прошене відкинено.
Поголоски про атеитат на царя 3 Києва доносять нам приватно в лислї:; Розійщла -сні гу погодоска, що -на царя устроєно в Лївадиї ре- вольверонпй атентат Анархіст мав тяж ко зра-
!нити царя і звідси походить царска недуга, і — 3 Хойниць доносять, що в справі процесу
Масльова так прокуратор як і опОронцї засудже
них внесли прошеня о ревізию процесу.
— Небезпечна збруя. Замітну характеристику і росийских відносин, а радше господарки росий
ских чиновників, подає росийска Газета «Сибір- ский Вестнїк». Б Томску відбував ся в суді про
цес о убійство, а оборонець адвокат Терпилов- : ский спитав жандарма або т. зв. в Росиї «уряд- нїка», котрий виступав яко сьвідок: Чи можете напевно сказати, що то обжаловапий стріляв, а не жандарми? — Сьвідок: Можу, бо ми не має
мо револьверів, лиш футерали на револьвери.—
Президент трибуналу: Як то, лиш футетали без револьверів? — Сьвідок: Так, Ваше Сійгельство, нам дають лиш футерали. — Президент: На щож придадуть ся порожні футерали? Чи на то, щоби ними людий пуджати? — Сьвідок: Того не знаю, Ваше Сіятельство. — Може бути, що бідачиско уряднїк дійсно не знав того, що гро
ші призначені на револьвери повандрувалив ки
шені его начальників.
— Американьский заклад В Мт. Кармель Па.
в Сполучених Державах заложило ся двох По
ляків, з котрих один належить до партиї реііу- бликаньскої а другий до демократичної, що, ко
трої иартиї президент перепаде при виборах, той має везти другого на тачках через ціле мі
сто, а передом має їм пригравати музика. З а- кладники додержали приречена і демократ віз републиканиіга на тачках на велику втіху пу- блики.
— Бальоном через Сагару. Кількох францу-
ских інжинєрів хотять бальоном перелетіти че
рез величезну пустиню Сагару в Африці. Два небезпеченьства грозять тим сьмільчакам: пер
ше, що бальон може нукнути ще на нустини, а тоді чекає їх смерть, друге, що хотяй би і пе
релетіли пустиню, а вітер заніс їх поза місто Тімбукту, до котрого они сподіють ся приїхати, то на-нів дикі люде убють їх.
— Дороге циґаро. Недавно тому їхав фабри
кант Фідлер з Гам до Гамбурга зелїзницею і зажадав, щоби ему д ата купе для некурців. Ко
ли поїзд рушив, Фідлер витягнув циГаро і зачав курити. Тому спротивив ся другий подорожний, а коли то нічого не помагало, він на иайблиз- шій стациї закликав кондуктора, а той заказав Фідлерови курити і додав, що., хтось з подорож- них жалував ся перед ним на то. Фідлєра то розгнівало і він крикнув: Найбільшим злодюгою в краю позістане завеїгди денунциянт! Слова ті обндили державного будівничого, • котрий їхав в тім куне і котрий як-раз був тим, що ж алу
вав ся на Фідлєра перед кондуктором. Він за- пізвав зухвалого фабриканта до суду, а той з а судив его на 1-500 марок кари. Фідлер відкли
кав ся до висілого суду, а той зменшив кару, але все таки назначив кару на 1000 марок або 1200 корон, отже циґаро все-таки ще дуже до
рого Фідлєра коштувало.
— Ц к. Дирекция зелїзниць держаних опо- віщуе;
Дня 2. падолиста с. р. отворено дальшу часть шляху з Равднїц-Бездекова до стациї Равднїц ново вибудованої зелїзницї льокальної Равднїц-Гоепозін, в окрузі ц. к. Дирекциї зел.
держ в Празі. З днем отвореня сего шляху за ведено на цілій- зелїзници льокальній Зльонїц- Госпозін-Равднїц, нормальний рух особовий і то
варовий.
і — Дрібні вісти. В ГІеремишли лютує інфлюен- ция. Доси занедужало кількадесяти осіб. — В Золочеві засуджено на кару смерти через пові
шене Казимира Копанецкого, обжалованого за убійство жидівки Рпфки Кальтенової. — Б ІІа- стасові, тернопільского округа, отворено новий уряд почтовий зі звичапіїйм кругом дїланя.
Посмертна Т оповістка.
Стееан Зємба, ц. і. к. пенсіон. ротмістр ула
нів і властитель реальности в Криниці (купіль), упокоїв ся дня 24. с. м. В. е. п.!
Тел є ґр а м и .
Відень, 28. падолиста. УУіенег оголо
сить в найблизшнх днях цїсарский патент, скли
куючий сойми: дальматиньскнй на 10. грудня, долїшно-австріїйский на 12. грудня, галицкий на 18. грудня, країньский на 19. грудня, а всі дру
гі на 17. грудня.
Рим, 28. падолиста. Папский конснстор, н а і
якім відбуде ся преканонївоване нових архиеии- сковів і єпископів, які мають доконати замкне
не воріт з кінцем ювилейного року, — склика
ний на день 8. грудин.
Білгород, 28. падолиста. ІОрия Ґепчича, б.
міністра внутрішних справ, який перед трома днями вернув до Сербиї, арештовано ііравдопо*
дгбно з причини его статі в N. Гг. Ргезее, де б.
мінїстер. висказує ся згірд.іиво про короля, та задля его двох обидливих листів, які прислав з заграницї прямо на адресу короля. Вкінці! на Ґенчичови тяжить закид спроневіреня д ерж ав
них фондів.
Лївадия, 28. падолиста. Бюлєтин, виданий вчера о год. 11. перед полуднем: Цар перевів день добре, 0 год. 9. вечерам температура ви
носила 30 5, жпвчик 66. Б ночи цар спав добре.
Бчера рано сили і субективннй стан бу
ли зовсім вдоволяючі. Температура виносила 36, живчик 66.
Пекін, 28.-падолиста. Нїмецкі вояки пере
ловили лист, писаний китайским цісарем до Лїгунґчана. Зм іст листу ще не звісний.
Льондон, 28. падолиста. Еуєпіп^ 81ап(1аг«1 потверджує поголоску про викрите заговору на житє льорда Робертса. .Загочорщики хотіли ви
садити в воздух костел в Іїогансгбурґу, підчас присутности там Робертса. Арештовано 10 осіб, переважно Італійців.
Лявренцо Маркес, 28. падолиста. В наслідок поголоски, що ґенерал Девет перейшов на пор- туґійску територию, вислано в сю околицю 80 портуґійских їздців, які подибали коло 100 Бое- рів; они заявили готовість піддати ся, коли тіль
ко їх не видалять з краю.
