Ruslan. R. 3, č. 145 (1899)

4. 145. Львів. Пятниця дня 2 (14) липня 1899. Річник III.

V ▼

; Виходить у Львові що дня

;

’ крім неділь і рускнх сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і

експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л ї н д о г о . — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише і

; на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. -1- Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по

т

16 кр. від стрічки.

Передплата иа «РУСЛАНА* викосить:

в Австриї:

на цїлии рік . . на пів року і на чверть року

• на місяць . .

12 р. ав.

6 р. ав.

З р. ав.

1 р. ав.

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

>ВирВЄШ МИ ОЧИ І Душу МИ вирвеш : аНЄВ08ЬМЄШ МИЛОСТП І ВІрП НЄ В08ЬМЄШ, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Гіркі слова правди.

\Уі енег ТадЬІаМ з 11. липня умістив до вись з Петербурга такого змісту:

»ГІроч з западинками і з гнилою ґер- маньскою культурою !< — отеє оклик пан- московский під теперішну хвилю. З тим окликом на устах старають ся Москалі з нервовим поспіхом знищити все, що не- московске. Полїцня, донощики, жандарми і кнут — всего того за мало для >вели­

кого* діла омосковщеня росийских наро­

дів. Поляки, Русини, Німці, Чуди і другі народи мають позбутись своєї народності!.

Тяжка робота! Але она мусить бути довер­

шена в імени »славяньскої« культури. »Ци- вілїзацийна* ся робота робить ся безна­

станно. Війско і школа московщать по змозі.

Московскі полки посилають ся в немосков- скі краї і на оборот. Школи всі московскі.

Жовнірів, учеників, питомцїв всяких ка- зьонних заведень, державних урядників, службу і т. д. — всіх зачислює урядова пер.епись до московского народу. На око спокій п державі, але на ділі веде ся в тій великаньскій державі нївеляция всяких на- родностий, навіть і в часі гаґекої конфе­

ренцій'. Як виглядає така нївеляцийна си­

стема, най послужить справа руска в Росиї.

Русини суть в Росиї найчнеленнїйшим народом немосковским. Після нослїдної пе­

реписі число Русинів доходить до ЗО мілїо- нів, з котрих З1/^ мілїона жив в Австриї.

Число значне! А мимо сего Европа мало знає про руский нарід. Се успіх москов­

скої системи. Русини мешкають в цілій полудневій Росиї, у всхідній Галичині, на Буковині і в північній ‘Угорщині. Літописці здавна називази їх »ВиіЬеі>і«, »Ки8СІ« або

»Віі88І«. На північ від Русинів сидить етно­

графічно зовсім друге племя, з другим язиком, звісне давнїйше в Евроиі під іме­

нем ;Мо8сі«, »М08С0міа«. Доперва Петро Вел. назвав себе »царем всіх Россий*.

Е Л Ї З А 0 Р Ж Е Ш К 0 В А .

Недосьпівана пісня.

(Дальше.)

— Сідайте, зробіть ласку...

— Ні раз не гадаю сідати, бо я прийшов тому, аби ви тут так не сиділи. Бачите пані?

Показав книжку, яку взяв вчера від Кля- ри, та тепер, коли входив, кинув у капелюх.

— Я ось що радив би: Ходім до альтанки та перечитаймо спільно >В Швайцариї». Добре?

Возьміть зі собою роботу. Будете собі шити, а я буду вам в голос читати. Добре?

— Ах, як се було би добре!

Але глянула на Стася.

— Коли мушу повторити із ним лєкцию...

Мальчик, що слухав цікаво розмову сестри із гостем, обіймнв її та почав просити:

— Йди, Клярцю, моя дорога, моя золота, йди, коли хочеш... Я сам научу ся лєкциї. Ве­

лика річ, Географія! Виучу ся на память, а ве­

чір мене випитаєш. Побачиш буду знати якби ріпу гризти!

— Рішучо, Стасю?

Нині сих Москалів звемо »Ки88ЄП«. Русини а кождий московский підданий іде на за- зорґанїзовалн ся політично скорше, ніж точеніє, котрий би носьмів мати сі видав- Москалї. Они становили величезну держа- ництва. Над рускими краями повис но­

ву, що відтак розпала ся на дрібні кня- стійно стан виїмковий. ІІолїция має повну жества і републики, а ті мусїли заєдно бо- власть над жителями України. їх вивозять роти ся з азийскими ордами. Частина сих власти московскі громадно в Сибір. Ідуть країв перейшла відтак під нанованє Польщі, туди на »пасєлєнїє« студенти, дівчата і На всходї однакож повстала велика на всякий, хто московскій полїциї видає ся скрізь демократична орґанїзация, що під »нєблагонадьожним«. Все дїє ся но »адмі- пронодом Богдана Хмельницкого в другій нїстративному порядку«. По сему порядку половині 17. віку сполучщіа ся з москов-1 можна кождого горожанина вивести в най- скою державою. Царі заприсягли Русинам дальші Губернії, хоч би і без всякої при- їх дотеперішну автономію, але звільна ста­

ли єї окроювати а край московщити. На­

чини. Богато руских письменників марніє в Сибіри без надії на поворот до Европи.

терина 11. знесла вкінци сю автономію і На Русинах найбільше затяготїла система перемінила Русь в московску провінцию

під іменем »Малая Рассїя*. Сподіялась не- чувана річ. Одним помахом пера вимазано з карти Европи другий з черги найбільший нарід славяньский, і знехтовано єго істо­

рик). З того часу Москва не знає Руси, не знає і єї істориї. Основатель рускої дер­

жави Рурик, всі київскі князі, провідник повстаня руского Мазепа, навіть руска лі­

тература — все то називав ся нині Москов­

щиною.

Москва посідала в часі прилученя до неї України ледви одну печатню для ви­

давництва церковних книг і не посідала майже ніяких шкіл. Натомість в Україні (так називає нарід свою вітчину) було мно-

жество печатень, народних і середних шкіл і не в силі убити живого народу украіньско- та своя академія в Київі. Майже всі ті

інституциї знесено або омосковщено. Ви слід з того такий, що Україна тепер посї-

дає меньше шкіл, ніж перед віком. Указом нїги, Половці та всякі- монгольско-татарскі з 1876 р. спинено майже цілковито розвій орди, то не знищить України-Руси і тепе- рускої літератури, бо заборонено печатаня рішна система московщеня і оправосла- руских творів з виїмкою хиба дрібних но-івлюванн. Національний централізм мусить вель та віршів, що мусять до того печата- з часом улягти природному розвоєви Руси, тись московскою правописию. Мимо сего що поступає заєдно вперед і безпощадно руска література плекає ся, хоч лише поза ломить всякі запори, ставлячі їй з гори границями Росиї. Видавані в Австриї ру- московскими нейтралізаторами. Живий на- скі діла заборонені в Росиї як найострійше, род не боїть ся національної смертн.

— Рішучо! Як тата люблю! як тебе люблю!

Радість змалю вала ся на її лици, вона од­

нак шепнула зажурена:

— Та що буде зі самоваром?

— Я наставлю самовар! Велика річ наста­

вити самовар! — крикнув Стасько з одуше- вленєм.

— А як тато продріметь ся, то закличеш мене з альтанки?

— Закличу! Велика річ закликати! Та ко­

ли би Франя вертала, догляну сього та також закличу, аби не побачила тебе зі сим паном, бо як побачить, то стане тобі знов допікати...

Кляра замкнула йому уста поцїлуйом та вже по двох хвилинах йшла городом з коши­

ком у руці, де були накопичені мушлїни та ко­

ронки, поруч Пшпємського, що говорив:

— Маєте дуже любого братчика... Я хотів поцілувати його за те, що на хвилину увільнив вас від... служби. Бо ви є слугою своєї родини.

Але що то говорив той милий хлопчик, що ко­

ли сестричка побачить вас зі мною, допіка­

ти ме?

Кляра збентежила ся дуже, але на щастє побачила в сусідньому городі чудову гру кра­

сок. Одушевлена крикнула:

— Бачите! Гляньте, як там в розі городу по тій темній алеї стелять ся чудово проміні

омосковщеня. Додайте до сего найновійші розпорядки в Фінляндиї, а будете мати вірний образ московскої управи.

А на зверх, перед Еьропою, говорить ся о гуманности, о сьвітовім мирі, видає ся маніфести о розброєню! Мабуть не- одному москалеви, що не пише ся на таку нетерпимість, насуває ся на вид сего жо- стокого московщеня мисль: чи не послу­

жила би Росин людскости і людям більше, коли би передовсім заключила мир з с в о ­ їм и народами !...«

До сего вірного начерку сумних від­

носин, посеред яких прийшло ся від Бог­

дана переживати Русинам в Росиї, додамо хиба те, що все те варварске насильство руского. Нарід сей росте на очах, а Піє- монт свій посідає в. Австриї. Не знищили руского народа Ґоти, Обри, Гунни, ІІече-

сонця... Цілком так, як килим зі золотих пору- шаючих ся ниток!

— Ви були коли в тому городі?

— Ні, ніколи; як-ж е се?

— Що міні впало на гадку... Ходім огля­

нути город князя!

Налякала ся сієї пропозициї.

— Ні! — крикнула; — вступ до сього городу є заборонений князем...

Засьм іяв ся майже в голос.

— Коли ви йдете зі мною...

Се правда; коли він позваляє, то так як б и сам князь иозваляв.

Покуса була велика, бо кілько то разів, ко­

ли дивила ся на чудові алеї, марила, аби хоч раз в житю перейти їх в цілій довжині, посиді­

ти хвилину в сьому морі зелені, що филювало такими чудовими сьвітлами та тінями! Але не перестала лякати ся. Станула перед альтанкою та вагала ся, не могла рішити ся.

Та коли стрінемо...

— Кого?

— Князя!

Пшиємський засьміяв ся знова так голо­

сно, що такого його сьміху не чула іще ні­

коли.

— Нема його дома, вийшов враз зі мною...

— упевняв її.

В тяжкій школі виробляють ся лише твердий характери, а будучність — т а к и б у д е н а ш а .

Для XV. Та^ЬІаіі-у, що помістив сю допись з Петербурга, сей нарис москов- ского централізму в некористь всіх не-мо- сковских народів може стати лише наукою, о скілько теперішна проґрама лівиці, зма­

гаюча до насилуваня австрийских Славян, є утопією і наслїдуванєм московского цен­

тралізму. ________

Успіх гаґскої конФеренциї.

Гаґска конференция кінчить свої роботи, хоч ворожать, що члени єї ще раз небавом ма­

ли би зійти ся на другу конференцию. Вислїд конференцій незначний, а песимісти кажуть ви­

разно, що конференция иокінчилась фіяском.

Ното-апішаї остав ся апішаї. Проба заведеня сьвітового мира відбувались вже давнїйше. Ко­

роль француский Іенрик IV. (Бурбон) маячив вже давно для удержаня евроиейскої рівноваги засновати в Европі кільканайцять дрібних коро­

лівств і кілька републик, на чолі котрих мала станути могуча і розказуюча всім Франция. Ев- ропа мала становити так званий »християнь- ский державний союз* під покровом монархіч­

ної Франциї. Проект сей виявив ся утопією. В 1849 р. звісний пропаґатор вольної торговлї, Кобден, предложив анґлїйскому иарляментови проект роз’ємного суду, котрий однакож пере­

пав в цїлости. За Пальмерстона в 1851 р. поно­

влено сей проект в анґлїйскім парламенті', але опять без успіху. Лише при спорі о Алабаму і пізнїйше при спорі між Німеччиною а Іспанією о Каролини рішав роз’ємний суд, в поелїднім случаю — пана. Рівнож для зменьшеня воєнної грози заключувано в Европі богато договорів. І так по 30-лїтній війні в вестфальскім мирі (1648), відтак в мирі утрехтскім (1713), в ві- деньскім конгресі (1815) з т. зв. «сьвятим сою­

зом*, в парискім мирі (1856), в женевскій кон- венциї (1864) і в петербурскій конвенциї (1868)

— при всіх сих нагодах наложено на европей- скі держави деякі постанови для усунена воєн­

них жестокостий. Але мимо того всі европей- скі держави придумували заєдно над усоверше- нєм зброї всякого рода в тім напрямі, щоби певнїйше і громаднїйше убивати людий. Мимо того лросли нині воєнні буджети до нечуваної високости, бо вкінци до вооруженя не лише лі­

нії, але і резерв і загальних ополчень.

Відозву Муравєва з 29. серпня 1898 приня- ла Европа на позір з одушевленєм. Дехто хва­

лив навіть гуманну ідею царя Николи. Але вже при зложеню конференциї виявили ся деякі трудности, а ще більші непорозуміня в часі кон­

ференциї. Заступники Росиї, Анґлїї і Америки

— Але може би лїпше в альтанці?

Він однак почав просити.

— Прошу вас пані... Ви, здаєть ся давно вже хотіли би бути в сьому городі, та я буду щасливий, коли буду в силі здійснити ваше ба­

жане. Ви просили спадаючу зьвізду, аби могли сього року погуляти по лісі... Може прохід в сьо­

му городі хоч в части заступить той вимрія­

ний. Прошу вас...

Оперла би ся може покусї звидженя міс­

ця, яке її приманювало до себе, але його прось­

бі не могла оперти ся. Піддала ся його волі:

— Добре, ходім!

— Славно! — крикнув Пшиємський.

Вони виглядали як розбавлені діти, такі були обоє веселі, щасливі.

Скорою ходою, майже бігцем, перейшли простір, що ділив їх від ворітцїв у штахетах та війшли до широкої алеї, в якій стріляли в го­

ру по обох боках високі пнї столїтних дерев, їхні гилї сплітали ся до купи та мали вигляд перебитої стіни. Проміні сонця розливали ся в сих зелених гущавинах, та пронизували ся крізь них, як струї золота. Одним листкам на­

давали вони скляну прозорість, на одні знов ки­

дали глубоку тінь. Пояс темної землі, що про­

стягав ся у стіп грубих пнів, застелювала сіть, якої звена були золоті, нерівні, рухаві.

Кляра замовкла, звільнила кроку та уеь- мішка щезла із її лиця, якому призирав ся Пши- ємський цікаво та розкішно.

— Які ви вразливі!... — замітив тихо.

Не відповіла ніщо, йшла немов у церкві, легко, майже на пальцях, поледво доторкала ся землі'.

В мовчаню перейшли алею, рівнобіжну до городу, в якому стояла хатчина, окружена фа- I солею. Аж коли завернули в другу також таку чудову як та, лише троха коротшу, Кляра не­

мов прокинула ся зі сну:

— Не йдім вже далі, — прошептала.

— Чому-ж ні? Ходім! — напирав. — Як би сеся алея вела на кінець сьвіта, я йшов би нею з вами та не питав би де вона кін­

чить ся...

— Коли-ж однак не веде на кінець сьві­

та, лише під саму палату.. — засьміяла ся Кляра.

— Але ні! — заперечив Пшиємський, — від її кінця до палати є іще кількасот кроків, де ростуть на грядочках цьвіти. — Ходім до цьвітів...

Кляра пристанула. Не знала би собі поя­

снити трівоги, яка нею заволоділа, але під її впливом сказала рішучо:

— Тут сяду на сій лавочці з тернини. Яка гарна лавочка та яке миле місце.

Лавочка з тернини була низька та така мала, що лише дві особи могли помістити ся на ній. Стояла під одним із найгрубших та най­

більше розлогих дерев, на буйній траві, як стри­

жений килим.

Сесе місце було дуже затишне; зелені сті­

ни дерев заслонювали палату та Ьусїдний город.

перестигали себе в гуманности проектів. А ус­

піх? Ніякий. Гадка бодай часткового роз’оруже- ня зробила цілковите фіяско. Держави не хоті­

ли навіть на 5 літ удержати теперіпіний зброй­

ний стан. Роз’ємні суди факультативні (під на­

пором Німеччини), а до того складані принагід­

но — не будуть мати ніякої ваги. Ні Росия в фінляндскій справі, ні Анґлїя в справі з Тран- свалем не пристали на роз'ємний суд. Один-о- динокий успіх конференциї лежить хиба в тім, що з’обовязано ся бодай в части зменьшити воєнні жестокости. Женевску конвенцию розши­

рено і на морскі війни і постановлено дещо в справі ненарушимости приватного майна в часі сухопустної війни. До успіху гаґскої конферен­

циї можна проте сьміло примінити стару посло- вицю: Іп іцадпіз еі уоіиізае за І езі.

З політичного поля.

Ґр. Тун і бар. Діпавлї вернули ві вторник рано з Пешту до Відня, а о скілько віденьскі дневники можуть бути поінформовані, то поїздка австрийских міністрів в гостину до Селя мала на цїли спосіб опублїкованя угодових законів, іменно питане, коли і в якім порядку, ся публї- кация відбуде ся ? В найблизшім часі мають бути оповіщені закони, дотинаючі більше акту­

альних наглих справ. Закон о орґанїзациї банку і реґуляциї валюти мав би бути проголошений аж пізнїйше.

Побут Фериянчича у Відни і єго конфе­

ренция з ґр. Туном мали тон ефект, що ирави- тельство рішилось в слідуючім шкільнім році відкрити V. клясу утраквістичної ґімназиї в Цї- леї. До сего успіху можемо Словінцям стирий- ским лише иожелати. Здає ся, що і вся правиця радо прийме до відомости сю постанову прави- тельства. Постанова ся не подобала ся лише Віоїт-у Роїзк-ому з 13. липня. Орґан сей, насва­

ривши на правії тельство за те, що доси ґр. Тун не виніс деяких польских послів на становище гофратів в міністерстві і приписавши вину у тім всім .незручній* полїциі »кола*, каже: »ґр. Тун приєднав собі тепер Словенців, що від часу до часу грозять виступленєм з правиці. Так було вже кілька разів. Револьвер, який Словінці при­

ставляють до груднії правиці, не великого калі­

бру, але він має завсїгди кілька власних набоїв, а ще більше позичених, відколи сей полуднево- славяньский клюб обіймає — дякувати »зруч- ности* польскої політики — також Русинів*.

8Іо№-у не поаобає ся, що рускі посли стано­

влять один клюб з полудневими Славянами і радше бачив би тих послів в союзі з польским .колом*. Дивно та чудно! Бо .Діло* та .Гали­

чанин* від часу до часу сварять знов руских послів за те, що они »суть офіциною кола*.

ПеиізсЬе 2 ід. негодує на посла-націонала

Сільвестра, що він перед часом зрадив зміст протесту, який мала видати лівиця по оголоше- ню угорскої угоди через ґр. Туна. Проект такого протесту (котрого зміст ми вже подали) подав провідник націоналів шлеских Кайзер своїм то­

варишам (Геґерови, Льорберови та Вольгардови) до приватної відомости, а тимчасом оголосив пос. Сільвестер сей протест в брулїонї в 8а1г- Ьигдег ТадЬЬіП-ї. ПеиІзсЬе 2ід. каже, що про­

тест мав инакше гласити, бо деякі посли бажа­

ли єго справити. Тимчасом Овій. КипсІзсЬаіі ка­

же виразно, що Кайзер прислав редакцій' сего орґану сей протест до прилюдного ужитку. 0 сім протесті поговоримо другим разом. Сільвестро- ви дано упімненє за сю недіскрецию.

Екзекутивний комітет ческих послів від­

був в Празі засїданє. Офіцияльний комунїкат о нарадах гласить; «Найперше здано справу з по- дорожи делєґатів до Відня і з успіху конферен­

циї з ґр. Туном і д-ром Кайцлем. З ухвали клю- бу взяли в тій конференциї участь посли Ґреґр, Герольд, ІІацак і Зачек. Делєґати внесли жало­

бу на політичну адмінїстрацию в краях ческої корони, іменно що до занедбувана рівноправно­

сті!, а крім того упімнула ся о санкцию ухвал ческого сойму як і о виконане всего того, до чого правительство з’обовязало ся. Побіч сего поїнформовали ся делєґати що до намірів ґр.

Туна в язиковій справі і плянів правительства в часі осіяної сесиї державної ради. До міні­

стра скарбу вдали ся делєґати з жаданєм, що­

би він взяв під розвагу і приспішив санацию фінансів краєвих. Др. Кайцль прирік застанови­

тись над сею справою і поладнати єї як най- скорше. Конференция з ґр. Туном тривала 4 го­

дини. Ухвали задержано в тайнї, але се можна сказати, що ґр. Тун прирік виконати свої з’обо- вязапя і управляти в дусі прихильнім чеекому народови. Язикове питане розвяже праветель- ство лише в порозумінні з сторонництвами і то в дусі повної рівноправності!. З розправ показа­

лась повна однодушність що до дальшої акциї.

В Відни відбули ся опять 12. липня два збори социяльних демократів, на котрих Адлєр і Райман накликували робітників до дальшої борби проти виборчої реформи Люеґера. Бесід­

ники заявили, що акция та буде стояти богато жертв (!) але голос улицї мусить побідити.

Посол Ііраде (націонал ческніі) подає в своїм орґанї справозданє з успіхів обструкций- ної політики, яка веде ся від двох літ в дер­

жавній радї, т. є. від присяги в Хебі, яку 11.

липня 1897 р. зложили там опозицийні посли нїмецкі. Ііраде признає, що язикові розпоря- дженя істнують, що правиця не розбила ся, що ворожа система ґр. Туна не упала, що солідарність лівиці захитана через те, що ліберали не зложили своїх мандатів до ческого сойму то що мимо обструкцій довершено угоду Із поміж протилежних пнів визирав кусник ле­

вади, на яку падали скісні проміні' сонця. При кінцї алеї, досить далеко, визирав ріг грядок з цьвітами та на тлі зелені виглядав як пляма зі сьвітляних незмислених красок. Зрештою ні­

що не було тут ніщо анї видно, анї чути.

Дрібні нтички цьвірінькали в деревах, з я- ких де-коли, то тут, то там блиіце, дальше, па­

дав жовтий, або румяний листок та клав ся на землі без найменьшого шелесту.

Сесю тишину перебив крик Кляри. Коли сі­

дала на лавочці, доглянула крізь дерева цьві- тник, плеснула у долоні та крикнула:

— Боже! кілько тут цьвітів! та які гарні!

Пшиємський взяв їй з руки кошик з муш- лі'нами, поставив його коло неї і дивно чогось урядований, попросив;

— Лишіть ся, прошу, хвилинку тут самі.

Я зараз верну ся. Прошу лише нічого не бояти ся і не утікати... Верну ся зараз.

Швидко пішов в сторону палати.

Кляра дивила ся за ним і бачила, як на його стрічу вибіг із поза дерев якийсь малий хлопець з блищачими ґузиками при блюзі, зда­

сть ся помічник огородника, або малий лакей.

Пшиємський щось йому сказав. Зі жесту руки догадувала ся, що видав приказ та коли хло­

пець иобіг швидко, обернув ся іще за ним, та крикнув голосно, так, що вона добре почула:

— Як найшвидше!

_________ (Далї буде).

з з Угорщиною. Але — каже Праде — мимо то­

го успіхи суть. А тим успіхом є факт, що в Хе- бі нема вже ческих урядниківі і ческих служа­

нок, котрі по улицях щебетали жаргоном Лібу-

іііи . Як бачимо, то успіхи обструкциї надто ве­

личезні.

В Білгородї вязнить Мілян радикалів гро- мадно. Доси увязнено з бувших міністрів (Пасі- ча, Тавшановича і Веснїча), 3 державних секре­

тарів, 2 членів касацийного трибуналу, 4 ґімна- зияльних директорів, 4 учетелїв, 10 послів, 4 прокураторів, 2 крилошан, 4 студентів, 2 полко­

вників і 2 капітанів — разом 40 людий.

В С п о л у ч е н и х Д е р ж а в а х північної Америки уми всіх верств населеня порушають живо дві справи. Одною є справа кубаньска. По одушевленю з легкої побіди над Іспанцями прий­

шла тепер черга на зневіру супротив завзятого опору Таґальцїв. Американьска нублика переста­

ла вже вірити в надсилані ґенералом Отісом те­

леграфічні вістки про побіди єго війск, бо вістки ті виглядають дуже загадочно: Американи або удержують ся на своїм становиску, або приму­

шені цофати ся, але завсїгди якось без страт в людях. Колиж і проженуть Таґалцїв у глубину острова, то при тій кровавій борбі упаде ледви кілька Американців. І жовта фебра десь їх не чіпав ся — але тілько на папері, бо всякий Американин тепер вже переконаний, що війскові власти затаюють у своїх комунїкатах правдиві страти в людях і материялї. А се переконане потверджають факти, що раз-у-раз з филининь- скнх островів жадають нових полків. Але звідки взяти жовнірів, коли їх нема в Сполучених Дер­

ж авах? А охотників до сеї тяжкої, а не славної війни, при теперішній знеохоті до цілої кубань- скої справи найде ся не богато. Тож чим раз загальнїйше дає ся чути загадковий оклик: по­

кінчимо гю війну в 1900 році! Але кожда мала дитина знає, що значить сей оклик. В слідую­

чім році припадає вибір на президента. Задля тої справи розвинула ся вже тепер широка аґі­

тация. Проч з Мек-Кінлєєм, проч з єго ім п е -»

риялїзмом, проч з єго тарифами і з трупами капіталістів! Як звісно Мек-Кінлєй зробив ся!

популярним переведенєм тариф митових, утруд-- няючих конкуренцию евроиейского промислу, і Зразу викликало се одушевленє Американців.

Фабрики росли, як гриби но д о т и — забракло, рук до роботи. Зиски для капіталістів плилиі як з води, а і для робітників настав добрий час: роботи достатком та і платня поліпшила;

ся. Але незабаром виявили ся лихі сторони сеї самолюбної та односторонної політики. Амери- каньскі фабриканти звязали ся в картелі, чи як в Америці називають »трусти«, та стали ди­

ктувати довільні ціни на свої витвори. Не стало конкуренції! з заграницею то і не стало товчка до солідної а як найдешевшої фабрикациї. Тру- сти обняли всі галузи продукциї, навіть торго­

вою живностию, молоком, овочами. Дійшло до того, що ніхто вже не продукує самостійно, анї не продає по цїнї, яку може назначити, а му­

сить брати товар від трусту, та збувати єго пі­

сля установленої трустом ціни. Очивидно діє ся те на кошт купуючої публики. Звідси настало велике обурене в Сполучених Державах і зазд а­

легідь сильна аґітация против Мек-Кінлєя. Пар- тия демократична вже тепер ставить на будуче чотиролїтє кандидатуру єго противника Брияна.

Н О В И Н К II.

— З Наук. Тов Ім. Шевченка. Дня 1. червня н. ст. відбули ся збори всіх трьох секций для вибору в перший раз дійсних членів відповідно до нового статута. Вибрано всіх членів 32, ко­

трих і подаємо в поазбучнім порядку. Всіх ви­

браних затвердив Виділ на засїданю 7. червня н. ст. І с т о р и ч н о - ф і л ь о з о ф і ч и а с е к ц и я :

1. Володимир Антонович у Київі, 2. Федір Вол- ков у Парижі, 3. Михайло Грушевский у Львові, 4. др. Станіслав Днїстряньский у Львові, 5. др.

Михайло Зобків у Сараєві, 6. др. Кость Левиц- кий у Львові, 7. др. Володимир Охримович у Львові, 8. Єфим Сїциньский у Каменцї Поділь- скім, 9. др- Петро Стебельский у Львові. 10. др.

Остап Терлецкий у Львові, 11. Степан Томашів- ский у Львові, 12. Яків Шульгин у Єлисаветї.

Ф і л ь о л ь о ґ і ч н а с е к ц и я . 1. Олександер Бар- віньский у Львові, 2. Володимир Гнатюк у Львові, 3. Митрофан Динарів у Катеринодарі, 4. Іля Ко- корудз у Львові, 5. др. Олександер Колесса у Львові, 6. Олександер Кониський у Київі, 7. др.

Володимир Коцовский у Львові, 8. др. Степан Смаль-Стоцкий в Чернівцям, 9. др. Кирило Сту-

диньский у Кракові, 10. др. Іван Франко у Львові.

М а т е м а т и ч н о - п р и р о д о п и с н о - л ї к а р с к а с е к ц и я . 1. др. Григорий Величко в Станісла­

вові, 2. Іван Верхратский у Львові, 3. др. Іван Горбачевский у Празі, 4. др. Осип Дакура в Па­

рижі, 5. Володимир Левицкий у Тернополі, 6.

Петро Огоновский у Львові, 7. др. Евген Озар- кевич у Львові, 8. др. Іван Пулюй у Празі, 9.

др. Щасний Сельский у Львові, 10. др. Олексан­

дер Черняхівский у Київі. (Вістник).

—- Обида уряду. Адвокацкий кандидат др.

Майзельс прийшов вже третин раз до податко­

вого уряду в Підгірю, аби відобрати 196 зр. для клієнта свого шефа. Єму не виплачено однак гроший і тепер бо була се 11 год. 50 хвилин.

Майзельсови забракло вже терпцю, тому то крикнув: Забуваєте пани, що не ніс для таба­

керки, але на відворот!* Тріснув дверми та вийшов. По тій причині засудив єго повітовий суд у Підгірю на 50 зр. кари за Обиду уряду, а то на підставі зізнань урядників, котрі кажуть, що він мав інакше сказати: »податковий уряд та податкові урядники мають бути для сторон тим, чим табака для носа*. — Мотива засуду були слідуючі: «Вже само зіставлене предметів порівнаня себ-то двох податкових урядників до носа і табаки є обидою. Податкові уряди, яко орґани скарбових властий роблять роботу скар­

бової власти, що є одною із атрибуций цїсар- скої власти. Нюхане табаки є материяльною користю для особистої приємності!

^{ТО ГО, Щ О Є Ї}

нюхає та залежить від єго вибагів та уподоба­

на і полягає на тім, що впихає ся єї у ніс, а далі на фізиольоґічнім з ’ужитю. Се порівняне висказане піднесеним голосом, яко відповідь на відмову асиґнати на гроші в присутности уряд­

ників та слуг, могло осьмішити уряд в очах публіки. Однак краківский трибунал увільнив засудженого від кари при апеляцийній розправі, яка відбула ся дня 7. липня на тій підставі, що він був у праві в самій річи, та лише звернув єго увагу на невластивий спосіб висказу.

— В справі львівскої щадницї переслухувано вчера паню Фурманек. Вістка однак про єї арештоване показала ся неправдивою.

— В селі Кобаках коло Косова хотіли два гу­

цули переправити ся Черемошем на буковинь- ский бік. Коли війшли до Черемоша, надплила сильна струя води, та забрала з собою. Одного витягнули люди, що робили в поли, та привели на стілько до памяти, що сказав, що називає ся Василь Томаїцук, родом з Горішного Ясено­

ва, тай зараз умер. Другого забрала вода далі.

По італїйски. У Відни лучила ся дуже сумна пригода. Якийсь незвісний з імени чоло­

вік украв на тандитї одежину та оочав утікати.

З а ним пустили ся люди у погоню, не могли єго однак зловити. Аж із противного боку над’ї­

хав різник, скочив із воза та хотів зловити зло­

дія. Злодій однак вііймив у тій хвилині піж та розпоров ним різникові! черево. Народ кинув ся на него та був би єго роздер якби не інтервен­

цій! полїциї. Є він італїйским робітником.

— Повісив власного тестя Войтїха Міхурчика селянин з Слойнїц королївских коло Тимбарка Андрій Вікар. Дорогенький зягик враз з теїцою вивели батька на подру, там задавили єго, та відтак, аби затерти всі сліди огидного злочину

— повісили єго. Убійцїв викрив та увязнив ко мандант постерунка жандармериї, Коллєк з Тим­

барка. Судова комісия сконстатувала, що не­

щасна жертва має три ребра зломанї.

— Немиле відкрите для курців тютюну. Анґлїй- ский учений Нуталь відкрив, що ніжний смак та запах тютюну походить від мікробів на тю­

тюні, а не від специяльної культури ростини.

Як звісно висушене листе тютюну переходить процес ферментациї, яка впливає найбільше на запах та смак тютюну. Нїмецкий бактериольоґ доказує, що в часі ферментациї витворюють ся згадані мікроби, які він найшов на найлїпших листях тютюну. Ба, далї каже він, що такі самі мікроби є на листю простої капусти. Як бачимо циґара з листків капусти могли би ривалїзувати із дорогими цигарами, спроваджуваними з Га- ванни.

— Продукция меду та воску в Австриї. Торік випродуковано у всіх краях Австриї 44.720 д.

меду і 3.768 д. воску, а в 1897 р. виносила про­

дукция меду 56.389 д. а воску 6.505 д. Найбіль­

ша частина продукциї меду припадає на с х і д н у Г а л и ч и н у , де випродуковано в 1897 р. 22.499 д. меду, а в 1898 р. 11.910 д. З а х і д н а Г а л и ­ ч и н а продукує далеко меньше меду, бо в 1897 році 966 д., а в 1898 р. 1.643 д. меду.

— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Льво­

ві оповіщує: Сим повідомляє ся всіх інтересо- ваних, що з днем 10. с. м. привернено рух всіх поїздів на шляху Затор-Осьвєцїм.

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 13. липня. Вчера но нолудни відбу­

ла ся кабінетова рада під проводом ґр. Туна. В липни будуть оповіщені на основі §. 14-го лише постанови що до консумцийних податків.

Берне, 13. липня. В Свитавцї почав ся стрейк фабричних робітників. Робітники з ф а ­

брики Лєв Бера змусили робітників пральні Нетті Фішера до застановленя робіт. Ж андар- мерия увязнила 55 людий за публичне насилу­

ване і передала судовії.

Париж, 13. цьвітня. Слідство проти Генера­

ла Леліє покінчене. Результат задержано в тай- нї. — Еі§аго доносить, що два листи »за- воальованої дами*, які в своїм часі Естергази на свою оборону предложив Генералови Пелїє, були писані рукою кузина Естергазого, якогось Хрістияна. Естергази подиктував ті листи Хрі- стиянови у пані Лей. Естергази помняв відтак листи, щоби надати їм вид давности. Мінїстер Кольонїй Лєбон оповіщує, що він велїв на Чор- тівскім острові длятого окружити помешканє Драйфуса палісадами, бо бояв ся, щоби Драй- фус не утік. Заким поставлено палісади, був Драйфус з єго розказу закований.

Атини, 13. липня. Ла похоронах престона- слїдника Юрия заступить грецкого короля ко­

ролевич Юрий.

Копенгаґа, 13. липня. Ґен.-ґубернатор Фін­

ляндиї заявив репортерови дуньского дневника, що цар для того не приняв депутациї в справі Фінляндиї, бо хотів зазначити, що не позволить собі розказувати, в який спосіб має управляти Росиєю. Лаколи би фінляндці витривалії і на дальше в опозициї, то можуть втратити всі свої сводоби.

Брукселя, 13. липня. Виборча комісия веде свої наради над реформою виборчою. Ґрупа со- циялїстів в парламенті грозить правительству, наколи би виборча реформа признавала декому по кілька голосів при виборах, опять револю­

цією .

Білгород, 13. липня. Кнезевич зізнав, що ініціатором заговору був Банко Тайсич, провід­

ник сербских радикалів, що недавно утїк до Це- тинїї. Він ждав на утікаючого Кнезевича на бе­

резі Сави. Колиж дізнав ся, що атептат не по­

вів ся, счес без сліду.

ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.

Рахунок Товариства взаїмного кредиту

«Дністер* у Львові, стоваришеня зареєстрова­

ного з обмеженою порукою,

за місяць червень 1899.

І. С т а н д о в ж и н її:

1. Уділи ч л е н і в ... 62.909 кор. 53 сот.

2. Фонд резервовий . . . . 4.723 „ 50 „ 3. Специяльна резерва . . . 437 „ 68 „ 4. Вкладки:

а) стан на початку червня 1899 605.595 к. 72 с.

б) вложено

в червні! 54,493 к. 09 с разом 660.088 к. 81 с.

в)

ВИІІЯТО

в червні! 29.574 к. 89 с Стан з кінцем

червня 630.513 к. 92 с. 630.513 кор. 92 сот.

5. Сальдо процентів побраних 15.764

77

28 „ 6. Непіднята дивіденда за р. 1897 501

77

71 „

7. , , 1898 1.442

77

83 „

8. Кошти с п о р у ... 140

77

20 „ 9. Льокациї сторін . . . . 70

77

50 „ 10. На рах. біж. Банку краєвого 6000

77 77

Сума 722.504 кор. 15сот II. С т а н ч и н н и й :

1 Позички уділені:

а) стан на початку

місяця 568.352 к. 13 с.

б) уділено в

червни 1899 40.780 к. — с.

разом 609.132 к. 13 с.

в) сплачено в

червни 1899 9.101 к. 34 с.

!1тан з кінцем 600.030 к. 79 с. 600.030 кор. 79 сот.

Готівка в касі з 31. червня 1899 Цінні папери фонду

резервового ...

Цінні папери иньші . . . В щадници почтовій (о-

борот чековий) . . • В иньших Товариствах

і банках ...

Товариство взаїмних обез- печень «Дністер* . . .

Гапипл кпттітіп я гтмінїртпапиї

і 182

77

86

77

4.193

77

—

₇₇

70.972

77

50

77

8.818

77

51

77

13.008

77

10

77

29.902 __

₇₇

2.396

77

39

77

Сума 722.504 кор. 15 сот.

Членів прибуло в червни 53, убуло 6, оста- вало з кінцем тервня 1899 р. 1625 членів з 1667 ' деклярованими уділами в сумі 83.350 кор.

Стопа процентова від вкладок 4%, —

від пожичок удїлюваних з провізиєю на кошта

адмінїстрациї б1/» % •