Ч. 88. Львів, Середа дня 22 цьвітня (4 мая) 1898 Річник II
Передплата ял >РУСДАНА< в «носить:
в Австрії:
цїяни рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цідив рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
» Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а и о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускнх сьвят 0 гад. Є-іи пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедицня місцева в Аґенциї Ляндопского в пасажі Гавсмаиа.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — РеклямациІ неопечатані вільні від порта. - - Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в > Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн по 15 кр. від стрічки.
Язикова комісия.
(X) Ґр. Тун покладає неї свої надії на я з и к о в у к о м іс.и ю , котра має розвязати до неможливости запутаний узол національ
но-язикового питаня в Австриї. Ціла увага політичних чинників звернена тепер на сю справу, але що хвиля зміняє ся політичне і парляментарне положене: раз видає ся.
що все сяк-так уложить ся і справа дасть ся полагодити а рада державна буде могла взяти ся до позитивної роботи, та знов по
віє вітром безнадійності! і безвиглядности.
Отак та надія, на котру ґр. Тун покладає всі свої політичні плини і серед парламен
тарних сторонництв, неначе човен серед розбурханих хвиль, то виринає то потопає.
Заблисла виравдї надія, що всі сторонниц- тва політичні, і з правиці і з лівиці, зго
джують ся на вибір язикової комісиї і здава- ло-б ся, що усунено головну перепону з дороги, яка веде до бажаної цїли. Але відтак знов холодним вітром від надії уже повія
ло і насувають ся важкі сумніви, чи вза
галі прийде до вибору язикової комісиї.
чи та предовга розправа над язиковими вне
сеними доведе до вислїду а не розпливе сн безуспішно, наче пустинний рівчак серед піску. Минувшого тижня промовляло до- перва чотирох внескодавцїв, а в сім тижни є до розпорядимости найбільше пяТь днів на заеїданя, бо опісля збирають ся делєґациї.
До девнтьох давнїйших внесень прибули ще два язикові внесеня дра Окуневского і дра Яросевича, так що з самих внескодав
цїв буде промовляти найменьше сімох, а за ними слідує безконечна кольона записа
них в сій справі до слона бесідників. Після теперішної практики парламентарної годі передчасно замкнути розправу і так може рада державна опинити ся з недокінченою справою перед самим відкритєм делєґаций.
Вибір комісиї мабуть трудно буде з тихі
3 3 сїльских образків
Злодїйска пасха.
Після оповіданя старого злодія написав Д. Л.
(Дальше.)
II.
Рік 187* був для хліборобів прикрий та діймаючий. Від самого початку весни аж до бульбокопів все дощ тай дощ. Гіо низинах на поли стояли струги брудної води, а по бороздах та поміж ряди бульби, фасолї та капусти пла
вали жаби та пуговицї. Місцями кинене в роз
моклу землю зерно струпішіло та не зіниїло, а хотяй яке і зійшло, то сейчас заострило ся, по
жовкло, та зниділо. На озиму пшеницю упала ру
да, а жито побіліло ще в зелених сьвятах. Ху
доба вертаю чи з пасовиска голодна та зморена сумно ревіла та микала чорну вохку стріху, за
їдаю чи зіпсуту солому наче найсмачнїйшу тра
ву. Положена серед села баюра розляла ся ши
роко, розкісла та розігнила ся, вода-ж підсту
пила аж під самий церковний поріг з одної сто
рони, а з другої засягнула аж по Несторкову то п у . Люди ходили наче поварені, або потроєні, заламлюю чи руки, та лякаючись страшного мо
рового голоду, що ставало майже кождому пе
ред очима. Один Несторко якось нічим не жу
рив ся, не нарікав та не заходив в голову.
— Або моя жура що поможе?... ПТо грома
ді, се і бабі!... — казав нераз до сусідів, що за ливали ся слезам и та ломили руки.
Коби то так можна!... Коли такі неве
селі думки налазять на голову! — відповідали Несторкови люди.
Пан налазять, а я махну на них ру
кою! — казав Несторко, та дивин ся на те до
бре, де би в темну ніч на чужій якій горбкова- тіи нивці напасти коні.
Коли-ж прийшли жнива, тоді' не було Не
сторкови ночи. Серед найбільшої темноти запрі- гав він коні, саджав на віз Феську і їхав або на паньский лан, або на широку нїмецку ниву та забирав що найкрасші та найсухші полу
кіпки.
Одного разу, серед такої темної ночи, за
пряг Несторко свої добре випасені, молоді, здо
рові коні до воза, взяв Феську тай поїхав на нїмецке поле набрати навязаного та просушено
го вівса. Небо закривали чорні густі хмари, з помежи котрих не можна було доглянути і оч
ної зьвіздочки. Вітер гудїв, теліпав стоячим ще па пни збіжем, хлюпав водою. На поли було тихо, не чути було навіть конюхів, котрі в жни
причин перевести перед делєґациями і вже тепер виринають вісти, що в тій цїли рада державна збере сн знов по скінченю делє- ґацийної сесиї на червень. Але коли-б дій
сно рада державна мала ще обрадувати через червень і по делєґациях вибрано ко- місию язикову, то нема ніякої надії, щоби комісия так скоро упорала ся з сею тру
дною справою і в червни гіредложила го
товий начерк до обрад в повній палаті.
Тим способом вже нині можна уважати річию неможливою, щоби комісия була ви
брана в сім тижни і щоби підчас делєґа- цийної сесиї працювала. А чи вибрана в черкни комісия схоче яко гіерманентка смажити ся ціле літо у Відни, се також великий сумнів, хчагосіпі Ьізіу подають в сій справі ось які вісти: »Установлене язи
кової комісиї се останна проба, щоби пар- лямент довести до роботи. Про перманен
тність комісиї нема навіть мови. Правиця буде тому рішучо противна. Чехи і Поля
ки вступлять до комісиї з застереженєм компетенциї соймів і будуть виступати про
тив всіх змагань, які би бажали нїмецко- му язиковії надати яку небудь перевагу.
Гїравительство инакше глядить на роботу сеї комісиї, як всіх иньших комісий. Ґр.
Тун говорив виразно, що тут розходить ся о цілу, серию законів. Тимто бажає пін, щоби язикове питане було управильнене від краю до краю. Гїравительство хоче, що
би комісия працювяла при участи краєвих мужів довірія, не спинювана клюбами і по
літичними корпораціями. Ческі посли бу
дуть в комісиї стояти кріпко і непохитно за беззглядною язиковою рівностию 8 ці
лім королівстві ческім, в Моравії і Шлез- ку і рішили сн ані на волос не уступити від Баденївских розпоряджень, лише обста
вати при тім, щоби їх значінє розширено«.
З польских часописий також виходить, що Поляки будуть неуступчиво боронити сеймової компетенциї і свого стану по
сідай я.
Дальматинцї також не хотять чути про иозасоймову компетенцию-
Так отже вигляди для язикової комі
сиї зовсім некористні. Між нїмецкимп по
ступовцями також не сподївають ся ніяко
го успіху по язиковій комісиї. А з нїмецко- національної сторони от що пишуть в сїй справі: >Нїмецко-національне сторонництво іде в язиковій справі в однопільнім напря
мі. Оно стоїть на становищи, що для пози
тивної роботи мусить бути також позитив
ний материял, на основі котрого велиб ся розправи. Такий цінний материял треба до- перва сотворити. До того потреба би норо- зуміня мужів довірія, що ведуть язикову борбу і певно могли би подати цінний ма- материял яко основу для законодатної ро
боти. Поки така анкета, на котру з нїмец- кої сторони згоджують ся, не збере ся, до
ти нема бесіди про успішну роботу в язи
ковій комісиї. Без такого наперед означе
ного материялу нема підвалин до законо
датної роботи і не можна зовсім осягнути відграниченя всіх підходячих тут питань.
Німці є прихильні позитивній роботі, однак нехотять вступати до комісиї, котра хотіла би довести до забагненя, до забутя сеї справи. Опозиция і обструкция се наш по
клик!*
Отеє образ всяких поглядів і думок в сїй справі, а хоч як они суперечні, то однак не виключають можливості! норозу- міня. Католицко-нїмецке сторонництво о т і
нило ся посеред огню з двох боків. А. \У.
Та§Ь1аН пише: »В кругах лівиці вижида
ють становища католицкого сторонництва так що до рішеня тактичного питаня як і що до розправ в язиковій комісиї з вели
кою увагою, позаяк і внесене Діпавлього і заяви Цалїнґера в останних днях вкла
дають на се сторонництво моральний обо- вязок, щоби також на вступне питане що до знесеня язикових розпоряджень дало ясну відповідь. Тимчасом в славяньскнх часописях все ще не утихають докори нро-
ва звичайно упинають до опонів свої конї, а самі посідавши коло розложеної варти, печуть надерту з чужої нивки бульбу. Тихо під їхав Не
сторко під нїмецкий полукіпок, станув кіньми, дав поводи Фесьцї, скочив на землю, зачав ле
генько брати за сніп, та говорив вів голосом:
— Феська, бери!... а стискай добре, іцоби не розлїзли ся, або не перевернула ся фіра з набором!
— Не бій ся, мені не першина класти на возі. Лише давай скорше! — заговорила Фесь
ка голоснїйше.
— А не кричи!
— Гіек та осина на тебе. Якої мари бо- їш ся!...
В тім щось рушило ся під другим полу
кіпком, конї стрепенули ся, форкнули і рушили З місця.
— Феська, держи ся, хтось є під тамтим полукіпком! - сказав тихо Несторко, скочив на в із,'в зя в за поводи, свякнув конї, та завернув Ффу.
__ Лапай злодія, лапай, лапай! — розляг ся голосний крик серед нічної темряви і високий, здоровий, кремізний нїмець-кольонїст пустив ся за Несторковим возом. Однак на возї не було ще багато збіжа, конї дубонїли, а гонені бичом
— 2 —
ся так скоро, що адмірал з штабом тілько з великою трудностию переніс ся на корабель
»Куба«. Тій самій судьбі уляг і другий іспань- ский корабель »Кастіля». Иньші кораблі, котрі були ушкоджені затоплено або вицофано до Бако.
Американьска ескарда по тій щасливій би
тві під Сауііе опустила порт і удала ся під Ма- нїлю, щоби заняти місто. Тут наступила нова битва, а результат єї доси непевний. Іспаньскі жерела зазначують великі страти по обох сто
ронах, а про саму битву висказують ся, що о- стала непорішеною. Фактом є тілько, що Аме
риканці не заняли доси міста, але за те сильно єго бльокують і бомбардують.
В день битви наслідком недокладної де- пеши з Манілі вірено в Мадриді в побіду. На
віть мінїстер маринарки був так певний побіди, що вислав ґратуляцийну телєґраму до адмірала фльоти в Манілі. Тепер вже і в Мадриді все змінило ся, а дневники вийшли в жалібних об
відках.
Причиною програної Іспанців буле те, що не знали, якими силами розноряджує Америка на филипиньских водах. В Іспанії ду
мали, що до Манїлїї поплило ледво 4 до 5 аме- риканьских кораблів, а на ділі показало ся, що було їх два рази тілько і всі они були далеко більшими від іспаньских. Справа Іспанії на Фи- липинах має так зле стояти, що як мадридска
»ЬіЬеіаІ« подає, після заяви самого контрадмі- рала Мопіе^о іспаньска фльота на Филипиньских водах є цілковито страчена.
тив сего сторонництва задля останню го го- лосованя в справі мінїстерского обжало- ваня. З Відня пишуть в сій справі до Ьіпгег УоІкаЬІаМ: »Нема сумніву, що лише становище католицкого сторонництва умо
жливило відосланє внесень, взглядно обжа- лованє ґр. Баденього, до комісиї. Що инь- ші сторонництва парламентарної більшости задля того розсерджені на католицке сто- ронництво, се річ зовсім зрозуміла, однак они посувають ся за далеко, коли гово
рять про розбите більшости. Сей день лише доказав правиця, що она без като
лицкого сторонництва є лише меньшостию в парламенті. Коли правиця бажає, щоби католицке сторонництво лишило ся в біль
шосте, то треба ему оставити свободу в народних питаних і відповідно увзгляднити єго домаганя, позаяк католицке сторон
ництво не може давати себе уживати до того, щоби приносило жертви для иньших, не одержавши підмоги для своїх до
магань«.
Для доповненії образу політичного по
ложена треба додати, що лівиця невдово- лена тем, що ґр. Тун явив ся на засїданю парламентарної комісиї правиці. Войешіа пише от що в тій справі: »Мінїстер-прези- дент ґр. Тун явив ся перший в парламен
тарній комісиї правиці. Се зачудовало лі
вицю. Після офіціозних вістей мало се на цїли, дати сторонництвам правиці пояснена до заяви мінїстра-президента в справі язи
кового питаня. Однак в добре інформова
них кругах не виключають здогаду, що ґр. Тун мав при тім намір скріпити звязь дотегіерішної більшосте парламентарної, котра становищем католицкого сторонниц
тва в остатнім голосованю розлюзувала ся.
Сей здогад потверджує і ся обставина, що ґр. Тун незвичайно енерґічними способами дїлав против задуманого вже попередно виступлена католицкого сторонництва з пра- ви і (і «. ________
Битва під Манїльою.
IV.
На островах филипньских прийшло вже справді до значнїйшої битви, в котрій, як вже навіть урядово стверджено, Іспанці потерпіли велике поражене під Манїльою.
Манїльский залив є дуже широкий. При вході до заливу лежить маленький оетров ЕІ Соггефйог. Віддалене сего острова від міста Ма
нілі виносить 50 клм., а на полуднє о 7 мор
ених миль від Манілі лежить порт і місто Са- уііе, де знаходить ся воєнний арсенал. В Субо
ту о півночи американьска ескадра, мимо того, що іспаньскі кораблі пильнували єї на західнім кінци Филипин, станула в боєвій лінії перед пор
том Сауііе з 8 великими кораблями і пів до 8-ої години рано стала стріляти до порту і до стоячої корабельної залоги іспаньскої. В недов- зї вибух огонь *на передній части адміральского корабля ісгіаньского »Кристина». Огонь ширив летіли, що тілько могли вискочити. За возом однак ще гомонів голос: »Лапай злодія, лапай!»
Однак в кінци голос зачав слабнути, людский тупіт затих, Несторко відотхнув свобіднїйше. Але все гонив дуже скоро, хотяй вже був на Г-скім поли.
— Ой-йой! ой-йсй! щось застогнало під ко
лесами Несторкового воза.
— Старий, ти чув? — заговорила Феська.
— Що такого?
— Щось застогнало!
— Цить стара! — сказав Несторко, а са
мому сипнуло морозом поза плечі. Якийсь ляк хватав за скаменіле Несторкове серце.
— Старий!
— Чого?
— Може то земля?
_ Верзеш, от ліпше мовчи! — відповів Несторко та гонив чим скорше до дому, бо са
мому якось ніяково було у таку темну ніч на
ПОЛИ. /т т <
(Дальше буде.)
всіх сторонництв, що доси поставили язикові внесеня. З ческої сторони буде промавляти Па- цак і Вашитий, з польскої Яворский, з клюбу руско-словінско-хорватского Ґреґорчіч і евенту
ально п. Вахнянин. З католицкого сторонництва Діпавлї і з социялїстів п. Целєр. З чотирох бе
сід доси вже вигошених справа язикова не по
ступила і кроку наперед. Штайнвендер, Шене- рер і Функе домагали ся панованя нїмецкого язика, а кн. Ліхтенштайн рад би ограничжти я- зикову квестию лиш на Чехію, але не виключив і в тім случаю нїмецкого язика яко державно
го, хоть не сподіє ся сего здійснена мимо того, що радби бачити нїмецкий язик лиш в иарля
ментї, в австрийских делєґациях і в урядованю з центральними властями. З уст бесідників вко- ротцї почуємо вже голоси і домаганя не тіль
ко Німців, не тілько тих народів, що доси були щасливі з правами свого язика, але й тих на
родів, котрі раді би мати не панованє але рі- вноуправненє язика. Результатом тих розправ буде на разі лиш те, що таки прийде до вибо
ру комісиї ще перед отворенєм делєґаций. Ви
ринає також думка, чи з нїдра тої комісиї не випадало би вибрати ще різних стислїйших ко- місий краєвих. Се посьлїдне діло є дуже неімо
вірне, бо такому поетунованю опруть ся всі ті елементи, котрі справу язикову радї би замкну- липі в ческо-нїмецкім спорі. А тих елементів є досить в парляментї.
Б і,д р о ч е н є ради державної має насту
пити вже сеї пятницї перед початком делєґа- цийних сесий, однак N. XV. ТадЬІаЦ нотує пого
лоску, що заеїданя парламенту будуть тревати навіть в часі делєґаций. Так само телеграфу
ють і до 8Іо«-а Роїак-ого». Хагоііиі Ьівіу доно
сять, що президия Палати змагає до скорого иокінченя язикових розправ і вибору язикової комісиї, однак правиця не желає собі ограни- ченя свободи слова. Роїііік противить ся також носпіхови і радить лївици, що не має чого спі
шити ся, бо роботи язикової комісиї і так не будуть мати для неї сподіваних наслідків.
П ер ш и й м а я в Празі і на У го р щ и н і.
До вчерашних вістий наших про збори робітни
ків в Празі доходять нас нині нодрібнійші вісти котрі зі згляду на їх да.іекосягле значінє тут наводимо. Перед полуднем 1. мая згромадили ся робітники ческо-народні в числі 10.000 а кромі сего много студентів і хлібодавців на 'острові Стрілецкім. Тут поздоровив робітників редактор Хагосіи-их Еіні-ів і назвав їх борцями за народну справу. Стояловский і Данєляк про- мавляли за славяньскою солїдарностию, Шаєр виступив против жидів, за що комісар два рази прикликав єго до порядку. Кубік поздоровив Чехів іменем польских робітників, а Лєваїщов- ский (Поляк) встоював за єдностию всіх ав
стрийских Славян. З ческих послів говорив Бжезновский против социял-демократів а п Бакса заохочував до спільного поступованя се- редких клас з робітниками. Відтак рушив по
хід до ратуша, де вручено носадникови міста Подлїпному мемориял. Подлїпни обіцяв боро
нити робітничих інтересів і закликав з балько- ну: »3а наш чесний язик віддамо охотно житє!»
Слова ті приняли товпи горячими окликами:
»Ь1ауа» і ггіаг». По сій манїфестациї висту
пив провідник робітників Карбує і закликав:
Посадник дав такі приреченя нашій депутациї, ЩО сли їх виповнить ся, Прага під зглядом су
спільних уряджень стане взірцем для всіх про- чих міст. Вкінці! явив ся на бальконї редактор Кльофац і закликав: Най жиють социяльні на
родовці! Най жиють польскі гостї!
Збори социял-демократів були два рази так численні. Промавляв п. Бернер (соц.)
На Угорщині' поляла ся кров першого мая в громаді Бока, комітату торонтальского. Соци- яльно-демократичні хлопи хотіли устроїти похід з червоними хоругвами, против чому виступили жандарми. Нарід не послухав наказу жандар- мериї і почав єї словами зневажати і' напирати на ню. Тоді почали жандарми стріляти У б и то т р и о со б и , а 8 т я ж к о р ан ен о . Наслідком того настало велике заворушене. На телегра
фічне візвапє вислано туди війско
ВІСТИ політичні.
Знаменною цїхою теперішних відносин вну- трішної політики австрийскої є ширене про шо в прасї різних, хотьби найнеімовірнїйших здогадів, проте нічого не буде в тім дивного, що тепер можна подибати ся з суперечними вістями і ком
бінаціями. Праса, котра нині стоїть виключно на услугах певних вартий, подає нераз заду
шевні мрії сторонництв, котрим служить, — будь яко опінїю цілого народу або яко єго невід
ступні постуляти. Діє ся се предовеїм в хвили, коли на дневнім порядку станула пекуча справа законного унравильненя язикового.
Слиби нам прийшло ся в тій справі орєн- тувати лиш після голосів праси, томусїли би ми щоденно подавати найдивачнїйші погляди про ню. Тимчасом знаємо з зовсім певного же
рела, що язикова справа зовсім инакше предста
вляє ся в прасї инакше в парляментї, а инакше про ню думає иравительство. Приміром польска праса майже без виімок голосить, що справу язикову належить рішати виключно лиш в Че
хії, а від біди і в деяких иньших краях, тілько сохрани Господи в Галичині. Не так однак ду
має навіть »11ольске Коло» у Відни ехсеріік ехсі- ріепйів, а вже зовсім не згодило би ся ирави
тельство на сей погляд польскої праси. Поль- ске Коло прийшло вже до гіересьвідченя, що, слиби справді прийшло до якого язикового за
кони в парляментї, то Галичина не могла би бути виключеною. Певною є річию, що польске Коло буде обставати при погляді, що кзикова справа належить до компетенциї соймів.
Таке становиско Поляків і Чехів справи ще не порішить, бо супротив того можна би по
ставити в парляментї перед порішенєм язиково
го закони — питане: Хто має рішати язиковий закон, парламент чи сойм? Теорию того питаня було би лекше рішити, чим самий закон. На случай так поставленого питаня певно зго
дили би ся всі Німці і національні меньшости на парламент. А що найцїкавше, що з подібним поглядом годить ся нівофіціозний ’Егепніеп- ЬІїЩ», котрий обговорюючи язикову квестию ставить постулат, щоби рада державна дала зрішенє о компетенциї. Но бракує ще й иньших планів що до порішеня язикової квестиї, та всі они будуть пустими, сли зважимо, що на ділі ніхто щиро не бажає язикового закона з виїм
ком національних меньшостий. Все таки добре, що та справа увійшла вже бодай на стіл пар
ламенту. Серед дискусий і переговорів справа та стане що раз більше воплочувати ся і скор- ще чи пізнїйше мусить рішити ся. Вторкові дискусиї в иарляментї кинуть більше сьвітла на сю справу, коли стануть говорити бесідники із
з
Н О В И Н К II.
— Порядок дневний VI. звичайних загальних Зборів Товариства взаїмних обезпечень «Дн'Ь- стергь<. 1. Відчитане протоколу V. звичайних загальних зборів. 2. Справоздане Дирекциі і Ради Надзираючої за V. рік адмінїстрацийний (1897 р.) 3. Справоздане Комісиї ревізийної за рік адмінїстрацийний 1897. 4. Внесене Ради Над
зираючої: а) в справі розділу надвижки доходу 10.579 зр. 01 кр. б) в справі винагороди 2 ви
браних членів Дирекциї і 3 членів Комісиі ре
візийної; в) в справі статута і фонду емериталь
ного для урядників і слуг Товариства. 5. Вильо- сованє листів удїлових фонду основного в квоті призначеній на амортизацию по мисли арт. V.
статута. 6. Вибір: а) 6 членів Ради Надзираючої на місце уступаючих по мисли § 92. статута Д-ра Теофиля Кормоша, Д-ра Костя Левицкого, Ва
силя Нагірного, Лонгина Рожанковского, Д-ра Дамяна Савчака і Д-ра Щасного Сельского на протяг 3 літ; б) 5 заступників члени Ради Над
зираючої на 1 рік; в) членів комісиї ревізийної і 1 заступника на 1 рік. 7) Означене числа чле
нів Ради Надзираючої по мисли § 89 е) статута маючих вибрати ся на найблизших загальних зборах. 8. Інтериеляциї членів.
— Народне віче в Золочеві скликує тамошнє політичне товариство «Руска Рада«, з нагоди 50-літного ювилея знесеня панщини, на день 13.
мая з такою програмою: О 9-ій год. рано Служ
ба Божа в городскій церкві, о 13-ій в полуднє початок віча з рефератами: 1) о 50-літнім юви- лею знесеня панщини. 2) 0 ухристияненю су
спільності!. 3) О політичнім положеню. 4) О ви
борах до Рад громадских. 5) О реформі подат
ковій. б) Внесеня участників віча.
— Рух виборчий. «ІІодільска Рада» скликала дня 25. цьвітня довірочні збори мужів довіря цілої Тернопільщини, де ,й ухвалено кандидатуру
— гі-оігп Іепиаііз — проф. Романчука. Бідні сконсолідовані, бідний проф. Романчук! Не вжеж консолїдацийники справді такі сильні, що не годні найти між собою більше кандидатів на посла, крім одного чоловіка, котрим запихають всі опорожнені мандати! Але хто за двома за-
яця.ми гонить, не спійме ні одного і консол1Да_ і неІ1рИличний заатакував Дирекцию.
цийники повинні-б пригадати собі те, що буломи- д иньших голосах в часописах, о котрих нувшого року, коли то батько консолїдациі за- п оважана Редакция згадує, нам не звістно. — асекуровав ся в трох чи чотирох округах ви
борчих. — Один з контркандидатів и. Роман
чука в тім окрузі, др. Пляцид Дзївіньский, зго- лосив вже формально свою кандидатуру і по становив в недовгім часі виголосити перед ви
борцями своє політичне віроісповіданє.
_ Від Дирекциї «Дністра» одержали ми таке письмо:
Справа годин урядових в «Дністрі. єсть справою внутрішпої адміністрацій, до котрої ио- к пікапі орґани управляючі Товариством — і не повинна бути на наш погляд предметом диску- сиї в часописах.
О скілько ходить о улекшенє урядникам, б в недїлї і сьвята сповнили свої обовязки ПРЛЇҐІЙНІ вдоволимо радо вказівкам уділеним їа'м через ВПреосв. Митрополичии Ординарият яко компетентну власть духовну. Зауважаємо
п я я ч к ЩО ВІІр. Митрополичии Ординарият зов- X не жадає заведеня «відпочинку, недільного для цілого персоналу, тілько увзглядняє потреби
службові Това.Р“™ па Редакция, інформована 65 лїт- В аРм“ СЛУЖИВ 42 Роки- Молодиш літа Наколи Поважай» 86 своєї ІІОВ. провів в галицких полках яко капітан і майор, односторонно, предо™ однпь.и^-— , . н^віпіто дотеперішний Як0 головний командант прийшов до Львова зневірно дотеперішни
‘ІаС0ПИСИрппави так ЩО міг би хтось подумати стан тої спр ’ . їлий персонал працює
будьТ° Д І т а Г я к в дни звичайні і є ВХ ж б ? Божій, не може ніхто і думати, ува-
' потрібним дати слідуючі виясненя.
потр ламлгп заснованя
жаємоВ «Дністрі від самого заснованя в р.години урядові від в дни 1892. заведено з початкуЯ від 3—6 ПО полудни в дни
иі°аУвід 9 - І в неділі і сьвята - і иода- Чаі прпписями ДО загальної відомости. - се ї м з роки і анї урядники самі, 9—1 в ---.
звичайні, а від » но
Так тревало через 3 Р ° ^ асти духовні не підносили анї ніхто З членів, . • _ а також в всіх публич- Ііротив тою 3 ‘ були такі самі години взви- них УР«дахД 96Р „а просьбу урядників завела чаю. В р. урядоване одноразове в дни Дирекция »Д яМ Р відповідною перервою звичайні від » ' іпленя ТЇЛа, позіставляючи о год. 12с ^ЛвеЗ лї і сьвята від 9 - 1 .
урядоване в нед • місяцях від 1 листопада Відтак в і в-,льнила Дирекция цї- 1896 до 1. цьвітня аня в дни недільні, за
лип “ерсонал ®>д Ур ц-рнарі на переміну трима- рядивши, щобиФ в ц кдосьвід, ЩО через та
ли дижур. Зробовши (’д налу праця не була кий відпочинок Цілою Р .- Ііравильие 110- видатнїйша, а против___ т
Плястер той не посідає ніяких шкідливих анї драстичних склад
ників і дїлає скоро, певно і ла
гідно, не справляючи ніякого болю.
161 152—?
Кавчуковии
па нагнїтки
плястер
13 Ціна пуделка ЗО кр.
гла Дирекция на сей рік заводити відпочинку недільного для цілого персоналу, але оставляючи в неділі і сьвята години урядові від 9—1, заря
дила, щоби принайменьше раз на 4 неділі кож- дий з персоналу мав цілу неділю або сьвято вільне від служби.
При тім руководила ся Дирекция взглядом на желанє самого персоналу а місто завести години урядові в неділі і сьвята так як в уря
дах державних н. гір. у всіх судах округа львів- скої апеляциї від 8—10 і від 12—І 1/» в полуднє
— булисьмо того пересьвідченя, що кождий може вдоволити своїм обовязкам релігійним перед год. 9. рано, а надто часть персоналу бу
де мати що четверту, а навіть що трету, або що другу неділю свобідну від служби, — відпо
відно до турнусу заведеного в поодиноких від
ділах канцелярийних. В всіх урядах державних без винятку відбуває ся урядоване в недїлї і
сьвята, мимо того що в ті дни виключені суть вичь на Ганчову дек. бїцкого і Вас. Мисик на терміни для сторін, і здавало би ся, що мож І Ванькову дек. лїского.
без урядованя обійти ся. Помимо того, хто бу
ває із церкві або в костелї, може не тілько в не
дїлї і сьвята, але і в дни будні бачити сотки старших урядників державних, як ідучи до сво
го бюра, вступають від год. 8—9 рано щоби бути присутними на Службі Божій. Тим лекше могли се здїлати молоді люди з персоналу «Днї- стра« і заспокоїти обовязки своєї християньскої совісти — тим більше іцо часть персоналу на
віть приходила до бюра пізнїйше о год. 91/2 або 10-ій.
Сумно, що власне серед молодих людий
»Дністра*, як часто серед молодежи буває, най
шли ся малькотенти, котрі і в будні дни хоті
ли би пізнїйше до уряду прийти, а скорше вий
ти і для леда дрібної приватної причини опусти
ти бюро і ще кождої недїлї і сьвята цілковитий відпочинок мати — і почали шукати протекто
рів серед дневникарів польскої праси.
Перед місяцем заговорив о тім «КисЬ ка- Іоііскі», котрий відтак узнав за відповідне і згідне з обовязками правди дневникарскої не помістити опроверженя і вияснень Дирекциї, — а відтак «Мопііог*; котрий примішавши ще справу додатку дороговизняного і платні персо
налу з справою відпочинку недільного—в спосіб
Ми не легковажимо сьвяткованя недїлї, анї обо вязків релігійних, але заразом заявити му
симо, що доки нольскі часописи не мають Ди
рекциї «Дністра» нічого більше закинути, як ли
шень що працює в сьвята, то може кождий член товариства бути спокійним і подякувати Господу Богу, що єсть над чим працювати.
— Іван Гр. Шулєнбурґ головний командант війск в Галичині і Буковині, вожд 11. корпусу і вла
ститель 30 полку піхоти, умер вчера в понеді
лок о годині 8-ій вечером у Львові. Ґр. ИІулєн- бурґ був від давна недужий на цукрову хоробу і минувшого року їздив на довший час до ку- пелий. В суботу брав участь в торжестві посьвя- ченя угольного каменя під новий театр, а вчера рано мав виїхати кінно на війскові вправи, але з причини наглого погіршеня здоровля положив ся до ліжка. По полудни стратив притомність а кілька годин пізнїйше помер наслідком затроє- ня крови (игвтіа). Ґр. Шулєнбурґ походив з дав
но!' евангелицкої родини з Німеччини і числив
Коморна перед трема ровами на місце князя Віндішґреца. На 48 годин перед смертию аван сував з фельмаршал-поручника на фельдцайґ- майстра. За взірцеву службу був відзначений різними титулами і ордерами. Тіло помершого буде відвезене до Бранденбурґії, де жиють єго дві незамужні сестри і два брати, що занима- ють високі достоїньства в прускій армії. Покій
ний обертав ся у Львові виключно в війскових кругах і був безженний.
— Нещасливі сьвята. Бідний зарібник Низяк з Тшцяни під Ряшевом вибрав ся на Великодні сьвята до Ярослава, де єго син-одинак служив
у війску. На зелїзницю не мав бідачиско гро
ший, тож свою подорож відбув пішки. Минули сьвята і батько мусів вертати до далекого до
му. Але син вистарав ся зкідкись для него гроший на зелїзницю з Ярослава до Ряшева. На цілу подорож зелїзницею не стало гроша, тож на передпослїдній стациї треба було висісти і іти вже дальше пішки. В поїзді здрімав ся старенький Низяк і пробудив ся доперва на крик одного вояка: «Минулисьте вже Лан- цут!< Низяк зриває ся і без надуми ви
скакує з ваґону. Незадовго потім найдено не
щасного на зелїзничім насипі без ніг. Скок з поїзду був так нещасливий, що колеса обтяли
Низякови обі ноги. Каліку відставлено до шпи
талю в Ряшеві, де по кількох днях помер. За домовиною нещасного батька йшла мати, донь
ка і бідний рекрут з Ярослава.
— В пазурах Львів. В Темешварі на Угорщині лучило ся сими' днями страшне нещастє. В одній менажериї війшло до клітки львів трех погро- мителїв зьвірят, на котрих кинули ся льви і розшарпали в кількох секундах. З перестраху зімліло в менажериї багато женщин.
Вісти з Еп. Перемискої.
Канон, інституцию дістали оо.: Мих. Пе- тровский на Ільник, дек. височаньского,, Мих.
Кузьмак на Порудно дек. яворівского, і Йосиф Рейнарович на Боляновичї дек. мостиского. — До канон, інституциї візвані оо.: Ем. Венгрино-
Т е л е г р а м и .
Перемишль, 3. мая. Нині помер тут латинь- ский Епископ-суфраґан, др. Яків Ґлязер. Похо
рон відбуде ся в пятницю.
Відень, 3. мая. Засїданє парляменту розпо
чало ся о 10. годині'. Суд в Кракові жадає ви- даня Дашиньского. Колїшер ставить інтерпеля- цию в справі ревізиї і зниженя зелїзничих та
риф. Ґр. Т у н відповідає на деякі інтерпеляциї, між иньшими, що вибір в окрузі Збараж-Ска- лат-Тернопіль розписано вже на 22. червня. — В дебатї язиковій забирали доси голос Ц е л є р і Д ін а в л ї. Ґр. Тун відповідав також на інтер- пеляцию п. Ф у н к а в справі звісних праских забурень. По відповіди поставив Ґ р о с внесене на отворенє дискусиї на відповідию ґр. Туна.
Внесене упало. За відкиненєм внесеня голосу
вало 126 послів против 93. Католицке сторон- ництво голосувало за внесенєм Ґроса.
Льондон, 3. мая. Телеграфічні дроти між Манїльою а Гонґ-Конґ (Хіни) перервано. — Бом
бардоване міста Манілі розпочато вчера. Адмі
рал американьскнй Оеі^еу жадав, щоби місто піддало ся. Іспанці не згодили ся на се.
Рим, 3. мая. Розрухи по причині дорожні хліба будять загальну тревогу. В МодуГно, в про- вінциї Барі мусїло виступити войско і дало до збунтованих огня. В Рутіґляно ТО В ІІИ знищили льокаль тамошного товариства добродїйноети і хотіли кинути ся на жіночий монастир і шпи
таль, але войско перешкодило. В Аверсі зрабо- вано кілька приватних домів, коло Неаполя зно- ва кілька торговель. В Терамо кинув ся нарід на поїзд наладований збїжем і розділив єго між себе. В Мінервіно в часі розрухів убито одного чоловіка. Войско привернуло лад. В Мольфета підпалили товпи доми і рабували склепи. Уби
то иять осіб. В Піцено арештовано много осіб.
Петербург, 3. мая. Правительственна комі- сия приняла илян будови нової широко-шляхо
вої З Є Л Ї8 Н И Ц Ї з Люблина через Томатів до Белзця. Нова та зелїзниця получить в простій лінії Львів з Варшавою. — Ріка Іртиш (Сибір) виляла і наробила великої шкоди. Доми і скла
ди позабирала вода. 500.000 пудів збіжа знище
них, а 7 кораблів викинула вода на беріг.
Ню-Йорк, 3. мая. На охотничі полки амери- каньскі нема великої надії. У всіх полках вели
ка дизорґанїзация. Американці хотять окружити Гаванну із всіх сторін при помочи повстанців.
В тій цїли амер. полковник \¥Ьйпеу прибув 28.
цьвітня до табору повстанців і казав їм звер
тати свої сили на ті точки, де могли би ся спо
лучити з відділами Американців, котрі прибу
дуть на Кубу. Відділи ті хоче Америка висади
ти на північний беріг Куби. Як тілько Американ
ці добудуть Матанцас, тоді місто се буде точкою опору воєнної операциї для Американців і тоді наступить оточене Гаванни із всіх сторін.
Жигм. Руиера
під „Срібним Орлом“ у Львові
