Ч. 155. Львів, Второк дня 14 (26) липня 1898. Річник II.
Передплата
ш »ЯУСЛАНА« вжносив:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . 8 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
.Ввірвеш ми очи 1 душ у мв вирвеш: а не вояьмеш милости і віри не нозьмеш , бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а в о н и х псальмів М. ІПашкеиича.
. --- ■».» --- -.«■ - Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят С ГВД. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенцпї Лнндонского в пасажі Гансмана.
Рукописи звертав сії лише на попереднє застереж е не. — Реклнмацпі неопечагапі вільні від порта. -- Оголошенії зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім. 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн по 16 кр. від стрічки.
и . --- ...--- -
♦
Руска видїлова школа женьска у Львові.
(х ) Від чотирох лїт істнує у Львові!
гірн ц. к. женьскій семинариї учительскій 4-клясова взірцева школа для дівчат. Заве- денєм сеї школи дано спроможність руским дівчатам у Львові побирати елементарні науки в рідній мові. Вже в так короткім часі показало ся, що ся школа відповідає зовсім дійсній потребі і своїй задачі і що она тішить ся загальним довірєм руских родичів. З заведенєм сеї школи показалась однакже дальша потреба, щоби дівчата, скінчивши чотнроклясову руску школу, мо
гли дальші науки побирати в матерній мо
ві, иозаяк у Львові істнують виділові шко
ли лише з польским язиком викладовим.
На сю дійсну потребу звернуло увагу
»Руске товариство педаґоґічне* а також рускі родичі і від сих двох чинників впли
нули перед двома роками до ц. к Ради шк. кр. і до Міністерства нросьвіти пети- циї, щоби сю школу розширено на видїло- ву, иозаяк в цілім краю нема рускої шко
ли видїлової і рускі дівчата, вийшовши з народної школи, не мають спроможності!
побирати дальших наук в матерній мові.
В сій справі не ухвалено
вРаді шк. кр.
конкретного внесеня, а Міністерство також
мимо безнастанних налягань руских послів не рішило досн нічого в справі згаданих петиций. Тим способом рускі дівчата, що покінчили руску 4-клясову школу взірцеву, змушені опісля переходити до польских видїлових шкіл, де їм і в принятю роблять перепони а й наука в польскій мові насу
ває трудності!. Задля того львівске »Руске [товариство педаґоґічне* внесло, як ми вже свого часу звіщали, до ц. к. Ради шк. кр.
петицию о иозволенє заснованя у Львові з 1-им вересня 1898 приватної рускої шко- ли видїлової 3-клясової (т. є. після давнїй- шої номенклятури кляси 5, 6 і 7-ої) з на
уковим плином приписаним для публичнпх шкіл видїлових. На засіданні дня 22-го
■ с. м. рішила Рада шк. кр. уділити »Руско- му товариству педаґоґічному позволеня на засноване приватної рускої школи впдїло- вої, котра може відтак осягнути право пу- бличности. Дирекцию »Рускої
НІКОЛИ ВІІ-* ділової* обійме, директор рускої ґімназиї Е. Х а р к е в и .ч а заразом науку нїмецкого язика, науку релігії о. Д . Л о п а т н н ь с к и й, руского язика др. В. К о ц о в с к и й , поль- сксго пна Фил. О г о н о в с к а , історнї і ґе- оґрафії пна Варв. Л и ти н ьг.ка, природних наук, математики, рисунків і робіт пна 'Ольга Б а р в і н ь с к а , каліграфії проф. 1л.
О г о н о в с к и н , надзір над ученицями обій
ме одна з учительок. З д н ем 1-го в е р е с н я с. р. в і йде в ж н тє І ш а к л я с а в и д ї л о в о ї ш к о л и (після давної номен
клатури У-та кляса) і буде уміщена в домі вдовнчо-сиротиньского фонду в ул. в і р- м е н ь с к ій ч. 2. на 2-ім поверсі (напротив Народного Дому). Рускому товариству пе
даґоґічному належить ся щира вдяка за те, що зарадило пекучій потребі і утвори
ло руску школу видїлову у Львові і тим положило підвалину до висшого образова- ня руских дівчат. Склад учительского збо
ру і дирекция дають певну поруку, що школа стане на висоті своєї задачі і від
повість всяким вимогам правшім та неба
вом осягне право публичности.
Подаючи сю милу вість до
ВІДОМОСТІ!рускої суспільности, звертаємо сн до руских родичів, щоби користали з доброї нагоди і посилали свої дочки на науку в матерній мові. Засноване рускої школи видїлової є одним із ступнів до дальшого і ширшого осьвідомлюваня національного руского жі
ноцтва. Досн в цілім краю сповняли сю задачу два молоді інститути у Львові — Інститут СС. Василянок, в Переміни.її — Руский інститут для дівчат. Впрочім рускі дівчата були лишені або домашній науці, або науці в польских школах або вираста- ли без основиїйшої науки. Па полі народ-
і
Родинне і суспільне значінє
руского жіноцтва.
«Родина є школою па
тріотизму. При колнецї ди
тини учимо ся любити ЛЮ
ДНІЇ і свій край».
Жюль Сімом.
Історична доля судила більшій половині) руского народу около 17 мілїонів проживати під і росийским панованєм на Україні, Волині! і ро-1 сийскім Поділю, коли між тим меньша П О Л О В И - )
на (над 3 мілїопи) проживає в АвсТрийско-угор- скої .монархії, а іменно в східній Галичині, пів-:
нічно-західній Буковині і північно-східній Угор
щині. Сей поділ Русинів на дві половини, вили
нув на відмінний розвій руского народу в зага
лі, а особливо нашої інтелїґенциї і нашого жі
ноцтва. Історичні П О ДІЇ довели ДО ТОГО, Щ О на-|
ше боярство, руска шляхта, відцурались своєї церкви, свого язика і свого народу, ганяючись за почестями і вигодами. Остав ся лише сам пень народу, — як тогочасні політики польекі жартобливо виражали ся — р"р ' «Ьіор. Однак україньске козацтво витворило під копець XVII.
столїтя на Україні нову заможну верству су
спільну. Опісля наділені степенем росийского дворяньства, підлягли козацкі роди росийскому впливовії, однак мимо того і до нині заховали і в значній части традициї козацкі і удержали) нерозірвану звязь з масою народу руского, як приміром нинішні родини Галаганів, Тарповскнх1 І ІШ . Ж нтє сеї нової шляхти, витвореної з коза-:
кін кармазинників, не ріжнилось різко від жи гя ! україньских хуторян та селян, що до 1861 року) жили в гіркій недолі паньского крепацтва-нід-!
даньства. Тілько більші достатки, вигідне і бу- і
чне жнтє, примазане нотроха францускою мо
дою та церемонією, відріжняло козацкі роди від' селян та хуторян. Тая культурою недалеко віїс
т е стояла та шляхта від простого народу, б о ;
як селян так і панів під копець XVIII. і в по- чатках нашого віку учили но школах церковно
го читаня та сьпіву, нахилювали розум.до пись
ма св. і отців церкви. Стародавні рускі звичаї, весїля, хрестини, похорони були такі самі у па
нів нк у селян, а предківска руска мова плека
ла ся і у панів як дорога спадщина. Таким спо
собом житє предків нинїшної інтелїґенциї укра- їньскої ішло патриярхальним, народним ладом.
Науку свою і мораль черпали они з живої на
родної криниці, з народних пісень, казок та при-)
■довідок, бо й не було ще в XVIII. і на початку]
XIX. столїтя широко розвиненої народної л іт е -, ратури, котра могла-б образу вати україпьску су- ■ спільність. Ж енщ ини україньских заможних ро
дин виховані живим руским словом, рускою пі
снею і казкою, стояли на сторожі народних:
звичаїв, що переходили з роду н рід і враз з материньским кормом переливали на дітий на- : родні звичаї, традицій і рідну мову. Отже род и -, на україньска була тим огнищем, котре зб е р ег-) ло наш руский язик, котрий не мав і доси н е ; має на Україні приступу иї до церкви ні до і школи і уряду, а тими вестальками, т о піддер
жували в україньских родинах неугасаєме огни
ще рідного слова, були женщини. Нічого отже дивного, що коли в західній Европі під копець]
XVIII. віку літературна борба між клясицизмом а романтизмом закінчила ся иобідою сего ио- слїдного, коли учені стали з палицями в руках виправляти ся під сїльскі стріхи і там шукати плодів живої народної поезій — нічого, кажу, дивного, що сей новий напрям найшов сильно підготовлений терен на Україні. Появили ся тут з початком XIX. віку письменники, що загово
рили д о народу в своїх творах тим язиком, що ним мати сьпівала,
як малого сповивала з малим розмавляла.
Демократичні ідеї XIX. віку, що потрясли цілу Европу і підготовляли рівноправність низ- ших верств суспільних з висілими, досн єдино лише управленими, найшли сьмілих речників-
також в молодій літературі руско-україньскій, зродженій на чисто-народнім Грунтї демократи
чнім. Вже бо доля судила бути нашому наро- дови на скрізь демократичним, станути на ста- новищи, до котрого иньші народи европейскі доходять або дійшли по великих переворотах, а деякі навіть на могуть до него добити ся.
Звідси то пішло, що так крепацкий син спід еїль- скої курної стріхи Тарас Ш евченко, як і Григо
рій Квітка-Основяненко, нотомок знатного, вель
можного роду козачого, зарівно станули на ста
новищі! демократичнім і в своїх творах так го
рячи вступали ся за окривдженим і гнобленим людом.
Демократичні ідеї XIX. віку визвали в за
хідній Европі ие тілько упосліджене селяиьство і міщаньство д о борби за свої людскі права, але зворушили також вольнодумпі уми, щоби вступали ся за рівноправність жіноцтва. Таї; зро
дило ся жіноче питане, яко конечна частина нитаня суспільного. Посипали сн несчіісленні статі, розправи, брошури, а навіть обємнеті ді
ла за визволенєм жіноцтва з дотепбрішного по
нижена. Рух сей обняв цілу Анґлїю і північну Америку, Ш вайцарию, зачіннв відтак Францшо і Німеччину та Росию. Нашого народу не доторк- нув ся вправдї сей рух, ніхто в тім часі не пи
сав у нас розправ ні брошур па тему емапцп- пацпї жіноцтва, не ставлено у нас нитаня еман- ципацнї женщин з таким шумом на дпевнім порядку, як се діялось в західній Европі і пів
нічній Америці. Однак молоде шісь.меньстію ру
ске на Україні видало иньпюго рода твори, в котрих рускі письменники промовили горяче слово за жіночим сьвітом. Григорій Квітка-О
сновяненко вивів нам у своїй повісти «Маруся»
тип рускої матери Насті, котру-б і нам не сором було назвати своєю матерню і величну, гарну постать Марусі, котрої би ніхто не засоромив ся пригорнути до серця і назвати своєю се
строю. А коли в повісти «Маруся* не вийшов іце Квітка поза кружок родинний, зазначивши там родинне становище женщини, так ступив
— 2 — ного вихованя і образованя жіноцтва у нас
вельми мало робить ся і вся робота в тім напрямі поступає вельми ппняво, а суспіль
ність наша ще за мало розуміє велику ва
гу сеї справи. Тимто звертаємо при сій на
годі увагу наших читателїв на статю у фейлетоні нашого дневника, про «Родинне і суспільне значінє руского жіноцтва«. Ре
альна робота в тім напрямі і на тім полі поставила би руску справу на певних і не
схитних підвалинах і двигнула би єї скоро вперед.
Як стоять рільничі справи в промислово- рільничій Раді'.
В своїм часі ми згадували про утворене
»р і л ь н и ч о-п р о м и с л о в о ї Р а д и«. Дня 20 с. м.
відбули ся перші збори промислової ради у Ві
дня при співучасті! міністрів Бернраитера і Кай ста, а невдовзі' наступить також уконституованє
« р і л ь н и ч о ї Р а д и » . Оба ті тіла будуть ста
новити неустаючу анкету з постійними централь
ними орґанами, а к о ж д а з них поодиноко є сек- циєю загальної інституциї під назвою: • п р о
м и с л о в а і р і л ь н и ч а Р а д а » .
Ся нова інституция е плодом промисло
вих кругів і стремить до сотвореня постійної репрезентацій потреб промисловців, вла
сної агентури супротив парламенту, правитель- стна і публичної опінїї. ГІо при се — і то буї.о властивим товчком до утворенії « п р о м и с л о
в о - р і л ь н и ч о ї Р а д и » — має ся інституция дбати головно про промисл при відновлюваню торговельних трактатів з заграницею, котрі кін
чать ся в 1903 році, як рівнож про економічну сторону угорскої угоди.
Великий промисл повзавши думку утворе
на репрезентанциї своїх інтересів не дармував;
він скликував цілий ряд приватних анкет, при
готовляв материяли, працював над планом і о б сягом дїланя будучої інституциї. Ся інституция, треба знати, вийшла з приватної інїциятиви і ма
ла первістно бути зовсім иезависимою від ира- вительства, а радше занимати супротив прави- тельства становиско «чесного посередника» між ним а приватним промислом в Австриї. Всі при
готована до тої промислової Ради відбували ся зразу дуже тихо, а коли вже промислові кругі
згодили ся на ню в основі, тоді доперва дійшла она до публичної відомостн. На вість утворена промислової Ради рушили сі рільничі круги в долішній і висшій Австриї. Середня і меньша посілість заворушила єн, наколи довідала ся про акцию промислових клюбів. Рільники стали те
пер застаиавляти ся вад своєю долею. Спосте
режено, що рільництву грозить цілковите упо
сліджене в цілім дїланю промисловців, що те
перішня система односторонних привілеїв удї- люваних від початку л і б е р а л ь н о ї ери аж по нинішні часи коштом рільництва, удержить ся або навіть погіршить' ся.
Промисловці зорганізували ся сильно і ті
сно, але не так пішло з рільниками. ОрГанїза- ция рільників вже в натурі річи є труднїйшою від орґанїзациї промисловців. Наколи промисл становить лиш певну Групу люднії, то рільниц
тво затрудняє три-чверти загального населеня.
В додатку промисл при збільшеню фабрик і цен
тралізацій иродукциї є вже тим самим з собою сполучений і мало хто з промисловців є вповні самостійним. Ся обставина улекшує чп мало орґанїзацию промисловців. Рільництво противно має дуже велику скільність самостійних проду
центів і підлягає як найменьше централїзациї.
А з того виходить, що рільники не могли так згідно і так еперґічно підготовити ся з своєю акциєю до ново утвореної Ради, як се зробили великі продуценти. Меньші продуценти не вхо
дять в рахубу, бо они не є сносібні до повздер- жаня могутної конкуренциї великих проми
словців.
Правда, від коли тілько рільничі крупі до- лїшної Австриї заінтересували ся тою справою, зараз справа прибрала не тілько економічний але і політичний характер. «ВаііегпЬиисЬ зробив сю справу виборчим окликом, почато розпра
вляти і грозити фабрикантам, але в самім ділі мало що зроблено мереторичного. З огляду па сей непожаданий промисловцями рух рільників запропонували они полученє обох напрямів про- ; відних, т. є. оборони п р о м и с л у і р і л ь н и ц т в а в одно тіло. І так станула спільна рільни
чо-промислова Рада. Правительство згодило ся на сю акцию і навіть уділило свого протекто
рату.
Річ ясна, що така сполука рільничої Р а
ди з промисловою в одну, загальну інституції ю не є користною для рільництва. Рільництву му
сить ходити о єго оборону против упривілєію- ваного стану великого промислу, а се ледво чи буде можливе, наколи справи рільників і проми
словців будуть рішати ся під могучим виливом промисловців. Заходить ще одна обставина, ко
тра також не ворожить добре рільничим інте
ресам. Рірництво і гути прилучено до відділу рільничого. Наслідком того членами рільничої Ради, маючої боронити селянина, а навіть біль
шу посілість, будуть королі' біржи, як Яйтелєс, директор Ротшільдової «ХооіЬаІіп-у», дальше мі- люнер углрвии спекуляньт жид, Ґутман і такі нньші личности. В кінци знаходить ся велика хиба в самім статуті. Статут повідає, що кож- дии краєвий Виділ іменує одного члена до Р а ди. В сей спосіб місто Триєст в рільничпх спра
вах буде мати такий сам .голос, як Галичина.
Сю хибу можна направити, бо мінїстер має пра
во покликати 20 членів, але ее зависніть від доброі волї міністра.
І аличину репрезентує в рільничій Радї ду
же мале число осіб, як Т. ІІилят, Герман Чеч, Станислав Домбскии і Емануіл Цілїх, директор кунецкого відділу в віденьскім Анґльобанку.
В кождім разі становиско дійсних і щирих представителів рільництва буде дуже тяж ке, слн зваж ить ся, що будуть мати до діла зм огутнп- ми фіиансїстамн, котрі втиснули ся і до ріль
ничої Ради, що як раз довжна боронити ся перед визиском зорганізованого і безпощадно
го капіталу.
Великих благодатнії для рільництва не можна на разі сподївати ся. Щоби рільництво мої.ю висвободити ся з під гнетучого ярма ка
піталістів, то мусить наступити зовсім иньша орГанізация. А сли хто, то предовсїм Галичи
на повинна щиро занятн ся рільничою квестию.
Однак на жаль так не діє ся. Ми всім иньшим скорше занимаємо ся, чим рільничими справа
ми, хоть ті є підвалиною нашого краю.
В ІС Т И політичні.
Минувшоі суботи відбула ся нарада міні
стрів, на котрій обговорювано сиравозданє з до- геперіїнноі дїяльности в справі ческо-нїмецкої на ширше поле суспільне в повісти «Сердешна
Оксана*, котру сьміло можнаб назвати рідною сестрою Ш евченкової поеми «Катерина» та
«Княжна», як неголосний протест упосліджена нашого жіноцтва, як не\ голос за єго подвигне- нєм яко важного чинника в суспільнім житю.
Якжеж наглядно зазначив Ш евченко великий вплив женщини на житє суспільне в своїй ве
личній поемі «Гайдамаки», де жидівский попи
хач Ярема, загорівши любовю до Оксани, стає народним лицарем за волю?
Руске жіноцтво на Україні', за котрим обі
звав ся такий потужний Геній як Ш евченко, не могло замкнути ся лише в тіснім родиннім кру
жку; оно рвало ся до діл на широкім сьвітї, ішло в підмогу народолюбній праці' україньских патріотів-гуманїстів, своїм заходом заводило приватні школи для просьвіти селян і добродій
ні заведеня. До якої патріотичної саможертви було сиосібне україньске жіноцтво в сорокових уже роках, показала найкрасше молода Кулїше- ва жінка. Яетербурска академ ія наук рішила в 1847 р. вислати своїм коштом Щ лїш а за гра
ницю, щоби опісля заняв онорожнену катедру славяньских літератур в університеті' иетербур- скім. Одруживши ся з сестрою Василя Білозер- ского, Куліш порадив ся з приятелем своїм Ві- лозереким, їхати разом з подругою в Прагу, що
би і она сьвіту побачила, поки ще доведеть ся жити в столиці. Любуючись непечатаними тво
рами Ш евченковими, задумали они визвати Ш евченка за границю, яко артнста-маляря, що
би єго талант ще ширше розпустив там крила.
Молода Кулїшева віддавала в жертву матери- Українї весь свій посаг (3000 руб.), і свої жем- чуги, щоби Ш евченкови дати спроможність до образованя за границею. Арештоване Ш евченка, а відтак Кулїша і Білозерского знехтувало ті високопарні пляни. Однак се не ослабляє ніяк патріотичної саможертви молодої подруги, а при
клад сей остане все достойним наслїдованя до
казом ширшого кругозору україньскої жень-
ЩИНИ.
Сьвідомість і почуте народних обовязків видвигнули україньске жіноцтво до ще видній-і шої ролї. Зрозуміло оно, що женьщина призна
чена не тілько стояти на сторожі родинного огнища, берегти чиетоту*народних звичаїв, пле
кати рідну мову і передавати сю дорогоцінну предківску спадчину свому потомству, але єї жде також праця на широкім поли суспільно- народнім. Вправдї не було тай доси нема на Україні' таких шкіл, в котрих би дівчата могли виховувати ся і образуватись висшою наукою в "своїм язиці і народнім дусі. Виховане замож н и х навіть Українок було майже виключно до- 1 мавше, патриярхальне — однак що дало їм
|зм огу і силу зняти ся понад позем темних мас
і—
се було виховане оперте на народній, націо- і пальній основі. Україньске жіноцтво не відривало І ся від народного кореня, живило свого духа народною піснею, казкою і приказкою, учило ся змалку полюбити темний нарід як рідного брата, а напоївши ся духом живої народної по-|Єзиї, иеренявши ся аж до кости високими іде
ями, видало споміж себе писательки, якими могла-б новели чати сн всяка евроиейска літе
ратура. Між ними передує Мария Марковичка (вдова по україн. етнографі і письменнику Мар
кевичу), славнозвістна під прибраним іменем Марко Вовчок. Виступила она вже в 1858. році' на ниві літературній, а своїми оповіданими до
була собі таке значінє, що Ш евченко склонив голову перед єї талантом, назвавши єї «проро
ком» і «своєю донею», а такий велитень літе
ратурний, як повістяр Турґенев переложив єї оповіданя на росийский язик і тим найкрасше запоручив їх високу вартість. Марковичка, по
дібно як Ш евченко, виступила не тільки проти підданьчої неволї люду загалом, але не меньше горячо як Ш евченко вступала ся в своїх тво
рах за пониженим жіноцтвом. Так н. пр. опові
дане К о з а ч к а є не тілько голосним протестом против крепацкого підданьства, але й сьмілим виступом за пониженою вольною дївчиною-ко-
• зачкою, котра через замужє з крепаком тратить
свою волю. А чи-ж оповідане «Одарка» не є зарівно сьмілою обороною потоптаного, знева
женого і пониженого жіноцтва, як Ш евченкова К а т е р и н а і К н я ж н а або Квітчина С е р д е ш н а О к с а н а ? Марковичка однак не тілько горячо промовляла за визволенєм і подвигне- нєм упослідженого жіноцтва, але рівно-ж строго картала випачене виховане, примховатих пан
ночок і змалю вала дуже удалу картину такої химерної дївчини в повісти «Інститутка».
Слідом за Марковнчкою виступила Кулї-
! шева, звістна загально під іменем Ганна Барві
нок з оповіданими, в котрих просто, але щиро 1 сердечно розказує історию народного житя і юрюваня. Се неоцінене жерело до студиї на
шого народу для тих, що, відбивши с я ‘від иро- столюдя, позабули про єго сьвітогляд, єго зви чаї і мову.
З а ними иоявляє ся ще й третя робітниця на тім поли. Під прибраним іменем О л е н и ч і л к и зносить она з пахучих цьвіток чужо
земних літератур солодкий медок і збогачує нашу літ ратуру перекладами поезий Лєрмон
това, Иушкина, Сирокомлї і новістий Николая Гоголя та оригінальним водвілем з народного житя «Суджена не огуджена». Опісля відсло
нивші, серпанок псевдоніму, видала з власним іменем Ольга Косачева богатий в чудові взірці' мережок, гафтів, килимів україньскдй орнамент, з гою часу україньскі народні строї стали надівати не тілько Українки, але Й чужосто- , р ці- аль, що у нас се жерело народної орна
ментики гак мало звістне і наше жіноцтво до
перва через нїмецкі базари і иньші виданя мод дізнає ся о народних україньских строях.
Іак бачимо, що руске жіноцтво на .Україні,
| станувши на народнім ґрунті', сповняє не тілько вірно своє призначене в родині, але вибиває ся на ширший терен суспільного ж итя і устами власних своїх речників промовляє в своїй спра
ві, добиває ся такого становища, на яке двиг
нуло ся жіноцтво цивілізованої Евроии.
Дальше буде.
з акциї і програму дальшої акциї, яку ґр. Тун має
иредложити цїсареви. По нараді виїхав ґр. Тун до Ішлю, щоби здати справу цїсареви з тене- рішної ситуациї.
Ьііпег УоІквЬІаП взиває ґр. Туна, щоби нри- ступув до дїла. З того догадують ся, що ґр. Тун наслідком напору Чехів і католицкої партиї лю- дової наміряє видати язиковий закон на основі
§. 14. На се запримічає N. Гг. Ргквве, що язико
вий закон проголошений силою §. 14 не пола
годить теперішної невідрадної ситуациї. Язико
мив о зневазі, яка єго стрінула із сторони ці
саря Вільгельма, решту монархів нїмецких і ио- ручив свому представителеви в Радї звязковій внести жалобу против цїсаря. Заразом урядова ґазета княжества помістила статю прямо обид- ливу і грозячу цїсареви.
Князь Валїї імовірно буде мусів піддати ся операциї коліна, залежить то від результату дослідів, виконуваних при помочи лучів Рент- ґена. Здає ся, що операция буде виконана в сей спосіб, що зшиє ся зломану кість в колїнї сріб
ний закон повинен положити конець народним, ним дротом. Князь має коло свого ліжка елєк- спорам в Чехії і на Мораві, а Німці не згодять | трофон, котрий є иолучений з ріжними театра
ми і концертовими талями.
З Мадриду доходять вісти, після котрих мінїстер иросьвіти Ґамазо заявив, що в най- близшім часі можна сиодївати ся полюбовного мира для іспаньскої армії.
Виправа ґен. Мілєса на Порторіко відложе на як звісно на кілька днів. Стало ся се з при
чини, що департамент маринарки не готовий ще з транепортовимп кораблями. Війска вима- ширували вже з Тампа, але з Кейвест будуть могли відплисти за пару днів. Американьске правительство хоче забрати й задержати Порто
ріко на кождий случай для себе, без огляду на те, як скінчить ся справа на Филипинах. З того острова хотять Американці зробити сильну вій- скову і маринарску стацию, звідки в будучности могли би панувати над західними Індиями, Ка- раібским морем і будучим каналом Панамским.
Мілєс старає ся намовити правительство, щоби оио по заиятю Порторіко позволило єму впру
ся ніколи на таке октроиованє язикового пита- ня. На коли би се стало ся, так безсумнівно на
ступила би кабінетова криза, бо мін. Бернрай- тер не міг би підписати такого закона, котрий єго політичні приятелі узнають неможливим до иринятя.
Деякі нїмецкі дневннки доносять, що заносить ся на важні події у внутрішній політиці австрийскій. Роїііік радить ті вісти принимати з великою резервою. Правительство після інфор
манті сего дневника не думає на разі зовсім про якісь незвичайні кроки.
>РІгеіізку ОЬл>г« приносить артикул п. Па- цака, в котрім він жалує ся, що в ту пору во
лодіє V Відни неприязний настрій супроти Чехів.
Деяким кругам розходить ся о те, щоби пова
лити ґр. Туна і покликати до управи державою самих Німців. В найблизшім вже часі має рі
шити ся, котрий напрям по.бідить. Рівнож і »Е-
£\ егІек« згадує, що димісия ґр. Туна мусить на
ступити. >8опп в. МопІа<ґ8-2і£.« заперечує всякі шити з сухопутною армією до Іспанії'. Від’їзд вісти про кабінетову кризу. Часописи ся виразно фльоти Ватсона назначено рішучо на 26-оголип- гіідносить, що навіть мін. Бернрайтер не усту- ня. Наміром Мек-Кінлї, коли казав зорґанїзу- пнть. Про подорож ґр. Туна до Ішлю пише т а ' вати фльоту Ватсона, було: не лише заатакува- часопись, що цїлию єї є виключно справозданє ти береги Іспанії, але також дати Европі наго- о результаті дотеперішних переговорів з Нїмця- ду переконатись о силі американьскої маринар- ми, але не наклоненє цїсаря, щоби згодив ся кі. Президент має намір присилувати мадритске на ириміненє правительством »н а д зв и ч а й н и х і правительство до сновненя всіх условій, які А- е р е д с т в * . Теперішня ситуация є дуже кри-імерика поставить.
тична, однак правительство хоче на ново пере-, говорювати з Німцями.
Неиорозумїнє між Американцями а' пов- істанцями скінчило ся на тім, що Ґарция цоф- Приїзд болгарского князя Фердинанда з нув ся з своім війском в гори. Передтим пові- женою і сином до Петербурга, сердечне при-; домив Шефтера, що повстанці не хотять даль- няте царем і містом і різні відзнаки, дані царем ше дїлати спільно з американьским війском, а дружині князя, викликують навіть в австрий-; будуть дїлати независимо, на власну руку.
скій прасї різні політичні здогади. Між иньшими і Американці віднесли нову побілу на всхі-
»Х. Гг. Рге886< хоче в тім ділі добачити погір-Іднім березі Куби, здобули порт Н їп е і затопили шенє відносин між Австриєю а Росиєю. При тій там один іспаньский корабель. Коло Гаванни у- нагодї нотує сей дневник і иньші моменти, ко- дало ся Американцям затопити іспаньский ко
трі могли причинити ся до погіршеня сих від-; рабель »Сан Домінґо*, котрий хотів перевати носпн, як виступлене чорногорского князя, ко-! бльокаду і дістати ся з волами до міста. Під тре не могло стати ся без відомості! царя, те- іМанзанїлею висадили Американці 18.000 войска.
лєґрама князя Константина, надіслана до Праги Між повстанцями а Американцями настали ду- на торжество Паляцкого, бесіда Комарова і ин. же холодні відносини.
З Балкану доходять непокоячі вісти. За-' гранична ираса заговорила, що Росия з Фран-,
циєю мають візвати Австрию до опущепя Босий і II О В и н к и.
В стані здоровля Ем. Кардинала С. Сембра-
і Герцоґовини. Австрия прийме се візванє ви-іТ0Вцча наступає з кождим днем погіршене. За- повідженєм війни. З тої причини ходять байки, і гальний стан хороби стає безнадійним.
що Австрия там мобілізує ся. Після тих байок і Сербія пійде з Австриєю. Розширенєм тих ба-
— Рукополаганє
кандидатів стану духовного етаниславівскої єпархії відбуде ся дня 22-го йок займають ся ческі »Маго<1иі БІ8Іу«, загреб-! сеР11І!’’-.
. ~ 2 1
і — Тілько по руски.Рада громадска Дмитрова
скин »Хрват« і »Срообран« а в Босш «Вєстиик*. ; коло Радехова, гіовіта каменецкого, ухвалила За сим заговорили і нїмецкі дневники, тілько переписувати ся з властями державними і авто- що фантазують трохи инакше. »АІІ£. 2г.у«. до-' помічними лише язиком руским.
казує», що тридержавний союз видить потребу!
—Пан
Ціц імірский, столяр з заводу, зволить добути нові жерела економічного достатку, про-! У власнім інтересі' зголосити ся як найскорше те Німеччина думає набути береги Чер- ідо »Управії варстатів ц. к. зелїзниць державних
і
у Львові*, іменно до п. начальника сих варста- воного моря; Австрия потребує Леванту, проте, т)в н е знаючи адреси п. Цїцїмірского, уживає І мусить стреміти до Сальопїки; Італія мала би і ся сеї дороги, щоби повідомити єго <> тім, щ о’
також денещо одержати, але що, о тім не зга-| Справа згаданих варстатів приняла би єго сеіі-- час до роботи. Другі дневники просимо о ла
скаве уміщене сеї оповістки. Розходить ся тут!
о хліб для робітника.
В.— КлясиФІкация питомцїв рускої Бурси в Тер
нополя
випала зовсім хорошо. На 72 учеників, дує монахіискии дневник тілько кінчить так: і
Хіни, Персня, Туреччина і Марокко є вже не-!
спосібні до житя, невдовзі' розпадуть ся і скріп- , латі, собою иньші політичні орґанїзми. Тож’
тридержавний союз мусить завчасу приладити І один лиш одержав поступ недостаточний; 9 одер-- ся, щоби не сама тілько Росия і Франция п о-|жало поправки, 48 клясу першу а 14 степень!
годували ся їх добичию*. Сї байки є нічим' відличний. Надто 2 питомцїв зложило іспит зрі-і
' лости з успіхом дуже добрим, а один з в ід -!значенєм.
— Виділ Товариства ’ Руска' бурса Тернопіль- ска«
подає сим до загальної відомості!, що з по- иньшим. як витвором фантазиї сербских ради
калів, котрі невдоволені, що Милян є дійсним хоть не офіцияльним управителем Сербиї.
Реґент княжества Ліппе-Детмольд повідо- 1 чатком 1898/9 шкільного року найде 75 питом
цїв поміщене і цілковите удержанє в Бурої Товариства за місячною доплатою з гори 9—12 зр. готівкою. Родичі, взглядно опікуни
З Б О Л Я Т Ьнайдальше до 15. серпня надіслати свої проше- ня до Заряду Бурси, або на руки Бпр. о. В.
Громницкого в Тернополи. До подань належить долучити сьвідоцтво шкільне, убожества (сли петент в Бурсі не був) і заявлене родичів, взгля
дно опікунів, кілько обовязують ся за кандида
тів місячно доплачувати. Желаючі поміщень за цілою доплатою міеячно 12 зр. сьвідоцтва убожества не предкладають. Отець або опікун принятого до Бурси питомця має доставити де
кларовану квоту доплати на харч з гори мі
сячно, а надто на вступі 2 зр. внисового. ІІри- няті питомцї мають виказати ся достаточним числом біля і одежи. Желаючі одержати відпо
відь на свою просьбу, зводять долучити картку кореспонденцийну, а коли долучать марку ноч- тову на 20 кр. одержать свої прилоги за почто- вим рецепісом. Прошеня кандидатів, що заля
гають і залеглостий своїх в цїлости не вирівня
ють до 15. серпня, безусловно не будуть увзгляд- нені. Вписи учеників до всяких заведень науко
вих в Тернополи відбудуть ся в двох послїдних днях серпня. За Виділ:
Др. В. Лучаковский, о. В.Громтщкий.
— Із школи реальної у Львові. Є
се заведене наукове, котре Русини з засади оминають, тому, що по єго укінченю не можна вступити в ду
ховну семинарию і не можна спустити ся на вигідний хліб званий »пенсиєю<, а більше треба працювати на себе. Не хочемо розводити ся над всілякими способами до житя, яких сотки має кождий укінчений технік, лиш скажемо, що за- ким урядник вийде на платню 1.500 злр., про
ворний і працьовитий технік має більшу річну ренту від власного капіталу — п Ь. ехсерііз ехсірі* ПЙІ8. Але не о се ходить. Ми хочемо кинути слівце про нашу нещасливу руску спраг ву в тій реальній школі. І так Русинів було в р.
1898 лиш 35, а гр. католиків 49: деж діло ся 14? А все поступ тут великий! Давнїйше бу
вало Русинів чи гр. католиків по одному на кожду клясу так, що навіть катихита не було треба! Нині маємо вже на клясу по 7 гр.-ка- толиків, а по 5 Русинів. На жаль на сему клясу випав сего року лиш один греко-католик.
Друга річ не меньше цікава для нас, як стоїть в сім заведені справа руских книжок і часописий. Ось справозданє сегорічне вичисляє 8 польских а 7 нїмецких періодичних вида
вництв! На 49 взглядно 35 Русинів не спромогла ся дирекция анї на одну руску часописи. А то коби хоч Посланника або Руску Раду! Навіть библїотеки Насальского нема; а Вістник літера
турний відай вже цілком не кваліфікує ся для шкіл реальних! Така сама справа і з бібліоте
кою ґімназияльною... Коби хоч руским духом запахло! Ну і думав би хто, що винен тому хто з Поляків, що нема нї одного Русина між про
фесорами, котрий би міг уиімнути ся за сими потребами!
Є,а властиво було в реальній школі у Львові трех професорів, — Русинів, і як раз • кождий з них належав до иньшої партиї. Всі три так дбали о духовну поживу для рускої моло- дежи, що в библїотецї сеї школи не пахне нї йором нї >проклятим ї»! Хоч раз Русини всіх партий пішли солідарно! Остає ся надія на д-ра Лучаківского, котрий викладає в сїй школї від недавня рускип язик, може хоч сей добродій подбає о закупно кількох руских книжок та о передплату руских часописий, а думаємо, що д-р директор, Ґерстман котрий дуже приклон
иш! руским ученикам, не буде робити ніяких трудностий в тім напрямі. Але не зашкодить пригадати і професорам пньших заведень нау
кових, щоби також і в своїх заведених подбали о руску книжку, бо не лиш в львівскій школі реальній такі відносини. В нас є ґімназиї, ко
трих професори Русини скрізь показують свій патріотизм, але лиш на вічах і по касинах, і на
віть наставляють ся з кандидатурами на всяку єрархію, та підперти руску справу там, де тре
ба, там їх нема, або западаючи в гіоісе Іаг підпій, скажуть по руски: най буде, як бувало.
Ю. В.— Полекші в допусканю до іспитів судеіРжих.
Розиорядженєм цїсарским з дня 11. с. м. при
знано деякі полекші в допусканю до іспиту су
дейского і па сїй підставі мінїстер судівництва має прано допустити до іспиту судейского:
авскультантів і практикантів права, котрі прак
тику судову почали перед 1. н. ст. січня 1898 р., по скінченю півтора річної практики судової;
авскультантів і практикантів права, котрі в 1898 р. або в двох слідуючих роках вступили (взглядно вступлять) до підготовляючої служби судейскої, но скінченю дволїтної підготовляючої служби в суді або державній прокуратори'!; — кандида
тів адвокатских і нотарияльннх, котрі перед І.
н. ст. січня 1898 р. почали практику судову або
Зела Др. Зебурґера загально вже відоіме і успішне сред- ство против кашлю, хрипки, катару
і т. и.
9
Ціна пуделка 20 кр
Головний склад в аптицї
164 174—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом" у Львові.
