Ruslan. R. 3, č. 277 (1899)

Ч. 277. Львів, Субота дня II (2 3 ) грудня 1899. Річник III.

♦ і

: Передплата ;

на >РУ СЛАНА» виносить:

в Австри :

на цілий рік . . . 12 р. ав.

, на пів року . . . в р. ав. і І на чверть року . . З р . а в ..

на місяць . . . . 1 р. ав. •

За границею:

на цілий рік . 20 рублів або 40 франків

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

на пів року . . 10 рублів або 20 франків 1 Поодиноке число но 8 кр. ав. '

Виходить у Львові щ о дн я ;

* крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редаиция, адмінїстрация і

експедиция >Руслана» під ч. 9

ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс-

I педиция місцева в АґенциГ Со- і, коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи зверта». ся лише ;

; на попереднє застереженк.

— ;

Реклямациї неопечатані вільні від порта.

—

Оголошена зви­

чайні приймають ся по піні 10 кр. від стрічки, а в «Наді-, сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по і 16 кр. від стрічки. ї

По відроченю парламенту.

Державна рада відрочена на — необ­

межений час. Вже 29-го грудня збирають ся сойми, щоби не лише ухвалити будже- ти, але — що найголовнїнше—щоби пере­

вести с а н а ц и ю краєвих фінансів. На са- нацию відступив державний скарб частину доходів з податку від спіритусу.

З відроченєм державної ради стане о- рудовати державними справами §. 14-ий, хоч сим разом лише в о б м е ж е н і й фор мі. Параґраф сей обмежить ся дійсно лише на закон о переказаню консумцийних по­

датків від цукру, пива і нафти Угорщині, на буджетову провізорию і контінґент ре­

крутів. На політичне поле власть §. 14-го не перейде.

Ґр. Клярі ще в послїдній хвили хотів наклонити Чехів до залишеня обструкциї.

Він явив ся навіть в ческім клюбі і просив о те. Чехи відказали, а ґр.

Клярі, не хотячи управляти Австриєю §.

14-им, уступив з свого становища з пов- ною честию. Спадщину но нїм обняв мінї- стер зелїзниць, Вітек, а о скілько відомо, то до нового кабінету увійдуть крім Вель- зерсгаймба секцийний шеф Стумер (яко мі­

нїстер внутрішних справ, автор т. зв.

»СгипсІ2ие£е« за ґр. Ту на і приклонник Чехів), Йоркаш Кох (яко мінїстер фінан­

сів), Блюмфельд (яко мінїстер рільництва), Шрот (яко мінїстер справедливості!) і Хлен- довский (яко мінїстер для Галичини). Текн просьвіти і торговлї ще не роздані. Кан-І дидатами для теки просьвіти суть ґр. Ві-1 лянд і шеф секцийний Брнд, теку торговлї!

обійме сам Вітек або давнїйший управи , тель сего ресорту Стібраль. Будь-як-будь,!

новий кабінет буде на скрізь урядничий.

З уступленєм ґр. Клярого

н а с и т у а ц и я н е з м і н и л а Она осталась так грізною і запутаною, була. Национальне питане повисло і

32

ҐЕРГАРТ ГАУПТМАН.

Візник Геншель.

(Далі).

ЗІБЕНГАР.

Скажу вам щось старий приятелю: Кладіть ся тепер спокійно до ліжка, а завтра рано при­

шлю лікаря. Ви мусите тепер справді поважно щось з собою зробити.

ГЕНШЕЛЬ.

Лікар не зможе міні вже ані раз помочи.

ЗІБЕНГАР.

Сього ви не кажіть, побачимо іще. Доктор Ріхтер розумієть ся на своїй річи. Моя жінка не спала цілими тижнями, боліла її голова, мало не трісла. В середу взяла порошок, тепер спить цілу ніч як забита.

ГЕНШЕЛЬ.

Б а ба, ну ну, може бути! Міні було би до­

бре, як би я міг спати. — Чи пані може спра­

вді хора?

дальше в воздусї, Чехи невдоволені. А по- заяк виключена можність, щоби новий ка­

бінет для поладнаня сих справ ужив опять розпоряджень, то всі £ті справи остануть неполаднані аж до поиовного скликаня державної ради.

Рівнож треба зазначити, що і о б а ве­

л и к і т а б о р и п а р л я м е н т а р н і о с та л и ся м а й ж е н е н а р у ш е н і. Клюби лівиці зійшли ся сейчас по відроченю парламенту і в ід н о в и л и свою ОетеіпЬиег£5сЬаІЇ, за­

протестувавши притім против уживаня §.

14-го; і зібрав ся також екзекутивний ко­

мітет розбитої хвилево правиці, а предста- вителї поодиноких клюбів, не виймаючи Чехів, п о д ал и с о б і о п я т ь р у к и . Лико- ванє нїмецких дневників і »51о\у а Рої зк-ого< на тему розбитя правиці було проте передвчасне.

Краєві сойми будуть радити імовірно через повні два місяці. Чи почне ся в сих соймах яка-небудь акция в напрямі прими­

рена народів, покаже будучність. Розумієсь, що национальні меньшости в сих соймах по довголїтних досьвідах звільнені від обо- вязку простягти руку до такого примире­

на. О б о в я з о к с е й с п о ч и в а є на п р и ­ р о д н и х а б о ш ту ч н и х н а ц и о н а л ь н и х б і л ь ш о с т я х і на п р а в и т е л ь с т в і. Для- того і годі надіятись, щоби сойми рішили национальне питане в краях о мішанім на­

селенні, наколи Ьеаіі роззіЯепіез або пра­

ви т ел ьк о не дадуть до того почину. Ав- стрия і австрийскі народи остануть ся проте і на дальше в знамени п р о в із о р н і.

М о п ііо г перед судом.

В середу зізнавали в часі розправи пос.

Вахняпина против Брайтера і Луцика яко еьвід- ки: пп. Ів. Лопатиньский, м айстер фармациї, др.

Чоловский, директор мійского архіву у Львові і

в н у т р і ш - др. Евген Олесницкий.

ся. С ьвідоків. Л о п а т и н ь с к и й зізнає: «Коли

як появила ся статийка в Мопйог-і, він зайшов до

на своїх кревних, артистів театру, у котрих давнїй- ЗІБЕНГАР.

Ах, ми всі якось не свої. Коби вже минув той понеділок, то всьо уложить ся знова.

ГЕНШЕЛЬ.

Ви передаєте може в понеділок новому ґосподареви?

ЗІБЕНГАР.

Так, я думаю, що до понеділка упораємо ся. А тимчасом є тілько роботи з тим писанєм та відбиранєм інвентарів, що я майже не розгор­

таю ся. Чуєте, Геншель, лягайте спати. Одного се гризе, другого те. Ж и тє не є забавкою. А як вам що ходить по голові, не беріть собі сі ого так дуже до серця.

ГЕНШЕЛЬ.

Красно вам дякую, пане Зібенгар, простіть міні всьо лихе, прошу вас. Бувайте міні здорові враз із своєю жінкою!

ЗІБЕНГАР.

Та-ж ми побачимо ся завтра знова, Ген­

шель. Дякувати не маєте міні ні раз за що. Ми робили собі ріжні прислуги, від коли ми стали сусідами. Се скінчило ся, ту нема що казати;

але ми були приятелями тай не сумнїваю ся, що і лишимо ся ними.

ше меш кала панна Фіцнерівна і сказав: «Дові- дуємо ся про красні річи!» почім вийняв Мопі- іог-а і почав читати статию. Присутна при тім пані Стечиньска сказала: «Все те є неправдою.

То натворив Саганек. Він пустив ту сплетню в Самборі. До Мані не можна було в сей спосіб приступити. То є проста обмова». В Самборі сьвідок ніколи не був. Від Стечиньского дізнав ся, що в Самборі говорено про Манєвского, будь­

те він мав якісь зносини любовні. Поголоска лучила з сею справою пос. Вахнянина, але до- перва по статні Мопііог-а. Пані Стечиньска ж а­

лила ся: «Та бідна Маня вже давно в Росиї, а тут безнастанно нарушують єї честь».

Пос. В а х н я н и н каже: Я сам чув, що п.

Саганек був в самбірскім касинї і говорив про сі справи раньше, чим появила ся нотатка в Мопііог і. Яко чоловік, що слідить за річами, я хотів дійти сего морального виновника, бо се, що в дневниках напечатано, було після мого пересьвідченя лише повторенєм. Я чув, що в ча­

сі засідань в соймі, коли там раджено над спра­

вою адреси до престола, хвалено в самбірскім касинї становище руских послів, а на се мав заявити п. Саганек: «Не хваліть їх. Я вам ска­

жу, що зробив один урядовий посол!» Запитую тому, чи сьвідок не міг би нам вияснити без огляду на особу, хто є тим чоловіком, що пу­

стив сю сплетню, бо він є першим і найтяжшим виновником; меньшими вже є ті, що повторили.

На се питане не може відповісти п. Лона- тиньский, бо ані Саганека ані Манєвского не знає. Знає лише від н. Стечиньскої, що та спле- тня ходила по Самборі, але що опа була не­

правдива.

На питане дра Райтера, чи пос. Вахнянин справді чув, що та силетня ходила по Самборі перед уміщенєм в Мопііог-і, каже пос. В а х н я ­ н и н : Я не мав понятя, щоби які любовні зно­

сини істнували і щоби хтось про них розказу­

вав в Самборі. Доперва по прочитаню статий в

«Мопііог-і» і «Галичанині» я почав слідити і дові- дувати ся з ріжних сторін. Тоді дізнав ся я, що редакция Мопі1,ог-а дістала кореспопденцию з Самбора про се, що мав розказувати на каси­

нї Саганек. Луцика і Брайтера обвиняю тому ГЕНШЕЛЬ

йде нїмо кілька кроків до вікна та визирав крізь нього.

— — — — Такі то є річи, мій пане! Час не стоїть ані хвилі. Каролько також не завіду­

вав ся до нас ніколи. ...Що тут говорити! Ваша таки правда. Хлопець не міг би научити ся ні­

чого доброго. Передше воно виглядало інакше.

ЗІБЕНГАР.

Геншель, я тепер не знаю, що ви думаєте»

ГЕНШЕЛЬ.

І ви не зайшли також ніколи до хати...

Вже буде таки три чверти року.

ЗІБЕНГАР.

Я мав за богато на голові останніми ча­

сами.

ГЕНШЕЛЬ.

Передше то ви як-раз в таких разах захо­

дили. Ні, ні, я знаю, тай ваша таки правда. І всіх людий правда. Я вже не можу притягнути до себе громади.

ЗІБЕНГАР.

Геншель, випічнїть собі тепер.

ГЕНШЕЛЬ.

Ні, ні, ми можемо тепер троха про се по-

що печатию подали до публичної відомости сю сплетню, а тим самим нарушили мою честь.

Своєю дорогою хотів би я дійти до єї жерела.

Др. Чоловский зізнає, що стрінув ся слу- і чайно з Брайтером і заявив єму, що знає зятя і посла Вахнянина, д-ра Студиньского. Єго буде просити, щоби він вплинув на тестя, щоби сей ' приняв деклярацию, бо Брайтер пав жертвою містифікациї, бо в статийцї не мав Брайтер на мисли нос. Вахнянина, і що лише в конечности буде Брайтер вести доказ правди. З др. Сту- диньеким стрінув ся сьвідок в часі похорону Смольки, умовив ся з ним, а в кілька день ви­

слав до него лист. Др. Студиньский заявив опі­

сля, що не має ніякого повномочія від посла Вахнянина, що обида є за тяж ка, що она може бути иоладнана лише в суді, бо руска иублика по деклярациї заявила би, що таки на справі щось було, і що п. Вахнянин відступив від неї { зі страху. Чи пан Брайтер був змістифікований Луциком, сьвідок не знає, лише др. Студиньский сказав єму так: «Маю підозрінє, що сим місти­

фікатором є Луцик*, а сам сьвідок про се ні­

чого не знає, хиба що про се чув в формі сплет- нї в кавярнї. На питане д-ра Соловія заявляє сьвідок, що чув в формі поголоски, що тим мі­

стифікатором був Луцик.

Обвинений и. Луцик заявляє, що пос. В ахня-

^і

нин сказав неправду, коли від присягою гово­

рить, немов би від її. Білїньского, одного з по­

середників н. Брайтера, що хотів довести до деклярациї, довідав ся, що Луцик був містифі­

катором. Др. Соловій заявляє, що імнутованє чоловіковії такої міри, як п. Вахнянин. ложних зізнань є що наііменьше імпертиненциєю.

Сьвідка, д - р а Е в г. О л е с н и ц к о г о адво­

ката зі Стрия запитує президент трибуналу, чи се правда, що панна Ф. жалувала ся перед ним, що з належних їй сто злр. дістала від посла Вахнянина лише 50 злр.? Сьвідок рішучо пере­

чить, почім говорить: »Д ізнавш ася з М о п ііо г а , я був заінтриґованин, хто се міг зробити, кого М о п і і о г має на гадці. Там було написано, що хтось був присланий на інспекцию, а тим >хтось«

був угодовий посол. Знаю склад виділу «Бесіди<

і не міг я викомбінувати, щоби се був п. Вахня­

нин, бо він не був тоді референтом, а тілько референти їздять на подібні інспекциї. Я губив ся в здогадах, хто се може бути. Доперва по двох тижнях приїхав я до Львова і ту сказали мені, що М о п і і о г мав на гадці пос. Вахнянина, бо він в тім часі був делегатом театру в Сам- борі«. Що до зізнань п. Савчиньского сьвідок думає, що на память п. С. спустити ся не можна.

На тім закінчила ся розправа в середу. ■ В четвер рано заявив провідник трибуналу, що сьвідка Білїньского не можна було віднайти, бо виїхав на сьвята. Др. Райтер оборонець Луцика заявляє, що готов відступити від переслухана п.

Білїньского, сли пос. Вахнянин ствердить, що

вчера стрінув ся з Білїньским і сей робив єму ' докори, чи там замітки в тім змислї, що він ' про містифікацию з сторони Луцика нічого не І говорив і що Білїньский від пос. Вахнянина 1 дізнав ся про се, що містифікатором має бути

Луцик.

П о с. В а х н я н и н заявляє зовсім рішучо, і що від п. Білїньского дізнав ся, яко з першого жерела, що містифікатором був Луцик. П. Бі­

лїньский сказав навіть «кореспонденцию дору­

чив Луцик Брайтерови*. II. Вахн. радив, щоби в часі розправи видав п. Брайтер судовії особу містифікатора. Коли Білїньский відійшов, пос.

Вахнянин сказав до родини: «Тепер вже знаю, звідки вийшла інтриґа*. Розмову п. Білїньского з нос. Вахнянином чув др. Студиньский, що на­

ходив ся в одній з гірилежних комнат. З огляду : на се зізнанє п. Вахнянина рішено переслухати

і по латиньских сьвятах п. Білїньского, д-ра Сту­

диньского і крім них? поновно д-ра Чоловского.

При питаних, задаваних пос. Вахнянином д-рови Олесницкому, послїдний ще раз повтаряє свої зізнаня. Сьвідок заявляє, що чув про енлет- нї в Самборі, але чув про них доперва по ого­

лошена» нотатки в М о п і І о г і.

Дальша розправа буде вести ся по сьвя­

тах. Тепер продовжає ся розправа д-ра Тадея

’ Соловія против Брайтера.

говорити. Бачите, я у всім винен; я знаю, що я винен і кінець на сім. Але заки я оженив ся, я думаю, заки я взяв Ганну, то вже зачало ся і так злегонька... Так поволи йшло що-раз гір­

ше. Кість не бичівно переломить ся міні на двоє. Потім пригадую собі се іще цілком точно, переїхав я свого пса, найліпшого, якого я лише мав. Потім пали міні один по однім три коні, між ними красний оґер за три сотки талярів.

Нарешті умерла міні жінка. Я добре замітив се і погадав собі, що всьо на мене завзяло ся. Але коли вже і моя жінка зійшла зі сьвіта, то була справді у мене хвиля, коли я собі подумав, ну, тепер вже буде може досить. Вже не можна м і|

. ні більше забрати. Бачите, а таки стало ся! Не хочу вже цілком згадувати про Ґусту. Втратить чоловік жінку, втратить і дитину. Але ні: на ме­

не заставлено сильце, а я вліз в нього сам.

ЗІБЕНГАР.

Хто-ж заставив на вас сильце?

ГЕНЩЕЛЬ.

— — — Може чорт, а може хто иньший.

Се певна річ, що мушу вдусити ся.

Хвиля мовчаня.

(Далі буде).

З політичного поля.

Новий кабінет до сеї хвилі ще не злож е­

ний. Се однакож певне, що Вітек стане на чолі нового урядничого кабінету. Після ЕгешсІепЬІаН-у іменоване нових міністрів послїдує аж по сьвя­

тах. Дневник сен думає, що відносини між Нім­

цями а Чехами зовсім не заоетрились, та що уго- дові конференції! будуть продержатись (хоч ще не почали ся. Прим. Ред.).

Чехи заявили ґр. Клярому,

а

відтак і ек зе­

кутивному комітетові! правиці, що они не від­

ступлять від обструкцийної тактики, поки не бу­

дуть їм привернені национальні їх права. По тій заяві щезла всяка надія, щоби парламент міг бути скликаний сейчас, або в перших днях

; січня.

Др. Вітек предложив вже 21-го грудня цї- сареви спис членів нового кабінету. Др. Кня- зьолуцкий має одержати титул тайного радни­

ка. Вітек буде управителем кабінету.

Провідники лівиці ухвалили поступати і на будуче солідарно і проголосили свою «конфе- ренцию провідників» перманентною, щоби не допустити до ніяких кроків правительства про­

ти інтересів нїмецкого народу.

Ґр. Клярі був 21-го грудня на авдиєнциї у цісаря. Цісар подякував єму щиро за прислуги, віддані державі. Ґр. Клярі вертає на становлено намістпика Стириї, а Кіндінґер на станониско президента висшого суду в Триєстї.

З виборів сїлі.ских в Чехії до сойму вий­

шли по найбільшій части давнішні посли на- ционали. Волі.ф вибраний в Теплицях.

В угорскім соймі на внесене Сели вицофа- но з дневного порядку закон квотовий. Квоту означить проте цісар.

Екзекутивний комітет нїмецких поступо­

вих послів в Чехії скликує збори, щоби наради­

тись над тим, яке становище мали би занити нїмецкі посли в ческім соймі.

З боєвища трансвальского нема ніяких но­

вих вістий. Анґлїя висилає лише нові сили до полудневої Африки. З европейзкій поасї нояви- ли ся вісти про можливість інтервенциї евро- пейских держав між Анґлїєю а Трансвалем і Ораном.

Н О В И Н К II.

— «Руслана* з середи (ч. 276) сконфіскувала ц. к. прокуратория за новинку п. з. „ І е 8 І е т “ А д а м а К р е х о в е ц к о г о . З сеї самої причини сконфісковано також кілька польских Газет. Ми виготовили вправдї в середу другий наклад, але з чисто технічних причин були зневолені відло- жити експедицию до другого дня. Конфіската наступила дуже пізно, так що цілий наклад

«Руслана* забрано вже з ночти.

— Загальні збори членів

ф іл ії

руского товари­

ства педаґоґічного в Самборі відбудуть ся дня 1. н. ст. січня 1900 р. о 2. годині з полудня в р у с к і й ш к о л і в п р а в , н а к о т р і ГІ. Т.

ч л е н і в п р о с и м о . — Порядок: Справозданє

секретаря і скарбника. Відчит п. Філїпчака і лє- кция взірцева. Вибір нового Виділу. Внесена членів. Членьска вкладка виносить річно 1 ко;

рону. Всечестнїйших Отців, Вп. Панів і прихиль­

ників нашого Товариства просимо о приступле- нє в члени а тим самим о участь в загальних зборах. — Від Виділу філії Тов. руского п е д а ­

ґоґічного. о. М. Ортиньский.

— На добродійні цїли. Вечер св. Андрея у Львові устроєний тов. «Кіюб Русинок* і «Руска Бесіда* приніс чистого доходу 24 зр. 19 кр., які призначені для бідних дівчат рускої школи ви- дїлової. —■ 3 вечерниць св. Миколая, устроєних тов. «Клюб Русин >к«, було 54 зр чистого дохо­

ду. З сего уділено «Шкільній помочи* 25 зр., ш ко­

лі ім. Щ ашкевича на коляду 5 зр., Рускій шко­

лі видїловій 14 зр. 50 кр., а за 10 зр. закуплено материялів, котрі члени клюбу розібрали, щоб пошити сукенки для дівчат женьскої школи вправ. — Фантова льотерия, устроєна п. Ольгою Барвіньскою, принесла 32 зр. доходу, з чого ді­

стали тов. «Шкільна поміч* і «Руслан* по Юзр.

— Людовий концерт у Львові відбув

СЯ ДНЯ

18. с. м. в салі «Народного Дому*. Саля випов­

нила ся по береги. Концерт почав др. Кості, Ле- вицкий знаменитою промовою, в котрій взивав руске міщаньство до национальної сьвідомости.

Хор «Бонна* відсьпівав кілька пісень. Продуко­

вано також сьвітляні образи, а в імени акаде­

мічної молодежи промовив п. Косевич. Людові концерти можуть для розбуджена патриотизму між міщаньством зробити дуже богато, тим то витаємо такі концерти з всім признанєм і ті­

шило би пас дуже, коли-б їх устроювано не ли­

ше у Львові, але також по ировінциональних містах Галичини.

— Перше руске віче в Америці’. Американьска

«Свобода* помістила таку відозву до всіх аме- риканьских Русинів: На підставі одноголосної ухвали нашого брагева св. АА. Петра і Павла, при помочи цілої громади церковної і наших сьвящеників, відбуде ся в Джерзі Сіті, Н. Дж.

дня 14. с. т. січня 1900 перше руско-американь- ске народне віче із слідуючою програмою: 1.

Вступне слово і вибір заряду віча. 2. Реф ерат:

О иоложеню нашої рускої церкви в Америці. 3.

Реферат суспільно політично-економічний: 0 по- ложеню наших руских робітників в Америці;

основане товариства: руско-народний дім еміґра- цийний в Америці, вибір комітету екзекутивно­

го і справозданє з дотеперішних жертв. 4. Р е­

ферат нросьвітний: О орґанїзациї просьвіти і ш кіл, руских в Америці, справозданє касове з дотеперішного фонду шкільного для убогої ру- ско - американьскої молодежи шкільної, вибір повного комітету.

Чи зла воля, чи., що иньшого? В 275 числі

«Д'Ьла*, в справоздашо з процесу Брайтера чи­

таємо: «В дальшім ході розправи вибухли острі перепалки між обжалованими а н. В а х н я в и ­ н о м (?) і оборонцями, так, що предеїдатель кілька разів мусів закукурічепих бесідників уснокою ати*. В виду сеї вістки «Д'Ьла* ми приневолені сконстатувати що справді були пе­

репалки між д-ром Греком а Луциком, що однак в них не брав ніякої участи и. Вахнянин. Сли в тій нотатці «Д'Ьла* не маємо до роботи зі злою волею редакциї, то радимо редакциї ви­

силати на розправу... розумнїйшого референта...

— Процес о портрет жінки. В Тернополі відбу­

ла ся 19 с. м. розправа артиста мйляра д. О- лекси Авґуетиновича проти ординатовй Чарков- скому Ґолєєвскому о заплачене суми. 1,300 зр.

за портрет б. и. жінки ордината замовлений об- жаловапим а не принятий, буцім тому, ацо не є подібний до иомрршої ординатової. Зізнаня ар­

тистів малярів Макаревича, Дембіцкого, Рейха- на і Созаньекого впевнили трибунал про слу­

шність жадань Авґуетиновича, наслідком чого трибунал засудив ордината на звороті, до 14 днів суми 1.300 зр., коштів процесу і 5°/0 від­

сотків від дня позву. З а цілий час розправи зга­

даний портрет висів в судовій салі. Сей портрет був нагороджений золотою медалею на виставі в Берлині.

— Погорілцї Любачева дістали з державних фондів 20 тисяч безповоротної запомоги.

— Гураґани, морози та снїжницї. В Каймі сильні морози В Ростові дійшов .мороз до 28°. • З Уральска доносять о сильних бурях. Богато людий згинуло. В пристани триєстиньскій спи­

няє буря всяку корабельну комунїкацию. В Ка­

танії гураґан понищив богато домів. Побережа позаливали филї морскі. Кілька кораблів зато­

пила буря. Снїжницї натворили богато шкоди в Сицилїї.

— Жидівский помисл. До Кракова прибув

Щльо.ма Данїєль, мнимий властитель готелю

з Йоганнесбурга в Трансвалю, щоби вербувати

до Трансвалю дівчата. Думав би хто, що Анґлїя

хоче спасати сигуацию вербунком амазонок,

однак річ має ся ииакіпе. Данїєль заявив, що

він не має ніякого повномочя від анґлїйского

правительства, але' дїлає на власну руку. Не йде

єму о полк амазонок, бо не має ніяких намірів

: глядом Боерів, є найспокійнїйшим горожаяином

держави і лише потребує жіночої служби до го-

з

що бувають в тім домі. До о- бовязків гарної служниці належить також навя- зати любовні зносини з молодим паничем, си­

ном родини. 6) Про кождого судженого знаєть ся з гори, що показувати ме своєму будучому тестевії всі свої давні знакомі і заявить охоту...

відступити єму декілька з них.

— Про анґлїйску армію заміщує «КЛеЬздаеііг»

цікаву статю фахового пера. Говорить ся там між иньшим: що мають подумати собі европей- скі армії про війско, яке при втраті 28 убитих телю і по неї приїхав нарочно в товаристві жін- ' мужеского пола

ки. Спокійний трансвальский горожанив обіцю- вав дівчатам золоті гори і одну з них намовив до їзди, хоть .она мала вже судженого. Краків- ека полїция заняла ся Даніелем і пересьвідчила ся, що він прибув з Росиї, а нема сумніву, що дальші досліди доведуть, що має ся тут діло зі звичайним торговельником дівчат.

— Щасливий батько. На замку Ш варцав під Ш тяйнфельде в Горішній Австриї мешкає князь королївскої крови, що сьміло заслугує на назву щасливого батька, Богом поблагословленого. Є ним батько помершої вже болгарскої княжни князь Роберт Кароль Людвік Бурбон, князь Парми, що став ся в сих днях батьком девят- яайцятої з черги дитини. Вісїмнайцятеро живих дїтип жиє досі при батькови, бо з численних доньок сего князя одна лише звінчала ся досі' в князем Фердинандом болгарским.

— Виключене сьзященика зі стану духовного.

Сумне торжество виключена сьвященика зі с та­

ну духовного відбуло ся сими днями в Білгоро- дї в Сербії. З архипреевптера Джурича, котрого за головну зраду білгородекий суд засудив на 20 літ криміналу в кайданах, здоймано в тор- .жествевний спосіб сьвящениче посьвященє. Про- та Мілан Джурич був 40 літ сьвящеником, але завсїгди з великою нриетрастию мішав ся до всяких політичних справ Вже раз в 1883-ім році був він засуджений за головну зраду, але тоді король єго помилував. Тепер засудили єго дру­

гий раз. В день єго виключена наказано єму убрати ся знову в свою сьвященичу одежу, ко­

тру мусїв був скинути, коли єго відставили до арешту. Відтак привезли єго під ескортою до церкви вкріп ости . Тут убрали єго перед пре­

столом знову в церковні ризи, як коли-бвін.мав правити службу Божу, а відтак розпочала ся ц е­

ремонія здойманя з него посьвященя. Церемонії тої довершив архимандрит в сослуженю других сьвящеників і при участи хору питомцїв духов­

ної семинариї. Архимандрит мав також промову до засудженого, в котрій напоминав єго, щоби в покорі зносив доиуст Божий і жалував і каяв -ся своєї провини. Відтак приступив архимандрит до Джурича і обтяв єму на перехрест трохи в е ­ лося з голови і з бороди, вимавляючи при тім на кождий раз слово: «недостойний», а хор се- минаристів иовтаряв се слово сьпівом. По тім став архимандрит здоймати з Джурича ризи за ризою і заедно повтарнв: «недостойний* Нако- нець убрали Мілана Джурича в арестанцку оде­

жу і відвели знову під ескортою до криміналу.

— Примерз язик 14-лїтному хлопцевії у Бре- сляз, що в часі сильного морозу переходив че­

рез міст Лєссінґа над Естерою і хотів спробува­

ти, чи дуже зимна штаба на мостї. Ириложив до неї зразу руку, а потім прийшла єму охота спробувати се з язиком. Ириложив єго до зелї- .за, а коли притримав так хвилинку, язик при­

мерз цілком. На його крик збігли ся люди, а два полісмени зачали хухати що сили і увіль­

нили нарешті язик в д зеліза. Хлопця із закро- : вавленим язиком відставлено до шпиталя.

- - Специяльні пописи. В Льондонї вів ся п р о - : цес, що сьвідчить, до якої степенн адепти шту- ! ки можуть її понижати. В однім з театрів від­

бували

СЯ ЩО

вечера ексцентричні

ПОПИСИ С И - і

лана, Сандова. В тих циркових представлених брав участь за грубі гроші фортепянїст, Л єііґ.!

В масці і перуці, що відтворювала до злуди ІІа- деревского засідав він на естраді і грав >пори­

ваючі» твори. В хвилі «найбільшого вдохпове- нн« Сандов хапав руками за естраду і підносив єї в /юру разом з фортепяном і артистом. Був се рід аиотеози. Та штука иовтаряла ся ц іл ь -

^і

капацять разів, аж вкінці! одного вечера завели сили Сандова і він опустив ціле се руштованє. І

Оио впало з великим тріском до.орхестри. Не л и ш е фортепян ушкодив ся, але і фортепянїст {

потовк ся страшно. Направа інструменту кош ­ тувала лише чотири фунти, але Лєйґ-Падерев- екий не дав ся так дешево направити і запі­

знав "вого »імнреосарія« о заплату 400 фунтів стерлінгів в дорозі відшкодована за три злома-

»«і ребра і звихнений обойчик. Сандова засудж е­

но на 166 фунтів, які має заплатити на річ

ііо

- шкодованого.

— Англ «чани про Французіз. Дуже дотепно сха­

р а к те р и зу в а в Французів один анґлїйский пись- .менник, що жиє від давного часу в Парижі: 1)

Кожда жінка мусить бути зраджена. Виходить _замуж виключно лише в тій ціні. Нема для неї незаколоченого щастя і вона знає про се. Але і вона має на се раду. Відплачуєть ся чоловіко­

ві! таким самим хлібом. 2) Кождий жонатий -Француз є гільтайом. Все тягне єго щось до лю ­

дини кращої та молодшої чим єго жінка.

Стремить він до того, аби жити по можноети в двох, або трех домах. Перепони, які мусить по­

борювати, уприємлюють єму жигє. 3) Кождий молодий Француз є тої гадки, що оженити ся не так то легко. Часто-густо не може вирвати ся з сітки, в якій тримає єго чужа жінка. 4) Кожда моральна дівчина є дурна. В девядесяти девяти випадках на сто позволить видати себе гулящою. Її очі, які знає отвирати широко, не бачуть рішучо ніщо. 5) Кожда француска слу­

жниця мусить позволити ся цілувати гостям

та ранених дає 600 жовнірів до неволі? Щ> ду­

мати про Генералів, які, аж коли вже розпічнуть битву, нересьвідчують ся, що терен не був в ід ­ повідний до битви.

— Пожежі театоу в Іспанії. Страшна пожежа знищила один з кращих театрів Іспанії «Теаіго юпаеа» в Мурциї. Мимо сего однак, що пожежа зняла ся в часі представлена і що театр був переповнений публикою, ніхто не упав жертвою сеї пожежі. Театр згорів цілком. Пожежа зняла ся на сцені, а що ніхто при ній не потерпів, треба се приписати рішучости огневої сторожі, що кинула ся сейчас отвирати і вирубувати двері, яких було богато. Ранених є кілька осіб, а тяжко ранені три театральні машиністи. Один загинув десь, як доглдують ся, згинув в огні.

— Американьский електричний промисл. Еае™

[тричний промисл розвинув ся в Сполучених Д ер­

жавах без иорівнаня більше, як в Ечропі. Засту-

! пають там електрикою машипову силу і ніяка иньша сила не дасть ся так ужити до всіх по­

треб. На причуд дивним є ужите водопаду Нїя- ґари до електричних цілий. Досі добуває ся з водопаду силу до 100.000 коний. По обох бо­

ках ріки потворили ся справжні міста фабрик, а крім сего висилає ся силу на численні ф а ­ брики в Буффальо. З ’ужиткованє водопаду є лише в першім початку. Цілу силу, яку він міг би дати, обчислюють на 2 міл. коний. Зелїзницї та електричні трамваї є там далеко чиеленнїй- ші як в Европі, а по великих містах, як Новий Иорк, Чікаґо, Філядельфія і и. сильно розпо- всюднені трамваї обмежили дуже потребу омні­

бусів і фякрів. В загалі електрика є, здає с я ,1 головною силою в будуччинї, нею буде муеїти

і

користати ся кождий промисл, як не схоче упа­

сти в конкуренцийній сьвітовій боротьбі.

— Ц. к. Дирекція зелїзниць державних уЛьвові оповіщує:

З а с т а н о в л е н е о б м е ж е н ь д о т и ч н о п р и н и м а н я т о в а р і в і р е ч и н ц ї в з а і в и л а д о в а н я т и х ж е. З а здоволом ц. к. Мі­

ністерства зелїзниць з дня ЗІ. ж звтня с. р. тут.

бповіщенєм з дня 31. жовтня е. р. ч. 70232ІУІ. по мисли §. 55 (1 і 2) і §. 49 (7) реґуляміну руху заведене обмежене дотично приниманя товарів, як також речинцїв за- і виладованя тихже, зне­

сено з днем 13. грудня с. р

— Дрібні вісти. В рафінерні спіритусу Щ іре- хера-на Богданівні відкрутив один з робітників закрутку від цистерни, в якій находив ся вже оплачений спіритус. Заки спостережено, що епі- ритус пливе струями на землю і пропадає в землі, властитель поніс страту на 22 тисячів зр.

— В Кракові застрілив ся студент фільозофії, М. Лїпіньский. Причиною еамоубийства був брак ередств до житя.

— Переписна адмінїстрацлї і редакції. Впр. І.

Сен. в Бер. Проповідь висилаємо самі. Прийде нам 12 кр., які можна прислати з найблизшою передплатою. Впв. Б. в С. Дякуємо. Помістимо.

Просимо памятати па нас в будучности.

— З наукового Товариства ім. Шевченка. На- ткова читальня при бібліотеці Товариства отво- рена що дня від год. 2—6 по полудпи і в тім часі може кождий з неї користати. До дому випозичають ся книжки лише за кавциєю. — Канцелярия Товариства отворена від год.

рано і він 3 —6 но полудни. В неділі і льокаль Товариства зачинений. Адреса:

ул. Чарнецкого ч. 26.

9 - 1 2 сьвята . Львів

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 22. грудня. Палата панів ухвалила закон о знесеню дневникарского стемпля з ре- золюциею до правительства, щоби оно заняло ся реформою правового закону. Рівнож ухва­

лила палата панів увільнити заставні листи від рентового податку, знести мита на державних дорогах і обнизити скарбові належитости при арендациї ґрунтів.

Петербург, 21. грудня. Цар подякував окре­

мим письмом мінїстрови скарбу Віттому за енерґію і зручність в веденю фінансів Росиї в теперішній критичній хвили.

Рим, 22. грудня. Аґенция Стефаніого доно­

сить, що здоровлє папи добре. Вчера був пана

присутний на постній проповіди. Чи відкрив папа ювилейний рік в церкві св. Петра? — ще не звісно.

чи то він писав...

редактор то мають — ка- і літературної М А Л И Й Ф Е Й Л Є Т О Н .

Імянини панни Зиновії.

(Далі.)

Дурень з мене, блазень, — міркував в ліж ­ ку автор «Осіяного листя». — Що я доброго зробив? Се значить — останні судороги кона­

ючого романтика, ча то коханця. Пошив ся в дурні з власної вини і волі...

І роздумував цілу історию своєї поетично- письменницької кариєри.

Написав цілий том поезий. Чому писав?

Хорував на звичайну поетичну манію — залю- бив ся. Тужив, думав і мрів — волів писати, як спати по ночах. А написавши, що мав з ними робити? Часописі не хотіли їх печа- тати. Його то сердило... не боліло. Повірив у свій »пех< і вже думав, що коли-б він так ж е ­ нив ся з панною Зиновією — сказано для при- мірУ — і пісяав до часописі оповіщене про своє вінчане, то і гаку марпицю редакция ледво помістила би. Лиш длятого, що

Такий вже його «пех»!

Поезиї були незгірші. Сам признавав, але не печатав, бо не зав — глибшого підкладу, отже

етійности; зрештою він мав на складі цілі фо- лїяли такого добра. Вічно на стару нуту... А вони були для автора дуже вартісні — може і ще для кого. Йому так дуже хотіло ся, щоб його поезиї читала друковані вона — Зенобця...

Аж нарешті «найшов дурного». Якийсь книгар- ник випечатав. Розумієть ся, числив на заро- бок, бодай на зворот коштів за наклад. В часо­

писах довго не появляла ся звістка, що вийшла така а така книжка. «Осїнного листя» ніхто не купував, бо може іі не знав, що появило ся друком. Накладник сердив ся, не давав авто­

ровії дороги спокійно перейти. Та небавом по- явила ся не лише звістка, але і критика.

Оцінка випала не дуже користно. Дотепний критик не признав поезиям етійности, хоч не відмовляв я к о ї-та к о ї краси й оглади. Назву

«Осіннє листе» перетравестував на «суха хопта», автора не назвав поетом, лише «безпретенсіо- нальним сьпіваком любовних пісень». З е с те ­ тичного боку назвав поезиї «плаксивими». На На кождій стороні — казав — автор плаче і ті його сльози ледво піддержують ще силу ско­

шеного цьвіту. Коли-б не те, цьвіт зівяв би і перемінив ся в суху хопту. Автор ліпше був би зробив, як би свої пісні післав був своїй любцї, заки оголосив їх друком. А іе, розумієть ся, пропало!

Небавом «Осіннє л їсте» розійшло ся в до­

сить богато примірниках, а наклад книгареві!

невдовзі вернув ся...

Критика не вразила автора. Про славу по­

ета він ніколи не думав. Писав, бо щось кор­

тіло, тягло писати. Тепер вже «висьгіівав ся», замовк, може надовго. Тільки-ж його любка, хто знає, чи й досі читала його «любовні вірші*?...

Овва! — міркував автор. — А кому-ж їх маю розсилати? Чи то у мене така родина, свояки, товариші? Має у мене дурно лежати на полиці, волить у неї згоріти в печи, хоч би на самі її імянини або в день її весїля... І такий гонорар щось варт!...

Перестав думати і но хвилі спокійно заснув.

(Далі буде). ‘

До милосердних сердець! Мірия Мулик жінка приватного офіциялїста, що від двох літ не має місця, мати няти нелітних дїтий, в край­

ній нужді відзиває ся до добрих людий з прось­

бою о запомогу. Адреса єї: ул. Личаківска ч. 61

Наша редакция приймав радо всякі, хотьби най-

меньші датки, тим більше, що тепер зима, а ді-

тий нема чим нагодувати, анї одіти.