Ч. 257. Львів, Второк дня 16 (2 8 ) падолиста 1899. Річник III.
________________ ___ __________ і
І Передплата ;
на >РУ СЛАНА» наносить:
в Австри :
на цілий рік : . . 12 р. ак.
ва пів року . . . 6 р. а в .'
• ва чверть року . . З р. ав. .
• на місяць . . . . 1 р. ав. •
За границею:
на цілий рік . . .Ю рублів або 40 франків ; на пів року . . Ю рублів ,
або 20 франків _ : Поодиноке число по 8 кр. ак. І
► ГІ
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а невовьмеш милости і віри не войьмєш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о д н я ;
крім неділь і руских СЬВНТ і о год. 3-ій поп олуднії.
Редакция, адмінїстрация експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в АґенциїСо- ' коловского в пасажі Гавсмана. ; Рукописи звертав ся лише 1 на попереднє застережене. — | Реклямациї неопечатані вільні | від порта. — Оголошена зви- і чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді- і сланім» 20 кр. від стрічки. По- і
дяки і приватні донесена по ) 16 кр. від стрічки. ;
Істория квоти. опять до Пешту. Як уложено квоту, про се вміє знаємо. А що один процент квоти рівняєсь сумі 1 мілїона і 10.000 зр., то Квотові комісиї з часів ґр. Бадейного Угорщина, що платила доси 30'2%, пла- і і р. Туна обчислювали високість сум, які тити ме на будуче на спільні видатки о 4 повинні платити обі половині держави на мілїони 30.000 зр. більше.
спільні видатки, на основі статистичних да- За те однакож одержить Угорщина від них о населенні, податковій силі або про- Австриї консумцийні податки від сего пи- порциі, скілько котра половини монархії ва, сніритусу і цукру, що продукує ся доставляє жовніра. В рахунок сей брано вправдї в Австриї, але случайно в Угор- також загальне економічне положене обох щинї консумує ся. А високість сих подат- половиць або майно сих половиць. На осно-1 ків дійде річно до суми 4% мілїона, так, ві таких обчислень приходила австрийска і що Угорщина завсїгди ще заробить до 1/2 квотова комісия до пересьвідченя, що У мілїона зр. на Австриї в найблизших літах, горщина повинна би причиняти ся до по-1 а з часом може і більше. Крім сего зи- критя спільних видатків монархії (на за-і екає Угорщина ще з банкової справи річно граничну політику та війско) що наймень-1150.000 зр
и і е в ВИСОКОСТІ! 38 2 — 4О”/о, коли, про
тивно угорска комісия обставала лише при 31 4 % . Позаяк обчислена обох комісий дуже розходились, то при по- слїдних сходинах квотових комісий пред- ложив Тіса, щоби иредложенє проценту- альної високости квот оперти лише на до- вольних сумах, инакше сказавши, щоби
За висшою квотою, яку мала би пла
тити Угорщина (іменно 35%), були в кво- товій комісиї ческі делєґати. делєґат »Со- юза« Повше, Катрани, ґр. Зедвіц і Абра- гамович. Лівиця нїмецка, а іменно Менґер, була тим елементом в австрийскій квото- вій комісиї, що ішла Угорщині дуже на руку, а за нею потягав пос. Яворский і почати з в и ч а й н и й т о р г о ироцентуаль-■ другі,
ну високість квот. При переговорах посту-і Сих кілька замітоі. уміщаємо іп рег- пала проте угорска комісия від ЗГ4° в реіиаш геі т е т о г іа т , для провіреня, що гору, а австрийска ' --- '
лину. З торгів пули в кінци при
орска комісия від 3 1 4 °, в реіиат геі т е т о г іа т . для провіреня. що ска сходила від 38 2% в до-І п е р е в а ж н о н їм е ц к а л ів и ц я нолївила сих вийшло, що Угри ста-1 Угорщині в справі квоти, та сама лівиця, рн 34-25%, Австрийцї (мимо що кидала доси громи на »лиху< угоду
. . . О / . і Х Г т ~ А ’' . , . . . , ... ТТ*.’ ..._______ _ .1 ' . . .
протесту меньшости) при 34-8%. Ті про
центи предложено короні, а корона була би могла порішити справу, вибравши ие-
з Угорщиною. Лівиця зробила з фінансо
вого питаня питане політичне і бажала уступчивостню своєю и р п п о д о б а т и с ь ресічну процентуальну високість між 34 25% і Угорщині, в надії, що Угорщина п о м о ж е а 34‘8°/0. Так однакож не стало ся, поза- їй ДО обнови геґемонїї в Австриї. Менґер як зрішенє корони було би правосильне зачислявсь, як звісно, до лібералів нїмец- лише на 1 рік, а тут розходилось о озна-! ких, стоячих на вислугах жидівейого ка- ченє високості! квоти на 10 літ, відповідно піталїзму.
до прочих точок угоди, правоспльних та-і --- -
кож на 10 літ. В слід за сим вийшли від' т т 4 . г: ЇД* ■ угорскоі комісиї на 21 падолиста запросини' 1 АІТСІлІМО о
до нових переговорів і 21-го падолиста 3 Відня пишуть нам під днем 25-го падо-
поїхала сімка австрийскої квотової комісиї листа.
Нїмецка ираса, а за нею деякі польск дневники представили Чехів в парламенті в н е вірнім сьвітлї, кажучи, що ческі посли п іш л и в о б с т р у к ц і ї ю та що за тим розбилася, чи розібє ся правиця. Річи ческих послів в справі конскрипциї і що-до угорскоі угоди були часто предметові, а правиця ними не зразила ся. Че
скі виборці напирають вправдї на своїх послів, щоби они пішли дорогою нїмецкої революциї в парламенті та щоби всі свої сили з'ужили на повалене теперішного кабінету. Але треба зна
ти, що більшість ческого клюбу противна такій тактиці політичній, а то з простої причини, що революцийна тактика не довела би Чехів до відзисканя своїх національних прав. Револю
цийна тактика спинила би лише парламентарну машину, воскресила би наново § 14-ий, розбила би правицю, а теперішному кабінетовії причи
нила би житя на необмежений час. Все те вий
шло би на користь нїмецкої лівиці, а на шкоду самих же Чехів.
Вчера зібралась в комплєтї парламентарна комісия правиці, в котрій основно обговорено теперішну ситуацию. В дискусиї взяли участь з Чехів посли: Енґель, Крамаж і Плячек; з По
ляків Яворский, Дїдушицкий, Білиньский та А- брагамович; з Русинів Вахнянин і Барвіньский;
з прочих сторонництв: Катрайн, Траінфельс і Берке. Дпскусия буде продовжити ся ще в по
неділок, а сподіваний єї результат буде той, що правиця з холодною розвагою поступати ме дальше солідарно, дасть державі — не прави- тельству — угорску угоду, а правительству са
мому буджетову провізорию на як найкоротшпй час. Правиця узнає сей кабінет д і й с н о п е р е- х о д о в и м і тому акцня правиці не звертає ся проти кабінету, що з висшого розказу зробив те, що зробив. Правиця яко варляментарна біль
шість є і буде г о с п о д а р е м в парламенті і остане ся таким господарем, наколи вийде з рол і д о т е п е р і ш в о ї с в о є ї п а с и в в о с т и, а возьме ся за'переведене с в о є ї програми.
Супроти »зеленосьвятної« національної про
грами лівиці мусить правиця поставити свою 12
ҐЕГГАГТ ГАУПТМАН.
Візник Гешпель.
(Далї).
ГАННА сама, прре завзято.
Коби то 1 еншель не був лише такий дурний!
В горі з надвору клячить при вікні купець Ф а б іґ та заглядав до середини.
ФАБІҐ.
Добри-день, молодице! — Яж вам ведеть ся, що чувати?
ГАННА.
Щ о-ж ви знов за один ? ФАБІҐ.
Ну: Фабіґ з Квальсдорфу. Ви мене не пі
знаєте ? Приношу вам привіт від батька. Казав вам також сказати... чи може ліпше війти до середини ?
ГАННА.
Добре! Я догадую ся вже; він хоче знов гроший; але я сама не маю нічого.
ФАБІҐ.
Та я казав йому се, але він не хотів віри
ти. Ви самі молодице ?
ГАННА.
Або щ о?
ФАБІҐ здавленим голосом.
Ну, бачите, я маю іще се та то на серці- Через вікно могли би іще почути люди.
ГАННА.
О, про-мено, ходіть до середини.
Фабіґ зчезав з вікна.
Ще той мусів прийти як раз нині!
Обтирав собі руки.
! Входить Ф а б іґ . Є се убого одягнений, отяжілий халуп
ник, около 36 літ з рідким заростом на лнцї.
ФАБІҐ.
Добри-день молодице!
ГАННА прнстрастно.
По перше: Я не молодиця.
ФАБІҐ хитро.
Ну, хоч би навіть; але незадовго будете
нею... х
ГАННА.
Але-ж се є погані сплетнї, та більше ніщо.
ФАБІҐ.
Я так чув, не моя се вина. Люди так всю
ди майже говорять; коли умерла Геншлева...
ГАННА.
А про-мене! Най собі говорять, своє... Що мене зрештою обходить!
Я роблю
ФАБІҐ.
Так таки найліпше. Я також роблю все так само. Що на мене люди вже не наговорили? Що я украв голуби у Альтвасер. Підбіг раз за мною маленький песик... зараз люди казали, що я...
украв його...
ГАННА.
Як маєте міні що сказати, то говоріть ко
ротко і ясно.
ФАБІҐ.
Так? Бачите, добре! Я кажу все так само.
Люди говорять все за богато; як іде бесіда про яке дрантє чи що, то зараз плетуть гак, як би мали продавати село. А тепер коротко. Йде тут о се, молодице!... Бігме Боже, не гнівайте ся, що я помилив ся знов. Я хотів сказати дівчи
но! Йде, тут йде о вашу доньку.
ГАННА голосно.
Я не маю доньки, коли хочете знати! Дів
чина, що жиє у мойого батька, є донькою моєї сестри.
ґн’
2 програму рівноправности австрийских народів.
Тоді аж можуть вирівняти ся діференциї межи обома програмами. А хоч лівиця крихту горо- їжить ся, то мимо сего чує она дуже добре, що к о р о н а х о ч е н а ц і о н а л ь н о г о м и р а , а пе
реведене сего мира мусить бути сейчас довер
шене, скоро тілько будуть поладнані відносини з Угорщиною.
Ось вже нині засьпівав «її. \¥. ТадЬІаІІ»
иньшу пісню у передовій статі, іменно пісню о к о н е ч н о с т и поєднаня Німців з Чехами.
А вийшла ся статя — як нам сказано з само- гож жерела — не з редакциї сего дневника, а на основі і н с п і р а ц и ї з г о р и . Там — в го
рі —- розуміють дуже добре, що треба вже раз зробити лад в Австриі на національнім поли, та що в Австриі неможливі кабінети поодиноких сторонництв, картелеві, партийні, егоїстичні, що руйнують державу. По кабінеті Гр. Клярого не прийде ані лівиця ані правиця до керми, а буде зложений кабінет а в с т р и й с к и й , котрого за дачею буде примирене народів на основі рівно- нравности. Над підготовленем сего примиреня мусить нині потрудитись так правиця, як і лі- і виця. Розуміють теперішну ситуацию дуже до
бре і самі Чехи і длятого не підуть они в об-1 струкцию, котра може була би популярною в очех — ческих виборців, але безхосенною — ' для ческого народу.
З політичного поля.
Велику вагу приписують вчерашному з а- І с ї д а н ю в и к о н у ю ч о г о к о м і т е т у п р а в и- ц і, на якім мали остаточно Чехи подати услі- вя, під якими готові закинути обструкцию. Силь
не вражінє в нїмецких кругах викликали к о н- ф е р е н ц и і міністра справ внутрішних, д -р а [ К е р б е р а з Е н ґ л е м і П а л ь ф і . До Р о ї і і і к доносять в тій справі з Відня: П равительство!
звернуло ся до ческого клюбу з галузкою о- ливною. Вже в часі иослїдного засїданя парла
менту відбули ся цікаві конференциї між міні
страми: ґр. Клярі і Кербером а послами: Ен
ґлем і Пальфі. Провідник ческої февдальної шляхти, ґр. Пальфі звернув увагу д-ра Кербера на небезпечну парламентарну ситуацию і виска- зав надію, що иравительству хиба на тім зал е
жати не може, щоби перетягнути струну і ви
кликати катастрофу, котрій можна би запобічи в дорозі успокоеня ческого народа іу д їл ен яєм у сатисфакциї. Меньше більше ту саму пересто • рогу дав провідник ческого клюбу др. Енґель ґр. Клярому. Опісля відбула ся конференция д-ра Кербера з д-ом Енґлем, що тревала півто
ра години. Кажуть, що та конференция дотика
ла ионовного введена ческої мови, яко внутріщ- ної. Правительство, як кажуть одні, має бути готове узнати ческу мову урядовою на підставі розпорядженя. Иньші твердять, що правитель
ство дасть приречене, що в проекті язикового закона увзгляднить в більшій мірі жадане Че
хів, як на се годить ся нїмецкий РГіп^зрго^гатт ФАБІҐ.
Ну! Так знов що иньшого. Ми думали всі, що то ваш а дівчина. А де-ж сестра?
ГАННА.
Хто знає, де вона! Криєть ся десь. Думає собі: дасьте собі раду і без мене.
ФАБІҐ.
Люди ви, люди! Маєте знов те саме. А я був би присяг на всьо у сьвітї! — але не лише я, не лише я сам; всі ми там в Кварльсдорфі могли були присягати, що ви є ненькою тої дівчинки.
ГАННА.
Так, так, я знаю вже, хто се так вішає пси на мене. Я могла би назвати їх всіх по іме- ни! Хотіли би мене зробити фльондрою. Але як вони попадуть у мої руки, я порахую ся із ни
ми, най затям лять собі.
ФАБІҐ.
Так се справді погана річ! Бо справа так стоїть молодице: Старий, батько — будете, ба
чить ся, знати! Щ о-ж робити? ніколи не є тве
резий. Гіє лише, не без кінця-міри. Перед двома роками, заким померла мати, міг лишати дів
чину дома. Тепер не можна, хата порожна. Ну, і він волочить ся із нею по всіх гостинницях, по
На кождий спосіб можна надїяти ся, що ческої обструкциї не буде.
Зоип-ипіІ Моиіа§82еіі,іщ§ доносить, що на вчерашній нараді виконуючого комітету правиці мали запасти такі резолюциї: Правиця не думає попирати иравительства, до котрого не має до
віра і котрий поступає против свого централь
ного характеру. Правиця улягає лише желаню корони, сли допускає до полагоди конечних для держави законів, але дальших уступств не ду
має робити. Правиця є вдоволена, що Молодо- чехи закигіуть обструкцию в цїли запевнена со
лідарності! і єдности правиці.
Н ї м е ц к а , ц ї с а р с к а п а р а виїхала вже з Віндсору по сердечнім прощаню з королевою, Вікторією. В виду поголосок, що поміж нїмец- кими і анґлїйскими мужами стану ведено в Віндсорі пертрактациї в справі Хін; ^ /.іо п а ї- 2і£. доносить на підставі автентичних інформа- ций, що поголоски ті безпідставні.
В І с п а н і ї відкипула носольска палата 125 голосами против 85 внесене на висказанє вотум недовіра для правительства за се, що оно не здало справи з процесів, виточених іс- паньским Генералам з причини підданя Сант- Яґо де Куба і Манїллї.
Сензацийні увязненя трех високих достой
ників в Ц а р г о р о д і удержують в великій тай
ні. Не можна сказати, чи ходить ту осправдїш- пий замах етану против теперішного султана) чи може о інтриґу кількох иньших достойників, що раді видвигнутись коштом увязнених.
Перший секретар росийского конзуляту в Б і л г о р о д і , Манзуров, повернув на своє місце і обняв провід посольства. Рівночасно вручив він президентові! сербского кабінету письмо, від- кликуюче дотеперішного посла Шадовского. — Бурмістра Білгороду, Стефановича, усунено з по
сади, будьто би за се, що підписав умову в справі загягненя позички без задержаня прав- них приписів.
Н о в и н к и.
— Ад юнктами судовими іменовані: Каз. Сві- жав.ский, II ос. Г а н ї н ч а к , Конрад Вендров- ский, Ап. Козьол, Ів. Завістовский і Ів. Питляр
^ля львівского округа висілого краєвого суду, Й о с . І І а а р для Любачова, М их. С л о н е в - с к и й для Рави, Влад. Обміньский для Заболо-
•гова, Ад. Чарнецкий для Ж аб я і Ів. Франке для Ж овкви.
— Дальшу часть украдених гроший з амбулян- сового почтового воза у Львові віднайшла лю- бачівска жандармерия у свояка увязненого вже Петра Зломкевича. Найдено там іменно 399 зр.
50 кр., бракує тому ще половина, бо увязнеиий Злонкевич признав ся, що єго часть виносила 700 зр. «а може і більше». Найдені гроші зло
жила жандармерия в любачівскім суді.
— Панну Ірену Богусівну, найсимпатичнїйшу артистку львівского скарбківского театру, з а просив директор «Магоііпійо ^іуайіа» в Празі на кілька гостинних виступів в тамошній опері. — Панна Богусівна виїде до Праги в слідуючім тижні і буде сьпівати: Ельзу в «Льогенґрінї»
1 всіх дірах, від нори до нори. Пес змилував би ся, як дивив ся на се.
» ГАННА пристрастно.
Щ о-ж я винна у сьому, що він пє ? ФАБІҐ.
Але-ж ніщо... Боже борони! Старого ніхто не в силі би спинити. Тут йде лише о дівчину, її мусить кождий жалувати. Як хто не відбере її від нього і не дасть на виховане добрим лю
дям, то вона не пожиє ані десять неділь.
ГАННА збентежена.
Се не обходить мене ніщо! Я не можу її взяти сюда. Маю сама із собою досить клопоту.
ФАБІҐ. -
Прийдїть-но ви лише раз до Кварльсдорфу та пригляньте ся їй. Так було би мабуть найліпше.
То раз вам дівчина... така гожа дитинка, які має рученята, які ноженята, кажу вам! Чисто як з порцеляни, — така вам гарна, як ви!
ГАННА.
Се не моя дитина, не обходить мене ніщо.
ФАБІҐ.
Ну, то зарадьте якось сьому. Чоловік не мо
І ретхен у «Фавстї», Віолєтту у «Травіятї» і Ма- ринку в «Проданій судженій» в польскій мові.
Страшна драма. В. Яссах оженив ся 50-літ
ний богатий вдовець, Йонїца Н. з молодою 20- лїтною панночкою. Син Йонїци 20-лїтний Раду відбував тимчасом студиї в Парижи. бго візвав батько, щоби прибув до дому і познакомив ся з своєю молоденькою мачохою. Син послухав батька, та єго поворот був причиною страшного нещастя. Мачоха і пасерб залюбили ся в собі і раз застав їх Йонїца в любовних обіймах. Пірвав Ионїцу шал і вистрілами з револьвера положив він трупами жінку і сина. Коли другого дня узрів два трупи, третим стрілом відобрав собі житє.
— Тортури вязнїв. Дозорець станиславівскої вязницї, Антін Лїзок устроював собі тортури в вязницї, вішаючи вязнїв на годину, або дві в воздусї. Зненавиділи єго за се вязнї, а чо- тирох з них: Весоловский, Бойчук, Ковальчук і Ниш напали на него і тяжко покалічили. При розправі зізнали вязнї, що зробили се нарочно, щоби дістати ся перед суд і бодай в сей спо
сіб увільнити ся від нелюдского дозорця. Вя
знїв засуджено за проступок тяжкого покалі
чена.
— Спалена на уголь. В Відни спалила ся ґр.
Більма Дунїн Борковска на уголь. Графиня, як здає ся, читала до гіізна в ночи і перед сном забула згасити сьвічку, від котрої заняла ся котара. В наслідок сего повстала катастрофа.
Рано найшла покоївка свою паню неживою.
Заклад для пяниць. Від кількох років зай мав ся долїшно-австрийский сойм справою ви- лїченя пяниць із страшного їхнього налогу. На
решті заложено в Мільдорфі заклад, в якім пя- ницї мають вести таке житє, аби поправили свої сили і здоровлє. Ціле лічене треває шість місяців. Денна такса від одної особи є 8 корон.
Інтересне є те, що нікого не можна забрати там проти єго волі, а дістати ся до сього з а кладу можна лише за згодою лікарів, що за
являть ся за конечною потребою такого средства.
— Наслідки »Ргіта-Арпііз». Хоч то вже таки зима, а ще деякі справи по причині «Ргігаа-Ап- гііів» відбивають об стіни варшавского суду. Що звичай робити ріжні пакости у сім дві не все виходить на здоровлє, про се сьвідчить хочби справа суджена у сих днях у Варшаві. Панна Мария Г. стала ся від довшого часу предметом обид із сторони доброго її знайомого чоловіка, що належить до інтелїґентної сфери Станіслава Г., якому відмовила перед кілі кома роками сво
єї руки Довго таєна і гамована зліст найшла нарешті вираз у малюнку присланім панні Г.
давним її любимцем. Мав се бути крайно не- приличний малюнок із таким самим підписом.
Крім свого пан Станіслав Г. прислав своїй
«любці» лист, яким обидив її матір і закинув їй такі річи, яких соромила би ся кожда порядна жінка. Покривджена відставила лист і малюнок до суду і жадала острої кари для виновника.
Пана Г. засуджено на місяць полїцийного ареш
ту. Коли єму оголошено сей засуд звернув ся він до п-и Г.: «Ну, ми побачимо ся єще і в а- пеляциї!» Серед загального сьміху виведено па
на Г. із салі.
— Золоті книги нїмецкого народа при кінци XIX в видав в Липску Юлій Льомаєр. В сю кни
гу вписав нїмецкий цісар власноручно: «Король є з божої ласки, тому він відповідає лише перед Богом. Лише із сеї точки погляду по
винен дїлати. Велика відвічальність, яку ко
роль приймає за свій нарід, дає єму право жа- же прямо дивити ся на се. Як прийде коли до гостинницї, хочби і о півночи, чи коли, — ба
чите, я мушу, моє занятє вимагає сього — та бачу, як вона там сидить з батьком в дямі, то аж серце краєть ся міні.
ГАННА.
Коршмарі не повинні йому нічого давати пити. Бука взяти та добре його випарити, то прийде він нарешті до розуму. — Тепер заїхав віз на обору. Маєте тут пя+ь чеських. На нині досить, як присплю ся, надумаю ся іще. Тепер не можу займати ся сим далі. Але як ви розголо
сите се тут в пивярнї, тоді ми не знаємо ся більше.
ФАБІҐ.
Я не буду ніщо говорити. Що мене се зре
штою обходить. Не буду справджувати у паро- хіяльних книжках, чи се ваша дитина, чи се
стри. А рота також не попарю собі. Але як хо
чете почути добру раду: найліпше скажіть за раз Геншлеви, він не зірве вам іще за се го
лови.
ГАННА
раз-у-раз сильнїйше зворушена, бо чути вже голос Геншля.
А то балакун! Ч оловікаш лякмож е трафити!
Иде до комори.
з дати вірности від підданих»:. Канцлер Гоген-
льоге вписав: »ГогІііег іп ге, зиатіїег іп тосіо*.
Мінїстер Більов: «Остатньою цїлию політики є довести до того, аби одиниця нагинала сьвідомо свій еґоїзм до цілий признаних загалом за по
житочні*. Маршалок парламенту ґр. Балєстрем:
• Роби добре і не лякай ся нікого! Але справді
• нікого* ані з гори ані з долини*.
— Стріл із сцени. Незвичайно вразливим на критику показав ся комік Макс Лєман. Коли публіка не приняла єго прихильно і почала ви
свистувати, він добув револьвера і стрілив двічі на салю, на іцастє однак не ранив нікого. Єго віддано в руки полїциї.
— Конкуренцийна боротьба, іцо веде ся б ез
настанно між двома дневниками, що виходять в Берлині, •Мигдгпро-Д* і »Ьоса1ап2еі^ег«, вика
зала незвичайне відкрите. «Мог^епрозі* пише, що Еосаі-Аигеі^ег* сам передплачує богато при
мірників свого дневника, аби лише виказати велике число передплатників. Заприсяжений ре
візор не додивив ся підступу і потвердив уря
дово число передплатників.
— /Ірама на мостї в Стамбулі. Великий міст між Ґалатом а Стамбулом був недавно ареною кровавої подружньої драми. Турецкий жандарм розстав ся із своєю жінкою, яку любив при
страсно перед двайцятьма днями, а розстав ся тому, що она зраджувала єго. Мучений жаждою мести зачаїв ся на неї дня 2. с. м. і в хвилі, коли переходила через міст, зближив ся до неї і почав безчестити єї остатними словами ж ада
ючи, аби вернула ся до него. Коли не міг ді
ждати ся відгіовіди, виймив револьвер І ОДНИМ
цільним стрілом повалив єї трупом. По сповне
нні сего злочину стрілив до себе. Стріл був та
кож певний, бо за хвилю не жив уже. Коло сих двох трупів зібрала ся за хвилю товпа народа.
Розказувано собі ріжні вісти що до сего убив
ства і самоубийства. Аж вкінци полїциї повило ся розігнати раз-у-раз більшу товпу.
— Королївске іпсодпііо Бруксельскі дневники оповідають про цікаву пригоду, що лучила ся бельґійскому королеви. Леопольдови, звістному з привички відбувати подорожи іпсо^кіїо. В ча
сі одної з таких подорожнії прийшло королеви на гадку телєґрафічно зажадати прибутя коро- лївского поїзду на якусь маленьку стацию. По прибутю поїзду король вийшов з почекальнї на перон, звідки хотів перейти до поїзду. Однак ту загородив ему вступ начальник стациї, кажучи, що тим поїздом поїде король і що найблизший пасажирский поїзд від’їде доперва за дві годи
ни. Лєопольд, иересьвідчивши ся, що єго не пі
знано, почав в жарті просити начальника, щоби єго впустив до поїзду, однак начальник не то, що пе згодив ся, але навіть силою хотів витя
гнути короля з двірского поїзду, Вже кликнув був начальник на службу, що мала короля ви
нести з ваґону, коли нараз явив ся королївский а д ’ютант і промовив до Лєопольда: »Ваше коро
лївске Величество!...* На тім скінчила ся сцена.
Начальник здурів з перераженя, що короля ще більше розсьмішило. Король подав руку переля
каному начальниковії стациї і подякував ему за совістне повнене служби.
— Чорний дощ. В Ірляндиї замічено незвичай
но рідке явище, а іменно т. зв. чорний дощ.
Дощ сей падав на просторі 4800 квадратових миль, причім на сьвітї запанувала така темно
та, що птиці поховали ся до гнізд, в домах за- сьвічено сьвітло а люди очікували кінця сьвіта.
Явище се треба толкувати в сей спосіб, що ф а
бричні сажі з полудневої Шкоциї і північної Входить Г е н ш е л ь поважно та поводи. Має на собі чор
ну одіж, цилїндер, та білі, ткані рукавички.
ГЕНШЕЛЬ
пристав, дивить ся поводи на Фабіґа та нагадує собі щось. Просто та спокійно:
Що ви за один ? ФАБІҐ
хутко.
Я скуповую лахи, старий папір, мебіль, зношену одіж, геть всьо, що є лише.
ГЕНШЕЛЬ
глядить довго, добродушно, але рішучо.
Проч дурню!
ФАБІҐ
відходить збентежений, з усьмішлою.
ГЕНШЕЛЬ
здоіімав цилїндер та обтирає собі ічоло і карк сорокатою хустиною; відтак’ кладе|капелюх на столі, та говорить
в сторону дверий до комори.
Дівчино! де ти ?
ГАННА.
Я при 1 усті, тут в коморі.
(Далї буде).
і Анґлїї змішали ся з мракою, котру вітер пере- I ніс через море. Подідне явище замічено в р. 1896 на Сибіри. Від Самари до Манджуриї, над цілим Сибіром тягнула ся чорна хмара, котру взяте з початку за дим, викликаний пожаром лїса. Хма
ра опускала ся поволи на землю, немов яка чорна мрака, так густа, що на 50 кроків не бу
ло нічого видно. Замічене притім запах коп
ченя.
— Велика пожежа обернула в Ґалацу в купу попелу великі запаси дерева. Згоріло 600 ваго
нів наповнених деревом. Шкоду обчисляють на 11/а мілїона франків. Дерево належало до тор
говельної фірми Поппера і до семигородских купців. По причині вітру тревае пожежа іще далі.
— Посол парламенту вождом розбійників. Не
давно назвав один з послів італїйского парла
менту свого товариша но чину, посла з Палер
мо, Раф аїла Палїцолю злодієм, розбійником і вождом бандитів, а значна часть парлямерту о- плескувала сї епітети. Палїцоля не відповів на сі тяж кі обвиненя, і тепер показує ся, що він ще в році 1893 наймив убийників, що заштилє- тували в ваґонї 1-ої ккяси сенатора, Нотарбар- толя і тіло викинули опісля через вікно ваГону.
Була се месть за се, що Нотарбартоля відкри
вав ріжні злодійства Палїцолї, сповнювані в май- иї міста Палермо. Перед судом з Медиолянї ста
ють тепер обвинені о сповнене убийства, кон
дуктор ПОЇЗД) і один з зелїЗничих слуг. Публи- чна опінїя догадувала ся однак, що за ними стоїть хтось могучий. Тайну розкрив син уби
того, офіцир, що вже від кількох літ вказував на Палїцолю, яко на убийника, однак Палїцоля умів все справу в суді убити. Тяжкі нідозріня вказують вправдї, що лише Палїцолі залежало на убитю Нотарбартолї і що ніхто иньший не міг довести до сего убийства.
— Машина до лїтаня. „X. Тії. Та§ЬІаЦ“ доно
сить подробиці про сензацийне відкрите маши
ни до лїтаня (Піі§тазсЬіпе). Давно вже розка
зують, що якийсь Маннїнґен з Еденбурґа винай
шов подібну машину і віддав єї до диспозиції!
війсковим властям. »її. ї¥. Та^ЬІаЯ* довідує ся, що річ є дуже поважна і що технічний, війско- вий комітет займає ся випробованєм сеї маши
ни. Машина складає ся з кількох частий о окре
мих функциях. Перший апарат є в силі удер
жати бальон в кождім місци, друга часть може порушати апаратом в кождім напрямі. Машина є в силі перебічи 70 кільометрів в одній годині.
Розуміє ся, що всі ті вісти треба приймати з всякою резервою, тим більше, що досьвіди в війсковім комітеті відбувають ся тайно.
— Переписна редакції! і адміністрації!. Впр. В.
В. Помістимо в найблизших днях.
Т е л е г р а м и .
Льондон 27. падолиста. Тішез доносить, що недалеко Есткурт розіграв ся бій. Дві англїйскі колюмни заняли вершок гори, обсаджений Бое- рями. Однак Боери, скріплені артилєриєю, від
перли ліве крило анґлїйских війск. Анґлїйскі ар- мати не були в силі відповісти на огонь Бое- рів. тому війска анґлїйскі цофнули ся. По сто
роні Англичан убито 3, а ранено 44 жовнірів. — Як доносять з Капштаду, Боери висадили в воздух міст під Роснунт, щоби спинити анґлїй
скі війска, що посувають ся від Порту Елиса- вети. — Вісти з Мафекінгу, датовані ще дня 15 с. м. сьвідчать про тяж кі страти, яких дізнають Англичани в наслідок бомбардованя. В однім дни мали Англичани 19 убитих, між котрими двох офіцирів і 39 ранених. Ходять поголоски, що Мафекінґ піддало ся.
Льондон, 27. падолиста. Анґлїйскі війска побідили в Египтї арабскі війска калїф а Аб- дуллягі. Калїфа убито, а єго дружину взято в неволю, з виїмкою Османа Діґми, що утік. Кіль
ка тисяч Арабів піддало ся. Побіда та положить, як здаесь, конець дальшому проливови крови в Судані.
М А Л И Й Ф Е Й Л Є Т О Н .
З б ал ю .
(Конець).
— До побаченя... небавом — сказала на відхіднім.
— Не можу собі так само пожелати.
— Старайте ся... Від нині за дві неділі'.
— Дуже радо... але... не обітцюю...
Розійшли ся:... вона »на кватиру* відноча- ти по невиспаній ночи, він... на сн'їданє, відтак
— до редакції!.
Послїдні вісти.
На нинішнім заеїданю парламенту предло- жив ґр. Клярі письмо зі справозданєм квотової депутації!, а мінїстер краєвої оборони, Вельсерс- гаімб письмо о продовжене закона о континґен- тї рекрутів на рік будучий. Пос. Бєльоглявек за
питує, що стало ся з єго інтерпеляциєю в спра
ві надужить радника двору, Вецля, завідателя двірских пивниць.
Потім пристугілено до розправи над угодо- вими предложенями. Голос забрав и. Бянкінї (Хорват) і заявив, що посли-Хорвати не можуть вдоволитись таким станом річий, істнуючим від літ 32 і мусять голосувати против угоди, котра виразно вимірена на їх шкоду.
Минули два тижні'. До редакцийного бюра вбіг... Бешко.
— Добре, що я тебе застав. Маю щось ва
жного сказати.
— Що таке?
— Ей, до лиха »вилетїло«... Що робиш?
— Пишу, як видиш.
Бешко прочитав: »Роз’оруженє європей
ських держав*, ч. IV. (далі).
— Ти сам то фабрикуєш?
— Так... розумієть ся... Як там випав вчо- рашний вечерок?
— Знаменито... Надзвичайно... Сто двай цять чотири пари... Забава... нои ріиз иііга.
— Була може панна Мертинська?
— Були з разу обі; але забрали ся зараз по першім кадрилго.. Вже й від’їхали...
— Певно »петрушкували?«
■ — Але де... Ага. Я мав тебе запитати, чо
му ти не був? Я іменно по те й прийшов.
— Як хочеш доконче знати, то скажу: я не мав за що купити... білету..
— Бій ся Бога... така дрібниця.
— Для мене се головна перепона й оди
нока причина... Конець місяця... числю ся...
— Шкода... останній баль сих мясниць.
— Тим ліпше для мене... не буде спо
куси...
— Чи ти на правду так нужденно •сто
їш?* Сила маєш місячно?
— Сорок чотири і пятьдесять шість нових.
— Всього-на-всього?
— Було би більше, але... обтягають минї в щомісячних ратах за... рестанциї.
— З а що?
— З а всілякі «гріхи*; головно за мою до
кторську таксу, іцо заложив за мене мій шеф.
— І довго ще маєш сплачувати?
— Вже лиш два місяці'.
— А потім ?
— Від першого мая покидаю публіцистику.
— Ну і...?
Олександер подав йому »рекомандуючий лист*.
— Що се? декрет? Ґратулюю... То певно зараз жениш ся ?
— Так, в літі.
-— Ну то славно! А не казав я, що ти над
звичайно спосібний хлопець... Може пійдеш зі мною на друге снїданє?
- Д е?
— До Пікенса.
— Ні — не маю часу ані гроший.
— То вже моя голова в тім. Я тебе прошу.
— Спасибі, не заходжу ніколи до Пікенса
— Дуже минї прикро... Мушу йти сам. Я лиш там маю кредит.
Розстали ся. — — — — — — — — Час минав поволи, але весело й не скучно.
Лише панна Віра вижидала вісти з дня на день:
приїде, чи не приїде? Вуйна Людвіка стала їй у пригоді і виложила карти. «Кабала* виходила ніяково... четвер... недобрий день. З а те вийшов пасиянс, що... приїде.
Ну так, але... коли ?
Орест Авдикович.
Л. 10. II. 1899.
*
