Ruslan. R. 4, č. 208 (1900)

Ч. 208. Львів, Четвер, дня 14, (27.) вересня 1900. Р ічний IV.

Передплата на

>РУСЛАНА»

виносить:

в Австри,:

на цїлий рік . 10 ар. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) на чверть року 2'508р.(5 кор.) ; на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) ;

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І

»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.

--- • -«•— ...

І Т

• Виходить у

Львові що

дня •

• крім неділь і рускпх сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адміністраціє! і експедицня >Руслана» під ч. 9

ул. Коперника(ЛїндОго

ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;

? Рукописи звертаь ся лише І на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по

і

16 кр. від стрічки,

і ^4

Нова консолїдация.

(х ) Виборчий рух почав ся вже посе­

ред рускої суспільноСти, а в змаганях кер­

маничів сего руху бачимо цікаві прояви, які кидають вже певні сьвітла і тїни, ха­

рактеристичні для відносин руског’о наро­

ду. В сподїваню близьких виборів утвори­

ло ся з кінцем минувнюго року з частини

»народовского сторонництва«, що від 1893 р. війшло в к о н с о л ід а ц и ю з москвофі­

лами, і з відломка »руско-україньскої р а­

дикальної партиї* т. зв. національно-демо­

кратичне сторонництво з виконуючим орґа- ном званим »Народний Комітет*. Проголо­

шено рішучий розрив з москвофілами, по­

лишено ніби то спільний ґрунт і висунено національний прапор з социяльно-демокра- тичною закраскою, а в »ДФл-ї«, яке при­

знано орґаном нового сторонництва, поси­

пали ся громи на недавних ще москво- фільских союзників. З того часу мала роз

почати ся с а м о с т і й н а робота на націо­

нальній основі, без всяких компромісів. Але вже в самих починах сеї національно-де­

мократичної орґанїзациї показали ся ріж- ницї, проявило ся невдоволене, одним зда­

вала ся нова проґрама надто консерватив­

ною, другим знов надто радикальною; лю­

ди, що спершу з жаром пристали до нової орґанїзациї, почали помалу бокувати і від­

сувати ся, а навіть головні члени »Народ­

ного Комітету* проф. Грушевский і др.

Франко виступили з него, хоч орґан на­

ціонально-демократичного сторонництва се рішучо заперечував, а недостача їх підпи­

сів на понизшій відозві показує, що »ДФ- ло« манило свою публику. При всім тім

12

В І С П А .

О повідане В ацлава Космака.

З ческого переклав Я. Юлев.

II.

По двох літах.

(Далі).

4.

Ж інка точильника, або як її загально на­

зивали >шлюфірка«, лежала в млині чотирнаи- цять днів — не лише по причині суворости му­

жа, але що була зморена та обезсилена на смерть. Молодець Осип, що її привів до млина, піклував ся нею й далі'. Випрохав її підпору у дворі. Посесорка обсилала її їсти, а коли при­

падком захорувала в дворі дівчина і приїхав до неї лікар* Свобода казав сго завезти аж до млина, до хорої жінки. Відпочинок і ліпша стра­

ва привернули скоро здорове молодій єще жін­

ці — але немовлятко пило з хорої груди отрую і навило ся смерти. Як мати піднесла ся, дитя вмерло. Молодець прийшов .раз, як звичайно, вечером до млина. Ш люфірка сиділа при скри­

ня і гірко плакала.

— Шлюфіркб —кричав Осип, — бодай вас тисяч громів! Чого плачете? Ви єще не досить наплакали ся?

Ж ін ка звернула ся до него вихудїлим, блі­

дим лицем, поглянула на него очима червоними

однакже » Народний Комітет* на зверх за­

являв себе н а р о д н и м і відпекував ся всякої консолїдациї з москвофілами, ие- давними своїми союзниками.

В 205 ч. »ДФла« оповістив »Народний Комітет* отсю відозву (навіть фонетичною правописю), котру для докладної характе­

ристики подаємо дословно:

До вс'х Русинів галицкоі землі!

Братя!

Рада державна розвязана. Нещасний сей плід лютих часів, котрого галпцку лїторость ви­

ростили шахрайства і насильства, скропили сльо­

зи і кров руских хлопів, знайшов передчасний та соромний копець, лишаючи по иівчетверта змарнованих роках народи Австриї в смертель­

нім ворогованю а державу обезсилену, роздира­

ну безладом.

Розписані нові вибори. Ті вибори мають усунути лихо, яке в сих иівчетверта роках скоїло ся. Се-ж не дасть ся зробити без усуненя коре­

ня лиха, що лежить ще з давнїйших часів в верховодстві одних народів і одних верств над другими, н несправедливій ординацпї виборчій і самовільній адмінїстрацгї, в визискуваню і гне- теніо слабших сильнїйшими. Тому сї вибори ма­

ють далеко більшу вагу звичайних виборів, а особливу вагу мають они для руского народу, що майже від початку конституциї найтяжше терпів кривду і гпет.

Длятого нам, Русинам, найбільше мусить залеж ати на тім, іцобн ми до нової палати по­

слів вислали мужів, котрі би не тілько сповня­

ли добре звичайні обовязки посольскі, але в ве­

лику хвилю, коли може, буде розходити ся о пс-

\реображенв держави, о заведене в ній нового л а ­ ду, потрафили постояти на стражи інтересів на­

шого народу.

Ми нарід 25 мілїоновий, шестий нарід в Ев- від плачу і протягнула обі руки: — О, пане Осип, золотий пане Осин!

— Ну, що вам є?

Ж інка оперла ся о скриню, встала і дала єму знак рукою. Пішла до стодоли, де мала від чотирнаіїцяти днів нужденне, але для неї над міру миле пристановище. Завела єго туди і вка­

зала пальцем на солому. Там лежало її дитя зимне, мертве. Кинула собою об землю, цілува­

ла мертве тіло і з судорожним плачем заголо­

сила: — О, мій Іванчику! Мій сьвіте, моя пта­

шино бідна! Чому мене Пан Біг не взяв з то­

бою ? Що мене тепер потішить на старість ?

— Боже! о се судьба! — цїдив Осип крізь зуби і шкробав ся за вухом. — Щ ож робити?

— Встаньте, встаньте, бідні — не плачте! Му­

симо думати про похорон. — А де є ваш муж, той лайдак...?

— Господь знає! Ан'ї не загляне, чи я жию!

— Ми єго знайдемо! Чажиньский війт пе­

редав вже сю справу жандармам. Сим не вим­

кне ся! Встаньте і йдіть до Чажнна до сьвяще- ника і просіть о похорон; він вам зробить се за дармо.

— О моя дитино, моя дитино! — голосила жінка знову. — Як якого песика мушу тебе хо­

вати без домовинки!

— Мовчіть! — злобив ся молодець. — Таж се справить ся; хтож давав би є ховати без до­

мовини ? Коли ми старали ся до тепер, поста- раємо ся й далі. Гей, мельнику! — крикнув, по­

рогіі а четвертнії в Австриї, де жне нас близько півчтверта мілїона. А однак ми стоїмо в послід- нім рядї, ми наймитами на своїй землі, попиха­

чами в своїй хатї.

Наш край тече молоком і медом — а на­

ших хліборобів жене нужда за море.

Ми маємо свого тисячлїтню історіїю, свої давні і нові права, маємо констнтуцию — а од­

нак в наших громадах, н наших повітах, в на­

шім краю не наші люде над нами верховодять і панують по своїй воли.

Ми старанний нарід культурний — а наш люд гине в темноті, а наша мова стрічає неу­

станні перепони в кождііі найдрібнїйшій справі.

Щоби з того положена видобутись, ми му­

симо через своїх заступників-поелів голосно у- поминати ся за наші кривди, твердо добивати ся наших прав.

Нам треба отже послів, що не тілько суть вірними синами матери Руси, не тілько не цу- рають ся свого роду ні своєї мови та віри, але й не пійдуть ні на чию службу і перед ніким не будуть нагинати карку, та глядіти будуть лише на добро і честь свого народу, а не на чию ласку та милість.

Нам треба послів, іцо будуть стояти за ав­

тономію народностий, аби кождий нарід був сам паном п своїй хаті, господарем на своїй земли, а серед кождого народу щоби всі люде мали рівні права, щоби всі загальним рівним голосо-.

ванєм вибирали собі заступників до всяких рад і соймів, щоби о наших правах рішав наш на­

родний сойм, щоби уряди на нашій земли були в наших руках, щоби руский хлоп, руский ре­

місник і наймізернїйший зарібник все і всюди знайшов своє право.

Нам треба послів, що будуть домагатись основних економічних реформ, іцоби наша пра- дїдіїа земля могла оставатись в нашім носїда- іпо та для нас родила, щоби нас не пригнітали бачивши єго на дворі, — позвольте її занести сю дитину де до хати. Ту готові її коти з ’їсти.

— Но, не гнівайте ся!

— Я не гніваю ся, — сказав мельник — але се вже мені за довго; а що як —

—- Вже буде сему конець — а ви через те не збідніли, до біса! Щож, не можете зробити доброго діла? Но, ви й без сего чесний чоло­

вік, — утихомирював єго, клепаючи по плечу.

— Запиймо се. Дайте сій жінці також шклянку. Бідна, ледви стоїть.

— Щож, маєте тільки гроші ?

— Що вам до того? Я вчера застрілив оленя. Дістану чотири риньскі стріляного. Біда проч!

Мельник приніс пива, Осип випив і пішов через місток до двора. Свобода був єще в йо­

ли. Молодець оповідав жінкам, що стало ся в млині й закінчив:

— Ми нераз бідькаємо ся, що нам зле ве­

де ся, але не знаємо, що то є біда! Панї Сво- бодова, мені СЄ| ,е нукало, коли я видів, як та жінка падала на мертву дитину. — Ех, я не мав бути лісничий: маю дуже мягку вдачу.

— А щож тепер буде робити с я ? — пита­

ла Свободова.

— Я її ніслав до Чежина, аби просила о похорон. Нема навіть простої сорочечки тій дитині, нема на домовинку — нема нїчо! Аби до того...

(Далі буде).

2

^адмірні та несправедливо розложені податки та всякі драчі, щоби нашу кроваву працю не заби­

рали екзекутори, щоби кождий з нас своїми ру­

ками чи своєю головою міг заробити собі на івигідне полюдске житє.

Нам треба послів, що подбали би о прось- віту шашого народу, о подостаток шкіл, від най- низших до найвисших, з нашою рідною мовою, з безплатною наукою, аби й найбіднїйший міг .з них користати.

Руский народе!

Таких послів хоче тобі придбати наш На­

родний Комітет, котрий яко центральний руский комітет виборчий та головний иредставитель Руси хоче взяти вибори в свої руки. Помагай- те-ж нам, брати, в сїй роботі, ставайте з нами разом солїдарно, злучім всі паші сили до осяг- неня спільної цїли: добра і прав руского наро­

ду! Відносїть ся з повним довірєм до нашого комітету, не дайте ся нікому баламутити, ідіть за нашим проводом, удавайте ся до нас о раду і о поміч, а ми все з щирим серцем станемо на ваші услуги.

Русини можуть з лучшою надією, як коли- инде, ставати до сих виборів. Зелїзна рука, що нас перше так тяжко дусила, давно вже зло- мана. Галицкий лад виборчий скомпромітував

«я перед лицем сьвіта. А сї вибори тим більше повинні бути випливом свобідної волі народу, що розвязанє ради державної єсть власне апе- ляциєю до народів.

Але мимо того будьмо приготовлені і до завзятої борби, бо наші противники не схотять так легко зречи ся свого панованя над нами, а скрупулів супротив нас они ніяких не знають.

Та й не лиш до борби будьмо готові, готові будьмо і до жертв. Наш труд, наше майно, всьо посьвятім великій народній справі! Ставаймо до бою всі, весь нарід, цілі громади; нехай не знай­

дуть ся межи нами відступники, а рускі жінки нехай додають охочи і бодрости! Тогди побіда наша буде певна, настане конець нашому без­

правному станови, в державі і в краю запану­

ють закон і право, наша правда, наша справа возьме верх, і з мілїонів уст понесуть ся веселі пісні'.- Щасть нам Боже! Ще не вмерла Україна!

У Львові дня 24. н. ст. вересня 1900.

За Народний Комітет:

Юліян Романчук. — Іван Белей. — Александер Борковский. — Др. Євген Левицкий. — Др. Бость Левицкий. — Василь Нагірний. — Др. Володимир Охримович. — Др. Євгеній Озаркевич. — Др. Да- мян Савчак. — О. Александер Степанович. — О.

Александер Темницкий.

Тимчасом після розриву коисолїдациї москвофіли скликали в «Народнім Домі* з кінцем минувшого року з’їзд своїх мужів довіря, иохитили у народовців їх потепе- рішну назву, назвали себе «Народно-рус- скою« партиєю та вибрали «Народно-рус- ский Сов’Ьть* як виконуючий орґан мос­

квофіл ьскої орґанїзациї. В «Ґалїчанїнє*, урядовім орґанї сеї орґанїзациї, не поща­

дили «національно-демократичної партиїс, як доси взагалі не щадили, а нлюгавили там поганим способом народовців і народ-

но-руску ідею.

Однак ми зараз но розриві консолїда­

циї вказували на передову статю «ДІ>ла«

(очивидно пера Романчука), що при най- близших виборах зійдуть ся знов теперіш­

ні противники, а давні союзники, знайде ся знов с п іл ь н и й ґ р у н т (мандати!), а н а ­ ц іо н а л ь н и й прапор сховає ся знов до музея. І ми не помилили ся, що та стіль- ко разів приголошувана п р и н ц и п ів л ь н а п о л і т и к а буде мати на оці не н а ц і о ­ н а л ь н и й п р и н ц и п , але принцип поп у- л я р н о с т и з а в с я к у ц ін у , п р и н ц и п о с я г н е н я м а н д а т ів .

Та принципіяльність, а властиво без- принципіяльність керманича «Народного Ко­

мітету <, видає вже свої овочі засіяної роз­

тині серед рускої суспільности, а сі овочі збирати ме сам її сівач. Ми вже згадували про се, що «Ґалїчанїнс кинув поклик »во имя согласія!* Се неперечно дуже гарний теоретично поклик, бо згода будує, а не­

згода руйнує.

Китайска справа.

Китайці очивидячки підносять знов голову до борби з білими чортами. В околици Пекіна появили ся зпов ватаги Боксерів, так що раз- враз відділи союзних війск мусять провадити вивідуючу службу та виправляти експедициї для прогонена Боксерів з ріжних місцевостей.

Б околици вирізано кілька християпьских родин, тож заряджено далеко сягаючі средства осто- рожности. Француский посол доносить, що в ГІе- чілї убито трех Єзуітів, а в північній части про­

вінциї Шансі двох італїйских єпископів. Окрім того Губернатор казав стяти одного француско- го монаха, сїм еврояейских монахинь і кількох протестантских сьвящеників.

Вправдї Лїгунґчанґ доніс американьскому правительству, що китайскі війска, відповідно до єго розказу, вигнали Боксерів з провінциї Чілі, убили звиш 100 людий і розгонили великі маси Боксерів на полудневий захід від Пекіну, однак надходячі з иньших жерел вісти перечуть єго приреченю, що до 10 днів околиця Пекіна буде зовсім вільна від Боксерів.

З Шанґаю доносять, що кн. Туан одержав норученє змобілїзувати нові підмоги для даль­

шої борби. Війска мають достарчити полудневі провінциї. Також і сам Лїгунґчанґ мав одержа­

ти тайний едикт з наказом, зібрати нові війска і відобрати Пекін від чужинців. При тім запев­

няють, що вже анї цїсар, анї цїсарева не вер­

нуть до збезчещеної білими дїтькамн столиці.

Ся грізна постава китайского правитель- ства є, як здає ся, наслідком хитрої діяльносте старого лиса Лїгунґчана, який отеє — ігісля де- пеши дописувателя Тетрза з Шанґаю — прибув вже до Пекіна під строгим надзором Росиян, та веде переговори в справі повороту цісаря.

Лігунґчанови удалось, здає ся, прийти до по- розуміня з Росиєю і Америкою, а заразом по­

відомити своє правительство про успіхи своєї дипльоматичної акциї.

На таку комбінацию приводить відмовна відповідь Америки на нїмецкий обіжник в спра­

ві покараня винованків китайскої революциї. Як до Кбіп. 2

і

£. доносять з Берлина, надійшли вже відповіди всіх держав з виїмкою Анґл'п.

Всі, крім американьскої, згоджують ся в голов­

них точках з нїмецкою пропозициєю. Першим наслідком американьскої політики — каже зга­

даний дневник — є покликане кн. Туана на перший уряд в державі, а се рівнає ся пощо- чинї, заданій цілому цивілізованому сьвітови.

Номінация Туана надає цілій ситуациї зовсім инакшу фізіоґномію. Насуває ся питане, чи мо • Однак довголїтдий досьвід поучив руску суспільність, що «Ґалїчанїн* і єго прихильники не на те, щоби будувати, але щоби руйнувати, щоби затемнювати наші народні основи, ширити невдоволенє і роз­

лад серед рускої суспільности та спиняти розвиток україньско-рускої народної ідеї.

Сим єго змаганям загрожувала нова на­

ціонально-демократична орґанїзация, що спонукала батька коисолїдациї зірвати з москвофілами, заносило ся па те, що рус- ка суспільність стане самостійно розвивати ся на н а р о д н и х о с н о в а х , треба було отже наново замішати все, а до того по­

трібне мниме с о г л а с і є , при якім «Ґалї­

чанїнс в мутній, заколоченій водиці зможе знов спокійно ловити для себе рибку.

В Калущинї др. Кос і Ярослав Кори- товский консолідують ся з о. Козаком і Петровим, в Тернопільщині о. Цурковский, Ходоровский і ин. з о. Мироновичом, д-ром Даниловичем і Павлом Думкою, а в Ка- менеччинї о. ІДегельский, Зельский і ин.

з оо. Красицким, Даниловичом і сопе, з окликом: «на Львова, не оглядаємся!«

Очивидно, що се вода на млин «Ґалїчанї- на« і він затирає руки з радости та кличе:

«такое ностановленіе содержить прекрас­

ний урока> для націонала>-демократов'ь«.

Ми не помилили ся в наших причуванях і тепер можемо сьміло спитати тих, що нас так рішучо запевняли: «національно- демократична партия ніколи не зійде си з москвофілами« — чия правда і де ваші принципи?!

жна вести переговори з державою, на чолі якої стоїть чоловік, підозріний о як найтяжші зло­

чини супроти міжнародного права. Після депе­

ші! з Вешинґтона, Америка наміряє розпочати вступні переговори з повномочником Туана в справі конференциї межи ержавамн а Китаєм, в Берлині нїчо не знають про уиоважненє Аме­

рики до таких переговорів.

Мимо сего доносять до льондоньского СНо- Ье з Нового Норку, що нослови Конґерови по- ручено телеграфічно не лише розпочати пере­

говори в цїли заключеня окремого, мирового трактату між Союзними Державами а Китаєм, але також, щоби предложив своє посередництво унії межи Катаєм а державами. Американьскі війска опускають Пекін дня 1. жовтня.

Галицкий рух виборчий.

Оба протести, які вийшли від т. зп. «лівого центра* і львівскої Групи з президентом Мала- ховским на чолї, є немов похоронним подзвін- ним над могилою «демократичної унії*, яку хо­

тіли створити Рутовский та Ротер. Так приняла сей факт вся польска праса, а само »8Іомо рої-

«кіе< стратило свою дотеперішню бундючність на вид неудачної консолїдациї перед надходя- чими виборами.

За те руска консолїдация розростає ся — та не на користь народовцям, але на їх загубу.

Грав ся п. Романчук з огнем, та дарма, що відтак шукав спасеня у радикалів, — небез­

печна іскра готова пожогою знищити весь наш політичний доробіток. Тепер «є каяття, та нема вороття* — кинувши зі Львова клич «єдносте всіх без огляду на національні ріжницї Русинів*, тепер вже не можуть завернути провінциї. І так

«Ґалїчанїнс доносить з Камінки струмілової про збори тамошної «Селяньскої ради*, на яких не тілько, що москвофіли переголосували народов­

ців що-до кандидатури др. Короля на V. ку- рию, але полишивши IV. курию народовцеви о.

Із. Зельскому, примусили єго зірвати з «Народ­

ною Рад*.ю« у Львові і тим самим станути по стороні' давної консолїдациї.

Коли іменно о. Із. Зельский виступив з внеском, «щоби рішеніє собранія було доведено до відомосте центральних управленій партій, іменно «Русской Ради* і «Народной Ради* во Львові. Над тим иредложенєм вивязалась ха­

рактеристичная дискусія. Свящ. І. Данилович вопротивилея принятію предложенія о. Із. Зель- ского, так як провінція стремится к солідар­

носте, Львов-же нарушил консолідацію партій.

Над непримиримими нужно перейти до дневно- го порядку, а єсли относитись во Львов, то только в «Русскую Раду*, ібо она стоїть за со­

лідарність. Мнї'ніє о. Даниловича поддержал крестянин Волос із Стоянова. По єго словам

«демократичний куколь*, розбившій солідар­

ність, не слїдуєт ізвіїцати о рішенія собранія іли ізвістити «Русскую Раду* іли зовсім Львова не ізвіщати. Собраніє окончательно рішило не увідомляти Львова о своєм рішенії. Такоє пос- тановленіє содержить прекрасний урок для на- ціонал-демократов. Желательно било би, щоби они єго поняли*.

Н о в и н к и ,

Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Воздвиженв Чесного Бреста; рим.-кат. Косми і Даміяна. _ В п я т н и ц ю : гр.-кат. Никитй; рим.-кат. Вацла- ва. — В с у б о т у : гр.-кат. Евфимії, Людмілї;

рим.-кат. М ихайла Архистр.

— Руский народний театр у Львові. В чет­

вер, 27. с. м. «Запорожець за Дунаєм*, комічна оперета в 3 діях Артем'овского і >Вечерницї<1 музичний твір Нїщиньского яко 4. дія. — Поча­

ток точно о 7. год. вечером. — Денна про- дажа білетів в тов. «Руска Бесіда*, Ринок ч.

10. і в «Народній Торговий*.

0 ! килими ! килими ! зі всіх сторін нашого краю просимо! вже не яко фанти конечно, але яко окази тої богатої нашої іпдустриї домашної котра може ввійти великим множеством в услу­

ги церкви. За комітет: о. Танячкевич.

— З Руского Товариства педаґоґічного у Льво­

ві. Маємо честь подати до відомосте, що жень- ский інститут переніс ся до реальносте ґр. Во- лодимирової Дїдушицкої при ул. Сави ч. З (біч­

на Куркової).

— Намісник ґр. Пінїньский звидїв в неділю ви­

ставу фантів дяківскої льотериї і церковної

з штуки і з вдоволенєм приглядав ся оком зна-

тока виставленим образам артистів-малярів: У- стияновича, Пилиховского, Івасюка, Труша, Иан- кевича, Скрутка, Томасевича, Куриласа, Копи- стяньского, Новаковского, Пстрака, Турбацкого, Кавки і и. По виставі впроваджував намісника н. Пилиховский і давав ему потрібні пояснена.

— Тверді знаки стали причиною ось якого письма, яке ми отеє одержали: «Прошу вас'ь честньїй редактор неприсилайте м е н і віенци ваших чисел'ь бо м е н і віенци непотрібно за- тое вам'ь дякую щомгь прочитавт, кблка чисел-ь я люблю читати т в е р д і знаки я естем церков­

ним півцем 'ь Почтенїе Моє Соллогуб'ь Павло».

— Переклад Шевченка. Насолись «Езрегаїо ІДп£УО Іпіегпасіа» (Будуча міжнародна мова), яка виходить в Упсалї, в Швециї, помістила в 6. і 7. чч. с. р. три переклади зі Ш евченка, зла­

джені якимсь 8. 8

уігі

<

іоу

-

ом втій

«будучій між­

народній мові*(?). Переложено там думки: «І ши­

рокую долину, — І високую могилу...» (Ьагдгап уаібп, аііап іотЬоп...), «Чого мснї тяжко? чого мені нудно...» (Кіаі т і зиїегаз? кіаі т і сіоіогак?...) і «Не так тиї вороги, — як добриї люди...» яку ось тут наводимо, уживаюча скорописи там, де в перекладі є букви з дашком.

Е1 б'еусепко.

М а їа тік а ] езіаз Ьопа.і Ріі оі „Ьоца^ копку",’

КіцІ уоказ уіп к и п т а п ід Еи ^ а в іат а ^ дото^.

Ведаигапіе ііі іго т р а з, К ипріогапіе т о к а з ,

Пі, рог к о п д а т п і, гіді, Копїезоп еіуоказ.

М аїатікоуп, іаїоуе, Хе допаз Іа зоїіо;

„Вопаі Ьото,і“ езїаз <?іе, Ні до

уіп

пе їог^езоз Ес розі уіа то гіо .

Я

к видно

з наведеного перекладу, то «між­

народна мова« е конґльомератом всіх язиків;

грецкого, латиньского, італїйского, француского, англїйского, нїмецкого, шведского і т. д. а нї сліду в ній нема славяньского. Сего «Уоіаріік-у Хг. 2.» легко може научити ся той — як з а ­ певняв ся часоиись — хто володіє романьскими і ґерманьскими язиками.

— Наслідки недогляду. Троє дїтий зарібників Малиновского і Козира зі Львова грали ся вче- ра в городі при ул. Клегіарівскій. Діти найшли серед забави овочі шалію, а думаючи, що се каштани, проковтнули по кілька зерен сеї отруї.

Наслідки отруї показали ся сейчас, але родичі не знали, чого діти так кричать. Аж наспіла ратункова стация і уділила першої помочи лї- карскої і відвезла дїтий до шпиталю. Є надія, що всі троє подужають, бо хлопці вже прийшли до себе, лиш найменьша дівчинка тяжко не­

здужає.

— Щедрий запис Бл. п. Фелїкс Сьвєнтохонь- ский, властитель каменицї у Львові, бездітний вдовець, записав перед смертию ціле своє май­

но вартости 200.000 корон для убогих учеників львівскої політехніки.

— Польованє на анархістів. Слідчі вязиицї в Горициї переповнені тепер робітниками, підо- зріними о анархізм. Ж андармерия розвинула в тій справі цілу свою енергію і арештувала вже неодного, несьвідомого анархізму. На днях приміром придержано яко анархіста намісника ґр. Ґоеса і одного з радників намісництва і ви­

пущено їх на волю, аж коли доказали свою тожсамість.

— Справа купна Східницї. Ф ранцуско-бельґій- ска спілка, що намірила купити Східницю за

10 мілїонів корон, зрекла ся даного завдатку і

зірвала контракт. .

— Новий спосіб лїченя туберкулів Професор і лікар др. Карло Ріше з Бельгії' доказав на основі кількалїтних досьвідів, що сире мясо мав знаменито впливати на получшепє здоровля су­

хітників. Мясо, після проф. Ріхтера, складає ся з плязми і фібрини. Плязма розливає ся по ті­

лі чоловіка і противдїлає трутинї, яку туберку- лїчні бакцилї виділяють зі себе. А ся трутина як-раз є тим чинником, що нищить нервовий систем в чоловіцї і приводить єго до смерти.

Доси др. Ріше переводив свої досліди на псах, яким заїціплював туберкули і у всіх случаях лічене мясом показало ся успішним. Недавно знова вітворено велику клініку в Монтінїє Сен Хрістоф в Бельгії, де методу Рішого будуть примінювати до лїченя людий.

— Пяний силач Петро Марініє, денний заріб- ник в Парижи, підпив собі одної неділі і пова­

лив ся на поперек улицї. Полїциянт, що відбу­

вав тоді службу, приступив до пяного і потер­

мосив єго за рамя, щоби вставав, бо трамвай їде.

В подяку за добре діло Самаританина одержав ногою в черево так, що полетів на другу сто­

рону улицї. Ще гірше вийшли два иньші полї- циянти, що прибігли на поміч: одному з них вибив Марініє чотири зуби, а другому зломав ребро. Небавом прийшло ще двох поліциянтів,

але і їм оставив Марініє памятку. Одного коп­

нув в ногу і зломив єму кістку, а другому ви­

крутив руку. Вкінци повело ся вісьмом найдуж- шим полїциянтам звязати пяного силача і увя-

знити. »

— Навернена грішниця. Княжна Хімай, як до­

носять льондоньскі дневники, розлучила ся з циганом Ріґо, з яким жила на віру, і погодила ся зі своїм мужом.

— Державний надзір при заключуваню супру- жеств заведено в Кольорадо, в північній Амери­

ці. Установлено осібну комісию з кількох ліка­

рів, яка має всіх кандидатів і кандидаток су- пружеского житя вперед оглянути і пересьвідчити і ся, чи они здорові фізично і умислово та чи здібні до заключеня супружества З а пере­

ступлене сего зарядж ена назначено кару від 4 до 7 літ вязницї. — Придало би ся се і у нас, де неодин каліка запропаїцує не лише свою але і чужу долю і причиняє ся до здеґенерова- ня людскости.

— Переборщив. При відкритю памятника ко­

ролевої Люізи прускої в Тильжи висказав цісар Вільгельм тоаст в честь міста, а в тоастї по- желав, «щоби місту Тильжі родили ся все дів­

чата».

— Нові закопи золота викрито на росийскім побережу над морем Берінґа. Після осуду ґео- льоґів сі закопи є о много богатші чим кал'і- форнїйскі, бо займаюль величесну просторонь, розбігаючи ся жилами в глубину Сибіру.

— Дрібні вісти. Намісник ґр. Пінїньский ви­

їздить нині в ночи до Відня в урядових спра­

вах. — Архикнязь Фердинанд д' Есте перебуває під сю пору в Підлютім на польованю. — Поль- ский писатель Сєнкевич відступив за 70 тисяч рублів право видавництва всіх своїх доси напи­

саних повістий фірмі Ґебетнер і Вольф в Вар­

шаві на 20 літ. — П. Волбднслав Федорович, властитель Вікна, набув від ґр. Борковскої по­

сілість Шляхтинцї, що разом з лісами обіймає около 2.000 морґів.

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 26. вересня. Др. Рус, посол з міста Карльсбаду, по 30-лїтній парламентарній дїяль- ности, не кандидує.

Відень, 26. вересня. Цісар приймав вчера італїйску місию, яка повідомляє офіцияльно вступленє на престол короля Віктора Імануїла.

Прага, 26. вересня. На вчерашнім заеїдапю міскОЇ ради б. бурмістр Подлїпний вчииив вне­

сене, щоби на міских школах людових заміщ а­

ти тілько нїмецкі написи. Се має бути відпові­

д н ій

на таку саму ухвалу міста Олумуца в нї- мецкім дусі.

Ґлясґов, 26. вересня. Вчера приключив ся новий випадок смерти між хорими на чуму.

Капштат, 26. вересня. Корабель «Суфальк»

затопив ся враз з 900 кіньми, призначеними до Трансвалю. Залога вирятувала ся.

Рим, 26. вересня Привительство робить стараня в справі жаданя Німеччини що-до збільшена італїйских воєнних відділів в Китаю.

Німеччина бачить єдину запоруку успішного полагодженя китайскої справи в тридержавнім союзі.

Берлин, 26. вересня. Бюро Вольфа доносить з Шанґаю, що передвчера прибув там швадрон індийскої кавалєриї.

Берлин, 26. вересня. Нїмецка корабельна ди- візия удала ся вчера з Ш анґаю до Токіо. Іри нїмецкі торпедовцї прибули дня 21. с. м. до Гонґконґ.

Петербург, 26. вересня. «Новое Время» до­

носить, що всім добровольцям, які прибули до Одесси задля походу до Китаю, наказано вер­

нути домів.

Та^у, 26. вересня. Експедицийний корпус вирушить звідси дня 29. с. м. до Гіаотінґфу.

Руский народний театр.

„ Чумаки" комедия в 4 діях І. Тобилевича (Карпенка Карого). У богатого чумака, Хоми Нерука (п. Ґембицкий) служить єго молодший брат Виталїй, (п. Поліщук) який давнїйше чума­

кував на свою руку, та зубожів, стративши все своє чумацьке добро в однім нападі харцизяк у степу. Брати жиюгь у найліпшій згоді і чу­

мацьке діло іде їм гаразд. Се надоскучило Хо- миній жінці, Насті (п. Осиповичева), та она за ­ ходить у голову, якби то посватити братів. Про­

бує від Соломії, (н. Бучманівна) Витальової жін­

ки, але з нею не сила посваритись, бо она від­

повідає лагідно, а свої урази не переказує ні­

кому. Тож Настя приняла ся з а свого чоловіка.

Лестними словами жалує єго задля трудів, які він поносить біля чумачки, та підводить сплет- ню, що ось то Виталїй перед людьми назвав єго дурнем, а сам чванив ся, що вся чумачка іде за єго головою та єго розумом. Хома не дає ся зразу під’юдити, але все таки в єго сер­

цю лишає ся жаль до брата. Тимчасом, ще пе­

ред від’їздом у дорогу, діти Хоми Ярина (п. Руб- чакова) і Андрій (п. Петрович) хочуть поладна- ти свої сердечні справи та удають ся до Ви­

талїя з просьбою, щоби заступив ся за них пе­

ред батьком. Молоді серця покохали, як знали:

она убогого а хорошого наймита, Остапа (п. Стад- ник), а він моторну наймичку, Катерину (п. Ш е- реметова). На їх нещастє-ж ще як-раз сватаю ть богаті чумаки Русаловский (п. Нїжанковский) і Чичеря (п. Григорович) своїх дітей за них. Обоє Неруки раді таким богатим сватам, дають своє слово, а коли Виталїй став заступати ся за мо­

лодятами, Хома накинув ся на брата та виска­

зав єму в гірких словах все, що струпом у нього на серци нарвало. Виталїй ечудовав ся немало, почувши ті сплетнї, але коли Хома не дав себе переконати, справді назвав єго дур­

ним. Затим пішов зрив і стало на тім, що Ви­

талїй іде послїдний раз в чумачку, а відтак зовсім відділить ся від брата.

Чумаки вже не день і не тиждень в доро­

зі, вже би ось і вернути мали, а у Хоми ще- лить серце, заспокоїтись не може. Чує він, що за пусто-дурно вразив брата, гризе ся тим, що братова живе зі своїми 14 дітьми у злиднях — нужді, а від него, після приказу Виталїя, нічого приняти не хоче. Бачить він, що всю біду на­

вела єго жінка Настя своїм їдким язиком та і тепер ще дратує єго любощами з братовою Соломією. А ще до того рознесли по селу віст­

ку, немов з єго чумачкою склала ся пригода, та люди, стревожені за свої гроші, що дали на закупно риби та соли, клопочуть єму голову.

Аж тут як грім з неба влучило всіх нещастє:

Виталїй вертає сам, як палець, а 125 пар волів та тільки-ж возів, наватажених всяким добром, забрали в дорозі харцизи!

Плач і розпука! Хома, що був такий гор­

дий на свої маєтки, який обрушив ся був ца саму згадку, що убогий наймит сьмів підняти очи на єго дочку, а єго син-одинак хотів по­

сватати паймичку-сироту, який не міг стерпіти доброї слави Виталїя побіч своєї особи — став тепер сам біднїйший від наймита і дурнїйший від найдурнїйшого, бо без гроший в нічім не зміг собі порадити. Люди стали д^магати ся звороту своїх вкладок, — дарма, що Хома про­

сив та молив почекати — они мало що єго не побили. Богаті свати Русаловский та Чичеря не то що не схотіли Хомі дати позичку, але і в зя ­ ли назад дане слово що-до заручин їх дїтий.

Хома остав ся сам, без другів, без помочи та ради-поради. Тоді Виталїй, сей мудрий Соло­

мин — як єго всі кличуть — розкрив свою штуку. Він здоймає черес, а там повно натов- нлено карбованців. Люди ще з чуда-диву не вийшли, а вже недалеко далась чути чумацька пісня: се Нерукова, чумацька валка тягне пре­

довгим ланцом до села. Всі пізнали тепер, що се була лиш Соломонова штука, аби братови виказати, хто в нещастю остане єго правдивим приятелем. На радощах Нерук благословить своїх дїтий, а Виталїй витає ся зі своїми 14-ма синками. Комедия кінчить ся вовною гармонією всіх дїлаючих осіб ■— як має бути... в комедиї.

Отеє ми переповіли досить докладно зм іст вчерашної новости, а що могли так гладко ви- вязати ся із сеї задачі — се доказом, що в ко­

медиї нема майже жадної акциї. Є се, так ска­

зати б, конверзацийна, народна комедия і ста­

новить тим самим справдїшну новість в нашій драматичній літературі. Дияльоґ ведений по ми­

стецьки, з легкостию і гумором, з великим зна- нєм психольоґії. Виведені типи змальовані р із­

кими чертами так, що самі з себе виходять плястично і одноцїльно. Розвязка комедиї пере­

ведена рівно удатно як і дотепно, а глубоко етичні гадки, які при тім висказують ся, нада­

ють штуці тим більшої вартості!. Наша сцена придбала сею штукою не аби-яке збогачене свого репертуару, а як єї виставила, ми заста­

новимо ся в найблизшім числі.