Ч. 268. Львів. Неділя дня 28 падолиста (10 грудня) 1899. Річний III.
в Австри :
--- — --- Передплата на »Р У СЛАНА* виносить:
на вїлий рік . . 12 р. ав.
на пів року . . 6 р. ав.
на чверть року . . 3 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. а в .;
За границею:
на цілий рік . 20 рублів на пів року або ‘Ю франків 10 рублів або Щ франків Поодиноке число ио 8 кр. ав.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а ие вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педицнн місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
До ситуациї.
ГІарлямент сьвяткує через чотири дні, хоч над карком стоять так звані державні конечности. Се оригінальна проява, щоби в часі пильної роботи — дармувати. В ста- точнім господарстві се не могло би стати ся. В нас, в парляментарнім господарстві все можливе.
Кдби хоч ті чотири дні незвичайних ферми ужито на дальші переговори між правицею а лівицею! Але і на се не зано
сить ся. Переговори ті, здає ся, відложено на січень і о б м е ж е н о на Чехів та ческих Німців. В січнії мають зібрати ся краєві соймп. а специнльно в Чехії мало би прий
ти до нової »мирової« акциї між Чехами а Німцями. Німці признали би Чехам уря
дову ческу мову в ческих областях, а че- ска більшість соймова подала би Німцям бодай частину всего того, що обіймає зе- леносьвятна їх проґрама для оборони на
ціональної меньшостн нїмецкої в Чехії.
Симчасом робить правительство захо
ди, щоби дістати буджетову провізорию від парламенту бодай на два місяці і перевести до 31-го грудня через парламент квоту та справу консумцийних податків. Проти бу- джетової провізорні виступлять Чехи і бу
дуть старати ся проволїкти справу, але вкінци Чехи дадуть ся переголосувати, а ґр. Клярі буде мати свобідну руку до кін
ця лютого. Проти т. зв. конечностий дер
жавних Чехи — о скілько нині зложилась ситуация — не виступлять. Противно, Чехи принаглять справу квоти і кон
сумцийних податків і допустять до то
го, щоби ті дві справи станули на дневнім порядку. А ціль принагленн та
ка, щоби опозицийній, антиугодовій лі
виці подати можність скомпромітувати ся перед собою і перед своїми виборцями.
Оіе Ьіпке зоїі ГагЬе Ьекеппеп, о
скількоона прихильна угоді з Угорщиною, та са
ма лівиця, що доси так завзято виступала проти угорскої угоди? Чехи самі не відда
дуть своїх голосів за квотою і консумций- нимн иодатками, другі клюби иравицї да
дуть своїм членам свобідну руку в часі голосованя.
Се для поясненя ситуациї. До сего треба додати, що в середу і четвер, в ча-1 сі парламентарних засідань безнастанно відбувались закулїсові конференцій між провідниками лівиці з одної сторони, а ґр.
Клярім і єго кабінетовими членами . з дру
гої сторони. Ґрос, Перґельт, ґр. Штірк, Швеґель, Вернрайтер громадились біля ґр.
Клярого, Князьолуцкого, Гартля та других в самім парламенті і в мінїстерияльних комнатах, щоби обговорювати хвилеву си- туацию. До них підступав дуже часто др.
Білиньский яко такий, що уважає ся по' уступленю ґр. Клярого президентом коалї- цийного кабінету. Предметом сеї закулїсо- вої акциї було — о скілько нам доносять з Відня — стараня правительства, щоби лівицю наклонитп раз до устунств в ко
ристь Чехів, а відтак соудованє. котрі клю- бн з посеред лівиці або посли з ^тіх клю- бів дались би нозискати для квоти і кон
сумцийних податків.
Д о п и с ь .
З краю.
(В справі гайного посланя Впр. Митрополита до деканів.)
Наша редакция дістає безнастанно листи з признанєм від духовепьства за се, що ми ста
ли в єго обороні за кинений Впр. Митрополитом, а піднесений з радостию радикалами заміт, мов то наше духовеньство здирає. Нині містимо до
пись дуже поважного сьвяіценика, що вертає до
сеї справи ще раз і висказує про неї свій суд що сказав мужикови незвичайно спокійно. (Прим, ред.) додержав слова (сей
«Хто винен? Може за пізно — але гірихо - дилось тяж ко навернути ся до справи так бо
лючої, як зроблений духовеньству закид здир
ства в ділі належностий епітрахильних і то так загально — мовби се було головним гріхом ду
ховепьства руского, а до того так звичайним, що Впр. Митрополит уважав се сьвятим і пер
шим своїм обовязком — так повитати підвла- стний клпр. Дивна річ, що Митрополит галпцкої Руси зійшов ся тут з славно звістним обвйне- нєм руского духовеньства в часі нагальної емі- ґрациї до Росиї з сторони ґр. К. Баденього. — Вдяка і честь Вашій часописи за дуже відпо
відну оборону духовеньства у «Русланї*. Вер
таючи до річи мусимо конечно розглянутись по Станиславівскій дієцезиї, де Впр. Митрополит набув такого досьвіду. Отже за владїня ВПр.
днесь Митрополита — не було в станиславів
скій енархиї анї одного канонічного посїщеня, а з сего виходить, що ВГІреосьвящений не мав н а
годи гіересьвідчитись про добрі сторони 11ІД- властного духовеньства — не знав просто і не міг зпати, котрі духовні з пожертвованєм свого власного биту материяльного дїлали понад свій обовязок — яко дійсні пастирі, що полагають душу за овци своя. Ся бо катеґория людий (се всюда дїєсь) не звичайна про себе трубіти огЬі еі игЬі. Противно ВІІреосьвящений знав із ж а лоб тілько про надужитя — бо дійсно на до
брого ніхто не жалить ся — отже так само і парохіяни — ні. А знаємо зі всею гіевностию, що справозданя посїщень деканальнихдля референ
та консисториї — не були зовсім лектурою обо- вязковою. Але не копець на тім! Щож ВПре- осьвящений здїлав в таких случаях, коли такі жалоби надходили? — Одного такого собрата, до котрого безнастанно виїздив декан на слід
с т в а — но смерти декана ВПреосьвящений і м е н у в а л и д е к а н о м . До другого подібного, на котрого раз-у-раз надходили подібні жалоби, ВПреосьвященний власноручний білет інтересований так роз’ярив ся —
»аж тепер не попущу* і є совітником консистор.
написали
— за котрий
23
ҐЕРГАРТ ГАУПТМАН.
Візник Геншель.
(Далї).
Ч Е Т В Е Р Т И Й А КТ.
Пивярня Вермельскірха. Низький, побілений покій;
на лїво двері, що ведуть до нутра хати. Задня стіна з лівого боку на правий ломить ся в середині у ріг і нродовжувть ся далі' під простим кутом. Таким чином повстав простір немов рід коритаря, зі задньою стіною, посуненою далеко ввад. Права стіна того простору, що є також стіною передньої части, містить в собі шкляні двері, що ведуть на двір, а блшце з переду вікно. — При задній стіні, на лїво, є шинківнин стіл, на ньому чотирогранні фляшки в горівкою, посудина до нива, шклянки і пр. По хаті порозставлювані ясно-полїровані меблі з вишневого дерева: столи та стільці. Червона за
слона відділків передню часть від задньої. В сій останній є також богато стільців, а цілком у глубинї білярд. — По стінах порозвішувані олійні картини, в більшій части змальовані па них сцени із стрілецкого житя.
В е р м е л ь с к ір х сидить в шляфроцї з люлькою на довгім цибуху в губі та грає на нянїнї, що стоїть на лїво під стіною.
Три охітничі вогневі сторожі грають в білярд.
На право сидить Г а у ф е над чаркою горівкіг;
видно вже, як він опустив ся. у
П а н і В е р м е л ь с к ір х , нехарна баба, мов циганка,
миє за столом шклянки. Ф р а н ц їш к а сидить на рамі вікна та граеть ся із котиком.
Кельнер Ю р к о стоїть при шклянцї пива при шин
ковім столі у гарній весняній одїжи, лякерах, ґлясе-рука- вичках, на голові має цилїндер.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ грає та присьпівує собі.
Як я князем був аркадийським Богацтва мав, народ, майно.
ЮРКО
що за той час робив рухи під такт.
Ну, лише далі, лише далі!
ВЕРМЕЛЬСКІРХ кашляє значучо.
Не йде! — Захрип! — Ну, най буде...! — Іще раз зачинаймо!
Як я князем ...
кашляє.
Як я князем був аркадийським, Богацтва мав . . . богацтва мав . . . Е, до сто чортів!
ЮРКО.
Все далі, все далі! Та-ж се було цілком добре! Так гарно!
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Я вам щось закашляю. Тепер вже якось
не йде воно. ’
ЮРКО.
Ну, я сього не розумію. Та-ж се найкраща придворня музика.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Придворня музика на польованю!
ЮРКО.
Про мене, хочби навіть. Я там не знаю так точно ріжницї. Ну, панно Франю, чого ви так сьмієте ся?
ФРАНЯ.
Тому, що ви маєте такі гарні лякери!
ЮРКО.
Ну розумієть ся. Я-ж не можу ходити на босака. Дайте-но міні іще шклянку пива. Як там буде з чаркою данської золотівки, панно Франю? Ах так, мої лякери гарні. Тай кошту
ють мене також чотири таляри. Ну, але тепер можна собі на се позволити. »І1ід мечем* з а робить ся хоч що-то. Розумієть ся, що як я був іще «під зьвіздою*, то не міг ходити у ля
керах.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Подобає ся вам ліпше «під мечем*?
ЮРКО.
Ну вже-ж! Такого добряги-нана як ті
2 ским). Одному знов героєви бездітному, дуже
вчасному парохови, що не мав иньших заслуг, крім твердости, постарали ся о перворядну па рохію цїсарского наданя. Одного знов, про ко
трого парохіянин при коміеиї податку особисто
го, з мотивом закиду митрополичого публично сьвідчив, що висший може платити податок, зроблено віцедеканом і т. д.
Тому прошу о відповідь на поставлене пи
тане! Наконець є то тайною загально відомою, що ВПреосьвящений заявляли прилюдно, що ніякої рускої часописи не читають. Відкиж ма
ла взятись знаємість конечна для верховного душпастиря про бажаня, терпіня, потреби, злі і добрі порови підвластного стада?! Гірко оно і дуже гірко стояти під закидом так не заслуже
ним і длятого прошу звинити, що я в сей спо
сіб підніс тую справу. Дало би ся ще много на сю тему навести — але > положи Господи хра- неніє устам моїм!»
Є.
З заеїданя польского Кола.
Вчера відбуло польске коло явне заеїданє, що тревало повних вісім годин. Крім членів ко
ла явили ся на заеїданю члени палати панів:
Мадейский, Любомірский, Залєский і сеймовий посол, Нєзабітовский.
Перший промовляв М іл є в с к и й , котрого вже від давна визначено на референта буджету.
Він зазначив, що польске коло не має довіря до правительства і тому може єму ухвалити лише двомісячну провізорию, бо правительство з тримісячною провізорию в руці могло би ря
дити без польского кола. П ос. П є н т а к розка
зує про обструкцию, яку вели Чехи в коміеиї буджетовій. Поляки сеї обструкциї не нопирали.
Бесідник думає, що перед буджетовою провізо- рию належить поладнати угодові предложеня.
П ос. Р у т о в с к и й підносить з вдоволенєм, що в польскім колі настало отверезїнє. Не видить причини, длячого би сей кабінет заслугував на меньше довіря, як попередні. Належить дати тримісячну провізорию, хоть би з огляду на по
треби галицкого сойму, що мусить довше ради ти, як давнїйшими літами. Пос. Д ав. А б р а г а- м о в и ч є за двомісячною провізориєю. Пос.
Б і л ї н ь с к и й заявляє ся за двомісячною про
візориєю і доказує, для чого теперішнє ирави- тельство не заслугує на довірє. Сли правитель
ство хоче уздоровнти фінанси країв, то се за
слуга не Князьолуцкого, лише Кайцля. Се видимо з того, що теиерішний проект санациї обтяжує лише горівку, а не обтяжує нива, хоть оподатко
ване горівки повинно наступити разом з пивом.
Сли дамо двомісячну провізорию, то лише з огляду на державу, а не з огляду на кабінет.
Два місяці вистане для соймів і для нїмецко- ческої конференциї. Бесідник заявляє, що свій другий проект в справі помиреня Чехів з Нім
цями опрацював разом з ґр. Пальфі. Пальфі і Повше молили Чехів, щоби ириняли сей проект, однак они відкинули єго, покликуючись на пре- сию своїх виборців. На обструкцию глядить бе
сідник песимістично. Він боїть ся, що угода і ( не мав я іще, від коли працюю у своїм фаху.
Жиємо собі як два приятелі, як два братя, що так скажу; до нього міг би я говорити >ти«.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
У Зібенгара не було, бачить ся, так.
Франя сьмієть ся
ЮРКО.
Ну, бачите: гординя мусить бути все ка
рана. За чотирнацять днів — три неділі, тай буде у нього лїцитация, а я можу купити собі золотий його годинник.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
То купіть собі радше цілу хату.
ЮРКО.
Поки що іще ні; на таку річ треба піді- ждати, але вона вже й так продана! А зрештою на здоровля мої ианьство,—ваше здоровля пань- ство! Бо як вже всі будуть порожні, то є тут іще більше. — Купець зове ся Екснер ? Що ? Той, що се купив? Він буде наповняти лише фляшки мінеральною водою, та буде розсилати їх; гостинницю хоче винаймити. — Я винаймив би її зараз, коби були лише гроші.
буджет можуть упасти. На Чехів не можна в більшій мірі натискати, як се роблено доси. Сли Поляки будуть голосувати з Німцями, остудять ся відносини до Чехів, прийде иньше прави- тельство і можуть настати абсолютистичні екс
перименти. Короткий речинець провізори! знево- ' лить правительство, іцоби почало акцию. Клярі
колибає ся і ходить до Штірка, як до суперар- бітра. Чим більше часу буде мати Клярі, тим більше будеколибати ся. М а д е й с к и й заявляє, що нема причини відмовляти теперішношу пра- вительству довіря. Правительство ґр. Клярого буде так довго тревати, як довго не настане ио- розумінє між лївицею а правицею. Тепер немо
жливий анї кабінет лівиці, анї правиці. Цісар бажає коалїцийного кабінету. П о с. Я в о р с к и й замічає, що спір нїмецко-ческий мусить бути поладнаний. Угода з Угорщиною мусить перейти в парламентарній дорозі'. Сли Чехи залишать в справі угоди обструкцию, то лише длятого, щоби скомпромітовати лівицю. Вгірочім хто знає, чи Чехи не будуть робили обструкциї при дру
гім читаню. Бесідник осуджує обструкцию, що раз являє ся як непогода, то знов як буря, а вкінци як осїнний дощ. Чехи ризикують, устро- юючи обструкцию. Ситуация подібна нині, як в р. 1895. І тоді стояли отвором для Чехів во
рота, які сами собі замкнули. Димісия ґр. Кля
рого не має нині ніякої цїли. З хвилею, коли єго кабінет сповнить задачу, сам піде проч. Три
місячна провізорна не дасть ся осягнути в пар- ляментї, лише двомісячна. Два місяці часу ви- стануть для соймів. Посли: Евг. А б р а г а м о
ви ч, В. Д ї душ и ц к и й і К о з л о в с к и й про
мовляли за двомісячною провізориєю, п о ч ім р іш ен о о д н о г о л о с н о д о з в о л и т и л и ш е на д в о м і с я ч н у п р е в і з о р и ю.
Н о в и н к її.
— Наших П. Т. Передплатників просимо о ви- рівнанє рахунків. Ми зневолені опіачузати все готівкою, тому не можемо на будуче нікому у д і
ляти кредиту. Хто з наших передплатників не ви
рівняє в найблизшім часі' залеглостий, тому пе
рестанемо висилати часопись. Ми не думаємо де
моралізувати рускої Публики, що привикнувши до неточного плачена за часописи, забажає опісля, щоби їй всі рускі видавництва присилано даром.
— З Станиславова пишуть нам: В понеділок дня 11. грудня 1899 р., се є в навечеріє св. Ан- дрея, устроюють станиславівскі руско-народні товариства, в честь Єго Преосьвященьства Ан- дрея ґр. Шептицкого, Епиекопа станиславів- ского, «Сьвяточний Вечер< на котрий підписаний комітет має честь Вашу Всечестність запроси
ти. — Станиславів, дня 7. грудня 1899. — О. В.
Фацієвич, І. Каранович, Др. М. Коцюба, 0. И.
Порайко, К. Чорненькова, О. С. Тороньский, Т.
Стахевич Р. Зарицкий, А. Шахнович. — П ро ґ р а м а : 1. Привітне слово; совітник суду І. Ка
ранович. 2. Бортняньский, концерт К. XXIX.
♦ Восхвалю імя Бога моєго з піснію»; виконає хор пит.імцїв Бурси св. Николая. 3. З оп. >Мі-
£иои« Сарасатого, сольо скрипкове, в супроводі фортепяну; виконає пан! І. Спонєвска. 4. Отче наш — пересьпів О. Федьковича, деклямация;
виголосить панна 3. Струтиньска. 5. Ах деж той цьвіт — Нижанковского, сольо сопранове; від- сьпіває панна 0. Ііроекурницка. 5. На розвили
нах Галича — слова Метеллї, музика В. Матю- ГАУФЕ.
То йдіть до Геншля, він вам дасть.
ЮРКО.
І, знаєте що, воно не було би так цілком неможливе.
ГАУФЕ.
Знаємо, знаємо, ви стоїте в дуже близьких відносинах з його жінкою.
Франя сьмієть ся.
ЮРКО.
Ну, чому-ж би ні? Нічого собі жіночка!
Чуєте? Жінки будуть вам їсти з руки тому, хто знає, як забрати ся до них.
ГАУФЕ.
Ну, коли ви довели до сього, що Геншлева їсть вам з руки, то мусите розуміти ся на річи.
ФАБІҐ
входить з посторонком на плечах. Сїдає незамітно в куті.
ЮРКО.
Бачите, маєте, що кажу! Але се не кождий потрафить. Хто не є тут на місци, той може вам найкращий шматочок переслїнити.
ка; виконає мішаний хор »Станиславівского Бо
нна* в супроводі' фортепяну. 7. Закінчить жи
вий образ. — Вечерок відбуде ся в сали Това
риства ім. Монюшка. — Початок точно о годи
ні 5. вечером. (0 годин! 5. буде саля замкнена).
Вступ безплатний, тілько за запросинами. Стрій для пань вечерковий або народний, для мущин балевий.
— Розпраза пос. Вахнянина против редактора
♦ Мопііога», Брайтера і редактора >Галичанина<, Вол. Луцика о обиду чести назначена на день 15, грудня с. р.
— »Ґалїчанїн плаче» і то гіркими слезами, що у Львові орґанїзує ся нове руске сторонництво.
В 265 числі подає »Ґалїчанїн« вступну статию п. з. >Слово на розум'ь», в котрій хоче прогово
рити до розуму своїх недавних союзників і ка
же їм виразно, що розбите консолїдациї буде
♦ вредньїм'ь» для >русскаго народа», та що ор- ґанїзацию нового сторонництва викликала хиба...
иольска інтриґа. При кінци додає ♦ Ґалїчанїн» від себе: >Мьі не бьіли и не будемт. врагами мало- русского нар’Ьчія, мьі желали бьі и желаем-ь его розвитія естественньїмть, а не искусньїм'ь по ре
цепту Баден'Ьев ь, Бобжинских-ь и прч. составлен-
НЬІМ'Ь путем’ь и для того всякій розумний се- наратист'ь не можете видфти вгь нашей партій своихт, протіївников'ь, а т'Ьхгь меньше враговь.
Если же народовцьі дадуть себе водити за ноеь
♦снолечной ієрархій* и хотьбьі и безсознательно забудуть о том-ь, що в;ь единствЕ и солидар- ности почивает'ь сила — то они гіротив'ь своей воли и желанія нанесуть своєму народу больше вреда ч'Ьмь пользьі и наслідники ихь будуть за то кидати на них проклятій. Сауеапі соизи- : 1ез!...« Ой так! >Мьі не бьіли и не будемь вра-
гами малорусского нар’Ьчія!» пише нині ♦Ґалї
чанїн», а в серпня сего року назвав се ♦мало-
| русское нарЬчіе» >язьікомгь свинопасовь и па- I стуховь». Річ певна, що там, звідки викидають І москвофілів за двері, мусить бути... польска ін-
! триґа. Вгірочім плачі ♦ Ґалїчанїна» може за вчас
ні, бо судячи по дотеперішній дїяльности п. Ро-
; манчука, ми певні, що при найблизших виборах і побачимо єго знова в обіймах москвофілів, ко
їли лише нове сторонництво не буде представля
ти для него інтересу. І знов загирить ся пять, [або шість округів, але за те ♦русскій народ'ь не
ионесет'ь вреда», бо буде консолїдация...
— Огроєнє кокаіною. Якась зарібниця, що і мешкає при Домінїканьскій ул. ч. З ужила не- I обережно кокаіни проти болеви зубів і отроїла І ся нею.
— В процесі о убийство християньскої дівчини,
і що вів ся в Станиславові против Нути Марморо- 1 ша, рішено ще доповнити слідство. Тому відло- жено процес на внесене прокуратора до най- близшої каденції! присяжних судиїв.
— 2о1п’ е г2 е т Ьус, 1о іоіпу г а ї’ Під таким за-
! головком подав був ♦ СІок Рггешузкі» новинку, і де доносив про засуд на вязницю капраля
| Ґломбіньского за се, що він замельдував ся, яко і хорий. Новинка кінчила ся словами:ІДі< Кашіпт!
! Сею новинкою почули ся війскові власти оби- дженими і перед кількома днями відбула ся розправа против Тад. Реґера і Тадея Колькеви-
! ча, з котрих перший завинив се, що написав [ новинку, а другий, що помістив єї, яко відві- чальний редактор. В часі розправи переслухано Ґломбіньского, тепер вже скарбового стражни- I ка, а сей зізнав, що з причини секатур в вій- ску хотів собі відобрати житє. Противно, пере
слуханий лікар, др. Ґілєвич і капітан Камер твердили, що жовнірам ніхто кривди не робить, що специяльно Ґломбіньский був ледарем, що все удавав хорого. Капітан Камер заявив при сій нагоді, що чує ся новинкою Реґера лячно обидженим, бо в ужитю слова >Камерун« є ви-
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Ну, не КОЖДОЇ то днини іще вечір.
Входить З і б е н г а р лівими дверми.
Де Геншель запосягне, там не росте трава Найвищий слуга, пане Зібенгар.
ЗІБЕНГАР.
троха блідий.
Добрий-день!
ЮРКО.
Піду я на хвилину до білярду.
Бере своє пиво та йде в задний простір.
ЗІБЕНГАР.
сідає при столі коло фортепяну.
Ви, бачить ся, сьпівали, пане Вермельскірх.
Не перебивайте собі, прошу.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Що? Я? Сьпівав? Чи-ж се можливе? Я знаєте, так сильно зворушений. Але коли ви вже кажете, то се мусить бути правда. По
зволите, що присяду ся до вас? Принеси міні ґрацького, Франю!
(Далі буде).
з разна аллюзия ро єго назвиска. Судні присяжні
увільнили Реґера від проступку обиди чести, а Колькевича засудили «за занедбане редактор- ских обовязків« на 10 зр. кари.
— Напад робітниць. Як доносять з Находу, в Чехах, дня 1. с. м. вдерло ся близько сто осіб, самих жінок, до канцеляриї одної з тамопіних фабрик і при помочи робітників зневолило ди- рекцию до підписаня заяви, що привертає дав
нин фабричний реґулямін. На другий день уне- важнив правительственний комісар сю вимуше
ну концесию і зарядив слідство против всіх демонстрантів.
— Убийство лат. сьвященика. З Філадельфії до
носять: Кс. Вінкентия Залєского, пароха польскої
«незалежної» парохії убито у власнім домі. За
лєского найдено рано непритомного в калужі крови. Небавом закінчив він житє. Хто єго убив?
— доси незвістно. Оповідають, що попередного вечера відвідали Залєского два «незалежні»
сьвященики, Ґавриховский і Радзїшевский з Чі- копее. До парохіяльного дому завів їх презес парохіяльного заряду, Пшенїньский. Сей розка- ує, що коли перед 10 годиною переходив коло парохіяльного дому, замітив, що ксьондзи сва
рили ся досить голосно. Натомість зізнає орґа- нїст, що видів, як входили до дому три жінки, Жінок тих не найдено, а Ґавриховского і Ра- дзїшевского увязнено.
— Убив парасолем. В Кракові відбула ся сими днями розправа против Еман. Томашевского, 22-лїтного кравецкаго челядника о убийство.
Причиною сего обвиненя була нічна бійка з дня 7 на 8. жовтня. Веселе товариство вийшло з шинку. Член сего веселого товариства, Теоф.
Ґузїковский ударив в лице Пєпшака. На поміч Пєпшакови прибіг Томашевский і зранив Ґузї- ковского парасолем в голову. Мимо сеї рани Ґу
зїковский ходив цілий другий день, був в шин
ку у жида, де дістав новий «почастунок», сим разом по лици, і то так сильний, що перевернув ся на землю. По тих противностях житя, Ґузї
ковский помер дня 20. жовтня. Лікарі стверди
ли, що причиною смерти була рана, завдана па
расолем. Присяжні судиї потвердили 9 голоса
ми питане про убийство, однак додали, що ста
ло ся се без злого наміру. В наслідок сего То
машевского, що пересидів три місяці в слідстві, увільнено від вини і кари.
— Увязненє посла. Провідника сицилїйских розбишак, посла з Палермо, Палїцолю увязнено вчера.
— Куля пятнацять літ в мозку. На клініці в Москві довершено недавно цікавої операциї на одній хорій з Гельзінґфорсу, що перед пятнаця- ти літами одержала кілька стрілів з револьве
ра в голову. По катастрофі була хора 52 днів непритомна, опісля мала на протяг одного року сиаралїжовану руку і ногу, а вкінци на памятку по тім страшнім случаю лишив ся їй тяжкий біль голови, що мучив єї повних 15 літ. Допер- ва недавно проф. А. Бобров, до котрого неща
слива удала ся на пораду, відкрив при помочи лучів Ретиґена, що в задній части мозку нахо
дить ся куля, що зіставала там літ пятнацять.
Кулю вийнято, а пациєнтка в десять день пізнїй- ше опустила клініку в найліпшім здоровлю.
— Убийство на улици. У Варшаві напав в не
ділю коло 1 І. год. в ночи на 28-літного заріб- ника Красїньского якийсь молодий мущина і ударивши свою жертву ножем у груди, утік швидко в напрямі Нововеликої улицї. Як пока
зало ся потім, був се різничий челядник, 22- літний Валєриян Наіф. Причини злочину на разі не сказав. Красїньского перевезено до шпиталя, але всяка поміч показала ся безкорисною.
— Чим раз дальше. Дня 10. с. м. при зелї- зничім департаменті в Петербурзі збере ся спе- цияльний комітет для остаточного поладнаня питаня будови нової азийскої зелїзницї, що по
лупить Астрахан з границею Перзиї. Кошти бу
дови сеї зелїзницї, що в значній части піде без
людними каспійскими пустинями, ще не обчи
слені, в кождім однак разі будуть величезні. В звязи з тим зістає послїдний росийско-перский договор, про котрий доносить Бііііу Маіі. На під
ставі сего договору одержує Росия виключне право будови зелїзницї на перскій териториї аж до Монополіє. Англїйский дневник завіряє, що причиною сего договору є ситуация в полудне
вій Африці, причім додає, що Перзия починає чим раз більше хилити ся до Росиї.
— 0 жінки. У вересни 1900 р. відбуде ся в Па- рижи міжнародний конгрес в справах правного і суспільного становища жінок. Він обіймати ме три секциї: 1) економічну, моральну і суспільну, причім буде звернена особливша увага на пи
тане моралі, іменно на справу «однакої моралі для муїцин і жінок», а враз і на питане знесе-
«я гіроституциї, яка користає ся опікою держа
ви; 2) в справі виховуваня дїтий, що роздивить ся у задачах міскої школи; 3) правничу, яка займе ся однаким політичним і суспільним пра
вом мущини і жінки. В звязи із конгресом від
буде ся вистава праці жінок зі всіх обсягів їх дїяльности. Найінтереснїйшою частиною сеї ви
стави буде збірка всіх письменних творів — книжок, розвідок, нарисів, повістий — у всіх
мовах та із всіх часів, у яких автори займали ся жіночою справою.
— Пожички для лїтератів на слово чести. В Парижи істнує від недавня інституция, заложе- на панею Робен, що віддала значну часть свого майна на се, щоби бідним лїтератам уді
ляти ножичок без ніякої поруки. Каса функціо
нує вісім місяців і роздала вже пожичок на 20 тисяч франків. Назвиска пожинаючих лїтератів удержує ся в тайні. Пожинаючий, в заміну за одержану суму, пише поквітованє в такій фор
мі: Зобовязую ся словом чести віддати . . . франків, пожичених мені панею Робен». Речи- нець віддачі неозначений. Пожички від 5 —20 франків видають ся без письменних доказів.
Пожички на слово чести і підпис виносять від 50 до 500 франків. Богато лїтератів звернуло вже пожичені суми. ГІанї Робен є певна, що про.чі сплатять свої довги до двох літ. Як по
трібкою була ся інституция, доводиль сей факт, що один з визначних письменників, творець трийцяти повістий зневолений був затягнути пожичку 200 франків.
— Збурене мосту при помочи електрики відбу
ло ся недавно в Клїтон (Індіяна) в Сполучених Державах. Йшло там о як найшвидше збурене деревляного мосту, що стояв на мурованих стов
пах. Не можна було покористати ся анї вогнем, анї динамітом, аби не ушкодити стовпів. Тому заложено ключки з тоненького дроту на бальки там, де вони мали бути перетяті, обложено їх із епода тягарями, аби приставали до дерева. Пе
рерізане, чи радше перепалене дерева відбуло ся незвичайно хутко. По годині і 40 хвилинах від початку сеї операциї перерізана деревляна конструкция упала до ріки.
— З наукового Товариства ім. Шевченка. На
укова читальня при бібліотеці Товариства отво- рена що дня від год. 2—6 по полудпи і в тім часі може кождий з неї користати. До дому випозичають ся книжки лише за кавциєю. — Канцелярия Товариства отворена від год. 9—1 ' рано і він 3—6 по полудни. В неділі і сьвята льокаль Товариства зачинений. Адреса: Львів, ул. Чарнецкого ч. 26.
Наука, штука, література.
— З театру. («Сибір», драма в 4 актах Ґа- бриелї Запольскоь — Конець). Коли маємо оці
нити сю найновійшу драму д. Заиолської, то мусимо оцінювати єї 1) з огляду на патріотичну єї тенденцию, а 2) з огляду на єї артистичну вартість. Як патріотична драма не лишає вона собі нїчо до бажаня. Серце Поляка може по
рушити до глубини. Що більше, є в ній деякі місця, що порушують живі струни в серці кож- дого чоловіка, як ось коли в першім акті Анюч- кін каже стріляти до безборонних людий. Инь- ша однак річ з єї артистичною стороною. Ав
торка поставила собі тенденциєю змалювати як найчорнїйшими красками росийське правитель- ство, а з другого боку виідеалїзувати Поляків і росийських мужиків. Отеє єї ціль, до якої стре
мить не перебираючи в средствах. Накопичене ріжних гидких сцен, обчислених на ефект, ка- рикатуризує цілу штуку.
Типи, виведені в сїй драмі, є пристосовані цілком до тенденциї авторки. Злоба, хитрість, підступ, злочини — отеє прикмети росийських чиновників, росийської урядничої суснільности.
Ціла драма є так ними переповнена, що нарешті відвертаємо змучені очи і питаємо себе: чи се справді живі люди ? Чи можливе се, аби не було між ними анї одного ч о л о в ік а ? Але сама авторка підсуває нам гадку, де шукати л ю д и й : Протиставить крок за кроком сим зьві- рям людяні серця росийських мужиків і каторж
ників. Розуміє ся, що надмір людяности не мо
же разити нікого, але сильні контрасти виве
дені нарочно систематично один коло одного минають ся із своєю цїлию.
Найреальнїйший, найсимпатичнїйший і най
більше удачний є тип бродяги. Се тип дикої натури, дитина-плід природи. В нїм звучить лише одна струна: стремлїнє до волі, до свобо
ди. І аби дістати ся на волю, він не перебирає у средствах. Убийства, злочини, всьо служить йому до цїли. І не разить нас се, що він дусить
«деньщика», не разить нас се, що убиває справ
ника і його «ямщика», не разить нас се, як він оповідав про убийства купців і пр.... бо ми ба
чимо, що сї злочини є кладкою, яка веде його до цїли, дає йому свободу, дає спромогу житя на волї. Се тип, що є найяснїйшою стороною цілої драми.
Про виставу штуки і гру артистів скажемо
лише те, що не можна собі нічого ліпшого ба
жати. Майже всі артисти відограли свої ролі з таким зрозумінєм, з таким чутєм, що сама гра вистарчить, аби ся драма утримала ся дов
ший час на сценї скарбківского театру. А. К.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 9. грудня. Цісар приняв вчера на авдиєнциях: міністра справ внутрішних, д-ра Кербера і управителя міністерства торговлї, д-ра Стібраля. — Нині прибуде до Відня президент угорских міністрів, Селль. — Вчера відбув ся у цісаря двірекий обід на честь вел. князя, Мико- лая Миколаєвича. Взяли в тім участь поміж инь- шими достойниками нїмецкий амбасадор, ґр.
Капнїст і Ґолуховский. Цісар мав на собі ро- сийский, а вел. князь Миколай австрийекий
мундур.
Петербург, 9. грудня. З нагоди вчерашного торжества св. Юрия, ґен. маршалка ґр. Ґурка іменував цар шефом 14 полку стрільців. — Не- гоїі заперечує розсіваним вістям о захитанім становиску і злім стані здоровля міністра фі
нансів, Віттого. Мінїстер уділяє авдиєнций і у- кладає дуже користний буджет на будучий рік.
МАЛИЙ Ф Е Й Л Є Т О Н .
Х и м е р и .
(Конець).
«А коли ви самі руководили ся тілько своїм розумом і не дуже добре на нїм вийшли, то чо
му бороните «дуріти» вашій дитині? Може як-раз у тій дурійці молодого серця чекає її щасте, котрого ви, а може бути ваші родичі не могли наперед провидіти своїм розумом. А так, бачи
те, ваші слова «тілько й мого щастя, що в тобі Іване» — виходять лишень пустою фразою, тим сумнїйше, що говорить се мати своїй дитині.
Бо чи будете ви, мамо, щасливі, коли я буду у всім годити вашим перестарілим забаганкам?
Те саме зробить вам за гроші перший-лїпший бідний невольник...
«Мамо! не маю вже до вас ніякої просьби.
Не гризіть ся, се для вас буде ліпше; а для ме
не... пропало. Я буду далі жити скислим ана
хоретом, ненавидіти чужих людий, оминати своїх, рідних і близьких. Вже така моя вдача...
Дрібний случай зробив колись з мене мізантро
па, а новий, недавній — зморозить мою любов до рідної матери... Бо коли моє житє буде тіль
ки мукою, то як можу я любити ту людину, що привела мене на сьвіт. Останньою моєю гри- жою буде те, що в моному серці не буде сліз, щоб оплакати смерть дорогої матери... Не ди
вуйте ся мамо, що ви довго-довго не зобачите усьмішки на моїм лици... а може, може й ніко
ли... А коли ви за кілька літ заговорите пер
ший раз до вашого «недоброго» сина, що вас прецінь колись так дуже любив, — не питайте тоді його: «як тобі живеть ся, мій сину? Чи ти щасливий?»
«Він відповість вам тоді: «Я змарнований!»
І ви тоді загризите ся, певно більше ніж тепер.
Деж буде ваше щастє? Ви не переробите на
«чоловіка» старого, запеклого мізантропа, що у нього замість серця «тілько кусок мяса». Самі відцураєтесь вашого сина і «буде каяттє, та во
роття не буде». А якийсь недотепний письмен
ник опише траґічну історию нашого дому, про
славить себе легким коштом, а за свою сенза- цийну повість заробить добрі гроші.
«Мої мамо! Як найдете колись отеє моє ні
сенітне письмо, не беріть його до рук, не чи
тайте. У нїм ціла ворожба моєї долі, знаєте, — яка вона. Дай вам Боже, щоб ви колись сьмі- яли ся з отсих «нісенітниць», коли не враз зі мною, то може бодай самі. Дай Боже, але я не надію ся, щоб воно так було, бо... з мене часом добрий ворожбит... знаю себе вже не від нині...»
Скінчив писати, замкнув свій дневник, вло- жив його до папірової коробки і сховав на сам спід до скрині...
Г. 16. серпня 1899.
Орест Авдикович.
