Ч. 57. Львів, Четвер дня 12 (2 4 марця) 1898. Річник II.
Передплата
на «РУС ЛАН А* виносить:
в Австриї:
цїдий рік . . . 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на нів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
♦Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят 2 ГОД. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неоиечатані вільні від аорта. — Оголошенн зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в ♦Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
і
По першім заеїданю.
Всїм нам добре знана круговоротка, що зве ся калейдоскоп. Дивиш ся в неї, бачиш різнобарвні каміньчики в неладі.
Друлиш злегонька пальцем в трубочку або повернеш нею під кутом хочби одного сте
пеня, — а вже каміньчики ул ожили ся складно, сказати би навіть в симетричну фіґуру.
Такою круговороткою представив ся на першім своїм інавґурацийнім заеїданю центральний австрийский парламент. Хтось чи щось друнуло в наш віденьский калей
доскоп, а клюбові каміньчики, що в часі XIII. сесиї лежали хаотично побіч себе, у- ложили ся бодай на хвильку в яку-таку гармонійну цілість. Окрім двох послів з пятичленної іредентичної ґрупки прусофіль- скої ніхто не закаламутив спокою і не на- рушив поваги законодатних зборів.
З відки-ж повіяло по парламенті таким статком? Ґр. Тун не характерник, щоби мав силу заворожити давніш бруталїзм де
яких нїмецких клюбів. Лівиця не зблизила ся до правиці ані на відворот. Ґр. Тун від
читав вправдї свою проґраму, але она бу
ла так короткою і так загальною, що годі їй вмінити заслугу успокоєня парламенту.
Хтож злагодив до недавна ще, бо до 21.
марта рано, розбурхане парламентарне море?
Щоби відповісти на питане, треба за
глянути хоч з далека за парламентарні ку
ліси. Там треба шукати за моральним ви- новником тої тишини, що роздягла ся ни
ні несподівано в центральнім парляменті.
А сим виновником буде не хто другий як той р о з у м , що у декого приходить з ві-
щиростине можемо його ииакше з’ясувати як літературним хамством. На стор. 69. «музика*
говорячи про своє колишнє коханнє, каже: «Я подала йому душу свою, розложила єї перед ним мов вахляр, а він... З неописаною погор
дою вимовила се слово*. Яке слово? «Він?* Ні!
там стояло в рукопису слово «мужик*, але ре
дакция в своїй яевинности поставила точки. І сї люди можуть скаржити ся на цензуру!! Ниж
че трохи «музика* каже, що тепер єї єдина вті
ха іветрумент. «Він зостане ся мені вірним. Він не мужик!* Уся краса сього уступу, збудована на контрасті', згинула через нечувану демокра
тичність редакторів. Кажуть, авторка трохи не плакала, бачучи як нівечать вільнолюбні редак
тори чужу творчість і затялась не містити нї одного свого твору в «Вістнику*. Хтож його то
ді читати ме?
«Правда, є ще в «Вістнику* гарненькі опо- віданя Франка та Маковея, але вони занадто маленькі, щоб про них довше говорити. Що-до перекладів, яких є декільки, то лїчучи їх поря
дними, ми все-ж гадаєм, що можна містити лі
пші річи ніж прим, «істориї ослів*. Але в зага
лі переклади незлі.
«Що дотикаєть ся частини наукової, то во
на досить сумна. Автори, як на прим. д. 0. Ч.
умудряють ся з найцїкавших річий, як соціо- льоґічні і статистичні конгреси, зробити невимо
вно нудну історию. У мене вражіння від тих конгресів в переказі д. О. Ч. таке, ніби си
діли якісь ідіоти і верзли з задоволеним якісь незрозумілі дурниці, які їх самих не цікавили.
Літературні новини.
(«Літературно-науковий Вістник*. Кн. І.—III.)
(Конець.)
«Отже не дивлячи ся на всі недотенности , оригінальних річий, в яких ми роздивили ся, 1-а книжка «Літ. Наук. Вістника* єсть дуже цін
ним придбаннєм нашої літератури. Такої ваги на нашу думку, надає єму «Уаїзе теїапсЬоІіцие»
фрагмент Ольги Кобиляньскої. Коли наше кра
сне письменьство має остатніми часами щось такого, чим ми можемо по справедливу хвалити ся, то се є твори 0. Кобиляньскої. Ми маємо на думці ширше роздивитись в єї творах в окре
мій статі, через те не будемо тут про неї гово
рити. Скажемо тілько, що «Уаїзе теїапсЬоІіцие*
по нїжности, сьвіжости, глубинї творчої мисли і мягкости тонів єсть річ, з якою не може рів
няти ся ні один твір наших сучасних письмен
ників.
«Але «Уаїзе шеіапсіюііфіе*, очевидячки, не дуже до вподоби ш. редакциї «Лїт.-Наук. Віст
ника*. Нехай самі читачі побачать, з яким вар
варством знущали ся редактори над тією рі- чию. Перш над усе редакциї не сподобало ся, що одну з дієвих осіб звуть Анютою, їх націо
нальне чуттє так розґедзґалось, що без дозво
лу авторки з Анюти стала Гануся. Але редак
тори не тільки націонали, вони ще і завзяті де
мократи, вони не можуть знести слова «му
жик!* Ся «відраза* до мужика довела шановну редакцию до так великого вчинку, що ми по
ком. у легкодуха з хвилию нужди, у пяно- го но витверезіню, у божевільного по ща
сливій курациї, а у поодиноких політичних чи національних сторонництв тоді, як най
дуть ся в такім б е з в и х і д н і м п о л о ж е нні, в якім найшла ся наша нїмецка об
струкцію. Ніж краяв, доки не затупів та не вищербив ся. Ходив віл на чотирох, сильно ревучи, доки не зайшов на ожеледь і не розчахнув ся. Була обструкцію голосна, популярна навіть, доки не знемогла сама в собі і не показала ся так само вже не ефектовною, як і безцільною, доки кількох мужів більше тверезих не сказало собі: ся стежка веде в глибокий провал, в котрий попавши ще видобудемо ся так легко і ско
ро назад на верх.
Ще в суботу рано ухвалили націонали нїмецкі під впливом своїх мужів довіря з провінцій будь-що-будь — продовжати об- струкцию. Здавало ся, що націонали, чис
лом 37 членів, потягнуть за собою нїмец
ких поступовців (35 членів) яко найбільше інтересовану ґрупу, бо зложену з нїмецких послів країв судетских, з відки вийшов перший атак на язикові розпорядженя ґр.
Баденього і з чого виродила ся відтак об- струкция. Однакож в суботу вже заявили поступовці, що они вправдї невдоволені і з нових розпоряджень бар. Ґавча і будуть домагати ся законодатного управильненя язикового пиганя в Австриї, але — л и ш е о и о з и ц и є ю . ІІа ухвалу націоналів впли
нув найбільше бувший посол державної ради др. Дершатта, а побіч него мужі до
віря з провінцій. Таке говорять нині самі націонали, неначе каючись гріха і звалюю
чи з себе вину за суботнїшну ухвалу па дорадників з провінциї. На отямлене те по
ступові цв вплинув найбільше віцемаршалок
ческого сойму др. Лїперт, а побіч него бар.
Хлюмепкий. Они сказали поступовцям те саме, що відтак написала N. іг. Ргезве, іменно-що дальша обструкцію с п и н и л а би я к - р а з у с у н е н е я а и к о в и х р о з п о р я д ж е н ь бар. Ґ а в ч а о з а с т у п л е н е їх я з и к о в и м з а к о н о м . Треба проте за
вернути з обструкцийної дороги на звичай
ну опозицийну.
Дальшим мотивом до отверезїня по
ступовців була річ, виголошена Вольфом в Градин, де сей прусофіль грозив вже прилюдно на вічи зрадою стану, на слу- чай, коли би Німцям австрийским не при
вернено давнїйшого п а н о в а н я в Австриї.
З такою прусофільскою фракциєю даль
ший похід по дорозі обструкцийній був вже неможливий. Тут мабуть обізвала ся вже і в душі ческих Німців дрібка патріо
тизму австрийского і чувства льояльнос.ти.
Нїмцї-поступовцї не крили ся вже в при
ватних розмовах з обєктивними послами других клюбів неналежачих до лівиці, що з «зрадниками держави« дальше іти не можуть. Вольф переборщив — казали они откровенно. Ми полишимо ся в опозициї до теперішного иравительстиа, але з Гру
пою зрадників солїдаризувати ся нам — годі!
В суботу вечером і в неділю через цілий день кипіло ще в котлі лівиці. Про
відники всіх клюбів лівиці сходили ся і розходили ся. Сходила ся кооперацію з оиозициєю і обструкциєю. Були і антисе
міти при тім, що рішили ся вже мипувшої сесій за звичайною оиозициєю. До поне
ділка рано ситуацію ще не виклярувала ся. Аж перед самим відкритєм ради дер
жавної взяв верх
—той р о з у м , про ко- трнй ми висше згадали. Уложено спільну
«До науки належить те ж «Зжиття і пись- меньства» О. Маковея. Були часи, коли фейле
тони Маковея в «Буковині» читали ся з розко
шами, коли з кождої стрічки бризькав юмор і било ключем життя, коли характеристики «осіб»
були чудово прекрасними. Що стало ся з сим талановитим нашим письменником? Через що його «З життя* так бліде, безбарвне, нудне? Де дів ся талант? Не вже і на нїм тяжить той про
клятий, фатальний закон, що сливе кожен укра- їньский письменник, многонадїйний, таланови
тий, років з трийцять духово замирає і пише таку нісенітницю на посьміх собі, людям, що жаль бере! От на прим. Сивенький, Школичен- ко і т. д.
«З секретів поетичної творчости* гарна і серіозна стаття, але від тої части, що поміщена в ІІ-ій книжці «Вістника», гарнїйша о много ста- тя І. СадГера, І)іе 8ее1епііе£еп в ч. 135 відень- ского тиждневника «Біе 2еіі«.
«Єдина річ справді' гарна, се «З чужих лі
тератур* Ів. Франка, але вона призначена для читачів, що вже богато знають і через те, зда- єть ся, не всїм приступна.
«В загалі скажемо, що «Вістник* редакция, очевидячки, призначила смерти. У бійця «Зорі»
хоче взяти на свою душу се нове злочиньство, підмовивши собі спільників. Панове! Згляньтесь на нас убогих і нустїть сьвіжу, живу течійку в Ваше видане, бо, по щирости, ми задихаємось!*
*
**
- Так мав би дивитись на «Лїт.-Наук. Віст
ник* якийсь Українець, Лівобічний. Не входимо
програму будучої акциї в парламенті', а ся проґрама вийшла відтак на верх в заявах, які зложили на першім засїданю всї про
відники клюбів лївицї устами Перґельта, Штайнвендера, ґр. Штірка і Люеґера в імени поступовців, націоналів, вірноконсти- туцийної шляхти і антисемітів.
Заяви ті були мов би вентілями в па
ровім котлі. Туди вийшла чи потекла вся жовч з душі лївицї. В заявах сих сказано, що лівиця Іех Фалькенгайна не узнала ні
коли законом; що лівиця потягне до одві- чальности ґр. Баденього як і бувшу пре- зидию за всі »злочини«; що лівиця буде домагати ся язикового закону і т. д., але она — не визвана до бою — зійде з до
роги обструкцийної. Лівиця хоче ще са- тнсфакцнї, а відтак? — відтак буде лише о п о зи ції єю. Такою є хвилева ситуация.
Д о п її с ь.
З Брідщини.
Посилаю вам справозданє з віча, що від
було ся в Бродах дня 17. марта с. р., на доказ, що Брідщина инакше задивлює ся на діяльність руских послів, як Каменеччина. Мимо аґітациї, щоби в Бродах ухвалити вотум недовіра иос Барвіньскому, справа та не прийшла під диску- сию, ніхто в ній голосу не забирав а з диску- сий виходило навіть се, що віче узнає хосенну працю руских послів, хотяй єго аранжери до сего вітверто признати ся не хотять. Та сему не дивувати ся, коли зважимо, що переживаємо час тяжкого тероризму з сторони самих Ру
синів.
Віче розпочало ся по відправленю Служби Божої о год. 1ІІ 12-тої перед полуднем. Явило ся 20 сьвящеників і 200 селян.
О. Мандичевский, голова «СеляньскоїРади»
витає зібраних словами: »Слава Ісусу Христу», взиває, щоби радили з достоїньством і повагою і поручає на голову зборів о. Ефиновича з ІІо- півцїв, на заступника голови селянина Возьняка, а на секретаря віча о. Мих. Левицкого з Щу- рович. Вічевики годять ся на сей вибір одно
душно. О. Ефинович вітворяє збори, взиває се
лян, щоби свої кривди і жаданя висказували отверто. О. Каранович читає реферат про еко
номічне положене краю. В дискуснї забирає го
лос о. Герасимович і жадає, щоби до резолюциї предложеної референтом про спілки рільничі, додати слово «народні», бо того домагали ся в те, чи статя походить справді від Украінця з над лівого берега Дніпра, чи від Українця з над лі
вого берега Прута, хоч за останним промавля- либ скорше: докладна відомість про редакцийні зміни в фрагменті Кобиляньскої, згадка про статю в »2еіІ«, сама мова в статі і дещо инь- ше; не входимо і в те, чи авторови статі знана була та наша критична статя про перші дві книжки «Лїт.-Наук. Вістника», з якою він го
дить ся, з винятком заміток про «Уаїзе шеіаи- соїідие» Кобиляньскої. Для нас вистане скон- статованє, що не ми одні знайшлись поміж кри
тиками, котрі до «Лїт.-Наук. Вістника» ставлять
«великі вимоги«, а що є таких критиків більше і то острійших ще іп шосіи, — значить, що й ті
«великі вимоги» є оправдані. Годі однак, по
давши в цїлости статю Лівобічного, не зробити і кілька заміток про деякі погляди, яким вираз дала «Буковина», а з якими ми не вповні го
димось.
Передовсім той «Уаїзе шеіапсоїідие», чи, як редакциї «Лїт.-Наук. Вістника» і «Буковини»
пишуть «шеІапсЬоІідие!» Кобиляньска справді написала єго гарно і по модному, се повтаряємо ще раз. А ми таки поставили єго поруч пере
кладів! Чому? — те справді було в нашій статі сказано не так «невиразно», як коротко. Та тут же не в обороні Кобиляньскої, — бо талант ми ііі признаємо, а єї фрагменту виступив н. Лев Турбацкий в своїх «Літературних замітках»
(«Буковина» ч. 16. з дня 18. лютого); тепер-же хвалить єго Лівобічний.
П. Лев Турбацкий, згаджаючись з нашим
«досить острим, але в многих точках і справе
дливим осудом» двох перших книжок «Лїт.- Наук. Вістника», дещо й дословно повтаряючи за нами, не годен нам простити замітки .про
«Уаїзе теїапсоїідие». Він «між стрічками» читає,
наші посли в соймі. О. Дуткевич попирає сю поправку, звертає увагу на се, що одною з го
ловних причин біди селяньскої є єго лінив
ство і байдужність. Дальше ставить бесідник резолюцию в справі просьвітн народа, піддвиг- неня єго морального через місиї, а економічного через промислові інколи. О. Долиньский думає, що поділ ґрунтів є причиною економічної руїни селян, що держава мусить прийти в по
міч селяньству через заложенє банку державно
го і вппосаженє єго депозитами сиротиньскими.
Бесідник жадає в кінци, щоби заложено стациї розплодові в Лопатинї і Залізцях, а о. Дзерович домагає ся, щоби таку стацпю відкрито також в Тоиорові. О. Герасимович звертає увагу ради повітової на безпримірне нищене лісів, а селя
нин Кушпета жалує ся, що властителі викорчо
вують ліси а не засаджують. Селянин Копоть каже, що причиною лінивства селян є нуж
денна денна „платня по дворах. ГІо замкненю дискусиї ухвалено такі резолюциї: ]) Взиває ся правительство, щоби засновувало народні, ріль
ничі спілки з куриями, 2) щоби при неиодїль- ности ґрунтів узнано за шіиіпіит ехізЬепІіае 5— 10 морґів, 3) щоби в поясі граничнім були безплатні розплодники худоби, 4) щоби в Лопа
тинї, Залізцях і Топорові заложено правитель- ственні стадники, 5) щоби правительство зало- жило державний банк для селян з дотациєю сиротиньских фондів, 6) щоби не нищено лісів і 7) щоби правительство закладало промислові школи.
При другім рефераті о. Ваврика в справі рад повітових, поставив референт резолюцию з візванєм до селян, щоби при виборях до ради повітової віддали свої голоси на лїсту руску.
Селянин Гриць Мартнщук говорить про кривди, які Русинам діються при всяких виборах, про до
конечну потребу читальні в кождім селі, нро покривджене руских товариств в соймі, котрий далеко меньше дає на рускі цїли, як на польскі, про се, як урядники агітують при виборах до ради повітової, як пани посягають за мандата
ми з сїльских посїлостин. Коли Мартищук го
ворив про вибори, комісар Телїховский перервав єму бесіду два рази. Сел. Черняк взиває деле
гатів до ради повітової, щоби здали справу з своєї шестилїтної ДІЯЛЬНОСТІ!. Сел. Гаврилюк, член дотеперішної ради повітової жалує ся, що більшість ради піднесла урядникам платню по 200 злр. річно. Против сего рішеня ради повіто
вої віче запротестувало. Селянин Гаврилюк від
казує на Залозеччину, що там’ не скликує ся що «критикові! неконечно подобав ся зміст фра
гменту», називає наш погляд «трохи перестарі- лим» і навязуючи нам уподобане в творах з ви
ключно-національним характером, етарає ся ви
казати, що в кинїшних часах лиш то звертає увагу на себе, що має на собі пятно «талану», та що з інтернаціоналїзациєю культурного жи
ти всіх европейских народів і літературні твори тратять поболи свій національний тин. З всім тим м и годимось, так як і з тим, що в нашій літературі мусів повіяти иньший дух, дух того
«модерного житя», яке п. Лев Турбацкий доба- чує вже в інтелїґентнійшім стані нашої інтелї- ґенциї. Але як те все має оборонити фрагмент Кобиляньскої, скоро він не задля того саме мень
ше нам подобаєть ся? Вже з огляду на те, що ми не виступаємо против перекладів, мо
жна було між стрічками нашої замітки ви
читати не те, що вичитав п. Лев Турбацкий.
Не против інтернаціонального характеру фраг
менту звернений той докір, ЯКИЙ містить ся в на
ших словах: «еґзотичний характер оповідана»
а против морально-ідейного еґзотизму, який ио- являє ся в новійших европейских літературах який в нас мігби тепер хиба знайтись в пере
кладах. Против таких перекладів ми вистунили-б так само, як і против оригінального фрагменту Кобиляньскої. В чім же проявив ся той мораль
но-ідейний еґзотизм фрагменту? Між иньшим в тім фалшиво понятім Нїчеанїзмі, яким «Уаїзе теїапсоїіцие» підмащений. Про Нічого говорило ся в нас вже нераз. Правда, ті критики що мо
же й не причитавши докладно ні одної книжки Нічого, не добачували в нїм нічого більше над
«анархіста без царя в голові» здвигали раме
нами. Не винен тому Нїче, що будучи фільозо- фом, був рівночасно й поетом; не винен він то
му, що виповідаючи свої гадки виповідав їх так
ніяких віч, хоть они дуже потрібні. О. Долинь
ский звертає увагу, що рада повітова відказує свого потвердженя ухвалам рад громадских, сли котра з них ухвалить який видаток з лїса на церковні потреби а то протнвить ся § 36. зако- на конкуренцийного і ставить в тій справі ре
золюцию до ради повітової. О. Ваврик жадає, щоби повітові делегати складали подібно, як по
сли, справозданя з своєї діяльності!.
Послїдний реферат нро потребу будови
«Народного Дому» в Бродах, про сьвяткованє 50-лїтного цїсарского ювилею і відроджене ру- ского народа в Галичині — виголосив о. До
линьский.
Бесідник вказує на конечну потребу «На
родного Дому» а при нїм бурси, щоби і для Бро
дів могли посли рускі виєднати з часом нову руску ґімназию. Руска бурса в Тернополі! роз
ширена головно за старанєм о. Андрея Качали, а бесідник має надію, що о. Ефинович, котрий зложив вжо на засноване «Народного Дому»
в Бродах 500 злр., не відкаже і на будуче своєї підмоги. О. Каранович жадає, щоби при будучім
«Народнім Домі» заложити заїзд, деби можна заїхати з села. О. Ефинович заявляє, що хоче по собі лишити памятку і що буде помагати при будові «Народного Дому».
Віче приймає резолюцию, щоби комітет зложений з 15. людий дібрав собі до помочи иньших людий і ностарав ся о здвигнене «На
родного Дому» найдальше до трех літ. О. Ефи
нович кінчить бесіду зазивом до солїдарности при виборах до ради повітової і підносить оклик в честь цісаря Віче закінчено о годині 3. по- лудни.
ВІСТИ політичні.
Вчера відбуло ся засїданє польского Кола при великім числі членів, бо на порядку днев- нім стояв вибір містоиредсїдателя Кола і вибір парламентарної комісиї. Заступником иредсїда- теля вибрано Ексц. дра Льва Билиньского, був
шого міністра 34. голосами проти 15, котрі упа
ли на ґр. В. Дїдушицкого. Билиньский по вибо
рі осьвідчив, що єго місце радше ґр. Дїдуиіиц- кому належало ся, бо-ж він в послїдних часах виявляв найбільше діяльності!. Вибір свій тол- кував Билиньский тим, що після думки польско
го Кола ґр. Дідушицкий має бути покликаним не задовго на важнійте становище, а з другої сторони тим, що Поляки бажали старому иенсіо- ністї запевнити місце в їх нарадах. Дальше ска- неясно,. що в них можна добачати тепер і мо
ральний анархізм. Він голосив: будь надчолові- ком, жиїі як сам знаєш, по свому, нічим не об- межаючись! А иоезия єго слів потягла за собою вражливі поетичні вдачі, так як і вчарувала Ко- биляньску, репрезентантку еманципациї не оди
ниці, правда, а женщин. І она дала вираз тим гаслам Нічого в своїм «Уаїзе шеіапсоїідие» да
ючи повну свободу поступків одній з своїх ге
роїнь. Та героїня чванить ся своєю повною са
мостійності©, тою самостійностю, котрої резуль
татом є навіть дитина не правого ложа. Чуєте!
Такий великий результат! Не будь се навіть ди
вне, — та чи є оно геройством і одиноким іде
алом красше понятого Нїчеанїзму, того Ні
чого, що признавав, правда, повну свободу і во
лю чоловікови, рагсіоп, надчоловікови, т. є. чо
ловіковії, після розуміня фільозофа, так інтелі
гентному і досконалому, що єго свобідна воля, тою досконалостю обмежена, може бути жерелом лиш ідеальних поступків? Може сего вистане на пояснене, що ми розуміли під еґзотичним ха
рактером оповідана?
Трудно згодитись нам дальше на погляд Лівобічного, котрий, називаючи оповідана Фран
ка і Маковея гарними, каже рівночасно, що они занадто дрібні, щоб можна про них більше го
ворити. Хиба-ж літературні твори мірить ся вже на лікті?
Про статі Франка и. з. «З ч у ж и х л і т е р а т у р . ми поговорили основно. Не є вони, як каже Лівобічний, неприступні для ширшого кру-
*а читачів, але хибні своїми інформациями. Про статі-ж н. з. «З с е к р е т і в п о е т и ч н о ї тв о р - іо сти » ще поговоримо. Так само і про «Душу»
Кобриньскої, що появилась в III. кн. «Літ. н а ук. В іс т н и к а » в оцінці ІИ. книжки.
з
Вчеравідбуло н їм е ц к е с т о р о н н и ц т в о к а т о л и ц к е засїданє в тій цїли, щоби обгово
рити і вирівнати ріжницї в поглядах поміж Гру
пою Ебенгоха, що згодила ся на вибір Фукса і Групою Діпавля, що опирала ся сему зі всіх сил.
На засїданє явили ся майже всї посли сего сто- ронництва. Нарада була строго довірочна. Тіль
ко лише дістало ся до відомости Газет, що Ді- павлї під ніяким услівієм не хоче цофнути сво
єї резиґнациї з президентури клюбу і не думає бути на дальше членом парламентарної комісиї правиці. Загально однак мають надію, що в сто- ронництві наступить помирене.
Хагоііиі Ьізіу, обговорюючи програмову за
яву Гр. Туна, пишуть: »В програмі ґр. Туна не найде ся анї слівця про се, на якій підставі хоче правительство привернути спокій поміж народа
ми Австриї і на якій основі системи конститу- цнйної бажає вдоволити справедливим домага- ням чотирнайцятн мілїонів угнетених славянь- ских народів. Се колибанє і неясність в програ
мі ґр. Туна мусять на правиці справити лихе вражінє. І се має бути подяка за стільки по- жертвованя і упереджаючої льояльности з сто
рони правиці! Тун не знає нічого про постуляти більшости парламенту, для него адреса правиці і жаданя в ній означені не істнують. Вже пер
ший день парламенту виказав, що Тун вступив на дорогу зовсім хибну. Правицю уразила прого
лошена програма а рівночасно поучили прези
дента міністрів численні демонстранциї з ліви
ці, що всі жертви на нїчо не придадуть ся.
Коїп. Уоікз. 2і§ доносить, що в Німеччині в кругах високих урядників державних ходить вість о тайнім обіжнику, призначенім для най-
! впсших урядників, в котрім мають знаходити ся і всказівки для них, щ оби д о в с і х в и с ш и х у р я д ів з с а м о с т ій н о ю в ід в іч а л ь по
с т и ю, н е д о п у е к а т и к а т о л и к ів . зав так: >Я держав ся завсїгда двох основ: а)
боронити на кождім становиску інтересів краю, б) визнавати завсїгда і всюди автономічну про- ґраму. При тім признаю, що все був я Поляком.
Моє покликане на се достоїньство не має нія
кого значіня, наколи маємо иредсїдателя, котрий є в силі віку і енерґічною рукою управляє Ко
лом. Я, що найбільше, можу єму тілько помага
ти*. До парламентарної комісиї вибрано: Дїду-і шицкого, Пінїньского, Козловского, Абрагамови- ча і ГІєнтака. Сего послїдного вибрано лиш біль- шостпю одного голосу против Рутовского. В КІН
ЧИ вела ся дебата над програмою ґр. Туна і над становищем польского Кола супротив правитель- ства і ирочих сторонництв в Палаті.
Вся праса обговорює програму Гр. Туна і всюди доглядна певна резерва і повздержаність в видаваню суду. Де які важнїйші голоси праси ми на сім місцп нотуємо. /К £г. Ргеззе* вира
жає ся ось як: Новий президент представив ся радї державній властиво без програми. Він сам не назве своєї заяви програмою. Сказано там, чого правительство надіє ся від ради державної, але не, чого парламент від правительства хоче вижидати. Тілько два слова надали якусь крас
ку безкровній заяві: повага власті! і конститу
цій. В тих двох словах виявляють ся однак впрост противні напрями. В уступі, що прави
тельство бажає беречи справедливості! в кон
ституційний дорозї, містить ся вже відповідь на иравно-державну адресу ческого сонму і на спо
ріднені тенденциї з Галичини і Дальмациї. Кабі
нет Туна не бажає допустити до того, щоби цен
тральний парламент відступав сеймам певні об
сяги своєї копмпетенциї, не хоче також поворо
ту до посередних виборів. Звідси внесене, що ґр. Тун не хоче розбивати інструменту длятого тілько, що єго попередники зле на нїм грали.
Дорога конституцийна виключає абсолютизм і федералізм. КєісЬзгуєЬг називає ґр. Туна з єго програмою сьвідомою обсягу обовязків і закона і добре розуміє становиско, на яке єго покли
кано. N. XV. Та§Ь1а№ каже, що заяву Туна розу
міли хиба одні політики і дипльомати, але не загал виборців. Програма Тупа осторожно оми
нає палючі квестиї дня. Чого Тун хоче, се ска
зав він, але як думає свої пляни перепровадити, того не сказав. А загальна цікавість будить ся як раз в нитаню: як? Знаємо тілько, що ґр. Тун числить на поміч всіх. Покаже ся чи повнії пре
зидент є таким чародієм. АгЬ. 7Л% називає про
граму Туна ніякою програмою. Гунова програма се збірка самих фраз без змісту. Заява Гуна|
нічого не говорить, а може і не уміє. Президент, кабінету хоче управляти, але не знає, як брати | ся до того. Сли Тун на вилічене парламенту не!
має иньших аргументів кромі лихої угоди і кіль
кох фраз, то не витягне він воза з баюри.—Ці каво буде знати, що та сама АгЬ. 7Л" ганить поведене Шепереі-с і Вольфа супротив нового президента Фхчса на першім засїданю ради дер
жавної. Ось ■ < о социялїстичного органу:
»Оба (Шенерер і Вольф) знають добре, як мало провинив др. Фукс при ухваленю Іех Фалькен- гайна. Простаковатнм виступленєм своїм тілько шкодять добрій справі, бо загальне обурене про
тив дійсним виконавцям тої беззаконности обни- жують до розмірів ідіотичної карикатури. Ше
нерерівцї були відокромішнені, тож могли пере
свідчити ся, як слабий є їх вплив.* Зате ОзіФ КшкІзсЬаи лютує страшенно, що Шенерерівцї бу
ли на першім засїданю ізольовані. Вину за се приписує Лїпертови, < иак потішає ся, що такий стан довго не потреває. СеиЬзсЬєз УоІкзЬІаМ гніває ся на Шенерерівцїв і каже, що їх оно- дїшне поведене не дасть ся нічим оправдати.
На суботнїшнім засїданю ухвалив клюб по
ступовців, що не буде вести обструкциї так дов
го, доки ирезидия палати не надужиє реґуля.мі- ну, доки правительство або більшість не злегко
важить і не докучить опозициї, — або сли клюб буде уважав, що для добра нїмецкого народу належить конче імити ся обструкциї.
Молодоческий клюб вчера вечером не по
рішив ще квестиї вибору віценрезидента.
МаГери) три селяньскі загороди, причім погибло кілька штук живого інвентаря. Виновником по
жару був Юрко Колодка. Він украв перед огнем у одного з погорівших господарів чоботи і за се дня 12. марта ставав перед судом в Жовкві.
Вернувши домів, з мести підпалив того госпо
даря, а коли сусїд мельник прибіг гасити огонь, підпальник скористав з сего і закрав у мельника збіже. Злочинець дістав ся в руки справе- дливости.
— Крадіж на почті. До польских дневників пишуть із Стрия, що в тамошнім урядї почто- вім украдено лист рекомандований з квотою 4.800'зр., наданий від віденьского банку гіпо- течного до одної приватної особи в Стрию розіе гезіаиЬе. Крадіж сконстатовано доперва тоді, коли на домаганє адресата банк рекламував по
силку. Тоді також пересьвідчено ся, що зара
зом пропали дотичні книги, викази і рецепіси.
Урядника (жида) підозрілого о сю крадіж аре
штовано. Се вже четверта з черги крадіж в ко
роткім часі. Недавно із столика в бюрі почтовім виломав злодій в ночи замок і забрав готівку, але наполоханий телефоном з двірця зелїзничого лишив ненарушені иньші столики з більшою го
тівкою.
— Два важні винайдена зробив поляк Щепа- ник. Про перше з них, телєктроскоп, розпи
сують ся богато послїдними часами фахові і нефахові часописи, а признати треба, що стане оно невдовзі дуже важним і практичним. Те
лєктроскоп є попросту улучшенє телєґрафу, з тою великою ріжницею, що телєґраф сотки і тисячі миль розносить по дротах металічних слова, а телєктроскоп буде переносити на те саме віддалене образи дійсних подій, копії ру- кописий і друків. Образи будуть відбивати ся на фотографічній плиті або на відповіднім па
пери. То переношене відбуває ся без взгляду на віддалене і відбуває ся так само легко до Ав
стралії, як і до Америки. Єсли приміром одного рана або вечера поставить ся сьвіжо видруко- ваний примірник часописи в апараті, котрий Щепаник має вже готовий, то за кілька секунд в Сидней, в Австралї, буде готова копія першої сторони часописи. Се винайдене Славянина буде для людскости мати незвичайну вагу і по практич
нім єго примінешо дотеперішний телєґраф буде занеханий яко річ перестаріла і непрактична.'—
Другим епохальним випайденєм Щепаника є споруджуване в дорозї фотографічній патронів для ткачів до жакардівского варстату і виро
блюване барвних тканин. Взори, що доси стояли богато артистичної праці, часу і гроший, в бу- дуччинї будуть виконувати ся в спосіб незви
чайно дешевий і простий, і то для всіх родів тканини від найдорожшого ґобелїну, аж до цьві- тистих хусток шовкових. Купецка фірма в Бар
мен відкупила патент від винаходця і наміряє тепер засновати в Ельберфельд першу фабрику в тій цїли, звідки ся повість війде до всіх тка
лень в Німеччині.
— Бомба в церкві. В Курску в моиастири зна- меньскім якийсь злочинник підложив вибухову материю під занавісу чудотворного образа Ма
терії Божої. Позаяк ніхто не спостеріг сего за
вчасу, наступила минулої неділі страшна екс- пльозия. Заиавіса образа з литого зелїза, сьвіч- ники, шиби в вікнах і двері розлетілись на дрібні кусники а навіть стіна в церкві пукла.
Сам лише образ остав ненарушений. З кавалків набою можна вносити, що був то годинниковий механізм. Тепер сьвятиню заповняють заєдно побожні, приписуючи урятоване образа чудови.
— Убийство сьвященика. Католицкий сьвяще
ник Далєціо став онодї жертвою фанатизму двох турецких жовнірів в часі, коли відправляв в Вольо в Тесали благодарственне богослуженє за чудесне урятоване грецкого короля Юрия.
Випадок сей зробив нечуване вражінє серед грецкого населеня, а конзулї француский і ро- сийский зажадали енерґічно від турецких вла
сті! й сатисфакциї. Грецкий митрополит поста
новив, щоби по православних церквах відпра
вляли богослуженє за убитого сьвященика і щоби грецко-иравославне духовеньство взяло участь в єго похороні.
— З житя Американців. Фактом є, що Амери
канці перевисшають своїми помислами иньші народи, але фактом є також, що та помиело- вість переходить у заможної верстви всякі гра
ниці нриличности і здорового розсудку. Дока
зом на се є равт, котрий видала онодї в Новім Норку пані Неигу 81оапе. Она велїла зладити в своїй великій оранжериї величезну ванну, напов
нити водою, удекоровати цьвітами а також жи
вими лебедями і піддержати в воді температуру 75—80°Е. Відтак помислова господиня розіслала понад 100 запрошень, зазначуючи виразно, щоби гостї прибули в купелевих строях. Забава відбула ся отже в водї, а вистроєні льокаї приносили
Н о в и н к її.
— Сьвяткованє 37-их роковин Т. Шевченка.
молодїж академичної ґімназиї у Львові устроює в честь Тараса Шевченка печерок дня 24-го марта с. р. в сали Народного дому. — Молодїж дрогобицкої ґімназиї устроює такийже вечерок дня 26-го марта. — Питомцї львівскої рускої семинариї духовної сьвяткували намять Тараса дня 20-го марта концертом. — Американьскі Русини в Шамокинї помянули честь кобзаря па
нахидою, що відбулась в тамошній церкві дня 5-го марта заходом Товариства ім. Шевченка. Порі
шено також устроїти внедовзї в згаданій цїли вокально-музичний вечерок.
— Виділ «Шкільної Помочи* у Львові запро
шує своїх членів на загальні збори, що відбу
дуть ся в пятницю дня 25. марця о год. 3. по полудни в сали III. кляси рускої школи вправ (в Народнім Домі) з такою програмою: 1) Спра- возданє з каси і діл торариства і дискусия над ними. 2) Вибір нового виділу, 3) Вибір кон
трольної комісиї, 4) Внесеня членів.
— Бр. Бурґіньон, президент Буковини, прибув до Львова і зложив вівторок в полуднє кн. на- містникови СанГушкови довшу візиту.
— Социялїст в церкві. В неділю в Кракові підчас проповіди в церкві св. Фльорияна, коли сьвященик взивав нарід, щоби не дав себе ба
ламутити социялїстам, з товпи відозвав ся го
лос: >Не вільно так говорити! Не вільно так го
ворити!* Проповідник візвав того чоловіка, що
би заховував ся спокійно або вийшов з церкви.
Але коли социялїст не переставав голосно від
зивати ся, парохіяни вивели єго на двір і від
ставили на полїцию. При списуваню протоколу признав ся крикун, що зове ся Михайло Орло- внч, має 35 літ і є кравецким челядником. — Дальше карне поступованє проти него заря
джено.
— Щедрий запис. В неділю дня 20. марця по
мер властитель місточка Кудринець і села За
вали Іван Дашкевич. Покійний числив 85 літ був православного обряду, а два тижні перед смертию зложив ісповідь католицкоі віри на руки нароха о. Грибовича в присутности ігуме
на оо. Василиян. З великого свого маєтку записав Дашкевич між иньшим 500 морґів поля Д л я
чина оо. Василиян і поставив власними фондами монастир. По покійнім остала ся 83-літна вдова.
— Злодій і підпальник. В ночи дня 13. с. м.
погоріли в присілку Хитрейки ай Кунин (коло
Л ь в о в я н к а
найлучше гігієнічне мило о І запахах:піжма, бзу, конвалії і фіолків.
Ц і н а 3 5 кр.
Головний склад в аптицї
161 138—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом" у Львові.
