Ч. 133. Львів, Середа дня 14. (27.) червня 1900. Річний IV.
Передплата
на >Р УСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2'оОзр. (5 кор.)
‘ на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
«
• В и р в е ш МИ ОЧИ І душу МИ вирвеш: а не В О 8 Ь М Є Ш МИЛОСТИ І віри не В 0 8 Ь М Є Ш ,
бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дч і і крім неділь і руских сьаят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертаь ся лите ; І на попереднє застережене. — { Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня п >
і 15 кр. від стрічки. і
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків і Поодиноке число но 8 кр. ав. І
ЧРІ-.ПГЛЙІКІ"
Рут ївша ім. Шевченка (винова) у Львові.
(X) Значінє шкіл в народнім вихова
нні починає що раз ліпше розуміти і оці
нювати руска суспільність, хоч ще не в та
кій мірі, якби сего вимагали наші народні потреби і поступ часу. Тимто бачимо на ріжних точках нашого просьвітного руху змаганя в тім напрямі, щоби для рускої молодїжи в шкільнім віці дати спромогу, побирати науку в своїй матерній мові і в народнім дусі. Таким поглядом руково- дило ся також Р у с к е Т о в а р и с т в о п е д а ґ о ґ і ч н е у Львові, основуючи тут пе
ред двома роками першу і одиноку в Га
личині руску школу видїлову для дівчат.
Як небудь Руске товариство педаґоґічне належить до найменьш засібних і не ору
дує майже ніякими фондами, поважило сн на таке велике діло, рахуючи при тім на жертнолюбність руского народу, на пожер- твованє руских учительских сил і на під
могу краю. І справді коли в році шкіль
нім 1898/9 нійшла в житє І. кляса (після навного плану V. кл.) видїлової школи ім.
Шевченка, зголосило ся (мимо опізнеиого дозволу з Ради шк. кр.) 32 учениці (з ко
трих ЗО скінчило класу), рускі сили учи- тельскі жертвували майже зовсім безкори
сно свою працю, а руско-народні товари
ства львівскі: Ііросьвіта, Наук, товариство ім. Шевченка, Дністер, Бесіда, Клюб Руси
нок і приватні люди поспішили з гроше
вими підмогами, щоби оплатити і уміщене школи і придбати потрібні шкільні прибо
ри і хоч дрібну дати винагороду за удї- люванє науки, до чого і сойм краєвий до
дав на одну класу 1600 корон. В біжучім році вписало ся до І. кл. 33 учениці (з ко
трих до кінця року остало 28) в II. кл. 37 (остало 33, иньщі або задля тяжкої недуги або задля переселеня родичів опустили
школу) і тим показала ся конечна потреба(
рускої школи видїлової у Львові. Збір) учительский складає ся з 8 учительок і учителів і директора та працює щиро і рев
но над осьвітою дівчат сеї школи, а дво
разова візитация краєвого інспектора в сім і в минувшім році дала сій праці повне признане. Сойм краєвий ухвалив і на сей рік підмогу по 1600 корон на кож- ду клясу, а з руских товариств Клюб Ру
синок, Шкільна Поміч, Бесіда і Дністер не замкнули своєї скарбони, щоби причинити ся до піддержки школи. За сим прикла
дом повинні піти й иньші рускі товариства, позаяк сама краєва підмога не вистарчає, щоби оплатити найконечнїйші видатки. За- длятого відкликуємо ся тут і до иньшнх руских товариств і до приватної жертво- любности руских одиниць, щоби піддержу
вали сю одиноку школу видїлову ім. ІІІев- ченка. Відкликуємо ся і до руских родичів, щоби численно свої діти посилали до сеї школи, де найдуть певно і щиру опіку і добру науку для своїх дїтий скорше, як деинде. З слідуючим роком шкільним узискає неперечно ся школа право публи- чности, гак що учениці вийдуть з неї з важними всюди сьвідоцтвами. Покажім жертвами для сеї школи, посиланєм ,до неї дїтий, участию в закінченні року шкільного (дивись н о в и н к и ), що нам залежить на розвитку руских шкіл.
Подружє архикнязя.
Так часто виринаюча а урядово дементо- вана вість про вінчане архикнязя Фердинанда з ґр. Хотеківною, здійснила ся тепер. Кн. Фер- динанд в четвер сего тижня має зложити при-
ісягу, в якій зрече ся прав своїх дїтий і ж е н и '
ти, дотично сего зреченя будуть оголошені в урядовій ґазетї. При нагоді вінчаня архикн.
Фердинанда вияснила ся також справа наслїд- егва престола. Нині вже розвіяли ся всякі до тепер підношені сумніви, що наслїдником ире- стола треба уважати не кого иньшого, а най
старшого братанича нашого цісаря архикнязя Фердинанда.
Престолонаслїдник роджений в 1863, а єго наречена молодша о нить літ побачила сьвіт в р. 1868. Архикнязь Фердинанд пізнав еї у архи
князя Фридриха, де була за даму двора архи- княгинї Ізабелї. Перед роком спонукав архикнязь ґрафянку Хотеківну, щоби покинула занимане становиско, з огляду на доспілий вже намір їх вінчаня. Ґр. Хотеківна виїхала за границю і за мешкала в Дрезнї, де архикнязь відвнджував єї. Часто стрічала ся також залюблена пара в домах висілої ческої аристокрациї. Офіцияльно доперва перед кількома тижнями УУіев. 2І£.
оголосила була увільнене Софії ґр. Хотеківної від обовязків дами двора. «
Не малі трудності! мусів побороти архи- киязь Фердинанд, щоби міг піти за голосом серця. Перший раз стало ся таке в Австриї, що
би наслїдник престола заключив морганатичне супружє. Домовий закон габсбурскої родини, якого крім членів родини не знає ніхто чужий, як також і прагматична санкция не допускають жінки анї діти з такого нерівного супружя до прав престола. Натомість після угорского права, діти з легального, хотьби нерівного супружя ма
ють право до корони св. Стефана. Тому Угри ставили великі трудности намірові! архикнязя Фердинанда. Довгий час ведено переговори, аж вишукано десь закон, що лише той, хто є упо- важнений до престола Австриї, є заразом також уповажнений до угорского престола. Тим самим наслїдників архикнязя Фердинанда усунено від всяких претенсий до угорскої корони. Архикнязь згодив ся на сї всі ограниченя і ноприсягне до
держати їх так в своїм імени, як і своїх наслї- до цїсарскої родини. Анї дїти з сего моргана
тичного супружя не будуть мати права до пре- дників.
стола, анї жінка до титулу цїсаревої. Докумен- В четвер, як сказано, відбуде ся зложене
4 І. Ґ У Ц К О В ,
У Р И Є Л Ь А К О С Т А .
траґедия в 5. актах.
Переклав з нїмецкого Лев Лопатиньский.
(Далі).
ЙОХАЙ.
Тож ми зберім всі сили против него!
Люблю Юдиту, так, я чую се Тепер ще більше, чим давно коли.
Однак най зникнуть хмари межи нами.
Для мене встид за те просить, до його Я маю повне право. Прошу, Сільва!
Ви будьте товмачем душі моєї, Промовте! Сам за себе я за гордий Вставляти ся. От, вже смеркає, може Спочати схочете по труді дня...
СІЛЬВА.
Відходиш, після слів таких? Скажи Ще більше дещо про Юдити зраду.
входить слуга.
Чого? — (до Й охая) На хвильку!
до слуги
Чи хто з хорих може ?
С Ц Е Н А II.
Слуга, попередні, Уриель Акоста.
СЛУГА.
Прибув ваш ученик з давнїйших літ.
Бажає кілька елів... я знаю, він
Любимцем вашим був — тож я пустив.
пропускав.
ЙОХАЙ на стороні. . Він сам!
СІЛЬВА.
Акоста ?
УРИЄЛЬ.
Перебив вам, Сільва?
тяжка павза.
СІЛЬВА.
До лікаря приходиш?... Так витай, Лікар і ворога не відпихає.
УРИЄЛЬ.
Де Сільва, ворога? Учителя Хотів я попращати на розстання.
ЙОХАЙ до себе.
Він їде?
СІЛЬВА.
Знаєтесь? Купець Бен-Йохай!
УРИЄЛЬ.
Ми знаєм ся...
ЙОХАЙ.
Не можу дати віри:
Ви хочете наш Амстердам покинуть?
УРИЄЛЬ.
Звідкіля ви прийшли, туди я йду, Та зараз завтра, нїм ще сонце встане.
Я хочу ширший сьвіт, людий побачить.
А що рад кождому, кого любив, Сказати перед від’їздом: >пращай«, То і до вас прийшов, Де Сільва. Тут Моя рука.
СІЛЬВА відсувавсь.
Сю руку, що те все, Що я крівавим потом дослідив, Як перестояле лїкарство геть З а двері вилляла?
УРИЄЛЬ.
Де Сільва, я До лікаря в тій хвиля не приходжу, До вченого Де Сільви я прийшов.
Колиж я не здоров в думках моїх —
2 присяги, на якій буде присутний між иньшими
також угорский президент міністрів Сель, який тепер бавив кілька днів у Відни для конферен- ций з ґр. Ґолуховским в справі сунружя архи- князя Фердинанда. 'В неділю дня 1. липня від
буде ся вінчане у Відни. Новоженці замешкають у величаво відреставрованім тепер віденьскім Бельведері. Потомки архикнязя одержать титу
ли князів, а будуть носити імя матери. Справи маєткові будуть полагоджені в дорозі приватної умови.
Вся праса витає радісно се подружє та ви- сказує надію, що так само прихильно прийме єго ціле населене Австриї. Архикнязь поніс ве
ликі жертви для своєї будучої дружини, але найшов в ній те, чого не можуть дати ні пре
столи, ні армії, найшов правдиву любов, яка стане підвалиною єго домашного щастя. Коли до тепер зложила ся приповідка «Аивігіа Геїіх пиЬе« (Австрия щаслива супружями), так нехай сповнить ся на нашім престолонаслїднику, що разом з єго іцастєм буде «Аизігіа Геїіх атоге»
(Австрия щаслива любовю!).
З країни нужди та здирства.
З над Черемоша.
Скарбківска фундация а Гуцули; радикал Три
льовский і москаль Дудикевнч.
Минувшого року приніс телєґраф «страшну вість про бунти* гуцулів в Ж абю. Про причи
ни того «бунту* напишу пізнїйше, бо до роз- ясненя тої справи треба довшого часу, як також і побуту.в місци, але щоби дати передсмак від
носин жабівских, подаю дві справи одного гу
цула з Ж аб я — Юрка Гаврищука, сипа Ми
хайла.
Гуцул той вивів в 1896 р. судову провізо- рию з Ж аб я против скарбківскої фундациї (Ж а- бє належить до скарбківскої фундациї), котра
«відбила* (відобрала силою) у него часть екві
валенту, признаного гуцулови сервітутовою ко- місиєю під 31/12 1868 ч. 9119, а виділеного єму, зглядно єго посередникам, Сем. і Ник. Маннчук, у котрих Юра Гаврищук сю полонину купив, в днн 21/7 1872. Кошта тої провізорні — то дрібниця 305 зр. «Відбивав* у гуцула часть то
го еквіваленту н. ІІацула. бувший управитель ц. к. дібр держариих в Явірнику, котрий за час свого побуту не мало лиха накоїв поміж гуцу
лами, про що колись буде бесіда.
Провізорию програв гуцул з тої причини, що фундация скарбківска доводила, що Пацула почав «відбивати 15|7 1896, а скарга нровізо- рична внесена доиерва 26)9 1896, отже припі- знена, а гуцул знову доказує, що хотя єго Па
цула намавляв до внесеня провізоричної скарги аж по укінченю «відбивана*, то гуцул на се не зважав, іно за кождим разом розкидував пона- кладувані кінці, котрими фундация скарбківска хотіла від него відграни читись і що в послїд- Про що не можу мати певности, —
То ліку ви не знаєте на те...
Нехай дух сам у собі знайде силу.
СІЛЬВА.
Колись сидів ти при моїх ногах, І думати від мене научив
А в письмах ти збиваєш вчителя?
. УРИЄЛЬ.
Дивуюсь! Можна думати н а в ч и т и с ь ? Чи є учителі та ученики
У найвисших науках, там де думка, Я к цьвіт із крови Аякса, так мусить Зродити ся сама у нашім нутрі ? Стару науку нашу, що оперта
На письмах трохи, трохи на традициї, Та на сьвятих і сьвітских книгах, Я хочу роз'яснить промінєм розуму.
Не кажу прецінь, що найшов вже правду, Яку мені усяк признати мусить;
Я лиш писав, що мозок мій диктує, Моя несьвідомість те говорила, Моє засліплене те видїло,
І глухота те чула — моя власна.
Се власні переконана мої.
Я вірю в них, і мені повірять другі!
(Далї буде).
ний раз зігнав напасників з «відбиваня* дня 11/9 1896, тож у приписанім часі вніс провізоричну скаргу. Против ореченя в тій справі ц. к. пов.
суду в Ж абю з 1/12 1898 ч.|ІІІ|12 37/96|6 вніс а д вокат гуцула відклик до Львова. Відклик сей відкинула апеляция під 1/9 1890 Роте. II. IV.
52/99|4 не тілько з причин, поданих в засудї пер
шого судиї, але і з того згляду, що відклик внесений 11. дня. хоть «тергатесігіе па ойпозпут ЙО5УОЙ2ІЄ 6ог§егепіа
и тІЄ 82С 2О П у ]Є 8І Й2ІЄП26.
зіусгпіа 1890 ,)ако йаіа сіог^сгеша гасгеріопе.) исЬтеаІу ротеойотеі, £<1у )ейпакіе рггег с. к. Бай V/ 2аЬіи єітеіегйгопет гозіаіо, ге теейіе йосЬойгеп кагпусЬ бо Мг. 189/99 Ієн йотеой йог§сгепіа те Іеп зрозоЬ 8ІаІ82отеапу говіаі, ге баІ§ йог^егепіа «20.
зіусгпіа* па «26. зіусгпіа* гюіепіопо*. Хтож тут був фальшівником? — коли гуцул не уміє писати 1 не знає о 8-дневім речинци до внесеня від
клику в такій справі! Відгадати відай не т я ж ко, бо гуцул каже, що другого дня по доруче
нні (27/1 1899) вибрав «ахта* з суду, а третого д н я «дунувсми* (иолетїв) до Коломиї до д-ра Дудикевича, куда мене справив мій парох о.
Пасимович, бо то дуже справний (щирий) адво
кат, казав пан-отець. «Справний* адвокат вмі
сте внести відклик зараз, вніс єго аж 11. дня.
Провізорна коштувала гуцула от таку
«дрібницю:* 1) повисше виказані кошта віяні місцевої 305 зр., — 2) заступник правний др.
Трильовский взяв за ставлене ся в суді дня 13. листопада 1896 в Жабю 120 зр. і ліжник,
«котрий я, як иатрит си, під пана постелив на віз, а він ухопив той ліжник в Косові з воза, бо, каже, така умова була, але то неправда, — лїжник був варта 15 зр.,* — 3) якийсь Сохацкий
«що при суді в Жабю* взяв за відпис актів в суді 4 зр., — 4) якийсь Залевский взяв 2 зр., «бо так, то видам тобі »ахта«, а як не подаш, то дам тобі за 2 або і за 3 дни, — але не дав мені лише 18 арк., а 13 арк. собі лишив, бо, каже, «як лише адвокат зателегра
фує, я тих 13 арк. зараз нішлю*. Коли гуцул прийшов до д-ра Дудикевича, що казав він гу
цулови, щоби му дав 5 зр. на „телєґраф", а 16 зр. на те, щоби тому Писарєви (Залевскому) післати. коли гуцул ‘ зауважив, що Залевский обіцяв прислати тих 13 арк.. наколи лише зате
леграфує, то Дудикевнч закляв ся, що 6аІіЬб§
я подав тих 16 зр. Писарєви;. (Ту случайно повис величезний павук над головою гуцула, а другий гуцул зробив дуже удатне порівнанє Дудикевича з павуком), а на кінци дав гуцул ЗО зр. за рекурс «тай іди си до дому-. Справу повели так, що гуцул заплатив іце коштів судо
вих поверх 53 зр. Так коштувала та провізория гуцула 550 зр., не вчисляючи часу і трудів гу
цула !
У того самого гуцула хоче, а зглядно
«відбила* уже в суді, скарбківска фундация 3 вини дорадника 12 морґ. ґрунту, «Прундівка*
званого, в селі положеного. Др. Дудикевнч по
радив спровадити комісию, за котру гуцул (Юра Гаврищук) заплатив 103 зр. З а сю справу взяв доси др. Дудикевнч від гуцула 200 зр. + 200 зр.
(а 100 зр. «вибрав на мало* (частими), «та се не рахую, най го мара бере*). Перші 200 зр. взяв др. Дудпкевич при сьвідках. Тогди взяв за за
ступство у Германа' П авла 200 зр., у Марні Фінткалюк Дмнтрихи 100 зр., у Леся Сумарука 200 зр., у Петра Марчука 100 зр., а у других то більше, то менше, так, іцо того напряталось на 1600 зр., за котрі гроші «побув на комісиї дві недїли, але на комісиї був лише до полудня, а по полудни «баював* з ЇУаІІіьсЬ ем« (управите
лем скарбківских дібр в Ж абю ) «так, що і но 40 фляшок на гуру складали*. Др. Дудикевнч взяв у Юри Гаврищука ще якісь папери «де
крети від ґрунту* і гуцул ходив уже три рази за тими паперами до него до Коломиї, та «гляба*
(трудна справа) «відобрати*, бо Дудикевнч жадає від гуцула ще 200 зр. до повисше вимінени.е 500 зр. А що, може не по твердо-патріотичному?
ще й як ?!
Юра Гаврищук буде то правдоподібно той самий гуцул, у котрого Др. Дудикевнч взяв 200 зр. за заступство в суді та на розправі не явив ся. Щоби фундация скарбківска не контумацо- вала гуцула, удававсь российский конзуль зі Львова в справі свого пуніля з Коломиї до ґр.
Станіслава Скарбка, яко куратора скарбківскої фундациї, щоби відвернути від него халепу. — Коли один сьвященик зайшов за якоюсь оруд
кою до ґр. Скарбка, сказав той: «ке. йоЬгойліе)иі Іезіеш те кіоросіе. Вуї їй и т и іе копгиі гозу)8кі і ргозії, агеЬут піе копійтасотеаі /есіпе^о Ьисиїа, Ьо 8ргатеа Йоіуегу І)-га Бибукіетеісга, кіогу тегіаі об Ьисиїа р!ас§, а па Іегтіпіе тезабгіепіе 8Іапа1 . (Ґр. Скарбек і не догадувавсь може, що гово
рить до чоловіка, котрий як-раз ніслав того гу
цула, може в найліпшій вірі, до того «справ
ного адвоката*.). Се чув я 20/6 с. р. в присут
носте многих сьвідків і Бог так зарядив, що коли я приїхав до дому, застав як-раз Юру Гаврищука. Я не є забобонним, але уважаю се за 8І§пцт — щирійшої і більше людяної опіки при ріжких напастях на гуцулів жабівских — хоть від тепер...
На закінчене того ргаеіибіит до справ ж а
бівских додам, що у.Павла Германюка, про яко
го ми згадали тут лише мимоходом. Др. Дуди- кевич взяв 450 зр., а жадає ще 200 зр. Чиж не твердий патріотизм? Ще й який!!!
Вісти з Америки.
Кармельска «Свобода* пише про успіхи иравославя ось як:
Наші «православні* батюшки в Америці ве
дуть страх цікаву політику. Коли один або двох
«унїятів* перейдуть на лоно «єдиноспасительної*
российско-православної церкви, тоеейчас і в не- біщику «Св’Ьт'Ь* і «Амер. Иравославномь В істн и - ку« звикли були робити велике «ай-вай*. Писа
ли сяжнисті статі, описували з найменьшими подробицями торжества «прнсоединенія*, сло
вом мали материял до ннсаня на місяць або і два. Колнж блаженної памяти «Св'Ьт,ь< »упо
коїшся*, сиріч перестав виходити, в Вгій^ерогі люде виповіли православному сьвященникови місце і перейшли знов на »унїю«, ба навіть най- головнїйша твердиня царского православія в
\Уі1кез-Вагге упала, а о. иротоєрей їо в т рад не рад мусів із неправно присвоєної церкви «муфо- вати ся* — тоді, о тоді наші- батюшки мовчать на всіх язиках, боять ся і слова проговорити, щоби «на родині* в матушки Россиї* не дові
дались, що їх подвизаніє, основане на дуже не- трівких основах і паде від подуву найменьшого вітру.
Оно-ж іначе і бути не може. Нарід хоч незначно, але прозріває, а прозріваючи, переко
нує ся, хто єму брат, а хто сват. Тай неможли
ва є річ, щоб чоловік, що хоч трохи прозрів, вмісте бути свобідним, хотів стате невільником і жебраком за тих пару доларів, котрі від часу до часу Синод єму кине.
Ісус Христос воскресив Лазаря, хоч сей 4 дни лежав вже в гробі і смердів. Небіщик
«Св-Ьт'ь*. вже більше як »четверодневеїгь« і смердить більше. Не знати, чи найде ся яка си
ла, котра могла-б єго воскресити? Думаємо, що так. Ріжні чуда діють ся на сьвітї. Найбільші-ж чуда годен творити «рубель*.
З політичного поля.
Австрийска політика лежить тепер в супо
кою, як ся корова, що на добрій паши напасла ся до песхочу, то тепер лише нережуває те, що нанрятала через день. Дневннкн розтрясають бесіди ческих та нїмецких послів, котрі в своїх, суперечностях договорюють ся до чим раз даль
ших скрайностий. Знаменною річию є, що поль- ско-ческий розлом, мимо того, що були деякі змаганя з обох сторін, щоби затерти немилі по
дії остатних днів парламенту, що сей розлом чим раз розширює ся. «Бгіеппік роїакі* який писав зараз по замкненю сесиї, що заступники обох народів мусять зійти ся, тепер пише: «Вза
галі Чехи, коли не хочуть попасти в грубу од
носторонність, повинні пізнати підстави поль- скої політики в Австриї і зрозуміти, що они є зовсім відмінні від їх власної політики. Повинні поняті!, що інакше не може бути, бо коли ціла ческа політика і тактика концентує ся в Ав
стриї і поза Австриєю не має жадних ограни- чень, ані зобовязань, — Коло польске є відві- чальним за свою політику перед цілою Польщею і цілу Польщу мусить мати на оці. Отже ціла ІІольска чує вдячність для австрийского монар
ха, а Коло польке, як єї товмач, управляє пере
довсім династичну і державну політику*. Є се вправдї аргумент, сильний як повересло з соло
ми, але знаменує напрям, куди гнуть навіть зра-
зу прихильно для Чехів успособлені польскі
ДНЄВІ1ИКИ.
Россия вчинила новий крок для руссифіка- циї Фінляндці Оголошено царский маніфест в Петербурзі з дня 20. с. м., який потверджує у- хвали покликаної царем комісиї в справі занеда- ня российского язика в Фінляндиї. Зм іст мані
фесту ось який: Секретарият стану великого кн я
зівства Фінляндиї, експедиция пашиортів і кан- целярия Генерал-Губернатора від і. жовтня с. р.
мають послугувати ся виключно российскою мовою. Від сего самого речинця економічний департамент фінляндского сенату виключно на российскій мові має укладати оригінали своїх представлень до царя, як також всї письма до Генерал-Губернатора. Від 1. січня 1903 р. рос- сийский язнк має стати одиноким язиком сенату, в слові і письмі, з виїмкою депар
таменту справедливості!. Від 1. жовтня 1905 Губернатори, ґубернаторскі канцелярій і голов
ний заряд мають послугувати ся виключно рос
сийскою мовою в зношеню з Генерал-Губернато
ром, сенатом і всїми властями. Дальше поста
новляє маніфест, що приватні поданя будуть всї власти приймати так в краєвім як і россий- скім язи ц і Власти під проводом і контролею Генерал-Губернатора мають поробити вчас зар я
джене, щоби нерзональ урядників до сего часу був так зложеним, аби було можливим заведе
не российского язика у згаданих урядах.
Н О В II и к и .
— Календар. В с е р е д у : гр.-кат. Єлисея, рим.-кат. Володнслава. В ч е т в е р : Гр.-кат. Єро- нїма, Амоса; рим.-кат. Льва папи.
— В школі ім. Шевченка (рускій видїловій) у Львові в ул. Вірменьскій (Ч. 2. III. поверх) від
буде ся в п я т н и ц ю (29. н. ст. червня) закін
чене року шкільного. О год. 8-ій відбуде ся бла- годарне богослуженє в церкві Успенія Пр. Бого
родиці, а о 9-ій попис в школі. Сподїваємо ся, що родичі і всі щирі приятелі сеї школи поспі
шать громадно на се закінчене року шкільного і сим заявлять своє заінтересоване сею ш ко
лою, а при сій нагоді хоч дрібними датками при
чинять ся до дальшої піддержки.
— Іспит зрілости в рускій Гімназиї в Пере
мінили відбув ся в днях 15—21 червня с. р. До іспиту приступило Зі абітуриєнтів. З них здали з відзначенєм: Гадзєвич Онуфрий, Зїлиньский Іван, Лисяк Михайло, Литиньский Адам, Петров- ский Володимир Роман, ІІавлюх Гнат, Сїчинь- ский Мстислав; з добрим поступом: Билиньский Кость, Борис Антін, Граб Володимир, Гучко Ан
дрей, Залїтач Мирон, Зелїб Артур Омелян, Куль- чицкиїї Станислав, Лопачак Николай, Макаре- вич Осип, Паславский Николай, Метрик Мирон, Петровский Володимир, Сабат Андрей, Савицкий Осип, Сьвітлик Евстахій, Шехович Іван, Яминь- ский Клим, Лїсикевич Омелян, Лісний Петро.
Двох абітуриєнтів отримал > поправку по фери- ях, двох репробовано, а один відступив від іспиту задля недуги.
— Самоубійство сьвященика Вчера около 10.
години вечером застрілив ся з револьвера о. Гри- горий Пришляк, катехит народної школи ім. св.
Антонїя, в власнім иомешканю на II. поверсі при ул. Пекарскій ч. 55. Перша почула стріл послу- гачка о. Пришляка, 60-лїтна женщина, Марин Яржемска і она перша силоміць дістала ся до покою через замкнені на закрутки д іері, щоби поспішити на поміч нещасному. В покою пред
ставив ся єї страшний вид. В калужі крови ле
жав єї добродій з простріленою головою. На столі горіла сьвічка, а коло неї стояв створе
ний молнтвенник. По хвили прибіг один з льо- каторів каменицї, та коли побачив нещастє, дав сейчас знати комісариятови. Незабаром прибула комісия та перешукала покій. Ніяких листів по покійнім на разі не найдено, так що не знати, яка була безпосередна причина самоубійства.
0 Пришляк занепав був недавно в інфлюенцу, видужав вправдї з неї, але від того часу про
являв певного рода несупокій та зденервованє.
Се мабуть було і причиною смерти.
— Пожежа в пасажи Міколяша. Вчерашна ніч записала ся огненними буквами в істориї нічно
го спокою у Львові. О годині' пів до першої, ко
ли найтвердший сон обняв змучених цілоден
ною працею мешканців, з ратуша понеслись
СУМНІ
звуки огневого дзвона. Горіло в пасажи Міколяша на середмістю. Сикавки, бочки з во
дою товпи занепокоєного населеня, все бігло на місце пожеж», звідки взносили ся спершу чорні хмари
ДИМУ.Незабаром показали ся вже огненні яййки, але як-раз саме тоді прибула на місце огнева сторожа. Розпочала ся борба з при
родою. Вода ляла ся струями в море огня, що огорнув деревину шопу посеред густо стоячих будників, розливав ся чим раз дальше та обняв деревяне руштованє в непокінченій ще новій
каменици. Ратункова акция наиружила всі свої сили, щоби огонь не переніс ся поза пасаж.
Успіх був добрий, бо вже по трех чвертях го
дини придушено огонь. Ш кода на разі не дасть са обчислити, як також годі знати причину по- жежи. Догадують ся, що огонь підложено, але хто та в якій цїли — се також незвісне. Сто
рожа каменицї до рана не віднайдено, а в виду сего догадують ся, що або пожив смерти, або
— утік.
— Томашевский, про котрого увязненє в Кра
кові ми недавно писали, є досить інтересним примірником сьвітового обманьщика. Про него та про єго товаришку подорожі! оповідають вар- щавскі часописи таку історию: Перед двома ро
ками гарна та просьвічена панна А., дочка горо- жанина з Кпїва, пізнала на однім вечерку сим
патичного молодця, котрий єї сейчас припав до вподоби. Молодець говорив кількома язиками та робив вражінє чоловіка сьвітового, нросьвічено- го, одним словом, походячого з ліпшого това
риства. Народності! був він, так як і ванна, поль- скої. По короткій знакомости молодець їй ось- відчив ся. Панна залюблена .п о уха приняла
! осьвідчини, але єї батько, перезуваючи щось н е доброго, не згодив ся мати єго зятєм, а в про
тивнім разі загрозив єї видїдиченєм. Панна од
нак заявила батькови, що за иньшого не вийде як лише за сего, повінчала ся з ним і обоє ви
їхали з Київа. Через рік не було, про них ніяких вістнй, аж но році одержав батько лист від доньки, в якім она дуже нарікала на свою д о лю, на мужа-пройдисьвіта, та просила батька о прощене. Батько простив єї в листі, але відпо
віли не одержав ніякої. Аж ось сего року напи
сала ему донька з вязницї з Кракова, щоби старав ся о єї увільненє. Як покінчить ся ціла істория — ще не знати. Батько поробив вже перші кроки, щоби єї увільнити з вязницї за кавциєю.
— Адвокат перед судом.
В Відня ставав пе
ред судом адвокат др. Цінс, що мешкав давно в Станиславові, обжалований за публичне на- силлє та обиду урядника. Др. Цінс їдучи дня 9.
с. м. на зелїзницю, всів на міскім трамваю до иньшого ваґона, як мав їхати. Візваний кондук
тором не лише що не вийшов з ваґона. але ще побив кондуктора. З а се переступство засудж е
но д-ра Цінса на 300 корон кари, а зглядно 30 день вязницї. Обжалований боронив ся тим, що від довшого часу терпить на безсонність і роз
дражнене, а в наслідок сего є так недужий, іцо не може відповідати за свої вчинки.
— Вечерок
в МаЙФІльд, Па.Дня 19. мая с._ р.
відбув ся в Майфільд вечерок з представленєм, сьнівами і музикою місцевої рускої банди. На самім початку відсьпівав місцевий хор під ди- риґентурою п. А. Вели «Ангел вопіяше», Борт- няньского, а но тім, коло 8. год. вечером сліду
вало представлене штуки «Мужики аристократи», в двох актах, в котрім брали участь слідуючі особи: Ник. І ела, Марта Ш лянта, Андрей Гела, Арх. Трембач, Марія Хованьска, Юлія Кітик, Ми
хайло Фуртак, Стефан ГІейко, Алексій Ш лянта, Іван Адамчик. Між першим а другим актом з а грала банда «Отегіиг», а вкінци засьпівав хор
«многая літа». Що-до представлена, то оно, як можна сказати, випало добре. Тілько можна бу
ло зауважати, що декотрі особи, беручи участь в виспіє згаданій штуці, не иовнучовались своїх роль, в чім не мала була хиба. Другі однак, а іменно Архип Трембач, Марія Хованьска і Марта Ш лянта відограли свої ролі удачно. Особенно та послїдна віддала свою ролю знаменито. Она поводилась на сцені якби фахова артистка.
Сьпіви, як па майфільдский хор, випали досить слабо, но се було в части задля неприсутности кількох членів. Найлучше вивязалась з своєї задачі! банда, котра під проводом одного Аме
риканця пригравала чудесно. Тут належить по
хвалити Майфільдцїв за їх труди коло банди, в. лість в науці' і згоді, не тілько в тім ділі, але в кождім напрямі. Найбільше признане належить ся Всч. о. Обушкевичу, котрий так бандою, сьнівом, як і театром занимаєсь дуже щиро Также не на малу похвалу заслугують знаний патріот Алексей Ш лянта і Андрей Гела, що трудять ся коло розширеня просьвіти між рускими громадянами в Майфільд.
— Убійство в ваґонї
прпключило ся недавно на зелїзници недалеко Попелюх в Россиї. Ж е р твою єго упала богата вдова, Софія Володкеви- чева родом з Кракова, котра остатнимн часами перебувала в Одессї та критичного дня їхала до свояків. II. Володкевичева мала при собі 18.000 рублів, про які убійники мусїли знати. Злочин
ців — як догадують ся — було трех. Один з них був димісіованим российским моряком.
ІІолїция находить ся вже на слїдї злочинців.
Бл. п. Володкевичева мала записати перед трема літами ціле своє велике майно на добро
дійні ЦІЛІ].
- Вінчане з перепонами.
Недавно тому відбу
вало ся в Коммерцїль в Голяндиї вінчане. Всі приготовлена були вже пороблені, аж ось в по- слїдній хвили настала несподівана перешкода.
Підчас вінчана не хотіла молода сказати, що має добру волю, і що ніхто єї не змушує, лиш на поставлене їй питане раз і другий заперечи
ла. Молодий здивований не мало тим упором своєї нареченої наговорив єї, що знав, і поки
нув єї. Аж тоді молода стала каяти ся. Стала шукати за ним і наконець відшукала та упроси
ла єго, іцоби він таки повінчав ся з нею. Мо
лодий остаточно пристав на се і за три дні ста
нув знову з нею під вінець. Та ба, коли молоду напала знов якась примха і она зробила знов так само як за першим разом.
— Кілько людей
змістить ся ? В Колїсею в Ри
мі змістить ся 87.000 осіб, в катедрі св. Петра в Римі 64.000 осіб, в театрі Помпея в Римі 40.000, в катедрі в Медіолянї 37.000, в катедрі св. Павла в Римі 32.000, в катедрі св. Павла в Льондонї 31.000, в катедрі св. Петронїї в Б о льовії 25.000, в катедрі ві Фльоренциї 24.000, в катедрі в Антверпії 24.000, в катедрі св. Ляте- рана в Римі 23.000, в катедрі св. Софії в Кон
стантинополя 23.000, в катедрі Н отреДама в Па
рижі! 21.500, в театрі Марцеля в Римі 20.000, в катедрі в Пізї 13.000, в катедрі св. Стефана в Відни 12.000, в катедрі св. Домініка в Больо
вії 12.000, в катедрі св. Петра в Больонїї 11.400, в катедрі у Відни 11.000, в будинку »Більморе«
в Новім Йорку 8.443, вЛя Скалє в Медіолянї 8.000, в авдиториї в Чікаґо 7.000, в церкві св. Марка в Венециї 7.500, в церкві Спурґеон в Льондонї 6.000, в Большом театрі в Петербурзі 5.000, в му
зичній галі в Чінчіиаттї 4.922, а в Табернаклї в Броклїнї 4.000 осіб.
— Конкурси Виділ повітової рада в Нижан- ковицях розписує конкурс на посаду окружного лікаря з річною платнею 1400 і 600 корон на к о шти нодорожн. Поданя можна вносити до дня 31. липня с. р. — Краєвип виділ розписує кон
курс на дві стипендиї ім. кн. Льва Сапіги но 950 кор. для покінчивших університетскі студиї в Галичині, що хотять поїхати на дальші студиї до заграничних унїверситетів. Поданя належить вносити до 2. серпня с. р.
— Дрібні вісти. Президент виешого суду кра- євого др. Тхоржницкий виїхав до Сянока на ві- зитацию суду. — У Львові відбуває ся нині з’їзд ловецкий (в сали домен і лісів). — Маршалок ґр. Стан. Ваденї вертає з Відня до Львова, за- нехавши подорож до Франциї. — Пп. Тадей Ли- твинович і Йос. Еґре, родом зі Львова, дістали на львівскім університеті стеиень докторів всіх наук лїкарских. — В домі при ул. Оссолїньских ч. 19 у Львові повісив ся на шараґах В. Питля, слуга краєвого інжінєра п. Н — Товаришів, ко
трі в р. 1885. складали іспит зрілости в учи- тельскій семинариї в Тернополі! запраінає ся па товариске зібране у тов. 11. В. Нїментовского в Городници на 8. годину рано 23. липня с.
р.Зголошеня приймають: П. В. Ііїментовский, унр.
школи в Городници, почта в місци і Т. Турчан, упр. школи в Гнильчу, почга Горожанка.
Т е л е г р а м и .
Відень,
26. червня. Заповіди архнкнязя Фердинанда і ґр. Хотеківної будуть оголошені в пятницю дня 29. с. м., а вінчане відбуде ся в неділю 1. липня, або в понеділок 2. липня.
Будапешт, 26. червня. Страйкуюча, трамва- єва армія вислала депутацию до . бурмістра з просьбою о інтервенциго. Є надія, що страйк завтра покінчить ся. На улицях прийшло до збіговиск.
Петербург, 26. червня. Вчера пополуднії від
був ся похорон Муравєва в присутности цар- скої родини, ради державної, найвисших цивіль
них і війскових достойників. На домовині зло
жено богато вінців, між ними також від цар- скої пари.
Льондон,
26. червня. Як доносять з Шан- ґаю, президента Чунґлїямену Китаю убили Б о ксери. Потверджена сеї звістки нема.
Льондон,
26. червня. Після донесень з Шан- ґаю коло 60.000 збрійних людий з провінциї Печілї вирушило на поміч кн. Туан.
Відень, 26. червня. З австрийского корабля
«Зента» телеграфують, що трактатово забезпе
чений порт Хефао, загрожують Боксери. Кора
бель «Зенга» лишив в сім иортї 15 людий для охорони консулату, а сам цілою силою пари поспішив до Таку з депешами і почтою консу
лату.
Париж, 26. червня. Палата послів приняла проєкт закона в височині премії від цукру за рік 1899/900, а відтак предложенє, дотично тех
нічного узброєня воєнних портів. Опісля почала ся дпскусия над проектом закопа про побіль
шене фльоти.
ВешІнГгон,
