Ruslan. R. 3, č. 264 (1899)

Ч. 264. Львів, Середа дня 2 4 падолиста (6 грудня) 1899. Річний III.

Передплата на >РУ СЛАНА» виносить:

в Австри :

на цілий рік . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

* на чверть року . . З р . а в .;

* на місяць . . . . 1 р. а в .;

За границею:

на цїлий рік . . 20 рублів або 40 франків і на пів року . . 10 рублів

або 20 франків : Поодиноке число по 8 кр. ав. І

* А

РУСЛАН _{• Вирвеш}

МИ ОЧИ І душу МИ вирвеш: а не ВО8ЬМЄШ милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

*- •»► • -<• --- --- • -«

Виходить у Львові щ о д н я

крім неділь і руских сьвят І о год. 8-ій пополудня.

Редакция. адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 уд. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі І’авсмана.

і Рукописи звертає ся лише і на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена гіо

’ 15 кр. від стрічки.

Безвиглядність переговорів.

(X) В суботу о год. 11-ій розпочали ся дальші переговори між виконуючим виді­

лом правиці, а предсїдателями лівиці і три­

вали до 3-ої год. пополуднії. Окрім наве­

дених нами в попередній статі осіб, брав в суботу участь в нарадах також кн. Швар- ценберґ, а з лівиці виправдали свою не­

присутність Кайзер і Гофман Веллєнгоф, котрі в важних справах виїхали до Грацу.

Заступник лівиці др. Ґ р о с указував на те, що Німці не можуть ніяким спосо­

бом згодити ся на заведене внутрішної у- рядової мови ческої в ческих округах Чех і М о р а в і ї , позаяк в Моравії иньші зо­

всім відносини і се означало би погіршене справи в порівнаню з Ґавчівскими розпо- рядженямп, котрих они не могли узнати.

ГІорозуміне може наступити лише на осно­

ві стану перед 5. цьвітнн 1897 р.

П о в ш е (Словенець) іменем »С л а- в я н ь с к о г о С о ю з а « поставив два вне- сеня, а то: 1) щоби для чимскоршого усуненя обструкциї признано Чехам вну- трішну мову в Чехах і Моравії; а відтак 2) щоби яко нагле внесене поставлено в палаті вибір язикової коміснї для укладу язикового закона в с і х к р а ї в д о л и- т а в с к и х.

Др. Г о х е н б у р ґ е р признавав шко­

ди, які нанесли Австриї язиково-народні спори, однак заявив, що домаганє Чехів є з о в с і м н е м о ж л и в е , бо годі вирива­

ти з обсягу ческо-нїмецкого питаня одну частину і окремо її полагоджувати. Треба цілий обсяг язикового ческо нїмецкого пи­

таня вважати яко цілість. Заведене ческої внутрішної мови урядової довело би до знаціоналїзованя урядів, на що Німці не можуть згодити ся, длятого перше внесе­

не Повшого є неможливе для них, а за другим не може також заявити ся, бо хо­

дить передовсім о поладженє пекучого пи­

таня ческо-нїмецкого. Колиж би присту-

19

ҐЕРГАРТ ГАУПТМАН.

Візник Геншель.

(Далі).

ФРАНЯ.

Бо він таки найкрасший зі всіх.

Грає музика

Ну, вже знова зачинають, тепер грають НОЛЬКу. Знова гуляє.

Я гуляла би зараз з паном Зібенгаром. Та закиби й оглянув ся, поцілувала би я ного, от так собі ні відси ні відти.

ГЕНШЛЕВА.

Для мене був би вже Зібенгар за старий.

ФРАНЯ.

А ваш чоловік ііце старший, пані Ген- шлева.

ГЕНШЛЕВА.

Ти дурна, мій чоловік молодший пять літ від нього, розумієш?

ФРАНЯ.

' е він подобає на богато старшого. Такий

плено до рішеня язикового питаня у всіх гідна. Не ходить о се, щоби зараз в тій краях, то се ударемнило би полагоджене хвилі приступлено до укладу язикового ческо-нїмецкого спору. закона, але можна вибрати язикову комі-

Я в о р с к и й виступив з формальним сию, як се було минувшої сеснї, котра би внесенєм на вибір підкоміеиї з обох сто- справу підготовляла, котрої полагоджене рін, котра би в тїснїйшім кружку може буде вимагати кількамісячної роботи, скорще довела до порозуміня, взивав до: Е н ґ е л ь указував на те, що рівно- згоди в імя пекучих державних інтересів,' правність мусить бути всюди однакова, а але висказав ся проти другого внесеня тимчасом Німці інакше її розуміють в Че- Повшого, позаяк в тій хвилі розходить ся>хах а інакше в Стириї і т. д. Де мають о зльокалізованє спору.

Ст р а н е к и й (моравскин Чех) зробив ність. Чехи принесли вже жертву, нри- ту уступку супроти Німців, що в Чехах'знавши мовчки Ґавчівскі розпорядженя.

лише вимагав заведеня ческої мови в че-[На останку звернув бачність на те, що че­

ских округах, яко внутрішної урядової ска обструкция ратує Німців з немилої ко- (ЕіпзргасЬідкеіі), а в Моравії мала би че- лїзиї, що не будуть потребували показати ска мова бути урядовою поруч з нїмецкою: своєї барви що-до угоди австро-угорскої.

(2\уеізргасЬі§кеіІ) з береженєм рівноправно­

сті!, однак Ф у н к е заявив, що II і м ц і [не м о ж у т ь у с т у п и т и і н е у с т у-

п л я т ь.

Б і л ї н ь с к и й указував, що обидві спірні сторони стоять на рівні і що обидві мусять принести якусь жертву, наколи має дійти до порозуміня. Треба лише винайти відповідну формулку.

Б а р в ін ь с к и й , звернувши увагу на-чило ся вражінєм, що обидві сторони за­

мість зближати ся — розходять ся і надія на успіх вельми слаба, позаяк Німці не хотять уступати, хоч супроти Корони уда­

ють найсмиреннїйишх.

економічний упадок австрийских країв в порівнаню з сусїдннми державами, заявив, що в Австриї лише тоді може наступити уздоровленє внутрішних відносин, коли бу­

де полагоджене язиково-народне питане, що більше або меньше яскраво виступає у всіх краях. Др. Гохенбурґер суперечить сам собі, коли раз противить ся вириваню одної частини з язикового питаня ческо-

нїмецкого, а відтак каже, що не можна [бінетї панують дві струї. Ґр. Клярі сидить вр у -

нристунити до полагодженя язикового пи- ках нїмецкої лівиці і робить все, іцо каже про-

таня у всіх краях австрийских. Длячогож водир нїмецкої шляхти, ґр. Штірк, яко будьте

Німці в своїм РІШ88Ірго§гатт списали ДО- опитний(?) політик. План Ш тірка містить ся

маганя що-до всіх країв? Сим они при- в словах: витревати в неґациї всего, чогодома-

знали потребу розвязки сего питаня в ці- га< ся правиця, проволїчи все до сьвят, розпу-

лій державі, котра доперва тим способом стити парлямент, взятись опять за §. 14-ий і

прийде до правильного стану. Задлятого орудовати державою абсолютистично в імени

піддержує він внесене Повшого проти за- міту Яворского, що хвиля тепер не при-

вже старий, поморщений. Овва, я не поцїлова- ла би його!

ГЕНШЛЕВА.

Забирай ся відси, бо возьму віник. Скажи но ти мінї що на мойого чоловіка! Відки я маю так зараз ліпшого взяти? Пожди но, як ти за гониш ся в літа, то й ти пізнаєш, що то зна­

чить дістати чоловіка.

ФРАНЯ.

Я не буду віддавати ся цілком! Підіжду іще, аж прийде сюда в літі який гарний купіль- ний пан, найліпше Москаль, — йому то позволю себе забрати геть в сьвіт. Геть далеко в сьвіт;

я хочу бачити сьвіт, хочу подорожувати до Па­

рижа. Відтам напишу колись до вас, пані Ген- шлева.

ГЕНШЛЕВА.

І я думаю, що ти колись утечеш, дівчино.

ФРАНЯ.

Можете бути певні сього. Пан Зібенгар був також в Парижі підчас революцій, він то знає гарно оповідати. Я хотіла би бути також колись в такій революциї; тоді будують барикади.---

ГОЛОС ВЕРМЕЛЬСКІРХА.

Франю, Франю! Де ти там знова сидиш?

: силу, там не хотять чути про рівноправ-

По промові Д їд у ш и ц к о г о принято вне­

сене Яворского на вибір підкомітету, до котрого війшли: Білїньский, Пацак, Пальфі, Странский, Катрани, Бернрайтер, Люеґер, Перґельт, Ґрос і Гохенбурґер. Сему під­

комітетові! передано також внесеня Пов­

шого. Підкомітет збере ся в понеділок, а вівторок здасть справу на повнім зДсїданю обидвох сторін. Вчерашне заеїданє закін-

Все розлазить ся.

Все розлазить ся. Під сим знаменем стоїть нині внутрішна ситуация. Почнімо з гори. В ка-

лївицї так, як орудовав колись ґр. Тун в імени і в інтенциях правиці. Друга, слабша струя в ка-

ФРАНЯ.

Пст. Не говоріть нічого.

ГОЛОС ВЕРМЕЛЬСКІРХА.

Франю, Франю!

ФРАНЯ.

Пст. Тихо. Я знова мусїла би услугувати в шинку. То остогидло мінї, я вже не можу.

ГОЛОС ВЕРМЕЛЬСКІРХА.

Франю!

ФРАНЯ.

Се вже річ тата, або мами, або можуть со­

бі трим ати кельнера. Я не дам із себе зробити кавярки.

ГЕНШЛЕВА.

Се ще не найгірше.

ФРАНЯ.

Ба, коби се були порядні пани, але самі лише кирничники, візники, гірники. Дякую крас- ненько. Се нїраз міні не до лиця.

ГЕНШЛЕВА.

Якби я так на твоїм місци, то я робила би

цілком інакше. Узбирала би собі красний • трі,

ґельд». Ти могла би ощадити немалий гріщ

ложити неодин красний феник.

бінетї рада би вступити на дорогу примирена, іменно приєднана Поляків і кат. людовцїв дла лівиці

В правици варить сн. Чехи і полудневі Сла­

вний пруть до опозициї, а навіть обструкциї.

Сего домагають сн і їх виборці. Чехи о стілько ще держать сн при правиці, о скілько при нев- тральности правиці опозициа чи обструкциа бу­

де мати лучший ефект. Полудневі Славнни і Русини уважають теперішну хвилю заиайвідпо- віднїйшу, щвби упімнутись о нзиковий закон.

Се їх ідеал. А в достигненю сего ідеалу пома­

гають їм Чехи і католицкі людовцї. Натомість Полнки раді би національний огонь зльокалїзу- вати лише на ческі краї. Поляки і кат. людовцї підлягають при тім найбільше впливам з гори і раді би відограти ролю спасителїв Австриї в те­

перішній хвили. І правиця має проте свої ріжно- родні струї. Надто в самім >колї« польскім зма­

гають ся славянофіли з тевтонофілами. Рутов- ский пропаґує заєдно свою політику тевтоно- фільску, хоч Тевтони що дня плюють Полякам в лице.

А лівиця? Лївиця о стілько солідарна, о скілько єї лучить ненависть до Славян. Поза тим готові поодинокі нїмецкі сторонництва вже завтра скочити собі до очий. На розлад посеред лівиці спекулює правиця і длятого може ще нині не розлїзла ся. Політичні менери правиці мають проте все ще паролю на устах: терпеливости!

а все буде добре.

Понад всїми сими струями чи задушевни­

ми змаганями панує а н е м ія , парлямент— по­

старів ся.

Спитаєте, що буде з угорскою угодою ? Ці­

сар в промовах до членів делєґацип майже кождому єї членові! клав на душу конечність довершена сеї державної конечності!. За угодою була би правиця, коби не ческа справа. Прави­

ця яко більшість перевела би угоду, але біда в тім, що Чехи в теперішних обставинах не мо­

жуть голосувати за нею, а тісне положене дер­

жави рішили використати для себе. За угодою була би і нїмецка шляхта і нїмецкі промисловці.

Прочі клюби лівиці не ухвалять угоди, бо они за далеко загнали ся в опозицию проти неї. ще в ері ґр. Тупа. В душі раді би они м а т и угоду з Угорщиною, бо та угода дотикає найбільше їх промислові краї.

Тут сумнївають ся, чи в таких обставинах буде можливим, щоби парлямент взяв ся за ді­

ло угоди в найблизшім часі. Одні ворожать, що і закон о переказаню консумцийних податків Угорщині' мусить бути поладнаний §-ом 14-им.

Другі думають, що парлямент возьме ся за уго­

ду, але аж в сїчни, а симчасом будемо ратува- ти ся станом ехіга Іе^ет, якеє було торік в Угор­

щині.

Як вже знаєте, що конференция провідників правиці і лівиці не видала доси ніякого резуль­

тату. На конференції!' говорено лише, а з заяв

ФРАНЯ.

Чеських та саксонських не беру. А як мі­

ні коли подарує що пан Зібенгар, або будівни­

чий, або доктор Валєнтінер, то я зараз переїм се. Викину на ласощі,

ГЕНШЛЕВА.

То-ж то саме й є. Яблоко не відкотить ся далеко від яблінки. Батько та мати також не богато ліпші. Не дбаєте про шинок. Як би ви взяли ся щиро до інтересу, то мусїли би ви мати вже нині' гроші.

ФРАНЯ.

Коли ми не є такі скупі як ви.

ГЕНШЛЕВА.

Я не є скупа, лише що тримаю гроші в купі.

ФРАНЯ.

Люди говорють, що ви скупі.

ГЕНШЛЕВА.

Що мене там люди обходять і ти враз із ними! Забирай ся відси. Мінї вже доси твоєї хлягіанини; можеш вже і не приходити. Я іще не затужила за тобою. Найліпше не бачити вас, не чути про вас нічого! Про всьо се сьмітє на купу.

(Далі буде).

менерів лївиц'ї вийшло: поп розвити?. Щоби замазати справу, вибрано субкомітет, котрому переказано і справу ческу і справу язикову в цілій Австриї. Вівторок здасть сей субкомітет справу з своїх ухвал. Які будуть сї ухвали ? — легко догадатись. Лівиця для консеквенциї ска­

же, що в теперішній хвили неможливі ніякі одно­

сторонні концесиї в користь Чехів, та що лівиця готова поладнати справу язикову в Австриї, але лише на основі і в дусі зеленоеьвятної своєї проґрами, на котру з посеред правиці могли би згодити ся лише Поляки, бо їх ся програма не обняла.

Впрочім побачимо. Але мимо всего стоїмо нині в ері, в котрій все розлазить ся і розстро­

юйсь чим-раз більше. А замітне і се, що цїса- реви представляють Німці ціле діло так, що они готові все дати державі, коби не та — правиця.

Німці переняли ролю сего вовка, котрому через бабине теля не можна було глянути в огород.

Францїшок Смольна.

Дня 4. грудня о год. 4і/, по полудни умер Фр. Смолька. Покійний уродив ся дня 5. падо­

листа 1810 р. в Калуши. Школи кінчив у Льво­

ві, а по студиях правничих вступив в р. 1832 на практику до львівскої прокураториї скарбу.

В два роки пізнїйше лишає він службу, бо при- нято єго до тайного заговору «Рггуіасібі 1ийи«, що стояв під проводом Гуґона Вісньовского. Ки­

нувши правительственну службу, Смолька став адвокатским кандидатом і брав дальше живу у- часть в руху тайних товариств, де віддавав не лише весь свій вільний час, але і всі свої дохо­

ди, а сам вдоволяв ся нераз сухим кусником хліба. В р. 1837 розвязано товариство »Рггу,іа- сіої ІиЯи», однак під єго впливом позавязувано по Галичині' множество тайних товариств, без одностайної орґанїзациї, що улекшило прави- тельству відкрите жерела робіт заговору. Увя- зненя почали ся вже в р. 1840, однак Смольку увязнено доперва в рік пізнїйше дня 21. серпня.

Враз зі Смолькою, що недавно оженив ся і віт- ворив адвокатску канцелярию, увязнено Зємал- ковского. Число увязнених уросло до сто ияде- сять осіб. їх трактовано ^{я к} звичайних простуи- ників. Смолька сидів в нідкармелїцких вязни- цях два роки на самоті в вохкій келії. Дня 25.

січня 1845 відчитано Смольцї і єго дванайцяти товаришам приговор смерти, однак рівночасно відчитано цїсарску амнестию, в наслідок котрої Смолька дістав ся на волю. В р. 1848 бере Смолька живу участь в справах політичних. Він укладає адресу до корони, засідань в польскій Жагоеіом'-ій Кай-Ї», бере участь в нарадах сла- вяньского конґресу в Празі. Одержавши з Лю- бачова посольский мандат до конституцийного сойму, засів Смолька на лівиці віденьского пар­

ламенту, де вибрано єго першим віцепрезиден- том дня 14. вересня 1848 року. В часі віденьскої революциї єго вибрано президентом палати. Пра- вительство давало єму мінїстеричльну теку в за­

міну, а навіть прирікало єму мілїон зр. за при­

чинене ся до розвязаня сойму, але він опер ся сему, так як не послухав голосу радикального сторонництва, що внесенєм Вол. Сєраковского жадало детронїзациї династиї Габсбурґів і про­

гнана членів пануючого дому поза границі Ав­

стриї. Внесеня сего Смолька не піддав під об- ради. Прикрі часи переживав він, коли обради сойму перенесено до Кромерижа. Він мусів бо­

роти ся з реакциєю, що стреміла до розбитя сойму. На чолі депутациї витає Смолька в Оло мунци нового цісаря Франц-Иосифа І., а по на­

сильнім розвязаню сойму дня 8. марта 1849 за- значує він вітверто, що парлямент уступає єди­

но перед войсковою перевагою.

Десять літ правленя Баха перебув він в дома, ведучи адвокатуру і остаючи під дозором полїциї. В р. 1861 вибрано єго послом до сойму з міста Львова, а небавом опісля послом ради державної, де однак бавив не довго, бо бачив, що єго знамениті бесіди і єго борба в інтересі' свободи не відносить результатів. В р. 1863 до місяця лютого був він членом поветаньчого ко­

мітету для всхідної Галичини. Тяжка недуга і страта жінки не дозволили єму брати політич­

ної участи скорше, як в р. 1865. Послїдною до­

бою політичної дїяльности Смольки був час від р. 1879 до 1893. В р. 1881 вибрано єго прези­

дентом парламенту. Обовязок сей повнив Смоль­

ка повних 12 лїт.

Зі Смолькою сходить до гробу одна з най- визначнїйших постатий, яку видала Польща, але заразом один з найповажнїйших мужів стану Австриї. Чоловік честний, вітвертий, о сталих засадах єднав собі серця всіх. Без огляду на по­

пулярність умів він висказати все свою гадку.

За почестями не гонив, а хоть жертвовано єму найвисші ордери, він їх не прийняв. Вічная єму память!

З Державної Ради.

Вчерашне заеїданє почало ся коло год. */,2 пополудня. Нові посли: Цьвіклїньский і Біндер складають посольске приречене. Молодочех, пос.

Ш в а р ц зголошує нагле внесене, вказуючи на случаї мальтретованя дїтий, виявлені в справах Гуммлїв, Кучерів і т. д., жадає вибору комісиї в цїли приготована реформ.

Президент заявляє, що се внесене поста­

вить на порядку дневнім при кінци заеїданя.

Пос. Б ж о р а д твердить, що на підставі

§. 42. реґуляміну палати, внесеня наглі повинні бути сейчас піддані під обради. Бесідник про­

тестує против інтерпретациї реґуляміну з сто­

рони президента і пригадує, що така інтерпре-

•гация викликала свого часу сильні протести.

Бжорад просить, щоби президент засягнув в тій мірі гадки цілої палати. Президент відповідає, що вже раз свою гадку висказав і при ній об­

стає. Пос. Странский жадає голосу, але пре­

зидент не уділяє єму, бо уважає справу полад- наною. З черги приступлено до продовжена першого читаня буджетової провізори!'.

Молодочех, пос. С іл є н ї говорить чотири години. З початку промовляє по чески, опісля по нїмецки. Твердить, що мимо зміни прави- тельства, не змінили ся відносини парламен­

тарні, анї позапарляментарні. На луп ґерманї- заторів віддано кабінет і для них знесено язи­

кові розпорядженя. Уражено найсьвятїйші чув- ства ческого народа, викликано розгоряченє се­

ред найвірнїйших горожан держави. В найвис- ших кругах вироблено неприхильне успосібленє для Чехів, що мусить викликати кріваві на­

слідки. Теперішнє правительство не відзначає ся анї політичною розвагою, анї розумом стану.

Президент кабінету є нїмецким націоналом, що свого часу на Шлезку систематично уражав чувства славяньскої людности. Бесідник жалить ся на упосліджене мови ческої на Мораві. Чехи не можуть теперішиому правительству признати буджетової провізори!'. Податок від цукру і нова цивільна процедура викликали серед людности велике роз’ярене.

По чотирогодинній бесіді пос. Сілєнї пере­

риває річ і вказуючи на що йно одержану вість про смерть Смольки, просить, щоби єму вільно було скінчити річ на найблизшім заеїданю. ІІрез.

Фукс заявляє, що не може вдоволити такій просьбі, бо бесідник мав доволі часу довести свої виводи до кінця. Опісля забирає голос пре­

зидент др. Фукс і виголошує промову, віддаючи в ній поклін памяти Смольки: »Ми не були при­

готовані, а мимо сего глубоко і тяжко діткнула нас вість про смерть президента Смольки. Бо­

ліємо над смертию сего мужа, що хоть не засі­

дав від кількох літ в сій палаті, однак перед- тим будучи довгий ряд членом, заняв серед нас

і визначне становиско, так, що ми повинні па­

мять сего мужа і єго смерть почгити в сій салі торжественним актом жалоби. Бл. н. президент Смолька був сильною і визначною індивідуаль- ностию, чоловіком, овіяним найглубшим почу- тєм обовязку, яко вірний син свого великого народа, до котрого цілою душею і цілим серцем належав; був сьвідомим цїли, вільнодумним по­

літиком, красили єго притім найкрасші прикме­

ти серця і глубокі чувства, так що всіх, хто мав нагоду єго близше пізнати, прикував до себе щиро і витревало. Смолька закінчив своє довге і богате в діла житє. Нема єго вже між нами, але ми не забудемо про него і задержимо єго всі в ніжній і сердечній памяти. (Браво) Па­

нове! На знак жалоби ви повстали з місць, по­

звольте тому, щоби сей обяв памяти був впи­

саний в протоколі нинїшного заеїданж. (Браво).

Пос. др. К а т р а н и : »Ми почули що йно з уст президента сумну вість, що помер б. пре­

зидент сеї високої палати, так загальним і глу-

з боким оточений поважанєм. Смольцї довело ся

дійти глубокого віку, а однак, хоть ми чули, що дні єго почислені, предсї та вість діймила нас глубоко. Думаю, що висказую чувства всіх тут зібраних, ставляючи внесене, щоби палата ухва­

лила вислати на Смольки похорон президента свого враз з депутациєю, зложеною з двох чле­

нів з кождої сторони ееї палати». Внесене при- нято одноголосно, почім президент замкнув за- сїданє. Дальше засїданє відбуде ся нині.

Пос. С т а п ін ь с к и й вносить інтерпеляцию в справі надужить в велицкій, щадничій касі.

Пос. Ш пон д е р інтерпелює міністра справедли­

вості!, чи він думає на будуче не іменувати су­

дових урядників для цєшиньского княжества, що не володіють польскою мовою.

дївають ся приїзду депутаций з цілого краю.

Родина одержує множество кондолєнцийних те- лєґрам від інституций і приватних осіб. Відень- скі дневники виеказують ся незвичайно при­

хильно про покійного. На всіх краєвих будинках у Львові повівають чорні хоругви.

— Живі образки галицкої нужди. (Конець).

II. С е м е н П а л ї й ч у к наймив у 1872 р. 12 морґів ґрунту на 20 років за 100 зр. По 20 ро­

ках мав я знов той ґрунт дістати. Наймив жи­

дівці Естері Піссель, але брат мужа тої жидів­

ки збанкрутував, за него заручив знов єго брат Абрамко Шіесель і ґрунт мій взяв уживати. — Тимчасом я сьвідчив раз вротив него за шах­

райство — за то Абрамко хотів на мені пімсти- ти ся і під’юдив Івана Палїйчука, аби той під­

час моєї хороби видав себе за мене і продав той ґрунт. Так стало ся. Коли минуло 20 років, а Абрамко не хотів мені ґрунту віддати, зачав я процес. Процес тревав кільканацять років, на­

решті Абрамко присяг, що ґрунт купив і мені присудили ще кошту 90 зр. За то дав я Абрам- | кови лошака за 20 зр., потому поїхав до Відня і там в міністерстві обіцяли мені, що кошти процесу будуть знесені, а ґрунт мені віддадуть.

Але з того нїчо не було. А за тих 70 зр. кош­

тів подали мене на лїцитацию, злїцитували ма­

єток, котрий оцінено на 1136 зр. Аби мене ви­

кинути з хати наймили фервальтера, барона Балїша з побережниками: Николою Луцюком Канцелярюком, Василем Коровчуком і Іваном Палїйчуком Андрієвим з Бистрици. Вони мене викинули з хати, комору порубали і забрали 75 зр. грішми, розбили скриню за 15 зр., порубали і спалили, так само лужко ставчьите (з скри- і

нев) за 12 зр., бочку до капусти, 3 парі бербениц за 3 зр., двоє відер кидрових за 1 зр. 60 кр. (я мав полонину тай то собі держав), 3 дєр- жони бжіл понад 12 драбин виметали на жи- дівский ґоунт. а порожні 4 вулиї порубали та спалили, порубали й колешні і з того ватру клали.

III. Ф е д і р Б о ц ь в і н о к або Р о к і щ у к і Д ж у ґ л ю к. 13-тий рік тому жінка відобрала від

мене ґрунт і одіж свою тай лишила мене; я і ще-сми хату поклав на єї ґрунті і там сі ли- ;

! шила, До того разу противника я не мав: ніхто і і мене не позивав — жінка заскаржила мене до { ' косівского суду, аби я їй віддав гроші за

; телицю і давав їй державу (пенсию), хоть вона лишила мене через то, що я не да­

вав їй водити до хати пустих, що робили мені збитки і навіть били мене, а я їм грозив.

Косівский суд признав їй і за телицю і держа- і ву, і вона дістала на то вироки. Я рекурсовав до коломийского суду і там сі вироки скасова­

но. Але тимчасом жінка з дядем (татом) своїм, Лукином Данилюком, продали декрети косів- Іского суду жидови Мордкови Райхманови в Я-і , сенові і той жид порадив жінку й дядя, аби ре-

курсовали до Львова. Вищий суд у Львові при­

знав рацию мені. Тимчасом Мордко Райхман, у і { новім суді жабєвскім спровадив лїцитацию на і

‘ввесь мій маєток і возьний доручив се мені р а -, і зом з декретом львівского суду. Жид купив на І

< лїцитациї ввесь мій маєток. На лїцитациї нікого '

!не було. Купив за 180 зр., а ґрунт був варт 1

• 1500 зр. Я взяв адвоката з Косова і спровадив!

І єго до Жаба і дав єму вироки коломийский і { львівский; судия коломийский мені вернув, але і львівский, де було мені признано кошту 6 зр. ^і 36 кр. задержав у себе. Я був з Кумликом у {Відня, у міністра бнджейовича, і мінїстер мені і {казав, що в Жабю вам віддадуть маєток. Але {

• нам маєтку не віддав ніхто, бо прокуратория не і найшла ошуки. Додам, що жид забрав від ме­

не ще й хату і тепер там сидить. Як забирали хату, то вкрали у мене 9 кавалків одежі і на­

чини і то все пропало. Жінка і свій маєток про- '

і дала і пішла жити па віру аж у Дзімброню під 1 Чорногорок». Палїйчук завернув ся з дороги і до всіх трьох оповідань додар таке: «Як не най­

демо справедливости у міністрів, то перестане- і мо і всі уряди шанувати, тай у своїй біді хиба І підемо рабувати, та хоть дістанемо ся до при- ! тулку кримінального». Таке каже чоловік із ме- і дале.м заслуги за оборону австрийскої держави. 1 Не вже-ж у австрийских державних мужів не дрогнуть серця від такої розпучної грозьби сих нуждарів?...

— В справі нового польского театру рішила ся в суботу львівска театральна комісия пора­

дити ея з краєвим маршалком, аби запевнити собі поміч краєвого виділу на утримане нового театру.

— Пробив баґнетом В неділю у Львові жовнір ЗО полку Кароль Люксандер свою любку, Анну Грушецку. Влучив єї в лопатку, почім завдав собі дві рани в живіт. Стало ся се в шинку при ул. Різницкій ч. 14. Люксандра відвезено до ґар- нїзонового шпиталю, а Грушецку до загального.

Комісия війскова і полїцийна дослідила, що Люксандер є звістний львівскій полїциї яко на- логовий злодій, а в війску яко авантурник. З а ­ раз першого дня свого побуту з армії зранив єго офіцер шаблею за несубординацию, в наслі­

док чого утік з кошар, аж єго полїция прихо­

пила і відставила назад до войскових рядів.

— Зелїзнича катастрофа. З Ґрацу телеграфу­

Н о в и н к и.

— Наших П. Т. Передплатників просимо о ви­

рівняне рахунків. Ми зневолені оплачувати все готівкою, тому не можемо на будуче нікому у д і­

ляти кредиту. Хто з наших передплатників не ви­

рівняє в найблизшім часі залеглостий, тому пе­

рестанемо висилати часописе. Ми не думаємо де­

моралізувати рускої Публики, що привикнувши до неточного плачена за часописи, забажає опісля, щоби їй всі рускі видавництва присилано даром.

— Від тов. св. Ап. Петра пригадує ся, що за­

гальні збори тов. св. Ап. Петра для будови гр.

кат. церков відбудуть ся для 7. грудня н. ст.

1899 р. о год. 2. пополудня в дух. семинариї у Львові.

— Товариство взаїмного кредиту «Дністер» по­

дає до відомости інтересованих членів, що по­

дібно як попередник літ, так і сего року задля виготовленя інвентарів та замкнень цілорічних до білянсу — не будуть ся виплачувати позич­

ки ані висилати нові скрипти до підпису по­

чавши від 18. грудня 1899 аж до 8. січня 1900 включно. Хто отже має підписаний скрипт, не­

хай старавсь зреалізувати позичку перед 18. гру­

дня, а хто наміряє ще старатись о позичку, не­

хай внесе вчасно подане. Також вкладки ща- дничі не будуть принимати ся від 26. грудня 1890 до !. січня 1900 включно, бо через 5 по- слїдних днів обраховують ся відсотки і впгото- влюесь замкнене річне — та тому зволпть 11. 'Г. вкладники полагодити свої справи перед 26. грудня с. р. , Дирекцію .

З льві іского університету. Рішенєм з дня 20. падолиста надав цісар приватному доцентови специяльної патольоґії і терапії внутрішних не­

дуг, др. Оскаровн Відманови титул надзвичай­

ного професора університету,

— В справі «посланія» львівского митрополита

забрав голос і «Галичанинть». Як дізнав ся він із інтересованих кругів, митрополит мав поя­

снити сю точку «Посланія», що відносить ся до читалень. Ось що мав сказати В. Преосьвя- щенниії: »1Іе зрозуміло моихч, слові. «Діло».

Не виступаю я против'ь чнталент,,— ваиротивч., нехай священники закладают-ь читальнії — я виступаю лишь против'ь такихч, читалент,, ко- торьіи вмісто корьісти приносятт, шкоду наше- му народу, вь которьіх'ь духч. Божій и религія упадаеть... Для того совеЬмт, несправедливо возста їй иротивь мене газети. Я за духовен­

ство всегда стоялт, и стояти буду, а ворогомт просвіщеній не есмь». При сій нагоді дорікає

«Галичанина,» »Ділу«, «Русланови» і «Громад­

ському Голосовії», що подали сю точку з «ГІо- сланія» до загальної відомости і скритикували єї остро. На се ми скажемо тілько: Хто хоче, аби єго иньші добре розуміли, най говорить і пише ясно. Годі нам читати між стрічками!

З другого боку хочемо з приємностию заноту­

вати сю заяву митрополита, коли «Галичанина,»

подав єї взагалі вірно, бо яко «неофіцияльний сьвятоюрекий орґан» (а сам застерігає ся в сій справі) міг взяти сю вістку з воздуха.

— Злобна містиФІкация. «Діло» пише: В ч.

261 нашої часописи в «Посмертних оповістках»

була подана вістка о смерти о. Николи Волянь- ского, сотрудника з Павелча коло Станиславова, що мав померти на удар серця. Вістка сеся показує ся бути неправдивою, бо о. Ник. Во- ляньский находить ся в добрім здоровлю, а на­

шу редакцию змістифікував якийсь злобний чо­

ловік, пересилаючи кореспондентку про смерть о. Н. Воляньского, причім надужив ще і під­

пису нашого дописувателя п. Є. О. Як-жеж на­

звати такий жаківский жарт, а бути може злобу?

— Похорони Фр. Смольки відбудуть ся в чет­

вер рано о год. 11. з улицї Словацкого ч. 18. на кошт краю. На вість про смерть Смольки зло­

жили кондолєнциї родині вже вчера: намістник ґр. Пінїньский, маршалок краєвий ґр. Баденї, президент міста Малаховский, президент суду Тхуржнїцкий, віцепрезидент Дилєвский, Кори- товский, Бобжиньский і богато иньших. Вчера відбуло ся засїданє виділу краєвого, на нині скликано раду міста. При трумпї промовить мар­

шалок краю ґр. Баденї. Крім депутациї з пар­

ламенту прибуде депутация иольскогокола. Спо-

ють: В ночи з 2. на 3. с. м. стрінули ся в часі мраки два тягарові поїзди. Один кондуктор по­

терпів смерть на місци, а один з провідників поїзду є дуже тяжко покалічений. Вісім возів є ушкоджених.

— Робітники копальнїв Вольского і Одживоль- ского протестують проти продажі копальнїв в Східницї. Край, а тим самим они також приня- ли запоруку за мілїони в щадницї, тому надїють ся, що управа щадницї не допустить до прода­

жі сих копальнїв.

— Саский князь, Максимілїян, висьвячений пе­

ред кількома літами, находить ся на листі кан­

дидатів, предложеній ческому правительству, в цїли обсади осироченої епископскої столиці в Моґунциї.

— Повстане на Кубі. Невдоволенє з нових по­

рядків на Кубі росте чим раз більше. Послїдни- ми днями розійшла ся з Нового Норку вість про повстане, яке оголосило тисяч узброєних Кубан­

ців, зібраних в провінциї Тінардель-Ріо. На цілім острові, но всіх місцях відбувають ся тайні мі­

тинги. Деякі провідники Кубанців зникли без сліду. Американьскі війска на Кубі одержали розказ, готовити ся до бою.

— Штундисти перед судом. З ’їзд мирових еу- диїв видав оправдуючий приговор над трийцяти штундистами, увільненими раньше мировим су- диєю. Они обвинені були о відбуванє неправних зборів. Для експертизи візвала епархияльна вдасть з Петербурга редактора письма «Миссіо- н е р с к о е О б о з р Е н іе » , Скварцева. Оборон- цею сектантів був адвокат Богданович. В тих днях явила ся в Київі товпа штундистів(?), зло­

жена зі сто мужчин з жінками і дітьми, що в ожиданю кінця сьвіта випродали веьо і не хо- тять сказати, як зовуть ся і з відки походять.

Нещасливих задержала полїция.

Посмертна V оповістка

Теодор Гаморак, парох в Устечку над Дні­

стром упокоїв ся на 37. році житя дня 28. па­

долиста с. р. Руска суспільність утратила в нїм твердого і розумного робітника. Устечко остало ся без свого провідника, що виборов для него руский характер і в раді громадскій і в школі і в житю політичнім. Громадяне лишили ся без приятеля і учителя. Молоде, надірване здо- ровлє не могло стримати тої страшної праці, якої вимагає кождий куток нашої землі, аби став нашим. Небіщик виборов нам кусень на­

шої країни, але і найшов на нїм свою могилу.

Упав в ніо як витязь, як кождий з нас повинен падати... В. є. п.!

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 5. грудня. На вчерашнім засїданю нїмецких лібералів відкинено внесене Фукса, як здаєсь інспіроване Поляками, щоби провідники лівиці підписали протокол, зобовязуючи ся до принятя ческої мови, яко урядової, на случай, коли до цілого комплексу язикових справ насту­

пить иорозумінє. — На се внесене не згодили ся також Чехи.

М А Л И Й Ф Е Й Л Є Т О Н .

X и м е р и.

(Далі.)

Він уже знов... такий мізантроп, як був ним колись, без серця, без чутя, без сили і любви...

На його устах заграла усьмішка гіркої іро­

нії, ніби сорому за свою власну «дурійку...»

Зірвав ся з постелі і його очи горіли якось несамовито...

Номітував тепер цілим сьвітом, байдужий до людий і до себе.

Добув зі сховку свій колишній давно не- тиканий дневник, сів при столі і хотів письмом кидати громом на всіх і вся...

Чув у собі дикий наклін — виповісти пе­

ред самим собою страшну свою сповідь... Забрав ся до писаня, як би у горячковім вітхненю, хоч, здавалось, не складно йому то йшло, бо зага­

лом не мав доброго концепту, не любив що не- будь писати, чи диспутувати і навіть листу не вмів як слід склеїти до купи...

— Та проте з неприродним розмахом пи­

сав у своїм дневнику:

«...Після безпутнього бурлацтва мого ума, я

з нинішнього дня переживаю нову крізу боже-

жевільного жалю, несамовитого шалу рознерво-

ваня... Най не лякають мене люди, що колись

снаде на мене ще більше нещасте і громом по-