Ч. 16. ' Львів, Четвер дня 21 січня (2 лютого) 1899. Річний III.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в А в с тр ії:
на цілий рік . . . 32 р. ав.
на пів року . . . К р. ав.
на чверть року . . З р. а в. •
• на місяць . . . . 1 р. ав. ; За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків З Поодиноке число по 8 кр. ав. І
«Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевнча.
Виходить у Львові що дня ; крім неділь і руских сьвят о год. Є-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д ого- •— Експедиция місцева в Агенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише ; на попереднє застережене. — | Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціпі 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім. 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
’ 35 кр. від стрічки.
На канунї бозпарляментарної ери.
З Відня пишуть нам під днем 30-го січня.
Австрийекий парлямент доживає свого , віку, умирає на хронічну недугу неробства.
Не дивота, що за умираючим ніхто не жа
лує. По нослїдній бурді, яку зв^лп нї- мецкі посли на ґалєриі з звичайним днев- никарским репортером, годі держати сей парлямент в купі. Сама повага законодат- ного збору вимагає, щоби єго чим скорше розпустити в свояси. Чи се стане ся зав
тра, чи через тиждень, все одно. Парля- і мент і комісиї (іменно угодова) п е р е в е л и д о к а з , що не суть активні, а того доказу потребував лише ґр. Тун, щоби сказати короні: в тій формі державна машина не,
рушить з місця.
В виду безжизненности нарляменту!
питає нині всякий, що буде в найблпзшій будуччинї? Відповідь на се питане легка.
На місце нарляменту прийде §. 14. Нара- ґраф сей полагодить угоду угорску, а по
біч неї всякі наглі справи, що не обтяжу- ють державноі’о буджету. А відтак? Відтак або рішить ся правительство на ок грой о- в а н є о ст р і й ш о г о р е ґ ул я м і н у і з та
ким реґуляміном буде п р о б у в а т и пу
стити парлямент в рух, або скличе парля- мент за якийсь час з старим реґуляміном на коротку сесию, щоби веліти ему вибра
ти д е л є ґ а ц и ю . Чи се стане ся із поло
вині року або аж в осени, се опять бай
дужна річ. За той час мабуть будуть ра
дити краєві сойми. Конституцийне жнтє перенесе ся на провінпию.
Парламентарна бурда з 27. січня не минула однакож без добрих наслідків. Она отверезила бодай тих, що ще м а я ч а т ь про згоду з Німцями. Она виявила нїмец- ку обструкцийну душу в єї наготі і пока
зала, яка брутальність накипіла на дні тої душі. Що Вольф, Іро та Тірк побігли на
ґалєрию бити Пенїжка, сему ніхто не чу- дуєсь. Але се замітне, що перший туди полетів др. Гогенбурґер, адвокат градец-1 кий, один з проводирів націоналів і автор брошюри: »Новий Вавилон«, брошюри, на основі котрої д е х т о д у м а в з Німцями навязувати мирні переговори. Де панує сліпа пристрасть, там згода не мислима, | бо там всякі здорові глузди приглушені.
Впрочім хиба дурень скаже нині, що Нім
цям розходить ся о яку-небудь згоду! Ні!
Не згоди бажають они, а п а н о в а н я . Онн раді би Австрию завернути в часи н їм е ц к о г о п е р е д к о н с т и т у ц и й н о г о ц е н т р а л із м у . Се не борба проти язикових розпоряджень Ґавча та Баденього. Німці неґують нині і язикові розпорядженя Штре-1 маєра з 1880 року і такі-ж розпорядженя,, видані в користь Поляків з 1869 р. Все те мусить бути знівельоване, знесене чи відкликане, заким би нинїшний анстрий- ский Німець зміг сказати: Я вдоволений!
Др. Гогенбурґер каже виразно в своїй бро- шюрі, що перший пролом в нїмецкім НГааІ8- гесЬі-ї зробив Аверсберґ-Ляссер в 1869 р., подавши галицким Полякам так широкі язикові права. Кажуть, що за їдою росте смак. За обструкциєю набрали австрийскі Німці того смаку так богато, що стануть ситі аж тоді, як їм правительство приверне 8іяГи§ еро бодай з часів Шмерлїнґа, нако
ли вже не з часів Ваха, Метернїха або Йосифа II. Нннїпіна пароля їх гласить:
А в с т р и я м у с и т ь б у т и н і м е ц к о ю д е р- ж а в о ю , а ні, то най іде »іп Ргапгеп*.
11 р у с о ф і л ь с к и й, б р у т а л ь н и й д у х во- плотив ся в австриііских Німцях. Наколи Мадярі! за ери конституцийної усиіли зма- дяризувати Залитавщину, то чого-ж би Нім
цям не пробувати бодай ґерманїзациї До- литавщини?
Чи в таких обставинах можлива яка- небудь миротворна акция?
Знаменною є до того і ся обставина,
що посеред австрийскими Німцями, з ви ключенєм католицких людовцїв та антисе
мітів, розріс ся нині дуже широко и р у с о ф іл ьс кий ір е д е н т и з м . Отеє більше трівожить висші сфери, ніж безжизненність нарляменту з всякими бурдами. Заграничні дневники, хочби такі льондоньскіабо фран- цускі, пишуть вже нині довгі статі під за
головком: »Питанє австрийске*, неначе би Австрня подобала на Туреччину або Китай.
Розкладові, антидержавні і анти династичні елементи виринули на верх, а всяке пра
вительство мусить в сю сторону звертати свою увагу більше, ніж в сторону само- го-ж нарляменту. Ґерманьска ираса має також свою руку в тім ділі. Она додає духа австрийскій іредентї, она то і загрі
ває нїмецких націоналів до безпощадності!
в
політиці.
|Внутрішну,австрийску справу
вяжутьґерманьскі дневники з внїшною по
літикою Германії, з
три д е р ж а в н ії м со
ю зо м . Домагають ся поруки, що Австрня в евентуальній війні Германії з Росиєю остане ся при боці Германії, а сю поруку бачать лише в тім, що
кермауправи Ав
стрії! верне опять до рук Нїмцїв-централї- стів. Криза нинїшна не є так звичайна, якою видає ся на перший погляд. Австрня має стати нїмецкою не у власнім інтересі, але в інтересі сусїдної і союзної Германії.
Австрия має бути с а т е л іт о м Г е р м а н ії.
Чи в виду таких змагань внутрішні взаємини австрийскі,х народів не заострять ся до крайности? — можна обавляти ся.
.Рівноправність боре ся з змаганєм Німців до геґемонїї над Славянами. А се борба не аби-яка, борба на житє або смерть. На
лежало би єї вгіравдї лагодити всякими способами. Але чи найдуть ся посеред борючих ся елементи розваги і холодної крони? На разі
—годі, бо роз’ярене ро
сте. Борців треба розлучити на якийсь час, а розлука можлива лише тим, що ґр.
Тун рішить ся як найскорше закрити пар-
С В Е К Р У Х А .
комедия в III. актах з сїльского житя Льва Лопатипьского.
(Дальше.) СЦЕНА VIII.
Ті самі, Зацїравский.
Свекруха (побачивши). З а вовка помовка...
Зацїравский. А вовк у хату, пане мостер- дзею. Дзінь добрий!
Свекруха. Дай Боже добрий день — бачи
ли ся з Ронґушом?
Зацїравский. Ні слухом, ні духом, пане мо- стердзею.
Іван. Та він пішов звідси просто до вас.
Зацїравский. Де просто до мене? До коршми просто, чи просто до канцелярії!, чи до дому?
Іван. Таже казав, що до дому, до вас.
Зацїравский. Ну, там мене не застане. До канцеляриї, паяє мостердзєю, в ґодзїпах уржен- дових, а зрештою у Нусима. Там я роблю ін
тереси, паяє мостердзєю.
Свекруха. Ой то зле, що Ронґуш не застав вас. Коби хоть навідав ся у Нусима, куди ви
пішли.
Зацїравский. Нічого не бійте ся, не втече нам до Америки, поки ми ему самі, пане мо
стердзєю, не дамо крестика на дорогу. Най тро
хи попоходить, то може ще щось уступить. Най знає, що він на нашій ласці, пане мостердзєю.
Свекруха. Та коби тілько не розповідав людям... От, уже зятеви розповів про цілу спра
ву. Люди будуть гадати, що я єго кривджу, або щ о—а я хочу тілько відобрати свою кровавицю.
Зацїравский. Я беру всьо на себе. То вже не ваша справа, а моя, паяє мостердзєю. Ану, най хто відважить ся мені що сказати, я вже єму покажу, пане мостердзєю, де козам роги виправляють. А Ронґушеви я вже сказав: «Ми можемо чекати зі своїми грішми, а тобі треба їхати. Ти нас потребуєш, а не ми тебе. Коли хо
чеш, щоби між нами стало діло, панє мостер
дзєю, то навіть не торгуй ся, бо ти там за мо
рем дістанеш в десятеро тілько.< А він вам на мене дивить ся, пане мостердзєю, як на свого бога, ге, ге, ге!
Свекруха. От, голова нівроку, а бодай ви здорові прожили, пане Гомашу!
Зацїравский. А якже стоїть наше діло, ша
новна пані Анджейово? Уже родина повідомле
на, казали?
Свекруха. Як раз була бесіда з зятем.
Зацїравский. А ви що на тоє, Янє, ге! (сі
дають).
Іван. Та хто би ставав чужому щастю в пе
решкоді.
Зацїравский. Певне, що щастє, панє мостер
дзєю. То не така легка річ, що шляхтич, панє мостердзєю, женить ся, мостердзєю, у селянь- скій фамілії. Через то я ваш цілий стан, мос- тердзєю, підношу до себе.
Свекруха. Дайте спокій з тим, панє Тома
т у , бо они того не розуміють! Знаєте, прості хлопи сьміють ся з вашого (поправляє ся) з на
шого шляхоцького гонору.
Зацїравский. Длятого треба, пане мостер
дзєю, роз’яснити їм темну голову, бо і они вже також будуть трохи належати до шляхти.
Іван. З а мене уже спасибіг. Я за те не дав би і свого старого віхтя.
Зацїравский. А от, пасерба також оженю зі шляхцянкою, панє мостердзєю. Винайду ему таку панну, що буде перед нею рачки лазити.
Іван. Дайте собі спокій з Петром, щоби в»
від него рачки не полізли.
Свекруха (до Івана). Не бійте ся, він буде мусів слухати. Коли буде голова в хаті, то і ру
ки і ноги підуть, куда треба.
Зацїравский. Я єму вже наложу уздечку.
Се нїчо, що він був десь там у войску. Наші
■ )
дямент. Другого виходу нема, хиба, щоби нинїпіна парламентарна більшість самохіть скапііульовала і піддалась — іреденгичній меньшости. .
Б а ж а н я обструкциї.
Віденьска > М о ) П ; і £ Я -Нєуізє» з 30-го січня, з котрої недавно подали ми статю про Поля
ків, пише про наміри обструкцийної лївицї таке :
»3аким би австрийскі Німці подали руку до згоди, мусить передовсім счезнути з овиду ческо-февдальна кліка, що доси управляла До- литавіципою. Кліка ся мала завсїгди на увазі лише свої власні інтереси. Але як з одного бо
ку годі надіятись, щоби ґр. Туй скоро уступив, так з другого боку не мають ніякої підстави всякі поголоски, що австрийскі Німці з сим правительством хотять вступити в які-иебудь переговори. Нїмецкі мужі довіря заходять ся те
пер коло укладу п о з и т и в н о ї п р о г р а м и , котра піде зовсім д алі» пі е, ніж дотеперішнє жадане відкликаня язикових розпоряджень. Нім
ці мусять обезпечити себе на всякі несподі
ванки. Досьвід навчив їх, що ані комплєменти ґр. Баденього о вистій культурі австрийских Німців, ані сказане ґр. Туна, що язикові розпо- рядженя були несправедливі для Німців, не ма
ли в собі ні зерна правди. Німці мають певне право, у п р а в л я т и А в с т р и є ю я к о т а к і, що є ї з а с н о в а я и і є і д е р ж а т ь . Німці не уважають себе винятими з під права длятого, що случайно суть в меньшости в віденьскім парламенті. Розуміє ся, що першим постулатом сполученої лівиці буде знесене язикових розпо
ряджень. Зробить се ґр. Тун? Позволять на се Чехи? Годі! А лучше не починати. Роз’ярене змогло ся так, що тяжко его успокоїти компро
місами. Лише наївні люди можуть надіятись, що роз’ярене се звільна потахне, як звільна оно росло. Ні! Те роз’ярене готове розірвати всякі застави і вилитись так широкою струею, як ви
лилось в иослїдних днях кабінету ґр. Баденьо
го. Задачию добрих, австрийских патріотів на будуче повинно проте бути, не докладати до горючого огню сьвіжих дров. Провокация може прискорити кризу. А. симчасом ґр. Тун не в си
лі устеречи ся від такої нровокациї. Він пливе з ческою струею, виковує постуляти ческі, а тим ще більше огірчуе нїмецку лівицю. Як до
вго правнтельство буде підлягати команді че
сній, так довго годі думати про які-небудь пе
реговори. Німці не здадуть ся на ласку-неласку Чехів*.
Статю сю містимо, бо она є вірним обра
зом задушевних мрій і зм гань обструкциї. Про
відна мисль ясна. На першім місци стоїть змі
на кабінету в дусі нїмецкої лївицї, на другім діди і прадіди бували не у таких войсках, не у таких войнах — нам то не першина.
Свекруха. Але ему не треба нїчо казати, аж коли вже прийде до весїля. Я з ним най
гіршу маю біду. Каже, що по смерти батька він голова родини. А такий вам бундючний та острий вернув з того війска, що я сама маю страх перед ним.
Заціравский Гм, такий він? Ну, то найліп
ше єму не казати нічого про цілу справу. А тогди, як буде право за нами, то я вже не по
бою ся і самого чорта.
СЦЕНА X.
Ті самі, Доня.
Доня (вбігає дуже урадована). Приїхав!
Приїхав!
Всі’. Хто тдкпії приїхав?
Доня (завстидала ся і мовчить).
Свекруха. Хто приїхав, чого мовчиш?
Зайїравский. Так утішила ся, як би наре7 чений приїхав до неї.
Доня (відвертає ся заклопотана).
Іван (підходить до неї; по тихо) Невже-ж Петро вже над’їхав? (Доня потакує мовчки і ви
бігає скоро до комори).
Заціравский. Що она сказала?
Іван. Покивала головою тай втїкла.
Заціравский. А що ви єї питали?
Іван. Се саме, що ви.
панованє Німців в Азстриї. Прочі народи, яко меньше вартні, можуть годуватись і вдоволяти себе окрухами, що спадуть з нїмецкого стола.
Галицка каса ощадности.
Вчера рано видав новий заряд каси, по
ставлений з рамени намістника, комунїкат, в ко
трім осьвідчає, що з н а ч н і с т р а т и д л я к а с и не д а д у т ь ся о м и н у т и , що о д н а к їх по
к р и є ф о н д р е з е р в о в н й в ц їл о с т и , т а к що в к л а д к и щ а д н и ч і не п о т е р п л я т ь на т ім Редакция »К'ііірг-ч ким*зч-ого* вислала вчера свого кореспондента до днр. Зґурского, що належить до мужів довіря теперішвої упра
ви, а сен дав такі блнзші вияснена:
»3 а к в е с т п о п о в а н а є су м а : ч о т и р и мі л їо н и , с ім с о т т и с я ч . Суть се головно векслї Щепановского, Оджіївольского і Воль- ского. Ф он д р е з е р в о в і! її, в котрий вчисле- но 780 тисяч зр., яко вартість дому каси, ви
н о с и т ь ч о т и р и м і л їо н и зр. Є надія, що часть заквестионованої суми буде убезпечена на предприемстві нафтовім Щепановского. Ко- ли-б навіть всі заквестионовані позициї були страчені, то і тоді вистане фонд резервовнй на їх покрите. Головну вину в неправильнім ведешо справ поносить дпр. Зїма, що давав кредит гінотечний сам, на власну руку, без ухвали дирекції!. Теперішний заряд не побирає ніякої платні. Всіх некслїв має каса іцаднича на вісім мілїонін зр., з чого три мілїони будуть за дозволом намістника реесконтовані. Всіх вкладок ириііяла каса на трийцять мілїоніп.
Гроші вложено на 75.000 книжочок, з котрих половина належить до людий бідних. Сли ви
яснить ся, що фонд резервовнй покриває всі страти, то правнтельство і край прийдуть з гю- мочию і постирають ся о санаціїю каси щаднії- чої, причім або буде змінений статут, або каса буде перемінена на краєву чи мійску*.
Загально взявши, дир. Зґурский, один з найбільше талановитих фінансїстів краєвих, вірить, що ніхто з тих, що вложили гроші, най- меньшої страти не понесе.
Рада державна. !
Вчера відбули ся два засїданя ради дер
жавної. Ранішнє виповнила дискусия над вне- сенєм пос. Дашиньского, піднесеним наново пос.!
Ґросом о знесене §. 14. Вечірнє засїдане було призначене для справи о підвисшеню платні ( державній прислузі і принесло побіду лівиці, бо она переперла більшостию одного голосу ухва
лу, назначаючу речинець введенії підвисшеня платні державній прислу. і від 1. січня с. р. Ся ухвала має отже ділити взад і підвисшенє плат
Свекруха (раптом). Що, Петро є ту? Звід
ки він ту взяв ся?
Заціравский (зі схрахом). Петро, якто тут, тепер? Хто єго спровадив?...
Свекруха (до ївша). То вже певно ваша справа. Не міг дош ки збунтовати против ма
терії, то насилає сина.
Заціравский. Така справа пахне судом, пане мостердзєю. Сейчас пишу позов, пане мостер- дзєю і сам стану за сьвідка.
Свекруха. Так є, так є, пишіть, пишіть! Бун
тував доньку против матери, хотів вимусити на мені гроші, а сам залицяв ся перед хвилею до мене, безветидний. Ви наречений, ви маєте пра
во обстати за мною. Се такий зять, що хотів би і дольку зводити і матір знеславити — а сам жиє з другою. І тепер спровадив мого єдиного сина, аби збунтувати против мене, а може ще і завязати єму сьвіт за своєю любовницею. Пи
шіть все, так я се тепер кажу — я сама но- ісьвідчу. (Заціравский потакує, але шукає за па
лицею і шапкою).
СЦЕНА XI.
Ті самі крім Доні; Анна, Петро.
Іван (іде до двернії). Здоров був, любий
■ Петре, витаємо в нашій хаті! (стискають ся і обиимають ся, Анна стоїть рада на боці).
Свекруха (кидає ся між обох, з пересадою в рухах і голосі). Сину мій, соколе! Ти вже за
був на рідну матір? Не видиіи мене, а йдеш пер
ше до других! Чиж я не перша за всіх, чиж я гірша для тебе від них? (підчас того Зацїрав- ский висмикнув ся з хати).
Петро. ІЦо вам такого стало ся, мамо. Чи не пристріт?
Свекруха. Тебе хотять забрати мені, роз
лучити сина від матери, хотять тебе збунтува
ти вороги мої, роз’єднити тебе зі мною. Ти мін син єдиний, моя єдина підпора і потіха; я лиш добра тобі бажаю, тілько твоїм щастєм жию.
Петро. Чого ви, мамо, заводите мов над умерлим! Що ви хочете від мене?
Свекруха. Диви ся, синочку, тут є наш щи
рий приятель, пан Заціравский, наш добродзїй і опікун — привитай єго, як рідного батька (обер
тає ся за ним). Деж він? Де пан Заціравский?
Пане Заціравский?
Анна. Взяв шапку, тай пішов бігцем з хати.
Свекруха (до Петра). Видиш, сину, він свого жити тут непевний. Чи не сором се для нас, що він аж мусів утікати перед тобою?
Петро. Передо мною? Або я єму що зави
нив? Чого він мене мне лякати ся ?
Свекруха. Бо бояв ся, іцо тебе підбунтува- ли. Але ти добра дитина, правда! Ти, виджу, не повірив моїм ворогам. Н закличу єго зараз сю
ди назад, (до Анни тихцем) Ходи зі мною, я розкажу тобі про твого чоловіка, як він тут за
лицяв ся до мене! (відходить).
(Дал'ґ буде).
ні має числити ся від вказаного, минулого ре- чинця.
Перебіг обох засідань був такий: Прези
дент Фукс, отвираючи засїдане, висказав жаль з причини нечуваної події, яка мала місце на послїднім засїданю. На підставі докладного слід
ства переконав ся, що аферу викликав один з дневникарів-справоздавцїв своїми окликами і тому уважає відповідним, уділити ему нагану і виміряти дисциплінарну кару. Президент виклю
чає п. Пенїжка з дневннкарскої льожи на про
тяг місяця. Заразом не може президент про
мовчати сеї обставини, що деякі посли пере
ступили своє право, вдираючи ся насильно до дневннкарскої льожи і виконуючи дисциплінар
ну власті», яка прислугує лише президентові! і квесторам. З тої причини висказує президент свій жалі» над подією і уділяє нагани послам, що взяли в ній участь, а заразом і надію, що та
кій випадок не повторить ся більше. Виступле
не президента зробило дуже добре вражінє.
Відтак нриступлено до читана інтерпеля- ций, петиций і внесені» які вплинули до канце
лярій і президиї палати. Гозуміє ся, що на жа
дане лівиці всі ті письма відчитувано дословно.
Довша розправа розвинула сн над впесе- нєм пос. Ґ р о с а о знесене §. 14. Внескодавець робить закид президиї, що не полагодивши се- го наглого внесеня пос. Дашиньского на послї
днім засїданю з причини бурливої афери, не поставила єго на нинішнім порядку дневнім. То
му підносить він наново се внесене, щоби на- пятнувати з гори §. 14, що має тепер начати свою нову еру, як замах стану і зломанє кон
ституцій. Бесідник полемізує з пос. Крамаржом, котрий відкликав сн на се, що Німці самі сотво
рили сей параґраф і прирівнує се до обвиненя ііожівника злочинцем за те, що він зладив ніж, котрим злочинець допустив ся злочину. Впро- чім не ходить о сам §. 14, але о надуживане єго міністерством, що готове В КОЖДІЙ ХВИЛІІ
зломити свою конституцийну присягу і парля- ментарною більшостию перенятою народним шовінізмом.
У відповідь заняв голос пос. К р а м а р ж.
На лївици зриває ся буря і хотять перешкоди
ти ему говорити: значна часть Німців виходить з салі. Пос. Крамарж вказує на слова Дашикь- ского, що перед Різдвом парламентарна праця ішла ще яко-тако. Чому-ж нині діє ся инакше?
Від сьвят не змінило ся нічого прецінь. А коли причиною нової обструкциї є иредложенє о кон- тинґентї рекрута, так нехай Німці скажуть се отверто, а не засланяють ся гнетом нїмецко- сти. Лад може настати лише по иолагодженю народних спорів — а сторонництво бесідника в тім взглядї стоїть на становлену рівноправно
сті!. Чехи не бажають більше, не хотять гноби
ти Німців, але і постоять засвою рівноправність.
з Нїмцї мусять прийти до переконана, що они не
можуть відгріївати першої ролі в Австріїї і що Австрії я може істнувати, хотяіі не буде під їх правлїнєм. (Оплески Молодочехів).
П о е. Д а н і й н ь с к и й не годить ся на обо
рону старолїберального правлїня, яке пос. Ґрос оправдував. Нинішні поступовці не потребують брати на себе ганьби старолїберального сторон- ннцтва. А такою ганьбою є § 14, котрий уку
вали Нїмцї в 1867 році против Чехів, щоби за
раз в 1868 році ужити єго на заведене стану облоги в Чехах під Генералом Колєром. Але та
кою самою ганьбою на Молодочехах є тепері
шнє уживане того самого параграфу против сво
їх противників під покривкою державної конеч
ності! і спасеня держави. Бесідник звертає ся до нїмецких обструкціоністів, виказуючи, що об- струкция в теперішній хвили є животворною для нравнтельства і завзиває до занеханя об- струкциіїної методи, а тодї і §. 14. буде безпред- метовий; вкінцп завзиває всі сторонництва, що
би віддали свої голоси за знесенєм сего па
раграфу.
П ос. Г Ір ад е відрікає ся в іменн сторон- нпцтв лівиці, мовби она, чи єі попередники створили §. 14. Служив він завсїгди для піддер
жана клєрикально-февдального правлїня, а від
коли Молодочехи злучили ся із своїми февда- ламп, служить він для їх заборчих цілий. Нїмцї хотять, щоби в ческих округах обовязував че- скпй, урядовий язик, в нїмецких нїмецкий, а в мішаних оба язики. Але через обовязкове заве деиє ческоі'О язика в цілій провіпциї Нїмцї фа
ктично стали виключені від доступу до урядів.
Доки не знесуть сеї кривди, доти парламент буде стояти бездїльно.
По короткій промові пос. Ш е н е р е р а , жадає и ос. Д аш и н ь с к и й поіменного голосо- ваня над внесенєм пос. Ґроса, однак президент фукс заявляє, що сего внесена не може поста
вити під голосованє, бо оно суперечне з реГу- ляміном.
Пос. О к у н є в с к и й жадає відповіді! на свою давнїйшу інтерпеляцию в справі язикових відносин в Галичині
Наступає перепалка межи президентом Фу- ксо.м а іш. Шенерером, Кайзером і 1 росом, ко
трі сунротивляють ся екликаню вечірного засїда- ня в справі предложеня о підвисшеиє платні державній прислузї. Мимо їх супротииленя пре
зидент заряджає голосованє; лівиця з виїмкою соцпялїстів виходить остентацийно з салі, а пра
виця ухваляє внесене президента.
Вечірнє засїданє тревало коротко. Рефе
рент більшості! буджегової комісиї вніс предло- женє закона о реґуляциї державної" служби пі- с.тя редакциі, нринятоі в палаті панів с. є. без означена речинця що-до введена сего закона в жнтє, а референт меншости комісиї нос. НІ.іє- зінґер поставив внесене, щоби установити речн- нець 1. січня с. р. З дїланєм взад; другий ре
ферент поставив внесене на речииець 1. цьві- тня с. р.
Промовляли пп. Тірк, Резер і Вайскірхнер, а відповідав мінїстер скарбу др. Каіщль, дока
зуючи неспроможність держави поносити нара
зі нове збільшене видатків. При голосовашо принято внесене пос. НІлєзінГера, щоби закон обовязув від І. січня с. р. б іл ь ш о с т и ю 1 г о л о с у .
Пос. Шеперер домагає ся, як перед полу
днем, щоби слідуюче засїданє відбуло ся в се
реду 3 обжалованем міністрів надневнім поряд
ку. Однак президент оголошує слідуюче засї
данє на пятницю з тим самим дневним по
рядком.
Н о в и н к и.
_ Заява. Дістаємо до поміщеня отеє письмо:
Недавно в Кяг|ег-і Ьлюузкі-м а за ним і в »Га- личанин-ї» та в деяких иньших часописах бу
ли подані вісти, будьто би рускі посли ради державної, члени «Славяньского, христ.-народн.
Союза« представили міністерству яко одинокі постуляти Русинів: 1) іменоване зятя одного з послів професором університету; 2) іменоване Преосв. Епископа К. Чеховича митрополитом.
Супротив того заявляю^ прилюдно, що анї рускі посли, анї *Славяньскии Союз» таких постуля- тів не ставили і що вість ся подана в часопи-
сях абсолютно минає ся з правдою, а то по- перше тому, позаяк в переговорах заступників
»Слав. Союза»' з міністерством були вилучені в с я к і п е р с о н а л ь н і с п р а в и , а по друге, що іменоване митрополита належить ДО виклю
чних прав Корони і Апостольского ГІрестола>
отже тут виключена можність став-іяня яких небудь постулатів. Се констатую в інтересі' правди. З поважаним Олексамдер Барвіньекий, го
лова »Слав. христ.-народ. Єоюза». — Відень 29.
січня 1899.
Рух в товариствах. В суботу дня 4. лю
того відбудуть ся в комнатах л ь в ів с к о ї «Рус
к о ї Б е с ід и » вечерницї. Початок о 9 годині ве- чером. Вступ від особи 50 кр. Стрій візитовий.
— Заходом товариства »Р у с к и х Ж е н іц и и«
в П ер ем и ш л и відбуде ся дня 18. лютого ве
ликий равт в салях магістрату на дохід шкіль
ної' молодежн. Програму подасть ся пізнїйше.—
Товариство » Р у с к и х ж е н іц и н » в С тани- с л ав о в і устроює дня 23. лютого в комнатах Касина міщапьского в е ч е р о к з т а н ц я м и . Чи
стий дохід призначений на основане дівочого інститути в Станиславові.
— Прз ювилей Івана Франка в Станиславов пишуть нам: Дня 29. січня с. р. сьвяткувала станиславівска »Руска Бесіда» ювилей 25-лїтної літературної діяльності! Івана Франка торже- ственними вечерницямн. О годині осьмій иече- ром заповнились комнати товариства членами і гістьми. Саля не виставала на поміщене усіх, так, що декотрі мусїли стояти в Гардеробі Об
хід зачав др. Евген Левицкий річию, в котрій коротко] але вдатно представив літературну ді
яльність Івана Франка, вказав на впцнв Драго- манова і европейских літератур на єго твор
чість; зіставив єго значінє з значінєм иньших руських белетристів і поетів. По промові слі
дували хори станнславівського «Бояна», дві де
кламацій («Наймита» Франка декл. акад. Олес- ннцькнй, а «Великдень», виїмвк з «Паньськпх жартів» панна Гаврилівна), дует на скрипці і фортепяпї (панни Яхнівиа і Гаврилівна) і гра па цитрі. Всі точки програми випали доволі до
бре. На особлившу увагу заслугує гарна декля- мация і гра на форт, п-ни Гаврилівни, гра на цитрі одної пані і гра на скрипці п-ни Яхнівнп.
Вкінцп відчитано телеграми привітні від «Това
риства ім. Шевченка», «Академічної Громади», Редакциї «Громадського Голосу» і акад. члена станнславівського Бонна А. Крушельницького зі Львова. Як иередтим поодинокі точки програми, так тепер кожду відчитану телеграму витали присутні грімкими оплесками, а коли відчитано прегарне письмо привітне від станиславівської молодежи, усї присутні повстали з місць і від- сьпівали гимн «Ще не вмерла». По обході на
ступили забави товариські, що перетяглись поза другу годину. -— Честь належить ся станисла- вівській «Рускій Бесіді», іцо не жалувала за
ходів, честь належить ся станиславівському
«Боянови», що на запросини взяв участь в об
ході ювилея, честь усім присутвим, що зійшлись щоби віддати шану першому нашому сучасному беллетристови і поетовії, що наше слово на славу нам двигає високо, що за народ не цу
равсь терпіти. — Участник.
— На заеїданях головного Виділу «Просьвіги»
з 27. грудня 1898, і 3. 11. та 19. січня 1899, по
лагоджено слідуючі важнїйші справи:
1. Прпняті до відомості!, що вийшла з дру
ку книжочка: «Нісші про св. Николая», призна
чена на премії для школярів і рішено продава
ти неонравний примірник по 10 кр. _2. Рішено печататн книжочку за март: «Сїльскі аристо
крати» в 6000 примірниках. — 3. Рішено виси
лати книжочка лише тим членам, що зложили вкладку членьску що-найменше за цілий рік 1898. — 4. Рукопись: «Горить» віддано до рє- ІІРИПЯТО ДО Відомости сиравозданє філії »Просьвіти» в Самборі з загальних зборів, що відбулись 8-го грудня 1898 і ухвалено в за
саді, що відпоручникам філії можуть бути звер- пені кошти за оо їздки читалень. — (>, Принято до відомости справоздаиє філії »Просьвіти*
в Сокали з загальних зборів, що відбулись 17-го мая 18 8 і рішено віднести ея до тої філії з принагленєм до розпочата дїяльности. — 7.
Рішено скликати в 1899 р. просьвітно-економічне віче до Бережан, з чим має бути сполучене засноване там філії «Просьвіти». - 8. Заопінїо- ваио користно прошене читал'.нї в Залужу о по
зичку 400 зр. з фондів краевих на заложенє каси позичкової. — 9. Принято до відомости справозданя читалень в Томашівцях, Салівци, Зарічу, Нисмичах, Браиівцях і Лосячи; спра- возданя з отвореня крамниць в Гербутові і Гу
сятині; сиравозданє касове крамниці в Завадцї і подяку читальні в Грабівци за дарові кни- жочкн та читальні в Деревин за вислане учи
теля господарства. — 10. Рішено побільшити персонал урядників канцелярийних «Просьвіти»
з огляду на велику працю; ухвалено поділ чин- ностий і установлено для канцеляриї «Просьві- ти« години урядові від 9. рано до I і/, по по
лудні! і від 3і/, по полудня до 7 вечером. — 11. Рішено продовжити контракт з учителем господарства п. Василем Королем на рік 1899.—
12. Принято до відомости, що Виділ краєвий
виплатить «Просьвітї» другу рату субвенції на рік 1899. — Рішено заняти ся поетавленєм па- мятника на могилі бл. п. д-ра Юлїяна 1 (елевпча і в тій справі порозуміти ея з Науковим Това
риством імени Шевченка. — 14. Рішено розпи
сати конкурс на стипендийну запомогу Теодора Качали в квоті 120 зр. річно з речинцем до кінця лютого 1899. — 15. Рішено устроїти у Львові концерт в память Тараса Шевченка і вибрано в тій цїли тїснїйший комітет. — 16.
Призначено 5 зр. на коляду для рускої дівочої школи у Львові. — 17. Прирято 127 нових членів.
— Винахідник Ян Щепанїк був через вторник в одній краківскій школі народній учителем.
Мусить він се чинити від часу до часу, щоби задержати титул учителя і бути вільним від війскової служби. Говорять, що ІЦепанїк ого
лосить незадовго о новім своїм винаході в обла
сті! ткацтва.
— Дрібні вісти. Княгиня болгарска Мария Лю- двика померла онодї в Софії на інфлюенцу, що повстала при полозі; числила 29 літ. — В Варшаві відбули ся на днях численні ревізиї в приватних домах; численні письма сконфіскова
но і арештовано кілька осіб. — В Варпупах в Прусах західних заломив ся лїд на ставі під совгаючими ся дітьми, з котрих 20 утонуло. — В Сороках під Львовом згоріло онодї дві двір- скі стодоли власності! Вячеслава Залєского. По
горіло всьо збіже в стодолах і також стирта, що містила около 100 кіп. — В Станиславові хотів отруїти ся морфіною властитель дроґуериї п. Тшемеский. Скора поміч лїкарска уратовала житє. Причина незнана. — В місцевості! Монте- ґранда в Аргентині елепльодувала пороховня I- талїянця Нїкомеда Пєроті. Погибло 6 осіб, амно- го є ранених. Одну жертву вибуху найдено ки- нену о 500 кроків. — Вулькан Везувій зачав викидати лаву. Богато цікавих прибуло пригля
дати ся. Доси пе грозить жадне небезиечень- ство, але Неаполітанці занепокоєні.
Т е л е г р а м и .
Відень, 1. лютого. В нольских кругах удер
жуйсь гадка, що ґр. Тун в недовгім часі усту
пить, а єго місце займе теперішний мінїстер просьвіти ґр. Біляндт. Б у д у ч и й к а б і н е т б у д е п а р л а м е н т а р н и й , з л о ж е н и й з ре
п р е з е н т а н т ів ч е с к и х ф е в д а л і в , К о л а и о л ь с к о г о , к л ю б у п о л у д н е в о - с л а в я н ь - с к о г о, н їм е ц к и х п о с т у п о в ц ів і а н т и с е м іт ів .
Будапешт, 1. лютого. На вчерашній конфе
ренції!’ мужів довіря опозицийних сторонництв заключенє мира стало меньше можливим, чим було доси. Оиозиция уважає запоруку прави- тельства що-до сповнена єї усковій недоста- точною.
Софія, 1. лютого. Криза мінїстерияльна у- кінчена. Президентом міністрів став їреков.
Париж, 1. лютого. Пранительство француске веде переговори з францускнми і анґлїйскими банками о затягнене позички 8—10 мілїонів фунтів штерлїиґів на побільшене фльоти і армії.
Відень, 1. лютого. Ґр. Тун вислав нині до президентів обох палат ради державної письмо з иовідомленєм, що раду державну з Найви щ о
го постановлена відрочено.
ІІинї рано о 9 годині був ґр. Тун у цїсаря на авдиєнциї. Зложив меньше-більше таку за
яву: «Відро чую п а р л а м е н т на ч а с н е о б м е ж е н и й , а л е не на д у ж е д о в г о . Тим- ч а с о м м о ж е н а й д у т ь ся д о р о г и і е р е д - с т в а , щ о б и и а р л я м е н т у ч и н и т и о її я т ь с п о с іб и и м до п р ац і. Б у д у т ь с к л и к а н і ім о в ір н о е о й м и к р а є в і , а л е з а х о д и т ь о б а в а , щ о б и п о л і т и ч н і п р и с т р а с т и з н о в не п іш л и н а д т о в и с о к о , я к е є с т а л о с я в п а р л а м е н т і'. П р а в и т е ль с тво б у д е с т а р а т и ся п р и в е р н у т и н а ц іо - н а л ь н у з г о д у , х о т я й н а у с п і х и н е м а є в е л и к о ї н а д ії» .
Правиця розійшла ся під дуже прикрим вражінєм, як і взагалі' нагле відрочегіє ради державної викликало в парламенті сензацию*
ІІослїдною причиною відроченя було вчерашне поражене більшості! при голосовашо над речин
цем закона о платах державних слуг. Прави- тельство спостерегло, що не може полягати на правици і воліло відрочити раду державну, що
би рядити без парламенту на основі §. 14. _ З відроченя видко також, що иравительство не має також наміру скликувати делєґациї в най- близшііі будуччинї. Дехто догадує ся, що пар
ламент збере ся аж під осінь.
