Львів, Субота, дня ЗО. грудня 1900. (12. січня 1901.) Річник IV.
Передплата
» «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
цілий рік . 10 зр. (20 кор.) пів року . 5 вр. (10 кор ) верть року 2‘50 зр. (5 кор.)
•«сяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
•лий рік . . 16 рублів або 36 ф ранків в року . . 8 рублів
або 18 ф ранків щ ноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а неЛа&зьмєш милости і віри не возьм еш , бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р / е я а н о в и х псальмів М. Ш аш кевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« під ч. 9.
у«. Колерника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция м ісцева в А ґенциї Со- коловского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи зв ер тає ся лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неопечатані вільні від^ порта. — О голош еня зви
чайні приймаю ть ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
•ч
просини до передплати.
днем 1. (14.) січня 1901. р. почина- імя Боже пятий рік нашого видав
ша.
Остаємо як доси, так і на будуче при . самій програмі, що має на цїлн: обо-
>ну п р а в н а ш о ї Ц е р к в и , н а р о д н о - і н а к л и к у в а н е н а р о д о в ц і в до (п о с т и . На тім становищи витреваємо
токолебимо і консеквентно! Нашого на
чального стягу не дамо ионевіряти лю-
ім
, що давно вибились з під него і ста- ч на чужу службу. Ми віримо, що надій- та хвиля, коли весь табор народовців ане плече об плече до борбн за народні прана, а на своїм прапорі напише слова:
Проч зі злукою з ренеґатами!« Наша
•права за чиста і за сьвята, щоби до неї посьміли мішатись нечисті руки!
Щоби дати нашим читателям як най- вірнїйиіий образ житя руского народа, ми постарались о з б і л ь ш е н е ч и с л а на-
•Ці их*кор7ҐРТі о і Де нД і в на п ро в і нц и і.
В фейлетонах нашого дневника буде-
■ мо містити лише вартні твори, так з орн- Тіпального письменьства, як і перекладів.
Протягом 1901. р. наиечатаємо широ- п о в і с т ь К о н и с ь к о г о П. 3. »Мо- .о д іїй в і к М а к с и м а О динця* і єго сатиричний нарис: » К л о п о ти у к р а їн ь- с к о г о п и с ь м е н н и к а і в и д а в ц я * . (В
•едакцийній тецї маємо: Н е ч у я-Л е в н ц- к о г о » К у л ь т у р н і т и п и с т а р и н н о -
» г о С х о д у * , Байронову поему > М азе- п а* в перекладі М. С т а р и ц к о г о і ин.). Літературну поміч прирекли нам пись- менники з України, яких імена не подаємо
задля загально звісних причин, а з галиц- ких, молодших, визначнїйших письменни
ків: Ос. М ак о вей , др. Щ у р а т і Б о г д ан Л еп к и й .
Постійно будемо удержувати в нашій часописи л іт е р а т у р н і і н а у к о в і о г л я ди, чи то п о о д и н о к и х п и с ь м е н н и к ів , чи в и д а н ь . В тім напрямі маємо рівнож обезнечену сьпівучасть так українь- ских, як і галицких критиків і знатоків лі
тератури.
Дякуючи сердечно всім нашим При
хильникам, що працею своїх рук і заохо- тою піддержували нас в тяжких нераз хви
лях, ми просимо їх також на будуче о л а с к а в у п о м іч та о п р и є д н у в а н е ч и м р а з б і л ь ш е ч и с л а п е р е д п л а т н и к і в .
Всіх наших довжників просимо о ла
скаве вирівняє залеглостий.
Услівя передплати ті самі, що й в по
переднім році.
Новоприступагочим передплатникам ви
шлемо даром всі числа сегорічні, в яких містить ся ширша цікава розвідка: Р у с к а с п р а в а в у р я д о в і м * о с ь в і т л е и ю.
Редакция *Ру слана*.
Дві виборчі відозви в Чехах.
(X) Недавно появила ся виборча відо
зва ческої консервативної шляхти, а за нею відозва ліберальної шляхти. Обидві заслугують певної уваги. Відозва консер
вативної шляхти визначає ся спокійним то
ном, поважною і переконуючою арґумента- циєю, але найцїннїйшою її прикметою є, що она недвозначно, виразно і рішучо ви
ступає проти обструкциї, з якого боку она би не вийшла і пятнує обструкцию яко гріх проти держави, проти парламентари
зму, яко тяжке нарушенє конституциї і за
конів. Хто знає суспільні і політичні взає
мини консервативної ческої шляхти, сей зуміє оцінити вагу тої заяви, а також по
л і т и ч н о ї в і д в а г и. Ліберальна шлях
та анї в Чехах анї в иньших австрийских краях не здобула ся на таку відвагу, і спра
ву обструкциї або прямо промовчала, або звернула ся лише проти ч е с к о ї обструк
цій, забуваючи о тім, що ческа обструк
цію була лише наслїдованєм нїмецкої. Кон
сервативна ческа шляхта осудила рішучо обструкцию яко атентат на державу, кон- ституцию і парламентаризм. Однак се ще питане, чи здійснить ся, щоби р а д а д е р ж а в н а с а м а в и л і ч и л а с я, чи нова рада буде мати на стілько сили, щоби зду- сити обструкцийну язю, наколи-б она знов піднесла свою голову. Було-б вже се ве
ликим успіхом, коли-б повело ся перемогти реґулямінову обструкцию, бо проти гала- бурдної обструкциї рада державна є зов
сім безсильна, так само як і давші рада, хоч п р о т и н а с и л п так само корпора
цій, як і поодинокому чоловіковії прислугує право к о н е ч н о ї с а м о о б о р о н и .
В порівнаню з давними відозвами те
перішня не вводить нічого нового, а дер
жить ся давних основ, держить ся держа
ви та історичних підвалин і бажає законо
давство натхнути християньским духом. Сен християньский дух наказує з одного боку подбати про пільги робітничих верств су
спільності!, а з другого боку усунути всі перепони, які стоять в дорозі до порозу- міня народів. Можна би лише бажати, що
би численна громада послів признала сю
нальний скарб ? Поміркуйте самі: чого тільки не можна зробити на користь нашої ідеї оруду
ючи такою духово-моральною і разом матери- яльною, грошевою силою!... Аж усе, що має Ки- товрас: землі', худобу, гроші — все те не чиє буде, як Оленчине... Да тут прямий національ
ний обовязок і наказує і приказує минї побра
ти ся з Оленкою... Майнула була у мене в го
лові думка — про кохання; але зараз і зникла:
кохання, звістно — добра річ, та за нашого ча- Iсу не в йому сила: треба с п е р ш у п о б р а т и с я , а тоді вже полюбити. Я не почував в собі кохання до Оленки. Певнїйш я кохав її кохан
цем г о р о ж а в и н а України... Та хиба-ж мож
на не покохати Оленку і всяким інчим ко
ханням!... Але — добре... А вона як? Міркуючи коло сего питання — я прийшов до такого ви
воду: Оленка — яко людина доволі осьвічена і добре розвинена — не може не бути дитиною сього часу, не може не тримати ся тих думок і переконань, які кермують усією літною части
ною її ровесниць і ровесників. — Се річ певна.
А коли так, то не може вона вважати за першу потребу задля шлюбу — тієї сантиментально- сти, що наші батьки, діди, прадіди і т. д. аж до Адама назвати: обопільним коханнєм!... В он а,—
яко сьвідома горожанка України, — . добре тя мить, що перш за все треба, кохаючи ідею укра
їнську, послужити їй реально... Розвиваючи отеї думки далі та далі я прийшов до того, що і мій і Оленчин національний обовязок — приму
шує нас з нею побрати ся — і я повинен усї
1
З ш ш О . і . Н. Кониського.
Кумедні пригоди.
І.
На хуторі у Кптовраса.
(Конець).
— Дак отеє і вся пригода? спирає Лав-
їін: уже і край?
V — Та воно і кран і пе край; бо те, що далі було, ледві чи можна назвати пригодою, а коли й пригода, дак не кумедна, а гірка дуже...
— Іовори і про неї... Вже-ж, коли почав, дак доводь до краю... Говори, кінчай; озвали ся разом усї ми.
— Нехай!... говорити му. До самого Кро- левця я не спроможеп був нї про що більш ду
мати, як про той сором, якого я набрав ся у Китовраса; еївши в ваґоп залізниці, я до са- ->іого Конотопу видихав той «хміль» і якось по троху тверезійпіав, відходив. З Конотопу вже мене не бентежив ні «старичок», нї «наймичка»
очи з їі «шитволї, ні «тютюн»; ні що, за те пе
ред очима у мене стала і не відступно стала Оленка!... Причарувала вона мене, тай годі:
причарувала не тільки краса її, а її розум- осьвіта, ідейність!... Не вже-ж не гріх нам буде, не злочинство ми заподіємо, коли випустимо з своїх рук таку україньску силу, такий націо
і отеї думки висловити їй щиро, просто і проха
ти, не гаючись, дати щиру відповідь... а опріч новної згоди — іичої відповіди годі було й сиодівати ся... Небавом — я й написав до неї
! такого листа, списавши цілих три великих ар
куші почтового паперу... Почав я ждати відпо
віди... І досі я не тямлю, чого я так тревожно тремтїв від того ждання... Я-ж був певен — яка повинна бути відповідь... я проте — тремтів...
Добре, що не довго ждав. На семий день прий
маю з почти лист: рука незнаєма, штег.
Кролевець — ну, значить від неї.. Розпечатав і впив ся очима. .
Вгадайте, яка відповідь?
— Гарбуз!... не яка більш...
— Гарбуз та не гарбуз... Зроду не вгада
ти... Вона вернула мій лист і більш — нї сло
вечка... От вам і Українка, і націоналісти... От вам і сьвідома людина!...
Усї ми — якось не хотя засьміяли ся...
А Лаврін перегодом і каже:
— В цілому оповіданню д. Тонкого — ж ад
ної пригоди я не бачу...
— А що-ж ви бачите? — спитав трохи гнівно Тонкий.
— Саму тільки нетактовність вашу, яка не могла бути користною нї вам, нї українській справі.
Мая 31. — 1899.
2 проґраму своєю. На жаль сего не буде, а
всеж таки можна радіти, що хоч неве
личка громадка сьміливих борців вступає до нової ради під сим прапором.
Відозва л і б е р а л ь н о ї ш л я х т и в Чехах, окрім деяких партийних окликів, мало ріжнить ся від попередної. Відозва ческих консерватистів кладе вагу на дер- жавно-правне становище і є глибше обду
мана, але обидві відозви проникнуті ав- стрийским духом. На них справджують ся слова д-ра Кайцля, що обидва народи в Чехах розділені паперовою стіною, шкода лише, що ті, що промовляють іменем о- бидвох таборів, не мають відваги пробити сю паперову стіну, та що одні і другі сто
ять на своїх становищах і жадна сторона не пробує, чи не можна би хоч обійти око- ло сеї паперової стіни иньшою якоюсь до
рогою.
Але знаменнїйшою від виборчої відо
зви ліберальної шляхти в Чехах є промова д-ра Б е р н р а й т е р а (давний мінїстер тор- говлї), якою він мотивував видане сеї ві
дозви. Він пояснив вельми тверезо суча
сне політичне положене і вказав, куди м у си м о з а й т и , наколи рада державна буде неспроможною до роботи. Др. Б ер н - р а й т е р сказав: забагненєабо октройоване, а властиво повинен був сказати: по за- багненю мусить наступати октройоване. До галабурдної обструкциї імовірно в новій раді не прийде, бодай з початку ні. Але рада державна буде бездїльна, сторонництва будуть стояти узброені проти себе, а тоді мусить дійти до забагненя, що принево
лить до октройованя. Очивидно висувають ся вже політичні штукарі, що мають вже на поготові ліки на сю недугу. Они вже вказують міністерству Кербера сю точку, як Мефісто свому ученикови, з якої налс- жало-б почати лічене сеї недуги. На думку сих лікарів повинно покинути міністерство дотеперішню невтральність, розпочати бо
ротьбу з нелюбими лїбералам-аитисемітами, а відтак і Чехам показати зуби, тоді, за
певняють сі політичні штукарі, все піде.
Але і ми певні, що тоді все піде, — ро
зуміє ся—в розтич, а пересиленє стане на
гальним. Розумні і поважні панове з ліви
ці, як Бернрайтер і Ґрабмаєр, думають про се інакше, але забувають про се, щоумір- кованих лївичаків підганяли все радикали, а тепер те саме може повторити ся ще в більшім розмірі, позаяк нїмецкі ради
кальні елементи вийшли скріпленими з ви
борів.
Не можемо закінчити сеї статі, не згадавши про відзив д-ра Кайцля о про
мові д-ра Бернрайтера. Др. Кайцль годить ся зовсім з Бернрайтером в тім погляді, що не галабурдна обструкция, але про
тягла, »зимна« обструкция є небезпечна.
Такою обструкциею проволокла лівиця в 1898 р. парляментарне залагоджене австро- угорскої угоди, а через те вийшла она значно неі.ористнїйшою для Австриї. Од
нак Кайцль не згоджує ся з Бернрайтером що-до способу трактованя сеї угоди. Зала
годжене її §-ом 14-тим було споводоване нїмецкою обструкциею. Треба було відваги, так угоду перевести, а відвага прийшла звідси, що ліпше не конче добра угода як ніяка. Щоби вийти з сеї угодової справи, котра все ще має провізоричний характер,
вдві дороги: або полишити нетиканими
§. 14-тим видані розпорядженя — диіеіа поп шоуеге — або мати відвагу поправити угоду в парламенті. Третьої дороги нема, а мимо того хоче Бернрайтер в раді дер
жавній такої ухвали, щоби угоди не ухва
лювати !
Се є доктринерство не виконне, а на
віть із становища Бернрайтера н е б е з п е чне, бо тут не обійде ся без горячої роз
прави, якої він саме боїть ся, що розір
вало би мости між Австриею і Угорщиною.
І такої ухвали бажає Бернрайтер, щоби спонукати правительство до нових перего
ворів з Угорщиною. Се зовсім непотрібне, бо така указка для правительства містить ся в цїсарскім розпорядженю з 21. вере
сня 1899 р. Так само незрозуміле є дома- гане Бернрайтера, щоби парламент відро- чив розправу над цїсарскими розпорядже- нями про угоду, аж до переведена нових переговорів. Чиж потрібно, щоби парла
мент касував розпорядженя, коли они вже будуть знесені новою дійсно заключеною угодою ?!
Др. Кайцль висловив переконане, що ані утворене роботящої більшосте, ані »мо
ральне і політичне« унеможливлене об
струкциї, ані розправа над цїсарскими роз- порядженями угодовими, лише р о з в я з к а н а ц іо н а л ь н о г о п и т а н я може довести до уздоровленя політичного положена. 0- днак тут не гоможе часткова латанина, про яку думає Бернрайтер поновним вне- сенем я з и к о в и х и р е д л о ж е н ь , а можна дійти до тої цїли иньшими випробованими дорогами. Кайцль констатує, що теперішні виводи Бернрайтера о много ліпше роблять вражінє, як его пільзненьска жовтнева про
мова.
Руси справа в урядовім осьвітяеию.
(Далі).
Цікава річ, що нїмецка бюрокрация, яка опікувала ся Гол. Рус. Радою, не знала, як вла
стиво називати сю нову народно-політичну спра
ву. В рік пізнїйше н. пр. староста з Вадовиць Льозерт, представляючи кандидатів на посади при новій орґанїзацнї політичних властей і ба
жаючи при тім одного особливо, як бюрокра
тичним жарґоном говорять, виштрихнути, додав до єго ква їфікацийної табелі «також для К и- і Ь е п і е п і Буковини спосібний». Мало се м а
буть означати, що кандидат знав руску мову.
Дальшу ходу справи поділу Галичини на дві провінциї, її убите в хвилі, коли Ґолухов- ский став державним міністром, її хвилеве во- скресене за часів Ш мерлїнґа, відтак повторне убите за другого намісникованя Ґолуховского, на останку тісну і нерозривну її звязь з рускою справою як близьнячою к р е а ц и е ю а 1848|9 р., обминав др. Лозїньский яко виходячу поза рам
ці его монографії. Зазначуе лише, що в перших роках своєї управи ґр. Ґолуховский навіть в ад- мінїстрацийних розпорядках, іменно в економіч
нім обсягу, мусів бороти ся все з трудностями, які насував ф акт істнованя окремої Губерніальної управи в Кракові. Сі трудности росли протягом часу в міру того, як на президентів краевих по першім начальнику, скромнім совітннку двору Етмаері, покликувано особистости з претенсия- ми відгриваня політичної і суспільної ролі. Та
кою особистостю був н. пр. Франц ґр. Меркан- ден. В строго бюрократичнім обсягу ґр. Меркан- ден старав ся навіть і міг дїлати поза самостій
ним шефом, наслідком чого ґр. Ґолуховский тим більше памятає о тім, щоби там, де се лише було можливо, була зазначена одноцїльність краю. Дуже добра нагода лучила ся до того в хвилі, коли коронні краї з нагоди подружя ціса
ря Франц-Иосифа висилали ґратуляцийні і чо- лобитві депутациї до Відня. Ґр. Мерканден вже ладив ся до сьвітлої виправи на чолі західно- галицкої депутациї, коли серед тих приготовань заходи ґр. Ґолуховского около виеднаня сучас
ного принятя депутациї обидвох адмінїстраций- них округів яко цілосте, увінчали ся добрим успіхом. По мисли рішеня самого цісаря обидві депутациї (східно- і західно-галицка) мали ста
нути перед ним разом і то під проводом Ґолу
ховского. Супроти так прикрого рішеня ґр. Мер
канден глядів в сім бодай пільги, що західно- галицку депутацию проводив до Відня, але не до цїсарского замку!
(Далі буде).
Вибори до державної ради.
В Галичині і Буковині з II куриї торго
вельних палат вибрано послами: у Львові од
ноголосно дотеперішного посла, аптикаря Піпе- са-Поратиньского, в Кракові дотеперішного по
сла Арнольда Рапапорта, в Бродах одноголосно д-ра Генрика^Колїшера, а в Чернівцях майже одноголосно Лвона Розенцвайґа.
Чехи вибирали вчера з III куриї міст 32 в ислїдах виборів,
послів. Іменно вибрали: Прага (ста теперішного Молодочеха Бвльского місто) Молодочеха д-ра Франц Прага (мала страна) дотеперішног Кафтана. — В Затци відбуде ся тіс бір межи двома нїмецкими кандидат, кером і Герольдом, в Карльсбадї вийі
нерериянець Пахер, в Карлинї дотеперіа.
лодочех др. ІІосиф Кайцль, в Пардубицях ч перішний Молодочех Соколь, в Трутнові Ш<*
рериянець Вольф, а в Будиевичах дотеш ческо-консервативний км. Фридерик II берґ. Дальше вибрали: Лїтомисль дотеп Молодолеха д-ри ІІлячска, Колін доте’
Молодочеха д-ра Фориїта, Тавор Мс д-ра Крамаржа, Слянков дотепе рішно, кого людовця д-ра Кіндермана, ІІшибр иерішного Молодочеха Горжіцу, а в Стр буде ся тїснїйший вибір межи двом а ми кандидатами Свободою і Шальком.
ку вибрано дотеперішного Молодочеха ца, в Кральоградї дотеперішного Мол, д-ра Сляму, в Ічинї дотеперішного МолО;
Мастальку, в Фалькнові Ш енерериянця 7 в Слянї Молодочеха д-ра Грубого, в Та (ААЧШп&аи) Молодочеха Рика, в Чеславі ; рішного Молодочеха д-ра Герольда, в Х е , теперішного Шенериянця д-ра Берайтера, в А да Болеславі Молодочеха дотеперішного по Спіндлвра, а в ІІільзнї дотеперішного Молог чеха Франца Шварца. Лїберець вибрав дотр рішного нїмецкого людовця Лрадого, в Теш..
відбуде ся тїснїйший вибір між Ш енериянщ др. Тшаном, а нїмецким поступовцем Фург ром, Лїтомірицї вибрали дотеперішного нїмеї кого поступовця д-ра Функого, Усте Шеперерь янця д-ра Айзенкольба, Яблонець (СаЬІопг) ПІ нерериянця Берґера, Румбурґ дотеперішного мецкого поступовця д-ра Перґельта, а Круміь дотеперішного нїмецкого поступовця д р а Ніт- гиого.
В Моравії з III. куриї міст вибрано 13 по
слів, а іменно: в Кромерижи дотеперішного Мо
лодочеха Кульпа, в Найштат дотеперішного Мо
лодочеха Адольфа Странского, в Гранїцех (МаЬ-
гівсЬ АУвіввкігсЬеп) нїмецкого поступовця Кляйна,- в Тшебові моравскій Ш енерериянця Альбрехта, в Голешові Молодочеха (дотеперішного посла) д-ра Зачека, в ІЛтерберґу нїмецкого поступовця д-ра Х іярі, в Нїкольсбурґу вибраний німецки'- поступовець Ґец, в Новім Ічинї (ЦеиІіІвсЬеіп) д.
теперішний нїмецкий поступовець др. Менґс, в Зноймі дотеперішний нїмецкий поступовець Гібнер, в Іґляві дотеперішний нїмецкий посту
повець др. Ґрос, в Берні дотеперішні нїмецк' поступовці бар. Кльверт і Лвхер, а в Оломунци дотеперішний компромісовий Чех Скаля.
Каринтия вибрала вчера з IV, сїльскої ку
риї чотирох послів, які всі приналежать до нї- мецко-людової партиї, дотеперішних послів Чер- н іґа і Верніиіа, та нових Чарого і Ораша.
Після сего вислїд вчерашних виборів пред
ставляє ся так, що в Чехах стан посїданя Че
хів і нїмецких людовцїв вийшов без зміни, нї
мецкі поступовці стратили, а радикали зискали З мандати. На Моравах вибрано 7 Нїмцїв-посту- повцїв, 4 Молодочехів, 1 нїмецкого людовця, 1 радикала-Ш енерериянця, отже поступовці зи
скали один мандат від Чехів, а Щенерериянцї від нїмецких людовцїв. В Каринтиї Словінці стратили свій одинокий мандат з сїльскої кур1"
на річ Німців, а в Дальмациї вибрано 1 наро
довця Хорвата.
З політичного поля.
Намісник ґр. Пінїньский перебуває від кіль
кох днів у Відни і був там на авдиєнциях у ці
саря і архикнязя Франца Фердиранда. Якби можна судити з частих авдиєнций др. Кербера, ґр. Ґолуховского, угорского президента міністрів Селя, який перебував також у Відни — відбу
вають ся там якісь важні наради.
Деякі віденьскі дневники донесли, що рада державна має стати скликаною вже 28. с. м.
отже заледви 10 днів після покінченя виборів.
Таким способом правительство не мало би часу навязати жадних переговорів, анї порозуміня з провідниками партий і не підготовило би зов- Ісїм терену для нової палати. При дотеперішних які вказують на більше зао-
з
г -
інтаґонїзмів, надїя на епосіб- Ч до праці, без енергійного по- нтельства стає дуже слабкою -д() поданий речинець відложить стралїстичні зміни в міністерстві справ доносять з Відня, що дотепе-
|лефови галицкого департаменту ґр.
вови Пінїньскому, братови намісника дно найважнїйші аґенди і переказано фа- артаментам, промисловому, метрнкаль- війековости. Новин промисловий де- одїлено на три відділи, які обнима- .«слові заведеня з шефом ґр. Лєо- зрсперґом на чолі; 2) загальні, про- рави під кермою мінїстерияльного
; ’оберта Крайцбрука і 3) технічний проводом старшого інжинєра Райнера
" "ловім департаменті краєвого законо- 'дїлено лише повітового комісаря ґр.
Лясоцкого до помочи шефови-Нїмце- о»? нового департаменту метрик вій- ОНіриналежности іменовано мінїстери-
екретаря Фр. Кальтенбруна.
похорони Великого князя ваймарского
’лександра удає ся в заступстві нашого
■ ^мандант корпуса в Будапешті, ґенерал 'Анязь Льобковіц. На похоронах буде та- іепрезентация 64. полку піхоти, якого вда
єм був померший князь. Цісар Вільгельм також заступити на похороні з причини л перестуди, задля якої від кількох днів не дать з мешканя.
Дня 18. с. м. відбуде ся в Берлині торже-
» двох-сотного ювилея істнованя пруского хлївства, а в заступстві нашого цісаря поїде и архикнязь Фрапц Фердинанд.
Про кольонїзацийну силу поодиноких наро- в видав о. Піолє в Парижа книжку, в якій казує, що Франция лише тоді зможе удержа- і розвинути свої кольонїї, коли спроможе ся і сильнїйший еміґрацийний рух. Після стати
стики, ваміщеної в сім розправі, представляє ся ечіґрацяя з Европн в такий спосіб: Від р. 1820 до 1885 виеміґрувало з Европи 19,000.000 осіб- часі від р. 1886 до 1895, виеміґрувало 7,000.000, отже разом з нопередними за 75 літ до р. 1895 виеміґрувало: Европи 26 мілїонів лю
тий. З Франциї межи р. 1853 а 1893 виеміґру-
’о 412.412 осіб, коли тимчасом в протягу х літ 1876—1878 з Ангіні і Ірляндиї виемі- ,о. кю 318.566 осіб, с. в, що при 33,445.930 на
селена випадав 316-50 на 100.000 мешканців, а з Німеччини 75.807, отже при 43,657.386 насе- еня випадав 57 88 на 100.000 мешканців. З Франциї в сім часі виеміґрувало заледвн 9.724 осіб, що при 37,977.099 населеня чинить 8 76 на 100.000 мешканців. В протягу десятилїтя 1886 до 1895 виеміґрувало з Ангіні 2,244.800, з Ні
меччини 890.199, Австро-Угорщини 765.622, на
томість з Франциї виеміґрувало лише 125.000 осіб. В протягу XIX столітя до самих Сполуче
них Держав виеміґрувало: з Анґлїї і Ірляндиї 6,825.590, з Німеччини 4,999.375 а з Франциї лише 395.361 осіб. Отже зовсім оправданою в загальна гадка, що Французи не мають спосіб- ностий до еміґрациї, бо навіть підчас найбіль
шого розвою францускої еміґрациї, заледви тро
хи Французів виеміґрувало до Канади.
Документе до історії „нової ерн.“
(Далі).
Заяви признаня Є. Е. М итрополиті д -р у С. Сем- братовичеви.
Всесв’Ьтл’Ьйший й Вьісокопреподобний гр.-к.
Митрополичій Ординаріяте:
Вь залученю •/. нредкладає пбдписаньїй урядь деканальньїй ночтительно заявленів Пр.
о. Емиліяна Брояковского за в ід ат ел я парохіи вт> Лукавц-Ь нижной, що он-ь пбдпьіст. свой на а д р е с і признательности Др, Антоневичу бткли- кує.
Дулибьі дня 4. марта 1891.
Шанковский.
Всесв'йтл'Ьйшая и Вьісокопреподобная Ми- трополитальная Консисторіє!
Симт, смиренно заявляю, що не знаючи содержанія адреса висланого послу Др. Анто-
■пєвичу, в е л іл і, бмт> себе подписати, но тепер'ь
познавши содержаніє тогоже адреса откликую евбй пйдпись.
Лукавиця нижняя 1. марта 1891.
Емиліян Брояковскій гр.-кат. завЬд. мЬсц.
Слава ІІеусу Христу!
Ваша Ексцеленціє!
Ваша Вьісокопреосвященна Милосте, Найулюбленніїйший Архипастирию и До
бродію !
Богу Найвьісшому дякую, що позволивт.
мен'Ь дожити часу, вт, котромт. бачу благо- віствуєся нове житє Церкви нашои и народу руского и пбднесену руку Нашого Архипастиря Митрополита, благословляючу тому ,’ноторичному походови. Добував ся зі. віруючої'" уши Исаин'ь имн-ь: Сі, нами Бось, разумЬйге язьїцьі и по
коряйте ся, яко С'ь нами Б он ,. О я вірю, що то: «время посЬщенія» Божои милости наді, б’Ьдним'ь народомт,. Той початок благовЬствує ся які, разі, пбдт. сяєвомт. з в із д и Вефлеемскои.
О! нехай же Милосерде Боже справить, щобт. той нарбдт. н іко л и не стратив з очей той з в із д и спасеня, щоби вт. него дорогі, не було иншихт. но Божії, призначеня иншого но Боже, а «Сіонт, святий< вказував'ь Єму заєдно пути живота »до екончанія в ік а * .
Сподіваю ся, що Ваша Вьісокоиреосвященна Милбсть зможуть и схочуть оцЬнити, зі, яким ь чувствомт, пбдношу залучену адресу, які, зі, глубокои души Милосердю Божому дякую, що можу єи принести до Вашого Владичого трону яко дарі, на коляду и на св. Сильвестра.
Не пером!, але кровію пбдношу ту народну правду — програму, коли би була така воля Божа — Ваша Ексцеленція о тбм-ь знаютт., що не хтЬві, бьім'ь говорити порожнихт, слбвт,.
Вт, ту велику годину пбддаю себе и на- рбд'ь мбй невтихаючбй м ол и тві Вашои Милости, мбй Улюблений Архипастирю.
Остаючи ся
вт, найглубшой п окорі и щирости найвірнійш им т, слугою и
вть Х ристі іер. Д.
сьшомт, Танячкевичь Закомаря.
и.
Н о в и н к
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Анисиї, Те- одори; рим.-кат. Гонорати. — В н е д і л ю : гр - кат. Меланїї; рим.-кат. Гілярия.
— Новоприступаючим передплатникам вишлемо всі числа сегорічні, в яких містить ся розвідка:
Р у с к а с п р а в а в у р я д о в і м о с ь в і т л е н ю .
— Перш і загальні збори членів жіночої спілки промислової «Труд», товариства зареєстровано
го з обмеженою порукою, відбудуть ся дня 28.
н. ст. січня о 6. год. веч. в льокали товариства
>Руска Бесіда» у Львові. Дневннй порядок: 1) відкрите зборів; 2) справозданє уиоважнених о- снователями з дотеперішної їх дїяльности; 3) вписуване і нринятв членів; 4) вибір 10 членів Ради управляючої; 5) вибір 3 членів контроль
ного комітету; 6) внесеня членів.
— Товариство Р уски х женщнн в Перемишли у- строює цикль відчитів в роді людового універ
ситету. Перший такий відчит буде мати профе
сор львівского університету М. Грушівський ві второк дня 15. (н. ст.) січня, в якім подасть історичний огляд минулого столітя.
— Справозданє гімнаст, товариства »Сокіл»
за місяць грудень 1900: Старшина відбула в сім місяци два аасїданя, одно дня 13, а друге 27.
Справозданє касове за місяць грудень: Прихід:
Позісталість касова з падолиста 93.04 корон, вкладки членів 55 кор., вплади учеників 6 кор.;
разом 15404 кор. — Розхід: Чинш за падолист і грудень 140 кор., иньші видатки 5 кор.; разом 145 кор. Лишає ся на слід, місяць 9'04 кор. — Богато членів залягав з вкладками, так н. пр.
в тім місяци ледви половина зложила вкладки.
Старшина проте на тім місци мусить звернутись до Другів з просьбою о точну вплату вкладок, бо в противнім разі наше товариство не тілько успішно розвивати ся, але прямо утримати ся не буде могло. На внесок др. скарбника вичер- кнено — на підставі §. 6. статута — 45 членів залягаючих з більше як 6-ма вкладками. Рів- нож на внесене др. скарбника ухвалено упімну- ти 16 членів залягаючих з уплатою. — Вправ для членів відбулось 10 — пересічно вправля- лось 10 членів. Вправ для учеників старших було 6, вправлялось пересічно 5. Вправ для уче
ників молодших було 7 — вправляло ся пере
січно 16 учеників. Вправи для членів відбува
ють ся, як до тепер, ві второк, четвер і суботу від 7—8. веч. — Принято трех нових членів і І
10 учеників. Вислано петицию до сойму о по стінну річну субвенцию в квоті 1000 кор., пети
цию передано на руки посла і члена Виділу краєвого Вп. п. Савчака. — В ціла заведеня ла
ду і поділу праці в внутрішнім урядованю так старшини, як поодиноких функціонарів товари
ства ухвалено переглянути і доповнити старий реґулямін. Першу часть реґуляміну т. є. реґуля- мін для старшини і еї членів ухвалено на засі
данні 27. с. м. Другів, що зголосились до уча
сти в вечерку, який має устроїти наше товари
ство, просить ся, щоби точно приходили на вправи, бо час короткий, а вечерок мусить ви
пасти під кождим зглядом дуже добре, єсли маємо мати надію і на будуче вечерки устро- ювати. У Львові дня 31. грудня 1900. Др. В. Г у- кевич, І. заст. голови. Я. Вінцковский, справник.
— А двокати і лікарі у Львові після народно- стий. На 169 адвокатів у Львові припадає. 87 Поляків, 77 жидів а 5 Русинів. На 241 лікарів припадає 163 Поляків, 68 жидів а 10 Русинів.
До Русинів в однім і другім случаю причислю- ємо лише тих людий, що в прилюднім житю до нашої народности признають ся.
— В ідбитки з фейлетонів нашої часописи в сім році: 1) Владислав Оркан «Ніч* (в перекла
ді А. Крушельницького) вийшла накладом ви
давництва «Живих струн». 2) Володимир Коро- ленко «Судний день» (Иом кіпур), накл. «Видав
ничої Спілки*. 3) Генрик Ібзен «Як ми мертві воскреснемо» (в перекладі А. Крушельницького), накл. тов. «Академічна Громада*. 4) Ант. Кру- шельницький «При ватрі», «Ізза віна* і «Гости
на* поміщені в «Жив-их струн-ах«. 5) О. Франц Мешко «Драма на селі» (в перекладі І. Кузїва), накл. перекладника і С-ки. 6) І. Ґуцков «Уриєль Акоста» (в перекладі Льва Лопатиньского), накл.
«Видавничої Спілки». 7) О. Фрапц Мешко «На
гула» (в пер. І. Кузїва), накладом перекладника і С-ки. 8) Перебендя «Острожниця» і К. Зорян
«Хто винен?*, накладом А. Хойнацкого. 9) Бог
дан Лепкий «Стрічки», накл. А. Хойнацкого. 10) Панас Мирний «Морозенко», накл. «Видавничої Спілки». 11) Богдан Лепкий «Оповіданя», накл.
А. Хойнацкого^ 12) Влад. Оркан «Скапаний сьвіт*
(в перекладі Йосифа Стадника), накл. «Видавни
чої Спілки».
Крім того окремою відбиткою вийдуть мо- ноґрафії д-ра К. Студиньского: «Козацтво і гай
дамаччина в Енеїдї Котляревского* і «Характе
ристика поезий Петра Гулака-Артемовского».
— Т їсн о стало на сьвітї, коли на опорожнену посаду дозорця цминтаря в Подґужу зголосило ся 80 кандидатів, а межи ними два, що покін
чили другий рік правничих студий на універ
ситеті.
— Малодітний убійник. В Елєнбоґен в Віртен- берґії в навечериє лат. Різдва 11-лїтний хлопець замордував свою 6-лїтну сестру. Дівчина діста
ла на сьвята богато подарунків і се викликало у хлопця зависть. Він домагав ся від неї, аби з ним поділилась, а коли дівчина не згодилась, тоді він розбив єї голову каменем, а трупа схо
вав під купу каміня. Запитаний о сестру, бре
хав, що не знає, де поділась, а коли найдено тіло убитої, утік, але єго зловлено.
— Чи морд ритуальний? Перед кількома міся
цями донесли ми про таємну подію в Бильні, яка в найвисшій степени роз’ярила була ви- леньске населене. Служниця у жида-фризиєра Бльондеса, Вінкентия Водзїньска, одної ночи вибігла на улицю та кликала о поміч. Коли збігли ся люде, Водзїньска оповідала їм, що жиди Бльондес і ще один незвісний еї станули з бритвою над єї ліжком і хотіли еї зарізати.
Доказом сего були рани на єї шиї. Справу пе
редано сейчас судова, а на днях відбула ся тайна розправа, що тревала цілий тиждень. — Бльондеса засуджено на 16 місяців тяж кої вя- зницї з утратою всіх прав горожаньских, а єго спільника не висліджено. В мотивах вироку ска
зано, що Бльондес з другим ще жидом порани
ли Водзїньску, без доказаного наміру відобрати єї житє.
— Землетрясенє в Ч ехії. В четвер о 3 ‘/2 год.
рано в деяких місцевостях Чехії дало ся чути сильне землетрясенє. В Хропові приміром мури місцевої школи так попукали, що дальша наука в школі не могла відбувати ся. Напрям земле- трясеня йде з полудневого сходу на північний захід і лежить на лінії, що провадить з полудня через Хорвацию, Стирию, гори Герциньскі в Ні
меччині до вульканїчного острова Ісляндия,
— М іж артисткам и , в Полтаві в італїйскій о- пері побили ся нублично на сцені дві артистки, Бастелянї і Пойдебард. Слідуючого дня обі ар
тистки мали разом виступати. Заки розпочало ся представлене, піднесла ся куртина, обі су
перниці вийшли на сцену, публично перепроси
ли ся і поцілували одна другу.
— Ювилей пруского королівства. Цісар Вільгельм зарядив, щоби всі прускі університети, академії, висші, середні і низгаі школи сьвяткували в дню 18. січня 1901 200-лїтний ювилей корона- циі першого пруского короля Фридриха І. Фри- дрих І. був сином великого елєктора Фридриха Вільгельма та коронував ся в році 1701. на пруского короля, против волі папи римского, ко-
