Ч. 164. Львів, Субота, дня 22. липня (4 . серпня) 1900. Річник IV.
Передплата
на -РУСЛЛНА» виносить:
з Австри :
на цїлпи рік 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2'оОзр. (5 кор.)
• на місяць . 85 кр. (ї к. 70 с.)
За границею:
' на цілий рік . 16 рублів або 36 франків І на пів року . . 8 рублів або 16 франків і Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воцьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Зиходить у Львові що дня і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і ексцедпция >Руслана» під ч. 9 ул. Ноперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавемана. ;
Рукописи зверта ся лише І
* на попереднє застережено. — і
‘ Реклямациї неопечатані вільні І від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в > Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По- дь і приватні донесеня по
’ 15 кр. від стрічки. і
і ________ і
Політичні замітки.
і.
династиі, але не в силі поладнати націо
нальних інтересів жиючих в сих краях на- родів.
А с т р и й с к а к о н с ти т у ц и я не з н а є
Аетоеомія народів. Австрпйска конституция і еї прові-1 ВТ О Н О М І І К О р О Н Н И Х к р а ї в . С я КОН- дна мисль. Ляссер, ґр. Таффе, коалїция, ґр. Баденї, ґр. С Т И Т у ц Н Я З н а є Л И Н І,Є а в С Т р і І Й С К І Н а-
Клярі і др. Кербер).
іроди. В основних державних законах гово-
В поважнїйших дневниках порушено;рить ся виключно о н а р о д а х і їх пов- мисль, у строїти Австрию на підставі авто- ній н а ц іо н а л ь н ій р ів н о п р а в н о с т і!
н о м ії н а р о д ів . Мисль сю висказала на . днях «Роїііік», а з нїмецких дневників під
держала єі «БсиїєсЬе 2і§.» Автономію країв мала би заступити самоуправа наро-
Еже § 5. октройованої в 1849 (4. мар- та) консіитуциї каже як найвиразнїйше:
«Всї н а р о д и р ів н о п р а в н і» . З сеї кон- ституциї перейшов відтак § 5. яко артикул дів, а краї мали би бути подїлені на на-і XIX. в основні державні закони і він обо- цюнальні округи. Ірязує нинї правительство. всякі заководатні
Сама мисль не нова. Єї порушив ко- тіла і всїх функціонерів державних. Всї ті лись др. Плєнер в часї національної борби {чинники о б о в я з а н і п р и с я г о ю вести Німців проти Чехів в ираскім соймі ще державні, адмінїстрашійні і шкільні справи перед звісними віденьскими пунктациями. так, щоби не оскорблюваїи рівноправності!
На сю мисль годились колись і Старочехи, неодиноких народів. Щоби сю рівноправ- а з того часу вела ся в політичних бро- нісіь обезпечити, сказано навіть додатково иіюрах і в деяких дневниках поважна ди- в XIX. артикулі основ, дерк. законів з скусив на сю тему. 1867. р., що ніхто не може бути силува-
Самоуправа народів стоїть в яркій су-‘вий до науки другого краєвою язика», а перечности з самоуправою тих коронних в уряді, школі і в прилюднім житю має країв, де населене мішане. Де населене{право уживати свого матерного язика, однопільне, там самоуправа народу є іден-і Якби в нас від 1849., зглядно від.
тнчна з самоуправою краю. Поділ на на-> 1867. року виконувано конетитуцию, то в иіональні округи нраїв о мішанім -населе- Австриї не було би національного нитаня ню творив би підставу орґанїзацийну до ні в сеймах, ні в центральнім парляментї, самоуправи народів. а в слід за тим не було би і тих анор- Що автономія народів є о д и н о к и м мальних прояв, що спинили активність де- в и х о д о м з нинїшгої політичної .путаници!
я к и хсоймів і центрального парламенту.
— се не підлягає ніякому сумнівовії. На- На жаль ■ — доси не н ай ш л о ся коли два або три народи не з’уміли доси в Австриї правительство, що с х о т іл о би в поодиноких краях витворити між собою
ЯКИЙСЬ Ш0СІ118 уіуєініі
,
топростий розум велить р о з д іл и т и їх н а ц іо н а л ь н і сф’е-
в и к о н а т и конетитуцию з 1867. року і у строїти державу відповідно до провідної мисли сеї коиституциї. Австрийскі нрави ри, а кождии з сих народів зробити го- тельства не п е р е в е л и артикулу XIX.
сподарем у власній хаті
Автономія країв коронних може мати за собою лише деякі оправдані або і зо
всім з воздуха взяті історичні моменти.
Автономія країв нормує відносини країв до
основ, держав, законів у всіх коронних краях і в користь в с і х австрийских на
родів і в тім лежить жерело загального нинїшного розстрою Австриї.
А в т о р и о б о ї х а в с т р и й с к и х к о н-
с т и т у ц и й (з 1849. і 1867. р.) розуміли дуже добре місию Австриї і поклали трив
кі підвалини під таку місию. Австрия, яко ріжноплемінна держава, мала подбати о рівне право для всіх своїх складових час
тий, с. є. народів, мала дати всякому з них спроможність до національного роз- вого зросту і скріпленя, мала вдоволити їх, звязати їх тісно з собою і через те стати для них пристановищем, котрого би они боронили кровю і майном, бо борони
ли би заразом самих себе, своїх ідеалів і своєї будучности. Така була провідна ідей авторів конституції]', невиконана однакож наслїдниками творців коиституциї, е ґ о їс - т и ч н и ми їх п і Ґ М Є
Я М II.Нїмецка пословиця^ каже, що »<іаз Сиїе 1іе§і пайе«. На жать, доси жадне прави
тельство не посягнуло рукою за тим
»близьким добром«, а повело внутрішну австрийску політику манівцями в провали і нетри, в котрих нині застряг державний віз.
Вже кабінет Аверсберґ-Лнссера зірвав по двох роках з конституциєю з 1867. ро
ку, оперши свій режім на Н ім ц я х , По
л я к а х і І т а л і я н ц ях. Лише сим трем народам подано національну рівноправність, прочі народи здеґрадовано до ролі пари- ясів, мовби они були меньше вартні і ви- нятї з під коиституциї. Про мотиви такого односторонного переведеня коиституциї не потребуємо широко говорити. Головним мотивом був е ґ о їз м н їм е ц к о ї р аси . Німці задумали Германізувати австрийских Славян в Альпах і Судетах, а Поляки і Італїянцї мали при тій операциї — мов
чати за ціну, що їм подано національні права. Недавно ще в одній статі »Ре8іег ЕЛоу<і-а« довело ся нам читати таке: »Ми, Мадяри, дали національну свободу Хорва
там на те, щоби при їх помочи здавити Румунів, Сербів, Русинів і Словаків угор- ских. Так само повинні зробити і долитав- 27 І. Ґ У Ц К 0 В.
У Р И Є Л Ь А К О С Т А .
траґедия в 5. актах.
Переклав з німецкого Лев Лопатиньский.
(Конець).
Послїдний вихід
Манасе, Сільва і трохи гостгій. — Иаконець їіо - а.ий, Сантос і прочі. — Попередні.
МАНАСЕ..
Моє дитя!
СІЛЬВА.
Акоста тут ? УРИЄЛЬ.
Погляньте, Де Сільва, на сестрінку...
МАНАСЕ.
Що тобі, Ти хора з виду? Що тут сталось? Щ о ?
ЮДИТА.
Я к любо, батьку, легко...
МАНАСЕ до Сільви.
Посмотріть
О, бідний ти
Вмирає!
От
і Мій Боже, що се? Господи небесний!
Вона мов з леду...
СІЛЬВА.
Як з мармуру твого. . богач! Твоє дитя...
МАНАСЕ.
УРИЄЛЬ до себе.
і трута з вялих цьвітів!
ІІохай і Сантос надходять з гістьми.
ЙОХАЙ.
Ходім до пиру! Час бенкет почати!
Де ділись милі гості? Ах, Юдита!...
УРИЄЛЬ.
Диви ся, Йохай! Прегордий жениху, Що векслями хотів купити серце!
Ти в день виплати таки ошукав ся!
Ходи, зневаж мене ногою в друге Ту перед олтарем любви сьвятої.
паде до ніг Юдити.
ЙОХАЙ пригноблений.
Звінчав ся з трупом!
МАНАСЕ.
Сільва, дай ратунку!
СІЛЬВА.
Уже за пізно! штука тут безсильна.
ЮДИТА.
Дізнавсь Акоста? Як ти міг гадати, Що ся душа, котру ти викохав, Не відчувалаб, що любови довж на?
Спасене батька я плачу житєм...
знимое вінок з мірту.' Про иньчу жизнь я снула тихі мрії, Солодші мала на житя надії — Однак прожила я лишень весну Веснівкою кладу ся вже до сну.
Та чар любви вляв стільки в душу щастя, Що любо нині з сьвітом розпращать ся, Пращай, мій отче, як тобі любов,
Любки жите посьвячую я знов...
дав вінець Акостї.
Возьми єдиний... сей вінок для тебе!...
умирав.
УРИЄЛЬ
ц'ілує зі сьльозами вінець і вкладав вго в руки Юдитї.
Манасе, твори долота і кисти Ви любите й силькось потішить вас Штукар, як вашому дитяти тут
2
скі Німці. При помочи Поляків і Італїян- цїв повинні они здавити Славян сих ко
ронних країв, що колись належали до нї- мецкого союза (Вип<і-у)«. Політика Ляс- сера плекалась відтак дуже старанно аж до ери ґр. Таффого. Ґр. Таффе перший подав дещо з національних прав Чехам, а дещо під пресиєю ґр. Гогенварта Сло
вінцям. І р. Таффого не можуть по нині забути наші нїмецкі націонали за те, що він бодай в ч а с т и н і »перевів« конститу- цию з 1867 р. Ґр. Таффе був і тим мініс
тром, що вперве по довгих літах в е л ів ґр. Баденьому яко намісникови Галичини зблизити ся до Русинів. На жаль повалено вже зараз потім сей кабінет »австрийский«, спинено посредством »коалїциї« дальшу роботу на полю рівноправности народів.
Гр. Баденї справив судно австрийскої по
літики опять в правильне русло і се — не що иньшого — було причиною єго наглого гіаденя. Ґр. Тун був відтак дуже нерішучий, а упав тим, що дбав лише о Чехів, а не про цілість австрийских наро
дів, ведений на шнурку сих політиків, що рівноправність народів хотіли мати лише на папери. Ґр. Клярі поплив вже зовсім струєю нїмецкого централізму, а др. Бер
бер?. — Др. Кербер може робити лише те, »що не п о д р а з н и л о би н їм е ц к о ї л ів и ц і* і не спонукувало би єї дивити ся опять поза границі держави, як се було в ері ґр. Туна.
НІ» п е р ш і в небезпеченістві.
З Парижа доносять про замахи, які вико
нано на перебуваючого на виставі, перского шаха. Ще онодї один член свити шаха звернув увігу на робітника, що хилцем хотів дістати ся близше перского володаря. Полїцийні аГенти від
далили сего чоловіка і на сім справа покінчила ся. Але вчера, в хвилі, коли перевий шах в по- возцї опускав готель «раїаів Зез вотеїпД », якийсь чоловік, на вигляд портовий робітник, кинув ся з палицею на іювозку шаха з окликом «най гни
ють дикі народи*. Напасника арештовано, але правдоподібно він не мав наміру виконати атентат.
Однак того самого дня збув ся грізний з а мах на житє східного монарха. Парискі дне'вни- ки доносять ось які подробиці про сю подію : Якийсь чоловік, належачий, як здає ся, до вер
стви робітничої, передер ся через кордон полї- цийних аґентів аж до ступня повозки і звернув револьвер на шаха. Один з полїциянтів ударом шаблі надав револьверові! иньший напрям, а сидячий в повозцї разом з шахом великий ве- зир видер злочинннкови оружз. Один з полї
циянтів хватив єго з заду, так сильно в свої обнятя, що злочинець не міг навіть взрохну- тисї>. Товпа кинула ся на убійника і хотіла єго На сих левадах створить иамятник.
Позвольте разом і мені спочить!
Ні християни, ні жиди мій гріб Не пошанують, я умру під плотом.
Колись поглянуть на мій иамятник Забутий й скажуть: Тут лежать останки Нещасного паломника, що вибравсь В країну правди-сьвітла вандрувати.
Він не дійшов. Та перед смертю хмарка Єму рожева вклалась на дорозі:
Сьвята любов.
подазуе Юдиту.
Глядіть любови діло!
Для вас я оставляю сьвіт облуди І сумнівів і гоненя і шалу.
Котіть ще більші камені на груди Людям тим, що як я, хотіли Бога Пізнати без посередництва церкви, А прямо глянуть в твар Всевишньому.
Для мене за великий се тягар!
Сьвітлїйший вік прцнесе час з собою, Де не по грецки, по гебрейски, по Латиньски Бога муть хвалити, але По мисли правди й розуму й науки.
Тепер сьвіт за тісний для тих доріг, Якими я ішов, змагав ся, біг,
Воздух сей за тяжкий для тих огнів — Якими дух мій так палав, горів.
злїнчувати. Поліцая мала богато труду, щоби єго охоронити.
При першім переслуханю, анархіст, за яко
го подає себе злочинець, не звиняв ся зовсім з свого поступку, аде хиба жалував сего, що він не удав ся. Револьвер був набитий пятьма ку
лями. До одного з аґентів мав сказати: «Каш- пан зробив би добре, коли би забрав ся як найскорше, бо ми єго досягнемо*. Дальших ви-.
яснень перед слідчим судиєю не хотів зложити і всею силою опирав ся здоймленю з него ф о
тографії. Доперва по звязаню можна було єго відфотоґрафувати. Є се мущина літ коло ЗО і як здає ся походить з баекійекої провінциї.
Щ е перед кількома днями шах одержав був анонімний лист, який остерігав єго перед не- безпеченьством замаху, але шах не привязував до сего жадної ваги. Мимо виконаного замаху шах відбув наморену проїздку до Версалю.
На Пекін.
Як ми вже доносили у вчерашних телє- ґрамах, консулі в Ш анґаю повідомили Лїгунґ- чанґа, що держави відкинули єго проект здер- жаня маршу на Пекін. Американьекий амбаса- дор в Льондонї повідомив Льорда Сельсберіого, що Сполучені Держави готові до безпроволоч- ного вимаршу на Пекін. Сельсбері відповів,, що анґлїйскі війска також готові до походу. Ко- мандант американьского відділу одержав наказ не зволікати довше з походом в Пекін. Прави- тельство вислало єму на поміч більшу силу війск.
«Правітєльственний Вєстиїк* пише: Доне
сена про хід подій в Китаю доказують, що пе- кіньске правительство є цілком немічним проти революцийного руху та нездібним до покона- ня трудностий і привернена порядку. Сей стан спонукав китайского цісаря, як одинокого ле
гального володаря Китаю, звернути ся з прось
бою о посередництво до царя Николая.
В телєґрамі до царя дня 3. липня припи
сує китайский цісар се всьо, що тепер діє ея в царстві «середини сьвіта* негідним аґітациям та ненависти до християн, а відтак каже, що коли вибухнули забуреня, вже було за пізно виступити з репресаліями, бо загальне збурене серед мас наееленя дійшло до величезних роз
мірів. Так заграничні посольства, як і всі ч у жинці находили ся в найбільшім небезпечень-
стві.
Китайский цісар покликуючись на двові- кову приязнь межи Росиєю а Китаєм, просить царя Николая, щоби схотів вказати єму спосо
би ратованя Китаю, а заразом підняв ся інїция- тиви в сім напрямі.
Відповідь царя доручено за посередництвом китайского посольства. Ц ір заявляє, що прикро єму було дізнати ся про події в Китаю.
Цілковите незнане положена в Пекіні, як також брак вістий про росийского посла і про послів иньших держав та про Европейцїв уне- , Я мушу' атл, не сьмію тут лишатись,
і Як ви побідите, онтам глядіть, Застромите сумний прапор побіди.
Манасе, тут на тій леваді, прошу!... ; Мій Генію, провадь мене... Я вам Покажу здалека те місце, де ви Побідите, а я спокій найду.
відходить — чути стріл.
САНТОС виступаючи.
Побіда віри — впало дві офір і!
СІЛЬВА здержує вго.
О, не мішайте суму тої хвилі!
Борці два віри, що гордять тим сьвітом, Упали! Не судіть, бо ми самі,
Що стоїмо страхом проняті, ми Убийцї молодої пари! Вийдіть Звідсіля з словом братньої пощади, Терпимости й любви. А віра? Сьвятість Старих Богів зникає вже поволи...
Вір, чи не вір, а совісти держись!
Не, в що ми вірим, Сантос, має стійність.
А як ми понимаєм віри!
Копець пятої і поелгдної дії.
могклнвяють всяке посередництво на користь Китаю. Росийске правительство, кермуючи ся старою приязнею до Китаю, горячо старає ся, щоби не прийшло в Китаю до яких лихих на- наслїдків. Роеия готова в кождій хвили поспі
шити з помочию правному китайскому прави
тель ств у.
Цісар Кванґсу вислав до королевої Вікто
ри! просьбу о поміч против Боксерів, але, як показує ся, то письмо се було сфальшоване, бо пізнїйші декрети цїсарскі приказують Боксерам убивати всіх християн, а віцекоролям і Губерна
торам поручено, щоби вигнали з Китаю всіх місіонарів і їх приклонників.
Відповідь королевої Віктори! не ріжнила ся що-до змісту від письма царя Николая. Як ві
домо пїмецкий секретар стану Більоф навіть не предложнв подібного письма китайского цісаря Вільгельмови. Тож не диво, що мимо позірних, вияснень та відкликів китайского правительства цивілізований сьвіт станув нині під окликом:
»В дорогу на Пекін!*
Убійник короля Гумберта.
Хлопцем будучи, ходив Каєтано Брессі до вечірної школи в Прато, а скінчивши єї, пішов на науку до шевця. В р. 1883. став ткачем, В страйку ткачів в р. 1891. майже не брав участи.
В р. 1897. працював в Льока, пізнїйше внемі- ґрував до Нового Иорку, де оставав до кінця мая с. р. Дня 4. червня появив ея в Прато і з а мешкав у свого брата, шевця. Оповідав, що був в Парижі! на виставі. Підчас свого побуту в Пра
то виравляв ся в етріляню з револьвера до цїли.
Не працював зовсім і мав досить грошин. Дня 18. червня виїхав з Прато з наміром, як к азав, повороту до Нового Йорку. В Монзї мешкав у вдови Росі, 60-лїтної старухи, що була телеф о
ністкою, але підчас медіоляньских розрухів ви
далили єї зі служби.
Знакомі Брессіого оповідають, що був він завеїгдн пильним і спокійним робітником, а при тім чоловіком маломовним і замкненим в собі.
Здогадують ся, що Брессі виконав замах при помочи спільників, а італїйска иолїция пошукує енерґічно за ними. Іменно у вдови Росі був оно
дї Брессі з якимсь молодим чоловіком, аби ви- наймити мешканє. Полїция тепер шукає за сим товаришом Брессіого, але не може трафити на єго слід. Медіоляньска полїция зревідувала меш- канє якоїсь Ромелї і сконфіскувала ріжні письма.
З них виходить, що Брессі кореспондував з кіль
кома Італійцями в Америці. Ті письма відносять ся до сповненя злочину. Разом з Врессім м еш кав у Ромелї якийсь Джюсті. Оба ходили до одного шинку, де обговорювали якийсь «велича
вий проект*, котрий мав заімпонувати цілому сьвітови. Джюстіого арештовано. День перед атентатом бачили Брессіого в товаристві моло
дої дівчини, котра стоїть під контролею поліцаї.
Коли Брессі мешкав у Ромелї, говорив ’лиїде по француски і удавав Француза. Всі подробиці промовляють за сим, що Брессі вже від давна укладав план атентату. Брессі прийшов був оно
дї також до молодої дівчини Рамельот і хотів винаймити хату. Був тоді в товаристві якогось учителя і жінки. Учителя і жінку арештовано.
Однак показало ся, що они цілком случайио зійшли ся були з Врессім і їх випущено на волю.
Другий мущина, котрий тоді був з Врессім, утік.
Припускають, що се був єго спільник. З доне
сень дневників виходить, що Брессі мав в Ме- діолянї товариша. До Італії прибув убійця з Па- терсону. Окрім матерного італїйского язика, знає ще язики: анґлїйекий, француский і іспаньский.
На запитане прокуратора, чи Брессі жалує тепер свого страшного діла, відповів вчера убий- ник: Абсолютно ні. Побачите, що вже незадовго покину мури вязницї, бо мої товариші увільнять мене звідси. Тоді буде мусів дрожати цар Ро- сиї, горе єму! Майже такі самі слова сказав був свого часу Люкенї що-до короля Гумберта. Не
ма сумніву, що Брессі належав до гурту анархі
стів, до якого входили Касеріо, Анджіолїт, Лю
кенї і знав ся з ними особисто та зносив ся з ними в Парижа в р. 1897. Після замаху Касерія удали ся они всі і богато иньших до Врукселї, а звідтам утїкли перед пошукованями до А ме
рики.
Римскі дневники доносять, що королївский
з
візник -та ще кілька иньших наочних сьвідків оповідають, що бачили на місци злочину 5 лю- дий, убраних в подібні краватки. Ті особи д ер ж али ся близько королївскої новозки і напевно були спільниками Брессія, бо старали ся улек- шити ему утечу серед натовпу. На двірци в Ри
мі арештовано чоловіка, що має бути спільни
ком убійника, а полїция вже має докази, що зам ах був вислїдом формального заговору про
т и житя короля, і що се убійство є лише по
чатком в рядї иньших замахів на короновані голови.
Н о в и н к н.
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Мариї Маг- далини; рим.-кат. Домініка ісповідника. В н е д іл ю : гр.-кат. Теофіля; рим.-кат. Мариї сніж
ної.
— Аматорскі представлена, У Вижницї заду
мують пробуваючі тамже Русини, дати 10. сер
пня с. р. аматорске представлене, з котрого чи
стий дохід призначений на докінчене будови
«Руского Народного Дому>. Відіграють комедию Григория Григорієвича «Тато на заручинах».
Окрім того буде грати музика і сьпівати міша
ний хор.
Аматорске представлене в Комарні устроює академічна молодїж дня 5. серпня, т. є. в неді
лю, в сали Товар. Задаткового. Відограна буде
«Наталка Полтавка», комедіо-опера Івана Котля- ревского.
— В Струтинї нижнім, долиньского повіта, від
буде ся віче дня 5. серпня т. е. в неділю о 4.
год. пополудни.
— Амнестия 3 Відня доносять, що з нагоди 70-лїтного ювилею цїсарских родин на желанє найвисших кругів одержать амнестию всі увя- знені за заворушена в часі виборів до ради державної в 1897. році. В тій цїли висші власти зажадали від галицких судів видачі актів і ви
казів, що відносять ся до сеі справи.
— Еміґрация румуньских жидів на захід не повела ся. Як нередше жиди товпами виїздили з Румунії, так тепер зі всіх сторін повертають назад до краю, не найшовши для себе нігде пристановища. Галицке підсонє або не сприяло їх здоровлю, або добровільно уступили они своїм пейсатим братам в Галичині, щоби не робити їм конкуренциї. Та чи небезпека перед тим гостем вже минула ? Ні. Ще грізнїйша для нас филя жидівскої імміґрациї припливе з півночи.
Росийске правительство приказало видалити всіх жидів з новгородскої Губернії до дня 1.
червня 1895. Тимчасом тамошні жиди покли
куючи ся на страти, які могли би потерпіти в наслідок переселеня, з’уміли ще до нині удер
жати ся в давнім місци поселена. Та лише до нині нроволїкли они справу, бо ось на днях вийшло нове розпоряджене міністерства з рі
шучим приказом, що до дня 1. серпня 1901 ро
ку не сьміє остати ні один жид в новгородскій Губернії. Так отже тисячі жидів стане шукати собі вітчини, а не один ущасливить своїм при
їздом нашу Галилею.
— Дюстрацию садів селяньских в повіті рога- тиньскім для розслїдженя стану садівництва в тім повіті, условій єго дальшого успішного роз- вою і для поученя селян в області! садівництва переведе в другій половині місяця серпня з припорученя галицкого товариства госнодарско- го о. Ант. Глодзїньский. Щоби селяне як най
більше з сеі люстрациї скористали, будуть ви
голошені в пригідних місцевостях і читальнях практичні виклади получені з демонстрациями найлучших сорт овочів, розговорами і т. п.
— Уведене дитини. Краківский «Щоз Хагойп»
одержав зі Смолїна коло Горинця таку сенза- цийну вістку: В червни с. р. Олекса Здерко, го
сподар і двірский побережник, иоїхав з 10-лїт- ною донечкою, Марусею, до недалекого Неми
рова, щоби віддати дівчинку на службу. Коли се ему не повело ся, а мав ще полагодити кіль
ка справунків, лишив дитину у знайомого жида, а сам вийшов на місто. По повороті не застав вже дитини у жида, а е думав, що она'піш ла сама до Смолїна, тому не гаїв часу і иоїхав до дому. Однак і тут не застав донечки. Спершу гадав, що Маруся заблудила де до якого сусіда, але коли она не повернула другого дня до дому, поїхав Здерко знова до Немирова, а маючи сьвідків, як віддавав жидови дитину в опіку, заж адав від него, щоби сказав, де дитина по
діла ся. На се дістав відповідь: «Я нїчо про се не знаю». Справа опинила ся перед судом і до- перва-по кількох тижнях віднайдено пропавшу дівчину. — Щ о з нею діяло ся, оповідала сама Маруся: Від жида забрала еї жидівка Етель Майш і вивезла еї до Вереграти (стация на ш ля
ху Ярослав-Сокаль), а звідси до Ярослава. Ди
тину перебрано по паньски та годовано «солод
кими зернятками і до ніякої роботи не заста- влювано».—Се тривало пять тижнів, поки суд еї віднайшов і приказав віддати батькови до дня 25. липня. Сего дня привезла еї жидівка Маиш до Немирова і лишила між жидами. «Кік, кік
говорили жиди до зжуреного батька — се твоя дитина? Ся панночка то не твоя донька — д и ви ся, як она хорошо виглядає».
— Динамітовий замах. З Кракова доносять, що на зелїзничій стациї в Хелмку, недалеко Осьвєнцїма, підложено в иартеровім вікні на
чальника стациї пачку динаміту з запаленим шнурком, котрий вибухнув і повибивав вікна, повиривав футрини і двері. Начальник стациї, п. Бобилевич. відніс тяжкі ушкоджена на тілі, а жінка его і діти розболїли ся з переполоху.
— З Хойчиць доносять до »6е8е11і§ег-а«. В справі убійства Вінтера почали ся на ново пе
реслухана. Слідчий судия покликує щоденно кілька осіб до переслухана. — Гріб Вінтера відвідують сотки так міского як доохресного населена. — Збурену синаГоґу вже відбудовано.
— Наслідки угляного страйку. Наслідком сего- річного великого страйку угляного як і значних запотребовань угля по фабриках, особливо зелї- за, настав недостаток, а за ним і дорожня угля.
Сеж знов потягає за собою дорожню иньших предметів. Недавно фабриканти цукру заповіли евентуальне підвисшенє ціни, а тепер заповіда
ють те саме деякі фабрики паперу. Також в Німеччині має уголь подорожіти і беруть ся спроваджувати єго туди в більшій скількости з А іґлїї.
— Конгрес муринів відбуде ся на другий тиж день в Льондонї в Вестмінстер Товн Галь під назвою всеафриканьского з ’їзду. На конгрес при
буде двіста делегатів зі всіх сторін сьвіта, за селених чорною расою. Доси приїхали вже до Льондону др. Стракер, перший мурин, що є су- диєю в Сполучених Державах; дальше ад’ютант Менелїка; міский Геометра зі Санта Ліоція; проф.
Скарбору; віцепрезес університету в Огіо; був
ший Генеральний прокуратор лїберпйскої репу- блики і иньші. Приїзд на конгрес заповів також якийсь чорний музик і композитор, котрий дасть в Льондонї кілька вечерків.
— Китайского посла в Льондонї стрітила на днях немила пригода в клюбі 81. Дагаез. Коли він війшов до їдальні і замовив снїданє, зам і
тив, що всі присутні встали і вийшли з кімна
ти. Посол підніс ся також і перейшов до сусї- дної кімнати, але і ту повторило’ ся те саме.
В виду сеі пригоди заявив посол своїм прияте
лям, що на дальше буде уникати стрічи з льон- доньскими товариствами. — Є се перша пу- блична, ворожа демонстрация Льондонцїв проти Китайців.
— Анархістинний зама~ К н ь Апалїн, що не
давно приїхав з женою з Росиї до Берлина, о- новідає про новий ааархістичний замах, який довершено на однім росийскім достойнику. З кн. Апалїнами іхав зелїзницею в тім самім ку
це якийсь молодий, дуже прилично убраний мущина. Коли вечером в ваґонї настав сумерк, незнакомий мущина, переходячи до вікна, на
ступив на ногу згаданого достойника так т я ж ко, що сей аж крикнув з болю. Незнакомий пе
репросив єго чемно, додаючи, що мабуть мусів уколоти сн шпилькою, що находила е єго оді- жи. На найблизшій стациї незнакомий висів.
Кн. Апалїнові висідаючи на стациї Новка, хоті
ли збудили свого товариша їзди, але нз могли єго добудити ся. Він вже не жив, а прикликані лікарі потвердили смерть через затроєнє кропи.
На рамени єго найдено глубоку рану від уколена.
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних оно- віщує:
Круг дїланя стаций Сопів, Слобода рунґ.
копальня і Шепарівцї Княждрів, вітворених до тепер для загального руху особового і товаро
вого: як також перестанків: Надвірннньске перед- міетє, Дятківцї-Кінель і Дятківцї-Бретлєр, отво- рених дотепер для руху особового і пакунково- го, як також для ограниченого руху посилок більшої і меньшої скорости, буде з днем 20.
липня с. р., а о скілько би трудности зайшли, з днем 25. серпня с. р., а то з огляду на рух посилок більшої і меньшої скорости, як слідує обмежений: 1) Стация Сопів буде лиш для об
меженого руху посилок більшої і меньшої ск>- рости, а 2) стация Слобода рунґ копальня, тілько для обмежен іго руху товарового в цїловозових наборах вітворена; 3) стация Ш еиарівцї-Княж- двір, як також перестанки Дятківцї-Кінель і Дя- ківцї-Бретлєр будуть для загального руху това
рового замкнені і можна на будучність тамже посилки більшої і меньшої скорости надавати і відбирати, однак лиш такі, котрі суть призначе
ні для тамошних заведень промислових, згля дно, котрі через ті-Ж будуть до перевозу надані.
Иньшим сторонам буде вільно на згаданих ста- циях надавати і відбирати товар, однак лиш в цїловозових наборах і то на основі заздалегідь з управою зелїзницї заключеної умови. 4) Пе- рестанок Коломия,-Надвірннньске передмістя бу
де для загального руху товарового замкнений і можна тамже надавати і відбирати цїловозові набори, однак за нопередною з управою зел їз
ницї заключеною умовою. — З а м і т к а : В ста- циях під точ. 1 і 2 згаданих, ограничить ся на- даване і відбиране товару лиш на певні години урядові, а обмежене те буде на тих стациях як взагалі на всіх стациях коломийскої зелїзницї льокальної до прилюдної відомости надане. 5)
Круг дїланя повисших згаданих стаций і пере
станків з огляду на рух особовий і пакунковий не підлягає ніякій зміні'. 6) Як на нередше зга даних перестапках, так на стациї Ш епарівцї- Княждвір не можна надавати і відбирати ж и вого товару.
—■Дрібні вісти. В Кутах над Черемошом обі
крали в ночи з понеділка на второк тамошну церков. Злодіїв доси не висліджено. — В Заю і околиці, на Угорщині, дало ся чути легке землетрясенє. — В Чернівцях лютує тиф. В оетатних двох днях занедужало 14 осіб, а 8 з них померло.
— Конкурс. Виділ філії' руского Товариства педагогічного в Станиславові подає до відомо
сти, що з днем 1. н. ст. вересня 1900 р. знайде поміщене в Бурсі сего товариства до 20 учени- ків рускої народности, учащаючих почавши від 4. кл. школи народної аж до 4. кл. ґімназ., або школи реальної, за місячною оплатою з горн по 10 зр. (20 кор.) готівкою. — Виділ Товарис
тва, поставивши собі за задачу прийти з помо- чию як найубозшій молодежи шкільній, зни
зить по можностп тую оплату деяким спосіб- ним ученикам, коли родичі, зглядно опікуни не зможуть платити по 10 зр. місячно. Условинп принятя: 1. До подана, котре найдальше до 15.
серпня н. ст. треба внести до Виділу філії рус
кого Тов. педагогічного в Станиславові на руки Ник. Мороза, учит. семин. в Станиславові ул.
Коперника ч. 11, належить долучити сьвідоцтво шкільне і хрещеня, а місто сьвідоцтва убожес
тва зистарчить иосьвідченє сівящ еника на по- даню, що петент подає правдиві дані. 2. В по- дашо має петент: а)зложити деклярацию що-до висоти і точности в складаню місячної оплати;
б) заявити, що єсть, або що буде членом рус
кого Тов. иедаґоґ. (вписове 50 кр. і річна вклад
ка 50 кр.) Колиб хто хотів на иньших умовах умістити в Бурсі свого сина, зглядно пупіля, нехай иорозуміе ся в сім ділі листовно з Виді
лом підписаного Товариства. Питомець дістане в Бурсі мешканє, опал, поживу, сьвітло, пране і належитий догляд; натомість мусить мати власне біле відповідне, обувє, одежу і постіль.
На нереписку треба долучити до поданя 20 кр.
марками почтовими.
З а Виділ філії руского Товариства педаго
гічного в Станиславові.
Ник. Мороз. М. Ластовецкий,
голова. секретар. .
Т е л е ґ р а м и .
Зідень, 3. серпня. З Найвисшого зарядженя установлено на 4 тижні двірску жалобу по смерти корола Гумберта.
Ішль, 3. серпня. Архикнязь Райнер виїхав вчера до Риму на похорони італїйского короля.
Берлин, 3. серпня. З Риму доносять до Вегі. Та^ЬІ., що в тамошних правительственних кругах уважають за невиключене, що цісар Вільгельм поїде сам на похорони короля Гум
берта. В такім разі ціла нросторонь від італїй- скої границі до Риму буде обсаджена війском.
БремергаФвн, 3. серпня. Вчера від'їхали звідси пароходи »Райн« і »Адрія«, на яких на
ходять ся штаби експедицийного корпусу, по- лева почта і війска технічні.
УІьондон, 3. серпня. Бюро Райтера доносить з Тієнтсіну з дня 26. м. м.: В головній кватирі японьскій панує незвичайний рух. Наняті ро
бітники приготовлюють транспорти для війска.
Лише япаньскі війска готові до походу на Пе
кін. Загальне число війска виносить 17.000. Щ о
денно прибувають нові відділи.
ЛЬОНДОН, 3. серпня. Паііу ТеІе^гарЬ доно
сить, що в ГІреториї найдено важні письма з АнГлїї, котрі незвичайно компромітують • богато анґлїйских послів, що мали тайні зносини з Б о- ерами.
Надіслане.
За рубрику „Надіслане" редакцня не відповідав.
— С о їо и в е а іп Т И о г п а . Що дня величаве представлене. В неділі і сьвята 2 представлена.
Виступи найзнаменитших артистів сьвіта. Від 1.
серпня нова програма. Сестри »Сипіга« най- красші і нейзнаменитші акробатки сучасні. —
»Кі'ерз« з дочкою, загадочні голєндерскі сом- намбулїсти. »Агсі і К уч« танець великаньскої женіцини на линві. »Мага« зі своїми горячими автоматами, »І. Ьіпке« зі своїм актом: Европа в танцях і сьпівах. »Іок^зЬігиа» кигайскі ігри
щ а і т. д.
