Ч. 130. - Львів. Субота дня 12 (2 4 ) червня 1899. Річник
Передплата на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
І на чверть року . . З р. ав.
на місяць . . . . 1 р . ав. ; За границею:
я» цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків
• Поодиноке число по 8 кр. ав. І
* А
РУСЛАН
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.
_ ▼
• Виходить у Львові що дня • і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедпция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедпция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавемана.
; Рукоппси звертаь ся лише і 1 на попередив застережене. — ' Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки. ї
Книжковий рух.
Давні і загальні у нас наріканя видавців і нисателїр, що книжковий рух в Галичині ду
же слабкий, що у нас мало читають а щ е м е н ь - ше купують книжок. Магазини книжкові стоять повні, а при збільшенім літературнім рухови в послїднім часі треба їх розширяти і — они дальше заповнюють ся... Призначене книжки, аби ішла з рук до рук, цікавила собою загал, піддержувала умислову рухливість серед грома
ди, образувала духа і серце, розширяла сьвіто- гляд і стала необхідною потребою образовано- му чоловікови — те призначене книжки у нас цілком звихнене. Вичерпаний наклад якого, хотьби цінного твору, у нас надзвичайно рідка річ, та трафляе ся хиба по десятках літ, а дру
гий або третий наклад у нас майже не зна
ний ...
Правда, що у нас не богато інтелїґенциї, тай і ся не дуже засібна — але се виправдує тільки в малій части сей сумний стан що до книжкового руху, який підкошує у нас весь бла
годатний, культурний вплив літератури. Важнїй- шою обставиною сего недостатку було би те, що у нас нема більших центрів, де би розвій народного житя обхопив усі верстви та всі оди
ниці у тих верствах. Такі центри стали би огни
щем розцьвіту літератури не лише в напрямі продукциї, але також, о що нам тут ходить, що до консумциї духових продуктів. Але пригляну
вши ся близше — і сей арґумент до виправда- ня нашої байдужности до книжки не такий то дуже оправданий. ІІростор, цілої східної Гали
чини зовсім не такий великий, а на тім про
сторі живемо ми, Русини у збитій масі, серед якої лише міста являють ся мовби мішаними кольонїями других народностий. Та і у тих містах є богато руского елементу хотяй ще може не зовсім сьвідомого, а передовсім споре число ру- скої інтелїґенциї знизаної в товариствах і сьві- домої своїх задач і цілий. Все те творить силь
ну підставу для розвитку книжкового руху і
Я Б Л О Ч Н И К А Р
комедия в І. актї.
Переробив п ісля нїмецкого — Лев Лопатиньский.
(Дальше.) ОДИНАЙЦЯТА СЦЕНА.
ГУДИМА, СЛУЖАЧИЙ, ОПІСЛЯ АДАМ.
ГУДПМА (в широкім капелюсі, при фарту
сі, в короткій камізолї з рукавами, в чоботах, везе малу бочілку на тачках через середні две
рі. Слуга хоче задержати єго). Уступи ся, кажу, місце для мене!
СЛУЖАЧИЙ. Але до чорта! Хтож се видав так їхати до сальону.
ГУДИМА (засапаний, їде без упину дальше) Х то? Я! Видиш прецінь! Я,Чван Гудима.
СЛУЖАЧИЙ (держить тачку). Але ви не сьмієте!
ГУДИМА (натискає). Коли я хочу! Пусти вражий сину — бо ноги переїду на двоє! (вто
чує тачку до комнати, слуга відскакує на бік і чухає ногу). Знаєш ти, кого маєш перед со
бою? (ставляє тачку по лівім боці).
СЛУГА. Ну, так, вн отець пана Гудими.
ГУДИМА. Отже знай честь! Отець значить
можна бн надїяти ся з того більшої жнвостно- книжку, буде перепитувати, що в ній написано, сти, ніж проявляє ся до тепер. і В тім випадку така книжка не була би лише
Лихо наше не в тім лежить, що ми за сла- ] підставою для пустої гордоет,. дитини, що «оеь бі а хиба в тім, що за мало дбалі, за мало е- ■ то він ліпший від другого, бо дістав книжочку»
нерґічні в переведеню практичних а доконечних > — але стала би підставою єго самостійної ду- річий. Скорше найде ся у нас десять писателїв і хової праці і дальшого умислового розвою.
що напишуть книжку, чим один проворний, м е т -;
кий накладчпк, що розкине між людий с ю к н и -{ але ще далеко не досягає ідеалу сего способу жку. А одно без другого се як жито, що гарно і вихованя в народних школах. Байдужність що доспіло і марніє на пни незжате...
Для того треба нам доконче старати ся збільшити книжковий рух серед нашої суспіль
ності!. Треба сю суспільність приклонити до кни
жки, розбудити в ній потребу лектури. Се мож
на зробити лише, зачинаючи від молодїжи. Хто не набрав за молоду охоти до книжки, сей на пізнїйші літа не буде умів єї цінити. Тож вже від малих дїтий треба зачинати книжковий рух.
Гарний початок зробило тут Педаґоґічне Това
риство, видаючи кнпжочки з образками для малих дїтий. Однак чи богато родичий користаєз того добродійства? А є се правдивим добродійством для них, бо мала дитина, не привикша до днижки, до поважнїйшої і научної забавки буде відтак всяку науку уважати невиносимим тягаром і на пізнїйше приспорить своїм родичам не мало клопоту, коштів і гризоти.
Те саме дотичить і дїтпії в народних шко
лах. Не досить є ограничйти дитину на шкільну читанку. Уступи з неї уважає дитина завсїгди вивченою лєкцпєю та хотяй з них і розширяє ся поволи єї сьвітогляд, то всеж таки она не набирає охоти до самостійної духової праці поза свій обовязок, не вирабляє ся у неї замилуваня до відомостий цікавості! до незнаних скарбів, замкнених у книжці. На те повинні родичі звер
тати свою увагу особливо підчас вільного часу звістним, що один з директорів того банку, шкільних ферий. А передовсім з огляду на се-і Мархвіцкий є в сю справу вмішаний. Ходять лявьских дїтий повинні ради шкільні м ісцеві' слухи, що против п. Мархвіцкого суд розпочав старати ся навіть менче здібних і^мепче п и л ь-' карне слідство. В виду сего вношу, щоби затвер- них дїтий надїлювати книжочками, а не тілько дженє вибору и. Мархвіцкого відложнти аж до образочками. Книжочка «надгороди» буде тоді часу, коли вияснить ся, чи справді н. Мархвіцкий мати значінє приватної лектури на час ферий, вмішаний в сю справу а президия має віднести коли учитель заповість, що кождого, хто дістав ся до суду в дорозі урядовій і спитати, чи по- більше, як син: а як він що розкаже, то ти та
кож так короводиш ся?
СЛУГА. Але пан Адам не гіриказав сего.
Він не хоче жадної тачки в сальонї.
ГУДИМА. Але я хочу, розумієш, а се зна
чить ще більше, як би він хотів.
СЛУГА. Добре, побачимо! Я казав хлопцевії покликати сюди пана Адама.
ГУДИМА. Кого? Мого сина? На щ о? Для- чого? Хто тобі казав? (підходить до слуги). Дн- віть на того мудрагеля! З паном Баландою я хочу говорити, а більше з ніким! (дуже голосно в ухо). Чи чув?
СЛУГА. Ну, ну! Прецінь я не глухий.
ГУДИМА. Але як палка забитий!
СЛУГА (трясе головою). Сей чоловік хиба підчеркнув собі нині крису. (Хоче на ліво, там побачив надходячого Адама і заклопотано по
казує єму старого, а коли Адам явив ся в ком- натї, слуга відходить через середні, ще раз ози
раючись).
АДАМ (з ліва спішить до батька). Дорогий тату — (зчудований) мій Боже — що ви тут робите з тачкам и?
ГУДИМА. Видиш, я додержую слова — тут стою перед тобою за старосту.
АДАМ. Ви жартуєте...
ГУДіІМА. Ані гадаю! Іди лишень і поклич
Богато і в тім напрямі пішло до ліпшого,
до молодих відбиває ся відтак при старших.
Кілько то читалень у нас, заложених з шумом і нарадою, упадає відтак по році, двох, або ж и
вотіє лише ради поваги і проводу самого інї- циятора. А не станз єґо, то і читальні не стане
— лишить ся хиба вивіска, як сумне знам я не
солідно початної роботи. З а молоду треба вихо
вувати читальників, замолоду розбуджувати у них цікавість до книжки, охоту до образованя, довірє до розуму і науки, бо на старість годі вже викурити всі ті пересуди, темному, знеохоту до сьвіта і зневіру у власні сили, яка цїхує нашого мужика.
(Далі буде).
Відгомін галицкої панами
в львівскій радї громадскій.
Вчора відбуло ся перше засїданє нової ра
ди громадскої, на котрім дебатовано над вери- фікациєю виборів деяких членів. Зовсім неспо
дівано виступив против верифікациї мандату Мархвіцкого, хоть ніякого протесту против сего вибору ие внесено, др. Пєнтак. Він сказав поміж иньшим: «Фактом єсть, що в наслідок трагічної смертп д-ра Крижановского, одного з директо
рів бувшого банку кредитового, стало загально
пана Баланду. Ти вже сам побачиш (певний себе) будеш видів!
АДАМ. Алеж тату, подумайте тілько! В ро
бочім фартуху, з яблочииком тут* в сальонї!
ГУДИМА. Велике нещастє! (клепаючи по рамени, таємничо). Тота бочілочка, мій хлопче, має надати ваги моїм словам. — Хто приходить з повними руками, той вже на пів добив торгу!
А фартух, — се мій почетний убір! З ним я сьмілий і проворний; коли єго маю на собі, тоді можу говорити без обиняків, так просто від серця.
АДАМ (в прикрім помішаню). Але дорогі таточку, понятя товарискі, становиско, принятий звичай — не позволяють...
ГУДПМА. Га-га-га-га! Закоханий балака’
про понятя, оро становиско! Іди, йди, мій сину, ти закоханий аж поза краватку, — я хочу тебе вилічити, се значить, хочу дономочи тобі найти жінку; бо тоді вже нема страху з любовю.
АДАМ. Ви дуже веселі, батьку, але пану Баланді зовсім не до веселости.
ГУДІІМА. І єму стане так весело! Пришли єго тілько сюди! І єму стане так весело!
АДАМ. Також мушу вам сказати, що тепер вже маю надію, тепер є у мене більше надії на Юлію.
ГУДИМА (вихапуючись). І я так думаю!
9 чате слідство відносить ся також до п. Мар-
хвіцкого*. На се обвиненє відповів др. Мархвіцкий серед загального напружена меньше більше в сей спосіб: «Радше сподївав би ся я смерти, чим того, щоби др. Пентак міг в сей спосіб против мене виступати ? Все те, що радник двору, др.
Пентак сказав, е ложию. Колиб рада мала опер
ти ся на вістях, що по місті розсівають, поло
вина з нас не сиділа би тутки. желаю раднико- ни двору, ГІєнтнкови, щоби его рука була так чиста, як моя. Я в житю не сповнив ніякої нечести, а кілько їх має на собі др. Пентак?
Він прийшов тут мстити ся на мене. То нікчем
ність. Честний чоловік приходить з доказами, чоловік совістний опирає своє обвиненє на пев
ній підставі. Против мене не було ніяких дохо
джень, жадного візваня з суду я не дістав. То є убиванєм чоловіка. Поступите, як вам каже пересьвідченє, але не подасьте руки до такого убийства! Прощаю вас панове!* Тут вийшов др.
Мархвіцкий а при дверах крикнув ще до д-ра Пєптака: «Нікчемний чоловік!» Мимо тону, в якім промовляв др. Мархвіцкий, часть радних, як др.
Бик і проф. університету, Цєсєльский виступив против д-ра Іієнтака. З часописий польских ви
ступив против д-ра Пєнтака «Огіепнік Роїзкі*, а в обороні єго «Оа/.еіа ІЯагосІогса». Иньмі днев- ники заховують ся в сій справі неутрально.
З політичного поля.
Орґан католицких людовцїв Сольногорода
»8а1гЬиг£ег СЬгопік* констатує і з своєї сторо
ни, що бар. Хлюмецкий конспірував з Селем в справі обнови лібералізму в Австриї. За ціну по
мочи прирік Хлюмецкий поробити Угорщині вся
кі уступства при заключеню угоди. Все було вже підготовлене, коби не тямуща австрийска праса, котра накинулась мокрим рядном на фор- мулку Селя і ґр. Туна представила оборонцем австрийских інтересів. В виду того бар. Хлю
мецкий мусів заявити Селеви, що »йег/-еіі< він не в силі обняти керму управи і — поїхав до Карлових Варів для зігнаня своєї лютости над
нерозумною тактикою лівиці.
N. Реєіег Доигпя], згадуючи про намір лі
виці, щоби в часі сесиї не допустити до вибору делєґациї в австрийскім парляментї, називає те- перішну політичну тактику лівиці простим без- головєм, політичним божевільством та крайкою безглуздностию.
На днях появилась в віденьских дневниках спокійна розправка провідника ліберальної ліви
ці в ері Таффого і був. міністра з часів коалї- циі, д-ра Плєнера о способі заворожена ческо- німецкого спору. Др. Пленер думає, що поділ Чехії на національні округи (Кгеізогйпип^) з літ передконституцийних, з розширенєм компетен- ций окружних властий на всі справи національ
ні був би може відповідним средством до ви- АДАМ (здивований). Як? Невже-ж би ви знали?
ГУДИМА (полапав ся). Так, ага! — Нич не знаю. Що я мав би знати?
АДАМ (звертаючи). Бо... бо др. Хромович зрік ся своїх прав?
ГУДИМА. Зрікся? Тим ліпше! Він був нам тяжкою колодою на дорозі. Тепер покочу свою тачку, як по столі. — Панночка любить тебе, а твій дипльомований суперник накивав пата
ми ? Жваво, Адаме, жваво! Тепер піде все до
бре! Яж казав тобі: будеш еї мати, любий хлопче, будеш єї мати!
АДАМ. Але недостаток нашої взглядности, супротив теперішних відносин міг би всьо по- псовати...
ІУДИМА. Недостаток нашої взглядности?
Се для мене за високо! Сего не розумію!
АДАМ. Пан Баланда не прийме се добре, особливо тепер, як ви оттак станете перед ним!
А ще до того, як зачнете говорити про дочку!
Хиба ви не завважили, як навіть служачий ки
вав головою.
ГУДИМА. Ет, що мені залежить на такім колтунї ?
АДАМ (просить). Найдорожші тату, прошу вас, возьміть назад свою тачку звідси.
ГУДИМА. Нічого не з’орудувавши? Як раз)' Я не відійду скорше, аж доки не зроблю тебе зятиком пана Баланди.
ходу з теперішного хаосу. У відповідь на те ка
же пое. Праде в одній з нїмецко-ческих Газет на адресу Плєнера: «Продав єси в своїм часі нїмецку справу, то тепер мовчи та диш!«
АгЬейег 2і£. заповідає на сю неділю нові социяльно-демократичні віча і демонстрациї у Відня проти Люеґера виборчої реформи і для стероризована иравительства, щоби оно не ва- жилось(!) сей закон піддати під санкцию коро
ни. Адлєр став тепер диктатором Австриї.
В угорскім соймі велись дальші розправи над угодою. По Кошутї і Коматим говорив нос.
Сінай проти торговельної спільності!. При сій нагоді заявив Сель: Питаня спільності! не мож
на оцінювати з політичного становища. В угоді застерегла собі в правді Угорщина право до са
мостійного управлюваня своїх відносин до Ав
стриї, але в нинїшних обставинах годі користа- ти з сего права. При розриві з Австриєю Угор
щина мусїла би будь-що-будь увійти в торговель
ний уклад з Австриєю. В угоді увзгляднено рі
вномірно інтереси обоїх иоловиць монархії. Ав- стрия зискує через знесене т. зв. МаіїВеїкеііг, але за те рільні плоди Угорщини мають воль
ний приступ на австрийскі торговиці. Компромі- сова ірюда не заключає нічого нового в собі.
Діло Банфіого майже не змінене. Можна лише жалувати, що ся угода є лише провізоричною, а дійсну угоду треба буде ще укладати з Ав
стриєю. Річ Селя принято опять елієнами. Пос.
Варта питає відтак Селя, що сталось би, на случай, як би нараз в віденьскім парляментї щезла обструкция і не признала .Угорщині кон- сумцийних податків? Варта заявив ся проти у- годи. — Соймова комісия о несиолучальности (ііч іпсоїцраііЬіІіЧЦ-) ухвалила уневажнити ман
дат пос. Шіми, иозаяк сей посол став бан
крутом.
1 енеральна рада австро-угорского банку розправляє ще заєдно над нотами обох прави- тельств. Хоч розправи ведуть ся довірочно, то таки виявляє ся, що члени ради зводять між со
бою досить завзятий бій. В слід за тим висту
пив з ради член Адольф Сіґль, не хотівши по
зволити на те, щоби банковий привілей був о- добреиий лише §. і 4-им. Крім Сіґла (фабрикан
та машин і ваґонів) зголосило свій виступ ще трех членів. Як видко, то і тут повіяло духом лівиці.
Нїмецкий парламент поборює проект зако
ни о обороні промислу (2исЬі1іаи8У0г1а£е)— сьмі- хом. На онодїшнім засїданю значна часть пар
ламенту реготалась до розпуку в хвили, моли канцлир кн. Гогенльоге і секретар Посадовский боронили проекту. Демонстрация ся мала свій успіх, бо на вчерашнім засїданю парламент від
кинув проект закона а Іііп це. Рівнож доносять з Берлина, що парламент (аґраристи) відносить ся неприхильно і до закона о будові каналу між АДАМ. Як би ви знали, як би я міг вам відкрити, в який час ви приходите...
ГУДИМА. Саме в найліпший.
АДАМ. Пан Баланда міг би подумати, що я спонукав вас до сего кроку, що я з вами в порозумінні —
ГУДИМА. Ну, і якби так подумав, то що?
АДАМ. На милість божу! Він мусів би стратити всяке поважане, всяке довірє для мене!
ГУДИМА. Дивне диво! А то чому?
АДАМ. Бо уважав би мене спосібним ко- ристати з єго положена (до себе). Я зрадив за- богато! (голосно). Дайте умолитись, ідіть до до
му... ходіть, дорогі тату, заберім звідси сю тачку (хоче везти).
ГУДИМА (сідає скоро на бочілку). Гов, стій!
Не торкай! Она тут зістане, на тім міеци!
АДАМ (налягаючи). Пан Баланда зараз прийде сюди...
ГУДИМА. Добре! Видиш, що я чекаю на него.
АДАМ. Так дайтеж бодай сю тачку набік.
(Хоче взяти).
ГУДИМА (добродушно). Стій бо! (відпихає Адама на другу сторону). Хочеш вилетіти за двері? Дивіть ся люди, яка у него гординя!
Він встидаєсь моєї тачки! Хлопче, хлопче! Ра
джу тобі, знай честь для тачки!
(Далі буде).
Лабою а Реном, хоч звісно, що цісар Вільгельм дуже обстає за сею будовою.
Італїйский парламент ще не успокоїв ся- Там опозиция робить себе сьмішною і підкопує повагу парламентаризму. Коли президент кабі
нету Гіелю вніс, щоби парлямент взяв на дне- вний порядок справу нового реґуляміну, висту
пив пос. Феррі з внесенєм, щоби розправу над новим реґуляміном назначити на день ЗО. падо
листа. Позаяк се внесене ішло своїм змістом дальше, ніж внесене Пелю-я, а президент пала
ти, Кіпалїя внесене иравительства піддав най
перше під голосованє, то опозиция підняла бу
чу. Слідували поіменні голосованя над сею фор
мальною справою, відтак принято внесене Пе- лю-я з 27 голосами проти 17, але небавом опу
стила засїданє так значна частина послів, так, що палата стала некомплєтною. Парлямент іта
лїйский, як видко, бавить ся. — 3 Льондону до
носять, що італїйский посол в Шанґаю виїхав
■ до Пекінґу. Чи в справі набути якої пристані, 1 чи лише в справах торговельних взагалі? —
покаже ся.
Франция має вже новий кабінет. Зложив єго радикальнїйший від всіх кандидатів Валь- дек-Руссо. В сустав кабінету увійшли б. мінї- стер заграничних справ Делькас, ґен. Галіфе (вій и), Лянесан (маринарки), Монї сираведливо- сти), Кайлян (фінансів), Малєран (социялїст, тор- говлї), Лєйжі (иросьвіти), Декре (кольонїй), Жан Діні (рільництва) і Боден (публ. робіт). Кабінет і сей має, як кажуть, з.лїквідовати справу Драй- ї фуса і потягнути до відвічальностн всіх війско- внх достойників, що словоїм або ділом замотані в сю справу.
В кульоарах парламенту не одушевлено ся таким складом кабінету. Іменно певдоволені сто
рони ики Мелїна і роялісти з вибору Мілєранда і Бодена, а націонали і социялїсти — з вибору ґен. Ґалїфета.
Дневники парискі доносять, що перед но
вим воєнним судом в Рен б. президент републи- ки Каз. Періє і б. мінїстер війни з 1894 р. Ме- рсіє рішили ся розкрити цілу справу Драйфуса.
В згаданім році одержав Перів від високо по
ставленої війскової личности з Німеччини до
нос, що якийсь)?) офіцир генерального францу- ского штабу зраджує війскові справи Франциї.
Періє повідомив о сім тайнім доносі міністра війни Мрсієра, а сей висновав процес проти Драйфуса. Покаже ся при тім, чи воєнний суд в Парижи опирав ся при засудї Драйфуса лише на звісні три будьто сфальшовині докази зради Драйфуса, чи ще на иньших досн не звісних актах?
«Тіиіеє ої Ішііа* подає з Тегерану телегра
му Губернатора анґлїйского в Бендер Абас-Ї, будьто Персня відступила Бендер Абас Росиї.
Анґлїйскі дипльоматичні круги занепокоєні сею вістию.
Росийскі дневники не симпатизують з спра
вою Драйфуса і з скрайними францускими ре- публиканцями. Деякі иоважнїйші письма не оду- шевляють ся вже навіть союзом з Франциєю так сильно розстроєною у внутрі, де «панама* і зрада суть на дневнім порядку. Росия охотно бачила би Францию монархічною. В «Царскім Селі* жиє чейже і претендент до француско корони Люї Наполеон яко командант царскоїї
лайбґвардиї. Росия компромітує ся — каже де
хто — союзом з такою Франциєю, якою она нині представляє ся.
Н о в и н к и .
— Програма подорожи міністра Рубера. Мінї
стер справедливости др. Рубер приїде до Львова в н е д іл ю 25. с. м. о 9. год. 21 мін. вечір. В по
н е д іл о к зложить візити шефам властий у Львові, відтак удїлювати-ме авдиєнцнй та зви- джувати-ме львівскі суди. Ві в т о р о к звидить карні заклади, а иополудни о 3. год. 81 мін.
виїде до Щирця на люстрацию тамошного суду, а відтак верне до Львова. В с е р е д у злюструе суди в Ходорові та Бурштині, а відтак поїде до Станїславова. В ч е т в е р рано звиджуваги-ме окружний суд в Станіславові та удїлювати ав- диєнций, погіолудни виїде до Коломиї, де зви
дить тамошний суд, відтак поїде до Черновець.
В н я т н и цю зложить візиту таможням вла
стям та удїлювати-ме авдиєнциї, злюструе суди та поїде до Садогори. В с у б о т у злюструє по
вітові суди в Ратній, Кімполюнзї, Дорна Ватра.
В н е д іл ю в Сучаві окружний суд. В п о н е д і
л о к повітові суди: в Іцканах, І’адікфальві та
з Радівцях. Ві в т о р о к в Заставній та Кіцмани,
а пополудни о 2. год. приїде до Залїщик. В с е ре д у люструвати-ме суд в Залїщиках, виїде відтак до Тлустого, до Чорткова, відси до Ко- пичинець, а о 6. год. 10 мін. приїде до Терно
поля. В ч е т в е р люструвати-ме окружний суд • в Тернополи, о 11. год. 40 мін. виїде з Терно- ! поля та не спинюючи ся у Львові, поїде до Відня.
— Іспит зрілости в учит. семинариї в Сокали (перший від основана семинариї) відбув ся під проводом члена Ради шк. кр. п. Олександра Барвіньского від 12. до 21. червня. З Зо кан
дидатів здало іспит з відзначенєм з польским і руским язиком викладовим 4: Цєсєльский Те
офіль, Я к е м ч у к Гнат, Куцєль Ян і С к о р у н - ск н й Яким, з добрим успіхом 28 з польским і руским язиком викладовим а іменно: Домбров- ский Людвнк, Філек Ян, Г о л у б о в и ч Іван, Ки
с е л и к Михайло, К о н д р а Микола, Коралєвич Иосиф, К о в а л ь с к н й Тит, К у к у р у д з Иосиф, Лїхтен Яків, Лїблїх Ізаак, Лопушаньский Ян, Ло
зи ііьс к и й Михайло, Мазуркевич Григорій, Міка Владислав, М і л я н о в с к и й Володимир, Пана-
< юк Михайло, По ч а н е ки й Кіндрат, Прайтель Теофіль, Сенковский Иосиф, Сєкержиньский і Владислав, С т р о н ь с к и й Микола, Редер Са-ї муіл, Шидловский Владислав, Тарас Людвик, Тройнар Петро, Войтович Юлїян, Здзєньский Станіслав, Ж у р а в е л ь Иосиф, а 1 Томанек' Бронїслав лише з ноль. язиком викладовим. ' Двох призначено до поправки по вакациях. З 9 ' приватистів здало 3, а іменно: М огил ьн и ц - к н й Володимир (з рус. і ноль. язик.), а з поль
ским Феллєр Давид і п- а Фельдман Сіме, 1 дістав поправку по вакациях, 2 репробовано на
1 рік, а 3 відступило підчас іспиту.
— Вінчане панни Галі Огоновскої, дочки нок.
професора університету, д-ра Олекси Огоновско- го з п. Теофілем Копистяньским, ц. к. авскуль- таптом судовим відбуло ся вчера в церкві сьвя- того Юра о год. ',8-м ої вечером. Вінчав моло
ду пару о. митрат Білецкий. При асистї сьвя- іценників, по більшій части свояків і питомцїв.
Хор питомцїв сьпівав в часї вінчаия незвичайно гарно. Церква була набита знакомими і прияте
лями, що передавали молодій парі сердечні же- ланя. Весїлє відбуло ся лише в тіснім крузі ро- і диннім в домі матери пані' молодої, и. Олексан
дри з Авдиковеких Огоновскої.
— К иф г І_жожзкі (ч. 172) подає за »Д1>ло-м<
звістку, що сьвято Пушкина у Львові устрою-!
ють львіскі хмосквофіли, а не загал Русинів. ' Притім звертає ся до Поляків ось із якою за
міткою: Най се приймуть до відомості! ті пани Поляки, що вислали ентизиястичні телєґрами зі Львова і Кракова (на сьвято Пушкина до Пе
тербурга). Ми звернемо лише увагу » К и г | Є Г - я '
Б\' 0ит«к-ог0‘, що иньша річ висилати телеграму на сьвято устроєне сусїдним народом, а иньша річ устроювати таке сьвято у себе з ложними тепденциями. На сьвято до Петербурга вислало і товариство ім. Шевченка телеграму, як знов від ріжних товариств з Росиї наспіли торік те- і лєґрами до Львова на ювилей Котляревского. І Сечей не є признакою нічого більше, як пошани' для сьвітового Генія, або в сім другім випадку пошани для поета, що перший заговорив иарод- ньою мовою з книжки. Але г а л и ц к і м о с -ї к в о ф іл и устроюють сьвято Пушкина в тій ці-|
ли, аби показати що признають Пушкина с в о- ! і м поетом — впрочім богато говорить вже са- | ма програма, в склад якої входять самі р о си й - с к і твори, та горовити муть такі люди, як Мон-
чаловсковский, Яворский еіс.
— Студенти політехніки в Мітвайдї застрейку- вали та рішили ся так довго не ходити на ви
клади, доки ректор не сповнить їх жадань.
Домагають ся они, аби усунено з катедри одно
го професора, який не має загальної симпатиї, та аби знесено ухвалу, силою якої прогнано о- дного студента.
— Судьбою воздухоплавця Андреого все зай
має ся цивілізований сьвіт, а очевидно найбіль
ше Скандинавці. Дня 16. с. м. приймав король Оскар на авдиєнциї членів міжнародного гідро-
; ґрафічно-біольоґічного з’їзду в Штокгольмі і ка
зав показати їм знайдену недавно на Ісладії де
пешу Андре’ого. Славний Фрітйоф Нанзен в ро
змові з королем висказав так свою гадку. Коли Андре’ому пощастило ся спустити ся бальоном на землю враз з човном, оружєм і стріливом, то можна на певно казати, що сли хотів діста
тись до Гренляндиї, то дістав сяту д а і з това
ришами може, там животіти. В такім сЛучаю Андре’ого імовірно віднайде або шведска експе- диция Натгорста або даньска Амдрупа. На вся
кий спосіб вістка о тім не наспіла би до Евро- пп перед вереснем сего року.
— Незвичайне медіюм. Між спіритистами в Бу
дапешті викликує нечуваний ентузиязм від кіль
кох місяців рисовниче медіюм. Є ним пані Вал- ' лєнт, жінка члена орхестри тамошної королів ' скої опери. Пан Валлєнт розчитуєть ся у віль- і них від занятя хвилях в австрономії. ГЦастє хо
тіло, що перед кількома місяцями попала єму і під руку праця ді Преля »Спіритизме. Коли пе- читав єї і став про неї розмавляти з жінкою, .попросив єї аби спробувала медіюмічного писа-
ня. Пані Валлєнт взяла олувець у руку, поло
жила єго байдужно на чвертці наперу, але бу
кви не показували ся. По якімсь часі став єї олувець значити якісь неясні лінії, колеса, що недавали ніякого образу. Мимо того намовив єї чоловік другої днини, що зачала знова рисува
ти. 1 дивна річ. Она, що ніколи не уміла ніщо рисувати, стала значити гармонійні лінії. Третим разом пішло єще лїпше. Рука сувала ся маши
нально но папері і вирисувала дивний цьвіт, я- кого єще.ніхто не бачив, а в розі паиеру напи
сала слова: »Місячний цьвіт* і імя »Ральф«. Від тоді працює пані Валлєнт кілька годин денно і з піл єї руки виходять чудові рисунки. Дух Ральфа» заявив рукою пані Валлєнт, що вирисує цілу фавну і фльору місяця. Чи нашого місяця?
— Поки що не знати. Досі маємо лише не бо
гато цьвітів з збірки тих заиовіджених картин.
— Зі статистики рака. Статистичні дати від
носячі ся до випадків хороби і смертн на рака виказують, що тепер люди частїйше западають на сесю хоробу. Після дат дібраних д-ром Ві- ліямсом в Лїверполї припадав в 1840 р. один хо- рий на 2361, а в 1893 р. на 1407 осіб. Так само дїєть ся і зі смертністю: в 1840 р. припадав один випадок смерти на рака на 129 випадків смерти в загалі, в 1870 р. на 54, а в 1893 на 27 випад
ків смерти. В Парижі в 1896 р. на 50.509 мерців, померло 2828 на* рака тож як бачимо, меньше більше 5°/„. {Ірпчини сего явища досі єще не прослїджено і хоч деякі учені думають, що рак є паразитом, поки-що однак ніщо єще рішучого не можна сказати.
— Електричний дріт. Доторкненє ся дроту, КО
ЛИ по нїм переходить електрична струн, є дуже небезпечна. Па електричній зелїзницї в Лєґницї упав елєктрийний дріт на Гаґеманна. Зразу мало що чув ГаГеманн — от так, як би єму впало стебло в око. Пішов до готелю та з’їв смачно обід. По годині почув ослаблене зору. Пішов до лікаря та повалив ся у него на долівку. Вечір ослїп на одно око, а друге ослабло. Ліва части
на лиця та права сторона тіла були обезсилені, в лівім усї стратив слух, а також смак та чуте в носї. Аж но двох місяцях лїченя вернули єму рухи, але є такі слабі, що поледво може посу
вати СЯ. По причині доторкненя елєкричної струї що мала силу 500 вольт, ціла нервова сестема Гоґеманна затратила свою силу.
— В пивниці' замість в домі шалених. В Вар
шаві при ул. Лєшно сидів в пивниці майже ці
лий місяць 22-лїтний Генрик Шляєвский, син урядника. Вже від нів року були в него призна
ки шалу, але лише перед місяцем перейшов сей шал у фурию, що проявляла ся битем шиб у вікнах. Родичі мешкають на III. поверсі, тож бояли ся, аби він коли в нападі такого шалу не вискочив вікном, тому замкнули єго в пивниці.
При хорім сиділа єго мати, та не відходила від него ані на крок, хоч в хвилях нападу була ви
ставлена на побите з руки сина. Матерня її лю
бов була так сильна, що ие хотіла она віддати сипа до шнпталя і доперва інтервенция иолїциї яка спровадила лікарів, увільнила матір та сина від пивничної тюрми. Нещасливо молодця умі
щено в домі шалених.
— Цікаві случаї розводу в Америці'. Одна жен- щина в Канзас розвелась з своїм чоловіком з тої причини, що єї чоловік заодно щипав єї в ніс, через що тойже набирав червоної барви. — Иньшому знов чоловязї в Огайо иозволено роз
вести ся зі своєю жінкою за т*е, що она єго що рана витягала за бороду з ліжка. — В Віскон- зін розвів ся чоловік з жінкою із за куховарки котрої жінка не хотіла прогнати номимо безна
станних скарг чоловіка, що куховарка заодно плювала на пательню, щоб переконатись, чи та вже горяча. — В Мінесотї знов провинив ся чо
ловік зглядом своєї дружини так тяженько, що ніколи не обтинав нігтів у ніг, а одного разу у сні так неуважно потягнув своєю ногою, що нігтем зранив жінчину ногу. Готова причина скарги жінки о розвід, котрого єї уділено. — В Ню-Джерзи розвелась жінка з тої причини, що єї чоловік все держав під подушкою бритву.
— Суд в Тенесси призволив ЧОЛО ВІКО ВІ! понеха- ти свою дружину, котра ніколи не вмивалась і тим не мало гнівала свого ^любого*. — Инь- ший знов чоловіченко в Пенсильвенії увільнивсь судово від своєї ноловицї, котра цілісінький рік обкидувала єго горшками, желїзем, полумиска
ми і иньшими твердими предметами.
— В ЕрФуртї зажадав^податковий уряд нід одно
го социяльного агітатора, аби предложив виказ своїх доходів. Відтак на підставі того виказу на
ложено на него великий податок. Добре єму видно дїєть ся!
— Сумна пригода в менажериї. Петербурска публіка була недавно сьвідком кровавої сцени в менажериї. Побідник львів Шарль Патті ви
конував одну із найсьміливійших продукций в клітці медведів, коли один розюшений медвідь відмовив єму слухняности. Кинув своєго пана на землю та став дерти в кусні єго тіло та топтати по нїм великими своїми лабами. Патті перечував близьку свою смерть та всадив руку глубоко медведеви у горло. Але і се не помо
гло на довго. Медвідь взяв незабаром верх та за хвилю знов опер свої лаби на грудех жертв и
Дарма, що слуги менажериї хотіли желїзними друками зігнати медведя. В кінці однак повело ся їм приперти звірюку до кута протилежної стіни так, що могли тепер виймити Паттіого.
Тепер розіграла ся друга частина драми: Това
риш Паттіого скочив відважно до клітки з дов
гим шнуркоїм у руці. Закинув єго медведеви на шию, а відтак добре виміреним стрілом з ре
вольверу положив медведя трупом на місци.
Щастє, що иньші звірі у клітці сиділи тихо та немішали ся до сеї боротьби.
— Ц к. Дирекция зелїзниць державних опові- щує: Видаване знижених білетів поворотних зі Львова (дворець головний) і зі стациї Львів- Клєпарів до Янова. Почавши від 22. червня 1899 до 15. вересня 1899 буде видавати ся щ о д е н но знижені білети поворотні зі Львова (дворець головний) зглядно зі стациї Львів-Клєпарів до Янова по 1 кор, 64 сот. за II. клясу а 82 соти- ків за III, клясу, подібно як заведені вже такі білети для їзди в неділі і сьвята. — Згадані бі
лети мають стійність на один день і управня- ють до їзди в будні дни, в напрямі до Янова, виключно поїздам ч. 3255, відходячим зі Льво
ва о год. 315 пополудни, а до повороту з Янова того самого дня поїздом ч. 3258, відходячим о гоч. 806 вечером. — В неділі і сьвята будуть видавані такі білети і дальше через цілий рік, з важностию для їзди в напрямі до Янова веї- ми поїздами особовими, а для їзди поворотної того самого дня поїздами ч. 3256, 3258 і 3260 (відходячи з Янова о 6-^ , 8 06 і д-зо вечером).
— Дрібні вісти. Деканом правничого виділу на краківским університеті вибрано Дра Б. Уля- новского. — Скарбківский театр у Львові, коли єго трупа від’їде до Криниці (себто 25. с. м.) буде відреставрований та відновлений у внутрі, а оеїнний сезон зачнеть ся в ньому з днем 1.
вересня. — У Варшаві виринула гадка тор- жественного сьвягкованя 50-лїтнього ювілею смерти Шопена, що припадає на день 17. жов
тня 1890. — Архієпископ з Праги кардинал Шенборн занедужав у Фалькнові, де вибрав ся у візитацийні подорожи по своїм окрузі. Хороба не є небезпечна, кардинал однак не може вста
ти із ліжка. - Черновецка міска рада не позво
лила на полиску науку релїґїї в черновецкім жі
ночім ліцею. — Вчера запало в львівскім кра- євім судї рішене в справі товмацкого процесу.
'Обжаловапнй Ґуміньский дістав 3 роки тюрми, а Яна і Говурка увільнено.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 23. червня. Цісар здоровілий. При
стріт уступив, однакож в нозі появились ісхія- тичні болі. Але офіцияльний комунїкат двору оповіщує, що цісар возьме лично участь в тор
жестві дорученя капелюха кардинальского ар- хиепископови горицкому Місиї 27. червня. Онодї приняв цісар на авдиєнциї ґр. Туна.
Відень, 23. червня. Деякі дневники заби
вають час балаканкою про витворене центра в віденьскім парламенті. Новість бавить. N. її.
Ргеззе поборює однакож сю мисль з іронією.
Лише N. Тігоіег Біішіпеп (Катрайна) обстають за новим средством спасеня Австриї новим роз- битєм парламенту.
Рим, 23. червня. На вчерашнім публичнім консисторі вручив Папа лично капелюхи ново- іменованим кардиналам з виїмкою Місиї. Тор
жество відбуло ся в льожії церкви св. Петра при участи яких 3.000 людий. Папа виглядає добре. Єго внесено до церкви на неПіа ^евіогіа.
На лици не видко було умуки, хоч церемонія тривала довше. По торжестві уділив Папа силь
ним голосом благословеня вірним, а ті нопра- щали бго довготриваючими окликами. Потім відбув ся тайний консистор, в котрім Папа до
вершив церемонію відкрити і закритя уст новим кардиналам. Відтак надав Папа кождому з них титули старинних церквий Риму. Під конець слідувала преконїзация епіскопів і авдиєнция для нових кардиналів.
Гаґа, 23. червня. Тут явив ся б. посол др.
Кар. Лєваковский, щоби у членів конференциі піддержати меморандум варшавского народно- демократичного сторонництва в справі непере- давнених справ польского народа. На міжнарод
них зборах, що відбулись, заявив Лєваковский, що не буде в сьвітї спокою, доки польске пи- нє не буде порішене.
Рим, 23. червня. Король відрочив парла
мент до 28. червня. Кабінет має оголосити в формі декрету королївекого змодифіковані свої політичні внесеня.
