Ч. 49. Львів, Середа дня І (14) марця 1900. Річник IV.
Передплата
на »РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) иа чверть року 2'бОзр. (5 кор.),
• на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків Поодипоке число по 8 кр. ав. І
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воиьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра русва.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і
Виходить у Львові що дня
; крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Л'індого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
Рукописи звертаї ся лише І на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від, порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн по 15 кр. від стрічки.
-у——---_ ---
„Оіе РагІатеп($-Оаеттегипд“.
І І о в е ч е р і л о н а о в и д ї н ї м е ц к о ї л ї в и ц ї ! На сю тему появилась вчера у Відни політична броипорка посла каринтий
ского сойму і державної ради д-ра Штайн- вендера, до недавна завзятого націонала, нині полїтика-сінґельтона, опущеного всїми, анатемізованого Ш енерериянами, ворога і неґатора каринтийских Словенців, притім історика і професора ґімназиї в Цельовци.
Броипорка надписана: »Біе Раг1аіпепІ8-І)ае- ішпеги匿, вістить недалекий упадок те- перішної конституциї і подає посліди і сред- ства до відродженя елементу нїмецкого в Австриї, наколи сей елемент не має про
пасти під холодною лявіною австрийского Славяньства....
Хід мислий в бронпорі такий: »Два сторонництва між австрийскими Німцями мають ще яку-таку ідею. Се социяльні де
мократи з »нерозумною« проґрамою і ради
кальні Німці, котрих нроґраму »мало хто розуміє«. Поступовці (колишні ліберали) на вимертю, бо нїмецкий нарід в Австриї зни
дів політично. Клерикали животіють, прочі сторонництва втратили всяку надію на луч- шу будучність, бавлять ся лише в клюбо- ві орґанїзациї в парляментї. Щ ож діяти?
Підняти радикальну програму, якою пере- нята нині недоспіла політично нїмецка мо- лодїж ? Танцювати другим, старшим сто- ронництвам під сю молодечу сопілку? Ста
нути під прапор социяльної демокрациї?
Ні! — відповідає др. Ш тайнкендер і доба
чає спасене для австрийских Німців в тім, щоби 1) Австрия у кнїшній політиці ішла рука в руку з Німеччиною і була єї вір
ним і певним союзником; 2) щоби Німці на »своїй земли* стали панами, а держава в нічім не наруш увала їх специнльних ін
тересів. Перевести сі два головні постуля
ти в нинішнім парляментї, при нинішній
конституциї — діло неможливе. Централь
ний парламент пережив ся. Завести феде- рацию? Годі! Передтим мусів би кождий Німець упасти на голову. Змінити виборчу ординацию і розширити право виборче? ще гірше, бо тоді взяли би на добре верх Славяни, клерикали, социялїсти і радикали.
Щ ож зробити? Треба осущити се, чого від давна домагають ся ческі Німці, с. е »від- д ї л и т и Н ім ц ів * . Всі австрийскі Нім
ці з всіх коронних країв мають бу
ти вичинені з посеред других народів і найти своє конституцийне заступниц
тво в окремім «нїмецкім Уо1к8Ііан8-і».
До сего «Уо1к8Ііаи8-у» вибирають лише Німці своїх послів, ті переводять націо
нальний катастр у всіх краях, накладають податки на національні і культурні потреби нїмецкого народа і управляють нїмецкими справами автономно, через автономні орга
ни. «Уоіквіїаи»» ухвалює буджет на спіль
ні державні потреби. Поза нїмецким Уо1к8- 1іаи8-ом може собі істнувати другий такий славяньский і орудувати славяньскими спра
вами також автономно. Палату панів треба знести, а натомість зложити коронну раду з голосом дорадним. Спільний державний буджет стає тоді актуальним, наколи оба
«УоІкзЬаив-и» згодять ся на него. Італїян- цїв можна буде приняти до нїмецкого
«УоІкзЬаиз-у». — ГІозаяк новий сей устрій не дасть ся перевести через теперішний парлямент, то треба єго окгроювати. До октройованя нової сеї конституциї доведуть або Чехи теперішною своєю обструкциєю.
або доведемо ми (Німці), наколи нам те- перішний парлямент не признасть нїмецкої державної мови».
Се зміст брошюри д-ра Ш тайнвендера.
По н а ш о м у сказавши, мисль така: Вісім мілїонів Німців не стравить 15-мілїонового населеня славяньского в Австриї. Часи нї
мецкої гегемонії минули. Славяни не ду
мають стати нїмецкими гельотами. Они
сьвідомі своєї національної окреміпіности, они скріпились культурно і економічно, не доставляють нам вже ренеґатів, в парля
ментї не повело ся нам иозискатн ні одної з Груп славяньских • (приміром як колись:
Поляків, Русинів або Чехів), в гіарлямен- тарних комісиях лишили ся ми в меньшо- сти, ухвали не зависать вже від нас, до того ми (Німці) роз’єднані і т. д. — ег§о треба нам доконьче знищити теперішну консгитуцию з єї устроєм парламентарним і сеймовим, а з ’орудовати два «Уоікзіїаиз-и»
і, ирилягши тісно до Німеччини (що по
винна піддержувати наші нїмецкі інтереси), орудовати своїми справами і — грішми (котрих маємо більше) автономно. На спіль
ні державні потреби дамо те, що нам за
хоче ся. а шляхту умістимо в «коронній раді» з консультативним голосом.
Коментар до сеї брошюрки нїмецкого десперата злишний. Ми згадуємо про сю
«глибоку» політичну мисль каринтийского шовініста з дневникарского обовязку.
Промова ііос. М. Василька
в рад) державній дня І. марця с. р (Копець).
Позволю собі ще звернути ся кількома сло
вами до панів з румуньского клюбу. Дивно мо
же видавати ся, що ми II буковиньских послів не вносимо разом тут в палаті наші жаданя і жалі, але що я мусів тут виступити з обжало- ванем против проводирів підбурюванн того на
селеня, що від давна жиє з нами поруч в однім краю. Мої панове Волохи! Ви заступаєте 200.000 осіб, а є вас разом 12 послів; прочі народности на 500.000 осіб мають в соймі лише 18 послів, між тими 4 Русинів. З сего нехай висока пала
та осудить, яка кривда вам діє ся. А мимо сего ви кричите при кождій нагоді против елавянь- щеня Буковини, яке мов то має пропагувати Галичина.
ВОЛОДИМИР КОРОУІЕНКО.
С У Д Н И Й Д Е Н Ь .
(Й о м к і п у р).
(Далі).
Ось розсипаний гурток дівчат обігнав уже Опанаса Нешвидкого, з його волами. Дівчата летять мов божевільні, а Нешвидкий, хоч і ди- вить ся прямо у небо, лежучи на возі, і хоч душа у нього гарна, та очі його темні від г о - ! рілки, а язик мов колода... Нікому, нікому гук
нути: «Кинь, се моє!«
А ось і село. Ось замкнений шинок, сплю- чі хати, садочки, ось і високі тополі і малень
ка удовина хатка. Сидить на призьбі стара Пріська з дочкою і плачуть обнявшись... А чо
г о » вони плачуть? Чи се того, що завтра їх мі
рошник прожене з рідної хати ?
Защеміло у мірошника серце. Е, хай хоч сі згадують мене лихом! Зібравсь духом, та й крикнув:
— А не плач, Галю, не плач, небого! Про
щаю уже вам усі довги і з процентами... Ой. ли-
— Прощайте, карі оченята, — зітхає мі
рошник та нараз бачить: схопила ся дівчина руками за груди та як набере духу та як крикне:
— Кинь, проклятий чортяка! Кинь, се моє!
Неначе ціпом, з розмаху, різнуло чортяку по ушах; стрепенув ся, розняв пазурі, і поніс ся Пилип у низ, як перинка, повертаючись з боку на бік.
Летить, а чортяка як камінь за ним. Тіль
ки долетить і придержить мірошника, а 1 аля знов:
— Кинь, проклятий, — се моє!
Він і випустить, а мірошник знов полетить, та так до трьох разів, а уже у низу і болото, що між селом і млином розстеляєть ся усе ширше та ширше.
Тор-рох! Ударив ся мірошник у мяке бо
лото з усього розмаху, так іцо кушир увесь сколихнув ся, мов иа пружинах, та знов мірош
ника сяжнїв на дві у гору і підкинув. Упав знов, схопив ся на рівні ноги та бігом-летом та че- хо мені гірше вашого: волочить мене нечистий, мов павук маленьку мушку...
Видко чутке дівоче серце... Де-б, здаєсь, почути на такій далечині, а Галя усе таки здрігнула і підняла до гори чорні, заплакані очи...
| рез сплячого підсипку та трохи не вибив з пе- I тлями дверий — і ну босий з гори чесати з усієї сили... Сам біжить і тільки скрикує, — все йо
му здаєть ся, ось-ось чортяка на нього налетить.
Добіг до крайньої хати та через тин ле
том та у двері та став посеред удовиної хати і тут тільки онамятав ся:
— А ось я і у вас, слава Богу!
XII.
От ви подумайте собі, добрі люди, що і тільки він укоїв: рано в ранці, що й сонце тіль- ки-що думає сходити і череди ще не виганяли, а він без шапки, простоволосий та без чобіт, босий, та увесь розхрістаний припер ся у хату до двох незамужних баб, до удови з молодою дочкою! Е, що там ще без шапки: слава Богу, що хоч чого другого не згубив по дорозі, тодї-б уже на віки бідних бабів осоромив!.., Та ще й кажеть: «А слава-ж Богу! От я і у вас».
Стара тільки руками сплеснула. А Галя зскочила в одній сорочці з лавки, та мерщій запаску на себе та плахту та до мірошника:
— Ти що се, розбишако, робиш? Обпив ся, чи що, своєї хати не знайшов, у нашу ось та
кий увалив ся, га ?
А мірошник стоїть проти неї, дивить ся
Отеє маю брошуру: »І)іе 31ауІ8Іегип§ сівг В и-і Я не читав би сего тут ніколи, коли-б з волоокої ко\¥Іпа аіз Аиз^ап^врипкі §го88ро1иІ8сЬег 2икипіІ8-
роїііік* .Панове Славяни з правиці зчудують ся може не мало, що поруч з ними в сій правиці сидять панове, що через своїх краян розпуска
ють в сьвіт такі зовсім неправдиві письма, аби другі партиї і правительство ошукати і таким способом зискати користи для себе. Маю тут ще богато румуньских часописий, а ви здиву
вали би ся, панове, що там не пише ся против Славян, против Русинів, Поляків і против пра
виці'. Осьде »Раігіа« офіцияльний орґан волоокої партиї в Буковині. Другої часописи нема. Але не все, що ту написано, є виразом переконань усего волоокого населеня. Бо я знаю, що се на
селене тихе, смирне і далеке від ексгіанзивноі політики романїзаторів.
Щоби се витолкувати, треба знов цофнути ся до р. 1775. Ш ляхта, до якої тоді віднесло ся було правительство, складали ся з 5—6 родин, і они привикли були аж до недавних літ пану
вати над краєм. Але тепер стало ся їм нещасте, що за міністерства ґр. Туна прийшов президент краю, котрий, здає ся, після директиви з гори, а може і з власного свого провіреня дійсних відносин краю, не хоче вже бути слугою сеї кліки, але сам відносить ся до народа, їздить по селах, принимає депутациї і дає розпорядже- ня після потреб і бажань населеня. Се не на ру
ку тим панам. А наслідком сего є, що они підне
сли нечувану аґітацию против авторитету власти і держави. Хоплено ся радикальних средств аґі- тациї, яка є далеко^ небезпечнїйшою там на схо
ді. Прийшло до того, що князя церкви з’обидили публично на двірци, мало не побили. А хто по
тому підписав інтерпеляцию в соймі против по- лїциї, що боронила князя церкви? Самі право
славні патрони церкви, розуміє ся, Волохи’ Така аґітация може завести дальше, чим може дума
ють сї, що єї роздмухують.
Як се прийшло до того, що волоскі посли взяли ся до радикальної політики ? Они-ж за
веїгди ішли з правительством як найзгіднїйше рука в руку. Заступали руске і волоске населе
не та нїмецкі міста. Але тут они завеїгди були лише Волохами, хотяй їх виборці' могли бути, чим хочуть. Тепер вже се змінило ся. Населене прозріло. Навіть волоскі, молодші елементи не хотять іти вже з боярами. Се є молодорумунь- ский рух. Та на жаль за сим рухом пішли і умірковані. Нині прийшло до того, що нартийний орґан консервативних волооких політиків, біль
ших властителів і т. д. (вказує на »Раігі-ю«) виходить в барвах не вже національно волооких, але офіцияльних барвах румуньского королівства.
В офіцияльних волооких орґанах подають ся перше звістки про румуньский двір королївский, про румуньску династию, чим другі вісти. (Бе
сідник відчитує з Раігі-Ї місце, де перше звіщав ся про родини румуньскої архикнягині, а відтак про хоробу архикнязя Евгена. — Пос. Дашипьский: Се денунцияция). Сейчас відповім і на сей переклик.
приємно, хоч трохи й вилупивши очи, і каже:
«Ну, бий собі скільки хочеш».
Вона його — раз!
— Бий ще!
Вона його — у друге.
— От тако-о! Може, ще даси?
Вона й у трете. Та тут бачить, що йому нї- чогісенько, стоїть собі та дивить ся на неї при
ємним оком, — сплеснула руками та у голос.
— Ой лихо міні, бідній сирітці', хто за ме
не заступить ся!... Ой, і що-ж се за чоловік та
кий: Мало йому, що обдурив мене молоду, що у турецьку віру хотів зманити, так ще й неславу на мене, сироту, навів, на все село осоромив.
А тепер от подивіть ся на нього, люди добрі:
я його уже тричі ударила, а він хоч би повер
нув ся. Ой, і що-ж міні ще з таким чоловіком робити, порадьте міні! Я-ж і не знаю уже...
А мірошник питає:
— Ну, будеш ще бити, чи ні, кажи прямо?
Не будеш, так я уже на лавку сяду, — замо
рив ся.
У Галі знов було заходили руки, та стара уже догадалась, що тут щось діло не дуже то просте, і каже дочці':
(Далі буде).
сторони безнастанно не закидували нам, що ми є або москвофілами або українофілами, але нї-
коли Австрийцями. У нас таких вісток не н а й -> держати і часописи, котра старалась би о під- дете в жадній часописи і для того я хотів за-
стеречи ся, щоби они не шукали того в нашім гнізді, що самі в своїм гнізді вигрівають.
Впрочім я щадив о скілько можливо панів Волохів, бо не хочу тут розводити наші домашні справи, а маю ще надію, що прецінь розумнїй- ші елементи волоскі прийдуть до переконана, що Славянам мусять дати їх права, та що лише в той спосіб прийде до мира. Що і правитель
ство не зійде з ееї дороги, я надїю ся так само, і в сій надії висказую повне довірє до прави- тельства (Переклики) та заявляю, що я в імени партиї і населеня, яке заступаю, учиню всьо мо
жливе, аби парляментови уможливити єго діяль
ність (Пос. Бжозад: Пїчо не дістанете за своє довірє!)
Мої панове з Чехиї, звинїт ласкаво! Нас є всього два Русини, вибрані з Буковини. Деж ми дійдем до свого права, як не тут в парламенті?
(ІІос. др. Бжозад: Тут єго не, найдете!') Коли тут ми не сьміємо говорити, - бо в соймі і так наше говорене не має цїли, там не чує нас централь
не правительство — так деж ми маємо говорити?
Тому нашим цілим старанєм є, аби сей парла
мент тривав дальше, та щоби в тім парламенті ішла праця. Сим я покінчив. (Оплески).
Богословский Вістник.
Наше духовеньство вміє всего боронити і всім займати ся; дуже оно хорошо, однак і своїх справ не треба залишати. А духовеньство на себе забуло, чи по просту занедбало ся. Бо і трудно інакше виразити ся о стані', до котрого належить близько 3.000 лиць з академічним образованєм, а не має свого власного орґану.
Правда, що наші співкраяни не богато виспіє стоять під тим зглядом: мають якийсь там »Во- пив Раєіог», котрий анї під зглядом висоти на
уки не стоїть висіле, анї під зглядом шовінізму але при иньших нагодах будуть бороти ся про- низше від цілої сфори краєвих дневників поль- тив теперішного иравительства всіма средства- ских, маючих на відносини польско-рускі одну ми, якими розноряджають.
спільну девізу: «гузя!» Але зваживши, що д у - [ Тут замкнено загальну дискусию і вибра- ховеньство лат. обряда анї не стоїть так високо но Генеральних бесідників. ІІос. Шікер, Генераль
н і зглядом наук, нозаяк велику часть душна- ний бесідник рго заявив, що єго сторонннцтво стирів становлять недоучені Бернардини, Кану- 1 буде голосувати за законом не задля довіря до цини еі Іиііі іріапіі, анї не потребують всесто- теперішного иравительства, а задля державної ронно обзнакомлювати ся з всякими галузями конечности. Бесідник розводить ся над полїтич- відомостий, позаяк є кому їх заступити в праці ною констеляциєю, яка Австриї поважно загро- около народа, а вкінци, що помагають їм грубо жує. Тому є велика потреба сильної, одноцїль- Єзуїти своїми видавництвами в Кракові, — то ної армії. Річию иравительства і ’нарляменту їм і не потреба більше.
Иньша річ з руским духовеньством; оно
буде усунути язикові спори,
І енеральний бесідник сопіга пос. Герольд потребує виміни гадок з круга духовних наук, заявляє, що хотяй Чехи не будуть вести об- нотребує порушати справи свої власні - питомі, струкциї, то однакож будуть голосували против котрих ніяка в сьвітї часопись не порушить, ухваленя закона о контингенті' рекрутів Для мо Наш клир відлучений через свій обряд восточ- гучости держави не лише армія є одинокою п Г - нии від цілого католицкого і православного сьві- : порою, а армія знов не буде еильнійшою та, тож фахові інформациї нїмецких духовних в ній неподільно буде панувати нїмецкий’ я часописий для него безнредметові. Наш клир і Чехи не можуть виявити довіря управі армії бо н традиціонально не може зірвати з часом а н ти -! не числить ся з народним ночутем жовнірів °не фотийским і з перед фльорентийского Собора. | хоче признати жовнірів усіх народностям / в Вкінци він мусить в рідній мові плекати і сю, ними. Чехи не є ворожо успособлені для а їм ії галузь наукову, котра доси замкнена переважно але не можуть згодити ся на те аби она а/ )М11’
в латиньских фолїялах. --- ---' А однак зайшло до того, що мало не че
рез два роки оставалось руске духовеньсво без свого орґану. «Душпастир» упав враз зі смер- тию бл. п. Кард. Сембратовича. Єго місце хотів заступити «Прапор», що з шумною програмою взяв ся до лученя духовеньства і до єго реор- ґанїзациї. Редактор номінальний др. Кормош, була троха зле добрана фірма: чому не духов
ний — се тайна — хоч не сакраментальна. Але показало ся, що редакция не може перевести своєї програми, бо закулїсовий редактор попав в песимізм, а навіть почав хору вати на ідеє йхе, то-ж і др. Кормош мусів — звинути інтерес.
Не знаємо — чи з зиском, чи зі стратою, — бо нас се не обходить, но з певностию без користи моральної.
Брак власного органу почуло много духов
них; тож почали думати над сею справою лю
ди доброї волі і щирої охоти, робили з’їзди, на
ради, петициї до Архиєреїв — але тоті, окрім моральної опіки т. є. припорученя влирови,- не хотїли до нічого в’обовязувати ся. Може і слу-
шно. Духовеньство своїми грішми удержує стіль- ко ріжних часописий, котрі нераз навіть підри
вають повагу єго і єго властий — то може під
несене духовеньства.
(Конець буде).
З Державної Ради.
У вчерашній дискусиї при другім читаню закона о контингенті рекрутів, пос. Герцмапский (нїм.-людове сторонннцтво) заявив, що буде го
лосувати против неї, бо становиско Німців ще завеїгди загрожене. Рільництво дізнає малої під
моги, а кошти на армію зростають з кождим роком. А власне у сім першім завданю треба шукати цїли та величи держави. Пос. Берке іме
нем клюбу полудневих Славян признає закон о контингенті за державну конечність. Однак ж а лує ся на нездорові відносини в парламенті признаючи зовсім справедливим становиско Че
хів супротив знесеня язикових розпоряджень Славяньский Союз відносить ся з як найбіль
шою симпатиєю до мирової акциї. Пос. Окунев- ский заявив, що буде голосувати против закона.
але се вотум не відносить ся до хороброї ар
мії, лише до єї управи, яка в Галичині послу
гує ся війском до Цілий, зовсім ему чужих Від
так промовляли ще пос. Шайхер (христ. социял.) пос. Черінґ (нїм. народовець) — оба против за
кона, - і „ос. Поґацнік (Чех), котрий обгово
рював широко справу »зде« та поставив богато жадань і внесень до иравительства. ІІос. Еняель іменем Чехів заявив, що Чехи не будуть вели обструкциї при ухвалюванні сего закона як се вчинили Німці в рр. 1897 і 1898, бо мають се переконане, що цїсареви і королеви ческому не можна відмовляти средств для удержаня могу- чости держави. Війсковий стан нераз грішив против прав народів, а ухваляючи сей закон, Іехи зовсім не дають сим правительству заяви довіря, бо єго зверхник др. Кербер приложив РУКУ ДО знесеня язикових розпоряджень. Тут Чехи поносять жертву для істнованя держави,
вала в державі, як щось зовсім відрубне В даль шій бесіді жалує ся пос. Герольд на упадок пу- бличного і парламентарного житя
в Австриї.
Нема иньшої ради, як лише завести лад через заґварантованє всім народностям свободи на йодного і суспільного розвою. Угоди ческо-нї- мецкої бажає щиро сторонннцтво бесідника але спори є ще і між иньшими народностями ’ Ко- либ орґанїзацию Чехів уряджено на автономіч
ній і правно-державиій основі, то вже давно був би супокій в державі. Нарід ческий не бо- їть ся будучности і приготований на всьо. (Опче- ски з ческих лавок). Справоздавець иос П о н о в с к и Й підносить, що заряд війсковий жаданя висказані в дискусиї, сповнив в не однім зглядї’
Відтак нриступлено до специяльноїрозпра
ви. Тут посли ческі Д о л є ж а л ь і Л я н ґ про
мовляли так довго, що дискусия прибрала ціл
ком характер обструкциї, тим більше, що со- циялїсти перебивали бесіди частими переклика
ми і несупокоєм. По бесіді пос. Лянґа замкнено дискусию над законом о контингенті рекрутів *‘
Пос. Діпавлї, яко ирезез социяльно-нолїти-
