Ч. 271. Львів, Четвер дня 2 (14) грудня 1899. Річник III.
і т
: Передплата :
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
! на пів року . . . 6. р. ав. ; І на чверть року . . 3 р. ав. | 4 на місяць . . . . 1 р. а в .;
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число „о 8 кр. ав. І
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра русва.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
* »
г -» --- ---
Виходить у Львові що дня •
і крім неділь і руских сьвят о год. 8-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрациа і експедиция •Руслана» під ч. 9 ул. Кодернина (Ліндого м.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциі Со- коловскоі’о в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертас ся лише ; і на попереднє застережені;. — ‘ Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
’ 15 кр. від стрічки. і
і
тїв тим допечи Русинам. Тож крайня пора, виряджену кривду містові! Галич І ЄІ’ООКО-
--- лици бодай синам шовіністів винагородити, В послїдних роках креовано староства як взагалі прослідити і в других місцево- в Стиіижові, Печенїжинї, а сего місяця в стях східної Галичини, де би заходила по- Переворску. Конечної потреби креованя тих треба креованя старости, і там постаратись старости ніхто не стане оспорювати, але о креацию старости, — щоби горожане за сказати годить ся, що пожаданим би було,1 податки в крові і майні дізнавалн і належ- аби і в тім зглядї була іизііііа—(ипйатеп- них вигід.
^и т - Креованєм староства вГаличиа згляд-
ГІри первіснім креованю ц. к. старосте но і по др. місцевостях східної Галичини повинні наші посли з знаною у них щиро-
I. П.
Креованє старосте.
п и с ь.
не руководжено ся подекуди справедливо
стаю, а зглядами побічними. Возьмім Для'стаю занятись.
доказу креованє старости в Станиславо#і (яко точці вихідній), Богородчанах, Над
вірній, Товмачи. Староства ті віддалені од
но від одного 2—3 миль, коли в против
нім боці від Станиславова віддалені старо
ства: В Калуши 4 милі, Рогатині 7 миль, Підгайцях 7 миль і Бучачи 7 миль. Горо
жане, котрим доля судила бути поселени- стаєсь конечним піднести справу публично. Є ту
ми меньше-більше на середині, як пр. в о-1 чоловік, що не має иньшого становиска, як те,
колици Галича, віддалені від своїх старосте' що є сином нотаря. Сталось так, що виділ ка-
4 і більше миль. Не було би се дуже ди-'Сина ухвалив, щоби не-члени касина не явля
вшім, коли би се було в горах, де лучити лись в касинї, тим більше, що чоловік, про ко-
ся мусить віддалене від староства 4 і біль 'трого мова, поведенєм своїм дав до тогопричи-
ДЄ люд- ну. З ухвали виділу вийшло таке, що сей пан,
частїйші син пана нотаря візвав всіх членів виділу на І поєдинок, а на секунданта взяв поміж иньшими п. Плянера ц. к. ад’юнкта судового. Дивне диво, п. Плянер належить до державної служби, що як-раз, після закону має мати на оці всіх ам а
торів поєдинку і потягати їх до судової відві- чальности. По такім загальнім визваню видїло- вих на поєдинок ціла справа кінчить ся на ні
чім. — Як можна було так чисто приватні річі
ше миль, але се дієсь на долах, ність густійте замешкала, тож і срудки до старости.
Хто пильно придивить ся на карту Галичини, той не заперечить, що скорше ніж в Стиіижові, Печенїжинї і ГІереворску, п о в и н н о б у л о к р е о в а т и с ь с т а р о ство в Г а л и ч и ! (Специяльно против Пе- реворска розписували ся дуже широко поль- скі Газети. Прим. Гед.)
Тож час уже, щоби по 33 літах на-; розмазувати! Додамо, що справу віддано аж до
правлено хибу, яку свого часу деяким мі- рішеня суду гонорового війскового в Чорткові,
сцевостям заподіяно, або з браку зрілої та сей розглянувши |с я в ній, уважав за відгю-
розвагн або з шовінізму. Оповідають, що відне не мішатись, бо мовляв, заносить таким
при креованю старости налягав тодшіний гонором, що далі не йде! Мимо того чіпились
диґнїтар, котрий опісля вітру* був Німцем,! панове секунданти одного податкового урядника
Русином, а вкінци Поляком, щ о б и в Г а - і дійшло до того, що син нотаря запізвав се
ли чи не к р е о в а т и с т а р о с т в а , бо хо- кундантів противної сторони перед суд за кле-
Д 0
З Гусятина.
(Пошесть поєдинків. Засуд за побите.) Дивна се річ, але з огляду на наслідки
вету, сповнену при розслїджуваню сеї гонорово справи. Як бачите і суд гоноровий і суд цїсар- ский в роботі. Але не о се ходить. — Всяких лицарів носить на собі мати-земля! Ходить о те головно, щоби власті! судові вглянули в справу і не дозволили на се, щоби личности ц. к. суду своїм поведенєм повагу суду нищили. Заболів ту судин др. Стровіиьский і виїхав. Тому вніс син нотаря жалобу, бо надїяв ся, що справу су
дити ме єго секундант Плянер або другий ад’
юнкт Кваснєвский, що також живе в приязни з сином нотаря! Не можна твердити, коли-б і так було — чи засуд був би односторонні™. Але за- пізвані віднесли ся до апеляциї і ексцепували суд гусятиньскнй. Отже в інтересі захованя поваги суду, сеї так поважної інституциї належить віїс
т и м властям судовим над сим фактом заста
новитись, тим більше, що прилюдна опінїя го
лосить, будьто <ин пана нотаря кермує гада
ними двома судиями, і витягає з того всякі консеквенциї.
Перед кількома днями відбулась розправа карна против одного міщанина гусятиньского, що чинно зневажив ц. к. ад'юнкта, Кваснєвского.
З розправи довідалась публика таке: Пес пана ад’юнкта вхопив сего міщанина за ногу. Міща
нин ударив пса, пан ад’юнкт міщанина з відпо
відною лайкою, а міщанин почастував пана су- дию так, що сей скотив ся у рів. Товариш про- гульки пана Кваснєвского, яко справдїшний лицар, власне син пана нотаря, полишив пана судию власній судьбі і дав пятам знати. Пан судин наслав полїциянтів і жандармів такой сей- час по сего міщанина, що був на вісїлю і троха підхмелений, і з ’авантурував ціле вісїля і всіх сусідів. Міщанина, розумієсь, засуджено на 2 не
діля вязницї, а що куди міщухови з панами процесувати ся, він засуд приняв. — Не знаю, чи такі будуючі справи підносять повагу суду а однак се так висока інституция, що кождий горожанин нею дорожити повинен, тому годї рівнодуїино дивитись і дозволити, щоби пооди
нокі функционарі легкодушно тую власть з по
ваги обдирали. 0 .
26
ҐЕРГАРТ ГАУПТМАН.
Візник Геншель.
(Далі).
ГЕНШЕЛЬ.
Ба, ба, що правда, то правда.
ВАЛЬТЕР.
Тепер не можна вже тебе більше побачити без сеї дівчини. Ти не міг її лишити при матері?
ГЕНШЕЛЬ.
Вона має тепер все богато роботи. Дівчина завадж ає їй лише.
Сідав на лавку при стїяї коло шинкового стола, неда
леко свойого шурина та тримав дитину на колінах. — Проти нього сідає Гільдебрант.
Щ о-ж там пане майстер, напємо ся по одній? На гальбу пива, гадаю, заробили ми. — Дві гальбі пива і дві горівки!
ГІЛЬДЕБРАНТ.
То стерво ударило мене таки до. ре.
ГЕНШЕЛЬ.
Справжній лошак, а має таку силу! І всі чотири підкові одну по одній. — Добрий день Гауфе.
ГАУФЕ.
— Брийдень! —
ГЕНШЕЛЬ.
— — — Він зробив ся троха воркітливий.
Даймо йому спокій.
ФАБІҐ.
Пане Геншель, купіть що у мене. Може єгольник для жінки, може Ггарний гребінець до волося!
Присутні сьміють ся.
Кельнер Юрко купив також такий самий.
ГЕНШЕЛЬ.
сьмівть ся також добродушно.
Дай міні чистий спокій із своїм крамом!
До Вермельскірха.
Дайте йому також гальбу пива! — Сьміш- ний собі хлоп, хто се такий ?
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Се, бачить ся міні, Фабіґ з Квальсдорфу.
Найнепотрібнїйше стерво в цілому окрузі.
ГЕНШЕЛЬ.
Та я маю також малу ростинку з Квальс
дорфу.
ФАБІҐ до Верти.
Ми-ж добрі знаком і, правда?
БЕРТА до Фабіґа.
Я хочу оріхів з цукру.
ФАБІҐ.
Ну... вона вже знає, хто я такий. Пошукаю, може найду що!
БЕРТА.
На дворі на возі!
ФАБІҐ.
Ні, тут, в кишені.
Дає дитині кусник цукру.
Ну, бачиш дівчино, ти не вилізеш ніколи з гостинниць. Там брав тебе з собою дїдо, тут мусиш волочити ся із Геншлем.
ГЕНШЕЛЬ.
Скажи: Ж ури ся ти своїм старим дрантєм.
Про мене вже иньші дбають. Дивити ся тобі лише на те, що до тебе належить.
Ю р к о виходить живо із кімнати, де стоїть білярд.
ЮРКО не запримічує Гениіля.
Але-ж я ніколи не подумав би собі, той дурак пє одну шклянку за одною, якби нічого справді'. Прошу іще раз пива, панно Франю, лише на віру. Є нас пятьох людий!
2
З Державної Ради.
Вчерашне засїданє парламенту почало ся о год. ’/, 12. На самім початку заж адав Молодо- чех, п о с. Г о р ж і ц а , щоби президент обчислив послів, присутних в парламенті. Президент не допустив ніяких формальних внесень, бо вже почало ся відчитуване т. зв. »Еіп1аиГе«. П ос.
В і н к о в с к и й просить президента, щоби запи
тав палату, чи реґулямін з р. 1875 є ще обовя- зуючим для теперішного парламенту. Президент відповів, що уважає дотеперішний реґулямін так довго обовязуючим, як довго парламент не у- хвалить иньшого. Справді було би пожаданим, щоби з між послів вийшло внесене на зміну ре- ґуляміну, що має ріжні браки.
З черги пристунлено до першого читаня квотового закона і справозданя квотової депу- тациї. Промовляють Молодочехи, п о с . Т е к л і , по нїм п о с . М а с т а л ь к а, а вкінци п о с . К а р - л ї к. Всї они почали свої бесіди по чески, а кін
чили по нїмецки. 0 годині 4. замкнено диску
сию і вибрано ґенеральних бесідників: сопіга; Ф’Цирских плат. Пос. Ґ е с м а н каже, що єго Молодочеха, Форста і рго Менґера. На тім пе
рервано дискусию і приступлено до дальшої розправи над внесенєм Вольфа в справі стрей- ку в Цьвікові. П о с . С і л є н ї, промовляв над тим предметом півтора години. Опісля заявив президент, що приступає до замкнена засїданя.
Відчитано тому інтерпеляциї і внесена, причім незвичайно оживлену сцену викликала інтерпе- ляция в справі засуду редактора »ПеиїзеЬе8 УоІкнЬІаМ-у, Щ райбера за стати'ї про убийство в Польній. При відчитуваню сеї інтерпеляциї ан
тисеміти: Шнайдер, Ґреґорік і Бєльоглявек ви
крикували під адресою прокуратора Бобієса:
»злодїй«, «лайдак», «шубравець», »проч з таким прокуратором», і т. н.
Веселим іпіегшегло була також сварка між Замкнене рахунків «Краєвого Союза креди- .. . .тового», стоваришеня зареєстрованого з обме- Молодехом, Кеніґом і пос. Фурніє. Фурніє назвав женою порукою у Львові, за місяць падолист Кенїґа >І’’1а£ЄІ« (хлисток). Кенїґ почув ся оби- 1899 р о к у :’
дженим. Фурніє заявив, що се була відповідь на 1
промову Кенїґа, в котрій він закинув нїм ецкій! ґ У д і л и ...
лівиці безвстидність (ИпуегвсЬатІїеіі), кажучи, ? ? ОНД РезеРвонии .
„ ті- .. 2 3. Вкладки щадничі
що Німці вже через два роки вели обструкцию 4. Сальд0 від С£тків і показали ся в ній мистцями, отже не мають
права тепер робити замітів Чехам.
В часі засїданя закинув социялїст Ф е р-1 к а в ф Молодочехам, що они визискують нужду стрейкуючих в Цьвікові для цілий ческої об
струкциї і грозить президиї, що наслідки спри- яня ческій обструкциї, президия буде мусїла приписати сама собі. Чехи устроюють обструк- цию в хвилі, коли на Ш лезку 6000 людий гине з голоду. Ту повстав великий крик, перерива
ний протестами з одної, а оплесками з другої сторони. Президент, др. Фукс, вислухав спокій
но загрозу, почім заявив, що найліпшою відпо
відній на неї є, не відповісти нічого. При вибо
рі ґенеральних бесідників в справі угодового за кона прийшло також до веселих сцен. До голо
су було записаних сто бесідників, тому при ви
борі ґен. бесідників повстав такий хаос, що пре
зидент велів відчитувати бесідників поіменно.
Се дало нагоду до ріжних нсот. При виклику- ваню імен, Молодочехи відповідають словом
»2ЙЄ«, що викликує веселість. Вольф кличе п о 1 ФРАНЯ
бере Берту на руки. Йде з дитиною за шинковий стіл.
Берта не позволює. Не можу тепер.
ЮРКО.
Що бачу, майстре Геншель, ви також тут!
ГЕНШЕЛЬ.
не замінує Юрка, до Гільдебранта:
На здоровлє Гільдебрант!
Тручають ся шклянками та нють.
ФАБІҐ
до Юрка, що збентежений троха кладе на однім столі свою папіроску.
Скажіть-но, Юрку, чи умієте чарувати ? ЮРКО.
Розумієть ся! Чого-ж ви питаєте ся ? ФАБІҐ.
Ви щезли були перед хвилею як камфора.
ЮРКО.
Бачите, пощо міні іще зачіпати с я ? Я не терплю ся з Зібенгаром на очі.
угорски: »]е1еп!«, Геґер серед страшного сьміху кличе також »2Йе«. Вольф відзиває ся: >1 се має бути парламент!» Словінці' відповідають словом: »іика.і’« кількох Чехів кличе: »Ьгг«, а Німці поправляють їх, викрикуючи »Ьіег«!
На тім засїданє закінчено.
Вчера відбуло ся засїданє буджетової ко- місиї, на якім дефінітивно вибрано референтом пос. Толлїнґера. Під впливом авдиєнциї у ціса
ря заявив ґр. В. Дїдушицкий, що польске коло па першім місци ставить закон о переказаню стравних податків Угорщині.
Вчера відбуло ся також засїданє буджето
вої комісиї австрийскої делєґациї. Делєґат уон В а л ь т е р с к і р х е н реферував справу звичай
ного війскового буджету. Пос. Крамарж заявляє, що війскова адмінїстрация поводить ся зглядом ческого народа визиваючо, обговорює справу г<1е і додає, що Чехи не будуть голосувати анї за війсковим буджетом, анї за підвисшенєм о- сторонництво симпатизує з віиском, тому буде голосувати за всїми предложенями. Пос. Ф е р- я н ч і ч висказує ся прихильно про нідвисшенє офіцирских плат, жадає реформи війскового су- дівництва, а вкінци радить, щоби резервістам до
зволено зголошувати ся в їх рідній мові. Пос.
Р у с полемізує з Крамаржом, на що поблїдний не завинив відповіли. Пос. П о п о в с к и й за я вив ся за підвисшенєм офіцирских плат, за те плою вечерою для жовнірів і за зміною війско- вої судової процедури, що уложена була на по
чатку сего віку і нині вже перестаріла.
Рух в руских товариствах.
С т а н Д о в ж н и й :
• • • 17.911 кор. — сот.
• • • 512 „ 10 149.960
4.361
53 12 Сума • • 172.434 кор. 75 сот.
С т а н ч и н н и й : 1. .Уділені позички:
товариствам 36.700 кор.
на скрипти 53.350 „
на векслї 48.415 „ 138.465 кор.
2. Цінні папери фонду резерв.
сот.
3. Л ь о к а ц и ї ... 28.785397 300 822 2.362 1.302
04 33 95 15 28 4. Цінні папери иньші
5. Кошти адміністрацийні • 6. Готівка в касі з 30. надол.
7. Кошти заенованя • . .
Сума і 72.434 кор. 75 сот.
Членів прибуло 2, остало проте з кінцем падолиста 1899 р. 252 членів з декларованими уділами в сумі 18.400 кор.
Стопа процентова від вкладок 4 і/, %, від позичок уділюваних з провізиєю на кошта ад- мінїстрациї о1і2°/о до 7%.
Стоваришенє має на складі друки для т о вариств кредитових і розсилає на замовлене:
Інвентар уділів, інвентар позичок, інвентар вкла
док і замкнена місячні.
Львів, дня 1. грудня 1899.
Дмрекция ФАБІҐ
замахувть ся, якби хотів дати пощочину.
Люди говорють, що побив троха.
В перехіднім до І’ауфа.
Ти добре десь виграв великий льос.
ГАУФЕ.
Мално проклята!
В с і сьм ію ть с я.
ФАБІҐ.
Ба, ба, та я знаю, що я малпа.
ГЕНШЕЛЬ.
Чи се правда, що ти тепер у Нентвіхів?
ГАУФЕ.
Щ о-ж се тебе обходить ? ГЕНШЕЛЬ.
сьмієть ся, байдужно:
Ну, бачите сього нагороїженого дурня. Коле як їжак, де його лише чоловік доторкнеть ся.
ВАЛЬТЕР.
Слухаи-но, чи скоро ти вже будеш нашим ґосподарем ?
Рахунок Товариства взаїмного кредиту
»Дністер» у Львові, стоваришеня зареєстрова
ного з обмеженою порукою,
за місяць падолист 1899.
I. С т а н д о в ж н и й :
1. Уділи ч л е н і в ... 66.169 кор. 99 сот.
2. Фонд резервовий . . . . 5.191 „ 04 „ 3. Специяльна резерва . . . 452 „ 69 „ 4. Вкладки:
а) стан на початку падолиста 1899 660.759 к. 94 с.
б) вложено
в падолисті 16.823 к. 31 с.
разом 677.583 к. 25 с.
в) винято
в падолисті' 15.509 к. 06 с.
Стан з кінцем
падолиста 662.074 к. 19 с. 662.074 кор. 19 сот.
5. Сальдо процентів побраних 36.123 „ 92 „ 6. Непіднята дивід. за 1897/8 . 1.700 „ 91 „ 7. Кошти с п о р у ...4 „ 28 „ Сума 771.717 кор.02сот.
II. С т а н ч и н н и й : 1. Позички уділені:
а) стан на початку
місяця 651.269 к. 16 с.
б) уділено в
падолисті 1899 18.360 к. — с.
разом 669.629 к. 16 с.
в) сплачено в
падолисті 1899 21.082 к. 13 с.
2. Готівка в касі з ЗО. падолиста 9.051 86 3. Цінні п а п е р и ... 75.966 18 4. В щадн. почтовіи (оборот
чековий) ... 7.999 31 5. В иньших товариствах
і банках ... 12.995 54 6. Иньші льокациї . . . . 572 82 7. Сальдо коштів адмінїстрациї 4.584 28 8. В Товар, вз. обези. «Дністер» 12000
Сума 771.717 кор. 02 сот.
Членів прибуло в падолисті 20, убуло 11, оста
вило з кінцем падолиста 1899 1721 членів з 1763 декларованими уділами в сумі 88.150 кор.
Стопа процентова від вкладок 4%, — від позичок уділюваних з провізиєю на кошта адмінїстрациї 6 і/, %.
Львів дня ЗО. падолиста 1899.
Дирекция.
Н о в и н к и.
— В честь єпископа. Дня 11. грудня відбули ся в Станиславові > В е ч е р н и ц ї« в честь єпи
скопа Андрія ІНептицкого, які розпочав промо
вою радник суду Каранович. Зазначив він, що новий владика з’єднав собі за такий короткий час симпатию всіх верств суспільности, а то по причині голошених ним етичних засад, чого до
казом є нинїшний вечір. З дальших точок про
грами заслугують на увагу гра на скрипцях п.
Слонєвскої і сьпів п. Проскурницької, а також хори і живий образ: »Віра, Надія і Любов».
— Почесть для Русина в Боснії. Читаємо в
»Во8НІ8сЬе Розі»: Вчера в полуднє (дня 3. с. м.) передано торжественно комісарові! правитель- ственному для столичного міста Сараєва п. Ми- ронови З а р и ц к о м у дипльом почетного горо- жанина міста Сараєва. Бурмістр Раджі Незір Еффенді Скаліч, віцебурмістр Петро Т. Петро
вич, др. Нєць і депутация ради громадскої з 5 членів появили ся в иомешканю пана комісари правительственного і передали ему дипльом.
Бурмістр мав промову, в котрій підніс заслуги комісара правительственного про розвиток Са
раєва і просив, щоб н. Зарицкий вважав ди- ГЕНШЕЛЬ
дивить ся на нього коротким, холодним зором.
Я нічого не знаю про се!
ВАЛЬТЕР.
Я гадав. Не знаю, хто згадував міні про се.
ГЕНШЕЛЬ пє, байдужно:
Тому, снити ся.
що згадував тобі про се, муеїло Хвиля .мовчаня.
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Всьо змінить ся тут тепер у сій хаті. Хто знає, як воно буде! Знаю лише тілько, що бу
дете жалувати іще всі за Зібенгаром!
ГЕНШЕЛЬ до Гауфе.
І и міг би поїхати коли до Ляіідсгут. Маю там пару цуґових коний. Мігби ти привести їх!
ГАУФЕ.
Начхать на тебе! Зн аєш ?
(Далі буде.)
з пльом видимим знаком вдячности міста і яко
запоруку тої середної звязи, яка лучить єго з містом Сараєвом. — П. Заруцкий відповів зво
рушений, що він уміє оцінити в повній мірі сю почесть, вчинену ему радою міста Сараєва, мі
ста, що патриотичною, совісною дїяльностию і згодою, яка в нїм панує, могло би служити за взір иньшим містам. Він і єго родина будуть той дипльом все вважати найвартнїйшою па- мяткою вдячности міста Сараєва. При кінці своєї промови заявив п. Зарицкий, що і на далі буде працювати для добра міста Сараєва.
— Подружє архикнягинї Елисавети. Князь Р о
берт Віртемберский, поручник 26 полку віртем- берских драґонів, перейшов до австрийскої армії і зістав іменований ротмістром девятого полку драґонів. Князь Роберт має оженити ся з архи- княгинею Елисаветою, дочкою бл. п. цїсаревича Рудольфа і архикнягинї Стефанїї. Князь Роберт є споріднений через свою матір, австрийску ар- хикнягиню, Марию Тересу, дочку бл. п. архи
князя Альбрехта завстрийским домом. Єго стар
шин брат, кнагь Альбрехт наслїдник віртембер- ского престола оженить ся небавом з сестрою архикнязя, Фердинанда де Есте. Князь Роберт скінчить дня 14. січня 27 літ. Він є отже стар
ший від архикнягинї Елисавети о 11 літ, бо ар- хикнягиия скінчила 2. вересня 16 лїт. Весїлє відбуде ся мабуть в недовзї, почім архикняги- ня Стефанїя вийде зажуж за ґр. Льоняя.
Малця Фурман, славно-звісна приятелька Зїми, одна з кандидаток до »иаг?(іоиге^о рапіе- опи* продає свою каменицю при ул. Подлєвско- го ч. 8., забирає свої »о8гс/,§г!позсі* і виносить ся з невдячного Львова на сталий побут до
Відня.
— Чорний дух. З Лиманови доносять: Марин Тшонек, 18-лїтна ґрунтова ґаздиня, рішила гіім- стити ся на своїм братови і підпалила єму нові будинки, котрі огонь знищив цілком. Тшопекову увязнено, а при переслухашо в суді она толку- вала ся, що до сего підпалу намовив єї »чорний дух*, що єї опутав. Она додала притім, що від часу до часу має напади облуду, що обявляють ся духотою, утратою притомности і т. д. Лїкар- скі розслїди стану єї ума виказали, що Тшопе- кова не терпить на жадні хоробії, що могли би в єї умі викликати які небудь забуреня. Мимо сеґо рішено на внесене оборонця відослатп Тшо
пекову до Кракова під лїкарску обеервацию.
Обманці' Йосиф Адрищишин враз з якимсь Лопушаньским оголосили в Делятинї иезрівнані драматичні продукциї і випродали перед пред- ставленєм значне число-білетів. Вечером-осьві- тлсно салю,замовлена музика заграла, але з а слона не підносить ся, бо оба «артисти» зникли
з Де ятина і не показали ся там більше.
— Про Люккенього оголошує заряд женевскої тюрми, в якій сидить убийннк цїсаревоїЕлисаве
ти слідуючі подробиці: Люккенї спить в иньшій, а працює в иньшій келії'. Єго спальня не є ду
же темна; Люккенї вироблює пантофлі і скрип
ки з тектури і є більше пильний чим зручний.
Заховуєть ся спокійно і є здоров. Замкнений в собі говорить не богато і коли не жалує ево- єго злочину, то в кождім разі признає се, що ліпше було єго не робити, чим сидіти тепер ці
ле житє в тюрмі. Коли раз поспитав єго нагляд- чик, чи не бажає собі чого, просив, аби єму ска
зав, чи крім єго убийства анархісти не зробили якого нньшого «великого діла*. 1 хоч наглядчик впевняв єго, що анархісти замовкли, він не хо
тів вірити, бо, як каже, анархісти мусїли вже від тодї зробити щось важного в сьвітї.
Іван Мітвальскі. доцент на лїкарскім виділі ческого університету в Празі, звісний поза гра
ницями Чех, учений, умер в Празі. Серед нечу- вано трудних обставин придбав собі знане і при
знає у земляків, а тепер закінчив своє житє на порозі сьвітлої будуччнни.
— Великий запис. Ми згадували вже про смерть Мєдвєднїкової, славної філантропки в Москві і про єї великий запис на добродійні цїли в сумі пяти мілїонів рублів. Нині доносимо, що з сеї суми призначила Мєдвєднїкова 50 тисяч рублів на стипендиї для студентів московского універ
ситету, 600 тисяч рублів для міста Іркутска, мілїон на річ невилїчимих, 600 тисяч для уми- слово хорйх і ідиотів, 300 тисяч рублів на епі
лептиків і 100 тисяч рублів для бідних міста Москви.
— Жертва тортур. В Сант-Мартен коло Бар- цельони умер недавно Францїшок Ґама, один з мучеників кріпости Монтїх. Ґам у увязнено безпосередно по анархістичнім атентатї в Бар- цельонї, враз з иньшими членами ліберальних сторонництв і з анархістами. З а причину увя- зненя вистало се, що Ґама, яко иідофіцир, брав передтим участь в ренубликаньских розрухах.
Б ез ніякого слідства замкнено єго в Монтїх і піддаро страшним мукам. Наперед звязано єго ланцюхами, наїженими острими гвоздями, опі
сля відривано єму нїгтї з пальців, а вкінци по
калічено в соромний спосіб. По році Ґаму увіль
нено, але він не прийшов вже до здоровля.
Страшне покалічене викликало ріжні комплїка- циї, яким навіть операция не була в силі запо-
бічи, так що нещасливий серед страшних мук помер.
— Стан здоровля Толстоя. Великий росийский письменник терпить на спухненє селезінки, на що слабує вже від 20 лїт. Тепер находить ся він під опікою професорів, д-ра Урсова і д-ра Черікова. Причиною недуги має бути надмірна умислова праця, що в послїдних часах доходила до величезних розмірів. Толстий працював з не
звичайною прилїжностию 18 годин денно. До недуги причинило ся також сильне нервове по
трясене, викликане розлукою з дочкою, що вий
шла недавно замуж і поїхала з мужем за гра
ницю.
— Нїмецкий письменник Плянїц знаний під псевдонімом М і к а д о згинув самоубийчою смер- тию. В приступі мелянхолїї кинув ся він із вікна своєго мешканя і згинув на місци.
— Катастрофа в копальні'. В суботу експльо- дували ґази в копальні вугля в Такома недале
ко Вашинґтону. Згинуло 30 робітників, що похо дили по части з Валїї в Анґлїї, по части з Фін- ляндиї.
— Новий аФриканьский телеґра®. Кольонїяльне француске товариство вигірацювало проект но
вого підморского телєґрафу, що переломив би анґлїйский монополь на річ Франциї, Німеччи
ни і Голяндиї. Сї три держави закладають спіль
ними силами підморску телєґрафічну лінію, що має оперізувати Африку.
— З Аргентини пишуть, що із усіх нровінций доходять корисні вісти про стан сегорічної пше
ниці, якої урожай має перевисшити всі дотепе
рішні. Часті дощі при кінці жовтня забезпечили досить засіви віц шкід, які робила посуха і запо
бігли від саранчі.
— Рух населеня у Франциї після снравоздань міністерства торговлї за 1898 р. справджує твер
джене статистиків, що Франция вилюднюєть ся.
Число уродин в 1898 р. було 843.933. значить о 15.174 м е н ь ш е як у 1897 р., а число смерти 810.073 значить о 59.054 б і л ь ш е як в 1897 р.
Число уродин иеревисшало число смерти о 33.860, що в порівнаню з приростом населеня у иньших державах майже губить ся.
— Дрібні вісти. В Дрезнї кинув ся з вікна другого поверха на улицю нїмецкий письменник Плянїц і найшов смерть на .місци. Причиною самоубийства мало бути розденервованє. Плянїц звісний був яко автор знаменитої пародиї «Віль- гельма Теля* Шіллєра, яку видав п. з. «Тель в саскій Швайцариї*. — Суд присяжних в Но
вім Сапчи засудив Ольшевску за убийство своєї семилїтної дочки, що доносила батькови в Аме
риці про неморальне житє матери, на смерть через повішене. — В наслідок сніжних метелиць блискавичний поїзд прибув вчера з Відня до Львова з опізненєм 40 мінут.— В Будапешті за стрілив ся урядник Бернард Павлович, а причи
ною самоубийства була утрата майна.
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оновіщуе:
О т в о р е н є з е л ї з н и ц ї л ь о к а л ь н о ї К р а к і в - К о ц м и р і в. Дня 11. грудня 1899 буде пе
редана до прилюдного ужитку зелїзниця льо- кальна Краків-Коцмирів зі стациями Ґжеґужки, Домбє Піски, Чижини, Біньчицї і Коцмирів для загального руху і перестанками Ґрембалів і Пру
си для руху особового і обмеженого пакунко- вого. — Розклад їзди особових поїздів буде осібно оповіщений.
М А Л И И Ф Е И Л Є Т О Н .
— Переписна редакциї і адміністрації. Вив.
О. Б. в В ід н и . Перебенді оповідане напеча- таємо в сім році, хоть ждемо на друге, щоби разом дати відбитку. Розвідка про жіночі типи в повістях Чайченка, правдоподібно, в сім році не піде для браку місця, хоть будемо старати ся єї по можности умістити. Мусимо скінчити в сім році «Візника Генгнлж, оповіданя Авди- ковича, що вийдуть в передруку, а опісля нане- чатати «Баштанника*, що раньше прийшов до редакциї, як оповідане Перебенді'. З а витинки дякуємо. — В п р. 1. Я. в С и н. Картка затра
тила ся. Дякуємо. — В пв. У ч а с т н и к . Дяку
ємо. Сли буде місце, помістимо нині. Проси.мо не забувати на нас на будуче.
ІІІтири нові.
(Далі.)
Позичила. Дала минї чворака, я їй видав крейцар і рад був, що сяк-так полатав мою бі
ду, ще і двом «нищим* станув у пригоді. Сум- лїнє не гризло, грішми не журив ся, лєкцию на завтра умів, але... як то буде з математикою?...
дві «перші*, три «двійки*, одна «неувага* тай...
мама хорі... Боже милостив будь минї грішно
му! — і я спокійно засну.
На другий день рано, в заверуху — пішов я до школи.
Під пахою в ремінцях книжки, в одній ру
ці здоровий каламар і довга ручка... Руки кля
кнуть, запарами заходять, ніс червоніє на мо
розі, з очий виступають сльози... Якась трівога прошибне від часу до часу цілим орґанїзмом...
А нуж нині буду питаний з німецького?... Але я... вчив ся... ов-ва, то дістану першу.... і острах уступає перед якимсь милим почуванєм мораль
ного вдоволеня і певности самого себе... Спішу, бо вже за десять мінут восьма... готов спізнити ся, а ту ще... маю купити зшитку на задачу...
Сягнув змерзлою рукою до кишені — є чворак, тяжить, як пів фунта зелїза... Добре... Не знати, чи буде «добрий* зошит за штири нові? Коби не за тонький...
На скруті улицї на «Широку площу* сто
їть якась убога дівчина в подертих лахах, з до
сить гарним, блідим лицем, запалими і сумни
ми очима. В руках у неї кобілочка, до тепер порожна. Видно, що сама бідна, а не править у прохожих милостині — а їм і байдуже. Тай які то прохожі о так ранній годині... Робітники, ру
бачі з пилами, сокирами, кухарки ідуть з ко
шами на купно — ніхто і не гляне. Десь-не-десь якийсь невисокий урядничок, в тіснім пальтотї, з циґаром в устах (може замість снїданя) тай той ще злостить ся, що так рано мусить ди
бати до бюра. А всьо, «що ліпшого*, то догіерва пізнїйше суне до канцеляриї і тепер ще десь спить смачним сном, або иє в ліжку ка
ву. Реш та переважно самі студенти і студентки з книжками... Ага... перейшов попри мене про
фесор... Я зі страху здійняв шапку... але «він у нас нічого не має...* Ану, чи що дасть убогій...
Але во! Може і не зобачив єї...
Я підійшов близше і став приглядати ся тій убогій. Боже! коби у мене були гроші — або бодай булка — дав би я їй всьо, що маю. Вона і досі сьвітить подертими ліктями, виплакани- ми очима, порожним кошеликом і відморожени
ми пальцями. Убога так милосерно, так жаліб- но-благаючо глянула на мене в сій хвили, як
би відгадала мою думку. Чомуж вона не про
сить?... Я не видержу довше того її погляду, просячого, сумного, бідного... аж жаль збирає дивитись... Правда, що я маю гроші...
(Далї буде).
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 13. грудня. Ситуация непевна. Чехи ще не рішили остаточно, чи мають витревати в обструкциї. Др. Кайцль і Білїньский предложи- ли Німцям новий проект помиреня, однак Німці відкинули єго. Чехи жадають уступленя Кіндін ґера. Вчера явив ся в парламенті ґр. Пінїнь- ский. День перед тим був ґр. Пінїньский на ав- диєнциї у цісаря, тому розійшла ся поголоска, що ґр. П. має зістати президентом нового кабі
нету. Вість сю заперечив сам ґр. Пінїньский. — Мінїстер Хлендовский був позавчера на авди- єнциї у цісаря.
Послїдні вісти.
По год. 2. пополудни одержали ми з Відня таку телєґраму: В тій хвилі' подав ся цілий кабі
нет до димісиї.
Як здає ся, димісию кабінету треба вяза- ти не лише з загальною ситуациєю, але також з бучами, які викликали нині в парламенті Мо- лодочехи. На взір нїмецкої обструкциї били Мо- лодочехи в пульти з криком: Ми сего не знесе
мо! покажемо вам при голосованях! відплатимо ся за се!
Причиною бучі було се, що Чехи зажадали поновно вибору комісиї для удїленя нагани по- слови Фурнїє за обиду Молодочеха Кенїґа. Пре
зидент обстає при тім, що не бачить причини, скликувати комісию, а се дало причину до бучі.
Між Чехами: Соколом і Масталькою з одної а социялїстами з другої сторони приходить до сварки. Розділяю ть їх Кайцль і Феркавф. Дру
гою причиною нової бучі було питане Странь- ского, чому бар. Діпавлї, голова комісиї для об- меженя §. 14. проволікає справу. Президент по
винен спитати ся палати, чи она годить ся на таке проволікане справи. Др. Фукс не хоче вдо
волити сему жаданю, тому кричать Чехи: Проч з президентом! Вольф кличе- Розвязати парла
мент! Коли за намовою Білїньского др. Фукс заявив, що в справі порушеній Страньским за
питає палату о гадку, Чехи привитали сю заяву оплесками і настав спокій.
