Ч. 41. Львів, Неділя дня 20 лютого (4 марця) 1900. Річник IV.
і Передплата :
на »РУСЛАНА» виносить: і
в Австрії::
на цїлий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І па чверть року 2 50 зр. (5 кор.)!
| на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цїлий рік . 16 рублів або 36 франків
на пів року . 8 рублів
або 16 франків І Поодипоке число по 8 кр. ав. І
* і
»
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.
Виходить у Львові що дня • і крім неділь і руских сьвяг
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише І
» на попереднє застереженк. — і Реклямациі' неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки.
Пос. Праде
яко кандидат на І віцепрезидента австрий- ского парламенту
В падолисті 1898 і в сїчни 1899 р.
держав націонал Праде в «австрийскім»
парляментї дві річи, в котрих, здає ся, ду
же докладно виявив свою душу. Він сказав:
Рівноправність є одною з найпоганїй- ших фраз, що вже богато лиха нанесла на Австрию.
Цісар є передовсім нїмецким князем, ми нїмецким народом. Австрия мусить нам дати повну поруку, що нїмецкий нарід бу
де в ній свобідно розвивати ся, инакше притягне нас до себе великий нїмецкий маґнет.
В вірности для нашого нїмецкого кня
зя (Риегбіеп) не можемо ми (Німці) іти так далеко, щоби признати ему право, на
сильною рукою вдерти ся в сьвятиню на
шої національної душі.
Австрия може успівати лише під про
водом нїмецкого народа (ГйЬгиі)£ Нег Беиі-
&еЬеп). Тоді ручимо за істнованє тридер- жавного союза.
Вся область від Балтику по Адрию мусить лишити ся в руках нїмецких. ІІна- кший розвій Австриї значить упадок Австриї.
Австрия мусить прилягти до Німеччи
ни і на господарско-всесьвітнім поли. Ав
стрия не сьміє вести окремої кольонїяль- ної політики. До сего управнені лише 4 держави: Німеччина, Росия, Анґлїя і Аме
рика.
Колишня ліберально - нїмецка партия зрадила свій власний нарід. Она занадто узгляднювала другі не-нїмецкі народи Ав
стриї. Она могла удержати при собі вер
ховодство Німців в Австриї. Она могла здавити (кпеЬеІп) не-нїмецкі народи. На жаль — ліберальна партия сего не зробила.
Все нещастє упало на Австрию від польских шляхтичів і ческих февдалів. Ми хочемо знищити оба ті сторонництва вся
кими средствами. Ми розібємо тиранію і
21
ВОЛОДИМИР КОРОЛЕНКО.
С У Д Н И Й Д Е Н Ь .
(Й о м к і п у р).
(Далі).
Янкель почав роздивляти на сьвіт якісь штани, щоб не помилитись, та не дати чортові нових, а тим часом за річкою, по дорозі з лі
су, показала ся пара волів. Воли сонно мотали головами, — віз ледве скрипів колесами, а на возї лежав чоловік, Опанас Нешвидкий, без свитки, без шапки і чобіт, і на все горло тяг пісню.
Добрий був чоловік Опанас, та тільки бі
долаха дуже горілку любив. Бувало, тільки збе- реть ся куди їхати, а уже Харько біля шинку стереже і гука:
— Чи не випити-б тобі чарочку, Нешвид
кий? Куди поспішаєш?
Він і випє.
Виїде потім за село, через греблю, а там
панованє сих 54 шляхотских родин. Чехи ту репрезентовали би два Німці (др. Фукс зірвали з своєю традициєю і запрягли ся і Праде) і один Румун (Лупул), голова пя- нинї до триюмфального воза ческих фев- тпчленного клюбу. Славяни не мали би далів і польских шляхтичів, сих виховай- свого представителя в президиї.
цїв Єзуїтів. Внесене пос. Яворского не було при-
Щоби повалити панованє сих двох няте симпатично в екзекутивнім комітеті клік, мусимо за всяку ціну здержати пар- з самих принципяльних причин. Праде ляментарну машину. належить до ультра-тевтонів. Від Шенере-
Розбиймо сей парлямент! З ним упаде ра ріжнить ся він лише лицем, душі у обох вплив февдалів ческих і польскої шляхти однакові. В торічній сесиї парляменту (в на державні справи. лютім минулого року) виголосив він в па-
Яворский дає нам лєкцию про австрий- латі таку іредентично ґерманьску річ, що ский патріотизм! Се сьмішно! Він боро- ґр. Тун заявив прилюдно: »ІІо сїй антиав- нить Австриї, бо єму в ній добре, бо тут' стрийскій і антидинастичній річи я мушу звили собі Поляки своє гнїздочко. ‘ закрити парлямент. Я не можу стерпіти,
Ґр. Тун і Яворский враз з галицкою щоби посли під плащиком нетикальностипро- клїкою повинні пійти до цісаря і сказати:'голошували в парляментї державну зраду«.
Ваша Милість! Так дальше не може бути,!Парлямент дійсно закрито, а по році сей щоби наша кліка управляла австрийскими сам іредентист має стати 1. віцепрезиден- народами, їх давила і материяльно вико-
ристувала. Управу треба зложити в руки горожаньского кабінету (Виег§егтіпІ8іе- гіит).
Проч проте з політичною шахеркою іідовцї і Поляки, стала нині парляментарно- закулїсовими інтриґами!»
Се виїмки з обох річий пос. Прадого вірні, бо виняті з стенографічних протоко
лів засідань парляменту. Пояснювати близ- ше ті тези пос. Прадого — діло злишне.
Куди стремить Праде з своїми нїмецкими націоналами — се ясно, навіть дуже ясно!
Де кінчить ся єго льояльність супроти дер
жави і корони — про се він сам розказав.
І сего чоловіка хоче дехто з посеред пра
виці винести на достоїньство першого ві
цепрезидента «австрийского» парляменту!
Пос. Яворский яко презес екзекутив
ного комітету правиці скликав 28. лютого пополудни членів сего комітету на нараду в справі вибору першого віцепрезидента
посольскої палати. Пос. Яворский рад биїдиї, або віддана 1. віцепрезидентури ко
се достоїньство зложити в руки нїмецкого мусь з славяньских послів. Се річ спра- націонала, пос. Прадого, а то для »сьвято- ведливости. Славяньска меньшість канди- го спокою« і для втихомирена амбіций ні- дує на становище 1. віцепрезидента посла мецкої лівиці. Наколи би внесене пос. Я !д-ра Зачка з Морави, презеса буджетової ворского здійснилось, тоді посольску пала- коміснї і віддасть на него свої голоси. На уже біля другого шиночку сам мірошник
кличе:
— Чи не випєш чарочку, Нешвидкий? Ку
ди тобі поспішати?
Він і тут випє. Днвиш ся — і вернеть ся до дому, нікуди не їздивши.
Еге, добрий був чоловік, та мабуть суди
лось йому пропадать де-небудь проміж двома шинками... А все таки чоловік був собі весе
лий і усе, було, пісні сьпіває. От буває у чоло
віка такий норов: увесь пропєть ся, і баба сер
д и та дома дожидаєть ся, а він як пісню або приказку зіклав, так думає, що й горе збув.
Так і тепер: лежить собі на возі і сьпіває на все горло, аж жаби з берега кидають ся у воду.
Воли мої круторогі їдуть по дорозі...
А мене не носять ноги, Ой, не носять ноги!
Пропив свитку і чоботи ІІ шапку з потилиці...
У мірошника в шиночку — Добрая горілка...
том посольскої палати Австриї!
Принципяльна причина така. Як звісно, то правиця не істнує вже. Нїмецка лівиця, до котрої зблизили ся вже католицкі лю- ю більшостию. Вслід за тим президент Фукс репрезентує вже і націоналів покрою пос. Прадого, антисемітів поступовців і нї- мецку шляхту. Нині домагає ся проте м єн ь ш іс т ь с л а в я н ь с к а репрезентацій в президиї і се домаганє єї вповні оправ
дане. Доки пос. Пєнтак був в президиї, до
ти можна було єго уважати репрезентан
том Славян австрийских. Щоби Славяни, становлячі більшість населенії в Долитав- щинї, не мали свого заступника в прези
диї, — се було би непрактикованою доси аномалією.
Екзекутивний комітет »бувшої« прави
ці розійшов ся без позитивної ухвали. Сла
вяньска меньшість запротестувала проти внесеня пос. Яворского і она буде дома- гати ся або нових виборів цілої ирезп-
— Ей, а яка там бісова тварюка посеред га
ти стоїть, що й волам ніяк пройти?... От, як би мені легше було з воза злізти, я-б тобі пока
зав, як посеред дороги становитись... Соб, соб, цаб-бе!...
— Стрівай на хвилинку, чоловіче добрий,
— сказав чорт солодким голосом. — Менї-б тре
ба з тобою побалакати трохи...
— Трохи ?... Му, балакай, а т о ніколи. Чого доброго у Каменцї шинок заперли, так і не до- стукаєш ся... А що ти скажеш, не знаю, як тебе звати... Ну ?
— Про кого се ти таку гарну пісню сьпівав?
— Спасибі, що похвалив. Сьпівав я про мі
рошника, що ось тут у млинї живе, а чи гарна пісня чи ні, про те мені краще знати, бо я сам собі сьпіваю. Може, хто од сеї пісні скаче, а хто й плаче, от що... Соб, соб, цаб-цабе!.. Ти усе ще стоїш ?
— Стою.
— Чого-ж тн ще стоїш ?
(Далі буде).
2
редентиста ґерманьского годї згодитись
ки«, то в цілій охресности не треба би ні од-послам, що дбають про честь »австрийско-
го« парламенту.
Позаяк місия пос. Яворского не вда
ла ся, то ще нині-завтра скличе президент др. Фукс презесів всіх клюбів парламен
тарних на другу нараду. Однакож і ся на
рада не винесе одноголосно Прадого на становище І. віцепрезидента. Більшість ав- стрийских народів не дасть себе заступати двом Німцям і одному Румунови. Прадого вибір може перефорсувати нїмецка »ве- теіиЬиег£всЬаЙ« враз з Поляками, кат. лю- довцями, Румунами і Італїярцями. Прочі клюби (а здає ся і нольскі людовцї враз з Стояловщанами) не віддадуть на него го
лосу.
28. лютого рано зійшли ся на дові- рочну нараду Чехи з полудневими Славя- вами і Русинами. Предметом дискусиї була політична ситуацію і нове уґрупованє ся парляменту. З огляду, що на сїй нараді не було ческої шляхти (що виїхала до Пра
ги), не запали ніякі ухвали.
До розправи над проґраматичною зая
вою кабінету д-ра Кербера вписали ся з руских послів: Василько (13-ий), Барвінь- ский (20-ий) і Вахнянин (23-ий). Чергу о- значено жребєм.
ного постерунку жандармів. Нарід руский. каже, побожний і богобоязливий. Я се провірив сам своїм досьвідом. Я обовязуюсь цілий рік ходити без зброї по всіх полонинах, лісах та дебрах, розуміє ся під вимінкою, що не стрінусь з «тор- говельщиком». Сї зайди трівожать лише людий, а тероризуючи все населене, панують над ним.
Они тут безмежні пани.
«Банк або задаткова каса не в силі тут оперувати». Два чи три рази иробовано тут за
водити позичкові каси, щоби людям подавати дешевий кредит. Але «торговельщикп» сейчас змовились і всіх довжників каси знищили ма
теріально. А як прийшло відтак до лїцитациї довжника, то не явив ся ні один купець на май
но довжника і позичкова каса втратила свою вірительність. Гроші можна тут позичати лише у «торговельщика», розуміє ся на лихву. «Тор- говельщик» позичає зроші без ризика. Селянин попадає в першу зависимість від такого вірите
ля при «вставлюваню» худоби на половицю зи
ску. Ся худоба покриває вже можливу втрату вірителя. Часом сам селянин бере таку худобу з рук «торговельщика», але по більшій части
«торговельщик» всякими обітницями наклонює селянина до сеї будьто користної спекуляциї. Ко
ли селянин случайно веде ся легкодушно, то
«торговельщик» навідуєсь до него дуже часто і пильнує єго, щоби не змарнував вставленої шту
ки. Такою худобою не сьміє селянин їздити ні на торги, ні в поле. Буває, що і до плуга не вільно єму впрягати вставленого вола. По спро- даню вставленої худоби обчислює ся торговель-
і щик з селянином, а на случайний довг велить [ собі зараз вписувати вексель або т. зв. тратку.
При другім обрахунку наріс звичайно довг. Тоді І «торговельщик» продає движиме майно селяни-
«Ііідкупство урядів і судів є тут так бу- на, а як сего за мало, то частину ґрунту інта- денним ділом, що рідко коли селянин в справі | (5уЛЮЄ на себе Така процедура иродовжаєсь че-
Читайте!
С п р аво зд ан є Є ґан а
о економічнім положеню руских селян па Угор
щині.
(Далі).
з жидом прийде до свого права. Кождого умі
ють они підкупити. Непідкупного тероризують навіть погрозою смерти.
«Повітовий судия в Долїшних Верецких роз
казував мені перед кількома тижнями, що він не поважив ся би без стрільби вечером вийти за місто. В дорозі на візку держить він заєдно стрільбу між колінами. А мушу ще замітити, що сему суди! відобрано справи карні. Звісного
«торговельщика» з Вольоци судить завсїгди де
легований з Берексас'у судин, а то з розказу висілих властий. Сольвайский старший судия звісний з своєї справедливості! і енергії. Нарід обожає єго і любить. Він дбає про справи ту- Оильцїв. Але на єго житє важили «торговельїци- ки« вже два рази. В роздїльских сутках зачаїлись на него і були би і убили, колиб случайно дру
гі люди не задержали єго силою в чардї Данила.
«Торговельщик» певний завсїгди, що виграє
справу в суді. Ось иримір: Перед роками зай- части і виростків. Мущини при тім більше не шов тутешний злісний в фідеїкомісних добрах, зроблять, а коштують дорозше; властиво гіотре- вірний старий слуга а до того чоловік богатший
до склепу в Сольві, щоб купити кільо шроту.
Не маючи з собою гроший, взяв він шрот на борг за ЗО кр. Вернувши домів, занедужав слу-
чайно і по тижні помер. Умираючи зробив при Іти під рукою у відповідній порі; тому уживають сьвідках завіщаііє і сказав виразно, що не має І їх на весні до вільних робіт рільних, також до ніяких довгів крім ЗО кр. за шрот у згаданого
купця. В десять днів по єго смерти явилась у вдовиці' урядова комісия з купцем з Сольви і зафантувала за мнимий довг небіщика в сумі 200 зр. частину спадщини. Справа пішла перед суд, купець поставив своїх сьвідків, сьвідків вдо
виці не допущено, а конець був такий, що суд присудив купцеви 200 зр. з процентами, а вдо
виця заплатила кошти процесу і кару за те, що в своїм часі урядову комісию викинула за две- ри. Нарід трепеще на вид «торговельщика».
«Рабунки і обвішуване зрабованих осіб є тут чимсь звичайним. В всіх случаях провірено, що злочину допустилися «торговельщики». Між Русинами було в послїдних десятках лїт лише двох розбишак, з котрих один, Володимир, за убийство від 4 лїт сидить в криміналі. Число підпалячів, розбишак та злодіїв з кляси «тор- говельщиків» доходить до кількох соток.
«Старший командант кошицкої жандарме- риї, куди належать комітати Береский, Унґвар- ский і др., заявив мені минулого тижня, що пу- блична безпечність загрожена в сих комітатах лише із сторони сих захожих елементів. Руский селянин спокійний і як би не ті «торговельщи-
рез кілька лїт, віритель обмотує свого довжни
ка щораз новими грошевими інтересами худо- бляними, а за третим вставленєм ходоби пере
ходить звичайно ціле недвижиме майно на
«торговельщика». Буває і так, що торговельщик набуте господарство не перепише навіть на своє імя, а селянин платить за него ще ґрунтовий і домовий податок. (Далі буде).
Гшикі робітшкі за границею.
(Далі).
Платню отже від р. 1893 підвисшено і ви
рівняно, а ординарию поліпшено.
Однак найважнїйші роботи визначені є на гурт, і після того плачені. (Система акордова).
Обкопуване бураків і збіжа, збір і вязанє збіжа, а також викопуване бураків і картофель, отеє роботи, до котрих уживає ся жінок — в
ба їх до кошеня збіжа, а також до ладованя бу
раків на вози. Що однак попит за робітником в тім часі є дужі великий, тож треба і мущи- нам дата занятє через цілий час, щоби їх ма-
молоченя, а виростків до обслуги коний і волів.
Роботу акордову платять ріжно в ріжних околицях, залежно від місцевих условин І инь
ших обставин. Наслідком перекидуваня ся ро
бітників що року з одного місця на друге і вза- їмних між ними відносин, платні’ ті досить зрі-
внали ся.
Від пруского морґа (==‘,4 гектара = !/, мор
га австрийского) платять за ріжні роботи ось так:
Скошене озимини або ріпаку звязанє і спрятанє озимини
або ріпаку . . . скошене ярого збіжа . . . звязанє ярого збіжа . . . скошенє конюшини або трави скручене перевесел від копи
При окопуваню бураків:
Перше мотикованє . . . . перекопуване ...
ручне перериване . . . . друге і трете окопуване по окопуване збіжа . . . . . окопуване картофель . , . .
При копаню бураків:
300—4.00 марок 300—4-00 ))
1-50-2-00 зз
1-00-1-50 5) 1-50—2 00 33
0 05—007 33
2-00—3-00 >3
1-00-1-50 33
2-00—300 33
2-50—300 33
2-50—3-00 33
200 33
Добуте бураків, обчищене з .листя і зложе
не в 2 кіпці на морґ нруский і присипане зем
лею на стопу 10 00—12-00 марок.
Коли не скидає ся в кіпці, лиш зносить ся на купу так бураки як і листе 8 00—10-00 мк.
Коли бураки перед тим були підважені ма
шиною, о 2 м. меньше.
Обсипане кіпця землею на стопу ОюО—100 мк. При копаню картофель платить ся від ко
ша (50 кґ.) 10—12 фен., коли їх плужками ви
орано — половину того.
При окопуваню сходять ся робітниці' в гро
мадки по 30 і зарібок ділять рівно між себе;
при копапю бураків парти! ті є меньші по 3 —
0
осіб. Косаревп визначує ся певне число рядків і додає ся єму одну або двоє дівчат до вязаня і сирнтаня. Денний заробок при повивших платнях буває очевидно ріжний, після доброти ро
бітника і иньших обставин.
Косар зарабляе денно 2—3 мк. і більше;
дівчата, що за ним вяжуть до 2 мк., при око
пуваню зарабляе ся середно 1-50 мк.; троха більше при копаню бураків або картофель. На
глядач дістає за робочий день звичайно 2'50 мк., часто тижнево 15 мк. або місячно 60 -7 5 мк.; часом з кінцем оеїнних робіт ґратифіка- цию (100 — 150 мк.).
________ (Далі буде.)
З Державної Ради.
Після відчитаня інтерпеляций та внесень, мінїстер иросьвіти Гартль відповідав пос. Бер- нерови, а мін. зелїзниць Вітек пос. Мандичев- скому на єго інтерпеляцию в справі причин по
жежі, яка навістила громаду Братківцї в стани- славівскім повіті в р. 1898. Мінїстер заперечив можність повстаня иожежи від іскор льоко- мотиви.
В дальшій дискусиї над програмовою зая
вою правительства пос. Вольф виясняє, чому нїмецкі радикали не вступили до мирової кон- ференциї. Они ніколи не пристануть на при
знане ческої мови урядовою, та домагають ся рішучо застережена нїмецкій мові державного становиска,. бо се стало конечностию. Свою бе
сіду закінчив пос. Вольф окликом в честь нї- мецкого народа.
Страньский полемізує з пос. Ґрабмаєром.
Єго виступ є лише доказом, що кабінет д-ра Кербіра є продовженєм кабінету Клярого, та що прихиляє ся до лівиці. Суиротив Чехів дер
жава сповнила зраду, зносячи торік язикові розпорядженя. Теперішний кабінет є урядничий, а чесний мінїстер не є мужем довіра Чехів. До
ки иравительство не вирівнає кривди, нанесеної Чехам, доти не буде парляменту, не буде дер
жави, не буде спокою. (Оплески і ґратуляцнї Молодочехів).
Пос. Ґреґорец, Словінець предкладає бажа- нк полуди. Славян, а відтак занимае голос пре
зидент мін. др. Кербер. У Відповідь на закиди, що иравительство бездїльне, сказав президент мін., що иравительство могло би зараз перейти від елів до діл. Але не може прецінь справ, що доторкають животннх інтересів народів, полаго- джувати без порозуміня з їх представителями.
Заходить питане, як примирити спір, який роз- горів ся межи двома народностями та спиняє державні функциї? Передовсім обі сторони му
сять позбути ся взаїмної недовірчивости. Д|, Кербер подрібно відповідає нп. Ґрабмаерови і Вольфови, запевняючи, що правительство гото
ве перевести веї задачі, які лежать в інтересі’
населеня, кобн лише палата піддержала єго, тя
млячи на велич і славу нашої держави. {Оплески) Після перерви пішла дальша дискусия над наглостию внесеня, дотично знесеня розпоря дженя з дня 20. цьвітня 1854. Промовляв со- циял-демократ пос. Резель за знесенем полїцай- ного патенту. На тім перервано розправу і на
значено слідуюче заеїданє на нині.
Н о в И Н К II.
ЛьвовГ^Захо іом^Аг ВИ руско' наР°АНОГо театру у
ЛЬВОВІ. Заходом ^краіньско-руского драматич-
^ ваРиства 'мени ІванаКотляревского» від- п,УяДЛ Л п П тГ °Р0К 6-го маРта І900 в сали «№- щаньского Касина» ул. (Академічна 13.) аматар- ске представлене під заголовком
Лови ,
штука в діях, грана з великим успіхом Бурґтеатрі у ідни; з нїмецкого переклав др. Евген Олес- ницкии. Особи: Юлія Мелєр, Емма єї донька, Кля-о
ра Ленґсфельд, Филип Совар, Кароль Тірмер, Фортунат Кнепке, Адольф Вальднер, Рішард Бравн, Барон Павман, Вільгельм Енґель, Кельнер, Слуга в гостинннци, Покоївка. Річ дїесь в Остен- дї. — Орхестра війскова 80 п. п. — Ціни місць:
Канапка І зр. 20 кр., Крісло першорядне 1 зр., Крісло другорядне 70 кр., Вступ на салю 40 кр., для учеників в мундурі 25 кр. — Білетів можна дістати в товаристві «Руска Бесіда* у Львові, ринок ч. 10. І. п., а в день представлена від го
дини 6. при касі. — Початок точно о годині 7.
вечером.
- - Товариство «Народна Бібліотека* в Терно
поля в память тринцять-девятих роковин смерти нашого народного кобзаря Тараса Шевченка устроюе в середу 14. н. ст. марта (1. після на
шого календаря) о год. 1. з полудня в салі Сгліаггіу* при ул. Сьвятояньскій два відчити а іменно: «Про значіне Шевченка для руского люду і про розвій україньско-рускої народної літератури.* ...Задзвеніли струни віщої кобзи на
шого ґенїя, понеслась по далекій Українї-Руси
пісня про кривди неволеного народа, залунав (Каранзебеш 4 могучий поклик «Боріте ся — поборете!*... А ко
ли сьпівець спочив у могилі над Дніпром срі- бнолентим — пісня его не завмерла: неслась і несесь все дальше... а день, в котрім поминаємо Тараса, став у нас народним сьвятом. І длятого най сей день, в котрім наша громада честь его памяти віддати хоче, збере в Тернополя сотки синів і доньок того народа, для котрого жив і сьнівав Шевченко. — Вступ безплатний. — За Виділ Товариства «Народна Бібліотека* Др. Се- верин Данилович, голова; Володимир Загайкевич, секретар.
— Перемиский єпископ лат. обр., кс. Лука Со
лецкий упокоїв ся вчера в полуднє. Похорони ; РанзЬ 6 1 секретар (перший) полевоі Консисто- відбудуть ся ві второк. Покійний родив ся 1827
р. в Явну. До ґімназиї ходив в Бучачи, а на університет у Львові. В житю акад. молодїжи брав живу участь. За те відказано ему сьвяче- ня, як політично підозрілому. Доперва архиепи- скоп Баранєцкий на власну руку висьвятив его в 1850 р. і зробив своїм капеляном. Від сеї хвилі' покійний скоро доступав гідностий. По зло- жепю докторату св. теольоґії іменовано его ка- техитом в львівскій ґімназиї академічній, а в 2 літа пізнїйше т. є. 1961 р. поручено ему унївер- ситетску катедру старого завіта і східних язи
ків. В 1865 р. став бл. п. еп. Солєцкий каноні
ком львівскої капітули і ректором духовної се- минариї, радним міста Львова і членом Шкіль
ної Ради краєвої, а в 1873. ректором універси
тету. Коли по смерти ке. еп. Гіршберґа опо- рожнив ся еписконский престол в Перемишли, Гр. Альфред Потоцкий, тодїшний намістник Га
личини, звернув увагу властий на бл. п. еп. Со- лєцкого, що відзначав ся сьвітлими прикметами.
Так обняв він в 1882 р. провід перемискої диє- цезиї і вів єї енерГічно, поки смерть не перетя
ла нитки его трудящого житя. В. є. п.!
— Австро-угорский конзулят в Куритибі. Віце- копзулят в ГІаранї перемінено на конзулят і кон- зулем іменовано дотеперішного віцеконзуля гі.
Вільгема Поля. Ему приділено до помочи конз.
атташе п. Миколу Юристовского, Львовянина.
Чиж, учитель з Клєпарова, за котрого і дїти’ отже 11 Стефан, замість іти звичайною до-
_____ ______________ V _ • 5 ’ . 'Н О ГО Ю . ПУСТИЛИСЬ ч е п е .ч п н і п р к і С їигп даят-и І
- П.
побрав хтось незнакомии місячну пенсию, най шов свої гроші дома. Жінчина сестра, також учителька, відбираючи свою пенсию, взяла і за шваґра. Справа вияснила ся на пересторогу хибної манїпуляцнї при виплаті пенсий.
— Наслідки цїкавости. Карло Яскерек, столяр- ский робітник в Перемишли, ішов собі недавно тому пустою улицею та запримітив, як великий пес, доґа, гонив за котом. Цікавий на висліди погони, пристанув і приглядав ся, що буде даль
ше. Симчасом кіт, не маючи де скрити ся, ско
чив на хлопця та впялив ся пазурами в єго це і в шию, а пес в погоні за котом впав з та-
кою силою на Яскерка, що повалив єго на зем- И.400 примірників по 5 франків, виносить 11,853.000 лю. Дальші наслідки можна собі представити, франків; 35 сценічних творів, коли прийме ся.
Пес хватив кота зубами, а кіт витягаючи пазу- що кождий був лишень 100 разів виставлений ри вирвав Яскеркови цілі кусні мяса. Епільоґ ■ принесли доходу 6,360.000 фр. Працею своєю справи мав покінчити ся перед судом, але вла- дав заробити друкарням 792.000 фр., фабрикам стнтель пса полагодив ся з Яскерком, жертву- ! паперу 633.000 фр., нереплетчикам 120.000 фр..
ючи ему кількадесять зл.
понесені рани.
— Хлопский стрейк. З Ярослава доносять, що звідтам виїхало до Прусів на роботу два тисячі осіб, а крім того почав ся стрейк на селі. В Па- влусові під Ярославом, в маєтности ґр. Сємєнь- ского застрейкували всі згоджені на рік слуги, полишили роботу і загрозили, що опустять слу жбу, наколи не піднесуть їм платні і не приді
лять більше ординарні.
-- Біда 3 жидівками. Знов нове уведене жи
дівки! Дмитро Лисенко, 45-лїтний дяк з Слет- ника коло Лисця, викрав вчера з дому родичів Фрайду Інслїхт. Разом з Фрайдою пропали Інс- лїхтам дорогоцїнности, вартості! около 2.00(1 ко
рон. Лисенко увів Інслїхтівну перебрану по му- жицки. Догадують ся, що Фрайда скрила ся в якім монастири. Про се уведене повідомлено вже станиславівску прокураторию.
— Війсковий клир. Шематизм війскового духо- веньства в Австриї і Угорщині включно з ма- ринаркою виказує на рік 1900 для всіх віроіспо-
відань 164 осіб, а то римско-католицких 130 (з тих 9 при марннарцї; греко-католицких 12; гре- ко-орнєнтальних 10; евангелицкнх 8 (но полови
ні Авґбурского і Гельветского ісповіданя, маго- меданьских 2 іманів. В часі мира не мають жи- ди-вояки окремих війскових рабінів, лише на час війни іменує міністерство полевих рабінів.
Римско-католицкі, війскові духовні похо
дять з 39 єпархій австро-угорских і боснїйских і з 2 епархий заграннчних; 6 римо-католицких духовних, належать до клира монашого, всі про-
чі суть сьвітскими духовними.
Греко-католицкі війскові духовні походять:
З львівскої АЕпархиї 5, з перемис.кої 2, а з му- качівскої 1, разом 8 Русинів. — Кромі сих суть греко-католицкі духовні з румуньских Епархій, а то: з АЕпархиї Блязендорф (в Семигородї) 2, з Епархиї Самош-Уйвар (в Семигородї) і з Лю- ґош (Угорщина) по 1-му, разом 4 Румунів гре
ко-католицких.
10 греко ориєнтальних духовних походять:
З буковиньскої АЕпархиї 1 (Русин), з Епархиї 4, Германштадт (в Семигородї), і з Епархиї Арад 1, — разом 6 Румунів греко-ори- єнтальних; з АЕпархиї Карловець 2, з Сераєва 1, разом 3 Сербів греко-ориентальних, (два по- слїдні суть монахами).
В V. ранзі (Генерала) є 1 з платою 5.700 зр., і з кватирним 1560 зр. Апостольский Внка- рий; в \ 1. ранзі (полковника) 1 директор Поле- вої канцеляриі з платою 3600 зр. і з кватирним 1456 зр.; в \ НІ. ранзі (майора) з платою по 2004 зр. 17 римо-католицких парохів (включно з 1 парохом маринарки) — 1 греко-католицкий вій- сковий протоєрей, 1 греко-ериєнт. протєрея, е- вангелицкнй війсковий сеніор = разом 21. Всій риі; кватпрне від 1080—654 зр. — після міст:
кромі того побирають усї з VIII. ранґп на чинш меблевий по 96 зр. річно і таку саму суму на слугу вояка. — В IX. ранзі І. кляси є 48 рим- ско-кат., 7 греко-кат., 5 греко-ориентальних, З евангелицкнх; в IX. ранзі II. кляси є 62 рим,- кат., 4 грек.-кат., 4 гр.-ериєнт. і 2 магомедань- еких іманів. IX. ранґа (капітана) першої кляси має річної плати 1500 зр., а ЇХ. ранґа другої кляси 1200 зр. річно, кромі сего і к в а т п р н е , котре має аж 12 степенів, залежно від місцево- сти, в котрій ся мешкає від 104 зр. аж до 776 зр. річно. Всі з ЇХ. ранґи поберають 72 зр. річ
но на меблевий чинш і по 96 зр. на слугу, єсли не беруть услуги ін иаіога.
— Атмосферичне явище. ЧІад Лодею показало ся в ночи з понеділка на второк дивне явище на небозводі. На полудневій стороні неба видні
ли три рівнобіжні ленти зьвізд, довгі на 15 лік
тів, після осуду людского ока. Такі самі дві ленти було видно на північній стороні неба, а робили онн вражінє, немов би се були виткані тяжкі золоті стяжки і сьвітили фосфоричним блеском. Явище се було тим днвнїішіе, що з по
за хмарного неба не було видно жадних зьвізд.
— Нещасна пригода. В Новім селі повіта ру- децкого утопив ся дня 13. лютого хлопець Сте- фан Толочко, коли ішов до школи, що стоїть на границя сусїдної громади Бережець. Деякі рогою, пустились через двірскі сїножати і пере
пливаючу туди ріку Верешицю. Коли хлопчина опинив ся серед ріки, заломив ся під ним лід і він пішов під воду. Тіло можна було аж на дру
гий день відшукати.
— Цікаве обчислене зробив в 1848 р. Алексан- дер Діма (батько) підчас бесіди, яку виголосив яко кандидат на посла. Поминувши 6 літ сту- диїв, 4 літа, які перебув в нотариятї і 7 літ бю - рової служби, працював він через 20 літ по 10 годин денно, що разом становить 73.000 годин.
В часі тих 20 літ написав він 400 томів ріжних ро- іи- манів і 35 сценічних творів. Дохід з розпродажі сих праць, числячи на один том романів лише
відшкодованя за п о-; книгарням 2,400.000 фр., кольпортерам 1,600.000 фр., експедиторам 100.000 фр., випозичальням книжок 4,583.000 фр., ілюстраторам 28.000 фр., загалом отже 11,853.000 фр. — На єго сценіч
них творах заробили: імпресариї 1,400.009 фр., артисти 1,225.000 фр., малярі-декоратори 210.000 фр., кравці 140.000 фр., властителі театрів 700.000 фр., статисти 350.000 фр., полїция і огнева сто
рожа 70.000 фр., випозичаючі льорнетки 70.000 фр., робітниці 50.000 фр., торговельники олію 525.000 фр., фабрики паперу 60.000 фр., музи
канти 257.000 фр., продаючий програми 80.000 фр., бідні 630.000 фр., режісери і інспіцієнтн 20.000 фр., товариства убезпечень 60.000 фр., контрольори і касиєри 140.000 фр., машиністи 150.000 фр., фризиєри 93.000 фр., отже разом 6,360.000 франків. Через 20 літ давав сей писа- тель роботу 692 особам. Зі сценічних творів Дімаса жило в Парижи 347 осіб, а на провін- циї два рази тілько, а іменно 1041 осіб через 10 літ. Мимо таких великих рахунків, мав Діма умираючи одного люідора, а й того хотів єго син
позичити від умираючого батька.
— Добрий був би колись органіст! В Теребовли, як пишуть звідтам до «Д'Ьла*, зловлено хлопця родом з Лошнева, що учив ся на орґанїсту. Він дібрав ся до скарбонки в костелі оо. Кармелітів.
і Схоплений, признав ся, що вже кілька разів . брав собі Грейцарі* з тої скарбонки, а тепер,
гюслідним разом, позволив собі вже на квоту 21 зр. Добрий був би з него орґанїст!
— Дрібні вісти. Учителя, Лїгарчіка з Берна мо- равского, котрого за участь в антисемітских ро- зрухах засуджено недавно тому на 14 днів а- решту, звільнила рада шкільна від обовязків. — В Станиславові застрілив ся вчера рано в од
нім готелн Карло Туфферт, старший стражник скарбовий з Коломиї. Причина самоубийства невідома. — В Яворжнї коло Кракова застрей- кували робітники в угляних законах. З Кра
кова зареквіровано там одну компанію війска.
— Погоню в більших розмірах за львівекими злодіями устроїла полїция остатної ночи. Вислїд був знаменитий: 47 волоцюгів і злодіїв замкнено в «Івановій хаті*. — В готели Цімермана при ул. Казимірівскій у Львові забрав хтось двом ночуючим там кельнерам плащі і капелюхи, а лишив в заміну старий ковнїрець і півкошу- льок.
Кронїому.
Рев, ломіт, крнк, гроза, грохіт, Свист куль, ироклони, стони, муки.
У стіп твоїх кровавий слід, В округ тебе бритийські круки.
1 ти звалив ся в кігті льва...
Жадний кровн юрби аркан Катує жертву, ладить пута...
Нікчемна чернь горла" пеан:
«Побіда наша вже здобута!»
Далеко ще останній суд?
Европо! ти глядиш нїма, Як під ножем народ-титан З рук хижих розбишак кона!
Чи-ж побіднть і там карман ? Нема вже місця свободі?
Дрімає сьвіт... народ стогна...
Замовк клич братної ідеї, Десь мира ратаїв нема:
На божий вид плюють піґмеї!...
На вас спаде боерска кров!
Борислав 2. III. 1900.
II. Норманський.
Наука, штука, література.
— Літературно-Науковий Вістник книжка III. за марець 1900 року. Зміст: Наш альбом. Із пос
мертних ноезий А. Козловского, Із поезий Васи
ля Пачовского, На народній мотив Осппа ПІпит- ка, Ноезия двацятого віку В. Дом—ого, Із теки сїльскої учительки Медянії Були, Фантазия Остапа Людкевича. — Малюнки Гната Хотксвн- ча. І. Біла береза, II. Як тітка Майстриха глечи
ка скидала, III. Шлях альтруїзму. — Перехресні стежки. Повість Івана Франка. — За плахту. Опо
відане О. К. Каниського. — Із образків Евгена Мандичевського. І. Зі сходом сонця, II. На весну, III. Непоправна, IV. В сьвіт! — іа оповідань Гна
та Потапенка (з передмовою М. Г.) 1. Шестеро.
—Із мадярских поетів. Пересьпіви Г1. Грабовского.
— Панько Олельковнч Пулїш. Огляд його дїяль- ности. Написав Осип Маковеи. — Наші товари
ства^ І. Наукове Товариство імени Шевченка — М. 1 ’рушевського. — Новини нашої літератури. 1.
Михайло Коцюбинський: В путах Шайтнна і инь- ші оповідана — А. Крушельницького. II. М. Ф.
Сластин: -Приймак*, драма в 4-ох діях і 5-ти одмінах—Г. Хоткевича. — Хроніка і бібліографія.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 3. марця. «\¥іеп. 2^.» доносить: Ці
сар іменував б. мін. просьвіти Біляндта прези
дентом сенату найвисшого трибуналу адмінї- страцийного ехіга віаіиіп. — Иароха в Беску о.
Алекс. Зубрицкого іменував цісар крилошанином рускої капітули в Перемишли.
Льондон, 3. марця. Бюро Райтера доносить під вчерашною датою: Робертс і Кітшенер при
були до Кімберлєй, а завтра ідуть в дальшу по
дорож. Відділи Боерів показують ся в околици та нищать поодинокі ферми. З фабрики Франк Сміт забрали та понищили машини.
Льондон, 3. марця. З Орфонтен коло ІІарде- берґу доносять, що 5000—6000 Боерів обсадило становиска, віддалені на 4 милі від фронту йн- ґлїйскої армії. Ліве їх крило оперло ся до ріки а праве до непрохідних горбів.
Льондон, 3. марця. Генерал Булєр телегра
фує, що до Лядисміт прибули 73 вози з живно- стию. В послїдних днях облоги була там вели
ка нужда. Денно убивали ЗО конии і живили ся тим мясом.
