Ч. 64. Львів, второк дня 20. марця (2. цьвітня) 1907. Річник XI.
■
Передплата
ж СЛАНА» жииоси**
в Аветриі:
тілая рік . 99 м р і
!' ч.ч року . .. 10 дер ь . чверть Пмку о дер.
ч. м ісиві 1*70 дер.
За границею:
(СЛИВ рік . 16 рублів або 36 франків п він року 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
•'»Вирвеш ми очп і душу ми дер іеш : а не воаьмеш мплостя і аїри не воаьмеш , бо р у с е є ми сер ц е і в ір а.р у « в а .« — 3 Р у с л а н о в и х псальмі» М. Ш ашкевича.
і~ Л іВ і-Г т И -і-ІИ м
Вихадить у Львові що дии крім неділь і русках сьвяе О О‘І1 год. пополудня.
Редакция, адміністрацію і
•ксиедипия «Руслана» під ч. 1. пл. Двмбрввсквго (Хврун- щииЮ. Експедиції» місцева в Аґеніїиї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сялише напопередне застережене.—
Реклямацні неоиечатаніе вільні від порта. —• ~Оголо- шеяя звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч кя, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесевя по ЗО сот.
від стрічки ’
ІЦе деякі замітки до унїверсятетскої справи.
(Дальше).
У Львові була при церкві Успения Пр. Б. школа ще в 1586 р. основана, злучена із Ставропигійским Братством, котрого устав затвердив Антиохійский патрвярх Йоаким. Сі братскі школи мали довести між иншим і до відродим право
славної Церкви. Єзуїти спроваджені до Польщі мали поборювати не ліпне єре
тичні науки про'ґестантских сект, але та
кож і правоелавіє, а між иншим послу
гували ся в сїи боротьбі також школами і колегіями, і«отрі основували в Польщі, ва Литві і на Руси. Повстала також між иншими езуїтска колегія у Львові, від
крита 1608 рч щоби поборювати вплив греко-словеньскої шкоди Ставрооагійскої.
Ректор с е ї колегії кс. іКшиковскяй зах о див ся, щ оби Я н Казимір підніс значінв сеї колеґії езуїтскої і тим способом Єзу
їтам улекшив їх ‘задачу. А зааобігали Єзуїти тим запопадливійше около подви- гненя значіня і впливу своєї колегії, по- заяк я 1689 р. аравослаані в Г а д я ц - к і м д о г о в о р і , вписанім в монсти- туцию, дістали п р а в о з а с н о в к и д в о х а к а д е м і й , одної в К и- е в і, а другої, де виберуть для неї при- гідне місце. »А денебудь та академія стане, — залоручувано в сім договорі з боку сойму і короля, — вже там по ві
чні часи ніякі мнші школи основувані не будуть*. (Уоіиаг. Ье£.). Було оїж е вельми імовірно, що с и м д р у г и м м і с ц е м б у д е Л ь в і в , де вже була при Став ропигійскім Братстві православна греко- словеньска школа, з котрою Єзуїти вели довголїтну і успішну боротьбу (як видно з записок Хроніки езуїтскої колегії).
Єзуїтам розходило ся отже о те, щоби у Л ь в о в і н е д о п у с т и т и до засновин православної Академії, і уживали всіх способів, щоби ударемнити збудоване нової інституциі Православної.
Отеє була головна задача ордену Єзу
їтів, бо головно в тій цїли покликано їх на се становище. Єзуїти намагали ся отже випередити Русинів, насамперед оснувати академію і придбати для неї ті права, які Гадяцкий договор і сойм на
давав і в р. 1660 віддав православним.
Дня 20. січня 1661 вийшов з коро- лївскої канцеляриї повний а к т ф о н д а - ц и і А к а д е м і ї а б о у н і в е р с и т е т у у Л ь в о в і , котрий зрівнював нову інституцию що до' прав і привілеїв
3 Я г а й л о н ь с к о ю а к а д е м і є ю . Отсей акт зрівнанн езуїтскої Акаде
мії львівскої що до прав і привілеїв з Ягайлоньскою Академією краківскою ви
кликав завзяту боротьбу Ягайлоньскої Академії з Єзуїтами.
Ягайлоньска Академія виступила проти Єзуїтів, що онм вдирають ся в права Ягай. Академії. М і с т о Л ь в і в стануло також проти Єзуїтів (а треба до
дати, що Львів мав тоді поважних мі
щан руских, як н. пр. Макарий Т у- 4 а п с к и й , Семен С ї д л я р, з котри
ми переписував ся кн. Курбский) а бур- містер і радні львінск. за прикладом Я - гайлоньскої Академії внесли протест про
ти езуїтскої Академії львівскої, (тепер рада міста Львова, вимівши з поміж се
бе Русинів, виступила проти Русинів.
— Р е д. Р у с л.). Спір між Ягайлоньскою Академією і містом Лозовим з одного бо
ку а Єзуїтами з другого заострив ся так, що папский нунций прибув до Львова, щоби помирити спірні сторони. Треба тут згадати, що студенти езуїтскої Ака
демії допускали ся нападів, заколоту су
покою і длятого в згаданім протесті мі
ста Львова сказано, що супротивляють ся єствованю езуїтскої Академії, нозаяк
»не сподївають ся спокою, але заміша- ня, бо не вийшли ще з памяти тумульти викликані студентами езуїтскої колегії.
Побоюють ся отже також, »щоби К оза
ків і Русинів уми поп ехаеегЬапіиг і що
би задля того війна знов не віднови
ла вся.
Суфраґан львівскої капітули С а- м у ї л Ґ л о в і н ь с к и й виповів та
кож війну Єзуїтам і пособляв орденови П і я р і в та кинув на важку все своє майно на засновини конвікту Піярів у Львові. Бачимо отже, що тут і Краків- ска Академія і місто Львів і львівска рим.-кат. Капітула бороли ся проти езу - їтскої Академії, від котрої ні з того ні з сего польскі професори у своїй відозві з 2. марця с. р. виводять мнимі почин теперішнього львівского університету.
(Дальше буде).
IV загальні збори
Краєвого Союза Ревізийного у Львові відбули ся дня 25. марця 1907 в комна- тах товариства при участи відпоручників 77 союзних стоваришень.
Збори відкрив голова товариства адвокат др. Кость Левицкий вступною промовою про дотеперішну орґанїзацию
стоваришень заробкових і господарских, та про напрям, в якім сю орґанїзацию треба доповнити та розвинути.
Краєвий Союз Кредитовий, — гово
рив бесідник, — -від основаня до 1904?
року організував стоваришеня заробкові ’ і господарскі, переводив люстрациї, та уділяв кредиту головно кредитовим а та
кож некредитовим союзним стоварише- ням. З основанвм Краєвого Союза Реві
зийного в 1904 році часть аґенд Крае- вого Союза Кредитового # перейшла на Краєвий Союз Ревізийний, який наділений правом установлювати фахових ревізорів і переводити з рамени суду ревізиї, ви
дає фаховий місячник »Економіст«, уді
ляє порад при орґанїзованю нових сто
варишень та фаховими силами переводить ревізиї всіх руских союзних так креди
тових як і некредитових стоваришень.
З розвоем та з побільшенем числа *' некредитових стоваришень Краєвий Союз Ревізийний доповнив дотеперішний пер
сонал ревізорів дальшими фаховими си
лами також і для стоваришень торго- івельних і молочарских.
Тим способом Краєвий Союз Реві
зийний сполучив неї рускі заробкові і господарскі стоваришеня так кредитові як і некредитові та став начальною, се- редоточною, краєвою інституциєю орґанї- зацийною для всіх руских заробкових і господарских стоваришень, який то х а
рактер, аби сил наших не роздроблювати, повинен задержати і дальше.
В .міру однак розвою некредитових стоваришень показує ся пекуча потреба основаня рівнорядних з Краєвим Союзом Кредитовим у Львові союзів для торго
вельних і промислових, з осібна для мо
лочарских стоваришень, що стоварише- ням сим приходили би в поміч фаховою порадою в товаристві, грошевим і това
ровим кредитом і вишукували місця збуту для продуктів витворюваних стоварише- нями, та в сей спосіб сповняли діло, яке дотепер сповняє Краєвий Союз Кредито вий супротив всіх своїх стоваришень а головно супротив кредитових.
За почином філії товариства >Про- сьвіти* в Стрию якраз тепер основує ся вже союз для молочарских стоваришень а Союзом для стоваришень торговельних повинна стати »Народна Торговля* у Львові,
Розділ праці між три союзи: креди
товий, молочарский і торговельний, які би працювали спільно з краєвим Союзом ревізийним та заразом і під одним еко
номічно сильним Краєвим Союзом реві-
2 зийним є справою пекучою, домагаючою
ся чим скоршого полагоджена, якої успі
шна розвязка дасть основну підставу до обезнеченн биту і розвою торговельних і молочарских стоваришень.
По промові голови товариства та по відчитаню і принятю до відомости прото
колу з послїдних загальних збор и, го лова віддав провід зборів заступникови
адвокатови д-ру Слефанови Федакови, який до другої точки порядку дневного
»звіт з дїяльности за нослїдний рікадмі- нїстрацийний 1906* уділив голосу секре- тарови товариства, директорови Алексан- дрови Сероічковскому.
Бесідник, покликуючи ся на оголо
шений звіт з дїяльности за рік 1906 в числі' першім »Економіста« за р. 1907, в обширнім і основнім рефераті обгово
рив скількість і спосіб переведена реві- зий, стан розвою союзних стоваришень, стопу нроцентову, справу податків і нри- міненя постанов статутів до законів по-
» даткових, кредит стоваришень і его форми, проект закона про центральну касу для стоваришень заробкових і господаревих, условини розвою спілок системи Райфай- зена і руских Народних Домів та стова
ришень продукцийних, а вкінци справу нового закона пенсийного для приватних урядників.
По переведеній дискусиї, в якій бра
ли участь пп. ІІірановский, др. Лесь Кульчицкий і о. Мосора, збори одного лосно ухвалили:
1) Приноручити всім союзним сто- варишеням, щоби самі вони уживали та жадали від сторін руских векслїв;
2) візвати дневникарскими "статями та короткими нотатками, часто в часопи- сях пригадуваними, руску суспільність, щоби виставляючи векслї, користувалась рускими блянкетами векслевими та ру- ским письмом на векслях;
4) що проектована центральна каса для стоваришень заробкових і господар
евих могла би в значній мірі причинити ся до хосеннїйшої і успішнїйшої дїяль
ности стоваришень, з тим однак засте- реженєм і бажанєм, що центральна каса не нарушить анї дотенерішного автоно
мічного характеру стоваришень анї до- теперіш ного їх обему дїланя, що не буде примусу належати до центральної каси, що стоваришеня зорганізовані в Краевім Союзі ревізийнім у Львові будуть мати свою репрезентацию в виділі Генеральнім і надзираючій раді, та що »Краевий Союз кредитовий< стоваришенє зареєстроване з обмеженою порукою у Львові, як оди
нока в Галичині центральна інституция краєва стоваришень заробкових і госпо
даревих основана на законі з 9. цьві тня 1873 року буде репрезентантом і заступником держ авної центральної каси для всіх руских союзних стоваришень;
5) загальні збори відпоручннків ру
ских союзних стоваришень зарібкових і господаревих застерігають ся рішучо против сего, аби Акцийний Банк звязко- вий у Львові мав бути узнаний як ре
презентант і одинокий заступник держ а
вної Центральної Каси для стоваришень в Галичині;
5) в справі закона пенсийного для приватних урядників з 16. грудня ч. 1. Взд.
8 1. січня 1907, загальні збори припоруча-
евого Союза кредитового11 у Львові, О- лександер Сероічковский, директор кра- євого товариства урядників і сьнящени- ків у Львові, о. Остап Нижанковский, директор Союза молочарского в Стрию, Василь Нагірний, директор ,,Народної Торговлї у Львові і др. Іван Дрогомй- рецкий, директор „Самопомочи11 в Золо- чеві.
При точці 5) внесеня учасників за бирали голос пп. Пірановский, о. Мо сора, др. Кульчицкий, дир. Паньковский, дир. Сероічковский, др. Федак, проф.
Ярем» і о. Гаоасимович, а відтак загал ь
ні збори ухвалили:
1) віднести ся безпроволочно до банку краевого у Львові о призначене кредиту на рік 1907 на підставі білян- сів за рік 1906 (внесене д-ра Кульчиц кого);
2) віднести ся до союзних стовари
шень з зазивом аби фонди резервові льокували в >Рускій Щ адницї* в Пере- мишли (внесене проф. Яреми);
3) візвати союзні стоваришеня, що
би віднесли ся до консисторияльних вла- етий в справі льокованя фондів церко
вних в »Рускій Щ адницї* в Перемишли, так як се буде мати немалий вплив на розвій економічних руских стоваришень
ють президиї товариства перевести як най- точнїйші досліди і зібрат.. дотичні дати в ^Економісті*, обговорити справу осно
вно і фахової в »Економістї«, а відтак скликати відпоручників функционарів по
одиноких стоваришень в цїли остаточно
го порішеня справи.
Відтак при третій і четвертій точці порядку дневного ревізор Омелян Саєвич предложив звіт касовий з» рік 1906 в приходах з квотою 10 042 27 К, з роз ходами в квоті 8.080 03 та готівкою з днем 31. грудня 1906 в квоті 1952 60 корон.
і руского населеня краю. (Внесене проф.
Яреми);
4) візвати рускі союзні стоварише- ня, щоби старали ся о розвій свого портфелю векслевого, а уникали удїлю- ваня дрібних позичок гіпоте^них, яких кошт є непропорционально високий і ко
трі вязнять капітал стоваришень, коли позички некслеві становлять рухомий капітал, при чім належить рішучо усу
нути векслї з чемности (внесене дир.
Сероічковского);
5) вплинути на краевий союз креди
товий у Львові, щоби з чистих зисків Загальні збори приняли звіт сей до своїх і союзних стоваришень, старав ся відома, затвердили нрелїмінар -буджету і утворити окремий фонд на б е зп р о ц е н т
на рік 1906 з доходами в висоті 11.271 24 ві позички запомбгові для ново основую- К, з розходами в висоті 9.800 К та по-^чих ся стоваришень головно для Рай- рігаили, що вкладка на рік 1907 вино-!файзенок, та щоби з того фонду після сить: а) для стоваришень кредитових узнаня дирекциї і в порозуміню з кра- ПО 50 СОТ. ВІД КОЖДОГО ТИ С Я Ч а ПОЗИЧОК еВИМ СОЮЗОМ ревІЗИ Й Н И М УДІЛЯВ СИМ СТС-
уділених та нисказаних в білянсі за рік варишеням безпроцентних позичок, силачаемих до 6 літ (внесене дир. Серо
ічковского);
6) візвати всі рускі стоваришеня, щоби завеїгди, чи то кореспонденция лежить в інтересі стоваришеня, чи то становить відповідь на кореспонденцию иншої інституциї, уживали рускої мови (внесене дир. Сероічковского). .
Коли вже більше ніхто голосу не забирав, нредеїдатель зборів подякував відиоручникам за численну участь в збо
рах і живе заінтересоване справами, і о 1906: б) для стоваришень некредитоких
по 3 ирц. від висказаного білянсом зиску за рік 1906 — при захованю норми в обох случаях під а) і б) що шіпіпашп вкладки виносить 40 К, гаахішиш 600 К, з тим додатком, що «плата вкладки до каси Краевого Союза.Ревізийного має наступити найдальше до 30 днів від дня загальних зборів Краевого Союза Реві- зийного.
Відтак приступлено до вибору голови товариства і 12 членів ради. Скрутатори
о. Володимир Громницкий і проф есор; годині 9. вечером закрив збори Роман Заклиньский проголосили отсей
вислїд: Головою вибраний адвокат др.
Кость Левицкий; в члени ради вибрані:
др. Теофіль Кормош, директор товари
ства „Віра11 і „Рускої Щ адницї11 в Пере
мишли, др. Сгефан Федак і др. Я рослав Кулачковский, директори ,, Дністра'1 у Львові, др. Евген Олесницкий, директор каси задаткової в Стрию, др. Льонґін Озаркевич, директор руского Народного Дому в Городку, Кость Паньковский
Викликали — але не вовна з л їс а ..
Вшехпольска політика , ,народового еГоїзму11, поля гаюча на засаді беззгляд- ної, екетермінацийної боротьби супротив Русинів, виплекала зовсім непожадан:
і др. Микола Шухевич, директори „К р а-'д л я авторів висліди. Вже в унїверситет- скій справі досить понесли постиду. А викликав еї, як звісно, тілько нетакт гіольских професорів, іменно нетакт кс.
Фялка, Твардовского, Ґломбіньского і вкінци цілого сенату, які не хотіли при
знати тих малих национальних прав, на яві наставали рускі студенти на львів- скім університеті, а противно, під нати
ском крикливої опінїї 81отта роївк-ого, за якою їде тепер безкритично майже вся польска ііраса, тим дужше стали прикручувати польонїзацийну шрубу.
Дуже основну і боґату в гадки статю на сю тему якогось Русина п. Я рослава Дбмбровского замістив Рг2Є§І£СІ в кількох числах. Автор виказує там наглядно, як Поляки самі викликали унїверситетску справу, роздмухали еї, а потім сповняли блуд по блуді, не тільки підбадьоруючи енергію Русинів, але £еще покриваючи їх похибки та улекшуючи ситуацию.
За поміщене сеї статі 8їотуо роїзкїе за- грозило редакторови Масловскому поби- тем зі сторони вшехпольских хуліганів.
Але се буде тілько дальше звено в тім ланцюху похибок вшехпольского шові
нізму. Вже сама засада виключности польського характеру львівского універ
ситету і чинної оборони перед „гайда- маками11, мусить остаточно довести до
з
основана окремого україньского універ
ситету у Львові.
Так само сконстерновані тепер По
ляки новим народним рухом в справі заводжена урядової рускої мови по гро- мадских урядах. Справу сю викликав знов вшехпольский еґоїзм, змагаючий до всецїлого заведена урядової нольскої мови, ухваленєм дотичного закона на иослїдній сесиї сойму. До тепер з прос
тої догідности, або через вплив писаря- Поляка, чи таки і Русина, або і війта зависимого від ріжних старостиньских та марпіалвівских впливів, водила ся пере
писна з властями на польскій мові і так може було би ся дальш е вело десятками літ, завдяки рускій байдужности та до
ган пій уступчивосіи. Аж от вш ехполь
ский еґоїзм пригадав нам і тут на наш народний обовязок. Пішов клич немов відгомон від села до села: ухвалювати руску урядову мову ! Сотки громадских рад збирають ся і ухвалюють сю рокову постанову в протягу двох тижнів і нема дня, щоби дальші громади не вступали в їх слід. Заким згаданий захон одер
жить цїсарску санкцию, руска урядова мова буде забезпечена законодатно у всіх руских громадах, а по місточках ми не стратимо нічого, бо і так там па
нує неподільно польска мова.
І в сей спосіб захожі віпехполяки хотїлиб викликати єще не одного вовка на Руси, та на р із і ми згадуєм’) тілько про сі справи, які вже. дозріли на наших очах. Хочемо зазначити ті.іькт тут від
радну появу, що вшехпольскі пронока- циі викликують з рускої сторони хотяй рішучий, але розважний і легальний від пір. Ні, се не ті дикі, безумні вовченята, яких бажали би мати Віпехполяки, а се.
виступає руский Лев, грізно потрясаючи своєю буйною гривою, до борби за на
родні п рава’
Просимо в іїп ш ті переївшу.
Матермялв доіетеріі звоси Г а м 14) з Ііуюшітя.
Ч. 8.
Лист Д. Танячкевича до Із. Воробкезича, писаний 1865 р.
(Дальше).
Такі поети тяжко зрозумілі для людей — а ще тящ е для народу, — вони одинокі си
роти...
А инша річть поет народній! — єго пісня мовч>-би видобута из'ь руін'ь, из'ь старих!, скарбниць, из'ь замків'ь чи то изт> могилі., або из'ь аатаєнного серця якихсь невідомих!,
ИСТОТ!,, котрі нікому не обявились ИЗ'Ь своеі тяжкоі думи, якть люблячому, всевидющому
о к о в і п о е т а !
Братічку — мій Золотий! Які, же тепері, ОКОМ!, обернуся, — то які, то мікроскоііичне малі, ці слова моі лотеперешні зі взгляду на нашого поета нарт по» !...
Ой! якаж і, то величин постать сто — йке діло святе перед лицемть народу? — Глянь:
Скільки то не попереходило, попереїздило по
між Українським!, ЛЮ ДОМ !, людий и геть — то письменних!., — и ніхто не виявивсь 3!»
великим!. СЛОВОМ!, Іф О ТОЙ Л Ю Д !., НІХТО НЄ
-сказав!,, що у ему могуть надибатись якісь
Н о в и н к и
— Календар. В і в т о р о к : руско-кат.: Лаза- рева, Йвана; римо кат.: Франц. з Пад. — В с е р е д у ; руско-кат.: Якова іспов., Томи; ри- мо-кат.: Ришарда.
Прилюдна заява на „Відповідь П. Т. Проф.
д-ра О л е к с а н д р а К о л е с с и " , помішену в ч. 62 „Діла" з р 1907.
I. Правдою є,-що мій інформатор добре зрозумів висловлені Вами погляди про мою політику і тому не маю сумніву, що Ви дій
сно в сей спосіб виразили ся і що він дійсно слова Ваші переломною вірно повторив (на що маю письменне потверджене мого інфор
матора). Щоби я з моїми двома товаришами (отже разом 3) міг м а й о р и з у в а т и пятьох опозицийних послів (бо до таких зачислюва- но все тих послів, з якими я і два мої най- близіні товариші з Слав. Союза злучили ся в Рускім Клюбі), се іцо найменше сьмішно. А вжеж я покликав ся на сьвідоцтво шістьох послів-товаришів з Руского Клюбу, чи Ваш докір висловлений перед її. Коссаком опра
вданий.
II. На моє рішуче заперечене сплетнї, поданої Вам на равтї, Ви висловили лише пись
мом з 12. лютого свій жаль і обіцяли подати моє заперечене тим особам, з котрими роз
мовляли про справу. Колиж Ви від Вашого інформатора відтак почули рішучу заяву вже після мого листу (значить перед 12-им люто
го), що иіптк і про е п і з о д сей є в своїй о- снові н р а в д н в а, а Ви не вважали своїм обовнзком про се сказати мені д. 17. марця на відомій нараді в Н. Товаристві ім. Ш ев
ченка і не назвали імени того Вашого інфор- матора-іюсла (вижидаю відомості! яро імя се- го посла), т о се характеризує виразно Ваше поступованє, бо се є іак само нікчемна кле- вета, як і погляд Ваш висловлений перед н.
Коссаком про моє поступованє в Рускім Клюбі.
III/ Я собі не приписував в письмі при
люднім п і я к и х з а с л у г що до наііечата ня Вашої розвідки про Ш евченка і Міцкевича в Записках Наук. Товариства ім. Ш евченка (ще раз тут констатую, що нок. Ом. Огонов- ский рішучо був противний єї иечатаню яко голова Секциї фільольоґічної і лише на мою просьбу уступив), а так само що до інтервен- циї о стипендию (чи Ви її. дістали, чи ні, се справи не зміняє), бо я .інше зазначив, що Ви, хоч знали мої політичні погляди і засади, не цурали ся зврртатисг, д о Барвіньского, так само, як і піянійніе, • коли розходи
високопоетичні истоти ?... А появи.ісь Тарасі, и не довго доглядаючи ся, зовидів'ь усю кра
су,. . и полились пісні его... мов'ь би цілий на
роді. заговорив!,, чи краще дуіпа народна... и віді, тіеі пісні народі, стрепенувся’... Але Со
коле ясний, не думай, що на Україні усі люде такі то вже красні — поетичні, — ні Серце, розбитими частинами тільки носить и там і, на собі ту ноетичню ціху, — котра очарувала Тараса, Квітку, Воьчка и других!, даровитихі, ннсьмаківі, нашого народу".
Тому-жі, я и кажу, мій Соколе, що шукай, шукай поміж!. Гуцулами тіеі розбитої краси.. Ти іі надиблешь тамі,... отця сама душа, що Тооі нащебетала Гуцула-Сиротину, Соловія чародія, — отця сама душа одкриєтця Тобі у тисячі, тисячі, нових!, образах!,... віч
ною — новою красою засіяє.
Й отце, мій Єдиний не зупиняє: що Гу
цули — бідняги розпились, жидамт, у руки оддались. — Слухай Єдиний, над'ь таким!, та тим'ь-же народом!, сказав!, безсмертній Т а
расі,:
„А правда наша няна спить".
А воно прецінь не зупеняло виречи дру
гі слова. *
„Не вмірає душа наша..." наді, тимть са
мим!, нашимі, народом!
Власне отца нужда наших!. Гуцулів!,, — це обломокі, іхнеі поетичнеі истоти... Туть воює доля... якийсь проклін'ь... все одно щ о—
поезії... На тому темному дні мові, зорі засі
ло ся о посаду в львівскім університеті (Ви собі пригадаєте, що я Вам сказав на те), Ви не вагали ся запобігати ееї „крайно до- ганної" протекциї.
Супроти того я зовсім спокійний що до рішена питаня, чи таке поступованє дасть ся погодити з становищем чоловіка поважної науки і чесного характеру.
У Львові ЗО. марця 1907.
Олександер Барвіньский.
— Руский урядовий язик ухвалили завести у себе дальше отсї гдомади: Баківцї, Ж або- круки, Репехів, Лїщин і Молодинче (пов. Бібр- ка), Більче зол. і Іванків (пов. Борщів), Бобу- линцї і Зарививцї (пов. Бучач), Босири (пов.
Грибів), Пяткова руска (їюв. Добромиль).. Че- стинї і Пили (пов. Ж овква), Дуплиска, Іванє зол. і Хмелева (пов. Залїщики), Козяри (пов.
Збараж), Волосівка,’Данилівні, Мшанна, Оста- іпівцї, ГІідгайчаки і Ярчівцї (пов. Зборів), Го- родиловичі (пов. Золочів), Сганькова (пов. К а
луш), Ператин (пов. Камінка стр.), Воскресин- цї і Соїгр (пов. Коломия), Ж иравка (пов.
Львів), Бортятин (пов. Мостиска), Брилинцї (нон. Перемишль), Теляче (пов. Підгайцї), Га- ніьцї,, Поплавники, Вербилівцї. Данильче, Ді- брнів, Ж овчів, Лучинці, Пуків, Дерче, Чесни- ки і Свистільники (пов. Рогатин), Лівчицї (пов.
Рудки), Викторів, Залуква і Побереже (пов.
Станиславів), Виглочок, Глімча, Завої, Загу- тинь, Одрехова, ГернавкаіРудавка риманівска (пов. Сннок), Біла, Березовиця вел., Рлядки Черіихів, Янківцї. Малашівцї, Івачів гор., Кут- ківцї, Пронятин, Воля мазовецка, Кривки, Лу
ка вел., Лучка, Мишковичі, Остальцї, Сущин і Чарторнн (пов. Тернопіль). Урядовий руский язик заведено доси в 325 громадах, а між пи
ти м и найбільше в повітах: тернонільскім в 26 громадах, в рогатиньскім в 24, в сокаль- скім в 22, в сяпоцкім і мостискім но 15, а в бобрецкім повіті в 12 громадах.
— «Діло» гніває ся ! На нашу статю п. з.
•Хто киринить?» »Дїло« відповіло, як звичай
но, лайкою. Нашу редакцню назвало оио в ста
ти! п. з. •Наші кандидатури» «мамеліоцкою кузнею всяких бабских сплетень і клевет»,
„личним орґаном п. Барвіньского'1 та підсу
нуло нам інтриґантсіво і польонофільстно. Се, відома річ, щ о »Дїло< в браку поважних ар
гументів послугує ся лайкою і ми ему ціл
ком не дивуємо ся. Коли кого, то рішучо
•Діло» можна назвати мамелюцкою кузнею всяких бабских сплетень і клевет. Загально відомо у Львові, що всі співробітники »Дїла«
жиють з собою в такій примірній незгоді і поборюють себе взаїмно в редакциї і поза ре дакциєю лише снлетнями та інтриґантсівом.
яють Гобі поетичні постаті — и поетичні дії!.. Гляди, Соколе ясний цеі краси ,— гляди іі, —. вглубляйся в'ь усі тайники того незна
йомого намь досіль серця, роздумуй довгими хвилями. — збірай усі споминки зі, дитиня чихі, л іт ь .. Коли пригадаєш!, собі, обгорни
! у. е те исьреннею любовію, пригорни д о сер
денька!
Братіку — Соколе, ой! и у Тебе та за слона, що одділяє наеі, віді, ріднего люду...
А це єсть школа . У тій проклятій про- бниці забуваєм!, ми багато изі, чаровнихі, молодечих!, річей... а усякою ноганею молоді голови наші забиваєм'ь! — У Басі, ця спроба ще не така тяж ка, — Ви тільки заотріваєтесь
У ТИХ'Ь ІфО СЬВІЧИИ ХІ, Г0СТИННИЦЯХ1, ИЗ'Ь н і м е ц ь
кими гостями, — а ми ще вку.іі из полиски - ми! Ой та проклята польщина страшне демо
ралізує нас!,, бо вона лекший приступі, має до дупгь рускихь, за те що словянська, и та отруя, що В'Ь неі довгими довгими віками в і- нувалась(?) задавляє голосні, прості щирі ру
ські струни. Західня освіта, подана Німеччи
ною, не зможе такі, близько нрисунутис до народнеі нашої душі, які, та щ о у нольщині изложилась! — Отто-жі, и каж у: Тобі Братіку не такі, тяж ко продерти отцю заслону, ’ що розділяє Тебе від рідпего люду! Ти день В'Ь день обертаєсся поміжі, і мі,, — Ти маеші, серденько, що горить до его великою любо
вію... бистре орлинне око і за усе можем!, ді
знатись, яка дума гуцульська, яка туга давить
