Ruslan. R. 4, č. 67 (1900)

Ч. 67. Львів, Середа дня 22 марця (4 цьвітня) 1900. Річник IV.

, .» » «._______— ---— і Передплата

на «РУСЛАНА» виносить:

з Австри :

на цілий рік . 10 ер. (20 кор.) на пів року . б ар. (10 кор.) иа чверть року 2’50зр.(5 кор.);

на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) •

За границею:

на цілий рік 16 рублів

або 36 франків

на пів року 8 рублів

або 16 франків Поодипоке число по 8 кр. ав. І

--- — --- к

«Вирвеш

МИ ОЧИ

І душу

МИ

вирвеш: а не вовьмеш

МИЛОСТИ

І Віри не

В 0 8 Ь М Є Ш ,

бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шаіпкевича.

т --- --- »

Виходить у Львові ЩО ДНЯ ' і крім неділь і руских сьвят

о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс­

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;

Рукописи звертаь ся лише І ' на попереднє застереясеня. — і Реклямациї неопечатані віль іі від порта. — Оголошена з п - чайні приймають ся по

^{ц і н і}

10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По- І І дяки і приватні донесеня по І і 15 кр. від стрічки.

Внесене посла Гупки

в рускім сеймовім клюбі.

В понеділок по полудни зібрали ся рускі посли, щоби застановити ся над вне- сенєм пос. Гупки в справі факультативної неподільності! селяньских ґрунтів і витво- реня сим способом середущої селяньскої посїлости земельної. Внесене пос. Гупки не є оригінальним єго помислом. Вже в 1889 році, з почину тодїшного міністра ґр. Фалькенгайна, ухвалила державна ра да рамовий закон о такій факультативній (не примусовій) неиодїльности селяньских господарств, а полишила поодиноким сей­

мам свободу, на основі сего рамового за­

кони ухвалити краєві закони о такій непо­

дільносте. Пос. Гулка уложив проект до такого краєвого закону і сей стоїть на дневнім порядку теперішної соймової сесиї.

Проект сей наробив в селяньских кру­

гах і дневниках богато шуму і визвав ду­

же остру критику. Посли селяньскі всякої відтіни, а навіть і демократична лівиця сеймова заявились ироти сего закона. Тож клюб руских послів доконав також свого обовязку, що зійшовшись розібрав осно­

вно се внесене пос. Гупки.

Над внесенєм переведено в рускім клюбі лише Генеральну дебату. До обсу- дженя поодиноких параграфів клюб не приступив, а то по причині, що кодифіка­

цію сих параграфів в більшій мірі ще не усталена. Аграрна комісію зрозуміла вже, що кодиф'капия сего закону недостаточна і подекуди неясна, і длятого вибрала суб- комітет для точнїйшої стилїзациї всего проекту.

З Генеральної дискусії!', в котрій заби­

рали голос майже всі члени клюбу, вий­

шло, що внесене пос. Гупки, хоч вийшло з доброї інтенциї: помогти селяньскому станови, не осягне своєї цїли, позаяк біда

селяньского стану не лежить в и к л ю ч н о в роздроблюваню селяньскої землі, а на сю біду складає ся дуже богато других поважних чинників. Вправдї иорадно було би, щоби селяни наші могли посідати біль­

ші простори землі, але закон пос. Гупки не стремить до того. Закон сей стремить лише до вироблена обмеженого числа се­

редущої иосїлости земельної, а про загал І селяньский зовсім не дбає і не двигає се­

го загалу економічно. Противно. Закон пос. Гунки витворив би з часом на місце ітеперішного хатного і земельного пролє­

тарияту — пролєтарият б е з х а т н ій ! і б е з з е м е л ь н и й , грізнійший для суспіль­

носте від тєперіїнного пролєтарияту. Закон пос. Гупки обмежує горожаньскі свободи, бо хоч на око дає він селянинові! свободу ділити або недїлити с в о г о майна, то таки деякими постановами вяже ему руки. Закон і сей вносить роздор в селяньскі родини, злість та ненависть брата до брата, а на се чейже ніхто згодити сяне може. Закон сей складає рішене деяких важних справ (що до иитаня: хто має посісти землю?) в не­

компетентні, нефахові і необєктивні руки, приміром в руки суду і онатокю (/). закон сей ратує лише одиниці на кошт загалу.

Економічно сильнїйші одиниці можуть бути на руку державі, але не краєви. Давнїйша примусова неподільність селяньских госпо­

дарств з літ перед 1868 роком не двигну­

ла економічно селян, тож і проектована факультативна неподільність не двигне їх.

Услівя до витвореня середущої посілосте селяньскої, наведені в законі пос. Гупки, суть за тяжкі, а притім не примінені до ріжнородних економічних обставин в нашім краю. Закон спадковий пос. Гупки крив­

дить тут і там спадкоємців, кривдить дітей одного батька. Закон сей не подумав о лег­

кім кредиті для переємця неподільної спад­

щини і через те спинює сплату видїдиче них членів родини. Нефабричний наш край

не буде в спроможносте дати хліба безхат- ному і безземельному пролєтариятови.

Такі і другі заміти піднесено в рускім клюбі, почім ухвалено, с е й п р о е к т з а ­ к о н а пос. Гупки поборювати нко невідпо­

відний і зовсім безцільний. Мисль сама мо­

гла бути добра, але пос. Гупка не примі- нив єї до наших відносин.

Дальша дебата в клюбі буде переве­

дена, наколи субкомітет аграрної комісиї упорає ся з своїми поправками.

Д о п її с ь.

З К оссійского

(Через що ще може гуцул терпіти).

В моїх дописах подав я «ріжні моди», че­

рез які гуцули терплять. Тепер знова покажу, через що ще може гуцул терпіти раз невинно, а о чім я провідав.

Гуцул Козма, П алениця, з Яблоницї галиц- кої, купив в падолисті 1898 р. на ярмарку в Коссові коня від Фед. Кубчука, гуцула з Яворо­

ва, при сьвідках, а крім того подав му продаж­

ний >реґіт« (карту) на коня. Коня того виміняв Коз. Палениця другому гуцулови, ТОрівви Савчу- кови з Ферескулі, з початку вересня 1899 р. за другого коня, також при сьвідках. Нещасте хо­

че, що Юрій Савчук пішов з виміненим у Коз.

ІІаленицї конем в роботу иа Буковину, де Юрія Савчука прихопили на крадежи 4 штук рогової худоби. При допитах сказав Юрій Савчук, що коня має від Козма ІІаленицї, тож післали ж ан­

дарма,— тріхтер зове єго гуцул,—по Козму Пале- ницю Ж андарм казав собі гуцула до коршми спровадити і упередив о тортурах, якими у таких случаях деякі жандарми охочо послугу­

ють ся, »як не приповіш си, то так ті залан- цую і обійду, що нагадаєш си мамине молоко».

Але гуцул застеріг ся, »що винного не вільно мучити, а то мене невинного». Ж андарм нобо- яв ся хіснувати з погрози. Гуцул казав припро­

вадити сьвідків, при котрих коня куповав, але сего жандарм не приняв, тож гуцул пішов за

Г Е Н Р И К І Б З Е Н .

Як ми мертві воскреснемо.

(Далі).

ПРОФЕСОР РУБЕК.

А деж він тепер?

ІРЕНА.

Десь на кладовищи. Має над собою висо­

кий, красний памятник, а в черепі оловяну кулю.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Сам застрілив ся?

ІРЕНА.

Подобало ся йому випередити мене.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Не жалуєш за ним, Ірено?

ІРЕНА не розуміючи.

З а ким ?

ПРОФЕСОР РУБЕК Ну, за добродїйом Сатов.

ІРЕНА.

Він не називав ся Сатов.

ПРОФЕСОР РУБЕК

Ні?

ІРЕНА.

Мій другий чоловік називав ся Сатов. Він є Росиянином.

ПРОФЕСОР ПУБЕК.

А деж він є?

ІРЕНА.

Далеко відси, в Уралю. У своїх копальнях золота.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Так він жиє щ е?

ІРЕНА здвигав раменами.

Ж иє? жиє? По правді я забула його.

ПРОФЕСОР РУБЕК стрепенув ся.

Забила — ?

ІРЕНА.

Так, малим, гострим кпнжалом, який маю все при собі в ліжку. —

ПРОФЕСОР РУБЕК пристрасно.

Не вірю тобі, Ірено!

ІРЕНА сьмівть ся лагідно.

Можеш повірити спокійно, Арнольде.

ПРОФЕСОР РУБЕК глядить на неї зі співчутвм.

Ти не мала ніколи дїтий?

ІРЕНА Мала, навіть богато.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Деж вони тепер?

ІРЕНА.

Я повбивала їх.

ПРОФЕСОР РУБЕК суворо.

Тепер брешеш знов.

ІРЕНА.

Я повбивала їх. Коли кажу тобі! — Повби­

вала їх зі справжньою радістю. Як лише прий­

шли на сьвіт. Або навіть вже, швидше, богато швидше. Одно по однім.

ПРОФЕСОР РУБЕК понуро, поважно.

Щось загадочного, криєть ся в тім, що ти

говориш.

картою і хотя всї «ахта» перетрусили, на недо- гуцула від напасти. На другий тиждень принесла лю гуцула карти, з котрою коня купив, не мо- жінка Козми Паленицї карту від заквестіонова-

гли найти. ного коня. Карта віднайшла ся в рукавици. Але

Закованого гуцула запровадив жандарм на і се гуцулови не помогло. Він «висидів» 6 неділь Яворів, щоби нровірити, чи купив він від тамо- , в Путилові а 1'/, тижня в Чернівцях, де якийсь шного гуцула коня, а понеже Козма Палениця і пан рат під нумером 11 мене пожалував, — вид­

не міг собі пригадати імя гуцула, тож мусів не­

винно дальше терпіти. Дивно, що жандарм, ко­

трий на таких справах повинен бути «битий», не умів собі порадити. Тож то не тяж ко було дійти правди! Гуцул подав, в котрім часі купив коня, таж треба було лише заглянути до книжки

ко своя віра, — не такий, як той в Путилові, що лише вибалушив на мене очи, та цвенькав до писаря. — Та пожалував мене той пан рат

— оповідав Гуцул — що я так невинно терплю і потішив мене, що незадовго пустять мене на фрай. Мене пустили на фрай за 1‘/8 тижня. Але пашпортової д л я худоби — і була би невинність татку! (так зовуть ту гуцули душпастирів) хто гуцула виявилась. Та ба! що там має кого об- мені верне сором, бо я ще не був на праві і не- ходити добра слава та невинні муки якогось ред війта. Хто мені верне утрачені дни? — з там «смердячого» гуцула! То байки — а ґрунт, ] притиском та розжалоблено закінчив гуцул. В що прихопило ся «злодія». і часі свого оповідана жаливсь гуцул найдужше

З Яворова пігнав той жандарм закованого; на те, «що адіюнт не розумів мене, бо звичай- гуцула до Устя-Путилова і ту віддав «ареш тан-} но жандарм недоучений тай слуга, а адіюнт має та» командантови стациї жандармериї; сей ска . бути ніби дуже учений, — казали, — тай не у- зав до свого жандарма: беріт добрий бук, та міє по нашому!»...

обгаратайте єго. Але, як тріхтер — оповідав гу- . цул — зацвенькав до постенфіра, то лише м і '

утєв у груди стусом так, щом головов висєв до Загальні збори

стіни і в очех ми стемніло». Звідси пігнали гу- ■■ -Г . ...

дула ДО арештів в Путилові, с„ я НаУ“ »в0™ Товариства їм Шевченка переслухував его аж 6-ої днини, хотяй гуцул мав відбули ся в неділю (І. н. ст. цьвігня) в салі просити раз коло разу о переслухане: «бо я н е - І ^ У 01101 Б е с і д и при участи 43 членів і три- винний, бо мє мучєт як Суса Христа». ІІереслу- вали В'Д Уг^"01 Д° * і * зІ2^'°і години вечер. Збори ханє було достоту таке саме, за яке згадував гі.

Барвіньский в інтерпеляциї з 21/3 с. р. Гуцул оповідає, що судия сьлїдчий не розумів єго ані слова, «а лише щось цвенькав до писаря, а як я Писарєви відповів, то писар єму цвенькав».

магали ся деяких пояснень проф. Кокорудз, Ол.

Барвіньский і Ярослав Грушкевич. По поясне­

них даних касиєром і головою Товариства, нри- няли Збори справозданє касове до відомости і уділили уступаючому видїлови на внесене кон­

трольної комісиї абсолюториї.

Приступлено з черги до вибору виділу. Го­

ловою вибрано аклямациєю проф. М. Грушев- ского. До виділу війшли: проф. С. Громницкий, др. Вол. Охримович, В. Гнатюк, Томашівский, проф. Кокорудз і др. Вол. Коцовский. Заступни­

ками вибрані: Крушельницкий Антін, Новаков- ский Петро і Макух Іван.

(Далі буде).

Вісти з Канади.

Як широко розкладає свої обрусительні ра­

мена великий росийский молох, нехай про те сьвідчить допись, яку американьска «Свобода»

подає з ПаирЬіп, Мап.

«По руских кольонїях в Канаді—пиш едопи- суватель — вештались вже всілякі аґенти і поль- скі і московскі, а кождий захвалював свою віру та народність. Тепер знов денеде появив ся «па­

перовий» агітатор, що єму на імя «Св'Ьтч,», ко­

трого кажуть, редаґує чоловік, що покинув свою народність, а підбіг під розкази российскої на­

гайки. Застерігаємось, немов би ми були про­

тивниками российского народу, ми лиш не лю-

Отже той «С віті.» манить нас на ту ира- відкрив голова Товариства проф. М. Грушевский

привітом членів і гостий і вказав передовсім на

. . . : бимо посіпак россииского кнута, що за гроші зверхню діяльність Товариства, яка виявила с я ! , . . 1 ' р

, продали би все, навіть рідну маму.

виданєм 2-х томів наукових рефератів, що мали ! бути відчитані членами Товариства на XI архе- ]

.. . . . ,, , вославну віру та каже нам уважати себе за рід- (Правдоподібно був се ад’юнкт Герш Ґольд- ольоґіч.пм з їзді в Києві, однак заДл\ ВІД ™ °™ : ,

штайн) ; иикпшаоист ІГІ«ПЇ1іаі.ПИП_Г.ЧГЛІЛГ.. .О о" ~ г і

Яке то «цвеньканє» може бути, на се має­

мо достаточні докази. Оден гуцул, в часі розд ся неможливою і реферати на з ’їзд призначені але так£)го сьвітла) яким сьвітить >Св.Ьті><

прави, назвав свого адвоката остатними слова-| наишли м>сче в згаданім виданю. Можна би б у - ^ став би за 30л0ті гори Я[.е то те сьвітл^

ми за те, що адвокат мав взяти і від него іі Л 0 'Де и 3-ій том видати, наколи-б всі зголош ені; ЙСКЄ) ШІ аж надто добре дізнали ся від противника за «оборону» (може через забу- реферати вповні були подані (з деяких подано б цїв> котрі нам таке розказ 0 тім

тє), а судия Герш Ґольдштайн ні слова з ТОго ; зміст). | £ у дубом голо< д б

не розумів. Щ е лучшии доказ що, коли судия Герш Внутрішня діяльність Товариства проявила, ь до нас; >Читайте 3 ою , Коб ' Ґольдштайн поставив питане через писаря свого ™ ухвалою нового статути, що надав єму с т р с н ^ сдавного Русииа. у к аїнця Ш евченка, а (также жидка) до гуцула, а коли гуцул відповів г0 наукову основу і на тій основі іменовано 32 4

\ і « ,і ! переконаєте ся, що не тілько ми зазнали лихих

писар яко товмач передав судиї цілком що иньгио- Дійсних членів, в котрім рішаючим принципом . . ' .

(се було наведене в інтерпеляциї з 2/3 була наукова квалїфікация членів взагалі і дї. : злиднів в,д россииского кнута, але і наші братя і ппоти ЯрЬйгГ & .ЧііЬпеї Піпповіпь б™я яльна їх участь в наукових роботах Товариства.' 1 Усини- краівц1 терпіли і іерпять гам ще і

Видавнича діяльність Товариства зросла і т е " еР<‘-

виключеня украшьско-рускої мови із з їзду ді- ■ , л ~ ’

і • п, ,. .. і В 2. ч. з с. р. кличе до нас: «не ходітч. во . я л ь н а участь членів товариства в з їзді с тал а' , , о • . г.

. тм і!» Сьмішно! Отже-ж я теж православний Ру-

20 , .

1900 проти ЗсЬагГ & ЗоЬне). Відповідь була так яльна їх участь в наукових роботах Товариства, дуже перекручена, що один з присутиих під той

час на розправі, викрикнув до писаря: «а ти що в т‘м Роцї> але брак гроша і скупі субвенциїї . . . . говориш таке, коли гуцул що иньшого відповів!» розмірно до такої значної дїяльности видавші-і В1П видко ше ііршии оскаля, бо навіть ті про А кілько то разів могло таке повторити ся і не ^ о ї змусили Товариство сягнути до касових з а - ТЄ ПишутЬ’ Вш 8аКРИВаЄ ПРавд/ Очи’ она ви­

було кому вставити ся за бідним гуцулом? І собів і в 1898 р. з них видати 3000 зр. Товари-1Х0ДИТІ* 1І<1 ве9х; як олива- ■в-ть» м ож ехоп ити ІІераз приходилось мені чудовати, чому гу- ство сподїває ся, що так з краєвих як і з д е р -' 1,а іа ю к православної віри хиба паламарів, або цули межи своїми «яхтами» таку силу карт на жавних фондів збільшать ся підмоги для него, ітаких’ щ0 пе ЧУЛИ 11140 за СЬВІТ божии> але нас худобу з «иервовіку» держать. Аж тепер я по- > се дасть єму спромогу ще більше розширити 11,1 ІаІ<- 1ІОЛ<ІВІ 110 нозьмеш. Мусите знати, ви розумів, що ті карти могуть встеречи бідного; св°ї виданя.

— — — — ■ і

З а минувшин рік видало Товариство 15

ІРЕНА.

Щ ож я винна? Кожде слово, що говорю до тебе, підшептує мені хтось до уха.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Мені бачить ся, що я один лише розумію їх звачінє.

ІРЕНА.

І лишиш ся, здаєть ся, одиноким.

ПРОФЕСОР РУБЕК

впиравть ся руками до стола і глядить їй глубо- ко в очи.

В тобі порвали ся струни, Ірено.

ІРЕНА ніжно.

Все то так дїєть ся, коли умирає молода, з горячою кровю жінка.

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Алеж Ірено, прожени від себе геть ті див­

ні привиди — ! Ти-ж жиєш: жиєш — жиєш!

ІРЕНА

підводить ся поволи і каже дрожачи.

Я була мертва, цілі роки. Вони прийшли і звязали мене. Зішнурували мені до купи руки на плечех. — А потім вкинули мене в яму, зам ­ кнену зелїзними засувами, якої стіни були ви­

ложені — так, що в горі на землі ніхто не міг чути крику похороненої. —- Але тепер починаю чим далї воскресати із мертвих.

(Далі буде).

Про те все редактор »Світа« ані не писне;

всї платні аґенти, що ми Русини в Сполуч. Дер­

жавах та Канаді приходимо вже до того пере- конаня, що борба за віру хліба не дасть, що ми ту не приїхали глядати московскої віри, а свободи і просьвіти, щоб стати на рівни з инь- шими культурними народами.

Лишіть ви віру нам самим, м и в ід в а с п а щ - порту до неба не потребуємо».

А«ь томів наукових видань, крім того математично-

лїкарска секция видала 2 томи, а тепер прихо­

дить на чергу розширене видань правничої сек- циї, завдяки заходам дра Днїстряньского, і для неї випадало би виєднати потрібну підмогу

Науково - літературний Бістник, орґан Нау­

кового Товариства мав задачу опікувати ся лі­

тературою і старав ся здержати всеукраїньский характер. В порівнаню з минувшим роком Віст- ник може виказати ся значним зростом числа пренумерантів.

Виділ Товариства старав ся також переве­

сти відповідно розширеній дїяльности і збіль- шеню аґенд також внутрішнє діловодство, однак ще не повело ся докінчити видїлови унормова­

на »унїверситетскої фондациї», задля не пере­

ведених ще переговорів з фондатором.

Товариство понесло в минувшім році бо­

лючі втрати, бо смерть забрала єму деяких чле­

нів, а іменно відомого етноґрафа Митрофана Д и к а р е в а , що завіщав Товариству свою літе­

ратурну і материяльну спадщину, конципіста на­

місництва Володимира Б а р в і н ь с к о г о , проф.

університету в Градцї Михайла Б о р и с и к е в и - ч а, властителя реальности в Гребенові Г л и н ь - с к о г о і о. Алексія Т о р о н ь с к о г о .

Повстанем з місць віддали збори честь па- мяти померших членів.

Відтак секретар Г н а т ю к відчитав прото­

кол з вторічних зборів, котрий принято до ві­

домости.

Слідувало з черги справозданє з дїяльно­

сти виділу і секций, котре принято без розпра-

З політичного поля.

Б П разі нараджували ся через кілька днів прихильники реалістичного напрямку в політиці.

В конґресї взяло участь звиж 300 визначнїйших осіб та делєґатів з Чех і Моравіі під проводом проф. Масарика. Збори уконституовали ся як нова партия під назвою: «Ческе людове сторон- ництво». Програмою сего сторонництва є поро- зумінє з Німцями на підставі рівноуправненя.

Дальше висказує ся програма за відграниченєм округів в Чехах, не бачучи в сім жадного роз­

шматована краю, та жадає обовязкової науки нїмецкого язика в середних школах ческих. Про­

грама не закидає постулату історичного права державного ческого королівства, але висловлює гадку, що нриреченя, дані в сім зглядї, на разі не є можливо виконати.

При вчераиіній, буджетовій дискусиї в угор- скім соймі, заявив президент міністрів Сель, що угорска, депутация квоти буде переговорювати з сею австрийскою депутациєю, яку австрийска рада державна оголосить легальною. Чи австрий­

ска депутация уповажнена ще до загальних

функций, се не належить під осуд Угорщипи,

ви, а опісля справозданє касове, при котрім до- але виключно австрийского парламенту. Супро-

і )

місиї входять з правничого виділу: Гнат Кусїль і Богдан Гузар; з фільософічного: Стефан Гану- щак, Теодор Гуль і Осип Пайковский; з медич­

ного виділу: Василь Пачовский.—Хто хоче одер­

жати листовну відповідь, зволить залучити марку.

Адреса: Товариство «Академічна Громада* у Львові, ул. Академічна ч. 8., II. поверх.

— В Яворові сьвятковано дня 25. марта на­

мить незабутного Кобзаря України, Т а р а с а Ш е в ч е н к а . Вечерницї відбули ся в великій сали «Сокола» при численно зібраній публицї.

З інтелїґеициї явила ся лиш руска яворівска,—

бо Поляки застрейкували — і’околичні, молодші сьвященики; решта — велика сила міщан і се­

лян, а на передї салі молодїж. Вечерницї за ч а ­ ли ся вступним словом п. М. Масюка. Він ко­

ротко зазначив вагу сего торжества і висказав надію, що від тепер що року будуть Яворівцї сьвяткувати яамять свого народного ґенїя. Шир­

ше про Ш евченка мало бути сказане у відчитї, однак відчит, на жаль, не міг виголоситись за ­ для перепон власті! політичної. Відтак міщань- ский хор відсьпівав пісні: «Звени, звени мій торбане», а опісля «Закувала» і щедрівку Кч- лесси «Там за горою». Сі сьиіви випали дуже гарно. Незвичайне вражінє зробила орхестра се- ляньска з Махнова. Она на безнастанні оплески і оклики мусїла відограти богато кусників. Та орхестра, вишколена вправною диріґентурою п.

Горницкого, розвивавсь тепер дуже добре, а найбільше опікує ся нею о. Кузик, парох мах- нівский. Він то і заохотив музикантів, щоби їхали кілька миль до Яворова серед дуже при­

крої сніжної замети, бо сюда взивав їх обовя- зок патріотичний. І дійсно орхестра дуже радо прибула до Яворова та й певно не пожалува­

лись музиканти, коли побачили такий сердеч­

ний привіт від яворівеких міщан. Також декля- мациї випали дуже добре; особливо гарно від- деклямувала «Хустину» панна А. Макарушка, а

«Поеланіе» п. Мартинович. В середині торжества відчитав о. К. Миколаевич, сотрудник в Яворові, наспівші на его руки телеграми, котрі також причинились до звеличаня сего сьвята. Сьвято закінчило ся імном «Ще йе вмерла Україна», який відсьпівали мііцане в супроводі орхестри.

— Відзначене нашого земляка. З Кракова пи­

шуть: Дня ЗІ. марта с. р. в краківскій академії штук красних одержав за рисунок акту акаде­

мічного першу нагороду конкурсову талановитий 1 многонадїйний земляк наш п. Модест Сосенко.

— «С віть», часопись для православньїха. Рус- синовч, вч> Соєдиненньїхт. Щ татах’ь и Бразилії!, и органа» русскиха» православньїха» Братства, ва>

Америці. Олд-Фордж, Па Сїббота 26 марта 1900.

Н. 6. 1 ’од-ь IV. Отеє повна назва пропаґаторки право- та царославя в Америці. Аби нашим чи- тателям дати образець, якими хитрими дорога­

ми ходять платні, росийскі пропаґатори, наве­

демо уривок з дописи якогось Луки Гошка з Ансонїї.

♦ Ми хочемо показать — сказано там — що за сила ва» русскома» н арод і наколи вона, сама, зачнета» д іл а т и прійшовши до с в ід о м о ­ сті! свого русского «Я» и то православного. Ва»

Ансоніи було богато ворогові, проти правосла- вія и то не мальїха», но великих!,, котрії ва» кбн- ци и самії покорились пбзнавши правду. Мьі легковажимо с о б і теиерь всякії наиадьі нашиха»

братбв'ь уніятбва». Мьі идема, за голосома» прав- дьі и не будема» щадити ниякой жертвьі хоть бьі и найбольїпой, щоб'ь тблько достигнути на­

шої! задушевной ц іл и : воздвигнуть православ­

ний храма» во всей его л і п о т і и к р а с о ті на славу Христа и Его святой православной цер­

кви а на скрежета, зуббва, ворогбва, правосла- вія и кблькоха» ще до теперь упорствующиха, братбва, нашиха, за, уній, котрьіха, ще до яко­

гось часу баламутить о. А. Бончевскій, котрого дни отшествія порахованй».

— Концерт «Лютні*. В сали «Народного Дому*

устроює львівске тов. сьиів. «Лютня* в середу 4. с. м. о год 7 і/, вечером концерт під дирек- циєю Мечислава Солтиса, директора гал. Това риства музичного, при співучасти пн. Людвики Марек, Анни Прокоповичівної, д-ра Карла Пер- ного, Олекси Нижанковского, Здислава Щепань- ского і орхестри ЗО. полку під проводом капель- майстра п. Ролля,

— « Р гіта Аргіїів* не на жарт’ Ж идівка З е ­ лїнґерова з Кракова сходила саме зі сходів ка- мяницї, де містила ся каварня. Аж тут присту­

пає до неї молодий чоловік і просить еї, щоби виміняла ему дві сторублївки на 500 корон. З е ­ лїнґерова рада, що навинув ся еї такий добрий

«інтерес*, не приглядала ся дуже добре рублям.

Ниділа, що «бумажки* сині, числа »100«’ також видніють, отже виплатила молодцеви жадану квоту. Обманьство пізнала аж дома: сторублївки були дуже лихо підроблені. Зелїнґерова дала за­

раз знати на полїцию, але обманьщик пропав разом з першим цьвітнем.

— Огні. В остатних днях навістили пожари слідуючі місцевости: В Волчківцях знищив огонь 2 селяньскі загороди вартости 18 тисяч корон.

— В Воронові згоріло кілька шоп і молотїльня;

шкода виносить 43.000 корон. — В Янові (Сам- бір) знищив огонь кілька селяньеких загород вартости 10.000 корон. — В Спитковицях пого­

тив тверджена посла Урґона, що Угорщина на­

слідком напливу нїмецких капіталів входить в зависиме відношене до Німеччини, заявив президент міністрів, що Угорщина не отягала би ся навязувати такі подібні інтереси з Н ім еччи­

ною навіть тоді, коли-б відносини до Німеччини не були такі приязні та тісні, як отеє тепер.

(Гучні оплески). Дальше зазначив президент мі­

ністрів Сель, що він є противником митового тягару та уважає се в теперішних відносинах шкідливим для Угорщини. Бесідник відпирає відтак закид Копіута, мов би австрийский ка­

бінет не був конституцийиим, та мов би угор- ске правительство було надто податливе супро- тив австрийского нравительства. Против сего закиду сьвідчать висліди нарад, які відбули ся послїдними часами між обома правительствами.

В дальшім тягу заеїданя мінїстер скарбу Лгокач предложив проект до закона в справі знесеня калвндаревого та інсератового стемпля з днем ЗО.

червня 1900.

Сойм в Ґорициї отворений вчера своїм мар- шалком, розпочав свої наради. Маршалок пови- так намістника Ґоеса, та горячими словами зга­

дав про наближаючий ся 70-лїтний ювилей на­

шого цісаря а також 400-лїтию річницю прина лежности Ґорициї і Ґрадиска до габсбурскої династнї. Промова покінчила ся окликом в честь цісаря, повтореним з одушевленем цілою пала­

тою. Намістник повитав сойм по італїйски та по словеньски, прирікаючи як найбільшу поміч для праці сойму. Заразом висловив свою ра­

дість, що всі словеньскі посли явили ся в па­

латі закінчив желанєм як найліпшого успіху для сонмової сесиї.

Про росийско-турецкий договір доносять з Цар- ] города черег бюро Вольфа, що переговори що­

до будови зелїзниць в північній Малій Азлї по­

кінчили ся вчера. Туреччина обовязала ся уді­

лити концесиї на сі зелїзничі лінії росийским капіталістам, коли-б сама не хотіла, або не мо­

гла приступити до будови сих ліній.

З Москви доносять, що на другий тиждень

■очікують там царскої пари. Сій подорожі! при­

писують велику вагу та лучать еї з кружачими поголосками про мобілїзацию росийских війск.

II о в и и к и.

— З тов ім І Котляревского. Заходом секциї артистично-технічної відбуде ся в неділю дня 8. н. ст. цьвітня в сали «Мійского Касина* трете лматорске представлене. Відограною буде коме- дия в 3. діях Гр. Цеглиньского »А рґ о н а в т и«.

Близшу програму оголосить ся пізнїйше.

— Вечерок в честь поетів Тараса Ш евченка і Адама Міцкевича устроюють ученики ц. к. у- чительскої Семинариї мужескої у Львові дня 5.

цьвітня с. р. в салі школи ім. Сгашіца (улиця Скарбківска). -— Програма: «Переднє слово* ви­

повість тов. Смулїковский. — 1) Мендельсзон:

«Марш весільний* на 4 руки, відограе тов. Маль- ский і Галюза. — 2) а) Ш евченко-Вербицкий:

«Думи мої*, б) Котарбіньский: «О сьвіце* від- сі.піває хор мужеский. — 3) Міцкевич: «Редута Ордона* віддеклямуе тов. Ґлятти. 4) Вєтам- Монюшко: ария з опери «Галька* еоіо скрипко­

ве, відограе тов. Паньків. — 5) Ш евченко: «Моє поеланіе* віддеклямуе тов. Городиский. — 6) ф окт: «Піснь вечірна* квартет смичковий. — 7) Щ евченко-Колесса: «Було колись* виконає хор мужеский. — 8) Масканї: «Кавалерия рустікана*

(Інтермеззо) відограе орхестра. — 9) Ш евченко:

«Гамалїя* віддеклямуе тов. Михалевский. — 10) Міцкевич-Орловский: «Степи акерманьскі* ви­

конав хор мужеский. — 11. Бернацкий: «Тро­

пак* воіо скрипкове, відограе тов. Паньків. — 12) Міцкевич: «Дзяди* часті. III. дія І. (в килиї Конрада). — Закінчене. - Початок точно о год.

6. вечером. — Вступ вільний за оказанем програ­

ми (виключно для мущин), добровільні датки на

«Товариство школи народної* і «Теагр руский ім. Котляревского*.

— Самбірска філія «Просьвіти* устроює в честь Т а р а с а Ш е в ч е н к а дня 12. цьвітня (в четвер) с. р. торжественне народне віче з такою програ­

мою: 1) Вступне слово; 2Ї Відчит на тему: Та­

рас Ш евченко — поет; 3) Деклямация; 4) Сло­

во на закінчене: Тарас Ш евченко — патріот. — Вступ на віче вільний.

— Засїданє Виділу Руского Товариства педаґо- ГЇчного відбуде ся в пятнищо дня 6. цьвітня о, годині 6. де звичайно.

— В товаристві «Академічна Громада* у Льво­

ві завязала ся «іпформацийна комісия*, що по­

ставила собі метою посередничитн в вишукува- ню лекцйй, диюрн та иньших способів удержа- пя. Крім того буде она уділяти товариш ам-ака- демікам всіх потрібних інформаций. В склад ко­

рів один господар. — В Чорнім Дунайци з н и ­ щив огонь два доми вартости 3.000 корон. — В Сурохові (Ярослав) згоріло пять селяньеких загород, шкода виносить 6000 корон. — В Ко- билівцях (Теребовля) знищив огонь загороди сі­

мох селян і наніс їм на 4000 корон шкоди.

— Ну, того ще певно не бувало, з Праги до­

носять: В місточку Пляніц, коло Пільзна, наста­

ло було від пяти місяців велике занепокоєне, викликане тим, що хтось жінкам і дівчатам в церкві, коли они клячали і молили ся, в за- гадочний спосіб витинав із спідниць цілі, великі й на метер кусні. Прийшло до того, що жениш- ни бояли ся вже клякати, а місцевий сьвяще- ник, о. Котек, довідав ся о тім і визначив 200 корон нагороди за зловлене того, хто робить та­

кі пакости. То помогло, бо якийсь хлопець під­

глянув злочинця в тій хвили, коли він ховав довгі ножиці, котрими дійсно відтяв був якійсь селянці кусень спідниці. Був то старий халупник Йосиф Прохаска, котрий дуже пильно ходив до церкви, і на котрого ніхто не мав підозріня. Ж ан - дармерия зробила у него дома ревізию і най­

шла на подї цілі купи в порядку зложених ви- тинків із спідниць. Єго поставили перед суд за злобне ушкоджене чужої власності!, і він при­

знав ся до того, але оправдував ся тим, що якась циганка порадила ему, щоби він о скілько можна як найбільше куснів повитинав із спідниць жен- щинам в церкві, а відтак в попелеву середу за­

копав на своїм ноли. шептаючи при тім якісь слова, котрих она его научила, а з тих відтин­

ків зробить ся відтак в земли золото. В сі по- шкодовані були переконані, що, Прохаска зробив то лиш із забобонів, і просили, щоби его ла­

гідно укарати. Судия засудив его на 48 годин арешту.

— Нові відкритя археольоґічні. В Боскореалє недалеко Геркулянум і Помпеї відкрито розва­

лиш! великої і гарної староримскої віллі. Крім звичайних предметів до щоденного ужитя як лямпок, бронзових частий меблів, найдено вще дуже гарні фрески, з богатим на причуд кольо- ритом. Вправдї в музею в Неаполі! находить ся вже кількасот подібних фресків, викопаних в Пом­

пеї, але боскореальскі фрески мають нові моти­

ви. В одній в кімнат находить ся фреска, на якій е зображених вісім осіб; між ними один старець з сивою бородою опирає ся на налици. 6 се ма­

буть Епікурей. Иньша фреска представляє жен- щину з китарою в руках, а при ній стоїть кар- лиця-невільниця і слухає музики. На иньшій фресці представлені дві женщини, як сидять на лавці на гарних подушках; одна другій щось опо­

відає. Дальше з’ображені є мущина і женщина, як обоє сидять на двох престолах, богато окра­

шених. Мущина є мабуть ґлядиятором, бо є на­

гни, і опертий на довгім костурі, розмовляв з своєю сусідкою і т. д. — Взагалі боскореаль­

скі фрески мають велику вартість археольоґічну, бо ріжнять ся від помпейских під неодним згля- дом — хотяй не можна сказати, аби їх пере- виешали артистичним виконанем, а тим меньше еще вартостию тем, на яких суть основані. Не улягає сумнївови, що в Боскореалє найде ся ще більше подібних фресків, якими збогатить ся неаполїтаньский музей.

— Переписна Редакциї. Впр. о. Е. Ф. Для н е­

достатку місця спростоване відложили ми на завтра.

Т е л е г р а м и .

Льондон, 3. цьвітня. Депеша льорда Роберт- са з Блемфонтен потверджує, що Боери забра­

ли цілий анґлїйский відділ війска під проводом полковника ВгоаЗигоой-а. Сей відділ розбив був табор в суботу коло блемфонтеньских водопро­

водів. Несподівано заатакували его Боери з трех сторін. Полковник Вгоаііи’оосі вислав свої бате- риї та баґажі в напрямі до Блемфонтен. Але в хвилі, коли табор мав переходити через глубо- кий брід недалеко водопроводів, Боери розпоча­

ли сильний огонь зі своїх криївок. Засідка Бое- рів була укрита так добре, що анґлїйскі фор- почти не замітили еї і дали увійти таборова в саму середину наставленої лапки. Богато коний та їздців упало під стрілами Боерів. Реш та Ан- гличан опустила місце, як мож було найскорше лишаючи на боєвищи еїм армат і веї багажі на 200 возах. Льорд Роберте післав підмогу на по­

ле битви. Боерів могло бути 8.000 до 10.000.

Рим, 3 цьвітня. Нині має відбути ся голо- соване над внесенєм на зміну реґуляміну пала­

ти послів.

Л Р П и 51 п / і ю і/О незрівначої доброти, ста-

„ л о и п а р д і в п а ра ЖИТНя горівка — бу- телька 1 зр., пів бутельки 50 кр.

Поручає торговля

Л Е О Н А Р Д А С О Л Є Ц К О Г О

Львів, ул. Батория ч. 2. 13—30