Ruslan. R. 4, č. 266 (1900)

Ч. 266. Львів, Субота, дня 25. падолиста (8. грудня) 1900. Річник IV.

і Передплата

на >РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ар. (10 кор ) на чверть року 2'оОзр. (5 кор.) , на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) ;

За границею:

на цілий рік . . 1 6 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав

•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.

Виходить у Львові що

дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедицня »Руслана< під ч.

9.

уд. Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс-

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукоциси звйртае ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.

Десятилїтє „нової ери“.

VI.*)

Важною також заявою, яка піддержу­

вала проґраму з 25. листопада 1890. р., був окружник станиславівского єпископа Ііелеиіа з нагоди виборів до ради держав­

ної. Покликуючи ся на ту проґраму, пише владика: «Дальше доказує традиция Га- лицких Русинів, що они но всі часи висо­

ко цінили, стерегли і берегли р у с к у н а­

р о д н іс т ь я к о с а м о с т ій н у т а к в ід р о с и й с к о ї я к і в ід п о л ь с к о ї в ід ­ р у б н у , і всїми силами старали ся о що­

раз більший розвій рускої народности і руского (малоруского) язика«. Згадує від­

так владика в окружнику, що в 1816. р.

кардинал Левицкий ще яко перемиский е- лископ оснував «Товариство для плеканя малоруского язика* і єго забіги осягнули хоч вчасти бажану ціль, бо вже в 1818. р.

розпорядило правительство, щоби руский язик належито узгляднено і плекано в на­

родних школах. В тім дусі дїлав і еп. Сні- гурский, а Яхимович яко перемиский епис- скоп видав 13. падолиста 1858 розиоря- дженє до клєру, щоби той в проповідях і всяких церкомшх науках уживав чисто-на­

родного язика. Еп. Пелепі в тім окружнн- ку взивав духовеньство, щоби вибирали по­

слами вірних і незрупіимих синів катол. Цер­

кви, вірних підданих австр. держави і в ір ­ н и х с и н ів м а т е р н -Р у с и , котрі би гото­

ві доложити всіх сил, «щ оби н а ш а пи­

т о м а м а л о р у е к а с л о в е с н іс т ь ч и м ­ р а з б іл ь ш е р о з в и в а л а ся і в с ю д и н а л е ж н і їй п р а в а о с я г н у л а * .

Такі самі засади були висловлені у виборчій відозві народно-руского комітету, підписаній не лише сьвітскими Русинами, але й духовними в ід п о р у ч н и к а м и в с ї х т р е х р у с к о - к а т . о р д и н а р и я- -т і в.

Окрім того більше як 60 письменних признань з ріжних сторін краю, печатаних майже цілий рік в »Дї»л-ї«, надісланих Ро- манчукови і признаня клєру, надсилані Є.Е.

мнтрополитови Сембратовичеви, які небавом подамо, на останку численні заяви віч і по­

літичних товариств в ріжних повітах, дода­

ли ваги і значіня сій програмі і були пев­

ним доказом, що Галицкі Русини станули крінко на народній основі.

Замітно вельми, що все дневникарство і то не лише краєве і австрийске, але й заграничне звернуло пильну бачність на подію з 25. падолиста 1890. р. і широко толкувало про руску справу в Галичині і Австриї. Не будемо так наводити тих голо­

сів, однак один з них заслугує на те, що­

би єго -відсьвіжити в тямцї Русинів, иоза- як він поясняє австрийске становище в ру- скій справі. Се голос орґану міністерства заграничних справ «ЕгепніепЬІаи* (тоді ґр.

Кальнокого). В передовій статі зазначує сей орґан, що іменно неясність взаімних політичних відносин, недостача щирого і виразного виявленя політичних засад, які повинні панувати в обопільних відносинах

♦) Див. ч. 262.

і Поляками

«Тепер, ка- обидвох племен (Русинів і Поляків) до се бе, були головною причиною, що полїтич не порозумінє між Русинами

не могло добре розвинути ся.

же ЕгеннІепЬІаП, осягнула п а р т и я н а р о ­ д о в ц ів , е л е м е н т у к р а їн ь с к о -р у с к и й в Г а л и ч и н і, тілько сили і сьвідомости, що она може з довірієм о б н я т и п р о в ід р у с к о г о н а р о д у і представляє також чинник, з котрим гюльска більшість сеймо­

ва старає ся порозуміти і може се навіть осягнути, не боячи ся, що руске племя сего І не признасть*. Подавши відтак хід сеї справи в сеймовій палаті, кінчить орган Гр. Кальнокого ось якими словами: »В хви- ] лї, коли Русини, поступаючи під прапором своїх провідників Романчука, Сїчиньского і і ин., признають ся отверто до в и к л ю ч ­ но р у с к о ї н а ц і о н а л ь н о ї п р о г р а м и , коли они як-раз п л е к а н є м у к р .-р у ск о ї м ови і о к р е м і ц і ности о с я г а ю т ь т і­

с н у о п о р у і п о т р іб н у с а м о с ь в і д о - м іс т ь , стають ся для польскої соймової більшости пожаданими союзниками, щоби трудити ся т іл ь к о д л я д о б р а к р аю ' і брати участь в скріпленю і в усїх корис­

тях, які приносять мир в крщо. Може як­

раз з того, що Р уси|н и с а м и в с о б і іо ч и с т и л и ся і п р и й ш л и р аз до пе­

р е к о н а н а , х т о они і чим х о т я т ь

■ і н а д а л ь ш е о стати , можна з найбіль­

ш ою радостю припускати, що і д а л ь ш е б у д е п л е к а т и ся з б л и ж е н е , к о тр е в м ір і л ь о я л ь н о г о р о з в и т к у з обох с т о р ін п р о я в и т ь ся і на зверх в обявах політичного житя. Чим б іл ь ш е Р у си н и р іш у ч о х о т я т ь о с т а т и с я ] Р у с и н а м и , ти м т р и в к ій ні а і б о г а т ш а в у с п іх и б у д е і в б у д у ч чи н і с я з л у к а , яка те­

пер почала ея, тим б іл ь ш і б у д у т ь они м о г л и п ід н о с и т и д о м а г а н я на з а ­ с п о к о є н е ї х з а к о н н и х б а ж а н ь яко

галицке племя, що на краєвій основі і на підставі державної конституциї хоче роз­

вивати і скріпляти свої власні сили. О скілько в наслідок того буде можна одно-, му племени в важнім короннім краю мо­

нархії дати спроможність, щоби брало від повідну своїй окремішностн вдоволяючу , участь політичну в публичнім житю і о;

скілько в наслідок того Русини, через під­

несене свого становища в соймі, не будуть і мати потреби брати ся до а ґ і т а ц и й н о г д їя л ь н о с т и , в котру нераз мішають ся і м утні е л е м е н т и р о з к л а д о в і, — то та зміна в галицкім

праві Галичини буде

к р а є м к о р о н н и м о ц ін е н а з повного!

р о з в а г о ю її з н а ч ін я . В міру того, я к 1 оба племена краю будуть поступати до тривкого зближеня, яке знайшло ся на підставі краєвих і державних інтересів, по­

к а з у є ся з а б е з п е ч е н о ю і к о р и с т ь д е р ж а в и , котрої сила всюди там підно­

сить ся, де незгода і сварка не розділя­

ють серця і не вносять огірченя в душі*.

(Далі буде).

житю і політичній у- т а к о ж і п о з а сим

Рушії комітет виборні Брідско-Каменешлй

видав отсю відозву, котру понизше перепеча- туємо:

Всечесні Виборці Брідско-Камепецкого округа!

Ненависть, яку розсіяли деякі часописи против дотеперішного посла з повітів Броди- Камінка п. О л е к с а н д р а Б а р в і н ь с к о г о , спонукала нас забрати голос тим отвертим пи­

сьмом, щоби відкрити очи всему сьвітови і ви­

казати неправди ширені тими часописямн. Хто читає лише часописи «Свобода* або «Русское Слово*, тому здає ся, що п. Барвіньскнй пере­

вертень, ворог руского народа і єго зрадник.

Між найпослїднїйшими людьми не почути таких лайливих назвиск, якими обкидають сего в по­

ждім напрямі заслуженого патріота. Для біль­

шого затемнеия справи замовчують ті сторон- ничі часописи єго заслуги, не подають ніколи єго бесід, або їх перекручують, обріхують єго І діяльність, осьмішують єго посольскі справо-

! зданя, а найкрасші єго змаганя представляють

; ворожими для селян. Хто бував на носольских зборах п. Барвіньского, а відтак прочитав до­

писи до тих часописий про сі збори, сей міг наглядно пересьвідчити ся, яким оружєм вою­

ють єго- противники.

Хто тверезо задивляє ся на хід річий, пі­

знає, що у веденю рускої політики єсть чисте і безголове; не ведуть політики народної, лише особисту. Проводирам львівских політичних то- Iвариств не ходить о розумну і успішну політи­

ку, лиш о те, щоби висадити на плечах народу кілька гордих личностий, що втративши свої і посольскі становища, кинули головню ярої ие- ' згоди між народ, а станувши на чолі руских товариств, внесли особисту політику навіть там, куда она не повинна мати приступу, — і заба- гнили все, не будуючи, але розриваючи вже побудоване. І стало ся те, що нині політичні товариства, густо розсіяні по краю, ідуть собі кожде осібняком та вже не оглядають ся на І бувших руских проводирів, бо пізнали їх чисто личні забаги. Головний комітет виборчий, і —

• Народна Рада* у Львові, котрою ми колись так одушевляли ся, покликує або затверджує на заступників народа таких людий, що не м а­

ють навіть віри в Бога, що підкопують релїґію, що лише но метриці є ісповідниками руско-ка- толицкого обряду, а в дїйсности хотїли-б ви­

дерти Русинови з серця сей найдорозший скарб, яким єсть наша сьвята віра і привязанє до на­

шого сьвятого руско-католицкого обряду, який охоронив руску народність.

А противно «Народна Рада* і «Народний Комітет* не допускає і поборює люди її, котрих діла і заслуги для рускої Церкви і для руского народа відомі, не допускає н. пр. н. Барвіньско­

го. А се головно тому, бо п. Барвіньскнй не хоче повести руского народа на перебій против наших противників, лише внтревало і посте- пенно, крок за кроком, добуває щораз більше устунок в користь руского народу, і нині го­

ловно єго заходами Русь росте, двигає оя і до­

ходить до ступеня, на якім вже давно станула би, колиб не кертична робота противних нашо­

му розвоєви духів.

Певно, що в очах таких часописий, як

• Русское Слово* і •Галичавин'ь* та їх прихиль­

ників, що вирекли ся. рускої народности і мови,

не мають ніякої вартости заходами іциро-руских

2

послів добуті рускі ґімназиї, взірцеві рускі шко­

ли при учительских семинариях, руска жіноча школа видїлова, а в найвисшій школі (універ­

ситеті') у Львові професорові катедри рускої мо­

ви і рускої істориї, підмоги для Наукового То­

вариства ім. Шевченка і иньших. Се все ося­

гнули Русини головно лише заходами п. Бар­

віньского, але се не в смак москвофілам, бо они воліли би, щоби то все було московске, хоч москвофіли добре знають, як Росия обхо­

дить ся там з руским народом, що там анї в школі, анї в церкві, анї в уряді, навіть в спо- віди і проповіди не вільно промовляти рускою мовою, або мати молитвенника в рускій наро­

дній мові.

Сї придбана так важні і дорогі для кож- дого щирого Русина, сердять редакторів «Гали­

чанина* і «Русского Слова* і обморочених ними читачів, що всю свою мудрість черпають з тих часописий і се причина їх напастий на п. Бар­

віньского.

Але і радикальна партия, — до котрої на­

лежать редактори ріжних крикливих часописий, (як «Свобода*, «Комар*, в части «Дйло*) сер­

дять ся на п. Барвіньского, що «вижебрав* за­

помоги на обнову рускої церкви в Станиславові 10.000 зр., на церкву в Рогатині 3.000, в По- никві і ИІІ.

Не будемо розводити ся над давнїйшою єго дїяльностю на полі народної осьвіти яко знаменитого організатора руских читалень і то­

вариств і неутомимого письменника для добра і слави Руси.

Згадаємо лише дещо з того, що п. Бар- віньский робив, засідаючи в раді державній, в соймі і в делєґациях. Передовсім як посол се- ляньский мав на оцї справи і долю хліборобів, упоминав ся о обниженє податку ґрунтового, о підмоги в часі непороди і відписуване ґрунтово­

го податку там, де слоти, повени або гради на­

робили шкоди; старав ся для громад о підмоги на будову шкіл і церков, о підмоги для пого­

рільців; виказував при кождій нагоді нужду і упадок селян і маломіщан, та домагав сц, щоби і рада державна і сойм щось зробили для під­

несена селяньства і маломіщаньства, щоби Ви­

діл краєвий взяв на себе иарцеляцию великих на продаж виставлених иосїлостий і дав можність селянам набувати дешево ґрунти; попирав по­

требу засновуваня кас Райфайзенок, щоби люди могли рятувати ся позичками на малий про­

цент; домагав ся основаня господарских спілок і викупна селяньских довгів, будови мурованих доріг, яких мало є в бродскім і каменецкім по­

віті, щоби тим способом приспорити людям за- рібку; старав ся о те, щобивійскові власти обу- вє і такі иньші потреби замовляли у наших ре­

місників, а збіже, сіно і т. и. купували у наших селян. В соймі краєвім промовляв проти заве деня збірних громад і селяньских майоратів а домагав ся поправи громадского іловецкого за- кона і ліпшої винагороди громадам за підвода і за поручений круг дїланя. Виказував також в соймі, що реґуляция одеських багон нанесла значні шкоди сусідним громадам, і що громади в брідскім повіті противні реґуляциї Стиру, бо уважають для себе шкідною. І в соймі і в раді державній домагав ся попираня краєвого про­

мислу і ремесла. Він дбав також і про иньші стани: війскове руске духовепьство завдячує єго заходам аванс, вдови і сироти по руских сьвя- щениках поправу своєї щербатої долі, а богато Русинів-урядників перенесених давнїйше на ма­

зури вернуло в рідні сторони.

Він дбав і про науку та просьвіту між Руси­

нами. Єго заходами і єго працею стала виходити

«Історична бібліотека руска», з під єго пера вий­

шла «Ілюстрована Исторія Руси* накладом Тов.

«Просьвіти*. Єго лиш заходами взросло най- важнїйше, бо Наукове Товариство ім. Шевченка, і дістало такі підмоги і таке обезнеченє мате- рияльне, що може ужити рік-річно до 20.000 зр.

яа рускі наукові гірацї, може наділяти запомо­

гами руских академиків, щоби працювали для рускої науки, а не тратили своїх сил по лєкциях і бюрах урядових і адвокатских; єго заходами підвисшено запомогу соймову для товариства

«Просьвіти* з 2.000 на 3.000 зр.; єго заходами одержало господарске товариство в Одеську 300 корон, як і много рускйх товариств. Богато по- трудив ся п. Барвіньский і в громадских справах

і урядових, а крім того в безчисленних справах приватних, стараючи ся помочи кождому, хто лише удав ся до него, не зважаючи на се, чи то єго політичний приятель чи противник, хоч зазнав на собі слів . народної приповідки: «Я в него хлїбом, а він з мене каменем!*

Всечесні Виборці! За єго працю, за єго за­

ходи в справах народних у Відні! і у Львові, люди обкидають єго грязюкою і то нераз люди, котрі самі жебрали і досьвідчили єго прихиль- ности. Але так'сьвіт платить! Се за єго чисті, народні ідеали, за єго щирість і готовість вірно і ревно служити свому народови! Панове Ви­

борці! І ми люди чести, чистої совісти, і ми вір­

ні сини сьвятої Руси! І ми по нашим силам вір­

но хочемо служити своєму народови і длятого не оглядаючи ся на лайку і злість крикунів, заявляємо, що будемо голосувати на п. Олексан­

дра Барвіньского в тім пересьвідченю, що голо­

суємо на найліпшого сина Руси. Панове Виборці!

І Вас взиваємо: не дайте ся баламутити прику­

пам, не зважайте на те, що ті недоварені кри­

куни обіцюють вам грушки на вербі, бо лише постегіенно, поважною працею щирих послів мо­

же руский нарід дійти до гаразду і ліпшої долі.

Отже, панове виборці, голосуйте з нами на на­

шого дотеперішного посла і кандидата, котрим єсть п. Олександер Барвіньский.

Від тїсмїйшого руского комітету Брідско-ка- менецкого:

В Бродах, дня 5. грудня 1900.

О. Григорий Словицкий, Шамбелян Є. Сьвя- тости і декан, о. Евгеній Лотоцкий, о. Віктор взерский, о. Михайло Левицкий, о. Юлїян Дутке- вич, о. Михайло Герасимович, Гаврншко Баб як, Роман Ольховий, Петро Стецків, директор школи в Топорові, Бонстантин Секунда, директор шко­

ли в Лешневі, Онофрій Ільків, Лавро Крижанов- ский, Омелян Гнатюк, Степан Клепарчук, Павло Шемерило, Тимко Ґураль, Павло Мельник, Павло Сїрский, Дмитро Остапчук, Іван Середа, Григорій Дяків, Іван Возняк, Олекса Мотлюк, Дмитро Па - люх, Теофан Головчук, Іван Марків, Іван Кар- чемний, Іван Іваницкий, Іван Слюеарчук, Микола Сарчук, Василь Сокалюк, Гриць Думаньчук, Сте- фан Ващук, Михійло Псрнальекнй, Димитрй Палюх.

Підмию податку від то|іія;і.

Центральне правительство вже предложи- ло всім соймам проект закони о підвисшеню податку від горівки по 20 корон на гектолітрі чистого алькоголю. Горівчаний податок вино сить тепер для континґентованого спіритусу 70 кор. від гектолітра, а для неконтинґентованого 90 кор. В наслідок згаданого закони сей пода­

ток піднесе ся у всіх краях Передлитавщини на 90 К. зглядно ПО К. від гектолітра. Ся иідвиш- ка припаде на всі роди горівки, підвержені дер­

жавному податкови, а спосіб єї побору буде та­

кий самий, як при податку. Те саме дотичить увільнень, з яких особливо важним є вивіз го­

рівки і тих продуктів, де алькоголь є в житю.

Рівнож приписи о винагороді (Кііскуег^іііиіій) є зовсім анальоґічні, як при державнім податку- Горівка з Угорщини, Босни і Герцоґовини під­

лягає також підвишцї податку. Проект закона містить в собі додаткове оподатковане (Касіїуег- 8Іеиегии§) всяких скількостий алькоголю понад 20 літрів для промисловців і торговельників, а понад 10 літр, для домашного ужитку. Тут нало­

жено обовязок донесеня властию скарбовою о припасах кождого. Се додаткове оподаткова­

не розиічне ся від д. 1. січня 1901, а припада­

юча належитість може за дотичним призволе- нєм стати сплаченою ратами. Фабрикантам лі­

керів — за відповідним забезпеченєм — може признати ся проволока в сплаті до кінця 1901 р.

Додаткове оподатковане виносить так само 20 кор. від гектолітра чистого алькоголю. — В даль­

шій части проекту правительство застерігає со­

бі право викупна всіх країв сего податку.

Поділ доходів з сеї підвишки на поодинокі краї наступить після ствердженого доходженєм зужиткованя в них спіритусу. Се буде також о- сновою поділу на перші три роки. Пізнїйше по­

служить до сего виміру т. з. контроля обороту (УегкеЬгвкопІгоІІе), після чого кождий край о- держить річно таку часть доходів, яка відпо­

вість відношеню єго власного зужиткованя до загального Австриї. Загальний дохід з підвишки у всіх краях прелїмінований, — на підставі зі­

браних дат — на округлих півдвайцята мілїона річно. З сего одержить Галичина при консумі 306.088 гектолітрів річно 29’77 процент, або кво­

ту 5,715.983 корон, а Буковина при консумі 33.895 гектолітрів 3-3 процент, або 635.041 корон.

Вкінци постановляє правительственне нредложе- нє виразно, що всі сойми мусять рівночасно ухвалити дотичні резолюциї, а введене в житє закона залежить від принятя без зміни цілого правительственного проекту.

З політичного поля.

Б. посол Праде заявив ся на виборчім зі­

бранні за митовою унією між Австриєю а Ні­

меччиною. Після него лише Німці є добрими Австрийцями, а всі прочі народності! тайними, або отвертими єї ворогами; в найліпшім разі є они індеферент'ними на судьбу і розвій австрий- скої монархії. Нїмецкий радикал є завсїгди ще ліпший, чим ческий февдал. Новий парламент остане знов неспосібним до праці. Праде виска- зує ся за потребою навязаня поновних, угодо- вих конференції на основі німецкого язика, як посередничого, законного управильненя язико­

вої квестиї в Чехах і Моравах, та адмінїстра- цийного поділу Чехів. Прадому уділено вотум довіря.

Стан здоровля Папи римского, як доносить аґенция Стефанїого, є дуже добрий. Св. Отець принимае ріжні особистости і не проявляє жад­

ного умученя. Перед несповна місяцем Папа зра­

нив ся в стопу лівої ноги, опустивши тяжкий предмет, який держав в руці. Однак про се не згадував нікому. Доиерва в иослїдних днях, від­

чуваючи біль в нозі, покликав Пана лікарів, проф.

Ляионїого і Масонїого. Сей нослїдний підприняв операцию на нозі. Операция не була небезпеч­

ною, але за те дуже болісною, бо ходило о у- суненє нігтя з лівої ноги. Операцию переведено щасливо і стан здоровля є дуже добрий. Так само і місце по доконаній операциї иеред дво­

ма роками засклепило ся і заросло зовсім.

У францускій раді державній переведено дискусию над внесенєм иос. Денбера, щоби уді­

лити загальну амнестию іісїм політичним вя- звям з причини драйфусівскої афери. Пос. Дір- монд жадав, щоби дати амнестию також Ґірі- нови, Дерулєдови, Габертови і др. Пос. Ґієс ви­

ступив против сего проекту, доказуючи, що тпм способом убиває ся справедливість і відбирає ся можність невинному чоловіковії очистити себе з неслушно закиненої єму вини. (Порушене на сали). Колиж Драйфус винен — реплїкував дальше бесідник, — то через амнестию єго противників і затушоване справи він не пови­

нен остати безкарним. Впрочім амнестия вий­

шла би лише на добро таким лотрам, як Естер- гази, а полишила би під закидом тяжкої вини таких офіцирів як ІУіка.рд. (Гучні оплески). В ди- скусиї забирало голос ще кількох бесідників за і против, а міністри заняли зовсім обєктивне становиско. Вкінци відкинено внесене 311 голо­

сами проти 232.

Кріґер прибув до Гаґи вчера пополудни. На двірци явили ся представителї властий, числен­

ні члени обох палат, товариства і товпи публи- ки. З двора не прибув ніхто, бо Кріґер їде іп- со^ийо. День перед тим, на засіданні палати по­

слів, президент палати Ґляйхман звернув ся до неї з прошенєм, щоби міг в їмени палати при- витати прибуваючого Кріґера і висказатн єму найсердечнїйші симпатиї. Палата уділила ирези- дентови се уповномочненє одноголосно, серед гучних оплесків. Кріґер, відповідаючи на пови- тальні промови висказав надію, що вплив і зна- чінє голяндского народа допоможе Боерам до справедливости. Товпи розентузиязмованої пу- блики відпровадили Кріґера в торжественнім поході до готелю, де небавом єго відвідало кількох міністрів, між ними мінїстер загранич- них справ і презес кабінету. Нині прийме коро­

лева Вільгельміна Кріґера на авдиєнциї. З Ри­

му доносять, що трансвальский посол др. Лєйдс

звернув ся офіцияльно до італійского нрави-

тельства з запитанєм, чи король зволить при-

няти Кріґера і евентуально жертвовати свою

співучасть в справі інтервенциї. Дневники при-

з пускають, що відповідь вийде відмовно. З пору-

ченя Крії'ера, лєґацийиий секретар полуднево- африканьских. републик топ йег Наеуеп зложив величавий вінець на домовині Вільгельма І.

в шарльотенбурскім мавзолею. З Кольонїї до­

носять, що там в переїзді Кріґер висказав на­

дію, що з Гаґи удасть ся до Петербурга.

Н о в п н к и.

— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Климента папи; рим.-кат. Непорочне Зачатів. — В н е д і ­ л ю : гр.-кат. Алинія; рим-кат. Лєокадия.

— В справі станиславівского єпископства. Від п. Барвіньского одержуємо отсю заяву до помі- щеня: «Ґалїчанїн* в ч. 265 до байки пущеної

»ХХ. \¥іек-ом« про мої нібито заходи у міністрів в справі обсади єпископства в Станиславові ви­

думав ще одну байку, що нібито я був не лише у міністрів, но „также у папского нунція“. З а я ­ вляю, що се така сама видумка, як і »ХХ.

ХУіек-у*. Ол. Барвіньский.

— Товариство >Клюб Русинок< просить ВП.

Родимців надсилати фанти на томболю, яку у- строюєсь в навечеріє св. Андрея 12. с. м. на до­

хід товариств .Ш кільної Помочи* і «Руслана*.

Час вже недалекий, тому просимо поспіїннтись.

Фанти можна надсилати кождого дня до тов.

»Руска Бесіда*.

— З редакциї .Дзвінка*. Редакция .Дзвінка*

подає до відомості!, що як в сім так і в сліду­

ючім році виходити-ме .Дзвінок* в тім самім обємі та при таких самих умовинах передплати, хотяй число передплатників є тепер таке мале, що кошти друку є о много більші, НІЖ дохід за ту часописи. Просіймо проте усіх наших щи­

рих приятелів, а тим самим і щирих приятелів рускнх дітей та молодїжи, щоби зводили тую так важну для кождоі рускоі родини часописи розповсюднювати в кругах своїх знакомих, аби з новим роком число передплатників могло збільшити ся, а се буде найкрасшим доказом, що ми дійсно дбаємо о патріотичне і моральне виховане молодої Руси-України.

— Надзираюча Рада * Народної Гостинницї* на засїданю дня 20. м. м. вибрала Дирекцию Това­

риства, в склад якої увійшли пп. Микола Заяч- ківскин яко начальний директор, Григорий Гро- зи к яко заступник начального директора, Юлїян Редька яко касиєр-директор. Заступником д и­

ректорів вибрано п. Антона Хойнацкого. — На тім засїданю розважувано справу закупна одно­

го з львівских готелів, де би можна було уря­

д и т и також в е л и к у салю, реставрацию і пр. Пе­

реведене сеї справи в діло залежати буде від числа членів приступаючих до товариства і від суми вплачених уділів. —- Канцелярия Дирекциї при улици Сербскій ч. 17. у Львові.

— На концерт в Чернівцях, який устроюе в су­

боту дня 8. с. м. україньска академічна моло- дїж всіх висшпх шкіл в Австриї, виїздить нині зі Львова хор зі своїм діріґентом, п. Людке- в ічом.

— Час середно-европейский заведено — як до­

носять часописи — в ґімназиї в Сяноку. В на­

слідок того наука розпочинає ся о год. 8%, а кінчить ся о 1’/2 год. пополуднії.

— Недоспілий самоубійник, ґімпазияст Ш иму­

сїк, який лічить ся в випитали в Яслї, прихо­

дить вже д о здоровля, бо рана гоїть ся пра­

вильно. Однак в огляду, що Шимусїк є незви­

чайно нервовий і міг би знова заподіяти собі що злого, то коло него сторожить день і ніч один з дозорців шпиталя.

— Рекрут-те/іЄФЗНЇСт. п. Щепанїк, про якого голошено, що єго мали увільнити з війска, від­

буває тепер службу в 45. п. п. в Перемишля. По 6 тижнях «абрихтунку* приділено єго до відділу телефоністів.

— Чи се люде? Один молодий мурин убив 11-лїтну білу дівчину недалеко Лїмон в Сполу­

чених Державах. Коли шериф спіймавши убій- цю віз єго до арешту, отець убитої в товарис­

тві кількох свояків відобрав єму мурина. Вий­

шли на чисте поле, забили грубу зелїзну штабу до землі, привязали до неї мурина мотузами і лаицухами, наклали велику купу сухого дере­

ва, поляли нафтою і підпалили. Огонь зразу по­

води лизав дерево, потім розпалював ся чим раз більше, вкінци бухнув сильним нолумінем і обняв цілу стать нещасної жертви. Мурин вив ся в пайстратнїйш их болях, кричав, просив на Бога, щоби єго застрілили, але все надаремно.

Присутні стояли .поважно* не відзиваючись.

Вкінци линви перегоріли і мурин рунув як дов­

гий на землю, лиш ланцухи держали кріпко привязані до штаби ноги. Він знов просив ся, благав — безуспішно. 'Годі кати наклали на єго навпів-живе ще тїно нових дров, иоляли наф ­ тою і знов запалили. Огонь зробив своє; спалив нещасного на уголь, а тоді сини .вільної* Аме­

рики сказали один другому .добра ніч* і ро­

зійшлись спокійно домів.

— Турецкі карти з видами. Новість, картки з видами, замандрували і до Туреччини, од н ак там не можна всего малювати на тих картка х.

На разі заборонено ширити картки з малю нка­

ми турецких мечетів і Турчинок.

— Ексцентричність Американців Недавний ви­

бір Мек Кінлєя президентом Сполучених Дер­

жав переплатив неодин з Американців утратою цілого майна в наслідок величезних закладів, хто вийде президентом. Деякі заложили ся, що чий кандидат перепаде, той має відтяти собі ногу або руку. Неодин тепер в Сполучених Д е р ­ жавах лишив ся калікою на ціле житє. Амери­

канки знова позакладали ся о що иньше. І так дві панни заложили ся, що чий кандидат пере­

паде, та має гуляти в білий день на улици, ку- да переходило найбільше людей і т. ин. Меш­

канці міст мали другого дня по виборі прези­

дента безплатні видовища, як програвші заклад панни скакали або бігали по улицях міста, инь- ші рубали дрова, продавали сірники, картки з видами і т. д.

— Актор без язика. Директор одного з мос- новских театрів а заразом і актор, Юрій Пара­

дів, занедужав був еего року на язик; щось зробило ся єму на язиці. Коли хороба щораз більше погіршувала ся, поїхав він до петербурско- го лікаря, хірурґа і професора Скуботіна, а той сказав, що на язиці кинув ся рак і нема инь- шої ради, лиш треба зробити онерацию. Так і стало ся. Суб ітін вирізав Парадісови часть язи ­ ка. Коли же мимо і тої оиерацаї недужому не полекшало і хороба ширила ся знов щораз даль­

ше, пішов директор Парадів до д-ра Домбров- ского при нїмецкім шпитали імени Александра, а той сказав, що треба вирізати ще й другу часть язика. Сю дуже трудну операцию зробле­

но таки зараз. Недужому розрізано устну яму з під споду і крізь той отвір вирізано язик при самім корени, так, що не лишило ся анї сліду 8 не­

го. Відтак рану в костях здротовано срібним дротом і недужий чоловік, впрочім сильної на­

тури, видужав. Але в два місяці по тій операциї відбула ся друга не менше від попередпої тяж ­ ка, бо по загоєню треба було виммити дріт, яким кість була здротована. Тепер е ГІарадіс вже зовсім здоров і мабуть вже вибрав ся в поїздку по Европі, щоби анґажувати акторів до свого театру. Найцїкавіаше то, що Парадів хоч без язика, говорить так виразно, що можна єго зрозуміти. Др. Домбровский поясняв се впадаю­

че в очи з’явище, що чоловік позбавлений я зи ­ ка може мимо того говорити, тим, що Иарадіс яко актор, котрий мусїв богато говорити, впра­

вив ся в тім так знаменито, що всі части зва- ряду мовного суть як найліпше вироблені і він може їх уживати до говорена навіть і без язика.

12,000 000 Франків коштувала остатна по­

дорож перского шаха но Европі. Найбільше гро­

ша лишив шах у Відни, де закупив також бо­

гато фальшивих брилянтів для своїх жінок.

— З житя поетів. Якийсь молодий поет про­

сив раз Лямартіна листом, щоби позволив при- сьвятити єму свої твори. Лямартін відповів, що нередше хотів би переглянути рукопясь. Неба­

вом прибув сам молодий поет, убого убраний, бо навіть мав літний плащ, коли на дворі пану­

вала тріскуча зима. Ііоезиї були не лихі, тому Лямартін не лише що позволив собі їх присьвя- тити, але ще дав кілька золотих молодому по­

етовії за замовлені примірники, а коли він ви­

ходив, подав єму свій дорогий, новісенький плащ.

На те замітив молодий поет, що се не єго плащ.

«Коли він також не мій — сказав Лямартін — то мусить бути Ваш* і при тих словах убрав єго в свій плащ.

— Шістьлїтна пянїстка Аделька Ж ерм ен ви-1 ступає на концертах в Парижи з таким гарним успіхом, що зачудовує знаток в музики своїми здібностями.

— Болгзрска корона. Був час, і то дуже не­

давний, коли кн. Фердинандови здавало ся, що він оеь-ось стане королем болгарским, а король чей мусить мати корону; отже печалива мати кн. Фердинанда гадаючи, що син вже таки на правду стане королем, постановила казати зро­

бити єму королївску корону. Княг. Климентина замовила у одного з монахівских золотарів ко­

рону, котра мала бути зроблена в той спосіб, що она, княгиня, дала би дорогі камені до ко­

рони, а золотар мав би був зробити золоту до них оправу після рисунку, який би єму ііредло- жено. Коли золотар дістав рисунок з Софіїї, не міг єго ужити, бо князь в нослїдній хвили по­

робив в нїм тілько змін, що рисунок став зо­

всім непридатний і треба було зробити новий.

Той новий рисунок виготовив якийсь монахів- ский маляр. Рисунок відослано точно в назна­

ченім часї до Софії, але хоч як довго ждали на него, єго не присилано назад. Наконець на кількаразові запитана відповіли з Софії, що по­

літична ситуация поки-що не дозволяє, щоби тепер вже робити корону. Розуміє ся, що маляр подав рахунок за виготовлене рисунку, але бол- гарска каса кабінетова не хотіла заплатити, лиш відписала: «Рисунок буде заплачений, скоро бу­

де зроблена корона*. Але маляреви не хоче ся ждати, аж сповнить ся надія кн. Фердинанда і він стане королем, отже він запізвав князя пе­

ред цивільний суд в Монахові і той тепер буде рішати, чи князь має заплатити за замовлений рисунок тепер, чи аж як стане колись королем.

— Дрібні вісти. У Львові помер нотар з Ко­

сова, Карло Вурст, маршалок повітової ради ко- сівскої. — Над Прагою в Чехії шалїла вчера страшна буря. З фабрики дегтю зірвала буря цілий дах і кинула єго далеко на улицю, де він упав на якогось робітника і убив єго на місци.

Наука, штука, література,

Літературно-науковий Вістник, книжка XII. за грудень 1900. Зміст: Нечестиве кохання. Уривки з ліричного роману на трохи декадентській під­

валині. Із сирийських згадок А. Кримського ( І —XXVII) — Безпуття. Оповідання по дека­

дентському Івана Левіцького (IV —V. конець). —•

Перехресні стежки. Повість Івана Франка (ЬУ —■

ЬХ, конець) - - Кленові, листки. Оповідане Вас.

Стефаника ( І —IV). — Із оповідань Фраксуа Копе:

Передмова М. Г. І. Час спати! II. З а столом. III.

Ходаки малого Вольфа. — Привид. Оповідане Болєслава Пруса — Із переспівів В. Уи.гора до­

нина: І. Маврський халіф (із Гайне). II. Маврська журба (із ішпанського). — Н а склонї віку. Р о з­

мова в ночи перед новим роком 1901, Івана Франка — Панькі Олелькович Куліш. Огляд його дїяльности. Написав Осип Маковей (конець). — З росийської України, Гната Хоткевича: І. Факт історичної вартости. II. Хе учісі п іт із. — Хроні­

ка і бібліографія.

Т е л е ґ р а м и .

Прага, 7. грудня. Вчера вечером правитель- ственний комісар розвязав збори ческих ради­

калів з причини сильних нападів на армію.

Будапешт, 7. грудня. З днем 1. січня 1901.

р. підвиешать т. з. кватерункове для офіцирів у Відни, Пештї та иньших ґарнїзонових містах.

С офія , 7. грудня. Щоби не розвязувати со- бранія, князь повірив Радославови, який має за собою більшість голосів в собранію, місию утво­

рена нового кабінету. Єго лїста, незатверджена до тепер, містить імена більшости дотеперішних міністрів з виїмкою Нанцева і Тонцева. Справа ще не рішена.

Льондон, 7. грудня. В дискусиї над адре­

сою до корони льорд Сельебері доказував, що в будуччинї незавиеимість боерских републик е неможливою. Англія готова надати їм станови- ско Ивльонїй з власного адмінїстрациєю. Війну треба вести аж до осягненя цїли. В китайскій справі підніс Сельебері тревале істнованє кон­

церту держав, при якого помочи удасть ся єї успішно закінчити.

ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.

Замкнене рахунків «Краєвого Союза креди­

тового*, стоваришеня зареєстрованого з обме­

женою порукою у Львові, за місяць падолист 1900 року:

С т а н д о в ж н и й :

1. Уділи членьскі . . . . 24.480 кор. 48 сот.

Фонд резервовий . . . 740 „ 46 „ 2. Вкладки:

Стан з 1. падол. 278.961 27 к.

вложено . . . 6.446’50 „ вннято . . . 17.010 09 „

Стан з 31. падолиста. . 268.397 „. 68 „ 3. Сальдо відсотків . . . . 12.541 „ 67 „ 4. Специяльна резерва . . 96 „ 86 „ 5. Неніднята дивіденда з р.«1899 470 „ 71 „ 6. Реш та чистого зиску зр . .1899 91 „ 88 „

Сума . . 306.819 кор. 74 сот.

С т а н ч и н н и й : 1. Уділені позички:

Стан з 1. падол. 292.512 18 к.

сплачено . . П.501’47 „ уділено . . . 8.105-— „

Стан з 31. падолиста . 289.115 кор. 71 сот.

2. Д в и ж и м о с т и ... 754 „ 10 „ 3. Л ь о к а ц и ї... 10.065 „ 39 „ 4. Папери фонду резервово-

го і резерви специяльної 697 „ 05 к 5. Кошти адміністрацийні . 4.786 „ 25 „ 6. Готівка в касі з 31. падолиста 487 „ 50 „ 7. Друки для товариств кред. 913 „ 74 „

Сума • • 306.819 кор. 74 сот.

Позички наскрипт. 102.612’80к.

„ для товариств 92.610’— „

„ на векслї . 93.892 91 „

еопіо соггепіе — „

289.115-71 к.