Ч. 68. Львів. Четвер дня 23 марця (5 цьвітня) 1900. Річник IV.
Передплата
на »РУСЛАНА» виносить:з Австри :
на цілий рік . 10 ер. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор.) иа чверть року 2 608р. (5 кор.),
♦ на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік 16 рублів або 36 франків
на пів року 8 рублів
або 16 франків І Поодипоке число по 8 кр. ав. І
РУСЛАЇ
»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Піашкевича.
Виходить у Львові що д ч я крім неділь і руских СЬВІІТ о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертас ся лише ; на попереднє застережені;. — | Реклямациї неопечатані ві.іь [і від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні' 10 кр. від стрічки, а в «Над- сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня но 16 кр. від стрічки.
Болгарский нарід стояв колись до нас Русинів в близьких відносинах. За Сьвя- тослава побороли ся ми трохи з Болгара
ми, але за Володимира В., з принятєм хри- стияньства, приняли ми від Болгарів не лише церковні словіньскі книги, але одер
жали звідтам зразу значну частину духо- веньства, а навіть владик. Рускі полки на
ходились відтак на болгарскій земли в кро- вавім бою під Варною (1444), а послїдним разом в 1876 роцї в часі остаточного о- свободженя Болгариї з ярма турецкого.
По тих причинах ми повинні і нині інтересувати ся бодай від часу до часу долею кровю нашого народа освободжено- го народу славяньского. А нагода до того є, позаяк в Болгари) приходить опять до якоїсь непевного вислїду кризи.
Но освободженю Болгарці попав на
рід болгарский в зависимість від війско- вих сфер росийскпх. Батенберґ знищив сю
кн. Фердинанд думає вже конче стати ко- стрічаємо значні відступленя в розумінні т. зв
ролем Болгариї і за сю ціну відступить етимольоґічної правописи. Здає ся, що ті від-
Бурґас Росиї. ступлена, основані на рутині, головно пішли з
Розуміє ся, що як кн. Фердинанд, так того, що установивши таку правопись в певнім
хитає ся і болгарский нарід в своїх полі- історичнім часі, користуючі ся нею бажали
тичних пересьвідченях і симпатиях. Він норму даного часу зберегти незмінною, між тим
переживає ту саму фазу істориї, яку пере- коли звуковий материял кождого живого язи-
жила Україна-Русь по андрусівскім дого-іка підлягав протягом часу значним змінам. На-
ворі. Коротко кажучи, Болгарин станула слідком такого консерватизму в етимольоґійній
на розстайній дорозі і не знає, чи стати ! правописи являю ть ся язики, в яких зобража-
їй московскою провінциєю, чи берегти ють ся прикмети несучасного язика, а того-ж
своєї політичної і державної автономії і независимости. А се-ж питане має значінє для всіх Славян в будуччинї, позаяк тут розходить ся о те, чи в будуччинї витво
рить ся федералізм славяньский, чи цен
тралізм московский ? Змаганя централї- стично-московскі замітні і в Чорногорі і в Сербиї. І ті держави находять ся на роз
стайній дорозі. Іменно в Сербиї проявили ся впливи Росиї в радикалізмі сербскім.
А наколи зважимо, що московскі аґенциї роблять свою роботу в Галичині, на Буко
вині і но части в Чехії, то не може нам зависимість, але переплатив єї утратою бути рівнодуніна ся політика кокетлива, престоли. ІІо Александрі Батендерґу засів яку веде нині князь Болгариї.
на болгарскім престолі другий чужи-і ІІо сій причині порушили ми нині мо
чень, Фердинанд Кобурский. Але і сей не,же нечаяно болгарску справу.
уснів ущасливити Болгарів. За него змагав і ________
Стамбулов до обезнеченя независимости Болгариї від посторонних впливів, станув проте на становищи свобідної автономії ве
ликої Болгариї, але покінчив з рук найми
тів московских. Від сего часу хитає ся по
літика Кобурґа анальоґічно, як колись хи
талась політика україньских гетьманів.
Як україньскі гетьмани прилягали то до московских царів, то до Польщі, то навіть до Туреччини, так і нинїшна Болгарин чи там єї князь, не знає, на котру ступити і зглядає ся з Австриєю, Росиєго і Туреч
чиною на переміну, гостить то ту, то там, хрестить сина в православю, то знова ста- рає ся навязати дружні відносини з като- лицкою Австриєю.
Нині замітний в Болгариї опять вплив росийский. Кн. Фердинанд гне ся перед царем, а росийскі війскові сфери розтяга
ють опіку над болгарскою армією. Неда
галпцко-руску лі
(З причини статї проф. Т. Д. Фльорипьского).
язика давноминувшого часу, яких приклади бачимо н. пр. на анґлїйскім і францускім язицї.
Виходячи з загального бажаня зберегти основний льоґічний принцип фонетичної право
писи, природно відроджені літератури змагають до того, щоби нагнути свою правопись до зву
кового складу свого язика; такі поправки п е
реведено в XIX ст. в правописи язиків че
сного і сербского, при чім в останнім — Вуко- ви Караджичеви довело ся наткнути ся на вель
ми пристрастні протести рутинїетів; таку пробу бачимо і у Галичан. Чи правильно придумана їх правопись, і чи она відповідає докладно звуко
вому материялови язика, о тім компетентне слово повинні висказати фільольоґи, дорогою критичного розсліду сеї правописи, не вводячи в спір сторонних субєктивних підозрінь, які не відносять ся до спірного наукового питаня.
Взагалі в другій половині статї проф. Фльо- риньского ми находимо доволі багаго того но- сторонного ненаукового материялу, який не від
повідає запевнена), яке він висловив на початку статі про спокійний безпристрастний осуд пи
таня в печати. Заманений пристрастю полеміки проф. Фльориньский, за прикладом публіцистів
дливість висловленого пїдозріня, але не буде-
ВНО ГОСТИВ
в Софії росийский
ПОЛКОВНИК М0Л] о се сперечати ся, бо се відносить ся біль-
Відповідь прсФ. Володимира Антоновича.(Далі).
Окрім жалкованя на штучність язика в га-ї60-их років, вводить в свою статю виводи не лицких виданих проф. Фльориньский вважає наукового але політичного характеру; так він окремою провиною з боку галицких письменни- ’ впевняє, що істнованє в Галичині своєї «област- ків сю обставину, що они вживають т. зв. фо- ної* літератури може «ослабити політичну мо- нетпчної правописи, причім замість критики, гутиість Росиї*, «викликати занепад осьвіти і иригідности або правильності! сеї правописи, чо- ослаблене політичної сили в сего народу*, що го ми мали право сподївати ся від специялїста для галицких лїтератів . «наукові інтереси зай- славістики, він висловлює своє особисте підозрінє, мають ледви чн не останнє місце, а на першім і що правопись ту введено
ВИКЛЮ ЧНО ДЛ Я ТОІЮ,і плянї стоять відомі політичні цїли* і т. д. Ми щоби «із зверхної сторони зробити україньску1 не можемо зрозуміти, до чого були авторовії книжку скільки можна більше неподібною на | потрібні сї натяки в спорі, який тикає ся вн- общерусскую*. Ми сум ніваєм ося про снраве-[ ключно фільольоґії і лінгвістики, що надає лише єго статї непотрібний відтінок. Мабуть обовязки що-до відносин до держ ави—одна справа, а ужи
ване в розмові і письмі якогось язика або мови
Епанчін, розглянув ся в устрою бол-|Ш Є до обсягу серцевого знаня, як до науки. В
гарскої армії, а в
СЛІДза тим пустив загалі що-до правописи жалкованя на фонетн- _ зовсім иньша справа; чи чоловік вимовляв
князь Фердинанд кількох богарских гю л -|к у видають ся нам чудними: всі европейскі на- ф як
і, оньабо
віні т. д., то при тім може аов-
ковників і офіцирів на^ зелену пашу яко роди уживають фонетичної а не Графічної ме- сім поправно сповняти всі державні повинносте,
«неблаї онадгждних» . Евроні і казано, щ о |т о д и правописи, себ то зображають знаками поважати зверхні власті), сумлінно сповняти вло-
се сталось лише в цїли відмолодненя армії.
ІІо Епанчінї явив ся в Софії урядник письма проголошувані звуки, а не розуміня, поді- 1 жені на него обовязки і трудити ся на відно
сно егииетским гієроґліфам, письму Китайців або віднім полі користної діяльносте. Державою пра-
росийскої о м ін істерства скарбу, Кобеко, давпих Мексиканців. Наколи раз принято зобра-і влять не фільольоґи, а люди вистачені полїтцч-
щоби розілянутись і: лихих фінансах Бол-іжати знаками звуки, то правопись буде тим ним досьвідом, які вимагають від горожан на
гарні. А на д іл і с и д ін ь він в Софії і орґа- пригідвїйша і льоґічнїйша, чим докладнїйше бу- і тріотизму і однодушносте, а не однообразности
НЇЗує роСИИСКу політичну аґенцию. ІІа днях де збережена схожість проголошуваних звуків зверхних і культурних форм побуту. Налоли-б
виїхав
ВК1І1ЦИболі арскнії мінїстер війни З придуманими для них знаками. Наколи при- на справу кермуючі власті! гля цли із станови-
ІІапріков ДО Петербурга будьто в тій не- думано таку правопись, в якій кожднй .зв у к ! ща проф. Фльорипьского, то давно мабуть за- зображає ся лише одним знаком і кождий знак ведено би окремий департамент для управи фі- зображає лише один звук, то таку правопись 1 льольоґічними відносинами краю, а в тім де- можна вважати взірцевою; така правопись п о - ! партаментї були би окремі бюра: виговору, пра- дає ту велику вигоду, що при вивченю письм а,1 вописи, відмін, складні і т. д., а люди, що не визволяє учащих ся від вивченя всяких правил сповняли би приписів сеї власти, підлягали би правописи, на яких в иньших язиках тратить уиімненям, карам, арештам і иньшому лиху. Чиж ся богато часу і злишнього труду, позаяк вся такого ладу бажав би автор ? А мабуть єго на- теория правописи зводить ся лише до одного тякн на нібито політичну небезпечність, на »ме- правила: «означай всякий звук відповідним відомі і темні сили* неначе-б вели - на вказану знаком*. Впрочім, в деяких літературах ми зу- дорогу. (Далі буде).
винній цїли, щоби віддати візиту Епанчі нони, а на дїлї по те, щоби підготовити на царскім дворі евентуальну гостину кн.
Фердинайда в Петербурзі.
Ще недавно була бесіда о тім, що Росия Домагає ся від Болгариї відстунле- ня пристані Бурґас над Чорним морем, то знова, що Росия намірила там заложити склади угля для чорноморскої фльоти. Ни
ні говорять дневники о тім голосно, що
2
звернути їх увагу, щоби пильно стояли по сто
роні народного духа і не позволили втиснути ся до Інституту тому духови, який довів до Ааснїче- ня таких інституций(’як »Гал. Рус. Матиця» і >На- родний Дім», що були двигнені жертвами в с е г о р у с к о г о н а р о д у і мали служити в с е м у р у с к о м у н а р о д о в и , а нині'або не умертвле
ні тим протинародним духом, або служать нена- родним цілям. Тимто коли дійшла до нашої ві- домости вість подана нами, ми сейчас поспіши
ли на се звернути увагу ОО. Василиян, в тім иереконаню, що они не згоджують ся з проти
народними змаганями і не будуть терпіти поді
бних змагань в інституті, котрий має вихо
вувати будуче жіноче поколїнє. Письмо Впр.
О. Ігумена Пл. Філяса успокоює нас вповні, бо ми нічого більше не бажаємо, як успішного роз
витку Інститута на основах нашого обряду і рус- і кої народної ідеї. Праця ОО. Василиян, для якої І ми все висловлювали повне признане, нацерковно- і народнім полі, дає нам повну поруку успіхів і на 1 полї вихована, а коли ми до них звертали ся І з просьбою, щоби вглянули в справу, то се з тим переконанєм, що они зуміли би направити 1 лихо, якби яке там втиснуло ся.
II справі воші) завденя СС. Вашмок.
Від Впр. 0. Плятонїда Філяса, Ігумена 00. Васи
лиян, дістали ми отеє письмо, котре тут помі
щаємо:
До Хвальиог Редакциї „Руслана“.
В ч. об. Руслана під заг. „ІІньшим духом повіяло“ надруковано, будьто »по смерти кард.
Сембратовича москвофільска кліка, яка верхо
водить Народним Домом, закидає еїти на інсти
тут дівчат (СС. Василиянок у Львові) і бажає в нїм защепити свого духа<, а сей дух має бути
»народною деморалїзациєю». Дальше що »на ве
чірку Миколаївскім, коли учениці сьпівали слова Шевченкової пісни; »Думи мої», о. проф. Леи- кий так ними зістав доведений до нестями, що вийшов на естраду і з досадою в присутности гостин вирвав з рук одної з учениць ноти і тим заявив своє невдоволенє, що програмою була обнята точка, в котрій була згадка про Україну.
В імени СС. Василиянок, під котрих заря
дом Інститут стоїть і з уряду, який з рамени Митрополичого Ордипарияту в Інституті мені прислугує, а також як наочний сьвідок не лиш Миколаївского, але і всіх вечерків в Інституті до
тепер уряджуваних, заявляю категорично, що догіись повисгпа від початку до кінця не опирає ся на ніяких конкретних фактах:
1) Що до особи Вепр, отця сов. і проф.
Лепкого заявляю, що не лиш повисшого але на
віть подібного до него епізоду, не лиш в часі якого небудь вечерку, але в загалї в Інституті ні
коли не було і а ргіогі бути не мало — бо хо- тяй би навіть в Інституті було дещо, з чим би Вепр. о. Лепкий не згоджував ся, то однак на стілько є він педаґоГом, що свого невдоволеня не виявив би іначе, ях лиш піддаючи свої ува
ги до узгляднена безпосередному настоятель- ству Інститута. А вже впрост немислимою є рі- чию, щоби Вепр. о. проф. сов. Лепкий дав ся унести до нестями сьпівом Шевченкових слів про Україну публично, перед молодїжию і перед го
стями на вечерку. Чогось навіть подібного не лучило ся. Вепр, о Лепкий не лиш в теориї, але і в практиці є на стілько педаГоґом що лиш здоровий патріотизм защіплює в серце молодї- жи, далеким однак є від того, щоби молоді їх серця затроювати партийними ненавистями.
2) Рівнож неправдою є, будьто би Народний Дім закладав на Інститут еїти в тім напрямі, щоби для себе виробити в Інституті' який вплив иньший, як той, котрий єму прислугує в силу контракту ще за пок. кардинала, тому лїт щось 12 чи 15 заключеного. Сейже вплив є лиш до
бродійством для Інститута, бо обнимає він опла
чуване зі своїх фондів податків за реальність, де Інститут є поміщений, реставроване всіляких в домі направок, уряджуване своїм коштом вся
ких улїншень в домі, огороді і т. д. Від коли СС. Василиянки обняли під свій провід Інститут, Народний Дім много і дуже много вложив сво
го гроша в тойже Інститут і в загалі ніколи не відмовляє Сестрам жадної помочи, яку они для улїпшеня Інституту, для вигод учениць, за по
трібну або пожиточну представлять. О впливі бодай з далека неприклоннім для здорового па
тріотизму руского зі сторони Народного Дому в Інституті' не було і нема місця.
3) Що-до Василиян, котрих допись убочно дотикає, скажу хиба се, що ми ие боїмо ся здо
рової критики так що-до власного нашого па
тріотизму, як також, що-до праці, яку в тім на
прямі вручено нам посередно над Інститутом.
Народ вже нас достаточно знає. Проти здорової критики ми би і слова не підносили — однак з всякою рігпучостию відпираємо критику не оперту на правді' і конкретних фактах, особли
во звернену на захитане в суспільності! тої до
брої опінїї Інституту львівского, котру совісною працею вже собі придбали наші Сестри Ва
силиянки.
Єромонах ІІлятонїд Філяс Ч. С. В. В.
Ігумен мон. львівского, комисар орд. для СС. Василиянок.
Дрогобич 29. марця 1900.
Від Редакциї мусимо подати до сего спро
стована отею заяву: Статя поміщена в 56. ч.
»Руслана< не мала на цїли ані' захитувати в су- спільности доброї опінїї Інституту львівского, анї хоч би убочно дотикати ОО. Василиян, а лише
Загальні збори
Наукового Товариства ім Шевченка (Конець).
По оповіщешо переведених виборів виділу (і контрольної комісиї (до котрої війшли: радник і Сїчиньский, Ярослав Грушкевич і Кость Пань- і ківский) слідували з черги внесеня та інтерпе- I ляциї членів.
0 л. Б а р в і н ь с к й й вказавши на значний 1 розвиток Наук. Товариства ім. Шевченка і при-
! дбанє наукових засобів необхідних для науко
вої і літературної роботи, до яких передовсім і зазначити треба засновану від кількох літ Бі- I блїотеку, що збільшає ся з кождим роком, ио- і ставив внесене, щоби при Науковім Товаристві [ заснувати Н а р о д н и й М узей. Такий музей істнує н. пр. в Кракові, заснований і удержува
ний коштом міста та постійною підмогою сой- мовою, а міністерство просьвіти обдаровує сей І музей закуплюваними творами різьби і живо- I писи. І у нас треба би про се подумати і побіч
і
бібліотеки найти приміщене для тих ще розсія
них скарбів археольоґії, будівництва, різьби, жи- і вописи, предметів до украіньско-рускої етноґра- і фії і т. д. Такі скарби музеальні зможе визби- [ ратп експедиция, яка має намір виправити ся [ по краю, а належало-б видати також відозву і до наших земляків, щоби такі музеальні пред- I мети присилали Товариству. Також в товаристві І «Просьвіта» находить ся збірка таких предметів, і якими там ніхто не користує ся і належало-б
і звернути ся до сего товариства, щоби відступи- і ло сю збірку Наук. Товариству ім. Шевченка.
)-Наколи-б положено почин до заснована такого Народного Музея, можна би виєднати і в соймі кр. відповідну на єго удержанє підмогу, а також міністерство просьвіти обдарувало-б Музей при
нагідно творами живописи або штуки.
Се внесене п. Барвіньского викликало вель
ми оживлену розправу. Проф. Шухевич згадав про віднайдені ігуменом в жовківскім монасти
рі василияньскім дорогоцінні старинности, др.
Коцовский звернув бачність на збиране рідких друків і рукописий, др. Франко зазначив, що можна би такі музеальні збірки придбати від приватних і корпораций з застереженем їх вла- сности лише для збережена в Нар. Музею, як се є н. пр. в Осолїнеум. При тім домагав ся за- ложеня альбома автоґрафів, до чого дещо при
збирано. О. Ал. Стефанович вказав на значінє церковних старинностий. На останку п. Барвінь
ский поставив внесене, щоби до пробуваючих тут владик перемиского і станиславівского ви
слати депутацию з просьбою, щоби ординарияти піддержували заходи Товариства около збираня старинностий, о скілько такі находять ся по церквах і монастирях, і щоби такі памятки мо
гли бути уміщувані в Народнім Музею Наук.
Товариства. До депутациї вибрано проф. Гром- ницкого (яко заст. голови), Вол. Шухевича і Ол.
Барвіньского.
Ол. Барвіньский домагав ся також, щоби і Записки Наук. Товариства висилано безплатно бібліотекам утраквістичних семинарий учитель- ских і славяньскому семинарови фільольоґічно-
му в Відні, а се внесене попер також др. Ко- цовский.
На останку вказав Барвіньский на потребу підвисшеня винагороди біблїотекареви Наук. То
вариства з місячних 22 30 на 35 зр., нозаяк те
пер мусить працювати там щоденно 4 години (давнійше лише 2 год.) і праця єго щораз збіль- шає ся. Проф. Грушевский заявив, що се нале
жить до компетенциі виділу, на що Барвіньский відповів, що єго внесене належить уважати яко директиву для виділу.
По зборах відбуло ся заеїданє всіх еекций, котрі мали уконституовати ся і застановити ся над іменованєм нових дійсних членів. Репрезен- тация еекций лишила ся така сама як вторік.
Ол. Барвіньский висловив жаль, що деяких ви
значних учених наших на Україні не заімено- вано дійсними членами, хоч они в давнїйшім складі були членами товариства. Директори еекций і деякі члени обставали при тім погля
ді, що передовсім вимагає ся окрім кваліфіка
цій наукової, щоби они брали участь у науко
вій роботі' і виданих Товариства.
З політичного поля.
В ческім соймі справа помиреня обох наро
дів псує ся. На вчерашнім заеїданю ректор нї- мецкого університету Г о л ь ц і н ґ е р виступив против твердженя в інтерпеляциї Бжезновского, мов то що дня можна бачити пяпих нїмецких студентів. Університет в ГІразї називає бесідник нїмецким з ческим викладовим язиком. Пос.
Г е р о л ь д відповідає, що університет праский оснований ческим королем, а виступлене ректора не причинить ся доповодженя змагань, аби при
мирити обі народности. Ческі посли не можуть відступити від сих трех кардинальних точок:
безуслівне задержанє єдности краю, рівноуправ- ненє обох язиків в цілих Чехах і створене прав- них підстав, при помочи статистики, для упра- вильненя відносин національних. Пос. З д е н к о Ш і к е р каже, що заява Герольда звучить мов посмертна бесіда мирових конференций. Сим оче
видним виповідженєм війни, ческнй нарід не зискає нїчо. Німці не відступлять від иостуляту національного відграниченя. Заведене внутріш- ного, ческого язика є покривдженем для Німців.
Сторонництво бесідника приклоняє для мира, але не за всяку ціну, і коли єго примирять до борби, то не злякає ся. Ііос. Е н ґ е л ь заявляє, що Шікер надто дразливий; бодай передискуто- вана вже часть програми мирових конференций повинна мати приктичне значінє. Д ія ческих послів право державне е сьвятою спадщиною предків. Право державне уважають они будучою конституциєю краю, ґваранциєю свободи та до
бра обоїх народностий. Референт поз. Ф о р ш т називає мирові конференції простим крутій
ством диильоматичним. Після нїмецкої обструк
ції, яка заколебала повагу держави, можливість порозуміня в майже виключена. Головною пере
шкодою в тім є теория Німців про їх мнимий стан поеїданя. На підставі програми Німців з Зе
лених сьвят погодити ся не можна. Після зам
кнена дискусії принято буджетову провізорию.
В італїйскім парляментї на вчерашнім за
сіданні зроблено конець скандальним сценам обструкції' через прннятє нового, обостреного реґулямчіу. Бесідники лівиці заявили, що они ніколи не признають нового реґуляміну обовязу- ючим і на дальше будуть бороли ся всякими средствами против насиля більшості!. При тім ціла лівиця опустила палату. Присутні посли пра
виці принялн тоді всіма голосами зміну реґуля
міну, а заразом відрочено наради до 15 мая.
Англичани не в силі переправити ся через ріку Модер. Дослідними 4 днями перешкоди
ли їм в тім Боери в дуже зручний спосіб. Бое- ри відтяли Англичан з усіх сторін, хоть здавало ся, що Англичани стоять в зовсім безпечній по- зициї. Сего не сиодївав ся зовсім полковник війск Бродвод. Водопроводи, які достарчували до Блємфонтен денно 250.000 ґальонів води, Боери знищили. Місто мусить заосмотрювати ся в криничну воду. Англичани вспіли уратувати чо
тири армати. Корпуси Рімінґтона, Чонча, Го- бертегорда дізтали ся в сам осередок Боерів, котрі закричали до них: Не маєте по що іти далі, ви всі взяті до неволі! Тут почала ся па
ніка, яку збільшили ще зьвірята від армат та
возів, що виривали ся та тратували людий. Ме-
Жй Винборґом а Брандфортем находить ся 20.000 Боерів. В найблизших днях надїють ся великої битви.
Сойм.
Галицкии
(б. засїдане, 4. цьвітня).
На нинішнім засїданю розговорились посли.
10'/4
ВНІС ІІОС.По відкритю засїданя о годині
Яворский, іцоби галицкии сойм вислав поздо
ровну телєґраму Єго Сьвятости Папі Льву XIII з нагоди покінчених 90 літ житя. Внесене се піддержав в імена руских послів пос. Барвінь- ский і доповнив в той спосіб, іцоби желаня бу
ли виявлені від обох народів. З черги слідувало мотивоване 8 внесень самостійних посольских.
Пос. Рапапорт хотів би, щоби ми трохи попла
вали по Вислї, і вносить проте, щ >би завізвнти иравительство до заведепя парової плавби на Висл''. Внесене се відослшо до комісиї краєвого господарства. Пос. Романович мотивовав своє внесене на зміну кр. статута і соймової ордина- днї виборчої в напрямі утворена нової к у р и їз а
гального голосованя і побільшена числа послів з міст і сїльских громад. Бесідник згадує про трудності!, з якими боров ся клюб польских де
мократів торік в сонмі, щоби побільшити число послів з міст о трех. Поступ суспільности дома- гає са розширеня прав виборчих, хоч проти сего завдно протестували станьчпки. Число послів селяпьских хоче пос. Р. побільшити о чотирох, бо о стілько помножились повіти політичні (з 74 на 78), а число міских послів о ’пять, котрих би вибирало 10 міст, що нині голосують в сїль- скій куриї. Крім сего хоче пос. Р. витворити четверту курию загального голосованя, котра курия вибирала би 30 послів. Вибори у всіх ку
рцях мали би відбувати ся безпосередно, іменно в куриї більшої посїлоети, міст і палат торго
вельних завсїгдн тайно, в куриях сїльскій і за
гальній вільно би було
рівнанє. Ми зневолені оплачувати все готівкою, олосувати або т а й н о , тому не можемо на будуче нікому уділяти кре- картками, або устно. Бесідник не велить Стань- диту, отже Адмінїсграция була би приневолена чикам бояти ся послів пятої куриї і безпоееред-! при Аальшм гриваню залеглостии висилку часо ного тайного чи явного голосованя. Се послулят,
загальний і в других коронних краях і нашого; . ~
_ . „ л '2. с. м. депутацня Русинів з Станиславова і око- селяньетва. Селяни в.дчувають вже нині СВОТ|лиц.. д [ір0С](б0Юі що0и Преосьв. Владика в сой- кривдя; они прозріли, они бачать, що в д ругихім ; д,)мага В ся заснована рускої ґімназиї в Ста- краях вибори суть безпосередні,
алише їм ве
лять заступатись виборцями. Доси в трех че
твертих частих вибирають в сїльскій куриї ста
рости послів. А що сказати про деморалїзацию!
Д ехто боїть ся, що по заведешо безпосередних виборів, справа н а г о б о и ’ а потерпить. Нічого бояти ся! Міста суть польскі, а елемент польс- ский в Галичині є нині дуже сильний. Самі Русини будуть домагати ся о польских канди
датів, як се показало ся недавно при виборі Моп
си з пятої куриї до державної ради (? .) Сїльскій куриї дає пос. Ром. свободу тай
ного або явного голосованя з огляду на аналь- ф абетів та деяких виборців. Четверта курия не повинна нікому бути страшна. Бурю в раді державній не викликала тамошна V. курия, а антагонізм національний. Наша IV. курия не за- ко іотить тут спокою. Руху ширших верств, що домагають ся права голосованя, ми вже не здержимо. Бесідник полемізує з торічнимн ви
водами пос. Войт. Дїдушицкого, котрий бояв ся здемократизованя законодатних тіл. Німеччина посідає від давна загальне право голосованя, а не потерпіла через те ні трохи. Противно. Най- ширші верстви беруть там участь в прилюдних справах, а через се і держава стала кріпшою.
Четверта курия не грізна і для «иіігобонге)» спра
ви Таж V. курия з Галичини в раді державній находить ся в польскім «колі». Скоро до ради державної вибирають нині ширші верстви, то ті верстви мають право мати своїх заступників і в соймі. Що Німці дали сим верствам, то тре
ба і нам дати сим верствам. Се наказує нам автономічне наше становиско. Справа ІУ-ої ку
риї не дасть ся вже убити. Убєте єї нині, то она вирине на послїдній сесиї на другий рік.
Хиба може дехто жде, аж иравительство прий
де з таким предложенєм ? Я вірю, що тоді пра
виця голосувала би за тим. Чогож нині відма- гає ся? Внесене се відослано до окремої комі
сиї для виборчої реформи, зложеної з 18 чле
нів. З а відосланєм голосувала вся лївиця, рускі посли і деякі станьчики. Центр подільский голосував,
не
Пос. Цоль мотивовав своє внесене в справі пило до »Просьвіти« в місяци мартї 84, а від реформи оплат за телєґрами, іменно за теле
грами заграничні.
Пос. Розвадовский мотиво іав своє внесене в справі видана нового закону лісового. Внесене відослано до комісиї кр. господарства.
Пос. Андр. Потоцкий мотивовав своє вне- сенє в справі такого поділу шкільних ферий в народних школах, щоби школярі в часах піль- них наглих робіт були вільні від ходженя до школи. Внесене відослано до шкільної комісиї.
Пос. Вуйцїк мотивував вкінци своє внесе
не, щоби в законодатній дорозі означено, який максимальний обшар землі може посідати оди
ниця. Бесідник ударяє на внесене пос. Гупки, КОїре кривдить селян, бо наміряє їх викинути на брук. Він хоче обмежити посілість дворів, а тоді витворить ся середня земельна власність, яку хоче мати п. Гупка. Няні магнати все по
жирають — се признав і пос. Гупка. Обмежене лятіфундий, що нині посідають пяту часть Га
личини, поправить долю селян і дрібнїйших вла
стителів. 161 людий посідає нині понад 5000 морГів, а з тих 53 позїдае понад 1000 морґів.
Бесідник вичисляє деяких, не поминувши кр. мар- шалка, єпископів і монастирів. В лїсах прова
дять ті великани-посїдателї рабункову господар
ку. 3300 більших посїлостий посідає 4О°/о всего краю. Селянам не стає місця і длятого они дро
блять ґрунти. На 1 квадр. кільометрі жиє 130 селян робітників. Селяни набули в послїдних лі
тах лише 133.000 моргів з парцельованих біль
ших посїлостий. Сему треба запобічи.
(Година 2 , засїдане триває далї).
Н о в и н к и.
—
