Ч. 231 Львів, Четвер дня 14 (26) жовтня 1899 Річник III
Передплата : на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австрії :
на цїлий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
! на чверть року . . З р. ав. І
• на місяць . . . . 1 р. ав. •
За границею:
на цїлии рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. ’
* , ,, ,г - ____ А
і ;
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня ; і крім неділь і руских сьвят *
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедпция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернина(Лїндого ч.9.) Екс- ' педиция місцева в Аґенциї Со- І коловского в пасажі Гавсмана. •
; Рукописи звертає ся лише ; і на попереднє застережене. — ' Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки.
Письмо з Відня.
З Відня пишуть нам під днем 23-го жовтня.
Парлямент — відпочиває по виборах президиї. В кульоарах тишина, посли в більшій части розїхались домів, а предсї- датель переходового кабінету з'ужив віль
ний час на поїздку до Пешту, щоби там улсжитись що до парламентарної полагоди стравних податків, квоти і речинця вибору делєґаций. Одно лише польске «коло* де
батує над ситуациєю, не так політичною, загальною, як своєю. Становище »кола«
досить трудне. Висілі сфери надіялись, що оно по паденю ґр. Туна зверне ся в ліво, а тут надії завели. Вся праса опо
зиційна бє проте найбільше на Поляків, а здає ся, що і в часі розправ над заявою правительстьа лівиця не пощадить поль
ського »кола« і виведе на дневне сьвітло всі послїдні пригоди галицкі. Лівиця і пра- вительство вміняють Полякам у гріх, що они стоять ще заєдно при правиці і Че
хах, котрих думано з’ізолювати. Лівиця надіялась на раменах польских прийти до рішучого значіня в парламенті, а прави- тельство до продовжена свого житя.
Не знаю ще, як випаде відповідь >ко- ла« на заяву ґр. Клярого. Над сею від
повідей», котру зложить Яворский, »коло«
розправляє. О скілько однакож можна до
гадуватись, то відповідь »кола« не буде прихильна ґр. Клярому. Поляки не зій
дуть з занятого становища мимо погроз, що правительство розвяже парлямент і при слідуючих виборах »здецимує« польских послів. Питанє, о котре розходить ся в те
перішній хвили, не маловажне. Геґемонїя нїмецка мірить свої сили з національною рівноправностию. А чи могло би »коло«
польске прийти в поміч нїмецким геґе- монам ?
ГЕНРИК ПОНТОППІДАН.
Ласкавий хлїб.
Гамірно було одного полудня в уличцї за озером, де кілька обкурених старих лїпянок ту
лило ся до згіря, на якому стояла школа.
Йшло про досить важну справу: Стина Бедкер мала йти до «буди».
Була се популярна назва великого іно-що носьвяченого «Дому убогих», або «Дому праці», слави і прикраси околицї. Справді трудно уяви
ти собі щось більше відмінного від тих старих, брудних, смердячих домів для бідних, де нагро- маджуєть ся ріжних людий і кажеть ся їм жи
ти після своїх вибагів. По королївськи розсів ся Дім на верху зарослого травою узгіря, зверне
ний в сторону заливу — збудований з цегли та каміня, з вежою і королівськими буквами, що ясніють золотом на синьому тлї понад входо
вою брамою. 4
Чужі люди уважають його що найменьше за судовий будинок, тюрму, або дім поправи, а неодин поважний чоловік, якого впустять за паркан понабиваний зелїзними цьвяхами, прп- дивить ся сим чудовим сходам, огрівальним
Вість, що пос. Мснґер конферовав на днях з польскими людовцями, правдива.
Він розмовляв з Стапіньским будьте» в спра
ві заснованії реальної школи в Кросні, але на ділі Менґер заохочував людовцїв і Сто- яловщан до витриваня в опозициї проти
»кола«, кажучи їм, що правительство не
бавом розвяже парлямент, а тоді людовцї польскі і Стояловщани увійдуть до нового парламенту в більшім числі. Менґер пра
цює усильно над розбитєм солідарносте правиці, схлїбляючн людовцям і беручи їх з опіку. Б
іуісієеі ітрега не вийшло ще з памяти Німців в борбі їх проти Славян.
Внесенії пос. Танячкевича на знесене язикових розпоряджень для Галичини не підписали і посли з клюбу ІНенерера. Ше- нерер відповів, що він стремить до відо- кремішненя Галичини; тому галицкі спра
ви були і будуть для него — еіпе БеЬег-
\\иг8І. Чи пос. о. Танячкевич найде доста- точне число підписів для свого внесена — се нас мало обходить. Ми в нічім не мі
шали і не будемо мішати політичної акциї о. Танячкевича і Окуневского. Они мають свій розум і за него відповідати муть. Ру- скі посли будуть иньшою дорогою дохо
дити прав руского- на-роду і не пійдуть з сею справою до нїмецкого війта на суд.
Як нині старий Ріґер кличе своїх Чехів до справедливої згоди з Німцями, так і рускі посли кличуть Поляків галицких до справедливого поладнаня руско-польского иитаня. Руский нарід жиє, кріпить ся, ро
сте в силу і певний своєї будучности. На ласку Німців він не буде здаватись, а хоче обезпечити дальший свій розвій на спра
ведливім компромісі з польским народом.
Чим скорше прийшло би до такого ком
промісу, там лучше було би для обох на
родів Галичини під всяким взглядом. Від
кладати такий компроміс значить одно, що підривати національну і економічну силу обох народів і піддержувати істнуючу на
і стелям, похитає значно головою та пробурмо тить щось про пересаду.
А що-ж тодї, коли поведеть ся йому ді
стати ся до одної з великих саль, де сидять рядом члени на вузьких соломяних сидженях під вікнами і плетуть плетінки та коші — чо
ловіки з одного, жінки з другого боку. Нема хи
ба ніщо Іірикрійшого, як такий гурток старих, змучених житєм людий, яким вже ніщо не ли
шило ся — особливо, коли вічна журба вити
снула глубоке гіятно знищеня, як ось на них.
Сторгані сили, зломані енергії із хат та лїпянок і позамикали ся тут, в сих мурах, коли руки по
казали ся за слабі, а плечі надміру похилені до двиганя ярма житя. Сидять вони тут однако загорнені, в чистім платю, вимиті, вичесані, про що навіть не думали ніколи в житю, тихесень
ко, в задумі, якби вічність зачинала ся для них справді в сїй великій, скепленій салї, де сьвітло паде немов надземський блиск, а найлекший ка
шель або хрюмкіт відбиваєть ся від високого склепу цілком як в церкві. Мовчаливо і побож
но перебирають закостенілими, кривими пальця
ми, вяжуть стебла, плетуть, переволікають го
дину за годиною з одностайною, механічною точністю годинника, що висить в куті — де-ко
ли лише стрепенуть ся на відгомін скриплячих чобіт інспектора, що йде горі сходами. Дрож зі
ціональну борбу в користь спільних воро
жих сил і елементів. »Коло« польске по
винно зрозуміти, що правиця лише тоді удержить ся в цілосте, наколи она зможе взяте ся за осущенє своєї проґрами. Спи
нять Поляки осущенє сеї проґрами, то від них відвернуть ся не лише Чехи, але і полудневі Славяни враз з Русинами. А що буде тоді, як Чехи помирять ся з Німця
ми без Поляків?
Розправу над деклярациєю нового ка
бінету розпочне завтра пос. Окуневский.
О. Танячкевич, що був перший записаний до голосу, відступив єму своє місце. Чи пос. Окуневский з’уміє з всею повагою о- бернутись до деклярациї кабінету? — по
каже завтрішна днина. Боїмось, щоби ці
ла єго річ не скінчилась на рекремінациях, що не будують, а руйнують. Але вольно
му воля, спасеному рай. Доси пос. Оку
невский не приніс своїм руским виборцям позитивного добра. Німці кокетували з ним, але в своїй проґрамі про права руского народу в Галичині не згадали. Дай Боже, щоби пос. Окуневский пересьвідчив бодай ґр. Клярого о потребі справедливої нола- годи рускої справи.
Князь Шварцеиберґ про язиковий закон (X ) Кн. Фридрих Ш варцеиберґ оден з най- видатнїйших нині' заступників чесної шляхти в раді державній мав вельми цікаву розмову з одним дневникарем, котру подає вторковий N. \¥. Та^ЬІаМ. Розмова ся вельми важна для Русинів, иозаяк кидає сьвітло на становище, яке Чехи займають в справі будучого язикового за коне. Відома річ, що і ґр. Туй був, а тепер і ґр.
Клярі є за тим, щоби рада державна ухвалила лише закон для Чех і Моравії, а се було би та
кож вельми бажаною річию для одної частини польского кола, в котрім тепер починає вари
ти ся.
« Я з и к о в е п и т а н є , ееб то законне упра- страху перелітає ио громадці. А коли поважна постать Бога-Батька покажеть ся на дверях, всі старечі голови похнюплюють ся нище над сво
їми плетінками.
Одинокою розличністю у сїй довгій одно- тайностї дня є звінок, що оповіщує годину їди.
Коли він лише залунає, неї схоплюють ся з місць, змітають обережно останки соломи з одіжі на приписану реґуляміном малу купу серед салї та йдуть на коридор, де сторож уставлює їх двій
ками в ряд. На даний знак сходять до кухні, відки виходять по хвилині з риночками, які не
суть обережно, тримаючи їх обіруч; похід ру
шає з місця і здаєть ся немов би розплнвав ся від сього теплого, милого, ласкотаючого підне- бінє запаху.
Рано дістають пів кварти вареної, розпу
щеної води — називають се пивом — і чверть фунта сухого, чорного хліба, який рюмеґають безвпинно і хапчиво беззубими яснами, розмо
чивши його у. воді; в полудні лиґають папку з оселедцем, або капусняк з бульбою — а в до
датку іще запах печені інспектора, коли пове
деть ся їм пристанути в часі походу хвилиноч
ку під дверми приватної кухні. На вечерю їдять солонину з кусником сухого, разового хліба та пів горняти воднистого молока, почім сторож обходить салї, аби подивити ся, чи не розіляно
2 вильненє становища, яке належить признати н а-
ц і о н а л ь н и м м е н ш о с т я м в с і х н а р о д н о - с т и й , мусить бути переведене. Полем до полаго- д и с еї справи н е х а й б у д е р а д а д е р ж а в н а . Правительство повинно прилагодити все, що до того потрібне. Перед кількома днями сказав ґр.
Клярі, що ще не рішено, чи має бути предло- жений закон для всіх країв коронних, чи лише для поодиноких країв. Тепер вже мабуть ся справа рішена. Н а д з а к о н о м д л я п о о д и н о к и х к р а ї в н е б у д е м о п р а ц ю в а т и в р а д і д е р ж а в н і й , а х и б а в с о й м а х . Цен- тралїсти є за компетенциєю ради державної — отже нехай буде. Але тоді м у с и т ь ц е н т р а л ь н е з а к о н о д а т н е т і л о т а к о ж з а г а л ь н и й з а к о н о б н и м а ю ч и й ц ї л у п о л о в и ц ю д е р - ж а в и у х в а л и т и * .
Такого погляду держать ся також молодо- ческі посли, як вже у виконуючім виділі прави
ці нераз заявили — сего держить ся і Славянь- ский Союз — на се мусить згодити ся і поль- ске коло. Але на нашу думку правиця не повинна вижидати нредложеня правительства а сама ви
ступити з начерком язикового закона. Члени виконуючого виділу повинні наперти на иольске коло, щоби Др. Білїньский не ховав під сиудом свого начерку, а вніс єго в норозуміню з веїми клюбамн правиці в раді державній. Коли вже Чехи клонять ся до признана компетенциї в сій справі раді державній, то її коло польске по
винно уступити із свого застарілого становища, котре означає неприхильність для рускої на
родносте.
АРХІЄРЕЙСКЕ ПОСЛАНІЄ
Преосв. Еп. А. Шептицкого.
Андрей Шептицкий
Божою Милостию і се. Апостольского Престола благословенєм
ЕПИСКОП СТАНИСЛАВІВСКИЙ
В ірним Е п а р х їі
Поздоровлене в Бозї і Архієрейске благословеніє!
(Далі).
Так не є, мої милі братя! Хрнстос, котрий сказав о собі, що не прийшов »токмо ко погиб- ш им ь овцам'Ь дому Ізраилева*, Христос, котрий плакав над Єрусалимом, передвиджуючи єго за гладу, а по нїм Апостол Павло, котрий готов був житє віддати за братий своїх по крови, дійсно любили свій нарід, і не лиш не заказу
вали, але і учили правдивого патріотизму. Инь- ніим однак був патріотизм Христа, як погань- ский. Грек і Римлянин, при любві до свого наро
да, мав погорду і ненависть до всего того, що не своє; чужинець був для него не братом, не ближним, а варваром. Ж и иучили: «Возлюбиши искренняго твоего и возненавидиши врага -гво- єго*. Мат. 5, 43. Люби свого ближнього, а воро
га май в ненависти. Але Христос попри любов до родини і вітчини казав всіх ближних любите:
«Аще бо любите лю бящ ихь вась кую мзду нмате? Не н митари ли тожде творять? І аще
чого, або не сховано яких останків. Всьо дїєть ся з незвичайною увагою і в порядку, який можна би назвати сьміло взірцевим. У четвертій годині в ранці витягають їх з ліжок — так ка
же реґулямін — у вечері відбуваєте ся перегляд, на яким вимірюють і оцінюють денню працю — у всім точність і карність, якої не ностидали би ся анї одна касарня.
На прнчуд дивною є складність, з якою сесї старі та з’їдійотїлі люди уміють все і при кождій нагоді віднайти свої місця та знають свої обовязки. Навіть найменьше слухняві, най
більші диваки — а де-ж є їх більше ніж між безсильними старцями? — стають ся в неспов
на дві неділі найпокірнїйшим і найбільше під
даним знарядом у механізмі: — Як лише вий
дуть перший раз на сьвіт, пізнати їх по тій чи
сто старечій лагідносте, іцо характеризує чле
нів сього закладу на рівні зі сірим мундуром.
Треба також признати, що теперішній ін
спектор є немов сотворений на становище, яке прийшло ся йому займати.
Високий, сильний, що аж долівка дрожить під його стопами, тримає керму в своїй рішу
чій і сьвідомій руці з цілою повагою бувшого
відповіди. Духовеньство руске відчуває болючо язикові відносини в Галичині'. Лише Нїмцї, По
ляки і Італїянцї тішать ся в Австриї добродій
ством, що їх мова є внутрішною, урядовою мо
вою. Правительство повинно всім народам дати рівноправненє на підставі основних законів.
Дальше вказує на нужду руского народа в Га
личині. Опісля звертає ся бесідник против ноль- ского кола, а в кінци против Німців, що в своїм Рііпухрі'о§гаіпт-і забули на Русинів. Бесї-
чині, дальше домагає ся з н е с е н я п а т р о н а т і в і р о з д і л у г а л и ц к о ї р а д и ш к і л ь н о ї се не перешкаджає, що найпершою любвою має дник апелює до поодиноких міністрів. Від мінї- любити свою родину і свою вітчину. І як лю-*стра фінансів жадає з н е с е н я м и т а в Гали- бов до ближнього не противить ся любві до ро
дини, так не противить ся і любві вітчини. Хри
стиянин може і повинен бути патріотом, але єго і н а с е к ц и ї п о л ь с к у і р у с к у . ІІольский мі- патріотизм не може бути ненавистию і анї н е : нїстер для Галичини п о в и н е н б и б о д а й п о- сьміє накладати обовязків противних вірі. То, с т а р а т и с я о у в і л ь н е н е р у с к и х х л о - що видавало би ся патріотизмом, а було н е н а - п і в , щ о с и д я т ь в в я з н и ц і . Бесідник вистию, або нротивило би ся вірі, не є правди-|апелю є до правительства, щоби бодай в части вим патріотизмом. Тож і ми сьвященики єсьмо ■ поправило то, що зіпсувало австрийскі нрави- патріотами і уміємо нарід свій любити ліпше як^тельства в нослїдних ЗО роках.
цілуєте други ваша токмо, что лишше творите, не и язьічинци ли такожде творять. А зь же глаголю вам'ь любите враги ваша*. Мат. 5, 47.
Коли ви любите тих, що вас люблять, то чогож за те сподїваєте ся ? Чиж і митарі так само не роблять ? А коли поздоровляєте тілько своїх приятелів, то щож великого робите? Чиж і по
гани того самого не творять ? Але я вам кажу, любіть ворогів ваших.
Християнин має любити всіх людий, але
ті, що в ту нашу любов до народа не вірять,!
бо любимо єго працею і самопожертвованєм.; цї це виступали против кождочасного нрезиден- Любов на ділах, а не на словах полягає. Хто та міністрів, лише против системи, що стреміла на своїм становнску, сповняючи совістно свій д0 випертя Німців з їх позиций. Німецка мова обовязок, працює для добра народа, є ліпший мусить зістати в Австриї еіпе Уегтіи1ип£8*рга- гіатріот, як той, котрий много говорить, а мало сь е. Бесідник нарікає на славяньщенє урядів в творить.
Любім всі євоє, свого тримаймо ся
своє дбаймо, але стережім ся ненависте, бо не- заховують ся вичікуюче, однак готові вступити нависть, се чувство нехристияньске. Стережіть до борби, скоро правительство зійде з свого рі- ся і між собою ненависти і роздору, злишної чевого і нейтрального становлена.
партійносте, скупляймо свої сили, бо сили роз-| Пос. І І е р ґ е л ь т плаче, що національна ділені завсігди суть слабими. «Всякое царство НуЖда научила Німців патріотизму. Бесідник раздіільшеєся на ся запустіїєть, и всяка, град-ь думае, щ0 і нїмецке, католицке сторонництво или дом і. раздіїливьійся на ся не станет-ь*, Мат. пе буДЄ довго обходити ся без того чувства.
12, 26. Кожде царство, що розділило ся на два (Оплески на лівиці).
собі ворожі табори, змарніє, всяке місто а на- Пос. Л ю е ґ е р каже, що міністерство но
віть дім, де є роздвоєне, не остоіть ся. А пере- ве, але програма стара. Бесідник надіє ся, що довсім иамятанмо, що нарід є тим сильнійший, ані- н їМцц апї Чехи не будуть голосувати за у- м більше опирає ся на науці Ісуса Христа. ГОрСКОЮ угодою, висказує надію, що всі народ
носте повинні злучити ся до спільної праці в цїли створена сильної і згідної Австриї.
Др. Б е р н р а й т е р каже, що німецка розвинути всі свої сили, і відповісти нокликаню ,^(ль,па посілість попре Австрию у всіх справах, що суть державною конечностию. На кінци за являє ся за ухваленєм угорскої угоди в парля- чид
Длятого, коли любимо свій нарід, держім ся сьвятої католицкої Церкви. Будьмо пересьвідче- ні, що лишень в ній зможемо по волі Божій яке нам провидїнє БоЛ- назначує. Ми католики І руского обряду як би провидїнєм Божим на те
поставлені, щоби притягнути до правдивої ка-1 ме,іТарній дорозі толицкої віри тих братий наших відлучених, ко
трі до нашої Церкви не належать. Молім ся »о соєдиненїє святьіх'ь Божіихь церквей*, памп
таймо о них в своїх молитвах, а самі скріпляй- Н1ЯКО1 ваги мо ся на силах, щоби відповісти надії, котру
Церков на нас покладає, як се виразив великий папа Урбан VIII.: Ви Русини привернете колись до єдноети всі восточні Церкви.
(Конець буде).
Пос. В о л ь ф каже, що Німці будуть ради
калами аж до сповненя таких жадань: переве
дена поновних, парламентарних обрад над уго
дою з Угорщиною, знесеня Стремаєрівских, язи-
; кових розпорядків, оголошена нїмецкої мови яко державної, обмежена §. 14. лише на случаї еле
ментарних нещасть. Бесідник рекламує мову престольну. Німці ждуть з оружєм в руці. Річ До вістей, поданих у вчерашнім числі, д о - . Вольфа переривали Чехи окликами. Дьси однак даємо, що пос. О к у н е в с к и й жалив ся, що в було спокійно. Т е п е р п о ч а л а с я о б с т р у к -
3 Державної Ради.
краківских судах не приймають подань, писаних по руски, та що всхідно-галицкі суди на пись
ма, стилізовані по руски, не дають в тій мові підофіцира та з неімовірною зимною кровю.
Спокійно і з такою поставою, якби нролиґнув тростину, або бодай сховав її під заіцепленим сильно сурдутом, обходить день-у-день всі салі, а має він нечувану здібність відкрити кожду, хочби найменьшу неправильність, або занедбане у виконаню закладового реґуляміну.
В сутеринах є богато малих, темних кім нат названих «тюрмою», де замикаєть ся пере- ступників; вони дістають деревляне ліжко, сін
ник і новий закон, аби могли роздумувати кіль
ка днів у тишинї і жалувати вини... Сю кару любив інспектор, яко вислужений військовий, незвичайно, а в почутю обовязку додавав зі своєї сторони уменьшенє харчу.
Тож ніхто не стане дивувати ся, що сей заклад мав загально признану славу справді взірцевого закладу, слави околиці, а притім не обтяжував громадської каси. Тому без пересади міг інспектор з цілою сьвідомостю впевняти го
стей, яких обводив но великім будинку, що у- стрій і цілий розклад дня заведений тут послу
жив за взір всім закладам для убогих у сусід
ніх повітах.
Дивна однак річ — убогі сього повіту не
ІІос. Г о ф м а н - В е л є н г о ф каже, що Нім-
Австриї, жаліє, що в заяві ґр. Клярі нема за- нро стережена против уживана 14. параграфу. Німці
Социялїст пос. Г а н н їх твердить, що по
єднане народностей лежить в програмі социялї- стів. До заяви ґр. Клярі не прикладає бесідник
ц и я з с т о р о н и Ч е х ів , а іменно при відчи- таню ческої інтерпеляциї, котра твердить, щ о р е с к р и п т м і н і с т р а з д н я 16. с. м. с т р е и
уміли оцінити як слід палати, що тямила так ласкаво про їхню старість. Майже сама згадка
«буди* викликувала переляк на лиці найбіль
шого навіть урвителя.
Розумієте ся і Стена Бедкер не признава
ла сеї чудової вентиляцийної системи та гар
них архитектонїчних ліній. Коли заиовіджено їй, що пришлють по неї, а потім коли вже справді заїхав однокінний віз, аби перепровадити її, не можна було намовити її ніяким чином, аби сіла на нього, а коли хотіли всилувати її, забрала ся з такою енергією до оборони, що на її крик збігли ся люди з цілого села.
Зчинив ся страшний крик; пів вуличк заповнили цікаві, що поназбігали ся зі всіх у- сюдів; серед накликовань, сьміху, гавканя псів, вереску вертаючої домів шкільної дітвори, чути було Стину, іцо кляла і кричала як шалена.
• (Далі буде), і
з м и т ь д о п о н о в н о г о з а в е д е н я н ї м е ц к о ї
м о в и д о в н у т р і ш н о ї с л у ж б и п р и ч е с н и х с у д а х . Правительство провокує і пони
жає чесний нарід, для котрого сей рескрипт є формальним ударом в лице. Інтерпеляция за
питує, на якім законі опирає ся се розпорядже- н є? Інтерпеляцию відчитував пос. Горжіца. Че
хи громадять ся коло мінїстерияльної лавки, де сидять др. Гартль і мінїстер судівництва, Кін
дінґер. Коли почало ся читане інтерпеляциї, Чехи кричать: Рі'иі! А Ь ги ^ І П р о ч з м і н і с т р о м с у д і в н и ц т в а ! Г а р н и й м і н ї с т е р ! С к р и т о у б и й н и к! В часі читаня уступу ін
терпеляциї, в котрім мінїстер взиває власти, щ о б и є м у п о д а л и і м е н н и й с п и с у р я д н и к і в , щ о о б х о д я т ь т і з а р я д ж е н я, к р и ч а т ь М о л о д о ч е х и : . Б е з л и ч н и й в и с ї л ь - н и к ! А Ь г и "! Ш п і о н ь с к а с и с т е м а ! 'Г а к р о б и т ь а в с т р и й с к и й м і н ї с т е р ! » Мінїстер хоче вийти з лавки, але Чехи не пускають, а п о с л и М а с т а л ь н а , Б ж е з н о в с к и й , Б ж о - р а д і Д о л є ж а л ь в п а д а ю т ь д о м і н ї с т е р и я л ь н о ї л а в к и і в и г р о ж у ю г ь м ін ї- с т р о в и к у л а к а м и . Кіндінґер обертає ся до Чехів плечима, а лівиця оплескує се. Президент дзвонить, а Бжорад кричить: . Т р е б а б у л о н а в ч и т и с я з а к о н і в п е р е д о б н я т е м т е - ки! М і н ї с т е р В о л ь ф а ! » Пос. Гаєк питавсь:
.Д е є м і н ї с т е р р і л ь н и ц т в а (ґр. Клярі), с е й з р а д н и к с т а н у ? ї д ь т е д о Б е р л і н а ! » Мінїстер Кіндінґер встає, а Чехи друть папери, що були розложені на мінїстерияльних пультах і п о ч и н а ю т ь к и д а т и н а н е г о п а п е р о в и - м н к у л ь к а м и. Мінїстер хоче говорити, але Чехи кричать: .В ін н е с ь м і є г о в о р и т и ! » Шенерер, лцо вже став сторонником иравитель- ства, кричить: .Най жиє партия католицких Німців! З 'яв л яє ся служба і мостить дорогу для міністра, що виходить не головним, але бічним виходом. Потім замикає президент за-
сїданє. _________
Н о в и н к и.
— Виділ тов >Сїльский Господар» рішив скли
кати около 10. листопада с. р. загальні збори до Одеська з таким порядком дневним: 1. Про
мова Голови товариства. 2. Справозданє секре
таря. 3. Справозданє касиєра. 4. Реф ерат із са
дівництва а в разі перепони о штучних навозах:
каінїтї і жужлях Томаса. 5. Роздача поміж дій
сних членів, котрі доси внлатили внисове і вкладку, щеп і зернівок, також вильосованє кількох пнів пасіки, плужка до підгортаня кар- тофель, насїня пашних ростин і трех мішків каінїту. З огляду на непевність, коли прийдуть з Ряш ева замовлені щепи і зернівки і чи В.
Краєва Рада шкільна призволить на відступленє шкільної салі на Зам ку одеськім, точний день і місце зборів подасть ся иізнїйше до ВІДОМО
СТІ!. Від Виділу тов. «Сільский Господар» в 0 - леську 22. жовтня 1899. Тома Дуткевич, голова,
І. Петришин, секретар.
— .Виїмково» прийшло »Д£ло« до розуму. Бе
реш до рук 229 ч. .Діїла», і в додатку .Б ібліо
теці найзнаменитших повістий» впаде тобі в око
»ї». Що се таке? І .йорчиків» нема! Чи я осліп, чи се зецери і коректор зашуткувалн собі з редакції! >Д-Ьла«?... Чи »ДЬло«, що так зразу горлало за фонетикою, а потім нараз як той упертий осел, анї руш не хотіло ввести єї, мни
мо тому, що... і т. д., чи »Д'Ьло« мало би прийти до розуму і завести фонетичну правопись?... Аж ось в пояснених читаємо, що оно в и ї м к о в о лише прийшло до розуму, що в и ї м к о в о ли
ше на безусловне жадане автора (Нечуя-Левиц- коїю) друкує єго повість .Гетьман Іван Вигов- ський» фонетичною правописю! А іцо-ж скаже на сей в и ї м к о в и й р о з у м н и й к р о к консо
лідації я ? Що скаже .Галїчапїн»?
— «Народний Дім» в Чернівцях укінченин крім паркетів, котрі власне ставлять в салі, балько- ну і провізоричного мальованя салї, що насту
пить сими днями. Рускі товариства і читальня .Народного Дому* займуть ще сего тижня при
значені для них комнати. Сего тижня скінчить ся реперация офіцин, де досп була друкарня, а де від 1. падолиста отворить міщанин Іван Созаньский реставрацию і склеп. Друкарня вже осьвітлена електрикою, котра сего тижня стане вже функціонувати і в читальнії .Народного Дому».
— Резиґнация Мельцера В львівскім, музичнім товаристві оиорожнила ся була но смерти п.
Ш варца посада директори. Компетували о неї професор товариства Солтис і бувший профе
сор тогож товариства Мельцер. Професори му
зичного товариства заявили ся значною біль- шостию голосів за Солтисом, що працював при товаристві від довшого часу, а притім був со- вістним професором, чим Мельцер похвалити ся
не міг. Здавало ся, що виділ піде за судом про
фесорів товариства, людий в тім разї найком- петентнїйших, однак так не стало ся. Одним голосом більшости заіменовано Мельцера. Роз- горіла ся борба між сторонниками одного і дру
гого кандидата, тим більше, що ухвалу виділу мусять потвердити загальні збори. Мельцера за гальні збори не затвердили, тому сьмішною рі- чию являє ся єго резиґнация, коли нема з чого резиґнувати.
— Виділ філії тов. .Просьвіта» в Станіславові спрошує сим членів філії на посьвяченє ма іарнї
«Підгірскої Спілки», що разом з вічем економіч
ним відбудесь в середу дня 1-го н. ст. падоли
ста у власнім домі Підгірскої Спілки при ул. Ти- сьменицкій за мостом зелїзницї.
П р о ґ р а м а:
Рано о год. 8 '/2 Служба Божа в церкві ка- тедральній; о год. 11. посьвяченє дому спілки, а опісля віче з слідуючими рефератами:
1. 0 потребі промислу і торговлї в краю Др. М. Коцюба.
II. О касах Райфайзенівских — о. Н. Ба- чпньский.
III. О крамницях — о. Е. Бариш.
IV. Справозданє з дїяльности «Підгірскої Спіл
ки» — И. Гурик.
В часі віча можна записувати ся до »Иід- гірскоі Спілки» (ЧленьсКий уділ 10 зр., вписове
1 зр., гроші можуть бути сплачувані ратами).
З а Виділ: Др. К о ц ю б а , голова.
Н. М о р о з, писар.
— Здицілість у дїгий. Страшний случай лу чив ся в околиці Дубліна. Діти кількох ірлянд- ских родин бавили ся перед домом; в тім часі одно з них запропонувало забаву в забиване теляти. На жертву вибрано чотиролїтного Ві- лїяма ІІатріка. Принесено молоток і старий ніж:
дитя повязано, а один шеетилїтний хлопець уда
рив Віліяма .молотком в голову, а другий почав єго різати ножом по горлі, причім перетяв ему уста. Коли кров почала лити ся, діти з страху иоутїкали, але хлопець, що грав ролю теляти, по кількох годинах муки стратив житє.
— Мархвіцкий, б. директор кредитового банку, член палати панів опустив Галичину і виїхав до Дрезна. Мархвіцкий мав зізнавати в процесї Ст. Щенановского і Малки Фурман яко еьвідок, а єго зізяаня заповідали ся незвичайно сенза- цпйно. Виїзд Мархвіцкого єсть тілько продовже- нєм несподіванок, в які ся справа дуже богата.
Поголоски, що карний суд заж адає від палати панів видачі дра Мархвіцкого, не утихли доси.
( X ) Зловіщим числом уважають у мас тринай- цятку, так що в лїчничих закладах, де є біль
ше комнат, не знайдете комнати означеної три- найцяткою. Навіть у Львові опирають ся вла
стителі, щоби їх доми означувано тринайцят- кою. Для німецко-національної обструкциї ста
ла такою зловіщою ч о т и р н а й ц я т к а . Перед кількома днями їхав трамваєвий віз у Градци означений 14-кою. Нїмецкі націонали, котрим’
так надоїв §. 14-ий, кинули ся завзято на віз і мало що не розвалили єго. Але віз направлено і знов їздить чотирнайцятка улицями в Градци.
Мабуть так само не вдасть ся напасть націона
лів на §. 14 в раді державній, бо ніяке іірави- тельство не дасть ся так звязати, щоби дер
жавна машина одного красного ранка станула зовсім загальмована.
Присяжні судиі, що засідають в процесі о галицку щадницю внесли подане до міністер
ства справедливості!, аби оно признало їм ди- єти, бо розправа, іцо тріває кілька неділь, му
сила принести їм шкоду в їх фахових інтересах.
— Жидівска всемогуч'сть. Краківский »Що=
Хіігоііі]* пише в 241 числі: Ж идівска все.мог’
чість в Австриї обявляє ся в переражаючий сік сіб з нагоди кутногорскої справи о ритуальи убийство в Польній. Один з жидівских, відені ских орґанів доносить, що вже в найблизші часі урядовий дневник має оголосити спенсіс нованє прокуратора в Кутній Горі, радника крг євого висілого суду, Шнайдра-Свободи, що внс сив обвиненє против Гільзнера. Б справі тої не чуваної заиовіди сченсіонованя урядника, що славою судейского стану в Австриї, внесена 65 де на засіданю державної ради інтерпеляция сторони антисемітских послів. — Донесене д прокуратори! против старшого рабіна Ґіде.ман о образу католицкої церкви, підписало вже горою 2000 осіб, поміж тими богато осіб з Гі личини, головно з Решова, Львова і Береж и Мимо сего прокуратория не поробила доси ніг яких кроків против рабіна Ґідемана, що висті паючи против віри в істнованє ритуального і бийства, обидив католицку церкву. — Відені ский Уаіегіаші доносить, що рабін Б льох над слав редакциї того письма свої виводи проти сьвятого Симеона з Триденту, котрого мучені чу смерть називає еіпе ВІиІІіі^е. Др. Бльох стг рає ся покликувати ся на папу, Венедпкта ХГ Отже \аїег1апа власними словами Венедикі Х І \ . доводить, іцо сьвятий Симеон з Тридені був .невинного дитиною, замордованою жидам з їх ненависти до віри» і що «чуда при єго мі щах суть доказані». Статия Уаіегіаші-у кінчиї ся словами: »От як має ся річ з .Віиіііі^е» і .нікчемним, безвстидним фалшованєм правди
— З краківских послів, що підписали інтерпе
ляцию в справі Гільзнера кпить собі в тім са
мім числі »ОІ08 Хагоііц» в сей спосіб: «Хоига ВеГогша» запевнює, що демократичні посли мі
ста Кракова підписали в раді державній інтер
пеляцию, що бере в оборону ритуального убий- ника, не з причини хабару, взятого від Рапа- порта, але з причини вродженої їм глупоти. Ми не мали ніколи високого виображеня про ха
рактер краківских репрезентантів в Відни, але все мали ми сяке-таке виображенє про їх інте- лїґенцию. Редакция «Хоіу-ої КеГогш-и» мусить їх знати ліпше від нас, скоро один з них (Со- коловский) засідає в єї редакцпйнім крузі; не думаємо про те квестионувати твердженя пова
жаного дневника». В справі уби їства Грузівної внесли антисемітскі посли інтерпеляциї в пар- ляментї. З і змістом тих інтерпеляций познайо
мимо читателїв в однім з дальших чисел нашої часописи.
— Сценічні овациї. Артисти цїсарских театрів в Москві подали просьбу до дирекций, аби за боронили вручати акторам в часі вистав ріжяі дари і цінні памятки.
— Поезиї папи вийшли під написю «Ьзоаіз XIII. Саппіпа ниреггітз ейіГа*. Як звісно пана володіє добре класичною латиною і мимо ста
рого віку не покидає ще нині пера.
— Хрещене рабіна. Др. П. Гісман угорский ра
бін поїхав до Риму, аби в дні Всіх Сьвятих о- хрестити ся і вступити до монастиря Францїш- канів. — В тім самім дні має його сестра др.
медицини охрестити ся в Мостарі. Вона мешкає вже тепер в монастирі.
Т е л е ґ р а м и .
Відень, 25. жовтня. ХУіепег АЬешірозІ, запе
речує вість, немовби правительство наказало на Ш лезку уживати в урядовашо нїмецкого язика і нїмецких формулярів. (Мимо сего урядового запереченя, нинішні польскі часописи вірять в істнованє такого наказу). — Вибір делєґаций має наступити на завтрішнім заеїданю парла
менту. ■
Льондон, 24. жовтня. Приватно доносять тут, щ о А н г л и ч а н и н е в і д н е с л и п о б і д и під Ґлєнкое. В краю Бечуанів панує голод- 3 Брукселї доходять сюди вісти, що Б о е р и в ід н е с л и в е л и к у п о б ід у п ід Д у н д е е К і м б е р л я й м а є н е б а в о м п і д д а т и с ь Б о- е р а м .
Мадрит, 25. жовтня. Королева реґентка під
писала декрет, що зносить конституцию для провінцій Барцельони.
Послїдні вісти.
В парламент! промовив нині перший Я в о р - с к и й в імени польского кола. Він заявив, що Поляки все стояли в обороні парламентаризму і жаліли, коли він упадав. Від трех літ парла
мент в застою. Через обструкциір впала повага держави і правнтельства. Буджет від трех літ не був радою державною ухвалений. Навіть угода угорска поладнана без парламенту. З за- неіюкоєнєм треба глядіти на уживане §. 14., іцо оказало ся конечностию державною. Ми звер
тали ся від давна з відозвою до сторонництв, щоби тому станови занобічи. Не бракло з на
шої сторони доброї волі, що стреміла до успо- коєня відносин (Голоси з лівиці: Прим, вибір ' І. віцепрезидента палати), Як раз вибір прези- диї є доказом доброї волі по нашій стороні!
(Оплески по стороні Поляків). Стремимо до на
ціонального спокою і ми були нераз посередни
ками в спорах між народами. Однак єсьмо пересьвідчепі, що теперішнє правительство своїм дїланєм на користь одного народу, іменно знесенєм язикових розпоряджень не причи
нить ся до того. Сей чин правнтельства стоїть в суперечности з єго характером, яко урядничого кабінету, іцо повинен бути неу- тральни.м і не надає ся до сего, щоби обу- дити уміркованє серед складників меньшо- сти, упривілейованих уляглостию правнтельства.
(Оплески на' правиці). Ж адаєм о, щоби прави
тельство видало відповідні заряджена і щоби заповіджена законодатна діяльність правитель- ства не була в суперечности з нашими автоно
мічними засадами. (Ріжні оклики в палаті).
Зістанемо в будучности на тім самім ста- новиску і будемо так поступати, як оно буде відповідати політичним засадам правиці, до к о трої належимо і будемо належати. Заява ґр.
Клярі віє духом централізму і бю рократії, (оплески на правиці). Поляки будуть для дина
стії!', для сильного становиска держави нести жертви без огляду на кождочасове правитель- ство. Іменем моїх політичних приятелів заявляю, що заяві правнтельства не приносимо нашого довіря. Будемо поступати, як вимагає добро на
шого краю і як сего вимагають спільні засади ' теперішної більшости.
