Дня 23.ХП—ЗО.ХИ 1925. в д р ш д в а Рік І
АДРЕСА Р Е Д А К Ц І Ї І
1 1| АДМІНІСТРАЦІЇ
ЇЇА В 82Ш , Н оиу-Зиіаі ДО 4 1 т . 27.
К о н т о п о ч то в е Л г 1877. У К Р А Ї Н С Ь К А Т о л е * . 2 9 6 -4 0 .
С п о к ій с в і т у є с п о к о є м г о с п о д а р ч и м .
Европейська війна лише після кількох років роскрила всі свої страшні наслідки.
Рік за роком проходив після того, як стихли гармати на схід- ньому та західньому фронті, а держави все ще жили внутрі тим кредитовим розмахом, який му
сили волею-неволею розвинути підчас війни, Всі рахували на те, що отримають від перемо
жених противників.
і Тимчасом всі ці обрахунки пішли на марно.
Перш за все німці не хотіли платити, а потім виявилося, що н е м о ж у т ь п л а т и т и . В дій
сносте їхня країна не була зруй
нована війною й ні одна фаб
рична оселя не була знищена, але
Що каже Сєрошевський про школи на Волині
Відомий польський письмен
ник Вацлав Сєрошевський, од
бувши мандрівку но Волині й добувавши в так званих утрак
вістичних (двоязичних школах)
в болем і жахом змальовує в ічорних барвах те, що робиться З тих ’ школах з українськими Іртьми — (Див. „Курер Ііоран- 6и“ ч. 351).
Ось що він пише.
Учителі не розуміють учнів, а
Ечні учителів. Через те вся на- ка йде намарно. На запитання Іерошевського учні! відповідали йо-українськи й двох слів не уогли сказати по-польськи. Учи
тель виявив, що він не розуміє ввого завдання й Сєрошевський Представляє його в смішному й Нікчемному вигляді, як безтол
кового денаціоналізатора. Він
}Кікечий конгрес у Румунії
радив над долею н а ц іо н а л ь н и х м е н ш о с т е й .
В столиці Румунії, Букарешгі, Під головуванням княгині Аліції Кутакузен відбувся конгрес жі
нок і матерів у справі культур
них потреб національних мен
шостей.
Зібралося до 2000 жінок з ріж
них місцевостей Румунії. Були представниці з Семпграддя, Бу
ковини й Банату.
(С еред промов найбільший усніх мала промова українки д-ра Гу- варевої. Вона порівняла стан ук
раїнців перед війною з теперіш
Москалі забувають, що вони в Польщі.
Льояльний політик митропо
лит Діоппсій, який переводить у життя слова Христа „Кесарево Кесареві, а Боже Богові**, нака
зав священикам навчати своїх вірних і правити служби Божі їх рідною моеою — українською, білоруською, польською й чесь
кою, де якою побажає нарід.
Священники москалі й мос- Квофили, які мріють про „ма- їуш ку Росію** й про „єдину не
н е було п ісл я в ій н и * для н о го п р а ц ю в а т и , бо аб о п о к у п ц і н е м али чи м п л а
т и т и , а б о були п о п с о в а н і то р го в е л ь н і з н о с и н и , я к н а п р . з Р о с іє ю чи з б у в ш и м и н ім е ц ь к и м и нол ьо- н ія м и .
Те саме спіткало й Англію, Францію й багато инших країн, хоч вони й виграли війну.
Всюди маси робітників, які підчас війни виробляли воєнні матеріали, коли повернули до своєї попередньої праці, то знай
шли, що кількість виробів змен
шена.
Те саме розчаровання спітка
ли продуцентів і ріжних підпри
ємців. Багато з них силкува
(учитель) думає, що його задача не вчити дітей, а перекручувати.
Він мучить дітей і сам мучиться.
Обурений Сєрошевський нага
дує тому нерозумному вчителе
ві про Вржесню, де німець-учи- тель вбив польську дитину за те, що вона не могла говорити по-німецьки, та каже про свої тяжкі переживання в російській школі.
Інспектори позаводили утрак
вістичні або польські школи ні- би-тому, що цього бажали бать
ки. Сєрошевський ствержуе, що це брехня. Він наводить прикла
ди, що батьків змушували під
писувати декларації на такі шко
ли ріжними ошуканством, револь
верами, терором.
Через те в де-яких селах се- ляне зовсім не посилають дітей
нім і всі побачили, як гнобить Румунія український нарід. Пе
ред війною українці на том уте- рені, який тепер входить у склад Румунії, мало 800 народніх шкіл, 4 середні школи, 2 семінарії і 1 університет у Чернівцях, у якому викладало 5 професорів українців.
Тепер усе знищене. Румуни чавіть молитися не дають своєю мовою.
Пані Гузарева спиталася:
— Чи є злочином, коли мати
ділиму" на кресах, не тільки продовжують свою шкідливу для Польщі й населення політику, але ше починають бунтуватися проти своєї церковної влади, як раз як там у Москві їхні брата під большевицькою владою.
Отак один з волинських про
тоієреїв, відомий чорносотенник, що спить і мріє про російську владу на кресах, на зїзді бла- гочиних у Рівному в листопаді і
лось перетревати й виробляли товари „на запас'*. 'Вони надія
лися, що в найближчому часі знайдуться нові ринки з бут для їхніх виробів.
Але цю надію розбивав що
раз гірше кожний наступний мі
сяць.
Всі ці надії розвіюються.
Страшна загадка: щ о ж д а лі? стає як мара перед жит
тям.
З а с к о р о ч е н н я м п р о д у к
ц ії йде б е з р о б іт т я . З а ним с у н е з м е н ш е н н я к у п ч о ї сили в н асел ен н я.
Від цьо го де«ьіцити в с к а р б а х д е р ж а в Европи й невблагана необхідність що-раз більшої ощадности.
до польських шкіл.
Сєрошевський каже, що такі школи й такі польські діячі на кресах викликають у населення лише ненавість.
Варшава не може дозволити кресовим інспекторам і иншим діячам ломати закон про школи, чинити надужиття, послуговува
тися темними силами й робити ворогів.
Декларації повинні бути пере
вірені, народові мусить бути да
на воля сказати, якої він хоче школи, й призначені до шкіл учителі-українці.
Кураторія й Воевідство повин
ні якнайшвидче сказати своє сло
во й поправити попсовану шкіль
ну справу.
Поки не пізно.
вчить дитину молитися рідною мовою?
Конгрес вибрав делегацію з 14 осіб до королевої. Королева обіцяла представити справу на
лежним чинникам і обіцяла по- пертя.
Слідуючий конгрес збереться в травні 1926 року.
Чи не час скликати такий конгрес жінок у Польщі й ска
зати державі про потреби й крив
ди національних меншостей.
ц, п. виступив у різкій формі проти митрополита Діонисія.
Скоївся навіть цілий скандал.
Час уже, щоб влада показала дорогу до Москви тим священи
кам, яким хочеться робити ,,рус- ское дБло“,
Нарід повинен мати своїх свя
щеників — українців. Тоді для держави й для народу буде спо
кійніше й корисніше.
Тільки господарчий спокій про
тягом кількох десятків років, тіль
ки мудра, доцільна, збільшена праця цілої людскоети зможе з часом загоїти ті рани людства, які тепер нищать її сили.
Всі раптовні спроби ратунку можуть лише погіршити стано
вище, нічого не поправляючи.
Тяжко хворий світ можна ліку
вати лише так, як лікують хво
ру виснажену, безсилу людину.
Ліки, що підносять на час, нічо
го не поможуть. Лікування му
сить бути довге, повільне, обе
режне, бо інакше хворий помре.
В цьому ступневому великому розвою й полагодженні мусять взята участь усі народи, всі гро- мадяне. Лихо, яке всім дошку
Повстання Зеленого Клину
п р о т и б о л ь ш е в и к і в
Надійшли відомості з Зелено
го Клину (далеко-західня україн
ська колонія) про те, що там і зараз провадиться анти-больше- вицьке повстання, організоване тамошніми українцями.
Харбінська українська газета
„Українське Життя" про причи
ни тих повстань пише так: „Не- чуваний політичний терор, те
Тільки ніжнормни м лілм іпь
с п а с е Е в р о п у .
Голова німецького „Райхсбан- ку“ , доктор Шахт, виголосив у Ш туттгарді промову, в якій ознайомив членів тамтейшої тор
говельної Палата з європейсь
ким господарчим становищем.
„Европа, сказав він, не буде мати змоги поправити свойого тяжкого економичного станови
ща, доки не буде створено та- моженної (цельної) унії, яка обійме всі держави на суходолі.
Наша торговельна політика по
Ліга Народів запрошує
н а к о н ф е р е н ц ію р о ззб р о єн н я .
Після остаточного вислухан
ня справоздань міністра Бенеша, Р ад а Ліги Народів, на довіроч- ному засіданні затвердила умо
ви, яких осягнено в справі ство
рення комісії, яка матиме своїм завданням приготовання конфе
ренції до розброення, а рівно ж і програму її. Ця комісія має
Дрібні відомосте за тиждень.
З а я в а п р о * . С м ал ь- С т о ц ь к о г о . . Проф. Смаль- Стоцький надіслав до міністра Освіти листа, в якому заявляє, що українські професори висо
ких шкіл висловлюють лойяль- ність до Польської держави й згоджуються працювати в висо
кій школі, яку міністерство має намір закласти для українців.
С о йм закінчив свою працю
лює, перевищує всі суперечки релігійні, національні й політич
ні. Бо воно підкопує саму під
валину світового життя.
Народи, що заселяють Поль
щу, мають усі дані іти цею до
рогою розумного усталення гос
подарчого ЖИТТЯ.
А для цьго перш за все пот
рібно, щоб вони один одного не кривдили, а працювали обіч мир
но й спокійно, як рівні й вільні.
При такій умові український нарід значно підняв би свою продукцію й спричинився б до загального господарчого відрод
ження Польщі й всієї людскоети.
--- )::(---
рор економичний, непосильні на- логові „преси", повна руїна про
мислу в нашій країні, хижацька торговельна монополія, — все це разом взяте кинуло наше се
лянство (Зеленого Клину) на ма
сові повстання проти лютого червоного окупанта".
Виходить, що український дух живе на всьому світі.
винна прямувати до цеї мети.
„Солідарність міжнародна є остільки необхідною й ясного, що цілий світ має перед собою лише одну цю задачу, щоб під
нятися 8 занепаду.
„Німеччина лише для того під
писала в Льондоні умови, що Льокарно є другим етапом, що веде до тісного міжнароднього порозуміння. Перед цим треба обовязково усталити курс валют у цілій Европі,
зібратися 15 лютого 1926 року.
Взяти участь у цій комісії бу
дуть запрошені крім держав, ре
презентованих у Лізі Народів, ще наступні держави: Німеччи
на, Сполучені держави Амери
ки, Совіти, Болгарія, Голяндія, Польща, Румунія й Югославія.
18 грудня й роз'їхався на Різд
вяні Свята. Збереться знову 28 грудня.
П осол Д м и т р ію к вийшов 8 селянського союзу.
Ш т е й г е р а , якого оскаржу
вано в замаху на п. Президен
та й киненні бомби, Львівський, окружний суд присяжних ви
правдав.
ВКІІКАРМІА „КОТАСУЖА" Д. ВІЖ ІАЖ РК2ЕІА2Б 9.
