Ruslan. R. 4, č. 97 (1900)

Ч. 97. Львів, Недїля дня ЗО цьвітня (ІЗ мая) 1900. Річник IV.

Передплата на «РУСЛАНА» виносить:

в Австри :

на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) на чверть року 2 50 зр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) ;

За границею:

на цілий рік 16 рублів

або 36 франків

на пів року 8 рублів

або 16 франків Поодиноке число по 8 кр ав. І

* і

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

; Виходить у Львові що дня 1

] крім неділь і руских сьвпт

о год. 6-ій пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і

експедиция «Руслана» під ч. 9

ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс-

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;

; Рукописи зверта*. ся лише ; і на попереднє застережене. — {

Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зв і- чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в >Над- сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки. ;

Селяньскі розрухи.

На сході Европи дає ся чути наче гук підземного грому. Верства, що становить підставу бутя суспільносте, сей спокійний, консервативний, мало вимагаючий стан се- лнньский починає рухати ся наче вітрами збурхане зеркало озера. Послїдні десятки нашого столїтя призвичаїли вже нас до відгомонів робітничих страйків. В проми­

слових краях західної Европи, робітники з ’орґанїзовані у сильну, міжнародну пар- тию добивають ся полїпшеня своєї долі в лєґальній дорозі страйків і бойкоту по­

при акцию в палатах промислових та за- конодатних тілах. Р у х сей вже не тріво- жить нині уми спокійних жителів, бо він вже найшов своє русло, яким спливає до великого озера суспільних нротивеньств.

Належить лише завчасу отвори™ спусти для відпливу сего спусту і рівновага дасть задержати ся.

Інакше представляє ся справа хлоп- ского руху. На заході він не істнує, бо по части зливає ся з загальним робітни­

чим рухом, по части не має потреби до сего. Сїльский пролєтарият на заході пе­

реміняє ся дуж е скоро в робітничий, бо біднїйша часть сїльского населеня напли­

ває до міст і там находить заробок при численних промислових заводах. Оставша решта находить легко добрий заробок, бо дає ся чути недостаток рільного робітника.

Звісно, що вже в Німеччині такий брак робочих сил до рілї, що тисячі робітників

•спроваджують з Галичини.

На сході Европи житє для мужиків богато тяжше. Сїльске населене не відпли­

ває до міст, а дробить земску посілість між прибуваючу з часом рідню. Еміґрация в далекі краї руйнує, а до того ведена го- рячково, без пляну, виступає ще завсїгди спорадично так, що не може мати значіня для полїпшеня материяльного стану для тих, що лишать ся на батьківщині. Про­

даж рільних продуктів не така легка і не така корисна, як на Заході. До того по­

середництво в торговли зарвали в свої ру­

ки жиди, що з вишколеною хитростию і безграничною несокістию визискують крі- ваву працю селянина. Недостаток просьві- ти, низький стан культури замикає селя- нинови можність, хіснувати ся здобутками раціональної господарки, забезпеченя ся перед елементарними нещастями і тілесною слабостию, сотворена собі деш евого кре­

диту. При тім всім ще і брак посторонного зарібку, де в тяжку годину переднівку, чи елементарного нещастя селянин міг би за­

робити бодай на прокормленє себе і роди­

ни. Однак податки ростуть і давлять тим більшим тягарем і так вже немічну спро­

можність економічну селяньского стану.

В такім тяжкім положеню мужицтва

* доходять до него неясні вісти про грома- дну борбу робітничих заступів. Агітатори ' кидають між селян відірвані оклики, непо- яснені бесіди про визиск і поневолене ро- ' бучих мас. Розкинені житла но селах не

і дають можности до нарад і тісної звязи, як се діє ся по містах між робітниками.

Всякий розуміє зачутий оклик по своєму, толкує собі цїли і способи що-до полїише-

! ня своєї долі, як на те стати єго духовому розвоєвн. Нема провідної думки, нема

! спільного порозумінн, і понятя селян скри-

! вллють ся, а викликана енерґін пре часто Ідо хибного почину або насильства.

Таке проявило ся на днях в Болгарці, де замість ґрунтового податку, який тяжко було стягати, установлено десятину в на- туралїях. Хлопи болгарскі підняли ся з оружним протестом. Дня 2. с. м. прибуло з рущуцкого округа кілька тисяч мужиків до Рущ ука, щоби змусити правительство до відкликана закона. Три компанії війска виступило против них, але они ударили на війско. Капітан казав стріляти, та жовніри не схотіли убивати своїх братів та батьків.

Мужики кинули ся на ряди та почали ви­

дирати карабіни. Почала ся бійка, в якій

полягло 30 мужиків а 10 жовнірів; богато остало раненими на боєвищу.

Відтак мужики обсадили в поблизькім місточку Третенїку ратуш, не впускаючи туди нікого. Префекта, який хотів угово­

рити мужиків та жадав впущена до рату­

ша, викинено відтак через вікно; він убив ся на місци. Команда війска під проводом полковника Джорджева обсадила Третенїк.

Тимчасом війсковин кордон окружили мужи ­ ки, скликувані церковними дзвонами і труб­

ками. Число револьтентів зросло до 25.000.

Ними доводили резервісти-иідофіцири і з ’ор- ґанїзували формально мужицьку армію. Бо­

гато з них є заосмотрених в стрільби, пи- столї та револьвери. Небавом прийшло до отвертої битви, в якій упало 300— 400 уби­

тих і ранних.

Вечером прибули дві компанії війска зі Свистови, три з Трнови і дві з Разграду.

Однак положенє було ще завсїгди небез­

печне, бо і на жовнірів не можна числити.

Зажадано і дальш ої підмоги з Софії, а звідтам прийшов розказ, щоби три прави- тельственні кораблі з Рущ ука відплили до .Самовіта ио гармати. Ся артилєрия мала надійти вечером 4. с. м. Також кавалєрия вирушила до Третенїка.

Мужики понищили всюди телєґрафи і часть нововибудованого, зелїзничого ш ляху під Рущуком. В жадні переговори не хотять входити з правительством, кажучи, що цар росийский вже їде до Болгариї і він їм зробить справу. Оттак виглядає р ух в Бол­

гариї...

А під білим царем, від якого болгар­

скі мужики нидіють ся спасеня, »на всіх язиках все мовчить — бо благоденьствує«...

Голод і тиф се звичайний гість цілих Гу­

берній. Мужик стогне під різками, яких мимо змагань сьвітлїйших людий, росий ске правительство уживає, як єдине майже средство для піднесеня моральносте і го- рожаньского почутя селяньских мас. Без проводу, без опіки видані они на ласку і неласку жостокого а захланного і ііерекуп- 30 Г Е Н Р И К І Б З Е Н .

Як ми мертві воскреснемо.

(Далі).

ПРОФЕСОР РУБЕК.

А яка сьому після тебе причина?

МАЯ.

Відки я можу знати ? хутко.

Може тобі навтямило ся вже вічне пожите 31 мною ?

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Вічне? Скажи може радше: вічне і нероз­

лучне.

МАЯ.

То скажім: щоденне пожнтє. Ми двоє без­

дітних люднії жили зі собою цілих чотири, пять років і не розлучували ся ані на хвилину. — Ми жили все цілком для себе.

ПРОФЕСОР РУБЕК зацікавлений.

Ну, і - ?

МАЯ троха пригноблена.

А ти не є як-раз товариським чоловіком, Рубеку. Ти йдеш найрадше своєю власного до­

рогою і займаєш ся своїми власними справами.

А я не можу анї раз поговорити як слід з то ­ бою про т в о ї справи, про ті мадярські пита- ня і т. п. М ахав рукою.

І Бог сьвідком, іцо се не цікавить мене цілком.

• ПРОФЕСОР РУБЕК.

Ну, як-раз; тому сидимо но більшій части при комині і плетемо про т в о ї справи.

МАЯ.

Алеж милий Боже — щож се мали би бути за справи!

ПРОФЕСОР РУБЕК.

А хоч би се були навіть дрібнички. Але час минає нам у кожді.м разї навіть т а к , Майо.

МАЯ.

Твоя правда. Минає. Зачинає щезати перед тобою, Рубеку. — І се, здаєть ся, безнокоїть і так тебе.

ПРОФЕСОР РУБЕК притакує живо.

І так безмірно.

Ввть ся па лавці.

Не можу знести довше сього нужденного житя.

МАЯ

встав г дивить ся хвилину на нього.

Хочеш позбути ся мене, то кажи отверто.

ПРОФЕСОР РУБЕК

Щ ож се за спосіб говорена? Позбути ся тебе ?

МАЯ.

Як хочеш увільнити ся від мене, то мо­

жеш говорити цілком отверто. А я спакую ся зараз.

ПРОФЕСОР РУБЕК сьмівть ся ледви замітно.

Се звучить щось як погроза, Майо?

МАЯ.

Для тебе се не може бути рішучо по­

грозою.

(Далі буде).

ного чиновництва. Жадні слухи цивілізова­

ного сьвіта не доходять до мужицтва в Ро­

сиї, всяка аґітация неможлива, всяка акция, навіть в найліпших намірах, згноблена аб­

солютизмом. Під таким гнетом росийский мужик стає мало підприємчивим, байдуж­

ним на житє і все, що довкола негодїєся.

Душа народна звернула ся на релігійне по­

ле, шукаючи там відради і потїх в безна­

дійнім бутю. Повстають численні секти, а темнота і забобон веде їх до найкрутїйших понять та вірувань, часто жостоких, вар- варских. Рух сей є лише образом безвід­

радного положена селяньского стану в Росиї.

Нарешті і у нас, в Галичині дав ся почути легкий відгук сего землетрясеня.

Єго розмір зовсім малий, а спосіб, в який проявив ся, богато відраднїйший. Маємо мужицкий страйк в Борщівщинї в зовсім европейскій формі. Хотяй зареквіровано шість компаній війска і швадрон уланів, однак нігде не прийшло не то до розливу крови, але навіть до забурень або насиль­

ства. Селяни ограничають ся на пасивну оборону своїх інтересів. Дай Боже, щоби лише не дали вивести себе з границь ле­

гальної самооборони, та таким способом позискали для себе поліпшене платні за подавану працю. В сій справі ось що до носить під днем 7-ого с. м. кореспондент

«81їта Роїзк-ого» з Борщева:

Єще перед Великодни сьвятами почали хо­

дити глухі вісти, що в селі Бабинцях під Крив- чем і в Ольхівци над Дністром рільні робітники перестали робити по дворах і бойкотують тих робітників, що не пристають до страйку. Арен- датор Ольхівця для браку робітника спровадив около 50 Гуцулів. Тих Гуцулів побили і розігна­

ли місцеві люди; прибули жандарми, алеонина поли робити не можуть; так справи не полаго­

джено. Тимчасом в Бабинцях рух селян дій­

шов до таких розмірів, що роботи в поли ста­

нули. З Бабинець рух пішов дальше і до тижня обняв 7 чи 8 сіл, а сегодня розширив ся уже на цілий повіт мільницкий, винявши саму Мільни- цю, власність Меч. Борковского, та Єрмаківку, власність Борковского. Коли по селах появили ся підбуряючі проклямациї, коли в Нїврі страй­

куючі спалили обірник, і коли по ріжних філь­

варках страйкуючі побили тих, що ішли на ро­

боту, удав ся борщівский староста на місце розрухів і старав ся погодити двір з людьми.

Двір підніс платню більше ніж в двоє і робота пішла дальше; в иньших селах заходи старости були даремні. Мусів старосту спіткати з ріжних сторін завід, бо для утримана спокою в повіті запорядив він скріплене виконуючої' власти вій- ском. Минувшої суботи прибуло двома поїздами зелізничими до мільницкого повіту 6 компаній піхоти : — 4 компанії 41-ого полку з Черновець і дві компанії стрільців з Тернополя, — а шва­

дрон кавалєриї має бути в дорозі з Черновець до Мільницї. Отже маємо війско в повіті; але що дальше ? Прихід війска до повіту не полаго- джує справи платні рільних робітників. Що фольварки но більшій части платять робітни- кови дуже мало, се річ певна. Можу подати приклади, про котрі знаю. Н. ир. властитель Кривча, купець Зайдман зі Скали, платив ро- бітникови 8—20 кр. на день. Отже в тім фоль- варку навіть парібки, річно згоджені, перестали робити, і дійшло до того, що сам властитель з своїм управителем і економом мусів кормити і наповати худобу, бо інакше мусїла би виги­

нути. В иньших фольварках плачено квітками, а не грішми ; але треба сказати, що є фоль­

варки, котрі, як на тутешні відносини, платять добре і правильно. Мимо сего і тут і там заста­

новлено роботу, а се оказує, що рух той має не лиш поліпшене платні робітника на цїли, але якусь ще иньшу, дальшу мету. У всякім разі атмосфера є душна. Руху сего не можна легко­

важити. Що він росте, доказом е і се, що се­

годня вибух знову страйк в Турильчи, власности Альбіна Слонецкого, і по части на двірскім об- шарі в Борщеві у спадкоємців Фельдшуга, так що маємо рух і в судовім повіті борщівскім.

Борщівска повітова рада не робить в сій справі нічого, а таки здавалось би, що посередництво між двором а селом з природи річи належить до неї.

До ситуациї.

З Відня пишуть нам під днем 10. мая.

В парламенті монотонно. Ческа обструкция продовжає ся. За те за кулісами більший рух.

Почин до сего дав, як звісно, »Союз«. Він хотів спонукати останки правиці до якоїсь акциї по- середниченя між Чехами з одної сторони, а пра- вительством і лівицею з другої сторони. В тій цїли відбула ся в середу пополуднії приватна на­

рада між провідниками клюбів правиці без уча сти провідників молодоческого клюбу. Але на­

рада ся не мала успіху, а то по причині Поля­

ків, котрі боять ся управильненя національного питаня в Австриї, а раді би се управильненє об­

межити виключно на Чехію і Мораву. Вже ка- толицкі людовцї показались прихильнїйшими для сеї справи. Яворекий однакож станув на стано- вищи поп р 08 в и ти.ч, і в слід за сим не збе­

ре ся вже екзекутивний комітет правиці нині, в четвер. Додам до сего, що Чехи обрушені го­

ловно на проект язикового закона для Морави, котрий дав їм меньше прав, як доси було в практиці. Чехи підняли крім того ще друге принципяльне питане. Они сказали: »Ми не до­

пустимо до того, щоби парламент диктував нам лише язикові права. Наколи узнаєте компетен- цию парламенту до уиравильненя язикового пи­

таня в Чехії і на Мораві (а не сойми згаданих країв), то ми обстаємо при жаданю, щоби при сій нагоді управильнено язикове питане в цілій Долитавщинї. В сій хвили годі думати про яку- небудь акцию в напрямі успокоєня Чехів, а вина спочила на Поляках, що руками-ногами боронять ся супроти управильненя язикового питаня в Га­

личині через парламент, хоч — як звісно — они не змагають до такого управильненя і в га- лицкім соймі. Польска деледация відступила від своєї проґрадіи з 1897 року і, здає ся, небавом опинить ся при лївици.

Се треба сконстатувати.

Правительство стоїть безпорадно. Принай меньше нам не відомо, щоби оно вело яку-не- будь акцию в напрямі приєднаня Чехів і старало ся парламент зробити активним. Судячи по сих премісах, можна прийти до заключеня, що неба­

вом буде треба закрити парламент, до чого тих­

цем змагає нїмецка лівиця. Слідуюче засїданє парляменту має відбути ся аж 17. мая. Наколи до сего часу правительство або правиця не під­

готовлять ґрунту до активности парляменту, то нема другого виходу, як замкнути парламен­

тарну буду.

Правиця упала нещиростию, правительство безпорадне, лівиця рада би удержати теперішний стан і змагає тихцем до обсолютизму — то про санацию парляменту годі і думати.

Се вірний образ хвилевого положеня.

Річ пос. Вахнянина

при дебатї в соймі над мелїорациєю ґрунтів.

Констатую те з дїяльности галнцких по­

слів в державній раді, чого я був сьвідком від 1894 р. Коли декотрі посли з »Кола« польско- го, або посли рускі давнїйшими часами при де­

батї над буджетом забирали голос в парламенті, то сейчас можна було почути з противної, лівої сторони заміт: »Нег м?іг<і нгіесіег Ваиегпроіііік ІгеіЬеп!* Нїмецкі посли громадили ся коло бе­

сідника в пересьвідченю, що він буде знов го­

ворити про біду селяньску в Галичині.

Се доказує, що галицка делєґация не спу­

скала з ока інтересів селяньского стану і таки дещо зробила для краю, а специяльно для ста­

ну селяньского.

І так реформа ґрунтового податку мала значний ефект для хліборобів. В моїм окрузі виборчім платять рільники від того часу о 82.000 зр. меньше ґрунтового податку. За тим іде і закон о обниженю податку домово-кля- сового.

Ревізия ґрунтового катастру, о скілько ме­

ні відомо, посунула правильно селяньскі ґрунти о одну, або дві кляси висше в заклясованю і тепер вже нема тих численних нарікань на не­

справедливий ґрунтовий катастер. Закон о опу- стах на случай всяких елементарних шкід є до­

бутком послїдних літ, а сею справою щиро зай­

мала ся галицка делєґация.

Потреба реформи закона о належитостях спадкових була підношена 4—5 разів в держав­

ній раді. Правительство внесло вже навіть до державної ради готовий закон для такої рефор­

ми, виданий н і основі §. 14., а той закон може знов принести велику полекщу дня селяньского етану, бо увільняє дрібну посілість зовсім від спадкової належитости, а на случай, сли селя­

нин купує від селянина меньшу часть ґрунту, назначує дуже низьку належитість скарбову. — Примічу ту, що сей закон був би вже війшов в житє, коли-б не обструкция лівиці в коміеиї.

Дальше. Процедура цивільна чейже-ж при­

несла хосен тим численним жителям низших верств, котрі мають, на жаль, множество проце­

сів, — бо уможливила їм кінчати ті процеси скорше і дешевше. Відтак мушу згадати, що делєґация галицка безперестанно мала на оці ті секатури, яких дізнають галицкі купці (іменно торговельники безрогами) на торзі віденьскім.

На ті торги висилано нераз окремі коміеиї, що­

би розслїдити, в чім лежить визиск.

Не можна також сказати, щоби галицкі посли не опікували ся купцями і промисловця­

ми. Нами була порушена і справа заборони ви­

возу товару до Прусів, як і справа дешевшої соли в коміеиї угодовій з Угорщиною.

Єсли ту зроблено заміт, що посли з Гали­

чини не повинні сидіти на лівиці, то я сказав би: най собі сидять, де хотягь, (бо місце не ро­

бить ще посла); але ми були сьвідками, що ті посли з Галичини на лівиці, ішли в дуже важ­

них справах рука в руку з нїмецкою обструк- циєю.

Сли тутки сказано, що польскі посли з лі­

виці спасли ситуацию в одній важній хвилі, то признаю, що се було, але тілько один раз.

Панове! Нїмецка лівиця має тепер на устах лише один оклик (скажу в нїмецкій мові): «Гііг Саі гіеп кеіпеп Нзііег!» Се оклик антисемітів і нїмецких націоналів, до котрих таки дехто при- миляв ся. Та сама лівиця виступає завеїгди з великим антаґонїзмом проти послів галицких і має заєдно на устах слова: «Наш гріш, гріш з других країв коронних іде на Галичину».

Ся лівиця хоче нам дати *8оп(1егзІ;еІІип£», щоби не давати ні шеляга на наш край.

Розумію опозицию. Можу навіть сказати, що симпатизую по части з опозициєю, коли она оправдана, але ся онозиция повинна вияви­

тись в польскім «Колі», а не в державній раді.

(Голоси: так єсть!) Мені здає ся, що для поль- ских послів, а так само і руских, державна рада не є ареною до ворожих виступів против себе.

(Брава!)

Рускі посли державної ради, хоч можуть мати більші претенсиї до послів польских, йдуть в економічних краєвих справах солідарно з поль- скими. Наколи бн галицка делєґация в трех по­

слїдних роках була тримала разом проти об- струкциї нїмецкої, то було би можна при будже- тових розправах виявити бажаня Галичини і їх б їдай в части зреалізувати. Маю тут на гадці іменно справу, про котру згадав пос. Романович, справу скоршої реґуляциї рік. Через обструкцню настала цілковита застоя.

К)ли-б не обструкция, ми були би могли мити вже новелю до «закона проти лихви і значнїиші субвенциї на годівлю товару, були би мали закон о примусовій асекурациї огневій, закон о орґанїзациї сбляньскій, так звані »Ьап<1- и'ігіЬ-ісЬайіісЬе беиовзеизсЬаГр-п;« закон о від­

шкодована) на случай пошести на худобу.

Що-до послїдної справи, то дуже прикро тронула мене проява, що в тій хвилі, коли зло­

жено на стіл президиї проект закона о відшко­

дована) на случай пошестий на худобу _а від­

шкодоване виносило би 95% вартости упавшої штуки з ціни престольного міста краю, живої ваги — один з послів галицких, що засіли на лівиці, вносив множество Ііетиций против сего закона. Я питав сего акумулятора протестів о причину сих протестів і одержав відповідь, що сей закон внесли пани(!), щоби вигубити селянь­

ску худобу. (Веселість.)

Тим кінчу мої, здає ся, обєктивні замітки.

Признаю, що не все зроблено, що богато ще маємо до роботи. Але, панове в лівиці, єсли припускаєте, що посли, котрі засідають на лі­

виці в державній раді, мають так великий за­

сіб інїциятиви до всего, то веліть їм, щоби бо­

дай на рік, або на два для проби перенесли ся

до нас на правицю, а робота піде скорше і луч-

ше. (Брава Г)

а

Н о в и н к и .

— Дирекция Товариства взаїмних обезпечень

•Дністер» просить всіх II. Т. членів Товариства замешкалих у Львові і поблизько Львова, щоби доконче явили ся на загальних зборах Товари­

ства в понеділок 14. мая перед полуднем (год.

10.) в салі «Народного Дому».На порядку дневнім суть важні справи вимагаючі більшого комплету, а власне позамісцеві члени і відпоручники гро­

мад задля спізненпх робіт весняних заповіли дуже нечисленно свій приїзд.

бели хто з членів занятий в передполудне­

вих годинах своїми обовязками, просить' Дирек­

ция, щоби зволив явити ся в салі «Народного Дому« принайменьше в полуднє, коли як-раз прийде на порядок дневний зміна статута ви­

магаюча більшого комплету.

— Нову РаЙФайзенівку засновано недавно при читальні «Просьвіти» в Борини, турчаньского повіта. Каса принята під патронат краевого ви­

ділу, і вже переслала потверджені статути до зареєстрованя судового. До заснованя сеї до­

бродійної інституциї причинив ся головно о. Гри- горий Мороз, парох в Борини.

— Папа Лев XIII — як доносять з Риму до Роїіі. Соггврг. — оголосить з початком 1901 ро­

ку нову енцикліку, котра буде неначе его заві- щанем духовим. В тій енцикліці міститись бу­

дуть в скороченю всі основи і постанови попе- редних енциклїк нинїшного папи.

— Латиньске єпископство в Тернополя. Вчера ухвалив виділ щадничої Каси в Тернополі!, від­

дати свою канцелярию при ул. Паньскій, варто- сти окол о,70.000 корон, на епископску палату.

Міска рада, на повнім заеїданю потвердила о- дноголосно ухвалу виділу щадничої Каси з тим додатком, що з міских фондів переведе ся від­

новлене епископскої палати коштом кількох ти- сячів золотих. — Так отже лат. львівска архи- диецезия майже вже поділена, а Тернопіль бу­

де місцем пробувана нового єпископа.

— Немалу сензацию викликала в посольских кругах у Віднн отея с п р а в а : Посол др. Яросевич оголосив в росийскій часописи медичній в Пе­

тербурзі пересторогу для Росиян, що в Відни професори-лїкарі незвичайно вихісновують па- циенрів, а подаючи себе за асистента д-ра Нот­

наґля, взивав недужих, щоби звертали ся до него о лїкарску пораду. На сю відозву пос. дра Яросевича відповів один дописуватель часописи

«Врачь», та пояснив, що др. Яросевич не є нія­

ким асистентом проф. Нотнаґля, а рівночасно повідомив о цілій сій справі віденьску лїкарску палату. На днях зарядила ся палата слідство проти посла д-ра Яросевича, котрий е в Відни лікарем «Каси недужих».

— «Буковина доносить: »Раігіа», офіцняль- ний орґан наших румунїзаторів — як нам доно­

сять — по коротких, але за те вельми тяжких муках, упокоїла ся з днем 4. мая с. р. в Чер­

нівцях. Небіжечка гавкала ціле своє коротке ж и - ; те виключно лише на Русинів, п. президента і краю бар. Бурґіньона і ВІІр. митрополита Арка ( дия (на тих иослїднпх мабудь лишень за те, що они чесно і справедливо відносили ся до авто­

хтонного руского народу на Буковині) і, як ко- ждий собака, що за богато гавкає, дістала т. зв.

водобоязнь. А що ся недуга в невилїчимою, то і для небіжечки Раігі-Ї не було ратунку. Бідна гавкала, казила ся, точила піну обкидуючи нею невинних людий, аж вкінци вухо в збанку вір- і вало с я , значать ся, єї гавкане і скови-і ченє і самим такії Румунам проїло ся, о н и ! публично зачали вже вирікати ся — і сарака '

• взяла», тай померла. Похоронено її ноки-що в розжарених серцях загонистих трикольористів. ‘ Смерть небіжечки запито в асистенциї бувших бї батьків онодї в пічній кофейнії «Мікадо». | Який покорч займе, єї місце, поки-що іще не не знати, та ми як культурні люди, уміючі ц і­

нити «подвиги» небіжечки, жичимо покійній му­

чениця щастя, здоровлєчка, вічної памяти і, хоч по смерти — доброго дорібочку. Перо єї землею!

— Справа

ДЯКІВ

в Соймі. Товариство дяків;

львівскої архіепархії внесло в р. 1895 до сойму просьбу, о зміну § 13-ого закони з дня 15 го серпня 1866 року в тім напрямі, щоби дякам за ­ певнено стале удержанє. Краєвий виділ поспитав І передовсім всі три рускі ординарияти о га д к у ,' а діставши відповідь, що утримане дяків справ­

ді є недостаточне, виготовив проект закону, змі­

няючого деякі постанови закона з р. 1866. Але хоч новий закон з дня 16-го цьвітня 1896 р., давнин § 13, котрий містив в собі постанови щ о­

до покритя лїтурґічних видатків і утримана к о ­ стельних слуг, розширив також на рускі парохії, то зміна та не вдоволила дяків, бо не сказано було в новім законі, кілько слугам церковним належить ся на їх утримане. Тому товариства дяків всіх диецезий що року поновлювали свої петициї до сойму; вкінци в р. 1899 вніс комітет з ’їзду дяків і орґанїстів цілої Галичини знов пе- тицию до сойму о уладнане їх утримана. Прав­

нича комісия соймова, признаючи домаганє д я ­ ків і орґанїстів цілком слушним, виступила на послїдній сесиї соймовій з внесенєм, котре сойм і приняв. Внесене припоручае краевому видїло- ви виготовити на найблизшу сесию соймову но-

велю до закона з дня 16. цьвітня 1896 р. з та ­ кою зміною §. 13-го, щоби було в нїм виразно постановлено: 1) Як високе має бути річне у- триманє церковних слуг, при чім до утримана має бути вчислений дохід з евентуально дода них ґрунтів і вільне помешканє; 3) Яка квота має бути обернена на лїтурґічні потреби. Видатки ті мають бути покривані з жерел §§. 1. і 2. закона з 1896 р. указаних, а що бракне, мають додати парохіяни в міру своїх податків.

— З Коломиї. Ж андармерия увязнила вже Фердинанда Яґодзїньского, що недавно скрито- убійчо застрілив Ф. Шміда.

Б суді почала ся розправа против Иослеви Пенахови, 30-лїтному жидови, що лихвою доро­

бив ся майна. Єго поле дїяльности було в пе- ченїжиньскім повіті, де неодного християнина пустив з торбами. Акт обжалованя закидає Пе­

нахови 36 случаїв злочину лихви.

— Причинок до жидівскої безличности. До

«Оіое-у Хагой-у» пишуть з Вєльовсї: Від довшо­

го вже часу тутешний жіночий монастир СС Домініканок вибрав собі Аратен і єго помічни­

ки як ціль своїх пошуковань за пропавшою донькою. І так від кількох днів облягають сей монастир ріжні підозрілі жидки, від яких бідні монахині не можуть обігнати ся. Найбільше влі­

зливий є кривий мурар Йосиф Вулькк з Кра­

кова. Він вітрить присутність Арагенівної в мо­

настиря і закрав ся онодї в жіночім перебраню до монастирскої каплиці, де з цілою безлично- стию напасника приглядав ся лицям монахинь, так що се єго вкінци здемаскувало. Недалеко нахо­

див ся Аратен, готовий бічи в данім случаю на поміч Вульккови. Так обдуманий ними воєнний плян однак не повів ся, бо обох увязнила полї- ция. Аратен хотів полїцию перекупити, але се не віднесло усиіху. З обох стягнено протокол і віддано до староства, а їх самих пущено.

— Загадочна подія. Недавно доносили ми, що при копаню фундаментів на однім жидівскім подвірю в Тарнові викопано трупа, котрий міг там лежати вже від ЗО літ. Як старі люди по­

відають, то на тім місци стояла колись жидів- ска синаґоґа. Власти зарядили слідство. — В сій справі пише до «Кііг.іега Ьчопуак-ого» один з чи- тателїв і подає деякі замітки, що можуть по­

служити до успішнїйшого розслїдженя справи.

Будучи ще молодим — пише сей дописуватель

— переїзджав він часто яко студент на фериї до Тухова (коло Тарнова). З Тухова робив часті і прогульки до села Мешни Оиацкої, де був по- іміщиком єго вуйко. Памятає, як господиня єго

! вуйка, а ще більше єї дочка «Христинка» все були єму дуже раді, а коли вертав з польованя, гостили єго все квасним молоком і квасною сметаною. Повтори вало ся се кождих вакаций, кілька літ, а послїдного року, — а буде тому 33 до 33 літ — не застав він уже Христинки у вуйка, а на питане звернене до матери: «де Хри­

стинка?» дістав коротку відповідь: «нема Христинки! пропала, як камінь у воду!» Мати оповідала дальше, що всі заходи віднайти дів­

чину були даремні. Ш укали єї всюди, но всіх корчах, узгірях і лісах, але не найдено по ній анї сліду. Дописуватель каже, що пошукував та­

кож за нею при помочи псів, хоч о тім нікому не згадував. Перешукував доохрестні ліси, спо­

рохнілі дерева, лисячі ями, та все безуспішно.

Може власти зможуть тепер викрити слід сеї загадочної справи.

— Маєву зелень припорошив вчера у Львові весняний сніжок, а в ночи на нині простелив ся по ній іней срібним покривалом. Мабуть щ а­

див сніг столицю краю, бо на сході Галичини, в Тернопільщині, і на заході, в Краківскім, по­

сипав ся щедро густими пластинками. Не га­

разд се ворожить хліборобній Галичині. Роботи на полях всюда спізнені, а селянин заходить вже тепер в голову, куда єму дітись на случай неурожаю, звідки придбати кусень чорного хлі­

ба на цілий предовгий рік!

— Живцем похоронена. В селі Льота горішна на Моравії лучила ся недавно сумна подія, що характеризує безрадність людску в разі якогось важнїйшого приключеня. Онодї похоронено там 7 0 -літну женіцину. Коли присипано домовину землею, донька покійної почула якісь глухі сто- ни, добуваючі ся з під землі. Перестрашена по­

бігла сейчас до місцевого пароха, але но доро­

зі стрітила сотрудника і єму оповіла, що зай­

шло. Сотрудник удав ся з нею на гріб єї м ате­

ри, почув дійсно голос з під землі, але місто відкопати похоронену при помочи присугних людий, казав прикликати пароха. Заким сей прийшов та заким відкопано помершу, она вже не жила. Лікар потвердив смерть через удуше­

не, а на руках найшов кроваві сліди від товче­

на о домовину.

— «Садок вишневий коло хати» красний не лиш в поезиї, але ще красший в прозі, в дїй- сности, бо попри поезию приносить ще й знач­

ний дохід в готівці. Та на жаль у нас лиш сьпівають про вишневі садки, але дуже рідко де можна їх побачити коло хати. В нньших краях меньше або таки й зовсім про них не сьпівають, зате же більше їх садять. Але вишні як вишні, а черешні таки добре можуть оплатити ся. В Німеччині над Реном, межи містами Санкт Ґоар

а Коблєац в тетері, рішну пору цілі береги сеї красної ріки аж біліють ся від цьвіту в и ­ шень та черешень. Єсть се сторона, де може найбільше з цілої Европи садять вишень, а осо­

бливо черешень. В кождім селі, при кождій х а­

ті, при дорогах і край поля та понад берегами ріки ростуть вишневі та черешневі дерева, а попри них ще й брескинї та яблінки. Черешні і виноград то найбільше богатство наших селян, а від кількох літ розвинула ся тут така торго- вля вишнями і черешнями, яку годі собі уяви­

ти. Воловий торг відбуває ся в місті Коблєнц.

Скоро черешні доспіють, з’їздять ся тут купці майже з цілої північної Німеччини. Що дня — а ліпше сказавши — що ночи, бо торг відбуває ся в ночи від 2 до 5 години — закуповують тор­

говельники великі маси сеї садовини і вже о 6 до 7 години висилають в дорогу сотки сотна- рів. Від коли настали ті торги, то й черешні значно подорожіли. Давнїйше платило ся там по 2 феники (10 феників = 6 кр. або 12 соти- ків) за фунт, а нині коштує фунт вже 10 до 12 феників, отже в пятеро, або й в шестеро більше як давнїйше. То вийло очевидно лиш в хосен селян господарів і досить хиба сказати, що то­

рік лиш одно мале еїлце уторгувало на череш­

нях та вишнях 180.000 марок або 108.900 зр., але й правда, що урожай був торік надзвичай­

ний. Ось що значить »садок вишневий коло хати !« Шар. Час.)

- Мід замість цукру. Посесор на Буковині, Август Мльчох, звертає в нїмецких ґазетах го- сподарских увагу на то, що тепер, коли цукор дуже подорожів, добре було би уживати меду до всіляких приправ, а навіть і до кави. В той спосіб можна би з одної сторони завести ощ ад­

ність, з другої, піднести вартість пасік. Тілько се біда, що в продажи тяж ко за добрий мід, бо єго фальшують на ріжні способи.

— Дрібні вісти. Дорогомістр станиславівскої ради повітової утік, допустивши ся мальверза- ций на шкоду виділу повітового через фальшо­

ване квітів касових. Ш кода близько 1.000 зр. — В Пшіра коло Тіхльовіц в Чехії вимерла зовсім ціла родина Ганке на туберкульозу. Перед чо- тирнайцяти днями померли одного дня батько і син, а онодї умерла доросла донька, послїдна з родини. Ще давнїйше умерли були на тубер­

кульозу перша і друга жінка і брат батька. — Партия румуньских еміґрантів в числі около одної сотні вибрала ся в дорогу до Америки піхотою до Гамбурґа. Всі мають корабельні карти.

— Переписна редакциї. От. І. Р. в Ш еш орах:

У Відни, як довго тривати буде державна рада.

Коли замкнуть єї, не мож вгадати, але правдо­

подібно не скорше, як після нарад делєґаций, десь коло 26. с. м.

Т е л е ґ р а м и .

Відень, 12. мая. Цісар приняв вчера н а о- сібних авдиєнциях президента міністрів др. Кер- бера, а відтак міністра для Чехів др. Резека.

Будапешт, 12. мая. Речіег ЬІоуЗ доносить в телєґрамі з Відня, що цісар не приняв на вче- рашній авдиєнциї ноданя о димісию, внесену міністром др. Резеком.

Відень, 12. мая. Цісар від’їхав з ґенерал- ад’ютантами ґр. Пааром і Больфрасом на три­

тижневий побут до Будапешту.

Відень, 12. мая. Вчерашна резолюция «Ко­

ла» польского уважає наиважнїйшим своїм обо- вязком старанє о поворот правильних, парля- ментарних відносин взагалі, а передовсім о нар- ляментарне полагоджене буджетової провізорні та інвестицийних иредложень.

С

офія

, 12. мая. Росийский радник стану Кобеко виїхав звідси до Царгорода. Від’їздж а- ючи заявив, що Росия зовсім не має наміру мішати ся до болгарских фінансів, та що се зо­

всім не було цїлию єго місиї.

Мадрит, 12. мая. В Барцельоні і Севіллї за- буреня тривають дальше. Кілька осіб ранено;

заряджено численні арештованя. Демонстранти уставили барикади, з яких стріляли на жандар- мерию. В провінциї Барцель >на і Валєнция ого­

лошено стан облоги. Збурене між населенєм триває дальше.

Л р п и з п л і о и з “ незрівначої доброти, ста- 77/ | О І І п а р Д Ш Г І а ра житня горівка — бу-

телька І зр., вів бутельки 50 кр.

Поручає торговая

Л Е О Н А Р Д А С О Л Є Ц К О Г О

Львів, ул. Батория ч. 2. ЗО—30

і в Г Ломимо що вовна і розгар нодоро- жіли о 30% — п р о д а є , поки старчить, ковдри ім а т е р а ц и по давних низьких цінах лише специяльва робітня і м а -

ґ а з и н п о с т е л и 1 4 - 3 0 ЙОСИФ ШУСТЕР

Львів, Коперника ч. 5. Цінники даром.