Ч. 167.
• ч
Львів, четвер дня 24. липця (6. серпня) 1908. Річний XII.
Передплата
на >РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
ва чверть року . о кор.
на місяць . . Г70 кор.
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. >Впрвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш .милостп і віри не возьмеш,
СЛАН
бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о о’!2 год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під
ч. 1. пл. Домбровского (Хорун-
щини). Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукоппсп звертає ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — < Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в >Надісланім< 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні,, донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Торжественне проголошене конституциї в Туреччині.
(+ ) Доси оповіщено було конститу
цию в Туреччині лише тимчасово наслід
ком війскової ворохобні. Тепер же про
голошено її затверджене торжественно
„сьвятим, володарским письмом" Г а т т і - Г у м а ю н, в котрім оповіщено сю кон- ституцию і виказано всі зміни політичні, які послїдувалн від 1876 р. Після огля
ду рефор.мацийчих змагань за батька те
перішнього султана і історичного огляду самої першої конституциї, опісля знесе
ної, »позаяк проявили ся недобрі заміри про гадку загального добра*, переходить сей маніфест, звернений до великого ве- зира до нинішньої конституциї і поясняє її в 15 артикулах > Г а т т і - Г у м а ю н « проголошує р і в н і с т ь в с і х п і д д а й и х б е з р і ж н и ц і р а с и і р е- л і ґ і-ї, їх о с о б и с т у с в о б о д у і н е н а р у ш и м і с т ь , с в о б о д у п е ч а т н і н а у к и .
Султан застерігає собі іменоване шеік-уль-ісляма, міністра війни і мари- нарки, та офіцирского корпусу і запові
дає внесене в парляментї предлоги зако
не про реорґанїзацию міністерств і ві- ляєтских власгий. З особливим притиском вказує на конечну потребу дальшого роз
витку армії, в котрій султан бачить го
ловну підвалину держави. Про реформи
Боротьба самоуправи
р у с к о г о в о є в о д с т в а з о п р и ш ка м и . (Дальше).
Згаданий висше Ілия Віелоцкий, жи- томнрекий стольник, мав шкоду на 400.000 зл. Турецкий, мечник добжиньский, рот мистр перемискої землі, на якого напало з мести 70 опришків і батька єго в зя
ли в неволю до Унґвару, поніс зі своїми братьми шкоду на 150.000 зл. В реєстрі згадані дальше з дрібнїйшої ш ляхти:
Іван Миколаївский, Іван Буряньский, Па
вло Монастирский, посесори Жупанього і Визлова, де опришки забили підстаро
сту, а селян пекли та зрабували в обох селах до тла фільварки, мали шкоду на 50.000. Львівский підстолїй Лось мав шко
ду на 10.000 зл. Віелоцкий, бидґоский хорунжий на 100.000 зл., а Володислав Дзвоновский на 20.000, спадкоємці Ло- вецкого і єго жінка, яку опришки мучи
ли, на 20.000, а спадкоємці Петра Ґур- ского на 10.000. Варвара Ромерова з Гу- мниск і спадкоємці єї мужа понесли ш ко
ду на 600.000 зл., городельский староста Адам Гумнїцкий на 10.000, Ґордзїцкий на 2.000, Лашовский на 5.000, Хшонстов- скнй в Жмінницї на 15.000 зл.
Зіставивши повисші цифри, виходить
в судівництві.і скарбовости висловлює ся Гат-Гу.маюн лише загально і з того ви
ходить, що має на умцї перевести реор
ґанїзацию судів і правильне буджетованє, котрого вислїд має бути щорічно опові- щуваний.
Сих 15 артикулів се лише рамці для основних законів, котрі мають бути ухва
лені послами. Видано сей маніфест очи- видно для втихомиренн широких верств народних під напором трудного положе- ня. Сей погляд потверджують також чи
сленні розпорядки, якими поусувано ли- чностп давної системи відповідно дома- ганям народу і заступлено їх новими людьми.
В Цдргородї довела утеча султань- ского любимця Ізет-паші до великих де монстраций, в Солунї виступлено з за я вами проти султана і заявами прихиль
ності! для принца Ю оуфа-Ізедіна, найстар
шого сина попереднього султана Абдуль- Азіса. Взагалі проявляють ся підпольні струї, котрі перебивають дотеперішню одноцілість і строгч конституцийний на
прям і провід молодотурецкої дїяльности і доводять до крайних вибухів.
Замітні вГсти наспіли з Адриянополя.
Коли царгородска залога зложила прися
гу на конституцию, мала адриянопольска залога вирушити на Царгород, щоби ви- могти реакцию. Вісти, які що хвиля над
ходять, не дають ясного образу суча
сного положеня, але се річ певна, що великаньска сума м і л і о н т р и с т а ) с і м зл. польс. Але й се не конець тих шкід і розбоїв! До згаданого лявдум до
дано, що Адама Ґарбовского опришки за били, а майно єго забрали, а так само забили Богуша і зовсім обрабували. До тла обрабували Кароля Красовсхого, у пані Ромерової, яку живцем пекли, за брали опришки майна на 90.000 зл., Але- ксандрови Котецкому село Устрики зо
всім зрабували і спалили, а підданих за брали з собою. Жидачівскому ловчому
Блоньскому зрабували опришки кілька разів село Любатівку, Валям впадали рік- річно до всіх дібр і забирали худобу, а згаданий Тарнавецкий оцінював свою шкоду на 40.000.
Сяніцка шляхта могла мати зовсім справедливий жаль за ті розбої до Угрів, тим більше, що опришки в зізнанях з а я вляли, що добичою ділили ся зі старо
стами ґрафинї Гуменної, а наїїр. Войтїх Тарнавецкий, який їздив на Угорщину за шкодою свого батька, застав в Стропкові в стайні у Пети Ференса власні коні.
Мимо явних доказів, що опришки і тол- гаї дізнавали підмоги від комесівских управителів сусїдної Угорщини, сяніцка шляхта не пірвала ні разу за оружиє, щоби своїм сусідам дати належну від
праву, а старає ся' доходити своєї кри
вди правними способами. Вишиньский
заворушене ще не покінчило ся і що треба приготовити ся на можливі пова
жні події.
Запорукою дальшого правильного розвитку конституцийного ладу може бу
ти лише сильне нравительство. До сего ідеалу зближає ся нинішнє обновлене міністерство. Другим важним услівєм ла
ду є - щоби не роблено дальших екс
периментів і великих політичних похибок.
Зовсім невідомо, який вплив зробив сей конституцийний рух на всякі упривілейо- вані провіїшиї, як Лїбанон і Самос, або напів утрачені провінцій, як Єгипт і ви
ші і на непокірні народи, як Курди, Ара
би і ин.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
П р о м о в а кн. Ш е н б у р ґ а ви
голошена недавно в австр. палаті вель
мож про конечність тісного с о ю з а А в с т р о - У г о р щ и н и з Н і м е ч ч и н о ю відбила ся голосним гомоном в Берліні. ИогсМ. А11§. 2 І£ пише з тої нагоди: „Оплески, якими принято в ав- стрийскій палаті вельмож промову кн.
Ш енбурґа, стають певним доказом, що є'го виводи були вірним виразом погля
дів сеї палати. Обопільну союзну вірність яку висловив кн. Ш енбурґ, відчувають найширші круги Німеччини. Сі слова, висказані з розумінєм державника з тако- соймик ухвалив знов 1695 р. побільшене президияльної сторожі, а під впливом грозячих нападів опришків з угорскої сторони, рішила шляхта віднести ся пись
менно до Ракоция, Берсенього, до ґене- рала Аспермонта, до пані Гуменної, до Петеїв, Сектіванього, щоби розігнали то- впи опришків з унґварского комітату.
Крім сего просила ш ляхта поновно ко
роля о визначене граничної комісиї, а на Угорщину вислано жидачівского мечника Станіслава Віслоцкого, якого мати похо
дила з родини Сомодїв, а який крім сего був споріднений з Віфалюссими і Ката- ями. Одержавши від шляхти земплинь- ского комітату, зібраної 21. червня 1701 р., приречене поновного задсситучиненя, удав ся Віелоцкий до Відня. Приняли єго там дуже ввічливо, а цісар Лєопольд І.
крім ґлєйту безиеченьства для Віслоцко
го до пограничних комітатів, видав до угорских станів строгий наказ, щоби сповнили жаданє сяніцкої шляхти що до опришків. *
(Дальше буде).
Поправки похибок. В ч. 166 „Руслана" в фейл. „Боротьба самоуправи" зам. „Розюку"
м. б. „Розтоку": з. »Мокрівцї< м. б. «Марків- цї«; з „Тарновецкого" м. б. „Тарнавецкого".
2
го місця, дїлають в напрямі мира, за
являючи наново перед сьвітом тривкість союза, котрий е мировим чинником в по
літиці".
В Б у д а п е ш т і відбула ся в по
неділок р а д а м і н і с т р і в , котра вперве мала нагоду занимати ся начер
ком виборчої реформи, виготовленої ґр.
А н д р а ш і м. Одначе близших вістий про сю раду і про сей начерк ве пода
ють дневники. Окрім того занимає ся рада міністрів також иншими справами і начерками законів, як про заведене автономії католиків, про пр.знане держ.
підмоги 3 міл. кор. протестангскій церк
ві і адмінїстрацийними справами, як що йно довершеним вибором православного патринрха Карловицкого З м е я н о в и - ч а. Імовірно в четвер поїде др. В е- к е р л е, а також мінїстер судівництва
Ґ і н т е р до Ішлю, щоби здати справу монарсї про положене і біжучі справи.
Можливо, що й бан хорватский Р а в х виїде до Ішлю.
Відмова санкциї ухваленому галиц- ким сеймом в останній с е с и і л о в е ц- к о м у законови дала привід до вістий про можливу відставку мін. А б р а г а м о в и ч а. Роїп. Коггезр. заперечує сим вістям, розповсюдженим краківскими днев никами, і впевняв, що несанкционоване ловецкого закона не мав звязи з ніяким політ, питанем, котре би могло захитати становище міністра Абрагамовича. Рада міністрів ухвалила не подати сего закона до санкциї задля засадничих суперечно-
стий в тім законі.
Мінїстер Б у р и я н вислав до днев- ника Б іе 2еіІ депешу про відносини Босни і Герцеговини супроти пересиленя турецкого отсего змісту: „П одії в Цар- городї і їх наслідки треба оцінювати вельми обачно. Що до впливу сих подій на Боену й Герцеговину, то не треба нічого побоювати ся. В тих краях б по
ступова управа з певною програмою, в котрій наостанку висловлено про утворе
не провінционального сойму. Се вистар
чав населеню, оно знав про се, і се від
повідав вго потребам, поки державні звязи Босни й Герцеговини не будуть у- правильнені. Населене не ототожнює сво
го положена з жалями турецкого насе
лена що до зміненої тепер в Туреччині системи управи, тим то для розважного населена нема причини до боязни що до здійснена правительственної про
грами.
З С а р а є в а звіщ ають, що турецкі круги в Боснї і Герцеговині наміряють вислати депутацию до турецкого парля менту. В склад депутациї мають війти поселені в тих краях Турки.
Заграниця.
В честь франц. президента Ф а л- л і в р а , котрий в повороті з Ревлю за
гостив до Норвегії, дав король Г а к о н великий бенкет і в тоастї на вго честь внесенім висловив надію, що добрі вза
ємини, які були доси від віків між оби- двома народами, ще скріплять ся. Прези
дент назвав у відповіди на се щасливими сі взаємини і запевнив про приязнь Франциї. Дня 2. с. м. відїхав президент з Християнії.
Італїйский мінїстер загр. справ Т і т- т о н і виїде імовірно 10. с. м. на Мора
вію на добра кн. Фрассо. При сій на
годі мав зустрінути ся також з бароном Еренталем.
З нагоди с е л я м л і к у повитав султан також нїмецкого амбасадора К і н- д е р л є н - В е , х т е р а , котрий заявив ему бажаня цісаря Вільгельма. До сего навязуе ХогсІН. АІІ§. 2 і§ і зазначув, що Німеччина бажає в Туреччині бачити сильний вільний нарід під осьвіченим во
лодарем. Найважнїйшим вимагачем но
вого положеня є, щоби переведена м і ж с у л т а н о м а п р о в і д н и к а м и т у р е ц к о г о н а р о д у з в я з ь н е б у л а н а р у ш е н а н і я к и м и к р а й н и м и в п л и в а м и з одного або другого боку. З дотеперішнього хо ду подій треба сподївати ся, що Османь- скій державі поведе ся в добрій згоді між володарем і народом здобути віль
ний шлях для щасливої будучини в на
прямі свобідпого поступу і национально- го скріпленя.
З Ц а р г о р о д а звіщають, що султан останними подіями вельми знеси
лений, а правительство вельми пригноб
лене сею нервовою недугою султана. В П е р і зложило війско присягу на кон- ституцию в прияві численної публики. Те саме має послідувати в инших касар- нях.
В А д р и я н о п о л ї молодотурки заявили свою прихильність і преданність султанови, але вісти з консулятів тамош- них впевняють, що там вибухла п р о- т и в н а р е в о л ю ц и я , що два полки піхоти відказали послуху молодотурецко му комітетови, а се викликало великий пополох і може довести до заколоту. З М а к е д о н ї ї наспіла вість, що Г І л ь м і - п а ш а , начальник реформацийної дїяльности, подав ся о відставку.
Огляд часописий.
(> Н ива« про напасти на <?. Е. Митрополита і Преосьв. еп. Хомишина).
(Копець).
Про найновійші напасти на ІІреосьв.
Григория подає „Н ива“ з 1. сериня слі
дуюче письмо: Ніхто мене не посудить о кариєровство, ані ніхто мені не буде докучати руским клерикалізмом — бо в моїй фантазиї инший в руский клерика
лізм — а инший клерикалізм всесьвітний.
А однак я стану в обороні Преосьвяче ного зі Станиславова, котрого що правда лично не знаю, але знаю з горячого па- триотизму, і лиш пожелати тим, що то так часто вго атакують, щоби мали лиш десяту часть того духа, яким одушевле- ний для справи народної станиславівский Владика. Що соблазняв так декотрих па
нів, що занесли скаргу аж до найвисшо- го народного трибуналу, яким хотіла би бути редакция »Дїла?< Щ о образило моло
дїж руску зі сторони Владики, що аж свистом ж віком* пр. няли его в Чернів
цях? Передовсім польска мова Архієрея
— в польскім костелі! Господи ! що за беззаконіе! В сі архієреї так робили — і ніхто навіть „вусом не моргнув", аж те
пер заказує Діло Архієревви тому, бо і зміст мови не подобав ся! Слова, які не подобали ся декотрим б ул и : >завидую Вам Поляки, вашої інтелїґенциї, котра в так натриотична і так тісно держить ся свовго обряда!* На злодію шапка горить,
— Діло пізнало ся на тім, що Владика говорив то до Поляків, але на адресу рускої інтелїґенциї. Бо і хто тота руска інтелїґенция, яка вона ?! Се переважно раби, котрих батьки виховали — скажім по просту — книшами; ледво десята часть е сини селяпьскі, бо тії воліють йти на богослове, як на сьвітскі факуль
тети. На сьвітскі факультети йдуть пере
важно сини сьвящеників, котрі аби лиш вхопити ся ц. к. клямки, дуже скоро за
бувають на свою мову, а єще скорше на свій обряд, особливо коли взяли собі за жінку Я двиґу або Ванду. Дарма, що тоті народові і релїґійні прозеліти будучи а- кадемиками бороли ся за права рускої мови. Огонь їх вигасне в їх власнім гн і
зді, коли заложать собі его з подругою взятою з вражого табору; навіть жінка, взята з дому москвофіла, потрафить за
гасити руский жар в родині, а підкине іскорку — здрадливого огню, що в 3-ім поколїню вибухне великою поломінию польского патриотизму. А коли і удасть ся сьвітскому інтелігентному походячому з духовних чоловікови задержати руского духа в своїй родині через те, що возьме жену — добру Русинку і виховає свої діти в рускім духу, так трудно і то вель
ми трудно, щоби сей дух перейшов і на внуки того еьвященика, що иустив сина на сьвітский факультет. Практика вчить, що власне они стають польскими янича
рами, а в додатку так они нераз (дірвав- иіи ся якої власти) докучать Русинам, що маоур хочби з під найтемнїйшоі зві- зди ніколи на таке і не відважив би ся.
Досить поглянути на тих старостів і ін
спекторів — Русинів, або псевдо поляків походячих в 1-ій і 2-ій степени від Р у синів! Хто не вірить, нехай заложить вір
ні окуляри, а переконав ся, яких лотрів для себе Русь зі своїх власних дїтип ви
ховує! Се сором і ганьба рускому імени, і ледво чи лучигь ся куди инде по цілім сьвітГ така... інтелїґенция. Поляки нам вороги, але ніколи не були би они таки
ми для нас, вели би грубий процент між ними не було таких Поляків, котрих бать
ки були хрещені в рускім обряді, а та
ких маємо на всіх становищах, почавши від князя єпископа краківского аж до возьних, будників і орґанїстів. Навіть за
кони — кляштори латиньскі не суть без тих... прозелітів...
І чоловікови стоячому на високім становищи духовнім, а відчуваючому так добре ту страту і біль з тої причини а також і почуте немочи, щоби тому зара
дити — чи ие вільно пожалувати ся при
людно на ту свою інтелїґенцию, на цьвіт своїх диєцеаан, що так легкодушно п е
реходить над своєю минувшостию до по
рядку дневного задля кариери?! Не Вла
дика говорив се для кариери, але сьвіт- ска інтелїґенцня покидав для кариери і для хліба свою мову і обряд зміцняючи кадри наших ворогів! Як політична кон- стеляция показує, то о. Хомишин вже закінчив свою кариєру — але і з кате- дри найбіднїйшого Архієрея в цілій А в стро-Угорщині може прислужити ся спра
ві своїх диецезан ліпше, як на виднїй- шім місци; а до випімненя блудів членів своєї духовної пастви є обокязаний пра
вом Божим і правом, яке вляла в его серце щира любов до Руси!
А виступ кількох глупцїв — канди
датів на прозелітів — се чейже ані не настрашить Владику, ані не знеохотить до дальшої праці в тім напрямі. Лиш дивувати ся, як інтелїґентна молодїж мо
же таке зробити своєму Архієрейови ?!
Але правда, — се не руска молодїж, але молодїж індефентна, готова по приміру колишніх боярів руских кинути всьо своє
— для личної урази. Польска молодїж єще не відважила ся кинути яйцем на свовго найвисшого пастиря, як зробила се руска молодїж з покійним кардиналом Сильвестром, ані не свистала арциб. Біль- чевскому в найкрнтичнїйших для него часах Той арцибіскуп днесь запалює всюди по краю любов до Польщі і тягне до того огню і синів Руси, дарма, що его вороги старали ся о єго понижене.
Молодїж в Чернівцях найшла ся нетак
товно, а в додатку пайдократично, але бо і дійсно між ними не знайшло ся і одно
го мужчини а лиш самі >пайдес«. Та на- дїємо ся,5 що діждемо ся ліпших часів, коли не будемо завидувати Полякам ін
телїґенциї а єще і гордити ся будемо своєю власного — рускою.
з
Анатоль Вахнянин.
Л
істі іоП ш ш і ї ш Куліпа
пис. в р. 1869.
Подав
К ирило Студинський.
XXII.
Зі Львова 17 лат. Червня 1869.
Високоповажний Добродію!1)
Нпньки пставі, я трохи зчь ліжка, та за р азі. и берусь одвітити на все.
1. Відповіди, взглядомт, переданії пере
кладу библні товариству анґлийскому, єще не має; скоро одберу — з іразт, и сповіщу. Все зроблено, які, звелілпсьте и про все питав'ь я тамі,, за що спитати казалисьте.
2. Прошу сповістити мене, чи будемо дальше, безгь перерви, видавати Библию яко додатокі, до Правди, чи перервемо печатаннє, які, се було давнійшт, сказано но причині, що головний редакторі, занедужав!,.
Також'ь треба нам'ь дати окремий титул!, для Мусієвого Пятикнижія. Прошу, зробіть ласку спишіть Добродію, такий заголовок!,.
3. Коли думаєте не пти при перекладі порядком!,, то найлучче булобт, відразу в зя тись до нового завіту. Псалтиря намт, прозою не такт, дуже треба буде, коли буде вір
шами.
4. Деньковского до сїхь порі, не було.
5) 20-ий арк. св. письма на лучшому па
пері висланий Вамт, зіставт, у Прагу: однакт, ще буде и другий и 3-тій для Васт, Добродію такий якого Ви хочете.
6. Читаночка для сільскихт, людей оті, оті, що вийде — ще немає іі цілоі випечата- ноі; я буві, би и приславт, і Вамт, давно.
6. Сербську философию перекладав!, Бар- вінський, семінаристі,, браті, того Бережань- ского, котрого листі, я Вамт, Добродію, пере
дані,. Щирий се чоловіки які, усі три Бар- вінські; роботащий, та біда ино що стиль у его дуже тяжкий. Я маю ще відн его пере- ложену повість зи сербського: „Чернець". Д о
бра се повістка, та іі треба буде колись у- жити.
Такожн при сими згану що ми Причепу тепері, зменшатн мемт, для поєдинчих'ь чи
сел!,, бо трудно нами буде перестати і і дрго- ковати, не маючи надіі, що конець скоро прий
де. Черезн скорочіниє позискаємо те, що мо
же за топ часи н пришлють нами кінець.
7. Федьковича мусимо при собі держати яки можемо та поміщати его утвори, хочи я не думаю, лиши одини акти (звідн) помісти
ти у Правді.
8. Кннжочка для сільскихи людей неча- татиметь ся ви 1000 прим, кирилицею и сто
ятиме одени пр. 5 кр. Розпродажжю займуть ся поодинокі члени Просьвіти.
Слабий я ще трохи, бо таки бувн зане- пави, що аж и пьявки ставили на шиі. Тепери дуже унави на силахи, та и рота неможу до
бре розтворитп.
Здоровлю Васі, Добродію — оставайтесь дужі та веселі.
Щиро прихильний Наталь.
Просимо в і ш ш і передплату.
Н о в и н к и
— Календар. В ч е т в е р : руско-кат.: у Б о риса і Глїба м.; римо-кат.: Пр. Г. Н. І. Хр. — В п я т н и ц ю : руско-кат.: у Уси. св. Анни;
римо-кат.: Каєтана II.
’) На долі: До Вп. Д. Пантал. Куліша у Відень.
— Нова напасть „Діла". З кругів духовень- ства станиславівскої єпархії пишуть нам: Но
винка в ч. і 62. „Руслана" п. з. „Молодїж то будучність народу", при кінци котрої донесено, що в канцеляриї Епископскої Консисториї в Станиславові можна набувати статути това
риства для християньско-католицкої молодїжи, вивела редакторів „Діла" (ч. 170) з рівноваги.
Щож доводить сих панів до лю тосте? Нїчо иншого тілько слова: „Християньско католиц- кий“ ! — Бо коли они ведуть свій орґан не в християньско-народнім дусі, але социялї- стичнс-анархістичнім напрямі — тож нїчо дивного, що їх так страшно обурює всяка акция в Христовім дусі. І звідти , беруть ся всякі інсинуациї і інвективи В послїдних ча
сах пайсильнїйше против Преосьвященного Епископа станиславівского. А чому ? Бо важив ся, силою свого пастирского обовязку, пору- чати читальні і бібліотеки парохіяльні (котрі впрочім не є ніякою новостию, але від давна в церкві поручувані) і товариства для моло- дежи в Христовім дусі. «Діло* резонує і хоче вмовляти в суспільність, що заходять небез- печеньство ослаблена «Просьвіти* і инших орґанїзаций народних! Запитаємо ся лишень, чому «Діло* не побоювало ся і не побоюєсь ослаблена «Просьвіти* і инших народних орґа- нїзаций через основуване читалень радикаль
них «Народних спілок*, «Поступів* і всяких орґанїзаций робітничих социяльно-демократич- ного напряму хотьби і чужої ворожої нам на- родности а до котрих належали і належать також члени рускої народносте ? Кождий хто хоть одробину критично читає «Діло*, видить.
добре, що сей ніби национально-демократич- ний орґан постепенно і консеквентно перемі- нюєсь в социяльно-демократичний. Тому і не дивниця ті небувалі і нечувані а безпідставні' напасти на єрархію церковну. Те, чим «Діло*
ніби заслонюєсь і для ефекту з емфазою кличе: «успіванє народної справи повинно бути одиноким мірилом у всіх наших почи
нах* є пустою фразою і бляґою, бож народна справа може успівати лише на основах мо
ральних, опертих на засадах етики християнь- скої а коли се усуне ся і не має ся ніякого взгляду на моральну, релїґійну сторону, то і справа народна загирить ся і пропаде в ін- тернациональнім мори социялїстично-анархі- стнчного руху. . Уваги редакторів «Діла* як раз доказують потребу основуваня товариств в хрнстияньскім дусі а справа народна певно на тім много зискає, коли буде много орґанї
заций опертих на здорових основах, зміряю чих до культурних цілий. Партийне засліпле
не лише і партикулярна вузкоглядність не дає сего пізнати. Що до патриотизму добре би було, щоби напастники мали хоть сотну часть тої любовн до рідного народу і рідної землі', що має Преосьв. Епископ Хомишин а певно, що залишили би они свою деструктив
ну роботу і покинули всякі «інтриґи* котрі для покрите себе закидують другим. Нале
жить додати, що «Діло* для приперчена сво
єї статейки, не знаючи єще осуджених ним з гори статутів, зідентифікувало їх уже з нольскими »3е(1пойсіа-ми« а для більшого єще ефекту пробрехалось оно здорово — кажучи, що епискоиска консистория „розки
дає" між нарід статути для основуваня това
риств християньско-католицкої молодїжи Хоть
би в тім нічого не було злого (бож тов-а сї можуть причинити ся тілько до успіваня на
родної справи), однакож вість о розкидуваню неправдива, бо консисторска канцелярия ви
силає лише статути на замовлена за зложе- нєм належитости. Но така то уже правдомо
вність в теперішнім „Ділі". Видно, що спосіб сей в практиці до якогось часу успішний. Але здає ся, що тілько — до часу. — Безсторонний.
— Правдомовність „Русского Слова" і „Ґалїча- нїна“. Із Старосамбірщини пишуть нам: Хто хоче набрати правдивого азиятицкого патрио
тизму, най читає що днини „Іалїчанїна" та бодай раз в тижни шматочку „Русекое Слово",
’ам стілько правди як у цигана, а чести як у злодія. Щоб не бути голословним, наведу ф акт про загальні збори Читальні „Просьвіти"
в Сушици риковій. Читальня „Просьвіти" в
Сушицп риковій єствує вже близько 10 літ, а в кождім разї була она вже там основаною, коли про читальню Качковского ніхто і не думав, та і тепер не дуже думає, хотяй она там є на папери від двох літ. Тому грубо збрехав дописуватель »Ґ. і Р. Сл.“ що там- того місяця відкрив о. Качмар, місцевий душ- пастир, читальню „Просьвіти" на злість Качко»
вянам, котрих там, крім одного збаламучено
го недоростка, нема. Т а і той рад би сего лишитись, але годї єму з того вибриєте, бо не хоче спроневіритись недовченому П. Сего ро
ку в липцю відбулись загальні збори Читаль
ні «Просьвіти* в Сушици риковій, а ними за- няв ся головно о. Качмар, бож чув ся в обо
вязку взяти провід народа на народній ниві.
Про якусь ненависть парохіян до свого душ- пастера нема що і згадувати, лиш бідного на умі Качковянина болить се, що о. Качмар зє- днав собі нарід, котрий перед тим дав ся збаламутити радикалом Сенкусьом і то також з причини нетакту попередного сьвященпка, що зачисляєсь до „тої твердої партиї". Та не забув дописуватель, в своїй злобі, накинутись на порядного студента семінариї Терлецкого за се, що він учить молодїж співати з нот у церкві. Противно дописуватель, „Ґ. і Р. Сл.“
добачає в тім радикалізм — а певно співи нічні по добрій чарці назве — побожностпю!
А у таких людців все можливе. Тішить ся дописуватель гарним розвоєм своєї читальні, але відай сам в те не вірить, бо сам признає, що старосамбірский повіт цілий зукраїнїзова- ний! Ж елаєм о дописувателеви, щоб всї чи
тальні „Качковского" так гарно розвивались, як в Сушици риковій.
Сам господав Кушнїр, в котрого ніби то містить ся читальня „Качковского" довідав
шись про допись в „Ґаличанинї" та в „Рус- скім Слові" здивував ся та здвигнув рамена
ми над такою брехнею і впрост заперечив, немов би то о. Качмар грозив єму, що скине єго з провізора, як не викине з своєї хати чатальнї Качковского. Та прошу єґомосця, говорив він, що ті писарі в „Ґаличанинї" від ме
не хотять; я навіть не знаю, що се за читаль
ня є у моїй хаті, бож там ніхто не приходить.
Та взагалі взявши, дописи в »ґ. і Р. Сл.к про Сушицю рикову були чистою брехнею і можемо поґратулювати сим панам-господинам, чим кормлять своїх збаламучених привержен- цїв. Сей рух в москвофільскім таборі є озна
кою єго упадку, бо в своїй заїлости і в нерво
восте не маючи ф а к т ів ' правдивих, кує собі факти неправдиві, але па свою скоршу поги
бель. — Щ .
— Вістки з американьскої Руси. Преосьв. еп.
Ортиньский посьвятив дня 4. липня нову цер
кву в МсАсІоо в Пенсильвенїї. На приїзд Вла
дики виставили Русини чотири триюмфальиі ворота і бандерию. — Дня 5. липня о. Йосиф Чаплиньский з припорученя Преосьв. еп. Ор- тиньского посьвятив нову церкву в ХУаІегоІез в новойорскій державі. Нова церква належить до найгарнїйших і найвеличавійших церков в Америці. — Дня 25. липня Преосьв. еп. Ор
тиньский посьвятив пововибудовану церкву в СоЬоез в новойорскій державі. — В Олїфантї помер щирий руский патриот, Кость Кобан, бувший урядник Руского народного Союза.
— Дрібні вісти. З Закопаного доносять, що в Татрах упав спїг і прикрив всї горішні і се
редні полоси Татр білим килимом. Татри ви
глядають тепер неначе в пізній осени — Дня ЗО. липня знищив град зі зливою в Самборі і в околиці всьо, що ще остало в полях. До староства напливають масами поданя з прось
бою о переведене лїквідациї шкід.
Оповістки.
— Репертуар львівсного руского театру в Ко
сові. (Саля «Сокола*).
В четвер дня 6. серпня „Запорожець за Дунаєм" народна оперета в 3 діях Артемов- ского. Закінчать: „Вечерницї" твір музичний в 1 дії Нїщиньского.
Білети продає „Народна Торговля", а від 6. години в день вистави каса театру.
Початок точно о год. 7. вечером (сер.-евр. час).
— Іменована. Почтовими завідателями іме
новані почт. контрольорн: Ем. Добряньский в
