Ч. III Львів, Середа дня 19 (З І) мая 1899 Річник
р - --- ~ --- Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в А встри:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
І на чверть року . . З р. ав.
т на місяць . . . . 1 р. ав. ; За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків
• Поодиноке число по 8 кр. ав. І
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і т
Г»**»-------- • -«•> —
Виходить у Львові що дня ; і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експеднция »Руслана> під ч. 5 ул. Л ї н д о г о. — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертаь ся лише ; І на попереднє застережене. — |
І
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в ■•Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 16 кр. від стрічки.
Програма опозицийних Нїмцїв.
І.
(X) Р нопередних числах »Руслана«
були подані дословно національно-політичні Домаганя, уложені заступниками нїмецких народовців, поступовців, вірноконституций- ної шляхти, християньских социялів і сво- бідного німецкого союза і оповіщені в са
мі лат. Зелені сьвята. Сі домаганя мають бути національно - політичною програмою нїмецких сполучених сторонництв опози
цийних в раді державній і длятого годить ся їм присьвятити кілька заміток, позаяк онн доторкують ся не лише політичного уладженя нашої половицї держави взагалі, але також і політичного становища руского народу в Галичині і Буковині з окрема.
Згадана програма, уложена вправдї без особистої участи Шенерера і єго товари
шів, але осінена єго духом і змаганями,
«єсть безперечно характеристичною появою, політичним актом, котрому не можна від
мовити певного значіня. Длятого і ирави- тельство і парляментарна більшість не мо
жуть просто перейти над сею програмою до дневного порядку, але повинні зазна
чити в сій справі своє становище. Як нас звіщають з Відня, парляментарна комісия польского кола вже у Відни застановляла ся над сею програмою. Чехи скликують сегодня своїх послів на раду в Празі, Сло
вінці і Хорвати збирають ся в четвер в Лю- блянї, а рускі посли сонмові і ради дер
жавної мають зібрати ся тогож дня у Льво
ві. Імовірно й иньші сторонництва правиці в сих днях будуть розправляти над нїмец- ко-опозицийною програмою, бо вже 6. лат:
червця збирає ся у Відні знов виконуючий виділ правиці на дальші наради, котрих предметом буде передовсім загальне полі
тичне положене нашої держави а відтак і справа полагоджена національно-політичної колотнечі, що вже два роки каламутить
супокій в державі і спиняє всяку роботу в раді державній.
Поки рускі посли висловлять свою думку в сій справі і дадуть тим способом указку заступннкови свому в виконуючім виділі правиці, бажаємо і ми з дневникар- ского обовязку сказати кілька слів в сій справі.
Нїмецко-опозицнйна програма є тяж
ким породом, позаяк в ній зложили свої погляди і домаганя такі сторонництва, що лише на зверх сполучили ся. але звичайно себе завзято поборюють. Тимто ся про
грама. має на собі пятно к о м п р о м іс у сих сторонництв, а компроміс сей удало ся їм осягнути по довгих переговорах і торгах.
В головних основах не виріжняє ся зга
дана програма від відомої п р о г р а м и Ш е
н е р е р а поставленої в Л їн ц у і є лише копією єї убраною на позір в невинну одіж. Взагалі она дуже хитро стилізована і що до зверхної форми задержує певне уміркованє. Ще й се вельми характери
стичне, що сполучені сею програмою нї- мецкі сторонництна, переняті на скрізь цен
тралістичними змаганями. були спонукані полишити централістичну основу, а укла
дали свої домаганя п іс л я п о о д и н о к и х к о р о л ів с т в і к р а їв і тим признали дій
сно, що язиково-національні справи лише так дадуть ся полагодити.
Програма складає ся з трех головних розділів: І. загальні національно-політичні домаганя, 11. загальні основи для упра- вильненя язикового питаня і III. подрібні основи для поодиноких країв.
В І. розділі зараз впадає яскраво в очи, що автори програми полишили дов
гу вправдї і описову назву нашої половицї держави, уживану урядово від заведеня дуалізму: к о р о л ів с т в а і к р а ї з а с т у п л е н і в р а д і д е р ж а в н ій а приняли на
зву А в с т р и я . Наколиб автори програми були придержували ся староавстрийского
розуміня монархії, то булиб инакше посту
пили. позаяк староавстрийске розумінє ми
мо дійсного дуалізму обнимає також і ин- ші краї австрийскі, що нині не заступлені в раді державній. Староавстрийске розу
мінє з конечности згоджувало ся з дуа
лізмом, однак не зрікало ся своїх давннх претенсий, коли тимчасом автори програми своїм терміном признали обкроєну Австрию.
Для староавстрийского патріота мусить се становище видати сн обидливим.
Дальше звертають ся автори програ
ми проти §. 14- і називають примірюване тогож незаконним, позаяк після їх думки сей § конституції! має відносити ся лише до елементарних- шкід або поплести між худобою! Творці сего §. певно не мали на думці лише елементарних шкід і поше- стий, хоч може не уявляли собі зовсім я- сно таких випадків, які нині спиняють вся
ку ходу державних справ. Нині став §. 14 майже конечним для правильного иолаго- джуваня біжучих необхідних справ і по»
треб державних, а колію автори програми вхопили державну керму в свої руки, то певно в далекобільшій мірі иослугувалиб сн §. 14 м, як теперішнє правительство.
В 5-ій точці І. загального розділу про
грами підносять єї автори справу н і м е ц- к о г о я з и к а а р м і і. Порушуване сеї справи можна назнати досить нещасливою гадкою; бо наколи авторам програми роз
ходить ся, щоби ті всі питаня законодат- но у правил ьнити, то певно не здавали собі справи з трудностий, які виринули би при законодатнім єї управильнешо. Передовсім та справа не належить до обсягу ради державної, а по друге, наколиб порушено єї угіравильненє в законодатній дорозі, то можна напевно сподївати ся, що Мадяри покористувалиб ся сею нагодою, щоби ро
зірвати і тут спільну звязь і завести ма- дярску мову в армії. Формулованє сего до
маганя в 5-ій точці є ще і з сего погляду
18
Л ЕВ ЛОПАТИНЬСКИЙ.
„Конкурс на м уж а“
шутка в 5. актах з м і с к о г о п о б у т у .
(Дальше.)
СЦЕНА IV.
ПЕТРО, АННА, АНДРІЙ.
ПЕТРО (виходить головними, зі слугами).
Се так не іде, ви не малі діти.
АННА. Прошу ласки пана, нам ніхто ніколи не казав нїчо.
ПЕТРО. Тим гірше для вас. Пані спускала ся на вас, мала до вас довірє, а ви завели его.
(до Анни) Чи ти не знала, що на стриху крім мокрої білизни заказано з уряду нічого більше не тримати ? А там я найшов цілий склад нре- ріжних річий. (до Андр.) А ти добре господа- руєш з вином в нивници! Повно порозкиданих, норожних фляшок, а ті що ще повні лежать як дрова без порядку, в суміш. Навіть нема по
трібного піску в пивници — се так оно ро
бить ся!
АНДРІЙ. Я вже скажу за жінку і за себе що ми станемо від тепер цілком інакші.
ПЕТРО. Що з вами стане ся, залеж ить від вашої пані — я предложу цілу справу. Бути мо
же, що се не е виключно тілько ваша вина, отже хочу вірити в вашу поправу. Буду просити за вами. Нехай відтак пані рішає.
АННА. Коби тілько ласкавий пан не запе
речили. (Наталія в дверях).
АНДРІЙ. Як ласкаві пан раз доглянуть і на
кажуть, то ми вже будем вірно слухати. Служба так, як конина: як не чує цуґлїв, то брикає.
ПЕТРО. Передовсім жадаю від служби по
слуху. Що раз сказано, треба памятати на зав- сїгди. Хто не вміє слухати, той най не іде до обовязку.
СЦЕНА V.
ТІ САМІ, НАТАЛІЯ, НОСОРІГ, ЛАЧКОВСКИИ.
НАТАЛІЯ (вийшовши трохи скорше). Над
ходим як раз в саму пору.
ПЕТРО. Власне я очікував паню, щоби по
лагодити справу зі слугами.
НАТАЛІЯ. Я чула ваші накази. Хочете вже і слуг втягнути в иорозумінє (до слуг). Від нині не маєте місця у мене. Платню дістанете за ' два тижднї наперед і до вечера щоби я не ба
чила вас в своїм домі.
АНДРІЙ (вгомонює ридаючу жінку). Прошу ласки пані вислухати...
НАТАЛІЯ. Ані слова не хочу чути. Геть звідси, маю тепер гості, (служба відходить).
ПЕТРО. Гості може зводять увзгляднити таку важну домашну справу.
ЛАЧКОВСКИИ (урядово). Власне в цїли полагодженя важної домашної справи просила нас пані Наталія. Приходжу яко єї правний з а ступник.
ПЕТРО. Сего зовсім не потрібно. Яко муж я для пані Наталії єдиним і достаточним за ступником. (до Косорога). І ви також, отче, м а
єте може яку місию?
КОСОРІГ. Я властиво в прикрім положеню, бо яко знаток канонічного права.
ПЕТРО. А!... Отже ту ходить певно о ро
звід. Так? — (до Наталії). Пані не встидаєтесь шукати у чужих людий оборони против власно
го мужа?
НАТАЛІЯ. А вас не понижає ваше посту- пованє?
ПЕТРО. Мене понижає ваше понижене..
НАТАЛІЯ. Ви в підступний спосіб відзи- скали умислові сили...
ПЕТРО. А ви хотіли мати цілий вік дурно
го чоловіка?
НАТАЛІЯ. Ви орудуєте самовільно моїми справами.
_ 2
нещасливе, що автори проґрами домага- ють ся, щоб сю справу ліпше і розумній
т е уладити, значить, що їх попередники се зле уладили. Авторам проґрами розхо
дило ся всюди о те, щоби для своєї спра
ви приєднати прихильників і • союзників, однак порушуванєм сего питаня можуть і теперішних союзників розбити.
Для нас особливо важна є 6. точка 1-го загального розділу, що відносить ся до становища Г а л и ч и н и . Ціла ся точка дуже замрачена і обережно уложена, але зовсім недвозначно проглядає з неї поклик Шенерера і нїмецких народовців стілько разів проголошуваний ними і в раді дер
жавній і на їх вічах і в їх пресі: Ьо§ уоп
баїігіеп! Ся точка обчислена також для приєднана союзників — іменно Поляків.
Автори проґрами змагають до того, щоби в раді державній для нїмецкого елементу забезпечити безуслівну більшість, а зро
бивши доси сумний на тім полі досьвід, обчислили собі, що таку певну більшість можуть вже осягнути ио вилученю Гали
чини з заступництва в раді державній. Тим- то они вже не згадують в проґрамі нічого про вилучене Дальмациї, котрої також ра
до позбулиб ся. Автори проґрами призна
ють Галичині а в т о н о м і ч н у о к р е м і ш н і с т ь і дають тим способом Поля
кам зовсім свобідну руку уладити тут від
носини після своєї необмеженої волі і дум
ки, але за те застерігають собі взаїмність то значить, щоби Поляки не вмішували ся в справи иньших країв австрийских, де вже Німці справлять ся скоро і з Словін
цями та Хорватами і з католицким сторон- ництвом нїмецким, а відтак вже дадуть со
бі раду і з Чехами. Мимохіть насувають ся нам на думку ті горячі залицяня на
шої опозицийної трійки рускої в раді дер
жавній, що цілу свою надію покладала на нїмецку опозицию і бачила в ній доску спасеня, — вириняють в нашій тямцї і ті протекторскі фрази Німців, що ніби то бра
ли в оборону нещасних Рутенцїв супроти майоризованя в Галичині, а тепер кинули руским народом, як яким непотребом. Вар
то би почути тепер, що думає про се др.
Окуневский і Танячкевич.
Автори проґрами хапають ся тут та
кого способу, щоб вилучуваги із складу парламенту поодинокі краї, котрі для них невигідні і тим способом витворити неспра
ведливу більшість потрібну для піддержу
вана і переведена несправедливих дома
гань. Ті отже, що борють ся нібито проти національного покривджена, стають на тім становити, що бажають других кривдити, щоби собі забезпечити верховодство і са
мо владу.
ПЕТРО. На жаль ви не орудували ними ніколи.
НАТАЛІЯ. Зносите ся зі слугами, підкопу
єте їх вірність для мене.
ПЕТРО. Я доперва відкопав в них вірність з під могили ледачости і непослуху.
НАТАЛІЯ. Вашим стремленєм є дійти до власти в дома і в супружестві.
П&ТРО. Муж є головою дому. Таке стано- виско належить ся єму.
НАТАЛІЯ. А я того не стерплю, для того постановила...
ПЕТРО. Відтяти голову?
НАТАЛІЯ. Постановила взяти розвід.
ЛАЧКОВСКИИ. І власне жадаєм в імени пані Наталя, щоби ви зволили в нашій присут- ности заявити свою згоду дотично того акту.
ПЕТРО. Не потрібний був ваш поспіх, ла
скаві панове, бо я такого заявлена не дам ні
коли в сьвітї.
КОСОРІГ. Найкраще — я повтаряю єще раз — закінчити якось сю справу згодою, бо пісьля канонічного права я властиво не виджу тут жадної стійної причини до розводу.
(Копець буде).
Голоси праси про положене.
Голоси ті суть всілякі. Нотуємо їх з днев- никарского обовязку. І так подає XV. АІІг. 7,1%.
розмову свого репортера з визначним політи
ком правиці (Білиньским?), в котрій сказано:
Результат, до якого нині доведено в справі уго
ди, є той, що с а м а у г о д а п о в и с л а в в о з- д у е ї. Виновником став Сель, з своєю формул- кого. Нині' не можливе вже, щоби чи то ґр. Тун, чи який небудь єго наслїдник важив ся чи то , дорогою §. 14-го, чи через парламент перевести те, чого Сель домагає ся. Австрия зносила всякі кривди від Угорщини, але упокореня не знесе.
Як би в сїй хвили австрийский парламент був навіть спосібний до праці, то зібраний одного
лосно би відкинув домаганя Угорщини. Уступив би ґр.Тун, а прийшов би на єго місце який-небудь кабінет, парламентарний чи урядничий і схотів би октроювати угоду з Угорщиною в тій формі, як хоче Сель, то парламент зібраний в осени, відкинув би сю угоду на певно. Нині стало вже І майже фактом, що Угорщина не дістане нової орґанїзациї австро-угорского банку ані з рук § 14-го, анї з рук парламенту. Угри ставили свою , справу на одну карту і програли гру. А причи
ною всего лиха лише формулка Селя. Всі ав- стрийскі сторонництва розярені. Вихід хиба той, що повстануть два банки.
ГгегшіепЬіаЦ відпирає всяку участь ґр. Ґо- луховского в формулцї Селя. Сель видумав свою формулку для красних очий обструкциї в угор- і
скім соймі. Він домагає ся заключеня угоди ли
ше до 1903 р., щоби Угорщині подати спромо
жність, независимо від Австриї заключати від так торговельні трактати з евроиейскими дер
жавами в тім же самім році. Домаганє частини праси, щоби ґр. Тун скликав парламент для ио- рішеня цілого питаня угоди, безвиглядні. Ситу- ация ще за надто замотана, щоби можна пога
дати про активність парламенту. Передтим му- і сїв би ґр. Тун уступити, а керму обняти парла
ментарний кабінет, що мав би за собою иарля- , ментарну більшість. А се не може стати ся, но- і
ки правиця не помирилась з лівицею.
Уаіегіаші припускає, що оба кабінети усту
плять. До N. XV. ТадЬІаИ-у доносять з Праги, що на случай кабінетової кризи Чехи пристали би на урядничий кабінет ґр. Кільмансеґа. В Пра
зі говорять також про кабінет ґр. Пінїньского.
Угорскі дневники боронять Селя. Они ка
жуть: Сель хоче заключити угоду з Австриєю длятого лише до 1903 р., бо одержав від своєї, І опозицій' запоруку, що она в 1903 р. продовжить ' на певно сю угоду аж до 1913 р. Не Сель, а ґр. ! Тун повинен уступити, а єго місце повинен би заняти урядничий кабінет, котрий би угоду з ; формулкою Селя перевів §. 14-им. (А потім? Хто би ободрив сю угоду? Прим. Ред.). Угорске бю
ро кореспонденцийне ратує Селя тим, що голо- і сить, будь-то веї угорскі сторонництва под'їля- і
! ють становище Селя та що они готові навіть в '
! тім напрямі — демострувати. Формулка не звер- ' тає ся проти угоди. Противно. Она дає поруку,1 що Угорщина бажає щиро удержати унію мито- ву з Австриєю (з шкодою Австриї. Прим. Ред.). ;
З політичного поля.
Недільні віденьскі дневники принесли ВІСТЬ, і що в суботу пополудни відбула ся коронна рада, в котрій взяли участь ґр. Ґолуховский, Каляй і ґр. Тун. Ґр. Ґолуховский інтересує ся тепе- рішною кризою тим більше, що він в своїм часі одобрив також формулку Селя, щоб помочи єму до скоршого завороженя угорскої обструкциї.
Наколи би ґр. Тун мусів уступити, то частину вини уступленя мусів би приняти на себе ґр.
Ґолуховский.
Офіцияльний комунїкат екзекутивного ко
мітету правиці о суботнїшнім заеїданю дуже лаконічний. Сказано лише: «Комітет зібрав ся ' а слідуюче заеїданє відбуде ся 6. червня<. Кри
тика проґрами лівиці, подана ґр. Туном, зроби
ла — після віденьских дневників — дуже добре вражінє на членах комітету. Виводи ґр. Туна були обєктивні виравдї, але для надмірних аспі- раций лівиці безпощадні. Про намірене видане язикового закона на основі §. 14-го не було згадки.
К.еісЬ8тееЬг комбінує, що становище ґр. Ту
на не захитане. Обставина, що ґр. Тун і бар.
Діпавлї явили ся на послїднім заеїданю екзеку
тивного комітету правиці, є після КеісЬз^еЬг-и доказом, що ґр. Тун не богато робить собі з формулки Селя. Він жеж і розкрив коміте- тови пляни правительства на будуче. Він і явить ся на зборах комітету 6. червня. Виходить з того, що криза набрала дійсно характеру хро
нічної кризи.
Роїіц'к подає деякі історичні дані з істориї систематичної ґерманїзациї Чехії за часів Мариї Тереси і Йосифа II. Надворний декрет з 22. лю
того 1765 р. велів Губернії ческій настановлю- вати по школах учителїв-Нїмцїв на бпорожнені по ческих учителях місця. Декрет з 9. падоли
ста 1770 р. велів тійже Губернії більше дбати про ширене нїмецкого язика в Чехії, так, щоби в трех літах можна було в середних і висших школах замість латиньского викладового язика завести нїмецкий. Шульмайстрами не могли вже тодї бути люди, несьвідомі нїмецкої мови.
Декрет надворний з 18. жовтня 1776 р. велів всюди, де передтим учено по чески, учити по нїмецки. Декрет з 1. грудня 1780 р. заборонив, до ґімназий приймати учеників, несьвідомих нї- мецкої мови, а декрет з 5. лютого 1787 р. не позволив давати стіпендий ученикам, лю не во
лодіють знаменито нїмецким язиком. З 1788.
роком велено вже завести на праскім універси
теті нїмецкий викладовий язик на місце латинь
ского, а докторскі іспити переводити виключно в нїмецкій мові. — Ось в який спосіб ширено в славяньскім краю ґерманїзацию! Мимо того лівиця не соромить ся нині правити сьвітови, що в Чехії Германізм природно розвивав ся і що се є так зване правне національно-нїмецке посідане!
Переговори межи нїмецкими а італїяньски- ми делегатами в Тироли продовжують ся і ма
ють позитивний успіх. Деякі постуляти Італїян- цїв принято вже. Надїють ся навіть, що перед закритєм сойму веї суперечности будуть ви- рівнані.
В істрийскім соймі не явились доси хор
ватові посли, а Італїянцї бавлять ся розбором власних своїх внесень.
Горицкий сойм не жиє. Маршалок Паєр, звісний з своєї переписки з послом словіньским Ґреґорчічем, скликав виравдї по пятинедїльніа иавзї д р у г е заеїданє сойму, але комплєту не було. Словіньскі посли і архиєпискои горицкий Місія не явились на заеїданю. Було присутних
10 послів проти 11 абстиненцлєрів.
Китайска цариця видала указ до віцекоро- лїв, в котрім звертає їх увагу на заборчі зма- ганя Евроиейцїв. Змаганя ті велить цариця від
пирати всюди хоч би і збройною силою. Надто сказано в указі, щоби китайскі війска поста
влено на воєнну стопу. З деяких провінций до
ходять вісти, що Китайці опять дивлять ся дуже косим оком на европейских поселенців і като- лицких місіонарів.
І
Допись.
З Харкова пишуть нам:
«Обрусьеніе* тепер у нас зробило ся ме
тою загальною. Сливе всі часописі кричать, ґвалтують, щоб як найшвидче уряд приказав всім сто двадцяти мілїонам мешканців Росиї балака
ти одним язиком звичайно великоруським, щоб їм всім було нриказано неодмінно переконати ся як найшвидче і почувати ся собі всім вели- короссами.
Великоруські-ж часописі, то вони же суть звичайно продукти бажань спільної культурної громади великороссів. І кого, кого у нас тепер не намагають ся тільке перевертати на Моска
лів, та ще щоб і чистокрівних.
Перевертають і Німців, і Поляків, і Лати
шів, Шведів і Татар, Мордку, Черемісів, Самої- дів і ще, і ще иньших численних членів Імие- риї. А що вже нам Українцям, здаєть ся-ж, зроду і звіку руским же, то від тієї великору- щини аж-аж достаєть ся. І по власних хатах нас великоросять і по школах, і в салдатах і по всіх урядах. Навмисне за для мети перевер
тають нас з Опанаса на Аероню, до нас шлють попів, архиреїв, та повсюди засновують церковні школи за для того.
І гірко-ж нам од цїх місіонарів політичних достаєть ся. Беруть ся вони і до своєї місиї, але не забувають і себе і своєї кишені, та і демо-
