Ч. 283. Львів, Субота дня 18 (ЗО) грудня 1899. Річник III.
Передплата
на »РУСЛАКА« ниносить:
в Австри
| на цїлий р'.к
! на пів року І на чверть року
• на місяць . .
126
З 1
ав.
ав.
а в ., ав. •
За границею:
«а цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на шя року 10 рублів
або 20 франків 1 Поодиноке число по 8 кр. ав. 1
РУСЛАН
.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш, а не воаьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо д н я , і крім неділь і рускпх сьвят
о год. 8-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч. 9.) Екс- I педицпя місцева в Аґенциї Со- I коловского в пасажі Гавсмана.
; Рукописи звертає ся лише І І на попереднє застережене. —- і
І Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По-
| дяки і приватні донесена по і 15 кр. від стрічки.
Перед еоймом.
Нинї, 29-го грудня, збирає ся галиц- кий сойм на два засїданя, щоби ухвалити буджетову ировізорию на 1900 рік. Коли по руских різдвяних сьвятах почнуть ся дальші засїданя сойму, — поки-що не зві
сно з огляду на засїданя делєґаций, що мабуть не покінчать своєї задачі! перед 18-им січня. На дневнім порядку першого засїданя сеймового прийде до першого чи- таня 32 справоздань краєвого виділу о всяких справах і чинностях виділу еконо
мічної, фінансової або льокальної натури враз з предложенєм о буджетовій провізо
рні. Засїданя соймові мають взагалі по
тривати лише шість неділь. Деяких соймів ще не скликано.
Головним предметом обрад галицкого сойму, а імовірно і других краєвих соймів, буде у з д о р о в л е н є к р а є в о г о б у д ж е - ту. Буджені всіх коронних країв суть нині пасивні, а то по причині, що краї не ма
ють ніякої участи в доходах державних, хоч з автономією або компетенциєю сой
мів ті краї перенили на себе обовязок, по
кривати значну частину потреб просьвітних, господаревих та взагалі культурних. Бу- джети всіх країв коронних дихали досн додатками до податків безпосередних або позичками. В деяких краях, іменно більше культурних, буджет шкільний забирав для себе більшу половину або навіть (в Чехії) ІІ» доходів краєвих. Краї поносять також значну частину видатків на інвестициї дер
жавні, іменно на будову льокальних зелї- зниць, доріг та на управильненє рік. Ся аномалія мусить бути усунена і буджети краєві мусять засилитись на будуче части
ною доходів державних.
Галицкий сойм наложив в 1899 р.
краєві додатки до високости 61 кр. від Гульдена безпосередних державних подат
ків. Ческий сойм підніс торік краєві до
2
Володимир І. Немировим-Данменко.
Б а ш т а н н и к .
О п о в і д а н е . (Далі).
Уїхали іще з верству. Вороний форкав. Па
рубок притих і знов підняв ся. Обвислі, помор
щені губи вороного, з рідкою, прямою щетиною під нижньою губою, звисали коло самого лиця парубка. Він заглянув між гриву коня а дугу, аби добачити, хто лежить в телїзї. Але коліно, що виставало, гостро заслонювало голову. Якийсь час оглядав парубок, як тіло колибало ся під рух телїги.
— Ей дядьку! — крикнув він нарешті.
В його голосі задрожав дитинячий, волзь
кий звук.
Після сього гукнув іще сильнїйше.
— Ого-го І
Гук розсипав ся по стену.
Парубок оглянув ся. Ніхто з тих, що їхали на передї, не звернув на нього уваги. Кругом тишина, переривана тільки скрипом коліс. Сон
це схиляло ся до заходу. На небі ні хмарочки.
Горою перелітав легко яструб з одної сторони дороги на другу.
датки з ЗО кр. на 51, а крім сего затя
гнув чотиромілїонову позичку. Буковинь- ский сойм наложив торік 42°/0 додатку, Сольногородский 65°/0, моравский 60% від податку заробкового а 54% від кождого иньшого податку. Подібно дїєсь і в дру
гих коронних краях.
Всі майже сойми упімнули ся в наслі
док пасивносте своїх буджетів у централь
ного правительства о участь краєвих бу- джетів в загальних доходах державних, позаяк жаден з соймів не добачив вже
! спроможносте, підносите краєві додатки, а І тим меньше пуститись на поле позичкової
господарки.
В слід за ухвалами сеймовими цен
тральне правительство було змушене за
становитись над справою санациї краєвих буджетів. Під конець падолиста скликав проте управитель міністерства державного скарбу, др. Князьолуцкнй, всіх краєвих маршалків до Відня на нараду, а резуль
татом нарад було се, що правительство обявило готовість, відступити краям 10%
від податку горівчаного.
Чи в краєвих соймах буде порушене н а ц и о н а л ь н е п и т а н е ? — об тім не сумніваємось. Як довго не переведена рі
вноправність австрийских народів, так дов
го не лише державна рада але і краєві сойми будуть ареною, на котрій в лагід- нїйшій або острійшій формі вирине нацио
нальне питане. Приганемо на сім місци, що торік нїмецкі посли ческого сойму і словіньскі хорватского сойму забавились задля национального питаня в абстиненцию та що, приміром, в істрийскім соймі хор- ватскі посли задля ітялїйского тероризму не могли навіть явити ся в соймі. Борба национальна закипить тепер на гіеріфериях держави.
Розуміє ся, що в виду того було би центральне правительство, як не меньше
Парубок ляг знов і опять залунала пісня:
»Гей, люле, гей да люле, Било личко про мене!»
але незабаром утихла вона.
Якийсь час він лежав і надслухував. Пі- дойме очі — біла цятка вороного. Скочив і спи
нив конята. Вороний також станув. Парубок ви
ліз з гарби і підійшов до телїги. Від сильного диханя вороного, здавало ся, лишали і телїга і труп.
— Дядьку! Гей! крикнув нарубок і торкнув Коломянкова.
Труп похитнув ся, голова похилила ся на плечі, а отворені, померклі очі звернули ся на парубка. Сей з переляку і ваганя пристанув на місци, потім тихо — тихо, немов бояв ся роз
будити кого, вліз на свою гарбу, взяв віжки і пігнав конята на вздогін за валкою, неначе би хотів утечи від переслїдуваня страшного това
риша.
Стояв на гарбі і кілька разів оглядав ся, думаючи, що телїга останеть ся далеко позаду.
Але вороний гонив за ним бистро.
Дігнали валку і знов поїхали кроком. І знов сапить вороний над самим ухом парубка. Він затих і ляг знову. Хотів навіть засьпівати, але не міг.
Раз у-раз сильнїйше обіймало його чуте
природні чи штучні национальні більшосте соймові обовязані в з я т и п о ч и н до по- ладнаня национального питаня в соймах.
Ческа більшість соймова зробила се торік.
Хоч нїмецкі посли не явились в со ймі (під.
тероризмом Шенерера), то мимо тог о ухва
лила ческа більшість соймова справедли
вий для обох народів закон о урядовім я- зицї автономічних властей і другий закон о закладанні народних шкіл для националь- них меньшостий. Чехи були навіть готові і прочі суперечні питаня, як справу на- циональних курий і реформу виборчу по- ладнати в соймі. Діло розбилось о шові
нізм нїмецких послів, а в слід за сим не одержали і згадані соймові закони цїсар- скої санкцій.
Чи польска більшість галицкого сойму зірве ся до н о л а д н а н я п о л ь с к о - р у с - к о г о п и т а н я ? — не можемо пересуджу
вати. Принцип автономний, на якім ся біль
шість стоїть, велїв би їй дати почин до такого діла. Рускі посли не возьмуть інї- циятиви по тогорічнім неґативнім досьвідї.
Рівнож годі надіятись, щоби провізоричне центральне правительство почуло ся до о- бовязку бодай попробовати, чи националь
не питане в краях о мішанім населеню не далось би бодай в части поладнати в кра
євих соймах? Здає ся, досьвідчимо опять, що Ьеаіі роззісіепіез мають в більшій мірі на оці свій власний інтерес, ніж се добро країв і держави, яке поплило би з нацио
нального мира. Впрочім поживемо — по
бачимо.
З Делєґаций.
На початку вчераиіного засїданя вніс де
легат П а ц а к інтерпеляцию в справі видалюва- ня польских і ческих робітників з Прус. Інтер- пеляция взиває, іцоби міністерство справ загра- ничних вдало ся в ту справу, тим більше, що
остраху, змішаного з ненавистю до чужосторон- ного сусіда. Словом молода кров, безпокоїв ся все більше і більше близкістю смертн.
Небавом парубок замітив, що на право від шляху веде польова дорога і губить ся у гу
стім, жовтім ячмени. Зірвав ся на ноги і почав бити скажено вороного батогом по голові, по білій латці на лобі, що його найбільше лютила.
Кінь заметушив ся, але упер ся. Парубок не міг вже здержати ся від негодованя, вискочив з гарби, упав, відняв ся і далі бючи вороного із усіх сил, зігнав його на польову дорогу. Так біг яких півтора сотки сяжнїв, бив вороного і рі
вночасно спозирав із острахом на шкляні очі і руде, скудовчене волосе. Нарешті пристанув і задиханий, червоний від утоми і злоби, з широ
ко-отвореними від остраху очима, довго слідив, як віз підскакував по груді і підкидував на всі боки тіло, що лежало у ньому.
Коли вже віз щ ез йому із очий і чути бу
ло тільки його гуркіт, парубок розплакав ся, як би його хто обидив і вернув ся доганяти своїх...
Вороний біг довго скоком і робив круті навороти по вузкій дорозі. Колосе ячменю шу
міло і немов здержуючи стони падало під коле
са і старало ся вдруге підняти ся. Трупом Ко
ломянкова підкидувало, голова з глухим стуком била ся об задню часть телїги.
2 видалюванє робітників не може викликати в Ав
стриї симпатиї для союза з Німцями.
Опісля піднято обради над буджетовою провізориєю. Перший промовляв пос. Ґ р е ґ р . Він заявив, що Австрия стала великою завдя
ки прилученю Чех. Нїмецко-австрийскі краї не були би в силї без помочи Славян і Угрів опер
ти ся атакам сусїдних держав. Без Славян і У- грів монархия Габсбурґів була би давно вичер- кнена з ряду великих держав. Чехи бажають найти в злуцї з Аветриєю можливість свого по
літичного і национального розвою. Коли-б не-нї- мецкі народи і краї не відпирали були в кри
тичних хвилях напору ворога, то славний рід Габсбурґів був би нині васалем Гогенцолєрнів.
«Питаю міністра справ заграничних, як би нинї виглядало в Австриї, коли-б вдасть в тій держа
ві дістала ся в руки нїмецких националів ?«
Предсї знані є дїйстні пружини дїланя і цїли велико-нїмецкого руху, специяльно в північних частих Чех. Я поручаю вам, пане, розслід сего руху передовсім. Пружини сего антидинастично- го і антиавстрийского руху суть предсї ясні і виразні для цілого сьвіта. (Ту починають крича
ти Німці: Се денунцияция! се неправда!) »Оно не є ані денунцияциєю, ан'ї неправдою, бо' про се можна вичитати у всіх дневниках. До вас, панове, сего не відношу, але ви знаєте добре, про яке сторонництво я говорю». Бесідник хоче приступити до обговореня знесеня язикових розпоряджень. Президент взиває бесідника, що
би не відступав від предмету. (Протести від сто
рони Чехів). Ґреґр говорить дальше: «Було би справді поучаючою річию, коли би ся пізнало жерела, з яких виплив сей нещасливий держа
вний акт. Але такі річи усувають ся звичайно з під публичного ока. Майже все є они ділом дипльоматичної двірскої камарилї. Нещастєм во
лодарів є їх дорадники. Се не була добра рада.
Хто єї уділив, сей висьвідчив лиху прислугу цї- сареви, а ще гіршу Австриї. Говорять, що зро
била се висока бюрократия, що в союзі з ка- марилею і начальниками війска уложила заго- вор против ґр. 'Гуна. В сей спосіб знесено язи
кові розпорядженя. Треба би великою щіткою вимести Авґієву стайню австрийскої бюрокра
тці'. В дневниках заграничних і краєвих пишуть, що дійсної причини знесеня язикових розпоря
джень треба шукати в заграничній політиці' дер
жави і що мінїстер справ заграничних прило- жив до сего руку. Цісар нїмецкий був також невдоволений з істнованя розпоряджень для Чех. Видно, що мимо союза з Німеччиною аґі- тация велико-нїмецка стає ся чим раз аґреси- внїйшою і безличнїйшою. Сю акцию попирають в сусідній державі, чого не можна назвати при- язнию. Династичні чувства Чехів потерпіли, а вину сего поносить знов міністерство, що при кождій нагоді заслонювало ся короною, а нарід кожду кривду, єму заподіяну, відносив не до міністерства, лише на иньшу адресу. Таке по-
Дорога вийшла на незасіяне поле, нокри- те кущами колючого буряну і високими бодя- ками з цьвіточками в виді лї'лїєвих пучків. Во
роний пійшов кроком. Задня часть тіла і голо
ва його холїтала ся одночасно то в гору то вниз. Довгим, буйним хвостом обганяв ся від мух і розмотував віжки, що повисли і зачепили ся о передок телїги. Шлия на нїм повисла на бік, а хомут зсунув ся на землю
Якийсь час ішов він так дорогою, потім звільнив кроку, а нарешті пристанув цілком, сильно нережуваючи вудила.
Небо потемніло. Там, де зайшло сонце і де іще лишила ся ясна, золотиста полоса, блистїла одна зірка, неначе далекий вогник сьвічки. Ж а
лібне кигиканє степових чайок роздало ся по стену, немов дїточий плач. Одним ухом повер
нув вороний назад, якби бояв ся пропустити хоч один звук з телїги, а другим водив на всі сторони і вслухував ся у звінку тишину степу.
Іноді він зовсім завмирав, здержуючи віддих.
Оподалїк залунав приглушений свист перепели
ці, що повтаряв ся раз-у-раз. Звідкись приніс ся гуркіт мужицької брички, неначеб хто уда
ряв деревяними тарілками. Як филя воздуха по
ніс ся відголос пісни дівчат...
(Далі буде).
ступованє може найти в хвилях нещастя і не- I безпечности відплату. Чехи будуть поборювати І теперішну конституцию і стреміти до здїйсненя і ческого, державного права.
Делєґат Р у с полемізує з Ґреґром; проте-
; стує против денунцияциї, немовби Нїмц'ї мали і антидинаетичні чувства. Заміт сей може стрі
нути одиниці', але не сторонництва. На підставі ческого державного права Чехи і Німці ніколи не погодять ся.
Делєґат Л е м іш називає тридержавний союз конечностию для добра Австриї. Бесідник буде голосувати против чотиромісячної провізо
рні', щоби не дати міністерству надуживати
§. 14.
Делєґат Ф у н к е замічає, що такі бесіди, як Ґреґра можуть спинити стремленя до мира між Німцями і Чехами. Німці готові подати Че
хам руку до згоди, але лише на основі дійсних відносин, а не на підставі державного права.
Згода мусить бути довершена у Відни.
Делєґат К р а м а р ж стає в обороні Ґреґра перед замітами денунцияциї. Чехи не хочуть гнобити Німців і бажають лише рівноправности обох народів. Чехи не відступлять від держав
ного права. По приверненю национального мира Німці будуть нпакше глядіти на державне пра
во, як нині.
Делєґат П а ц а к заявляє, що згода мусить наступити, але під окликом взаїмного рікно- правненя.
По замкнешо дискусиї делєґация у х в а л и л а ч о т и р о - м іс я ч н у п р о в із о р и ю б у д ж е- т о в у V в с іх т р е х ч и т а н я х .
З політичного поли.
Управитель кабінету, др. Вітек, був 27- грудня рано на послуханю у цісаря. 28. грудня зібрали ся делєґациї і ухвалили 4-місячну нро- візорию буджетову. Засїданя делєґацин потри
вають імовірно до 18. січня 1900 року. Чехи не голосували за провізориєю.
КеісЬзи'еЬг думає, що кабінет Вітека усту
пить вже в сїчни та що прийде до зложеня ко- алїцийного кабінету. Кабінет сей опер ся би на правици, до котрої приступили би умірковані елементи з лївицї(?). Ми не віримо однакож в во
рожбу КвіеЬ.ч»еЬг-и. Коалїцийний кабінет можли
вий тоді, коли би були бодай познаки якоїсь коалїциї між правицею а лівицею. Справедливо проте замічає Вольф в «О.йсІ. Киийзеґаи», що цоки-що цін не позволить, щоби державний віз тягнули тевтоньско-славяньскі воли. N. Гг. Ргеазе домагає ся навіть перед тим розвязаня парла
менту, а угорскі дневники цсвоюють ся навіть з гадкою, що Долитавщина могла би бути уора- вляна абсолютисти чно, бо абсолютна Австрия не оскорблювала би інтересів Угорщини в сій мірі, що парламент.
Др. Ебенгох тішить ся в Ьінгег УоІкзЬІаМ ї тим, що правиця опять зійшла ся. Солідарність правиці є для д-ра Ебенгоха порукою, що в Ав
стриї не прийде до керми ліберальний кабінет.
Кожде правительство буде мусїло числити ся з правицею.
РоїіЬік питає д-ра Вітека, чи він, подібно як ґр. Клярі, не схоче розбивати правиці? Від
так жалуцсь орґан ческої щляхти на те, що зна- цінє соймів упадає та що ухвали соймів не пред- кладають ся цїсареви до санкциї.
Сгав заявляє, що польсце «Коло» буде вдо
волене, наколи др. І^ітек полагодить державні конечности і упорядкує державну господарку.
Цїмецкі дневники подають розмову б. мі
ністра Кербера про ситуацию політичну на бу
дуче. Кербер заявив, що др. Вітек не буде упра
вляти проти інтересів Німців австрийских та що будучий кабінет (по уступлцню теперішного) не може оскорблювати ані інтересів Чехів, ані ін
тересів Німців. Кербер думає також, що згода між Чехами а Цїмцями нині більше можлива, ніж коли-небудь другим часом.
Після «Нового Времени» має Мілян неба
вом опустити Сербію.
В Берлині, в товаристві, війсковім, мав на днях ґр. Йорк фон Вартенбурґ, секцийний шеф ґенерального штабу, в нрисутности цісаря від- чит, в котрім розбирав евентуальні пляни Росиї в середущій Азиї. Ґр. Вартенберґ думає, що Ро
син схоче небавом прийти в посідане Герату.
Однакож в хвили, коли се стане ся, займе Ан-
ґлїя Кандагар, щоби не допустити Росию до за- нятя Кабуля, бо тоді' було би загрожене анґлїй- ске панованє в Індиї. Побіда буде по стороні' того, по чиїй стануть Афґани. Емір Афґану скор
ше переніс би втрату Герату доРосиї, ніж втра
ту Кандагару і тому імовірно, що війска афґань- скі (37.000) сполучились би з Росиєю проти Ан- ґлїї. В звязи з сим стоїть вість, подана з Льондону, що Анґлїя не може на разї витягнути свої вій
ска з Індиї і кинути їх до Каплянду.
З Вешінґтону доносять, що Ірляндцї, посе
лені в Сполучених державах пів. Америки, орґа- нїзують ся, щоби впасти до анґлїйскої Канади.
Вість ся потребує ще потверджена.
Галицкий Сойм.
Богослуженє в церкві св. Ґеорґія відпра
вив мітрат Білецкий з диаконом і при сьпіві дя
ків. З послів явились: др. Савчак, Вахнянин і Кульчицкий. Перше засїданє відкрив маршалок ґр. Стан. Баденї о годині І ] 1/,. Посли явились майже в комплєтї. Ґалєриї заповнені. Річи мар- шалка і Ексц. намістника подамо пізнїйше. На разі' зазначуємо, щО маршалок сказав в своїй промові кілька руских слів. Ексц. намістник по
рушив в більше як годинній річи всякі справи краєві. Маршалок краевий не знає ще, чи сойм в загалі по ухваленю буджетової провізорні бу
де скликаний? Політична ситуация дуже непе
вна. З руских послів явились всі, з виїмкою по
сла Остапчука. — Маршалок Баденї згадав про смерть ґр. Волод. Дїдушицкого, д-ра Рітнера, Фр. Смолькн і д-ра Гошарда. Посли вислухали теплу річ маршалка про покійних стоячи. Кі.іь- канацять послів просило о відпустку. По сих фор
мальностях приступлено до дневного порядку, іменно першого читаня сиравоздань кр. виділу.
Під копець заповів маршалок вибір члена ви
ділу краєвого на слідуючім вже засїданю на мі
сце пок. д-ра Гошарда. По відчитаню деяких інтерпеляций, маршалок закрив засїданє о І */4 годині. Слідуюче засїданє в суботу о 10 годині рано. Крім других справ вибори до комісий.
Оповіщене ц к Дирекції! почт в справі змін в приписах почтових від І. с'чня 1900
Ц. к. Дирекция почт у Львові надіслала нам з просьбою о уміщене отсей комунїкат:
В наслідок розпррядженя ц. к. Міністерства торговлї з дня 25. падолиста 1899. (В. р. почт і тел. ч. 120 з 1899) входять в житє з днем 1.
січня 1900 слідуючі зміни в приписах почтових:
I. Зносить ся оплату за доручуванє посилок почти листової в місцевостях, де находять ся ц. к. уряди почтові неерарияльні, а також опла
ту за доручуванє тих носилок через листових сельских, а вкінци оплату за доручуванє ча- сописий.
II. Рівночасно цходить в житє нова тарифа почтова для країв і королівств репрезентованих в Раді державній. Тарифа та обовязувати буде також дотично посилок до Угорщини і країв окупованих; однак що-до окупованих країв істнує обмежене, що дотеперішні такси за перекази, листи з поданою вартоетию і пакети обовязують і на дальше.
III. Відтепер увійдуть слідуючі зміни в опла
тах за посилки заграничні:
1) Такса за листи буде виносити 25 соти- ків за кождих 15 ґрамів за лист оплачений, а 50 с. за неоплачений; за лист до Сербії виносити буде такса 15 с. і 30 с.
2) Таксу за кореспондентки до Німеччини і Чорногори установляє ся в висоті 5 зглядно 10 сотиків, а таксу за кореспондентки до Сер
бії на 10 згдядно 20 с. (після того, чи карта була при наданю оплачена, чи ні.)
3) Доси істнуючі дві найнизші оплати 2 і З кр. за друки до Німеччини обнижає ся на З зглядно 5 сотиків, а обрвязуюча такса за друки, прібки товарів і папери купецкі, виносяча в обо
роті з Сербиєю і Чорногорою 2 кр. а в обороті з иньшими краями 3 кр. за кождих 50 ґр., уста
новляв ся в висоті’ 5 сот,, найнизша такса за папери купецкі буде виносити замість Юкр. 25 с.
4) Належитість за порученє, за рецепіс зво
ротний, за потверджене виплати переказу, за письмо розвідуюче і за повідомлене о недоруче- ню посилки буде виносити 25 с.
5) Оплата за перекази заграничні буде ви-
