ч. 194. Львів, Неділя, дня 27. серпня (9. вересня) 1900. Річний IV.
1 Передплата
на » РУСЛАНА» виносить: І в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2‘50зр.(б кор.) і
■ на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня ] крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Колерника(ЛїндОго 4.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертаь ся лише і і на попереднє застережене. — і
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки. »
--- .► • --- - ]
„З к а гш і па »упагойоиіепіе“ .
(х ) Під таким заголовком подав ор- ґан краківских >демократів« Мо\уа КеГогта в ч. 204. статю, в якій звертає бачність
ПОЛЬСКОЇ СуСПІЛЬНОСТІІ на »ПІЄЬе2рІЄС2€Й5І\У0
§го^^се ге зігопу КизіпбіУ Іісгпут к о їо - п і о т т а г и г з к і т гогзіапут ро Саіісуі хузсЬодпіе)*. »ВоЬоІа лупатадаіуіапіа таїо- тіеізкіеі і \уіе)8кіе] Іидпозсі роїзкіеі, 2а- тіезгкаїеі \у£г6с1 Н и з і по XV, хуукопще зі§
§?6\УПІЄ рГ2Є2 52кої§ і сегкіе\у(?). КзІ££а гизсу. 2 піе1іс2петі (?!) хууіаїкаті, паїега. бо рагіуі тозкаїоЯІзкіе), а іе опі гзк&е Ьуіуаіа гіуукіе рггеїуодпісгасуті гад згкоІпусЬ тіеі- зсохуусЬ, \уі§с ісЬ іурїуцг па згкої^ т а Іакге сЬагакІег \уупагада\уіа)^су(!). Дальше гово
рить автор навіть про ргосез и з а г г т і а -
п і а і >о и с із к и п а г о д о х у у т , па ]акі г е з і г о п у К и з іп б х у зкагапа ]езІ Іидпозб роїзка*.
Для скріплена своїх висказів, покли
кує ся автор на »Ту§одпік Кагодоіуу*, ви
даваний у Львові, що сею справою тепер живо займає ся. В останнім випуску подає сей Ту£одпік допись з околиць Станисла- вова, в якій порівнює положене польского населена в Галичині з положенєм польско- го населена на Буковині, а се положене характеризує словами: >Вогитіет їй ]едпа- ка ки п а т піесЬ^б і гбхупіе х у г о^іє изро- з о Ь іе п іе хуфкзгобсі гизкіер. Потішає ся лише тим, що в Галичині ІаІіУІеізге зіозип- ко\уо бгодкі о Ь г о п у , Ьоб ^езіебту їй \у кга- щ \у?азпут, па уДазпе) ^гг^дгіе, т а т у ггад
»з\уб)«, т а т у роїзкі ,)§2ук \у згкоіе, \у ко- йсіеіе, \у игг^дгіе а і хуієіє іппусй сгуппікбху ротуйіпусй (весь автономічний апарат иоль- ский. Р ед .).
Дальше вказує автор на. те, що серед руского населена є робота видна на кождім ступні; що руска інтелїґенция а іменно сьвященикн з і до згохуіпігти зіа^а хузг^дгіе
па зігайу ргаху з\ує§о йухуіоіи, а посуджує хто з Русинів не перечив, що є в східній польску інтелїґенцию, особливо иольских Галичині наслідком історичних обставин сьвящеників о рівнодушність і недостачу п о з і с т а л і до н и н і м а з у р с к і кольонїї патріотичної ревности, щоби охоронити ла- (н. пр. Су.єгпііоху тагохуіескі і )Уо1а гпаго- тиньских парафіян від иннародовленя. »Шу-; \уіеска і т. и.), або в чисто руских грома- хуапіе гизкіеі тохуу \у гусіи содгіеппего, дах нечисленні м а з у р с к і поселенці. Од- тіезгапе та^епзіхуа, рггеітохуапіе зі§ я\уу- нак і се є неперечним фактом, що наслїд- сгаіаті і оЬусгаіаті Кизіпб\у *— оіо оЬіа- ком відомих історичних подій доволі
\уу гапіки пагодо\уе§о, кібгети кзіадг т б § ї з н а ч н а ч а с т и н а р у с к о г о н а с е л е н а Ьу рггедехузгузікіет гароЬіед/ зкиїесгпіе. нині дійсно належить до л а т и н ь с к о г о У^іди)§ Іиіаі кобсіоїу їасійзкіе, ргхереіпіопе'обряду, але впрочім зберегла до нині Іидет; піезіеіу, род зіегтф ^аті піе Ьія Іа т в с і п р и к м ети р у с к о ї н а р о д п о с т и , зегса роїзкіе! 8а Іо озоЬпікі »гіІиз Іаііпі*,1 а ім е н н о р у с к и й о д я г , р у с к і зви- аіе гаїедхуіе расіегг і Іо піе хузгузсу—и т іе -[ч а і і об и ч а ї і р у с к у м о в у та с в ій ]а ро роїзки. ХУфкзгозб ісЬ 2 г и з г с 2 а і з р у с к и й т и п , при всіх заходах иольских с а ї к о іу іс іе ! * ДописувательТу§одпік-а Ма-'сьвящеників або шляхтичів, щоби сих ла- годоху-ого дорікає польскій шляхті на Руси'тинників зробити Поляками. Длнтого се і урядникам космополітизмом, називає їх чоловіковії, який глядить на такі справи здо-
»0а1ісуапаті« і на останку радить на взір1 ровими і незапамороченими шовінізмом
»1<о1а ро1зкіе§о« на Буковині засіювати' очима, видає ся зовсім природним, що та-
»з1а1и1охуе зіохуаггузгепіе, кібге^о сеіет Ьу-їкі латиішики рускої народності! ледво умі- }аЬу оріека пагодохуа пад ІидпоЗсЦ роїзка/ють або й зовсім не уміють расіегха, що вийшовши з костела розмовляють між со- уг ^аііс.уі хУзсЬодпіе,) <
Ся стати нагадує нам недавно тому'бою своєю рідною рускою мовою, що на в львівскім >Ргге§1ад-ї« і деяких ин.ьших Міеікапос коло костела виводять »гаївки«
иольских часонисях заведену рубрику » и -,і сьиівають рускі пісні, зберегають всі зви- сізк РоїакоіУ рггег Ііизійбчк, щоби такою чаї народні рускі та одягають ся в народ- методою сьвітовп показати, що не лише'но-рускі одежі, б то отже дійсно »озоЬпі- Русинам не діє сл ніяка кривда в язико-кі гііиз Іаііпі* і не дивниця, що »роі зіег- во-національних справах, але що навпаки' пііе^аші піе Ьуа Іа т зегса роїзкіе*, а нав- населенє в рус.кій части Галичини терпить! паки навіть між ними проявляє ся вже иа- исізк рг2Є2 Йизіпбху. Так сей алярм підня- ціональна сьмідомість руска, як сего мали тіні перед двома роками в иольских часо-іми перед двома роками приклад в Терно- писях з окликом »всізк Роїакбху рггег 11и- поли, де латинник-селянин з Бірок записав зіпбху* як і наріканя статі наведеної з ча- свого сина до рускої ґімназиї Франц-Йо- сописи »-Хотоа КеГогта* і »Ту§одпік Ма-^сифа і не дцв директорові! в себе вмовити, годоууу* основують ся на зовсім хибних що він є Поляк і повинен сина вписати
иремісах. 1 до польскої ґімназиї.
Польскі дневникарі і політики не хо-| 3 другого боку стрічаємо на Гуси цї- тять признати сего неперечночо факту, що лі мазурскі оселі або нечисленні ґруни ма- н е в с е н а с е л е н е л а т и н ь с к о г о о б - зурскі посеред руских громад, що зберег- р я д у в східній Галичині є п о л ь с к о г о ли ще прикмети своі’о мазурского похо- п о х о д ж е н я , що не всі латпнникн є т а - дженя, свого мову, хоч перемішану в части г и г з к іе к о їо п іе . Се річ певна і то ні- рущиною, свої звичаї і обичаї, свій мазур-
В І С П А .
О п о в ід а н е В а ц л а в а К о с м а н а . З ческого переклав Я. Юлев.
II.
По двох літах.
(Далі).
—; Мило мені пізнати, — вклонив ся пан ад’юнкт і подав Добракови три пальці. Пан ад’юнкт був нині вистроєний. Волосе мав ста
ранно причесане, вуса висмаровані і новий уні
форм. Урядннцкого палаша і шапки не мав ни
ні, а все таки золоті ґузики на досить випасе
нім животику блистїли, аж мило. Пан ад’юнкт не був так негарним паном. Мав високу стать, а коли забув ся і зачав говорити — від серця,
— робив ся приємний; але се лучало ся зрідка.
Усів, положив праву руку на стіл, лівою взяв ся під бік і говорив: — Так, урожай показує ся добрий!
— Дякувати Богу, добрий.
— ІІ бачив дорогою. От пшениця, іцо сто
їть там за Чежином, аж мило поглянути.
— Гм. гм! — відкашельнув Свобода..
Прошу, то ячмінь.
— Ячмінь? Бачите, які в мене очи! Я то мав за пшеницю. А ви, пане Добрак, як то там зі зьвірнною? — спитав ся дипльоматично мо
лодця, аби нікого не поминуті? і нахилив ся до него.
— Зі зьвіриною? — Лихо! — за мала ка
ра на лісових злодіїв, — сказав Добрак.
Пан ад'юнкт стягнув брови: — Пане, за кон є законом! Розумієте м ене? Я суджу як судия — як судия! — сказав і сурово змірив Добрана. — Пане Свобода, а де є ваша хороша панночка ?
— Простіть. Вона не була убрана, аби мо
гла показати ся між гості, але зараз ту буде- _ Але се хто там їде ? спитав ся і підійшов до плота, положив руку дашком над очи та уважно глядів в даль. — Не є се пан Чуба?
— Пан Ч уба? — дивував ся ад'юнкт.
— Пане Осип, ви маєте ліпше око, — хто се є ?
— Ах, се є той рудак, — се є Чуба! Але жене! Дивно, що карку не скрутить!
Завідатель Чуба їхав в найбільшім ґальопі.
Заїхав на обійстє, скочив з коня, віддав Соля- реви узди і підбіг до Свободи, що вискочив на зустріч.
• — Здорові були! , Славянине! Запросили мене, тон маєте ту. — Ви чоловіче, водіть ко
ня так довго, доки не перестане пінити ся! — Згадайте як довго я їхав ?
— Я к ? Годину.
— Пів! Аби я так жив! Се коник! Щ о?
— Пів години?
— Пів години! Що скаж ете? Я був з ним у Зноймі за годину і чверть — точно! Се є ко
ник! Як ластівка!
— Анґлїєц ?
— Фольблют! — Но, а як вам живе ся?
— Дякую. Прошу близше. Ту є пан ад’
юнкт Вірфль.
— Пан ад’юнкт Вірфль? А він що ту ро
бить? — питав Чуба витягаючи лице.
— Прийшов мене відвидїти. Чесний пан!
Пустили ся до альтанки. Поздоровкали ся, засіли, Свобода наляв сьвіжого і розпочали живу розмову. Між тим прийшла Маня одягне
на в просту ясно-шару сукню. Уклонила ся і привнтала гостин: — Зводьте вибачити — ма
ма прийдуть зараз — були заняті, як панове над'їхали.
(Далі буде.)
2
ский одяг і тип. І той мнимий ргосез и- Іаггшіепіа і исіак пагосіошу ге зігопу Ки- 8Іпо\у не здавили їх сих національних прикмет. Була би се задача вдячна для
»1исІ02па\УЄ2Є§,0 іотсатгузілуа ЬисБ, щоби зробило таку наукову експедицию по схід- дній Галичині, а сконстатувало би невно.І
що річи так мають ся, як ми тут се вика-іленє нашої
інтелїґенциі, єі національна несьвізали, а не так, як представляють шовініс
тичні польскі кореспонденти і ксьондзи, що хотіли би в кожнім латиннику на Руси ба
чити Поляка і польского патріота. З тими дійсними обставинами треба раз польскій суспільності! погодити ся, а тоді не буде їх лякати штучно Газетярами вимальоване
»піеЬе2ріес2єп8і\уо ^гогасе Роїакога, ге 8іго- пу Ки8Іііб\с,« тоді не будуть дивувати ся, що >роП 8Іеггаіе§аші піе Ьі]'а іаш зегса ро1зкіе«, що з тих латинників на Руси,
»піе у т у в с у итіе>)'а тохуіс ро роївкиП
Урядовий комунїкат
про п р и ч и н и р о з в я з а н я п а р л а м е н т у .
Розвязане державної ради наступило як
раз в три місяці по звісній обструкцииніи ночи, 8. червня. Розвязане мусїло наступити в виду факту, що більшість ческого екзекутивного коміте
ту ухвалила на д н я х продовжити обструкцию в парляментг, аж поки язикові права Чехів не будуть реституовані. Др. Кербер не міг склику
вати парламент на нові бурди і сим нарушувати опять і так підорвану повагу держави. А рести- туовати язикові права ческого народу не був
др. Кербер в сгіроможности без викликана га- та Ш евченкові «Гайдамаки»: «Трапила ся річ, лабурд із сторони лївицї. Він відкликав ся про-^КОТру ми пе можемо терпіти в ґімназиї. У одно- те до виборців, в надії, що новин парламент ^г0 3 школярів знайдено вкраїнські книжки, ко- схоче в зя т и с я за позитивну економічну роботу. Ітрі він „ринїс в клас, щоб давати своїм това- ХУіепег 2і§. з 8. вересня оповіщує патент, ришам читати. Сей ф акт сьвідчить, що... у вся- котрим цісар розвязує палату послів держ авної; К0Му разі се небезпешна річ і ми повинні як ради і велить сейчас перевести нові вибори.■ пайшвидче запобігти лихові і не дозволить, що В неурядовііі части каже ХУіеиег 2і£.: «Від т р е х !ося проказа — він кинув на стіл дві вкраїнські літ державна господарка веде ся без всякої
норми і контролі. Переважна частина правитель-Ч Сон 1)р О ї як дивлять ся на вкраїнеьк ствеїших нредложень, іменно широка економічна книжки в росийських-московцькихшколах! Який нроґрама, предложена торік державній раді, н е ,же погляд на свою національну літературу мо- поладнані. В реформах застоя. Бажаня н а с е - |ЖЗ винести з таких шкіл українська молодїж?
леня, що відноеять ся до двигненя загального ч и може в неї бути хоч трохи національного добробиту і власної податкової сили, бажаня, самопізнання, любові до рідного краю, до його котрих осушене тим більше на потребі, о скіль- | мови, звичаїв? Певно, що нї. Українська інтелї- ко потреби держави, країв і громад безнастанно . генция, вихована на московській мові, па мос- ростуть — се все мусїло бути залишене в в и - !К0ВсьКій істориї, своїми поглядами тасим патия- ду квестиї, що не дотикає навіть всеї держави
(розумій: квестиї ческої). Великі добичи в сьві- товім промислі дістали ся в участи другим державам. Австрия і єї народи одержали лише сю незначну частину, яку добули собі предпри- ємчий дух і похвальна відвага одиниць. Всї си
ли завмерли, позаяк законодавство і адм іністра-> панської літератури мусимо читати якогось там ция не змогли доставити їм відповідних средств.! щ евченка ? і балакати як мужики: льгео, льгпа.
Найбільше потерпіли при сім економічно най- ■ Замісць великої Росиї, котра всіх побива, котра слабші, іменно селяни, ремісники і зарібники. і найбільша в сьвіті, котра всіх може шапками за- Таке положене не може довше істнувати. Д е р -іКидати, якась «Хохляндія*—каже Катерина дочка жава і єі жителі відчувають тяжко паденє своіх Городинського, вихована зовсім в московському інтересів. Щирі заходи гіравнтельства, щоби за- ,дуЩ С он. пр. 55.). Вона бажала, щоб українолюбцїв терти память про сумні пригоди з нослїдних; 30ВСїм не було. І так по правді кажучи, нема справ- часів, остали без успіху. Нейтральність прави-
тельства на поли політики і в національній спра
ві не з’уміли наклонити парляментг до пози
тивної роботи, а в слід за тим розвязане по- сольскої палати стало ділом конечності!.
«Правительство поручає виборцям, щоби при виборах, які сейчас мають наступити, за
становили ся енерґічно над своїми економічни
ми інтересами. В сей спосіб причинять ся они до скріплена держави і піддержать єї розвій.
Правительство, розвязую чи палату послів, що не брала ся за ніяку позитивну роботу, мало на оці сю конституцийну засаду, що чим по
важ н ій те зложать ся відносини, тим більший обовязок паде на виборців, призадумати ся над тим, на кого они мають віддати свій голос, щоби будуча репрезентация відповіла своїй задачи.
Виборці мають рішити, чи неоцїнене добро, яке пливе з безпереривної дїяльности парляменту, має бути лишене всеї своєї стійности длятого лише, що парламент безнастанно усуває ся від успішної роботи».
(Далі).
Всякому видко, яка наша інтелїґенция:
Перше, що кидаєть ся в очі, се крайнє змоска- домість, ледарство і безладя. Українська інтелї
ґенция змалечку виховуєть ся на московській мові, на московській істориї і літературі. Єі у ч е но в роеийській школі; вона читає росийські книжки, бо своїх трудно дістати. До сього тре
ба ще додати, що сама інтелїґенция й палцем но ворухне, щоб хоч трохи паралізувати сей
«обрусительний» вплив. Тим-то вкраїнська мова уважаєть ся простацьким жарґоном, прикметою неосьвіти не тілько між інтелїґентами, але на
віть між народом, як се вже говорено вище.
Ось через що з осьвїченою людиною мужик силкуеть ся балакати по московськії. Він чує, що вся наша інтелїґенция балака по росий- ському, іноді тілько деякі вживаючи українські приказки, закидають по своєму, хоч і се не всім подобаєть ся, так що в таких випадках сї самі
«не всї» завжди якось морщать ся (Сон. пр. 7.).
Часто навіть буває так, що в сїмях вкраїполюб- цїв дїти ні слова не вміють сказати по своєму (іЬісірпі 102 ст.) Рідної, української мови можна у нас навчити ся тілько з книжок, тай се труд
но, бо вкраїнські книжки у нас, на Вкраїні ува
жають ся «проказою», котру всїми силами тре
ба знищувати. Ось що каже директор одної ґі
мназиї на педаґоґічній раді, зібраній по тому випадку, що в одного з школярів знайдено вкраїнські книжки — «Сіра кобила» Іродчука
, книжки розповсюджувалась поміж дітьми-
ми цілком московська і не може погодитись з національно-демократичним українськи»м пряму
ванням. Справді, як може погодитись з сим пря- муванєм той, хто ніколи не чув і не знає, що істнує народ, а не самі мужики; щ оістнуєУ краї
на, а не сама Москва. «Як с е ? Замісць гарної
жньої україньськЛ інтелїґенциі Всі, хто порядкує на селі — піп, пан, писар, суддя, салдат, ф а
брикант, глитай — всї вони несуть у народ змо- скаленє, всї деморалізують його. — (На росп.
26). Далі, як українська інтелїґенция дивить ся на народ, на його нросьвіту? Такі люде, як Го- лубов, Іван Городинський дивлять ся на народ з презирством і не вважають його навіть за людей. Голубов — москаль — хоч сам був з селян, але вийшовши «паном», забрав своїх мужиків в такі тенета, щоб вони ніколи й не виплутались. Він каже, що не розвита сила му
сить давати свою мускульну працю, щоб про- цьвіла культура (Сон. пр. 23). Молодий|Городинь- ский — петербургський урядовець — дивиться на народ, як на робочу товарину. Він каже:
«Темна робоча маса в посуванню наперед циві- цїзациї відграє таку-ж ролю, як робоча товари- на в нашому господарстві (іЬійеш). Старий Го
родинський прямо стоїть за кріпацьке право;
хвалить його, як систему слухняности (іЬїсІет).
По думці сих добродіїв виходить, що народ і кінь, чи віл се все одно — хоч зараз бери і веди його на заріз; народ не здатний до такого
життя, яким живе осьвічена людина — не зд а
тний до вищої культури. Тим-то Лїрський (в по
вісті «Соняшник промінь»), котрий хотів заво- , дити у себе в слободі школу, кинув сю думку і говорив: «На чорта мужикові та школа? На що розвивати в йому такі інстинкти, як і в ось- віченої людини?» (Сон. пр. 68). Єму притакнув молодий Городинський: «Наша земська школа плодить социялїстів. Ш кола не повинна йти да
лі часословця та псалтиря» (Сон. ир. 68).
Та ще й яка школа спитаймо ми? Не вкраїнська, якою вона повинна бути, а москов
ська — школа, котра одбива ш коляра од рід
ної еїмьї, навчає його згорда, зневажливо пози
рати на ту масу, що з неї він вийшов. В такій школї зовсім не можна вчити дітей простих се
лян, бо вони не розуміють тої специфічно-мо
сковської мови, якою пишуть ся в Росиї шкіль
ні книжки (Сон. пром. 69). От як, наприклад, наші сїльскі школярі розуміють московську книжну мову: «Мель-міль, що мелють; мідь, л о
жечки срібні роблять; ежт. — як хто їсть, то- той еж; качель (колиска) як хто ткачує; аистч»
— як хто їсть, той аїст; жалищ е-залїзо; Лиза — як чешуть, то волосся лізе; боб — Бог, те що рибу заганяють; собака, птиця; зависть, чолові
ка так звуть» (Сон. пр. 39). На се-б повинна звернути увагу українська інтелїґенция, але се для неї все одно — яка-б там школа не була
— чн українська, чи московська, або й ніякої.
«Росийська мова — державна мова! інших мов у Росії держава не признає, а чого держава не признає, те не істнїє і повинно зникнути, каже Іван Городинський (Сон. пр. 70).
(Далі буде).
З політичного поля.
Розвязане державної ради, мимо того, що вже від тижня голошено про ню, як про по
становлену річ, все таки прийшло трохи неспо
дівано. Бо до послїдної хвилі провідники пар- тий, яких нові вибори можуть найбільше нара
зити на страти, старали ся здержати иравитель- ство від сего кроку, представляючи всї сумніви такої евентуальности. Але мимо того правитель
ство не відступило від свого наміру. Вчера відбула ся дуже бурлива рада кабінетова, підчас якої виявили ся великі ріжницї в погля
дах самого правительства на ситуацию. Однак вкінци др. Кербер зумів вирівняти сї ріжницї і запанувати над ситуациєю, переперши свій проект. Безпосередно після сеї наради удав ся др. Кербер до цісаря, де забавив цілу годину і звідтам виніс уповажненє до розвязаня держа
вної ради та розписаня нових виборів.
Ціла ся подія прийшла несподівано для з а галу з сеї причини, що властиво нікому не є ясно, чого правительство надіє ся і що хоче о- сягнути новими виборами. Нову палату чекає передовсім праця для упорядкована державних фінансів. Підвишку платні для урядників по
крито в першім році з касових засобів, але они вже тим вичерпані і треба доконечно постари
ти ся о отворенє жерела для них. Тут не помо • жуть жадні трансакцій — держава вже тепер має дефіцит, який треба покрити позичкою.
Для сеї позички, як і для позички на конечні інвестициї, треба призволена парляменту. Чи через розвязане єго правительство зблизило ся до сеї цїли, чи радше віддалило ся від неї?
покажуть нові вибори. Також і вііісковий заряд потребує грошин і тяжко вишукати, звідки-б він міг їх взяти, коли не стане парляменту.
Треба як найскорше нових виборів. Але чи з сих виборів вийде справді такий охочий до пра
ці парламент? Виборчою компанією ще гірше роздражнять ся уми, ще більше роздвоять ся партиї. При такім настрою виборців підуть го
рою радикальні кандидати і они віднесуть ко
ристь з нових виборів, а як-раз сї партиї, які завеїгди були підпорою правительства, вийдуть з них як найгірше. Коли правительство не хоті
ло згодити ся на октройованє, то тим меньше піде дорогою виборчих репресалій — отже мо
же і ліпше було дальше дожидати повільного успокоєня антаґонїзмів, тим більше, що в ческім клюбі, мимо криків поодиноких радикалів, про
являли ся познаки взаїмної вирозумілости, — ніж цілий економічний лад держави ставити н а непевну карту нових виборів.
з Знов поголоску про уступлене намісника
ґ р . Пінїньского пустили в сьвіт віденьскі дневни- ки. Сим разом має се о стілько більше вигля
ду можливості!, що димісию галицкого намісни
ка лунать з розвязанем державної ради і над- ходячими новими виборами. \¥іепег пи
ше: Першою жертвою будучих виборів вказу
ють та намісника Галичини ґр. Пінїньского. Ґр.
Пінїньский є незадоволений з свого становиска і міродатні сфери також з него не вдоволені.
Вже від довшого часу навкучило ґр. Пінїньско- му, щоби єго правительство, а з другої сторони верховодячі партиї уважали жертвенним козлом за всі події в Галичині і вже на початку літа він сам просив о звільнене. З а три місяці від того часу др. Кербер роздумав собі справу, а ще до того і рішаючі фактори польского «Кола» нри- нукали єго до рішеня, єго наслїдник буде вели
кою несподіванкою, бо тепер потреба «зєлїзної руки» в Галичині.
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : гр.-кат. Пімена;
рим.-кат. Горґонїя. — В п о н е д і л о к : гр.-кат Мойсея, Августина: рим.-кат. Пульхерия. — В і в т о р о к : гр.-кат. Усїкновенє св.Івана Кр.; рим.- кат. Гіацинта.
— Родимці! Присилайте фанти для дяківскої льотериї! Купуйте льоси! Фанти належить поси
лати до канцелярій дяківскої льотериї, Львів, Коперника ч. 36 на руки Впр. О. М. Яцковского;
гроші до дирекциї «Народної Торговлї», Львів, Ринок 36. — Комітет.
— Фанти для дяківскої льотериї прислали: Ви.
П. Т.: Панна М. Дзеровичівна з 'Гонорова сукон
ку на чашу; Родина Ткачкевичів з Кошиць {на Угорщині) 17 предметів ґалянтерийних; Пані Бордунова з Стрількова 2 ілитони і 6 ручників;
О. дек. Пачовский з Борщович копію образа Єзєрского: Пречиста; Монастир 0 0 . Василиян з Улашковець 10 набожних кннжочок; панна 0.
Караповичівна з Миколаєва роботу на подушку;
О. Менциньский з Ходнович молитвослов і одпу пару китиць роблених цьвітів; СС. Васялиянки зі Львова красної і старанної роботи подушку;
Панна Текля брмиівна з Княждвора ручник і вставку; Пан А. Серафин з Калуша дзвін.
В сій послїдній ще хвили просимо о фанти, їх нам конечно потреба а особливо о штучні цьвіти, щоби можна устроїти цілий олтар з тих цьвітів.
Не меньше просимо і то дуже усильно Ви
сокоповажаних Родимців, котрі посідають пред
мети теперішної нашої перковної індустриї, не- меньше П. Т. заклади індустрийні і фірми, котрі виробами таких предметів занимають ся, ів к ін - ци наших домашних (хатних) промисловців, щ о
би своїми виробами і оказами нашу виставу обіслали. Ми потребуємо оказів церковних ма
терин (Товариство ткацке в Глинянах», виробів килимів (П. Федоровича з Вікна) і того рода виробів наших селян, виробів бронзівничих, ви
робів домашно різьбарских і шницерских (гу- цульских хрестів і хрестиків), оказів дзвонів і дзвінків. Наша вистава має нам подати вірний образ нашої праці і наших сил нацїлім широкім поли нашої церковної штуки і індустриї. Она мусить тому бути повна і богата, якою она вчасти вже тепер заповідає ся. Просимо всіх ін- тересованих нам до такого результату конечно допомочи.
З а комітет о. Танячкевич.
— Преосьвящений Епископ Чехович жертвував замість фанту на дяківску льотерию 100 корон.
о. Танячкевич.
— Руский народний театр дасть у Львові на перше представлене ві второк, дня 11. с. м.
«Кляте серце» образ народний Тобилевича зі сьпівами і танцями.
— Жадна відповідь — є також відповідь. Ми не’ хотіли навіть відповідати новпнкареви «Д'Ь- ла«, який з нагоди вибору др. Олесннцкого ві- дозвав ся про «Руслана», як Пилин з конопель.
Мовчанка на з;акі напасти є ліпшою відповідию, чим всякі репліки. Тілько з чемности для на
шого дописувателя містимо сї стрічки, що при
силає нам в сїй справі: »Аж пять лїт — пише
«ДІїло» —потребували панове з «Руслана», щоби переконати ся про нелєґальність виборів в жи дачівскім повіті! Колиж перед пятьма роками
„ Р услана" зовсім не було', а і опісля в році 1897., як і взагалі «Руслан* ніколи не вислупав про
тив кандидатів-народовцїв. Боров ся лише наш
«Руслан» против тодїшної консолїдациї з мос
квофілами, однак засноване тодї політичне то
вариство «Союз», — як я се можу посьвідчити, яко один з членів основателїв, — заявив був виразно, що до виборів не мішає ся, не хотячи, я к се Німець каже « т ії б е т Васіе баз К іт і аиз- зеЬйиеп» (разом з купілею висипати і дитину.—
Ред.). Коли хто може поправив ся, то «Д’Ьло» о стільки, що тепер вже перестало милити людям
•очи тою нещасною консолїдациєю, хотяй ще і
тепер менери єго політики пішли консолїдовати в другий бік до радикалів».
— До відомости Дирекциї почт і телєґраФів у Львові, (іиоизцие іап й ет аЬиіеге раїіепба позіга?
— відзиваємо ся до Дирекциї почт у Львові. Чи вже ніколи не буде порядку на провінціональних почтах, чи дотеперішня практика є заповідию ще більшого безголова? Нема часописи, в котрій би майже що дня не містили ся які зажаленя на почту: Там не доручено листу, там часопи
си, там вислано лист замість до Отинїї до Япо
нії, там знова не уміють читати по руски, бо експедитором є мазур, деинде не хочуть вида
вати руских потверджень і т. д. і т. д. Як ви
яснити собі приміром байдужність Дирекциї на таку заяву почмайстра, від котрого зажадано руского посьвідченя на відобране грошей: «Мо- іе ш а т )ея2Сге исгус зі§ ро іигески ІиЬ ро Ьізг- рапзки?» а коли єму звернено увагу, що уряд
ник є обовязаний знати другу краєву мову, він відповів: «ХУургавгага зоЬіе «’згеїкіе и» £І! Мпіе зі§ піе сЬсе різас ро гизки! Могезг гапіе рап зкагіуб!» І се діє ся в східній части Галичини в Нижбірку шляхотскім коло Копичинець!! Новий доказ точности доручуваня «Руслана» дійшов знова до відомости нашої Редакциї, мимо того, що вже не раз підносили ми голос в тій справі і просили Дирекцию почт у Львові, щоби зводи
ла зарадити лиху і не допускала, аби часопись пропадала.Чейже Ходорів не лежить так далеко від Львова, щоби часописи могли вилїтати по доро
зі з почтового воза, а мимо сего не одержав там наш передплатник аж двох чисел «Руслана»
в однім тижни. І що на се Дирекция почт і те- леґрафів?
— В справі потерпівших від повени Депута- ция повітових маршалків під проводом пос. Я- ворского була в пцтницю на авдиєнциї у пре зидента міністрів д-ра Кербера та у міністрів д р а Пентака і Бем-Баверка у Відни. Др. Кербер приняв депутацию дуже зичливо і заявив, що вже в найблизших днях вийде цїсарске розпо- рядженє, яким бодай в части зарадить ся страшним наслідкам повени. Др. Пєнтак обіцяв иоперати справу як найгорячійше, а мінїстер скарбу заявив по вискуханю депутациї, що справу державної помочи порушить ще-раз на заеїданю мінїстерияльної ради.
— До рускої школи взірцевої при львівскій мужескій семинариї учительскій, званій школою вправ для кандидатів на народних учителів, впи
сало ся, як довідуємо ся, 130 учеників, а іменно:
до 1. класи 27, до ІІ-ої 26, до III ої 39, до І \ ’-ої
%8. Першу класу веде сего року н. Григ. Зариц- кий, другу н. Йос. Гриневич, третю и. Григ. Вре- цьона, а четверту на разї п. Мих. Хрупович. До веденя четвертої класи має небавом (по імено- вапю) прибути п. Скоробогатий зі станиславів- скої взірцевої школи. Науки релігії в сїй школї уділяє о. Евг. 1’узар, катихит професор учитель- скої семинариї мужескої. Управителем сеї ш ко
ли краєва рада шкільна іменувала найстаршого учителя єї, н. Григ. Врецьону.
— Віча. Львівска «Селяиьска Гада» устроює народне віче в неділю, дня 9. вересня с. р. о 5.
год. пополудни'в селі Толщові (коло Винник) в хаті п. Якова Крука. Програма: Реферати по
літичний, економічний і про громадску ре
форму.
Повітова орґанїзация «Народного коміте
ту» устроює віче в Ольхівци, долиньского по
віту, в неділю дня 16. с. м. о 3. год. пополудни в иарохіяльній стодолі. Програма віча: 1) Реф е
рат о ловецкім заков'ї, 2) о реформі виборчій, 3) о читальнях, 4) дискусия і внесеня. Перед вічем відправить ся в місцевій церкві соборна вечірня з Молебнем до ІІресв. Богородиці.
— З рускої Гімназії в Перемишли. На сеї рік вписало ся до приготовляючої кляси 59, до 1-ої 104, до ІІ-ої 65, до III-ої 72, до IV ої 62, до V ої 39, до УІ-ої 47, до УИ-ої 35, до VIII ої 35, ра
зом 518 учеників. Кляси І., II., III. і IV. поділені на два відділи; другої не поділено, бо вже нема де помістити, хотяй новий будинок.
— Зі Самбора пишуть нам: На місце покійно
го д-ра Гумецкого здав би ся ту добрий адво
кат Русин-народовець. Один адвокат-Русин м ет
кий міг би в Самборі добре стояти, бо богато руского гроша потопає тепер в чужих калитках зі шкодою для нашої народности.
— З маневрів. В пятнипю о 8. год. вечером осібним поїздом приїхали з Відня члени началь
ної команди маневрів, т. є двацять кілька офі- цирів Генерального штабу зі своїм шефом, Ген.
Беком. Ґен. Бекови зложив рапорт місцевий ко- мандант, капітан Ґржесїцкий, опісля повитали єго староста ґр. Володислав Міхаловский, бур
містр Мецґер і начальник стациї Телєн. Гр. Мі
халовский відвіз ґен. Бека до єго кватири, що находить ся в повітовій раді, де приготовано також мешканє для монарха і обох Генеральних ад’ютантів, ґр. Паара і Вольфраса. — 3 нинїш- ним днем входить в Яслї в ужите провізорич- ний дворець приготований на час маневрів для руху особового і пакункового. Властивий дворець призначено для виключного уживаня війсково- сти. — Обі армії, східна і західна, зближають ся вже до місця маневрів. В неділю прибуде краківский корпус в околицю Ясла. До Сянока,
Коросна і иньшпх міст в околиці прибувають осібні поїзди з роз’ємними С}днями.
— Заява вдячности буковиньских Русинів для президента краю бар. Бурґіньона. Черновецка
«Буковина* помістила в остатнім (101) числі таку відозву: Милі братя! Єго Величество, наш вселаскавійший цїсар іменував нашого краєвого президента — барона Бурґіньона — своїм тай- иим радником. Братя! Нема певно нї одної ру
скої громади, ні одного громадянина, котрий би не знав зі свого власного досьвіду, що Єго Екс- целєнция пан президент барон Бурґіньон є ру- скому народови добрим, щирим і правдивим приятелем. Сей благородний муж, котрий ледво від двох лїт кермує управою нашого краю, пі
знав ломимо того, що яко чужинець прибув сюди, не знаючи цілком наших відносин, ваше лихе положене і віддає ся з пожертвованєм но- лїпшеню долі руского народу на поли церковнім, на поли просьвітнім, а вже місяцями нараджує ся з вашими вибраними заступниками, як би усунути ваші материяльні недостатки і вам у вашім рускім краю уможливити такий бит, щоб ви не мусїли покидати рідної батьківщини, по
дібно як се вже з нужди учинило много з ва
ших братів.. Братя! Ж аден з дотеперішних кра- євих ' президентів не заслужив собі в тій мірі подяки краю і нашого народу — але і жадного з єго попередників не відзначив в рівний спосіб наш милостивий Монарх — тому докажім знану вдячність руского народу, відложім при сїй на
годі свої партийні роздори, всякі ріжницї наших політичних поглядів і з'явім ся в середу, 30.
серпня (12. вересня) 1900 перед бго Ексцелєн- циєю краєвим президентом бароном Бурґіньо- ном і зложім єму разом з нашими щирими бла- гожеланямн також і иалежиту іскренну подяку нашого народу! Кожда громада нехай вишле своїх застуиників-мужиків, а Високопреподобні отці духовні і панове учителі зводять також явити ся, о скілько їм на се позволять їх служ
бові обовязки. Братя! Покажім, що наш нарід уміє платити хлібом за хліб: До побаченя в се
реду, дня ЗО. серпня (12. вересня) 1900 о годині пів до 11. перед полуднем в Чернівцях в готе
лю «Сепігаї». Рускі посли до ради державної і на сойм краєвий: Сротей Ш гуляк, Н иколай В а силько, В и н я в а Зубрицкий, др. Стоцкий, Сидір В инницкий.
— Нещасна подія. Як осторожно треба обхо
дити ся з електричним сьвітлом, доказує по
дія, яка приключила ся недавно в місцевости Ґільдегавс, в гановерскій провінциї. Ж ена му- лярского майстра Мерсмана хотіла вечером по векикій бурі засьвітити електричні лямпи, але коли діткнула ся електричних проводів, упала нежива на землю. На поміч єї прибіг якийсь робітник, але і сей погиб на місця діткнувши ся дроту. Ще кілька нньших осіб, що прийшли подивити ся на нещастє, погибло від елєктрич- ности в тім самім домі. Загалом згинуло в міс
ті того дня звиві ЗО осіб, що хотіли вечером засьвітити електричні лямнн. Причиною тих н е
щасть була страшна буря, підчас якої ударив грім в головний провідник елєктричности і спричинив, що сила струї о 2000 вольтах пере- ренесла ся на бічні провідники.
Т е л є ґ р а м и .
Відень. 8. вересня. «\¥іспог 2еііип£« о г о л о ш у є ц ї с а р с к и й п а т е н т з д н я 7. в е р е с н я , с и л о ю я к о г о п а л а т а п о с л і в д е р ж а в н о ї р а д и р о з в я з у є с я , а з а р а з о м п о р у ч а є с я с е й ч а с п е р е в е с т и н о ві- в и б о р и.
Кольомбо, 8. вересня. Маршалок Вальдерзе прибув сюди і по кількагодиннім побуті від'їхав в дальшу дорогу.
Льондон, 8. вересня. «Сепігаї Хетез» доно
сить з Вешинґтону, що більшість держав відки
нула пропозицию Росиї що-до вицофаня союз
них війск з Пекіна, супроти чого Росия змінила свій первісний плян.
Йокогама, 8. вересня. Міністерство загра- нпчних справ одержало депешу з Ш аші, яка до
носить, що великі відділи «чорних прапорів», під проводом ґен. Лїю, машерують на північ че
рез провінцию Гуман.
Льондон, 8. вересня. Баііу Хеи-з довідує ся з урядового жерела в Вешинґтонї, що після ви
міни депеш, росийске правительство прихилює ся до гадки більшості! держав, щоби союзні війска в Пекіні лишили ся там залогою на дальше.
Льондон, 8. вересня. Колюмна ґен. Гамідь- тона посуває ся в напрямі на Лїденбурґ і стоїть в сиґналовім полученю з армією Булєра.
Льондон, 7. вересня. Зіапйагіі доносить з Дурбану, що анґлїйска кінна патроля впала в боерску засідку і взята в неволю.
