Ruslan. R. 3, č. 33 (1899)

Ч. 33. Львів, Пятниця дня 12 (2 4 ) лютого 1899. Річник III.

і »

; Передплата ;

на »РУС/АНА< виносить:

в Австри :

на цілий рік . . . 12 р. ав.

І на пів року . . . 6 р. ав.

І на чверть року . . З р. ав.

• на місяць . . . . 1 р. ав. •

За границею:

на цілий рік . . :О рублів або !0 франків на пів року . . 10 рублів

або 21 франків

; Поодиноке число по 8 кр. ав. І

— --- --- 1..

і

*

я

И а /з ж ЖЙк А ЖЖ.

М Ж л и к А Лівак, ЯЙІІ

>Вирвепі ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х нсальмів М. ІПашкевича.

’ --- ---—--- і

Виходить у

Львові що дня •

• крім неділь і руских СЬЕЯТ о год. 6-ій пополуднп.

Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5

1 ул. Л їн д о г о . — Експедиция і

місцева в Аґенциї Соколовского

| в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертач ся лише ; І на попереднє застережене. — '

Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по

ціні

10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім. 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 15 кр. від стрічки.

Політичні маневри.

Наша ворожба оправдує ся. До уго­

дової роботи н ем а д о б р о ї волї. П{ові- рюють се орґани ческі і нїмецкі. Могаузка Огііее каже в день відкрити моравского сонму, що хоч хвиля дуже поважна, то таки з початої угодової акциї в моравскім соіімі нічого не буде, бо Нїмцї нарочно проволікають єї. Показуєсь, що лише з тактичних зглядів нїмецкі посли морав­

ского сойму згодились торік на вибір пер­

манентної угодової комісиї. Був се полі­

тичний маневр Хлюмецкого, щоби перед короною показати себе миролюбивим' Пос.

Д Ельверт своєю промовою в Берні розвіяв всякі надії на довершене початого діла.

В подібний спосіб висказують ся також Б іііоує Хоуіпу. Они чудують ся притім, що фактична меньшість Моравії — Німці — не визискують теперішної хвилі в свою користь і законом не хотять обезнечити себе перед славяньскою більшостию. З ча­

сом, коли ческий елемент скріпить сп на Мораві, будуть Німці жалувати за прогай­

нованим часом. На дивне диво говорять нині моравскі Німці про нїмецку справу на Мораві, коли на ділі там треба по спра- ведливости рішити справу ческу.

Рівночасно пише гіредсїдатель моло- доческого клюбу, др. Енґель, в своїм ор- ґанї, що і він не вірить в нку-небудь мо­

жливість угодової акциї в теперішній порі.

Правительство — каже др. Енґель — не скликує ческого сойму, заставляючись сим.

що хотіло би ческих Німців відвести від абстиненцийної політики. О скілько нам відомо, то доси не почало пранительство ніяких переговорів з ческими Німцями в тім напрямі. Чуємо лише, що вірнокон- ституцийна шляхта вештає ся коло сего діла. Але чи буде який успіх з тих захо­

дів в виду паролі, виданої д-ром Функе і голосів праси, котра передовсім домагає

ся, щоб ми скапітульовали? Чеііже всім звісно, що Нїмцї ческі кладуть нам яко перше услівє відкликане язикових розпо­

ряджень і узнане нїмецкого язика дер­

жавним.

Нещирість вірноконституцийної шляхти показує ся і з других даних. І так умі­

стив орґан ґр. Штірка (завзятого канди­

дата до якого-небудь портфелю мінїстери- яльного) М< піа£§рге88Є з 21. лютого ста- тю, в котрій сказано як найвиразнїнше, що менери сполученої лівиці не на те рі­

шили уложити позитивні постуляти нїмец­

кого народа, щоби на основі сих постуля- тів переговорювати з ґр. Туном, а в тій цїли, щоби б у д у ч е правительство позна­

йомити з желанєм Німців. Статя кінчить ся наролею: 8іс по8, поп уо Ь із .

Нещирість нїмецкої шляхти ілюструє і бгагег УоІкйЬІаМ з 20. лютого, розказу­

ючи таку автентичну історию. Коли пра­

вительство в нослїдне відрочило парламент, тоді зійшли ся провідники лівиці на тайну нараду, що дальше діяти? Зараз на вступі виїхав др. Штірк, а за ним Мавтнер в іме­

ні! »вольного, але будь то уміркованого

»Союза« з настереженєм, що они за ніяку ціну не війдуть в контакт з фракциєю II 1е- нерера. Прочі менери пристали на сю ви- мінку і до спільних нарад над ситуациєю не покликано Шенерера. НІтірк і Мавтнер засіяли блеском австрийских патріотів і 8сЬ^аг2£ЄІЬ-ерів. Але они добре знали о тім, що націонали і поступовці закличуть Шенерера до участи в тих нарадах, хотя лише потайки. Так і стало ся. І був би про сей акт не знав ширший сьвіт, коби не отвертий лист Шенерера, котрий запро­

шений на конференцию, відписав просто з мосту: »Б такім >мішанім< товаристві я не думаю засідати*. Тим письмом стягнув Ше- нерер маску з ґр. Штірка і Мавтнера, що для гори указують ся в сьвітлї льояльно- сти, а тайком конспірують з ирусофілями.

Сгагег Та§Ь1аМ кінчить сю історию стиш- ком Гайного: »В1апііг шісй пісЬі, сіц зсіюе- пє8 Кіпсі, чпсі §гие88 тісїі пісЬі ипіег (Ієн Бішіеп; \уепп иїг аііеіп Ьеіеаттеп еіпсі,

і \УІГ(1 8ІСІ1 8СЙ0П

А.ІІЄ8 йпсіеп*. Ґр. Штірк стоїть, видко, одною ногою на барикадах, другою танцює перед »горою«.

Недалеко від них відскочив і звісний нам бар. Д'Ельверт. В души він запеклий ґерманець, що рад би Славян покорити шії Віці ипсі Еівеп, а в берненьскій своїй про­

мові домагає ся, щоби правительство будо- вало єму міст до примиреня. А чиж правн- тельство не клало Німцям такого мосту?

Таж язикові розпорядженя ґр. Баденього зніс бар. Ґавч, а ґр. Тун заявив як най- виразнїйше в парламенті, що готов знести і змодифіковані розпорядженя бар. Ґавча, наколи лише Німці приступлять до уложе- ня язикового закону. Колиж Нїмцї відка­

зались від сего, то ще раз кликав їх ґр.

Тун на так зв. »СггипсІ2ие£Є«, де стояло, що на територія нїмецкій в Чехії ліпне нїменкий н»ик буде урядовим, хоч би і су- 1 проти ческих сторін. Лївици стелено вже не- 1 раз дорогу до примиреня всякими уступ-

ствами, тількож у Ельвертів — коротка на­

мить, а ще меньше доброї волї.

Замітною при тім всім є і ся обстави­

на, що нїмецка лівиця в новійпшх часах малпує тактику угорскої опозициї. І так, коли зразу опозиция їх була звернена про­

ти язикових розпоряджень, То тепер згер- Ітає ся она меньше проти річи я більше проти особи ґр. Туна. 1 як бар. Ванфі тим

;упав, що вдав ся в переговори з опози­

цією, так думає іменно нїмецка шляхта обмотати ґр. Туна пустими, бо нещирими переговорами, щоби вкінци сказати: ми ра­

ді би залишити опозицию, тількож на пе­

решкоді стоїть нам личність президента кабінету. Ролю Шеля мав би в нас відо- грати бар. Хлюмецкий, котрий, як нам ка­

зано, Полякам дає сііагіе Ьіапс до вписа

б

Поступова Панна

Повість

О с и п а К о р ж е н ь о в с к о г о .

(Дальше.)

Так сильної пристрасти не могли не помі­

тити родичі, не могли не

ВИД1ТИ

гості, що їх дім відвідували. Паньство С* не мали що за­

кинути пану Володкови, так поважне, так повне достоїньства було єго поведене, так займаючі, так сьвітлі его розмови. Однако він уникав очевидно сходин сам на сам з їх дочкою, не сулив їй ніколи жадних медових словець, а пре­

цінь окривала ся у серцях сих простодушних і релігійних людий якась непоконана відраза до чоловіка, котрого ціле з’явлене було так таєм­

ниче і так надзвичайне, котрого биту та єства не міг собі ніхто добре вияснити.

Всі ломили собі над сим голову; тілько та, що давнїйше кожду річ розбирала і слідила причину: чому дрожить серце при величнім за­

ході сонця, чому простягає дитинка рученята, коли приближає ся мати, ся одна лише зовсім не розумувала, не доказувала, звідкіля він, куди їде, але на осліп, без всякого застановленя була

послушною єго кивнепю. Як опилка зелїза при-1 липає до маґнету, так липнула она до єго лиця і цілою душею, цілим своїм єством руководи- лась єго чародійним поглядом.

— Дорога Салюню, ти себе губиш — про­

мовила раз мати.

— Длячого, моя нене? Я щаслива.

— Але диви-но, як він для тебе холодний, рівнодушний — докинула мати.

— Се нїчо, ненечко, я єго тим більше люблю.

— Але він тебе зовсім не любить.

— Дурниця, я повинна єго слухати — одві- тила дрожача і блїднїюча дочка.

— Чогож ти так дрожиш і блїднїєш, моя дитинко? Ти єго боїш ся?

— Бою ся єго, ненечко, дуже.

— Та я єму скажу, най собі іде.

— Не говори, дорога ненько, бо умру... до­

дала панна Сальома і горнула ся до материнь- ского лона.

— О! побила нас лиха година — згомонїла мати і обняла гірко ридаючу дочку.

Так проминуло пару неділь, заким пан Во- лодко цілком не видужав. Але ні одним слів­

цем не зрадив він своєї таємниці, не виговорив ся ніколи, куди їхав, пощо тут прибув, куди дальше поїде. Хотяй знав, як овладїв серцем

панни Сальоми, не виявив він нї-то єї родичам своїх що-до неї намірів, нї-то відокрив їй бідній хотьби одним слівцем свої почуваня. Лиш де­

коли затопив він у ню на часочок свій прони­

кливий погляд і тоді слабла воля у сім колись так сильнім серцю. В житю пана Володка не було нічого особливого. Рано працював, опісля приходив на перекуску, бесідував з вітцем, з матїрю, порідше з панною Сальомою, давав їй часами яку анґлїйску книжку, бо у сїй бесіді вельми любував ся, поясняв, чого не розуміла, бо у ній не була ще душе вправна.

Вечером тілько губив ся він на самотнім проході, що всіх застановляло, давало причину до ріжних догадів і пригадувало то надприродне счезненє людий і коний.

Особливо разила ся обставина так майора, як околицю, по котрій се вже рознесло ся, що хотяй знали, що єго нема дома, ніхто єго .нігде і ніколи не стрічав на сих самотних проходах.

В сім часї пан Володко, котрий між тим цілковито подужав, а єго коляса була направле­

на, згадав щось о від’їзді. Паньство С* не го­

ворили анї слова, раді, що з їх серця сей тягар усуне ся, котрий їх наче камінь придавлював.

Але панна Сальома почула себе на саму згадку о від’їзді близькою розпуки. Блїда, з стисне­

ним серцем, ходила она нї жива нї мертва, не

9 ня на ній всяких постулатів, щоби лише

»Коло« рішило ся виступити з тегіерішної парламентарної більшості!. » Добра воля«

Нїмцїв іде лише в тім напрямі.

Наука огородництва

у війску.

В справозданю дїяльности заряду коло- мийекого віддїлу гал. Товариства для огород­

ництва і пчільництва за рік 1898 подані такі дані про новозаведену науку огородництва в ?.о- ломийскім ґарнїзонї:

Найбільшою нашою добичею є заведене курсів господарства для вояків місцевої залоги.

На перший пятимісячний курс зголосило ся 260 вояків, яких секретар товариства поділив на гіять партий та учив в перших пяти днях тиж­

ня від о до 7 год. вечером.

Завдяки молодїжн шкільної, заохоченої у- чительством до збираня зернять, коломийский відділ мав велику скількість насїня. В осени засіяно *|8 морґа зернівками і насїнем ріжних, диких дерев, наштурбовано около 2000 веприн і порічок, а більше як 50.000 кісток насінних закопано в піску, щоби їх засіяти на другу ве­

сну. Ушляхотнених деревиць має філія: 1) яблі- нок 6.372, 1) груш 599, 3) слив 65, 4) бросквиш.

і морель 200, 5) вишень і черешень 150, — ра­

зом 7.386; неушляхотнених: 1) яблінок 3.300, 2) груш 2.150, 3) слив 770, 4) черешень 350, 5) ви­

шень 1.400, — разом 7.970 деревець. Окрім се- го мають кількалїтних, диких дерев як кашта­

нів, кльонів, акаций, ясенів 2.800, а також штур- бованих з весною порічкових корчиків 1.300, отже загальне число деревець, випродукованих в однім році виносить 19.456 штук.

Практична наука, яку удїляно воякам в шкілках і місцевих садах, заінтересувала фрек- вентантів, а публичний нопис, що відбув ся дня 15 липня в шкілці товариства, на котрий яви­

ли ся вояки в комплєтї, а також кількох пп. о- фіцирів, кількох наших членів і виділ, — вика­

зав, як скоро можна діпняти цїли з такими до­

рослими учениками, що надто стоять під вій- сковим риґором. На тім поиисї розльосовано 150 деревець межи 24 вояків з коломийского пові­

ту, що в осени мали відходити на урльоп. Ті деревця по части забрали собі обдарені вояки при виступленю з війска, а по части оставили їх в шкілці аж до весни. Сим воякам завдя­

чуємо — каже заряд — добрий стан наших шкілок, в котрих помагали по части копати, по­

лоти, садити, що найважнїйше, при їх помочи ми змогли ушляхотнити таке велике число де­

ревець. Другий з ряду, вже 8 - місячний курс господарства для війска розпочав ся з почат­

ком грудня, але вже під користнїйшими услівя- мн. Місцева ц. к. коменда увільнила кожду партию від пополудневого занятя, а ц. к. окруж­

на рада шкільна призволила відбувати сю нау­

ку в зимі в салі мужескої школи 5-клясової.

На курс зголосило ся 197 вояків, а було би зголосило ся богато більше число, коли-б во­

сьміла завести з ним сама розмови, а він не потішав-ЄЇ ні одним словом, не заохочував до отвертої сповіди, не говорив ні о жалю, що єї | лишає, ані то згадував що о повороті’. В ночи 19. червня мав виїхати, в сам день імянин пані С*, на котрі много сусїдних гостий наїхало.

По досить пізнім обіді, коли всі в огороді зібрали ся, захмарило ся нараз ціле небо, обі­

звали ся далекі громи, зачав росїти дощ і над­

ходила буря. Гості схоронили ся до кімнати.

Позапирано вікна і ціле товариство розсївши ся в ріжних кружках, забавляло ся розмовою. Тим- часом затягали небозвід щораз густїйші хмари, насували одна на другу, зміняючи своє страшне обличє і прибираючи грізні барви. Дочував ся якийсь глухий гук, инколи прорізувала блиска­

виця темну, зворушену синяву і розмова пере­

стала майже під впливом сеї мимовільної трі- воги, якої дізнає слабе земске єство, спогляда­

ючи на загнїване небо. В тім розляг ся на ио- двірю Кіньский дудонь і один з молодих сусідів майора впав верхом, утікаючи мабуть перед на­

ближаючою ся бурею. Коли ввійшов до покою і глянув на пана Володка, став він наче прико­

ваний, а .на єго лици виразили ся якийсь пере­

страх і здивоване. . ,

яки перед вписом були довідали ся про поле- кші. 11 к на першім курсі, так і тепер ц. к. ко­

менда війскова поділила вояків на пять партий, а кожду після розказу приводить до школи і відводить найстарішій підофіцнр і стереже кар- ности підчас викладів, а яка она є, може по­

няті! лише той, що служив війсково. Науки у- дїляє секретар товариства в перших пятьох днях тижня від 3 до 5 год. пополуднії, а в літі вояки при практичній науці в шкілках можуть бути заняті від і до 7 год. вечером.

Кілько праці і корнети, при добрій охоті,

може доконати така скількість людий — пока-і платні учительскої з платнею трох ранґ (11, 10 же будучність. Справозданє кінчить ся виска-і і 9) урядників державних (референт п. Чиж).

занєм надії, що праця коломииского відділу гал.

Товариства для огородництва і пчільництва най­

де дальшу підмогу не лише від своїх членів, а-

ле також від приватних інституций, від ради по-і видавництва.

вітової а навіть від краєвого сойму тим більше, Також принято до відомості!, що на при- що як повідомило заряд ц. к. староство з пору-; готовляючнй курс для науки руского язика при ченя міністерства внутрішних справ і рескрипту | школі видїловій записалось так много дівчат намістннцтва — Н ай я с н ій ш и й М онарх (около 100), що перший відділ треба поділити з в о л и в п р и н я т и з з а д о в о л е н є м д о в і- на дві части. Ведене першого віддїлу »Б« иору- д о м о с т и з а л о ж е н є о в о ч е в и х ш к іл о к чено Ви. о. Рудовичеви.

і в в е д е н е н а у к и г о с п о д а р с т в а у в ій - Ухвалено виразити подяку бувшому секре- ску, а т а к о ж з і з в о л и в н а з в а т и сю тареви проф. Мостовичеви за єго повну пожер- ф у н д а ц и ю С в о їм Н а й в и с ш и м ім е н е м , твованя діяльність секретарску.

Сей успіх може коломийский відділ за­

вдячити своїй спасенній гадці причинити ся до розвою садівництва, огородництва і пасічництва в краю через научанє сїльскої молодїжи, щ о;

відбуває службу війскову. Власті! війскові під­

пирали би всюди такі змаганє, бо служба вій­

скова не може на них потерпіти причини, що одна партия вояків компанії раз на тиждень опустить

Галицкий сойм.

Пяте засїданє сойму дня 23-го лютого від- нїчого з тої крив маршалок о годині І 1/,. Перед засїданєм пр. з одної о 11. годині запросив краєвий маршалок всіх пополудневі руских послів до себе, щоби представити їм ґверґрнфи або ґелєнкібункі.* А через поучуванє фактичне положене фінансове галицкоі іцадни- зрілих молодців, будучих молодих господарів в Ш- Б нарадах взяли участь всі рускі у Львові справах раціонального веденя огороду і гічіль- присутні посли. Краєвий маршалок заявив на ннцтва і практичне затрудненє їх в шкілках та вступі, що він не думає робити ніякої пресиї на інспектах, можна для краєвого рільництва здо- послів руских, а запросив іх до себе лише по бути необчислені користи. Тому нримір коло- тій причині, що днем перед

^ТИМ ПОЛЬСКИМ 1ІО-

мийского віддїлу заслугує на повне признане і слам подав рівнож всякі дані шо-до львівскої належить лише бажати, щоби і по других ґар-Щадниці. О фінансовім ноложеню щадницї ре- нїзонових містах господарскі товариства заняли ферував відтак директор банку краєвою, др.

ся так само практичним научанєм молодого! Зґурский. Референт представив б.лянс активів рільничого покоііїня в справах господарства і пасивів щадниці по 31. грудня, зглядно по

сїльского ‘день 1. лютого, в котрім комісия з рамепи пра-

_ _ _ _ _ _ вительства обняла управу щадницї. Над рефе­

ратом вивязалась дискусия, в котрій взяли у- часть посли Заячкінский, Окупевский, Савчак і Вахнянин. Посли рускі приняли реферат д-ра Зґурского до відомости, а нині о годині 3-ій з полудня збирають ся в цїли обговорена ціло­

го предмету на засїданє. На повнім засїданю сойму по відчитаню гіетиций поставив пос. Я- ворский внесене, щоби маршалок зволив на дне- вний порядок сегоднїшного засїданя поставити і справозданє краєвого виділу о львівскій ща- касиєром Костя Паньковского, контрольором Ідницї. Внесене се принято одноголосно. Справо- Ілию Чижа. До комітету для Інституту св. О. здане кр. виділу о львівскій щадниці подамо Николая вибрано проф. Ілию Кокорудза на другим разом. На разі подаємо лише проект до місце уступившого проф. д-ра Пачовского. ухвали соймовоі. Ухвала перша гласить. Арт. І.

Справу розпродажі! цеголок на бурсу учи- Край ручить за вкладки в галнцкій щадниці, а тельску поручено проф. д-рови ІІачовскому. іменно поручав иосідателям випадкових книжо-

Руске товариство педаґоИчне.

З а с ї д а н є в и д іл у Р у с к о г о т о в а р и ­ с т в а п е д а ґ о ґ і ч н о г о у Л ь в о в і відбуло ся

18. н. ст. лютого 1899 під проводом голови Вп.

дир. Харкевича.

Виділ уконституовав ся в той спосіб, що заступником голови вибрано проф. Ілярия Ого- новского, секретарем Йосифа Танчаковского,

— Чи бачите мене у перше — спитав пан Володко сего, що так здивував ся.

— Дивує мене то — одвітив молодець — що пана тут бачу. Перед чверть годиною, ви­

дів я пана о пів милі звідсіля, як гнав через поля на карім кони цілком в противну сторону від сего дому. — Всі присутні зглянули ся, одні усьміхнули ся недовірчиво, иньших прошибла дцвна трівога, йідсунули ся з кріслами, а пані С* вхопила за руку панну Сальому і держала її при собі.

В самім ділі вийшов був пан Володко пе­

ред чверть годиною з товариства до своєї кім­

нати, звідки приніс анґлїйске альбум з портре­

тами найкрасших женщин Анґлїї. Присутні да­

ми жадали єго видїти. Одні сподївали ся найти в нїм схожу на себе, другі бояли ся, чи нема якої подібності! з сусідками. Однакб ся відсут­

ність пана Володка не тревала більше як де­

сять хвиль.

— Привйдїло ся тобі, любий Авґусте — промовив хозяїн — пан Володко не виходив нині нікуди.

— Ти мусів видїти якогорь жида, що чва­

лував з далека — сказав один молодий чоловік.

Ухвалено внести петицию до Сойму в справі заснованя жіночої учительскої семинариї в східній части краю, — мабуть в Коломиї. Реферат в тій справі відіано ироф. сем. учит. д-рови В. Ко- цовскому. Ухвалено також внести петицию до Сойму о підмогу на > Дзвінок* і на »Учителя<

(реф. проф. Білецкий), — на »Інститут св. О.

Николая* (реф. п. Паньковский), — на »Бурсу для синів учитєльскнх) (реф. проф. Огоновский), на видавництва (реф. п. Паньковский).

Постановлено також на внесена Рогатинь- скої філії внести петицию до Сойму о зрівнанє

Прнпято

ДО ВІДОМОСТІ!,

що діяльна філія Самбірска хоче видати збірник педаґоґічний і просить надсилати свої праці до того важного

Принято чотирох нових членів.

— Не конче потреба тут жида — одвітив пан Володко. — Суть в природі незвичайні річи, котрі часом в стані зворушеної атмосфери лю­

дям обявляють ся. Бож се не пуста театральна видумка, що всім надприродним привидам то- варишить грім і блискавиця. Порядок звичай­

ний, щоденний, природний зміняє ся тілько для перестороги смертельних, що занадто поклада­

ють на власні сили і призабувають, що земля потайними нитками з сьвітом зазмисловим по- вязана. Сих пересторог уділяє природа нерадо, але з мусу, а тому з гнівом і грізьбою. Най­

більше видимим виразом сі гніву є буря, перед якою найзавзятїйший сьмільчак ниць падає.

Длятого не беру пану за зле, що затрівожив та зачудував ся. Кажу тілько, що

^я

був дома і нікуди не вихиляв ся, хоть зовсім не перечу, що пан мене бачив. Се дуже можливе.

(Далі буде).

з чок гал. щадницї, опроцентованє нідповідаюче

статутом каси і виплату капіталу. Арт. II. По­

рука ся входить в житє з хвилею, як ц. к. пра- вительство затвердить ті зміни статута каси, я- кі краєвиіі виділ узнасть потрібними. Ар. III.

Скоро резервовий фонд галицкої щадницї у Львові, ульокований в паперах о пупілярнін без­

печності!, дійде

ДО ВИСОКОСТІ!

10І,(|) випадкового капіталу, може кр. сонм ухвалити, що порука, подана Арт. 1-им, уступає. Арт. IV. Як довго три »ає порука краю, так довго не може стан вкладок уміщених в щадници, перевисшати су­

му ЗО мілїонів зр. (60,000.000 корон). Сума та може бути підвисшена лише на підставі ухвали кр. сойму. Друга ухвала дотикає основи нової орґанїзациї щадницї (подамо їх нізнїйше), а на тепер скажемо лише те, що при новій орґанїза- циї щадницї, край запоручає собі значно більшу інґеренцию в єї управу і всесторонпу контролю над нею.

По внчерпаню дневного порядку, присту- нлено до доповняючих виборів до всяких комі­

сії II, а на внесене пос. Окуневского побільшено буджетову комісию, в котрій справа щадницї буде вести ся, о одного члена-Русина. З вибо­

ру вийшов пос. Каратницкий. Деякі голоси упа­

ли на пос. Окуневского. По відчитаню деяких іитернеляцнй маршалок закрив засїданє о 3:і,'4 години. Нинї нонолудни о 4. годині збирає ся буджетова комісия в справі санациї львівскої щадницї.

Н о в її н к її

— Нова семинария учительска Рескриптом з дня 9-го вересня І 898 постановив мінїетер їіросьвіти оснувати в Залїщиках з днем 1 вере­

сня 1899 державну семинарию учительску з ви- кладовими язиками иольским і руским і вста­

вив на ту ціль до буджету на 1899 р. суму 3.300 зр. Громада Залїщики обовязала ся жер­

твувати безплатно потрібний ґрунт під будову учительскої семинариї, а на заложенє города і поля шкільного в обємі 2 морґів і 207 квадра­

тових сяжнїв; крім того зобовязала ся випла­

чувати для тої семинариї через 4 роки від хви­

лі' відкрита семинариї запомогу по 600 зр. Залї- іцицка Рада повітова зобовязала ся на ту саму ціль виплачувати через 4 роки по 400 зр., а властитель дібр в Залїщиках бар. Северин Бру- нїцкий доставляти через 4 роки по 6 латрів топлива.

— Ґімназия 00 Єзуїтів Мінїетер нросьвіти продовжив уділене до кінця шкільного року 1898/99 гриватній ґімпазиї оо. Єзуїтів в Бу- ковичах коло Хирова право публичности на так довго, як довго ся ґімназия буде сповняти за­

конні услівя.

— Рух в товариствах В комнатах « Р у с к о ї Б е с ід и у Л ь в о в і відбудуть ся дня 25-го с. м.

вечерницї з танцями заходом руско-україньскої академичної молодежи. Дохід призначений на друкарню товариства св. Василія в Ужгороді на Угорщині. — « Р у с к е к а с и но* в С тр и ю устроює в неділю 5-го марта с. р. вечерок з танцями. — Читальня « Н р о сьв іти * на пе­

редмістю Лїшняньскім в Д р о г о б и ч і! устроює дня 26-го лютого в своїм домі вечерницї з хо­

рами, деклямациями і товарискими забавами.

— Депутация учителів. Під проводом презеса віденьского товариства учителів удала ся онодї депутация всіх товариств народних учителів в Австриї до міністрів иросьвіти і скарбу. Га- лицке тов. учителів не вислало окремого деле­

гата, але попросило о заступництво презеса ві­

деньского товариства п. Катинку. Мимо того, що депутация була заповіджена, мінїетер не приняв єї особисто, лише через шефа секцнї Берндта. Депутация просила о іптервенцию пра- внте.іьства, аби платню учителів зрівнати з плат­

нею чотирох найнизших катеґорнй державних урядників. Берпдт заявив, що не може нічого обіцяти, бо такі справи рішають ся передовсім в соймах. Опісля удала ся депутация до міні­

стра Кайцля, котрий. відповів, що яко автоно­

міст бажає рівнож, аби тою справою заняли ся передовсім краєві сойми. Щоби уможливити сеймам поліпшене учительскої платні', прави- тельство могло би переказати краям певну часть державних доходів. Мінїетер обіцяв в тім дусі справу иоиирати.

Хор Дячків з Волоокої церкви уЛьвові сьиівав вчера на похороні, що переходив коло 3. год. но йол. через Бернардиньску площу. Хор складав ся з трох дїтий від 8 до 13 літ. Кажуть, що Ру­

сини такий музикальний народ, що як зійде ся трох, то вже сьпівають квартети. Так і ті три дячки , хотять заступити цілий хор. Кождий з них дре ся і кричить, аби лиш було єго дале­

ко чути, а не слухає, що тягне фальшиво і на­

випередки однії перед другим. Між ними реєн-

тий гуде дишкантом. Сей столичний реєнтий повинен бодай знати, що сьпів не полягає на крику, але на гармонії, а вдасть духовна повин­

на наставати, щоби передовсім в столици цер­

ковний сьпів відповідав поважному настроєви свого призначена.

— 0 занеханю титулована державних властий видало на днях розиорядженє також міністер­

ства зелі'зниць до всіх підчинених зелїзничих урядів в Галичині'.

—- Смерть Каіна. Дня 20. с. м. перед судом присяжних в Золочеві ставав Антін Щербатий, 6 1-літний селянин з Голубиск, повіта брідского.

! Відвовідав за тяжкий злочин, бо замордував

|свого брата. Трибунал засудив єго на кару смерти через повішене. Засуджений приняв при- говор і виконав єго сам на собі. На другий день рано найдено єго у вязницї повішеного на ві­

конній кратї.

З найвисшого трибуналу. Суд присяжний в Коломиї засудив був недавно тому Миколу Гре­

бінника, парубка з Турки, на кару смерти за те, що в ночи з дня 16. жовтня 1898 р. убив па­

рубка Івана Бойчука. Против сего засуду вніс оборонець засудженого до найвисшого трибуна­

лу у Відни відклик неважности, в наслідок чо­

го відбула ся там дня 20-го лютого с. р. устна розправа. Скінчила ся так, що найвисший три­

бунал скасував приговор коломийского суду присяжних і поручив цілу справу осудити вдруге.

— Голови Франциї вже від півтора віку пере­

слідує траґічна судьба, в части заслужена, а в части незаслужена. Ні один з них не діждав {ся означеного кінця своєї власті!. Одні були приниволені уступити, других смерть позбавила власті!. Людвика XVI здетронїзовано і засу­

джено на смерть. Диктаторів Робеспієра і Дан- тона стяло вістрє ґільотини. Марата заморду­

вала Шарльота Корде. Наполеон І. мусів двічи уступати з трону, а вкінци помер вязнем на вигнаню. Одинокий Людвик XVIII помер яко король природною смертию. Єго наслїдника, Ка- роля X. здетронїзувала революції я. Подібна судьба постигла Людвика Филииа. Цісаря Напо- , леона III. зложено з трону; він дістав ся до неволі і помер на чужині в Нізіесішгзі 1873 р. Перший І президент третої републики Тірс був змушений інтриґами бонапартистів зложити свій уряд;

Мак-Магон, що промощував дорогу монархії, мусів також уступити під чужим напором. Тре- тий президент Греві управляв довго, але в кінци і мусів подати ся до димісиї, бо був разом з своїм зятем Вільсоном вмішаний в ордерові скандали

; Четвертий президент Карно упав жертвою анар­

хісти Казерия. Пятий, Казимир Періє зложив достоїньство президента вже по 6 місяцях. Фе- лїкс Фор номер нагло, недоживши кінця свого семилїтя. Вкінци семому і найновійшому прези­

дентові! Люґетови, навіщують також довгого панованя. Побачимо!

— Нечемний професор. Професор медицини у- нїверситету в Чікаґо, др. \\'ід^іиє, є великим во­

рогом женщин. Мимо сего в єго викладовій са ли засідало завеїди около 30 молодих дам. На послїдній лєкциї викладав він о системі травле­

на, виказуючи єго ріжницї у одиниць мужеско- го і женьского пола та иорівнуючи єго з систе­

мами у ріжних зьвірят. Серед викладу висказав і професор отсей погляд: «Коротко кажучи, жен- Щина не є нічим иньшим, як лише двоніжною, зле травлячою совою*. Против того порівнаня запротестувала голос о одна з слухачок, але студенти приглушили єї слова нсиканєм. Спра­

ва отінила ся перед сенатом і сей усунув не­

чемного професора. Инакше задивляли ся на сю справу студенти. Они зажадали рішучо, що­

би професоровії позволено викладати дальше, а коли се не стало ся, загрозили, що опустять ґреміяльно веї виклади.

— Образки з Кльондике. Звістну країну золо­

та, Кльондике, описує один подорожний, що їздив туда на студпї, щоби призбирати образків і нарисів з житя, в той спосіб: Першого-дня по приїзді сростеріг я на улицях головного міста золотодайного краю, Девсон, богато людий в по­

дертих лахманах, дїравих чоботах, пошарпаних

і

футрах; одним словом, нужденних жебраків.

Вступивши до одного з домів гри, які в Дев- I сон є на кождім кроці, узрів я тих самих об­

шарпанців перед купами золотого піску, як згра-

; вали ся в покера, баккарата, ЬІаскйиск, сопкоіа- ііоп або в рулету. Такий копач золота, коли входить до дому гри, віддає касиєрови мішок золотого піску, а в заміну дістає 109 до 300 до­

ларів в значках. Коли програє, видає єму даль­

ше касиєр значки аж до цілковитої заплати вартості! мішка. Майже завеїгди програють гір­

ники всьо до чиста і тоді щезають на кілька або кільканайцять днів, поки новий мішок, золота не отворить їм дверий шулєрнї. Доми гри в Дев- I сон стоять отвором в день і в ночи, літом і зи- I мою. Там руйнують ся програючі. А вигриваючі?

: О осьмій годині вечером зачинає ся в Девсон нічне житє. На кождій улици находять ся сотки шинків, кофейнь і т. и. Всюда гуде музика ар-

■ фи, скрипок або ґітари. В кофейнях ко­

штує флящка пива 25 франків, фляшка горівки 1 коняку або абсинту 75 франків. Для шампана

нема навіть ціни. Я видів одного ияного гір­

ника, що для своєї любки заплатив 250 фр. за фляшку лихого шампана. Один реставратор за­

платив за привезену кораблем з Сан-Міхель па­

ру курят 62 фр., за помаранчі по 6 фр., за ябло- ка по 2 фр. 50 цт. від одної штуки. Порция бефштика з бульбою в ліпшій реставрациї ко­

штує 25 фр., дві бульби 5 фр. По дешевшій цїнї можна тут дістати тілько солену солонину, сочевицю і сушені овочі. Тим отже харчує ся гірник в часі копаня золота. До піддержувана загального «тону* причиняють ся по більшій части «дами*, а удержує їх кожда кофейня і реставрация по кілька. «Дами* ті гуляють з гір­

никами при звуках згаданих інструментів і бе­

руть за кождий танець від своїх дансерів зна­

чок вартости 5 фр. При кінци забави платить властитель реставрациї по І фр. 20 цт. за один такий значок. Становить се чистий дохід тих дансерок, котрих на тепер перебуває в Девсон коло 600 з ріжних місцевостий Америки. В лі­

тних місяцях приїзд до Кльондике не преиставляє великих трудностий, бо через чотири місяці, від липня до жовтня, чотири нарівцї привозять з Ню-Иорку до Девсон що 27 день все нові тран­

спорті! вітрогонів, що їдуть до Аляшки по золо­

те руно. Подорож коштує 620 франків і по 10 франків за кождий харчунок. — При таких услі- вях, при такім горячковім житю, повно вже тепер кладовищ коло Девсон. Коли гірник умре, кидають єго без всяких заходів до ями, приси­

павши землею, а на гробі ставлять хрест з на­

писом: «Іван—25 літ*, «Петро — 39 літ* і т. д.

Переважно прибувають до Кльондике люди найлихшого сорта, без ніяких паперів лєґітима- циіїних, а найчастїйше нарочно тратять назви­

ща по дорозї, щоби їм не шкодили в новій кар- єрі не дуже милими згадками з минувши­

ни. На іцо-ж сї люди працюють, хто хіснує ся їх надлюдскою працею там, де пливе золото при температурі 35°К. морозу. Майно роблять тут тіль­

ко властителі реставраций, шинків, домів заста- вничих і гри, і «дами*, що гуляють в шинках при звуках арфи та скрипки.

— Померли: Е в е л и н а з С їч и н ь с к и х Х а­

лупи и ц к а , жепа учителя у Витвици, долинь- ского повіта, в 35-ім році житя; — Т а д е й Бо- б и к е в и ч , пенсіонований офіцир, в Піетини ко­

ло Коломиї, в 68-ім році житя; — В о л о д и м и р Г а н к е в и ч , рахунковий радник краєвої дирек- циї скарбу у Львові, в 58 ім році житя.

Наука, штука, література.

— Дзвінок Ч- 4. містить: В послїдній лавцї, Стефана Пятки. — Різдвяної ночи, фанзазия (конець), з росийскої мови переложив Ос. Гн.—

Недосказана казка, Віри Лебедової. — Ррск Діо- ґен. — Самбо, малий Африканець. (Дальше). — Учені розмови Пикольця з татком, XXIV. — За­

гадки Стефана Пятки.

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 23. лютого. N. АУіепег Та§Ь1аН до- відує ся, що закон о поборі рекрута вийде не­

бавом на основі §. 14.

Будапешт, 23. лютого. Угодові переговори Селля з опозициєю вже покінчені, бо доведено на всіх точках до цілковитого порозуміня. По­

станови конференцій' заховано на разі в тайні.

В справі ревізиї реґуляміну сеймового згоджено ся на такі постанови, після котрих буде можли­

ва обструкция лише технічна, т. є. при помочи безустанних поіменних голосовань. Нинї має наступити підписане угодових пунктаций. Селль і провідники опозициї опустили салю конферен­

цій з словами: «Мир заключений!*

Задар, 23. лютого. Сойм дальматиньский отворив маршалок Булат. Намістник відчитав цїсарский маніфест яко відповідь на соймову адресу.

Петербург, 23. лютого. Підчас онодїшного торжества отвореня на унїверзитетї з причини заказу ректора устроювати улицями походи, прийшло межи студентами а полїциєю до кон­

флікту. Авантура відбула ся перед царскою зи­

мовою палатою, а взяло в ній участь до 600 студентів. Богато демонстрантів арештовано.

І. . л'