Ч. 64. Львів. Субота дня 18 (ЗІ) марця 1900. Річник IV.
Передплата :
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австри :
на цїлий рік . 10ер. (20 кор.) на пів року . о зр. (10 кор.) иачвертьроку 2 6 0 зр .(5 кор.) на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків і Поодипоке число по 8 кр. ав. І
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
_____________________
Виходить у Львові що дня І крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Ру слана» під ч. 9 ул. Копернина(Лїндого ч.9.) Екс- педпция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертаь ся лише ь на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по І 15 кр. від стрічки.
і, т__________ ____________
До витай про галицко-руску літературу.
( З причини статї проф. Т. Д. Фльориньского').
Відповідь проФ. Володимира Антоновича.
(Далі).
Наколи ми готові згодити ся з головним поглядом ироф. Фльориньского що-до значінн у- країньско-рускоі літератури або иідлїтератури в межах Росиі, то зовсім розходимо ся з єго по
глядом що до значіня сеї літератури в Галичи
ні (і в Австри і взагалі. Ред. Руслі). Тут, силою' течії історичного житя, інтелігентна руска су
спільність говорить своєю мовою, користує ся нею в церкві, суді, в адміністративних зносинах;
она одержує на ній осьвіту в сїльских школах, ґімназиях і в університеті. Очевидно для всяко- го безпристрасного дослідника, що уживане сеї.1 мови в культурних зносинах виробило ся услі- вями самого житя. Певно, що серед галицких письменників є деяка скількість осіб, які при
своїли собі росийский літературний язик, але сі люди зовсім не многочисленні і не особливо плідні в науковім письменьстві, та й істнованє такої групи письменників зовсім природне: нема, культурної суснільности, в якій посеред інтелї
ґенциї не було би певної скількости людий, що пишуть не лише на тій мові, якою они говорять, але й беруть участь в иньших літературах. В міру розвитку Галицкої Руеи, многі лїтерати при-1 своїли собі кілька язиків, якими і викладають!
свої думки; без ріжницї партиї як «староруси»,1 так і народовці іноді печатають свої твори на язиках: росийскім, нїмецкім і польскім. На тих язиках стрічали ми статі а навіть цілі твори, як Адольфа Добряньского, так і Франка, нроф. Ш а- раневича, проф. Огоновского і т. д., але все те появи виїмкові, не характеризуючі загальних культурних потреб краю. Більшість членів «ста- рорускої* партиї, на нещасте, росийского літера
турного язика не знав, не може ним писати, ані говорити, і тому бажане їх, на признавати своєї
«областної* літератури, являє ся лише теоретич
9
Г Е Н Р И К І Б З Е Н .
Як ми мертві воскреснемо.
(Далі).
ПРОФЕСОР РУБЕК задуманий.
Чиста правда те, що ва сказали.
УЛЬФГАЙМ.
Так, бо і камінь буде знати, чому він мав боронити ся. Він в мертвий і не хоче, аби його на силу приведено до житя. Цілком як медвідь,
коли хто дразнить його в його лежі.
МАЯ.
Так ви їдете тепер у ліси полювати?
УЛЬФГАЙМ.
їду геть у гори. — Ви не були мабуть ні
коли в горах, добродійко?
МАЯ, Ні, ніколи.
УЛЬФГАЙМ.
До лиха! То виберіть ся тепер в літі. Мо
жете прилучити ся до мене — ви і ваш чоло
вік. Се було би гарно!
ним переконанєм,— свого рода платонічною лю- бовю, яка зустрічає великі трудности в житєвім приміненю. Та суперечність теоретичного пере- конаня з практичним єго приміненєм відбиває ся передовсім на науково-літературній плідности сеї партиї що-до скількости і якости, — досить порікнати для прикладу виданя »Гал. Рускої Ма
тиці», що істнує вже богато літ і виданя «Нау
кового товариства ім. Ш евченка», що почало свою діяльність лише сім літ назад, щоби впев
нити ся в тім, на скілько напрям, оснований на потребах самого житя даної суспільности, викли
кує рішучість, діяльність і плідність, і на скіль
ко теоретичні комбінациї, що йдуть на перекір житю, являють ся елементом, викликуючим апа- тию і безсильність. Год-їж поважно приймати за
«общеруский язик» сей говір, яким розмовляє більшість «старорусів», яким видавано труди
«Матиці» і яким писав поеми Гушалевнч, Дїдиц- кий і ин. Для ілюстрациї язика, уживаного «ста- рорусами» позволю собі навести доволі характе
ристичну епізоду. Один заслужений учений, що належав до сеї Групи (проф. Яків Головацкий, ред. Руслі) був вибраний професором росийского явика і літератури в однім з росийских універ
ситетів (в Одессї, ред. Руслі). Діставши звістку о сім виборі, він написав до сенату саго у н ів е р
ситету письмо з заявою вдяки; в сім письмі, що мало 20 стрічок, показало ся 23 похибки що-до росийскої лексики, синтакси і правописи. Після того очивидно, кандидатура на катедру росий
ского язика і письменьства показала ся немож
ливою, і поважаний учений одержав иньше при
значене (предсїдателя археограф, комісиї у Биль
ні, ред. Руслі).
На нашу думку, вельми знаменну подію представляє та обставина, що староруека партия за 50 літ свого істнованя не видала ні одного не тілько визначного, але навіть середньо-гарно
го поета або белетриста. Всі талановиті пись
менники галицкої літератури, як Франко, Федь- кович, Кобриньска, Кобиляньска і т. д. — за ступники виключно народної Групи.
Проф. Фльориньский особливо невдоволе- МАЯ.
Дуже радо. Але Рубек вибираєть ся сього літа в подорож по морю.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Здовж побережи, поміж острови.
УЛЬФГАЙМ.
Тьфу, — чого ви хочете там у тих прокля
тих смердячих каналах. Що за гадка! Си діти і застрягнути в солодкій воді. Бо лише солодкою водою можна назвати се!
МАЯ.
Чуєш, Рубеку ?
УЛЬФГАЙМ.
Ні, їдьте радше зі мною в гори. Там так свобідно, нема там людий! Не повірите, що се значить для мене. Але така дрібна жіночка —
спинюеть ся. М онахиня виходить з павгльону і йде до готелю.
УЛЬФГАЙМ проводить її очима.
Гляньте но паньство на онту! На чорного птаха! — Кого-ж то мають ховати?
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Щ о? Я не знаю ніщо...
ний тим, що Галичани пишуть наукові статї і видають наукові журнали своєю мовою; він ува
жає сі почини роботою «трудною до переведеня, злишною, непотрібною, безцільною, безхосенною, яка при щоденних силах галицкої інтелїґенциї не може здійснити ся і за 100 літ* — навіть зачисляв її до появ негативних і шкідних. Автор так переконаний про справедливість своєї дум
ки, що вважає спірне питане «безповоротно рі
шеним в житю» в бажанім для него розуміню.
Ми поважаємо переконаня проф. Фльоринь
ского, як і всяке глибоке і щире переконане, але при тім всім пе можемо згодити ся ні з єго епітетами, ані з єго прогностикою. Певно, що витворене наукового язика із щоденної мови ви
магає великих заходів, однак ся перепона не є така, щоби не можна її одолїти, що певно дуже добре знав проф. Фльориньский, що виучив істо
рик) відродженя у XVIII і XIX ст. многих сла- вяньских літератур. При відомій прихильности автора для успішного розвитку Славян, він, не- перечно, відносить ся симпатично до змагань, які підняли Чехи, Серби, Болгари, Словінці, Сло
ваки, Лужичани для розвитку своїх літератур;
але зовсім анальоГічні змаганя Галичан не ли
ше не мають у него симпатиї, але викликують в нїм п р и с тр а с ті нвґациї і докори. Очевидно, що кабінетні занятя фільольоГією можуть на
тхнути духом нетерпимости в рівній мірі, як за
нятя теольоГічними, політичними і правничими науками.
(Далі буде).
Шовінізм чи гуманїтаризм?
(До причині підпису Сїнкевича).
Баронова Сутнер збирала підписи найсла- внїйших людий усіх европейских народів на ві
дозву, яку наміряла вислати до «щляхотних душ Англії», аби співдїлали для покінченя теперіш- ної краєвої війни з Боерами. Як звісно, Сїнке- вич відмовив свого підпису, подавши за при
чину, що, мовляв, нехай баронова перше збирає підписи за давленими Поляками з Познанщини,
УЛЬФГАЙМ!
Ну, так хтось мусить лежати тут у якімсь куті та загибати. Хорі і слабі повинни найрад- ше казати поховати себе — і то чим скорше, тим ліпше.
МАЯ.
Ви не хорували ніколи, дідичу?
УЛЬФГАЙМ.
Ні. Бо інакше я не сидів би тут —. Але мої найблищі приятелі хорували сараки дуже часто.
МАЯ.
І що-ж ви робили з ними в такім випадку?
УЛЬФГАЙМ.
Стріляв їх, розумієть ся.
ПРОФЕСОР РУБЕК глядить на нього.
Стріляв ?
МАЯ
іюсувавть ся в зад з кріслом.
Стріляв на смерть ? УЛЬФГАЙМ.
Я не хиблю ніколи, добродійко.
МАЯ
Але якж е-ж ви можете стріляти людий?
ропу з ними. Не видали анї поетів, анї артистів, анї учених, які збогатили би суспільну скарбни
цю людскости. Про якісь їх шлахотні діла не дійшли до нас жадні вісти. Противно, они зда- єсь, є еґоістами та в політиці не перебирають в средствах. При тім народець се маленький і по
ки- що ще без іеториї. Жадного визначного ти
тулу до співчутя, к р ім з а г а л ь н о ї , лю д- с к о ї с о л ї д а р н о с т и , доглядіти тут немо
жливо.
Не досить сего. Віддалена ся борба не має такого перебігу, аби могла грозою переняти на
шу увагу. Число убитих і ранених, по кількох місяцях борби, не доходить навіть до половини того, кілько вже нераз вклала одна велика битва.
Коли отже нині бурить ся опінїя, виходить з рівноваги, то можна легко виставити собі, що діяло би ся, коли-б велика війна вибухнула в середині Европи, коли-б кинули ся на себе на
роди , с п о р ід н е н і с п іл ь н о ю п р а ц е ю , с п іл ь н и м и с т р е м л ї н я м и д л я о с я г н е - н я с п іл ь н и х ід е а л ів .
Стоїмо безсумнівно супротив явища ново
го, коли не змістом, то величю. Ту і там в іеториї можна віднайти припадки, що вибрані одиниці жаліли в тишинї, або півголосом над проливом крови, але се не був с у с п іл ь н и й рух. Се не була струя, в якій видко силу, в якій чути будучність.
Чиж треба доказувати, що явище, яке ви
димо нині, треба уважати н е з м ір н о п о ж а д а н и м п о с т у п о м ; що се н а й ш л я х о т н їй - ш ий о в о ч ц и в і л ї з а ц и ї , з р о с т у г у м а н і
т а р н о г о п о ч у т я ? Се одинока могучість, що може зробити конець бісмарківскій девізі: «сила перед правом», усунути кривди, які виходять з сеї засади у міжнародних відносинах. Три- юмф сеї моральної сили дасть на сьвітї пако
ване б р а т е р с т в а та с пра в е д л и в о ст и.
Отже хто кохає людскість, хто мріє про яснїйше завтра для людского рода, повинен єднати ся з миролюбною струєю, повинен пра
цювати, кілько стане сил, аби нобіда була як найскорша, найповнїйша.
Повторимо ще раз, що ми вже нераз ска
зали: с в о ю б у д у ч н іс т ь н а л е ж и т ь в я з а - т и з т и м , що к р а с н е , що п р а в д и в е , що д о б р е — такий союз не заведе, не наразить ніколи анї на небезпеченьства, анї на страти.
Сей б у д е к о л и с ь б іл ь ш е з н а ч и т и се
р ед лю д ск о сти , х то д л я єї щ а с т я б іл ь ше з д їл а є .
І ото чому думаю, що «Край» мав рацию, висловивши сумнів, чи слушно вчинив Сїнке
вич, відмовляючи в своїм знаменитім письмі до пані Сутнер підписаня відозви до « в е л и к о д у ш н и х д у ш в А н ґ л її» .
(Конець буде).
а відтак нехай журить ся про Боерів на другій півкуии землї. Польска преса одупіевляла ся сим виступом свою славного земляка; заграниця при- няла сю демонстрацию байдужною мовчанкою, або некорисними замітками.
Отже петербурский »Край< отворив свої
істовпці для полеміки на тему: Чи добре зробив Сїнкевич, відказуючи свого підпису? В сій спра- ві один з перших заняв голос п. Л. Страшевич ] і розібрав се питане засадничо, зі становиска загально людского, з висоти правди всевічної.
Тому приводимо єго статю в повній змісті.
Неправда, що на сьвітї нич нового? Явища природи є ті самі нині, що перед віками. Че
сноти, а передовсім проступки одиниць повто
ряють ся також без перестанку. Але в збірнім житю людскість йде тягом наперед, а вчерашний день не видів сего, що побачить завтрішний.
Майже в цілій Европі лежить опінїя против Англичан за те, що певні своєї фізичної сили,:
хотіли Боерам накинути свою волю та пакова
не, що примусили їх до війни.
Чи се не дивне, не нове?
Поступованє Англичан в полудневій Афри-:
ці є цілком чимсь незнаним цивілізованому сьві- ' тови, чимось особлившим. Певно відступимо не богато від правди, коли скажемо, що у міжна
родних відносинах нігде і ніколи інакше не по- ступовано. Погляньмо на мапу сьвіта, розтворім в котрім небудь місци книгу політичних подій, а всюда найдено докази, бючі в очи, що всі держави величину та могучість здобували на кровавій дорозі насиля. Не лише роблено так, але і чванено ся тим. Найголоснїйшу славу здо
бувано собі з мечем або з булавою в руці. По
ети, музики, малярі увіковічняли вождів, що в кровавих борбах розширяли границі рідної дер
жави, се є иньшим краям та народам накидали насильно чужу, ворожу волю.
Нема сумніву, що в окликах грози, які роз
лигають ся на цілім нашім континенті, є бога
то облуди, сильно дїлають тут ненависти народ- і ні та публнчні; під звучну фразу криє ся само-]
любний намір, але всіх прояв не можна тим ви- і толкувати. Се певне, що чуємо також голос п р о б у д ж е н о г о у д о с к о н а л е н о г о су- м л їн я с у с п іл ь н о с т и й .
Швайцари не мають жадних заборчих на-і мірів політичних, з Анґлїєю не мають цілком рахунків, а однак пишуть і підписують петициї до свого правительства, аби оно після можно- сти причинило ся до скорого иерерваня війни, клепмять Анґлїю.
Донеслість та сила сего явищ* виступить досаднїйше, коли розважимо обставини.
Боери мешкають на другім кінци сьвіта.
Не знаємо про них майже нїчо. Богато з нас не чуло перед тим, що такий нарід десь там істнує. Жадні цивілїзацийні вязи не лучать Ев-
УЛЬФГАЙМ.
Я-ж не говорю про людий.
МАЯ.
Ви сказали своїх найблищих приятелів.
УЛФЬГАЙМ.
Алеж найблищі мої приятелі, то мої пси.
МАЯ.
Ваші пси?
УЛЬФГАЙМ.
Не маю блищих, ніж мої чесні, вірні, щирі до дна душі товариші польовань. Коли який з них захорує, або ослабне, тодї-паф! І вже при
ятель висланий — на той сьвіт.
М он ахиня виходить з готелю з тацою на я - к ій в молоко і х лїб , кладе ї ї н а столї перед паві- льоном і входить там зараз.
УЛЬФГАЙМ
з погрозою.І отеє має бути людська пожива! Водяне молоко і мягкий, губчастий хлїб. Ні, коби ви бачили паньство, як їдять мої приятелі. Маєте охоту подивити ся ?
МАЯ
усьміхавть ся до чоловіка і встав.
Добре, чомуж би ні.
(Далі буде).
резолюцию о утворене реґуляміну адвокатских належитостий за ведене спірних справ, однак з задержанєм вільної угоди о гонорар. Принята також внесеня референтів о розширене обєму дїланя адвокатів. Адвокатска інтервенция має мати в кождій области правну опіку. Порішено також домагати ся заведеня необмеженого пра
ва оборони всіма вичисленими на лїстї адвока
тами в війсковім процесі карнім.
Додатково принято також внесене, після котрого виконуване обовязків правного обжало- вуючого в справах державного скарбу має з про
куратори!' скарбу перейти на адвокатів. Одного
лосно принято внесене, щоби на певне число посад судів ріжних інстанций покликувано кан
дидатів з адвокатского стану, при чім літа ад- вокатскої практики мають бути вчислені в лі
та служби. Ухвали з’їзду порішено предложити через депутацию мінїстрови судівництва.
В римскім парляментї, вчерашне заеїданє
мусів президент перервати задля бучі, яку під
несла опозиция з причини відповіди міністра Реііеих-а, на інтерпеляцию социялїстичного посла Тураті ого. Іртерпелянт жадав виясненя в справі заказаних зборів в Медіоляні. Мінїстер відповів, що збори в цїли заведеня конституанти він бу
де заказував і на дальше, бо они противлять ся конституциї. (Оплески на правици, буча на лїви- ци). Відтак палата хотіла перейти до справ еко
номічних, але лївиця жадала голосованя над подібним внесенєм посла Дідну, а коли се вне
сене перепало, підняли скрайні посли такий пе- кольний крик, що президент палати накрив го
лову і вийшов з салі.
З політичного поля.
В моравськім соймі, на вчерашнім заеїданю,
пп. Люкш і товариші поставили внесене, аби завізвати правигельство до підпринятя відпо
відних заряджень, в цїли цілковитого знесеня ґрунтового податку як податку державного. В за
міну за се має бути дальше розвиненим прогре
сивний податок доходовий, заведений податок від маєтку та доконаною реформа податку від спадщини. Натомість ґрунтовий податок має ужити ся виключно на потреби автономічних інституций.
По кількадневних нарадах з’їзду делегатів адвокатских палат з цілої Австриї, що зібрав ся був сего тижня у Відни, запали дуже важні ухвали та внесеня для адвокатскогостану. Імен
но вивязала ся дуже горяча дискусия при обго
воренні практики судів при виконуваню нової цивільної процедури. Судї, виконуючі закон, по
ступають ворожо з адвокатами і вкорочують їх права. Тайні розпорядженя міністерства судів- ництва звернені прямо против адвокатів. Др.
Кан радив розпочати страйк. Против того вне
сена промовляв др. Вількош з Кракова. Виводи Вількоша збивав др. Левенштайн зі Львова і заявив, що він навіть одержав порученє від львівскої палати, аби поставити внесене о уря
джене страйку.
З ’їзд ухвалив реферат в справі установлена адвокатских коштів і резолюцию о усунене озна
чувана тих коштів судєю. Окрім того ухвалено
Н о в и н к и.
— Іменована Цісар іменував членами шкіль
ної Ради краєвої на Буковині на найблизший 6- лїтний протяг часу: гр. кат. декана і почесного каноніка о. Целестини К о с т е ц к о г о , право
славного суфраґана консисторияльного архиман- дрита д-ра Володимира Репту, совітника пра- восл. консисториї Александра М о н а е т и р с к о - го, евангел. пароха І. Фронїюса, члена кагалу Фердинанда Маєра, директора мужескої семина- риї учнтельскої Дмитра Ісопескуля і професора висілої школи реальної в Чернівцях Пі г у л як а.
— 5. заеїданє
сойму відбуде ся завтра, в су
боту, о 11. годин! перед полуднем.
— З Перемишля. «Товариство руских женщин«
устроює дпя 1. цьвітня с. р. вечерницї в комна- тах «Рускої Бесіди». Програма: 1)Відчит; 2) со- льо-сьпів; 3) фортепян; 4) монольоґ гумористич
ний; 5) квартет зьвірячіїй; 6) забави товарискі.
— Вступ від особи 40 сотиків. Початок о 8. го
дині вечером.
— Похорони бл.
п. о. Юстина Желехівскоговід
булись в четвер перед полуднем при участи все!’
рускої інтелїґенциї Перемишля і значнім здвизї вірпих. Обряд похоронний почав ся ранком в цер
кві катедральній. Домовина була пристроєна тре- ма вінцями, від »Союза«, «Общества Качков- ского« і »3орі«. Соборну лїтурґію відправив о.
митрат Волошиньский при участи вісьмох сьвя
щеників. По лїтурґії станув еп. Константин на чолі ЗО сьвящеників до панахиди і »послід ного цілованій». Домовину обнесли сьвященики дов
кола храму, почім почав ся похід на кладовище.
Хор питомців під управою о. Кишакевича сьпі- вав в часі богослуженя і похоронів. Пращальне слово в церкві виголосив катехит рускої ґімпа- зиї, о. Савчин. На похоронах бачили ми кількох членів тов. ім. .Качковского; з( Львова прибув Марков і Ничай. За домовиною поступала чи
сленна громадка свояків покійного.
Звичайні листи до Німеччини,
франковані 10-сотиковим значком почтовим, мусїли доси важити найбільше 15 Грамів. Від 1. цьвітня с.р.
може вага звичайних листів виносити 20 Гра
мів, подібно як в Австро-Угорщині.
За наклонюванє сьвідків
в процесі о лихву засуджено б. нотаря К. Роґальского з Тарно- бжеґу на три місяці вязницї. Єму то не пер
шина, бо вже перед тим відсидів два місяці за управлюванє лихви.
Польский драматичний конкурс
виділу кра- євого дав сим разом добре жниво. Першу на
городу в квоті 1000 корон одержав п. Фрідберґ, бохеньский адвокат, за драму «Змори»; другу в квоті 500 корон Анєля Войцїцка, донька кра- ківского актора за штуку «Дилетанти»; а ще дві штуки одержали похвальну згадку: «Цірце»
та «Очуняні». Крім того ще пять иньших штук поручено до вистави. Комісия, заохочена сим корисним вислїдом, поставить внесене видїлови краєвому, аби і слідуючий конкурс відбув ся на тих самих условинах.
— Білянс ц. к. упр. галицкого акцийного Бан
ку гіпотечного виказує за 1899 рік чистого до
ходу 2,023.217 корон. Надзираюча Рада сего
з
банку ухвалила представити загальному зборови, який відбуде ся дня 10. цьвітня с. р., внесене на підвисшене резервового фонду квотою 120.000 корон і на виплачене акціонарам супердивіден- ди від акциї по 26 корон.
— Протест против сецесиї на віденьскім уні
верситеті з нагоди закупленого міністерством для того-ж університету образу Клїмта «фільо- зофія» — підписало вже 70 професорів та до
центів унїверситетских.
— Ритуальне убийство. В 58. ч. нашої часо
писи доносили ми, що в Конїц, в західних Пру
сах, найдено в сажавцї коло синаґоґи толуб чо
ловіка, зашитий в мішку. В трупі пізнано ґім- назияльного ученика, Вінтера. Вже тоді було підозрінє, що Віптер став жертвою ритуального убийства. В сій справі пишуть з Ґданьска ось що: «Стверджено, що Вінтера зарізано на столі, або на різницкій колодї, ударом, виміреним з за
ду. Більше осіб мусїло его держати за руки і ноги, підчас коли якийсь чоловік умілою рукою довершив злочину і сейчас потім забрав ся до почвертованя мощий.
Стверджено, що в частих тіла не було ні каплі кровп. Вінтера зарізано в цілім сего сло
ва значіню. Дотеперішнє слідство каже догаду- вати ся, що Вінтер одержав лист, в якім якась дівчина просила єго па вечірні сходини в т е м ній, далекій уличцї Рамовій (саме над сажав- кою). Там єго несподівано напала юрба людий, він кликав о поміч, а ті крики навіть чули люди з далека. Однак єго скоро заголомшено та затягнено до сусїдного дому, і там зарізано.
Убиванє єго і пошматоване тіла мусїло тривати кілька годин, мимо що брало в нїм участь біль
ше осіб. Доказом того є хотяйби се, що мощі, найдені в сажавцї, були як найстараннїйше за паковані і взірцево шнурком зашиті, неначеб се робив який переплетчик. Належить вносити, що убийники з початку наміряли сей страшний «па
кет» вивезти поза місто, або вислати де поч- тою. Є також слїди, по яких можна догадувати ся, що до переведеня передше добре обдуманого і умовленого діла прибули до Конїц дві чужі особи і спільно з тамошними жителями довер- ж яли злочину. Підозрілу бесіду сих двох осіб в суботу вже по довершеню злочину підслухала одна дівчина. Голяр Диріпґ видїв також по по- лудни того самого дня двох чужих мущин, як они переходжували ся на улици Ґданьскій. Один з них мав руді вуси, а другий коротку, темну бороду. Спостереженя голяра і дівчини у всім годять ся, але не можна дійти, хто се були ті люди. Найострійшу ревізию переведено в домі торговельника старими річими, жида Ерлїха, але там нічого не найдено. Слідчий судия тратить вже надію, чи удасть ся єму віднайти злочин
ців, що допустили ся сего убийства.
Найдений в Монховскім озері череп люд- ский робив таке вражінє, неначе би єго перед тим вкинено в огонь. Досліди переведені з ним виказали, що череп находив ся в воді вже від довшого часу і що не належить до Вінтера. Він сьвідчить про .якийсь вньший злочин, до тепер ще незнаний. Слідчий судия зажадав судових актів, що відносять ся до иопередних убійств ритуальних в Ксантен і Скурчу.
З Старгорода (РгеиззізсЬ Біагвагб) донесено, що якийсь чоловік зі скрипкою в руці, в якій переховують ся хірургічні прилади, намавляв на улици сина фабриканта пана Р., щоби з ним пішов до лїса. З а те обіцяв єму дати півтора марки, — однак хлопець відказав ся. Сей самий яезнакомий хотів також иньшого хлопця пере
купити в висше наведений спосіб, але також без успіху.
Другого дня довершено страшного убийства в Конїц на Вінтері. Хлопці описали полїциї до
кладно сих чужих мущин, а акти сї вислано слідчому судиї до Конїц. Судя оголосив, що глядае за срібним годинником Вінтера з чч.
143.087 і 13.052. Годинник мав золоті береги, 10 камінів і накручував ся ключиком. Коли би го
динник Вінтера удало ся віднайти, тоді може було би лекше відшукати злочинців.
— Надужитя в шпитали. Перед трибуналом присяглих судиїв у Відни розпочав ся вчера сензацииний процес. Два лікарі тамошного шни- таля для дїтий др. Райма і др. Мельцер запі- звали перед суд зецера Ш тельбоґена задля бро
шури, яку він видав під заг. «Жертви науки».
До оголошена сеї брошури наклонив Ш тельбо
ґена факт, що єго дитину лічили в шпитали за помочию серум дифтериї так, що небавом по
тім умерла. Розправа мала бурливий перехід, особливо підчас переслухана матери дитини та кількох иньших сьвідків. Обжалований Ш тель- боґен і єго жінка зізнали, що дитину віддали до шпиталя на запалене міґдалів в горлі, а ві
добрали єї зі страшним кашлем, з ногами спа- ралїжованими та з раною від частих встрику- вань. Плачучи оповідали родичі, що вигляд дитини був прямо страшний: личко замізероване очи підпухлі, уста спалені так, що шкіра з них злізла, а ціла стать скорчена. Дитина була так захрипла, що слова не могла видобути з себе.
Иньші численні сьвідки зізнавали, що їх діти, еякі пербували через час в шпитали, або там умерли жалували ся на голод, що часто не д а вано їм цілком належної страви, що в шпитали
панував такий бруд, нечистість, що матери самі мусїли мити свої хорі діти в шпитали, що об
ходжено ся з дітьми жоетоко, бито їх в лице аж до крови, а навіть були випадки, що не ли
ше трупів, але і живі діти поміняно і віддавано родичам чужу дитину замість своєї. Також зі
знавали деякі сьвідки, що їх діти служили лі
карям предметом досьвідчень.
— Ііаііа ипііа. Трийцять літ мине небавом, як Віктор Емануель сполучив Італію в одну дер
жаву. Коли відтак 27. падолиста 1871 р. відкри
то парламент на гаопіе сіЬогіо, одушевленє було так велике, що посли падали собі в рамена та цїлювались, а король закінчив свою тронову річ майже словами: »Нинї отпуіцаєши раба твого*.
А що сталось по ЗО літах самоуправи італїянь- ского народа? Один італїяньский посол так на- черкнув нинішнє положене Італії: «Ж ерела на
ціонального богатства висохли, фабричне жите не розвинулось, а ремесло упало, парламент став пародиєю і нищить сам суспільний лад, всюди видко непотизм, бідних досягає строга рука справедливости, богаті злочинці ходятьсво- бідно, довірє до судів підорване, всюди роблять ся лише ґешефти, авторитет властий рівний зе- рови, мораль упала, Мафія верховодить*.
— Віденьскі бурші. Ректорат віденьского уні
верситету заборонив студентам устроювати тор- жественні походи в буршівских строях і зар я
див, що докторандам не вільно приходити на промоцию в буршівских шапочках. Ся заборона вийшла в наслідок бурливих сцен, які лучили ся онодї в унїверситетскій авли при промоциї, причім одному з буршів з товариства »Норіка«
здерто з голови шапку.
— Парламент зрік ся свого права. Марноване публучного гроша на приватні цїли було у Фран- циї до недавня одною з важних цїх француского парламенту. Кружки послів, або і поодинокі по
сли старали ся при буджетових розправах пере
верти свої внесеня на підвисшене ріжних пенсий, датків, запоміг для своїх виборців, яко нагороду за вибір їх на послів. Сим способом надзвичай
ні видатки державні підносили ся нераз о кіль
кадесяти мілїонів франків. Щоби на будуче »а- побічи такому марнованю гроша, поставили два посли Юлїян Роше і Бертельот внесене, що
би палата добровільно зрекла ся права підвис- шуваня видатків підчат буджетових розправ, а принимала їх в такій лише висоті', яку предло- жить правительство. Палата ухвалила се внесе
не значною більшостию голосів.
— ТелєґраФІчна лінія довкола сьвіта. В місце запроектованого підморского каблю через Вели
кий або Спокійний океан, виготовили росийскі і америкапьскі інжинєри новий нлян, як найліпше було би получити телєґрафом Америку з Азиєю.
Підморский кабель був би нечувано дорогий і нетревалий, тому построєнє телєґрафу по гадці нового проекту є імовірнїйше. Після него ішла би телєґрафічна лінія здовж берегів Америки і Азиї та лучила би ся на малій просторони мо
ря Берінґа підводним кабльом. Не нині впали люди на сю гадку, бо вже в 60-их роках підніс єї був п. Кир Фільд, коли єму двічи не повело ся закинути кабель через Супокійний океан.
Однак тогочасні північно-американьскі і сибірскі відносини не дозволили єму сей проект здійсни
ти. Інакше представляє ся річ тепер. Зелїзничий шлях через Сибір і биті дороги в Америці у лекшують роботу і дають вигляди, що розпоча
те діло в тім напрямі дало би ся скоро переве
сти. Давсон Діти є вже нині получений телєґра
фом з цивілізованим сьвітом. Звідси продовже
но би лінію аж до західного циплю північної Америки, а через Берінґа закинено би в най- вузшім місця підморский дріт. З Камчатки вже легко построїти телеграфічну лінію до найблиз- шої стацнї Сибіру. В сей спосіб можна би пере
важно сушею, при меньших грошевих видатках, получити старий і новий сьвіт зі собою. Телє- ґраф оперезав би тоді' цілу північну нівкулю землі.
— Де найсухійше на земли. Найсухійше місце на земли є після Фердільда місто ІІаіта в Перу, під 5 степ, полуд, ширини, бо тут буває дощ пересічно раз на вісім літ. Коли Барбур, Лятроп і Фершіляд перебували в лютім 1809 р. в Паітї, падав там дощ через 26 годин без перестанку, але то був й перший дощ за вісім літ. З а то приходять від моря часті мраки. Гостинність складав ся там з девять головних родів, з ко
трих сім суть однорічними, наеїнє їх лежить д о ти в земли, аж по семи або осьми літах паде дощ і оно скільчить ся. А все таки є там одна ростина, що служить за ярину, рід нерувяньско- го бавовняного корча, котрий за помочию дуже довгих корінців держить ся в повисиханих ру
слах потоків через сім літ без дощу, а молоді єго лушпаки тамошні люди варять і їдять.
— Дрібні вісти. В салп, що припирає до архі
вів папского трибуналу Баста Коиіа в Ватикані вибух огонь, який з тяжким удало ся огневій сторожи ватнканьскій придавити. — В Моравскій Остраві скінчив ся страйк углекопів. Доносять, що там власті! замкнули радикальне товариство робітників.
— Переписна редакциї. Вп. Іл . Куз. Львів. Про
симо о терпеливість,
З нашого альбому.
На весну (Переклад з Гайного).
Вже май прийшов чудовий, довкола цьвіти цвитуть, по тихім небозводі' рожеві хмари пливуть.
І пісня соловія звенить у гаю в ярі, ягнята білі скачуть в мягкій, зеленій траві.
Лиш я гулять не можу лежу схорілий в траві, звіночків звуки чую та мрію мрії пусті...
Наука, штука, література.
— Літературно-Науковий Вістник книжка IV. за цьвітень 1900 року. Зм іст: Паш альбом. Із пое- зий Миколи Чернявського. — Вічний календар.
Оповідане Грицька Коваленка. — Д7- наймах.
Оповідане Михайла Яцкова. — Псрехрестні стеж
ки. Повість Івана Франка. — І з оповідань Гната Потапенка: II. Октава, III. Тайна (нарис), IV. Про
клята слава <із консерватор, споминів. — Девять сліпих. Дияльоґи Джордана Бруно. — Панько Олелькович Куліш. Огляд його діяльності!. Напи
сав Осип Маковей (далї). — І з чужих літератур.
(Нові сили в сучасній літературі. І. Ада Неґрі) — Евгенїя Деґена. — Джордано Бруно — дра Ф.
Йодля. — Хроніка і бібліографія.
Т е л є ґ р а м и .
Румбурі*, ЗО. марця. У Варнсдорфі страйкує 1800 робітників. Робітники емігрують до Саксо
нії, не хотячи приняти условій, які їм подали властителі фабрик, без веяких уступств на по
ліпшене долі робітників.
Арко, ЗО. марця. Вчера о год. 7. рано дало ся чути досить сильне трясене землі в протягу трех мінут. Було чотири до пять стрясень. Ш и
би у вікнах звенїли. Се вже трете землетрясенє в сім місяци.
Льондон, ЗО. марця. Бюро Райтера подає депешу льорда Робертса з Блємфонтен: Генерал Клєман найшов при обсадженю Форесміт в за- коиі одну велику гармату та кілька меньших сисмеми Максіма, а також знатну скількість за
копаної мунїциї. Боери віддають поводи оружє.
Льондон, ЗО. марця. Бюро Райтера доносить з Кімберлї під вчерашною датою: Через цілий день тривала борба з неприятелем, що висту
пив в значній силі. Один жовнір ранений, а зги
нуло богато скота.
Ню Йорк, 30. марця. Дневник «\¥ог1<1» доно
сить з Преториї: Президент Кріґер заявив в ін- тервю з дня 7. лютого, що нобіда Трансвалю є так певною, як се, що Бог справедливий. Війна може тривати місяць, але може і три роки;
однак війна мусить скінчити ся користию для Трансвалю. Він (Кріґер) ніколи не нарушить чу
жої власности; копальні суть цілком безпечні.
Краків, ЗО. марця. Против засудженого на три місяці вязницї б. нотаря Роґальского відбу
дуть ся дальші судові розправи о лихву в Ря- шові і в Кракові. Роґальского обжаловано в Р я - шові ще о 150 случаїв лихви.
Л Р П 11О п л ю и О незрівнаноі доброти, ста- 77/|х > І І П а р Д І І > П а ра житня горівка — бу-
телька І зр., иів бутельки 50 кр.
Поручає торговля
ЛЕОНАРДА СОЛЄЦКОГО
Львів, ул. Батория ч. 2. 12—30
Па м и ш і а вовва і розгар подоро- ІШ М И М ІІ жіли 0 з0«/о _ п р о д а в ковдри ім а т е р а ц и по давних низьких цінах лише специяльва робітня і м а ґ а з и н п о с т е л и
28-30
ЙОСИФ ШУСТЕР
Львів, Коперника ч. 5. Цін ники даром.
