Ruslan. R. 4, č. 3 (1900)

Ч. 3. Львів, Середа дня 5 (17) січня 1900. Річник IV.

Передплата

на > Г У С Л А Н А« виносить: | в Аєстри :

на цілий рік 10 зр. (£0 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.):

І па чверть року 2 50 зр. (5 кор. ) ; на м сяць . 86 кр. (І к. 70 с.) •

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів

або 16 франків і Поодиноке число но 8 кр ав. І

4 *

4 І

• Вириєш ми очи і душу ми вирвеш: а н е в о в ь м еш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.

; Виходить у Львові що дна ; крім неділь і руских сьвнт о год. 6-ій пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педпция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;

Рукописи звертає ся лише і ' на попереднє застережене. — ' Реклямациї неопечатані вільні І від порта. — Оголошеня зви- і чайні приймають ся по ціні і

10 кр. від стрічки, а в «Наді- І сланім* 20 кр. від стрічки. По- і І дяки і приватні донесена по і

’ 15 кр. від стрічки. »

Русини в XIX. столїтю.

(Огляд в птичім леті.)

(Далі).

В перших чотирох десятнлїтях почини нашого народного письменьства на Украї­

ні, в яких проявляла ся розбуджена сьві- домісіь национальна, обертали ся ще в до­

волі вузкім обсягу белетристики головно з романтичним напрямом, хоч не бракло та­

кож і перших проб подаванії науки в рід­

ній мові — просьвітно-нопулярної. В пер­

шій половині сорокових років головно під впливом відроджена славяньских народно­

сті*! західних і південних виступає укра- їньска осьвічена громада в К и р и л о -М е - т о д и їв с к ім б р а т с т в і з в и р а з н о ю і с ь в ід о м о ю п р о г р а м о ю н а ц и о н а л ь - по ю, а головними основами сеї програми:

повна свобода, рівноправність, нросьвіта широких верств суспільности на основі Христової науки, осьвіта жіноцтва, засно­

вуване народних шкіл і т. д. Програма братства зачіпила також великі питаня су­

спільні і політичні: знесене кріпацтва, на- циональну самостійність України-Руси посе-

—ред всеславяньскої федерациї на підвалині вільности особи і краевої самоуправи.

Якнебудь и сій програмі горячих на­

родолюбців, ідеалїстів-теоретиків було дещо реально-неосяжне, бодай в близше прогляд- нім часі, всеж таки национальна ідея укра- їньско-руска була тут вже ясно і виразно

поставлена.

Відповідно до сеї широко закроєної национальної програми була також ширше поставлена задача україньского письмень­

ства, що мало йти в підмогу здїйсненю сеї програми. Вельми замітна й ся обста-

ВЛАДИСЛАВ ОРКАН

< нТч. >

(в о д н ім а к т і).

О С О Б И : ҐАЗДА — планетник.

ТАНКА — планетниця.

МАЧОХА.

ПАСЕРБ.

МАРИНИ |

ЗОНИ ( дві сестри.

(Ніч. Видно пусте поле, на ньому густо розсіяні ялівці. Оподалїк знимають ся обологи та толо­

ки, на яких мерехтять рідко порозкндувані во­

гні. Далі видно приліски та пусті зруби, що під­

носять ся по боках до гори. Шпилі зливають ся з погідлим, зоряним небом. Серед сеї безмір­

ної пустині горить на передній частині' сцени ватра обведена ялівцями. Полумя паде на лиця двох скулених дівчат, що сидять по правім боці.

Притулили ся до себе загорнені одною хусти­

ною та гріють босі ніжки при вогні. По лівім боці сидить мачоха; руки сплела на колінах та дивить ся в огонь. Позад неї сидить пасерб, що опер ся плечима об яловець, лице відвернув від ватри та, здаєть ся, дрімає. Пусто і глухо... З да­

лека долітають якісь крики, недоговорені слова, уривані пісні, клепаня кіс, тихий плач та ско- млїнв скрипок, то гомін тонких жалісних труб, що губить ся у потрійних лунах... При ватрі уложеній із жердок та ялівцїв — довге мовча-

нб... По хвилі).

З О Н И (придавленим голосом). М ариню !

МАРИНЯ. Щ о?

ґрами на Україні, спинила на цілий деся­

ток літ розвиток україньско-руского пись­

меньства і хижим яструбом кинула иополох поміж україньскою осьвіченою верствою.

Програма остала вправдї теориєю, але про­

відні гадки її стали опісля виявляти ся в літературних і наукових творах та куль­

турних змаганях давних братчиків Кирило- Методиївских як і їх дальших наступників.

Часи Мнколаївского абсолютизму наче той північний, морозний вітер зварили на цьвітнику нашої письменної ниви найгар- нїйші цьвіти, »від Молдавана аж до Фіна, на всіх язиках« все замовкло і доперва під впливом проблесків зглядної свободи, які проявили ся за нового царя, очуняли наші земляки на Україні і почали забира­

ти ся до нової роботи народної. Копець пятьдесятих років і початок 60-их викли­

кав небувалий доси на Україні рух на письменній ниві, на якій єдино могла в Ро- сиї проявляти ся национальна ідея, а до сеї роботи виступили не лише колишні члени Кирило-Методиївского братства, але й поважна числом громада молодших пись­

менників, що скупили ся коло пстербурско- го наукового місячника »Основа*. Головні і провідні гадки Кирило-Методиївского брат­

ства починають україньскі трудовники пе­

реводити в дійсність і звертають свою бач­

ність найбільш на народну просьвіту з під­

могою науково-популярного письменьства в україньскій мові і україньских недільних шкіл та на знесене кріпацтва.

Однак крім деяких визначнїйших пе­

редових людий україньскої громади загал україньскої інтелїґенциї не був перепитий ясною і виразною сьвідомостю про само­

стійність і окремішність україньско-руского народу, єго відносини до иньшнх народів

Знов мовчанв

— Мариню!

- Що?

— Я б о ю ся...

— Чого?

— Сама не знаю...

Чути далекі накликуваня і-довгі гомони труб.

— Хто там пильнує за потоком?

— Антошка... таж знаєш добре...

— А вони тут?... Мачоха з пасербом...

— Говори тихше, бо збудиш їх...

Шелести.

— Відки вони взяли ся тут?... Анто­

шка там сама.

— Мусїла вснути... вогонь горить сам...

— Цить!

Смуток йде загоном, як тїнь.

— Мариню!

- Що?

— Я хочу спати...

— То сни. Хто боронить тобі ?

— А як прийдуть дики?...

Склонює голову на рамени сестри та заплющує очі. По хвилині дрімає і старша. Довге, одно­

стайне мовчанв. З боків лише вітер завівав скнів, що так і губить ся у гомонах.

Гаї!... Поляна, поляна, Богатого пана...

Поляну скозили, Повісили папа!...

(Далї буде).

вина, що хоч Кирило-Методиївскі братчики переняті були демократичними засадами, однак не виключали з народної суспільно­

сти україньского дворяньства, навпаки ста- рали ся приєднати до участи в сій народ­

ній роботі панів-гуманїстів, щоби для сво­

го діла придбати нетільки інтелектуальну але й материяльну поміч.

Змагане до осьвідомленя і втягненії до народної роботи україньскої осьвіченої верстви, а крім того і тих найвисших, в значній части тоді вже відчужених вершків україньскої суспільности, було доказом ве­

ликої далекоглядності! молодих братчиків Кирило-Методиївских. Они очивидно вити­

чували собі подібну мету, яку відроджені Чехи поклали собі задля знационалїзованя чужої або відчуженої ческої шляхти. І справді лише короткоглядні політики, що не знають ціни такої інтелектуально і ма- терияльно важної сили, можуть радіти з того, що україньско-руский нарід втратив сї найвисші вершки своєї суспільности, за­

буваючи, що тут спочивав одна з головних причин нашої национально-полїтичної і куль­

турної малоуспіпшостн. — забуваючи, що нарід тратить тим способом не тілько ве­

ликий капітал материяльний, але й дуже велику часть моральної сили, що й сама собою дїлає і нові сили з народа викликає, розвиває і видвнгає їх на видне місце. В критичних хвилях серед важкої боротьби о наше народне істнованє, коли потреба виликої натуги всіх наших сил. чуємо най­

ліпше, як нам не стає сеї сили, котрою могли-б ми успішно в такій нагоді поко- ристувати ся.

Люта доля, яка постигла Кирило-Ме- тодиївске братство і єго членів, перебила здїйсненю национальної і культурної про-

— Минї зим но..

— То потягни до себе хустину...

— А тобі не лишить ся...

— Не жури ся мною.

Загортав єї.

Так. Склони голову на моїм рамени.

Мовчанв, потім якісь накликуваня, звуки.

— Мариню!

— Щ о?

— Далеко до сьвіту?

— Далеко іще Зоню...

— Як далеко?

— Не знаю...

Клепаня кіс, шелести і знов глуха тиша.

— Мариню!

- Щ о?

— Але на другу піч, то вже не буду пильнувати.

— Лише хто?

— Може дики не прийдуть...

По хвилі.

Або виправимо татуня тай буде.

— Досить нароблять ся у днину.

— А я ніби не нароблю ся ?

— Тихо-но!...

Чути галаканв, звуки труби.

— Що тобі здавало ся?

— Ніщо?

Мовчанв.

— Антох спить...

— Валило такий вічний... Пощо він приліз сюда?

— Обоє такі планетники.

2

Славяньщини, єго задачу і становище в куль­

турнім сьвітї. Загал сей, як висловлює ся один з передових керманичів україньскої громади, Костомарів, в тогочасних »Мьі- слях'ь Южнорусси*, любив більше для за­

бави передавати ся із сурдута в свитку, був перенятий більше модою на народність, як любовю до народности. Він взивав до дійсної, позитивної роботи для народної просьвіти і з підмогою популярно про- сьвітного письменьства і засновувана на­

родних та недільних шкіл з україньскою викладовою мовою. Ті змаганя могли однак лише в дрібній частині здійснити ся і за­

для цензурних перепон, як і напастий московских централїстів а 1а Катков вигід­

ним оружієм »сепаратизму«.

Однак і тодішні передові люди укра­

їньскої громади, між иньшими Костомарів, ще вельми несьміливо ставили питане укра­

їньскої народности і задачу та обсяг укра­

їньско-руского письменьства. Державні об­

ставини тамошні спонукували їх стісняти задачу й обсяг україньско-руского пись­

меньства до значіня літератури »для до­

машнього обіходу«, себ то циазі для при­

ватного ужитку (так як нині галицкі москво­

філи починають ставити питане про пись- меньство руске в Австриї на »нарічию простонародія«), а на питане про те, чи відраднїйше бачити нарід в темноті із збе­

реженою народностю, чи просьвіченим з за­

траченою народностю, відповідав Костома­

рів, що доведеть ся вибрати се друге і пожертвувати народність, щоби лише до­

вести до просьвіти народу, хоч треба було мати на тямцї засаду еі йос Гасіепсіит еі іііисі поп отіїїепсіит. Єму здавало ся, що подавати науку на рідній мові треба не тим, що вж е п р и в и к л и не лише гово­

рити, али й думати »на общерусскомш я з и ­ ки*, але для народу, з чого виходило би льоґічно, що старша ґенерация руска в Га­

личині (коли ще була нїмецка мова урядо­

вою і викладовою) не повинна була витво­

рювати руского письменьства, а спомагати нїмецке, а пізнїйша ґенерация — польске.

Єму здавало ся тоді ще сьмішним, коли-б хто був нереложив україньскою мовою Гум- больдів »Козмос« або Момзенову історию Римску, що на такі твори не наспіла ще нора — і обмежував письменьство до еле­

ментарної просьвіти, хоч вже сучасники показали пригідність україньскої мови і до висілих творів. Колиж так в ночатках 60-их років думав один з перших керманичів україньско-рускої народної ідеї, то нічого дивного, що загал україньскої інтелїґенциї, або бодай значна її частина була справді лише »українофілами* а не справдешніми Українцями. При всій однак неясности лю- бови до рідного краю і народу, при всій хиткости поглядів кружка »Основи* на за­

дачу україньскої інтелїґенциї — стало їм ясним одно — що всі признавали українь ску мову єдино можливою для успішного ширеня народної просьвіти.

(Далі буде).

і І

і

Промова делєґата Кс. Охримовича виголошена на У-гм заеїданю австрийскої делеґа- циї дня 10. січня 1900 в розправі над буджетом

міністерства війни.

Висока Делє/ацие!

При обговореню та ухвалюваню буджету для заряду війска руководила ся висока Делє- ґация завсїгди висшими інтересами; іменно дер­

жавна делєґация мала на зглядї інтереси на­

шої спільної монархії та забезпечене мира і хочби се тяжко їй приходило, ухвалювала сред- ства на удержанє і піднесене нашої спільної армії та воєнної марини. Я виовнї годжу ся на се становище, викликане висшими зглядами.

Коли-ж я заявляю, що хочу голосувати за тими державними потребами, то уважаю моїм обо- вязком яко заступника селяньского населена та рускої народности, представити в розправі над війсковим буджетом деякі домаганя і потреби, котрі, коли будуть узгляднені, зможуть улек- шпти той тягар.

Вже минулорічної сесиї порушено се, щоби

зглядом гр. кат. війскового клєру, що находить , ся в нониженю не лише відповідно до римо- ' кат., але й до гр.-ориєнтального та евангелиц-' кого війскового клєру, переведено рівноправність, і тим більше, що держава і церква признали оба і обряди рівновартними та рівноправними. Се по- і ниженє гр. кат. клєру злагоджено вправдї в ч а -!

сти системізованєм одного місця в VIII. класі;

ранґи для гр. кат. війскового капелана, але без ’ згляду на се гр. кат. духовеньство стоїть ще в тім зглядї дуже позаду, коли зважимо, що з гр. ориєнт. та еванг. капеланів що осьмий має місце в VIII. кл. ран., підчас коли у гр. кат. та- кеж місце припадає доперва на що дванайця- того. З того згляду позволю собі просити ви­

сокий воєнний Заряд, щоби в порозуміню з все- сьвітлїйшим піпьним вікариятом зводив взяти як найскорше під розвагу утворене місця гр.

кат. війскового сьвященика, а до часу виконана сего домаганя передовсім засноване другого м і-) сця в VIII. кл. р. для гр. кат. капеляна, іменно І для тогобічної половини держави, в котрій знач-І не число Русинів та Румунів належить до сего обряду.

Коли-ж я зачав говорити про духові по-1 треби війска, то позволю собі звернути увагу високого воєнного Заряду на се, що гр. кат.

сьвят часто зовсім не узгляднюють, та що на­

віть в неділі скликують контрольні збори, як також і війскові вправи відбувають ся в часі гр. кат. сьвят. Ба і Є. Е. п. мінїстер війни зая- ] вив ся відповідно до сего в буджетовій комісиї I вис. Делєґациї, що відбуванє зборів контрольних і в неділі лежить часто в інтересі самих обовя- ! заних до контролі, та що через те, що они від­

бувають ся пізними годинами, не причиняють;

ся зовсім до занедбувана Служби Божої.

Але я думаю, що Заряд воєнний повинен ■ руководити ся радше етичними принципами, чим ■ метерияльними інтересами деяких обовязаних і до контролі, що волять на се посьвятити недї-' лю, чим будний день.

Я сам досьвідчив сего, що через відбуванє і контрольних зборів в неділі ходять люди майже ! цілий день громадно цо місті і вичікують годи- ! нами вперід, щоби не запізно ставити ся до контролі, через що занедбують Службу Божу.

Але коли они навіть хоч в части задосить учи­

нять своїм релігійним обовязкам, все-ж таки роблять сї контрольні збори на публику вражі- нє, немов-то Заряд воєнний не узгляднює сьвяткованя неділі.

Ще гірше вражінє роблять війскові вправи в часі гр. кат. сьвят. Я припускаю, що началь- ] ство робить се не в злім намірі, але з незнаня І гр. кат. календаря. Тож я сьмію просити, щоб і Є. Е. зволив се усунути.

Рівно-ж не можу залишити, щоби не зга- ' дати дещо про питане — »гйе<, котре також в Галичині було причиною кількох немилихі случаїв.

Хочу тут поставити питане, чи через від­

повідь на поіменне візванє посредством »где«,}

• Іика.і<, »іезІеш«, »є< і т. и. наражена на небез- иеченьсгво війскова термінольоґія.

Зверну тут увагу на обставину, що руский вояк-селянин, котрому »Ьіег« через довгу від­

сутність у війску вийшло зовсім з гадки та з уживаня, певно не в демонстративних цілях' послугує ся своєю матерною мовою, ба навіть ' додає опісля слово »Ьіег«, а помимо сего кара­

ють єго без апеляциї.

Думаю, що ніхто ще до нині не сумнївав ся о хоробрості! та слїнім послуху руского во­

яка і тому з сего ЗГЛЯДУ ЦЇЛЄ поступованє вій- скових властий не є відповідним средством, щоби се питане усунути. Прошу отже високий Заряд воєнний, що коли-б ще був коли такий случай при контрольних зборах, щоби уважано єго яко простий припадок, а не приписувати сему злих намірів, рівно-ж щоби се такому чо­

ловіковії узгляднено і вибачено.

Тут на тім зібраню згадувано поновно про більше узгляднюване продуцентів при доставі для війска так з дрібного промислу як і з ріль­

ничої людности. Я признаю, що для воєнного Заряду було-б о много лучше, щоби мав до діла з більшими чим з малими продуцентами.

Однак, коли на людність, коли на тих, що по­

носять податки буде мусїло нехибно наложити ся нові тягарі, які приносить з собою випоса- женє війскового і воєнного Заряду, то се було

би і справедливійше і властивійше, щоби воєн­

ний Заряд ще в більшій мірі, як до тепер, до­

пускав до участи дрібно-промислову і рільничу людність.

При тій нагоді хочу порушити ще одну обставину. В тамтобічній половині держави пе­

редає ся скарбові коні до приватного ужитку на літ нить, а по пяти літах стають они вла- сностю того, що ними користував ся і їх удер­

жував, підчас коли в нашій половині держави приватний властитель мусить удержувати конї через шість літ і ті доперва протягом шести літ переходять на єго власність.

Тому сьмію просити, щоби високий Заряд воєнний ще в тім зглядї наших приватних вла­

стителів зрівнав з угорскими.

При тій нагоді' мушу з вдячностю підне­

сти чемне і людске обходжене війскових вла­

стий в моїх околицях зглядом уживаня коний, особливо , зглядом краєвої людности при пере- даваню, контролі і відбираню коний.

З вдоволенєм мушу признати, що воєнний Заряд рівно-ж і в часі жнив узглядпяє потре­

би краєвої людности, іменно через відпустки вояків, однак в тім зглядї тримає ся занадто формальностий, котрі значно обнижують добро­

дійство сего заряджепя.

Длятого прошу, щоби Є. Е. ужив всего за­

для ще більшого улекшеня відпусток у війску для згаданої' цїли. Такі узгляднювана, хоч про себе видають ся незначні, причиняють ся дуже до піднесеня добробиту населеня, бо вояки пра­

цюють безпосередно для своїх батьків і родин, а посередно для себе.

Такі узгляднена будять і поиирають у во­

яків охоту до служби, а в населешо скріпляє ся щораз вдячність, иривязанє і вірність для осьвяченої особи Є. Величества і Високої Ди­

настії і.

Устороненє всіх тих трудностий і недостач було би в стані злагодити і зробити зноснїй- шим положене вельми підупавшого стану се­

ляньского. Наш добротливий Монарх клав при кождій нагоді вагу на значінє сего-ж стану для держави і уділяв єму завсїгди своєї батьківекої дбалостп.

Між тим, коли я найгорячійше иоручаю наведені просьби увазі та прихильности висо­

кого воєнного Заряду, заявляю, що хочу голо­

сувати за принятєм буджету.

З Делєґации.

На вчерашпім заеїданю австрийскої делє­

ґациї промовляв перший дел. В. Д їд у ш и ц к и й . Тридержавний союз має велику вагу, бо стре­

мить до мира. Однак треба, щоби союзники но- пирали взаїмні, економічні інтереси. Конвенция ветеринарийна між Німеччиною і Австриєю май­

же не істнує, а через се вивіз худоби з Австриї став неможливим. Сли так дальше піде, то сто- ронництво бесідника буде жадати розриву. Бе­

сідник приймає з вдоволенєм до відомости за­

яву в справі видалюваїя з Прус, хоть рад би, щоби вісти про видалюванє були не лише пе­

ресаджені, але взагалі ложні. Бесідник жадає управильненя питана еміґрациї і охорони емі­

грантів від визитку.

Д ел. В о л ь ф а р т жадає, щоби молодих і спосібних людий висилано до Японії і Китаю, в цїли здобувана нових місць збуту для австрий- ского промислу. Розійшла ся поголоска, немов­

би анґлїйске правительство звернуло ся з запи- танєм до Відня, чи австрийске правительство не схотіло би доставити пять тисяч людий для окупациї Єгипту, щоби Анґлїя могла звідтам відкликати свої війска і вислати до полудневої Африки. Бесідник виступає рішучо против сего жаданя.

Д ел . Г о ф м а н звертає увагу нравитель- ства на се, іцо в Австро-Угорщині, а сиецияльно в Галичині оперують аґенти, вербуючи жовнірів до полудневої Африки.

Д ел . Ш н а й д е р жалить ся, що Румунів з Угорщини не допущено свого часу до цісаря.

Радить управильнити справу видаваня иашпор- тів в тім напрямі, щоби росийским жидам .вбо­

ронено вступу до Австриї.

Найцїкавійшоїо була бесіда д е л . К р а ­

м а р ж а, бо в ній замітити межна аллюзию до

цїсарских слів про »2Йе*. Бесідник доказував,

з що Німеччина, ведучи політику сьвітову, більше

потребує союза Аветриї, як Австрия союза Ні­

меччини. Чехи не суть противниками тридер- жавного союза, лише жадають, щоби австрийска політика була більше самостійна і незалежна.

Бесідник атакує остро Мідяна і замічає, що кождого чесного чоловіка мусить обурювати, що при кінци 19 віку можливою річию було сповняти масові морди при помочи суду. (Пре­

зидент перериває і замічає, що Мілян є бать­

ком пануючого монарха. Гіацак кличе: То він мусить сего жалувати, а не ми! (Сьміх.)) Бесід­

ник підносить потребу порозуміня з Росиєю, ка­

жучи: «Чи не маємо з Росиєю спільного інтере­

су в тім, щоби в Малій Азиї не повстала нова, економічно сильна Німеччина? В хвилі, коли ці­

лий сьвіт є в руху і коли катастрофи могуть заскочити народи і держави, ми єсьмо лише хвостом німецкої держави в єї величавім і сьмі- лім бігу через сьвіт. Відносини па Балкан! ро­

блять пожаданою і корисною спільність інте­

ресів з Росиєю*. Бесідник переходить до виво­

дів в справі заграничної політики держави і кінчить тими словами: «Вірні, готові до жертв і посьвячень народи суть карані за їх вірність і готовість до жертв. їх уиоминає ся остро і грозить ся їм. Натомість з другої сторони буває нагороджувана явна револьта против держави і єї підставових условій істнованя (потакуваня з правиці.) Всі признають, що спокій є конеч­

ний, але все робить ся на те, щоби єго зробити неможливим; підсичує ся неиереєднаних, не має

с я зглядів в виду тих, що хотіли йти як най­

дальше, щоби обезпечити спокій. Звідси витво­

рює ся чувство роз’яреня. А найстрашнїйшим для держави є се, що в ній нема для уміркова- них елементів місця. Стає ся річию впрост при­

крою, відгривати вічно ролю Кассандри і рука омліла опадає, бо довго витягнена до мирного устиску, не найшла жадного зрозуміня і відчу­

ти. Більше сказати в сій трудній хвилі не мо­

жу. Дивлячись на се, як править ся в сій дер­

жаві, можу лише сказати: «(іиего І)еиз регйеге тий, Оеіиеиіаі*.

На сім перервано дискусию. З великою цї- кавбстию очікувано вчерашного обіду у цісаря, на який запрошено з Чехів: дел. Крамаржа і Зачека. З Зачком розмовляв цісар дуже довго, що звернуло загальну увагу. Цісар сказав до Зачека: «Числю на Вас і Ваше співдїланє в спра­

ві сотворена национального мира, що є невід- клнчннїі і до котрого прийти мусить. Є се моїм рішучим желанєм*. Зачек заявив, що Чехи хо­

тять мира, але сен залежить від Німців. Сли Німці признають Чехам рівні права, тоді поро- зумінє буде можливе. «На жаль, в теперішній хвилі бачу, що відносини начнуть ся так укла­

дати, що ані Німці, ані правительетво не ока- жуть с я охочими до занятя становиска рівно- управненя і в сей спосіб зреалізоване сеї ножа даної ц іл ії стане неможливим*. На се відповів цісар, що єго бажанєм єсть, щоби права чесно­

го народа були вповні пошановані. Ніколи не допустить цісар до сего, щоби ческому народо­

ві! стала ся яка небудь кривда, а так само не дозволить, щоби новий кабінет став кабінетом лївпцї. С е б у д е м у с і в б у т и к а б і н е т з о- в с і м н е в т р а л ь н и її, о б є к т и в н и й , с п р а- в е д л и в и й д л я в с іх . Ческі посли повинні старати ся, щоби нублична опінїя успокоїла ся.

Коли Зачек підніс трудне положене ческих по­

слів в виду зовсім зрозумілого роз’яреня і за­

явив, що Чехи в борбі о справедливість і право числять на ласкаву опіку монарха, цісар пота­

кував сим словам і замітив, що узнає тяжке положене ческих послів, однак взиває їх, щоби поступали льояльно і не квестионували доброї

волі. _ _ _ _____

Н о в и н к п

— Нинішнє число «Руслана* висилаємо на оказ.

Хто не хотів би бути нашим передплатником, зво- лить єго нам ласказо відослати. Наших дотеперіш- них передплатників просимо о ширене «Руслана*

і приєднуване для него нових абонентів. Перед­

плата «Руслана* коштує річно 10 зр. (20 корон), піврічно 5 зр. (Ю корон), чвертьрічно 2 зр 50 кр.

(5 корон), місячно 85 кр. (І кор. 70 сотиків).

_ На дохід убогої шкільної молодежи устро- юють в Перемишли ві второк 6. н. ет. лютого 1900, Рускі академики, в городскій сали «Вечер з танцями* на котрий мають честь запросити з родиною. З а комітет: Л. Шехович, В. Куці'ль.—

Початок о годині 8 вечером. Стрій для пань ве- черковий або народний, для мужчин балевий.

Карти вступу по З корони від особи, а по 8 ко­

рон за білет фамілїйний для 3 осіб, можна одер­

жати лише за оказанєм запрошена при касі. — Добровільні жертви приймає ся з подякою на руки Л. Ш еховича (Побереже Франц Йосифа 3).

— З Коломиї пишуть нам: «Вечер з танцями, який устроює «тов. Коломийский Бонн* дня 23.

січня с. р. буде одиноким руским вечерком сих мясниць; єсть проте надія, що удасть ся сьві- тло. Комітет вибраний ай Ьое з рамени това­

риства приготовляю для гостий великі несподі­

ванки. Чотирох славних аранжерів, як пп. Олесь К., Михась Р., Стах Т. і Зенко К , дають запо­

руку, що танці будуть знаменито ведені. Дансе- рів буде дуже много, бо не тілько явить ся вся молодїж місцева, но приїдуть єіце з Черновець, Станиславова, а навіть з далекого Львова. Пе­

трушка Оезусловно виключена, а щоби і хріну не було, просим Вас, красавицї покутскі: При- їзджайте на в е ч е р о к к о л о м и й с к о г о Б о ­ н н а , бо так будете ся бавили, як єще ніколи в житю! До милого побаченя! К омітет .

— Україньскі типи. Недавно вийшло цінне ви­

дане: «Альбома. типово Малороссіи* видане X.

Я. Парфененка, що задля своєї обширности являє ся одним з перших в Роси! в тім роді.

В альбом входить 135 фотографічних знимків розміром 2 1 x 1 8 сантиметрів, що представляють типи переважно Київщини, а в части Полтав­

щини і Волині, а також і иньші сюжети з укра- їньского побуту. Знимки виконані вельми вира­

зно і альбом їх послужить цінним вкладом в іеторию етнографії України, але на жаль ціна на них назначена вельми висока (кождяй зни- мок — 70 копійок, за альбом 10% опусту), що конечно стане перепоною широкому їх розпо- всюженю.

— Розправа о клевету. Сотра^ш оп Брайтера, суспендований адвокат, Яцковский, властитель чвертьмілїонового майна, станув вчера перед карним трибуналом у Льнові, обвинений о кле­

вету, сповнену на особах адвокатів, д-ра Роїнь- ского і Лєвенштайна. Справа сягає ще часів про­

цесу банкротів, Лєвенгерца і Ґольдшгерна. Тоді в імєни кільканайцяти вірителів вніс Яцковский субсидиярну скаргу, в котрій робив закид, що Лєвенгерц, маючи повну сьвідомість своєї неви- платности продав своїм кревним деякі части свого майна за 139 тисяч злр., хоть оно варта було 600 тисяч злр. Акт сеї дродажи був лега­

лізований в канцеляриї нотаря, Лєнартовича, а уложений в канцеляриях дра Роїньского і Л є­

венштайна. З сеї причини робить Яцковский за- міт обом адвокатам, що они були помічні Лє- венгерцови в спорядженю акту продажи, обчи­

сленого на обманьство. Слідство, виточене з при­

чини скарги Яцковского обом названим адво­

катам, не виказало їх вини, тому Яцковский стає яко обвинений о злочин клевети. Сю суб сидиярну скаргу розкинув Яцковский в літогра­

фованих примірниках, тому жадав від трибуналу, щоби яко справу прасову віддано єї присяжним судпям. Трибунал відмовив сему жаданю. Роз­

права веде ся дальше.

— Новий процес Брайтера. Вчера почала ся у Львові розправа против редактора «М'ШІСога», іБрайтера о обиду прокуратора в Стрию, Чер- віньского. В мартї минулого року засуджено вже Брайтера за сю провину на 14 днів вязни­

цї, але против сего засуду відкликали ся так обвинений, як і обвиняючий. З огляду на се розправа мусїла бути поновлена. Річ має ся так:

З причини численних статий М^аііога в справі мнимого сфалшованя завіщаня но бл. п. Ю-і.

Янїшевскім, дальше з причини вітвертого письма ґр. Скарбка, інтересовапого в тій справі — но тар з Ж идачева, п. Монастирский, зажадав від прокуратори! в Стрию, переведена против себе слідства, бо в н був при списуваню завіщаня і против него звертає ся головно зміст статий.

Ми додамо, що в тестаментї записано ціле м ай­

но для двоїх слуг Янїшевского, а виключено правного наслїдника, ґр. Скарбка. На жадане но- таря Монастирского, прокуратор, п. Адольф Чер­

віньский резолюциєю з дня 30. цьвітяя 1898 р.

заявив, іцо нема підстави до виточувана кар­

ного поступовапя, що тверджене Мопііога не є згідне з правдою і т. п. Резолюцию ту оголо­

сив Монастирский в щоденних, львівских письмах, яко відповідь на заміти Мопііога і письма^ ґр.

Скарбка. В наслідок сего оголошена Брайтер зробив донесене до суду против прок. Червінь- ского, в котрім між иньшими сказав, що в ре золюциї прокуратора є видумані і перекручені ' факти, які відносять ся до автентичності! під-

| пису бл. п. Янїшевского, що п. Червіньский пи­

сав сю резолюцию в порозуміню з її. Монастир- Iским, щоби єго (Брайтера) подати в иубличну погорду. Тим почув ся прок. Червіньский оби дженим. По відчитаню судових актів, оборонець Др. Дайзенберґ поставив кільканайцять внесень в справі переслухана нових сьвідків, іцо можуть кинути сьвітло на справу завіщаня бл. її. Яні- шевского. Трибунал відмовив всім внесеням обо­

рони. По промовах оборонця і прокуратора, Гай- дерера, трибунал потвердив засуд повітового су­

ду Секциї ІИ. і в виду відклику прокуратора що­

до низького виміру кари підніс сю кару до од­

ного місяця вязницї.

— Дурного Яся окрадено. Хто знає львівского дурного Яся, сей не надїяв би ся, що нужденна одіж сего нещасливого бідолахи може найти аматора-злодія. Тим часом Ясьо в протягу по- слїдних днів був двічи жертвою злодїйских атентатів. Не маючи власної хати, спить Ясьо в стайні готелю Ж орж а, де кладе свої річи по­

біч себе, а сам обвиває ся в коц і лізе цілий в солому. Пробудившись перед ияги днями, не найшов Ясьо своїх річий і мусів босо і без оде- жи йти через місто з Марияцкої площі аж до молочарні коло полїциї, де що дня дістає снї- данє. Доперва хтось з милосерних людий дав єму чоботи, иньший пальто і так єго одіто. Сеї ночи хотів знов якийсь злодій украсти одіж Яся, але нічний сторож сполошив злодія і в сей спосіб охоронив бідолаху від страти.

— Число сектярів в Роси!. Після останних ста­

тистичних даних про сектярів в Росиї було рас- кольників 1,405.009 душ, ісповідників рационалї- стичних сект 842.000, в тім числі 35.000 штун­

дистів, ісповідників містичних сект 25.000. Най­

більше сектярів припадає на єпархії доньску, оренбурску, вятеку, самарску, полоцку, Кавказ, нижегородску, чернигівску і саратівску. З вяу- трішних Губерній найбільше число роскольників

— в тамбовскій. З а останні 50 літ до правосла­

вної церкви вернуло 311.279 расвольників.

— Число церков і монастирів в Росиї. Після справозданя оберпрокуратора св. Синода було церков з одновірними 36.361; майже при 75 мі- лїоновім числі православних випадало середнє число на кождий прихід більш 2.100 душ; собо­

рів і соборних церков 711, з них 69 катедраль- них; приходских церков 36.105; приписних до них кладовиїцних, домових і иньших більш 10.000 каплиць і молитвенних домів 18.335. Про­

тягом 1896 і 1897 рр. побудовано 1022 церков і 497 каплиць і молитвенних домів. В часі обня­

тім справозданєм було 763 монастирів, з них 495 мужеских, 4 лаври і 7 ставропіґіяльних; заш та­

тних монастирів було 268. Монашествуючих бу­

ло 8.076 осіб мужеского і женьского пола 8932, послушників 6.978, послушниць 27.166, а всіх разом 51.162.

— Шенерер — протестантом. Шенерер оголо­

сив вчера, що виступає з католицкої церкви і переходить на протестантизм, а заразом виска- зав свій жаль, що доси ждав на дармо, щоби зголосило ся десять тисяч Німців, що хотять перейти на протестантизм.

— Царский дар. Рої. СотгезропЯепг доносить з Софії, що цар в день Нового Року переслав сво- му гюхр^стникови, кн. Борисови, наслїдникови болгарского престола, свій портрет в дорогоцін­

них рамах і величаву срібну заставу до снї- даня.

— Ех-король Мілян виїхав кілька день тому з Білгороду в відвідини до ґр. Зіхи на Угорщині і не верне так скоро. Як кажуть, Мілян забрав з собою значну часть війскових фондів, що бу­

ли під єго зарядом і боїть ся вертати на ета- новиско коменданта сербскої армії.

— Міст зарисував ся. Славний міст на зелї- зничім шляху Острів Галич на ріці Сереті в О- строві, котрого звід виносить 64 метрів, збудо­

ваний з каміни, зарисував ся по части в скле- пленю і в фундамент!. Будова сего моста, довер­

шена під управою інжинєра Тарского, мала к о ­ штувати чверть мілїона злр. Пасажири висідають в Острові і деревляним мостом йдуть до Буц- неви, звідки їдуть дальше. Камінь, ужитий на материял, має бути крухий.

— Замлетрясенє на Кавіазї. В ночи з 13 на 14 с. м. було знов землетряеенє в Арханкала- ках. В селі Баралєтах 30 хат лежить у звали­

щах. Підземний гук тріває іще далі.

— Страйк ческих гірників. Телеграфують з Пра­

ги 15 с. м.: Нині рано зачав ся страйк в ко­

пальнях вугля державного товариства зелїзниць і праского товариства зелїзних виробів і більша часть робітників не з ’їхала до шибів н а робо­

ту. В Вернеровицях страйкує коло 3.000 ткачів.

— Страйк слоня. В Льондонї утік з клітки ве­

личезний слонь, виломавши крати. Революцийно успособлений слонь пішов повільним кроком на прохід і зайшов на улицю Катфорд-Гіль. На кін­

ци улицї, впрочім дуже вузкої, слонь уложив ся на землі і видно єму місце дуже подобало ся, бо ані думав єго опустити. Річ природна, що небавом почалі ся коло слоня громадити товпа учеників в так великім числі, що полїция мусї­

ла вислати для допильнованя порядку окремий постерунок Надійшли також туда погрижені до­

зорці вязницї стрейкуючого слоня з шнурами і батогами. Шнури рвали ся, батоги свистали в воздус!, а упертий слонь лежав на місци, водя­

чи рівнодушним зором по прибутних. Вкінци надоїло се єму і він почав дрімати. Весь кому- і пїкацийниз рух на Кагфорд-Гіль здержано. Та­

кий стан річий тревав до вечера. Стемніло ся

а слонь все спав. Уставлено шістьох полщиян-

тів з походнями, щоби чували при страйкуючім

слоню. Слідуючого дня розійшла ся вість про